Європейська політика сусідства, як напрям зовнішньої політики Європейського Союзу

4. Khaladzhy V. From European Neighbourhood Policy to Eastern partnership - steps forward? / V. Khaladzhy // Moldova's foreign policy statewatch. - Chisinau, February 2011. - Issue 02. - P. 2 - 4.

Тези наукових доповідей:

1. Халаджи В. В. Витоки Європейської політики сусідства крізь призму світових викликів / В. В. Халаджи // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (8-21 жовтня 2010 р., Київ - С.55 - 58.)

2. Халаджи В. В. Окремі аспекти створення української нації в контексті євроінтеграційної стратегії / В. В. Халаджи // Тези доповідей та презентації учасників міжнародного круглого столу «Ганс Гросс, як наднаціональний символ європейського науково-ментального простору» (19 березня 2010 р., Київ - С.34 - 37 ).

Анотація

Халаджи В.В. Європейська політика сусідства як напрям зовнішньої політики Європейського Союзу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Київ, 2011.

Дисертацію присвячено вивченню причин появи, створення механізмів та трансформації Європейської політики сусідства як напряму зовнішньої політики Європейського Союзу. Починаючи з найбільшої хвилі розширення ЄС (травень 2004 р.), простежується тенденція до надання пріоритетного значення формуванню зовнішньополітичної доктрини ЄС щодо країн, які опинилися на безпосередньому кордоні з новоствореною Об'єднаною Європою. Саме протягом цього періоду було вироблено й схвалено універсальну стратегію щодо третіх країн, які мають спільний кордон та тісні економічні стосунки з Євросоюзом, що отримала назву Європейська політика сусідства.

Автором аргументовано тезу про те, що «політика сусідства» покликана формувати зону стабільності й безпеки на європейському континенті через використання процесу «європеїзації» й поширення базових цінностей ЄС на своїх сусідів, а також зміцнювати позиції ЄС як одного з центрів сили світової політики. Доведено, що основний сенс зовнішньої політики ЄС сьогодні становить «експансія без розширення», що проявляється насамперед через «м'яку силу» ЄС.

Визначено обмеженість потенціалу і механізмів реалізації «політики сусідства», що викликано не тільки внутрішніми проблемами інституційного реформування ЄС та «перевтомою ЄС від процесу розширення», але й суттєвими відмінностями у підходах політичних лідерів багатьох держав-членів до формування зовнішньополітичних засад Євросоюзу.

Досліджено причини й особливості формування в рамках Європейської політики сусідства двох основних векторів - «східного» та «південного» - які втілилися у таких ініціативах ЄС, як «Східне партнерство» та «Середземноморська ініціатива». Обґрунтовано, що головним пріоритетом «Східного Партнерства» є спрямованість ініціативи на зміцнення інституціональних основ співпраці країн регіону з ЄС та вироблення в результаті імплементації ініціативи нової регіональної політики на східних кордонах ЄС.

Ключові слова: зовнішня політика, Європейський Союз, європеїзація, Європейська політика сусідства, процеси регіоналізації, Східне партнерство.

Аннотация

Халаджи В.В. Європейськая политика соседства как направление внешней политики Европейского Союза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений. Киев, 2011.

Диссертация посвящена изучению причин появления, создания механизмов и трансформации Європейской политики соседства как направления внешней политики Европейского Союза. Начиная с наибольшей волны расширения ЕС (май 2004 г.), просматривается тенденция возрастания значения формирования внешнеполитической доктрины ЕС относительно стран, оказавшихся на непосредственной границе з новосозданной Объединенной Европой. Именно в течение этого периода была создана и утверждена универсальная стратегия относительно третих стран, которые имеют совместную границу и тесные экономические отношения с Евросоюзом, получившая наименование Европейская политика соседства.

Автором аргументирован тезис о том, что «политика соседства» создана для формирования зоны стабильности и безопасности на европейском континенте путем использования процесса «европеизации» и распространения базовых ценностей ЕС на своих соседей, а также укрепления позиций ЕС как одного из центров силы мировой политики. Приводятся доказательства того факта, що основным локомотивом внешней политики ЕС сегодня является «экспансия без расширения», проявляющаяся путем использования «мягкой силы» Евросоюза.

Определена ограниченность потенциала и механизмов реализации «политики соседства», что обусловливается не только внутренними проблемами институционного реформирования ЕС и т.н. «усталостью от процесса расширения», но и существенными различиями в подходах политических лидеров большинства стран-членов к формированию внешнеполитических приоритетов Сообщества.

Исследованы причины и особенности формирования в рамках Европейской политики соседства двух основных векторов - «восточного» и «южного» -, которые воплотились в таких инициативах ЕС, как «Восточное партнерство» и «Средиземноморская инициатива». Доказано, что основным приоритетом «Восточного партнерства» является укрепление институциональных основ сотрудничества между странами региона с ЕС и создания, в результате имплементации инициативы, новой региональной политики Евросоюза на его восточных границах.

Ключевые слова: внешняя политика, Европейский Союз, европеизация, Европейская политика соседства, процессы регионализиции, Восточное партнерство.

Summary

Khaladzhy V. European Neighbourhood Policy as an aspect of the EU foreign policy. - Manuscript.

Thesis for PhD in Political Science, speciality 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Institute of International Relations of Kyiv National Taras Shevchenko University. Kyiv, 2011.

The researcher has conducted a complex analysis of European Neighbourhood Policy as an aspect of the EU foreign policy and has studied the basis of its appearance, its main mechanisms and instruments and the reasons for its further transformations.

The dissertation studies the concequences of coming into force by the Lisbon Treaty on 1 December 2009, in particular in the sphere of EU foreing policy. The document which for the first time in the history of the EU defines the clear basement of the European Union international legal standing and foresees institutional innovations and alterations within the European Union.

The author considers that since 2004 the main aspect of the EU foreign policy towards its neighbours has been the European Neighbourhood Policy (ENP) which applying one approach united 16 neighbour-states including the countries of the Eastern Europe, Southern Caucasus and Northern Mediterranean. Studying the basis of creation of the EU foreign policy towards its neighbours as unprecedented phenomenon in the international relations the researcher defines the main differences of the EU enlargement policy instruments and methods from the newly constructed “neighbourhood policy” as well as the reasons of its evolution character. It is proved in thesis that the main disadvantages of ENP are (1) the positiononing of neigbourhood policy as alternative to enlargement, (2) the abcense of the declared principle of differentiation among European and non-European partner-states, (3) no possibilities to implement pre-accession instruments and mechanisms.

The researcher stresses the importance of studying the causes of the division of the ENP into two aspects - “Mediterranean Union” and “Eastern Partnership”- which signifies the new stage of neighbourhood policy. The Polish-Swedish proposal of the new policy towards the EU's Eastern neighbourhood was presented in Brussels (2008) and over one year since the Eastern Partnership was endorsed at the inaugurating summit in Prague in May 2009.

On the one hand, the Eastern Partnership has been praised as a step forward towards further differentiation between Southern and Eastern neighbours within the ENP and a timely initiative to reinforce the ENP's Eastern dimension. It happened just after the Southern one was reinvigorated through the Union for the Mediterranean as a result of French Presidency active support of the idea in the European Council. On the other hand, however, the EaP has been criticised as having little potential to stimulate change in Eastern Europe, as it offered too little to the more advanced countries (such as Ukraine and Moldova) in terms of democracy and aligning with the EU, and too much to those with hardly any political reform achievements (such as Azerbaijan and Belarus).

The author examines the main reasons that prevented EaP from approaching desired levels of `security, prosperity and stability'. But at the same time she considers that the Eastern Partnership presents a symbiosis of practical mechanisms of cooperation (the bilateral track) and support to mutual cooperation (the multilateral track). The thesis proves that the main goals of the EaP - political association and economic integration of the participating countries with the EU - are to be implemented through bilateral instruments such as association agreements, deep and comprehensive free trade areas and visa liberalisation. The above mentioned instruments are of great importance for such countries as Ukraine that declared integration to European structures and internal market as the priorities of its foreign policy.

Key words: foreign policy, European Union, Europeanization, European Neighbourhood Policy, the process of regionalization, Eastern Partnership.

Размещено на Allbest.ru