Механізм оцінювання державного управління за чинником людського виміру

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 35.08

Механізм оцінювання державного управління за чинником людського виміру

25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Рибчинська Людмила Василівна

КИЇВ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі управління суспільним розвитком Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: доктор наук з державного управління, професор.

Заслужений діяч науки і техніки України

Бакуменко Валерій Данилович,

Академія муніципального управління,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент

Козаков Володимир Миколайович,

Національна академія державного управління при

Президентові України, професор кафедри державної

політики та управління політичними процесами;

кандидат наук з державного управління,

Семенко Сергій Вячеславович,

Державна пробірна служба Міністерства

фінансів України, заступник начальника управління

пробірного контролю.

Захист відбудеться 26 січня 2011 р. о 16 годині на засіданні сgеціалізованої вченої ради К 26.129.01 Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к.220.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Автореферат розісланий 18 грудня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П.Піддубна

державний управління систематизація

АНОТАЦІЇ

Рибчинська Л.В. Механізм оцінювання державного управління за чинником людського виміру. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. Національна академія державного управління при Президентові України, Київ, 2009.

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання теоретико-методологічного обґрунтування та розробки науково-практичних рекомендацій щодо впровадження механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. Обгрунтовано доцільність його розгляду в контексті державного управління як одного з основних параметрів якості управлінської системи. Запропоновано розуміння сутності людського виміру як такої характеристики суспільства, за якої людина визнається найвищою соціальною цінністю, а забезпечення її прав, свобод, якості життя та зростання людського капіталу визначає зміст і спрямованість цієї діяльності. Чинники цих трьох основних складових покладено в основу запропонованих дисертантом критеріальних моделей оцінювання людського виміру. Систематизовано критерії людського виміру як параметри оцінювання. Визначено основні пріоритети пожвавлення системи державного управління у напряму підвищення її людського виміру. Сформовано науково-практичні рекомендації щодо реалізації механіхму оцінювання людського виміру державного управління.

Ключові слова: державне управління, людський вимір, людський капітал, людський розвиток, механізм оцінювання, критеріальна модель, якість життя.

Рыбчинская Л.В. Механизм оценивания государственного управления за фактором человеческого измерения. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. Национальная академия государственного управления при Президенте Украины, Киев, 2009.

В диссертационной работе предложено решение задачи теоретико-методологического обоснования и разработки научно-практических рекомендаций по внедрению механизма оценивания государственного управления по фактору человеческого измерения.

Проведено анализ отечественной и зарубежной научной наработки относительно состояния реализации подхода человеческого измерения. Обосновано целесообразность рассмотрения человеческого измерения в контексте государственного управления как одного из основных параметров качества системы управления. Предложено понимание сущности человеческого измерения как такой харакетристики общества, при которой человек признаётся висшей социальной ценностью, а обеспечение его прав, свобод, качества жизни и роста человеческого капиталла определяет смысл и направленность этой деятельности. Факторы этих трёх основных составляющих полложены в основу предложенных дисертантом критериальных моделей оценивания человеческого измерения. Систематизировано критерии человеческого измерения как парамерты оценивания. Определены основные приоритеты оживления системы государственного управления в направлении повышения её человеческого измерения.

Определено ряд групп показателей для оценивания человеческого измерения, в частности, показатели благосостояния населения, уровня здравоохранения, уровня социальной защиты населения, состояния образования, состояния культуры и, развития личности, эффективности государственной кадровой политики. Проведен анализ известных критериальных моделей человеческого измерения, в частности индекса человеческого развития, соответствующих интегральных индексов для регионов Украины, моделей определенных сфер удовлетворения потребностей человека, качества жизни населения, критериальных моделей видов общественной деятельности, а именно: политической, экономической, социальной, культурной, экологической, а также обеспечивающей деятельности: правовой, кадровой, информационной. Путем интеграции показателей, сгруппированных в нескольких критериальных моделях, выделено общее (интегральное) оценочное поле человеческого измерения. Определены системные факторы (“антикритерии”), свидетельствующие о неудовлетворительном состоянии реализации человеческого измерения в обществе. Предложена методика формирования варианта оценочного поля для практического использования путем его верификации с помощью метода экспертного опроса.

Сформированы научно-практические рекомендации по реализации механизма оценивания человеческого измерения государственного управления. Предложено: комплексно и всесторонне внедрять человеческое измерение в процессах отечественного государственного строительства, разработки и реализации государственной политики в отношении всех сфер и областей общественной жизнедеятельности; усилить системную продуманную борьбу с явлениями коррупции и бюрократизма как принципиально несовместимыми с подходом человеческого измерения; ввести механизм оценки состояния человеческого измерения как показателя качества управления и демократизации страны в практику политического и государственного управления на всех его уровнях, во всех властных структурах; информировать общество через систему статистики об результатах его оценивания.

Ключевые слова: государственное управление, человеческое измерение, человеческий капиталл, человеческое развитие, механизм оценивания, критериальная модель, качество жизни.

Ribchinska L.V. Mechanism of evaluation of state administration after the factor of the human measuring. It is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 25.00.02 are mechanisms of state administration. National academy of state administration at President of Ukraine, Kyiv, 2009.

In dissertation work solution of scientific task is offered theoretical-methodological ground and developments of scientific and practical recommendations in relation to introduction of mechanism of evaluation of state administration after the factor of the human measuring. Grounded expedience of his consideration in the context of state administration as important the parameter of quality of the administrative system. Understanding of essence of the human measuring is offered as such description of society, at which a man is acknowledged the greatest social value, and providing of its rights, freedoms, quality of life and growth of human capital, is determined by maintenance and orientation of this activity. Factors these three basic constituents it is fixed in basis of the criterion models of evaluation of the human measuring offered a candidate for a degree. The criteria of the human measuring as evaluation parameters are systematized. Certainly basic priorities of revival of the system of state administration at direction of increase of it human measuring. Scientific and practical recommendations are formed in relation to realization of mekhanikhmus evaluation of the human measuring of state administration.

Keywords: state administration, human measuring, human capital, human development, evaluation mechanism, criterion model, quality of life.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На європейському шляху розвитку України найбільш актуальними напрямами є подальша демократизація країни, принципова зміна відношення до людини в суспільстві, не тільки визначення її у всіх правових та програмних документах як найбільшої суспільної цінності, а й реальне покращення її добробуту та середовища, в якому вона знаходиться, створення належних умов збільшення її життєвих можливостей та перспектив як основне завдання, що безпосередньо повязується з поняттям людського виміру. Важливим видом управлінської діяльності з реалізації цього завдання є систематичне оцінювання державного управління на предмет його відповідності такому виміру.

Загальним питанням людського виміру та його застосуванню в різних напрямах суспільної діяльності присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників: Х. Альберта, М. Армстронга, С. Баженова, Г. Беккера, Б. Болена, Ю. Волкова, Б. Едвардса, Т. Заславської, Д. Дж. Келлі, Дж. Кіна, В. Колєсова, К. Ледже, Г. Лоурі, Т. Маккінлі, В. Мандибури, П. Мстиславського, В. Полікарпова, М. Смирнова, О. Стогової, М. Фоулі, Д. Шафрітца та ін.

Важливе значення духовності загалом та цінностям як інтегруючому ядру в процесі суспільного розвитку з позицій людського виміру приділено в роботах таких дослідників як П. Бурдьє, Р. Войтович, І. Воронов, А.Галкін, Й. Гах, В. Горбатенко, С. Іцкофф, М. Каган, А. Колодій, В. Кремень, В. Купрійчук, В. Ларцев, Б. Личко, Р. Мертон, Т. Парсонс, Ю. Пахомов, В. Покровський, С. П'янзін, В. Селіванов, О. Скаленко, В. Скуратівський, П. Сорокін, Ч. Тейлор, В. Трощинський, О. Хомра, С. Чукут та ін.

Концептуальний підхід до людського розвитку, взаємозв'язок економічного росту, соціальної стабільності та людського розвитку, показники людського розвитку, методологію створення індексу людського розвитку, його визначення та оцінювання для країн різного типу досліджували С. Айвазян, О. Білорус, В. Бобков, К. Вандескрик, В. Виноградов, О. Власюк, В. Єльмєєв, В. Жуков, М. Згуровський, А. Іванов, Ю. Кожуро, Е. Лібанова, М. Макгілларі, Н. Маліков, В. Мартиненко, О. Мельник, С. Пирожков, М. Смирнов та ін. Питанням застосування такого підходу на регіональному рівні присвячені роботи таких вчених як А. Артеменко, В. Артеменко, С. Вовканич, Дж. Л. Галлагер, А. Гулюгіна, М. Денісов, І. Калачова, Х. Копистянська, В. Літвінов, І. Ніколіна, У. Садова, Л. Семів, О. Стогова та ін.

В науковій літературі поняття людського виміру використовується поряд з такими поняттями як людський розвиток, людський капітал, людський чинник суспільного розвитку, людські ресурси, права і свободи людини, якість життя (В. Антонюк, В. Бакіров, О. Грішнова, І. Дзюба, І. Дунаєв, Дж. Коулман, М. Критський, В. Мандибура, І. Саксельцев, Т. Стюарт, К. Чу, В. Щетінін та ін.).

Окремим питанням людського виміру та оцінювання в державному управлінні присвятили дослідження: В. Авер'янов, О. Амосов, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, В. Бодров, М. Браун, Т. Бутирська, Е. Вайнінґ, К. Вайс, О. Валевський, Е. Ведунг, Д. Веймер, В. Голубь, Я. Гонціяж, А. Гошко, І. Грицяк, С. Дубенко, І. Дунаєв, В. Князєв, В. Козаков, Б. Кравченко, В. Купрійчук, Ю. Куц, В. Луговий, В. Малиновський, В. Мартиненко, А. Мельник, А. Михненко, Г. Мостовий, П. Надолішній, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Одінцова, В. Олуйко, Л. Пал, Л. Пашко, І. Розпутенко, П. Ситник, Ю. Сурмін, В. Тертичка, В. Цвєтков, В. Шаповал, Л. Штика, О. Якубовський та ін.

Проте, незважаючи на численні дослідження, саме поняття людського виміру на сьогодні потребує переосмислення, бракує методологічних досліджень та розробок з його оцінювання у державному управлінні, що визначило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, проведених в Національній академії державного управління при Президентові України за темою "Концептуальні засади аналізу та оцінювання ефективності механізмів регулювання інтеграційних процесів в Україні" (ДР-РК № 0107U005897; ДР-ОК № 0208U005327) в межах комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" (ДР № 0201U004833). Роль дисертанта полягала у дослідженні механізму оцінювання людського виміру в контексті євроінтеграційних процесів, обґрунтуванні напрямів їх застосування в державному управлінні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка науково-практичних рекомендацій щодо впровадження механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру.

Досягнення визначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:

шляхом аналізу вітчизняного та зарубіжного наукового доробку з'ясувати сутність людського виміру та визначити основні напрями його застосування стосовно державного управління;

виділити, проаналізувати та розглянути можливість удосконалення сутнісних концепцій та моделей державного управління з точки зору їх відповідності підходу людського виміру;

розкрити сутність механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру, виявити специфіку та розглянути особливості його застосування;

розробити методику та сформувати оціночну базу для механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру;

визначити суб'єкти та здійснити систематизацію механізмів людського виміру в контексті його оцінювання у публічному управлінні;

провести експертну верифікацію отриманих результатів дослідження, визначити перспективні напрями та завдання вдосконалення державного управління на засадах людського виміру і запропонувати відповідні науково-прикладні рекомендації.

Об'єктом дослідження є система державного управління.

Предметом дослідження є механізм оцінювання державного управління за чинником людського виміру.

Методи дослідження. В основу концепції дисертаційного дослідження покладено системний та комплексний підходи, структурно-функціональний аналіз. Для виявлення результатів досліджень попередників та обґрунтовання вибору її теми використано методи бібліографічного аналізу та узагальнення. При розробленні моделі збалансованого державного управління застосовано метод історичного та порівняльного аналізу. Виділення базових критеріальних моделей людського виміру проведено із застосуванням методів класифікаційного, структурно-функціонального й порівняльного аналізу, інтерпретації джерел, синтезу теорії і практичної діяльності в контексті узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду. Застосування методу експертного опитування дозволило провести верифікацію отриманих критеріальних моделей та оціночного поля людського виміру.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертаційній роботі

вперше:

запропоновано модель державного управління, яка розроблена із врахуванням підходу людського виміру шляхом виділення та поєднання кращих положень концепцій та моделей класичного державного управління, державного менеджменту, «доброго управління» та пожвавлення державного управління;

наголошено на широкому розумінні сутності людського виміру як такої характеристики суспільства, за якої людина визнається найвищою соціальною цінністю, а забезпечення її прав, свобод, якості життя та зростання людського капіталу визначає зміст і спрямування державного управління;

визначено механізм оцінювання державного управління за чинником людського виміру як сукупність практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, спрямованих на вдосконалення діяльності органів державної влади та управління шляхом здійснення систематичної її оцінки у порівнянні з комплексом світових та вітчизняних стандартів забезпечення прав і свобод, підвищення якості та рівня життя і створення умов людського розвитку;

удосконалено:

механізм оцінювання ефективності державного управління з позицій людського виміру шляхом використання критеріальних ознак мети, засобів, результативності, ефективності, а також забезпечення його комплексності за різними підходами: функціональним, критеріальним, антикритеріальним (запобігання негативного впливу) та експертним;

формування оціночної бази для механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру шляхом розроблення низки критеріальних моделей (інтегрована модель компонентів людського розвитку; модель демократичних чинників людського виміру; модель забезпечення якості життя; модель зростання людського капіталу; критеріально-мотиваційна модель; модель пріоритетів суспільної безпеки за підходу людського виміру) на засадах поєднання показників забезпечення умов формування і дотримання людської гідності укупі зі створенням й дотриманням умов людського розвитку, визначення на їх підставі загального оціночного поля та його верифікації за допомогою методу експертного опитування;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування доцільності розгляду людського виміру в системі державного управління як одного з основних параметрів її якості, що відображає суспільну значимість та цінність людини в процесах розвитку держави на засадах гуманістично орієнтованої демократичної держави;

визначення основних напрямів застосування людського виміру стосовно державного управління, серед яких: різні сфери міжнародної діяльності; процеси розроблення та реалізації державної політики, зокрема кадрової; діяльність державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; безпосередня щоденна діяльність керівників всіх рівнів державного управління та місцевого самоврядування, державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;

визначення суб'єктів людського виміру у системах державного управління та місцевого самоврядування, до яких віднесено державних діячів, політиків, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників громадськості у громадських радах, а також виявлення специфіки оцінювання людського виміру в цих системах, пов'язаної з його ініціюванням керівниками;

систематизація механізмів людського виміру, за якої вони: бувають прямими та зворотними; є засобами, способами, методами, важелями впливу, спрямованими на практичну реалізацію забезпечення прав і свобод у суспільстві, якості та рівня життя і створення умов людського розвитку; залежать від рівня та терміну їх застосування в суб'єкт-суб'єктних та суб'єкт-об'єктних відносинах; є концентрованою реакцією на потреби суспільства в економічному, політичному, соціальному і гуманітарному розвитку;

визначення пріоритетів пожвавлення системи державного управління у напряму підвищення її людського виміру, серед яких: забезпечення участі населення у прийнятті та реалізації рішень в державному управлінні; розробка і проведення ефективної державної кадрової політики, спрямованої на підвищення поваги до людини праці; створення ефективної системи взаємодії державної та місцевої влади з громадянським суспільством; сприяння сталому розвитку людського потенціалу; розвиток соціальних технологій; викоренення у суспільстві явища тотальної корупції та безвідповідальності влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення й висновки дисертаційного дослідження пройшли практичну верифікацію шляхом експертного опитування й можуть бути безпосередньо використані в органах державної влади та місцевого самоврядування, в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України, в системі підвищення кваліфікації державних службовців, як інформаційно-аналітичний матеріал при підготовці державно-управлінських рішень щодо формування та реалізації державної економічної та соціальної політики, розроблення програм розвитку галузей та територій. Про використання отриманих результатів свідчать довідки про впровадження від Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України від 21 травня 2009 р. № 04-15/17-2098 та від Вінницької обласної ради від 15 червня 2009 р. № 458/7-1. Здобувачем підготовлено розділ «Механізми людського виміру на державному та міждержавному рівнях у контексті інтеграційних процесів» у навчальному посібнику «Механізми регулювання інтеграційних процесів в Україні», який підготовлено колективом авторів Національної академії державного управління при Президентові України та Ужгородського національного університету і рекомендовано МОН України для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18-1-Г-14 від 09 січня 2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування (м. Київ, 2007 р.); Європейські орієнтири муніципального управління (м. Київ, 2008 р.), Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід (м. Київ, 2008 р.).

Дисертаційна робота обговорювалася на засіданні кафедри управління суспільним розвитком НАДУ при Президентові України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 11 друкованих працях загальним обсягом 4,89 др. арк., в т. ч. в 7 наукових статтях у фахових наукових виданнях України з державного управління та 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 219 стор., основного тексту - 170 стор., 24 рисунки на 22 стор., 9 таблиць - на 10 стор., два додатки на 9 стор. Список використаних джерел містить 361 найменування на 40 стор., з них 16 іноземною мовою.

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, зазначено методи дослідження, показано наукову новизну роботи, стан її апробації, визначено теоретичну й практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі - «Проблемні питання людського виміру суспільного розвитку в сучасних наукових дослідженнях» - розкрито зміст та надано визначення понятійного апарату людського виміру; проаналізовано людський вимір як чинник державотворення, а також стан досліджень з оцінювання державного управління за чинником людського виміру.

За результатами аналізу досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців з'ясовано, що чимало з них присвячено різним питаням людського виміру процесів суспільного розвитку й, зокрема, державного управління. Чимало уваги приділено визначенню поняття людського виміру в контексті суспільного розвитку, його політичному та правовому контесту. Часто це поняття виступає синонімом гуманістичного виміру. Запропоновано розглядати поняття людського виміру державного управління у більш широкому контексті, як параметр якості управлінської системи, головною метою якої є забезпечення суспільної значимості цінності людини одночасно як його суб'єкту, так і об'єкту, забезпечення сталого розвитку суспільства на засадах гуманістично орієнтованої демократичної держави. У такій постановці основною категорією людського виміру є цінності, головним чином, базові цінності демократичного суспільства та основні соціальні цінності.

Виявлено, що найбільш сприятливі умови для формування людського виміру в системі державного управління створює правова держава та формування громадянського суспільства. В такому контексті доречно говорити про наявність демократично організованого громадянського суспільства, в якому інтереси різних верств населення структуруються таким чином, що забезпечують можливість вільного розвитку особи, водночас створюючи базу для формування загальних інтересів. Саме правова, демократична, соціальна держава, насамперед, є предметом розгляду з позицій людського виміру.

Виходячи з завдання оцінювання державного управління, обгрунтовано важливість виділення основних складових людського виміру на основі використання інтегральних критеріїв та чинників ефективного розвитку громадянського суспільства, його ціннісних пріоритетів. Поняття та принципи людського виміру в систему державного управління вводить людський вимір політики (демократизація, гуманізація тощо). Для здійснення аналізу державного управління з позицій людського виміру необхідно також враховувати його показники в соціальній, економічній та гуманітарній сферах. Насамперед, це передбачає використання та обчислення індексу людського виміру. Сучасні дослідники розглядають питання людського виміру в політико-правовому аспекті переважно з позицій дотримання законодавства, а соціально-економічний аспект здебільшого досліджується в категоріях людського капіталу і забезпечення добробуту.

Визначено, що людський вимір, як правило, пов'язується з низкою понять, серед яких “людський капітал”, “людський розвиток”, “людський чинник суспільного розвитку”, “права і свободи людини”, “якість життя”. Проте, слід зазначити, що саме поняття людського виміру потребує уточнення, змістовного наповнення, від чого залежить адекватність конкретних моделей державного управління та місцевого самоврядування щодо оцінки їх ефективності на основі врахування найсуттєвіших ознак та цінностей розвинених громадянських суспільств, в яких людській вимір є одним з найважливіших індикаторів та базових критеріїв.

Доведено необхідність розробки та вдосконалення методології оцінювання державного управління з позиції людського виміру, зокрема, оцінку ефективності державного управління доречно розглядати в контексті не тільки правової, але й економічної та соціальної спрямованості, тобто з урахуванням таких складових як якість життя, рівень життя та людський капітал.

Розкрито сутність механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. Це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, спрямовані на вдосконалення діяльності органів державної влади та управління шляхом здійснення систематичної її оцінки у порівнянні з комплексом світових та вітчизняних стандартів забезпечення прав і свобод, підвищення якості та рівня життя та створення умов розвитку людини.

Показано, що людський вимір виступає важливим методологічним принципом у державному управлінні, системний та інтегральний характер якого дозволяє орієнтувати державно-управлінську діяльність на забезпечення та дотримання основних ціннісних орієнтацій суспільства у процесах державотворення. З іншого боку, людський вимір, з точки зору методології державного управління, потребує створення конкретних методик оцінювання, які б базувалися на чітких науково-методологічних засадах, обґрунтованих реальною практикою державно-управлінського регулювання суспільних процесів.

Виявлено, що на сьогодні бракує досліджень, що розкривають сучасні тенденції, притаманні важливому й багатогранному підходу людського виміру в державному управлінні, в першу чергу, з позицій методології, а саме:

можливість застосування критеріального підходу до оцінки державного управління с позицій людського виміру, зокрема, на основі застосування в методології оцінювання поєднання правових, економічних, соціальних та гуманітарних показників;

удосконалення з позиції людського виміру моделей державного управління, виходячи з акцентування уваги в державно-управлінській діяльності на проблемах людини;

вдосконалення відомих та формування нових моделей для оцінювання державного управління за підходом людського виміру, що враховують основні критерії та орієнтації суспільства, важливі індикатори якості життя, пріоритети соціально-економічного розвитку тощо;

розробка інтегрованої методики оцінювання людського виміру державного управління на основі систематизації та конкретизації показників різних складових елементів людського виміру, що складають гуманістично-орієнтовані концепції державного управління та демократичного розвитку сучасного суспільства.

У другому розділі - «Науково-методологічні засади оцінювання державного управління за чинником людського виміру» - наведено загальну методику дослідження механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру; проаналізовано нові концепції та моделі державного управління на предмет приділеної в них уваги людському виміру, наведено сучасні механізми людського виміру на державному та міждержавному рівнях, сформовано базові критеріальні моделі людського виміру, на їх підставі визначено оціночне поле та запропоновано методику оцінювання людського виміру державного управління, розглянуто суб'єкти та механізми людського виміру в контексті його оцінювання у системі публічного управління.

В даному розділі виділено низку сутнісних концепцій державного управління та відповідні моделі, що послідовно зміняли одна одну. Серед них моделі: класичного державного управління, державного менеджменту, «доброго управління», пожвавлення державного управління. Проведений аналіз дозволив запропонувати як наступний крок трансформації модель збалансованого державного управління, яка передбачає системне поєднання кращих рис та властивостей розглянутих моделей та її подальше нарощування елементами з безумовними перевагами з точки зору сучасних тенденцій державотворення. Насамперед, йдеться про розвиток цієї моделі у бік забезпечення якості життя населення, що відповідає сучасним тенденціям змін соціальних стандартів розвинених країн світу, зокрема країн Європейського Союзу, США, Японії.

Обраний шлях європейської інтеграції України пов'язаний з орієнтацією на провідні ідеї демократії. ОБСЄ надає ефективний приклад застосування політичного (договірного) механізму щодо підходу людського виміру. Серед сформованих нею інститутів та конкретних механізмів його реалізації: Бюро по демократичних інститутах і правах людини, Верховний комісар з питань національних меншин, Представник з питань свободи засобів масової інформації, а також Віденський та Московський механізми, які укупі утворюють процес для нагляду за виконанням зобов'язань у сфері людського виміру.

Виділено такі основні напрями застосування людського виміру: міжнародні відносини й різні напрями міжнародної діяльності; процеси розроблення та реалізації державної політики стосовно всіх сфер і галузей суспільної діяльності, зокрема державної кадрової політики; безпосередня діяльність організаційних структур та керівників всіх рівнів державного управління та місцевого самоврядування, спрямована на реалізацію державної політики; безпосередня діяльність державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, спрямована на надання послуг організаціям та громадянам.

Практика застосування конституційних норм, що визначають права і свободи людини, на рівнях державного управління та місцевого самовряднування надає численні приклади їх порушення, тобто існує реальна необхідність покращення стану людського виміру. Спостерігається негативна тенденція співвідношення людського потенціалу та людського капіталу, поступове відставання першого, що свідчить про особливу важливість відповідних дій державної влади. В першу чергу, потребують реформування судова система й система органів, що відповідають за дотримання людського виміру у владі та суспільстві. Не менш важливими є систематичні превентивні заходи, насамперед, введення оцінювання стану людського виміру на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування.

Для запровадження такого оцінювання проведено визначення відповідних критеріїв та показників, як правило, згуртованих у певні моделі (визначені автором як критеріальні). Проаналізовано відомі критеріальні моделі людського виміру, зокрема індекс людського розвитку, відповідні інтегральні індекси для регіонів України, моделі певних сфер задоволення потреб людини, якості життя населення, критеріальні моделі видів суспільної діяльності (політичної, економічної, культурної, екологічної, правової, кадрової, інформаційної тощо).

Запропоновано критеріальні моделі, що базуються на трьох основних складових людського виміру, а саме, забезпеченні прав і свобод людини, підвищенні якості її життя, зростанні людського капіталу. Зокрема такі інтегровані моделі: компонентів людського розвитку, яка відрізняється від відомої врахуванням стану правового забезпечення людського розвитку, стану інформатизації суспільства, рівня культури, політичних умов людського розвитку; демократичних чинників людського виміру, що базується на критеріях дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних, духовних (культурних) прав і свобод людини, їх гарантії; забезпечення якості життя, що охоплює критерії та показники якості життя, добробуту населення, якості соціальної сфери та навколишнього середовища та є відкритою моделлю в силу її великої розмірності та перспективи поповнення; зростання людського капіталу, що базується на критеріях та показниках освіти, культури (як узагальнення гуманітарного та технологічного здобутків людства), ефективності управління державою (регіонами, територіями), відповідної державної кадрової та демографічної політики, створення умов для ефективного використання людського потенціалу, приведення людських ресурсів у відповідність потребам економічного та соціального розвитку, включення у ці процеси інститутів громадянського суспільства; критеріально-мотиваційна модель задоволення потреб людини у безпеці життя, досягнутому матеріальному рівні, рівні поваги до неї в країні, регіоні, місці, де вона мешкає, у кожній конкретній організації та колективі, де вона працює, стані професійного та кар'єрного зростання тощо; пріоритетів суспільної безпеки за підходу людського виміру.

Наведено низку груп критеріїв та показників людського виміру, що використовуються у запропонованих критеріальних моделях. Шляхом їх інтеграції виділено загальне (інтегроване) оціночне поле людського виміру. Виділені критеріальні моделі та оціночне поле створюють оціночну базу у механізмі оцінювання людського виміру за чинником людського виміру. Запропоновано методику формування варіанту оціночного поля шляхом його верифікації за допомогою методу експертного оцінювання або соціологічного опитування. Застосування такої методики відкриває перспективу оцінювання стану людського виміру на різних рівнях державного управління та місцевого самоврядування, наприклад в конкретному органі влади тощо.

У багаторівневій системі публічного управління важлива роль приділяється суб'єктам та механізмам управління суспільством. Показано, що людина у суспільстві відіграє дуальну роль. Суб'єкти управління суспільством фактично є й суб'єктами людського виміру. Виходячи з цього, до суб'єктів людського виміру у системах державного управління та місцевого самоврядування можна віднести державних діячів, політиків, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників громадськості у громадських радах та ін.

Людський вимір реалізується через численні та різноманітні суб'єкт - суб'єктні та суб'єкт - об'єктні відносини. Незадовільне забезпечення прав і свобод людини, стану якості життя та зростання людського капіталу є критерієм незадовільного рівня та якості таких відносин, обставиною для невідкладного їх покращення. Першочерговими завданнями реалізації людського виміру є повернення суспільства до стану поваги людини праці, до забезпечення гідного рівня заробітної плати за умови економічної стабільності, до високого рівня суспільної культури (технологічної; роботи в командах; відношення до молоді й незахищених верств населення; розвитку освіти, науки і мистецтв; поваги до прав і свобод інших націй та народів тощо). На часі створення і реалізація національної програми створення умов для гідного життя людини - пересічного українця. Визначено системні чинники (“антикритерії”), що свідчать про незадовільний стан реалізації людського виміру у суспільстві.

Розкрито сутність механізмів людського виміру, які: бувають прямими (впливають на об'єкти людського виміру) та зворотними (впливають на суб'єкти людського виміру); мають реалізовуватися безперервно; є практичними засобами, способами, важелями впливу, спрямованими на практичну реалізацію забезпечення прав і свобод у суспільстві, підвищення якості життя населення та зростання людського потенціалу.

Виділено механізми оцінювання людського виміру, які мають універсальний характер для будь-якої сфери суспільної діяльності та ґрунтуються на різних способах оцінювання. В оцінюванні використовуються фактично всі основні методи досліджень: експертиза, моніторинг, аналіз, соціологічні та експертні опитування, моделювання, експеримент. Специфіка оцінювання людського виміру визначається вибором об'єкта оцінювання, яким у даній роботі є система державного управління. Конкретизація проекту оцінювання відбувається шляхом вибору конкретного органу влади чи управління або певних суспільних відносин, а також вибором цілей оцінювання. Проблемність оцінювання людського виміру на вищому і центральному рівнях державного управління значною мірою визначається не стільки складністю об'єктів оцінювання, скільки тим, що його замовлення можливе лише за ініціативи керівників органів влади та управління. Результативним завжди слід вважати таке оцінювання, яке надає необхідні обґрунтовані рекомендації для зміни стану людського виміру в об'єкті оцінювання на краще, будь-то певна сфера чи галузь суспільного життя, функціонування органу державного управління або органу місцевого самоврядування, безпосередня діяльність державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Такі рекомендації, насмперед, мають стосуватися: подальшого розвитку демократизації суспільства; підвищення якості життя населення країни; забезпечення розвитку людського капіталу.

У третьому розділі - «Формування механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру» - шляхом проведення експертного опитування та аналізу його результатів здійснено експериментальну верифікацію запропонованих базових критеріальних моделей, оціночного поля та методики оцінювання людського виміру державного управління; визначено базові засади оцінювання та перспективні напрями вдосконалення державного управління в Україні на засадах людського виміру.

Опитування респондентів здійснювалося анонімно шляхом самостійного заповнення кожним з респондентів спеціальних анкет, розроблених на підставі запропонованих в роботі критеріальних моделей та оціночного поля для державного управління за чинником людського виміру, з наступним вибірковим інтерв'юванням приблизно 10% опитаних. Склад групи з 100 державних службовців та наукових співробітників добирався таким чином, що в неї ввійшли порівну чоловіки й жінки (по 50 осіб) та майже порівну представники вікових категорій від 18 до 35 років (53 особи) і від 36 до 60 років (47 осіб). Всі мають повну вищу освіту, в тому числі 12 осіб мають науковий ступінь. За спрямуванням професійної діяльності респонденти переважно належали до сфери фінансів і права, а також культури й освіти. Серед числа опитаних державних службовців більшість (60%) належить до 4 категорії посад державної служби зі стажем 10 - 15 років. Допустима прогнозована похибка результатів опитування складає не більше 2%.

Підтверджено доцільність застосування запропонованих критеріальних моделей, оціночного поля та методики оцінювання за чинником людського виміру державного управління на певних засадах, які визначені як базові. До них віднесено комплексність оцінювання за функціональним, критеріальним, антикритеріальним (запобігання негативного впливу) та експертним підходами. Функціональний підхід до оцінювання передбачає: визначення характерних рис сучасної системи державного управління; виявлення функцій, найбільш характерних для неї; з'ясування комплексу заходів, які сприятимуть пожвавленню державного управління; окреслення заходів сприяння гуманізації системи державного управління; визначення пріоритетних напрямів застосування людського виміру в цій системі. Критеріальний підхід до оцінювання передбачає: визначення ваги критеріїв людського розвитку в оцінці людського виміру сучасної системи державного управління та ваги критеріїв оцінювання стану гуманізації державного управління (правовий, політичний, фінансовий аспекти). Антикритеріальний підхід до оцінювання людського виміру виходить з визначення чинників та показників можливого негативного впливу на суспільні процеси розвитку (відсутність мотивації до життя і праці, стан соціальної апатії, низька народжуваність, висока смертність населення, нав'язування населенню не притаманних йому раніше цінностей, загальне погіршення стану природного середовища, поширення та негативний вплив на суспільні процеси такого явища як корупція). Експертний підхід передбачає оцінку: рівня життя, охорони здоров'я, соціального захисту населення, стану його освіти, культури, професійного розвитку особистості.

Виходячи з запропонованої методики оцінювання та зазначених базових засад проведено оцінювання сучасного стану вирішення завдання формування людського виміру для сучасної моделі державного управління України. Виявлено відсутність акцентування політико-управлінської та державно-управлінської діяльності на проблемах людини та дотриманні людського виміру. Маємо певну невідповідність його змісту системі європейських управлінських цінностей та відсутність ефективних механізмів цілеспрямованого впливу на процес подальшого розвитку. Незадовільний рівень сприйняття населенням, в тому числі державними службовцями, сучасного стану людського виміру системи державного управління, насамперед, є свідченням прямого чи прихованого ігнорування інтересів та потреб пересічних громадян країни на різних його рівнях, прояву таких соціально-руйнівних явищ як корупція та бюрократизм представників владних структур, зневажливе ставлення до права, як до провідної цінності держави.

Обгрунтовано доцільність виділення серед провідних критеріїв людського розвитку в оцінці людського виміру державного управління: „критеріїв мети” (довголіття; рівень життя; стан культури, освіти і науки), „критеріїв засобів” (забезпечення соціальної справедливості; участь населення в державному управлінні; досягнення ефективної зайнятості; забезпечення охорони здоров'я, материнства і дитинства; забезпечення екологічної безпеки), критеріїв результативності (рівень освіти; умови проживання населення; рівень культури; стан соціального середовища; стан охорони здоров'я; матеріальний добробут населення; стан демографічного розвитку) й критеріїв ефективності людського виміру (стан екологічної ситуації; стан правового забезпечення людського розвитку; стан інформатизації суспільства; політичні умови людського розвитку; стан фінансування людського розвитку). Виведення кореляцій за кожним із наведених критеріїв переконує в їх дуже складній детермінації, яка значно ускладнює об'єктивне оцінювання. За умов сучасної України, позитивним показником людського виміру державного управління може вважатися, принаймні, стійка тенденція до поступового зростання об'єктивного виміру рівня задоволеності населення своїм життям.

По мірі розгортання процесів європейської інтеграції України, формування людського виміру системи державного управління відбувається побічно (опосередковано) засобами суспільного розвитку (покращення добробуту, зміни в соціальній парадигмі, формування нової громадянської свідомості, демократизації суспільних відносин тощо). Однак, окремі аспекти цього завдання з часом актуалізуються та навіть загострюються.

На думку дисертанта, формування людського виміру системи державного управління полягає, насамперед, у пошукові та застосуванні ефективних механізмів цілеспрямованого впливу на процеси демократизації, професіоналізації та інституційного зміцнення системи державної служби й служби в органах місцевого самоврядування. В якості основних пріоритетів пожвавлення системи державного управління у напрямі підвищення її людського виміру виступають: забезпечення участі населення в державному управлінні; створення системи взаємодії державної та місцевої влади з громадянським суспільством; сприяння сталому розвитку людського капіталу; розвиток соціальних технологій гуманізації суспільного управління.

За людського виміру, який формується під впливом соціально-ціннісної парадигми державно-організованого суспільства, процеси розроблення та реалізації державної політики, безпосередня щоденна діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування оцінюються з точки зору їх спрямованості на надання управлінських послуг громадянам.

На сучасному етапі українського національного державотворення одним з найбільш ефективних механізмів впливу на систему державно-управлінських цінностей є формування та послідовне впровадження в середовищі управлінської еліти ідеї людського виміру як основи свідомого та переконаного сприйняття нею цінностей патріотизму, служіння народу й державі, збагачення історичного, культурного та технологічного капіталу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання теоретико-методологічного обґрунтування та розробки науково-практичних рекомендацій щодо впровадження механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. При цьому отримані такі результати дослідження:

1. Проведено аналіз вітчизняного та зарубіжного наукового доробку щодо сучасного стану реалізації підходу людського виміру в процесах суспільного розвитку взагалі та державного управління зокрема. Показано, що у відповідних дослідженнях найбільша увага приділена питанням загального визначення поняття людського виміру, політичному, соціально-економічному та правовому аспектам його впровадження. Наголошено на широкому розумінні сутності людського виміру як такої характеристики суспільства, за якої людина визнається найвищою соціальною цінністю, а забезпечення її прав, свобод, якості життя та зростання людського капіталу визначає зміст і спрямованість цієї діяльності. Визначено основні напрями застосування людського виміру стосовно державного управління, а саме: різні сфери міжнародної діяльності; процеси розроблення та реалізації державної політики стосовно всіх сфер і галузей суспільної діяльності; процеси розроблення та реалізації державної кадрової політики, зокрема, в діяльності державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; безпосередня щоденна діяльність керівників всіх рівнів державного управління та місцевого самоврядування й відповідних організаційних структур, спрямована на реалізацію кадрової політики в своїх організаціях; безпосередня щоденна діяльність державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, спрямована на надання послуг організаціям та громадянам.

Фактично, людський вимір виступає важливим принципом у державному управлінні, що проголошує забезпечення та дотримання основних гуманістичних ціннісних орієнтацій суспільства у процесах державотворення, обґрунтованих реальною практикою державно-управлінського регулювання соціально-економічних, гуманітарних та політичних процесів. В той же час бракує методологічних досліджень, які розкривають сучасні тенденції, моделі та механізми, притаманні цьому важливому й багатогранному підходу в державному управлінні. Насамперед, це стосується механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру.

2. Обгрунтовано доцільність розгляду людського виміру в контексті державного управління як одного з основних параметрів якості управлінської системи, що відображає суспільну значимість цінності людини як соціального суб'єкту в процесах сталого розвитку держави, регіонів, окремих територій на засадах гуманістично орієнтованої демократичної держави. Виходячи з цієї позиції, виділено та проаналізовано сутнісні концепції та моделі державного управління (класичного державного управління, державного менеджменту, «доброго управління», пожвавлення державного управління), що реалізовувалися в світі в останні десятиріччя, на предмет їх відповідності підходу людського виміру та запропоновано, як наступний крок їх трансформації, модель збалансованого державного управління, що передбачає системне поєднання кращих рис і властивостей цих концепцій та моделей з перспективою розвитку у бік забезпечення якості життя населення, що відповідає сучасним тенденціям зміни соціальних стандартів у розвинених країнах світу.

3. Розкрито сутність механізму оцінювання державного управління за чинником людського виміру. Це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, спрямовані на вдосконалення діяльності органів державної влади та управління шляхом здійснення систематичної її оцінки у порівнянні з комплексом світових та вітчизняних стандартів забезпечення прав і свобод, підвищення якості та рівня життя, а також створення умов людського розвитку. Виявлено специфіку оцінювання людського виміру в системі державного управління, яка полягає в тому, що воно, як правило, можливе лише за ініціативи керівників органів влади та управління, коли добрі побажання переобладнання суспільства виходять з верхніх ешелонів влади і підтримуються на нижчих. Це можливе за умови чіткої взаємодії ієрархії влади, сильних владних політичних партій, наявності їх дієвих представництв на всіх рівнях публічного управління, подальшої демократизації країни. Виділено та охарактеризовано такі механізми оцінювання людського виміру, які мають універсальний характер для будь-якої сфери суспільної діяльності. Показано, що в оцінюванні, використовуються всі основні методи досліджень: експертиза, моніторинг, аналіз, соціологічні та експертні опитування, моделювання, експеримент.

4. Обґрунтовано, що оціночною базою в механізмі оцінювання державного управління на всіх його рівнях за чинником людського виміру є критеріальні моделі (складовими яких є критерії) та утворене ними оціночне поле. Розроблено методику формування відповідної оціночної бази, що передбачає: визначення об'єкта та завдань дослідження; на підставі цього інтеграцію показників, згрупованих у кількох критеріальних моделях; виділення загального оціночного поля людського виміру; його верифікацію за допомогою методу експертного опитування; внесення необхідних корекцій щодо складу критеріїв та показників. Проведено аналіз відомих критеріальних моделей людського виміру, зокрема індексу людського розвитку, відповідних інтегральних індексів для регіонів України, моделей певних сфер задоволення потреб людини, якості життя населення, критеріальних моделей видів суспільної діяльності, а саме: політичної (складові елементи: гуманізм, демократія, суверенітет, консенсус, громадянське суспільство), економічної (складові елементи: робота, достаток, сприятлива демографія), соціальної (складові елементи: здоров'я, захист, допомога), культурної (складові елементи: духовність, традиції, наука, освіта), екологічної (складові елементи: безпека довкілля, природокористування, охорона природи), а також таких, що є забезпечуючими, а саме: правової (складові елементи: права, обов'язки, свободи), кадрової (складові елементи: організаційні відносини, кадрова політика, кар'єра), інформаційної (складові елементи: комунікація, консалтинг, статистика, технології).