Базові політичні концепти національних моделей консерватизму в Україні у 1900 - 1914 гг.

6. Традиціоналізм - опертя на національні традиції та звичаї, культуру, релігію, морально-етичні норми, досвід державотворення, ієрархічно структуроване суспільство, яке характеризується порядком і стабільністю; національну еліту або аристократію як найбільш здатну до управління активну меншість української спільноти. Для українського консерватизму початку ХХ ст., як і для західноєвропейського, притаманне обстоювання ідеї інтеграції сучасного нового з органічно створеним історією минулим. За класифікацією російського політолога О. Дугіна, так потрактовували традиціоналізм передусім ліберальні консерватори, які зводили його сутність до поміркованого прогресизму. Кредо його прибічників вкладається у формулу Е. Берка "Схильність до збереження та здатність до поліпшення, разом узяті" ("The disposition to preserve and the ability to improve, taken together") Семеняка О. Порівняння ідеології німецької консервативної революції....

7. Релігійний плюралізм. Для українських консерваторів дореволюційного часу характерне обстоювання свободи віросповідань і невтручання держави в церковно-релігійні справи. Орган політичної групи українців-латинників "Przegl^d Krajowy" чітко заявляв про те, що вважає "релігію за сферу приватних переконань кожної особи", виступає проти всіляких утисків" щодо цього, але одночасно заперечує свій намір втручання у церковні справи Przegl^d Krajowy. - Kijow, 1909. - № 3. - С. 11.. Крім того, ними визнавалася рівність прав усіх українських церков (православної, греко-католицької та римо-католицької) при визнанні першості за церквою православною, оскільки до неї належить більшість громадян України. Православна церква мала бути соборною, автокефальною та незалежною від усяких політичних впливів Див. докладно: Передерій І. Релігійний чинник у процесі державотворення: еволюція візії В'ячеслава Липинського // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. - Львів: Логос, 2014. - Кн. 1. - С. 561-570..

8. Антидемократизм. Для майже всього загалу українських консерваторів (за винятком хіба що консервативних кіл УНДП) було притаманне заперечення демократії як форми державного ладу. Не підтримуючи демократію як форму держави, й В. Липинський, і інші представники українського консерватизму дореволюційного часу зазвичай визнавали її як форму індивідуальної свободи особистості.

9. Антисоціалізм і антимарксизм. Більшість українських консерваторів не сприймали соціалістичні ідеї, адже для класичного консервативного світогляду обов'язковим є визнання ієрархічності суспільної організації й заперечення соціалістичного принципу його егалітарності. Український консерватизм виступав принциповим антагоністом теорії класової боротьби К. Маркса. Пріоритетом проголошувався принцип побудови національної держави, а не абсолютизація боротьби за політичні та соціальні права класів.

10. Політична мімікрія. Консерватизм як принцип захисту традиційного життя в межах іншого державного організму був притаманний найбільш асимільованій частині української нації. В намаганні зберегти національну ідентичність через перспективу відродження власної держави проявився національно-консервативний світогляд частини української спільноти як форма протидії асиміляторській політиці державних націй. Принципове несприйняття кардинальних змін і вірогідна можливість тотальних втрат були пов'язані з бажанням захистити власне національне середовище. Цей комплекс ідей і почуттів був визначальним у консервативному світогляді частини українства, яка, намагаючись пристосуватися до життя в Російській імперії, підтримувала існуючий порядок в обмін на забезпечення більш-менш нормальних умов існування Козак Н.А. Український консерватизм: історія і сучасність. - автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. пол. наук. - Львів, 2001. - С. 10. в громадянському житті та збереження преференцій суб'єктам фінансово-промислової діяльності, власний бізнес яких був тісно інтегрований в економічно-господарську систему держави.

Особливості української моделі консерватизму:

1. Розвиток на тлі домінування в українському інтелектуальному середовищі демократичних і соціалістичних ідей. Українці, за влучним висловом І. Гирича, "споконвіку перебували у своєму етнічному гетто селянської нації" Там само.. Звідси й специфічний шлях розвитку українського національного руху, який тривалий час мав виразно лівий характер, а, отже, своєю головною метою вбачав соціальне визволення народу. Натомість його чільні представники абсолютно не поділяли консервативно-державницькі ідеологеми, сприймали їх як "чужорідне тіло", тому й утверджувати їх було надзвичайно складно.

2. Базування соціально-економічних основ майбутньої держави на принципі територіального патріотизму. Згідно з ним мало розв'язуватися аграрне питання в Україні. Так, приватна власність на землю з правом спадкового володіння нею (у визначених законом максимальних обсягах) повинна була би зберігатися лише за тими, хто визнає себе громадянином Української держави і виявляє до неї патріотизм. А ті, хто цієї держави не визнає та чинить опір її існуванню, позбавляються землі шляхом її конфіскації без викупу на користь держави Див. докладно: Осташко Т. Меморіал В'ячеслава Липинського... - С. 90.. На тому ж принципі повинна базуватися й орендна форма землеволодіння для безземельних і малоземельних представників хліборобського класу, насамперед селянства. Вона реалізувалася б завдяки державному земельному фонду, сприяла створенню продуктивних трудових селянських господарств фермерського типу і мала довічний спадкоємний характер Липинський В.К. Нарис програми Української демократичної хліборобської партії / В.К. Липинський // Матеріали до програми. Видання Української демократичної партії. - Лубни, 1917. - Ч. 1. - С. 19-20..

3. Обмеженість соціальної бази. Ця особливість розвитку українського консерватизму початку ХХ ст. пояснювалася двома причинами: по-перше, тим, що на переломі століть шляхта вже помітно втрачала свою традиційну політичну роль (фактично, починала сходити з історичної арени) Пеленський Я. Вячеслав Липинський // Збірник Української літературної газети 1956. - Мюнхен, 1957. - С. 199., а по-друге, тим, що українське панство було на той час повністю зденаціоналізоване - спольщене чи зрусифіковане, тому не відчувало себе частиною українського суспільства, а отже, й не було готове боротися за відстоювання його інтересів.

4. Антиросійська й антипольська спрямованість українського консерватизму виражалася в категоричному відкиданні можливості солідарних політичних зусиль українців з політичними росіянами чи поляками через протилежність їхньої кінцевої мети.

5. Заперечення ідей неославізму. Формування українського консерватизму фактично співпало з відродженням панславістських ідей у формі, відомій за назвою неославізму. У Росії неославізм став своєрідним ідеологічним обрамленням зовнішньополітичних аспірацій ліберальних і ліберально-націоналістичних кіл, метою яких було зміцнення російських позицій на Балканах і Близькому Сході. Лідери неославізму вважали, що здійснення ліберальної національної політики підвищить престиж Росії у слов'янському світі, а отже, забезпечить реалізацію відповідних завдань.

У цьому зв'язку становище слов'ян - громадян Російської імперії, передусім українців і поляків - опинилося в центрі їхньої уваги.

Утім, різні аспекти російської національної політики посідали неоднакове місце в діяльності російських неославістів. Найважливішого значення вони надавали ліквідації переслідувань польської культури. Українське ж питання в контексті неославізму згадувалося рідше і часто розглядалося через призму саме польських інтересів. Така ситуація була спричинена не лише внутрішньоросійськими обставинами (передусім традиційним сприйняттям українців як однієї з гілок "триєдиного російського народу"), а й особливим статусом польського питання Див. докладно: Ковальчук Н. Російський неославізм і українське питання в публіцистиці Олександра Погодіна [Електронний ресурс]// Проблеми слов'янознавства. - 2000. - Вип. 51. - С. 100-106. - Режим доступу: http://prima.franko.lviv.ua/ slavistyka/n51/012.pdf - Назва з екрана. - Останній перегляд 18 червня 2017 р..

Справжні цілі неославізму не могли бути не поміченими українськими консерваторами. На думку В. Липинського, цей рух був декларативним за своєю сутністю й різними засобами намагався замаскувати перед міжнародною спільнотою українське національне відродження Див. докладно: ПередерійІ. В'ячеслав Липинський: етнічний поляк... - С. 130-131..

Отже, консервативна ідеологія в Україні на початку XX ст. була реалізована в моделях, які об'єктивно відображали традиції політичного розвитку й особливості політичної культури країни та регіону.

1. Російський монархічний консерватизм початку XX ст. позиціонувався як своєрідна альтернатива поширенню ліберально-демократичних і соціал-демократичних ідей, а також як реакція на орієнтацію та залежність Росії від Європи. Водночас на початку XX ст. російський монархічний консерватизм перебував у динаміці варіативних еволюційних змін, однак ці зміни обмежувалися прокрустовим ложем охоронної ідеології. У цей час. консервативна ідеологія активно реалізується в практиці політичної боротьби.

2. Формування української моделі консерватизму є унікальним феноменом політичної історії початку XX ст. На відміну від конформізму польських консерваторів, які основною метою вважали пристосування до наявної моделі самодержавного ладу, для представників українського традиціоналізму, була притаманна орієнтація на безумовне досягнення державної незалежності та створення політичної нації на основі балансу громадянського й етнічного чинників. Орієнтація на монархічну форму політичного ладу для України не була механістичним наповненням моделі українського консерватизму російськими догматами самодержавства, а передусім відповідала її англосаксонському аналогу.

3. Наприкінці XX ст. відбулися процеси своєрідної екстраполяції консервативних поглядів монархістів на ідеологічні проекти сучасного російського політикуму Гула Р.В. "Русский мир" - фантом чи реальність? Аспекти політологічного аналізу // Наукові праці МАУП. - Вип. 50 (3). - 2016. - С. 7-14; Його ж. Російський месіанізм та Україна - від монархізму до "Русского мира" // Проблеми політичної історії України. - Д., 2012. - Вип.7. - С. 191-200; Гула Р.В., Щурко О.М. Маніфест освіченого патріотизму "Право і правда" М. Міхалкова як спроба відродження та трансформації монархічної ідеології в Росії на сучасному етапі // Проблеми політичної історії України. - Д., 2011. - Вип.6. - С. 145-154.. Це свідчить про об'єктивне вкорінення у свідомість російського політичного істеблішменту відверто охоронних консервативних принципів, що спричиняє домінування імперіалістичних і реваншистських тенденцій у зовнішньополітичній сфері та диктат авторитаризму у внутрішній політиці.

Але консерватизм у РФ, який позиціонується політичною елітою як ідеологія "суверенної демократії" в Росії, ідеологія подолання Росією пострадянської кризи й альтернатива правому лібералізму 1990-х рр., на сучасному історичному відрізку знаходиться в стані системної кризи. Запропонована російському соціуму модель консерватизму не вивела країну із ситуації пострадянської кризи, не забезпечила збереження впливу Росії на пострадянському просторі.

4. У сучасному ідейно-політичному спектрі України домінують радикальні типи політичної ідентифікації, суспільно-політичної практики й пріоритет ліберальних економічних моделей. На жаль, у суспільній свідомості відсутні тенденції повороту від ліберальних і радикальних ціннісних настанов до ідеології консерватизму. До того ж, впливового політичного проекту об'єднання суспільства, який на новому якісному рівні був би здатний до реалізації ідей класичного консерватизму, в сучасному українському політикумі не існує. Основою сучасного "консерватизму" об'єктивно виступає правий націоналізм, шалений шовінізм і реакційний експансіонізм частини російських та українських ультранаціоналістів. Це, по суті, є феноменом, протилежним цінностям класичного консерватизму.

Відсутність ортодоксії у класичному консерватизмі та його переважно раціональна природа є основними причинами, які пояснюють широкий спектр консервативних цінностей. Серед них можна виділити такі базові константи, як державний патріотизм, відповідальність, вірність, служіння Вітчизні, самодисципліна. Перехід до цих консервативних ціннісних настанов, на наше переконання, обумовлений, перш за все, історичними викликами, які зараз стоять перед Українською Державою. Це дає можливість сформулювати низку уроків, котрі, як нам здається, здатні конкретизувати та спрямувати процес формування світоглядних фундаментальних цінностей на основі традиційних констант функціонування українського соціуму.

Урок перший - історичний. Нігілістичне заперечення досягнень і здобутків національної історії призводить до втрати світоглядних орієнтирів народу. Руйнування традиційних цінностей, системи героїчних символів спричиняє девальвацію системоутворювальних основ історії, порушення спадкоємності поколінь та маргіналізації значних верств населення.

Урок другій - соціальний. Політична "еліта" України, як замкнена кланова структура, не є носієм стратегії розвитку національно-патріотичної ідеї в її класичному вигляді та вступає в перманентні антагоністичні суперечності із поглядами більшості представників українського суспільства на пріоритетні начала патріотичної свідомості народу. Нинішня політична еліта України - це еліта лише за формальними ознаками. Суспільного визнання, авторитету й відчутної підтримки з боку суспільства вона не має, тобто або недовіра до влади є іманентною рисою українського народу, або українському народові фатально не щастить із владою.

Урок третій - ідеологічний. Відсутність механізму створення й оновлення національної ідеї на основі традиційних цінностей поліетничної країни призвела до кризових тенденцій патріотичної свідомості українського суспільства в різних регіонах країни. Громадянин-патріот за умови ідеального балансу громадянського й етнічного рівнів суспільної та національної самоідентифікації здатний до самостійного, творчого й максимально неупередженого погляду на історичну спадщину свого народу, прагне об'єктивного аналізу сучасності, готовий до практичної реалізації поставленої мети, визнання традиційних соціокультурних цінностей своєї спільноти - мови, релігії, традицій - та існування у визначеній нею системі соціонормативних координат права й моралі. Сьогодні феномен патріотизму слід розглядати в контексті комплексної взаємодії держави, суспільства та особистості. Спільний вектор національної та соціальної згоди слід шукати у формуванні розвиненого громадянського суспільства та побудові правової державності на основі загальних традиційних цінностей поліетнічної та багатоконфесійної природи українського суспільства.

І нарешті - урок історіософський. Наявність в українській ментальності міцних констант традиціоналізму дозволяє історичній спільноті сформувати постулати єдності суспільства та спільної історії для української політичної нації на основі використання традиційних цінностей. Спільність історії у цьому випадку забезпечується надісторичною єдністю цінностей та ідеалів народу, де оцінка історії повинна бути суверенною справою політичної нації у вигляді загальногромадянської філософії як сукупності ідей і принципів, що є відповідями на фундаментальні питання людського й суспільного буття, які знаходять підтримку в основних суб'єктів громадського й політичного життя країни.

Література

1. Bartyzel J. Konserwatyzm bez kompromisu. Studium z dziejow zachowawczej mysli politycznej w Polsce w XX wieku / J. Bartyzel. - Torun, 2002. - 273 s.

2. Berdjaev N.A. Duhovnyj krizis intelligencii. Stat'i po obshhestvennoj i religioznoj filosofii (1907-9 g.) / N.A. Berdjaev. - SPb.: Tip. t-va "Obshhestvennaja pol'za", 1910. - 314 s.

3. Berk E. Razmyshlenija o revoljucii vo Francii / E. Berk. - M.: Rudomino, 1993. - 90 s.

4. Bovua D. Gordiev uzel Rossijskoj imperii: Vlast, shljahta i narod na Pravoberezhnoj Ukraine (1793-1914) / Daniel' Bovua // [Avtorizovannyj perevod s francuzskogo Marii Krisan']. - M.: Novoe literaturnoe obozrenie, 2011. - 1008 s.: il.

5. Bulatov Ju. Pol'skij jeksperiment dinastii Romanovyh [Elektronnij resurs]/ Ju. Bulatov // Mezhdunarodnaja zhizn'. - 2015. - № 10. - S. 158-178. - Rezhim dostupu: https:// interaffairs.ru/jauthor/material/1395.

6. Bulakhtin M. Krakivs'ki konservatory i proekty reform u Halychyni na pochatku KhKh st. / M.A. Bulakhtin // Naukovi zoshyty istorychnoho fakul'tetu L'vivs'koho universytetu. Zbirnyk naukovykh prats'. - L'viv, 2006. - Vyp. 8. - Chastyna I. - S. 152-164.

7. Cherkas'ka N. Pol's'ka shlyakhta na Pravoberezhniy Ukrayini pochatku ХХ st.: natsional'na ideya chy krayova ideolohiya? / N.O. Cherkas'ka // Ukrayins'kyy arkheohrafichnyy shchorichnyk. - K., 2007. - # 12. - S. 186-206.

8. Chornovol I. Pol's'ko-ukrayins'ka uhoda 1890-1894 rr. / I. Chornovol. - L'viv: L'vivs'ka akademiya mystetstv, 2000. - 247 s.

9. Doroshenko A.A. Pravye v Gosudarstvennoj Dume Rossijskoj imperii / A.A. Doroshenko. - Samara: Izd-vo "NTC". 2004. - 225 s.

10. Feldman W. Stronnictwa i programy polityczne w Galicyi 1846-1906 / W. Feldman. - Krakow, 1907. - T. 1. - 644 s.

11. Filaret, Mitropolit Moskovskij. Hristianskoe uchenie o carskoj vlasti i objazannostjah vernopoddannyh / Mitropolit Filaret Drozdov. - M.: Tipo-litografija I. Efimova, 1906. - 57 s.

12. Gula R.V. Agonija Leviafana. Passionarii i jurodivye / R.V. Gula, V.D. Gula. - K.: Geoprint, 2016. - 342 s.

13. Hyrych I. Rechnyk konservatyzmu [Elektronnyy resurs]/ Ihor Hyrych // Tyzhden. - 2012. - 1 chervnya. - Rezhym dostupu: http://tyzhden.ua/History/51718.

14. Hula R.V. Antysemityzm yak skladova chastyna derzhavnoho patriotyzmu monarkhichnoyi ideolohiyi ta yoho proyavy u roky pershoyi rosiys'koyi revolyutsiyi 1905-1907 rr. (na storinkakh monarkhichnoyi presy) / R.V. Hula // Naukovi zapysky Natsional'noho universytetu "Ostroz'ka akademiya": Istorychni nauky. - Ostroh, 2013. - Vyp. 20. - S. 142-146.

15. Hula R.V. Istorychnyy, heohrafichnyy ta etnichnyy aspekty yevreys'koho pytannya v Rosiys'koyi imperiyi v redaktors'koyi politytsi hazety "Kyevlyanyn" u 1900-1914 rr. / R.V. Hula // Hileya. - K.: VIR UAN, 2013. - Vypusk 77 (# 10). - S. 92-93.

16. Ilovajskij D.I. Novaja istorija: (Sred. kurs): V per. na fr. i nem. jaz.: S podrob. podstroch. slov. i prim.: Posobie pri zanjatijah novymi jaz. v sred. i st. kl. sred. ucheb. zavedenij i dlja samoobuchenija. - 40-e izd. - M.: Tip. Je. Lissnera i Ju. Romana, 1887. - VIII, 371 s.

17. Jarij N. Moskvofil'skaja utopija i obektivnaja dejstvitel'nost' / N. Jarij // Ukrainskaja zhizn'. - 1916, fevral' - № 2. - S. 50-79.

18. Kireevskij I.O. haraktere prosveshhenija Evropy i ego otnoshenii k prosveshheniju Rossii / I. Kireevskij // Rannie slavjanofily. A.S. Homjakov, I.V. Kireevskij, K.S. i A.S. Aksakovy. - M.: Tip. t-va I.D. Sytina, 1910. - S. 1-150.

19. Kmiecik Z. "Kraj" za czasow redaktorstwa Erazma Piltza / Z. Kmiecik. - Warszawa, 1969. - 354 s.

20. Kovalchuk N. Rosiys'kyyneoslavizm i ukrayins'ke pytannya v publitsystytsi Oleksandra Pohodina [Elektronnyy resurs]/ Nataliya Kovalchuk // Problemy slov"yanoznavstva. - 2000. - Vyp. 51. - S. 100-106. - Rezhym dostupu: http://prima.franko. lviv.ua/slavistyka/n51/012.pdf.

21. Kozak N.A. Ukrayins'kyy konservatyzm: istoriya i suchasnist' / N.A. Kozak. - Avtoref..... kand. polit. n. - 23.00.01 - teoriya ta istoriya politychnoyi nauky. - L'viv, 2001. - 21 s.

22. Kozak N. Ukrayins'kyy konservatyzm u ХХ stolitti [Elektronnyy resurs]/ N.A. Kozak. - Rezhym dostupu: http:// www.national.org.ua/library /konservatyzm.html.

23. Levin I.O. K istorii voprosa o vydelenii Galicii / I.O. Levin // Russkaja mysl. - 1917, fevral. - Kn. 2. - S. 6-14.

24. Lypyns'kyy V'yacheslav. Povne zibrannya tvoriv, arkhiv, studiyi. - T. 1.: Suspil'no-politychni tvory (1908-1917) / Red. kol.: Ya. Pelens'kyy (hol. red.), I. Hyrych, O. Protsenko, H. Papakin, H. Svarnyk, T. Ostashko. Skhidnoyevropeys'kyy doslidnyy instytut im. V. K. Lypyns'koho; Instytut ukrayins'koyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevs'koho NANU. - K.: Ukrayins'kyy pys'mennyk, 2015. - 784 s.

25. Lypyns'kyy V.K. Narys prohramy Ukrayins'koyi demokratychnoyi khliborobs'koyi partiyi / V.K. Lypyns'kyy // Materialy do prohramy. Vydannya Ukrayins'koyi demokratychnoyi partiyi. - Lubny, 1917. - Ch. 1. - 31 s.

26. Lypyns'kyy V. Perednye slovo / V.K. Lypyns'kyy / U kn.: V"yacheslav Lypyns'kyy. Tvory, Arkhiv, Studiyi. / Skhidnoyevropeys'kyy doslidnyy instytut im. V.K. Lypyns'koho. - T. 3: Tvory. Istorychna sektsiya. Ukrayina na perelomi 1657-1659. Zamitky do istoriyi ukrayins'koho derzhavnoho budivnytstva v XVII-im stolitti. - Kyyiv-Filadel'fiya, 1991. - 356 s.

27. L'vivs'ki hakatysty // Dilo. - 1914, 6(20) lyutoho. - Ch.50. - S. 1.

28. Men'shikov M.O. Nacional'naja imperija / M.O. Men'shikov. - M.: Imperskaja tradicija, 2004. - 512 s.

29. Miller A. Istoricheskaja pamjat' v Pol'she [Elektronnyj resurs]/ Aleksej Miller. - Rezhim dostupa: http://arzamas. academy/materials/1336.

30. Ohloblyn O. Berlins'ka misiya Kapnista 1791 roku [Elektronnyy resurs]/ O.P. Ohloblyn. // Ukrayins'kyy istoryk. - 1974. - № 01-03. - Rezhym dostupu: http:// shron.chtyvo.org.ua/Ohloblyn_Oleksandr/Berlinska_misiia _Kapnista_1791_ roku.pdf.

31. Omel'yanchuk I.V. Chornosotenni soyuzy i orhanizatsiyi v Kyyevi / I.V. Omel'yanchuk // Viche. - 1997 - № 10. - S. 141-145.

32. Omel'janchuk I.V. Chernosotennoe dvizhenie v Rossijskoj imperii (1901-1914) / I.V. Omel'janchuk. - K.: MAUP, 2006. - 744 s.

33. Ostashko T. Memorial V'yacheslava Lypyns'koho do Ukrayins'koho informatsiynoho komitetu /T.S. Ostashko //Problemy istoriyi Ukrayiny ХІХ - pochatku ХХ st. - K.: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny, 2020. - № 5. - S. 82-92.

34. Pazyura N. Antykvarna prohrama kozats'kohet'mans'kykh starozhytnostey na storinkakh "Kyevskoy starynbi" (do problemy formuvannya staroho ukrayins'koho konservatyzmu) [Elektronnyy resurs]/ N. Pazyura // Istoriohrafichni doslidzhennya v Ukrayini. - 2016. - Vyp. 26. - C. 33-48. - Rezhym dostupu: http:// hron.chtyvo. org.ua Paziura_Natalka Antykvarna_prohrama_kozatsko- hetmanskykh_starozhytnostei_na_storinkakh_Kyevskoi_ staryn_do_problemy_ f.pdf.

35. Patriotizm i nacionalizm kak faktory rossijskoj istorii (konec XVIII - 1991 g.). Kollektivnaja monografija / [Otv. redaktor V.V. Zhuravlev]. - M.: Politicheskaja jenciklopedija, 2016. - 783 s.

36. Pelens'kyy Ya. Vyacheslav Lypyns'kyy / Ya. Pelens'kyy // Zbirnyk Ukrayins'koyi literaturnoyi hazety 1956. - Myunkhen, 1957. - S. 197-213.

37. Perederii I. Relihiynyy chynnyk u protsesi derzhavotvorennya: evolyutsiya viziyi V'yacheslava Lypyns'koho / I.H. Perederii// Istoriya relihiyv Ukrayini: naukovyy shchorichnyk/ uporyad O. Kyrychuk, M. Omelchuk, I. Orlevych. - L.: Instytut relihiyeznavstva - filiya L'vivs'koho muzeyu istoriyi relihiyi; Vyd-vo "Lohos", 2014. - Knyha I. - S. 561-570.

38. Perederii I. Ukrayintsi-latynnyky yak parostok konservatyvnoyi techiyi u zahal'nomu ukrayins'komu natsional'nomu rusi pochatku ХХ stolittya [Elektronnyy resurs]/ I.H. Perederii // Istorychna pam'yat. - Poltava: Vyd-vo PNPU imeni V.H. Korolenka. - 2015. - Vyp. 33. - S. 33-47. - Rezhym dostupu: http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/4396.

39. Perederii I. V'yacheslav Lypyns'kyy: etnichnyy polyak, politychnyy ukrayinets': monohrafiya / I.H. Perederii. - Poltava: PNTU, 2012. - 622 s.

40. Petrushevich A.S. Novyj, "samostijnyj" russkij narod / A.S. Petrushevich. - L'vov: redakcija "Galickoj Rusi", 1892. - 8 s.

41. Pobedonoscev K.P. Moskovskij sbornik / K.P. Pobedonoscev. - M.: Sinodal'naja tipografija, 1901. - 365 s.

42. Pogodin A. Glavnye techenija pol'skoj politicheskoj mysli (1863-1907) / A. Pogodin. - Sankt-Peterburg, 1907. - 662 s.

43. Pol'skij konservatizm - jeto konservatizm, u kotorogo ne bylo gosudarstva. Interv'ju Dariusha Shpopera na sajte konservativnoj politicheskoj mysli "Russkaja ideja" [Elektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa: http://politconservatism.ru/ interview/polskij-konservatizm-eto-konservatizm-u-kotorogone-bylo-gosudarstva.

44. Potul'nyts'kyy V. Shlyakhta i konservatyvna derzhavna ideya v Ukrayini u ХІХ-ХХ st.: problemy istoriohrafiyi ta istoriosofiyi / V.A. Potul'nyts'kyy // Studiyi z arkhivnoyi spravy ta dokumentoznavstva. - 1999. - T. 5. - S. 33-38.

45. Przegl^d Krajowy. - Kijow, 1909. - № 3.

46. Repnikov A.V. Metamorfozy russkogo konservatizma: ot S.S. Uvarova do Nikity Mihalkova (Russkij konservatizm: problemy, podhody, mnenija. "Kruglyj stol") / A.V. Repnikov // Otechestvennaja istorija. - 2001. - № 3. - S. 105-109.

47. Repnikov A.V. Social'naja problematika v rabotah russkih konservatorov nachala ХХ veka / A.V. Repnikov // Prizvanie istorika. Problemy duhovnoj i politicheskoj zhizni Rossii / Sbornik statej. K 60-letiju professora, doktora istoricheskih nauk V.V. Shelohaeva. - M.: ROSSPJeN, 2001. - S. 202-220.

48. Repnikov A.V. Konservativnye predstavlenija o pereustrojstve Rossii (konec XIX nachalo XX vekov): monografija / A.V. Repnikov. - M.: Gotika, 2006. - 424 s.

49. Repnikov A.V. Russkij konservatizm: Konstantin Leontev [Еlektronnyj resurs]/ A.V. Repnikov // Perspektivy. - Rezhim dostupa: http://www.perspektivy.info/history/russkij_ konservatizm_konstantin_ leontjev_2007-09-21.htm.

50. Repnikov A.V. Vasilij Vital'evich Shulgin / A.V. Repnikov, I.N. Grebenkin // Voprosy istorii. - 2010. - № 5. - S. 25-40.

51. Repnikov A.V. Razmyshlenija o konservatizme / A.V. Repnikov // Svobodnaja mysl'. - № 11/12. - 2012. - S. 103-116.

52. Rogger H. Was There a Russian Fascism? The Union of The Russia People / H. Rogger // Journal of Modern History. - 1964. - № 36 (December). - P. 398-415.

53. San'kova S.M. Rossijskaja monarhija v predstavlenii ideologov gosudarstvennogo nacionalizma / S.M. San'kova // Vlast'. - 2009. - № 2. - S. 102-105.

54. Semenyaka O. Porivnyannya ideolohiyi nimets'koyi konservatyvnoyi revolyutsiyi ta ukrayins'koho konservatyzmu [Elektronnyy resurs]/ Olena Semenyaka. - Rezhym dostupu. - http://bulava.in.ua/semenyaka1.html.

55. Slin'ko A.A. Rekonstrukcija budushhego: russkij klassicheskij konservatizm o geopolitike / A.A. Slin'ko // Konservatizm v Rossii i v mire: proshloe i nastojashhee. Vypusk 1 / [pod red. A. Minakova]. - Voronezh: Izd-vo VGU, 2001. - S. 21-25.

56. Shljahta B. Pol'skaja konservativnaja mysl' v novoe i novejshee vremja [Elektronnyj resurs]. / Bogdan Shljahta // Ars Administrandi - Perm, 2013. - Vyp. 2. - S. 19-25. - Rezhim dostupa http:// cyberleninka.ru/article/n/polskaya-konservativnayamysl-vnovo e - inoveyshee.

57. Shpoper D. Politicheskie iniciativy pol'skoj shljahty v zapadnyh gubernijah Rossijskoj imperii nakanune vosstanija 1863 g. / Dariush Shpoper // Otechestvennaja istorija. - M., 2006. - № 8. - S. 90-103.

58. Shulgin V.V. Chto nam v nih ne nravitsja / V.V. Shulgin. - M.: Hors, 1992. - 287 s.

59. "Spor o Rossii" v perepiske Vasilija Maklakova i Vasilija Shulgina // Rossijskaja istorija. - 2013. - № 2. - S. 3-43.

60. Tsentral'nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny, m. Kyyiv (dali - TsDIAUK, f. 275 Kyevskoe okhrannoe otdelenye, op. 1 "1908-1913", spr. 2534, ark. 216.

61. Tvardovskaja V.A. Agrarnyj vopros v konservativnoj mysli Rossii v 80-e gody XIX veka / V.A. Tvardovskaja // Ekonomicheskaja istorija Rossii XIX-ХХ v.: sovremennyj vzgljad / [Otv. red. V.A. Vinogradov]. - M., 2000. - S. 509-523.

62. Vl. D. Budushhnost' russkih konservativnyh partij I / Vl. D. // Kievljanin. - № 323. - 22.11.1906. - S. 1-2.

63. Vl. D. Budushhnost' russkih konservativnyh partij II / Vl. D. // Kievljanin. - № 324. - 24.11.1906. - S. 1-2.

64. Zachem nuzhno pobedit' Rossiju [Elektronnyj resurs]/ Pustoshhi shіdnoєvropejs'koї Klio. - Rezhim dostupa: https:// www.facebook.com/ clio.eu/posts/997723240341065.

65. Zashkil'nyak L. Do genezy ukrayins'ko-pol's'koho konfliktu u ХХ stolitti [Elektronnyy resurs]/ L. Zashkil'nyak // Ukrayina-Pol'shcha: istorychna spadshchyna i suspil'na svidomist, 2010-2011, vyp. 3-4. - S. 22-41. - Rezhym dostupu: http:// www.inst-ukr.lviv.ua/files/ukr-pol_3-4/005-zashkilniak.pdf.

66. Zashkil'nyak L. L'viv yak tsentr formuvannya ukrayins'koyi nauky (druha polovyna ХІХ st.) / L. Zashkil'nyak // Lwow. Miasto, spoleczenstwo, kultura / Rod red. H.W. Zalinskiego i K. Karolczaka. - Krakow, 1998. - T. 2. - S. 387-402.

67. Zhuk A. Yak diyshlo do zasnuvanya "Soyuzu vyzvolennya Ukrayiny"" (Spomyny u 20-littya Soyuzu) / A.I. Zhuk // Moloda natsiya: Al'manakh. - K., 2002. - № 3 (24). - S. 35-150.

Размещено на Allbest.ru