Громадянський вимір інформаційно-комунікаційної революції: концептуально-теоретичні та політико-прикладні аспекти

З'ясовані також причини структурно-організаційних деформацій ЗМІ: приватна власність на видання, що поширюються у великих центрах та виходять за межі регіону; надмірна присутність на ринку українських варіантів світових видань (особливо журнального типу); домінування російськомовного чинника; динамічний розвиток спеціалізованих видань (журналів); майже повна відсутність сегмента партійних видань; незавершеність процесу роздержавлення місцевих ЗМІ, домінування видань комунальної власності тільки на регіональному рівні; тенденції до концентрації; надмірне узалежнення від рекламного ринку, вкрай чутливого до економічних негараздів та адміністративного тиску.

Визначено три ймовірних сценаріїв створення в Україні суспільного телебачення: шляхом знищення системи державного загальнонаціонального мовлення, на матеріальній, технічній та творчій базі Національної телекомпанії України і каналу мовлення УТ-1 зі зміною відповідного статусу компанії і каналу; докорінна перебудова роботи НТКУ на основі концентрації всіх наявних ресурсів держави з поверненням ситуації в аудіовізуальному просторі України в правове і законне поле і створення суспільного телебачення шляхом поступового виокремлення зі структури НТКУ (після забезпечення належної матеріальної, технічної, творчої бази) в самостійну конкурентоспроможну телевізійну компанію із власним каналом мовлення або системою розповсюдження програм; створення окремої нової телевізійної телекомпанії «Суспільне мовлення» з побудовою матеріальної, технічної та творчої бази та власним каналом мовлення.

«Архітектурою» забезпечення суспільного інтересу на суспільному телебаченні має стати поєднання неупереджених новин з державницькою позицією, національним духом та суспільними потребами.

Висловлюється застереження, що суспільне телерадіомовлення, створене на базі державних загальнонаціональних каналів мовлення, може не отримати підтримки суспільства, оскільки рейтинг загальнонаціональних каналів, на яких будуватиметься таке суспільне телерадіомовлення, є надто низьким.

Отож, аналізуючи інституційно-функціональні засади становлення суспільного мовлення в Україні, автор наголошує на тій обставині, що суспільству та державі слід викристалізувати модель суспільного телерадіомовлення, яка була б найбільш прийнятною для країни, враховуючи об'єктивні політичні, соціальні та економічні чинники.

У Розділі 4 «Мережеве суспільство як комунікаційна система в Україні та світі» розвивається ідея громадянського суспільства як суспільства мережевого типу.

У підрозділі 4.1. «Глобальні та політико-культурні виміри інформаційного суспільства в Україні» інформаційне суспільство з українською специфікою характеризується як таке, що обумовлене кардинальними змінами, які відбуваються у соціальній, політичній, військовій та економічній сферах й зачіпають більш глибинні концепти: ідентичність, соціальні взаємодії, соціальні ролі тощо.

Доведено, що інформаційне суспільство з його модернізаційним потенціалом може стати для України елементом не лише «наздоганяючої», але й випереджуючої модернізації, дозволить Українській державі посісти гідну позицію у світовому розподілі як продуктів виробництва, так і людських ресурсів, що уже в найближчій перспективі забезпечить Україні гідне місце серед держав-лідерів.

Акцентується увага на зміні соціальної структури як принциповій закономірності суспільного розвитку у напрямі побудови інформаційно-комунікаційного суспільства. Підкреслюється, що інформаційно насичений соціум, кардинально відмінний від його історичних попередників, характеризується передусім новою якістю людського життя, що породжує «нову людину» й якісно нову соціальну структуру.

Щодо інформаційного суспільства, то ця нова якість полягає у подоланні інформаційної нерівності, забезпеченні кожної особи будь-якими знаннями, які забезпечують її вільний розвиток, що обумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та ін.). Тобто інформаційне суспільство - це суспільство знань та забезпечення доступу до них, рівного для всіх членів соціуму та всіх соціальних груп.

Особливе значення інформаційного суспільства, як стверджується в дисертації, полягає у його безпекових характеристиках, узалежнених від наповнення інформаційного простору України вітчизняним інформаційним продуктом, а також зусиль влади й суспільства у напрямі запобігання інформаційним війнам та спецопераціям з боку інших країн та гідної відсічі цим загрозам.

Зроблено висновок, що не лише побудова інформаційного суспільства, але й саме існування України як держави й суспільства залежить від її спроможності формувати та втілювати державну інформаційну політику пришвидшеного подолання технологічного й нормативно-правового відставання від розвинених країн в інформаційній сфері.

Наводяться й аналізуються чисельні приклади порівняно низьких рейтингів України у міжнародних оцінках «просунутості» на шляху до інформаційного суспільства. Зокрема, згідно з дослідженням країн щодо активності використання в них інформаційних технологій, проведеним Всесвітнім економічним форумом, перше місце в рейтингу, в якому країни ранжирувані згідно «індексу мережної готовності» (Networked Readіness Іndex 2010-2011, NRІ), із 139 країн світу Україна опинилася лише на 90-му (Росія - на 77-му; перше місце посіла Швеція; друге - Сінгапур; третє - Фінляндія; США змогли посісти лише п'яту позицію; Китай - 36-ту). При цьому тривожним є факт постійного погіршення рівня мережевої готовності України на тлі загальносвітових показників. Попереднього 2010 року Україна у даному рейтингу посідала 82-е місце, тоді як в 2009 році - 62-е. Тобто впродовж трьох років Україна втратила майже 30 пунктів.

Зазначено, що ситуація України подібна до ситуації більшості країн пострадянського регіону, позитивна динаміка руху яких до інформаційного суспільства забезпечується не скільки завдяки імплементації найсучасніших ІКТ, скільки за рахунок «наздоганяючого» впровадження певних технологій телекомунікацій чи стільникового мобільного звґязку.

Підрозділ 4.2. «Регуляторна політика Інтернет-комунікацій» присвячений проблемі регулювання Інтернет-простору. На засадах узагальнення емпіричного матеріалу дисертант доходить висновку щодо юридичної природи регулювання Інтернет-комунікацій та його суб'єктів, оскільки достатньо повного законодавства у сфері Інтернету досі немає в жодній із країн світу, а існуючі нормативні акти регулюють лише деякі аспекти функціонування Мережі.

Основні правові проблеми регулювання Інтернету виокремлено в групи: а) захист інформації; б) захист прав і законних інтересів особистості, суспільства й держави при використанні комп'ютерних мереж; в) захист прав на об'єкти інтелектуальної власності; г) реагування на зловживання правом на отримання ІР-адреси.

Дисертант доводить тезу, що рух інформації в Інтернет внаслідок специфіки мережі не може бути регламентований законодавством лише однієї з країн, оскільки комп'ютерний простір не має територіальних кордонів й жодна з держав не поширює на нього свій суверенітет.

Проте окремі «локальні» питання можуть бути вирішені на національному рівні. Крім того, уряди держав, найбільш зацікавлені у контролі Мережі, можуть впливати на діяльність провайдерів чи суттєво корегувати контент за рахунок штучного втручання та підготовки «рецензованого» змісту і його цілеспрямованого та масованого «викиду» із спеціальних центрів. політичний громадянський соціум

На прикладі Європейського Союзу показано, що, попри відсутність єдиного європейського законодавства щодо регулювання Інтернету, уряди країн ЄС прагнуть Інтернет-регулювання, наштовхуючись на протидію сил громадянського суспільства, представники якого вважають, що Інтернет має залишатися вільним, але регульованим.

У дисертації здійснено аналітичний огляд законодавства різних країн світу у сфері регулювання Інтернет-ресурсів. Вказано на загальні тенденції, одна з яких полягає у наданні Інтернет-ресурсам статусу повноцінних медіа, якщо вони працюють за медійним стандартом.

Аналізується оприлюднений в медіа зміст судових справ, у яких йшлося про відповідальність за антидержавну та антигромадську діяльність в Інтернеті й де ставилося передусім питання про судове переслідування авторів незаконних інформаційних матеріалів. Оскільки довести провину таких осіб практично неможливо, то тягар відповідальності зазвичай переноситься на провайдерів, що викликає невдоволення останніх та не завжди підтримується судами.

Підрозділ 4.3. «Горизонтальні комунікації в Інтернет-мережах» присвячений характеристикам такого порівняно нового технологічного та культурного явища як мережеве суспільство. Зазначено, що Мережа на сьогоднішньому етапі є більш ефективним, аніж держава, організатором взаємодії особи (особистості) й соціуму. Відтак, вона є ефективнішим гарантом існуючих свобод особистості. Водночас, Мережа відкриває перед особистістю горизонти отримання нових свобод.

Досліджено тезу про те, що визначальним будівельним матеріалом мережевого суспільства є не окремий індивід, а окремі повідомлення (месиджі), з яких власне й складається життя індивідів, соціальних груп, суспільних інституцій у Мережі. При цьому неважливо, хто є носієм повідомлення, а важливо, якого типу повідомлення формують систему комунікації.

Месиджі обумовлюють форми соціальних утворень та легітимізують суб'єктів комунікації відповідно до їх соціального статусу. Наслідком цього є те, що будь-яка принципово нова соціальна форма, що постала в процесі комунікації, одразу може бути розглядатися як різновид Мережі (Web.2., Web.3 тощо).

Оскільки природа Мереж універсальна, то кожна нова соціальна форма здатна перетікати, зливатися з іншими собі подібними, ефективно обмінюватися з ними якостями та змістом як по вертикалі, так і по горизонталі.

Обґрунтоване положення про те, що у сучасному суспільстві Мережу можна створити на основі будь-якого інструменту соціальної дії, спроможного набути ознак повідомлення та інформаційного потоку.

При цьому теорія груп інтересів має обов'язково враховувати, що соціально-групові інтереси нині легко артикулюються за допомогою різноманітних інформаційних каналів. Ідеології, церква, творчість, наука та освіта - всі сфери з царини культурного життя - змушені нині змінювати форми розповсюдження, оскільки статичні паперові форми комунікації поступаються місцем мобільним інформаційно-комунікаційним стандартам.

Підрозділ 4.4. «Політико-комунікативні технології «блогерних революцій» містить політико-прикладний комунікаційний аналіз ситуації у країнах Північної Африки та Близького Сходу під кутом зору впливу інформаційно-комунікаційних технологій й соціальних мереж на соціальні потрясіння у цьому регіоні на початку 2011 року завдяки появі на політичній сцені нової генерації людей, яких можна назвати «дітьми Інтернету», хоча безумовну роль тут зіграли й техніко-логічні характеристики (швидкий трафік, кількість та доступність пристроїв й гаджет для зчитування та передачі інформації, а також технічні можливості мереж).

У зв'язку з перспективами «блогерних революцій» у дисертації обговорюються думки щодо цінності «хаосу» для соціального розвитку з посиланнями на відповідні теорії (біфуркації, фрактали тощо). Блогери зауважують, що «хаос підживлює креативність й без нього неможливе творення нових форм існування».

З погляду їх значимості для інформаційних війн та спецоперацій дебатується низка конспірологічних версій «керованого хаосу», нібито спеціально створеного на Близькому Сході американцями, британцями чи добре замаскованим «світовим урядом», щоб привести до влади потрібних людей, переключити у потрібному напрямі нафтові, туристичні та грошові потоки тощо.

У контексті «блогерних революцій» у роботі порушується питання про роль держав - світових лідерів, які за рахунок контролю над інформаційними технологіями та завдяки політичному впливу можуть скористатися у своїх цілях політичними трансформаціями у проблемних регіонах планети.

Найрадикальніші версії, обговорені в дисертаційній роботі, стосуються повної хаотизації, коли в певних країнах політична дестабілізація досягне апогею: усі воюватимуть з усіма, а на цьому тлі найвпливовіші держави та міжнародні організації займуться державним переформатуванням регіонів.

Узагальнюючи положення розділу, де йдеться про мережеве суспільство як комунікативну систему в Україні та світі, зауважимо, що у сучасному суспільстві Мережу можна створити на основі будь-якого інструменту соціальної дії, спроможного набути ознак повідомлення та інформаційного потоку. Водночас ця теза, на думку автора, є теоретичним підґрунтям для реалізації різноманітних політико-прикладних рішень.

У Розділі 5 «Соціальні мережі у формуванні громадянського суспільства в Україні» обговорюється питання щодо реалізації потенціалу соціальних мереж у сфері громадянськотворення в Україні й спроможності новітніх комунікаційних технологій істотно впливати на суспільний поступ й формування громадянського суспільства.

У підрозділі 5.1. «Вплив соціальних мереж на формування громадянського суспільства в Україні» обґрунтована теза про те, що соціальні мережі в Україні спроможні насправді стати новою комунікаційною технологією, яка посприяє формуванню громадянського суспільства, але лише за умов істотного пришвидшення темпів зростання числа користувачів соціальних медіа й більшої доступності мережі, яка має досягати не лише міст-мільйонників, але й віддалених куточків країни, перетворившись на матеріально доступну для мешканців усіх регіонів, вікових та соціальних груп.

Прогностично подано питання про те, настільки впливатимуть соціальні мережі на появу в Україні нових соціальних спільнот та щодо їх потенційного політичного впливу, який засвідчує, що звичні громадянам масові комунікаційні технології (телебачення, а, головно, Інтернет-медіа) поступово перетворюються на відкриті майданчики для дискусій та суперечок, а редакції сайтів та порталів перебирають функції модераторів.

Предметом спеціального обговорення в роботі є теза щодо абсолютної ефективності соціальних мереж як безвідмовного засобу провокування реальної соціальної дії. Що така ситуація цілком можлива, свідчить поширений у Lifejournal у грудні 2008 року «Маніфест середнього класу України. Дістали!», від якого усі очікували появи нового велелюдного руху, але який однак так і не був втілений у реальних вуличних протестах чи акціях. Отже, за українських реалій блогерні «маніфести» є, частіше всього, не технологією зміни політичної реальності, а технологією ескейпізму, - втечі в віртуальний простір соціальних медіа від подібної реальності.

Підрозділ 5.2. «Прогностичне дослідження впливу соціальних мереж на соціально активні верстви в Україні» містить експертне оцінювання ефективності та потенціалу соціальних мереж в Україні. За результатами експертного оцінювання потенціалу соціальної мережі визначено оптимальну альтернативу - найбільше сукупне значення оцінки потенціалу отримав Facebook, а найнижче було оцінено потенціал впливу соціальної мережі Одноклассники. Подібний коефіцієнт взаємозв'язку між потенціалом впливу соціальних мереж та ефективністю їх використання засвідчує відповідність між можливостями мереж та їх роллю як реальних інструментів впливу на громадськість.

Зазначено, що для Facebook характерним є вплив не лише на найширші верстви населення, але й використання повного інструментарію для залучення нових користувачів; для Twitter значимими складовими впливу є оперативність, лаконізм, всепроникнення, для Vkontakte найважливішим залишається те, що ця соціальна мережа є лідером російськомовного сегменту Інтернету.

Застосовано коефіцієнт взаємозв'язку (коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона) між потенціалом ресурсів впливу та реальними впливами соціальних мереж Facebook, Twitter, Vkontakte і Одноклассники. Найбільший дисбаланс між прогнозованим впливом на різні соціалісти верстви визначено щодо Facebook-Одноклассники та Twitter-Vkontakte.

Зазначено, що Україна поділена між англомовним та російськомовним сегментами Інтернету, що є не тільки особливістю української присутності в соціальних мережах, але й засвідчує орієнтованість аудиторії за векторами Схід - Захід. Загалом, прогнозування потенціалу окремих соціальних мереж у процесі формування громадянського суспільства в Україні свідчить як про переваги цієї інформаційно-комунікаційної технології, так і негативні наслідки від надмірних та невиправданих очікувань від неї.

Висновки

Дослідження впливу комунікаційних технологій на формування громадянського суспільства дало змогу сформулювати низку висновків теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру

1. В інформаційну добу, коли інформація та знання перетворилися на ключовий ресурс економічного, соціального й політичного розвитку, показник «проникнення» інформаційних технологій засвідчує не тільки інтеграцію даної країни у «глобальне село», але й якісно новий ступінь комунікаційної детермінації становлення та розвитку політичної системи суспільства; відповідно, інформаційно-комунікаційні технології істотно детермінують внутрішні та зовнішні зносини між інституціями громадянського суспільства й держави. Комунікації є способом існування «громадянського суспільства», яке є безперервним комунікаційним процесом, що має своїм наслідком самоорганізацію та самоконституювання, самомобілізацію і самотворення людей з громадянською свідомістю та самосвідомістю, спроможних діяти на захист різноманітних потреб і прав громади на засадах поєднання індивідуального та спільного інтересу, розвитку демократії тощо. Комунікаційна детермінанта становлення й розвитку громадянського суспільства реалізується передусім через механізми соціального конструювання: творення відповідних інститутів, неурядових організацій, самомодіяльних об'єднань і рухів, які спричинюють ліберально зорієнтовану еволюцію й якісну трансформацію громадянського суспільства. Комунікації у взаємоопозиційній діаді «держава-громадянське суспільство» спонукають учасників дотримуватися норм та правил комунікативної культури: толерантних умов спілкування, дотримуватися правил взаємного стримування та підтримки тощо. Порушення подібних умов культури толерантності («комунікативного гомеостазу»), характерних для мирних вуличних виступів та «оксамитових революцій», призводить до кризової політичної динаміки (бунтів та кривавих зіткнень тощо).

2. Комунікаційні революції зазвичай передують революціям у соціально-політичній сфері, оскільки створюють для опозиціонерів можливості вільно та необмежено комунікувати поза державним контролем, узгоджувати свої інтереси та виходити у комунікаційні простори на їх захист. На цьому тлі революційних ситуацій будь-які спроби впровадження штучних перепон на шляху комунікаційних процесів («фільтрів», «темників», цензури тощо) є приреченими на поразку. Хоча тоталітарні та авторитарні режими зазвичай прагнуть унеможливити неконтрольовану комунікацію громадян із використанням тих же новітніх технологічних засобів, проте «Старший Брат» врешті-решт сам змушений підпорядковуватися вимогам відкритості комунікаційного простору, внаслідок чого втрачає здатність тотально контролювати політичне спілкування.

3. Необхідною передумовою інституціонального структурування й еволюції глобального громадянського суспільства та його національних сегментів, які відбуваються в умовах глобальної інформаційно-комунікаційної революції, є відповідне інформаційне забезпечення (медіатизація), оскільки саме інформація є основним джерелом енергії розвитку такого суспільства. З наукового погляду на особливий інтерес заслуговує типологія глобального громадянського суспільства та його національних сегментів, «траєкторій» його трансформації. Інформаційна технологізація соціального життя породила у свою чергу якісно нову концепцію громадянського суспільства та демократії. За умов «комп'ютерної демократії» саме інформація персоніфікує владу, а громадянське суспільство є суспільством «громадської думки», формування й вираження якої перетворюється у засіб завоювання й утримання влади.

4. Політичні комунікації, які складаються під впливом нових політичних практик і взаємин, породжених використанням новітніх інформаційно-технічних можливостей у владній сфері, перетворилися нині на ефективні механізми становлення та розвитку громадянського суспільства, утвореного свідомими громадянами внаслідок їх спільних дій для досягнення їх спільного блага. Нові мережеві технології громадянськотворення істотно вирізняються від «алгоритму» виникнення, розвитку та функціонування громадянського суспільства класичного типу з переважанням горизонтальних зв'язків, тоді як держави зберігають і за нових умов структури вертикально-орієнтованої ієрархії. Політичні комунікації сучасного типу пришвидшено конвертують культуру та технології спілкування політичного класу у владні повноваження, політичні можливості громадян та громадських інститутів - у реальні владні статуси та впливи на засадах поділу та перерозподілу суспільних цінностей та ресурсів. Розвиненість політичних комунікацій перетворилася, з одного боку, на критерій оцінки ефективності застосування у практичній політиці новітніх інформаційних технологій, а, з іншого, - саме політичні комунікації вирішальним чином детермінують впровадження у сферу політичного управління новітні інформаційні технології. Громадянське суспільство за умов нерозвиненості ефективних політичних комунікацій дезінтегрується: розпадається й розпорошується на суспільність окремих індивідів. Особливістю епохи інформаційної революції є те, що вона дозволяє громадянам ефективніше долати штучні перешкоди, що їх в умовах автократичного та тоталітарного режимів правління намагаються створювати сучасні держави разом з деякими зацікавленими власниками великих медійних корпорацій на шляху вільного громадянського комунікування людей. У цьому контексті особливу небезпеку становить медіакратія як чинник впливу, який може на порівняно тривалу перспективу законсервувати автократичний або тоталітарний режим правління, стати на заваді прагненням до самоствердження громадянського суспільства.

5. Сучасні масово-комунікаційні технології «суспільного мовлення» відіграють важливу роль у становленні й еволюції громадянського суспільства, хоча в сучасній Україні поки що відсутні головні передумови для стабільного і ефективного функціонування суспільного мовлення: плюралізм ЗМІ; досконале правове регулювання діяльності суспільних ЗМІ; економічна незалежність органів некомерційного мовлення тощо. Сучасна глобалізація інформаційного простору відкриває широкі можливості для суспільного (громадського) мовлення нового типу, для громадської дискусії і плюралізму думок. Хоча відкритість України у глобальному інформаційному просторі пов'язана з низкою ризиків для традиційного суспільного телерадіомовлення, вона натомість відкриває можливості нетрадиційного онлайнового телерадіомовлення (IPTV). Ключовим ресурсом для формування громадянського суспільства нового типу є соціальні мережі, які тіснять традиційні медіа, оскільки є більш інтерактивними та незалежними. Проте створення повноцінної системи національних медіа, а отже повного спектру засобів комунікації неможливо без завершення політико-правового й інституційного процесу створення суспільного телерадіомовлення. Cеред алгоритмів створення суспільного телерадіомовлення в Україні найбільш перспективними є руйнування системи державного мовлення або ж створення на принципово інших засадах телерадіоканалу «Суспільне мовлення». Другий алгоритм є оптимальнішим, оскільки суспільне телерадіомовлення, створене на базі державних загальнонаціональних каналів, може не отримати підтримки суспільства.

6. Комунікаційний простір мережі Інтернет, з позицій теорії й практики відкритого демократичного суспільства, є невід'ємною частиною громадської сфери, відкритою для всіх членів суспільства, як для публічних дебатів, так і для обміну думками між громадянськи активними індивідуумами, групами й спільнотами. Відповідно сам процес комунікування в Мережі має бути правовим чином захищений, що гарантувало б йому свободу спілкування. Бурхливий розвиток Інтернету як засобу комунікації «інтелектуальної еліти», пов'язаний з його незарегульованістю та невтручанням у його діяльність держави, має негативні наслідки у вигляді різноманітних форм кіберзлочинності, кібервійн й кібертерору, що спонукає Інтернет-товариство до ініціювання та практичного втілення ідеї саморегулювання, суголосної з базовим принципом громадянського суспільства - формуванням відповідального й суспільно активного громадянина.

7. Cвобода комунікацій, як одна з провідних громадянських свобод, окреслює коло основних інтересів, прав і свобод людини і громадянина в комунікаційній сфері в умовах становлення й розвитку глобального громадянського суспільства. Cвобода комунікацій, яка в інформаційному соціумі прирівнюється з моральнісно-етичного погляду до поняття людської честі й гідності, є провідним принципом функціонування громадянського суспільства постіндустріальної епохи. Тому комунікаційна стратегія сучасного громадянського суспільства має з необхідністю полягати у прогресивній реалізації комунікаційних потреб та інтересів людей, забезпеченні відповідних прав та свобод людини в процесі її активного залучення до діяльності організацій та інститутів громадянського суспільства. З їх допомогою громадянин реалізує не лише власні споживчі потреби, але й потреби соціальні та особистісні. До таких потреб передусім слід віднести потребу в особистісному зростанні та самоактуалізації. Соціально-комунікаційна практика більшості розвинених країн світу вказує на те, що громадяни розглядають свободу комунікувати у різноманітних формах (вільні (безвізові) подорожі; відкритий доступ до Мережі тощо) як ключове надбання. Заради забезпечення цього громадянського права громадяни готові йти навіть на певні особисті ризики й миритися з певними загрозами, які є зворотною стороною свободи комунікацій (тероризм; поширення наркотиків, екстремістських рухів тощо).

8. Новітні комунікаційні технології, покликані до життя епохою тотальної інформатизації, докорінно змінюють ситуацію з традиційними медіа, спричинюючи нові виклики й загрози, однією з яких є медіакратія як феномен, пов'язаний з монополізацією сталих політичних комунікацій між державою та громадянським суспільством, що загрожує тоталітаризмом нового типу та авторитарним правлінням з боку власників світових та національних медіа конгломератів. Медіакратія є наслідком застосування новітніх інформаційних технологій, медіатизації специфічних політичних взаємин суспільства та політичного класу, яка супроводжується пристосуванням політичних і соціальних подій до вимог телебачення за законами розважальності, сенсаційності, підпорядкування «поставлених подій» форматам медіа.

9. Принципово новим різновидом громадянських політичних комунікацій є онлайнові соціальні мережі, які об'єктивно перетворилися на провідні чинники соціалізації особистості у глобальному інформаційному суспільстві. Із цим чинником необхідно рахуватися усім іншим соціальним інститутам, відповідальним за громадянську соціалізацію особистості (сім'ї, школі, традиційним медіа, політичних партіям та громадським організаціям), які повинні враховувати та засвоювати характерні особливості соціальних мереж та органічно поєднувати традиційні форми політичної соціалізації (політичної участі) з новими - онлайновими, не підмінюючи при цьому реальну політичну участь громадянина віртуальною участю. Разом з тим, нинішні «стверджувальні» форми соціально-політичного інжинірингу значною мірою спрямовані на перетворення віртуального світу на реальний.

10. Мережеве суспільство як якісно новий тип громадянського суспільства, породжений інформаційно-комунікаційною революцією, спричинило до масових політичних рухів, ініційованих соціальними мережами (Twitter-революції; «блогерні революції» тощо). Мережа перетворилася на інструмент соціально-політичної революційної дії, принципово відмінної від простого реагування на повідомлення медіа (месиджі) чи участі у створенні інформаційного потоку. Ідеології, церква, творчість, наука та освіта - всі сфери з царини політико-культурного життя повинні змінювати форми політичної участі з врахуванням вимог Мережі та мобільних інформаційно-комунікаційних стандартів.

11. Політико-комунікаційні технології побудови громадянського суспільства в умовах транзитивних демократій зазнають істотної акселерації під впливом глобальної інформаційно-комунікаційної революції, коли процеси політичного громадянського спілкування набувають транснаціонального характеру, а громадянські ініціативи людей перетворюються на каталізатор міжурядового й міжсуспільного діалогу у глобалізованому світі. Зазначене є істотним викликом для законодавчої, виконавчої та судової влади в державі, які можуть бути серйозно дестабілізованими у разі, якщо вони не шукатимуть активних форм діалогу з громадянським суспільством, - і не тільки своїм власним, національним, але й транснаціональним, якщо вони не реагуватимуть своєчасно на виклики інформаційно-комунікаційної революції. Глобальна громадянська революція спричинює утворення нових форм представницької демократії, неформальних відносин та стосунків на базі недержавних об'єднань, рухів, ініціатив, які функціонують за екстериторіальним принципом (феномен детериторіалізації). Про перспективність подібних громадянських практик в Україні свідчать приклади успішної діяльності таких незалежних ініціатив як громадський рух «Громадянська платформа конституційного самозахисту», ініційована Всеукраїнським громадським об'єднанням «Край», чи громадянська кампанія «Новий громадянин», які активно використовують у своїй діяльності нетрадиційні онлайнові методи суспільної роботи, характерні для блогосфери віртуальні політико-комунікаційні практики.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Даниленко С.І. Громадянський вимір комунікаційної революції: модернізація суспільних комунікацій від друкарського верстата до соціальних мереж / С. І. Даниленко // Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К.: ВОП ІМВ, 2010. - 312 с.

2. Даниленко С.І. Іномовлення України у процесі міжнародних відносин // Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін. - К.: Наша культура і наука, 2003. - С. 306 - 316 (особистий внесок автора - 0,7 д. арк.).

3. Самоцензура-самообман-самоманіпуляція // Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози: Монографія / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін. - К.: Центр вільної преси, 2006. - С. 234 - 247 (особистий внесок автора - 0,75 д. арк.).

4. Використання інформаційних інструментів і механізмів «передвступної стратегії» та «передвступного партнерства» у взаєминах Україна-НАТО: досвід неурядових організацій // Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози: Монографія / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін. - К.: Центр вільної преси, 2006. - С. 305 - 318 (особистий внесок автора - 0,75 д. арк.).

5. Європейські засоби масової інформації та комунікації // Європейські комунікації: Монографія / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін. - К.: Центр вільної преси, 2006. - С. 478 - 534 (особистий внесок автора - 0,9 д. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

1. Даниленко С.І. Прес-служби державних установ України та Німеччини: порівняльний аналіз структур / С.І. Даниленко // Українська журналістика в контексті світової. Зб.-к наук. праць / За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1998. - С. 80 - 87.

2. Даниленко С.І. ЗМІ як руйнівник консервативності влади / С.І.Даниленко // Українська журналістика в контексті світової. Зб.-к наук. праць / За ред. проф. В.І. Шкляра. - К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1999. - С. 42 - 50.

3. Даниленко С.І. Україна в тенетах суспільного розвитку / С.І.Даниленко // Українська журналістика в контексті світової. Зб.-к наук. праць / За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2000. - С. 15 - 20.

4.Даниленко С.І. Іномовлення України як інструмент транскордонних інформаційних кампаній / С.І. Даниленко, Д.О. Смоляк // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2002. - Вип. 36. Частина І. - С. 168 - 174 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

5. Даниленко С.І. Національний вимір глобальних інформаційних проблем (в контексті рішень Всесвітнього Саміту з питань інформаційного суспільства, Женева, грудень 2003 р.) / С.І. Даниленко, А.М. Готун // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2004. - Вип. 45. Частина ІІ. - С. 3 - 8 (особистий внесок автора - 50 % публікації).

6. Даниленко С.І. Ринки інформаційних і комунікаційних технологій європейського регіону / С.І. Даниленко, Д.О. Смоляк // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2004. - Вип. 50. Частина І. - С. 218 - 224 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

7. Даниленко С.І. Діяльність прес-служби зовнішньополітичного відомства у формуванні зовнішньої політики держави / С.І. Даниленко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 74. Частина І. - С. 118 - 123.

8. Даниленко С.І. Комунікація як чинник становлення громадянського суспільства / С.І. Даниленко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 78. Частина І. - С. 111 - 120.

9. Даниленко С.І. Вплив релігійного чинника у процесі міжкультурної комунікації / С.І. Даниленко, М.О. Кравчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 78. Частина ІІ. - С. 161 - 164 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

10. Даниленко С.І. Вступ України до НАТО: інформаційний аспект / С.І. Даниленко, О.М. Шумило // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 78. Частина ІІ. - С. 169 - 172 (особистий внесок автора - 80 % публікації).

11. Даниленко С.І. Практика використання методів аналізу текстів (на прикладі офіційних заяв Ірландської Республіканської Армії) / С.І. Даниленко, А.В.Скалозуб // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 78. Частина ІІ. - С. 178 - 189 (особистий внесок автора - 80 % публікації).

12. Даниленко С.І. Невербально-комунікативна складова як інструмент побудови іміджу політичного лідера / С.І. Даниленко, Н.Р. Сидорук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 78. Частина ІІ. - С. 202 - 205 (особистий внесок автора - 80 % публікації).

13. Даниленко С.І. Участь публічних особистостей у формуванні бренду держави / С.І. Даниленко, А.М. Єдамова // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 79. Частина І. - С. 43 - 46 (особистий внесок автора - 50 % публікації).

14. Даниленко С.І. Невербальна комунікація як інструмент побудови іміджу політичного лідера / С.І. Даниленко, Н.Р. Сидорук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 79. Частина І. - С. 77 - 79 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

15. Даниленко С.І. Інституційні зміни інформаційної сфери як чинник побудови громадянського суспільства: польський варіант / С.І. Даниленко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 80. Частина І. - С. 93 - 97.

16. Даниленко С.І. Інформаційна безпека України: правові аспекти / С.І. Даниленко, А.М. Єдамова // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2008. - Вип. 81 -. Частина І. - С. 23 - 25 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

17. Даниленко С.І. Діяльність прес-служб зовнішньополітичних відомств в кризових ситуаціях / С.І. Даниленко, В.О. Бордіженко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 83. Частина І. - С. 229 - 233 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

18. Даниленко С.І. Медійна складова інформаційно-аналітичної діяльності зовнішньополітичного відомства / С.І. Даниленко, М.М. Бойченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 83. Частина І. - С. 233 - 238 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

19. Даниленко С.І. Теорія мемів як чинник формування громадської думки / С.І. Даниленко, А.В. Скалозуб // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 83. Частина І. - С. 249 - 253 (особистий внесок автора - 70 % публікації).

20. Даниленко С.І. Особливості взаємодії корпоративних PR-служб з інформаційними агентствами / С.І. Даниленко, М.М. Дуб // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 84. Частина І. - С. 108 - 112 (особистий внесок автора - 80 % публікації).

21. Даниленко С.І. Інформаційна підготовка до ЄВРО-2012 в Україні / С.І. Даниленко, Н.В. Пищик // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 84. Частина І. - С. 306 - 313 (особистий внесок автора - 80 % публікації).

22. Даниленко С.І. Інформаційний чинник трансформації громадянського суспільства / С.І. Даниленко // Дослідження світової політики. Зб.-к наук. праць. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин HAH України, 2009. - Випуск 47. - С. 227-242 (особистий внесок автора - 0, 5 д.а.).

Навчальні видання, наукові брошури та інші публікації:

1.Даниленко С.І. Питання стабілізації взаємин влади та ЗМІ як утопічна ідея / С.І.Даниленко // Сучасна політична культура та мас-медіа. Зб.-к наук. праць / За заг. ред. проф. Москаленка А.З. - К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1998. -

С. 45 - 51.

2. Даниленко С.І. Заангажованість як атрибут сучасної української журналістики / С.І. Даниленко // Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період / За ред. проф. А.З. Москаленка. - К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1999. - С. 142 - 147.

3.Даниленко С.І. Видавлювання мистецтва агресивними технологіями / С.І. Даниленко // Публіцистика й політика. Зб.-к наук. праць / За заг. ред. проф. Шкляра В.І. - К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2000. - С. 38 - 41.

4.Даниленко С.І. Міжнародна журналістика. Репортерське спілкування: практикум / С.І.Даниленко // Навчальний посібник. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2002. - 348 с.

5. Даниленко С.І. Глобальні медіа / С.І.Даниленко // Українська дипломатична енциклопедія. Том І. - К.: Знання України, 2004. С. 290 - 291.

6. Даниленко С.І. Інформаційно-роз'яснювальна робота за кордоном / С.І.Даниленко // Українська дипломатична енциклопедія. Том І. - К.: Знання України, 2004. С. 561- 562.

7. Даниленко С.І. Прес-служба / С.І.Даниленко // Українська дипломатична енциклопедія. Том ІІ. - К.: Знання України, 2004. С. 354.

8. Даниленко С.І. Інформаційні компанії / С.І.Даниленко // Навчально-методичний комплекс дисципліни. - К.: Університет економіки і права «КРОК», 2005. - 52 с.

9. Даниленко С.І. Прес-служба: основи організації та діяльності / С.І.Даниленко // Навчальний посібник. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2006. - 126 с.

10. Політика і мас-медіа / Герд Штромайєр // Пер. з нім. А. Орган / Науковий редактор доц. С.І.Даниленко. - К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. - 303 с.

Анотація

Даниленко С.І. Громадянський вимір інформаційно-комунікаційної революції: концептуально-теоретичні та політико-прикладні аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.03 - політична культура та ідеологія. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

У дисертаційному дослідженні доводиться, що в інформаційну добу комунікації перетворилися на сутнісну основу політичної системи суспільства, а право людини на комунікацію набуло вимірів одного з найважливіших громадянських прав і свобод. Обґрунтована теза про те, що домінування інформаційно-комунікаційних компонентів є за умов глобальної інформаційно-комунікаційної революції детермінуючим чинником у відносинах між громадянським суспільством та державою держави. У роботі набуло нового тлумачення поняття «громадянського суспільства», способом існування якого визнано безперервний комунікаційний процес як наслідок самоорганізації та самоконституювання, самомобілізації і самотворення на захист та з метою реалізації різноманітних інтересів і прав людей, поєднання індивідуального та спільного інтересу, розвитку демократії.

У дисертації проаналізовано основні риси громадянського суспільства в добу інформатизації, шляхи його формування й розвитку з урахуванням досягнень інформаційно-комунікаційної революції, типи його трансформації в сучасних умовах; на новому рівні здійснено політичний аналіз комунікаційної складової діяльності незалежних громадських організацій.

Охарактеризовано політико-революційний потенціал глобальних соціальних мереж та їх національних сегментів, а також мережеві соціальні медіа як систему організації суспільного життя, їх місце і роль у процесі соціально-політичної соціалізації, формування громадянина доби інформаційно-комунікаційної революції.

Обґрунтовано тезу про мережеве суспільство як новий тип глобального (транснаціонального) громадянського суспільства, що уже спричинило до таких соціально-політичних феноменів як «Twitter-революція» чи «блогерна революція». Уперше у вітчизняній політичній науці комплексно досліджено медіакратію як феномен, пов'язаний з загрозами для громадянських комунікацій й громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційна революція, політична комунікація, право на комунікацію, громадянське суспільство, соціальні мережі, медіакратія, суспільне мовлення, толерантність.

Аннотация

Даниленко С.И. Гражданское измерение информационно-коммуникационной революции: концептуально-теоретические и политико-прикладные аснекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.03 - политическая культура и идеология. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

В диссертационном исследовании автор доказывает, что в информационную эпоху коммуникации становятся сутью современной политической системы общества, а право человека на коммуникацию расценивается как одно из наиболее важных гражданских прав и свобод. В работе нашел отражение тезис о том, что в следствие этого доминирование информационно-коммуникационных отношений социально-политических компонентов становится детерминирующим фактором во взаимодействии между общественными институтами как всредине страны, так и в международных отношениях. В работе получило дальнейшее развитие понятие «гражданское общество», определено, что способом его существования есть непрерывный коммуникационный процесс как следствие самоорганизации и самоконституирования, самомобилизации и самовоспроизведения на защиту и с целью реализации разнообразных интересов и прав людей, объединения индивидуального и общественного интереса, развития демократии.

В дисертации анализируются основные черты гражданського общества в эпоху информатизации, пути его формирования с учетом достижений информационно-коммуникационной революции, а соответственно типы его транформации в современных условиях; на новом уровне проведен политический анализ коммуникационной составляющей деятельности независимых общественных организаций. Дана характеристика некоторых аспектов глобальной сети и её национального сегмента, а также сетевых социальных медиа как системы организации общественной жизни, а также места и роли новых информационных технологий в процессе их формирования и функционирования.

Обосновано тезис о сетевом обществе как новом типе глобального (транснационального) гражданского общества, что стало следствием информационно-коммуникационной революции и уже способствовало формированию таких общественных явлений как «Twitter-революция» или «блогерная революция». Впервые в отечественной политической науке изучено медиакратию как феномен, который связан с монополизацией владельцами медиаконгломератов и представителями политических кругов традиционных политических коммуникаций между государством и гражданским обществом.

Указывается, что в Украине, как и в тех государствах, которые находяться на схожем уровне информационно-коммуникационного развития, онлайновые социальные сети объективно превратились в участников социализации личности в современном компьютеризированном обществе. При таких условиях следует учитывать характерные черты социальных сетей и органически соединять традиционные формы политической социализации (политического участия) с новими - онлайновыми. В то же время, важно не подменять реальность виртуальными технологиями и добиваться от граждан реального действия.

Для подтверждения компетентности выводов о потенциале социальных сетей в процессе формирования социальных общностей был проведен экспертный опрос отечественных учених-политологов, который имел своей целью определить социальные слои украинского общества, на которые наиболее активно будут влиять социальные сети, и которые, соответственно, составят основу формирования гражданского общества в Украине в эпоху информационно-комуникационной революции.

В результате кореляционного анализа потенциала социальных сетей й эффективности их использования было установлено, что для Facebook характерным в ближайшей перспективе есть влияние не только на самые широкие слои населения, но и использование полного спектра инструментария для привлечения новых пользователей; для Twitter решающими составляющими стали оперативность, лаконичность, максимально широкое проникновение в страту людей старшего поколения со средним и выше среднего доходом; для Vkontakte самым главным фактором будет тот, что эта сеть остается лидером русскоязычного сегмента Интернета.

Ключевые слова: информационно-коммуникационная революция, политическая коммуникация, право на коммуникацию, гражданское общество, социальные сети, медиакратия, общественное вещание, толерантность.

Annotation

Danylenko S.I. Civil Dimension of Revolution in Information and Communication: Conceptual, Theoretic and Applied Political Aspects. - Manuscript.

Thesis for Doctoral Degree in Political Studies. Speciality 23.00.03 - Political Culture and Ideology. - Institute of International Relations of Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2011.

This dissertation affirms that in the age of information communication is the basis of contemporary political systems, and the human right for communication has acquired the dimensions of one of the most important civil rights and freedoms. The author holds that dominance of informational and communicational components is, in the times of global revolution in information and communication, the crucial factor in linking the civil society and the state. In the research, the author gives a new interpretation to the notion of a “civil society”. The dissertation leads to the conclusion that a continuous communication process is a result of self-organization, self-construction, self-mobilization and self-creation for protecting and conserving the realization of various interests and human rights, of personal and common interests, of democracy development.

The dissertation offers an analysis of the main features of civil society in the ”Information Age”, the ways of its formation and development, considering the achievements of revolution in information and communication and, consequently, the types of its present-day transformation. It proposes a new standard of political analysis regarding the communication constituent in relation to independent public organizations.

The author pays special attention to the political and revolutionary implications of the global communication social networks and their national segments together with the network of social media as a system of social life organization. In this context, their place and role in the process of social and political socialization and in the formation of a citizen of the age of the revolution in information and communication are assessed.

The author claims that a new type of global (transnational) civil society - the network society - is emerging. The “Twitter Revolution” and the “Blog Revolution” are contemporary social and political phenomena that reflect this new society. For the first time in Ukrainian Political Studies, the phenomenon of “Mediacracy” is studied in terms of the implicit danger for civil communication and the civil society in Ukraine.