Формування політичних стереотипів ЗМІ як технологія впливу на політичний процес

Хоча процес формування та впровадження стереотипів є лише частиною того масштабного та багатопланового впливу, який здійснює ТБ, можна виявити притаманні лише цьому ЗМІ характерні особливості процесу стереотипізації. До них насамперед належать риси, обумовлені загальною комунікативною специфікою цього засобу масової політичної комунікації, тобто: а) синкретичність - як комунікаційний канал ТБ поєднує вербальні та образні засоби; б) комплексність - специфіка формування стереотипів телебаченням тісно пов'язана з інформаційною політикою певного телеканалу у широкому розумінні; в) транснаціональність: кабельне телебачення та пряме сателітарне телемовлення дозволяють формувати єдину міжнародну аудиторію якщо не у межах планети, то у межах континенту.

Саме ці риси обумовлюють засади використання ТБ суб'єктами політичного процесу в якості джерела стереотипів, причому серед стандартних ситуацій, які стимулюють стереотипізаційну насиченість інформаційних потоків, слід виокремити виборчі процеси. Інформаційне забезпечення виборчого процесу в Україні і світі набуває форм стереотипізаційно продуктивних інформаційних кампаній, ініційованих конкретними політичними акторами. І на етапі передвиборчої агітації, і на етапі інформування виборців телебачення продукує стереотипи, спрямовані на зміну політичної поведінки.

Переходячи до конкретних практик стереотипізації, слід зазначити, що провідну роль на всіх етапах інформаційної кампанії відіграють інформаційні передачі (програма новин, спеціалізована новинна інформаційна програма, інформаційно-аналітична програма). Після введення об`єкта стереотипізації в інформаційний простір починають все частіше залучатися аналітичні передачі: інформаційно-аналітична програма, ток-шоу, конференція, інтерв`ю і т.д. Ток-шоу, теледебати та інтерв`ю - невід`ємна частина інформаційного супроводження електоральних кампаній, причому їх потенціал не в останню чергу визначають можливості персоналізації політичних інститутів. Хоча кожний вид передач має і свою специфіку формування стереотипів, у всіх телепередачах використовують однакові технології: селекцію, візуальну репрезентацію, емоційне залучення. Подія, що служить матеріалом для стереотипу, вводиться у когнітивну сферу індивіда "через людину" шляхом ототожнення та персоніфікації; через символічний образ - шляхом підключення до культурного дискурсу; через інший стереотип (ефект праймінгу); через пробуждення базових інстинктів (драматизація). Оскільки уся програма конкретного каналу виступає як єдиний метатекст, важливою є присутність створюваних стереотипів у довготривалих інформаційних продуктах, які демонструє даний канал (зокрема, документальних фільмах).

Останній підрозділ другого розділу - 2.4. "Формування політичних стереотипів у мережі Інтернет як частина віртуалізації політичного процесу" - присвячений найновішому у часовому вимірі джерелу політичних стереотипів. Специфіка його подвійна: з однієї сторони, це інтерактивний засіб поширення інформації, у тому числі суспільно значущої. Реалізація у Мережі двоступеневої моделі комунікації П. Лазарсфельда дозволяє висунути припущення: серед витлумачень засвоєної інформації, які "лідери громадської думки" транслюють своєму оточенню, є і вербальні стереотипи. Засвоєння стереотипів стимулюють такі риси Інтернет-комунікації, як неформальність, плюралізм, доступність вербального вираження.

З іншої сторони, завдяки поширенню новітніх технологій система політичних інститутів, яка традиційно розглядалася як об'єктивна реальність стосовно індивіда, переходить у віртуальний простір: репрезентація суб'єктів політичного життя у Мережі у розвинених демократичних країнах перетворюється на необхідну умову їх функціонування. Значна роль Інтернету у виборчих процесах, процесах державного управління у США і країнах Західної Європи в останні роки є неспростовною; на часі - перехід від експериментальної форми до реальності такої новітньої моделі державного управління, як електронний уряд. Але репрезентація політичних інститутів у віртуальному просторі відбувається у формі стереотипів.

Усі інформаційні Інтернет-канали, задіяні у процесі політичної стереотипізації, можна умовно поділити на:

1) ЗМІ: Інтернет-версії паперових видань і суто мережеві ресурси.

У цілому технології формування політичних стереотипів у Інтернет-ЗМІ не виявляють значних розбіжностей порівняно з технологіями традиційних мас-медіа, за винятком розмиття кордонів національних інформаційних ринків та швидших темпів поширення інформації порівняно не тільки з друкованими ЗМІ, але й з електронними. Важливо, що неконтрольованість Інтернету відкриває широкий простір для брудних інформаційних технологій;

2) сайти суб'єктів політичного процесу, офіційні та неофіційні: сайти уряду; політичних партій та рухів; аналітичних та дослідницьких організацій; персональні сайти політиків.

Сайти суб'єктів політичного процесу служать засобом самопрезентації, меншою мірою - двосторонньої комунікації;

3) неформальні канали комунікації - політичної та ні: форуми, чати та блоги.

На особливу увагу заслуговує блогосфера, оскільки поширення блогів піддає ревізії традиційну модель інформаційного процесу: тепер будь-який споживач інформації може одночасно виступати і її продуцентом. Роль блогосфери у формуванні та підтриманні стереотипів залежить від того, який з її складників - інформаційний чи комунікативний - виходить на перший план. Політичний потенціал блогосфери (і Мережі у цілому) у різних країнах реалізується по-різному. З-посеред країн СНД найбільш цікавою є ситуація у білоруському сегменті Мережі, де можна спостерігати переміщення частини політичних процесів у віртуальний простір.

Враховуючи здатність Мережі породжувати віртуальну реальність, окреме місце в якій займають комп`ютерні ігри онлайн і офлайн, можна вважати такий їх різновид, як політичні комп'ютерні ігри, новим і малодослідженим джерелом політичних стереотипів.

У висновках зазначається, що технічний прогрес надає принципово нові можливості для впровадження стереотипів. В інформаційному суспільстві творення політичних стереотипів перетворилося на конвеєр і відбувається за допомогою інформаційних кампаній, у яких задіяні усі види ЗМІ, що виступають як злагоджений механізм не лише на рівні окремої держави, але й на глобальному рівні.

Стереотипізаційна продуктивність виступає одним із чинників, які обумовлюють роль політичного інституту ЗМІ у політичному процесі. Водночас моніторинг системи продукованих ЗМІ стереотипів дозволяє реально оцінити рівень злиття владних і медійних структур: у країнах, де політичний інститут ЗМІ перестав виконувати функції громадського контролю за діяльністю органів влади, перетворившись на частину держапарату, спектр створюваних стереотипів буде характеризуватися структурною неповнотою.

Розділ третій, "Роль і місце системи стереотипів у перебігу політичних процесів", присвячений аналізові конкретних технологій застосування стереотипів в процесі політичної комунікації через інформаційні кампанії циклічного типу (в рамках електоральних процесів), а також кампанії, пов'язані з надзвичайними подіями (інформаційне забезпечення військових та зовнішньополітичних акцій). До останніх належать інформаційні кампанії проти Югославії та Білорусі. У підрозділі 3.1. "Позитивні і негативні політичні стереотипи політичних інститутів у сучасному медіа-просторі" пропонується класифікація масиву позитивних і негативних стереотипів, присутніх в інформаційних процесах, яку візуально можна представити у формі таблиці (таб.1):

Таблиця 1

Повнота спектру системи емоційно забарвлених стереотипів і, зокрема, співвідношення позитивних і негативних стереотипів стосовно однакових об'єктів залежать від чинників, які справляють сильний вплив на зміст політичного процесу: взаємовідносин між правлячою та опозиційною елітами, стосунків між різними сегментами правлячої еліти, наявності консенсусу політичних сил (відсутність консенсусу тягне за собою домінування негативних стереотипів), схильності суб'єктів політичного процесу до компромісів тощо. Але попри всі відмінності позитивних і негативних політичних стереотипів політичних інститутів, технології їх створення та розповсюдження у сучасному інформаційному просторі мають ряд спільних рис.

Першою з них є симбіотичність стереотипу та його об'єкта, яка з особливою наочністю виявляється у динаміці: не лише трансформації самих політичних інститутів впливають на зміст їх стереотипів, але й стереотипи як невід'ємні елементи процесу політичної комунікації моделюють і завдають параметри діяльності політичних інститутів. У сучасному світі ці процеси взаємопов'язані аж до утворення неподільної єдності: функціонування політичного інституту залежить від присутності в інформаційному просторі його позитивних стереотипів, і навпаки: негативні стереотипи тягнуть за собою делегітимізацію інституту, втрату довіри зі сторони електорату.

Другою рисою є широкий маніпулятивний потенціал, який виявляється як у особливих комунікативних ситуаціях (вибори, референдуми), так і у стандартних ситуаціях політичної комунікації. Найбільш повно цей потенціал використовують домінуючі суб'єкти політичного процесу, які виступають генераторами інформаційних кампаній. Дослідження як основних (репрезентація об'єкта стереотипу через події з відповідним емоційним забарвленням), так другорядних (персоніфікованість, звернення до "вічних тем", використання настанов і упереджень, використання наявних політичних та інших стереотипів тощо) методів створення стереотипу на різних етапах інформаційної кампанії доводить, що успішність процесу стереотипізації і маніпулятивний потенціал стереотипу залежать від одного чинника - активізації міфологічного підґрунтя, яке може бути використане у різні способи. Широка розповсюдженість використання архетипічного підґрунтя обумовлена серед іншого тенденцією персоналізації політичних інститутів.

Викладені вище положення конкретизуються у наступних підрозділах. У підрозділі 3.2. "Функціональне призначення позитивних політичних стереотипів основних політичних інститутів та інших суб'єктів політичного процесу і їх архетипічне підґрунтя" зазначено, що створення позитивних автостереотипів виступає частиною процесу реалізації суб'єктами політичного життя власних функцій. Особливо слушним це положення є стосовно основних політичних інститутів, перманентне створення і підтримка позитивних стереотипів яких важливі для збереження рівноваги усієї політичної системи. Отже, продукування цих стереотипів обумовлене максимальною реалізацією ними однієї з основних функцій політичних стереотипів - стабілізуючої. Інший аспект залучення позитивних автостереотипів пов'язаний з проблемою легітимності влади. Це функціональне призначення стереотипів головних політичних інститутів залишилося незмінним з доби перших держав.

Позитивні автостереотипи головних політичних інститутів мають особливий статус у системі стереотипів, аналогічний статусу їх об'єктів у політичній системі. Їх присутність в інформаційному просторі є результатом не окремої інформаційної кампанії, а постійної діяльності провладних і державних медіа. Ця риса є спільною і для сталих демократій, і для суспільств перехідного типу, і для авторитарних та тоталітарних держав. Проте на структуру позитивних стереотипів в останніх двох випадках суттєво впливає персоналізація політичних інститутів, обумовлюючи регенерацію архаїчного ядра. Такий важливий критерій дієздатності влади, як успішне виконання нею своїх функцій, розкривається не через демонстрацію реальних показників успішної діяльності, а через звернення до архаїчної матриці.

Відповідно, позитивний стереотип держави створюється шляхом міфологізації реальної території, у якій велику роль відіграє традиційне уявлення про рай. В основі позитивного стереотипу державної влади - уявлення про ієрархію міфічного Макрокосму: це сила, яка здатна зберегти, захистити лад і примножити земні та духовні багатства міфологізованої території, причому ця сила часто персоналізується в особі голови держави у тоталітарних, авторитарних суспільствах, а також у суспільствах перехідного типу. В основі позитивного стереотипу голови держави лежать архетипи Царя, Героя (Воїна), Творця/Деміурга (Божественного Будівника), рідше - Мудрого старця (Чаклуна) і Батька. Яскравим прикладом використання архетипу Будівника, зокрема, в українському медіа-просторі, є інформаційні сюжети, об'єднані концептом "Будинок"/"Дім".

Показовим є використання в процесі створення позитивних стереотипів політичних інститутів сюжету священного / ритуального шлюбу, пов'язаного з містичними функціями архетипічного Царя. Окрім голів тоталітарних держав (Гітлер, Сталін), у ХХ ст. його використовували лідери недержавних збройних угруповань, причому одним із завдань було надання цим угрупованням статусу функціонального політичного інституту (К.Кодряну, Ж.Ражнатович). Відійшовши на марґінес у ХХІ ст., цей сюжет, проте, не зник остаточно, про що свідчить приклад президента Білорусі О.Лукашенка.

Аналіз циклічних позитивних стереотипів, зокрема, пов'язаних з електоральними практиками, через звернення до такого феномену українського політичного процесу, як "віртуальні партії", підтверджує тезу про симбіотичність стереотипу і його об'єкта. На відміну від традиційних партій, ці партії є штучними утвореннями, симулякрами, породженими мас-медіа (в Україні одним із перших проектів такого типу став політичний альянс "Команда озимого покоління"). Створення "віртуальних партій" можна інтерпретувати як порушення етичних засад політичних процесів, так само як і застосування в електоральних процесах технологій, здатних ініціювати дестабілізаційні процеси у суспільстві. Застосування таких технологій передбачає створення негативних стереотипів політичних опонентів через переведення ситуації політичного вибору на екзістенційний рівень, тобто пов'язаний із життєдіяльністю системи. До інших маніпулятивних електоральних технологій з деінтеграційним потенціалом належить створення позитивного автостереотипу партії, ядро якого складає поняття "захисник". Гарантією вирішення конкретних економічних чи соціальних проблем у цьому випадку виступає здатність політичного інституту захистити населення від "внутрішнього ворога", роль якого відіграє негативно стереотипізована соціальна чи етнічна група.

У підрозділі 3.3 "Негативна стереотипізація функціональних політичних акторів як елемент військового дискурсу та виборчих технологій" аналізуються технології формування стереотипів у таких різновидах інформаційних кампаній, як інформаційні війни, що у сучасному світі набувають наднаціонального, глобального рівня. Будь-якому військовому конфлікту передує тривала інформаційна підготовка, метою якої є консолідація суспільства навколо правлячої еліти та легітимація політичного рішення про початок бойових дій шляхом створення образу ворога. Як свідчить аналіз однієї з найбільш ефективних інформаційних війн останніх десятиліть - кампанії НАТО проти Югославії 1991-2000 рр., - створення образу ворога ґрунтується на технології демонізації, об'єктами якої виступають головні (голова держави, держава, державна влада) та функціональні політичні інститути (армія) потенційного ворога, а також населення країни. Демонізація президента СРЮ С.Мілошевича ґрунтується на використанні двох архетипів: Демона і Царя (зі зворотнім знаком), причому увесь блок медіа-текстів утворює один гігантський метатекст, у якому, застосовуючи метод наративного аналізу, можна виділити і систематизувати ряд елементів за аналогією з елементами казки за В. Проппом. В основі ідейно-образної структури цього метатексту лежить низка мотивів, пов`язаних із ключовими концептами потойбічного світу у міфологічній свідомості. Максимально негативний стереотип держави - Югославії - передбачає ототожнення її населення і армії з хтонічними істотам, а території - з міфологічною територією мертвих. Окреме і важливе місце у процесі формування образу ворога займає використання жіночих архетипічних образів (Добра Мати, Діва, Дружина, Старуха; Смертоносна Мати, Блудниця, Богиня Смерті), а також образу жертви.

Гнучкість технології демонізації дозволяє, використовуючи ті самі засоби, створити і образ ворога - максимально негативний стереотип, і помірно негативний стереотип політичного лідера, що доводить аналіз медіа-текстів, у яких протягом останнього десятиліття створювався негативний стереотип президента Білорусі О.Лукашенка. У внутрішньополітичному медіа-просторі аналогічний підхід до використання архетипу "чужого" задіяний при створенні негативного стереотипу мігранта правими політичними силами у Росії і Західній Європі.

Отже, технології формування позитивних і негативних стереотипів основних політичних інститутів є універсальними, оскільки спираються на міфологічну модель світу та архетипи, спільні для всього людства, і знаходять широке використання у політичному процесі. Політичні стереотипи виступають дієвим інструментом впливу на політичну поведінку мас, а їх застосування дозволяє вирішити різноманітний спектр завдань - від легітимації первісно непопулярних політичних рішень до забезпечення стабільності суспільства.

Висновки

У Висновках викладені основні результати дисертаційного дослідження.

1. Наслідком процесів в інформаційній сфері, які Ж. Бодрійяр охарактеризував як "створення гіперреальності", є перетворення політичних стереотипів з одного із багатьох елементів інформаційного простору на вагомий чинник впливу на політичний процес.

Хоча формування стереотипів суб'єктами політичного процесу сягає корінням доби перших держав, протягом тривалого часу їх використання було обмежене через недосконалі технічні можливості поширення інформації (зокрема, у писемній формі), а також через специфіку взаємовідносин влади і суспільства, до якої входить і роль громадської думки в реалізації політичних процесів у доіндустріальному суспільстві. Радикальні зміни відбуваються у ХІХ ст., коли співпадають два нових чинники: технічні інновації, які дозволили поширювати інформацію у нечуваних до того масштабах, і перетворення ЗМІ на політичний інститут, який, на думку Ю. Ґабермаса, будучи первісно засобом вираження громадської думки, згодом перетворився на засіб політичного маніпулювання. Завершенням еволюції ЗМІ як політичного інституту в умовах постіндустріального (інформаційного) суспільства є керування політичними процесами через трансляцію медіа-повідомлень, які формують штучну, віртуальну політичну реальність. В останній третині ХХ ст. технічний прогрес та інформаційний вибух породили нову реальність постмодернізму, в якій штучні об'єкти (у тому числі стереотипи) дорівнюють справжнім.

Отже, масштаби побутування і технології впровадження політичного стереотипу обумовлені не лише специфікою конкретних соціумів (напр., перехідного суспільства), а й глобальними процесами - зокрема, моделюванням вторинних ("віртуальних") реальностей як частиною політичної практики постіндустріального світу. Відповідно, політичний стереотип як елемент політичної комунікації є складним явищем, широко розповсюдженим як у сталих демократіях, так й у перехідних і авторитарних суспільствах, що доводить аналіз інформаційного супроводження військової акції НАТО проти Югославії, а також дослідження специфіки українських електоральних процесів та інформаційного простору Республіки Білорусь.

2. Поширення стереотипів як елементів інформаційних потоків обумовлене як психологічними (легкість формування), так і політичними чинниками. Застосування технологій створення стереотипів дозволяє ініціаторам інформаційних процесів, і зокрема правлячим елітам, вирішити широке коло завдань. Перші з них пов'язані із забезпеченням управлінських процесів через вплив на політичну поведінку мас, керуванням реакцією суспільства на різні події та формуванням громадської думки. Другі - це забезпечення і підтримка рівноваги політичної системи у цілому, а також підтримка рівноваги між окремими її частинами. Третє завдання - легітимація політичними інститутами своїх рішень і статусів.

У багатьох випадках формування і впровадження нових стереотипів несе явні ознаки політичної маніпуляції. Це положення є особливо слушним щодо інформаційного забезпечення електоральних процесів. У перехідних суспільствах стереотипи використовуються для створення ілюзії реальної політичної боротьби і функціонування демократичних інститутів. Використання деструктивних технологій, частиною яких є створення негативних стереотипів суб'єктів політичного процесу та окремих соціальних груп, становить загрозу для стабільності суспільства. Вони не лише порушують рівновагу між окремими складовими політичної системи, але й підривають легітимність політичних інститутів. Водночас й у сталих демократіях стереотипотворчим технологіям виборчих кампаній притаманна біполярність: вони містять як конструктивний, так і деструктивний потенціал.

3. Породження стереотипів є невід'ємною частиною процесу політичної комунікації у діахронії та синхронії, що змушує піддати ревізії традиційне уявлення про стереотип як про частину політичної культури. Аналіз визначень стереотипу, які пропонує вітчизняна та закордонна політична наука, доводить, що панівне до останнього часу розуміння політичного стереотипу або як думки, або як образу не вичерпує його сутності та створює когнітивні перешкоди на шляху його дослідження. Подолання цих перешкод можливе лише на шляху розуміння множинності проявів стереотипу і трактування його як стійкого елемента інформаційного процесу - комплексу уявлень про суб'єктів процесу політичного. Цей комплекс може бути виражений у формі візуального образу або судження; його характерними рисами є когнітивне спрощення, стійкість форми та емоційне забарвлення. Структура стереотипу є складною і містить якості, які відображають зовнішні прикмети, та ознаки, які відображають внутрішні особливості об`єкта.

4. Специфіка суб'єктно-об'єктних відносин політичного стереотипу полягає у тому, що у випадку цілеспрямованого його створення суспільно-політичні сили, які ініціюють та підтримують процеси стереотипізації, часто виступають у якості об'єкта. Це положення особливо справедливе щодо інституціональних та функціональних політичних акторів. Окрім них, об'єктами політичних стереотипів є соціальні політичні актори, етноси/надетноси, адміністративно-територіальні одиниці, політичний процес (як сукупність діяльності всіх суб'єктів політичних відносин), політичні режими і політичні норми.

5. Політичний стереотип функціонує в інформаційному просторі як системне явище: усі стереотипи даного соціуму утворюють ієрархічну систему, яку очолюють стереотипи-константи, об'єктами яких є основні політичні інститути, а елементи перебувають у комплементарних відносинах. Елементи цієї системи можна класифікувати за походженням, формою репрезентації, носієм, об`єктом, тривалістю існування, емоційним забарвленням, модальністю.

6. Протягом різних історичних епох провідна роль у формуванні стереотипів належала різним каналам політичної комунікації, і зміна домінуючих каналів комунікації визначає вектор розвитку цивілізації. У доіндустріальному суспільстві домінував візуальний канал, а головним джерелом стереотипів виступало мистецтво, що робить правомірним підхід до проявів мистецтва не лише як до самостійних культурних феноменів, що мають свої завдання, а як до елементів інформаційного простору - довготривалих інформаційних продуктів, які виступають як окреме джерело політичних стереотипів. Повернення домінуючої ролі вербального каналу у процесі політичної комунікації починається із виходом на політичну сцену найстарішого виду мас-медіа - друкованих. У новій моделі політичної комунікації породження стереотипів стає частиною діалогу між владою та суспільством. Міжінституційна взаємодія стає неможливою без залучення медіа-текстів, до яких переходить провідна роль у формуванні стереотипів. При цьому спільною рисою і друкованих, і телетекстів (у широкому розумінні) є їх постійна апеляція до архаїчних структур свідомості аудиторії.

7. В інформаційному суспільстві стереотипізаційна продуктивність виступає одним із чинників, які обумовлюють роль інституту ЗМІ у політичному процесі. Формування і впровадження стереотипів відбувається у рамках політичних інформаційних кампаній, які в ряді випадків являють собою інформаційний серіал, тобто комплексне шоу, розраховане на масову аудиторію і трансльоване усіма каналами масової комунікації. Важливою рисою сучасних інформаційних кампаній є їх глобальність. Об'єднання інформаційних потоків, яке почалося із широким впровадженням телебачення, отримало потужний поштовх завдяки розвиткові новітніх інформаційно-комунікативних технологій, зокрема, Інтернету, який дедалі частіше виступає не лише як самостійне джерело політичних стереотипів, а й експериментальний полігон новітніх моделей державного управління. Поняття віртуалізаціїї політичного процесу, набуваючи ще одного значення - перенесення політичного процесу у віртуальну реальність, не скасовує ролі тих сталих компонентів інформаційних потоків, які відповідають за репрезентацію суб'єктів політичного життя, а, навпаки, абсолютизує його. Таким чином, подальше дослідження політичного стереотипу є перспективним не лише у контексті вивчення інформаційних аспектів політичного процесу, але й як частина аналізу трансформацій політичних інститутів в умовах нового, постіндустріального світу.

Основні публікації за темою дисертації

Монографія

1. Шерман О.М. Політичний стереотип: місце у політичному процесі та технології формування засобами масової інформації. Монографія / О.М. Шерман. - Львів: Сполом, 2008. - 228 с.

Рецензії

1. Амельченко Н. Проблеми концептуалізації сучасного характеру політики / Н. Амельченко // Політичний менеджмент. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2009. - №5 (38). - С.178-179.

2. Гавеля В.Л. Рецензія на монографію О.М.Шерман "Політичний стереотип: місце у політичному процесі та технології формування засобами масової інформації" / В.Л. Гавеля // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 109. - Вип.122. Політичні науки. - Миколаїв : вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2009. - С. 6-7.

Статті у фахових наукових збірниках і журналах:

1. Шерман О.М. Активізація архетипу "чужого" як засіб створення негативного етнічного стереотипу ЗМІ (на матеріалі інформаційної кампанії НАТО проти Югославії) / О.М.Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2003. - Вип. 16. - С. 494-502.

2. Шерман О.М. Демонізація політичного лідера у текстах ЗМІ: підвалини і технології (на матеріалі інформаційної кампанії НАТО проти С.Мілошевича) / О.М.Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2003. - Вип. 17. - С. 317-330.

3. Шерман О.М. Довготривалі інформаційні продукти і їх роль в формуванні політичних стереотипів / О.М.Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2004. - Вип. 19. - С. 59-68.

4. Шерман О.М. Гендерні аспекти негативного стереотипу політичного лідера / О.М. Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2004. - Вип. 22. - С. 48-51.

5. Шерман О.М. Роль кіномистецтва у формуванні політичних стереотипів масової свідомості (початок 1900-х - кінець 1930-х рр.) / О.М. Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2005. - Вип. 23. - С. 135-146.

6. Шерман О.М. До питання класифікації політичних стереотипів / О.М. Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2005. - Вип. 25. - С. 27-35.

7. Шерман Е.М. Использование художественной кинопродукции при создании негативного политического стереотипа (на материале информационной кампании против Югославии) / Е.М.Шерман // Вестник Хабаровской государственной академии экономики и права. - Хабаровск: ХГАЭП, 2005. - №3-4 (21) - С. 159-164.

8. Шерман О.М. Істинний політичний стереотип в сучасній політології і проблеми верифікації / О.М.Шерман // Українська національна ідея та перспективи розвитку. - Львів, 2006: вид-во НУ "Львівська Політехніка". - Вип.18. - С. 223-227.

9. Шерман Е.М. Архетипические компоненты негативного политического стереотипа (на материале информационных войн, предшествующих вооруженным конфликтам) / Е.М. Шерман // Вестник Хабаровской государственной академии экономики и права. - Хабаровск: ХГАЭП, 2006. - №6. - С. 95-101.

10. Шерман О.М. Використання архетипічного образу дитини в процесі конструювання негативного стереотипу / О.М. Шерман // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2007. - Т. 15-16. - С. С.129-132.

11. Шерман О.М. "Чорні вдови" та "білі колготки": архетипічні підвалини жіночих образів у сучасному військовому медіа-дискурсі / О.М. Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2007. - Вип. 30. - С. 425-431.

12. Шерман О.М. Історичні витоки та міфологічне підґрунтя демонізації політичного лідера / О.М. Шерман // Українська національна ідея та перспективи розвитку. - Львів : вид-во НУ "Львівська Політехніка", 2006. - Вип.18. - С. 173-178.

13. Шерман О.М. Політичний стереотип: проблема визначення та стратегії дослідження / О.М. Шерман // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т.65. - Вип. 52. Політичні науки. - Миколаїв: вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. - С.42-45.

14. Шерман Е.М. Беллетристика как источник формирования политических стереотипов (на материале Украины и Беларуси) / Е.М. Шерман // Вестник Хабаровской государственной академии экономики и права. - Хабаровск: ХГАЭП, 2007. - №3. - С. 83-91.

15. Шерман О.М. Політичний міф та політичний стереотип: порівняльні характеристики / О.М. Шерман // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. - Одеса: Юридична література, 2007. - Вип. 31. - С.256-265.

16. Шерман О.М. Діахронічний аспект впровадження стереотипів у процесі політичної комунікації// Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т.79. - Вип. 66. Політичні науки. - Миколаїв: вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. - С.38-43.

17. Шерман О.М. Мережа Інтернет як засіб формування політичних стереотипів / О.М. Шерман // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Ужгород: вид-во УжНУ "Говерла", 2008. - Вип.9. - С.101-110.

18. Шерман Е.М. Политическая информационная кампания как информационный сериал / Е.М. Шерман // Вестник Хабаровской государственной академии экономики и права. - Хабаровск: ХГАЭП, 2008. - №2. - С. 70-75.

19. Шерман О.М. Комп'ютерні ігри як засіб впровадження політичних стереотипів / О.М. Шерман // Українська національна ідея та перспективи розвитку. - Львів: вид-во НУ "Львівська Політехніка", 2008. - Вип.20. - С. 150-154.

20. Шерман О.М. Технології формування політичних стереотипів телебаченням / О.М. Шерман // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Ужгород : вид-во УжНУ "Говерла", 2008. - Вип.10. - С.141-147.

21. Шерман О.М. Психологічні підвалини виникнення політичних стереотипів / О.М.Шерман // Вісник СевДТУ: Політологія: зб. наук. пр. - Севастополь: вид-во СевДТУ, 2008. - Вип.91. - С. 115-119.

22. Шерман О.М. Негативний політичний стереотип у сучасному медіа-просторі як елемент інформаційної війни / О.М.Шерман // Політологічні та соціологічні студії: зб. наук. пр. - Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2008. - Том VI. - С. 57-68.

23. Шерман О.М. Міфологічні сюжети космогонічного циклу як засіб формування позитивних стереотипів політичних інститутів / О.М.Шерман // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Ужгород: вид-во УжНУ "Говерла", 2009. - Вип. 11. - С. 80-84.

24. Шерман О.М. Чужі проти своїх: реальний і міфологічний вимір негативного стереотипу мігрантів / О.М. Шерман // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Ужгород : вид-во УжНУ "Говерла", 2009. - Вип.12. - С. 68-73.

Статті в інших виданнях, тези та матеріали наукових конференцій

1. Шерман О.М. Гендерний аспект політичних стереотипів / О.М.Шерман // Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К.: Фоліант, 2003. - С. 260-262.

2. Шерман Е.М. Формирование СМИ негативного этнического стереотипа в ходе информационной кампании НАТО против Югославии / Е.М. Шерман // Журналистика в 2004 году. СМИ в многополярном мире. Материалы научно-практической конференции. Москва, 2-5 февраля 2005 г. - Ч. 1. - М.: Издательство ИКАР, 2005. - С.42-44.

3. Шерман Е.М. Исторический нарратив как компонент информационных войн / Е.М.Шерман // Конфликты и компромиссы в социокультурном контексте. Тезисы международной научной конференции. - М.: РГГУ, 2006. - С. 255.

4. Шерман J. Балкански мит западне кинематографије / Jелена Шерман // Градина: Часопис за књижевност, уметност и културу. - Ниш: Нишки културни центар. - №23. - С.75-83.

5. Шерман О.М. Впровадження політичних стереотипів як частина процесу політичної соціалізації особистості / О.М.Шерман // Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 23 травня 2008 р. - Львів: ЛДУВС, 2008. - С. 228-230.

6. Шерман О.М. Міфологічні підвалини позитивних стереотипів основних політичних інститутів в українському медіа-просторі / О.М.Шерман // Україна і Польща у вимірі незалежності (1918-2008). Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: ЛУБП, 2008. - С.209-213.

7. Шерман О.М. Незалежність як складова позитивного політичного стереотипу України у свідомості студентської молоді / О.М.Шерман // Молодь в умовах нової соціальної перспективи. Матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Житомир, 25-26 березня 2009 року). Частина І. - Житомир, 2009. - С.179-180.

8. Шерман О.М. Впровадження політичних стереотипів як частина навчально-виховного процесу / О.М. Шерман // Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції "Управління в освіті". - Львів: видавництво ДЦ МОНУ, 2009. - С. 257-258.

Размещено на Allbest.ru