Гуманітарний чинник в українсько-польських міждержавних відносинах

Матеріали дослідження можуть знайти застосування також у практиці роботи відповідних підрозділів Міністерства закордонних справ України та інших державних установ і відомств, діяльність яких пов'язана з реалізацією зовнішньополітичного курсу України в українсько-польських відносинах.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні наукові положення дисертаційної роботи пройшли апробацію у виступі на науково-практичній конференції "Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища" (Київ, Україна, 10-11 жовтня 2002 року). Дисертація обговорювалася на розширених засіданнях кафедр країнознавства з участю фахівців кафедр міжнародних відносин і зовнішньої політики та міжнародних організацій і дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Аналітична записка та автореферат дисертації надіслані для ознайомлення до ІV Територіального Департаменту МЗС України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені у п'ятьох наукових працях - 4 статтях і тезах виступу на науковій конференції, вміщених у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкрито сутність наукової проблеми, обґрунтовано актуальність теми, мету і завдання дисертації, визначено об'єкт, предмет, методологічні основи дослідження, сформульовано новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі роботи "Концептуально-теоретичні засади, джерельно-документальна база та методологія дослідження" з'ясовано стан наукової розробки теми, здійснений аналіз наукової літератури за тематикою дисертації, проаналізовано ступінь вивченості наукової проблеми та джерела дисертаційного дослідження, з'ясовано суть існуючих поглядів на динаміку та розвиток українсько-польських гуманітарних стосунків.

Автором проаналізовано існуючі визначення понять гуманітарної сфери в політичній, правовій, соціальній та філософській площині та на основі їх співставлення запропоновано власне розуміння гуманітарної сфери міжнародних відносин. Поняття гуманітарної сфери співробітництва між державами розуміється автором як один з головних напрямів сучасної системи міжнародних відносин, спрямований на збереження життя людей на Землі, сприяння розвиткові здібностей людей всіх країн, регіонів та континентів. У дисертації аргументується точка зору на те, що гуманітарна сфера сприяє більш вільному пересуванню і контактам між громадянами різних держав, що має важливе значення в контексті захисту і розвитку прав людини і основних свобод, заохочує встановлення і підтримання безпосередніх контактів між представниками установ та організацій, включаючи неурядові. Розвиток гуманітарного співробітництва між державами, заснованого на засадах демократії і верховенства закону, повазі прав людини і основних свобод, а також активна участь у цьому співробітництві сприяє зміцненню міждержавних стосунків.

У дисертації звернуто увагу на те, що до останнього часу концентрація уваги України переважно на економічних проблемах, невисокий рівень зацікавленості науково обґрунтованою політикою у питаннях забезпечення гуманітарного розвитку міждержавних взаємин призводить іноді до ситуативного вирішення нагальних проблем у міждержавній співпраці. Недостатня увага до питань гуманітарної сфери подекуди ставала причиною виникнення проблем у відносинах України з іншими державами, особливо з найближчими сусідами, зокрема Республікою Польща.

У розділі показано, що різноаспектний і вагомий внесок у дослідження питань впливу гуманітарних чинників на українську зовнішньополітичну діяльність вже зробили вітчизняні науковці. Однією з перших спроб дослідити розвиток українсько-польських відносин була дисертаційна робота Д. Горуна, а їхні окремі аспекти знайшли своє висвітлення у працях українських політологів С. Власова, Л. Гайдукова, О. Дергачова, О. Павлюка, О. Стадніченко, С. Пирожкова, В. Кирилича, І. Гуцуляка та ряду інших. Хоч гуманітарний аспект українсько-польських відносин не був у означених працях предметом спеціального дослідження, їх наукова цінність полягає передусім у спробі концептуального осмислення цієї проблеми. Значну увагу дослідженню окремих складових українсько-польських взаємин приділили Д. Базів, О.Палій , О. Соскін, С. Толстов, В. Шахів. Наукова цінність їх наукових розвідок у контексті досліджуваної нами проблеми полягає передусім у виокремленні основних чинників, у тому числі гуманітарних, котрі впливали і впливають на розвиток політичного діалогу між Києвом та Варшавою.

Ґрунтовні дослідження з проблематики українсько-польських міждержавних відносин проводили також зарубіжні, зокрема західні фахівці. У цьому контексті заслуговують на увагу передусім праці І. Пріцеля, С. Буранта, З. Бжезінського.

Серед західних вчених значний науковий внесок у дослідження питань міждержавних відносин Польщі та України, у тому чисті й у гуманітарній сфері зробили представники польської політичної думки. Характерно, що здебільшого цю проблематику досліджували колишні та чинні дипломати, від позиції яких не малою мірою залежав успіх зовнішньополітичної діяльності Польщі. У працях А. Магдзіак-Мішевської, Я. Пристрома, К. Скубішевського, З. Шмид, А. Хойновської, М. Цалки і багатьох інших аналізуються різноманітні напрямки польської та української зовнішньої політики, фактори міжнародного характеру, у тому числі й гуманітарні чинники, що гальмували або стимулювали розвиток двосторонніх відносин.

Серед вітчизняних праць, у яких досліджуються питання сутності і природи етнонаціональних процесів, слід виділити насамперед наукові розвідки В. Трощинського, А. Шевченка, В. Євтуха, Ю. Тищенка, Ю. Римаренка, М. Вівчарик та С. Падалки та ін. Однак згадані автори зосереджуючи основну свою увагу на аналізі таких понять як взаємовідносини національних меншин і політики та участь національних меншин у формуванні влади, лише побіжно, у плані позначення розглянули причини та умови політизації діяльності національних меншин і їх впливу на розвиток міждержавних стосунків.

При підготовці дисертації суттєвою підмогою послужили праці з проблем української та польської меншин вітчизняних вчених М. Трухана, Я. Ісаєвича, В. Гошовської, Ю. Шаповал, Л. Зашкільняк, І. Ільюшина, М. Кучерепи та В. Сергійчука. Ґрунтовний аналіз стану національних меншин Польщі в минулому столітті подано у дослідженні Г. Халупчака і Т. Броварека "Національні меншини у Польщі. 1918-1995 рр." Серед досліджень української спільноти в Польщі слід відзначити дисертаційне дослідження В. Кирилича "Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник українсько-польських відносин". Однак загалом означена проблема залишається вивченою недостатньо як в українській, так і в польській історіографії.

Дослідженням проблем етнічних груп в Україні присвячено праці О. Бикова, О. Рафальського, Т. Єременко, В. Попика, В. Євтуха, М. Панчук, В. Крисаченко. Цінний фактичний матеріал з цієї проблеми містять також колективні праці українських дослідників Л. Ази, Е. Афоніної, Л. Васильєвої , І. Винниченка. Різні аспекти життя поляків в Україні досліджували вітчизняні вчені В. Наулко, Д. Горун, Н. Побєда, В. Палько, А. Вишневський та ін. Окремо слід виділити статті вчених - співробітників Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України О. Калакури, В. Котигоренка, А. Леонової, О. Картунова, О. Кривицької, та інших, які постали значною підмогою для автора при вивченні проблем сучасної етнополітики та розвитку польської національної меншини.

У найбільш концентрованій формі результати досліджень теоретичних проблем міграції, зокрема питань трудової міграції, оприлюднені в працях Я. Кондратьєва, Ю. Римаренка, В. Олефіра О. Малиновської, С. Пирожкова, Е. Малиновської, А. Хомри, Е. Лiбанової, О. Позняка, І. Березовського, В. Коваленко, В. Кривенко та ін. Втім, комплексного аналізу міграційних проблем та визначення конкретних шляхів радикального поліпшення ситуації у західних прикордонних регіонах України, на східному кордоні Україна-Польща-ЄС, які враховували б інтереси суб'єктів взаємовідносин по обидва боки кордону, ще бракує.

У розділі здійснено аналіз джерельної бази дослідження, основу якої склали: матеріали зовнішньополітичних відомств України та Польщі; нормативні документи, що регулюють політичні взаємини між Україною та Польщею; архівні матеріали міністерств України та Польщі та громадських організацій меншин; документи дипломатичних представництв: угоди, матеріали протокольних зустрічей українських та польських дипломатів, інформаційно-аналітичні довідки; статистичні довідки консульських відділів; матеріали української та польської періодичної преси, публіцистичні видання; офіційні веб-сторінки міністерств та відомств України та РП.

Аналіз стану наукової розробки теми, методології та джерельно-документальної бази дослідження, проведений автором у рамках визначених завдань дисертаційної роботи, засвідчує, що українська й польська історіографія налічує значну кількість наукових і інформаційно-документальних публікацій з питань історії, розвитку й сучасного становища української національної меншини в Польщі і польської - в Україні та гуманітарних проблем, пов'язаних з їхніми потребами. Проведено вже й певну дослідницьку роботу з вияснення характеру та міри впливу цих проблем на українсько-польські міждержавні відносини. Однак ця робота потребує свого продовження й систематизації.

У другому розділі "Проблеми української меншини в Польщі в системі українсько-польських відносин" аналізується сучасне становище української спільноти в Польщі, окреслюється коло основних її проблем та визначаються шляхи можливого їх розв'язання для сприяння розвитку українсько-польських міждержавних відносин.

У розділі відзначається, що процес змін суспільно-політичного життя та злам комуністичного режиму в Польщі зумовив пожвавлення громадсько-політичного життя і культурного відродження національних меншин.

Досліджується участь української спільноти у політичному житті Польщі, зокрема у виборах до органів місцевого самоврядування та Сейму. Аналіз участі української меншини у політичному житті країни дає підстави стверджувати, що невисокий рівень політичної активності польського українства зумовлюється кількома чинниками. З-поміж них, основними видаються - дисперсний характер проживання українців на території Республіки Польща, конфесійний і лемківський фактори та негативний стереотип українця, нерідко глибоко закарбований у свідомості поляків.

До основних проблем української меншини в Польщі відносяться проблема впорядкування українських місць національної пам'яті, проблема врегулювання наслідків операції "Вісла" та українських в'язнів Явочна. Гострою проблемою залишається також проблема глибоко вкорінених в польському суспільстві антиукраїнських настроїв, проблема правового статусу закордонних українців та ін. Аналіз існуючого стану розв'язання означених проблем у Польщі дає підстави стверджувати про необхідність їх урегулювання передусім на державному рівні за принципом паритетності. Аргументовано думку, що досягнення порозуміння в цій частині українсько-польських взаємин здатне позитивно вплинути на розвиток стосунків між державами.

У розділі доведено важливість розвитку українського шкільництва в Польщі та навчання рідною мовою, як одного з шляхів національного самозбереження. Констатується, що з кінця 80-х - на початку 90-х рр.. минулого століття, завдяки вихованню молодих педагогічних кадрів з українського середовища, спостерігається помітне зростання кількості шкіл та пунктів вивчення української мови, покращується ситуація з кадровим забезпеченням української школи у Польщі.

Аналіз стану українського шкільництва в Польщі дав підстави також виокремити його основні проблеми: недостатність підручників і художньої літератури, відсутність можливостей для стажування вчителів в Україні, недосконалість механізму надання можливостей навчання в Україні випускників з українських шкіл в Польщі та ін.

З-поміж чинників позитивного впливу на українсько-польські відносини відзначається співробітництво з молодіжною складовою української громади в Польщі. Подальше вдосконалення цього напряму діяльності могло б, на думку автора, скласти основу побудови нової системи українсько-польських взаємин, позбавлених тягаря минулого.

Аналіз громадсько-політичного та культурного життя української меншини в Польщі дав підстави сформулювати і аргументувати рекомендації щодо основних напрямів пожвавлення українсько-польських гуманітарних взаємин з метою підвищення їх ролі як чинника позитивного впливу на розвиток українсько-польських міждержавних стосунків.

У третьому розділі - "Проблеми польської національної меншини в Україні в системі українсько-польських відносин" досліджується громадсько-політичне життя польської національної меншини в Україні, визначається основне коло проблем у цій галузі, які здійснюють стримуючий вплив на українсько-польські міждержавні відносини.

Відзначається, що Україна належить до шести держав світу, в яких польська діаспора (полонія) складає одну з найбільших етнічних громад і є вагомою складовою частиною українського громадянства, носіями польської культури і духовності, будівничими добросусідських і партнерських відносин між Україною і Польщею.

Трансформація політичної системи України на початку 90-х рр. XX ст.. зумовила позитивні зміни в громадсько-політичному житті польської національної меншини. Результати дослідження засвідчують, що громадсько-політичне життя української полонії слугує одним із важливих чинників українсько-польських відносин. Представники польської меншини беруть активну участь у суспільно-політичному житті України, співпрацюючи з багатьма політичними силами з метою захисту своїх прав і свобод, співпраці на користь відродження етнічних спільнот держави. Разом з тим, цей процес ускладнюється дисперсним характером проживання поляків на території України, процесами асиміляційного характеру, скороченням чисельності представників польської національності.

У розділі аналізується діяльність неурядових громадських організацій польської меншини та їх внесок у розвиток українсько-польського співробітництва. Відзначається їх позитивний вплив на поліпшення психологічного клімату в Україні та Польщі, в українсько-польських міжетнічних відносинах. Водночас, діяльність означених громадських організацій зазнає впливу й низки негативних явищ: зниження культурно-потенційного рівня польської національної меншини за рахунок еміграції національної інтелігенції за кордон; наростання кризових явищ у матеріальній і духовній сферах; звуження сфери застосування польської мови в багатьох сферах соціально-політичного життя поляків в Україні. Особливо гостро стоїть питання фінансування діяльності товариств та прозорості надання фінансування з обласних та міських бюджетів на потреби товариств.

Аналіз стану освітнього рівня польської національної меншини засвідчує існування позитивних тенденцій, що виявляються в неухильному зростанні кількості польських шкіл та пунктів навчання та попередженні асиміляційних процесів. Поліпшується ситуація з кадровим забезпеченням польських шкіл, завдяки підготовці молодих кадрів з польського середовища в університетах країни.

У дисертації зазначається, що формування умов для активної участі національних меншин в соціально-економічному‚ політичному та духовно-культурному житті України є одним з пріоритетів державної етнонаціональної політики. Очевидним є той факт, що подальший розвиток громадсько-політичного життя польської меншини буде визначатися суспільно-політичними змінами в середині країни та взаєминами між Республікою Польщею та Україною.

Однією з складних проблем політичного життя поляків в Україні, що аналізується в розділі, є неможливість їх безпосередньої участі у виборчих процесах. Нова виборча система не дозволяє громадським організаціям висувати своїх представників на вибори до усіх рівнів влади. Оскільки організації польської національної меншини є громадськими за статусом, то вони не мають право бути суб'єктом виборчого процесу. Відсутність сприятливих умов у виборчому законодавстві України, яке не дозволяє представникам польської етнічної спільноти створювати політичні партії на національному ґрунті та мати своїх представників в українському парламенті, негативно впливає на розвиток українсько-польських відносин.

Крім того, в духовно-культурній сфері життя польського населення не подолане нерівномірне задоволення культурно-освітніх проблем.

Серед інших важливих проблем полонії аналізуються також, правові проблеми (недостатньо чіткі дефініції в законодавчих актах, що визначають правовий статус меншин); проблеми, які можна вирішити на рівні двосторонніх українсько-польських міжурядових угод (культурний і науковий обмін між країнами, взаємне визнання документів про освіту тощо); фінансові проблеми (брак коштів, заборгованості); велика група проблем пов'язана з взаємодією місцевих органів виконавчої влади та громадських організацій національної меншини; освітні проблеми: труднощі з отриманням початкової освіти рідною мовою тощо.

Вирішення означеної низки проблем передбачає вироблення ефективної системи механізмів, які б враховували особливості розселення, складу польської національної групи, а також тісну співпрацю органів виконавчої влади на місцях із громадськими організаціями польської національної меншини та підвищення ефективності роботи у сфері забезпечення прав національних меншин.

Відзначається, що поліпшення співробітництва між Україною та Польщею у сфері забезпечення прав і свобод національних меншин сприятиме процесові внутрішньої консолідації української полонії, збагаченню її різнобічної діяльності, а отже, слугуватиме одним з позитивних елементів змісту взаємин двох сусідніх кран - України та Польщі.

У четвертому розділі - "Міграція та туризм в системі українсько-польських міждержавних відносин" досліджується стан міграційних та туристичних потоків між Україною та Польщею, процес вирішення проблем міграції та туризму, захисту прав та інтересів громадян, які виїжджають з метою працевлаштування, вплив проблем міграційної та туристичної галузей на розвиток міждержавних стосунків Україна - Польща.

Результати дослідження засвідчують, що міграційні процеси істотно впливають на стан і перспективи економічного, культурного і соціального розвитку суспільства, впливаючи на нього як позитивно так і негативно. Для України міграційні процеси відіграють у ряді випадків більш негативну ніж позитивну роль, через недостатній розвиток відповідного регулюючого правового механізму. Це створює умови для розвитку нелегальної міграції, яка негативно впливає на відносини між державами. Як показує аналіз, особливістю сучасної української міграції в Польщу є дві характерні ознаки: трудова та етнічна. Нерегламентована трудова міграція свідчить про нездатність держави забезпечити власних громадян робочими місцями та веде до посилення напруженості в українсько-польських міждержавних відносинах, а також підриває економічний потенціал країни, оскільки втрачаються не тільки висококваліфіковані кадри, але й можливість поповнити бюджет валютними надходженнями від організованої трудової міграції.

Дослідження проблем українсько-польських відносин в сфері міграції дає підстави стверджувати, що відсутність базового законодавства в сфері міграції та законодавства про трудових мігрантів в Україні негативно впливає на проблему вирішення загальних питань управління міграційними потоками, ускладнює ефективне здійснення відповідної державної політики та негативно впливає на розвиток українсько-польських міждержавних стосунків в галузі міграції. Важливе значення має подальша адаптація законодавства України з питань міграції до європейських стандартів та визнаних міжнародних механізмів регулювання міграційних процесів у рамках реалізації стратегії інтеграції України до Європейського співтовариства. Наведені у розділі інформаційні дані показують, що Україна продукує найбільшу кількість трудових мігрантів нелегалів в Європі, велика кількість яких працює на території Польщі. У зв'язку з цим постає складна й надзвичайно важлива проблема - легалізація працевлаштування громадян України. На думку автора дисертації, активізація українсько-польської співпраці в галузі боротьби з нелегальною міграцією має бути одним з пріоритетних питань міждержавного співробітництва. Іншою проблемою нелегальної трудової міграції громадян України в Польщу є проблема їх соціальної незахищеності. Завершення роботи з укладання Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про підтримку в галузі медичного страхування надасть можливість українським трудовим мігрантам придбати страхові поліси для непередбаченого лікування або надання невідкладної медичної допомоги.

Важливою проблемою міждержавних українсько-польських міграційних процесів у контексті забезпечення прав трудових мігрантів є проблема вдосконалення процедур перетинання державного кордону України та РП. Запровадження візового режиму після вступу Польщі до ЄС призвело до появи негативних наслідків в українсько-польських відносинах, а саме: ускладнився процес перетинання людьми, товарами та послугами українсько-польського кордону, зменшилися контакти між представниками численних польської та української національних меншин, погіршився стан прикордонної торгівлі, інше. Активізація роботи щодо виконання двосторонніх договорів про працевлаштування і соціальний захист прав громадян України в Польщі та розширення українсько-польського співробітництва разом з укладенням міжнародних договорів може стати чинником позитивного впливу на українсько-польські відносини у сфері міграції. Ще однією проблемою, яка здійснює відчутний вплив на українсько-польські гуманітарні відносини є приєднання Польщі до Шенгенської угоди, що призводить нерідко до негативних політичних й економічних наслідків, як-то обмеження свободи в'їзду і перебування громадян України на території РП та різке скорочення товарообігу між Україною та Польщею.

У зв'язку з цим, координація зусиль України та Польщі на поліпшенні консульських послуг для громадян України, розвитку і модернізації пунктів перетину кордону, видачі довготермінових національних і багаторазових Шенгенських віз, дозволів на проживання, можливості отримання віз безпосередньо на кордоні можуть стати тими заходами, які суттєво зменшили б негативні наслідки для України після приєднання Польщі до Шенгенської зони.

У розділі відзначається, що з огляду на великі туристичні потоки між Україною та Польщею, остання розглядається як один з перспективних партнерів України в галузі туризму в Центральній Європі. З'ясовано, що об'єктивними передумовами розвитку туристичних зв'язків між державами є етнічна близькість, спільність кордонів і кліматичних умов, історичного досвіду, національних традицій і культури. Міжнародне економічне співробітництво та відкритість економіки в Україні та Польщі стимулюють підвищення ділової активності, взаємопроникнення капіталів та інформації, наукових знань і науково-технічних досягнень, посилення людських потоків через кордони до країн-партнерів по економічному співробітництву; активізацію туристських поїздок. Отже, співробітництво України з Польщею в галузі туризму має особливе значення з огляду на можливості просування національного туристичного продукту на європейський ринок.

Дослідженні статистичні дані засвідчують що, громадяни України займають третє місце серед іноземних туристів, які щороку відвідують Республіку Польща. За останні роки, при зростанні кількісних показників, структура виїзного туристичного потоку до Польщі лишається практично незмінною. Польські туристи значно менше відвідують Україну, ніж українські, переважно у приватних цілях. При цьому з кожним роком зменшується частка службових поїздок, що свідчить про зростання інтересу польського туриста до України.

Українсько-польське співробітництво в галузі туризму відбувається як на міждержавному, так і на регіональному рівнях. Найбільш розвиненим є транскордонне співробітництво. Зелений туризм (організований відпочинок у приватному секторі) є одним із перспективних видів співробітництва України та Польщі, оскільки від його ефективного розвитку значною мірою залежить перспектива населених пунктів, їх інфраструктура, наповнення місцевого бюджету, ріст добробуту територіальної громади.

Розвиток зеленого туризму в українсько-польському співробітництві сприяє зайнятості осіб, вивільнених з інших галузей, створенню нових робочих місць, особливо для жінок, збільшенню доходів сімей за рахунок наданих послуг і реалізації продуктів, вироблених і вирощених в приватному господарстві, поліпшенню благоустрою та інженерному облаштуванню садиб, розвитку соціальної інфраструктури відповідної території, збереженню екологічного стану територій та місцевих пам`яток історико-архітектурної спадщини, відродженню народних звичаїв, поліпшенню якості послуг, наповненню місцевих бюджетів як-то в Україні так і в Польщі.

У розділі з'ясовуються чинники які гальмують подальший розвиток українсько-польського співробітництва в сфері туризму: відсутність цілісної системи державного управління туризмом у регіонах, недосконалість нормативно-правової бази, недостатня підтримка суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави, повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму, невідповідність переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам, відсутність інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму тощо.

Аналіз розвитку туристичної галузі українсько-польських відносин дозволив виявити також ряд принципових питань щодо подальшого насичення взаємин двох держав у цій сфері, що позитивно вплинуть на інтенсивність реалізації наявних потенційних можливостей для співпраці та туристичного діалогу між державами. У розділі обґрунтовується думка автора про те що, позитивного впливу на розвиток туристичного співробітництва між Україною та Польщею може надати створення міжвідомчої Робочої українсько-польської групи з питань туризму, з метою забезпечення міжвідомчої координації діяльності, аналізу та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, визначення шляхів активізації туристичних обмінів.

Залучені до дослідження інформаційні матеріали засвідчують, що перспективи туристичних відносин між Україною та Польщею широкі і цікаві. Проте Україні необхідно провести значні зміни в умовах діяльності туристичного бізнесу, а Польщі - виявляти більшу зацікавленість українським туристичним ринком. Враховуючи сучасні світові туристичні тенденції та туристично-рекреаційний потенціал України та Польщі, запропоновані автором напрями інтенсифікації українсько-польського співробітництва в туристичній галузі можуть стати запорукою позитивного сприймання України та українців в Польщі та сприяти розвитку міждержавних туристичних відносин між нашими країнами. Завдяки вигідному геополітичному положенню Україна має великі потенційні можливості щодо розвитку транскордонного співробітництва, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними, а зовнішній кордон є одним з найдовших серед європейських країн. Транскордонне співробітництво є потужним важелем соціально-економічного розвитку регіонів та пом'якшенням територіальних диспропорцій, які там мають місце.

Українсько-польське транскордонне співробітництво в гуманітарній сфері відзначається динамічним поступальним розвитком, інтенсивністю двостороннього діалогу на регіональному та місцевому рівнях, що призводить до зростання гуманітарних контактів та транскордонного руху. Це, насамперед, зумовлюється збігом національних інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їх глибинними історичними та культурними зв'язками. Проте, існування багатьох проблем, в основному в правовій площині, подекуди виступає чинником, що негативно впливає на українсько-польське транскордонне співробітництво, а це, у свою чергу, позначається на міждержавних стосунках. Спрямування зусиль України та Польщі на розвиток міжрегіональної співпраці має перспективу надати транскордонним стосункам ознак своєрідного локомотиву, що виведе двосторонні українсько-польські відносини у новий якісний вимір. Транскордонне співробітництво Україна - Польща, як гуманітарний чинник, сприяє тому, щоб державні кордони ставали якомога прозорішими для легальних стосунків між громадянами наших країн, українськими та польськими громадськими організаціями, посиленню та поглибленню добросусідських відносин між територіальними громадами, органами влади, розвитку транспортної мережі, наукової та культурної співпраці, охороні навколишнього природного середовища тощо.

ВИСНОВКИ

Гуманітарний напрямок українсько-польських міждержавних відносин відіграє важливу роль в розбудові дружніх, партнерських взаємин між двома державами. Такі чинники взаємин двох держав як українська та польська національні меншини, сфера міграції, туристичне та транскордонне співробітництво здійснюють безпосередній вплив на економічну й політичну стабільність міждержавних відносин між Україною і Республікою Польща.

Аналіз гуманітарних чинників українсько-польського міждержавного співробітництва дозволив дисертанту дійти таких висновків:

1. Українці в нинішніх кордонах Польщі становлять автохтонну, тобто корінну, етнічну групу. Впродовж останнього півстоліття кількість українців у Польщі значно зменшилась через асиміляційні процеси. Можна прогнозувати, що ця тенденція залишиться і надалі. Однією з головних причин асиміляційного процесу є відсутність чіткої та послідовної програми співпраці України з діаспорою, яка інтенсифікувала б взаємини на лінії держава - діаспора і будувала новий позитивний образ України. До інших причин можна віднести негативний стереотип українця у Польщі, старіння громади, еміграція та міграції молодих динамічних людей, економічні чинники, зокрема високе безробіття. Процеси асиміляції в українській національній меншині в Польщі перешкоджають налагодженню повноцінного міжнаціонального та міждержавного діалогу Україна - Польща. Між тим, міцно згуртована національна меншина, яка підтримує свою мовно-культурну ідентичність, може бути чинником позитивного впливу на розвиток відносин між країною проживання та Батьківщиною.

Українці в Польщі є активними учасниками громадсько-політичного життя. Після зламу комуністичного режиму в Польщі було створено цілу низку українських громадських організацій. Пожвавлення громадського життя підсилилось відмовою властей від концепції Польщі як однонаціональної держави, що надає можливість розвивати своє національно-культурне самовизначення в реальних умовах польської дійсності. Проте участь української громади в політичному житті Польщі ускладнюється багатьма чинниками: розпорошеністю українців по території Польщі, що ускладнює їх об'єднавчий процес у справі активної участі у політичному житті Польщі; лемківським фактором, який нерідко підсилює незгоди, присутні в середовищі польського українства; негативним стереотипом українця, глибоко закарбованим у свідомості поляків; відсутністю монолітної політичної партії, утвореної на національному ґрунті, що негативно впливає на можливість ефективної участі українців у політичному житті Польщі; проблемою неактивності української громади й різних політичних поглядів, які проявляються всередині української громади; відсутністю гарантій виборчих курій для національних меншин з боку польського законодавства; недоліками польського законодавства, яке декларує відсутність п'ятивідсоткового виборчого бар'єра для виборчих комітетів національних меншин, але насправді цією нормою можуть скористатися лише представники німецької громади.

Незважаючи на означені проблеми, існуюча мережа громадських організацій та різноманітна діяльність представників української громади в різних сферах громадсько-політичного життя, намагання зберегти існуючу культурну спадщину за умов розсіяності української меншини сприяють поширенню позитивного образу українця та України в польському суспільстві, здійснюючи позитивний вплив на розвиток добросусідських відносин між нашими країнами. Зважаючи на зростання ролі національних меншин як важливого політичного фактора внутрішньодержавних процесів, створення в Польщі політичних партій українською національною меншиною та їх участь у парламентських виборах як самостійних суб'єктів слугувало б важливим позитивним чинником українсько-польських міждержавних відносин.

3. До основних проблем української громади в Польщі відносяться відсутність Закону про національні меншини, який гарантував би їхні права; слабку обізнаність польських органів державної влади, особливо регіональних, з нормами міжнародного права в частині охорони прав національних меншин; брак системного підходу в плануванні та координації політики урядових інституцій щодо національних меншин, що приводить до запізнілої реакції на їхні проблеми. Однією з найгостріших проблем української меншини, що потребує свого вирішення на політичному рівні, є проблема врегулювання наслідків операції "Вісла", а також проблема українських в'язнів Явожна. Проблема глибоко вкорінених в польському суспільстві антиукраїнських настроїв вносить напруження у відносини між українським та польським населенням. Досить багато проблемних питань залишається у сфері освіти українського-польського зарубіжжя.

Нерозв'язані проблеми української меншини в Польщі негативно впливають на українсько-польські відносини. Можливим шляхом їх вирішення може бути приведення до рівноваги існуючої нормативно-правової бази з питань підтримки закордонного українства та механізму практичної реалізації її положень. Здійснення інформаційно-комунікаційних проектів, спрямованих на розвиток та забезпечення національно-культурних потреб польського українства; інформування про актуальні події суспільного та культурного життя України; сприяння встановленню контактів між науковими закладами, установами культури, творчими колективами з Польщі, які прагнуть підтримувати зв'язки з Україною, здатні значною мірою підвищити ефективність відносин України з української національною меншиною в Польщі. За умов такої взаємної співпраці українська меншина може стати для України вагомим позитивним чинником реалізації зовнішньої політики, забезпечення позитивного міжнародного іміджу; розвитку економічних, культурних та інших зв'язків із РП, а також економічної, культурної та інформаційної присутності України в європейському просторі, сприяння розв'язанню внутрішніх проблем за рахунок залучення потенціалу української національної меншини.

3. Польська меншина являє собою цільну етнічну групу, проте у різних регіонах України етнічні процеси у сучасних поляків мають відмінні тенденції і особливості. Вони мають значні відмінності щодо мовних, культурних, економічних або політичних аспектів своєї етнічної самосвідомості. Трансформація політичної системи України на початку 90-х рр. XX ст. зумовила позитивні процеси в громадсько-політичному житті польської національної меншини. Рівень її політичної активності значно зріс, активізувалися й мобілізаційні процеси в її середовищі, що знаходять свій вияв у налагодженні внутрішніх комунікацій, проведенні спільних заходів та акцій, висловленні позиції щодо прийняття тих чи інших політичних рішень. Вплив на рівень політичної мобілізації поляків в Україні мають і зовнішньополітичні чинники, зокрема політика Республіки Польщі щодо України. Участь польської національної меншини в політичному житті країни ускладнюється дисперсним характером їх проживання на території України, процесами асиміляційного характеру, скороченням чисельності представників польської національності.

Особливе місце у забезпеченні міжкультурної взаємодії, розгортанні діалогу між етносами посідають польські громадські організації, і, насамперед, національно-культурні товариства. Аналізуючи внесок неурядових, громадських організацій у розвиток українсько-польського співробітництва слід відзначити ту велику роль, яку вони відіграють у поліпшенні психологічного клімату в обох країнах, в українсько-польських міжетнічних відносинах. Але, водночас, цей процес зазнає впливу й низки негативних явищ: зниження культурно-потенційного рівня польської національної меншини за рахунок еміграції польської національної інтелігенції за кордон; наростання кризових явищ у матеріальній і духовній сферах, коли невизначеність та екологічна нестабільність призводять до розбазарювання колективно створених цінностей, знецінення праці та її продукту; звуження сфери застосування польської мови в багатьох сферах соціально-політичного життя країни.

4. Серед проблем, що негативно впливають на розвиток української полонії, основними є недосконалість механізму практичної реалізації прав національних меншин; зменшення кількості польського етносу на території України, потреба створення сприятливіших умов для розвитку культури, самовираження й самоорганізації польської національної меншини. брак фінансової підтримки меншини з боку української та польської сторони, недостатня кількість шкіл з польською мовою навчання.

Комплекс організаційно-фінансових заходів щодо практичного вирішення проблем задоволення освітянських потреб польської національності в Україні, як-то розширення мережі шкіл з польської мовою навчання та зміцнення їх навчально-методичної бази й бази підручників, позитивно вплинув би на попередження процесу асиміляції польського етносу в Україні та міжетнічні українсько-польські відносини.

5. Однією з актуальних проблем в українсько-польських стосунках є проблеми міграції. Особливістю сучасної української міграції в Польщу є неконтрольований від`їзд українських громадян на заробітки в Польщу, переважна більшість яких працює поза правовим полем і України, і Польщі; нелегальний характер трудових поїздок в Польщу; відсутність офіційної статистики; низький рівень забезпечення соціального захисту українських громадян та переважна їх зайнятість на низькокваліфікованих роботах, що веде до посилення напруженості в українсько-польських міждержавних відносинах, а також підриває економічний потенціал країни, оскільки втрачаються не тільки висококваліфіковані кадри, але й можливість поповнити бюджет валютними надходженнями від організованої трудової міграції.