Еволюція зовнішньої політики Китайської Народної Республіки в умовах реалізації стратегії "чотирьох модернізацій"

4. Оформлення й поглиблення китайсько-російського стратегічного партнерства відбувається на грунті близького розуміння принципів концепції «гармонійного» світового порядку, висунутої «четвертим поколінням» керівників КНР. В її основі офіційно лежить пошук шляхів цивілізаційного обміну, взаємодії й взаємозбагачення, визнання культурного й ціннісного розмаїття в світі. Кремль, у свою чергу, виходить із близького до китайського стратегічного розуміння, що політика Заходу далеко не сприяє формуванню власної ідентичності, а також в обох зазначених країнах. І Москва, і Пекін формально стурбовані прагненням США та їхніх союзників «оточити» Росію, звузивши її стратегічний простір, тому певної стабільності китайсько-російській «міжцивілізаційній взаємодії» й партнерству додає чинник протидії викликові Заходу. Два президентські терміни В.Путіна, які продемонстрували приклад самостійного міжнародного гравця в епоху глобального наступу світового капіталу, переконали офіційний Пекін у тому, що Росія вже не несе для Китаю загрозу з погляду ціннісного чи «цивілізаційного виклику».

Російський досвід будівництва частково запозиченої в КНР моделі т.зв. «суверенної демократії» також важливий з погляду внутрішньополітичних процесів у КНР - як індикатор правильності концепції «специфіки» й «особливого шляху» модернізації перехідних спільнот, що останнім часом піддається сумнівам у самому Китаї, в т.ч. представниками «нових лівих». Росія також виступає ресурсом для розвитку прикордонних густонаселених північно-східних провінцій країни, що особливо важливо для здійснюваної Ху Цзіньтао політики підтримки місцевих периферійних впливових еліт з метою отримання додаткового ресурсу в боротьбі за вплив у Центрі.

5. Сутність сучасного етапу розвитку китайсько-японських відносин полягає в часовому збігові двох процесів: економічного й політичного «піднесення» КНР та політичного «піднесення» Японії на базі вже накопиченого економічного капіталу. Тому, попри безперечне поглиблення економічної взаємозалежності, паралелізм процесів зміцнення глобальних позицій обох держав загострює існуючі між ними стосунки політичної й господарської конкуренції, а також реанімує старі міждержавні проблеми: територіальну суперечку за острови Сенкаку; трактування дій японської імператорської армії й адміністрації на окупованій території Китаю в 30-40-х рр. ХХ ст.; візити тайванських високопосадовців до Токіо; змагання за доступ до енергетичних ресурсів Росії, країн Близького Сходу й Латинської Америки; боротьбу за симпатії членів АСЕАН.

У політичній площині офіційний Пекін, з одного боку, намагається використати свої «конкурентні переваги» (постійний член РБ ООН, «господар» шестисторонніх переговорів з північнокорейської ракетно-ядерної проблеми) для стримування політичного «піднесення» Японії, зокрема, щодо набуття нею постійного членства в Раді Безпеки ООН, а з іншого - прагне скоротити відставання від офіційного Токіо в АСЕАН, Південній Азії, Африці й Латинській Америці шляхом здійснення інвестиційних інтервенцій. У військово-політичній сфері КНР відкрито виступає проти участі Японії в розгортанні регіональних систем ПРО, вбачаючи в цьому загрозу політиці «воєнного стримування» незалежності Тайваню. У пошуках відповіді на виклик Японії КНР нарощує свої «переваги» як ядерна держава, реалізовуючи програму розвитку й удосконалення національних стратегічних ядерних сил.

6. Поряд із активізацією зовнішньополітичної діяльності КНР на глобальному рівні початок ХХІ ст. позначений також інтенсифікацією її ролі в регіональних політичних форумах. Офіційний Пекін розрізняє ті з них, де він може відігравати «час від часу дедалі активнішу, але не провідну роль» (АРФ - регіональний форум АСЕАН з безпеки, АСЕМ - форум «Азія - Європа»), і ті, де роль КНР може бути головною чи/або другою за значимістю після очевидного лідера (ШОС, переговори з північнокорейської ракетно-ядерної проблеми, «Східноазійське співтовариство»). Дотримуючись своєї традиційної тактики «обережності й поступовості», КНР формально не декларує власного прагнення до лідерства в цих форматах, залишаючи провідні позиції, відповідно, Москві, Вашингтону й АСЕАН. Натомість офіційний Пекін зосередився на вибудовуванні «форматів співробітництва» - інтеграційних схем без участі США, як-то «АСЕАН + КНР» і «АСЕАН + 3».

Що ж до китайсько-індійських взаємин, то і Пекін, і особливо Нью-Делі в довгостроковому плані розглядають протилежну сторону як основного стратегічного суперника в Азії, а можливо, й у світі. Водночас Індія, за китайськими мірками, виступає країною «периферії» й тому не є симетричною по відношенню до КНР за сумою показників сили. Оскільки Китай активно дотримується концепції «стабілізації периферії», що в його розумінні є необхідною передумовою власного мирного зростання як «центру сили», в китайсько-індійських відносинах продовжуватимуть існувати елементи як протистояння, так і співробітництва. Навіть у разі максимального зближення обох держав об'єктивно ці держави залишатимуться союзниками-суперниками.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гримська М.І. КНР і США: глобальне партнерство чи боротьба за домінування? / М.І. Гримська // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. - Вип. 68 (Ч.1) - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. - С.127-135.

2. Гримська М.І. Традиційні засади сучасної китайської дипломатії / М.І. Гримська // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. - Вип. 69 (Ч.2) - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. - С.33-35.

3. Гримська М.І. Шанхайська організація співробітництва в зовнішньополітичній стратегії КНР / М.І. Гримська // Політологічний вісник. Зб. наук. праць. - Вип.37. - К.: «ІНТАС», 2008. - - С.344-356.

4. Гримська М.І. Особливості «відкритої дипломатії» сучасного Китаю / М.І. Гримська // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. - Вип. 73 (Ч.2) - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С.68-71.

5. Гримська М.І. Зовнішня політика Китайської Народної Республіки: традиційні надбання й виклики / М.І. Гримська // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. - Вип. 76 (Ч.2) - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С.48-56.

6. Гримська М.І. Економічна експансія КНР в Африку / М.І. Гримська // Матеріали міжнародного круглого столу «45 років Африканському Союзу» 20 травня 2008 р. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2009. - С.74-77.

Анотації

Гримська М.І. Еволюція зовнішньої політики КНР в умовах реалізації стратегії «чотирьох модернізацій». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2009.

У дисертації здійснено компаративний аналіз головних напрямків зовнішньополітичної діяльності КНР, а також засобів і методі її оптимізації в контексті глобальних і регіональних викликів національній безпеці на етапі здійснення стратегії «чотирьох модернізацій».

З'ясовано, що сучасна зовнішня політика КНР спрямована на забезпечення умов реалізації національної стратегії розвитку, метою якої є досягнення Китаєм до сер. XXI ст. статусу наддержави, що посіла б домінуюче становище в АТР і рівне за своїм політичним впливом, економічною та військовою могутністю зі США.

Обґрунтовано, що в КНР розроблена оригінальна ідеологія розвитку сучасної світової системи, за якою та формуватиметься внаслідок протистояння «глобальних місій» провідних держав, заснованих на різних цінностях, організаційних принципах, співвідношеннях «м'якої» й «жорсткої» сили, політики й економіки.

Ключові слова: зовнішня політика, модернізація, система міжнародних відносин, багатополярність, наддержава, стратегічне партнерство.

Гримская М.И. Эволюция внешней политики КНР в условиях реализации стратегии «четырёх модернизаций». - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, 2009.

В диссертации проведён компаративный анализ главных направлений внешнеполитической деятельности КНР, а также средств и методов её оптимизации в контексте глобальных и региональных вызовов национальной безопасности на этапе осуществления стратегии «четырёх модернизаций».

Выяснено, что внешняя политика КНР направлена на обеспечение условий реализации национальной стратегии развития, целью которой является достижение Китаем до сер. ХХI в. статуса сверхдержавы, что заняла бы доминирующее положение в АТР и равное США по политическому влиянию, экономическому и военному могуществу.

Обосновано, что в КНР разработано оригинальную идеологию развития современной мировой системы, согласно которой она будет формироваться вследствие противостояния «глобальных миссий» ведущих государств, основанных на различных ценностях, организационных принципах, соотношениях «мягкой» и «жёсткой» силы, политики и экономики.

Ключевые слова: внешняя политика, модернизация, система международных отношений, многополюсность, сверхдержава, стратегическое партнёрство.

Hrymska M.I. Evolution of the Chinese People's Republic's foreign policy in the conditions of realization of strategy of “four modernizations». - Typescript.

The thesis for the Ph.D. in Political Science, speciality 23.00.03 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Kyiv Taras Shevchenko National University, Institute of International Relations, Kyiv, 2009.

The dissertation proposes comparative analyses in the main orientations of foreign policy of the Chinese Peoples Republic. In addition the author analyzes methods of its optimization in the conditions of global and regional dangerous for realizing the strategy of «four modernization».

It is found out that the most important goal of the Chinese People's Republic foreign policy is to achieve in the middle of the 21-st century the position of superpower state. As a result the country will receive the dominant status in the Asian-Pacific Region and equal political and economic influence in comparison with USA. It is grounded, that original ideology of development of the modern world system, in obedience to which it will be formed because of opposition of “global missions» of the leading states, based on different values, organizational principles, correlations of “soft» and “hard» force, policy and economy, is elaborated in the Chinese People's Republic.

The makers of Chinese foreign policy strategy associate national interests of the country more family with the great states, than with developing countries. At the beginning of 1990th Chinese political elite with a criticism estimates multilateral international forums. Today the Chinese People's Republic considers participation in them as a method of forming rules of international cohabitation, improvement of relationships with the nearby states (especially Central and South-East Asia) and limitation of global influence of the USA.

At the same time the regional in the policy of the Chinese People's Republic keeps obvious advantage before global, near before distant, bilateral before multilateral, that is why it's collaboration conflicts differ from other states. While a dialog with the West is conducted on to legalistically legal to basis, and each time the result of co-operation depends on correlation of forces and interests, the spectrum of relations of the Chinese People's Republic with «periphery» and «semiperiphery» is considerably more rich. Special value gets relationships with the nearby states: close political and soldiery copulas are here widespread sufficiently, developed and inculcated in life collective positions and actions; on the whole, regionalizm of the Chinese foreign policy quite often will be realized in a simple term «neighbourliness».

Although the Chinese leaders of «fourth-generation» in public interpret multipolarity, at the same time the Pekinese analysts realize that their country will not be able to change the global prevailing of the USA. Now is a great probability of transformation of the Chinese People's Republic to superpower, which will compete with the USA interests not only in East Asia but also on Near east and in Central Asia. The policy of bringing in, which was carried out at presidency of W.Clinton, was complemented by the policy of inhibition, which was transformed after September, 11 2001 in the policy of «soft inhibition of China by his more active bringing in».

The deepening Chinese-Russian strategic partnership is based on understanding of principles of conception of «harmonious» world order, pulled out the «fourth generation» of leaders of the Chinese People's Republic. The major point in these relations is to search the ways of civilization exchange and co-operation, confession of cultural and valued variety. Kremlin goes out from near to the Chinese strategic understanding, that the policy of the West far is not instrumental in forming of own identity, and also in both noted countries.

Key words: foreign policy, modernization, system of the international relations, multipolarity, superpower, strategic partnership.

Размещено на Allbest.ru