Політизація етнічності як інституційний фактор процесу формування сучасної канадської політичної нації

Отже, незважаючи на етнічне розмаїття мешканців „районів муніципального перепису населення” жодна з неєвропейських етнічних груп не змогла витіснити етноспільноти, котрі ототожнюють себе з європейським корінням.

У п'ятому підрозділі „Порівняльна характеристика „етнічного походження” канадських провінцій та територій за федеральними переписами 2001 та 2006 років ” вказано на те, що у переписах 2001 та 2006 років „канадське етнічне походження” займало першу сходинку відповідно до проаналізованої статистики. Наголошено, що рейтинг першої десятки мешканців Канади за „етнічним походженням” з 2006 роком практично не змінився у порівнянні з 2001 роком. Виключення складали „індіанці” та „китайці”, які витіснили „українців” з дев'ятого місця на десяте.

Автор підкреслює, що більшість осіб, котрі визнали себе „етнічними канадцями” за переписом 2001 та 2006 років були англо- та франкомовними, як і їх батьки народились на території Канадської федерації. Цей факт засвідчує, що у більшості респондентів родове коріння простежується у Канаді впродовж декількох поколінь і співвідноситься з визначеним етнічним спадком в Канаді, тобто з тими етнічними групами, котрі формують етнонацієтворче осердя сучасної політичної нації в Канаді.

Особливо важливим є й те, що наявність статистичної категорії „канадець”, як прикладу „етнічного походження”, починаючи з 1991 року, призвело до збільшення цієї категорії у канадських переписах. Разом з тим, проявилась тенденція постійного зростання таких груп, як „французька”, „англійська”, „ірландська”, „шотландська”. Проте, особи, котрі раніше відносили себе до перерахованих груп, у новітніх переписах здебільшого стали іменувати себе „канадцями”.

У шостому підрозділі „Статистичні категоріі „етнічне походження” та „канадське етнічне походження” як способи консолідації сучасної канадської нації” доведено, що контекстуалізація „етнічного походження” стає багатовимірною. На рівні соціальної системи ця категорія ? повторюване відтворення основних класифікаційних відмінностей між соціальними групами, що вважають себе в культурному плані окремими. Ці групи є результатом соціально-політичного впорядкування індивідів і символів у контексті національного будівництва, причому результатом мінливим і нестабільним, що відстежується на прикладі рухливості такої категорії визначення етнічної приналежності як „канадець”.

Зростання кількості осіб, котрі відзначили своє етнічне коріння як „канадське”, відображало еволюційність концепції етнічної самобутності. Самоідентифікація з „канадським етнічним походженням” поширилась серед тих осіб, чиї батьки, а, можливо, й більш віддалені родичі народились вже на канадській землі. Вибір „канадця” як категорії етнічної приналежності став популярним серед мешканців, чиє етнічне походження важко визначити внаслідок міжетнічних змішаних шлюбів. Очевидно, що зростання чисельності „канадців” пов'язане з тривалістю часу проживання у Канаді поколінь певної етногрупи. „Канадець” як єдине „етнічне походження” належить значною мірою тим особам, які раніше визнавали тільки „англійське” чи „французьке” „етнічне походження”. Інші етногрупи, сформовані вихідцями з Європи, теж вважали себе „канадцями”, у той час як етногрупи з країн Азії та Африки, як правило, майже стовідсотково вказували на своє „первісне етнічне походження”. „Англійське” чи „французьке” етнічне походження історично співвідноситься з полюсами міжетнічної напруги в Канаді, із зіткненням двох типів націоналізму: англо- та франкомовного. На нашу думку, введення категорії „канадець” у статистичні переписи покликане дещо нейтралізувати напругу.

У третьому розділі „Політико-інституційна специфіка етнотворчих моделей формування сучасної канадської політичної нації” проаналізовано проблематику творення „канадської політичної ідентичності”. Доведено, що феномен „етнічності” у період проведення „політики багатокультурності” зумовлювався запитом канадського суспільства віднайти найбільш ефективні інтегративні чинники сучасного націєтворення.

У першому підрозділі „Політичне конструювання „етнічного канадця” як інструмент творення „інклюзивної канадської національностi” проаналізовано процес пристосування канадців до наростаючої різнорідності їхнього суспільства, у ході якого твориться нова етнічна група, ? „етнічні англоканадці”. У дослідженні констатовано, що „етнічний англоканадець” ? не є синонімом виключно „англійськості” чи „британського походження”. Сучасний „етнічний англоканадець” ? новий соціальний витвір. Дисертант робить висновок, що сучасний проект творення „етнічного англоканадця”, є не стільки різновидом „плюралістичного громадянського націоналізму”, стільки інструментом втягнення іммігрантів небілої меншості у канадський „mainstream”, чиї спадкоємні культури виступають символічними вартостями. Отже, він стимулює „плюралістичну етнокультурну канадськість”.

Проте, сучасна канадська нація твориться не тільки чужинцями з різних культурних коренів, але й індивідами, котрі поділяють разом освоєний простір, легальний статус громадянства та зростаючий стан усвідомленої спорідненості, що підкреслює ціннісні відчуття канадського націєтворення. Ці ціннісні відчуття й виражає сучасна англомовна Канада.

У другому підрозділі „Політика багатокультурності як інструмент формування національної ідентичності сучасної Канади” виявлено природу сучасної критики політики багатокультурності; досліджено проблему політики багатокультурності як найбільш адекватного інструменту формування канадської політичної нації.

Дисертант, оцінюючи критику багатокультурності стверджує, що, по-перше, глухий кут конституційних змін разом із зміною джерел етнічної присутності в Канаді стали канвою та формою для поточної критики багатокультурності; по-друге, побоювання того, що багатокультурність може слугувати виправданням інституційного плюралізму у формі „некерованого” набору паралельних інститутів та правових традицій; по-третє, політика багатокультурності пов'язана зі змінами символічного/культурного поля національної ідентичності.

Третій підрозділ „Політичні моделі „етнічний канадець” та „багатокультурність” як амбівалентні колективні проекти сучасного канадського націєтворення” присвячений аналізу інтегративних способів формування сучасної канадської політичної нації.

Дисертант визначає причини того, чому наголос на „канадській етнічності” так швидко зростав саме у 90-і роки ХХ ? на поч. ХХІ ст. Сплеск визнання мешканцями Країни кленового листка „канадської етнічності” пояснюється низкою таких факторів: відступом від принципів політики багатокультурності та виступами супроти масової імміграції, популярністю Партії реформ та формуванням запитальників щодо „етнічного походження”, суспільною кампанією „Count-Me-Canadian”, підтримуваною провідними канaдськими мас-медіа. Поєднання вказаних факторів засвідчило, що зростання чисельності „етнічних канадців” відбувалося не стільки шляхом „природної” еволюції, скільки цілеспрямованою політикою формування „канадської національної ідентичності”, отже, політичним конструюванням сучасної канадської нації.

Дисертант робить висновок, що така багатокультурна канадська нація не є повністю „етнічною”, цілковитою проекцією європейських політичних націй, новітньою формою північноамериканської самобутності, а, швидше, виступає інкорпорованою структурою усіх трьох зазначених елементів.

У четвертому розділі „Характер політизації сучасної української етнічності в Канаді” стверджується, що кожен рівень „політизації етнічності” виявляє ті політичні установки та діяльність, які характерні для територіальних, економічних, соціальних та культурних кордонів конкретного етносу. Політична активність такого етносу (тобто тієї ж етнічної групи) і є „політизацією етнічності” і цим самим відрізняється від націоналізму як форми політичної ідеології та суспільно-політичного руху. Аналіз політичної діяльності української етнічної спільноти в Канаді використовується як перевірка такого теоретичного підходу з огляду на те, що вона перебуває під впливом трьох процесів: канадського націєтворення, політизації інших канадських етнічних груп та політизації української етнічності. Результати впровадження такого підходу свідчать, що, за всіма критеріями українська громада Канади є прикладом феномену „незавершеної етнічності”.

У першому підрозділі „Четверта хвиля” української імміграції як самобутній феномен української етнічної громади Канади” дисертантом визначено, що „Четверта хвиля” суттєво відрізняється від попередніх хвиль української імміграції до Канади. Іммігранти „Четвертої хвилі” це, як правило, вихідці з Польщі (80-і роки ХХ ст.), Північної Боснії та України, котрі прибули до Канади після 1991 - 1992 років і продовжують прибувати. „Четверта хвиля” за кількістю ? найменша за попередні напливи українців до Канадської федерації. Її представники характеризуються високим рівнем освіти та професійною кваліфікацією. Незначне число новоприбулих „Четвертої хвилі” належить до „родинного класу” імміграційної категорії. Більшість з них - „незалежні іммігранти”, а це, у свою чергу, пояснює слабке розселення українців останньої хвилі імміграції в сільських районах Степових провінцій. Іммігранти „Четвертої хвилі”з України досить малоактивні в діяльності організацій, створених українцями попередніх хвиль імміграції та активістами нової хвилі. Простежується певна соціальна дистанція між українцями „Четвертої хвилі” і українцями попередніх хвиль.

Обргунтовано, що „Четверта хвиля” української імміграції є новим і відчутним викликом для української діаспори в Канаді, що змушує усталену українську спільноту, до певної міри, переосмислювати власну ідентичність і виявляти шляхи співпраці з українцями „Четвертої хвилі”.

У другому підрозділі „Політико-організаційні особливості становлення сучасної української етнічної групи Канади” визначено, що канадці українського етнічного походження не є чартерною групою з визнаними колективними правами, котрі прописані у Конституції та законах Канади. Українські канадці існують як окремі громадяни Канади, які можуть вільно створювати на добровільній основі свої організації для захисту та зміцнення власної мови та культури. На відміну від франкоканадців, аборигенів та англоканадців, канадці українського походження демографічно не переважають у будь-якій провінції чи місті. Вони не правомочні визначати перебіг економічного життя навіть на регіональному рівні, а тому українська мова не є такою, яку б вільно можна було використати у будь-якій легальній сфері Канади. Те, що робиться в рамках політики багатокультурності (двомовні школи, податкові пільги для церков, провінційна фінансова підтримка організації етнофестивалів) стосується всіх етнокультурних груп Канадської федерації. Канадці українського етнічного походження існують як добровільна етнічна група, згуртована за допомогою власних ресурсів, що допомагає їй запобігати та живити розмаїту етнокультурну спільноту власним унікальним внеском.

Автор робить висновок, що політична самобутність канадців українського етнічного походження упродовж більш ніж одного століття українсько-канадської історії характеризувалась поділом на два взаємовиключні політичні табори: комуністичний та націоналістичний. До цього додавались й спроби домінування над українською канадського спільнотою церковних діячів. Це й складало політичний процес творення українсько-канадської ідентичності та особливості фактору політизації української етнічності в Канаді. Українські канадці створили власну унікальну ідентичність на основі усвідомлення й підтримання етнічної спадкоємності, ендогамії, самобутньої культури, тісного родинного зв'язку та віросповідання. Українсько-канадська ідентичність була і є динамічною та виявляє різні елементи, котрі залежать від ситуаційних та контекстних подій наприклад, існування в соціокультурних обставинах різних періодів української та канадської історії.

Дослідження специфіки політизації етнічності у процесі формування сучасної канадської політичної нації дозволило сформулювати ряд висновків методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування.

Парадоксом демократичного суверенітету політичної нації є те, що вона як політичне тіло виникає у момент свого самопроголошення. Нації як політичної спільноти не існує до того моменту, коли вона сама себе не проголошує такою, що вже існує. Нація у такому розумінні ? це мислима єдність, від імені якої проголошується вища суверенна влада. Але разом з тим нація ? це єдність, яка актом такого проголошення викликається до життя. Отже, нація одночасно є такою, яка формується і яку формують.

В акті проголошення національного суверенітету злиті воєдино два моменти: формування ідентичності спільноти та утвердження вищого авторитету цієї спільноти. Проте, така метафора політичної нації приховує в собі небезпеку суміщення двох різних процесів ? конституювання політичної спільноти (тобто процесу формування ідентичності) та вибору форми політичного авторитету, яким ця спільнота буде керуватись. Складність концепції політичної нації полягає саме у нерозділеності цих двох рівнів політичної проблеми: суверенітету і самобутності. Проблематика суверенітету стосується процесів, якими спільнота керується. Проблема ідентичності торкається процесів становлення та розвитку культурної (етнічної, мовної, релігійної) однорідності спільноти. Одним питанням є демографічний склад спільноти та ті історичні чи культурні фактори, котрі роблять певну чисельність людей однорідною спільністю. І зовсім інше, ? питання влади та авторитету, відповідно до яких така спільнота повинна керуватись.

Відкритим залишається питання: чи існує нація до моменту самопроголошення як культурна єдність у формі „етнічності”?

Відповіді відображаються у конкретній імміграційній політиці, програмах етнокультурного розвитку та процесі формування нації, тобто на всіх етапах факту „політизації етнічності”. Нерідко у таких відповідях оперують поняттям „відмінність”/„diversity”. Проте „відмінність” не завжди правильно ототожнювати з поняттям „окремішності”/„particularism” особливо, коли це стосується етнічних груп. Так, мешканці провінції Ньюфаундленд, приміром, за способом життя, часом долучення до Канадської федерації (1949 р.), специфікою демографічної структури є досить „відмінним” чи навіть „самобутнім” регіоном. Проте, ньюфаундлендці ідентифікують себе зі стилем життя, притаманним й іншим канадцям, включаючи володіння англійською мовою, усвідомленням того, що вони існують як „самобутній регіон”, а не як „окрема етнічність”. Це ? приклад „відмінної групи”, яка бачить себе частиною більшого співтовариства ? канадської нації. Попри те, що вони мають власну історію і самобутню культуру, що включає в себе різноманітні елементи, які творились щоденною практикою, вони не створили іншої „етнічності”, аніж „канадська”. Хоча згідно з деякими конструктивістськими інтерпретаціями мешканці Ньюфаундленду мали б стати самобутньою нацією. Отже, для розуміння процесу канадського націєтворення концепт „етнічності” є ключовою категорією.

Коли ж етнічна група заявляє і відстоює територіальні претензії, базовані на тому, що можна вважати законними підставами, вона включається у процес „політизації етнічності”, а, отже, претендує стати нацією. Останній термін використовується багатьма групами, коли вони усвідомлюють значення простору для ідентифікації хоча б на символічному рівні. З 1980-х років корінні народи Канади почали називати себе „Першими націями”/„First Nations”. Більше того, цей статус закріплювався канадською конституцією.

Проте, говорити про територію як ключове поняття нації у теоретико-політичному плані є алогічно, оскільки нація в сучасному розумінні виникає разом із усвідомленням сувернітету та легітимності. Тоді „етнічна група” трансформуєтся в те, що йменують „національна держава”. Важливий аспект „національної держави” ? її легітимізація зазвичай мешканцями, які мають одну спільну „етнічну приналежність”. Навіть така нація, як канадська, що складається із значної кількості етнокультурних груп, підкреслює той факт, що політичний процес її формування, як правило, зіставляється з розвитком однієї етнічної групи, котра, зазвичай, стає найбільш активним елементом у розвитку нації і розвивається як „домінуюча”, етнічна більшість.

Так, у Канаді поза Квебеком характер політичних інститутів випливає з британської парламентської практики, англійського прецедентного права і наголосі на індивідуальних правах людини, що вкорінені ще в англійську історію. Крім того, цінності, що лежать в основі канадської економіки, похідні від британської концепції індивідуального права на приватну власність та прав, якими забезпечується таке володіння. Принципи, що лежать в основі міжетнічних відносин, самі по собі сягають корінням в давню, хоча звичайно й своєрідну, англійську колоніальну політику „плюралізму” та „терпимості”.

Серед питань, що аналізувались і, як, це виявила проблематика української „Четвертої хвилі”, непрості стосунки між усталеною етнічною групою та новою, простежено за допомогою функціонального підходу, оскільки приклад „Четвертої хвилі” української імміграції вказує, на те, що вона бажає поєднувати практику окремих державних традицій нової країни із почуттям ненав'язливої прихильності до української етногрупи лише з метою реалізації власних амбіцій, акцентуючи увагу на прагматичних можливостях професійного, економічного характеру. Усталена українська етногрупа бажає залучити новоприбулих українців до акції громадсько-політичного характеру, опираючись на власний досвід як інструмент реалізації групових потреб. Тобто відмінні орієнтації, цінності та прагнення породжують дисфункціональність української етнічної спільноти Канади як цілісної, впливової, значимої етногрупи в плюралістичній етнодемографічній структурі сучасної Канади.

Розгляд феномену „політизації етнічності” як головного фактору сучасного канадського націєтворення дає можливість зробити наголос й на ряді інших тверджень. Процес формування канадської нації сумісний з інтерпретаціями „етнічності,” наведеними вище, оскільки пошук сенсу існування нації, безумовно передбачає пошук єдності. Саме по собі поняття нації розуміє певну усталену, стійку цілісність, а не просту сукупність індивідів. Від суспільства, яке формує націю, очікується ? єдність, що у свою чергу передбачає однорідність, котра може усвідомлюватись як у соціо-(історико) культурних термінах, так і в етнічних: члени нації є членами спільноти, котрі об'єднані спільною культурою, спільним походженням чи спільним світосприйняттям. Нація, таким чином, ? це проекція на суспільство певних очікувань, спроба репрезентувати людей з різними цінностями і різними інтересами як єдине ціле. Суб'єктом таких очікувань є або влада, або політичні активісти, котрим, з певних міркувань, необхідно підкреслити спільність між людьми, яких вони об'єднують за допомогою поняття „нація”. Найдієвіший шлях віднайти спільність ? звернутись до людських відчуттів, поданих як колективна самобутність. Саме тому „етнічність” тісно пов'язана зі специфічною самобутністю, яка відрізняє населення як країни, так і поза її межами від інших цілісних типів „національної ідентичності”, що є відмінними від канадської, наприклад, американська. Якщо „етнічність” визначати як сенс буття народу, то сенс такого розуміння поділяють всі канадці. Тому вона не відрізняється від почуття тих, наприклад, канадців, котрі визнають своє „італійське етнічне походження”. Отже, канадська національна самобутність та феномен „етнічності” не є двома різними видами ідентичності, хоча й можна припустити, що „етнічність” відрізняється від „нації” тим, що вона має справу з більш реальними та природним фактами особистісної асоціації з дідами-прадідами.

Канадська нація не існує без того, що можна назвати „спадкоємним ефектом”, оскільки навіть недавні іммігранти творять спільне символічне поле, в яке вплетені символи приймаючого суспільства, вироблені як домінантними етнічними групами, так і привнесені іммігрантськими етнічними традиціями з країн народження. А отже, канадська політична нація, принаймні на символічному рівні, класифікується тим, що й етнічні меншини ? „походженням”, „належністю”, „спадкоємністю”.

Формування „нації” потребує виковування спільної національної приналежності. Оскільки відповідно до сучасної канадської статистики четверо з п'яти канадців „європейського походження” належні до „британського етнічного походження”, то пошук національної однорідності знову призводить до феномену „етнічності”. Проте таку націю не можна вважати простою етнонацією. Вона формується як дещо якісно нове та відмінне як від класичної етнонації, так і класичної форми політичної нації. Вона зорієнтована на майбутнє, і, найголовніше, що такий тип нації включає універсалістські ліберальні політичні та соціальні принципи в контекст партикуляристських культурних особливостей, таких, як мова, релігія, а головне, ? „кровне походження”. Отже, феномен „етнічності” у сучасному канадському націєтворенні є тісно пов'язаним, але не абсолютно тотожним з поняттям нації.

Зазначений фактор можна пояснити тим, що канадська нація не лише політичний проект внаслідок збільшення тих, осіб, які визнають себе канадцями, а реальність, з огляду на те, що сучасна канадська історія характеризується потужними імміграційними процесами, а іммігранти суттєво відрізняються від домінантної етнічної більшості за мовою, релігійним віросповіданням, країною походження, тому й загострились проблеми зв'язку між канадською нацією та „етнічним походженням”. Варто зазначити, що цими проблемами, у більшій мірі, переймаються не нові іммігранти, а усталені етнічні групи, які формулюють свою мислену уяву про зв'язок їхньої самобутньої етногрупи з канадським націєтворенням.

Отже, реальні зміни, які відбулися в житті канадського супільства упродовж останніх двох десятиріч відродили увагу до того, якою є їх нація сьогодення та майбуття. Феномен „етнічності”, яким просякнуте життя сучасного канадського суспільства у найрізноманітніших його проявах, означає, що питання формування канадської нації, набуває нової конфігурації. Об'єктивне вирішення проблеми зумовлює потребу у необхідності визнання „етнічності” як базового фактору націєтворення більшою мірою, ніж визнання нації як політичної спільноти.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографія:

Лупул Т. Я. Політизація етнічності як інституційний фактор сучасного процесу канадського націєтворення: монографія” /Т.Я.Лупул. ? Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. ? 456 с.

Рецензії:

Гриневич В.А. Рецензія на: „Політизація етнічності як інституційний фактор сучасного процесу канадського націєтворення: монографія / Т.Я. Лупул. ? Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. ? 456 с. // Сторінки історії: Зб. наук. праць Національного технічного університету України „КПІ”? К.: ІВЦ Вид-во „Політехніка”, 2010 ? Вип.30. ? С. 234 - 240.

Статті у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України:

Лупул Т.Я. ХХ століття: шлях до надлюдини (спроба історико-філософської інтерпретації) / Т.Я. Лупул // Історико - політичні проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2001. Т.18. - C. 190 - 196.

Лупул Т.Я. Моделі міжетнічних стосунків у сучасних західних соціально-політичних дослідженнях і проблема інтеграції етнічних меншин в українське суспільство / Т.Я. Лупул // Вісник Одеського національного університету: Соціологія і політичні науки. - Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2003. - Т.8., Вип.9. - С. 683 - 687.

Лупул Т.Я. Алексіс де Токвіль і Крістофер Доусон про причини, характер і наслідки Великої Французької революції / Т.Я. Лупул // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2003. - Випуск 173-174. - С. 142 - 153.

Лупул Т.Я. Криза сучасної західної цивілізації: католицько-консервативний, традиціоналістський, гуманістичний підхід / Т.Я. Лупул // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2005. - Т.10-11. - С. 266 - 275.

Лупул Т.Я. Г. Фай: злиденність „єдиної наддержави” Історико-політичні проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2006. - Т. 12-13. - С.108 - 114.

Лупул Т.Я. Гійом Фай: Сучасна Європа між НАІ та Ісламізмом / Т.Я. Лупул // Політологічні та соціологічні студії. Тематичний випуск: Інтеграційні процеси сучасності. - Чернівці: Рута, 2006. - Т. IV. - С. 28-43.

Лупул Т.Я. Імміграція як фактор кризи національної ідентичності в Західіній Європі та Північній Америці (на прикладі Франції, США, Канади) / Т.Я. Лупул // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2007. Випуск 325-326. - С. 76 - 80.

Лупул Т.Я. Імміграція як фактор етнодемографічних змін в аналізі сучасного вітчизняного та зарубіжного мігрантознавста / Т.Я. Лупул // Вісник Одеського національного університету: Соціологія і політичні науки. - Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2007. №15 (52). - С. 58 -73.

Лупул Т.Я. Концепт „етнічність” у формуванні політичної нації в Республіці Білорусь та Україні / Т.Я. Лупул // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. Тематичний випуск. Україна - Білорусь: політичні, економічні та культурні аспекти взаємин. - Чернівці-Вільнюс, 2007. - Т.V. - С. 76 - 89.

Лупул Т.Я. Імміграція як чинник трансформації етнополітичної нації / Т.Я. Лупул // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. ? 2007. ? Вип. 21. ? C. 50 - 55.

Лупул Т.Я. Трудова еміграція як імманента риса трансформаційних процесів країн постсоціалістичного простору (на прикладі українсько-канадської проблематики 1990-х - поч. 2000-х рр.) / Т.Я. Лупул // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. - Ужгород: Вид-во Ужгородського університету. ? 2007. Випуск 5-6. ? С. 376-378.

Лупул Т.Я. Вплив імміграції 1990-х років на трансформацію етнокультурного складу населення канадської федерації (аналіз перепису 2001 року) / Т.Я. Лупул // Вісник Одеського національного університету: Соціологія і політичні науки. - Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2008. ? №13 (69). - С. 124 - 134.

Лупул Т.Я. Етнокультурна спільнота як фактор розвитку політики багатокультурності в Канаді (за споминами Манолія Лупула) / Т.Я. Лупул//Історико-політичні-проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2008. - Т. 17-18.- С. 37- 43.

Лупул Т.Я. Специфіка етнічного профілю урбанізованих ареалів Канади 2001 року в аналізі статитистичної категорії „район муніципального перепису населення” / Т.Я. Лупул // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - Київ: Міленіум, 2008. ? № 3. ? С. 110 - 115.

Лупул Т.Я. Нові етносоціальні тенденції в канадських провінціях та територіях під впливом імміграції 1990-х років / Т.Я. Лупул // Вісник Одеського національного університету: Соціологія і політичні науки. - Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2008. ? №18(74). ? C. 83 - 94.

Лупул Т.Я. Статистисна категорія „етнічне походження” як спосіб конструювання сучасної канадської політичної нації / Т.Я. Лупул // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2008. ? Т. 19-20. ? С. 94 - 98.

Лупул Т.Я. Соціальні характеристики „Четвертої хвилі” української імміграції в Канаді (на прикладі українських поселенців Едмонтона) / Т.Я. Лупул // Буковинський журнал. ? 2009. ? №3-4. ? С. 102 - 110.

Лупул Т.Я. Канадське „етнічне походження” як функціональна категорія етносоціальної структури / Т.Я. Лупул // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. ? Київ: Український центр політичного менеджменту, 2009. ? Випуск 18. ? С. 375 - 384.

Лупул Т.Я. Канадець як категорія „етнічне походження” в аналізі перепису населення Канади 2001 року / Т.Я. Лупул // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2009. - Випуск 486-487. - С. 90 - 94.

Лупул Т.Я. Литовська етнічність в Канаді як вимір особистісної ідентифікації та засіб колективної політичної мобілізації / Т.Я. Лупул // Політологічні та соціологічні студії. Зб. наук.праць. ? Чернівці: Букрек, 2009. ? Т. VIII. ? С. 304 - 318.

Лупул Т.Я. Соціально-політична амбівалентність моделей „багатокультурність” та „етнічний кандець” як типів проекту сучасного канадського націєтворення / Т.Я. Лупул // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Зб. наук. статей. - Чернівці, 2010. ? Т. 21-22. ? С. 68 - 72.

Лупул Т.Я. Сучасна імміграція як структурний компонент формування політичної нації в Канаді /Т.Я. Лупул/ Політологічні та соціологічні студії: Зб. наук. праць.? Чернівці: Букрек, 2010.?Т.ХІ. ? С. 494 - 506.

Статті в інших наукових виданнях:

Лупул Т.Я. Імміграційний фактор у етнодемографічній структурі країн ОЕСР (1990-і-2000 рр.) / Т.Я. Лупул // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Зб. наук. праць. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. -Т.1. - C. 298 - 304.

Лупул Т.Я. Модерністські концепції націєтворення та їх критика / Т.Я. Лупул // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Зб. наук. праць. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - -Т.2. - C. 187 - 198.

Лупул Т.Я. Імміграційний чинник у структурі ринку зайнятості країн ОЕСР (1990-ті-2000-й рр.) / Т.Я. Лупул // Вопросы германской истории: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. - С. 251 -2 58.

Лупул Т.Я. А. Хастінгс: Нація як продукт біблійного тексту /Т.Я. Лупул// Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. Зб. наук. праць. - Чернівці: Прут, 2004. - Том 1 (17). - С. 108 - 116.

Лупул Т.Я. Проблема модифікації етнічної структури канадського суспільства під впливом імміграції початку ХХІ ст. / Т.Я. Лупул // Форум: суспільно-політичний журнал. Спецвипуск: Україна-Канада: Мости співпраці та дружби. ? 2008. ? №1(6). ? С. 23 - 27.

Опубліковані матеріали наукових конференцій та семінарів:

Лупул Т.Я. Е. Хобсбаум: Нація як політичний винахід /Т.Я. Лупул // Етнокультура у контексті світової історії. Матеріали міжнародного наукового семінару „Черезовські читання”. Чернівці, 20 березня 2004 р. - Вид-во: „Прут”, 2004. - С. 29 - 38.

Лупул Т.Я. Сучасна українська нелегальна імміграція в США: проблематика методології дослідження/Т.Я. Лупул//Проблеми трудової міграції: Збірник матеріалів міжнародної конференції. Чернівці, 22-24 травня 2005 року. ? Чернівці: Золоті литаври, 2005. ? С. 39 - 43.

Лупул Т.Я. Сучасне закордонне українство. Основні джерела та етапи становлення (за матеріалами поточного архіву МЗС України) / Т.Я. Лупул // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори до 200-ліття Ніжинської вищої школи. Укладено за матеріалами Першої міжнародної конференції: „Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мисьецькі набутки, функціонування наукових установ”. Ніжин, червень 2005 року. - Ніжин: Вид-во РДУ ім. М.Гоголя, 2005. -Вип. 4., Кн.2. - С. 55 - 61.

Лупул Т.Я. Проблеми двомовності (російська, українська, мови) як чинник інтеграції українських іммігрантів 1990-х - 2000-х рр. у канадське суспільство / Т.Я. Лупул // Перша міжнародна наукова конференція: Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Тези доповідей. Львів, 8-10 березня 2006 року. - Львів: Вид-во національного університету „Львівська політехніка”.- С. 83-84.

Лупул Т.Я. Політико-правова концепція іммігрантської країни як метод трансформації етнополітичної нації: методологія політологічної ретроспекції чотирьох хвиль українських переселенців у Канаді (1891 - поч. 2000-х рр.) / Т.Я. Лупул // Український вимір. Збірник матеріалів ІІІ міжнародної наукової конференції: „Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ”. Ніжин, 30-31 травня 2007 року. - Ніжин: Вид-во РДУ ім. М.Гоголя,, 2007. - Вип. VI. - С.14 - 19.

Лупул Т.Я. Політико-правова модель „іммігрантської країни” як функціональна передумова трансформації етнополітичної нації в поліетнічну національну державу / Т.Я. Лупул // Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції „Кайндлівські читання”. Чернівці, 16-17 травня 2007 року. - Чернівці: „Прут”, 2007. - С.125 - 128.

Лупул Т.Я. Канадці українського походження у боротьбі за права етнокультурних у канадській федерації: досвід професора Манолія Лупула / Т.Я. Лупул // Друга міжнародна наукова конференція: Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Тези доповідей. Львів, 18-20 червня, 2008 року. - Львів: Вид-во національного університету „Львівська політехніка”, 2008 - С.158 - 159.

Лупул Т.Я. Українська етнічна спільнота як фактор політичної інституціоналізації канадської поліетнічної нації / Т.Я. Лупул // Українство у світі: Україна є там, де живуть українці. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори за матеріалами Четвертої міжнародної українсько-кандської конференції „Українство у світі: Україна є там, де живуть українці”. ? Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Шевченка, 23-25 травня 2008 року. ? С. 180 - 184.

АНОТАЦІЯ

Лупул Т. Я. Політизація етнічності як інституційний фактор процесу формування сучасної канадської політичної нації. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.

Дисертація присвячена актуальній проблемі політичного конструювання сучасної нації в одній з найрозвиненіших поліетнічних, іммігрантських держав світу ? Канаді. Здійснено аналіз поняття „політизація етнічності” як інституційного фактору формування сучасної канадської політичної нації.

Акцентується увага на актуальних моделях сучасного канадського націєтворення. На основі поєднання методологічних підходів символічного реляціонізму, етносимволізму, структурного функціоналізму та феноменологічного принципу висвітлено основні парадигми етнонаціонального розвитку сучасної Канадської федерації. Показані характер, проблеми та перспективи творення канадської національної ідентичності в умовах різкого кількісного зростання етнорасових меншин в країні Кленового листка в 1990-х ? на початку 2000-х років.

Встановлено роль статистичних категорій як політичного інструменту етнонаціонального самовизначення сучасних канадців. Розкрито та класифіковано кількісні та якісні параметри сучасної імміграції в контексті їх впливу на трансформації етнодемографічного складу сучасного населення Канадської федерації.

Оцінено роль і значення „Четвертої хвилі” української імміграції в житті сучасної української етнокультурної групи Канади. Визначено реальне місце та стан розвитку української етнічної групи Канади в процесі формування сучасної канадської політичної нації. Доведено, що фактор „політизації етнічності” є адекватним науковим поясненням сучасного процесу формування канадської політичної нації.

Ключові слова: етнічність, політизація етнічності, нація, політична нація, національність, націоналізм, Канада, канадська політична нація, процес націєтворення, багатокультурність.

АННОТАЦИЯ

Лупул Т. Я. Политизация этничности как институциональный фактор процесса формирования современной канадской политической нации. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 ? политические институты и процессы. ? Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. ? Черновцы, 2010.

Диссертация посвящена актуальной проблеме политического конструирования современной нации в одной из самых полиэтнических, иммигрантских государств мира ? Канаде. Осуществлен анализ понятия „политизация этничности” как институционального фактора формирования современной канадской политической нации. Акцентируется внимание на актуальных моделях современного канадского нациестроительства. На основе объединения методологических подходов символического реляционизма, этносимволизма, структурного функционализма и феноменологического принципа освещены основные парадигмы этнонационального развития современной Канадской федерации. Показаны характер, проблемы и перспективы создания канадской национальной идентичности в условиях резкого количественного роста этнорасових меньшинств в стране Кленового листа в 1990-х ? начале 2000-х годов. Установлена роль статистических категорий как политического инструмента этнонационального самоопределения современных канадцев. Раскрыты и классифицированы количественные и качественные параметры современной иммиграции в контексте их влияния на трансформации этнодемографической состав современного населения Канадской федерации. Оценины роль и значение „Четвертой волны” украинской иммиграции в жизни современной украинской этнокультурной группы Канады. Определены реальное место и состояние развития украинской этнической группы Канады в процессе формирования современной канадской политической нации. Доказано, что фактор „политизации этничности” является адекватным научным объяснениям современного процесса формирования канадской политической нации.

Ключевые слова: этничность, политизация этничности, нация, политическая нация, национальность, национализм, Канада, канадская политическая нация, процесс нациостроительства, мульти-культурализм.

SUMMARY

Lupul T. Y. The Politicization of Ethnicity as An Institutional Factor in the Process of the Formation of the Contemporary Canadian Political Nation. ? Manuscript

Thesis for the Degree of Doctor of Politicla Sciences on speciality 23.00.02 ? political institutions and processes. ? Yurij Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, 2010.

The central aim of this thesis has been to provide a theoretical framework and model that could relate, yet differentiate, nation-buliding and political ethnicity. Existing political theories have not been successful in identifying this problem nor inproviding criteria by which such distinctions could be made. Using an adapted generic definition of ethnicity, a model was devised based on multiple ethnos boundary congruence and boundary enclosure, operating as part of the competition between ethnoses for dominance over four important resource areas. Furthere labor a ted with respect to the political dimension, the model yielded a typology of four kinds of ethnicity: nation - state, national minority, ethno-national people, and an ethnic group. A number of hypotheses about the latter ? often іn comparison with a national minorty ? were suggested as a prelude to examining the ethnos boundary situation of Ukrainian community. When the typology, and derived hypotheses, were tested, results indicated that Ukrainian community can be largely defined as an ethnic group because of the limited geographic, economic, social, and political resources that it owns and controls. However, some aspects of the community's structure, such as its political structure, can only be explained by understanding its dual origins in both national minority and ethnic possess situations. For both ethnic example, Ukrainians in Canada and national minority political institutions. This duality of political institutions, which have arisen and operatein two different contexts, characterizes the ethnicity as a nationalist-ethnic transitional group. A case study demonstrated this political consequences for ethnic development of the transitional form of ethnicity. Another objective of this monograph was to provide a politological analysis of Ukrainian community Canada. Canadian of Ukrainian ethnic descent had a dual set of political institutions that have been instrumental and relatively successful, in mobilizing its population for ethnic survival, in order to facilitate ethnic political objectives.

In conclusion, a summary of these theoretical results can be made, a long with some comments on possibilities for future research. This thesis has made the following contributions in dealing with the problem of distinguishing politicization of ethnicity. First, this thesis argues that the uniqueness of politicization of ethnicity in Canada as a political expression of particular social situations can be understood by locating them in historical time and situationally. Specifically, this study has related ethnic groups to politological, historical and sociological theories of nation-building. In this way, world-wide variations in nation-building are related to the differing essential characters of ethnic groups. This is a first step in the possible development of a general theoretical model of national ethnoses. Second, this thesis began by selecting the necessary criteria for examining the totality of the social situation forming the crucible in which the politicization of ethnicity is moulded. On this basis, it was argued that the ethnical political behaviour must be studied in relation to the scarce resources available, which are necessary to a national ethnos, and the way ethnos ownership and controlls established over these resources. Third, this thesis has shown that descent cultures possess different forms of political behaviour because they occur in different situations of ethnos revivals for resources competition.

The fourth major contribution of this study is the evolution of a typology from the model that gives a fruitful basis on which to analyse forms of national ethnicity, including transitional groups, and to analyse them in a manner that increases the precision of explanation through the terms used. For example, the term of a nation-building here refers to the type of primary group politics. By examining the boundary relationships achieved by different ethnic groups competing for scarce valued resources, evidence is obtained about the degree of resources over which an ethnos dominates. This thesis has offered a contribution in terms of its framework, its generic definition, its model and the app1ication of its mode1 to a case study (i. e., Ukrainian community) previously unanalysed. Future studies in this area should find both the methodology and model used here fruitful for studying national groups in terms of the material conditions and the effect these have on political behaviour. It remains to compare various ethnic groups derived from different kinds of national situations, and to compare different dimensions, other that the political one (e. g., religious, cultural, affective, national groups accounted for by this model). It would be in formative to examine case studies of the other types of ethnicity (i. e., nation-state, ethno-national people) and it would be advantageous to apply the criteria used here to examine ethnic groups derived from different epochs as a comparison to ethnicity/ethnic groups derived from the nation. These are some examples of possible future projects that emerge from the model developed in this study.

Further extension along this line would serve to further clarify the relationship of nation-building and ethnicity offered here.

Key words: ethnicity, politicization of ethnicity, nation, political nation, nationality, nationalism, Canada, Canadian political nation, nation-building, multiculturalism.

Размещено на Allbest.ru