Профспілки та політична система: специфіка взаємодії в сучасному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 329 : 331.105.44

ПРОФСПІЛКИ ТА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА:

СПЕЦИФІКА ВЗАЄМОДІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

ТУПИЦЯ Олег Леонідович

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор політичних наук, професор ЦВИХ Володимир Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор ЩЕДРОВА Галина Петрівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ, завідувач кафедри політології,

проректор з науково-педагогічної, виховної і соціальної роботи доктор політичних наук, доцент БОРТНІКОВ Валерій Іванович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, професор кафедри політології

доктор політичних наук, доцент КІНДРАТЕЦЬ Олена Миколаївна, Запорізька державна інженерна академія, професор кафедри менеджменту організацій

Захист відбудеться 8 жовтня 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, Дніпропетровськ, пл. Т. Г. Шевченка, 1, (парк ім. Т. Г. Шевченка), Палац студентів ДНУ, к. 30.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий 4 вересня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С. В. СТАВЧЕНКО

АНОТАЦІЇ

Тупиця О. Л. Профспілки та політична система: специфіка взаємодії в сучасному суспільстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, 2009. політичний профспілка суспільство

Дисертація присвячена дослідженню специфіки взаємодії політичної системи та профспілок як чинника розвитку сучасного суспільства. Визначено принципи, механізми та динамічні характеристики взаємовпливу як профспілок і політики в цілому, так і окремих їх компонентів. Окреслено ситуації висування вимог профспілок на політичний рівень. Введено в науковий обіг поняття оптимального політичного статусу профспілок у значенні сукупності характеристик проективного стану реалізації основних функцій профоб'єднань, який корелюється із завданнями та потребами розвитку суспільства в умовах розбудови демократичної політичної системи. Розкрито природу й закономірності набуття профспілками окремих рис політичної суб'єктності. Проаналізовано перспективні засоби набуття профспілками впливових позицій на політичній арені, серед яких основними є методи та техніки політичної комунікації, політико-організаційні дії, здатність до адаптації на виклики зовнішнього впливу та тенденції глобалізації, врахування етноментальної та психологічної специфіки політичного середовища кожної окремої країни.

Ключові слова: профспілки, профспілковий рух, політична система, соціально-професійна структура суспільства, соціальне партнерство, оптимальний політчиний статус профспілок, стратегія публічної поведінки профспілок, інтеграція профспілок до глобальних економічних процесів, політична суб'єктність профспілок.

Тупица О. Л. Профсоюзы и политическая система: специфика взаимодействия в современном обществе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, Днепропетровск, 2009.

Диссертация посвящена исследованию специфики взаимодействия политической системы и профсоюзов как фактора развития современного общества. Определены принципы, механизмы и динамические характеристики взаимовлияния как профсоюзов и политики в целом, так и отдельных их компонентов. Очерчены ситуации выдвижения требований профсоюзов на политический уровень. Введено в научный оборот понятия оптимального политического статуса профсоюзов в значении совокупности характеристик проективного состояния реализации основных функций профобъединений, которые коррелируют с задачами и потребностями развития общества в условиях формирования демократической политической системы.

Установлены специфические детерминанты политического развития профсоюзов в условиях тоталитарного, либерально-демократического и переходного режимов. Выявлены предпосылки активизации политического участия профсоюзов, связанные как с общей логикой развития политической ситуации, так и с потребностями объединений наемных работников как ведущих акторов социально-экономических отношений. Описаны направления эволюции политико-идеологических ориентаций профсоюзов, а также способы влияния организаций трудящихся на принятие властных политических решений. Особое внимание уделено особенностям нормативно-правового обеспечения политического статуса профсоюзов как основе их равноправного положения в сравнении с объединениями работодателей и органами государства. Освещены вопросы взаимодействия профсоюзов и структур гражданского общества, выявлены основные направления сотрудничества и конкуренции между ними.

Рассмотрены особенности воздействия политических факторов развития профсоюзных структур и выполнения ими основних функций по защите прав трудящихся, а также перспективы расширения членской базы профсоюзов за счет их политической деятельности.

Раскрыта природа и закономерности приобретения профсоюзами отдельных черт политической субъектности. Проанализированы перспективные средства приобретения профсоюзами влиятельных позиций на политической арене, среди которых основными являются методы и техники политической коммуникации, политико-организационные действия, способность к адаптации к вызовам внешнего влияния и тенденциям глобализации, учета этноментальной и психологической специфики политической среды каждой отдельной страны.

Ключевые слова: профсоюзы, профсоюзное движение, политическая система, социально-профессиональная структура общества, социальное партнерство, оптимальный политический статус профсоюзов, стратегия публичного поведения профсоюзов, интеграция профсоюзов в глобальные экономические процессы, политическая субъектность профсоюзов.

Tupytsya O. L. Trade Unions and Political System: Peculiarities of Cooperation in the Contemporary Society. - Manuscript.

Thesis submitted for Doctor of Political Sciences degree in speciality 23.00.02 - Polilical Institutes and Processes. - Dniepropetrovsk National University named after Oles Honchar, Dniepropetrovsk, 2009.

Dissertation is devoted to research of specific of cooperation of the political system and trade unions as a factor of contemporary society's development. Certain principles, mechanisms and dynamic descriptions of mutual ifluence of trade unions and poliyics as a whole and its separate components were defined. It is entered in the scientific turn of concept of optimum political status of trade unions in a value as aggregate of descriptions of the projective state of realization of basic functions of professional associations, which correlates with tasks and necessities of development of society in the conditions of alteration of the democratic political system. Nature and conformities to the law of acquisition is exposed by the trade unions of separate lines of political subjectness. Perspective facilities of acquisition by the trade unions of influential positions on a political arena, among which basic are methods and technicians of political communication, organizational actions, capacity for adaptation on the calls of the external influencing and tendency of globalization, account of ethnomenthal and psychological specific of political environment of every separate country were analysed .

Keywords: trade-unions, trade-union movement, political system, social and professional structure of society, social partnership, optimum political status of trade unions, strategy of public behavior of trade unions, integration of trade unions into the global economic processes, political subjectness of trade unions.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток політичної науки характеризується пошуком нових методологічних підходів та нових предметних сфер, розробка яких має забезпечити комплексне відображення мінливого політичного світу. Одним з провідних напрямів подібного розвитку слід вважати удосконалення поняття політичної системи, яке в умовах постмодернізації суспільства набуває нового значення. Дієвим засобом розкриття нової сутності політичної системи є дослідження значення та ролі нетрадиційних політичних інститутів та явищ, що перебувають на межі власне політики та її соціального оточення. Серед подібних напрямків дослідження, які відкривають нову перспективу політичного життя, доповнюють державо- та владо-центричну орієнтацію політичної теорії відображенням неформальних зв'язків суспільства та політики, виокремлюються громадські організації та рухи, групи інтересів, маргінальні соціальні спільності, етнічні меншини та профспілки. Вивчення політичної ангажованості професійних об'єднань наближає дослідників до розуміння основних варіантів розвитку не тільки окремих суспільств, але й світу в цілому. В першу чергу, це стосується перспектив формування світового громадянського суспільства як альтернативи елітарній та непрозорій практиці наднаціонального політичного управління, спрямованого на розподіл світових ресурсів з боку транснаціональних корпорацій. Разом з тим, актуальність дослідження політичної активності профспілок обґрунтовується специфікою політичного розвитку окремих країн, що характеризується зростанням ролі маніпулятивного медіа-компоненту політико-комунікаційної підсистеми політичної системи, втратою ефективності політичними партіями як інститутами представництва соціальних інтересів, відривом елітарних верств від мас та зниженням політичної активності населення. Професійні спілки виступають однією з найбільш потужних форм соціальної та економічної організації суспільства, яка має тривалу історію взаємодії з політичними силами, державою та громадськими організаціями як базовими компонентами політичної системи. Для них є характерним високий ступінь мобілізаційної спроможності та відстоювання найістотніших інтересів громадян: соціальних стандартів та умов праці. Саме завдяки цим якостям профспілки мають шанс повернути до політичної системи орієнтованість на потреби та підтримку суспільства, подолати явища аномії та деструктивного політико-комунікаційного впливу, змусити державу та політичні сили у більшій мірі опікуватися реальними проблемами суспільства. Особливо актуальним розкриття політичного потенціалу профспілок є для трансформаційних суспільств, до яких належить і сучасна Україна. В таких державах політичний процес ще не отримав сталих форм, прийняття важливих політичних рішень ще остаточно не набуло публічного та правового характеру, основна маса населення є відстороненою від впливу на дії влади через нерозвиненість громадянського суспільства. Профспілки в цих умовах можуть істотно динамізувати процеси демократизації, залучаючи населення до боротьби за базові права та умови життя, перетворюючись на важливого гравця в межах вироблення державної соціальної політики. Здійснення цього сценарію потребує визначення основних особливостей сучасного стану профспілок в Україні й світі, наявних ресурсів його зміни та кінцевого пункту перетворень у вигляді такого статусу профспілок у політиці, який би відповідав їхній суспільній вазі.

Актуальність роботи підсилюється недостатнім рівнем уваги дослідників до проблеми взаємодії профспілок і політичної сфери. Попри наявність окремих досліджень із висвітлення участі об'єднань працівників у політичному процесі, виконані в різні періоди та в умовах різних країн, поза увагою дослідників залишився аналіз наявних взаємодій профспілок та основних компонентів політичної системи. Більшої уваги потребує встановлення специфіки функціонування політичної системи та профспілок в умовах суспільства, що трансформується, а також визначення ролі та місця профспілкового руху в глобальній політичній системі майбутнього.

Серед сучасних вітчизняних та зарубіжних робіт, що розглядають теоретико-методологічні та практичні аспекти функціонування профспілок як соціальних і політичних інститутів, виділяються дослідження Г. П. Алексєєва, М. В. Баглая, Ю. Є. Волкова, В. В. Грибанова, Н. Н. Гриценка, Д. А. Істона, У. А. Кадейкіна, Т. В. Карпової, А. Н. Крестьянінова, Ф. М. Кирилюка, Д. В. Неліпи, М. П. Ненашева, М. І. Обушного, Т. А. Парсонса, І. А. Побочого, М. В. Примуша, А. О. Сіленко, Ю. П. Сурміна, Т. Л. Фролової, В. Ф. Цвиха, О. О. Чемшита, Г. П. Щедрової, Я. Ю. Щепанського.

Разом з тим, попри те, що проблеми реформування профспілкового руху на сучасному етапі носять комплексний, міждисциплінарний характер, наукові дослідження в цій області ведуться за широким спектром суспільнозначущих проблем, які не включають глибинного теоретичного та практичного аналізу місця та ролі сучасних профспілок у політичній сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Дослідження заявленої тематики пов'язане із розробкою наукової теми «Методологічні засади, інституційні можливості та соціокультурні чинники забезпечення стабільного політичного розвитку», яку здійснює кафедра політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення особливостей відносин політичної системи та профспілок у сучасному суспільстві, пошук теоретичних і практичних засад визначення сутності, місця, ролі та функцій профспілок як особливого політичного інституту представництва інтересів соціальних верств найманих працівників у становленні, функціонуванні та розвитку політичної системи.

Для досягнення мети визначено такі основні завдання дослідження:

- визначити теоретичні та методологічні засади дослідження політичної ролі профспілок у відповідності з реаліями розвитку сучасного суспільства;

- розкрити взаємозв'язок будови та розвитку соціально-професійної структури суспільства та владно-організаційного впливу держави, обумовленого режимними характеристиками політичної системи;

- встановити основні інституційні риси та функції профспілок у політичний системі сучасного суспільства;

-дослідити організаційно-правові засади соціально-трудових відносин як чинника зміни політичного статусу профспілок;

-визначити основні політико-комунікаційні засоби посилення політичної ролі профспілок та чинники функціонування масової політичної свідомості, що впливають на цю роль;

- показати вихідні характеристики оптимального політичного статусу профспілок, що є основою видозміни теоретичного уявлення про місце та роль профспілок у політичний системи сучасної України, а також орієнтиром для практичної політичної діяльності, спрямованої на підсилення політичного впливу;

-обґрунтувати стратегічні та тактичні пріоритети політичних дій сучасних профспілкових об'єднань України, що випливають з потреб політичної системи, обумовлених впливом глобалізації, а також внутрішніми потребами розвитку профспілкового руху.

Об'єктом дослідження є політична система як організаційно-структурний вимір сучасної політичної сфери, існування якої проявляється у функціонуванні інститутів, процесів та специфічних відносин, відокремлених від решти суспільства (як зовнішнього середовища). Цей вимір одночасно розглядається як частина макросистеми соціуму, що відповідає за його управління та інтеграцію.

Предметом дослідження є відносини професійних спілок як добровільних об'єднань найманих працівників із політичною системою, що включають суб'єктні та об'єктні зв'язки із всіма компонентами структури сучасної політики: інститутами управління та представництва, політичними процесами та різновидами політичної діяльності, а також духовно-культурною сферою політики та сферою політичної комунікації.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, використовується ряд методів. Основними серед них є наступні.

Велике значення для даної роботи мають загальнологічні методи наукового пошуку: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, теоретичне моделювання. За допомогою цих методів були визначені окремі складові концепції наявного статусу профспілок у політичній системі, об'єднані результати дослідження різних тематичних блоків, встановлені найбільш типові загальні риси політичної діяльності профспілок, детермінованих принципами розвитку сучасного суспільства, розроблені висновки, адекватні структурним підрозділам дисертації, визначені тенденції збільшення політичного впливу профспілок у залежності від ситуації в окремих державах, на основі наявних емпіричних випадків побудовані типові моделі поведінки профспілок у різних типах політичних систем. Значну роль у дослідженні відіграє системний підхід, який поєднує аналіз структури і функцій політичної діяльності профспілок та їх залучення до політичної системи з визначенням істотних факторів впливу соціально-політичного середовища на політичні процеси в різних державах і зворотний вплив політичних рішень на активність профспілок. Структурно-функціональний метод у даному дослідженні дозволив виокремити складові процесу політизації профспілок та дослідити їх функціонування у динамічній взаємодії з іншими інститутами політичної системи. Порівняльний метод сприяв виявленню актуального змісту близьких теоретичних понять шляхом їх співставлення (наприклад, профспілок як громадських організацій та економічних агентів, політичної участі та політичної діяльності). Застосування методу ретроспективного аналізу дозволило адаптувати до завдань політологічного дослідження наявні історичні дані щодо діяльності профспілок різних періодів та встановити ключові розбіжності між умовами діяльності профспілок у ліберально-демократичному, тоталітарному та перехідному суспільстві. Метод моделювання, орієнтований на створення і дослідження моделей різних способів взаємодії профспілок і політичної влади. Окрім того, цей метод використовується для виявлення сутнісних характеристик оптимальної політичної поведінки профспілок. Застосування соціокультурного підходу дає підставу проектувати сучасний стан політичного життя на майбутнє не в фатально зумовленому вигляді, а як багатоваріантну перспективу з можливістю реалізації декількох варіантів суспільного розвитку.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше на теоретичному рівні у вітчизняній політологічній дослідницькій традиції було цілісно та розгорнуто досліджено сутність профспілок як феномену політичної сфери сучасного суспільства, а також їхня роль у розбудові нової парадигми зворотного зв'язку між соціальним середовищем та власне політичною системою.

У межах проведеного дослідження обґрунтовано теоретичні положення, які характеризуються науковою новизною та полягають у наступному:

-встановлено, що основними чинниками набуття сучасними профспілками політичного статусу є особливості параметрів розвитку політичної системи, серед яких основними є втрата традиційними інститутами свого функціонального змісту та неспроможність політичних партій, держави, громадських рухів та груп інтересів адекватно вирішувати завдання розвитку трансформаційного суспільства, що вимагає пошуку адекватного механізму конвертації соціальних інтересів на політичні рішення;

-визначено, що основою розгляду профспілок як елементів демократичної політичної системи є специфічні якості об'єднань найманих працівників як громадянських утворень, які полягають в тому, що профспілки мають потенційні ресурси для активної політичної діяльності завдяки масовому членству, а також постійні інтереси, які є важливими для всього суспільства, що робить їх основою для широкої електоральної підтримки, та зацікавленість у впливі на владу в силу регулятивної специфіки соціально-трудових відносин;

- доведено, що політична роль профспілок відображається через ступінь політичної суб'єктності, яка має прояв у підвищенні рівня політичної активності (присутності у ситуативно-подієвому контексті політики), зростанні впливу на прийняття політичних рішень, на розвиток політичного процесу, автономності та незалежності у визначенні стратегії та тактики політичних дій, вільному виборі партнерів із політичної співпраці та самостійному визначенню ідеологічної та програмної платформи політичної участі. Політична суб'єктність профспілок виступає вирішальним чинником зміцнення позицій профоб'єднань у відносинах з владою та політичними силами;

- вперше у вітчизняний політичний науці обґрунтовано концептуальний зв'язок між специфікою конфігурації системи соціально-професійного представництва, політичним режимом та взаємодією соціального середовища і політичної системи, який полягає у детермінації розвитку структури соціально-професійного представництва владним впливом держави у відповідності з типовими режимними характеристиками в напрямі визначення провідного компоненту представництва професійних інтересів. У свою чергу, місце основного агента зв'язку між соціальним середовищем політики як джерелом вимог і підтримки політичної системи, можуть посідати профспілки як найбільш масова представницька організація, а їх політичний вплив у вигляді компоненту структури соціально-професійного представництва знову залежить від базових режимних передумов;

- обґрунтовано, що політико-інституційна сутність профспілок залежить від їх здатності набувати окремих рис основних політичних інститутів, яка проявляється в періоди найбільшої інтенсифікації політичного процесу (політичні кризи, періоди тривалого громадянського протистояння) та еволюціонує у напрямку заміщення основних функціональних елементів політичної системи, які втрачають здатність забезпечувати політичне управління суспільством, а це робить виконання профспілками політичних функцій обмеженим періодами нестабільності політичної системи, носить тимчасовий характер (за винятком ситуацій перетворення профспілок на політичні партії);

- набуло подальшого розвитку тлумачення поняття «політична участь профспілок», яке відображає сукупність дій, поведінкових реакцій, комунікаційних взаємодій, пов'язаних із ставленням профспілок як об'єднань громадян до світу політики. Політична участь профспілок являє собою залучення їхніх членів як представників соціально-політичної спільності на індивідуальній або груповій основі в процес політико-владних відносин усередині даного суспільства або міжнародного співтовариства. Також встановлено, що у випадку профспілок політична участь розкривається як добровільна активність, за допомогою якої члени профспілок і профспілки як організації беруть участь у виборі політичних лідерів та органів управління, і таким чином - прямо або побічно, - у формуванні державної політики;

- здійснено класифікацію мотивацій політичної діяльності профспілок, в якій на основі аналізу результатів та зміни поведінки профоб'єднань виокремлено внутрішні (політичний інтерес, що втілюється у конкретних вимогах до влади, потреби профспілок у стабільному розвитку та подальшому існуванні як соціального інституту та дієвої організації трудящих, амбіції керівництва профспілок у розширенні сфери впливу) та зовнішні чинники (прямий директивний вплив держави та політичних сил, тенденції розвитку соціально-політичної ситуації, зовнішньополітичний вплив), де мотивація політичної діяльності профспілок виступає як складна інтегрована структура, що ґрунтується на нестійкому балансі внутрішніх та зовнішніх чинників впливу та залежить від особливостей профспілкового руху в кожній окремій країні;

- визначено, що ключовою характеристикою сучасного стану політичної сфери, котра зумовлює розширення присутності профспілок у політичній системі за рахунок раніше не властивих для них функцій, є постмодернізація політики, яка стає основою перегляду традиційних лінійних схем еволюції співвідношення соціального середовища та політико-інституційного блоку (що має вираз у втраті профспілками однобічної ідентичності як соціально-економічних та соціально-правових суб'єктів і розширення кола їхніх безпосередніх функцій за рахунок політичних) та завдяки якій відбувається зміна у ідеологічних преференціях профспілок (що означає більш гнучкий вибір політичних партнерів, диверсифікацію політичних цілей, розширення діапазону політичних дій);

- виявлено нові особливості трансформаційного політичного режиму, які впливають на специфіку розвитку соціально-професійної структури українського суспільства, до переліку яких належать наявність тенденцій директивного впливу держави (виконавчої влади та державного апарату) на поведінку суб'єктів представництва професійних інтересів та залучення соціально-професійних організацій до неформальних практик прийняття політичних рішень;

- розкриті риси соціального партнерства як політичного явища, які полягають у загальносуспільному значенні результатів співпраці, забезпеченні соціального підґрунтя політичної стабільності, консенсусній природі досягнення домовленостей, наявності балансу сил партнерів та постійному змаганні за отримання кращих позицій, регулятивному впливі держави на соціальну сферу та ідеологічній позиції владних еліт, втіленні групових політичних інтересів у позиціях сторін, представництві інтересів основних соціальних спільностей;

- встановлено основні параметри змісту проективної моделі оптимального політичного статусу профспілок, серед яких найбільш значущими є рівень політичного впливу профспілок, що ґрунтується на суб'єктній позиції в політичній діяльності, адаптація та подолання чинників, які обмежують свободу політичних дій профспілок (позаекономічний тіньовий тиск, політико-культурні та політико-психологічні чинники), визначеність та збалансованість стратегії політичних дій (мети, засобів), ідеологічної платформи, організаційна та ресурсна спроможність профспілкових об'єднань до ефективних політичних дій (що передбачає консолідацію профспілкового руху). Крім того, критерієм оптимальності політичного статусу профспілок в сучасній Україні виступає відображення наслідків їх політичної активності на забезпеченні базових потреб найманих працівників;

- доповнено політичний зміст поняття «профспілковий рух», який, відповідно до умов сучасного суспільства, є проявом нових соціальних рухів, засобом виразу в політиці соціальної ідентичності великих груп населення, які втрачають психологічну та культурну орієнтацію в умовах постіндустріального суспільства та є чинником демократизації суспільства у трансформаційних країнах, оскільки виступає засобом виразу колективної раціональної дії, спрямованої на відстоювання базових інтересів населення на політичному рівні;

- вперше у вітчизняній політичній науці з позицій оптимального політичного розвитку українських профспілок проаналізовано вплив зовнішньополітичних детермінант функціонування політичної системи України, який полягає у необхідності трансформації організаційної структури профспілкового руху з метою забезпечення консолідованої та синхронізованої відповіді на виклики глобалізації як процесу неконтрольованого з боку національних держав економічного тиску на соціальні стандарти, умови праці та правове забезпечення соціально-трудових відносин. Також ключовим напрямом політичної еволюції українських профспілок має стати відповідність стандартам профспілкового руху країн Європейського Союзу, яка включає адаптацію до нової парадигми соціального партнерства - соціального діалогу.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження, отримані у ході вивчення ролі профспілок у політичній системі сучасного суспільства дають розгорнуте уявлення про основні тенденції взаємодії професійних об'єднань трудящих з основними політичними інститутами сучасності: державою, політичними партіями, громадськими рухами, групами інтересів. Наукові доробки мають важливе значення для подальшої розробки проблем політичної обумовленості еволюції організаційної структури профспілок у транзитивних країнах. Істотне значення результати дослідження мають й для розробки стратегії та тактики профспілкових об'єднань у взаємодіях з політичними та владно-адміністративними акторами, предметом діяльності яких є різні аспекти діяльності профспілок. Результати роботи можуть бути використані в навчальному процесі у вищих навчальних закладах при викладанні курсів із політології, ряду спеціальних навчальних курсів.

Запропоновані у роботі концепції оптимального політичного статусу профспілок, заходів публічної комунікативної взаємодії в межах громадянського суспільства, аналіз пріоритетних напрямів впливу на економічних акторів з метою удосконалення соціально-трудових відносин, мають практичне значення для діяльності сучасних профспілкових організацій та їхніх органів. Організаторам та керівникам сучасного профспілкового руху можуть стати корисними також запропонований в дослідженні аналіз основних чинників зовнішньополітичного впливу на політичні перспективи українських профспілок, зокрема, виклики, пов'язані з розвитком глобалізаційних процесів.

Особистий внесок здобувача. Постановка і вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено одну наукову монографію та 35 інших наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, її результати та висновки були викладені автором і обговорювалися на засіданні кафедри політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, в авторських лекційних курсах з політології та спецкурсів «Профспілки в політичній системі», «Політика соціального партнерства» для студентів спеціальності «Політологія» названого університету, доповідалися й обговорювалися на міжнародних, загальноукраїнських, регіональних і внутрішньовузівських наукових і науково-практичних конференціях і круглих столах: Регіональній науково-практичної конференції «Роль кафедр соціально-гуманітарних дисциплін у формуванні морально-етичної культури студентів» (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції «Соціально-гуманітарна освіта та наука в контексті європейської інтеграції» (Дніпропетровськ, 2007); Всеукраїнській науково-практичної конференції «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінанси України» (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем у контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції» (Харків, 2008), Міжнародній науковій конференції «Профспілки України: минуле, сучасність, майбутнє» (Горлівка, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (Луганськ, 2008), Всеукраїнській науковій конференції «Парламентські та позапарламентські способи представництва суспільних інтересів в Україні» (Дніпропетровськ, 2008), Регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2009), Міжнародному навчальному семінарі «Актуальні проблеми розвитку системи державних соціальних стандартів та соціальних гарантій» (Москва, 2009), Міжвузівській науково-практичній конференції «Світоглядні трансформації сучасного суспільства» (Кривий Ріг, 2009), Міжрегіональному круглому столі «Інтелектуальна спадщина П. Сорокіна і сучасність» (Дніпропетровськ, 2009), Регіональна наукова конференція «Проблеми соціально-гуманітарної освіти та науки» (Дніпропетровськ, 2009), Міжнародній круглий стіл «Педагогічні проблеми забезпечення якості професійної підготовки фахівців в умовах євроінтеграції» (Павлоград, 2009), Всеукраїнська наукова конференція «Профспілки України: історія, сьогодення, майбутнє» (Львів, 2009), Другі наукові читання, присвячені пам'яті професора А. М. Черненка «Питання політичної історії України та Росії» (Дніпропетровськ, 2009) а також безпосередньо у практичній діяльності автора в профспілкових структурах різних рівнів.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано індивідуальну монографію, 27 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 8 тез і статей за матеріалами конференцій.

Структура дисертації обумовлена поставленими метою і завданнями дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, кожен з яких вміщує підрозділи, висновків і списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 420 сторінок, 43 сторінки - список використаних джерел і літератури (642 найменування). Обсяг текстової частини дисертації складає 377 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкривається ступінь наукової розробленості проблеми, формулюються об'єкт, предмет, мета і завдання, визначаються методи дослідження, наукова новизна, вказується практична значимість отриманих результатів та їх апробація, а також наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичні та методологічні основи дослідження взаємодії профспілок і політичної системи» розглядається процес формування теоретичних засад і пріоритетних напрямків аналізу суспільно-політичної діяльності профспілок, визначається місце у структурі соціально-гуманітарних досліджень політологічного наукового пошуку щодо взаємодії політичної системи та профспілок, а також розкривається методика політологічного дослідження політичної ролі об'єднань найманих працівників, у тому числі формулюються світоглядні підвалини і методологічні принципи.

Підрозділ 1.1. «Проблема політичного статусу профспілок у науковій літературі» містить аналіз .розвитку досліджень взаємин профспілок і політики у межах комплексів історичних, соціологічних, правознавчих та політологічних дисциплін. Відзначається, що відносини профспілок і політики як об'єктивний стан політичної реальності стають політологічною науковою проблемою задовго до оформлення системної парадигми та пов'язані з активною участю профспілок у громадських і політичних рухах починаючи із середини ХІХ століття. У різні часи до теми політичної ролі профспілок зверталися дослідники, що належали до різних наукових шкіл і були прихильниками різних методологічних парадигм. Вивчення цієї теми до появи системної теорії політики носило в основному факультативний характер, додатковий до соціально-економічного та соціально-філософського аналізу. До кінця ХХ ст. проблема залишалася другорядною внаслідок переваги традиційних інституційних суб'єктів політики та апробації емпіричних методів в американській політичній науці. Виникнення теорії політичної системи як такої знову не спонукало до самостійного вивчення профспілок як окремого явища політики. Лише початок ХХІ ст. зробив очевидним необхідність дослідження профспілок як суб'єктів взаємодії з політичною системою, оскільки традиційна політична роль профоб'єднань як партнерів політичних партій та громадських організацій у сучасному контексті раніше не розглядалася. Це не відповідає їх місії у трансформаційних суспільствах, де відбувається занепад традиційних політичних партій внаслідок медіатизації політики. Невизначеність відносин профспілок із політичною системою істотно звужує можливості прогнозування політичних процесів на далеку перспективу.

Перші спроби комплексного вивчення політичної ролі профспілок мали місце у роботах М. Вебера, Р. Міхельса. Вказані автори розглянули окремі особливості політичної ролі профспілок в умовах становлення масового суспільства. Роботи К. Маркса, К. Каутського, О. Рюлле, В. Леніна, Л. Троцького відкрили перспективу політичної участі профспілок у контексті класової боротьби.

Серед робіт, що розглядають теоретико-методологічні та практичні аспекти функціонування профспілок як соціальних та політичних інститутів, виділяються дослідження Е. Дюркгейма, Т. Парсонса, Г. Спенсера, Р. Мертона, Д. Хоманса, Я. Щепаньського, С. Вебб, Е. Пауелла, Ф. Хайєка, Г. Пеллінга, Г. Брауна та ін.

Важлива роль у теоретичній розробці проблематики політичної участі профспілок відводиться історичним дослідженням. Важливу групу історичних джерел становлять дослідження, що вивчають профспілковий рух за межами СРСР та СНД. Політична складова діяльності профспілок за межами СРСР у роботах Р. Д. Давацової, В. О. Зленка, Ю. П. Іванова, М. В. Окішевої (роботи радянського періоду) продемонстрована більш наочно, оскільки в них дається оцінка політичним режимам, відмінним від радянського, профспілки розглядаються як один із компонентів світового робітничого руху, авангардом якого виступають легальні та нелегальні ліві політичні сили.

Окрему групу становлять історичні роботи пострадянського періоду, присвячені зарубіжним країнам. У них істотно послаблена ідеологічна упередженість, що походить від марксистсько-ленінської догматики, події аналізуються більш об'єктивно та змістовно. Така характеристика стосується насамперед праць С. Г. Головка, Ф. І. Зендельбека, І. А. Єремєєвої. У той же час, вітчизняні історики О. М. Мовчан та В. М. Докашенко досягли значних результатів у виявленні специфічних особливостей політичних функцій профспілок за умов радянської державної структури.

Сучасні соціологічні дисертаційні дослідження Т. Л. Фролової, І. Г. Аксенова, Л. Ю. Шадріна, Т. А. Заславської дозволяють виявити найбільш перспективні напрями політичної участі сучасних профспілок - відстоювання інтересів суспільних груп та участь у функціонуванні політичних інститутів.

Найбільш близьким до визначення статусного положення профспілок у політичній системі є політологічний підхід. Розглядаючи профспілки як явище політики, учені-політологи концентрують зусилля на аналізі тих аспектів політичної реальності, які мають найбільш актуальне значення для їх сучасного стану. Зокрема, один із провідних українських дослідників проблематики профспілок В. Ф. Цвих звертає увагу на ступінь їх інтегрованості у громадянське суспільство.

Водночас політологічній традиції притаманна також орієнтація на виокремлення рис профспілок як суб'єктів суспільної діяльності. У цьому плані найбільш рельєфними стають ті з них, які вказують на неполітичну сутність професійних об'єднань, на їх «вторинну» залученість до політичної сфери.

Особливим виміром політологічної концептуалізації політичного статусу профспілок виступає вимір представництва групових інтересів у політиці. Згідно з класичним тлумаченням, (наприклад, за А. Бентлі та Д. Труменом) активність лобістських груп є ключовою для розуміння функціонування всього владно-інституційного дизайну кожної держави. Представляючи профспілки у вигляді груп відстоювання інтересів, політологічні дослідження ще більше акцентують увагу не тільки на можливостях їх участі в політичних процесах, але й на сутнісній орієнтованості до такої участі. Широку панораму взаємодії профспілок і громадянського суспільства, у тому числі в період соціальних та політичних трансформацій та на рівні глобального політичного розвитку розкривають у своїх роботах В. Ф. Цвих, М. П. Ненашев, Д. В. Неліпа, В. Л. Бойко, М. А. Шепєлєв.

Специфіка вивчення діяльності профспілок у межах юридичних наук полягає у посиленій увазі до основних засад нормативного забезпечення правової суб'єктності та об'єктності даних утворень. Політичний вимір функціонування профспілок проявляється здебільшого непрямим шляхом через відображення їх взаємодій з інститутами, що є одночасно учасниками політичних процесів - державних органів та громадських організацій. Цей напрям правознавчої інтерпретації громадянської позиції профспілок розкривається у працях Ф. А. Цесарського, О. Н. Соловйова,О. М. Ващук.

Аналіз наявної літератури засвідчив дисциплінарну підпорядкованість вивчення політичного статусу профспілок. Цей стан відображає специфіку проблемного поля, що сформувалося як конгломерат дослідницьких фокусів з різних галузей гуманітарного знання: історії, правознавства, соціології та політології. Водночас, він засвідчує певну обмеженість кожного з підходів до вирішення дослідницького завдання встановлення політичного статусу професійних спілок у сучасному суспільстві.

У підрозділі 1.2. «Синергетична методологія як засіб дослідження політичної ролі профспілок» відзначається, що істотно важливою передумовою вибору методології даного дослідження є наявні тенденції розвитку соціально-гуманітарного знання. За сучасних умов на характер наукового дослідження суспільства вирішально впливає переорієнтація від однодисциплінарних, предметно орієнтованих досліджень до міждисциплінарних проблемно орієнтованих. Поліваріантність інтерпретації істини у гуманітарних дослідженнях передбачає звернення до історичних, психологічних, математичних, статистичних, соціологічних та інших методів. Указані обставини зумовлюють пошук парадигми дослідження, якій були б притаманні інноваційність, здатність поєднувати різноманітні методичні підходи та наявність чіткої кінцевої перспективи. На думку автора, наведені властивості має синергетична методологія в інтерпретації Г. Хакена, І. Пригожина, В. Степіна, І. Ковальченко. Необхідність застосування

синергетичної парадигми зумовлена потребою аналізу поведінки основних політичних акторів при вивченні політичних систем, що уможливлює адекватне пояснення динаміки процесів розвитку.

Розкриваючи закономірності нелінійного розвитку та чинників самоорганізації як у природних процесах, так і у суспільних, синергетична методологія відкриває важливу перспективу позасистемної асиметрії наслідків інноваційної зміни політичної сфери (шляхом, зокрема, застосування маркетингових засобів), які становлять передумови власне політичних відносин за умов демократичного ладу.

Синергія є тією методологічною площиною, яка дає можливість урахувати такі явища політичного буття, які знаходяться поза межами системного та структурно-функціонального аналізу, не потрапляють до поля зору владно-інституційної метаперспективи традиційної політичної науки, що склалася у середині ХХ ст. (Д. Істон, К. Дойч, Т. Парсонс). На думку автора, значення синергетичного підходу надзвичайно зростає у дослідженнях сучасних трансформаційних суспільств, і саме цей аспект обумовив його використання у розділі даної роботи, присвяченому місцю та ролі профспілок у політичному розвитку трансформаційних суспільств. Експлікуючи подвійну природу профспілок (політичних і соціальних інститутів) як феномена політичного життя за допомогою комплексного міждисциплінарного аналізу, ми матимемо змогу встановити її потенціал як чинника стабільного та інноваційного розвитку політичної інфраструктури сучасної України.

У підрозділі 1.3. «Методика дослідження взаємодії профспілок та політичної системи» розглядається специфіка сукупності методичних прийомів, спрямованих на вирішення завдань даної роботи. Стверджується, що методика дослідження у значній мірі обумовлена особливостями та сутнісними рисами предметної сфери. Остання, з огляду на здійснений нами аналіз наявної літератури, окреслюється як функціонування профспілок у сфері політики сучасного суспільства, що в її основних макропараметрах визначається системним виміром, а також прийняття ними політичних рішень і здійснення політичних дій. Змістом предметної сфери дослідження є багатоманітні зв'язки профспілок із сучасною політичною системою, які визначають їх специфічний статус відносно традиційних політичних інститутів і процесів. Статус профспілок як політичного явища в сучасному суспільстві є основною частиною предметної сфери цього дослідження.

Для вирішення поставлених завдань у роботі було використано загальнологічні методи наукового пошуку: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, теоретичне моделювання. За допомогою аналізу були визначені окремі складові концепції наявного статусу профспілок у політичній системі. Операції логічного синтезу на всіх етапах дослідження давали змогу об'єднувати результати дослідження різних тематичних блоків. Метод абстрагування дозволив установити найбільш типові загальні риси політичної діяльності профспілок, детермінованих принципами розвитку сучасного суспільства. Логічне узагальнення дало змогу розробити висновки, адекватні структурним підрозділам дисертації. Операції індукції та дедукції дозволили відповідно будувати тенденції збільшення політичного впливу профспілок залежно від ситуації в окремих державах на основі наявних емпіричних випадків та перевіряти зміст і значення даних емпіричних випадків для стійких теоретичних уявлень, що існують у сучасній політичній науці. Моделювання, у свою чергу, дало змогу побудувати типові моделі поведінки профспілок у різних типах політичних систем.

Водночас у дисертації використовувалися спеціальні наукові методи. Значну роль у дослідженні відіграє системний підхід. Зокрема у результаті застосування системного методу вдалося показати політичну діяльність та участь профспілок як автономну від інших тематичних аспектів політичної діяльності та таку, що детермінується внутрішніми закономірностями, політичну реальність. Структурно-функціональний метод у даному дослідженні дозволив виокремити складові процесу політизації профспілок і дослідити їх функціонування в динамічній взаємодії з іншими інститутами політичної системи.

Важливим інструментом набуття нових знань щодо предмета дослідження став порівняльний метод. Він сприяв виявленню актуального змісту близьких теоретичних понять шляхом їх співставлення (наприклад, профспілок як громадських організацій та економічних агентів, політичної участі та політичної діяльності).

Велике значення для даної роботи має також метод ретроспективного аналізу. Його застосування дозволило адаптувати до завдань політологічного дослідження наявні історичні дані щодо діяльності профспілок різних періодів та встановити ключові розбіжності між умовами діяльності профспілок у ліберально-демократичниму, тоталітарному та перехідному суспільстві.

Комплексне застосування вищенаведених підходів та методів вирішальним чином вплинуло на розкриття у якомога повній мірі ролі та місця профспілок у політичній системі сучасного суспільства, а також сприяло встановленню адекватного теоретичного змісту застосованих понять і категорій.

У підрозділі 1.4 «Політична система та профспілки як чинник зовнішнього середовища: класичні моделі аналізу» зазначається, що для дослідження теми співвідношення політичної системи та діяльності профспілок необхідно викласти провідні підходи до вивчення системного виміру політики. Кожен із них є класичним, багаторазово апробованим у сучасній політичній науці. Існує необхідність установлення значення кожного з класичних підходів для визначення ролі та місця профспілок у політиці.

Концепція політичної системи, як відомо, розширила обрій політологічної теорії, оскільки вивела на перший план проблеми взаємодії структури суспільства та політичних інститутів, соціального середовища (в якому одну з провідних ролей відграють профспілки) та центрів прийняття рішень. З іншого боку, ця концепція адаптувала загальносистемний і структурно-функціональний підходи до аналізу політичного життя. Вона також додала функціонально-динамічного характеру вивченню сукупності інститутів держави як активної взаємодії останніх із спільнотою людей. У підрозділі послідовно викладається зміст класичних концепцій політчиної системи, запропонованих Д. Істоном, Г. Алмондом та К. Дойчем у її співвідношенні з пріоритетами дослідження політичного розвитку профспілок.

Таким чином, до опису взаємовпливу профспілок і політичної системи цілком можна включити такі риси інституціонального контексту, як правила виборчої боротьби, структуру партійних систем, відносини між різними органами держави й організацію таких економічних акторів як профспілки. Слід відзначити також особливу увагу даного напрямку до соціокультурних символів і цінностей, стереотипів і регламентів, що справляють вплив на структурування макрополітики та місії в ній об'єднань найманих працівників.

У другому розділі «Політична система та професійна стратифікація суспільства: базові моделі відносин» вказується, що дослідження взаємовідносин профспілок і політичної системи, а також можливі напрями еволюції їх політичного статусу передбачає викладення основних моделей, що склалися в різних суспільних системах. Політична практика країн світу засвідчила наявність різних підходів до визначення ролі та місця профспілок у політиці. Сукупність історичних та соціально-економічних обставин, за яких вироблялися дані підходи є унікальною для кожної окремої країни.

У підрозділі 2.1. «Історичні передумови політичної участі профспілок» відзначається, що проблема місця та ролі професійних спілок у сучасному суспільстві перебуває в центрі уваги дослідників, що представляють різні наукові напрями. Надзвичайно важливим є осмислення політичної складової розвитку профспілкового руху, оскільки в цій царині лежать основи розуміння подальшої еволюції даного явища. Історія профспілок містить багато прикладів їх активної участі в політичних процесах, дає підстави для висновків про вплив політичних інститутів на утворення та функціонування організацій представництва трудящих.

Одним з перших про економічну роль профспілок як передумову їх політичної активності писав економіст XVIII-го століття А. Сміт. Він відзначав невідповідність забезпечення прав працівників відносно власників (або «господарів»).

Також у підрозділі зазначається, що однією з найбільш важливих історичних передумов політизації профспілок сучасності став розвиток британського тред-юніонізму ХІХ століття.

Особливого значення як історична передумова політичної участі профспілок набув розвиток профспілкового руху у Сполучених Штатах. Зокрема певний внесок у висуненні політичних вимог спілками робітників зробила Національна Трудова Спілка, яка була першою національною спілкою Північної Америки. Вона виникла в 1866 році, чисельність її була досить значною. Після занепаду цієї структури керівну роль починають відігравати «Лицарі праці». Тред-юніон «Лицарі праці» було засновано у Сполучених Штатах в 1869 році.