Реалізація функцій політики в умовах сучасної динаміки політичних змін

В сучасній Україні науково-теоретичне забезпечення процесу вітчизняної модернізації зумовлене відсутністю парадигми розвитку суспільства, а також небажанням влади звертатися до наявних концептуальних розробок і відповідного досвіду, що призводить до постійних протиріч і криз в політичному процесі. Однак це не означає, що українські вчені не вивчають зарубіжних теорій щодо співвідношення традиції і модернізації. На початку нашої незалежності в науці практично не було грунтовних досліджень з питань розвитку держави, громадянського суспільства і осмисленості традиції та модернізації. Така ситуація, власне, й призвела до плутанини в розумінні цих понять і неадекватного їх вживання в суспільно-політичній практиці. Сьогодні по кожному з названих явищ є певна кількість досліджень. В наукових розробках в Україні спостерігаються тенденції такі ж, як і в зарубіжній науці. Зокрема, набули поширення теорії партнерських взаємовідносин між державою і громадянським суспільством, теорія правового суспільства. Значна увага приділяється врахуванню традицій у процесі української модернізації. Хоча крім теоретичного обгрунтування цієї проблеми, питанням вивчення українських традицій приділяється дуже мало уваги. В нашій державі бракує комплексних розробок оптимальних виборчої, партійних систем, адміністративно-територіального устрою, форми правління, які б спиралися на традиції в Україні, враховували національну ментальність і цінності.

Діалог держави і громадянського суспільства щодо шляхів і напрямів модернізації України на сьогодні є неповноцінним. Місцеві державні органи повинні вивчати потреби територіальних громад і лише тоді пропонувати певні зміни політичної системи. В той же час громадяни повинні активніше проявляти свою позицію щодо важливих для них питань, відстоювати свої права і завжди контролювати владу. Реформи в державі повинні проводитися в результаті широкого обговорення кожної проблеми певної галузі із залученням безпосередніх працівників, фахівців, активних громадян. Слід нарощувати досвід реформування суспільства в середовищі державних службовців і представників громадянського суспільства. Будь-які рішення необхідно приймати дуже обережно, не ламаючи повністю попередню систему, враховуючи українські традиції суспільного життя.

Правляча еліта повинна намагатися дотримуватися, зокрема таких правил: 1) не руйнувати одномоментно механізм відносин, який склався в певному суспільстві; 2) цілеспрямовано готувати суспільство до соціальних змін за допомогою соціологічних опитувань щодо сприйняття громадянами необхідних змін; 3) не допускати запровадження у суспільстві інститутів, які механічно перенесені з інших держав і не можуть принести користі для розвитку держави; 4) запроваджуючи інновації, потрібно обов'язково враховувати ментальність суспільства, звички і традиції людей.

Гармонізація відносин між державою і громадянським суспільством в Україні відбудеться тоді, коли основною цінністю для них стане людина, коли держава буде створювати умови для кожної особистості, узгоджувати різноспрямовані інтереси й слідкувати, щоб реалізація прав однієї людини не порушувала прав і свобод іншої.

ВИСНОВКИ

У висновках систематизовано результати представленого дослідження, які дозволяють системно подивитися на проблематику реалізації функцій політики в умовах сучасної динаміки соціальних змін та, водночас, створюють підґрунтя для подальшого дослідження цієї важливої теми.

1. Проведене дисертаційне дослідження показало складність, багатовимірність феномену політики, що обумовлює широке розмаїття підходів до тлумачення сутності цього явища. Та дозволяє його розглядати, спираючись на різні методологічні і дослідницькі позиції, застосовуючи альтернативні підходи та варіанти наукових пошуків. Спільним як для дискурсивного, так і для парадигмального погляду на політику є цілісне або часткове «прив'язування» концепту політики до інструментально-інституціональних пояснень цього суспільного явища. При аналізі поняття «політика» варто враховувати особливості її функціонування, що виявляються на теоретичному та практичному рівнях, оскільки у політичній науці немає єдиної думки щодо визначення основних функцій політики та їх призначення у регулюванні суспільних відносин.

2. Політика була, є і буде у прогнозованому майбутньому одним з найбільш гнучких та продуктивних механізмів регулювання соціального життя людей, їх соціально значимих відносин. Така оптимальна регулятивна здатність політики пояснюється зазвичай тим, що саме у цій царині функціонування будь-якого соціуму зосереджені особливі важелі цілеспрямованого управління суспільними процесами, які пов'язані з діяльністю держави. Не менш потужним джерелом неабиякого соціального впливу політики впродовж минулого століття і сьогодні є ідеологія. Тому не дивно, що часто поняття «політика» й «ідеологія» вживаються як тотожні або дуже близькі за змістовним навантаженням. Саме розвиток ідеології як важливої складової політики спричинив професіоналізацію цієї царини соціальних відносин: потреба у поясненні (або навіть нав'язуванні) суспільству певних ідеологічних схем, уявлень, програм зумовила зростання вимог до політичної діяльності, розширюючи характеристики політики.

Можна з впевненістю прогнозувати, що науковий дискурс щодо визначення меж функціонування, природи і соціального призначення політики у рамках загальної політичної теорії та інших політологічних субдисциплін буде тривати і надалі. Дослідження показало, що необхідно досліджувати не тільки вплив цивілізаційно-політичних дискурсів на реалізацію певних функцій політики, але й розглядати ключові функції, що виконуються самими дискурсами як втіленням владних ресурсів. Такими функціями є: функція культурно-символічної репрезентації влади; функція сенсотворення й ідентифікації; функція комунікативного й емоційного домінування. У реальному політичному житті названі функції тісно переплетені одна з одною і створюють «поліфонічну дискурсну мережу», яка складається з більш або менш стійких дискурсних комплексів (формацій). У свою чергу дискурсні комплекси (формації) формують смислове поле політики, істотно впливаючи на її соціально значущі функції. Водночас, в залежності від того, як здійснюються репрезентативні функції політики залежить склад дискурсних комплексів та їх спрямованість. Вивчення дискурсних комплексів у контексті розгляду функцій політики має зосереджуватися передусім на аксіологічних й комунікативних аспектах презентації і самопрезентації політики.

3. Застосування поняття «поле політики» методологічно розширює дослідницький простір сучасного науковця, оскільки дозволяє розглядати політику в усій її багатовимірності та суперечливості, наближуючи теоретичні рівні вивчення політики до реалій поточного політичного життя. Це особливо важливо, зважаючи на ті зміни, які розгортаються в останні десятиріччя під впливом процесів демократизації, глобалізації, трансформації, становлення засад інформаційної цивілізації. Поняття поля політики концентрує увагу дослідників на проблематиці структурних умов політичної практики. Поле політики конституюється відмінностями активних характеристик агентів, які надають їх власникам владу (здатність досягати результатів). Дослідження показало, що саме кратоцентрична традиція тлумачення сутності політики є однією з найавторитетніших в історії суспільно-політичної думки, адже вона відстежується від часів античності й до сьогодення.

У прикладному аспекті реалізації політики можна виокремити три її функції: функцію здійснення державного управління, функцію прийняття політичних рішень, функцію вироблення експертних оцінок на основі політичної аналітики. Необхідність забезпечення саме цих функцій політики зумовлюється тим, що сучасні умови політичного розвитку більшості країн світу вимагають швидкої реакції як керівництва держави, так й окремих її інституцій і представників на обставини, які постійно змінюються. Така реакція проявляється зазвичай у вигляді процесу вироблення, прийняття та реалізації політичних рішень. Не менш важливою функцією політики є прогностична функція. Специфіка її полягає в тому, що велике розмаїття політичних об'єктів вимагає вироблення спеціальної методології. Загальною метою політичного прогнозування є передбачення майбутнього й отримання достовірного знання про можливий розвиток політичної царини в цілому та її окремих інституцій, процесів, явищ, суб'єктів тощо. Взаємодія і поєднання функцій політики здійснюються через соціальну комунікацію. Політика в суспільстві може бути визначена як універсальний регулятор відносин, як механізм тотальної соціальної комунікації (спілкування), як засіб організації людей і один з базових принципів колективного саморегулювання. Виходячи з цього, можна стверджувати, що однією з найважливіших функцій політики є функція соціальної комунікації.

4. Уточнено, що для успішного функціонування і розвитку громадянського суспільства необхідною є наявність розвиненої соціальної структури, в якій мають знайти своє відображення різноманітні форми власності, інтереси людей, груп, прошарків населення з розвиненими горизонтальними зв'язками. Громадянському суспільству притаманний високий рівень соціального, інтелектуального і психологічного розвитку особистості, її внутрішня свобода та здатність активно підключатися до різноманітних сфер діяльності. Розвиток громадянського суспільства означає гармонійне співвідношення усіх сфер суспільного життя. Визначено, що у політичній сфері показниками повноцінного громадянського суспільства можуть бути різноманітні суспільно-політичні об'єднання, партії, рухи, чия діяльність спрямована на захист прав і свобод громадян, а також на збереження базових принципів демократії.

Визначальним чинником демократизму держави є встановлення рівноваги в суспільстві та гармонійних відносин між державою і громадянами. Реальний захист прав людини та підвищення безпеки громадян пов'язані з необхідністю реалізації переваг соціальної держави, орієнтованої на забезпечення кожному громадянину гідних умов існуванняя, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі - приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості. Пріоритетне значення має для перспектив громадянського суспільства в Україні проблема утвердження прав і свобод, реальних можливостей їх захисту та доступу громадян до справедливості. Інстинкт суспільного самозбереження будь-якою ціною, зосередженість людей на природному устремлінні просто вижити тут і тепер, відчуття власної безпорадності та вичерпаності можливостей - все це звужує обрії особистісного розвитку, в принципі орієнтованого на самореалізацію та індивідуальну відповідальність. Не менш важливою характеристикою громадянського суспільства, поряд з необхідністю формування середнього класу, є соціальна відповідальність бізнесу.

5. Держава, як офіційний представник суспільства, обов'язково повинна взяти на себе функцію розробки і проведення в життя економічної політики в межах усієї країни. Пріоритетними видаються такі питання, на яких має зосереджуватись державна діяльність у сфері економіки: 1) визначення та прогнозування умов, що впливають на соціально-економічну систему держави у близькій та віддаленій перспективі; 2) формування економічної політики, яка б давала змогу уникнути негативних чинників або ж пом'якшити їх вплив; 3) розробка системи заходів, спрямованих на захист національної економіки. Економічна політика, що має на меті побудувати демократію й ринкові відносини, повинна орієнтуватися на концепцію взаємодії трьох головних регуляторів економічних відносин - ринку, держави, громадянського суспільства.

Нині макроекономічні умови залишаються вельми складними для вирішення соціальних проблем. Упродовж тривалого часу економіка пристосовувалась до обмеженого матеріального забезпечення населення. Рівень заробітної плати на одиницю продуктивності праці в Україні, як і в інших країнах СНД, втричі нижчий, ніж у країнах з ринковою економікою. Це стало однією з головних причин, що деформували умови відтворення і виявилося, передовсім, у сфері накопичення капіталу, розподілу доходів і звуження ємності внутрішнього ринку. Взагалі у нашій державі немає поки що ґрунтовних досліджень з розрахунками щодо проведення економічної політики. Очевидним є те, що в Україні наявне переважання політичних інтересів над економічними. Замість визначення об'єктивних потреб соціально-економічного розвитку політики думають про перемогу на виборах, про формування позитивного іміджу своєї політичної сили і негативного - у конкурентів. Як правило, за основу беруться інтереси не держави, а конкретних бізнесменів чи бізнес-груп, розрахунки робляться з урахуванням поточних політичних інтересів, а не на перспективу. В той час, як політика в сфері економіки повинна виконувати наступні функції:

а) пошук найоптимальніших механізмів реалізації економічних інтересів громадян;

б) підтримка наявних форм економічних відносин, а також вироблення нових задля забезпечення потреб громадян;

в) вивчення та узгодження економічних інтересів громадянського суспільства, ринку, держави.

6. У період становлення базових засад інформаційної цивілізації (кінець ХХ - початок ХХІ століття) значно зростає роль комунікативної царини функціонування політики. Функція політичної комунікації за цих умов може розглядатися крізь призму суттєвих аспектів політики. Політична комунікація поступово постає як автономна та самодостатня царина політичних відносин. Показником ефективної реалізації представленої функції політики виступає можливість досягнення згоди (співробітництва) або спричинення конфліктів (боротьби) між акторами політики. Саме політична комунікація, добре налагоджена й ефективна, може сприяти організації, впорядкуванню, узгодженню, координації, субординації або зумовлювати дезорганізацію політичної діяльності і політичних відносин.

Політична комунікація може спиратися на різноманітні мотиви і підстави політичної діяльності, враховувати як раціональні, так й ірраціональні її фактори та чинники, мати на меті часто протилежні цілі й завдання. Можна стверджувати, що домінуючі у певній державі напрямки здійснення політичної комунікації багато в чому вказують на характер політики - демократичний або автократичний, партисипаторний або маніпулятивний. Визначено, що особливості забезпечення реалізації комунікативної функції політики у кризові періоди розвитку суспільства є одним з найістотніших індикаторів демократичності політичної системи тієї чи іншої країни. Саме ступінь реалізації інформаційної функції ЗМІ виступає однією з засад демократії.

7. Політика, особливо в останні десятиріччя, все частіше асоціюється з процесом формулювання, прийняття і реалізації політико-управлінських рішень. Сутністю взаємодії політичного керівництва і державного управління як різновидів управлінської діяльності є координація та взаємодоповнення їх соціально-управлінських функцій як між собою, так і з іншими підструктурами суспільства. Особливого значення процес вироблення політики на рівні розробки стратегічних цілей та реалізації тактичних завдань набуває в умовах кардинальних суспільних перетворень, коли саме від якості й продуманості політико-управлінських рішень залежить результат тих чи інших реформ, соціальних трансформацій, їх сприйняття суспільством. Істотним моментом є також те, що лінії розмежування політичних та адміністративних функцій в юридичному і фактичному аспектах не збігаються. Таке розходження спричинює певний рівень дисгармонії в організації політико-адміністративних відносин.

Подальші дослідження трансформації функцій політики за умов розгортання цивілізаційних змін й активізації процесів демократизації бажано спрямувати у напрямку з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості організаційно-діяльнісних і нормативно-ціннісних аспектів реалізації практико-перетворювальних функцій політики. Функціональний вимір поличного життя можна досліджувати за наступною схемою: політика - політичне життя - політична система - політична культура - політична соціалізація. Це дозволить забезпечити всебічний аналіз політики на всіх рівнях її функціонування - мега-, макро-, мезо- та мікрорівні.

8. Під впливом процесів політичної модернізації змінюється розуміння політичної влади, політичного лідерства, авторитету в політиці, політика стає більш раціональною цариною суспільного життя. У політиці акценти зміщуються у бік зростання політичної участі та самовираження, що, з одного боку, активізує процеси демократизації у суспільстві, а з іншого - ускладнює становище правлячих еліт, оскільки авторитет влади знижується. За цих умов вияви функціональних аспектів політики трансформуються зі сфери державно-владних відносин у царину політичної самоорганізації громадян. Отже, функції політики у ситуації розгортання модернізаційних та постмодернізаційних процесів потрібно розглядати не стільки на макрорівні їх здійснення (рівень функціонування держави), скільки на мікрорівні політичних взаємодій (встановлення відносин партнерства та довіри на рівні громадянського суспільства).

Модифікація природи та функцій держави спричиняє і трансформацію функцій політики. Це пояснюється тим, що в постіндустріальному (інформаційному) суспільстві провідним ресурсом стають знання та інформація, носіями яких є людина, а відтак саме особистість виступає як основа багатства суспільства. Знання, інтелектуальний капітал сьогодні розглядаються в якості визначального і найбільш демократичного джерела влади. Зміна функцій політики безпосередньо залежить від того, яку конкретну модель демократизації обрала та чи інша країна, а також від того, в яких умовах розгортаються процеси демократичного транзиту і як вони пов'язані з провідними тенденціями загальноцивілізаційного розвитку. Демократія сьогодні є універсальною політичною та соціокультурною цінністю, що обумовлює неухильний рух більшості країн світу в напрямку демократизації, яка в останні десятиріччя починає розумітися як невід'ємна складова процесів глобалізації.

9. Термін «трансформація» характеризує політичні, економічні, соціальні та культурні зрушення, які відбуваються у суспільствах перехідного типу. Ефективність названих зрушень багато в чому залежить від відповідності функцій політики тим умовам, які мають надзвичайно мінливий характер у перехідних суспільствах. У сучасній політичній науці трансформація розглядається зазвичай як стадія переходу від старих, традиційних, віджилих взірців організації політико-правової та соціально-економічної систем до нових, модернізованих стратегій комплексного розвитку суспільства. Дослідження показало, що трансформаційні зміни настають у суспільстві тоді, коли наявна система втрачає сталість і стабільність, вступає в період нерівномірних взаємодій, починає відчувати внутрішні та зовнішні зміни, сума напруги від яких у певний момент може перевищити припустимий для неї максимум. Трансформаційні процеси передбачають зміни політичної системи, суб'єктів політики, політичної культури і свідомості на рівні як окремих осіб, так і всього суспільного організму.

За умов активізації загальноцівілізаційних перетворень трансформація функціонального виміру політики зачіпає усі сфери політичного житгя - і структурну організацію політичної системи, і специфічну царину здійснення влади у державі, і сфери політичної інституціалізації та політичної участі, що вимагає, передусім, посилення дії інтеграційної функції політики. Значення інтеграційної функції політики зростає ще більше у країнах, які перебувають на перехідній стадії свого розвитку, адже транзитивні процеси у них, їх перебіг та їх успішність залежать найбільше від того, чи згуртоване суспільство довкола цілей системної модернізації у загальнонаціональному масштабі.

10. Сьогодні інноваційність вже не зводиться лише до економічної сфери, вона охоплює буквально всі сфери функціонування суспільства і передбачає утвердження відповідного способу життя людини і соціуму. В умовах надзвичайно актуального для сучасної України завдання подолання пострадянського перехідного стану одним з найважливіших чинників виступає інноваційна політика. Без цілісного погляду на проблему інноваційного розвитку неможливо забезпечити стабільне й ефективне вдосконалення діяльності державних інститутів і життя всього суспільства. Інноваційність політики найбільш виразно виявилась у європейській модернізації. Відповідно, інноваційний розвиток України потребує формування на державно-політичному і суспільному рівні консолідованих зусиль щодо скорочення дистанції від формулювання ідеї до її конкретної реалізації у суспільній практиці. Цей процес в сучасних умовах повинен набувати ознак безперервності, оскільки справжні нововведення, як правило, характеризуються багатоваріантністю їхнього використання і здатністю слугувати вагомим стимулом для відтворення і прирощення нових наукових знань.

Проблема інноваційного розвитку потребує консолідованих дій держави й громадянського суспільства, назрілою проблемою є поєднання зусиль державних органів і соціально-гуманітарних наук щодо забезпечення конкретних напрямів, здатних стимулювати інноваційну діяльність. До таких напрямів відносяться наступні: 1) вдосконалення інститутів і механізмів демократичного розвитку суспільства; 2) вироблення державної стратегії випереджального розвитку; 3) визначення шляхів передачі наукових здобутків до державно-владних структур, уряду; 4) подолання ідеології і практики матеріального споживацтва, утвердження постматеріальних цінностей; 5) реалізація ідеї сталого розвитку; 6) динамічне реагування на ризики у процесі суспільно-політичного розвитку.

11. Модернізація системи влади та управління на сьогодні є одним із пріоритетів розвитку Української держави. Мета модернізації тісно пов'язана з ціннісно-культурним механізмом її забезпечення - економічного зростання, демократії для народу, політичної стабільності й соціального порядку, добробуту і всебічного забезпечення творчого потенціалу особистості, врівноваженого соціальною справедливістю й рівністю можливостей. Гармонійний розвиток і вдосконалення ціннісно-культурного механізму дозволяє позбавитися бідності, нерівності (надмірної поляризації суспільства і зрівнялівки), репресій, насилля, залежності суспільства від владно-бюрократичних структур тощо. Комплексний характер політичної модернізації пов'язаний з тим, що вона не обмежується політичною сферою, а охоплює економічну, соціальну, правову, культурно-духовну та інші сфери суспільного життя. Зміни в цих сферах тісно пов'язані між собою, постійно піддаються взаємному впливові та корекції.

Процес модернізації повинен включати насамперед вдосконалення політичних структур і механізмів соціально-політичного розвитку. Пріоритетними проблемами цього напряму слід вважати:

- впорядкування геополітичного простору через утворення національних або федеративних держав, централізацію та децентралізацію влади;

- здатність держави до структурних змін в усіх сферах суспільного життя зі збереженням стабільності та внутрішньої консолідації суспільства;

- залучення широких мас населення до участі в політичному процесі й встановлення політичної демократії;

- вдосконалення соціально-політичних механізмів та рушіїв модернізації - ролі й функцій держави, структури і взаємодії інститутів, діяльності соціальних суб'єктів оновлення (модернізаторської еліти, зацікавлених соціальних груп, політичних лідерів);

- політичну соціалізацію особи, спрямовану на розширення її політичної участі, утвердження як неперехідної цінності людського виміру політики.

Послідовно здійснювана політична модернізація розглядається як чинник і гарант забезпечення ефективності в усіх сферах суспільного життя й реалізується через потенціал управлінської функції. Серед основних напрямів реалізації управлінської функції політики в рамках здійснення модернізації слід вважати: розробку оптимальної моделі соціально-правової, демократичної європейської держави, регламентування характеру взаємовідносин між її основними елементами і принципами, визначення пріоритетів та шляхів реформування; послідовне здійснення принципу верховенства права і закону, забезпечення їх дотримання усіма політико-владними, громадськими структурами і громадянами, за умови створення дієвого механізму реалізації цього принципу; формування правосвідомості населення, як основа забезпечення належного правопорядку в державі і необхідної умови стабільної демократії і ефективного виконання інститутами держави своїх функцій.

12. Консолідація українського суспільства, зокрема подолання загальної негативної морально-психологічної атмосфери в країні, є неодмінною передумовою здійснення модернізаційних перетворень. Механізм формування і функціонування цінностей в українському суспільстві тісно пов'язаний із загальним розвитком моральних норм в різних сферах суспільного життя. Серцевиною ціннісного спрямування українського суспільства за умов його модернізації має стати якість життя як інтегральна характеристика всієї сукупності видів, форм, сфер життєдіяльності людей українського суспільства, зумовлених рівнем його виробництва, економічними відносинами, політичним устроєм та системою цінностей.

До проблеми практичного утвердження якісних показників людського життя треба підходити не декларативно, формулюючи та проголошуючи певний набір основних цінностей, а максимально використовуючи наявний у суспільстві людський потенціал та матеріально-технічні ресурси. Відповідно до цього якраз і потрібно розробляти той чи інший варіант ідеологічного обґрунтування стратегічного розвитку. Орієнтуючись на такий підхід, і слід визначити основні напрями діяльності влади й суспільства, здатних забезпечити органічне поєднання цілей і цінностей. Серед найважливіших прагнень українського народу на сучасному етапі його розвитку, поряд з базовими характеристиками ментальності, слід виділити: орієнтацію української людини на свої власні сили, вміння пристосовуватися до змін середовища та швидко реагувати на нові проблеми; прагнення до соціальної справедливості, соціального порядку, стабільності економічного розвитку; намагання фізично, інтелектуально або через систему політичної участі впливати на процеси реформування суспільства; бажання щодо забезпечення сімейного та особистого добробуту. У забезпеченні цих прагнень державній владі слід намагатися досягти загальнонаціонального консенсусу, виробити прийнятну для всього суспільства реалістичну програму дій, стратегію, яка б відповідала нинішнім умовам суспільних змін.

Основними складовими цієї стратегії повинні стати: пріоритетна орієнтація на сферу праці, недопущення виникнення нових форм експлуатації людини, основною з яких на даному етапі можна вважати нерегулярність виплати заробітної плати; захист життя і охорона здоров'я людей, охорона навколишнього середовища; забезпечення гідності людини праці, виявлення поваги до неї з боку держави; надання можливостей одержання інформації про суспільні та державотворчі процеси, а також про діяльність офіційної влади і державних служб; захист прав і свобод людини, свободи вибору різновиду суспільної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мармазова Т.І. Політика як соціальний феномен: функціональні аспекти. Монографія / Т.І.Мармазова. - Донецьк: Новый мир, 2010. - 195 с.

Мармазова Т.І. Інноваційна політика та її роль у випереджальному соціальному розвитку / Т.І. Мармазова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: «ІНТАС», 2008. - Вип. 32. - С. 59-68.

Мармазова Т.І. Політика як засіб забезпечення взаємодії держави і громадянського суспільства / Т.І. Мармазова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: «ІНТАС», 2008. - Вип. 38. - С. 194-204.

Мармазова Т.І. Функції політики в контексті сучасного наукового дискурсу / Т.І. Мармазова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - 2008. - № 4. - С. 121-126.

Мармазова Т.І. Особливості реалізації комунікативної теорії розвитку / Т.І. Мармазова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: «ІНТАС», 2009. - Вип. 39. - С. 368-378.

Мармазова Т.І. Модифікація функцій політики за умов розгортання процесів демократизації та постмодернізації / Т.І. Мармазова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: »ІНТАС», 2009. - Вип. 40. - С. 265-275.

Мармазова Т.І. Трансформація функцій політики в умовах глобалізації / Т.І. Мармазова // Освіта регіону. - 2009. - № 1. - С. 81-85.

Мармазова Т.І. Реалізація елітарно-представницької та комунікативної функції політики під впливом процесів демократизації / Т.І. Мармазова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - 2009. - № 2. - С. 113-117.

Мармазова Т.І. Трансформація функцій політики в умовах системної модернізації суспільств перехідного типу / Т.І. Мармазова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: «ІНТАС», 2009. - Вип. 43. - С. 221-231.

Мармазова Т.І. Прикладні аспекти реалізації функцій політики / Т.І. Мармазова // Політичний менеджмент. - 2009. - № 4. - С. 44-50.

Мармазова Т.І. Осмислення функціональних аспектів політики в рамках політико-цивілізаційного дискурсу / Т.І. Мармазова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2009. - Вип. 18. - С. 8-18.

Мармазова Т.І. Управлінська функція політики як чинник конструктивних змін у державі й суспільстві / Т.І. Мармазова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 47. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2010. - С. 682-689.

Мармазова Т.І. Основні вектори трансформації базових функцій політики в умовах розвитку інформаційної цивілізації / Т.І. Мармазова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - К.: Міленіум, 2010. - № 1. - С. 164-168.

Мармазова Т.І. Комунікативна функція політики: Аналіз основних змістовних складових / Т.І. Мармазова // Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2010. - Випуск 3. - С. 29-35.

Мармазова Т.І. Прикладні аспекти аналізу політики як соціального явища / Т.І. Мармазова // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - К.: Міленіум, 2010. - № 2. - С. 167-171.

Мармазова Т.І. Базові підходи до розуміння сутності політики: історія і сучасність / Т.І. Мармазова // Нова парадигма: (журнал наукових праць) / голов. ред. В.П.Бех.; Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова; творче об'єднання «Нова парадигма». - Вип. 92. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2010. - С. 73-82.

Мармазова Т.І. Функції політики в економічній сфері / Т.І. Мармазова // Трибуна. - 2010. - № 3-4. - С. 23-25.

Мармазова Т.І. Соціальна природа і призначення політики: основні парадигматичні підходи / Т.І. Мармазова // Сучасна українська політики. Політики і політологи про неї. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. - Вип. 20. - С. 9-18.

Мармазова Т.І. Дискурси і парадигми політики: історія та сучасність / Т.І. Мармазова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. Журнал. - К.: Міленіум, 2010. - № 3. - С. 207-211.

Мармазова Т.І. Концепція політики як суспільної діяльності: історична ретроспектива / Т.І. Мармазова // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. - Ужгород, 2010. - С. 197-200.

Мармазова Т.І. Проблеми оптимізації політики на початку ХХІ століття / Т.І. Мармазова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: «ІНТАС», 2011.--Вип. 52. - С. 185-193.

Мамазова Т.І. До проблеми вдосконалення механізмів урегулювання політичних конфліктів / Т.І. Мармазова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. - К.: Міленіум, 2011. - № 1. - С. 195-198.

Мармазова Т.І. Проблеми вдосконалення функцій політики в умовах демократизації суспільства // П'яті юридичні читання: матеріали Міжнародної наукової конференції 23-24 квітня 2009 року. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - С. 373-376.

Мармазова Т.І. Основні напрями розвитку інноваційної політики в Україні // Шості юридичні читання: матеріали Міжнародної наукової конференції 22-23 квітня 2010 року. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2010. - С. 329-331.

Размещено на Allbest.ru