Інформаційно-психологічні детермінанти сучасного політичного процесу (світовий та вітчизняний контекст)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 32.001.019.51

ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ (світовий та вітчизняний контексти)

Спеціальність 23.00.01 - теорія та історія політичної науки

АВОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

СМОЛА Лідія Євстахіївна

ЛЬВІВ 2011

Дисертація є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України).

Науковий консультант: доктор політичних наук, професор ВАРЗАР Іван Михайлович, Київський національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор БЕБИК Валерій Михайлович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», проректор з політичних комунікацій

доктор політичних наук, ЛИТВИНЕНКО Олександр Валерійович, Національний інститут стратегічних досліджень, заступник директора інституту

доктор політичних наук, професор СІЛЕНКО Алла Олексіївна, Одеська національна академія зв'язку імені О.С.Попова, проректор з навчальної і виховної роботи, завідувач кафедри політології

Захист відбудеться 29 вересня 2011 року об 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 26 серпня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М.Сорба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кардинальні трансформації початку ХХІ ст. зумовили нове явище: навколишній світ прискорено змінюється, а зростання глобальних інформаційних мереж, комп'ютеризація процесів життєдіяльності людини, використання космічного простору для передавання інформації, поширення соціальних мереж, - усе це далеко не обмежується одним лише обміном інформацією, а передбачає трансформацію її у соціально значущі (індивідуальні, групові чи масові) дії. Інформаційне суспільство відкриває можливості більш ефективного маніпулювання людьми, їх цінностями, нормами та настановами. Змінюючи поведінкові стандарти та ціннісні орієнтації людини можна дестабілізувати соціально-політичну обстановку в тій чи іншій країні. Відповідно, суспільство з низькою політичною культурою, несформованими соціокультурними цінностями та загальноприйнятими правилами соціальної взаємодії завжди буде піддаватися маніпулюванню як зі сторони окремих осіб, так і різних структур, а інформаційні технології зроблять такі дії більш ефективними.

За цих обставин перед керівництвом України постає проблема необхідності усвідомлення нового характер викликів та загроз, що стоять перед країною і набувають значних масштабів. Відповідно інтереси України вимагають формування системи, що дозволить їй адекватно реагувати на негативні зовнішні та внутрішні впливи, зберігати цілісність суспільства та держави.

Виклики нового тисячоліття потребують поліракурсного розуміння та інтерпретації соціально-політичних процесів, які впливають на стрімко мінливу картину політичного життя. Серед низки соціально-політичних і духовно-ідейних трансформацій поглибленого вивчення потребують саме ті процеси, що сутнісно визначають динамічні зміни всіх сфер та галузей життя в більшості країн, і особливо тих, в яких сформовано інформаційні суспільства. Розв'язання вказаних проблем потребують нових наукових підходів до осмислення цих трендів, глобальність соціально-політичних процесів зумовлює зростання потреби не тільки до теоретичного осмислення специфіки буття інформаційного суспільства, а й до емпіричного вивчення інформаційно-психологічних детермінант (далі - ІПД) сучасного політичного процесу. Соціально-політичні процеси, що стрімко розвиваються, потребують поглибленого осмислення детермінант, які впливають на мінливу картину сучасного політичного світу. Зростання ролі інформаційно-психологічних детермінант зумовили необхідність врахування того, що світ буде змінюватися під дією нових обставин, трансформація геополітичної картини світу визначатиметься на основі переділу зон впливу перш за все в інформаційній сфері.

Динамічні зміни в суспільстві активізують потребу людей в об'єктивній інформації і вимагають орієнтування в політичних та соціально-економічних обставинах. Усвідомлення необхідності модернізувати та удосконалити інформаційне забезпечення усіх сфер життєдіяльності суспільства робить актуальним комплексний аналіз ІПД сучасного політичного процесу та його визначальних чинників.

У демократичному суспільстві керування соціально-політичними процесами з «єдиного центру» передбачає вивчення впливу феномену ІПВ на громадську думку. Велику роль у цьому відіграють засоби інформаційно-психологічного впливу (далі - ІПВ) і носії масової політичної інформації. Вони стають важливим компонентом демократичних форм керування соціально-політичними процесами, оскільки громадська думка є "зворотним зв'язком" між владою та соціумом, остаточним результатом чого стає кристалізація політичного волевиявлення народу.

За умов ускладнення колізій розвитку соціально-політичних процесів дедалі актуальнішою стає проблема якісного переходу від примусу до відносно добровільного ухвалення індивідуумом рішень, які ґрунтуються на власних переконаннях, формуються на основі безперешкодного та вільного одержання потрібної інформації. Цілком очевидно, що можливості швидкого обміну політичною, економічною, науково-технічною та іншою інформацією, застосування нових інформаційних технологій в усіх галузях і сферах суспільного життя і, особливо, у виробництві та в керуванні, - усе це само собою є безперечним благом і для соціальних та політичних інститутів, і для самих громадян. Проте не менш актуальною є проблема зовнішньої інформаційно-культурної, інформаційно-психологічної експансії, що дедалі інтенсивніше здійснюється через світові телекомунікаційні мережі.

Стосунки людини із зовнішнім світом можна визначити в двох площинах, - як (1) відносини з природою (як із сукупністю всіх можливих матеріальних впливів) та як (2) стосунки із суспільством і ставлення людини до самої себе (як об'єкта, на який впливають, і суб'єкта цього впливу). Індивідууму також доводиться взаємодіяти з іншими індивідами, які керуються певними мотивами та цінностями. За таких умов виникає проблема осмислення реальності й адекватності світосприйняття задля ухвалення рішень.

Таким чином, аналіз інформаційно-психологічних детермінант в дослідженні спрямовано на вирішення наукової проблеми, суть якої полягає у виявленні функціонування соціально-політичних механізмів формування особистості в контекстах ІПВ. В роботі виявлено, що це явище є, за суттю, процесом структуризації її взаємодії з суспільством, під час чого відбувається зміна та реалізація потреб та інтересів індивідуума і, відповідно, здійснюється процес функціонування та розвиток основних компонентів (структур) соціуму і політичного суспільства. У складних ситуаціях у свідомості та психіці людини постає велика кількість дій і вчинків, перетинається та взаємодіє багато планів поведінки, настанов та образів. Зрештою, людина діє й поводиться певним чином, а зумовлені ситуацією актуалізовані дії та акти поведінки (настанови, плани) становлять лише частину її активності. В дослідженні встановлено, що ефективний ІПВ можливий тоді, коли в його діях враховано й оцінено умови, які завжди виявляються справжніми детермінантами життєствердження означеного феномену. Однак, мусимо зазначити, що досить часто детермінанти впливу неправомірно ототожнювалися з безпосередніми методами та засобами. У нашому дослідженні такий підхід уникається, оскільки ступінь ефективності переконливого впливу залежить від зацікавленості в ньому самої людини/групи, на яку спрямовано вплив. Інакше кажучи, встановлено закономірну необхідність певного мінімуму налаштованості реципієнта впливу до сприйняття інформації та самої потреби в її осмисленні.

У цьому зв'язку наголошуємо: дослідження має міждисциплінарний характер. Слід зазначити на той факт, що над міждисциплінарністю цієї проблеми науковці замислювалися давно. Деякі напрацювання у цьому напрямі зроблено ще у 20-х роках ХХ ст. Надалі явище ІПВ досліджували не тільки політологи, а й філософи, соціологи, філологи, історики, культурологи.

Світовий та вітчизняний політичний досвід наставляє: особа чи група осіб, які мають змогу впливати на політичну свідомість сучасників "з огляду на майбутнє", формують не тільки їхні сьогоднішні уподобання та світогляд, а й певні перспективи всього завтрашнього суспільного розвитку. Наявна закономірність, яку докладніше досліджуємо в дисертаційному тексті: зміни парадигм, цінностей, стереотипів у поточній суспільній свідомості є початком формування нових парадигм, цінностей, стереотипів тощо.

На цю закономірність дослідники ІПВ, як правило, натрапляють аналізуючи явища розповсюдження певних агітаційних матеріалів (газет, популярних книжок, листівок, радіо- і телетекстів тощо) та реакції на них людей під час виборчих кампаній та плебісцитарних акцій. Деякі дослідники явище ІПВ вважають лише засобом досягнення тимчасових (ситуаційних) політичних цілей. В дослідженні встановлено, що цей процес значно складніший і його не можна вважати епізодом чи акцією, - оскільки ІПВ здійснюється безперервно і не завжди має негативне забарвлення. Наприклад, пропаганда здорового способу життя, патріотичних почуттів, консолідації суспільства має позитивний, консолідаційний характер.

Знання про ІПВ, на жаль, поки що фрагментарні. В деяких дослідженнях вдаються до крайнощів: від повного заперечення можливості ефективного ІПВ до демонізації цього процесу і трактування будь-яких політико-інформаційних дій суто з маніпулятивних позицій.

В Україні предметне поле дослідження проблеми тільки формується, хоча ще чітко не визначено ані проблемних рівнів, ані теоретико-методологічних основ цього дослідження. Зокрема, не з'ясовано конструкції основних соціально-політичних процесів сучасного транзитного суспільства; не досить окреслено ідейно-психологічний зміст основних політичних цінностей та орієнтацій, якими наповнена структура інформаційного суспільства; не концептуалізовано інформаційно-психологічного простору, на якому щохвилини розгортається розмаїття соціально-політичних процесів; зрештою, повільно розпочато з'ясування специфіки інформаційно-психологічного супроводу соціально-політичних процесів у багатонаціональній країні епохи взаємопов'язаного та глобалізованого світу. Усі ці та інші ще не висвітлені теоретичні питання й становлять проблемно-дослідницькі контексти та концепти нашого дослідження.

З огляду на вище викладене ставимо перед собою таку мету дослідження - визначити основні ІПД розгортання та протікання сучасних соціально-політичних процесів.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких теоретичних завдань:

- з'ясувати ступінь розробленості методологічних та теоретичних досліджень інформаційно-психологічних детермінант та інформаційно-психологічного впливу;

- визначити особливості оперування поняттям інформаційно-психологічного впливу в індустріальному та інформаційному суспільствах;

- сформулювати інформаційно-психологічні детермінанти в системі політичних відносин інформаційного суспільства;

- визначити інформаційну структуру деяких, найбільш рельєфних соціально-політичних процесів (зокрема електоральних, партієтворчих, інституціональних тощо) та основних їх ІПД у системі маніпулятивного впливу;

- дослідити застосування методів інформаційно-психологічного впливу у формуванні переконань особистості та взаємодії суспільства;

- дослідити взаємозв'язок інформаційно-психологічного впливу та громадської думки в умовах застосування інформаційних технологій;

- встановити характер впливу інформаційно-психологічних детермінант на національну безпеку країни та визначити особливості такого впливу. інформаційний переконання суспільство безпека

Об'єкт дослідження - інформаційно-психологічні виміри соціально-політичних комунікацій: світовий та вітчизняний контексти.

Предмет дослідження - принципи та механізми інформаційно-психологічного детермінування сучасного політичного процесу.

Наукова новизна одержаних результатів визначається і як сукупність зазначених теоретичних завдань, і дискурсними засобами їх реалізації, а також особистим внеском дисертантки у дослідження ІПВ як ідейно-теоретичного феномену. У процесі розв'язання зазначених актуальних завдань в дисертації:

вперше

- визначено структуру та зміст основних інформаційно-психологічних детермінант (ІПД) виникнення, розвитку та згасання численних соціально-політичних процесів, соціально-політичних цінностей, політичних орієнтацій, політичних переконань, настанов політичної поведінки тощо. Усі ці різні аспекти політичного мислення і поведінки названо "результативами інформаційного політико-психологічного впливу" (далі: результативи). Виявлено логіку їх генезування, розвитку та подальшого конституювання у контекстах виникнення та подальшої еволюції найбільш рельєфних соціально-політичних процесів;

- розроблено дві моделі тріадного розташування у руслі будь-якого соціально-політичного процесу названих ІПД, - та саме тих, що ситуаційно здатні динамізувати, пригальмовувати, коригувати курс руху, а то й зводити нанівець саму еволюцію конкретного соціально-політичного процесу. Перша модель, коли три основні ІПД - (1) політичні цінності, (2) політичні орієнтації та (3) політичні настанови - і підпорядковані їм відповідні результативи інформаційного впливу в руслі розвитку конкретного соціально-політичного процесу розташовано лінійно та консекутивно виходять одна з одної на манер "саморозпаду російської мотрійки" (з великої детермінанти або результативи виходить менша, із цієї - ще менша, а з останньої - малесенька). Друга модель, коли досліджувані домінанти або результативи в руслі розвитку конкретного соціально-політичного процесу розташовано в ситуаційній трикутниковій формі. Під час розгортання реального соціально-політичного процесу його (процесу) суб'єкт-актор задля успішної реалізації своєї політичної стратегії і тактики має змогу ситуаційно гнучко розставляти в зазначених тріадних комбінаціях названі детермінанти і результативи. Обидві моделі докладно апліковано до конкретики трьох (основних) соціально-політичних процесів, - електорального, організаційно-керівного та партійно-інституціонального. За задумом, оперування цими двома моделями має допомогти панівному політикумові відповідної країни забезпечити їй найсприятливіший режим суспільної безпеки і стабільний розвиток політичної сфери та й усього суспільства до позитивної перспективи;

- введено до обігу та обґрунтовано поняття "інформаційно-психологічний вплив" (ІПВ). У теоретичній інтерпретації ІПВ виконує дві ролі: він слугує політичній владі (1) ідейно-символічним орієнтиром в реалізації перспектив прогресування країни та (2) інструментом інформаційно-психологічної модернізації змісту та корекції курсу розвитку соціально-політичних процесів. Теоретичний конструкт ІПВ допомагає зрозуміти гостроту поточної політичної ситуації в Україні: криза ідей та занепад ідеологій створюють суспільний запит і на теорію та методологію інтерпретації інформації, і на методику її використання. Тому саме ІПВ сьогодні може виконувати роль "перехідного містка" від старих теоретико-інформаційних ідей та ідеологій до нового політико-історіологічного й соціально-психологічного світогляду. Вважаємо, що сучасна суспільно-політична свідомість, що динамічно структурується та формує нові політико-світоглядні напрями, змінюється під інтенсивним ІПВ;

- встановлено, що ІПВ є специфічною формою інформаційно-політичного керування і в цій якості може змінювати не лише структуру політичного простору країни, а й стан її політичної системи. Доведено, що свої управлінські функції ІПВ найуспішніше може виконувати, перебираючи на себе ролі модератора руху сил тяжіння у складі політологічної тріади: "(1) політична система - (2) соціально-політичний процес - (3) національна безпека країни". Саме собою модераторське керування ІПВ у координатах зазначеної тріади в дисертації представлене як системний та цілеспрямований вплив на політичну систему країни або ж на окремі соціально-політичні процеси, які в ній відбуваються;

- встановлено, що в рамках окремо взятої країни та в мережі її міжнародних зв'язків ІПВ поступово еволюціонує внутрішнім змістом, переходячи від стану “інструментального використання” свого потенціалу до ролей “рушійної сили” цивілізаційного розвитку відповідної країни. Досліджуючи цей динамічний феномен, в дисертації доведено, що технічні можливості сучасного світу дають змогу сутнісно змінювати суспільно-політичні уявлення про політико-інформаційний простір та - на цих підставах - дуже швидко впливати на свідомість будь-яких груп населення протягом короткого часу.

У роботі розвинуто:

- положення про сутнісні відмінності між особливостями застосування феноменів ІПД та ІПВ в індустріальному та постіндустріальному, стабільному та транзитному суспільствах (О. В. Литвиненко, О. А. Корнієвський). Встановлено, що ці відмінності виявляються у динаміці процесів масової свідомості, відсутності політичних і географічних обмежень у поширенні інформації, оперативності та масштабності її подання, неможливості централізованого (владного) контролю за нею, у синтезі діалогових та монологових комунікацій, у складності для суб'єкта впливу розмежовувати інформацію, що спрямована на цільову аудиторію (можливу аудиторію супротивника) та власну аудиторію. В індустріальному суспільстві, особливо в заідеологізованих спільнотах, аудиторію впливу слід розглядати, здебільшого, як пасивний, некритичний об'єкт, який нездатний використовувати неприйнятну для нього та непотрібну йому інформацію. У постіндустріальному ж суспільстві аудиторія непасивна, вона виявляє інтерактивність і здатна адекватно реагувати на зовнішній політико-інформаційний вплив та протидіяти йому. Зроблено висновок про те, що така аудиторія стає вразливішою перед ІПВ, у якому застосовують технології політичного маркетингу, маніпулювання інформацією, “тактики мобільного піару”, політичної міфології тощо;

- ідею про структурні особливості та специфіку конструкції феномену ІПД, які виступають сукупністю внутрішніх та зовнішніх чинників і обставин, що впливають на розвиток процесу виробництва і поширення спеціальної соціально-політичної інформації, що безпосередньо впливає (позитивно чи негативно) на функціонування і розвиток суспільства та поведінку громадян і сприяє формуванню певних соціальних (ідеологічних) поглядів, ідей, переконань, уявлень, а також зумовлює локальні або масові реакції (М. М. Богомолов, І. П. Мельник). Визначено, що ІПД містять сукупність цілісних елементів, а результативи їх теоретичного аналізу дають підстави виділити в їхній структурі інформаційні, інформаційно-пропагандистські, ідеологічні, психологічні, організаційно-практичні та інші складники;

- плюралістичний погляд на феномен ІПВ як такий, що здійснює не завжди легітимовані владою та суспільством функції, а тому може бути потрактований як втручання у функції органів політичної влади, і в результативах змінюється і структура, і стан політичної системи суспільства (В. П. Шейнов, С. Г. Кара-Мурза). У цьому зв'язку було встановлено, що в тоталітарному суспільстві ІПВ є офіційною пропагандою й утверджує положення ідеології чинного режиму, захищає його інтереси, а в результативах є інструментом пригноблення громадянина-виборця та основним "регулятором свободи слова". В дисертації виявлено, що в демократичному суспільстві існує ілюзія того, що буцімто влада в своїх діях керується лише законодавчими та правовими актами, волею народу і громадською думкою. Ілюзія виникає, якщо ІПВ є інструментом впровадження у практику будь-якої концепції державної політики. Результативом виявляється положення про двоїсту природу ІПВ, - з одного боку, ця природа є консолідаційною та інформаційною, з іншого - маніпулятивною та нелегітимною.

Уточнено:

- погляд на те, що громадянське суспільство є своєрідною політичною мережею, об'єднаною "спільними інтересами", взаємозалежністю, співпрацею та рівноправністю, а тому може стати основою захисту громадян від зовнішнього ІПВ та лише за умов, якщо його істинно демократичні цінності та орієнтації невимушено стають конструктами, або ж елементами суспільно-політичної колективної свідомості, що базується на цінностях, нормах, традиціях, переконаннях, які поділяє спільнота, а тому вона здатна виступати стабілізаційним чинником запобігання деструктивним процесам у суспільстві;

- висновок про те, що розширення інтернет-ринку у світі та в Україні, застосування нових стандартів зв'язку посилює роль великих телекомунікаційних компаній і просуває на цей ринок окремі політичні партії, які кардинально трансформують соціально-політичні процеси у країні "цілком на свій кшталт". В дисертації уточнюється: користування інтернетом нівелює традиції, правила, цінності, що склалися історично і характеризують належність особистості до будь-якої спільноти, нації, класу або конфесії. Можна констатувати й таке: інтернет-мережа зміцнює всілякі зв'язки між людьми за допомогою "наполегливої інформації", незалежно від соціальних бар'єрів і послаблює психологічний захист свідомості індивіда, що зумовлює суттєве зниження "порогу критичності" його сприйняття. Встановлено, що завдяки переходу інтернету в нову якість і появи нових можливостей, зокрема, для організації політичних і соціальних виступів, в деяких країнах почали застосовувати запобіжні заходи, особливо на тлі останніх арабських революцій. У цьому зв'язку в дисертації констатується така реалія: через зростання ІПВ через інтернет на політичні процеси стає високим ризик штучної зовнішньої підтримки або ж деструкції роботи самої мережі інтернету. Постає також проблема диверсифікації маршрутів інтернет-кабелів з будь-якої країни, - особливо ж у тих, де центральна влада блокує інтернет і мобільний зв'язок, щоб нейтралізувати соціальні заворушення, політичних протестів і зовнішніх втручань;

- положення про те, що Україна перебуває під посиленим і безперервним ІПВ інших країн, який відбивається на процесі формування суспільної свідомості і ціннісних орієнтаціях населення та перешкоджає подальшій консолідації українського суспільства. Погоджуючись з цим, дисертант уточнює: систематизація основних теоретико-доктринальних підходів у використанні ІПВ є початком масштабних інформаційно-психологічних війн за інформаційний і кібернетичний простори, від результатів яких залежатиме політична та економічна перспективи світу і окремих країн, і України зокрема;

- думку про необхідність посилення системи інформаційної безпеки, оскільки глобалізований світ має й негативну перспективу вступу у так звану "кібервійну", яка може ситуаційно поєднуватись з валютною, економічною, політичною, технологічною та іншими типами війн. У дисертації розглядається розуміння інформаційно-психологічної безпеки як стану захищеності окремих осіб та цілих соціальних груп людей від негативних інформаційно-політичних впливів, здатних - проти їхньої волі та бажання - змінити їхній психічний стан і психологічні характеристики, модифікувати їхню поведінку та обмежити свободу вибору. Встановлено, що усе це спричиняється до потреби переосмислити роль комунікації, інформаційних технологій і, відповідно ІПВ, а також низки інших соціально-психологічних процесів та явищ у сучасних суспільствах, зокрема і в Україні. Відповідно, постає потреба змінити не тільки підходи до застосування ІПД та ІПВ, а й розробити й ухвалити нове рішення у системі соціально-політичного керування;

- скореговано сталу думку про статичність та цілісність "системи національної безпеки", яка нібито є зрізовим рівнем політичної системи певної країни. У дисертації поняття "інформаційно-психологічна детермінація безпеки" диференційовано в аплікації до названих вище “специфічних об'єкт - суб'єктів”, - до (1) країни, (2) суспільства та (3) держави. Встановлено, що їхня інформаційно-політична безпека залежить не тільки від боєготовності збройних сил, патріотичної налаштованості ЗМК, але, головно, від політичної стабільності та консолідованості громадянського суспільства, від якості політико-психологічних настроїв населення. Зовнішній та внутрішній ІПВ детерміновані силою або ж слабкістю політичної системи, мірою стабільності країни. Лише все це "у комплексі" дає змогу досягати поставлених політичних, геополітичних, військових цілей без обов'язкової наявності й використання воєнних сил та інших деструктивних засобів. Зміни механізмів світосприйняття особою, колективом та суспільством і зумовлюють так звану "ментальну еволюцію", що потребує переосмислення категорії "інформаційно-політична безпека країни/суспільства/держави".

Методологічною основою дослідження є поєднання загальнонаукових, соціологічних, соціально-психологічних та політолого-специфічних методів, підходів, принципів. У дисертації застосовано, зокрема, методи аналітико-синтезний, порівняльний, контент-аналізу та ін. Найбільш операційними виявилися структурно-функціональний метод (який уможливив виявлення об'єктивних та системних зв'язків між ІПД і ІПВ під час генезування та протікання соціально-політичних процесів). Синергетичний метод дав змогу виявити внутрішню, як правило, апріорі нестабільну самоорганізацію внутрішніх і зовнішніх ІПВ. Методом контент-аналізу послуговувалися в ситуаціях виявлення латентних механізмів, створених політичною владою “заслонів від небажаних” ІПВ та агресивних зовнішніх втручань.

Вагомого значення в дослідженні було надано біхевіоралістському методу, розробленому представниками Чиказької школи (Дж. Олмонд, Г. Г. Лассуел, Д. Трумен), за яким досліджувалася ефективність застосування ІПВ на політичну (електоральну, групову) поведінку. Зазначений метод виявився найбільш доцільним у цьому міждисциплінарному дослідженні, оскільки біхевіоральні дослідження політики (за К. Бойме) дозволяють використовувати як теоретичну одиницю концепти групи, організації, культури чи системи. Цей метод дозволив проаналізувати за яких умов настанова впливає на дію індивіда, групи чи суспільства. Біхевіоралістський підхід дозволив з методологічної позиції зробити висновки про взаємозв'язок ІПД та громадської думки та дати відповідь на питання про домінуючі цінності в суспільстві.

В дисертації було використано також два політологічних методи, якими фахівці не досить часто користуються, зокрема, які належать науковому консультантові дисертації І. М. Варзарю. По-перше, йдеться про історіологічний метод (1992), який уможливлює діалектичне розуміння всього триступінчастого контексту (1) виникнення, (2) становлення цілісністю та (3) розвитку на власних засадах соціально-політичних процесів, які конституюються разом з інформаційно-психологічними явищами різного ґатунку, чим і зумовлюються завершення багатьох процесів несподіваними, почасти й "нелогічними", але "історично істинними" результативами. По-друге, послуговувалися і методом тріадної кореляції цінностей та орієнтацій соціально-політичного розвитку (2006), (далі - тріадний метод), який допоміг ієрархізувати основні елементи в конструкціях ІПД та ІПВ, виявити внутрішньо-функціональні зумовленості їхньої "практичної дії" під час розгортання, особливо - трьох соціально-політичних процесів, - електоральних, організаційно-керованих та партійно-структуризаційних - в органічному єднанні із завданнями гарантування національної безпеки України.

Також в роботі застосовано метод SYMLOG (A System for the Multiple Level Observation of Groups) - метод для багаторівневого аналізу групи (Р. Бейлс, С. Коен), за яким аналізувалися три рівні: вербальна та невербальна поведінка об'єктів ІПВ; зміст ідей в процесі комунікації; цінності в суспільстві.

Науково-практичне значення дослідження в тому, що положення і висновки дисертації можуть стати основою подальшого теоретичного опрацювання багатьох соціально-політичних проблем сучасності, зокрема і проблем розвитку інформаційного суспільства. Результати дисертації також можуть бути використані у вищих навчальних закладах у викладанні нормативних навчальних дисциплін і теоретичних спецкурсів з інформатики, теорії геополітики, політичної конфліктології, міжнародної соціально-політичної інтеграції, "основ інформаційно-психологічного впливу" тощо. Матеріали дисертації можуть бути використані в науково-дослідній роботі, що сприятиме формуванню нових підходів до розроблення теоретичних концепцій багатьох галузей сучасної державної політики, взаємодії між політичною владою та громадянським суспільством. Деякі конструкти дослідження авторка застосувала на практиці під час роботи на посадах штатної державної служби. Отримані результати дослідження можуть застосовуватися в роботі Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження апробувала і використала в спеціальному навчальному курсі “Інформаційна безпека” для Військового інституту “Львівська політехніка”. Теоретичні, практичні й методичні положення дисертації висвітлено у виступах авторки на багатьох науково-теоретичних та методико-практичних конференціях. Це: науково-практична конференція “Психологічна боротьба в системі національної безпеки” (листопад 1998 р., м. Київ); науково-практична конференція “Психологічна боротьба як складова інформаційно-психологічного забезпечення держави: історія та сучасність” (грудень 2000 р., м. Львів); науково-практична конференція “Маніпулятивні стратегії в політиці і бізнесі та методи протидії” (травень 2003 р., м. Київ); українсько-польська наукова конференція “Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (вересень 2003 р., м. Львів); Міжнародна наукова конференція “Міфологічний простір і час у сучасній культурі” (грудень 2003 р., м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” (травень 2006 р., м. Львів); парламентські слухання щодо становища молоді в Україні (листопад 2006 р., м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція “Політолого-етнологічні проблеми розвитку багатонародних країн” (лютий 2009 р., м. Київ); Міжнародна наукова конференція “Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності” (травень 2011 р., м. Житомир); Міжнародний науковий семінар “Україна на шляху цивілізаційно-інтеграційних процесів” (травень 2011 р., м. Київ); Міжнародна наукова конференція “Наука - Освіта - Інформація у взаємопов'язаному світі” (червень 2011р., м. Мелітополь) та ін.

Теоретичними положеннями дисертації скористалася Робоча група РНБО України при підготовці проекту "Доктрини інформаційної безпеки України" (2009). Основні положення дисертації систематично обговорювали на засіданнях кафедри теорії та історії політичної науки ЛНУ ім. Івана Франка.

Публікації з проблематики дисертації різноманітні та різноформатні. Це - дві монографії (2004, 2010), відповідно по 17 та 20 друк. арк., 23 наукові статті у фахових виданнях ВАК України та 10 статей у виданнях нефахового характеру.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (741 позиція). Загальний обсяг дисертації становить 430 сторінок, з яких обсяг основного тексту становить 395 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та ступінь її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, сформульовано мету і завдання, методологічну й теоретичну базу, методи дослідження, обґрунтовано новизну та практичне значення роботи, окреслено рівень апробації її результатів і структуру.

У Розділі 1 - “Теоретичні та методологічні засади дослідження інформаційно-психологічного впливу” проаналізовано наукову літературу та категоріальний апарат з проблематики дослідження. Досліджено специфіку й особливості використання інформаційно-психологічного впливу в різнотипових суспільствах.

У підрозділі 1.1 - “Історія та міждисциплінарний характер дослідження явища інформаційно-психологічного впливу” акцентується увага на важливості досліджень у сфері ІПВ та вазі, якої надають провідні країни світу розробкам у цій галузі, зокрема, прийняття нових доктринальних документів, створення відповідних структур, зростання кількості операцій тощо та велика кількість наукових і публіцистичних напрацювань.

Дослідники, аналізуючи зазначену проблему, зосереджували увагу здебільшого на методах, формах, принципах дій, які зумовлюють зміну поведінки, мотивації реципієнта. Зокрема американські автори У. Ліппман, Г. Лассуел, П. Лазарсфельд та ін. запропонували різні моделі ІПВ, його трактування, визначення стратегії проведення пропагандистських кампаній. Самоокреслилися навіть окремі наукові школи, змінилися підходи до використання ІПД, від вкрай негативного до стриманого, від повного нівелювання до тотального їх прагматичного використання.

У своїх дослідженнях вони висловлювали лише деяке бачення цієї проблеми. Наприклад, засоби впливу розглядали у процесі спілкування (Г. Андрєєва, В. Ковальов, В. Штомпка, П. Лайнбарджер), виявляли методи і принципи впливу (В. Паккард, Р. Чалдіні), розробляли деякі технології маніпулювання в людській взаємодії (С. Кара-Мурза, Є. Доценко), виокреслювали види, типи впливів (Г. Джеральд, М. Дейч) тощо. Ці дослідники виявляли схильність до використання дещо спрощених уявлень про політичну людину, перебільшували значення чинника моделювання людської психіки.

Політичні та соціальні філософи пішли дещо далі. Наприкінці ХІХ ст. вони активно зверталися до теми соціально-політичних впливів культурно-масових явищ і до проблематики взаємодії маси та еліти. Варто лише назвати такі імена, як Ф. Ніцше, Г. Лебон, В. Моска, В. Парето, Г. Тард, Х. Ортега-і-Гассет, М. Бердяєв, М. Кареєв та ін. Проте, як на наш погляд, їхній так званий "надто узагальнений концептуальний підхід" до людини - як "лише до носія інформації" не давав їм змоги зрозуміти рефлексії і більш-менш цілісного "механізму діяльності" індивідуума.

Це завдання зосталося на дослідження сучасників. Серед дослідників цієї проблеми: В. П. Андрущенко, Е. М. Бабосова, В.М. Бебик, М. Й. Варій, І. М. Варзар, Н. П. Гапон, В. П. Горбатенко, В М. Денисенко, С. Г. Кара-Мурза, О. В. Литвиненко, А. О. Силенко, О. М. Сичовиця, Б. О. Парахонський, Ю. Ф. Пачковський та ін., чиї праці у дисертаційному тексті використано. Дослідники дійшли висновку: світ упевнено глобалізується, і, не останньою чергою, завдяки тому, що країни, народи, суспільства і держави інформаційно-комунікаційними засобами "пов'язуються у певну єдину ланцюгову цілісність", а сама собою дана "взаємопов'язаність людства, - як зазначає В. М. Литвин, - дедалі чіткіше відкристалізовується в якості специфічної глобальної закономірності".

У підрозділі 1.2 - “Ґенеза підходу до аналізу і ведення інформаційно-психологічного впливу” зазначено, що незважаючи на високу актуальність цієї проблеми, її теоретичне обґрунтування ще недостатнє. Тепер у літературних джерелах, наукових працях та керівних документах різних країн широко використовують такі терміни, як “пропаганда”, “інформаційно-психологічний вплив”, “інформаційна війна”, “інформаційно-психологічна боротьба”, “інформаційно-психологічна протидія”, “психологічна боротьба”, “психологічні операції”, “психологічний захист”, “інформаційні операції”, тощо. Проаналізовано підходи до теорії інтерпретації ІПВ у XX ст. Зазначено, що фахівці почали складати теорію пропаганди і контрпропаганди, спираючись на тогочасні здобутки психології, зокрема, соціальної психології та політології. Поняття “пропаганда” поширилося не тільки в науковому, а й у політичному лексиконі, що зумовило існування численних тлумачень. Тоді виникло багато нових форм ІПВ: від традиційних зовнішньополітичних заяв до ефективних бюро подорожей, спортивних заходів, міжнародних торговельних виставок тощо.

У другій половині ХХ ст., - паралельно з використанням терміна психологічна боротьба, - з'являються терміни “психологічні операції” “психологічна війна”. Розвал СРСР та ерозія комуністичної ідеології змінили підходи до тлумачення та використання психологічної війни як елементу концепції окремих галузей внутрішньої і зовнішньої політики. Відбулося не тільки “розсекречення” низки досліджень, а й виникла публічна полеміка щодо місця і ролі цього явища в житті суспільства. У той самий час ввійшов термін “інформаційна війна”. Слід зазначити, що він з'явився ще в середині 70-х рр. ХХ ст., коли почали виокремлювати поняття “інформаційний вплив” як дію, здійснювану із застосуванням інформаційних потоків, що сприймаються системно так званим “реципієнтом впливу”. У наукових публікаціях, нормативних і доктринальних документах почали застосовувати терміни “інформаційно-психологічна боротьба”, “інформаційно-психологічна війна”, “інформаційно-психологічні операції” та ін., що, зрештою, спонукало авторку до правомірного трактування досліджуваного феномену як “інформаційно-психологічного впливу”.

Отже, під ІПВ розуміємо цілеспрямоване виробництво та поширення спеціальної інформації, що здійснює безпосередній вплив (позитивний чи негативний) на функціонування і розвиток інформаційно-психологічного виміру суспільства, психіку та поведінку окремих людей, груп й усього соціуму.

У підрозділі 1.3 - “Теоретико-методологічний аналіз інформаційно-психологічного впливу” проведено теоретичний аналіз низки наукових досліджень та публіцистичних праць внаслідок чого вироблено авторські понятійні одиниці, що конструюють поняттєвий апарат досліджуваної проблематики. Наголошено на взаємозумовленості внутрішніх і зовнішніх детермінант відношення між якими утворюють своєрідне “замкнене коло”. До внутрішніх детермінант належать особистісні чинники (сприйняття, емоції, воля, мислення), до зовнішніх - система правових норм, громадська думка, норми моралі, духовне життя суспільства (наука, література, мистецтво), екологія, політика тощо. Зазначено, що особливу роль відіграє суто інформаційно-психологічна детермінанта (ІПД), яка є сполучною ланкою між зовнішніми та внутрішніми детермінантами. ІПД також трактуємо як сукупність повідомлень, що продукуються різними джерелами на перетині повідомлень, ініційованих відповідними комунікаторами.

У підрозділі 1.4 - “Особливості використання інформаційно-психологічного впливу в індустріальному та постіндустріальному суспільствах” - проаналізовано розбіжності у трактуванні та використанні ІПВ в різнотипових суспільствах, визначено суб'єкти ІПВ. Зазначено, що ключовою розбіжністю здійснення ІПВ в інформаційному суспільстві від попереднього етапу є чимраз більша кількість суб'єктів впливу. Якщо в індустріальному суспільстві за наявності таких ресурсів, каналів впливу та масштабів застосування суб'єктами були передусім військово-політичні органи влади та наддержавні утворення, то за нинішніх умов їх контингент зростає. Тими суб'єктами є держави (зокрема іноземні держави), органи влади і управління та інші державні структури, заклади та відомства, а також спецслужби іноземних країн; глобальні організації (Світовий банк, МВФ, Римський клуб, ЄС, ЄБРР тощо); суспільство (громадські, політичні, бізнесові та інші організації, а також іноземні); транснаціональні корпорації; різні соціальні групи (формальні та неформальні, впливові та випадкові, великі (розгалужені) та локальні за сферою інтересів, за місцем проживання, роботи, навчання тощо); регіональні еліти, що прагнуть до більшої самостійності/незалежності своєї діяльності стосовно позицій центральних органів влади; окремі особи (представники державних, політичних і громадських організацій, соціальних груп тощо), які діють індивідуально (напр., блогери) або групами.

Проаналізовано форми та канали впливу. Зазначено, що канал є технологічним компонентом процесу передавання інформації тій спільноті користувачів, на яку цей канал зорієнтовано. Окрім вже традиційних каналів впливу (газет, радіо, наочної агітації, мітингів, демонстрацій тощо), пріоритетними є телебачення, інтернет та мобільний зв'язок. Доводиться думка про те, що соціальні медіа стають щораз ефективнішим інструментом ІПВ. Його найчастіше використовують для поширення ідей, ідеологій, громадських і політичних рухів (пропагандистська функція); для інформування, координування, стимулювання зацікавлених груп - об'єктів впливу (організаційна та консолідаційна функція); для протидії офіційній ідеології, політичним опонентам чи іноземним спецслужбам (контрпропагандистська функція); для формування громадської думки чи поступової зміни усталених у суспільстві цінностей, стереотипів, міфів тощо (як елемент стратегії м'якої сили (“soft power”) та стратегії розумної сили (“smart power”)).

У Розділі 2 - “Інформаційно-психологічні детермінанти в системі політичних відносин сучасного інформаційного суспільства” - докладно схарактеризовано ІПД.

У підрозділі 2.1 - “Специфіка взаємодії людини та інформаційного середовища через призму використання інформаційно-психологічних детермінант ” - аналізується динаміка розвитку соціально-політичних, економічних, інтелектуальних та інших відносин, що зумовили виникнення нових форм інформації, і вона стала детермінантою соціального прогресу. Формулюється висновок про те, що інформація впливає на формування системи цінностей та пріоритетів різних груп людей. Інформатизація повсякденного життя та поява нового інформаційного поля людського буття змінюють поведінкові стандарти та ціннісні орієнтири особистості. Внаслідок радикальних суспільних змін і суцільної інформатизації усі значення, цінності, символи і смисли підлягають деформації. Як наслідок, ефективне використання інформації в умовах інформаційного суспільства стає головною умовою для завоювання, здійснення та утримання політичної влади, сама ж собою комунікація стає системним елементом політики та набуває нового онтологічного статусу.

У підрозділі закцентовано на тому, що інформація не тільки посилює політичні орієнтації, але й корегує систему політичних цінностей, що впливає на природу політичного світу. Взаємодія людини та інформаційного середовища зумовлює появу ще однієї ознаки політико-комунікативного процесу - інфляції інформації. Прагнення політичних суб'єктів донести якнайбільше інформації про себе, свої дії, позиції та переконання зумовлює інфляцію суто політичної інформації. Наслідком цього стає формування “бар'єрів сприйняття” у реципієнтів інформації, - відторгнення інформації, й зменшення зацікавленості людей подіями в політичній сфері.

Останній теоретичний блок аналітики у підрозділі концентрується довкола інтернету, який став новим політико-психологічним середовищем величезної кількості людей. Інтернет сприймають як джерело новин, середовище для самовираження та майданчик для спілкування чи дискусій. Формується висновок: інтернет став ефективним засобом ІПВ, створюючи ілюзію контролю над ситуацією, що, послаблює психологічний захист свідомості індивіда. Стрімке розширення мережі інтернету уможливлює одержання інформації про конкретну особу і використання її у суспільно-політичному житті (у виборчій кампанії, у формуванні громадської думки тощо).

У підрозділі 2.2 - “Джерела трансформації політичного простору” - теоретично осмислюються ролі просторового чинника в організації політичного життя людей в умовах інтенсивного застосування ІПВ та розширення можливостей інформаційних технологій. Виокремлено думку про те, що перехід до інформаційного суспільства характеризується значним поширенням, обміном і накопиченням інформації, удосконаленням технічних засобів передавання інформації та іншими чинниками, зумовлюючи трансформацію політичного простору та зміну характеру взаємодії між політичними акторами, між владою та суспільством. Аналіз трансформацій політичного процесу в умовах глобальних змін і формування інформаційного суспільства свідчить, що за явними ознаками розширення комунікаційної взаємодії та можливостей інформаційних технологій і відповідних наслідків цих процесів, лежать зміни в основах суспільства: спільність цінностей, сукупності політичних стереотипів, міфів, символів.

У підрозділі 2.3 - “Технологічні засоби забезпечення інформаційної взаємодії в політичній сфері” - розглянуто технології як систему взаємопов`язаних засобів, способів та інших можливостей впливу в контексті здійснення ІПВ. Ці зрушення набули комунікативного характеру та нових принципів: нестійкості, нелінійного розвитку і самоорганізації соціальних систем. На початку ХХІ ст. відбувся сплеск нових технологічних інновацій у галузі комунікацій, транспортних засобів та їх перетворення у глобальні інфраструктури. Деякі американські дослідники (Е. Тоффлер, Г. Белл, Дж. Лалл) зазначають, що постіндустріальне суспільство породжує цілу індустрію політичної інженерії (системної, соціально-управлінської діяльності у сфері політики), і для нього характерним є домінування технологій, зокрема інформаційних.

Політичні технології постіндустріального суспільства спрямовано не тільки на задоволення соціальних, а й індивідуальних потреб. Вони почали оперувати і груповими, і особистісними мотиваціями, що зумовлено його характеристиками. Теоретичний аналіз у підрозділі закінчено синтезою: актуалізація комунікативних потреб людей зумовила використання технології оперативного інформування.

У розділі 3 - “Інформаційно-психологічний вплив у процесі становлення громадянського суспільства” - розглянуто вагу ІПВ у розбудові постіндустріального суспільства.

У підрозділі 3.1 - “Взаємозв'язок інформаційно-психологічного впливу і громадської думки в умовах застосування інформаційних технологій” -проаналізовано специфічні вияви суспільної свідомості, той її стан, який відображає суперечливі соціальні процеси, явища і факти, коли вона за своєю сутністю та характером вже не є гомогенною і стає різнорівневою громадською думкою. У призмі тріадного методу аналіз виявив тут таке: громадська думка розділяється на різні рівні, що охоплюють різні групи людей. Безпосередній зв'язок ІПВ та громадської думки виявляється на трьох рівнях: (1) сформована громадська думка щодо певної політичної ситуації чи процесу доповнюється або модифікується певною інформацією, яка може бути упередженою або бути частиною кимось розробленої інформаційно-психологічної операції; (2) введення нової (ймовірно, заангажованої) інформації, яка може мати форми викривальних (обвинувачувальних) тез та зумовлює зміну вже сформованої громадської думки; (3) інтенсивні пропагандистські повідомлення чи залучені інформаційно-психологічні операції зумовлюють виникнення (формування) нової громадської думки або ж відбувається акцентування на нових (неакцентованих до цього часу) питаннях.

Історіологічним аналізом було встановлено, що вагомим елементом зв'язку ІПВ та громадської думки стає переконування через повторення. Повторення має подвійну функцію: будучи нав'язливою ідеєю, воно стає бар'єром проти інших думок, і швидко перетворює думку на дію, на яку маса вже сформувала “умовний рефлекс”. Розвиток інформаційних і маркетингових технологій зумовлює їх активне використання у практиці політико-адміністративного управління у багатьох країнах. Особливістю застосування цих технологій в політичному процесі є акцент на гнучку, збагачену політичною свідомістю громадську думку - через постійний зв'язок громадськості та політико-владних інститутів.

У підрозділі 3.2 - “Застосування методів інформаційно-психологічного впливу у формуванні переконань особистості та взаємодії суспільства” - аналізується практика застосування потенціалу ІПВ у сфері інформаційних технологій та маніпуляцій в політико-комунікативних процесах, новітніх технологій і методів впливу на людську психіку. Гносеологічними можливостями системного та історіологічного методів ми встановили, що влада функціонує як своєрідна інформаційна система, в якій дуже важливі політичні комунікації. Особливо рельєфні тут такі базові методи ІПВ, як маніпулювання, навіювання, переконання та дезінформування.

Основний дослідницький масив підрозділу зосереджено навколо завдання: якою може виявитися метаморфозна історіологія названих методів під час конструювання реальних соціально-політичних процесів? Встановлено, що у зазначеній четвірці методів із численних контекстів ІПВ корелятивні ролі виконує маніпулювання як ситуаційно провідної ІПД.

Крізь призму предмета дослідження було проведено гносеологічні та політологічні диференції між двома парами квазі-тотожних понять: “(1) суспільні потреби - (2) індивідуально-групові інтереси” та “(1) легітимні органи, інституціонально повноважені ухвалювати кратологічні рішення, - (2) неформальні центри ухвалення суспільно вагомих політичних рішень”. На цих операційних підставах в дисертації встановлено, що в ході розгортання соціально-політичних процесів боротьба між впливовими групами (“групами тиску”), які відстоюють право на своє існування або намагаються зміцнити свою владу (чи її захопити), детермінують маніпулятивні процеси в суспільній взаємодії.

Головна розбіжність між маніпулюванням масовою свідомістю та індивідуальним у міжособистісних відносинах полягає в характері зосередження суто політичної та суто правової відповідальності. У першому випадку з мас знято відповідальність. Кінцева мета маніпулювання масовою свідомістю - пасивність мас, як наслідок навіювання думки “за вас думають правителі”. У міжособистісній маніпуляції, навпаки, - відповідальність за ухвалені рішення прямо перекладено на адресата. Промовистий приклад - сумнозвісний російсько-український “Газовий контракт-2009”. Майже три роки нечітко артикульовані назовні, але не фантомні “центри ухвалення рішень” настійно намагаються нав'язати громадській думці розпливчастий образ “відповідального за все суб'єкта”. За допомогою тріадного методу цю манітулятивну ІПД “розщепили” на три окремі суб'єкт-відповідальні одиниці: 1) політико-кратологічна відповідальність - за урядом; 2) правова відповідальність - за конкретними повноваженими посадовцями; 3) економіко-фінансова відповідальність - за конкретними юридичними та господарськими суб'єктами. І тоді будь-кому стає зрозумілим: що/чого/кого слід мати на увазі в Україні (1) під “державою”, (2) під “легітимною владою” та (3) під “громадянським суспільством”.