Главная
Коллекция "Revolution"
Политология
Особливості політичної системи та політичного режиму Бангладеш
Особливості політичної системи та політичного режиму Бангладеш
Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Загальні відомості про Бангладеш. Структура політичної системи країни (парламентська демократія), її моделі. Особливості становлення політичного режиму Бангладеш, його сучасний стан.
| Рубрика | Политология |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.12.2015 |
| Размер файла | 1,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Рівненський державно-гуманітарний університет
Курсова робота
Особливості політичної системи та політичного режиму Бангладешу
Рівне, 2012
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретико-концептуальні та методологічні аспекти дослідження політичної системи бангладешу
- 1.1 Стан наукового вивчення політичної системи та політичного режиму Бангладешу
- 1.2 Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів
- 1.3 Загальні відомості про країну
- Розділ 2. Особливості політичної системи Бангладешу
- 2.1 Структура політичної системи Бангладешу
- 2.2 Моделі політичної системи Бангладешу
- 2.3 Класифікація політичної системи Бангладешу
- Розділ 3. Політичний режим Бангладешу
- 3.1 Особливості становлення політичного режиму Бангладешу
- 3.2 Політичний режим Бангладешу на початку ХХІ ст.
- Висновки
- Список використаних джерел та літератури
- Додатки
Вступ
Політичний режим кожної країни впливає на людський розвиток, соціально-класову ситуацію, тобто визначається, передусім, соціальною сутністю відповідної держави. У рабовласницькому суспільстві політичний режим будь-якого держави був пов'язаний із розподілом людей на вільних і рабів, що визначало їх статус і в політичній системі й стосунку до них із боку структур державної влади; при феодалізмі статус випливав із кріпосницьких, зовнішньоекономічних відносин; за умов демократії політичний режим обумовлюється фактом визнання рівності всіх людей перед законом за одночасного визнання з нерівності стосовно власності; в соціалістичному суспільстві констатується формальна рівність усіх її членів у політичній та соціально-економічній, навіть духовній сферах.
Актуальність теми. Сьогодні доцільним є дослідження політичної системи всіх країн з різними формами правління. Дані використовують для порівняльного аналізу з метою виділення переваг та недоліків конкретного політичного режиму, враховуючи збережені стародавні традиції та поєднання їх із сучасними реаліями.
Бангладеш є парламентською демократією за досить вільних і справедливих виборів. В країні функціонує велика кількість лобістських та правозахисних громадських організацій, однак триває політична криза, що призводить до бідності її громадян. Виникає думка, що на шляху від воєнної диктатури до всенародно обраної влади окремі політичні лідери нічого особливого не навчились. Провідні політичні сили Бангладеш, зі свого боку, зробили чимало для посилення політичної кризи. Вплив багатьох політичних лідерів спрямовується переважно на вузько партійні цілі, а громадянське суспільство безпорадно залишається обабіч цих цілей. Партія влади зазвичай використовує державні ресурси для придушення опозиційної діяльності. Опозиційні політики уряду часто відображається за допомогою насильницьких демонстрацій і насильницькі ударів. Тому актуальним є вивчення політичної системи та політичного режиму Бангладешу для визначення причин стану держави, виділення їх характеристик та порівняння з даними теоретичних моделей досліджуваних понять.
Ступінь розробки теми. Теоретичні аспекти дослідження політичних систем та політичних режимів викладали такі науковці, як О. Боровський, С. Гелей, О. Зайчук, С. Рутар, М. Цюрупа, Г. Щедрова, М. Юрій. Дослідник П. Ігнатьєв вивчав Бангладеш при вивчення країн Азії. Американські дослідники Г. Кречмер та Ф. Хавеманна досліджували співробітництво Бангладешу із сусідніми країнами, зокрема Індією та Пакистаном.
Однак в Україні практично відсутні оригінальні дослідження особливостей політичної системи Бангладешу, що актуалізує значення даної роботи.
Мета роботи - дослідити політичну систему та політичний режим Бангладешу. Виходячи з поставленої мети, ми поставили наступні завдання:
· з'ясувати теоретико-концептуальні та методологічні аспекти дослідження політичної системи та режимів;
· розглянути структуру та моделі політичної системи країни;
· визначити особливості становлення політичного режиму Бангладешу.
Об'єкт дослідження: політична система Бангладешу.
Предметом дослідження є політична система Бангладешу та її динамічна сторона.
Методологічна база дослідження. Під час написання наукової роботи було використано такі методи: загальнонаукові - аналіз та синтез (визначення понять "політична система", "політичний режим"); спеціальні - проблемний (оскільки досліджувалась проблема становлення політичної системи Бангладешу); узагальнення (фіксування загальних ознак та властивостей політичного режиму), систематизація опрацьованої інформації; порівняння (встановлення подібності або відмінностей етапів становлення політичної систем країни).
Теоретичне значення роботи полягає у висвітленні особливостей становлення політичної системи Бангладешу, дослідженні структури та моделі політичної системи країни. Практична значущість полягає в тому, що представлена робота може бути використана в процесі практичного конструювання політичної системи Бангладешу, аналізу та порівняння з іншими країнами Азії. Також результати дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі та туристичній справі.
Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел та літератури. До першого розділу входять такі підрозділи як аналіз наукового вивчення політичної системи та політичного режиму Бангладешу, а також містить загальні відомості про країну. У другому розділі розглянуто особливості політичної системи Бангладешу, а саме структуру, моделі та класифікація політичної системи країни. У третьому розділі описано особливості становлення політичного режиму Бангладешу та його стан на початку ХХІ століття.
політичний режим бангладеш система
Розділ 1. Теоретико-концептуальні та методологічні аспекти дослідження політичної системи бангладешу
1.1 Стан наукового вивчення політичної системи та політичного режиму Бангладешу
Теоретичні аспекти дослідження політичних систем та політичних режимів викладали такі науковці, як О. Боровський, С. Гелей, О. Зайчук, С. Рутар, М. Цюрупа, Г. Щедрова, М. Юрій.
О. Боровський розглядав політичну систему як "відкриту систему", висвітлив положення системного аналізу політичної сфери суспільства, сформульовані Д. Істоном. Типи регуляційного механізму політичних систем, системні ознаки політичних систем, риси політичного режиму виокремили С. Гелей та С. Рутар. Науковець О. Зайчук докладно охарактеризував типи політичних режимів, зокрема розділив їх на авторитарний, тоталітарний та демократичний режими, виділив їх ознаки, підтипи. Крім цього, він виділив та прокласифікував політичні системи за критеріями, а саме на підставі характеру взаємовідносин політичних систем із зовнішнім середовищем (відкриті та закриті), за політичним режимом (тоталітарні, авторитарні, демократичні), за змістом і формами управління (ліберальні демократії, комуністичні, традиційні, популістські, авторитарно-консервативні).М. Юрій використовував для дослідження політичних систем розроблені моделі, а саме структурно-функціональну та системну.
Дослідник П. Ігнатьєв вивчав Бангладеш при вивчення країн Азії. Вивчив історію та політику досліджуваної країни, взаємовплив країн Південної Азії та інше.
Американські дослідники Г. Кречмер та Ф. Хавеманна досліджували співробітництво Бангладешу із сусідніми країнами, зокрема Індією та Пакистаном. Він зобразив статистичні дані у розвитку цих країн, продемонстрував прогрес Бангладешу, порівняно меншої країни із країною-гігантом Індією.
Основним джерелом інформації про політичну систему та політичний режим Бангладешу є Конституція Народної Республіки Бангладеш, яка містить головні аспекти для охарактеризування даних понять. Важливим є існування офіційних сайтів уряду Бангладеш в мережі Інтернет. Також даний тип інформації міститься і на сайтах туристичних фірм, які пропонують відпочинок у цій країні, огляд туристичних атракцій країни.
В Україні практично відсутні оригінальні дослідження особливостей політичної системи Бангладешу. Однак згадується Бангладеш як приклад конкретної політичної системи чи політичного режиму, у теоріях економічного розвитку слаборозвинених країн та країн із перенаселенням, проблемами із здоров'ям населення.
1.2 Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів
Методологія - це вчення про доцільність та необхідність дослідження об'єкту і предмету певної науки, логічно пов'язаною сукупністю методів, спеціальними засобами і процедурами на основі встановлених пізнавальних принципів. Обґрунтованість запропонованої загальної теорії і часткових концепцій у значній мірі визначається істинністю вихідних концептуальних положень і передумов, що утім, самі в значній мірі визначаються особливостями обраного підходу. Політичний режим можна розглядати як зміст політичної системи, у зв'язку з чим політичний режим - характеристика не стільки держави, скільки всієї політичної системи: саме в рамках політичної системи й існують утворюючі зміст політичного режиму відношення між людьми з приводу державної влади і відношення людей із державною владою. Політична ж система, у свою чергу, виступає одним із рівнів громадянського суспільства, тому глибинні соціально-економічні та культурні основи суспільства визначають характер держави не безпосередньо, а проявляючись через особливості політичного режиму як змісту політичної системи [16].
Найважливіші положення системного аналізу політичної сфери суспільства, були сформульовані Д. Істоном: політична система - це "ті зв'язки, за допомогою яких у суспільстві авторитарно розподіляються цінності". Головне призначення політичної системи полягає в тому, щоб виконувати дві головні функції: по-перше, розподіляти цінності в суспільстві і, по-друге, спонукати більшість членів соціуму прийняти цей розподіл як обов'язкове принаймні в термін тривалого часу. Саме ці дві функції дозволяють відмежувати політичну систему від інших соціальних систем суспільства. Якщо політична система не в змозі успішно виконувати вказані функції, виникає напруженість і навіть криза, що в остаточному підсумку може призвести до розпаду системи.
Політичну систему можна розглядати як "відкриту систему", тобто як "систему поводження, вписану в навколишнє середовище, вплив якої, ця система на собі відчуває, і на який, у свою чергу здійснює вплив". При цьому під навколишнім середовищем розуміються різноманітні фактори - фізичні, біологічні, соціальні і психологічні. У залежності від характеру зв'язку з політичною системою навколишнє середовище підрозділяється на внутрішню (інтрасоцієтарну) і зовнішню (екстрасоцієтарну). Перша складається з підсистем (економічних, соціальних і т.д.) того ж суспільства, частиною якого є сама політична система. Друга містить у собі такі системи, що знаходяться поза межами даного суспільства і які стосовно окремої політичної системи виступають як свого роду суперсистеми (наприклад, міжнародні політичні, економічні, культурні та інші співтовариства) [16].
Політична система взаємодіє з навколишнім середовищем на "вході" і "виході". У ширшому сенсі термін "вхід" містить у собі "різні події, зовнішні стосовно системи, що змінює систему або впливають на неї будь-яким можливим засобом". У вузькому сенсі "вхід" - це найбільш важливі впливи, що діють разом з навколишнім середовищем на політичну систему. Під "виходом" розуміється кінцевий стан процесу, його результат, що свідчить про спроможність системи справляться з впливом навколишнього середовища і який виражається в конкретних рішеннях і діях владних органів цієї системи. Іншими словами, "вихід" - це уже відповідна реакція політичної системи на вплив навколишнього середовища, реакція, вироблена на основі перетвореної інформації і отримавши форму владних рішень і дій. У свою чергу цей процес перетворення інформації, процес перекладу її з "входу" на "вихід" і є те само, як політичний процес.
Звідси основними об'єктами підтримки (і в той же час основними елементами політичної системи) виступає влада, політичний режим і політичні спільноти. Політичний режим являє собою свого роду "загальну матрицю стійких очікувань, у межах яких політичні дії є повноважними відносно до того, як і де ці очікування виражені". Зміна одного з елементів політичної системи несе за собою також і зміни в самій системі в цілому. Проте повна трансформація системи наступає лиш тоді, коли всі її елементи (об'єкти) змінюються одночасно [8].
Політична система має достатню кількість механізмів, за допомогою яких вона пристосовується до навколишнього середовища, регулює свою поведінку і перетворює власну внутрішню структуру. Важливе місце серед них займають три типи регуляційного механізму:
1) перетворення потреб (під якими маються на увазі думки, мотиви, очікування, інтереси, переваги і навіть ідеологія) на вимоги;
2) їхнє скорочення шляхом комбінації, модифікації й обмеження;
3) перетворення вимог на рішення. Нормальне функціонування зазначених типів механізму перетворює політичну систему в саморегулюючий організм, не тільки спроможний активно реагувати на впливи навколишнього середовища, але і який має можливість у порядку зворотного зв'язку впливати на це середовище, змінюючи його в ту або іншу сторону і забезпечуючи тим самим виживання і самозбереження системи [15].
Якщо поняття "політична система" розкриває характер і специфіку функцій політичних інститутів стосовно інших суспільних систем у їх статичному вигляді, то поняття "політичний режим" - способи і механізми формування і розподілу політичної влади у політичній системі, форми взаємозв'язків суб'єктів політичного процесу між собою, а також з іншими соціальними інститутами. Отже, поняття "політичний режим" розкриває динамічний (процесуальний) аспект політичної системи.
Вживаючи поняття "політична система", охоплюється вся специфіка політичного процесу на різних структурних рівнях, не виділяючи окремо владних відносин. Зміст поняття "політична система" розкривається через такі системні ознаки:
1) специфіка політичного процесу через тип суспільства (за різними методологіями типологізації);
2) обсяг і характер впливу політики на суспільний розвиток;
3) ментальні аспекти поведінки суб'єктів політичного процесу (політичну культуру);
4) способи і механізми розподілу влади в політичному просторі (політичний режим) [14].
Характеристика політичного режиму передбачає не тільки юридичні гарантії здійснення прав і свобод громадян, а також ступінь розвитку структур судового і несудового захисту цих прав, ступінь зрілості інститутів громадянського суспільства, здатних не дозволити політичній владі виходити за рамки правового поля.
Наступною істотною ознакою політичного режиму є розподіл влади між вищими державними органами: главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими інстанціями, їх механізм стримувань і противаг.
Політичний режим також залежить від співвідношення повноважень між центральною владою і суб'єктами федерації, органами самоврядування. Важливою рисою політичного режиму є відносини між правлячою елітою і опозицією. Тут береться до уваги юридичний статус опозиції, форми легітимності, її типи (партійний, громадський, військовий, революційний, терористичний), а також масштаби опозиційного впливу на суспільство. При недорозвинутій партійній системі опозиційні сили неспроможні вести достойну конкуренцію з правлячою державною верхівкою [9].
Різновидів політичних режимів незліченна множина. Але в політичних дослідженнях звичайно виділяють основні типи політичних режимів: тоталітарний, авторитарний і демократичний.
Тоталітарний політичний режим. Тоталітаризм - це повний контроль і жорстка регламентація з боку держави всіх сфер життєдіяльності суспільства, кожної людини за допомогою прямого озброєного насильства. Держава поглинає все суспільство і конкретну людину.
Диктатура (від лат. dictatura - "необмежена влада") - режим правління однієї особи або групи осіб на чолі з лідером без якогось контролю з боку керованих виникла давно і мала безліч історичних форм свого прояву. Диктатор був непідвладний праву, непідзвітний народу і змінював закони в своїх інтересах.
Тоталітаризм є принципово новим типом диктатури, в якій особливу роль грає держава і ідеологія. Термін "тоталітарний" ввів в політичний лексикон лідер італійських фашистів Б. Муссоліні (1883-1945). Мета фашистського руху, на його думку, полягала в створенні сильної держави, використовуванні виключно силових принципів здійснення влади.
В числі основних ознак, якими характеризується тоталітаризм як політичний режим, Х. Арендт, К. Фрідріхс і З. Бжезінській виділяють наступні: централізоване керівництво і управління у сфері економічної; система загального контролю над поведінкою індивідів у сфері соціальної; визнання керівної ролі однієї партії у сфері політичної і здійснення її диктатури; панування офіційної ідеології у сфері духовної і примусове нав'язування її членам суспільства; зосередження в руках партії і держави засобів масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно); культ керівної особи на всіх рівнях, влада на всіх рівнях знаходиться в руках не підзвітної народу номенклатурної адміністрації; зрощення партійного і державного апарату, контроль виконавськими органами виборних; вихід каральних органів з підкорення законам і суспільству і. як результат, свавілля у вигляді державного терору і масових репресій.
Виділяють декілька різновидів тоталітаризму: комуністичний тоталітаризм ("лівий"), фашизм, націонал-соціалізм ("правий"). Головні відмінності основних різновидів тоталітаризму чітко виражені в їх політичних цілях.
Авторитарний політичний режим. Авторитаризм - політичний режим, при якому вся повнота влади зосереджена у однієї особи (монарха, диктатора) або правлячої групи. Авторитаризм є одним з найпоширеніших політичних режимів сучасності. Він отримав розвиток переважно у ряді країн Азії, Африки, Латинської Америки, що звільнилися, а також в СРСР, коли після смерті І. Сталіна, почалася трансформація тоталітарного режиму в авторитарний.
Істотними рисами авторитаризму є: монополія на владу однієї групи, партії або коаліції, яка ні перед ким не підзвітна; повна або часткова заборона на діяльність опозиції; сильно централізована моністична структура влади; збереження обмеженого плюралізму, наявність диференційованих відносин між суспільством і державою; спадкоємство і кооптація як головні способи формування панівної політичної еліти; відсутність можливості не насильницької зміни влади.
Демократичний політичний режим. Термін "демократія" в перекладі з грецького (demos - народ, kratos - влада, владарювання) означає "владу народу". Демократія - це така форма держави, його політичний режим, при якому народ або його більшість є (вважається) носієм державної влади. Демократія асоціюється з свободою, рівністю, справедливістю, дотриманням прав людини, участю громадян в управлінні.
Найважливішими ознаками демократії є: юридичне визнання верховної влади народу; періодична виборність основних органів влади; загальне виборче право, що гарантує кожному громадянину брати участь у формуванні представницьких інститутів влади; рівність прав громадян на участь в управлінні державою, тобто кожний громадянин, має право не тільки обирати, але і бути вибраним на будь-яку виборну посаду; ухвалення рішення по більшості поданих голосів і підкорення меншини більшості; контроль представницьких органів за діяльністю виконавської влади; підзвітність виборних органів своїм виборцям.
Залежно від того, як і яким чином народ здійснює право на владу можна виділити три основні способи реалізації демократії. Пряма демократія - весь народ (має право голосу) безпосередньо ухвалює рішення і стежить за їх виконанням. Така форма демократії найхарактернішої є для ранніх форм демократії, наприклад, для родової общини. Плебісцитарна демократія - народ ухвалює рішення лише в певних випадках, наприклад, під час референдуму з якогось питання. Представницька демократія - народ обирає своїх представників, і вони від його імені управляють державою або якимсь органом влади. Представницька демократія є найпоширенішою формою народовладдя. Недоліки представницької демократії полягають в тому, що народні обранці, отримавши владні повноваження, не завжди виконують волю тих, кого вони представляють [10].
1.3 Загальні відомості про країну
Народна Республіка Бангладеш - країна площею 147,57 тис. кв.км, яка розташована на півдні Азії, на півночі півострова Індостан, омивається Бенгальською затокою Індійського океану. На заході, півночі і сході межує з Індією, а на південному сході - з Бірмою (М'янма). Держава знаходиться в східній частині історичного регіону Бенгалія, а сама назва "Бангладеш" дослівно перекладається як "Країна бенгальців" [11, с.153].
Бангладеш складається з шести адміністративних районів (дивізіонів), кожен з яких носить назву найбільшого міста району: Барісал, Чіттагонг, Дакка, Кхулна, Раджшахі, Сілхет. Місто Дакка є столицею держави і найбільшим містом Бангладешу. Адміністративні райони, в свою чергу, діляться на округи ("зіла"). Всього в країні існує 64 зіли, кожен з яких ділиться на "упаз" або "тхань" [4].
Офіційна мова - бенгальська (бенгалі, бангла), що відрізняється від мов східної Індії лише деякими діалектними формами (Сілхет, Чіттагонг і Ноакхалі), що мають виразне тайський, арабський і перський впливи. Мовою міжнаціонального спілкування є англійська, яка широко використовується в сфері обслуговування, в державних установах, ЗМІ та комерційних колах.
Загальна чисельність населення Бангладеш станом на 2009 рік становила 156,05 млн. осіб. Держава належить до числа найбільш густонаселених країн світу, де середній показник щільності населення становить 873 особи на 1 кв.км. Найбільша щільність наявна в областях Дакка і Чіттагонг - 1017 людей на 1 кв.км.
За національним складом у Бангладеш переважає група бенгальців. Їх етнічна основа - переважно індоарійські племена. Монголоїдна народність зосереджена в деяких східних округах. З національних меншин стародавнім населенням країни вважають народність, яка мешкає в горах, що налічує близько 500 тис. осіб. У культурному і в антропологічному відношенні вони пов'язані з тими етносами, частково монголоїдного походження, які проживають в сусідніх областях Індії і М'янми. Головні з цих меншин - чакма, могх і типпера або тріпура, серед інших - мру, кукі, лушеї і кхьянг [5].
Бангладеш - це країна віруючих людей, серед них: мусульмани - 89,7 %, індуїсти - 9,2%, буддисти - 0,7 %, християни - 0,3 %, анімісти та прихильники різних племінних божків - 0,1 %. Іслам є державною релігією Бангладешу.
Символіка країни складається з основних атрибутів (Див. додаток Г). Національний гімн - це перші десять рядків "Амар Sonar Bangla" ("Моя золота Бенгалія"), прийнятий в 1972 р. [1]. Автор тексту рідною мовою - поет Рабіндранат Тагор.
Державний прапор (пропорції 10: 6). - прийнятий у 1972 р. Представляє собою червоне коло на зеленому тлі. Зелений колір представляє буйну рослинність країни, її життєстійкість і молодість. Червоний диск - схід сонця - символ незалежності після темної ночі кривавої боротьби [18].
Державний герб був прийнятий після оголошення незалежності в 1971 році. На ньому у центрі зображена національна квітка Бангладеш, латаття (Shapla), розміщена на воді й обрамлена двома колосками рису. Вгорі над колоссям зображено чотири зірки та трилисник джуту. Латаття зустрічається повсюдно на території країни. Рис уособлює те, що Бангладеш є аграрною країною. Чотири зірки представляють чотири принципи, які були закріплені першою конституцією Бангладеш, прийнятої в 1972 році, спочатку це були Націоналізм, Атеїзм, Соціалізм і Демократія. Нині вони символізують Націоналізм, Демократію, Ісламський соціалізм та Іслам.
Національною грошовою одиницею Бангладеш є така (Див. додаток Д). В обігу знаходяться купюри номіналом в 500, 100, 50, 20, 10, 5, 2 і 1 така, а також монети в 5 і 1 така, 50, 25, 10 і 5 Пайса. Така - неконвертована валюта, за межами Бангладеш їх обміняти неможливо, навіть у сусідній Індії. Вживаними є долари США.
З 1974 р. Бангладеш є членом ООН, членом Співдружності, на чолі з Великобританією, Руху неприєднання, Організації Ісламська конференція, Плану Коломбо та інших [18].
Розділ 2. Особливості політичної системи Бангладешу
2.1 Структура політичної системи Бангладешу
Основним джерелом дослідження політичного життя країни, соціальних аспектів є основний закон держави, а саме Конституція Народної республіки Бангладешу (далі - Конституція). Конституція ділиться на 11 частин, які підрозділяються на 153 статей, також наявні 7 графіків [18].
Перший розділ ("Республіка") визначає характер країни, її державною релігією і інших національних питань. За її даними, Народної Республіки Бангладеш є унітарною республікою, що складається з територій колишнього Східного Пакистану, а також включені території (анклавів, деякі обмінювалися з Індією). Державною релігією є іслам, але і всі інші релігії може бути здійснено в мирі та злагоді. Державною мовою є бенгальська та національного гімну в першій десятці строчку пісні Amar Sonar Bangla. Державний прапор являє собою червоне коло на зеленому тлі. Національна емблема є національною квіткою Shapla (nympoea-nouchali) спочиває на воді, маючи з кожного боку і вухо рису і бути увінчаним трьох з'єднаних листя джуту з двома зірками на кожній стороні листя. У цьому розділі також мандатів, що портрет прем'єр-міністра повинні відображатися у всіх державних, напівдержавних і автономних офісів. У столиці країни місті Дакка. Громадяни повинні бути відомі як Бангладеш.
Також Частина I стверджує, що вся влада належить народу і Конституції, що є найвищим законом країни, замінює будь-які інші закони і правила.
Частина 2 "Основні принципи державної політики" описує фундаментальні принципи. Оригінальний Конституції 1972 року було 4 основних принципах: світськості, націоналізм, демократію і соціалізм (тобто економічної і соціальної справедливості для всіх). Проте пізніше поправками замінити світськості з "Абсолютна довіра і віра в Аллаха повинна бути основою всіх дій".
Стаття Частина II, 9, 10, і 11 оголошує прав людини. Стаття 9 містить рекомендації за квотами для не повністю представлених громад, жінок і селян. Стаття 10 говорить рівні права жінок. Стаття 11 говорить, що Бангладеш була б демократія, з гарантованими правами людини. 13 Стаття, 14, 15 і 16 угоди з основними власності, звільнення робітників і селян, забезпечення основних потреб, і розвиток сільських районів. Стаття 17 говорить, що базова освіта буде безкоштовною і обов'язковою для всіх дітей у віці до 18 років. Інші статті (18-25) надають різні гарантії для здоров'я населення і моральності, рівності можливостей, робота в якості права та обов'язки, обов'язки громадян і державних службовців, відділення судової влади від виконавчої, національної культури, національних пам'яток, а сприяння міжнародному миру, безпеки і солідарності, відповідно [25].
Отже, розглянемо докладніше основний закон Бангладешу. Влада країни поділяється на три гілки: виконавчу, законодавчу та судову [1]. Держава повинна забезпечити відділення судової влади від виконавчої органів держави (22 ст.).
Виконавча влада складається з президента - глава держави, і прем'єр-міністра - голови уряду.
Глава держави - президент, якого обирає парламент строком на 5 років з дати, на яку він вступає на посаду, має пріоритет над усіма іншими особами в державі (48 ст.). Допускається переобрання президента на другий (але не більше) термін. Президент скликає сесії парламенту, стверджує прийняті парламентом закони, має право дострокового розпуску парламенту. Згідно з Конституцією він є головнокомандувачем збройних сил країни, здійснює контроль за проведенням усіх закордонних справ, призначає віце-президента по п'ятирічний термін, і має право скликати і розпускати парламент. Президент також обирає членів кабінету міністрів, які управляють державної бюрократії; очолює секретаріат, який розробляє гроші рахунки для внесення в Парламент і призначає членів виборчої комісії, які контролюють всі аспекти виборів. Крім того, президент призначає, без необхідності схвалення парламенту, Верховного суду та суддів судів нижчих інстанцій. Парламент, у свою чергу, може оголосити імпічмент президенту з більшістю в дві третини голосів і може усунути президента з посади через неправомірні дії або хвороби з голосуванням трьох чвертей його членів.
Бангладеш запровадила унікальну систему передачі влади, наприкінці терміну перебування при владі чинного уряду, виконавча влада передається членам громадянського суспільного органу - "тимчасовий уряд" (безпартійними його членами), які керують загальними виборами і передачею влади новим обраним представникам. Ця система була вперше випробувана в 1991 році і затверджена в Конституції в 1996 році [2].
Президент керує країною через Раду міністрів - кабінет, який очолює прем'єр-міністр, президентський призначенець. Кабінет міністрів несе колективну відповідальність перед парламентом. Всі виконавчі дії уряду повинні бути виражені як прийняті на ім'я президента. Призначення прем'єр-міністра та інших міністрів, державних міністрів та заступників міністрів, приймаються Президентом за умови, що не менше дев'яти десятих їх числа призначаються з числа членів парламенту і не більше однієї десятої їх число може бути вибраний з числа осіб, які мають право на обрання в якості членів парламенту. Президент призначає прем'єр-міністром члена парламенту, який користувався підтримкою більшості членів парламенту.
Кожен міністр має право висловлюватися, брати участь в розгляді справ парламенту. "Міністр" включає в себе прем'єр-міністра, державного міністра і заступника міністра. Спікера і віце-спікера парламент затверджують на першому засіданні після загальних виборів обирає з числа своїх членів [6]. Парламент призначає з числа своїх членів також і постійні комітети, Уповноваженого з прав людини. Парламент має свій секретаріат для регулювання найму і умови служби осіб, призначених до секретаріату парламенту після консультацій з головою. Виконавча влада здійснюється президентом спільно з урядом.
Законодавча гілка влади є однопалатний парламент. Законодавча влада належить Національній Асамблеї у складі 345 членів, з яких 300 обираються на основі мажоритарної системи в одномандатних округах терміном на 5 років, 45 (жінки) - призначаються членами парламенту на основі процедури пропорційного представництва [23]. Парламент знаходиться у столиці держави. Депутати обираються відповідно до закону від окремих територіальних виборчих округів шляхом прямих виборів. Стаття 66 визначає умови обрання особи до Парламенту, зокрема, якщо вона є громадянином Бангладеш і досягла віку двадцять п'ять років. Особа не може вважатися обіймати посаду в службі Республіки, якщо він є президентом, прем'єр-міністром, міністром, державним міністром або заступником міністра. Президент закликає парламент на сесії. Асамблея обирає спікера і віце-спікера, який стільця парламентської діяльності. Парламент також призначає постійний комітет, спеціальний комітет, секретаріат, і омбудсмен. Парламент скликається протягом тридцяти днів після оголошення результатів загальних виборів членів парламенту.
Основні функції парламенту:
1) розробка та прийняття законів;
2) оподаткування та контроль за державними витратами;
3) забезпечення підзвітності уряду [2].
Парламент приймає закони відповідно до Конституції. Щоб прийняти закони, парламент проводить перші дебати й голосування щодо законопроектів, що вирішуються більшістю голосів. Законопроект, який проходить, потім направляють до президента на затвердження. Він може повернути законопроект до парламенту протягом 15 днів із зауваженнями і рекомендаціями. Парламент повинен переглянути законопроект і підтримати більшістю голосів, і він знову відправляється до президента. Якщо він не схвалюють законопроект протягом 7 днів, він автоматично стає законом.
Судова влада. Уряд судів працює в областях, районах і підрайонах, які складають місцеві адміністративні системи. Судді в цих судах призначаються президентом через Міністерство юстиції та судочинства або Міністерства внутрішніх справ. Більшість справ, розглянутих судовій системі відбуваються на районному рівні. Після апеляції справа може доходити до Верховного суду, але судовий процес може бути дуже повільним. Апеляційний відділ Верховного суду в Дацці розглядає звернення рішення Верховного Суду відділу.
Цивільне право в Бангладеш має британську основу, хоча деякі питання, як шлюб, розлучення, спадкування й заповіти, діють законоположення різних релігійних груп. Кримінальне право базується на практиці, прийнятій у Великій Британії. Однак при введенні в країні надзвичайного стану органам влади дозволяється затримувати громадян без санкції правоохоронних органів. У цей період жоден урядовий указ не може стати предметом розгляду в суді. Верховний суд приймає до розгляду найважливіші справи та апеляції. Члени суду призначаються президентом [1].
Реалізації державної політики і проектів Бангладешу здійснюють цивільні служби, корпуси підготовлених адміністраторів, які утворюють найвпливовіші групи країни цивільних осіб.
Бангладеш відбулася як республіка з багатопартійною системою. У Бангладеш налічується понад 100 політичних організацій, однак лише 32 з них зареєстровані ЦВК і, відповідно, мають право брати участь у виборах. Більшість з них невеликі, бахрома партії сформували основному вузьке коло однодумців інтелектуалів і політиків, які зазвичай відірвалися від великих груп. Хоча реально владу ділять дві основні політичні сили, до яких примикають партії меншого впливу. Цими двома головними партіями в Бангладеш є "Націоналістична партія Бангладеш" - БНП і "Народна ліга Бангладеш" БАЛ. БНП знаходить союзників серед ісламістських партій, такі як "Джамаат-е-Ісламі Бангладеш", в той час як до Народної ліги приєднуються традиційно партії з лівої і світської сторін. Іншим важливим гравцем є "Національна партія", очолювана колишнім військовим правителем Мохаммед Хоссейн Ершадом. Суперництво Народної ліги з Націоналістичною партією - було доволі складне й суперечливе і перемежовувалося різними проявами: протестами, насильством та вбивствами. Також в країні розвинутий Студентський політичний рух, він є особливо сильним у Бангладеш оскільки ще дістався у спадок від епохи антиколоніальних та визвольних змагань бенгальців, потім бангладешців. Майже всі партії підтримують таку високу й активну політизацію молоді та утримують значні партійні підрозділи, які йменуються - молодіжне-студентське крило партії, і внаслідок таких дій студенти також обираються до парламенту.
Дві радикальні ісламістські партії, "Джаґрата Муслім Джаната Банґладеш" - і "Джама-атул Моджахедін Банґладеш" - ДМБ, були заборонені у лютому 2005 року. З тих пір у країні відбуваються серії вибухів та терористичних актів, в яких звинувачують саме ці угруповування-партії, в ході численних операцій із забезпечення безпеки було затримано сотні підозрюваних, їхніх членів та терористів, у тому числі в 2006 році керівники цих двох угруповань [25].
На минулих у грудні 2008 р. парламентських виборах переконливу перемогу здобула НЛ, яка в союзі з Національною партією (фракція Х.М. Ершада), Національної соціалістичною партією (Х.Х. Іну), Ліберально-демократичною партією (А. Ахмед) і Робочою партією (Р.Х. Менон) складають правлячу коаліцію (310 із 350 місць у парламенті) при тому, що НЛ займає 275 місць. Опозиція представлена в Національній Асамблеї НПБ (36 місць), ДІ (2 місця) і Національною партією Бангладеш (фракція А. Рахмана) (1 місце) при одному незалежному кандидатові.
У країні нелегально діють понад 50 терористичних угруповань, у тому числі п'ять заборонених ісламістських організацій ("Харкат уль-джихад аль-ісламі", "Джамаат уль-Муджахеддін Бангладеш", "Джаграта муслим джаната Бангладеш", "Шахадат-і-аль-Хікма" і "Хізб-ут-Тахрір"), а також ряд ліворадикальних угруповань, найбільш активною з яких є Комуністична партія Східної Бенгалії [22].
2.2 Моделі політичної системи Бангладешу
Поняття політичної системи розкриває характерний устрій політичної влади в суспільстві Бангладешу. Політична система - це комплекс державних і недержавних суспільних інститутів, правових й політичних норм, взаємовідносин політичних суб'єктів, засобом яких здійснюється влада та управління суспільством.
У політології розроблено кілька теоретичних моделей функціонування політичних систем:
· системна;
· структурно-функціональна;
1. Системна модель вперше була розроблена Д. Істоном. Сутність політичної системи розкривається в її функції - авторитарному розподіленні цінностей у суспільстві. Процес функціонування системи описується через відносини обміну з зовнішнім середовищем. Вона зберігає стійкість, якщо знайдений певний баланс між імпульсами, що "входять", проникаючими у середовища, і імпульсами, що "виходять", що є реакцією системи на отриману інформацію. "Вхід" виражений двома видами імпульсів: вимога громадськості (підвищення заробітної плати, розширення соціальних програм, права і свободи громадян) і підтримка. Підтримка може проявлятися як у матеріальній формі (сплата податків, військова служба), так і у вигляді дотримання законності, повага до органів влади, до державної символіки, активної участі у політичному житті. Переробивши інформацію, політична система приймає конкретні рішення (закони, накази) і здійснює все для їх реалізації ("вихід"). "Вхід" і "вихід" складають безперервний цикл, який називається "петлею зворотного зв'язку".
Якщо імпульси, що "виходять", відповідають оцінюванням населення, то суспільна підтримка політичної системи посилюється. Підтримка з боку народу рішень і дій системи є умовою її легітимності. І навпаки, відсутність підтримки може призвести до кризи політичної системи. Дестабілізуючим фактором можуть стати помилкові рішення влади, прийняті або в результаті досить слабких імпульсів (система не має достатньої інформації для прийняття оптимальних рішень), або в результаті досить високих вимог, що викликає перенасиченість системи інформацією.
Народна Республіка Бангладеш є парламентською країною з елементами представницької демократії, де склалася багатопартійна система. Виконавчу владу здійснює уряд, яким управляє прем'єр-міністр Бангладеш, що є головою уряду. Законодавча влада здійснюється Урядом і парламентом.
"Вхід" виражений двома видами імпульсів, а саме вимога громадськості у формі підвищення заробітної плати, розширення соціальних програм, і підтримка. Підтримка може проявлятися у вигляді дотримання законності, повага до органів влади, до державної символіки, до віросповідання. Проаналізувавши ситуацію в країні, політична система приймає конкретні рішення. Це можна зобразити у вигляді ланцюга: аналіз ситуації/потреба населення - законопроект Парламенту - підтвердження Президента - Парламент - реалізації ("вихід") - реакція суспільства - аналіз ситуації. Отже, в даній системі є характерна "петля зворотного зв'язку".
2. Структурно-функціональну модель політичної системи розробив Г. Алмонд. Політична система, на його думку, є типами дій, що стосуються прийняття політичних рішень. Головна функція системи - забезпечення легітимного примусу, що дозволяє зберегти суспільну стабільність.
У структурному плані вона включає в себе формальні (урядові органи) і неформальні інститути (групові об'єднання), поведінкові аспекти цих інститутів, активність окремих громадян.
Аналіз системи повинен здійснюватися на двох рівнях:
· інституціональному (дослідження політичних інститутів);
· орієнтаційному (дослідження політичної культури).
Отже, політична система Бангладешу має власну структуру (Див. додаток А); політична система виконує аналогічні універсальні функції, необхідні для соціального життя; функції виконуються різними інститутами (структурами) системи (суди, законодавчий орган, партії) і з різною частотою; політична система є змішаною в культурному розумінні [16].
2.3 Класифікація політичної системи Бангладешу
Класифікація політичних систем здійснюється на підставі врахування різноманітних ознак:
1. Класифікація політичних систем на підставі характеру взаємовідносин політичних систем із зовнішнім середовищем. За цим критерієм виділяють закриті і відкриті політичні системи. Закриті - мають обмежені зв'язки із зовнішнім середовищем, є самодостатніми, не сприймають цінностей інших систем, тобто ресурси розвитку знаходяться у їх середині. Відкриті системи активно обмінюються ресурсами із зовнішнім світом, успішно засвоюють передові цінності інших систем, є рухливими і динамічними.
Отже, політична система Бангладешу є відкритою, оскільки розуміючи всі внутрішні проблеми (перенаселеність і бідність) країна намагається втілювати міжнародний досвід інших країн із схожими особливостями. Що стосується міждержавних стосунків, то доволі стабільні з більшістю країн, де налагоджені дипломатичні відносини чи економічні стосунки республіки Бангладеш. Що ж стосується держав-сусідів, то ці стосунки не настільки врівноважені, оскільки вони коливаються від дружніх й добросусідських, але під впливом незалежних та подеколи й суспільних процесів в цих країнах виникають конфліктні ситуації.
2. Класифікація політичних систем за політичним режимом, тобто на підставі характеру і способів взаємодії влади, особи та суспільства.
За цим критерієм виділяють тоталітарні політичні системи, авторитарні і демократичні. Тоталітарна система характеризується повним підкоренням особи і суспільства владі, регламентацією та контролем за всіма сферами життя з боку держави. Авторитарна система заснована на необмеженій владі однієї особи чи групи осіб при збереженні деяких економічних, громадянських, духовних свобод для громадян. Демократична система передбачає пріоритет прав особи, контроль суспільства над владою.
За цією класифікацією політична система Бангладешу є демократична: створені три гілки влади; наявна періодична виборність основних органів влади; загальне виборче право, що гарантує кожному громадянину брати участь у формуванні представницьких інститутів влади та ін
3. Класифікація політичної системи за змістом і формами управління. За даним критерієм розрізняють:
· Ліберальні демократії, у яких прийняття політичних рішень орієнтовано на реалізацію цінностей індивідуалізму, свободи, власності.
· Комуністичні системи, чи авторитарно-радикальні, спрямовані на цінності рівності, соціальної справедливості.
· Традиційні політичні системи, спираючись на олігархічні форми правління, орієнтовані на нерівномірний розподіл економічних ресурсів і соціальних статусів.
· Популістські політичні системи переважають у країнах, що розвиваються, використовують авторитарні методи правління і прагнуть до більшої рівності щодо розвитку благ.
· Авторитарно-консервативні політичні системи мають на меті збереження соціальної і економічної нерівності, обмеження політичної участі населення.
Політична система Бангладешу належить до ліберальної демократії оскільки в країні здійснюється влада в ім'я захисту прав на дотримання належних правових процедур, приватну власність, недоторканність особистого життя, свободу слова, свободу зібрань і свободу віросповідання. Ці права закріплено у Конституції, які наділяють різні державні та громадські органи повноваженнями з метою забезпечення цих прав.
4. Класифікація політичних систем за типом політичної культури і розподілом політичних ролей.
Цей критерій дозволяє розрізняти:
· Англо-американську політичну систему, яка характеризується високим ступенем розподілу політичних ролей і функцій між учасниками політичного процесу: державою, партіями, групами інтересів тощо. Влада і вплив розподілені між різними ланками політичної системи. Ця система функціонує у рамках однорідної культури, орієнтованої на захист загальновизнаних у суспільстві ліберальних цінностей: свободи, безпеки, власності тощо.
· Європейсько-континентальну політичну систему, що відрізняється різноманіттям політичної культури, наявністю національних культур протилежних орієнтацій, ідеалів, цінностей, властивих якому-небудь класу, етносу, групі, партії. Розподіл політичних ролей і функцій відбувається не в масштабах суспільства, а усередині класу, групи, партії тощо. Однак наявність різних структур не заважає злагоді у суспільстві, оскільки є загальна культурна основа - ліберальні цінності.
· Тоталітарну політичну систему, що функціонує на основі пріоритету класових, національних чи релігійних цінностей. Влада сконцентрована в руках монопольно правлячої партії чи групи осіб, характеризується контролем всіх сторін життєдіяльності суспільства та індивіда
· Доіндустріальну і частково індустріальну політичну системи. В багатьох доіндустріальних або частково індустріальних країнах Азії, Африки та Латинської Америки існують і функціонують різні політичні системи з властивою змішаною політичною культурою: сумішей західних цінностей, етнічних, релігійних традицій. Це стосується і Бангладешу. Тут на практиці нечітко поділяються гілки влади. Часто законодавчі функції використовують управлінські, владні структури і армія. Законодавчі органи втручаються в судові процеси та ін. Тут сильний і особистий авторитет, панування однієї якоїсь політичної партії, що узурпують владу. Широко використовується насилля. Обмежена участь населення в політичному житті країни. Труднощі комунікації і координації, різко відмінні політичні орієнтації, слабка диверсифікація ролей усіх ланок системи зумовлюють її політичну нестабільність і необхідність застосування насильства у здійсненні влади [10].
Розділ 3. Політичний режим Бангладешу
3.1 Особливості становлення політичного режиму Бангладешу
Бангладеш прийшов до сьогоднішньої форми довгу історію політичної еволюції. Бенгалія була, ймовірно, найбагатшою частиною субконтиненту аж до 16 століття. Рання історія району показала спадкоємність індійської імперії, внутрішні склоки і бійки між індуїзмом та буддизмом за панування. Все це було лише прелюдією до зупинки хвилі ісламу, яка нахлинуло на півночі Індії в кінці 12-го століття [20].
У складі Британської Індії сучасний Бангладеш (тоді східна Бенгалія) мала славу провідного світового експортера джуту. Його волокно перероблялося на підприємствах Калькутти та її околиць і вивозилося на зовнішні ринки через Калькуттський порт. Коли в 1947 англійське панування в цьому регіоні припинилося, відбувся розподіл на переважно на індуську Індію і мусульманський Пакистан. Східна Бенгалія увійшла до складу Пакистану і була відособлена від його західної частини на 1600 км індійської території, де залишилася Калькутта. Це позбавило нову провінцію колишнього економічного центру [22].
У період між 1947 і 1961 роками економіка Східного Пакистану перебувала в стані стагнації. Бенгальці не були у повному складі представлені в пакистанській армії, парламенті і центральному державному апараті, а уряд вкладав основні кошти в господарський розвиток західних провінцій. Крім будівництва джутових фабрик, переважно на кошти інвесторів із західної частини країни, в промисловості Східного Пакистану було важко помітити інші позитивні зміни. А кількість населення провінції зростала швидше, ніж збільшувалося виробництво рису, і доводилося розширювати імпорт продовольства. Хоча джут був головним джерелом валюти для всієї країни, східна провінція істотно відставала за рівнем життя від Західного Пакистану.
На чолі національно-визвольного руху в наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років став Шейх Муджибур Рахман, керівник партії Авамі ліг, що виступила 26 березня 1971 року з декларацією про утворення незалежної держави Бангладеш. Після громадянської війни, в якій Індія підтримала повсталих, 16 грудня 1971 року пакистанські урядові війська здалися, що стало вирішальною перемогою на шляху становлення нової держави. У січні 1972 року Муджибур Рахман повернувся з вигнання і зайняв посаду прем'єр-міністра Бангладеш.
Муджибур Рахман проголосив чотири основоположних принципи, яких повинна була дотримуватися молода держава: націоналізм, соціалізм, секуляризм і демократія. Він почав роззброєння бойових повстанських загонів і запросив зарубіжних економістів для розробки програми розвитку країни по соціалістичним шляхом.
У 1972 році було здійснено націоналізацію багатьох промислових підприємств, включаючи джутові і бавовняні фабрики та цукрові заводи, а також банків, страхових компаній і чайних плантацій. Наприкінці 1972 року було запроваджено парламент. Загальні вибори, що відбулися в березні 1973 року, принесли перемогу Авамі ліг.
Влітку 1974 року сильні повені завдали величезної шкоди посівам рису і стали причиною масового голоду. Недостача продовольства і різке підвищення цін на нафту призвели до значного зростання інфляції. Престиж керівництва країни впав, що в поєднанні з обвинуваченнями режиму в корупції підірвало авторитет прем'єр-міністра. У грудні 1974 року уряд запровадив військовий стан. Згідно з поправками до Конституції, прийнятими в січні 1975 року, відбулася заміна демократичного парламентського ладу на президентське правління і перехід до однопартійної системи. Муджибур Рахман став президентом і оголосив про необхідність "другої революції", яка повинна покінчити з корупцією і тероризмом. У червні всі незалежні газети були закриті. Прагнення прем'єра встановити авторитарний режим посилило невдоволення армії, і 15 серпня 1975 р. група офіцерів здійснила переворот, убивши Муджибура Рахмана і більшість членів його сім'ї (його дочка Хасина, майбутній прем'єр-міністр, у той час знаходилася за межами країни).
...Подобные документы
Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Особливості політичної системи Республіки Куба, її структура, модель та тип. Поширені класифікації політичних систем. Становлення політичного режиму країни, його стан на початку XXI сторіччя.
курсовая работа [856,6 K], добавлен 23.06.2011Стан наукового вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії. Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем. Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 26.08.2013Теоретичні та методологічні аспекти дослідження політичної системи Республіки Гондурас, її особливості та структура. Критерії та ознаки класифікації політичних систем. Визначення типу політичної системи Гондурасу, його політичний режим на початку XXI ст.
курсовая работа [234,7 K], добавлен 23.06.2011Структура і функціонування політичної системи суспільства. Основні напрями діяльності політичної системи. Здійснюване політичною системою керівництво суспільством. Політичні партії. Демократія як система цінностей. Становлення демократії в Україні.
реферат [34,2 K], добавлен 14.01.2009Загальні відомості про Словаччину як постсоціалістичної держави з перехідною економікою. Політичні зміни в 1989–1992 рр., їх характер та значення в історії розвитку. Конституційні засади й особливості державного устрою та політичної системи Словаччини.
реферат [19,7 K], добавлен 11.06.2011Особливості та сутність найважливіших видів і типів політичних технологій. Реалізація функцій політичної системи. Методи політичного менеджменту. Проведення електоральних кампаній. Інформаційні стратегії у виборчій боротьбі. Сучасні механізми лобіювання.
курсовая работа [41,7 K], добавлен 06.02.2011Поняття, функції та ознаки політичної системи суспільства, його елементи. Підходи до визначення моделі системи. Держава як елемент політичної системи. Закономірності та основні тенденції розвитку політичної системи суспільства України в фактичній площині.
курсовая работа [249,7 K], добавлен 17.04.2011Сутність демократичного режиму - форми державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність усього населення певної країни. Форми та інститути демократії.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 12.02.2011Розвиток теорії політичної культури в індустріальному суспільстві, її типи. Дослідження політичної культури американськими вченими С. Вербою та Г. Алмондом в питаннях проектування його результатів на сучасний етап політичного розвитку суспільства.
курсовая работа [96,1 K], добавлен 19.05.2015Вивчення національних особливостей розвитку політичної системи і політичного режиму республіки Парагвай. Чинники та фактори, які впливають на швидке подолання трансформаційного переходу досліджуваної країни: від довготривалої диктатури до демократії.
курсовая работа [759,2 K], добавлен 23.06.2011Етапи становлення та розвитку політичної системи українського суспільства. Юридичне закріплення державності України, формування органів влади. Зародження і розвиток конституційного процесу. Необхідність здійснення кардинальної політичної реформи.
презентация [1,5 M], добавлен 08.11.2015Типологія ресурсів життєздатності політичних режимів. Матеріально силові та духовно-психологічні ресурси. Кореляція багатства і політичних устроїв. Стабільність політичного режиму. Стабілізація авторитаризму і демократії. Значення економічних ресурсів.
контрольная работа [24,1 K], добавлен 16.04.2011Сутність та місце політичної соціалізації в житті людини. Стадії процесу політичної соціалізації, його моделі та стрижень. Поняття абсентеїзму та характеристика його причин, проблема зростання масштабу цього явища. Види політичного абсентеїзму.
контрольная работа [0 b], добавлен 16.12.2012Політична система Аргентини: критерії визначення, типологія та структура. Особливості становлення та розвиток політичної системи Аргентинської республіки, характеристика основних її елементів. Історія політичних режимів Аргентинської республіки в ХХ ст.
курсовая работа [72,0 K], добавлен 02.06.2010Елементи політичної системи суспільства. Особливості формування та розвитку політичних систем США і Великої Британії, їх спільні та відмінні риси, переваги та недоліки. Регіональні структури влади та місцевого самоврядування. Виборча та партійна системи.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 30.12.2013Характеристика етапів розвитку світової політичної думки, визначення та структура політики. Об’єкт та суб’єкт політичної влади, структура політичної системи суспільства. Головні ознаки тоталітарного режиму, однопартійна система та її характеристика.
контрольная работа [35,8 K], добавлен 28.02.2012Політичне прогнозування як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації. Специфіка, підстави та засади політичного прогнозування. Аналіз етапів вироблення прогнозу і критеріїв його ефективності. Механізм дії соціально-політичних законів.
реферат [28,2 K], добавлен 26.02.2015Політичні партії та їх роль в політичній системі суспільства. Функції політичної партії. Правові основи створення і діяльності політичних партій. Типологія політичних партій і партійних систем. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні.
реферат [28,9 K], добавлен 14.01.2009Місце та роль політичної еліти у суспільстві. Сутність політичного лідерства. Функції, структура та типи політичної еліти. Політичний ватажок як суб’єкт політичної діяльності яскраво вираженого популістського спрямування. Концепція політичного лідерства.
реферат [31,3 K], добавлен 13.06.2010Поняття, функції та структура політичної розвідки на різних рівнях політичної системи, її комунікативні засади. Забезпечення розвідувальною інформацією керівних ланок держави, роль контррозвідки в міжнародній політиці. Суть недержавної політрозвідки.
дипломная работа [94,9 K], добавлен 23.12.2011
