Виборча система ФРН (Федеративної Республіки Німеччини) як інституційна основа формування представницьких органів влади та механізм артикуляції інтересів громадян: федеральний та земельний вимір

Размещено на httр://www.аllbest.ru/

Размещено на httр://www.аllbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 324 (430) «1990/2009»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Виборча система ФРН як інституційна основа формування представницьких органів влади та механізм артикуляції інтересів громадян: федеральний та земельний вимір

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Штефуца Віталій Олександрович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:кандидат політичних наук, доцент Остапець Юрій Олександрович, Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», декан факультету суспільних наук, в.о. завідувача кафедри політології

Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор Примуш Микола Васильович, Донецький національний університет, Завідувач кафедри політології

кандидат політичних наук, доцент Шведа Юрій Романович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри політології

Захист відбудеться 29 вересня 2011 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул.Університетська, 1, ауд.301, тел. 239-44-62

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 26 серпня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиО.М.Сорба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

Вибори - це один із найголовніших інституційних механізмів демократії, що забезпечує громадянам безпосередній вплив на формування органів державної влади, допомагає вираженню інтересів та потреб суспільних груп. Саме від виборчої системи залежить, наскільки дієвим буде зв'язок між державою і суспільством. Здатність адекватно відображати політичну волю народу у владних структурах - це підтвердження функціональності виборчих процедур, механізму розподілу місць у представницьких органах влади, складу основних учасників виборчих перегонів.

Для України проблема вдосконалення виборчої системи є важливою, зважаючи на гостру необхідність адекватного представництва політичних інтересів суспільства, розбудови стабільної партійної системи та дієвого парламентського представництва. Удосконалюючи національну виборчу систему, слід звертати особливу увагу на моделі, події, процеси за кордоном, для того, щоб використовувати наявний досвід країн розвиненої демократії і уникнути прояву і поширення негативних тенденцій. В даному аспекті в нагоді стане досвід Федеративної Республіки Німеччини (ФРН), яка володіє, на нашу думку, однією із найбільш ефективних та апробованих виборчих систем, що забезпечує функціонування багаторівневої представницької демократії.

Персоніфікована пропорційна система виборів (рersоnаlіsіerte Verhдltnіswаhl) в ФРН, оригінально поєднуючи в своєму функціонуванні мажоритарну та пропорційну складову, довгий час після запровадження в середині ХХ ст. залишалася рідкісним явищем. Ще на початку 1970-х рр. політолог Д.В.Рей мав всі підстави писати про те, що «формула, яка використовується для виборів…західнонімецького Бундестагу, є настільки незвичайною та важливою, що потребує особливої уваги». Широке розповсюдження змішаних виборчих систем особливо в нових демократіях, дослідники часто пов'язують саме з успішним німецьким досвідом.

Дієвість формування та функціонування представницьких структур є нормою для розвинутих демократичних держав, що зумовлює постійний науковий інтерес щодо механізму волевиявлення громадян і є одним з традиційних об'єктів політичних досліджень.

Актуалізується дослідження даної проблеми слабким вивченням у вітчизняній науці різних аспектів функціонування німецької виборчої системи. Особливої уваги заслуговують вплив політичних інтересів на вдосконалення норм виборчого права, оцінка сучасного стану виборчої системи, а також перспектив розвитку виборчої системи ФРН в контексті трансформації інститутів представницької демократії.

Для вітчизняної науки аналіз німецького досвіду функціонування виборчої системи, динаміки виборчого процесу в об'єднаній Німеччині є також цікавим в контексті дослідження демократизаційних процесів у постсоціалістичних країнах. Демократизація в східнонімецьких землях є унікальним прикладом інтеграції постсоціалістичного суспільства в інституціональну структуру розвиненої західної демократії. Успіхи і проблеми демократичних перетворень фіксуються зокрема, в динаміці електорального процесу та розвитку партійної системи об'єднаної Німеччини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане у рамках планової науково-дослідної тематики кафедри політології Ужгородського національного університету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» - «Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи»

Мета дисертаційної роботи - дослідити інститут виборчої системи в Федеративній Республіці Німеччині та його місце в політичному житті суспільства та держави, проаналізувати парламентські вибори на федеральному та земельному рівнях та з'ясувати їх вплив на функціонування політичної системи об'єднаної Німеччини.

Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачено вирішити наступні наукові завдання:

1. сформулювати теоретико-методологічні засади політологічного аналізу виборчих систем та уточнити сутність поняття «виборча система»;

2. визначити основні напрямки наукових досліджень проблеми виборчого процесу в ФРН;

3. дослідити історичні витоки та еволюцію виборчої системи ФРН, визначити тенденції та перспективи її розвитку на сучасному етапі;

4. з'ясувати політико-правовий механізм функціонування виборчої системи на федеральному та земельному рівнях політичної системи Німеччини;

5. визначити практичне функціонування федеральної виборчої системи в контексті виборів до Бундестагу в 1990-2009 рр.;

6. дослідити виборчий процес та структурування партійно-політичного простору на земельному рівні в ФРН у рамках парламентських електоральних циклів 1990-2009 рр.;

7. з'ясувати взаємозв'язок між федеральними та земельними парламентськими виборами в контексті легітимації політичної системи об'єднаної Німеччини.

Об'єктом дисертаційного дослідження є інститут парламентських виборів в системі представницької демократії в ФРН.

Предметом дослідження особливості кореляції виборчої системи з процесами формування представницьких органів влади на загальнонаціональному та федеральному рівнях політичної системи об'єднаної Німеччини.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють функціонування виборчої системи та динаміку виборчого процесу в об'єднаній Німеччині в 1990-2009 рр. в розрізі федеральних та земельних електоральних циклів. Нижня межа - 1990 р. - це рік проведення перших загальнонімецьких виборів до Бундестагу та виборів до земельних парламентів східнонімецьких земель в контексті об'єднання Німеччини. Верхня межа - федеральні вибори 2009 р., які зафіксували новий склад діючого нині Бундестагу.

Методологічна основа. Науковий аналіз виборчих процесів та виборчих систем передбачає застосування комплексу методів, що дозволяють всебічно дослідити проблему виборів.

Для реалізації мети й завдань в рамках даного дослідження використано інституційний підхід, що дозволив розглянути виборчу систему як інститут представницької демократії в ФРН, як механізм взаємодії та взаємовпливу політичних інститутів, як необхідну умову формування електоральних переваг виборців.

Важливою методологічною складовою даного дослідження став системний метод, що дав можливість розглядати виборчу систему як взаємопов'язану сукупність елементів, а також як складову політичної системи. Структурно-функціональний метод дозволив визначити основні структурні елементи виборчих систем та їх функціональне навантаження в електоральному процесі.

Для аналізу функціонування виборчої системи ФРН частково був залучений соціологічний підхід, який поряд з інституційним, є одним з домінуючих напрямків дослідження електоральних процесів. В рамках соціологічного підходу до уваги бралися поведінка виборців, вплив на неї соціальних факторів та виборчої системи, соціальне представництво у виборчому процесі та парламенті.

Історичний метод дозволив розглянути еволюцію виборчої системи Німеччини, прослідкувати динаміку парламентських виборчих кампаній у 1990-2009 рр.

Метод формально-юридичного аналізу, який побудований на вивченні правових джерел, дозволив дослідити нормативно-правову регламентацію виборчого процесу.

Інститут виборів є зручним об'єктом для використання порівняльного методу: при зіставленні виборчих систем та їх елементів, порівнянні результатів голосування та ін.

Статистичний метод допоміг виявити ефективність дії виборчої системи в базових емпіричних показниках. На основі статистичних даних по результатах виборів зафіксовано базові тенденції розвитку виборчого процесу, підтримку чи, навпаки, несприйняття програм і дій відповідних політичних партій і їхніх блоків, рівень політичної активності громадян чи абсентеїзму тощо.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх вирішення.

Концепція дисертаційного дослідження базується на розумінні виборчої системи як інституціональної основи функціонування представницької демократії в ФРН в умовах парламентської форми правління та федералізму, що передбачає протікання виборчого процесу на федеральному та земельному рівнях політичної системи. Зміст наукової новизни полягає в системному дослідженні функціонування виборчої системи Німеччини в теоретичному, політико-правовому та практично-політичному аспектах.

Конкретизовано зміст наукової новизни розкривають наступні положення:

- зроблено комплексний аналіз основних теоретико-методологічних підходів, які можуть бути використані для вивчення виборчої системи Німеччини (інституційний, соціологічний. системний). На основі інституційного підходу розроблена модель дослідження виборчої системи, яка передбачає її аналіз як складової політичної системи, як сукупності елементів, що забезпечують її функціонування та як сукупності соціальних та політичних наслідків, які отримує суспільство у разі застосування певної виборчої моделі;

- представлена і систематизована джерельна база з проблем виборчого процесу в ФРН, основну частку якої складає німецькомовна монографічна та періодична література, статистичні і нормативні документи, які раніше не вводилися в обіг вітчизняної науки. На основі аналізу джерельної бази визначено основні напрямки наукових досліджень даної проблематики: теоретичні проблеми виборчого процесу; політико-правове регулювання виборів, парламентські виборчі кампанії, електоральна поведінка, участь партій у виборчому процесі;

- встановлено, що попри сталість базисного принципу, заснованого на персоналізованому пропорційному представництві, федеральна виборча система ФРН динамічно розвивалася, змінюючи свої складові елементи впродовж др. пол. ХХ ст. У якості актуальних тенденцій розвитку політико-правового регулювання парламентських виборів в Німеччині на поч. ХХІ ст. слід відзначити: спрощення технологічно складних процедур виборів, вдосконалення критеріїв допуску партій до участі у виборах та підвищення пропорційності результатів виборів;

- політико-правовий механізм функціонування виборчої системи ФРН, як на рівні федерації, так на рівні більшості земель, включає наступні основні складові: принцип персоналізованого пропорційного представництва; земельний принцип формування партійних списків; наявність у виборця двох голосів для голосування; наявність виборчих бар'єрів; наявність додаткових (зрівнюючих) мандатів. Попри наявність базових спільних елементів у федеральній та земельних виборчих системах, проведений порівняльний аналіз дозволив зафіксувати відмінності та особливості на рівні окремих федеральних земель;

- практичний вимір функціонування виборчої системи в контексті виборів до Бундестагу 1990-2009 рр. дозволив зафіксувати наступні характеристики: збереження базових електоральних та партійних традицій колишньої Західної Німеччини в поєднанні з помірною плюралізацією, деконцетрацією та регіоналізацією партійної системи; опосередкований вплив виборчої системи на функціонування державних органів влади; низьку диспропорційність та адекватну соціальній структурі соціальну репрезентативність парламентських виборів;

- встановлено, що виборчий процес та розвиток партійної системи на земельному рівні відтворюють базові характеристики загальнодержавного рівня щодо партійно-ідеологічних орієнтирів електорату, партійного представництва в органах влади об'єднаної Німеччини. Водночас, в своїй основі, земельний процес є більш індивідуалізований і обмежений політичною ситуацією окремих земель, що знаходить відображення у більш гнучкій стратегії парламентсько-урядових коаліцій, плюралізації та регіоналізації партійно-політичного представництва;

- зафіксовано взаємозв'язок між федеральними та земельними парламентськими виборами в Німеччині, що знаходить свій прояв, як в інституційній пов'язаності на рівні виборчого права та діяльності федеральних структур, так і на рівні електоральної поведінки та функціонування політичних партій. Взаємопов'язаність рівнів виборчого процесу є легітимізуючою основою німецької парламентської демократії в умовах федералізму;

- в контексті адаптації до українських реалій досвіду функціонування виборчої системи ФРН на особливу заслуговує політико-правове регулювання виборчої системи, зокрема механізм врахування регіональних преференцій (земельні партійні списки), залучення елементів персоніфікації виборів, підвищення пропорційності виборчих результатів, розведення у часі виборів загальнонаціонального та земельного рівня, що в цілому посилюють легітимізуючу функцію парламентських виборів. Аналіз регіоналізації партійного представництва за віссю «схід-захід» в Німеччині є доцільним в контексті теоретичного моделювання на українських теренах, зважаючи на результати минулих президентських і парламентських виборів.

Теоретичне та практичне значення Фактичний матеріал, теоретичні положення і висновки даної роботи можуть бути використані в подальшій науковій розробці проблем розвитку виборчої системи ФРН, при підготовці узагальнюючих праць з теоретичних і прикладних питань виборів, виборчих і партійних систем. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів: «Вибори і виборчі системи», «Партологія», при розробці лекцій, спецкурсів в сфері політичних наук та державного управління, методичних рекомендацій на допомогу викладачам і студентам, при підготовці підручників, посібників.

Вміщені в роботі матеріали можуть бути використані з метою вдосконалення українського законодавства про вибори.

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації опубліковані в трьох статтях, вміщених у фахових виданнях з політичних наук, що внесені до переліку ВАК України. Окремі положення і висновки роботи знайшли відображення у виступах автора на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: на міжнародній науково-практичній конференції «Країни Центрально-Східної Європи в модерну і постмодерну добу: теоретичні концепції й політичні реалії» (Ужгород, 2-3 жовтня 2009 р.); на міжнародній науково-практичній конференції «Співробітництво та підприємництво в Східній Словаччині та Україні» (Пряшів, 7-8 грудня 2009 р.). На міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в країнах центрально-східної Європи на рубежі ХХ-ХХІ століть: інституційний, соціокультурний та етнонаціональний вимір » (Ужгород, 28-29 квітня 2011 р.)

Структура дисертації. Специфіка проблем, які стали об'єктом дисертаційного дослідження, мета і завдання роботи зумовили її структуру. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на одинадцять підрозділів, висновків, списків посилань та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, список використаних джерел 217 позицій. Обсяг основної частини дисертації становить 168 сторінок

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її об'єкт та предмет, сформульовано мету і завдання, розкрито теоретичні та методологічні основи дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У Розділі 1 «Виборча система як політичний інститут: теоретико-методологічний аналіз», що складається з трьох підрозділів проаналізовано погляди науковців на тлумачення терміну «Виборча система», розглянуто погляди на методологічні аспекти дослідження виборчих систем та функції виборчих систем.

У підрозділі 1.1 «Методологічні аспекти дослідження виборчих систем» автор наголошує, що проблеми виборів, виборчого процесу, виборчих систем традиційно належать до пріоритетних напрямків у зарубіжній і вітчизняній політичній науці. Оскільки виборчу систему можна розглядати як політичний, правовий інститут, то і політична наука, і юриспруденція виробили цілий спектр тлумачень поняття «виборча система», підкреслюючи його нормативно-регулятивний зміст чи суспільно-політичне значення інституту виборів. Автор підсумувує розглянуті визначення і відмічає, що у широкому сенсі, виборча система - це система суспільних відносин, формальних і неформальних суспільних інститутів, пов'язаних з виборами органів публічної влади.

У т.зв. вузькому сенсі виборча система - це спосіб визначення результатів голосування. У залежності від того, яка буде використана виборча система (спосіб визначення результатів), результати виборів при одних і тих же підсумках голосування можуть виявитися зовсім різними.

У своєму дослідженні автор детально зупиняється на окремих, найбільш важливих, структурних складових виборчої системи: 1.Структурі бюллетеня; 2. Методі перетворення голосів у представницькі мандати; 3. Виборчому бар'єрі; 4. Величині округу, стверджуючи, що кожен з перерахованих вище елементів виборчих систем може бути показником для їх аналізу та критерієм для їх класифікації.

У підрозділі 1.2 «Функції виборів в умовах представницької демократії» йде мова про те, що на початку ХХІ століття жодна демократична держава не може обійтися без інституту виборів. Вибори як одна з форм безпосередньої демократії покликана реалізовувати народний суверенітет як верховну владу народу в державі.

Сутність електоральної системи як форми втілення і здійснення народного суверенітету передбачає у розвинутому демократичному суспільстві активну участь кожного громадянина у процесі волевиявлення. У сучасній Німеччині народний суверенітет здійснюється в широкому обсязі - це показово навіть у зв'язку з рівнем електоральної участі, який за всю історію ФРН не опускається нижче 70%.

Особистісне значення виборів для громадян полягає у наступному: по-перше громадяни шляхом виборів отримують оптимальний механізм і засіб особистої участі у політичному житті власної країни; по-друге вибори сприяють виробленню у виборців відчуття, що кожен конкретний виборець причетний до прийняття рішень.

Ключове значення для з'ясування сутності зв'язку виборів і демократії має розуміння представницької демократії як механізму здійснення народом влади через виборних повноважних представників або через систему народного представництва. Німецьку демократію характеризують як демократію з сильно вираженими репрезентативними елементами політичної участі

Система представницької демократії в ФРН передбачає залученість громадян через систему виборів до прийняття рішень на різних рівнях функціонування політичної системи, тим самим створюючи передумови для легітимації системи управління.

В парламентських системах, якою є ФРН, представницький орган покликаний обирати голову уряду - Федерального канцлера (Bundeskаnzler) і формувати уряд, діяльність якого, як правило, підтримує своєю більшістю. Тим самим виборці опосередковано впливають на діяльність Федерального уряду (Bundesregіerung) та земельних урядів (Lаndesregіerungen). Також серед виборних органів державної влади важливі місця займають:

- Федеральна рада (Bundesrаt).

- Федеральний президент (Bundesрrаsіdent), який обирається не безпосередньо всіма громадянами, а Федеральним зібранням (Bundesversаmmlung), яке складається із членів Бундестагу та такої ж кількості представників федеральних земель.

- Федеральний конституційний суд (Bundesverfаssungsgerіcht), половину членів суду обирає Виборчий комітет Бундестагу, який формується з депутатів на основі принципу пропорційного представництва між фракціями, а іншу половину формує Федеральна рада.

Політичні партії в механізмі формування і функціонування інститутів представницької демократії виконують важливі функції артикуляції та агрегації інтересів різних економічних, соціальних, територіальних та інших груп суспільства, без чого в принципі неможливо справжнє представництво.

Підрозділ 1.3 «Ступінь наукового вивчення проблем виборчого процесу в ФРН» присвячено дослідженню інституту виборів в системі демократії, аналізу функціонування виборчих систем та їх структурних елементів, даній проблемі присвячено чимало праць у зарубіжній та вітчизняній літературі.

Складність і багатоплановість виборів як об'єкта дослідження зумовлено необхідністю звернення до наукових джерел, присвячених, з одного боку, теоретичному та теоретико-методологічному дослідженню проблеми, а, з іншого боку, відображенню множинності конкретних аспектів дослідження виборчої системи ФРН.

Наукові праці, присвячені виборам і виборчій системі ФРН, які використовувалися дисертантом, можна умовно розділити на три основні групи (з відповідними напрямками): 1) праці загального характеру, в яких розгляд виборчої системи ФРН є лише частиною дослідження або ж аналізується опосередковано; 2) конкретно-спрямовані дослідження присвячені суто виборчому процесу в ФРН; 3) наукові праці присвячені окремим аспектам функціонування виборчої системи, її наслідкам, взаємодії виборчої системи з іншими елементами політичної системи ФРН.

Серед праць першої групи слід виокремити насамперед дослідження, в яких виборча система ФРН розглядається в контексті інших виборчих систем (праці Д.Нолена, Д.Рота). Виборча система як складова німецької політичної системи досліджується у працях М. Шмідта , В. Рудціо та інших.

Розглядаючи групу досліджень присвячених суто виборчій системі ФРН, слід відзначити, що найбільш широку теоретичну базу для вивчення проблеми функціонування виборчої системи ФРН надають роботи німецьких науковців: Б.Фогеля, Д.Нолена, Р.-О. Шульце та інших.

Теоретичну основу даного дисертаційного дослідження склали також роботи відомих представників німецької юридичної науки, присвячених виборчому праву: Д.Нолена, В.Шрайбера, В.Рудціо та інших.

Розглянуто групу досліджень, присвячених окремим аспектам функціонування виборчої системи, її наслідкам, взаємодії виборчої системи з іншими елементами політичної системи ФРН, серед яких можна виділити декілька найважливіших тематик таких праць:

Питанням проведення виборів до законодавчих органів федеральних земель присвячені збірки праць авторів за редакцією К.Роя ,У.Сарцінеллі.

Окремий напрямок склали роботи, безпосередньо присвячені аналізу електоральної поведінки німецьких громадян і факторів, що впливають на неї. Особливості електоральної поведінки, структура і динаміка електорального простору та регіональний характер голосування розглядаються у статтях О.Нідермайера, К. Арцгаймера і Ю. Фальтера.

Значний масив публікацій присвячений проблемам розвитку політичних партій і партійних систем, взаємодії виборчої та партійної системи, партійного представництва за результатами виборів. Дана проблематика знаходить своє відображення у публікаціях У.фон Алеманна, Р.Штьосса, М.Бубе та інших.

З метою ґрунтовного та всебічного розкриття теми дисертаційного дослідження автором використані різноманітні за видами та походженням джерела фактичних даних.

Важливе місце в з'ясуванні механізму функціонування виборчої системи належить аналізу нормативно-правової бази. Німеччина володіє одним з найбільш детально розробленим виборчим законодавством, що регулює різні аспекти виборчого процесу.

У Розділі 2 «Політико-правові засади функціонування виборчої системи ФРН» що складається з трьох підрозділів, розглянуто історичні аспекти становлення і розвитку виборчої системи Німеччини та фактори, що впливали на її формування, досліджено механізм функціонування та застосування федеральної та земельних виборчих систем та земельної виборчої систем. виборчий німеччина політичний федеральний

У підрозділі 2.1 «Історичні аспекти становлення і розвитку виборчої системи Німеччини» досліджено основні віхи формування виборчої системи ФРН. Так до першої половини ХІХ століття розвиток виборчого права на території роздробленої Німеччини проходив дуже повільно, оскільки переважною формою правління в німецьких державах була монархія в формі княжого абсолютизму. Після падіння Священної Римської імперії становлення інституту загальних виборів інтенсифікувалося і окремі німецькі держави стали закріплювати за своїми громадянами право обирати представницькі органи місцевого самоврядування

Конституційне закріплення прямих виборів з таємним голосуванням було здійснено в ст. 20 Конституції Північно-Німецького союзу від 16 квітня 1867 р. і деталізовано у «Законі про вибори Рейхстагу Північно-німецького союзу» від 31 травня 1869 р. Після ліквідації монархії і утвердження республіканської форми правління відбувся значний поступ в демократизації німецького виборчого законодавства.

Слід відмітити, що важливою віхою було прийняття Веймарської конституції 1919 р. Стаття 22 Конституції проголошувала: «Депутати (Рейхстагу. - Авт.) обираються на основі загального, рівного, прямого і таємного голосування на засадах пропорційного представництва, чоловіками і жінками, які досягли 20-річного віку».

При розробці Основного закону ФРН був врахований досвід функціонування інститутів парламентської демократії в ряді західнонімецьких земель. У цих землях у 1946-1947 рр. рр. були прийняті демократичні конституції і проведені вибори до ландтагів.

Перші вибори 15 жовтня 1950 р. в НДР регулював «Закон про вибори до Народної Палати, ландтагів, крайстагів та місцевих представництв в Німецькій демократичній Республіці». Потім закон про вибори неодноразово змінювався та доповнювався, однак залишився типовим для країн соціалістичного простору, де фіксувалися здебільшого позиції політико-ідеологічного характеру. Система виборчого законодавства ФРН не була сформована одноразовим актом, а постійно вдосконалюється і адаптується до нових умов суспільно-політичного процесу.

Об'єднання Німеччини в 1990 р. означало поширення на територію Східної Німеччини західнонімецького конституційно-правового порядку. Крім того, у Східній Німеччині були прийняті земельні конституції і закони про вибори, позбавлені соціалістичної фразеології та ідеологічних критеріїв відбору кандидатів. У результаті в нових східних землях поступово була утверджена виборча система, яка до цього успішно діяла в західних землях.

Особливою була ситуація навколо перших загальнонімецьких виборів 1990 р. Перед законодавцями, політиками напередодні виборів стояло завдання: повною мірою представити в парламенті політичні інтереси жителів східних земель, і водночас запобігти розпорошенню голосів та плюралізації партійного спектру.

У підрозділі 2.2 «Механізм функціонування федеральної виборчої системи» автор визначє, що загальні основи демократичного виборчого процесу в ФРН регламентуються конституцією, яка стверджує, що вся державна влада походить від народу. Конституційно встановлено, що народ повинен мати виборне представництво на різних рівнях функціонування політичної системи. В даному контексті автор виділяє: на федеральному рівні - вибори в Німецький Бундестаг, на земельній рівні - вибори в земельні парламенти - ландтаги, на комунальному рівні - вибори в окружні ради - крайстаги (Kreіstаg) і муніципальні збори, з 1979 р. додалися вибори до Європейського парламенту.

Механізм функціонування виборчої системи і деталі виборчого процесу не є предметом конституційного регламентування, а регулюються «Федеральним законом про вибори» і «Порядком організації федеральних виборів».

Виборча система ФРН включає дві пов'язані складові формування парламенту: мажоритарну та пропорційну. Відповідно передбачаються правові і політичні механізми по висуненню кандидатів в одномандатних округах та земельних списках партій. На виборах до Бундестагу впроваджена система закритих списків. Кожен німецький виборець має два голоси і, відповідно, має прийняти два рішення: т.зв. «першим» голосом він голосує за кандидата у депутати від одномандатного виборчого округу - мажоритарна система відносної більшості; а «другий» голос- віддає за земельний список кандидатів від партії, який складається партією у окремих федеральних землях, - пропорційна система закритих списків

Як правило, на федеральному і, в переважних випадках, на земельному рівнях, жодна з великих т.зв. «народних партій» (ХДС або СДПН) не мають абсолютної більшості і змушені шукати партнерів для утворення коаліційного уряду. Стандартна коаліція складається з однієї великої та однієї маленької (на федеральному рівні - ВДП, Зелені, в перспективі Ліва партія) партії.

Слід врахувати, що дві найсильніші німецькі партії - ХДС/ХСС та СДПН традиційно орієнтуються на т. зв. «кандидата в канцлери» з власних рядів. Цей політик - головна фігура партії в передвиборних перегонах. Важливу роль у виборчій системі ФРН відведено т.зв. «загороджувальному» чи «обмежувальному» виборчому бар'єру. Згідно німецькому законодавству представництво в парламенті і участь у розподілі депутатських мандатів, беруть лише ті політичні сили, які здобули не менше 5% голосів.

Не вдаючись у детальний аналіз аргументації щодо плюсів та мінусів п'ятивідсоткового порогу, слід відмітити, що дана норма є важливим фактором стабілізації та прогнозованості державно-владних відносин, запобігає подрібненню політичного ландшафту країни, залишаючи при цьому достатньо шансів для реалізації партійних уподобань виборців.

Важливе місце в теорії і практиці виборчого процесу в сучасній ФРН відводиться проблемі т.зв. «додаткових» чи «надлишкових» мандатів. Попри те, що законодавство регламентує точну кількість депутатів Бундестагу, результати виборів фіксують різну («плаваючу») загальну кількість депутатських мандатів, оскільки за німецькою виборчою системою партії можуть отримати певну кількість додаткових місць в парламент Наприклад, чисельність депутатів за результатами федеральних виборів у 2002 р. - 603, 2005 р. - 614, 2009 р. - 622.

У підрозділі 2.3. «Земельні виборчі системи: особливості застосування» Порівнюючи політико-правові основи функціонування федеральної та земельної виборчих систем автор робить наступні висновки: по-перше, переважна більшість федеральних земель, за винятком трьох, для обрання депутатів парламентів використовують т.зв. «персоніфіковану пропорційну» виборчу систему; по-друге, як на виборах до Бундестагу, так і на рівні виборчих систем земель запроваджений 5%-вий виборчий поріг; по-третє, у більшості земель голосування проходить по системі «двох голосів» на кшталт федеральних виборів; по-четверте, половина ландтагів ФРН формується за таким самим співвідношенням між виборчими округами і партійними списками, як і Бундестаг; по-п'яте, в порівняльному регіональному аспекті, слід зазначити, що федеральну систему голосування та розподілу мандатів більше наслідують «нові» землі, аніж «старі».

Однак попри наявність багатьох спільних елементів у федеральній та земельних виборчих системах, проведений аналіз не дозволяє стверджувати, що земельні виборчі системи наслідують федеральне виборче право.

У Розділі 3 «Практичний вимір функціонування виборчої системи на федеральному рівні: аналіз парламентських електоральних циклів 1990-2009 рр.», що складається з трьох підрозділів, досліджено особливості федерального виборчого процесу та розвитоку партійної системи у період з 1990 до 2009 року.

У підрозділі 3.1. «Федеральний виборчий процес та розвиток партійної системи в 1990-2009 рр.» автор на федеральному рівні в об'єднаній Німеччині виділяє п'ять завершених електоральних циклів (1990-2009 рр.), початок і завершення яких співвідносять з черговими та позачерговими виборами до Бундестагу: 1990, 1994, 1998, 2002, 2005 (позачергові вибори), 2009 рр.

Практичний вимір функціонування німецької виборчої системи на федеральному рівні протягом 1990-2009 рр. дозволив зафіксувати базові характеристики щодо розвитку партійної системи, коаліційної політики партій, функціонування органів влади, партійного та соціального представництва в парламенті, які полягають в тому,що виборчий процес в 1990-2009 рр. слід розглядати як перевірку дієздатності виборчої системи, яка інституціалізувалася в ФРН в середині ХХ ст., в нових умовах об'єднаної Німеччини. Результати виборів до Бундестагу зафіксували, що об'єднання Німеччини дещо змінило структуру партійного представництва в бік його помірної плюралізації, регіоналізувало партійну систему та електоральну підтримку за віссю «схід-захід», однак не дестабілізували політичну систему через поляризацію партійно-ідеологічного спектру та радикалізацію політичних сил.

Водночас федеральні вибори в 1990-2009 р. засвідчили тенденцію деконцентрації партійної системи, тобто міграції електорату від двох «великих» партій ХДС/ХСС і СДПН.

Підрозділ 3.2. «Вплив федеральної виборчої системи на функціонування органів державної влади» визначає, що механізм функціонування парламентської партійної демократії в Німеччині дозволяє простежити вплив виборчої системи не тільки на формування представницького органу (Бундестагу), але й на його функціонування та взаємодію з іншими державними структурами. Однак ефективність сформованого представницького органу, а відповідно і виборчої системи, вимірюється в розрізі його функціонування, дієвості в конкретних умовах, відповідності суспільним очікуванням, стабільності політичного процесу в цілому.

Проаналізовано результати парламентських виборів, і зроблено висновок, що жодна з представлених в Бундестазі політичних сил не здатна самостійно сформувати парламентську більшість, а отже (в умовах німецької парламентської демократії) і уряд. Тому коаліційність виборчих кампаній та парламентського представництва є характерною особливістю політичної системи ФРН. Хоча слід взяти до уваги , що в умовах обмеженого партійного представництва обмеженим є і коаліційний формат.

Автором відмічено стійкість парламентсько-урядових коаліцій в ФРН, зміна яких відбувалася виключно в результатів парламентських виборів. Дослідження розподілу посад в коаліційних урядах показало, що посаду прем'єр-міністра займає кандидат великої партії, а лідеру малої партії відводиться посада міністра зовнішніх справ.

Одним з факторів, що зумовлює стабільність депутатського складу партій, є діюча система закритих земельних партійних списків. Міцність та єдність фракцій є організаційною основою для створення парламентської більшості, яка в умовах парламентської демократії фактично обирає Федерального канцлера та створює опору для діяльності Федерального уряду. Всі ці функції вищого представницького органу країни відкривають канал для опосередкованого впливу громадян-виборців на процес формування і функціонування вищих органів державної влади, який реалізується через обраних на парламентських виборах депутатів.

У підрозділі 3.3. «Аналіз пропорційності та соціальної репрезентативності федеральних парламентських виборів та представництва в Бундестазі 1990-2009 рр.» автор проводить аналіз пропорційності/диспропорційності федеральної виборчої системи, передбачаючи співвідношення результатів виборів в наступних площинах: «перші - другі голоси», «другі голоси - мандати», «додаткові мандати». Попри те, що узагальнені показники фіксують відносно невисокий рівень диспропорційності німецької виборчої системи (зокрема, у загальноєвропейському контексті) і відповідно викривлення результатів голосування, в результатах окремих політичних партій фіксується диспропорційність до 5%, а практика розподілу додаткових мандатів обмежується суто великими партіями. Можливість суттєво збільшити своє представництво в парламенті за рахунок «додаткових» мандатів покликала до життя різні маніпулятивні стратегії, використання яких проявилися на виборах об'єднаній Німеччині.

В основних параметрах соціально-демографічного, регіонального парламентського представництва та участі в електоральному процесі виборча система ФРН не створює формально-правових умов для диспропорцій, а лише відображає соціально-стратифікаційну систему німецького суспільства.

У Розділі 4 «Характеристика земельних парламентських електоральних циклів 1990-2009 рр.» який складається з двох підрозділів, розглянуто особливості структурування партійно-політичного простору східно- і західнонімецьких земель і відповідне до цього співвідношення федеральних та земельних парламентських виборів в контексті легітимації політичної влади у Федеративній республіці Німеччина.

У підрозділі 4.1 «Особливості структурування партійно-політичного простору східно- і західнонімецьких земель» з'ясовано, що федеративний державний устрій закономірно зумовлює особливості електорального процесу та партійно-політичного розвитку на рівні окремих федеральних одиниць - федеральних земель. Доцільність дослідження земельних електоральних циклів зумовлена необхідністю з'ясування, як внутрішньої диференційованості/подібності партійного представництва на рівні окремих земель, так специфіки структурування партійно-політичного простору в регіональному розрізі східних і західних земель в контексті об'єднання Німеччини. Також інституційна та партійно-політична пов'язаність федерального та земельного рівнів німецької політики потребує розгляду співвідношення федеральних та земельних федеральних електоральних циклів.

Для концентрованого розгляду особливостей електорального процесу та партійно-політичного представництва автор вважає доцільним провадити аналіз земельних парламентських виборів в регіональному розрізі «західні-східні землі» («старі-нові землі»), зважаючи на історичні передумови, зміст та наслідки об'єднання Німеччини в 1990 р.

Першочерговим завданням для західнонімецьких політичних кіл в контексті об'єднання було адаптувати соціально-політичну структуру населення т.зв. «нових» земель до функціонування інститутів представницької демократії «старих земель».

Парламентські вибори до ландтагів східнонімецьких земель, які відбулися в жовтні-грудні 1990 р., зафіксували практично аналогічний федеральному формат партійного представництва, хоча й з дещо відмінним співвідношенням результатів політичних сил.

Розглядаючи федеральні і земельні вибори 2005-2010 рр. зафіксовано нову тенденцію у розвитку як загальнонаціональної партійної системи, так і партійної структури на східнонімецьких землях. Зокрема загальним наслідком останніх парламентських виборів є електоральне ослаблення великих партій (насамперед СДПН) та відповідне зростання впливу малих партій (перш за все ПДС/Ліві) в загальнонаціональному та земельному масштабі.

У підрозділі 4.2 «Співвідношення федеральних та земельних парламентських виборів в контексті легітимації політичної влади» автором досліджується функціонування федеральної та земельних виборчих систем.. В ФРН електоральні цикли на земельному рівні не співвідносяться в часовому вимірі з федеральними електоральними циклами. Але партійна структурованість парламентсько-урядової системи, наявність домінуючих політичних партій, стабільність партійних систем на федеральному і на земельному рівнях створюють умови, за яких вибори до Бундестагу та ландтагів тісно пов'язані, що проявляється, зокрема, в електоральній поведінці і результатах голосування.

Під час дослідження відмічено, що активність виборців на земельних виборах у порівнянні з федеральними виборами значно нижча і середній показник постійно знижується.

Важливим аспектом аналізу співвідношення земельних та федеральних виборів є вплив земельних виборів на федеральну політику. Систематична поразка на земельних виборах правлячих федеральних партій є оцінкою виборцями діяльності федерального уряду. Цикл поразок на земельних виборах - це знак для урядових партій, що треба коригувати політику.

Німецькі дослідники (Р.Штурм, С.Кропп, К.Деттербек) вказують на залежність результатів партій на земельних виборах від часової віддаленості/наближеності до дати федеральних виборів. Чим ближчою є дата земельних виборів до дати федеральних виборів, тим є більш схожими результати правлячих та опозиційних партій на обох рівнях виборів. Одне з пояснень цієї залежності, є планування терміну впровадження федеральним урядом непопулярних рішень, реформ, які припадатимуть на першу половину каденції уряду.

Інституційні передумови для тісного зв'язку між федеральними та земельними виборами створені також через формування і функціонуванні Федеральної Ради ФРН. Ця своєрідна федеральна інституція поєднує окремі характеристики і виконавчого, і законодавчого органу, тому Бундесрат не можна визначити як суто парламентську вищу палату. Склад Бундесрату формується з із членів діючих урядів федеральних земель - в цьому аспекті підкреслюється виконавча складова даної державної структури.

Таким чином, голосуючи на земельних виборах за певну партію (коаліцію), виборець тим самим впливає на структурування Бундесрату, а відтак опосередковано бере участь у прийнятті рішень на федеральному рівні: чи то на захист земельних чи партійно-політичних інтересів. У даному контексті, багаторівневий характер виборчої системи ФРН сприяє більш гнучкому характеру реалізації «принципу стримувань і противаг». В такому разі електоральний процес має характер конституюючої та легітимізуючої ланки на базових рівнях сучасної німецької політичної системи.

ВИСНОВКИ

Відповідно до поставленої мети, яка реалізується шляхом розкриття основних завдань дослідження, одержано наступні результати:

- виборча система у сучасній державі, яка є складним інституціональним механізмом створює ті інституційні рамки, які визначають формування складу представницьких органів влади, артикуляцію інтересів громадян, конфігурацію партійної системи.

З огляду на багатовимірність інституту виборів доцільним видається виокремлення наступних рівнів політологічного аналізу виборчої системи: як складової політичної системи з усією сукупністю факторів, які впливають на її становлення, функціонування і розвиток; як сукупності елементів, що забезпечують її функціонування; як сукупності соціальних та політичних наслідків, які отримує суспільство у разі застосування певної виборчої моделі.

- у ході аналізу основних напрямків досліджень виборчого процесу в ФРН встановлено, що високий рівень наукової розробки характерний для таких вузлових проблем: політико-правове регулювання виборів, парламентські виборчі кампанії, електоральна поведінка, участь партій у виборчому процесі. Водночас слабко вивченими залишаються різні аспекти взаємозв'язку федеральних та земельних виборів, взаємодії виборчої системи та федеративних інститутів.

- історичні витоки запровадження загального виборчого права сягають імперських часів розвитку Німеччини. В своєму сучасному варіанті виборча система ФРН сформувалася в середині ХХ ст. Попри забезпечення стійкості базових принципів функціонування виборчої системи, німецьке виборче законодавство динамічно реагує на актуальні проблеми у цій сфері, зокрема прикладом цього є зміни після 1990 р. в контексті об'єднання Німеччини.

- серед базових складових персоніфікованої пропорційної системи парламентських виборів в ФРН слід відмітити наступні елементи: поєднання мажоритарного елемента персоніфікації виборів з пропорційною системою розподілу голосів; земельний принцип формування партійних списків; наявність у виборця двох голосів для голосування; наявність виборчих бар'єрів, подолання яких дозволяє взяти участь політичній партії у розподілі депутатських мандатів; наявність додаткових мандатів.

- на основі аналізу практичного функціонування виборчої системи в контексті виборів до Бундестагу в 1990-2009 рр. встановлено спадковість і наступність західнонімецьких традицій електорального процесу та партійного розвитку, що сприяло стабілізації парламентських структур об'єднаної Німеччини на федеральному й земельному рівнях. Хоча результати федеральних виборів 1990-2009 рр. зафіксували, що об'єднання Німеччини дещо змінило структуру партійного представництва в бік його помірної плюралізації і ліворадикалізації (феномен ПДС/Ліві), а також регіоналізації партійної системи та електоральної підтримки за віссю «схід-захід».

Розгляд виборчої системи як інституціональної основи функціонування представницької демократії в ФРН в умовах парламентської форми правління та федералізму, дозволив зафіксувати вплив не тільки на формування представницьких органів державної влади, але й, опосередковано, на функціонування державно-владних структур. Непрямий вплив виборчої системи та результатів виборів прослідковується в формуванні і функціонуванні парламентсько-урядових коаліцій, у структурованості та стабільності фракцій Бундестагу, у взаємодії законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади, у забезпеченні політичної стабільності в цілому.

В основних параметрах соціально-демографічного, регіонального парламентського представництва та участі в електоральному процесі виборча система ФРН не створює формально-правових умов для диспропорцій, а лише відображає соціально-стратифікаційну систему німецького суспільства. Диспропорції в соціально-політичному представництві зумовлені специфічними факторами статево-вікової, конфесійної та соціально-професійної структури, розмірами територій федеральних земель, електоральної мотивації виборців тощо.

- виборчий процес на земельному рівні в 1990-2009 рр. у базових параметрах ідеологічних орієнтирів електорату, партійного представництва в органах державної влади, коаліційної стратегії, є подібний до електорального процесу загальнодержавного рівня, що є результатом тісної партійно-політичної, виборчо-правової та інституційно-федеративної пов'язаності цих рівнів. Водночас, попри збереження цих базових характеристик федерального рівня, в своїй основі земельний процес є більш індивідуалізований і цілком логічно обмежений інтересами окремої землі, що знаходить відображення у більш гнучкій коаліційній стратегії, плюралізації партійно-політичного представництва.

- співвідношення результатів федеральних та земельних парламентських виборів дозволили зафіксувати дію т.зв. «циклічного ефекту» у співвідношенні площин «федеральні-земельні вибори» - «правлячі-опозиційні партії» (ХДС/ХСС-СДПН). Серед базових причин цього ефекту слід, насамперед, відзначити фактор мотивації електоральної поведінки: виборці керуються на земельних виборах більше федеральними політичними міркуваннями, а менше оцінками земельної політики. Цьому сприяє стабільність федеральної партійної системи, обмеженість кількості її суб'єктів, наявність домінуючих партій (ХДС і СДПН), як на земельному, так і на федеральному рівнях парламентсько-урядової системи.

Аналіз функціонування виборчих систем на земельному рівні дозволив зафіксувати як інституційну пов'язаність федерального та земельного виборчого процесу на рівні виборчого права та діяльності федеративних структур (Федеральної ради), так і пов'язаність на рівні електоральної мотивації виборців та взаємодії політичних партій у електоральному процесі. Ця взаємопов'язаність федерального та земельного рівнів виборчого процесу створює передумови для постійної легітимації німецької парламентської демократії в умовах федералізму.

- з точки зору подальшого удосконалення функціонування виборчої системи в Україні на особливу увагу заслуговує політико-правове регулювання виборчої системи, зокрема механізм врахування регіональних преференцій (земельні списки), залучення елементів персоніфікації виборів, підвищення пропорційності результатів виборів, розведення у часі виборів загальнонаціонального та земельного рівня, що в цілому посилюють легітимізуючу функцію виборчої системи. Аналіз регіоналізації електорального простору та партійного представництва за віссю «схід-захід» в ФРН є доцільним в контексті теоретичного моделювання на українських теренах, зважаючи на результати минулих президентських і парламентських виборів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Наукові статті, опубліковані у фахових виданнях

1. Штефуца В. Регіональні особливості виборів Президента України 2004 р./ Віталій Штефуца // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Випуск 3. - Ужгород: «Вісник Карпат», 2006. C.167-174

2. Штефуца В. Організація і проведення федеральних виборів в ФРН: політико-правовий аналіз / Віталій Штефуца // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Політологія, Соціологія, Філософія. Випуск 13. - Ужгород : Видавництво УжНУ «Говерла», 2009. C.172-177

3. Штефуца В. Особливості організації, перебігу та підсумки виборів до Бундестагу Німеччини 2009 р. / Віталій Штефуца // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Політологія, Соціологія, Філософія. Випуск 14. - Ужгород : Видавництво УжНУ «Говерла», 2010. C.137-144

...