Становлення демократичної політичної системи та процес європейської інтеграції України: фактори взаємовпливу

Питання про вибір свого майбутнього, що постало перед незалежною Україною, неминуче повинно було торкнутися проблеми самоідентифікації, усвідомлення самої себе.

Україна пов'язана з Європою єдиним демократичним корінням. Сьогодні в нашій країні активно розвивається процес створення політичної нації, який можливий лише за умов консолідації суспільства. Саме європейська інтеграція реально може стати рушієм для цієї консолідації, що конче потрібна українському суспільству. Процес набуття європейської ідентичності має стати чинником, що об'єднує, в рамках подолання внутрішньополітичних конфліктів, послабити напруженість усередині держави, яка викликана регіональними або етнічними суперечками. Тому він, на думку автора, органічно вписується у річище розвитку української національної ідеї.

Сучасні, окремо взяті європейські державі не мають достатнього потенціалу, щоб кинути виклик наддержавам. Тому можна казати про відносність їх національного суверенітету. В цьому аспекті, вони вже не можуть достатньою мірою гарантувати свободу своїм громадянам від зовнішніх утисків. Отже, європейська ідентичність і приналежність до Європи робить індивіда більш вільним, ніж приналежність до якоїсь окремої держави. При цьому не тільки самостійність держав на зовнішній арені, але й їх внутрішня стабільність та демократичний розвиток залежать від об'єднання Європи.

Усі міжнаціональні конфлікти у Європі відбувались в дусі розриву з основоположними цінностями європейської цивілізації. Будь-який тоталітарний режим, що виникав у тій чи тій європейській країні, водночас виявлявся антиєвропейським за своєю суттю і входив у фундаментальне протиріччя з європейською ідентичністю. Саме процес її формування став на заваді виникнення тоталітарного та націоналістичного рецидиву у повоєнні роки в Європі.

В роботі визначається, що європейська ідентичність складається з кількох рівнів ідентичності: західно- чи східноєвропейського, національного, регіонального тощо. Абсолютизація будь-якого з рівнів може нести у собі серйозні небезпеки та загрози для загальноєвропейської стабільності.

Виходячи із багаторівневої концепції ідентичності, автор вважає, що створення національної ідентичності може бути найбільш успішним лише у рамках єдиної європейської ідентичності, де наша країна буде позбавлена комплексу меншовартості. В даному аспекті необхідним є існування гармонії і балансу між різними рівнями ідентичності.

У цьому контексті актуальним і важливим постає критичний аналіз концепції субсидіарності, в рамках якого автор вказує на необхідність обережного ставлення до цього принципу та його обмеженого використання, оскільки в умовах тимчасової диференціації та дивергенції, які притаманні ЄС у певний період після чергового етапу розширення, можуть підсилюватися антагоністичні тенденції, що йдуть врозріз з принципами європейської солідарності.

У розділі 4. „Ретроспективно-порівняльний аналіз розвитку європейських демократій в контексті європрагнень України” проаналізовано розвиток сталих європейських демократій, які представляють ядро ЄС, в контексті європрагнень України щодо діяльності політичних інститутів, способів їх легітимації, механізмів та інструментів реформування політичної системи; узагальнено досвід демократичного переходу та формування демократичних політичних інституцій країн ЦСЄ (Вишеградська група), особливо у період, що передував їх вступу до ЄС.

У підрозділі 4.1. „Особливості еволюції та розвитку сучасних європейських країн сталої демократії: уроки для України” доведено, що європейська інтеграція накладає свій відбиток на необхідність вироблення нових підходів щодо гнучкості та адаптивності політичних систем сталих демократій в рамках ефективного функціонування єдиних наднаціональних інституцій.

Аналіз показав, що, зокрема, у Великій Британії спостерігається тенденція до переходу від двопартійної системи до партійної системи поміркованого плюралізму, яка має конструктивний характер, і є поширеною у країнах з політичними системами європейсько-континентального типу.

Будь-які зміни у виборчій системі повинні мати за мету позбутися очевидної невідповідності між розкладом партійно-політичних сил у суспільстві, з одного боку, і в представницьких закладах - з іншого. Йдеться про впровадження системи пропорційного представництва за преференційним принципом відкритих регіональних або територіальних списків. Подібний принцип не тільки виключає анонімність вибору, але й, що не менш суттєво, зміцнює зв'язки обраного депутата як з місцевими партійними осередками, так і з виборцями. Це є особливо важливим в умовах, коли змушений робити свій вибір не стільки між конкретними кандидатами, скільки між партіями, виборець має бути впевнений, що й само формування партійних списків є органічною частиною електорального процесу, а не результатом домовленостей партійної верхівки.

Досвід таких країн як Велика Британія та ФРН свідчить про те, що глава держави за парламентської форми правління найчастіше слугує своєрідним резервним інструментом політичної системи, що активізується в умовах кризи і нестабільності. Резервний потенціал даного інституту може додавати конкретну гнучкість державному механізмові, розширювати можливості політичного маневру. В умовах, коли уряд втрачає підтримку парламентської більшості або ж його діяльність паралізується боротьбою різних сил та груп впливу, роль глави держави в політичному житті зростає, а коло дискреційних питань розширюється. Як це не парадоксально, але відсутність у глави держави з церемоніальними повноваженнями значимої політичної влади може бути деякою мірою основою його сили, що виявляється в духовному впливі на політику суспільства, здатності глави держави уособлювати собою те, що поєднує усіх.

Аналіз розвитку політичної системи Франції дає підстави стверджувати, що в умовах високопрезиденціалізованої форми напівпрезидентської республіки перемога на парламентських виборах партії (блоку партій), опозиційної президентові, різко підсилює дуалізм виконавчої влади і призводить до обмеження фактичної компетенції глави держави, звуження свободи політичного маневру з його боку. В даному аспекті постає питання про необхідність встановлення балансу повноважень у трикутнику „президент - парламент - уряд (прем'єр-міністр)”, де основним елементом має бути дуалізм політичної відповідальності уряду, тобто його відповідальність перед президентом і парламентом. За останні роки в цій країні спостерігається тенденція до посилення ролі парламенту в політичному житті, розширення його контрольних повноважень за діяльністю уряду.

Загалом, на основі дослідження розвитку країн сталої демократії, які становлять ядро ЄС, констатується поступовий рух у напрямі набуття уніфікованої форми раціонального парламентаризму, в рамках якої функціонують наднаціональні інституції Європейського Союзу. Це, у свою чергу, припускає існування партійних систем поміркованого плюралізму, що мають конструктивний характер.

При цьому, необхідність брати участь в євроінтеграційних процесах вимагає значного зменшення амплітуди коливань політичного курсу в результаті зміни партій при владі. Зокрема, досвід Німеччини свідчить, що неабияку роль для стабільності демократії відіграє та обставина, за якої більшість громадян країни дотримується центристської лінії.

Таким чином, головним уроком для України у дослідженні особливостей функціонування політичних систем європейських країн, які складають ядро ЄС та мають тривкі демократичні традиції, на думку автора, є той факт, що вони володіють значною спроможністю до постійного та динамічного самовдосконалення, змін та адаптації до умов загального суспільного розвитку, зокрема, в рамках євроінтеграційних потреб.

У підрозділі 4.2. „Досвід процесу демократичного переходу в державах Центральної та Східної Європи (Вишеградська група)” виявлено проблеми та специфічні умови розвитку процесів демократизації, виокремлено спільні та відмінні риси політичних трансформацій даних держав в контексті успішної реалізації їх євроінтеграційної стратегії.

Аналіз польського досвіду свідчить про тенденцію поступового руху у напряму парламентської або напівпрезидентської форм правління з обмеженими повноваженнями президента. Підсилення ролі парламенту, з одного боку, пояснюється реакцією на тоталітарне минуле, з іншого - орієнтацією на Європу, яка завжди вирізнялась сильними традиціями парламентаризму.

Одним з важливих чинників успішної демократичної трансформації в таких країнах як Угорщина та Чехія можна вважати модель політичної демократії, яка сформувалася в Європі й була взята як зразок політичним істеблішментом цих держав. Дана модель являє собою конкурентне середовище, у якому діють визначені правила суперництва політичних акторів і результатом функціонування якого в жодному разі не є „остаточна” перемога одного з них, а, навпаки, досягнення суспільно-корисних цілей в інтересах громадянського суспільства за допомогою компромісів і переговорів. В результаті утвердилася парламентська форма правління, основним завданням якої було перш за все недопущення концентрації влади в руках однієї людини-автократа.

Проте, не дивлячись на загальноприйняте судження про більшу демократичність парламентської форми республіканського правління порівняно з президентською або змішаною, зокрема словацький досвід показав, що в її рамках не існує автоматичного захисту від порушень в функціонуванні демократії та від зловживань владою. Така небезпека зберігається в умовах слабких демократичних традицій та відсутності демократичної політичної культури, що має бути неодмінно враховано в рамках реформування політичної системи України.

Тому, на думку автора, з метою запобігання авторитарним тенденціям процес реформування політичної системи має поєднувати у собі як інституційні, так і неінституційні чинники, серед яких: стабільне і надійне законодавство; незалежна судова система; розвинене громадянське суспільство; високі етичні вимоги до влади; наявність демократичної політичної і високої правової культури, яка охоплює все активне населення і політичну еліту.

На основі проведеного аналізу автором зроблено висновок про важливу роль міжнародного фактора в успішному перебігу процесів політичної трансформації держав регіону. При цьому, як встановлено у дослідженні, членство в ЄС означає гарантію остаточного закріплення норм та цінностей демократії, оскільки воно змусило владу цих країн дотримуватися демократичних процедур, удосконалювати політичні інститути та вступати у діалог з інститутами громадянського суспільства.

Таким чином, головним підсумком вивчення досвіду процесу демократичного переходу держав Вишеградської групи для України визначено такі аспекти:

наявність демократичної політичної культури та високий рівень політичної свідомості пересічних громадян, наявність загальнонаціонального консенсусу в суспільстві та серед представників політичної еліти України щодо необхідності європейської інтеграції країни як чинника подальших успіхів демократичних перетворень;

подальше зміцнення демократичної, правової держави та інститутів громадянського суспільства як антитези елітократичній державі. Іншими словами, йдеться про нагальну потребу втілення у дію постулату, згідно якого державою треба управляти, а не володіти. При цьому сутністю демократії є не санкціонування правом влади більшості, а забезпечення кожному громадянину його прав;

існування в рамках політичної системи принципів та механізмів розв'язання політичних криз лише демократичними парламентськими способами за допомогою переговорів, шляхом знаходження компромісних рішень та через вільні і чесні вибори;

розуміння у суспільстві тотожності патріотичних засад та універсальних демократичних цінностей, притаманних європейській спільноті.

У розділі 5. „Вплив критеріальних вимог на відповідність політичної системи України сучасним тенденціям та нагальним цілям суспільного розвитку” аналізуються чинники, що обумовлюють спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України, досліджуються критерії вступу до ЄС як найважливіші чинники побудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні.

У підрозділі 5.1. „Спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України” підкреслюється, що реалії глобалізації жорстко і чітко формулюють завдання модернізації національних політичних систем: якнайкраще підготувати їх для участі у наднаціональних політичних та економічних структурах задля ефективного захисту своїх інтересів та реального представництва на світовій політичній арені. На цьому тлі виокремлено чинники, що визначають спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України.

Важливою детермінантою даної спільності визначено перехід від надмірної харизматизації суб'єктів політичного процесу, пов'язаної з їх персоніфікацією, до створення сучасного політичного спектру, побудованого на ідеологічних засадах, підґрунтям яких є європейські цінності демократії, а саме: консенсус політичних еліт; уряд, що функціонує в рамках чіткого розподілу владних повноважень та який підтримує суспільство; незалежна та ефективна судова функція влади; розвинене громадянське суспільство; реальне дотримання прав людини та принципів раціоналізму і толерантності.

Одним з чинників, що визначають спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України є мінімізація рівня конфліктності у процесі формування політичної системи. На цьому шляху, важливими складовими, на думку автора, мають бути: внутрішньополітична консолідація суспільства, яка базується на виборі, зробленому українським суспільством на користь інтеграції до ЄС; консенсус з приводу функціонування таких основних політичних інститутів як інститут президентства, парламентаризму, органи державної влади, політичні партії, конкурентні і вільні вибори тощо.

Спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України також заснована на необхідності мінімізації жорсткого регіонального зсуву у політичній свідомості громадян України, що негативним чином впливає на процес формування дієвої партійної системи. Одним з елементів вирішення вищезазначеної проблеми автор вбачає позбавлення політичної культури патріархальних ознак за допомогою прищеплення населенню країни на рівні політичної свідомості демократичних цінностей, які б сформували адекватність сприйняття і розуміння політичних процесів та адекватну до цього розуміння політичну поведінку.

Обґрунтовано, що визначені чинники безпосередньо охоплюють такі важливі завдання як поліпшення функціонування демократичних засад у суспільстві; розвиток внутрішньопартійної демократії; дебюрократизація державного апарату; боротьба з корупцією як з системним феноменом; збільшення громадського впливу на політичні інститути; посилення розвитку місцевого самоврядування тощо.

Автор доводить, що інтегральним засобом реалізації означених завдань та забезпечення найбільш гармонійного включення України в європейське співтовариство має стати інтенсивний розвиток інформаційного суспільства. Для цього необхідне створення єдиного комунікаційного простору, заснованого на спільних демократичних цінностях, таких як прозоре і відповідальне управління, вільний обмін інформацією. При цьому оцінка ефективності роботи державних служб і державного сектору в цілому визначається й відкритістю уряду.

Особливого значення у цьому сенсі набуває формування в країні так званого „електронного уряду”, принцип функціонування якого полягає у інтерактивному спілкуванні населення з урядовими структурами та дистанційному наданні йому державних послуг. Таким чином, „електронний уряд” має на меті використання сучасних комунікаційних технологій для забезпечення вільного доступу громадськості до державних структур та впливу на процес прийняття політичних рішень. Про це також свідчить досвід європейських країн.

В результаті проведеної наукової розвідки автор дійшов висновку про те, що одночасне здійснення процесу демократичного вдосконалення політичної системи України і процесу її європейської інтеграції відповідає як інтересам нашої країни, так і інтересам самого ЄС, який, підтримуючи проєвропейську тенденцію в Україні, в свою чергу, має стимулювати і сприяти інтенсифікації зазначених процесів. Внутрішні трансформації в Україні потрібні для того, щоб уникнути повернення до стратегії централізації і державного патерналізму, як це трапилося у Росії, в якої відсутні євроінтеграційні потреби політичної модернізації.

У підрозділі 5.2. „Критерії вступу до ЄС як найважливіші чинники побудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні” констатується значне прискорення процесів демократизації в тих країнах, які зазнали на собі політику сприяння з боку ЄС та необхідність трансформації міжнародних норм у внутрішні вимоги.

В даному аспекті автор вважав за необхідне дослідити вплив критеріїв вступу до ЄС на процес побудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні. Їх основою є критерії, представлені Європейською Радою 1993 року на самміті у Копенгагені, якими є стабільність інституцій, що гарантують демократію; правова держава; права людини; повага до меншин та їх захист; існування конкурентноспроможної ринкової економіки.

Тому не викликає сумніву, що євроінтеграційний курс ставить перед країною такі завдання: запобігання відновленню авторитарних тенденцій; зміцнення засад демократичної, правової держави й громадянського суспільства, укорінення в суспільній свідомості розуміння необхідності їх ефективного функціонування; усвідомлення політичного інтересу як певної мети, що співпадає з тенденцією суспільного розвитку; наявність сильної демократичної політичної влади як умови для стабільних політичних відносин; правова регламентація процесу реформування політичної системи.

Вищезгадані критерії є чинником, що прискорює процес приведення національного законодавства у відповідність до європейських стандартів, а також детермінантою євроінтеграційної політики України, яку визначено як комплексну діяльність держави в різних сферах суспільного життя, що має на меті створення законодавчих, політичних, економічних, соціальних та міжнародних передумов для здійснення інтеграції України до ЄС.

В цьому плані важливим постає питання впливу ЄС на внутрішню політику держав членів. Йдеться про проблему впливу нормотворчого процесу в ЄС на політичні й правові системи держав-членів.

Доволі велика частка нормативних актів Європейського Союзу є обов'язковими для виконання державами-членами. Це означає, що на їх території діє так зване „солідарне право”, зокрема, директиви ЄС, які не потребують ратифікації державами-членами, автоматично інкорпоруючись у їх внутрішнє законодавство. Саме такий механізм вирізняє ЄС від будь-якої іншої міжнародної організації і є одним із елементів його дієвості та ефективності як міждержавного об'єднання.

В основі відпрацьованого механізму інкорпорації норм ЄС у законодавство окремих держав лежить гармонізація останнього із законодавством ЄС, одним з етапів якої є процес поступової адаптації внутрішньодержавного законодавства до законодавства ЄС. В Україні він передбачає реформування її правової системи, важливим чинником якого слід вважати визнання принципу верховенства права, плюралістичної демократії, забезпечення основних прав і свобод людини.

Європейська інтеграція базується на координації й синхронізації дій та процесів прийняття рішень Україною та ЄС в рамках функціонування політико-правової та соціально-економічної сфер. Тому критерії вступу до ЄС мають розглядатися як чинники, що сприяють прийняттю важливих кодексів та законів, спрямованих на реалізацію політичних, соціально-економічних та інших прав і свобод громадян в Україні. До таких, зокрема, відносяться Кодекс про працю, Соціальний кодекс України, а також Кримінальний та Цивільний кодекси тощо.

В даному контексті важливим елементом правових критеріїв є боротьба з корупцією в органах влади, з криміналізацією суспільства тощо. Наочним прикладом може слугувати досвід Словаччини, особливо в рамках виконання критеріїв членства та напередодні її безпосереднього вступу до ЄС. В цій країні було ухвалено Національну програму боротьби з корупцією. Зокрема, напередодні вступу до ЄС було підготовлено до прийняття закони: „Про залучення громадян до законодавчого процесу”, „Про спеціального прокурора з боротьби з корупцією”, „Про боротьбу з легалізацією кримінальних прибутків” тощо.

Отже, у кінцевому підсумку, виконання Україною критеріїв вступу до ЄС та досягнення повноцінного членства мають призвести:

- по-перше, до створення правової держави, яка повинна розглядати усіх громадян однаково, щоб гарантувати здійснення їх основних прав і свобод, одночасно запобігаючи зловживанню владою на всіх рівнях управління;

- по-друге, до подальшого зміцнення демократичної держави, яка існує, передусім, для обслуговування своїх громадян як інструментальна юридична особа;

- по-третє, до суттєвого зміцнення соціальної динаміки, що спонукає до розвитку громадянське суспільство, яке слугуватиме демократичній консолідації політичної системи.

політичний система україна європейський

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової проблеми, пов'язаної з комплексним аналізом факторів взаємовпливу та концептуальної парадигми взаємозв'язку процесів становлення демократичної політичної системи та європейської інтеграції України. Потреба у комплексній методологічній парадигмі, яка передбачає раціональну комбінацію нових наукових підходів та дослідницьких методик, що застосовуються при вивчення окремих аспектів проблеми, обумовлюється концептуальністю і новизною даного дослідження. Деякі засадничі теоретичні та прикладні питання, що поєднують проблеми європейської інтеграції України та її демократичного розвитку, ще не знайшли належного наукового висвітлення.

2. Сьогодні в Україні в рамках євроінтеграційних викликів важливо встановити рівновагу між громадянином, суспільством і державою. Запорукою цього може стати така форма державного правління, що гарантує ефективність, відкритість та підконтрольність влади народові і, відповідно, її легітимність. Поступовий перехід до напівпрезидентської республіки з церемоніальним президентом може найбільш повно відповідати європейським демократичним традиціям та бути оптимальним варіантом на шляху мінімізації конфліктогенних чинників на сучасному етапі демократичної консолідації.

3. В контексті аналізу сучасного етапу розвитку партій та партійної системи України визнано за доцільне запровадження відкритих списків з преференціями, надання права висунення кандидатів у депутати зборам громадян за місцем проживання і територіальним громадам. Це має стимулювати політичні партії приділяти значну увагу формуванню свого кадрового потенціалу, розвивати принципи внутрішньопартійної демократії, підсилювати особисту відповідальність депутатів та їх зв'язки із виборцями, усунути диспропорції у представництві в парламенті окремих регіонів.

4. В рамках сучасного вітчизняного елітогенезу варто вести мову про існування так званої „елітократії”, яка являє собою не тільки політико-владну і політико-управлінську концентрацію значного потенціалу і ресурсів впливу на суспільство в руках еліт, але й прагнення еліт до виокремлення і відособленого існування у всіх основних сферах соціального буття. Проте лише усвідомлення українською елітою важливості втілення у політичне життя принципів консенсусу та компромісу як невід'ємної складової європейських засад демократії має наблизити її до європейської еліти не тільки географічно, а й ментально.

Досягнення цієї мети залежить від якнайшвидшої трансформації політичної культури сучасного українського суспільства від маргінальної за суттю та патріархально-провінційної за характером до демократичної, що вимагає культивації на рівні політичної свідомості населення країни демократичних цінностей, які б сформували адекватність сприйняття і розуміння політичних процесів та адекватну до цього розуміння політичну поведінку.

5. На базі європейської моделі громадянського суспільства актуалізовано поняття громадянської ангажованості, що означає добровільну спільну участь громадян у всіх сферах життя суспільства. На всіх рівнях політики слід застосовувати компетентність громадян, їх сприяння і практичний досвід. Тільки так можна перетворити пасивне суспільство в активне. У цьому плані соціальне партнерство визначено як головний принцип відносин між державою і громадянським суспільством.

Розвиток інституту місцевого самоврядування в Україні має йти паралельно з розвитком всіх інших інститутів громадянського суспільства та формуванням демократичної політичної культури активістського типу. Запровадження децентралізації влади у державі можливе лише за умови, коли до цього готові як державна влада, так й суспільство. Іншими словами, успішність такого розвитку можлива лише за умови його поступовості й комплексності.

Активізації інститутів громадянського суспільства в Україні у контексті ефективного засвоєння європейських демократичних цінностей мають сприяти, зокрема, такі аспекти: досягнення консенсусу в контексті суспільного дискурсу про довгострокові цілі, орієнтацію, цінності й інтереси країни; транспарентність політичного процесу і посилення прав контролю для опозиції; створення з метою ефективного контролю політичного процесу незалежних експертних груп, що складаються з відомих особистостей, які не зв'язані повсякденною політикою та інтересами кар'єри; перетворення ЗМІ у форум для обговорення питань майбутнього суспільства, ґрунтовного інформування громадян і спонукання їх до активної участі в суспільно-політичному житті.

6. В умовах глобалізації окремі держави не можуть контролювати ні економічну ситуацію, ні політичні процеси. Вони надто уразливі, про що свідчать глобальні економічні кризи. Зокрема, типовим наслідком цього стає неспроможність органів влади виконувати свої функції. На цій основі завдання євроінтеграції України та завдання здійснення внутрішніх демократичних та економічних перетворень збігаються за своєю сутністю. Сучасні євроінтеграційні процеси є невід'ємним елементом глобалізації. Участь України у діяльності найбільших міжнародних офіційних інституцій, зокрема, таких як СОТ та НАТО представляє собою чинник значного підсилення адаптаційних можливостей України щодо відповідності її політичної і економічної систем євроінтеграційним вимогам.

7. Набуття європейської ідентичності має стати чинником, що об'єднує, в рамках подолання внутрішньополітичних конфліктів, послабити напруженість усередині окремих держав, яка викликана регіональними або етнічними суперечками. Зараз відбувається процес формування української політичної нації, створення якої можливе лише за умов консолідації суспільства. В цьому контексті саме європейська інтеграція реально може стати рушієм для цієї консолідації. Усвідомлення суспільством тотожності патріотичних засад та універсальних демократичних цінностей, притаманних європейській спільноті є важливими чинниками реалізації національних інтересів нашої держави.

8. Європейська інтеграція накладає свій відбиток на необхідність вироблення нових підходів щодо гнучкості та адаптивності політичних систем країн, які складають ядро ЄС, в рамках ефективного функціонування єдиних наднаціональних інституцій. Вони володіють значною спроможністю до постійного динамічного розвитку та самовдосконалення, змін та адаптування до умов загального суспільного розвитку, зокрема, в рамках євроінтеграційних потреб.

Існує пряма залежність подальших успіхів демократичних перетворень держав Вишеградської групи від їх європейської інтеграції. Це означає, що найшвидше приєднання до ЄС інтенсифікувало процес модернізації, а використання європейського досвіду стало суттєвим чинником на шляху до процвітання цих країн.

9. Концепція синхронізації процесів становлення демократичної політичної системи та європейської інтеграції України полягає у взаємовпливі та ідеї їх паралельного розвитку. Європейська інтеграція для України є процесом, що логічно відповідає тим внутрішнім перетворенням, які здійснюються у державі. Вона може бути суттєвим чинником демократизації політичного та суспільного життя. І навпаки, реальна демократизація політичного процесу, гармонізація суспільних відносин в Україні відкриє зелене світло її євроінтеграційному поступу.

Європейський вектор політичного розвитку є чинником продовження традиції розвитку демократичних тенденцій української державності, адже сьогодні Європа є плацдармом для втілення сучасної глобальної демократичної парадигми, яка пов'язана з подальшою експансією демократичних політичних інститутів, цінностей, установок та норм.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Барановський Ф. В. Європейська інтеграція та демократичний розвиток України: концептуальний аналіз взаємовпливу: Монографія / Барановський Ф. В. - Луганськ: „Елтон-2”, 2007. - 407 с.

Рецензії:

1. Пахарєв А. Д. Демократичні процеси в Україні та її європейський вибір / А. Д. Пахарєв // Трибуна. - 2008. - № 9/10. - С. 32-33.

2. Михальський І. С. Європейський шлях демократичного розвитку України / І. С. Михальський // Політичний менеджмент. - 2009. - № 1(34). - С. 173-176.

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Барановський Ф. В. Громадянське суспільство і економічний розвиток держави: аспекти впливу / Ф. В. Барановський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України: Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 20. - С. 107-116.

2. Барановський Ф. В. Партійна система України: необхідність оптимальності / Ф. В. Барановський // Віче. - 2004. - № 7. - С. 10-13.

3. Барановський Ф. В. Європейська інтеграція як елемент глобалізаційного розвитку / Ф. В. Барановський // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - 2005. - Вип. 1. - С. 144-149.

4. Барановський Ф. В. Демократична інституціалізація в Україні: євроінтеграційний контекст / Ф. В. Барановський // Політичний менеджмент. - 2006. - № 1. - С. 152-159.

5. Барановський Ф. В. Активізація розвитку громадянського суспільства в Україні - шлях до європейської моделі демократії / Ф. В. Барановський // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2006. - Вип. 1. - С. 9-16.

6. Барановський Ф. В. Політичне лідерство та розвиток політичної еліти в Україні: чи далеко до європейських стандартів? / Ф. В. Барановський // Перспективи. - 2006. - № 2. - С. 3-9.

7. Барановський Ф. В. Особливості розвитку сучасних європейських демократій в контексті європрагнень України: досвід Великої Британії / Ф. В. Барановський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 30, кн. 2. - С. 259-270.

8. Барановський Ф. Політична система України перед викликами євроінтеграційного процесу: сучасний стан та перспективи розвитку / Ф. Барановський // Сучасна українська держава: історичні імперативи становлення, тенденції та проблеми розвитку / Збірник. - К.: ІПіЕНД, 2006. - С. 211-225.

9. Барановський Ф. В. Концептуальні засади та особливості посттоталітарних трансформацій в країнах ЦСЄ / Ф. В. Барановський // Наукові записки КУТЕП. - К.: МАУП, 2006. - Вип. 4. - С. 101-112.

10. Барановський Ф. В. Становлення інститутів громадянського суспільства крізь призму європейського вибору України / Ф. В. Барановський // Грані. - 2007. - № 2. - С. 114-119.

11. Барановський Ф. В. Європейська інтеграція України як чинник повернення до магістрального напряму цивілізаційного розвитку / Ф. В. Барановський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. - К., 2007. - Вип. 35. - С. 260-272.

12. Барановський Ф. В. Феномен європейської ідентичності в контексті євроінтеграції України / Ф. В. Барановський // Грані. - 2007. - № 4. - С. 134-138.

13. Барановський Ф. Європа у пошуках ідентичності: висновки для України / Ф. Барановський // Політичний менеджмент. - 2007. - № 4. - С. 103-111.

14. Барановський Ф. Соціальні аспекти розвитку ЄС як чинник його інтеграційної привабливості / Ф. Барановський // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. - К., 2007. - Вип. 10. - С. 430-439.

15. Барановський Ф. В. Чинники та мотиви європейської інтеграції України / Ф. В. Барановський // Політичний менеджмент. - 2007. - № 6. - С. 115-124.

16. Барановський Ф. В. Досвід розвитку політичних систем ФРН та Франції: уроки для України / Ф. В. Барановський // Грані. - 2007. - № 6. - С. 123-128.

17. Барановський Ф. В. Польща та Угорщина на шляху до ЄС: досвід демократичного переходу / Ф. В. Барановський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: „ІНТАС”, 2007. - Вип. 28. - С. 70-81.

18. Барановський Ф. В. Демократична трансформація Чехії та Словаччини в світлі європейської інтеграції: корисний досвід для України / Ф. В. Барановський // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: „Питання політології”. - 2007. - Вип. 10. - № 785. - С. 50-57.

19. Барановський Ф. В. Особливості розвитку та проблеми подальшого розширення ЄС в контексті успішної реалізації євроінтеграційного курсу України / Ф. В. Барановський // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. - К., 2007. - Вип. 36. - С. 161-169.

20. Барановський Ф. В. Взаємовплив процесів становлення демократичних політичних систем та європейської інтеграції: історіографія проблеми / Ф. В. Барановський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: „ІНТАС”, 2008. - Вип. 31. - С. 144-155.

21. Барановський Ф. В. Критерії вступу до ЄС як найважливіші чинники побудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні / Ф. В. Барановський // Політичний менеджмент. - 2008. - Спеціальний випуск. - С. 204-213.

22. Барановський Ф. В. Спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України / Ф. В. Барановський // Політичний менеджмент. - 2008. - № 4. - С. 57-65.

23. Барановський Ф. В. Теоретико-методологічні підходи до комплексного аналізу взаємовпливу процесів євроінтеграції та становлення демократичної політичної системи України / Ф. В. Барановський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: „ІНТАС”, 2008. - Вип. 35. - С. 89-101.

Навчальні посібники:

24. Політологія: Навчальний посібник / [Щедрова Г.П., Барановський Ф. В., Михайловська О. Г. та ін.]; за ред. проф. Щедрової Г. П. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. - 200 с.

АНОТАЦІЇ

Барановський Ф. В. Становлення демократичної політичної системи та процес європейської інтеграції України: фактори взаємовпливу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, Київ, 2009.

У дисертації комплексно досліджуються фактори взаємовпливу процесів становлення демократичної політичної системи та європейської інтеграції України. Формулюються конкретні пропозиції, спрямовані на активізацію інститутів громадянського суспільства в Україні, як основоположного елементу адаптації європейських цінностей демократії. В рамках визначення детермінант європейської інтеграції України встановлюються взаємозалежність і взаємовплив політичних й соціально-економічних мотивів вступу до ЄС, проводиться всебічний аналіз проблем формування і розвитку європейської ідентичності. На основі аналізу досвіду розвитку європейських демократій пропонуються певні узагальнення щодо уроків для України в контексті загальної проблеми дослідження. Визначається спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України. Обґрунтовується концепція синхронізації процесів становлення демократичної політичної системи та європейської інтеграції України.

Ключові слова: демократична політична система України, європейська інтеграція України, інститути громадянського суспільства, європейські цінності демократії, європейська ідентичність, національна ідентичність, критерії вступу до ЄС, демократична, соціальна, правова держава.

Baranovsky Felix V. Making of the Democratic Political System and Process of European Integration of Ukraine: Factors of Mutual Influence. - Manuscript.

A thesis for a Doctor's degree in Political sciences on speciality 23.00.02 - political institutions and processes. - Ivan Kuras Institute of Political and Ethnonational Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

In the thesis the factors of mutual influence of the processes of making of the democratic political system and European integration of Ukraine are explored in the complex. The specific propositions directed on activation of institutions of civil society in Ukraine as a fundamental element of adaptation of the European values of democracy are formulated. Within the framework of finding out determinants of European integration of Ukraine the interdependence and mutual influence of political and socio-economic reasons of joining the EU are established, the comprehensive analysis of problems of forming and development of the European identity is carried out. On the basis of analysis of experience of development of European democracies certain generalizations concerning the lessons for Ukraine in the context of general issue of the research are offered. Community of internal and eurointegration necessities of perfecting of the political system of Ukraine is determined. The concept of synchronization of processes of making of the democratic political system and European integration of Ukraine is grounded.

Key words: the democratic political system of Ukraine, European integration of Ukraine, institutions of civil society, European values of democracy, European identity, national identity, the EU joining criteria, the democratic, social, legal state.

Барановский Ф. В. Становление демократической политической системы и процесс европейской интеграции Украины: факторы взаимовлияния. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Институт политических и этнонациональных исследований имени И.Ф. Кураса НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация представляет собой комплексное исследование концептуальных основ взаимосвязи и взаимозависимости процессов становления демократической политической системы и европейской интеграции Украины, выявления факторов взаимовлияния данных процессов, определения на этой основе перспектив и путей их успешной реализации.

В контексте соответствия европейским принципам консенсусной демократии выяснены базовые принципы становления, определены основные направления и проанализированы важные составляющие развития политической системы Украины, находящейся перед вызовами евроинтеграционных процессов. Среди них: вопросы развития политических партий и партийной системы, оптимизации форм государственного правления, развития политического лидерства и политической элиты, политической культуры, формирования института политической оппозиции в Украине.

На основе детального анализа вышеуказанных аспектов и тщательного изучения политической эволюции европейских государств устойчивой демократии определено, что именно постепенный переход к полупрезидентской республике с церемониальным президентом может наиболее полно отвечать европейским демократическим традициям и быть оптимальным вариантом на пути минимизации конфликтогенных факторов на современном этапе демократической консолидации.

В исследовании выявлено, что формирование и развитие гражданского общества как важного элемента адаптации европейских ценностей демократии является насущной потребностью общественной модернизации, поскольку именно гражданское общество с его уровнем подчинения граждан закону способно придать демократии цивилизованные формы, соответствующие вызовам времени. Основательный анализ автором таких институтов гражданского общества как социальное партнерство, гражданская ангажированность и местное самоуправление показал их важное значение для успешного осуществления интеграционных процессов на базе европейских ценностей и предоставил возможность определить пути последующего развития этих институтов в Украине.

В рамках определения детерминант европейской интеграции Украины устанавливаются взаимозависимость и взаимовлияние политических и социально-экономических мотивов вступления в ЕС. Доказано, что нахождение за пределами такого интеграционного объединения как ЕС лишает нашу страну возможности адекватного восприятия глобальных политических и экономических процессов, а также способности справиться с новыми цивилизационными вызовами.

Раскрыта роль процесса приобретения европейской идентичности как фактора внутриполитической консолидации Украины, расширения для нее цивилизационного пространства и отыскания ее собственной национальной идентичности. Именно европейская интеграция, по мнению автора, может стать движущей силой данных процессов.

Всесторонний анализ опыта демократического транзита государств Вышеградской группы позволил автору прийти к выводу о существовании прямой зависимости последующих успехов демократических преобразований от европейской интеграции этих стран.

Большое значение в рамках общей проблематики исследования автором придается определению общности внутренних и евроинтеграционных потребностей усовершенствования политической системы Украины. Среди факторов, определяющих данную общность, автор, в частности, выделяет такие: отход от чрезмерной харизматизации субъектов политического процесса; предотвращение политических конфликтов; дебюрократизация государственного аппарата; борьба с коррупцией как с системным феноменом; минимизация жесткого регионального сдвига в политическом сознании граждан Украины, что проявляется в девиации процесса формирования партийной системы; усиление воздействия граждан на политические институты.

В диссертационной работе обосновывается концепция синхронизации процессов становления демократической политической системы и европейской интеграции Украины, которая заключается в их взаимовлиянии и идее параллельного развития.

Ключевые слова: демократическая политическая система Украины, европейская интеграция Украины, институты гражданского общества, европейские ценности демократии, европейская идентичность, национальная идентичность, критерии вступления в ЕС, демократическое, социальное, правовое государство.

Размещено на Allbest.ru