Теоретико-методологічний інструментарій і засоби забезпечення політичного аналізу і прогнозування в сучасній Україні

Як порівняно новий напрям дослідження (передусім на пострадянському просторі) політичний аналіз і прогнозування ще на мають усталеного категоріального апарату, єдиних стандартів у розумінні суміжних явищ і проблем. Проте сьогодні ні в кого не виникає сумнівів, що здійснення аргументованого політичного аналізу і прогнозування є запорукою ефективної діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, політичних керівників, апарату забезпечення їхньої діяльності, а також окремих суб'єктів політичних відносин.

Системний підхід уможливлює цілісне бачення соціальних процесів: залежно від того, наскільки послідовно він застосовується, ці процеси постають як більш або менш цілісні. Не перебільшуючи можливості людини і навіть людства, слід розглядати і формувати цілісності в об'єктивному світі, а також усвідомлювати значущість цих цілісностей для світу як такого. Системність прогнозування означає, що, з одного боку, політика розглядається як єдиний об'єкт, а з іншого боку - як сукупність відносно самостійних напрямків (блоків) прогнозування. Цей принцип дозволяє отримати цілісну модель досліджуваного об'єкта в усій сукупності його прямих і зворотних, ієрархічних та координаційних зв'язків, визначити і виокремити його основні системні ознаки - елементарний склад, структуру, зміст, функціонування, способи реалізації.

Причому цілісність, комплексність, системність прогнозування полягає не в простій сумі зусиль експертів вузькоспеціалізованих галузей, а у використанні комплексно-методологічного принципу узгодження результатів прогнозування. Механічна сума прогнозів спеціалістів різних галузей не дає цілісного загального соціального або політичного прогнозу, на підставі якого можна було б успішно здійснювати окремі аспекти соціального/політичного прогнозування.

Надзвичайно важливою проблемою є необхідність чітко розмежувати категорії обґрунтованості й істинності прогнозу. Якщо нова наукова інформація опирається на ґрунтовну наукову теорію, ефективність якої відносно аналогічних об'єктів дослідження доведена, якщо ця інформація отримана в результаті досить надійних методів, процедур, операцій наукового вивчення (перевіреного на інших об'єктах), то вона вважається цілком обґрунтованою ще до підтвердження її практикою. Критерієм істинності наукової інформації, як відомо, є практика. Однак практику не можна розуміти лише як суто емпіричний досвід сьогоднішнього дня. Більш широке розуміння практики охоплює суспільно-історичну практику розвитку людського суспільства в цілому. Тому проблема істинності прогнозу не може обмежуватися можливістю «миттєвої» практичної перевірки, вона повинна узгоджуватися з реальними тенденціями розвитку людського суспільства.

У Розділі 4 «Місце та роль політичного аналізу і прогнозування в системі методів політичної науки» розглянуто проблеми становлення аналізу і прогнозування в контексті формування методології політичного пізнання. На цій основі виявлено пізнавальні можливості цього напряму знань у системі методів сучасної політичної науки. Показано межі евристичності, фактори ризику, масштаб і можливості здійснення політичного аналізу та прогнозування через застосування відповідних методів.

При політичному аналізі і складанні політичного прогнозу необхідно враховувати комплекс із багатьох чинників, в тому числі нелінійний і імовірнісний характер параметрів політичного процесу. Це особливо стосується події, що не простежується в майбутньому. Вона розцінюється як просторово-часова зона невизначеності, де відбувається подія, на яку чекають, і об'єкт приходить до стану, який можливо передбачити. Сучасні методики політологічних досліджень в більшості випадків являють собою форму, ланку або спосіб адаптації загальних і окремих методів до вивчення специфічних і по-своєму унікальних політичних явищ і процесів, що припускає певне комбінаційне сполучення й пропорцію «традиційних», якісних й «нових» емпіричних, кількісних способів політичного пізнання.

Вирішальну роль у забезпеченні результату політичного аналізу і прогнозування відіграє оптимізація вибору методів, які складають сучасний арсенал наукового напряму. Основне завдання дослідника полягає в тому, щоб визначити можливу сферу використання кожного методу і вибрати найбільш ефективний для конкретного випадку, оскільки вибір того чи іншого методу аналізу та (або) прогнозування політичних процесів залежить від мети, термінів, часу, відведеного на розроблення аналізу чи прогнозу. Жоден із методів політичної гносеології неможливо використовувати без урахування конкретного контексту, оскільки неправильний вибір методу аналізу може призвести до того, що важливі чинники не будуть враховані, і тоді прогноз буде помилковим. Кожен із методів політичного аналізу та прогнозу має свої межі евристичності та фактори ризику, які впливають на характер прогнозу.

При розробці політичного прогнозу на всіх рівнях важливу роль виконує врахування й аналіз можливого і вірогідного в оцінці подій. З погляду можливості слід розглядати всі елементи й фази політичних відносин: час подій і етапів процесу, простір, в якому він здійснюється; стан об'єкта, що змінюється, напрям його зміни, мету прогнозу, його передбачуваний або мимовільний результат.

Для того щоб зробити політичний прогноз більш адекватним і при цьому не враховувати зайвих чинників, доцільно виділити прогнози глобального, середнього і локального рівнів за ознакою широти охоплення предмета політичного дослідження. При цьому фактично предмет політичної гносеології залишається один - сфера політичного в цілому у її єдності, як історичній, так і глобальній. Водночас масштаб здійснення дослідження може бути дещо відмінним.

Найбільш вдалий аналіз владних відносин можливий передусім на локальному рівні. Для цього аналізу найкраще можуть підійти передусім психологічний, інтегральний, системний, синергетичний методи. Виявлено, що для моделювання і прогнозування політичних процесів на локальному рівні шляхом застосування когнітивно-синергетичного підходу дуже добре підходить сфера бізнесу, яка слугує своєрідним випробувальним полігоном для перетворення державно-бюрократичних структур. Такий підхід вписується у висновок закордонних експертів про необхідність переходу від державного адміністрування до державного менеджменту, що передбачає інкорпорацію в сферу державного управління деяких ринкових механізмів.

Надзвичайно складною проблемою є проведення точної межі, де завершується глобальний рівень прогнозування і починається середній або локальний рівень політичного прогнозу. Події, які відбуваються на глобальному рівні, можуть впливати на локальний та середній рівні, і навпаки. Глобальними процесами можна вважати ті процеси, які здійснюють фронтальний вплив на весь світ як глобальну політичну систему. Локальними - ті, котрі як підсистеми входять складовими частинами в глобальний процес, але істотно не впливають на світове розташування політичних сил, і в яких самоорганізаційна складова переважає зовнішній вплив. Отже, прогнози глобального рівня, з одного боку, потребують аналізу більшої кількості фактів, а з іншого - дають точніший результат. Залежно від того, в якому контексті нас цікавить той чи інший політичний процес, можна вибрати відповідний метод, який дасть більш адекватний політичний прогноз.

У розділі 5 «Особливості застосування методів політичного аналізу та прогнозування до політичних процесів сучасного українського суспільства» розглянуто передумови і суспільно-політичний контекст становлення вітчизняного аналізу і прогнозування. Виявлено особливості формування політично-наукового та політично-експертного середовища, а також основні недоліки у дослідженні політичних процесів вітчизняними аналітиками.

Зміна умов політичного життя приводить до зміни політичної культури, тому після оголошення незалежності України відбувається більш активне залучення громадян у сферу політичного життя суспільства. Відповідно, при здійсненні аналізу і прогнозування важливу роль можуть виконувати наступні чинники:

1) менталітет населення, який визначається культурною спадщиною або релігією;

2) рівень економічного розвитку країни, що залежно від розвиненості ринкових відносин і приватного сектора обумовлює потребу в більшому або меншому державному втручанні;

3) ступінь відкритості економіки;

4) рівень технологічного розвитку, що визначається наявністю або відсутністю природних монополій, а також необхідністю в регулюванні нових видів діяльності;

5) якість апарату державного управління.

Політична ситуація в Україні є досить складною й мало прогнозованою, про що, наприклад, свідчать результати кількох останніх парламентських виборів. Соціологічний підхід до прогнозування результатів виборів не завжди виправдовує сподівання, оскільки в останню мить можуть стати відомими раніше приховані факти, які можуть доволі істотно вплинути на психологію виборця, його емоційну сферу, а відтак і на результати голосування. Звідси слід зробити висновок про те, що політичний аналіз і прогнозування в українській політології формується одночасно зі зміною політичної реальності, має динамічний характер, а тому відзначається радше вірогідним, а не достовірним характером.

У процесі здійснення політичного аналізу і прогнозу в Україні виявляється суттєва різниця між прогнозами експертів - представників бізнесу, з одного боку, і експертів, що відносять себе до інших професійних сфер, з іншого. Так, істотно відрізняються передбачення тих, хто працює в державних установах, і тих, хто займається підприємництвом: відповідно 60 % і 45 % з них очікують суттєвого уповільнення темпів економічного зростання. Узагалі, експерти з бізнес-кіл, тобто ті, хто практично займаються економікою і мають бути досить чутливими до можливостей, що відкриваються, є найбільш поміркованими у своїх прогнозах. Вони - єдина професійна група експертів, хто спрогнозував кризові явища у сучасній економіці в 2008-2010 рр.

В українському медійному просторі можна спостерігати виразне розшарування тенденцій політичного прогнозування за такими ознаками: в орієнтованій на наймасовішого, а отже, невибагливого, читача пресі натрапляємо не стільки на аналітику, скільки на не дуже замасковану пропаганду. У нечисленних популярних виданнях, зорієнтованих переважно на політичну еліту, домінує хронічна підміна понять, відтінена рафінованою інтелігентською лексикою. У відповідності з цим слід враховувати, що під час проведення політичного аналізу і складання політичних прогнозів багато залежить від пізнавальної позиції аналітика, на яку можуть впливати приналежність до певної соціальної групи, клану, споріднені відносини або матеріальна зацікавленість Вузькокорпоративна думка, сформована на замовлення певних політичних сил, часто визначально впливає на наукову об'єктивність й обґрунтованість прогнозів.

Політологи зосереджують увагу на практичній політиці (роliсy), оскільки це означає не лише ширші правила прийняття рішень, але і впровадження розгляду поведінки з дещо інших, неполітичних, точок зору. Зосередження на практичній політиці обумовлене ставкою на авторитарні рішення як усвідомлення політики. Окрім того, у багатьох політичних дослідженнях спостерігається намагання уникнути логічної неминучості такого погляду на політику.

Причиною цього є те, що зміни в політичному процесі мають відносно невелику пізнавальну цінність у поясненні неочікуваних результатів і ще менше непередбачуваних наслідків. Цю інформацію розглядають запізно, зважаючи на її обґрунтованість, і тому втрачається надто багато часу на дослідження неважливих складових аналізу, що й спонукає ігнорувати сутність дослідження державної політики. Здобуття й розробка наукового знання про сили, які впливають на державну політику та про її наслідки, є необхідною умовою для того, щоб за допомогою спеціальних заходів закріпити і зберегти певний її напрям.

Натомість виявлено, що в Україні у сфері державної політики, як правило, домінують короткі (ситуативні) аналітичні дослідження і прогнози. Послідовно системне і глобальне прогнозування лише формується. Це пов'язано з тим, що українська політична думка долає колишню марксистсько-ленінську методологію, наближається до світової політичної думки. В українській політології політичний аналіз і прогноз досі не мають «сталого суб'єкта».

У Розділі 6 «Основні напрями здійснення політичного аналізу та прогнозування в сучасному українському державотворенні» розглянуті проблеми аналітично-прогностичного моделювання політичної системи України, внутрішньополітичних реалій України як об'єкта аналізу і прогнозування, визначення перспектив розвитку України в системі міжнародних відносин, створення аналітико-прогностичних моделей політичного реформування українського суспільства та його можливих наслідків.

Внутрішньополітичне прогнозування доцільно здійснювати за наступними напрямками, що корелюються із сегментами політичної системи суспільства.

1. Прогнозування пріоритетів трансформування держави. У цьому контексті державна влада має спрямовуватись на демократизацію і гуманізацію суспільного життя, реалізацію соціальної рівності та свободи народу, а не бути їх запереченням чи протилежністю. Основним політичним пріоритетом інститутів державної влади і громадянського суспільства стає соціальна ентропія влади, узгодження свободи кожного зі свободою всіх і забезпечення найвищої ефективності в соціальному регулюванні державної влади та встановленні демократичного політичного порядку в суспільстві.

2. Прогнозування партійного будівництва в державі. Українська партійна система переживає особливо складний етап свого розвитку. На неї водночас впливають кілька нових чинників: нові, наближені до демократії, але не усталені політичні реалії; зростання досвідченості, вимогливості, активності виборців; інформаційна прозорість, що стрімко зросла. Прогнозування партійного будівництва має враховувати європейський досвід, що дає досить надійний і абсолютно модерновий варіант будівництва партії широкого консенсусу: від лібералізму до соціал-демократії. Прогнозування розвитку партійної системи в Україні має враховувати стан та перспективи розвитку партій, вдосконалення їх діяльності, визначеність партіями ціннісних засад, внутрішню демократичність, відповідальність перед виборцями.

3. Прогнозування розвитку інститутів громадянського суспільства. Прогнозування розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні необхідно розвивати в наступних напрямках:

- законодавчого врегулювання багаторівневої системи відносин між органами державної влади та інститутами громадянського суспільства; визначення ефективності взаємодії на горизонтальному і вертикальному рівнях усіх структур громадянського суспільства з чітко зорієнтованою діяльністю та функціями всіх його інститутів;

- розвитку провідних осередків діяльності інститутів громадянського суспільства, якими є місцеві структури (територіальні громади, ради, органи самоорганізації населення) та яким простіше лобіювати інтереси окремих громадян;

- делегування органам місцевого самоврядування окремих функцій державних органів (особливо у соціальній сфері, спорті, культурній діяльності);

- забезпечення інформованості населення про діяльність інститутів громадянського суспільства з альтернативних джерел (висвітлення ЗМІ ролі відповідних інститутів у соціальному житті громадян, формування позитивної громадської думки, проведення дискусій представників громадських організацій із представниками гілок влади).

4. Прогнозування розвитку політичного лідерства та політичної еліти. Залежність суспільства від зазначених чинників зумовлює необхідність прогнозування діяльності політичних сил, що приходять до влади, формують управлінські структури різних рівнів і масштабів (президентські, урядові тощо), виробляють і здійснюють власну політику, котра, у свою чергу, стає засобом цієї влади. Слід додати, що прогнозування цього напрямку ускладнюється тривалим, стійким протиборством між різними частинами елітних угруповань. Істотним елементом тут виступають позиції індустріальної еліти (її переважно складають впливові групи регіональної еліти) і тих позаелітних груп, які вона репрезентує.

5. Прогнозування формування політичної культури. Кожне суспільство має свою конфігурацію політичної культури. Це залежить від його історії, соціально-класової структури, типу й характеру політичної системи, економічної бази та інших обставин. Хоча українська політична культура в загальних рисах повторює загальноєвропейські типи політичних культур, усе ж вона має певні особливості, які варто передбачати та брати до уваги. Деякі з них перебувають ще на стадії становлення, інші відмирають. Одні корелюються з політичною системою, що створюється, інші - з системою, що відходить у небуття.

Інші вже розгорнули свою якісну визначеність, декотрі лише жевріють, хоча й заявляють про себе як необхідні та закономірні. У цьому контексті прогнозування демократичної переорієнтації політичної культури спрямоване на пізнання першочергових змін у будові та функціонуванні політичних і, насамперед, державних інститутів, їх діяльності в аспекті підвищення ролі особистості, її інтересів та на організацію політичного співіснування ідейно різних сил. Адже громадянська політична культура передбачає наявність конструктивної опозиції в державі, яка є своєрідним «контролером» діяльності владних структур.

6. Прогнозування впливу зовнішньополітичних чинників на внутрішньополітичні. Розширення ЄС і його поява на українському кордоні вимагає прогнозування як позитивних чинників, так і небезпек, викликів нашій державі та її прикордонним областям, визначення у близькій перспективі характеру процесу та його впливу на економічний та соціально-культурний розвиток України. Такий процес може сприяти зростанню інвестицій, спонукатиме до прискореної модернізації транспортної та комунікаційної мереж, стимулюватиме підвищення зайнятості населення або навпаки негативно впливатиме на різні сфери суспільного життя, створюючи міграційну, кримінальну, екологічну небезпеку. Важливим напрямком прогнозування зовнішньої політики України є її прагнення до регіонального лідерства. Для цього, враховуючи закономірні амбіції та національні інтереси, їй потрібно поступово посилювати конструктивний вплив на загальну ситуацію в регіоні.

В інтересах цього має прогнозуватися співробітництво та лідерство України в Балто-Чорноморському партнерстві. З огляду на своє геостратегічне розташування Україна є природним посередником між регіонами Балтійського та Чорного морів. Розширення зв'язків між Півднем і Північчю Європи сьогодні настільки відповідає потребам часу, що за пасивності України роль посередника візьме на себе інша, менш пристосована для цієї діяльності держава. Відтак виникає потреба передбачення можливостей України в стабілізації безпеки частини Європи між Балтійським і Чорним морями по вісі Північ - Південь.

У контексті розвитку сфери політичного аналізу і прогнозування важливим чинником виступає моделювання, яке дозволяє уникнути методу «спроб і помилок» у його найпримітивнішому прояві. У політичному аналізі метод моделювання варто сполучати у більшості випадків з методом пілотних проектів, який полягає у тому, що модель не застосовується відразу в практиці у повному масштабі, а спочатку випробовується на малій групі або на окремій сфері реалізації політичної діяльності, а у випадку успіху «пілотного проекту» може поширюватись на всю заплановану сферу застосування. Систематизація досвіду практичного застосування політичного аналізу та прогнозування розвитку сучасного українського суспільства потребує прискіпливого вивчення як західних, так і незахідних модернізаційних моделей соціальних реформ, негативного й позитивного досвіду міжнародної політики. Водночас моделювання соціально-політичної реальності вимагає врахування історичного досвіду і традицій конкретного суспільства.

У Висновках систематизовано результати представленого дослідження, які дозволяють системно подивитися на проблематику політичного аналізу і прогнозування та, водночас, створюють підґрунтя для подальшого дослідження цієї важливої теми.

Дослідження сфери політичного аналізу потребує виявлення не лише особливостей його застосування у державному управлінні, але й особливостей його здійснення в рамках громадянського суспільства в цілому. Здійснення ефективної державної політики є і повинно бути результатом і квінтесенцією всього політичного аналізу в країні. Однак, якщо не брати належним чином до уваги аналітику широкого кола політичних сил, це може стати початком занепаду демократичних засад держави. Отже, аналіз державної політики має поєднуватися з аналізом недержавної політики, зокрема, окремих суб'єктів політикуму - політичних партій, рухів, блоків.

Політичний аналіз не може бути лише теоретичним або лише практичним, його слід розглядати як пошук шляхів оптимальної реалізації інтересів суб'єктів політичної дії. Політичний аналіз є галуззю політологічного знання, до компетенції якої належить науково ангажований, тобто критично-рефлексивний, доказовий і ціннісно навантажений пошук моделей розв'язання конкретних проблем, з якими стикаються суб'єкти політичної діяльності. За своєю природою політичний аналіз тому є не просто інструментальним, а й комунікаційним знанням, яке включає в себе у якості важливого виміру спрямованість на зміну політичної реальності на основі науково обґрунтованого прогнозу.

Політичне прогнозування має включати, по-перше, проектування в політичній сфері, розроблення політичних сценаріїв - проектів майбутнього політичного буття, за якими передбачається або планується розвиток подій у певному суспільстві; по-друге, політичні передбачення окремо взятих осіб або групи індивідів за допомогою інтуїції, знання, інтелектуального чи соціального проектування на основі сукупного досвіду. Прогноз у галузі політики виступає технологією, яка вказує, за яких саме умов і за допомогою яких засобів може бути досягнутий певний стан бажаного майбутнього. Особливим різновидом політичного прогнозування виступає державне прогнозування, під яким слід розуміти науково обґрунтоване передбачення напрямків і тенденцій розвитку країни, окремих галузей економіки (сфер діяльності) або окремих адміністративно територіальних одиниць у майбутньому.

У випадку політичного аналізу і прогнозування ми маємо справу з більшою їхньою релятивністю щодо політичної культури, політичних режимів і політичної кон'юнктури. Внаслідок цього відбувається перманентне «перевідкриття» політичних аналізу і прогнозування, яке виражається у тому, що відтворюється ситуація їхньої ґенези: ґенезою виявляється не лише момент їхньої першої історичної появи, а й кожна нова мотивація звернення до них за нового політичного режиму, вже не кажучи про більш епохальні культурні та соціально-політичні зміни.

В сучасних умовах механізми аналізу політики - невід'ємна частина демократичного процесу прийняття рішень. Аналіз політики довів свою важливість як інструмент досягнення більшої ефективності та рівності в розміщенні суспільних ресурсів. Оскільки завдання будь-якого уряду полягає у формулюванні та реалізації такої політики, яка б давала найкращий результат для суспільства, і уникненні політики, яка не дає такого результату, досягнення цієї максимальної соціальної мети раціональної публічної політики передбачає, що відповідальні за формулювання політики особи повинні обрати таку альтернативу, здобутки від якої перевищували б витрати. Досягти абсолютного результату ефективності політики практично неможливо, оскільки витрати та здобутки від кожної альтернативи дуже рідко коли можна визначити в абсолютних величинах. Разом з тим важливо, щоб процес формування політики та всі етапи аналізу політики були прозорими для громадськості і здійснювались за її активної участі та коригування відповідно до суспільних потреб.

Найбільш перспективним напрямом в галузі дослідження міжнародних відносин, зовнішньополітичних подій є глобальне політичне прогнозування. Перед ним стоять завдання довготривалого прогнозу глобалізації, вироблення випереджального і запобіжного знання та пояснення людству прийнятних альтернатив, які воно має в своєму розпорядженні. Його предметом є якісно інше майбутнє людства.

Донині найменш розвиненою ділянкою прикладної політології, передусім на пострадянському просторі, залишаються обґрунтування й вибір альтернативних варіантів політичних рішень. Подібна ситуація продиктована багато в чому об'єктивними обставинами й особливо закритістю для аналітиків механізмів прийняття рішень або ексклюзивним характером таких розробок, виконуваних за контрактами. Відповідно, важливою проблемою, що безпосередньо стосується всіх, хто займається прикладним політичним аналізом на пострадянському просторі, є становлення і формування відповідного професійного співтовариства. Без такого співтовариства не може повноцінно розвиватися жодна наукова дисципліна; більше того, не може бути ефективним вплив фахівців на реальні політичні процеси.

У прикладній сфері політичний аналіз спрямований на конкретні проблеми реалізації політики в суспільній практиці. У зв'язку з цим необхідні для перевірки гіпотез і теорій дані можуть бути винятково важкодоступні: люди, що володіють такою інформацією, можуть відмовитися надати її з політичних або особистих мотивів. Експериментальні методи, що зарекомендували себе в природничих науках, у політичному аналізі можуть призвести до маніпулювання людьми, при цьому експериментатори виявляються обмеженими у своїх можливостях етичними міркуваннями. Ставлячи ті або інші питання, вони можуть порушити недоторканність особистого життя людини; впливаючи на учасників експерименту тими або іншими стимулами, вони можуть піддати їх фізичному або емоційному ризику. Ефективність використання політичним аналітиком того або іншого методологічного інструментарію й технічних прийомів багато в чому визначається його здатністю зберігати оперативність й інноваційність; пропонувати порівняно прості рішення, що не вимагають значних часових, організаційних й інших витрат; бути досить гнучким для легкої адаптації до різних проблемних ситуацій; сполучати переваги неформальної якісної аргументації з перевагами формалізованих кількісних викладень.

Прогнозування покликане відокремлювати прикладний політичний аналіз від академічних політичних досліджень, у яких цілком доречно можуть використовуватись дескриптивний опис та діагностика політичних ситуацій. Прогнозування відкриває шлях до перспективного політичного аналізу, який передбачає здатність трансформувати теоретичні гіпотези, змінні та показники, моделі, графіки та інші атрибути описувальної науки в дещо таке, що має практичну значущість і здатне реально впливати на навколишню дійсність, - в політичну рекомендацію. А будь-яка рекомендація тією чи іншою мірою має на меті підняти завісу, що приховує від нас майбутнє. У свою чергу, політичний аналіз є відправною точкою для будь-якого прогнозу, оскільки саме він дає можливість визначити вже існуючі напрямки розвитку політичного процесу, а також виявити певні тенденції в політичній сфері, які ще не сформовані, але вже проглядаються.

Прогнозування не зводиться до спроб угадати деталі майбутнього (хоча в деяких випадках це істотно). Прогнозист має виходити із діалектичної детермінації явищ майбутнього, з того, що необхідність торує собі шлях через випадки, що до явищ майбутнього потрібний імовірнісний підхід з урахуванням широкого набору можливих варіантів. Тільки за такого підходу прогнозування може бути ефективно використане для вибору найбільш імовірного або найбільш бажаного, оптимального варіанта при обґрунтуванні мети, плану, програми, проекту, взагалі рішення. Саме тому прогнози мають передувати планам, містити оцінку ходу, наслідків виконання (або невиконання) планів, охоплювати все, що не піддається плануванню, розв'язанню. Отже, політичні прогнози розробляються з метою підвищити ефективність і результативність прийнятих рішень, уникнути небажаного напрямку розвитку подій у різних галузях політичного життя й на ділянках впливу політики на економіку, соціальну й духовну сфери.

Єдність політичного аналізу та прогнозу зумовлена тією обставиною, що прийняття компетентних політичних рішень неможливе без двох інших істотних компонентів - аналізу політичної ситуації й створення прогнозу щодо її розвитку. Причому якщо політичний аналіз може бути самостійною процедурою та не знаходити продовження в прийнятті політичних рішень і здійсненні політичного прогнозування, то ані політичне рішення, ані політичний прогноз неможливі без опори на результати аналізу політичної ситуації. Навіть суто інтуїтивні рішення передбачають здійснення хоча б побіжного, короткострокового, але все ж таки аналізу ситуації. А недоліки у проведенні ситуаційного аналізу неминуче позначаться на якості рішень і прогнозів.

При політичному аналізі і складанні політичного прогнозу необхідно враховувати комплекс із багатьох чинників, в тому числі нелінійний і ймовірнісний характер параметрів політичного процесу. Це особливо стосується події, що не простежується в майбутньому. Вона розцінюється як просторово-часова зона невизначеності, де відбувається подія, на яку чекають, і об'єкт приходить до стану, який можливо передбачити. Щоб здійснити політичний прогноз, необхідно провести аналіз як генезису і сутності суспільства, так і форм владних відносин у ньому, потрібно виявити закономірності політичних процесів, що мали місце у минулому, і зробити екстраполяцію їх у майбутнє.

Вирішальну роль у забезпеченні результату політичного аналізу і прогнозування відіграє оптимізація вибору методів, які складають сучасний арсенал наукового напряму. Основне завдання дослідника полягає в тому, щоб визначити можливу сферу використання кожного методу і вибрати найбільш ефективний для конкретного випадку, оскільки вибір того чи іншого методу аналізу та (або) прогнозування політичних процесів залежить від мети, термінів, часу, відведеного на розроблення аналізу чи прогнозу. Для політичного прогнозу необхідно проаналізувати величезну кількість інформації, що неможливо без побудови певної моделі, яка враховує важливу в певному контексті інформацію. Відповідно пізнання реальності повинно здійснюватися не шляхом віддзеркалення значущих об'єктів, зв'язків і відносин між ними, а за допомогою конструювання суб'єктивно корисних моделей реальності, що фіксують контекстуально значущі її елементи і структури.

Жоден із методів неможливо використовувати без урахування конкретного контексту, оскільки неправильний вибір методу аналізу може призвести до того, що важливі чинники не будуть враховані, і тоді прогноз буде помилковим. Кожен із методів політичного аналізу та прогнозу має свої межі евристичності та фактори ризику, які впливають на характер прогнозу.

При розробці політичного прогнозу на всіх рівнях важливу роль виконує врахування й аналіз можливого і вірогідного в оцінці подій. З погляду можливості слід розглядати всі елементи й фази політичних відносин: час подій і етапів процесу, простір, в якому він здійснюється; стан об'єкта, що змінюється, напрям його зміни, мету прогнозу, його передбачуваний або мимовільний результат. Для того щоб зробити політичний прогноз більш адекватним і при цьому не враховувати зайвих чинників, доцільно виділити прогнози глобального, середнього і локального рівнів за ознакою широти охоплення предмета політичного дослідження. При цьому фактично предмет політичної гносеології залишається один - сфера політичного в цілому - у її єдності, як історичній, так і глобальній. Водночас масштаб здійснення дослідження може бути дещо відмінним. Найбільш вдалий аналіз владних відносин можливий передусім на локальному рівні. Для цього аналізу найкраще можуть підійти передусім психологічний, інтервальний, системний, синергетичний методи. Прогнози глобального рівня, з одного боку, потребують аналізу більшої кількості фактів, а з іншого - дають більш точний результат. Залежно від того, в якому контексті нас цікавить той чи інший політичний процес, можна вибрати відповідний метод, який дасть більш адекватний політичний прогноз.

Політичний аналіз і прогнозування слід розглядати не як стале явище, а як процес, що набирає силу. Передумовою політичного аналізу є здатність вирізняти в політичному середовищі окремі об'єкти, ідентифікувати їх з точки зору задоволення потреб, здійснювати відповідну оцінку й відбір. При складанні політичного прогнозу слід ураховувати, що в умовах перехідного суспільства корупція перебирає на себе функцію консолідації політичних і господарських еліт, а також регламентації їх діяльності, оскільки інші регулятори (ідеологія, закон, релігія, мораль) або втрачають свою дієвість, або взагалі не в змозі ефективно впливати на поведінку людей. Часто корупція проникає у вищі ешелони влади під час виборів через незаконне фінансування виборчих кампаній.

Політична ситуація в Україні є досить складною й мало прогнозованою, про що свідчать результати парламентських виборів. Можна відмітити, що соціологічний підхід до прогнозування результатів виборів не завжди виправдовує сподівання, оскільки в останню мить можуть стати відомими раніше приховані факти, які можуть доволі істотно вплинути і на психологію виборця, його емоційну сферу, тим самим і на результати голосування. Звідси слід зробити висновок про те, що політичний аналіз і прогноз в українській політології формується одночасно зі зміною політичної реальності, має динамічний характер, а тому відзначається радше вірогідним, а не достовірним характером.

Під час проведення політичного аналізу і складання політичних прогнозів багато залежить від пізнавальної позиції аналітика, на яку можуть впливати приналежність до певної соціальної групи, клану, споріднені відносини або матеріальна зацікавленість Вузькокорпоративна думка, сформована на замовлення певних політичних сил, часто визначально впливає на наукову об'єктивність й обґрунтованість прогнозів.

Політологи зосереджують увагу переважно на існуючій практичній політиці, якій властива ставка на авторитарні рішення. Надто багато енергії витрачається на дослідження неважливих складових аналізу, що спонукає ігнорувати сутність дослідження державної політики.

Виявлення системних параметрів розвитку українського суспільства не забезпечує автоматично набуття вітчизняною політикою необхідних системних якостей. Для цього щонайменше реалізація принципу системності у політичному аналізі має відтворюватися у відповідних рішеннях, що виключають саму можливість політичного посягання не тільки на результат, а й на сам процес набуття елементами системи нового змісту, в якому матеріалізується ствердження нової соціальної системи. Реалізація принципу системності в політичному аналізі сприятиме прийняттю рішень, спрямованих на координацію, субординацію і функціоналізацію елементів політичної системи, вона безпосередньо стосується політичного управління, зокрема, регіональними елементами.

Внутрішньополітичне прогнозування доцільно здійснювати за такими напрямками:

1) прогнозування пріоритетів трансформування держави, узгодження свободи кожного зі свободою всіх і забезпечення найвищої ефективності в соціальному регулюванні державної влади та встановленні демократичного політичного порядку в суспільстві;

2) прогнозування партійного будівництва в державі, організації функціонування партій, зв'язків між центральними керівними органами, регіональними і місцевими організаціями з урахуванням європейського досвіду, що дає досить надійний і абсолютно модерновий варіант будівництва партії широкого консенсусу: від лібералізму до соціал-демократії;

3) прогнозування розвитку інститутів громадянського суспільства, визнання їх права і спроможності реагувати на процеси, які відбуваються в суспільстві, через законодавче врегулювання їх відносин з органами державної влади, розвиток провідних осередків діяльності (територіальні громади, ради, органи самоорганізації населення), делегування органам місцевого самоврядування окремих функцій державних органів (особливо у соціальній сфері, спорті, культурній діяльності); забезпечення інформованості населення про діяльність інститутів громадянського суспільства з альтернативних джерел;

4) прогнозування розвитку діяльності політичних сил, що приходять до влади, формують управлінські структури різних рівнів і масштабів (президентські, урядові тощо), виробляють і здійснюють власну політику, котра, у свою чергу, стає засобом цієї влади;

5) прогнозування формування політичної культури, що, зокрема, передбачає наявність конструктивної опозиції в державі, яка є своєрідним «контролером» діяльності владних структур;

6) прогнозування впливу зовнішньополітичних чинників на внутрішньополітичні, стимулювання євроінтеграційних прагнень нашої держави як могутнього засобу політичної мобілізації громадянського суспільства в Україні, каналу засвоєння громадянами та елітами європейських цінностей, засобом узгодження інтересів та розв'язання наявних соціально-політичних суперечностей.

Важливим напрямком прогнозування зовнішньої політики України є її прагнення до регіонального лідерства. Для цього, враховуючи закономірні амбіції та національні інтереси, їй потрібно поступово посилювати конструктивний вплив на загальну ситуацію в регіоні. В інтересах цього має прогнозуватися співробітництво та лідерство України в Балто-Чорноморському партнерстві. З огляду на своє геостратегічне розташування Україна є природним посередником між регіонами Балтійського та Чорного морів. Розширення зв'язків між Півднем і Північчю Європи сьогодні настільки відповідає потребам часу, що за пасивності України роль посередника візьме на себе інша, менш пристосована для цієї діяльності держава. Відтак виникає потреба передбачення можливостей України в стабілізації безпеки частини Європи між Балтійським і Чорним морями по вісі Північ - Південь.

У контексті розвитку сфери політичного аналізу і прогнозування важливим чинником виступає моделювання, яке дозволяє уникнути методу «спроб і помилок» у його найпримітивнішому прояві. На нашу думку, у політичному аналізі метод моделювання варто сполучати у більшості випадків з методом пілотних проектів, який полягає у тому, що модель не застосовується відразу в практиці у повному масштабі, а спочатку випробовується на малій групі або на окремій сфері реалізації політичної діяльності, а у випадку успіху «пілотного проекту» може поширюватись на всю заплановану сферу застосування. Систематизація досвіду практичного застосування політичного аналізу та прогнозу розвитку сучасного українського суспільства потребує всебічного дослідження теорії та практики соціального й політичного прогнозування, прискіпливого вивчення як західних, так і незахідних модернізаційних моделей соціальних реформ, негативного й позитивного досвіду міжнародної політики. Водночас моделювання соціально-політичної реальності вимагає врахування історичного досвіду і традицій конкретного суспільства.

Підвищити практичну ефективність роботи політичного аналітика та посилити рівень результативності прогнозних оцінок дозволяють основоположні принципи: плюралістичний принцип; принцип єдності та комплексності; принцип цілі; принцип адекватності; принцип об'єктивності; принцип рівності; принцип наукової обґрунтованості.

Доведено, що основним показником наукової обґрунтованості політичного аналізу та прогнозу є їх системність та цілісність, які реалізуються через ряд етапів, механізмів та процедур верифікації; в межах системного підходу проводиться структурний аналіз проблемної ситуації або системи, де відображається існуюча структура її елементів; при цьому, структурний аналіз не механічно розчленовує проблему, а робить це на основі усвідомлених закономірностей будови системи (її взаємозв'язків), розставляючи елементи та фактори у певному порядку, відслідковуючи їх взаємозалежності.

Найслабшим напрямком політичної аналітики і прогнозування в сучасній Україні залишається обґрунтування й вибір альтернативних варіантів політичних рішень. Подібна ситуація обумовлена багато в чому об'єктивними обставинами й особливо закритістю для аналітиків механізмів прийняття рішень або ексклюзивним характером таких розробок, що виконуються на замовлення політичних гравців.

Подолати цю проблему можливо передусім шляхом створення професійного співтовариства політичних експертів та аналітиків, а також формування відповідної корпоративної культури й етичних засад. Без цього вплив фахівців на реальні політичні процеси залишатиметься обмеженим. Політичний аналіз і прогнозування в українській політології здійснюються одночасно зі зміною політичної реальності, а тому мають динамічний і переважно вірогіднісний характер.

В українській політології політичний аналіз і прогноз не мають «сталого суб'єкта»: по суті, в Україні сформувалось лише перше покоління аналітиків, які у своїй професійній діяльності за різних обставин можуть змінювати власні позиції. Вузькокорпоративна думка, сформована на замовлення політичних партій, часто превалює над науковою об'єктивністю та обґрунтованістю. Як правило, в Україні домінують короткі (ситуативні) аналітичні дослідження і прогнози; глобальне прогнозування лише формується. Завдання стабілізації вітчизняних політичних інститутів і процесів, виведення України на якісно новий рівень соціально-економічного і політичного розвитку можливо виконати лише на основі неупередженого, науково обґрунтованого політичного аналізу і прогнозу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Ващенко К. О. Політичний аналіз і прогноз в сучасній Україні / Ващенко К. О.: [монографія] - К. : Логос, 2008. - 288 с.

2. Ващенко К. О. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні : [монографія] / Кордун О. О., Ващенко К. О., Павленко Р. М. - К. : МАУП, 2001. - 248 с.

Статті у фахових наукових виданнях:

3. Ващенко К.О. Основні сфери застосування політичного аналізу / К. Ващенко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна “Питання політології”. - 2006. - № 737. -С. 256-262.

4. Ващенко К.О. Політичний аналіз і прогноз: методологія дослідження / К. Ващенко // Сучасна українська держава: історичні імперативи становлення, тенденції та проблеми розвитку. - К. : ІПіЕНД, 2006. - С. 85-100.

5. Ващенко К. Основні форми і принципи дослідження політичного аналізу і прогнозу / К. Ващенко // Політичний менеджмент. - 2007. - № 1 (22). - С. 165-172.

6. Ващенко К. Методологічні засади дослідження політичного аналізу і прогнозу / К. Ващенко // Нова парадигма. - Вип. 61. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 73-85.

7. Ващенко К. Політичний прогноз як предмет дослідження сучасної політичної гносеології / К. Ващенко // Нова парадигма. - Вип. 63. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 121-129.

8. Ващенко К. Політичний аналіз і прогноз у дослідженні сучасного суспільства / К. Ващенко // Трибуна. - 2007. - № 1-2. - С. 42-43.

9. Ващенко К. Фінансово-промислові групи як чинник сучасної української політики / К. Ващенко // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Політологія. Соціологія. Філософія”. - Вип. 5-6. - Ужгород, 2007. - С. 243-245.

10. Ващенко К. Історичний генезис прикладного політичного аналізу й прогнозу / К. Ващенко // Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень. - Вип. 35. - К., 2007. -С. 227-241.

11. Ващенко К. Політичний аналіз як сфера професійної діяльності: світовий досвід і Україна / К. Ващенко // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - Вип. 24. - К. : „ІНТАС”, 2007. - С. 195-202.

12. Ващенко К. Особливості здійснення політичного аналізу і прогнозу в нестабільних політичних реаліях України / К. Ващенко // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - Вип. 25. - К. : «ІНТАС», 2007. - С. 165-173.

13. Ващенко К. О. Реалізація принципу системності в політичному аналізі / К. О. Ващенко // Трибуна. - 2007. - № 9-10. - С. 37-38.

14. Ващенко К. Напрями вдосконалення державної регуляторної політики щодо розвитку підприємництва / К. Ващенко // Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету. - 2007. - № 4. - С 13-16.

15. Ващенко К. Системність як провідний методологічний принцип політичного аналізу й прогнозу / К. Ващенко // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - Вип. 30. - К. : „ІНТАС», 2007. - С. 271-278.

16. Ващенко К. О. Політичний аналіз і прогноз в системі методів політичної гносеології / К. О. Ващенко // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - Вип. 34. - К. : „ІНТАС”, 2008. - С. 75-85.

17. Ващенко К. О. Сутність і особливості політичного аналізу / К. О. Ващенко // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. Філософські науки. - Львів, 2008. - № 11. - С. 169-177.

18. Ващенко К. О. Політичний аналіз і політична практика: проблема взаємодії / К. О. Ващенко // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - Вип 36. - К. : „ІНТАС”, 2008. - С. 72-80.

19. Ващенко К. О. Застосування аналітичного інструментарію у прикладній політології / К. О. Ващенко // Нова парадигма. - Вип. 80. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - С. 87-95.

20. Ващенко К. О. Специфіка прогностичного забезпечення міжнародної політики / К. О. Ващенко // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - Вип 37. - К. : „ІНТАС”, 2008. - С. 70-79.

21. Ващенко К. О. Алгоритми та етапи аналітичного процесу в політичному аналізі / К. О. Ващенко // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. праць. - Вип 16. - К. : УАН ТОВ „НВП „ВІП”, 2008. - С. 152-159.

22. Ващенко К. Врахування громадської думки при складанні політичного прогнозу в сучасних українських реаліях / К. Ващенко // Вісник СевДТУ. - Вип. 91: Політологія : зб. наук. праць. - Севастополь : Вид-во СевНТУ, 2008. - С. 86-89.

Статті в інших наукових виданнях:

23. Ващенко К. Антиконфліктні технології: теоретичні засади та українська дійсність / К. Ващенко // Стратегія українського державотворення. Філософсько-політологічний та економічний аналіз (Філософія. Економіка. Політика. Освіта). - Київ-Полтава : „АСМІ”, 2000. - С. 78-87.

24. Ващенко К. Равенство перспектив: недавние изменения в перспективах молодежи, их значение и реакция политических кругов / К. Ващенко // Yоuth in thе Unесе rеgiоn. - UN : Gеnеvа аnd Nеw Yоrk, 2003 - С. 87-92.

25. Соцільне становище молоді в України / [О. С. Яременко, В. І. Довженко, К. О. Ващенко та ін.]. - К. : Ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003 - 430 с.

26. Ващенко К. О. Політичне прогнозування як засіб соціального виміру національної безпеки України / К. О. Ващенко // Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (м.Київ, 16 вересня 2006 р.). - К. : МАУП, 2006. - С. 115-118.

27. Ващенко К. Основні напрями внутріполітичного прогнозування / К. Ващенко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. - Серія 7. „Релігієзнавство. Культурологія. Філософія”. - К., 2007. - С. 18-24.

28. Ващенко К. Психологічний підхід в політичному аналізі та прогнозі / К. Ващенко // Вісник Національного технічного університету „Київський політехнічний інститут”. Серія „Філософія. Психологія. Педагогіка.” - 2007. - № 1 (19). - С. 14-19.

АНОТАЦІЯ

Ващенко К. О. Теоретико-методологічний інструментарій і засоби забезпечення політичного аналізу і прогнозування в сучасній Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.01 - теорія та історія політичної науки. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2009.

У дисертації обґрунтовано й систематизовано демократичний досвід і механізми застосування теоретичних здобутків, методів, процедур політичного аналізу та прогнозування в контексті розвитку в Україні державотворчої практики та структурно-функціональних основ громадянського суспільства.

Політичний аналіз і прогнозування визначено як пошук шляху оптимальної реалізації інтересів суб'єктів політичної дії.

Проаналізовано передумови становлення вітчизняної політичної аналітики і прогнозування як нової субдисципліни в системі політичної науки.

Досліджено методи політичного аналізу і прогнозування, основні сфери їх застосування, пізнавальні можливості, масштаб здійснення, а також межі евристичності та фактори ризику.

Визначено принципи здійснення політичного аналізу і прогнозування, що дозволяють підвищити практичну ефективність роботи політичного аналітика та посилити рівень результативності прогнозних оцінок.

Прослідковано особливості становлення політично-наукового та політично-експертного середовища, обґрунтовані основні напрями здійснення політичного аналізу та прогнозування в сучасному українському державотворенні.

Сформульовані практичні рекомендації щодо прогнозування основних підходів до розуміння глобальних векторів розвитку України.

Ключові слова: політичний аналіз, політичне прогнозування, державне прогнозування, прогностика, політичне проектування, стратегічний аналіз, прикладний політичний аналіз, політично-експертне середовище.

АННОТАЦИЯ

Ващенко К.А. Теоретико-методологический инструментарий и средства обеспечения политического анализа и прогнозирования в современной Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной ступени доктора политических наук по специальности 23.00.01 - теория и история политической науки. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова. - Киев, 2009.

В диссертации обоснованы и систематизированы демократический опыт и механизмы использования теоретических достижений, методов, процедур политического анализа и прогнозирования в контексте практики построения в Украине демократического государства и структурно-функциональных основ гражданского общества.

Проанализированы предпосылки становления отечественной политической аналитики и прогнозирования как новой субдисциплины в системе политической науки и как межотраслевого дискурса относительно выявления ключевых параметров текущей политической ситуации и тенденций будущего развития украинского общества. Доказано, что отсутствие должного применения апробированных в современном мире методик и процедур политического анализа и прогнозирования грозит упадком демократических основ государства, замедлением развития внутреннего потенциала гражданского общества.