Політичний вимір міжнародної трудової міграції європейських країн в умовах глобального розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних

систем та глобального розвитку

Політичний вимір міжнародної трудової міграції

європейських країн в умовах глобального розвитку

ЮСЬКІВ Богдан Миколайович

Чернівці-2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету, м. Рівне

Захист відбудеться 27 серпня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий „_24” __липня__ 2010 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з головних тенденцій новітнього часу є глобалізація. Разом з такими визначальними на сьогодні напрямами людської діяльності, як фінансова, інвестиційна, інформаційна, які глобалізація поставила собі на службу і водночас посилила та змінила їх, вагоме місце посідає міжнародна міграція, насамперед трудова.

Міграція ніколи не була випадковістю або просто аберацією розвитку. Вона освітила своєю "присутністю" всю ходу людської історії. Феномен міграції полягає в тому, що попри видиму інертність, вона завжди адекватно реагувала на зміни, які мали місце в суспільстві, напрочуд добре адаптувалася до нових потреб суспільства, набуваючи щоразу нових і "комфортніших" форм.

Зростання міграції під впливом глобалізації посилило її роль у суспільствах. Особливо інтерес до феномена міграції зріс, коли на міжнародному рівні почали відчуватися негативні наслідки міграційних процесів і людство стикнулося з необхідністю координації зусиль країн для вирішення проблемних ситуацій, пов'язаних з міграцією.

До регіонів світу, тісно пов'язаних з міжнародною міграцією, належить Європа, в якій сьогодні проживає або тимчасово перебуває п'ята частина всього мігруючого населення планети. Європейський регіон - багатий і відносно політично стабільний, зі старіючим населенням, яке поступово чисельно скорочується, - став місцем потужного притягання мігрантів із сусідніх країн, котрі є значно біднішими і політично нестабільними та мають молоде і зростаюче населення. Саме за такої ситуації виникла необхідність не просто обмежувати міграційні потоки чи запобігати їм, а управляти ними.

Для України міжнародна трудова міграція є явищем відносно новим, хоча міграція в межах колишнього Радянського Союзу відбувалася, щоправда, не завжди на добровільних засадах. Роль пускового механізму сучасного розвитку трудової міграції України відіграли ринкові трансформації, поява можливості виїзду за кордон, тривала економічна криза в країні, масова втрата роботи і зниження реальної заробітної плати українських громадян. Україна - європейська держава, і частина її міграційних проблем є невіддільною складовою проблем усіх країн регіону і потребує спільного вирішення. Тому врахування досвіду управління міграційними процесами, виявлення здобутків, прорахунків і невдач європейських держав є для України актуальним. Лише за такої умови можна виробити ефективну власну міграційну політику.

Характеризуючи ступінь розробки проблематики міжнародної трудової міграції, варто відзначити, що її не можна вважати загалом дослідженою, чітко окресленою, науково систематизованою, передусім, через те, що вітчизняний науковий доробок у цій сфері носить окремішний характер, стосується лише окремих або суміжних проблем. Тобто практично відсутні багатовимірні узагальнюючі розвідки з міграції та управління нею в умовах глобалізації. Цим обумовлена потреба здійснення комплексного вивчення проблеми. Представлена дисертаційна праця є одним з перших системних досліджень феномена міжнародної трудової міграції й управління міграцією в умовах глобального розвитку на прикладі європейських країн і ЄС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках науково-дослідних робіт Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету і пов'язана з науково-дослідною темою кафедри міжнародної інформації "Інформація та комунікація в сучасному суспільстві" (затверджена на засіданні кафедри, протокол №2 від 28 вересня 2002 р.) і темою кафедри міжнародних відносин і країнознавства "Зовнішньополітична стратегія країн ЦСЄ у контексті трансформаційних процесів і створення нової європейської архітектури" (затверджена на засіданні кафедри, протокол №4 від 11 листопада 2003 р.).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є виявлення закономірностей розвитку міжнародної трудової міграції в європейських країнах в умовах розгортання глобалізаційних процесів і концептуалізація політичного управління міграційними процесами на державному і наддержавному рівнях.

Цій провідній меті підпорядковані завдання дослідження:

-проаналізувати і систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до вивчення глобалізації як змістовного тла, на якому розгортаються сучасні міграційні процеси;

-проаналізувати концептуальні напрями досліджень феномена сучасної міжнародної трудової міграції, з'ясувати сутність і значення основних понять, які пов'язані з нею і характеризують її як соціально-політичне явище;

-оцінити характер взаємозв'язку глобалізації й міжнародної трудової міграції, проаналізувати тенденції і механізми розвитку міжнародної трудової міграції в умовах глобалізації;

-дослідити особливості сучасних парадигм глобального управління і політико-організаційних засад його реалізації;

-проаналізувати зміни ролі і характеру політики національної держави в умовах глобального розвитку;

-розкрити зміст і структуру політичності та політичного "функціонування" міжнародної трудової міграції в умовах глобалізації й глобального управління;

-виявити характерні риси сучасної парадигми управління міжнародною трудовою міграцією, обґрунтувати модель стратегічного управління міграцією, складові міграційної політики національної держави та відповідні механізми управління в умовах глобалізації;

-проаналізувати особливості глобального виміру сучасного європейського розвитку;

-вивчити досвід управління міжнародною трудовою міграцією на рівні європейських країн з відповідними економічними і соціально-політичними проблемами і наслідками;

-проаналізувати ґенезу, розкрити сутність, чинники і складові спільної імміграційної політики країн-членів ЄС, а також дослідити правові аспекти конституювання цієї політики;

-відстежити та структурувати характер і тенденції розвитку процесів міжнародної трудової міграції в Україні;

-дослідити зміст основних проблем регулювання міжнародної трудової міграції в Україні;

-виробити і обґрунтувати загальні принципи, на яких має базуватися ефективна концепція державної міграційної політики України в умовах глобалізації.

Об'єктом дослідження є феномен міжнародної трудової міграції в європейських країнах.

Предметом дослідження виступає політичне управління міжнародною трудовою міграцією на національному рівні й рівні ЄС у контексті глобалізаційних процесів.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на таких загальновизнаних принципах наукового пізнання, як об'єктивність, системність, єдність історичного і логічного, сходження від абстрактного до конкретного, на принципах системного аналізу і синтезу, а також на положеннях про нелінійний розвиток, співіснування порядку і хаосу в системах, що самі організуються. Вирішення окреслених завдань потребувало комплексного використання низки методологічних підходів, визначених специфікою предмета і цілями дослідження. Відтак застосовано методи наукового аналізу: історико-генетичний, системний, структурно-функціональний, порівняльний, а також емпіричні методи: експертного оцінювання, соціальних мереж, контент-аналіз, методи нечислової і непараметричної статистики, методи Data Mining, специфічний метод аналізу показників трудового міграційного тиску.

Історико-генетичний принцип і порівняльний аналіз дозволили осмислити теоретичні підходи до вивчення глобалізації й міжнародної трудової міграції, класифікувати відповідні дискурси, виявити етапи розвитку міграційних процесів і управління міграцією в умовах глобалізації, розкрити сутність і специфіку трансформацій, що відбуваються в процесі вироблення спільної імміграційної політики ЄС, і відповідних змін міграційної політики країн-членів. Поєднання методів системного аналізу і синтезу, структурно-функціонального аналізу дало можливість глибше осмислити політичний характер міжнародної трудової міграції, створити модель нової парадигми - політичного функціонування міжнародної міграції в умовах глобалізації, а також дослідити структуру і механізми управління міжнародною міграцією на рівні національної держави і наддержавному рівні.

На основі поєднання експертного оцінювання з методикою, виробленою спеціально для опрацювання експертних даних з допомогою непараметричної й нечислової статистики та методів некластеризованих ранжувань, вдалося підтвердити справедливість теоретичних оцінок тенденцій сучасної міжнародної трудової міграції, оцінити вплив різних чинників на її розвиток, а також виявити ступінь дієвості заходів міграційної політики в умовах України. Використання контент-аналізу дозволило оцінити перспективи поширення впливу ЄС на глобалізаційні процеси і значення європейської політики сусідства для України. Контент-аналіз застосовувався для аналізу інформаційно-пропагандистського забезпечення міграційної політики на прикладі Чеської Республіки. З допомогою методів аналізу і візуалізації соціальних мереж досліджено міграційні потоки в європейських країнах. Крім того, з використанням цих методів вивчено особливості міграційного законодавства ЄС як головного забезпечувального джерела вироблення спільної імміграційної політики спільноти. Методи Data Mining використовувалися для кластеризації європейських країн за рівнем глобалізації, що дало змогу оцінити узагальнену характеристику і виділити особливості кожного кластера. Специфічною є використана в роботі методика А. Каменського для аналізу взаємозв'язку "міграція - безробіття" на основі т. зв. показників "трудового міграційного тиску". Ця методика застосована для оцінювання впливу міграції на ринок праці Чеської Республіки.

Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та завданнями дослідження і полягає в наступному:

Вперше:

-на основі фактологічних даних доведено існування макрорівневого взаємозв'язку між глобалізацією і міжнародною трудовою міграцією, виявлено механізм цієї взаємодії, а також вказано на нові форми міграції, які сформувалися під безпосереднім впливом глобалізації; відмінність запропонованого підходу від підходів інших дослідників у тому, що докази автора демонструють вплив глобалізації в цілому, а не лише на рівні окремих конкретних аспектів глобалізації;

-підтверджено на основі проведених автором експертних досліджень тенденції розвитку сучасної міжнародної трудової міграції - глобалізації, акселерації, диференціації, фемінізації, інтелектуалізації, а також доведено, що на розгортання цих тенденцій впливає низка макро- і мікрочинників, серед яких глобалізація виступає лише одним з багатьох чинників;

-розроблено авторську концепцію політичності міжнародної трудової міграції; новизна полягає в комплексності політологічного аналізу міжнародної трудової міграції в умовах глобалізації: уточнено сутність міграції з позиції глобалізаційної парадигми, сформовано категорійний апарат, зокрема, сформульовано зміст понять "політичність", "політизація", "структура політичності" і "політичне поле" міжнародної трудової міграції, визначено просторові й акторогенні особливості політизації, а також побудовано модель механізму політичного "функціонування" міжнародної трудової міграції;

-запропоновано парадигму управління міжнародною трудовою міграцією в умовах глобалізації і концепцію державної міграційної політики; визначено складові й рівні управління, основні функціональні напрями імміграційної політики розвинених країн - імміграційна політика, політика інтеграції, політика регулювання міграційних потоків; узагальнено теоретичні засади, уточнено загальні принципи, цільові компоненти і механізми управління міжнародною міграцією на рівні національної держави;

-вироблено, враховуючи відповідний досвід європейських країн, загальні засади, на яких має будуватися концепція державної політики України у сфері міграції; на відміну від існуючих проектів, які мають за вихідний пункт поточну міграційну ситуацію в країні, автором доводиться, що концепція має бути політичним рішенням, яке впливає не лише на міграційні процеси, а й на розвиток країни загалом, враховує світові тенденції й має на меті більш повноцінну інтеграцію України до міжнародної спільноти.

Поглиблено:

-розуміння сутності й особливостей амбівалентного впливу глобалізації на різноманітні сфери людської діяльності, а також об'єктивного характеру і впливу суб'єктивних чинників на глобалізаційні процеси в конкретних соціально-політичних умовах;

-на основі узагальнення існуючого теоретичного доробку уявлення про сутність, необхідність і можливості здійснення глобального управління; зокрема, проаналізовано теоретичні основні джерела глобального управління і дано авторське тлумачення двох основних парадигм глобального управління, що склалися в результаті глобального поступу, характеристику суб'єктів і об'єктів та організаційних засад реалізації глобального управління;

-розуміння сутності і ролі інформаційного забезпечення в структурі державної міграційної політики; досліджено проблеми й особливості інформаційного забезпечення, виявлено його функціональні можливості, проаналізовано особливості реалізації інформаційного забезпечення державної міграційної політики на прикладі Чеської Республіки.

Одержали подальший розвиток:

-теоретичне осмислення глобалізації; спираючись на відомі дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців, виділено етапи осмислення, класифіковано джерела й основні теоретичні передумови появи теорій глобалізації, виявлено особливості глобалізаційного теоретизування, виділено класифікаційні засади аналізу і згідно з ними викладено сутність існуючих на сьогодні основних теоретичних підходів до глобалізації;

-уявлення про різнобічний вплив глобалізації на роль і сутність національної держави; зокрема, досліджено напрями загального впливу і описано механізми тиску глобалізації на суверенітет держави, виявлено можливі сценарії поведінки національної держави в цих умовах, детально вивчено вплив глобалізації на держави добробуту європейських країн;

-методика вироблення узагальнених експертних рішень, отриманих з використанням номінальних і порядкових способів вимірювань; розроблена методика базується на застосуванні непараметричної й нечислової статистики, кластеризації ранжувань; вона дозволяє виробляти обґрунтовані узагальнені рішення, які не лише дають одне узгоджене рішення, а й включають весь спектр експертних суджень, у тому числі "думки-дисиденти".

Практичне значення одержаних результатів і висновків дисертації полягає в тому, що основні положення, викладені автором у дисертації, доповнюють концептуальний доробок вітчизняної політологічної школи, розширюють загальні уявлення про роль і політичне значення міжнародної трудової міграції в світі і європейському регіоні, дають уявлення про перспективи розвитку й регулювання міжнародних міграційних процесів в Україні. Результати наукового дослідження можуть бути використані як теоретико-методологічна база поглиблення досліджень чинників міграційної політики і міграційного управління, пошуку сучасних форм політичного діалогу іммігрантів і громадян України, які б сприяли завершенню процесів демократизації та ефективному функціонуванню політичної системи. Одержані результати можуть використовуватися під час викладання навчальних курсів і спецкурсів для студентів політологічних спеціальностей. Запропоновані висновки і сформульовані пропозиції можуть бути використані органами державної влади та управління, органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями для вирішення проблем, пов'язаних з міграцією, і ефективного управління міжнародною трудовою міграцією в Україні в умовах глобального поступу.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження викладено в доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах та під час засідань круглих столів: міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітянський вимір" (Полтава, 2004 р.); VIІ міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2005 р.); ІІІ міжнародній конференції "Розвиток демократії та демократична освіта в Україні" (Львів, 2005 р.); VI міжнародній науково-практичній конференції "Людина, культура, техніка в новому тисячолітті" (Харків, 2005 р.); VIІІ міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2006 р.); міжнародній конференції "Європейська інтеграція і ринок праці: суспільні, політичні і економічні аспекти" (Жешув, Польща, 2006 р.); міжнародному українсько-польському науковому семінарі "Концептуальні засади сучасної міжнародної політики: "константи" і "змінні" (Рівне, 2007 р.); міжнародній науковій конференції "Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій" (Суми, 2008 р.); міжнародній конференції "Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український аспект" (Київ, 2008 р.); науково-практичній конференції (Рівне, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Національні економіки в глобальному економічному просторі" (Київ, 2008 р.); V міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах" (Луцьк, 2008 р.); міжнародній науковій конференції "Міжнародна інформація: історія, теорія і практика" (Київ, 2008 р.); міжнародному експертному круглому столі "Гідна праця та трудова міграція в Україні: вітчизняний ринок праці перед викликами світової фінансово-економічної кризи" (Київ, 2008 р.); міжнародній науковій конференції "Права людини в контексті політичної глобалізації" (Рівне, 2008 р.); всеукраїнській науковій конференції "Методологія політичної науки" (Львів, 2008 р.); міжнародній науковій конференції "60-річчя Ради Європи: осмислення звершень та перспектив діяльності у ХХІ ст." (Київ, 2009 р.); міжнародній науковій конференції "Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій" (Суми, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво" (Луцьк, 2009 р.); VІ міжнародній конференції "Розвиток демократії та демократична освіта в Україні" (Київ, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Роль вищих навчальних закладів України і Польщі у процесі інтеграції України до європейської спільноти" (Рівне, 2009 р.); науково-практичній конференції "Соціокультурний розвиток Причорноморського регіону: європейський контекст" (Миколаїв, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка" (Львів, 2009 р.); ІІІ міжнародній науково-теоретичній конференції "Соціально-політичні і культурні проблеми сучасності" (Сімферополь, 2010 р.).

Наукові аспекти, узагальнення й висновки дисертації обговорювалися на наукових і методичних семінарах, під час проведення засідань круглих столів і на засіданнях кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету, були використані під час підготовки навчальних програм нормативних і спецкурсів "Системний аналіз", "Формалізовані методи дослідження", "Аналіз соціальних систем", "Міжнародні системи та глобальний розвиток" та їхньому викладанні.

Низка дисертаційних положень та узагальнень, що визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, були сформульовані як пропозиції та рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування і використані сектором міграційної служби в Рівненській області Державного комітету України у справах національностей та релігій під час формування перспективних планів роботи на 2010-2011 рр. (довідка №17-01-21/43 від 23.03.2010 р.).

Отримані результати дисертаційного дослідження використовувалися автором на заняттях, які регулярно організовує Рівненський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ для працівників секретаріату Рівненської обласної державної адміністрації, голів міських, сільських і селищних рад.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено в трьох авторських монографіях, 23 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 10 статтях у наукових збірках, 12 публікаціях за результатами наукових конференцій.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом дисертаційного дослідження, мета і завдання роботи зумовили її структуру. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основна частина дисертації становить 395 сторінок, список використаних джерел - 58 сторінок (513 найменувань), додатки - на 57 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її об'єкт і предмет, сформульовано мету і завдання, розкрито теоретичні й методологічні основи дослідження, означено наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади політологічного дослідження міжнародної трудової міграції в умовах глобалізації” проаналізовано концептуальні основи аналізу глобалізації і міжнародної трудової міграції, розкрито сутнісні параметри, які зумовлюють специфіку розвитку міжнародної трудової міграції в умовах глобального розвитку.

У підрозділі „Концептуальні підходи до вивчення сутності глобалізації” аналізується джерельна база дослідження глобалізації та особливості її теоретико-методологічних трактувань. Глобалізація розглядається як умови, в яких розвивається сучасна міжнародна трудова міграція.

Теоретичною базою аналізу стали праці вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері глобалізації, міжнародних відносин і політології, зокрема зарубіжних науковців: А. Аппадураї, О. Барабанова, Й. Бартельсона, У. Бека, 3. Бжезінського, О. Блінова, З. Баумана, К. Валаскакіса, С. Гантінгтона, Е. Гідденса, М. Ільїна, Р. Кеохане, Т. Лебедєвої, А. Мартінеллі, Д. Месснера, Т. Ратувухері, В. Рейніке, Р. Робертсона, Дж. Розенау, М. Покровського, Р. Страйкера, Г. Терборна, О. Тоффлера, М. Уотерса, Ф. Фукуями, Д. Хелда, К. Чейз-Данна, М. Чешкова, О. Чумакова. Українська наукова школа глобалізації презентована працями О. Білоруса, Т. Кремінь, М. Ожевана, Ю. Павленка, Є. Тихомирової, М. Шепєлєва та ін.

Аналіз теоретичних дискурсів дозволив визначити глобалізацію як якісну стадію суспільного розвитку, яка визначає процес системного переходу функціонування соціуму від рівня переважно національного до транснаціонального.

Різні форми прояву глобалізації, виражаючи окремі конкретні аспекти глобалізації, у сукупності служать основою для її якісного оцінювання і кількісного вимірювання. На думку дисертанта, до традиційних для більшості дослідників галузевих вимірів глобалізації (екологічний, культурний, комунікаційний, економічний, політичний і т.п.) вдалим доповненням має стати оцінювання її як соціального процесу за трьома параметрами: поширення в просторі, стабільність у часі і щільність транснаціональних мереж зв'язків, відносин і мас-медійних потоків. Крім того, для кількісного оцінювання масштабів глобалізованості або інтеграції будь-якої країни в світовий простір і порівняння різних країн слід використовувати інтегральні індекси глобалізації.

Акцентується на наявності в глобалізації двох складових: об'єктивної і суб'єктивної. Перша виражає закономірний етап світового розвитку, що охоплює всі сфери життя людства. Друга - це ідеологічні надбудови (глобалізм, антиглобалізм і альтерглобалізм), які однобічно-спотворено відображають його. Ці дві складові в сукупності призводять до того, що для глобалізації стає притаманною амбівалентність, тобто одночасна позитивна і негативна спрямованість (значущість). Амбівалентність наслідків виявляється в усіх сферах життєдіяльності - економіці, політиці, соціальній сфері, екології та ін.

Дисертант ретельно аналізує теоретичні підходи до осмислення механізмів глобалізації, з якими пов'язані, зокрема, пошуки відповідей на проблеми сучасної міжнародної міграції. Аналіз свідчить, що в основі всіх теорій глобалізації лежить єдина дихотомічна просторова парадигма "локальне / глобальне", але вже від середини 1960-х рр. починають виділятися три "лінії" теоретизування: теорії світової / глобальної системи, теорії глобальної соціальності й теорії детериторизації соціальності. Кожна наступна "лінія" призводить до створення моделей, які концептуалізують ширший спектр тенденцій і змінюють сутність глобалізації. Показано, що глобалізація, розпочавшись з економічного простору і все більше охоплюючи його, намагається проникнути в соціальну сферу та політику і щораз більше заглиблюється в культуру та ідеологію.

Другий підрозділ „Міжнародна трудова міграція як соціально-політичне явище” присвячений аналізу теоретико-методологічних досліджень міжнародної трудової міграції й має на меті дати тлумачення сутності міграції та низки вихідних і пов'язаних з нею понять.

В основу вивчення міжнародної трудової міграції покладено праці таких закордонних науковців, як М. Блінова, Г. Вітковська, Е. Геддес, А. Гурни, Б. Гхош, Д. Дрбоглав, Ф. Дювель, Ю. Єфімова, Ж. Зайончковська, Т. Заславська, А. Золберг, І. Івахнюк, В. Іонцев, С. Каслз, П. Качмарчик, К. Коданьоне, К. Козловський, Т. Леонідова, В. Луковський, М. Міллер, І. Молодикова, Р. Мюнз, М. Окульський, Д. Пападеметру, Ф.-О. Радтке, Л. Рибаковський, Дж. Солт, Дж. Тапінос, Г. Фрімен, Дж. Холліфілд, Б. Хорєв, І. Цапенко, Т. Юдіна, а також українських дослідників, зокрема, М. Відякіної, О. Власюка, А. Гайдуцького, І. Гнибіденка, О. Грішнової, Е. Лібанової, О. Малиновської, О. Пелех, О. Пищуліної, О. Піскуна, О. Позняка, І. Прибиткової, М. Романюка, О. Хомри та ін.

Аналіз джерел показує, що міжнародна трудова міграція стала предметом досліджень науковців і практиків різних напрямів - демографів, економістів, географів, антропологів, соціологів, психологів, а згодом і політологів. Відповіді на основні проблеми намагаються шукати на: макрорівні, досліджуючи політичні, правові, економічні й інші структурні умови формування міграційних потоків; мезорівні, приділяючи особливу увагу соціальним зв'язкам і аспектам міграції; мікрорівні, вивчаючи те, як більш значущі сили формують рішення окремих людей і сімей і як це позначається на їхніх діях або як ці сили викликають зміни в суспільстві. Політична складова міжнародної міграції стала предметом вивчення в західній політології лише із середини 1980-х рр., коли виникла потреба розглядати саме політичні причини і наслідки міжнародної трудової міграції.

Однак теоретична розробленість проблематики міжнародної трудової міграції є недостатньою. Причиною цього є насамперед те, що сучасна міграція розвивається дуже динамічно, а процес вироблення адекватної міграційної політики, гармонізація законодавства й адміністративної практики розпочалися відносно недавно і є досить інертними. Важливим висновком є необхідність досліджень міжнародної трудової міграції на міждисциплінарній основі і з врахуванням сучасних реалій.

Показано, що міжнародна трудова міграція є одним з найбільш масштабних явищ сучасних світових процесів, і аналіз її сутності виводиться з розуміння міграції як територіального переміщення і переміщення в соціальному просторі, поступово переходячи на міжнародну міграцію, а відтак - до міжнародної трудової міграції. У сучасному розумінні міжнародна міграція населення представляє собою територіальні переміщення людей через державні кордони, пов'язані зі зміною місця проживання і громадянства, що зумовлено різними чинниками (сімейними, національними, політичними та іншими) або пов'язано з перебуванням у країні в'їзду, яке має довгостроковий, сезонний і маятниковий характер, а також з циркулярними (або епізодичними) поїздками на роботу, відпочинок, лікування і т. п. Міжнародна трудова міграція є одним із різновидів міжнародної міграції, метою якої є продаж мігрантами своєї праці й отримання відповідної заробітної плати в країні призначення.

Наголошується, що окрім суто наукового, на рівні державної й міждержавної політики і законодавства сформувався політичний підхід до міграції. Запроваджуючи власні поняття і класифікації міграцій і мігрантів, національні держави й міжнародні організації та структури використовують їх для управління не лише міграційними, але й іншими, зокрема політичними, процесами в суспільстві та світі. Зокрема, саме з політичним підходом пов'язана поява відносно нового поняття - незаконної або нелегальної міграції. Тобто міжнародна трудова міграція розглядається як така, що охоплює не лише легальну, а й незаконну міграцію, що означає такі виїзди за кордон, які пов'язані з різними порушеннями правових засад країни походження і прийому - нелегальний перехід кордону, порушення правил перебування, працевлаштування без отримання відповідного дозволу тощо.

У третьому підрозділі „Взаємовплив глобалізації і міжнародної трудової міграції” розглядається глобалізаційний дискурс міжнародної трудової міграції.

Більшість дослідників глобальних явищ намагаються довести існування зв'язку між глобалізацією і міжнародною трудовою міграцією на основі показу впливу на міграцію окремих, цілком конкретних аспектів глобалізації. На противагу цьому дисертант, слідуючи логіці М.Окульського, робить спробу довести існування взаємозв'язку на вищому рівні: між глобалізацією в цілому і міжнародною трудовою міграцією. По-перше, наведено теоретичні докази, що з розвитком глобалізації міжнародна трудова міграція не знижується, а навпаки - зростає. По-друге, статистичні дані підтверджують зростання масштабів довгострокової і тимчасової, легальної й нелегальної трудової міграції в світі. І нарешті, по-третє, наведено докази, що якісні й кількісні зміни міжнародної трудової міграції пов'язані саме з глобалізацією, наприклад: тенденція вирівнювання частки мігрантів до загального числа мешканців на всій території планети; зростання числа мігрантів відбувається швидше, ніж зростання чисельності населення світу; зростання географічного розмаїття міжнародних трудових міграційних потоків. Щоправда, зазначає дисертант, ці закономірності проявляються специфічно в різних регіонах і в різні періоди.

Аналізуючи механізми взаємозв'язку, показано, що зв'язок між глобалізацією і міграцією є взаємним. Перша виступає новітнім стимулом міграції і джерелом появи нових видів і форм переміщення людей, а міграційні процеси навзаєм є одним із проявів глобалізації, а також її стимулятором або обмежувачем. Міжнародна міграція робочої сили (потоки індивідів), як складова ринку праці, перетворюється в елемент системи забезпечення єдиного світового циклу. Глобалізація істотно змінює сутність і форми міграції. Серед нових форм міграції виділяються інтелектуальна міграція, або міграція висококваліфікованих працівників, міжнародна студентська міграція, "неповна" (транснаціональна) міграція й міграція, здійснювана на підставі міжнародних контрактів про надання індивідуальних послуг або реалізацію завдань іноземної фірми.

Шляхом опитування українських і польських експертів дисертант знаходить підтвердження таких тенденцій сучасної міжнародної трудової міграції, як глобалізація, акселерація, диференціація, фемінізація, інтелектуалізація. Вплив на них мають макро- і мікрочинники, зокрема, економічні, соціально-демографічні, інфраструктурні та ін. І глобалізація є лише одним з них. На переконання дисертанта, адекватне пояснення механізмів цього впливу в умовах глобалізації дає не одна теорія, а синтез існуючих теорій міграції. Доводиться, що перспектива політологічних досліджень у сфері міжнародної трудової міграції лежить щонайменше на перетині економічних і політичних аспектів.

Другий розділ дослідження - „Політико-інституційні чинники глобалізаційного впливу на політику у сфері міжнародної трудової міграції” присвячено аналізу взаємозв'язку глобального управління і міграційної політики.

У підрозділі „Парадигми і політико-інституційні засади глобального управління” розглядається необхідність, парадигми, суб'єкти, об'єкти та організаційні засади реалізації глобального управління.

Під глобальним управлінням розуміється процес забезпечення глобальними акторами нівелювання негативних і посилення позитивних ефектів глобалізації шляхом використання засобів і механізмів, які діють на різних рівнях - локальному, національному, регіональному і глобальному. В обох вимірах - управління глобальними процесами в рамках людської цивілізації й управління системою "людство-природа" - і в рамках усіх складових глобалізації глобальне управління розглядається насамперед як політичний імператив.

Показано, що сьогодні глобальне управління перебуває на стадії концептуального становлення і потребує насамперед удосконалення понятійного апарату. Сьогодні сформувалося дві парадигми глобального управління - "global government" і "global governance". Перша стала безпосереднім наслідком перенесення на глобальний рівень практики управління на рівні національної держави. Альтернативою їй виступила модель особливого типу управління - "global governance". Будучи заснованою на пріоритетах співробітництва і взаємодопомоги різних акторів, саме вона може стати тією парадигмою, яка буде скеровувати глобалізацію в рамки всезагального демократичного розвитку. Суб'єктами глобального управління виступають такі міжнародні актори, як міжнародні ринки і ТНК, національні держави, міжнародні організації й наднаціональні одиниці, а також колективні рухи і епістемні співтовариства, які діють за різними принципами - обміну, легітимної влади і солідарності. Разом вони становлять спільну та єдину інституційну та функціональну основу глобального управління.

Вказується, що сьогодні відбувається активний пошук ефективних шляхів організації глобального управління. Підштовхувати до "глобально ефективної" архітектури глобального управління будуть самі глобальні проблеми в міру їхньої появи і нагальності вирішення. Аналіз теоретичних ідей вітчизняних і іноземних науковців і політиків, а також практики глобального управління, дозволяє виділити п'ять існуючих підходів до організації глобального управління: ринкове регулювання; створення "світового уряду"; трансформація системи ООН; організація політичного управління глобальним розвитком вузьким колом "гравців"; здійснення кооперативного управління. Найбільшу підтримку і розуміння в наукових і політичних колах має модель кооперативного глобального управління, яка, ґрунтуючись на мережних формах суспільної самоорганізації, спрямовує на формування глобального громадянського суспільства, глобальної демократії, сприяє розширенню різноманітних громадських ініціатив і рухів. Однак з огляду на розмаїття глобальних акторів і їхніх інтересів, ефективне глобальне управління в найближчій перспективі видається неможливим.

У другому підрозділі „Політика національної держави в умовах глобального розвитку” досліджуються особливості політики національної держави в період розвитку глобалізації.

Показано, що вплив глобалізації на національну державу є амбівалентним. З розвитком глобалізації держава вступає в суперечність з новим глобальним порядком, який формується, і це не може не викликати зміни її ролі та функцій. Тому вплив глобалізації на національну державу проявляється двояко: з одного боку, має місце інтенсифікація інтеграційних процесів і об'єднання держав як між собою, так і з транснаціональними акторами, з іншого - зміни внутрішньої ієрархії всередині самої держави. Радикальний перегляд сутності і функцій держави стимулюється подвійним пресингом: діями міжнародної й наднаціональної спільноти - згори, а локальних і регіональних структур - знизу. Глобалізація здійснює "наступ" на державу стосовно всіх її ознак: суверенітету, території, інституцій, правової системи. В умовах трансформації та глобалізації світової економіки держава добробуту відчуває сильні удари по системі соціального забезпечення. Однак, доводить дисертант, нинішня необхідність реформ соціальної політики розвинених країн викликана не стільки глобалізацією, скільки локальними чинниками, а глобалізація лише робить цю необхідність більш очевидною.

У трансформаціях держави можна бачити конкретні й цілком обґрунтовані позитивні риси. Глобалізація викликає не просто зміни, а розвиток держави. Вона спонукає уряди ділитися з іншими інститутами своїми повноваженнями і бере під свій контроль частину глобальних функцій, стаючи джерелом впливу держави на численні глобальні мережі. Відтак державні органи здійснюють у глобальному масштабі координацію діяльності ринкових та інших недержавних структур, громадських рухів тощо. Навіть суверенітет, переконує дисертант, слід розглядати не просто як невід'ємне право будь-якої держави, а як ресурс, який вона повинна використовувати у власних цілях.

Таким чином, негативні наслідки глобалізації для національної держави не є неминучими, і враховуючи можливості, що з'являються в національних держав завдяки глобалізації, правильною відповіддю на її виклики має стати свідоме і цілеспрямоване підвищення їхньої конкурентноспроможності. А будь-які рецесії повинні стати імпульсом для розвитку і піднесення.

У третьому підрозділі „Політизація міжнародної трудової міграції в умовах глобалізації” йдеться про сутність і особливості управління міжнародною міграцією в умовах глобалізації та становлення сучасної парадигми управління міграцією.

Доводиться, що неспроможність держави ефективно реагувати на ситуацію у сфері міжнародної міграції спонукала дослідників визнати факт існування глобальної міграційної кризи, яка проявляється, зокрема, у посиленні мігрантофобії й ксенофобії в суспільствах країн прийому мігрантів, надмірній політизації міграційних проблем і зростанні їхньої ролі в міжнародних відносинах, кризі міжнародного режиму регулювання міграції і провідних міжнародних організацій, конфлікті між гарантіями прав людини в міграційній сфері й національними інтересами. Тому сучасні держави не можуть не перебувати в стані інтенсивного вдосконалення регулювання міжнародної міграції, посилюючи її політичний характер.

Водночас проблема регулювання міграційних потоків все далі виходить за межі окремих країн і набуває наднаціонального значення, потребуючи механізмів управління на транснаціональному рівні. Не просто зростає політична вага, а змінюється політична сутність міжнародної міграції. Цілісна система регулювання міграційних процесів повинна розширювати діапазон дій національної міграційної політики і посилювати взаємозв'язок її різних гілок.

На думку дисертанта, ключ до розуміння політичності міжнародної міграції ховається в протиставленні міжнаціональних переміщень національному характеру сучасної держави. Міжнародна міграція виступає системою міждержавних взаємодій, що порушують загальноприйняті норми соціальної організації, побудованої на принципах територіальності й самовідтворенні культурних і соціальних систем. Тому політичність міграції можна означити як встановлення суб'єктно-об'єктних політичних зв'язків між міжнародною міграцією та політичними системами національних держав (суспільств) походження і прийому мігрантів, а також політичними системами міжнаціонального і глобального рівня. Доведено, що з погляду політичної перспективи міжнародна трудова міграція може виконувати пасивну й активну роль і в країні походження, і в країні прийому, і на міжнаціональному та транснаціональному рівнях. Реалізація політичності міжнародної міграції здійснюється в складному і різнорідному багатосуб'єктному і багатооб'єктному середовищі, в якому відбувається протистояння між "міграційними" і "неміграційними" політичними акторами.

У моделі, запропонованій дисертантом, міжнародна міграція логічно вписується в діяльність політичної системи суспільств і стає однією з ланок загальнополітичного механізму. Вона трансформує різноманітні проблеми в політичні наслідки для різних суспільств.

У четвертому підрозділі „Сучасна парадигма управління міжнародною трудовою міграцією” описується нова модель управління міжнародною міграцією, яка представляє собою конкретний варіант глобального управління, в якому держава залишається в центрі міграційного простору, але суб'єктами управління виступають також інші національні, міжнаціональні й транснаціональні актори, розширюючи представництво національного рівня управління і представляючи нові рівні - міжнаціональний і транснаціональний. Відтак два традиційні напрями управління - міграційна політика і інтеграція мігрантів - доповнюються регулюванням міграційних потоків. Лише за такого всеохоплюючого стратегічного підходу, на думку дисертанта, можна забезпечити ефективність управління, що враховує потреби мігрантів і суспільства та можливості міграційного потенціалу.

Аналіз стратегічних цілей міграційної політики європейських країн засвідчує, що найчастіше метою міграційної політики є підтримка економічного зростання і добробуту, вирішення соціальних, демографічних і інших проблем за рахунок імміграції з одночасним гарантуванням безпеки громадян суспільства прийому мігрантів шляхом відмови в доступі на територію небажаних осіб. Доводиться, що механізм реалізації державного управління міграцією представляє собою єдність методів і принципів здійснення міграційної функції держави, а також низки засобів її забезпечення - правових, організаційних, економічних, технологічних, інформаційних тощо. Управління охоплює чотири найважливіші сфери діяльності: міграція і розвиток, сприяння міграції, регулювання міграції, вимушена міграція. Крім того, існує низка міжвідомчих заходів, які пронизують всі чотири зазначені сфери управління. З інструментального погляду основними важелями управління є тісне переплетіння політики, законодавства та інституцій. Функціонуючи разом, вони формують інструменти міграційного управління: адміністративно-правові, економічні, організаційні, громадські та інші засоби і заходи.

У третьому розділі „Міжнародна трудова міграція в європейських країнах” аналізується глобалізація і міжнародна трудова міграція в європейському регіоні та відповідні економічні, соціальні і політичні наслідки.

У першому підрозділі „Глобальний вимір сучасного європейського розвитку” доводиться, що європейський регіон має найвищий у світі постійно зростаючий рівень глобалізації. Кластерний аналіз на основі індексів глобалізації дозволив виділити в Європі, з огляду на глобалізаційні особливості, п'ять груп країн: високоглобалізовані за усіма вимірами, високоглобалізовані країни з переважно середнім рівнем політичної глобалізації, високо- і середньоглобалізовані країни з середнім рівнем політичної глобалізації, країни з переважно середнім рівнем глобалізації й країни середнього рівня економічної та соціальної глобалізації й низького рівня політичної глобалізації.

Показано, що економічна глобалізація Європи охоплює всі аспекти виробництва, обміну і фінансів, проявляється насамперед у відкритості економік європейських країн, зростанні міжнародної торгівлі, прямих іноземних інвестицій, а також зростанні імміграції до європейських країн. Особлива ж увага звернута на соціальні наслідки глобалізації, які в основному мають місце, з одного боку, через зміни в розподілі доходів і активів, з іншого - через їхній вплив на можливості отримання роботи. Соціально-політична картина в Європі ускладнена через низку ендогенних соціальних і демографічних чинників, зокрема, старіюче населення і руйнування традиційних сімейних структур. Тому важко відділити ефекти соціального впливу, спричинені безпосередньо глобалізацією, від впливу інших чинників. Зростання нерівності в розподілі прибутків, застій/зменшення реальної заробітної плати, зростання безробіття, загрози соціальній стабільності через зростання міжнародної міграції - усе це ефекти, які приписують глобалізації в Європі. Однак, доводить дисертант, немає вагомих доказів, або докази є дуже незначними і непереконливими, що "виною" цьому є винятково глобалізація.

Аналіз впливу глобалізації на європейські держави добробуту засвідчує, що вона впливає на держави добробуту не безпосередньо, а головним чином через загальний вплив на економіку. У цьому плані глобалізація мало відрізняється від схожих макроекономічних тенденцій, таких як індустріалізація, деіндустріалізація або розвиток економіки, заснованої на знаннях. Піддаючи індивідуумів вищому ступеню непередбачуваності й ризику, глобалізація справді сприяє ерозії існуючої системи соціального захисту, однак держави можуть адаптуватися до таких умов. Звідси логічним є висновок: європейська соціальна модель не є приреченою. Можна визначити такі основні напрями соціальної політики: посилення освіти і підготовки кадрів, зокрема низькокваліфікованих; сприяння інтеграції мігрантів як на ринку праці, так і в суспільстві; збільшення гнучкості й адаптованості ринку праці; зміна системи соціального захисту, розширення повноважень і підтримка людей; пошук нових шляхів регулювання соціальних і індивідуальних ризиків.

У другому підрозділі „Досвід управління міжнародною трудовою міграцією в країнах Європи” дисертант насамперед зупиняється на характеристиці Європи як одному з основних "полюсів" глобальної трудової міграції.

Зважаючи на стрімкий розвиток глобалізації та європейської регіоналізації, в Європі сформувався образ нових європейських трудових мігрантів. Мотивації і можливі наслідки нинішньої міграції є більш розмаїтими як з точки зору географії походження і призначення, так і з огляду на маршрути і можливості переміщення. Вищими є освіта, професійна кваліфікація і статус іммігрантів, незалежно від того, звідки вони прибувають. Усе інтенсивніше шукають роботу за кордоном жінки, і цьому сприяє структура попиту на ринку праці.

Після 2000 р. міграційна політика європейських країн виразно набуває нових глобальних рис: відхід від моноетнічної моделі державного устрою і підтримка елементів іммігрантської моделі. Усвідомлення необхідності стратегічного управління міжнародною міграцією стає повсюдним. Стратегічне управління імміграцією має в основі три компоненти: імміграційну політику, політику інтеграції і вплив на причини еміграції в країнах походження.

Ключовими моментами імміграційної політики європейських країн є стимулювання припливу інтелектуальних мігрантів, заохочення бізнес-імміграції, залучення тимчасових іноземних працівників, раціоналізація прийому членів сімей, які возз'єднуються, обмеження в наданні притулку, боротьба з нелегальною імміграцією. Разом з помітними успіхами йде постійний пошук найбільш прийнятних стратегій і практичних механізмів їхньої реалізації, які гнучко реагують на зміни міграційної ситуації.

Політика інтеграції поєднує три базові виміри: політико-правовий, соціально-економічний і культурно-релігійний. Політико-правовий вимір зводиться до поліпшення правового становища іноземців і лібералізації правил отримання громадянства, антидискримінаційної практики і політичної інтеграції іноземного населення. Соціально-економічний вимір стосується прав, пов'язаних з працею і отриманням соціально-економічної допомоги. Третій вимір має відношення до культурних і релігійних прав: забезпечення права приїжджого населення на культурну автономію, можливості збереження своєї культури, використання рідної мови і віросповідання, самоорганізації у сфері культури і релігії.

Вплив на причини еміграції з країн походження мігрантів є одним із новітніх елементів системи управління міжнародною міграцією. Серед основних засобів протидії розширенню еміграції - фінансово-економічна допомога країнам походження, здійснення прямих іноземних інвестицій, лібералізація зовнішньої торгівлі з ними, використання засобів зовнішньополітичного впливу. Вони спрямовані на сприяння соціально-економічному розвитку країн походження в надії на зменшення нерівності між ними і країнами призначення, а відтак зниження еміграції в країнах походження. Включення подібних засобів у механізм регулювання міграційних процесів істотно змінює принципи його функціонування, виводить процес управління на глобальний рівень і робить про-активним. Однак у системі управління міграцією впливу на причини міграції поки що відводиться лише другорядна роль.

У третьому підрозділі „Спільна імміграційна політика країн-членів ЄС” дисертант звертає увагу на одне з найбільших досягнень країн-членів ЄС у сфері міжнародної міграції - формування спільної міграційної політики.