Міжнародно-політична дія американського глобалізму

Практичне призначення передбачає розуміння стратегічної культури як своєрідної «зони дрейфу», у межах якої відбувається детермінація стратегічної дії. Є сенс стверджувати, що американська стратегічна культура суттєво сформована під впливом дихотомії ізоляціонізм -- інтернаціоналізм. Її особливістю є адекватна політико-культурна й операціоналістська кореляція. Доведено, що американський кордон національної безпеки перенесений в інший глобальний вимір його творення, де небезпека невизначеності походження та неконтролювання загроз стимулює уряд до початку стратегічної надекспансії. Остання конкретизована в численних стратегічних ангажементах, які спонукають до мобілізації фінансових, економічних і військових способів впливу на міжнародне середовище. Показано, що одним із найважливіших вимірів практичного прояву стратегічної культури США є унормування просторів втручання, боротьба з нестабільністю в інших регіонах до її більшого масштабування. Доведено, що Сполучені Штати будують власні стратегії з головних позицій системного бачення й використання результуючої технології, де традиція техніцизму відповідає інтенції знаходити модераторські принципи стратегічної дії, а практика інноваційності засвідчує роль підприємництва як елементу впливу великого бізнесу, ТНК та менеджменту.

Третій підрозділ «Стратегія національної безпеки США: підходи та рішення, що визначають дію» доводить активний діючий характер американської стратегії національної безпеки. Дослідження традиційних й нових парадигм безпеки, документального базису з урахуванням таких принципових характеристик зовнішньополітичної дії США, як інерційність й інноваційність, дало змогу визначити, що ключовою ідею, яка покладена у національну стратегію Америки, є комплексна взаємодія внутрішньополітичної сфери, військових стратегій і зовнішньої політики. Встановлено чітку акцентуацію на наступальній обороні національних інтересів, що передбачає захист політичних і економічних інтересів для попередження загроз фундаментальним цінностям і життєздатності держави та її населення. Визначено два полюси безпеки - об'єктивний, чия складова є фізичною, та суб'єктивний, що включає психологічну складову. Програмна фіксація ваги обох складових супроводжується намаганням урядовців трансформувати національні інтереси в конкретні ціннісні елементи та пов'язати останні зі стратегічною ситуацією у сфері міжнародної безпеки.

Показано - в доктринальній кореляції першість посідає доктрина стратегічного лідерства, що доводить факт більшій спрямованості на пошук ефективної дії, аніж на американське лідерство як таке. Стратегічні пріоритети супроводжують три принципові критерії: доцільність результату, важливість останнього для Америки і світу, трансформаційний потенціал політики результату.

Четвертий підрозділ «Глобальна геополітика - масштабування американських стратегічних практик» доводить, що стратегічна глобалізація міжнародно-політичної дії США характеризується посиленням практичного реагування на виклики традиційного та нетрадиційного характеру, що відповідає праксеологічному характеру стратегічного мислення. На основі комплексного аналізу еволюційних особливостей американської геополітики визначено домінуючий вплив геостратегічного напряму.

Доведено, що глобальне стратегічне лідерство Америки спонукає більшість держав світу рухатися в стратегічному руслі міжнародно-системної еволюції, прокладеному Вашингтоном. За оцінкою автора, США здійснюють комплексний тиск на формування нової міжнародної політичної системи, використовуючи геополітичний арсенал не стільки для фізичного зайняття простору стратегічних опонентів, скільки для пошуків варіантів і моделей включення у глобалізаційні процеси проблемних геополітичних ареалів. Встановлено, що до ключових детермінант національної безпеки Сполучених Штатів належать три геостратегічні вектори:- енергоресурси; - залучення до власного стратегічного простору територій впливу колишнього СРСР; - контрольоване спостереження за зростанням потужності Китаю. Визначено, що новітні схеми базування сухопутних військ, флоту, морської піхоти, повітряних сил США спрямовані на захист ключового компоненту національної безпеки США -- енергетичних ресурсів. Діючи в наступальному стилі США поступово отримують стратегічний контроль над глобальною «аркою нестабільності»: Карибське коло -- Африка -- Центральна Азія -- Середній Схід -- Південна Азія -- Північна Корея -- Кавказ. Доведено, що складне переплетення логік формування різних альянсів на євразійському просторі неминуче позначається на розвиткові американської геостратегії щодо інших регіонів світу.

П'ятий підрозділ «Нові прикладні сегменти дії американського глобалізму - посилення контролю за формуванням нової архітектури міжнародної безпеки» присвячений доведенню факту використання Білим домом геополітичного арсеналу з прогностичних позицій захисту національної безпеки США. Доведено, що значною мірою політична вага держави обумовлена масштабами володіння та контролю над природними ресурсами й основними енергетичними ринками світу. Зафіксовано - стратегічною геоекономічною метою США визначено перемогу у світовому перерозподілі в енергетичній сфері, геополітичною -- забезпечення американського політичного домінування у світовій системі міжнародних відносин через механізми контролю за ресурсами за всіма напрямами глобального геополітичного кола, окресленого Вашингтоном.

Стверджується - характеризація нових вимірів геополітичної дії, має враховувати загальнолюдські засади геополітики. Глобалізаційні процеси означають і новий перерозподіл праці, і еколого-географічну диференціацію спеціалізацій ресурсозбереження. Визначено, що завдання глобальної геополітики Вашингтона полягає в здобутті статусу лідера, що сприятиме збереженню природних умов існування -- власних і оточення. Аналіз екологічного напряму геополітики США доводить як перемогу сучасного підходу до інверсійності природно-соціальних систем, так і формування системи контролю глобальної екологічної динаміки насамперед із позицій національної безпеки. Порушення питання про взаємовплив кліматичних змін і цілей національної безпеки стимулює реалізацію стратегічних розробок, що демонструють факт визнання сфер енергетики та екології глобальними просторами практичної дії Америки, якісно новими вимірами американського глобального лідерства і нового американського патріотизму.

ВИСНОВКИ

1. Постання феномену політичного глобалізму актуалізує науково-дослідницьку рефлексію на ті тенденції міжнародно-політичного розвитку, які дають змогу стверджувати, що дія чинника глобалізації політичного часу й простору створює якісно нові можливості впливу на поступ загальносвітової еволюції для акторів із різними статусно-рольовими алгоритмами дії, а відтак збільшує варіативність стратегій, які актори світової політики реалізують у глобальному політичному просторі. Головною характеристикою останнього є нелінійність, де співіснують прогрес і регрес, циклічність і поєднання елементів у різних політичних режимах і системах. Екстратериторіальність влади й мобільність дії постають вирішальними стратегічними факторами у владних відносинах. Глобальна політика все більше стає полем, де відбувається випробування результатів просторових і часових проектувань як утілення стратегічних ідей і цілей міжнародних гравців. Поряд із тим інверсійність відносин між людськими проблемами і ресурсами планетарного розвитку, нагальність проблем, що потребуватимуть спільної волі діючих акторів міжнародно-політичних взаємодій, дозволяють прогнозувати посилення руху до винайдення адекватної управлінсько-регулюючої механіки впливу на поступ глобальних міжнародно-трансформаційних процесів. Адаптативне поводження уможливлює побудову ситуативних стратегій та їх групову реалізацію, адже актори мають різну потужність, проте спроможні стати ініціаторами і творцями змін світового масштабу.

2. Політичний вимір темпоральності відстає від економічного. Для високотехнологічних постіндустріальних суспільств глобалізація є перевагою довгострокового характеру як соціально відчутного феномена. Соціополітичний мондіалізаційний вимір дії передбачає безпосереднє практичне входження в процеси, що пов'язані з глобалізацією управління економічною й політичною сферами. Економічним акторам діяти легше, аніж політичним, зокрема завдяки впливу на розвиток виробничого процесу, інтеграцію ринків, інтернаціоналізацію корпоративного бізнесу, запровадження нових вимірів змагання в ринковому середовищі. Політичні актори діють у світі держав, де ініціювання системних змін можливо за умов збереження їх відповідності інтересам провідних політичних акторів. Із цих позицій принципового значення набуває роль політичних менеджерів і міжнародної бюрократії, бо саме політичні функціонери часто діють, як «інституціональні підприємці». Політичні лідери й дипломати гнучкіші у виявленні ініціатив, особливо щодо символічної репрезентації останніх, поступової активації недержавних механізмів у зовнішньополітичному менеджменті. Суттєвий позитив розвинених держав світу, у тому числі США, полягає у вмінні практикувати зовнішнє просторове проектування, конструктивно використовувати розроблені підходи й ідеї з враховуванням нелінійності траєкторій політичного розвитку. Поряд із тим функція політичного трансферу між внутрішнім і міжнародним аспектами політики залишається за національною державою. Національні інтереси можуть збігатися з можливістю застосування адаптативних і трансформативних стратегій. Держави, які претендують на статус лідера, логічно віддають перевагу останнім. Національні інтереси Америки як діючого актора глобальних перетворень чітко фіксують імператив системного впливу на визначення траєкторії розвитку світової спільноти, установлення правил глобального управління.

3. Практичні виміри сучасної світової трансформативності засвідчують: глобалізація проявляється як потужна політична динаміка, що трансформує природу системи міжнародних відносин. Результатом синергії політичної волі та політичної практики акторів міжнародних взаємодій є політичне оформлення глобального світу, де перспективи масштабування та довгостроковості лідерської дії США бачаться варіативними і залежатимуть як від параметрів впливу Вашингтона на держави, що знаходяться в інших координатах системного розвитку, так і потенціалу американського міжнародно-політичного акціоналізму щодо здійснення структурних перетворень міжнародної системи. Дотримання Сполученими Штатами будь-якої моделі глобального політичного лідерства передбачає володіння ресурсами, механізмами й способами стратегічного впливу. Попри предметність міжнародно-політичної дії, постійної уваги американського зовнішньополітичного менеджменту потребують системні виклики, які передбачають контроль за світовими політичними процесами, а також розроблення й упровадження заходів, спрямованих на збереження (чи відновлення) глобального лідерства.

Успішне практичне втілення місії глобального лідера залежатиме й від якісного розуміння тенденцій власного розвитку як дієвої інновативної складової загальносвітових перетворень. На сучасному історичному етапі американська владна самореалізація набула особливої принципової характеристики -- долання меж класичного суверенітету й поширення в планетарному просторі. Така влада за потреби може нехтувати нормами спільної безпеки й діяти сингулярно, зокрема за умов реалізації певної стратегії. Ефективний механізм визначення супротивника є функціональною рисою будь-якої державної адміністрації, а кожна чергова стратегія національної безпеки демонструє чітко структурований список реальних і потенційних супротивників, як і небажаних претендентів на світове лідерство. Утім, ключовою проблемою для американських адміністрацій у нинішній ситуації стає завдання контролю за володінням і доступом до природних ресурсів, що конкретизується через способи дії. Найвигіднішими є вільний ринок і воєнні дії. Основною метою -- модифікація світового порядку відповідно до національних інтересів із позицій довготермінової перспективи. Прояви ознак становлення багатополярності не нівелюють шанси Америки на глобальне лідерство як таке. Є сенс стверджувати: за умов, коли більшість урядів стикається з викликами непередбаченості й невизначеності світового розвитку, організуюча роль упевненої в собі Америки значною мірою визначатиме планетарне майбутнє. Однак активність дій гравців, які мають власні позиції щодо глобального політичного світоустрою, на глобальній арені може стати найбільш небезпечним викликом для збереження нею даного статусу. Рішення має полягати у використанні якісних переваг потужності поза одновимірного зосередження на елементі глобальної мілітарної дії, що актуалізує вибір керівництвом США комплексного праксеологічного бачення світової реальності.

4. Політична праксеологія є актуалізованою часом методологією мислення й дії у сфері міжнародної взаємодії з метою осягнення сучасного світу і створення інструментарію політичних проектів. Її принциповою особливістю є конструктивне сприйняття плюралізму, де разом із потужними геополітичними й соціологічними дослідженнями враховано антропологічні зміни (соціальне розшарування, вплив нових технологій, зміна способу буття, відносини в межах дихотомії індивід -- суспільство). Не меншим позитивом праксеологічного підходу є бачення глобальних процесів розвитку в поєднанні з практичним виміром міжнародної еволюції, що засвідчує його сучасність у прогностичному розрізі. Зокрема, в дискурсі щодо перспектив зростання лідерства американської потуги, можливостей відродження чи постання конкурентних держав-потуг, дослідження потенціалу релігійного інтегризму і тероризму, здатності фінансового капіталізму протистояти соціальним, економічним, екологічним ризикам і деструкціям. Принциповим стає не просто вироблення позатемпоральних сценаріїв, а й розроблення стратегічних програм бажаного шляху, уключаючи попередню фіксацію меж і детермінування проблематики у функціональній площині. Праксеологія намагається подолати дихотомію рішення -- реагування на користь стилю організованої політики, де функції політичного менеджера є більш ефективними й легітимними. Поєднання аналізу міжнародних систем, можливостей системної й політичної моделізації, досліджень сучасних просторів і рівнів геополітики з комплексністю глобальних проблем розвитку відбувається з позицій розуміння особливостей взаємозв'язку природних соціальних і політичних часів. Реалізація державних і глобальних проектів насамперед розглядається з погляду вибору рішення, як дії щодо реалізації темпоралізованого проекту, результатом якого є політична влада.

В дослідженні етичних вимірів міжнародних відносин праксеологія постає особливим підходом до феномена людської дії, що вмотивована цілеспрямованою поведінкою. Аналізуючи етичні феномени, праксеологія сприяє розкриттю потенціалу феноменології у вирішенні епістемологічних проблем. Це набуває особливого значення в контексті глобалізації різних просторів людської дії. На думку автора, тут варто рекомендувати політичним елітам ураховувати в програмах розвитку те, що нові реалії глобального буття породжують новий світ. Якщо сучасний світ є продуктом взаємозалежних сил -- мондіалізації, антропологічної мутації й нової технологічної революції, то це потребує нових способів мислення і дії. Тобто йдеться про потребу звернення до комплексного аналітичного підходу й актуалізації особливого виміру праксеології міжнародних відносин -- політичного.

5. У розрізі стратегічної та тактичної конкретизації глобальної дії американська політична наука має практичне спрямування. Домінована американською школою сучасна теорія міжнародних відносин відображає потужність академічних досліджень за шириною охоплення проблематики, однак у самих Сполучених Штатах із сильною рефлексією на ідеологічні уподобання американського істеблішменту. Характерними напрямами теоретичного аналізування сучасного етапу розвитку американської школи політичних наук є дослідження проблем сучасності в політичному контексті: глобалізації, постмодернізації, інформатизації, цивілізаційного зіткнення, конкуренції демократичних і авторитарно-корпоративістських моделей розвитку. Із цих позицій надзвичайно актуальні як нормативний вимір аналізу (вивчення суб'єктивних цілей і цінностей, тактичних норм), так і емпіричний (розроблення й використання загального, об'єктивного для опису реальності). Разом із раціоналістичною аналітикою й управлінським прагматизмом значний ступінь ефективності виявляють комплексні прикладні дослідження.

Попри дискусійність положення про високотеоретичність американського реалізму, справедливим буде твердження, згідно з яким американський реалізм є результатом практичного досвіду, емпіричного сприйняття світу міжнародної політики. Розуміння реалізму доцільно інтерпретувати як філософію дії, значною мірою вільної від ідеалістичних етичних міркувань. Американський лібералізм має вигляд парадигмального підходу в сенсі ідеологій, який відображає миролюбність зовнішньополітичної дії Сполучених Штатів. Це дає можливість ураховувати взаємозв'язок між політикою та інституалізацією простору міжнародних відносин. Хоча філософську матрицю вирішення проблем світового розвитку шукають різні школи й напрями, основна аксіома зовнішньої політики США є праксеологічною. Завдання підтримання миру й безпеки узгоджено з реалізацією певних інтересів держави. На думку автора, принципова важливість праксеологічного виміру полягає у відповіді на те, що має бути зроблено з урахуванням вибору між конкурентними моральними цінностями. Сучасна соціальна топографія доводить вплив чинника співіснування усталених й інноваційних структур у міжнародній взаємодії, що спричиняє рефлексію американських аналітиків і зовнішньополітичних менеджерів на імовірну варіативність композицій глобального світоустрою, пов'язану з конкретними міжнародно-економічною та міжнародно-політичною практиками. За будь-якої дослідницької домінанти у прогностичних розвідках йдеться насамперед про спосіб організації людством соціальних відносин у контексті соціетальної та фізичної безпеки, а в контексті дослідницької дисципліни «міжнародні відносини» -- про створення структурних і процедурних умов, необхідних для вирішення проблем світової спільноти.

6. Ефективність владної самореалізації Сполучених Штатів на світовій арені стає ефективністю трансформації потенціалу потужності на практичну дію. Кожний соціум зберігатиме детермінуючий імператив отримання в міжнародному середовищі влади й можливостей самореалізації через механіку владних конфігурацій з метою підтримання (створення) порядку, найбезпечнішого для власного буття. Натомість похідна дивергенція спрямовує рух соціумів до об'єднань чи груп, які мають споріднене бачення «ідеальної моделі» світоустрою, або до об'єднання із сильним лідером (лідерами), які підтримують власну модифікацію загальноприйнятої моделі, оскільки не мають достатньої потужності для реалізації іншої. Перший варіант -- це не лише конфліктний зріз відносин із пролідерським спектром, а й серйозний міжгруповий конфліктний потенціал. Остання риса визначає можливу еволюцію окремих соціумів як щодо створення нової коаліції, так і щодо прийняття лідерської парадигми як даності реального міжнародного буття. Попри свою конструктивність, другий варіант соціальної взаємодії у світовому масштабі також не позбавлений ризиків. Логічне поєднання зусиль усередині спільноти ситуативно або й фундаментально споріднених за політичними інтересами соціумів є інтенційноконкурентним. Тут схема розв'язання суперечностей не є абсолютно (або однаково) прийнятною для кожного учасника процесу системних перетворень, тому конструктивна опозиція матиме можливість переходу до конфліктної опозиції. Є сенс констатувати: за наявності посилення конфліктної опозиційності лідерську парадигму побудови глобального світоустрою перестануть сприймати як інтеграційний імператив, який зумовить необхідність чергової парадигмальної модифікації лідерської моделі або зміни моделі взагалі, як і самого лідера структурно-системних побудов на міжнародній арені.

Аналіз американських підходів до реформування системи глобального врядування та глобальних міжнародних інституцій переконує в наявності сильної праксеологічної домінанти. Слід прогнозувати, що рефлексія на практичну доцільність і надалі стимулюватиме опікування проблемами інституалізації глобального простору настільки, наскільки вони зачіпатимуть конкретні виміри інтересів США. Позитивом можна вважати наявність у значної частини американського істеблішменту імперативу збереження креативності у поєднанні внутрішніх і зовнішніх детермінант міжнародно-політичної дії з акцентуацією на ефективності розвитку «фахових» глобальних трендів та механізмів.

7. Дослідження внутрішньосоціального зрізу формування зовнішніх стратегій доводить факт збереження в Сполучених Штатах соціального поля для формування ефективних зовнішньополітичних стратегій і продукування стратегічних ідей щодо виведення моделі розвитку, яка має відповідати умовам глобальної модернізації. Зовнішня політика в державній системі США позначена логікою ефективної організації, проте практика використання такого механізму демонструє різні стилі менеджменту, концептуально-організаційні інновації та оперативне операціональне оновлення, тобто й варіативність наслідків дії для світової й американської спільнот. Незважаючи на домінанту політики «жорсткої потуги», США прагнуть інтегрування мілітарного і «неурядового» вимірів, традиції техніцизму і новітніх соціотехнологій та практик. Мораль залишається одним із важливих імперативів зовнішньополітичної дії американської держави, однак водночас вона стає також важливим результатом міжнародно-системної трансформації, яка посилює рольову функціональність немілітарних важелів влади. Зрушення глобальних соціополітичних балансів стимулює повернення до цінності міжнародного діалогу, праксеологізації гнучких контактних механізмів взаємодії з міжнародним оточенням. У тому числі щодо параметрів трансформаційного тиску на акторів-носіїв загроз безпеці Америки.

Функціональні чинники постіндустріального розвитку формують якісно нову технологічну рецептуру загальносвітових взаємодій, що водночас втілює потенціал конвергенції та дивергенції, відбиваючи співіснування в глобальному просторі геополітичних світів із транснаціональними. Отримання позитиву від дії високодинамічних глобалізаційних сил потребує здійснення стратегічних кроків з кореляцією на довгострокову перспективу. Принциповим викликом слід зафіксувати нестачу необхідних ресурсів у держав Півдня, що лише збільшуватиме глобальну асиметрію Південь-Північ. Тут ефективність дії залежатиме від конструктивної рефлексії еліт на нормативний вимір соціального розвитку та посилення контролю регулювання соціальних процесів. З цього погляду аналіз підходів і програм міжнародної допомоги США дає підстави визначити позитивом їх комплексний багатоцільовий характер. Однак поряд із тим фіксується константа посилення політичної кореляції дії з ієрархією національних інтересів Америки як з позицій визначення пріоритетів командою, яка нині очолює державу, так і з позицій дотримання імперативу глобального системного перетворення.

8. Головним концептом, який визначає аналітичну адекватність дослідження взаємозв'язку теорії та практики сучасних зовнішніх стратегій Сполучених Штатів, є концепт стратегічної культури. Остання не визначає безпосередньо стиль поводження актора в конкретних ситуаціях, проте чітко окреслює його характер. Ситуативна зміна провокує зміну стратегії, однак не обов'язково спричиняє злам стратегічного характеру актора. У цьому проявляється синергетична здатність стратегічної культури, що значною мірою віддзеркалює концептуальні й емпіричні складності у визначенні її контексту. Безсумнівно, що стратегічна культура може трактуватись як контекст, який пояснює напрями поведінки елементів у міжнародній системі й потребує конструктивного поєднання партикулярності й універсальності. Аналіз внутрішньополітичного дискурсу щодо впливу феномена стратегічної культури на світ міжнародно-політичних взаємодій засвідчив впевненість американського істеблішменту в тому, що держави мають особливі стратегічні диспозиції, генералізовані національною та військовою культурами. Утім, специфічною характеристикою у практико-прикладному вимірі є високий рівень залежності успіху від протистояння військових кіл і політичної еліти, тобто від особливостей внутрішньополітичної організації соціальних відносин усередині американської держави. Залучення того чи іншого стратегічного концепту супроводжується рефлексією на нормативну основу громадянського лідерства в політичному процесі. Отже, з одного боку, Сполучені Штати схильні до абсолютизації силової потужності, а з іншого -- американський національний підхід до війни як до інструменту політики значною мірою визначають ціннісні системи координат.

Особливості розвитку американської стратегічної культури, її рівень технологічності й інноваційності свідчить про зорієнтованість американського керівництва на вирішення конкретних проблем. Однак поєднання позицій, сформованих відмінними стратегічно-культурними фундаціями, потребує досягнення глобального ціннісного консенсусу щодо ключових принципів глобального соціального буття. Тому обраний США курс на включення зростаючих потуг до орбіти глобальних взаємодій стає одним із стратегічних пріоритетів контрольованого спостереження за зростанням потенційного конкурента. Є сенс стверджувати: для будь-якої американської адміністрації сподівання на гарантування безпеки й демократизацію географічних просторів силового втручання Америки без серйозних довготермінових інвестицій у соціальний інжиніринг буде неабияким стратегічним прорахунком. Проблема полягає не в тому, наскільки президентська команда відхиляється від постулатів інтернаціоналізму й мультилатеральної практики, а в тому, що на практиці публічні американські дебати щодо дихотомії унілатералізм -- мультилатералізм взагалі втрачають принципове значення, адже будь-який вибір практики глобального міжнародно-системного реформування буде успішним лише тоді, коли Білий дім візьме на себе витрати й ризики реалізації глобальних проектів, уключаючи й ризик власного обмеження, що часто перебуває поза межами національних інтересів Америки.

9. У справі ведення Сполученими Штатами глобальної гри актуалізується нова глобальна геополітика. Зі зміною поля і складу геополітичних гравців глобалізованого світового простору залучення новітніх й класичних винаходів геополітичної науки відбувається з позицій практичної самореалізації глобальної потужності. Нові суперники, які потенційно загрожують безпеці демократичного світу, стають об'єктами силової дії Америки, сприяють її постійному геополітичному відтворенню. Білий дім проводить політику комплексного тиску на формування нової міжнародної політичної системи, де геополітика відіграє роль не лише концептуального підходу до практичної реалізації національних інтересів, а й прикладного інструментарію, варіативність якого з технічних і технологічних позицій є майже недосяжною для більшості країн світу. Стратегічна глобалізація американської дії позначена прямим та опосередкованим втручанням у процеси стратегічних побудов як з позицій впливу на перебудови регіональних балансів, так й контролю за глобальною трансформативністю з прогнозуванням і плануванням довготермінових ефектів. Значною мірою успіх залежатиме від уміння організувати союзників і маніпулювати суперниками. У такий спосіб американська адміністрація намагається стримувати деякі держави там, де проблему складно вирішити за допомогою дипломатії чи навіть війни. Регіони і субрегіони світу, відмінні за географічними позиціями, демонструють як антиамериканські настрої, так й бажання скоординувати власний стратегічний розвиток із позитивним визнанням лідерства Америки. Саме практичний вимір оперування американськими стратегами геополітичним арсеналом доводить високий ступінь залежності міжнародної стабільності від уміння керівництва США виправляти стратегічні й тактичні прорахунки.

Постання нових перспективних вимірів глобальної геополітики Сполучених Штатів засвідчує факт зростання стратегічної глобалізації американської дії. Енергетична та екологічна небезпеки не менше за інші елементи іструменталізують акціоналізм провідних акторів світової політики. Мета енергетичної й екологічної геополітик Вашингтона полягає в набутті статусу лідера, що будує власні природні умови існування й оточення, формує режими глобального розвитку. Аналіз енергетичного виміру реалізації стратегії національної безпеки свідчить, що Сполучені Штати намагаються побудувати таку систему глобальної енергетичної взаємозалежності, яка гарантуватиме їм власну національну енергетичну безпеку на концептуальному рівні філософії енергетичної незалежності. Проте підхід Білого дому до вирішення завдання впливу на еволюцію світового енергетичного ринку суттєво залежатиме від уміння американської влади зберігати стабільність і створювати клімат безпеки в стратегічно важливих для американської енергетики регіонах світу. Дослідження екологічного напряму глобальної геополітики Сполучених Штатів переконує в перемозі сучасного підходу до системного балансу відносин природа -- людина, що дає змогу прогнозувати практичне реагування Вашингтона на виклики екологічного характеру з позицій глобального лідера і формування системи контролю глобальної екологічної динаміки. Реалізація американським істеблішментом імперативу збереження глобального стратегічного лідерства США відбуватиметься у тому числі шляхом праксеологізації нових вимірів глобальної геополітичної дії.

10. В контексті входження української держави до світових інтегративних процесів комплексний аналіз рольової ефективності та особливостей впливу міжнародно-політичної дії американського глобалізму дав змогу рекомендувати представникам українських зовнішньополітичних відомств та учасникам неурядових взаємодій наступне: - зважене врахування у партнерському діалозі рівня та масштабів глобальності національних інтересів Білого дому, а відтак й розуміння особливостей вибору його керівництвом прикладних параметрів докладання практичних зусиль; - реалістичну оцінку специфіки відносин з традиційними союзниками та рольової диференційованості у відносинах з новими стратегічними партнерами на сучасному етапі глобальних трансформаційних перетворень; - адекватне сприйняття принципових рис стратегічного поводження американських акторів у практичних впливах на міжнародно-трансформаційні процеси.

Прагматичний реалізм ефективної структуризації двостороннього українсько-американського партнерства має передбачати створення практичного механізму регуляції відносин за якого конфліктні розходження підлягатимуть чіткої локалізації і не впливатимуть на інші сфери взаємодії. Має сенс чітке визначення пріоритетів у реалізації позитивних трендів інтегрування у глобальний політико-системний простір з позицій ясності довгострокових національних інтересів та відповідність концептуальної та функціонально-управлінської компонент представлених програм, ефективність зовнішньополітичного планування та вироблення механізмів дії за умов змінності, системної складності та наявності кризових деструктивних впливів глобального середовища. На особливу увагу державних установ заслуговує збереження функціонального ланцюга чіткість пріоритетів - чіткість програм - чіткість планів та дорожних карт з напрямків, що їх конкретизують. Володіння техніками високоефективного менеджменту стає в нагоді поряд із володінням науково-технічними засобами реагування на кризи нового покоління. Доцільним є використання стратегічних і тактичних праксеограм, що дає можливість програмувати дію на певний період часу щодо конкретної сфери дії, дозволить чіткіше визначати, де виникає потреба в зміні законодавства й іноземних інвестиціях. Системна якість менеджменту, оперування представниками останнього новітніми соціотехнологіями на всіх рівнях організації взаємин України і США неодмінно матиме наслідком покращення брендових позицій української держави на всіх напрямках взаємодій. Реформуючи зусилля, спрямовані на посилення законодавчої та регулятивної бази, систем контролю та гарантій є необхідним елементом посилення інтересу американської бізнес-спільноти до позитивів інвестування та трансферу високих технологій. Реформи у політичній сфері сприятимуть покращенню загального клімату для ефективної взаємодії як в рамках офіційної, так і недержавної дипломатії, що є діючими носіями соціальних трансферів. Використання можливостей лобізму на різних рівнях інституалізованої взаємодії сприятимуть посиленню праксеологізації діалогових механізмів зі США як потугою глобального рівня. З точки зору посилення ефективності взаємодії з політичною та бізнес-спільнотами, неурядовими акторами США є сенс враховувати принципову орієнтацію американського істеблішменту на стабілізацію регіональних просторів, що розуміються як певні стратегічні осередки не лише з політико-мілітарних позицій, але й з економко-технологічних позицій, тож якість входження української економіки до глобалізованих мереж взаємозв'язків стане свідченням й якості політичного партнерства з лідерами світової політики. Отже, питання грамотного використання національного ресурсу у зовнішній політиці є питанням й мотивації для модернізаційних зрушень і розвитку людського капіталу. Завдання раціоналізації та оптимізації зовнішньополітичної діяльності, модернізації систем її забезпечення має відбуватись шляхом надання переваги ефектам дієвості, прагматичного спрямування роботи відомств на забезпечення умов реалізації конкретизованих програм з конкретних напрямків міжнародно-політичної дії та забезпечення дієвих носіїв системних перетворень необхідним ресурсним потенціалом. У тому числі через оптимізацію зовнішньополітичних та безпекових стратегій України. Ширше - шляхом використання структур економічної й політичної демократії в її національних інтересах.

політичний глобалізм стратегічний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія: Погорська І. І. США: місія здійснима? Праксеологія творення глобального світу/ Погорська І. І.-Київ: Грамота, 2009.-504c.

Статті у провідних фахових виданнях:

1. Погорська І.І. Стратегічне партнерство США і Європи в контексті глобальних тенденцій світового розвитку/І. І. Погорська// Дослідження світової політики.- Київ: ІСЕМВ НАНУ.-2003.-Вип. 25.- C.118-130.

2. Погорська І.І. Терористичний антиамериканізм: теоретико-прикладні аспекти дослідження/ І. І. Погорська // Науковий вісник дипломатичної академії України.- Київ, 2004. -№ 10.Ч.1.-С.91-103.

3. Погорська І.І. Україна у східноєвропейській політиці США/ І.І. Погорська//Науковий вісник Дипломатичної академії України. - Київ, 2005. - № 11.-С.215-235.

4. Погорська І.І. Американська детермінанта моделювання глобального політичного світоустрою/І.І. Погорська//Філософська думка - Київ: Інститут філософії ім. Г.Сковороди НАНУ.-2006.- № 5 .-С.23-37.

5. Погорська І.І Неореалізм у зовнішній політиці американської держави/ І. І. Погорська //Держава і право.-Киів: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - 2006. - № 31.-С.502-507.

6. Погорська І.І. Американський глобалізм: морально-правовий аспект/ І. І. Погорська//Держава і право.- Киів: Інститут Держави і права ім. В.М. Корецького .- 2006.- № 34.-С.571-578.

7. Погорська І.І. Неоконсервативний чинник зовнішньополітичного менеджменту Білого Дому/І. І. Погорська//Актуальні проблеми міжнародних відносин.- Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2006.- № 59,Ч.2.-С.98-103.

8. Погорська І.І. Коли світ видається небезпечним: Зовнішня політика в системі державного управління США/І. І. Погорська // Віче.-2006. № 23-24.-С.31-33.

9. Погорська І.І. Геополітичне відродження Білого Дому/ І.І. Погорська//Актуальні проблеми міжнародних відносин.-Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2006.-№ 61.Ч.2.-С.47-53.

10. Погорська І.І. Геополітичний аналіз у зовнішній стратегії США/ І. І. Погорська//Дослідження світової політики. - Київ: ІСЕМВ НАНУ.-2006.-Вип.36.-С.46-64.

11. Погорська І.І. Енергетика у глобальному вимірі зовнішньої політики США/І.І. Погорська //Трибуна .- 2006.- № 11-12 . -С.21-24.

12. Погорська І.І. Стратегія національної безпеки США: підходи та рішення/ І.І. Погорська //Актуальні проблеми міжнародних відносин.- Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка.-2007.-№ 67,Ч.1.-С.72-80.

13. Погорська І.І. Рольова специфіка соціальної структури у формуванні зовнішньої політики США/ І. І. Погорська //Політологічний вісник. - Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.-2007.-Вип.29.-С.310-320

14. Погорська І.І. Неурядові організації в зовнішній політиці США/ І.І. Погорська// Віче. - 2008.- N. 4.-С.9-11.

15. Погорська І.І. Культурний сегмент міжнародно-політичної дії США/ І.І. Погорська//Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2008.-№75,Ч.2.-С.150-155.

16. Погорська І.І. США-Індія: особливості діалогу двох стратегічних культур/І.І. Погорська// Нова парадигма. - Київ: КНПУ ім. М. Драгоманова.-2008.-№76.-С.163-174.

17. Погорська І.І. Ефективність праксеології в аналізі міжнародних відносин/І.І. Погорська //Актуальні проблеми міжнародних відносин - Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2008. -№80,Ч.1.-С.118-122.

18. Погорська І.І. Глобальне політичне врядування: концептуальний вимір/ І.І. Погорська //Політологічний вісник. - Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.-2008.- № 32.-С. 94-107.

19. Погорська І.І. Праксеологічний вимір міжнародно-політичних досліджень/І.І. Погорська// Нова парадигма. - Київ:КНПУ ім. М. Драгоманова.-2008.-№81.-С.67-80.

20. Погорська І.І. Особливості владної самореалізації США у глобальному політичному середовищі/І.І. Погорська// Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2008. -№81.,Ч.2.- С.48-55.

21. Погорська І.І. Інтерпретаційний вимір стратегічної культури у міжнародно-політичному аналізуванні/І. І. Погорська// Нова парадигма.- Київ: КНПУ ім. М. Драгоманова.- 2009.- №86.-С.189-200.

22. Погорська І.І. Вашингтон-Пекін: стратегічно - культурна матриця взаємодії/І. І. Погорська //Трибуна.-2009.-№5/6.- С.34-35.

23. Погорська І.І. Імперативи розвитку американської стратегічної культури/ І.І. Погорська// Політологічний вісник. - Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.- 2009.-Вип.41.-С.311-324.

24. Погорська І.І. Стратегічний діалог США-Росія: партнерство чи протистояння/І.І. Погорська //Актуальні проблеми міжнародних відносин.- Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка.-2009.-№85,Ч. 1.-С.44-53.

25. Погорська І.І. Американські підходи до глобального політичного врядування: міжнародно-інституційний аспект/І.І. Погорська //Держава і право. - Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького.-2009.-№44.-С.654-659.

26. Погорська І.І. Просторово - часовий вимір глобальних міжнародних взаємодій на сучасному етапі світового розвитку/І. І. Погорська// Політологічний вісник. - Київ: Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка.-2010.-Вип.46.-С.-354-363.

27. Погорська І.І. Американський глобалізм: аналітичний потенціал теорії міжнародних відносин /І.І. Погорська//Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Київ: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка.-2010.-№93.-С.-68-78.

28. Погорська І.І. Глобальна потужність США: потенціал трансформації влади у практичну дію/І.І. Погорська// Політологічний вісник.-2010.-Вип.47.-С. 322-331.

АНОТАЦІЯ

Погорська Ірина Іванівна. Міжнародно-політична дія американського глобалізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2010.

На основі комплексного міждисциплінарного підходу у дисертацій вперше в українській політичній науці здійснено цілісний праксеологічний аналіз глобальної політики Сполучених Штатів Америки. Розроблено й обґрунтовано авторську концепцію дослідження проблематики міжнародних систем та глобального розвитку, яка дозволяє проводити аналіз політичної дії актора у міжнародному середовищі у взаємозв'язку її концептуальної та функціональної компонент. З'ясовано параметри причинно-наслідкових взаємозв'язків між сутнісними парадигмальними змінами та трансформаційністю міжнародно-політичних практик США, виокремлено та проаналізовано імперативи розвитку американської стратегічної культури, механізми залежності розвитку міжнародних та національних систем від прямого чи опосередкованого впливу американської держави. Прогностично досліджено проблему меж владної дифузії, ефективності моделі зовнішньополітичного та стратегічного менеджменту, можливостей та напрямків стратегічної глобалізації міжнародно-політичної дії США в контексті зростання соціетальної взаємозалежності світу та американського акціоналізму щодо практики міжнародно-системних побудов.

Ключові слова: США, дія, глобалізм, міжнародна політика.

АННОТАЦИЯ

Погорская Ирина Ивановна. Международно-политическое действие американского глобализма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.04. - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2010.

На основе комплексного междисциплинарного подхода в диссертации впервые в украинской политической науке осуществлен целостный праксеологический анализ глобальной политики Соединенных Штатов Америки. Разработана и обоснована авторская концепция исследования проблематики международных систем и глобального развития, которая позволяет проводить анализ политического действия актера в международной среде во взаимосвязи его концептуальной и функциональной компонент. Выяснены параметры причинно-следственных взаимосвязей между сущностными парадигмальными изменениями и трансформационностью международно-политических практик США, выделены и проанализированы императивы развития американской стратегической культуры, механизмы зависимости развития международных и национальных систем от прямого или опосредствованного влияния американского государства. Прогностически исследована проблема пределов властной диффузии, эффективности модели внешнеполитического и стратегического менеджмента, возможностей и направлений стратегической глобализации международно-политического действия США в контексте усиления социетальной взаимозависимости мира и американского акционализма в отношении практики международно-системных построений.

Ключевые слова: США, действие, глобализм, международная политика.

ANNOTATION

Iryna I. Pogorska. International-political action of American globalism. - Manuscript.

Dissertation on winning of scientific doctor degree in politic sciences for speciality 23.00.04 - political problem of international systems and global development. - Institute of World Economy and International Relations of the National Academy of Science of Ukraine. - Kyiv, 2010.

Complex investigation of evolution, the tendencies of development and perspectives of US global policy in the context of international transformation processes are presented in the giver thesis. The new quality of author's view on the investigation of the scientific problem corresponds to modern achivements of world political science. The theoretical aspect of global political effect is analyzed from the positions of scientific complexivity of international relations to the analytical conceptualization of global governing problems. The effectiveness of praxeologic approach to studies of humane being in political area in the context of international interactions is demonstrated. The critical analysis of interdependence of micro and macrosystem transformations is demonstrated on the American global strategic modification example.

The investigation of the concepts of American political globalization is examined on a large theoretical base in the thesis. International interaction is presented as a main determinant of globalization process. Economic and political globalization components influence on state strategy formation is ascertained. From positions of complex analytical approach the problem of global power of the United States of America is explored in the context of modern world progress trends. The author gives the praxeologic definition of American global power and defines prognostic parameters of US globalism action in conceptual and practical measurents.

They consist of bringing about effective democratic models of development maintaining the bases of genuine dialogue and affirming the multipolar world by global constructive political role of America. But in spite of the voluntarism by which the new American way to the global leadership has been initiated as a legitimate international force the results of remain ambiguous. The process of convergence the national strategic priorities and force actionalism is difficult both for a state and for world society. The US needs a foreign policy that is based on reality and is loyal to American values. In this context the internal and external sociopolitical transformations have been analyzed. The analysis focuses on a role specific character of social structure of American society in the logic context of interdependence internal and external dimensions in Washington's political decisions. A detailed consideration of the praxeologic aspect of the problem of American strategic culture identity is presented.

US foreign policymakers face new challenges in the 21st century. Terrorists and environmental crises have replaced armies and missiles, but the greatest threat comes from globalization that undermines the significance of national borders. Many problems that were once national are now global, and dangers that once came only from states now come also from societies--not from hostile governments, but from hostile individuals or from impersonal social trends, such as the consumption of fossil fuels. While the problems have become largely more global and social, the solutions have not changed accordingly. The United States must draw up a new foreign and security policy adapted to the world of complex global challenges which require thoughtful and global solutions. On a foundation of investigation the global government problematic the possibilities and limits of worldґ s consensus are defined. The international relations system is characterized by a transformation in traditional foreign policy making processes. The influence of globalization is presented on conceptual and organizational levels. In this context the positions of different social science schools and political analytics are examined. The potencies of analytical and practical levels of postindustrial society concept in the global development problematic context are investigated. The international relations system is characterized by technological transformations of social- economic social-political and social-cultural areas. Reforming global international institutions are defined as a principal moment for a creation the effective mechanisms global regulations. The institutional aspect of US international-political action in the internal and international determinants of American approaches to analytical conceptualization of global governance problematic has been analyzed.

The US conceptual and program aspects vision of international security are presented. The analysis focuses on a specific role that White House plays in the global strategic development. The important insight of this is that Washington makes policy decisions under his own global strategic preferences. Contemporary debates over power of modern American geopolitics in the process of world-system's reformation are ascertained. The problem of globalization international and internal components U.S. geopolitics influence on the global energetic and ecological dimensions of world interaction is clear up.

Key worlds: USA, action, globalism, international politics.

Размещено на Allbest.ru