Політичний дискурс як інструмент маніпулювання свідомістю електорату (на матеріалі інавгураційної промови Дональда Трампа 20 січня 2017 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ЯК ІНСТРУМЕНТ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ ЕЛЕКТОРАТУ

(на матеріалі інавгураційної промови Дональда Трампа

20 січня 2017 р.)

Орлова Тетяна Володимирівна,

д. іст. н., професор

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

e-mail

Голубовська Ірина Олександрівна,

д.філол.н., професор

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут філології

igolubovska777@gmail.com

У рамках статті характеризується політичний інституційний дискурс як інструмент впливу на маси і маніпулювання їх свідомістю, настроями, поведінкою в інтересах невеликої групи людей, які іменують себе політичною елітою суспільства. Політичний дискурс розглядається у вузькому значенні - як дискурс конкретного політика (у даному випадку Д. Трампа), що представляє республіканську партію США. На матеріалі інавгураційній промові Трампа, яку він виголосив 20 січня 2017 року, розглянуто комунікативні тактики: аргументації; ідентифікації; інтимізація; позитивної самопрезентації; звинувачення; сакральної символізації; об'єднання суспільних зусиль та спонукання до кооперації з владою; позитивного прогнозування, котрі реалізуються за допомогою вербалізацій тих чи тих комунікативних ходів. Такі традиційні стилістичні фігури, як анафора, епіфора, антитеза, триколон та ін. широко задіяні в ролі кінцевих вербалізацій маніпулятивних інтенцій адресанта. Причому анафора концентрує увагу слухачів на вихідній авторській установці, а епіфора - фокусує увагу реципієнта на наслідках дій, на їх бажаному результаті. Імпліцитною основою дискурсивного розгортання комунікативних тактик слугують етико-духовні цінності американського народу, які політик використовує у своїх комунікативних цілях з метою досягнення потужного впливу на цільову аудиторію. Як видається, структура маніпулятивного впливу на вербально-семантичному і глибинно-когнітивному рівнях політичного тексту жанру інавгураційної промови буде мати приблизно один і той самий характер, що необхідно довести на основі безпосереднього дослідження інших політичних промов політиків, котрі належать різним політичним культурам.

Ключові слова: політичний дискурс; маніпуляція; комунікативна тактика, комунікативний хід, теза, антитеза, синтез, повтор, анафора, епіфора, імпліцитна семантика, американські цінності

дискурс політичний текст

Орлова Т.В., д-р ист. н., проф.; Голубовская И.А., д-р филол. наук, проф.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт филологии

Политический дискурс как инструмент манипулирования сознанием электората (на матери але инаугурационной речи Дональда Трампа)

В рамках статьи характеризуется политический институциональный дискурс как инструмент воздействия на массы и манипулирования их сознанием, настроениями, поведеним в интересах небольшой группы людей, именующих себя политической элитой общества. Политический дискурс рассматривается в узком значении - как дискурс конкретного политика (Д. Трампа), представляющего республиканскую партию США. На материале инаугурационной речи Трампа, произнесенной 20 января 2017 года, рассмотрены коммуникативные тактики: аргументации; идентификации; интимизации; положительной самопрезентации; обвинения; сакральной символизации; объединения общественных усилий и побуждения к кооперации с властью; положительного прогнозирования, - которые реализуются с помощью вербализаций тех или иных коммуникативных ходов. Такие традиционные стилистические фигуры, как анафора, эпифора, антитеза, триколон и др. широко задействованы в роли конечных вербализаций манипулятивных интенций адресанта. Причем анафора концентрирует внимание слушателей на исходной авторской установке, а эпифора - фокусирует внимание реципиента на последствиях действий, на их желаемом результате. Имплицитной основой дискурсивного развертывания коммуникативных тактик служат этико-духовные ценности американского народа, которые политик использует в своих коммуникативных целях с целью достижения мощного воздействия на целевую аудиторию. Как представляется, структура манипулятивного воздействия на вербально-семантическом и глубинно-когнитивном уровнях политического текста жанра инаугурационной речи будет иметь примерно один и тот же характер, что необходимо доказать на основе непосредственного исследования политических речей других политиков, принадлежащих различным политическим культурам.

Ключевые слова: политический дискурс; манипуляция; коммуникативная тактика, коммуникативный ход; тезис, антитезис, синтез: повтор, анафора, эпифора; имплицитная семантика, американские ценности.

Orlova T., Ph.D, full prof.; Golubovska I., Ph.D, full prof.

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Institute of Philology

Political Discourse as a Tool for Manipulating the Consciousness of the Electorate (on the material of inaugural address of Donald Trump)

The article describes the political institutional discourse as an instrument for influencing the masses and manipulating their consciousness, moods, behavior in the interests of a small group of people who call themselves the political elite of society. Political discourse is considered in a narrow sense - as a discourse of a specific politician (D. Trump), who represent the Republican Party of the United States. On the material of the inaugural of Trump, delivered on January 20, 2017, such communicative tactics are being considered: argumentation; identification; intimization; positive self-presentation; accusing; sacral symbolization; pooling of public efforts and motivating to cooperate with the authorities; positive forecasting, ? which are all realized with the help of verbalizations of various communicative moves. Such traditional stylistic figures as anaphora, epiphora, antithesis, tricolon, etc. are widely involved in the processes of final verbalizations of manipulative intentions of the addressee. Moreover, anaphora concentrates the listeners' attention on the original author's settings, and epiphora focuses the attention of the recipient on the consequences of actions, on their desired result. Ethical and spiritual values ??of the American people serve as the implicit basis for the discoursive actualization of communicative tactics, which the politician uses for his communicative purposes trying to achieve a powerful impact on the target audience. Evidently the structure of the manipulative influence on the verbal-semantic and deep-cognitive levels of the political text of the genre of inaugural is about to have the same character that must be proved on the basis of a study of political speeches of other politicians belonging to different political cultures.

Key words: political discourse; manipulation; communicative tactics, communicative move; thesis, antithesis, synthesis: repetition, anaphora, epiphora; implicit semantics, American values.

Політичний дискурс та політична комунікація. Сутність, природу і функції політичного дискурсу в сучасній антропологічно орієнтованій лінгвістиці намагаються збагнути на перетині найрізноманітніших ділянок наукового знання. До кола предметних філологічних ділянок, у рамках яких вивчається цей вид дискурсу, окрім традиційних риторики і стилістики, долучилися лінгвосеміотика (Ю. С. Степанов, Р. Барт), прагмалінгвістика (Н. Д. Арутюнова, Ф. С. Бацевич, Т. ван Дейк, В. З. Дем'янков, О. С. Іссерс, К. С. Серажим, Р. Водак), лінгвокультурологія та міжкультурна комунікація (В. А. Маслова, І. А. Стернін, С. Г. Тер-Мінасова), теорія комунікації (Г. Г. Почепцов, Дж.Г. Мід, Дж. Уолтер, У. Фішер, М.МакКомбс, Д. Шоу). Вчені намагаються проаналізувати форму, зміст, іллокуції та перлокуції політичного дискурсу, параметри його ефективності в контексті здійснення маніпулятивно-персуазивного впливу на цільову аудиторію. Адже будь-який політичний дискурс актуалізує ті чи ті ідеологічні погляди, встановлює певні ідейні константи, які виступають маркерами конкретного ідеологічного простору [Цуциева 2012, с. 105].

Згідно концепції відомого дослідника політичної реальності Якоба Торфінга, політичний дискурс, що представляє собою третю фазу в усвідомленні теорії дискурсу, є реляційною системою практик означування, заангажованою історично, технологічно, економічно, котра має ексклюзивне право реалізовувати будь-який соціальний порядок, у рамках котрого і встановлюється «істина» (Р. Барт, Ж. Дерріда, Ю. Крістєва, Ж. Лакан, Е. Лакло, Ш. Муфф) [Torfing 2005, р. 5-13]. Основним завданням дискурс-аналізу при такому розумінні дискурсу стає відстеження того, як мова конструює феномени, а не як вона їх відображає: “дискурс є результатом гегемоністських артикуляцій, ціллю яких виступає встановлення як політичного, так і морально-інтелектуального лідерства в суспільстві” [Цит. за: Левшенко 2012, с. 105]. Безумовно, що «гегемоністські артикуляції» встановлюються не самі по собі, а внаслідок здійснення маніпулятивного впливу на маси. Під маніпуляцією будемо розуміти прихований вплив на підсвідомість адресата з боку відправника повідомлення, яке може бути реалізованим вербально і невербально, будучи спрямованим на керування свідомістю та поведінкою об'єкта маніпулятивного впливу [Кара-Мурза 2005].

Таким чином, мету політичного дискурсу можна визначити як завоювання і утримання влади шляхом поширення певної системи ідеологічних поглядів, що може бути реалізовано завдяки комунікативному впливові (експліцитному та імпліцитному) на когнітивну сферу фокусної цільової аудиторії (електорату). Наразі сформувалося два підходи до розуміння змістового наповнення терміна «політичний дискурс»: вузьке і широке. Згідно першого, політичний інституціональний дискурс охоплює промови політиків, урядові документи, партійні програми, тексти парламентських та передвиборчих дебатів, агітаційні матеріали [Дейк 1989, с. 26]. Широке розуміння політичного дискурсу імплікує включення до корпусу вище зазначених текстів «дискурсу реагування»: аналітичних статей журналістів, політологів, громадських активістів, пересічних громадян у соцмережах на ту чи ту подію політичного життя суспільства в різних ракурсах - побутовому, художньому, публіцистичному [Шейгал 2004, с. 23]. У рамках цієї розвідки ми звернімося до жанру «первинного спілкування» [Бахтин 1986, с. 279], до аналізу того «політичного наративу» [Шейгал 2004, 269], «архітектором» якого виступає політик ? головний диспетчер на шляхах ідейних змістів політичної комунікації, яка передбачає транслювання матеріально виражених та імпліцитно закладених інформаційних повідомлень, спрямованих на структурування політичної діяльності, надання тих чи тих смислів політичним подіям з метою формування суспільної думки та, відповідно, впливу на розподіл та використання влади у певній етносоціальній спільноті.

У межах даної розвідки нас цікавитиме власне політичний інституціональний дискурс, тобто дискурс, створений безпосередньо політиком як представником певної інституції (партії, адміністрації, парламенту тощо, або кимось із спічрайтерів, що належать до його «команди»), у жанрі інавгураційної промови. Це можна вважати об'єктом даної розвідки; предметом виступатимуть особливості мовних втілень тактик та комунікативних ходів, що реалізують загальну маніпулятивну стратегію промови політика, спрямовану на отримання та підтримання політичної влади у суспільстві.

У ході аналізу нашою метамовою виступатимуть терміни на кшталт «комунікативна стратегія», «комунікативна тактика», «комунікативний хід», які вже давно інституалізовані у науковому дискурсі в галузі лінгвопрагматики [Бацевич 2004, Иссерс 2008, Cнитко 2003], тому зараз ми лише окреслимо «робочий» зміст цих термінів. Так, під комунікативною стратегію будемо розуміти загальний план комунікації, підпорядкований практичним цілям мовця; тактика тоді - це спосіб реалізації комунікативної стратегії; комунікативний хід - вербальні /невербальні дії того чи того учасника комунікації, спрямовані на досягнення комунікативної мети. Таким чином, ці три терміни знаходяться між собою у гіперонімо-гіпонімічних відносинах.

Розвиваючи підходи до вирізнення маніпулятивних стратегій і тактик, які вже напрацьовані у сучасній політичній лінгвістиці [Дмитрук 2006, Доценко 1997, Кондратенко 2009, Михалёва 2004, Пирогова 2001], пропонуємо власний підхід, згідно якого маніпулятивна стратегія передбачає розгортання таких тактик, як: 1) аргументація; 2) ідентифікація; 3) інтимізація; 5) позитивної самопрезентації; 6) звинувачення; 7) сакральної символізації; 8) об'єднання суспільних зусиль та спонукання до кооперації з владою; 9) позитивного прогнозування.

Матеріалом для цієї статті слугує інавгураційна промова президента Дональда Трампа, 45-ого президента Сполучених штатів Америки, який 20 січня 2017 р. присягнув на вірність американському народу.

На початку своєї промови Дональд Трамп, звертаючись зі словами вдячності до американського народу, вперше в історії постання цього жанру політичного ораторського мистецтва на американських теренах звернувся також і до всіх людей світу: «Chief Justice Roberts, President Carter, President Clinton, President Bush, President Obama, fellow Americans and people of the world, thank you». ? Голово Верховного Суду Робертс, президенте Картер, президенте Клінтон, президенте Буш, президенте Обама, дорогі американці і люди всього світу: дякую [http://edition.cnn.com/2017/01/20/politics/trump-inaugural-address/index.html;https://zbruc.eu/node/61279]. Вбачаємо тут імпліцитно реалізованою тактику об'єднання суспільних зусиль та спонукання до кооперації з владою, адресовану не тільки американським громадянам, а й всім жителям планети Земля, яка формально реалізується комунікативним ходом висловлення подяки.

У наступному рядку закладено пресупозицію зруйнованості (вочевидь під час двох каденцій Барака Обами) матеріального та духовного аспектів життя громадян США, оскільки Америка має об'єднати зусилля не тільки для того, щоб «to rebuild our country», а й «to restore its promise for all of our people»: «We, the citizens of America, are now joined in a great national effort to rebuild our country and restore its promise for all of our people». ? Ми, громадяни Америки, об'єднані нині у величному національному зусиллі на відновлення нашої країни і відновлення надії всього нашого народу. Реалізується, таким чином, з одного боку, тактика звинувачення попередньої адміністрації у розвалі країни та руйнації обіцянок своєму народу, а з другого - актуалізовано тактику інтимізації за допомогою комунікативного ходу презентації себе як частини нації: «We, the citizens of America…». Комунікативний хід реалізований синтагматичним су покладанням особового займенника першої особи множини we та збірного іменника citizens.

Далі президент, дискурсивно розгортаючи таку американську цінність, як «Future Orientation/Optimism» [Kohls 1984] У подальшому викладі ми будемо спиратися на те бачення системи цінностей американського народу, яке було свого часу запропоновано Робертом Колсом у його статті «The Values Americans Live By» (1984). З-поміж цінностей, виділених Р. Колсом, такі: 1) change/mobility; 2) personal control over the environment; 3) time and its control; 4) equality/equalitarism; 5) individualism, independence and privacy; 6) self-help; 7) competition and free enterprise; 8) future orientation/optimism; 9) action and work orientation; 10) informality; 11) direction, openness, honesty; 12) practicality/efficiency; 13) materialism/acquisitiveness та ін. , висловлює позитивну впевненість у тому, що курс його адміністрації, будучи суголосним сподіванням американського народу і знов-таки! «народів усього світу», сприятиме подоланню викликів та труднощів і буде успішним: «Together, we will determine the course of America and the world for many, many years to come. We will face challenges. We will confront hardships. But we will get the job done». ? Ми разом будемо визначати хід Америки і світу на довгі роки. Ми будемо мужньо зустрічати виклики. Ми будемо протистояти труднощам. Але ми виконаємо свою роботу. Афірмативність цього твердження підкріплюється чотирикратним паралельним повтором єдиної синтаксичної конструкції футурної граматичної семантики на кшталт: Pron + aux.verb will + main verb + noun, S - P - DO: «We will determine the course of America…; «We will face challenges», «We will confront hardships»; «We will get the job done». Тактика інтимізації тут ефективно поєднана з тактикою позитивного прогнозування. Фактично тут закладено відому логічну структуру «теза» - «антитеза» - «синтез», котра використовувалася ще з античності (триколон) у промовах Ціцерона, Демосфена, Сократа (найвідоміший приклад “Veni, vidi, vici”). У рамках цього синтаксичного повтору дієслівні словосполучення негативної/амбівалентної семантики: «антитетичні» face challenges, confront hardships протиставлені «синтетичному» дієслівному словосполученню позитивної оцінності get the job done, що створює необхідний для сугестивного впливу ритміко-семантичний баланс.

Слідуючи постулатам ввічливості Ліча-Ґрайса [Leech 1983, Грайс 1985], Трамп дякує президенту Бараку Обамі і його дружині Мішель за їхню підтримку і допомогу у процесі переходу влади: «Every four years we gather on these steps to carry out the orderly and peaceful transfer of power. And we are grateful to President Obama and first lady Michelle Obama for their gracious aid throughout this transition. They have been magnificent. Thank you». ? Щочотири роки ми збираємось на цих сходах, щоб здійснити організоване і мирне передання влади, і ми вдячні президенту Обамі і першій леді Мішель Обамі за люб'язну допомогу в часі всього цього переходу. Вони були чудові. Дякую вам. При цьому він використовує лексику і словосполучення позитивної раціональної оцінності: the orderly and peaceful transfer of power, grateful, gracious aid, magnificent. Звичайно, що ввічливість ми не можемо вважати належною до цінностей американської лінгвокультури, проте це є дистинктивна риса американської мовленнєвої поведінки (згадаємо принагідно славнозвісну American smile ? американську усмішку, без якої важко уявити «спілкування по-американськи»). Водночас ми не вважаємо, що в цьому місці своєї промови він вдався до використання тактики ввічливості з огляду на специфіку дискурсивно-оцінного розгортання наступного абзацу, який перебуває у гострому контрасті з попереднім: «Today's ceremony, however, has a very special meaning because today we are not merely transferring power from one administration to another or from one party to another, but we are transferring power from Washington, D.C., and giving it back to you, the people». ? Однак нинішня церемонія має дуже особливий сенс. Бо нині ми не просто передаємо владу від однієї адміністрації до іншої чи від однієї партії до іншої, а ми передаємо владу з Вашинґтона, округ Колумбія ? і передаємо її назад тобі, американський народе. Цей абзац зводить нанівець всі фігури ввічливості, характерні для попереднього абзацу, і розгортає на текстовому рівні мегасинтаксичну антитетичну конструкцію. Фактично Д. Трамп, дискурсивно актуалізуючи таку американську цінність, як «Direction, Openness, Honesty», привселюдно визнає те, що під час каденцій багатьох попередніх президентів Америки влада належала не народові, а елітарним вузьким політичним колам, американському істеблішменту, який захищав виключно свої власні інтереси: «For too long, a small group in our nation's capital has reaped the rewards of government while the people have borne the cost. Washington flourished, but the people did not share in its wealth. Politicians prospered but the jobs left and the factories closed. The establishment protected itself, but not the citizens of our country. Their victories have not been your victories. Their triumphs have not been your triumphs. And while they celebrated in our nation's capital, there was little to celebrate for struggling families all across our land». ? Надто довго невелика група людей в нашій національній столиці пожинала плоди урядування, а народ за це платив. Вашинґтон процвітав, а народ не отримав своєї частки в цьому багатстві. Політики процвітали, а робочі місця зникали і заводи закривалися. Істеблішмент захищав себе, а не громадян нашої країни. Їхні перемоги не були вашими перемогами, їхні тріумфи не були вашими тріумфами; і поки вони святкували в столиці нашої країни, бідуючим сім'ям по всій нашій землі святкувати не було чого».

Ефект маніпулятивного впливу здійснюється тут за рахунок вербалізацій антитетичного протиставлення політичної еліти американського суспільства простим американцям у рамках опозиції «свої - чужі»: «a small group in our nation's capital has reaped the rewards of government» - «the people have borne the cost», «Washington flourished» - «people did not share in its wealth», «Politicians prospered» - «the jobs left and the factories closed», «The establishment protected itself» - «not the citizens of our country», «while they celebrated in our nation's capital» - «there was little to celebrate for struggling families all across our land». Таким чином, «чужі» для пересічних американців і для самого Трампа! (який ототожнює себе із простим народом за допомогою прийому інтимізації ? використання особового займенника множини we при зверененні до нації) отримують номинації a small group ? маленька група, Washington - Вашингтон, politicians - політики, the establishment - істеблішмент, they - вони. Категорія «своїх» представлена вербалізаціями the people - народ, the citizens - громадяни, struggling families all across our land - сім'ї, які борються за виживання по всій нашій землі. Риторичний ефект антитези реалізується не тільки на лексичному, а й на мікросинтаксичному мовному та макросинтаксичному мовленнєвому рівнях за допомогою повторення тричі єдиної моделі складносурядного речення з протиставним сполучником but: S - Pplus, but S - Pminus, у рамках якої суб'єкт першої частини речення характеризується дієслівним предикатом позитивної оцінки: flourished, prospered, protected, а суб'єкт другої частини речення, навпаки, отримує предикатну атрибуцію загальнонегативної оцінності: borne the cost, left (jobs), closed (the factories), not to protect (the citizens). Таким чином, комунікативний хід антитези втілює комунікативну тактику звинувачення та інтимізації.

У наступному абзаці «експлуатується» така американська цінність, як «Equality/Equalitarism»: «That all changes starting right here and right now, because this moment is your moment. It belongs to you. It belongs to everyone gathered here today and everyone watching all across America. This is your day. This is your celebration. And this, the United States of America, is your country. What truly matters is not which party controls our government, but whether our government is controlled by the people. January 20th, 2017, will be remembered as the day the people became the rulers of this nation again. The forgotten men and women of our country will be forgotten no longer. Everyone is listening to you now. You came by the tens of millions to become part of a historic movement, the likes of which the world has never seen before. At the center of this movement is a crucial conviction that a nation exists to serve its citizens. Americans want great schools for their children, safe neighborhoods for their families, and good jobs for themselves. These are just and reasonable demands of righteous people and a righteous public. ? Все це змінюється - просто тут і просто тепер, бо цей час є вашим: він належить вам. Він належить всім, що зібралися нині тут, і всім, хто дивиться по всій Америці. Це ваш день. Це ваше свято. І ці Сполучені Штати Америки є вашою країною. Що дійсно має значення - це не те, яка партія контролює наш уряд, а те, що наш уряд контролюється народом. 20 січня 2017 року будуть пам'ятати як день, коли люди знову стали правителями цієї країни. Забуті чоловіки і жінки нашої країни більше не будуть забутими. Тепер вас слухають всі. Ви прийшли десятками мільйонів, щоб стати частиною історичного руху, якого світ ще ніколи не бачив. В центрі цього руху - ключове переконання, що держава існує для того, щоб служити своїм громадянам. Американці хочуть прекрасних шкіл своїм дітям, безпечного довкілля своїм родинам і гідної роботи собі. Це справедливі і розумні вимоги доброчесної громадськості.

Як відомо, рівність (equality) виступає однією із найфундаментальніших цінностей американського конституціоналізму поряд із свободою і демократією. Трамп підкреслює момент «передачі» влади американському народові саме в момент своєї інавгураційної промови: this moment is your moment, супокладаючи його позитивно забарвленим поняттям celebration, сountry, historic movement, righteous people, a righteous public. Cемантика «присвоєння» дискурсивно розгортається за рахунок частого повторення присвійного займенника другої особи множини your: your day, your celebration, your country, а також особового займенника другої особи множини ? you. Таким чином реалізується емоційно заангажована комунікативна тактика інтимізації, єднання з народом, досягається позірне зменшення дистанції між владою і народом, яка створює необхідне підґрунтя для втілення тактики позитивної самопрезентації.

Проте до цього історичного моменту, тобто під час двох каденцій Б. Обами, сорок четвертого президента США (20.01.2009-20.01.2017), Америка занепадала: «But for too many of our citizens, a different reality exists. Mothers and children trapped in poverty in our inner cities, rusted out factories scattered like tombstones across the landscape of our nation. An education system flush with cash but which leaves our young and beautiful students deprived of all knowledge. And the crime and the gangs and the drugs that have stolen too many lives and robbed our country of so much unrealized potential. This American carnage stops right here and stops right now». ? Але для дуже багатьох наших громадян реальність зовсім інша: матері та діти, які опинилися в злиднях наших міст; проіржавілі заводи, розкидані як надгробки по ландшафтах нашої країни; система освіти, що повна грошей, але залишає наших молодих і красивих випускників без знань; і злочинність, і банди, і наркотики, що вкрали надто багато життів і обікрали потенціал нашої країни. Ця американська різанина припиняється просто тут і припиняється просто тепер.

Ідея занепаду Америки вербалізується за допомогою слів і словосполучень загальнонегативної семантики: «mothers and children trapped in poverty», «rusted out factories scattered like tombstones», « students deprived of all knowledge», «the crime, the gangs, the drugs», «stolen lives», «robbed country», «unrealized potential»l, «American carnage».

Імпліцитно реалізується комунікативна тактика звинувачення у невдалій внутрішній політиці, звернута на адресу адміністрації Б. Обами та демократичної партії, яка тривалий час перебувала при владі. Заключна фраза цього абзацу «This American carnage stops right here and stops right now» входять у композиційний резонанс з початковою «… all changes starting right here and right now», остаточно закріплюючи політичні ярлики: carnage - різанина як узагальнюючий пейоративний термін для суті «дотрампової Америки», changes - переміни як ключове слово «притрампової Америки» Як відомо, «Сhange» виступає однією з і складових шкали цінностей американців і в якості соціально та політично детермінованого концепту американської ментальності все ще чекає на свого дослідника..

Наступний абзац реалізує комунікативні тактики інтимізації та спонукання до кооперації з владою на основі спільності демократичних цінностей, яка здійснюється за рахунок комунікативного ходу ототожнення болю, мрій, успіху народу: their pain, their dreams, their success з болем, мріями, успіхом політичної еліти країни: our pain, our dreams, our success: We are one nation, and their pain is our pain. Their dreams are our dreams, and their success will be our success. We share one heart, one home, and one glorious destiny. The oath of office I take today is an oath of allegiance to all Americans. ? Ми один народ ? і їхній біль є нашим болем. Їхні мрії ? це наші мрії, і їхній успіх буде нашим успіхом. В нас спільне серце, спільний дім і спільна славна доля. Присяга, яку я нині прийняв, ? це присяга на вірність всім американцям. При цьому знову імпліцитно актуалізовано «стару американську цінність» ? «Equality/Equalitarism».

 Далі, у наступному абзаці, знову імпліцитно актуалізовано архетипову опозицію «свої-чужі» за допомогою протиставлення всього американського (індустрія, армія, військові, середній клас, робочі, яке занепадає і потерпає від неефективної внутрішньої політики попередньої адміністрації, ? зовнішньому світові (іноземна промисловість, армії чужих країн), що сприяло відтоку капіталу зі США і залишило пересічних громадян незахищеними: «For many decades we've enriched foreign industry at the expense of American industry, subsidized the armies of other countries while allowing for the very sad depletion of our military. We've defended other nations' borders while refusing to defend our own. And we've spent trillions and trillions of dollars overseas while America's infrastructure has fallen into disrepair and decay. We've made other countries rich while the wealth, strength, and confidence of our country has dissipated over the horizon. One by one, the factories shuttered and left our shores with not even a thought about the millions and millions of American workers that were left behind. The wealth of our middle class has been ripped from their homes and then redistributed all across the world». - Протягом багатьох десятиліть ми збагачували іноземну промисловість у збиток американській індустрії; дотували армії інших країн, дозволяючи при тому, на превеликий жаль, виснажуватися нашому війську, ми захищали чужі кордони, відмовляючись захищати свої, і витрачали трильйони доларів за океаном, у той час коли американська інфраструктура занепадала і руйнувалася. Ми робили інші країни багатими, а багатство, сила і впевненість нашої країни зникали за обрієм. Один за одним заводи закривались і покидали наші береги, навіть не думаючи про мільйони і мільйони американських робітників, що лишалися позаду. З будинків нашого середнього класу вирвали добробут, а потім розподілили його по всьому світу.

Як бачимо, це антитетичне протиставлення реалізується за рахунок реалізації негативного смислу підтримки «чужого» і занедбання «свого», «характерного» для попередньої адміністрації: «enriching foreign industry» ? «falling into disrepair and decay of America's infrastructure»; «subsidizing the armies of other countries» ? «allowing for the very sad depletion of our military»; «defending other nations' borders» ? «refusing to defend America's own borders»; «spending trillions and trillions of dollars overseas, other countries become rich» ? «the wealth, strength, and confidence of America dissipates over the horizon»; «factories shuttered and left our shores, millions of American workers left behind, the wealth of America's middle class disappears» - «financies of America are redistributed all across the world». При цьому лексика і словосполучення позитивної аксіології використовуються для позначення процесів, які відбуваються у зовнішньому щодо США світі: enrich industry, subsidize the armies, defend borders, spend trillions and trillions of dollars, to become rich, а негативно оцінні мовні одиниці на кшталт: to fall into disrepair and decay, sad depletion of our military, the wealth, strength, and confidence of America dissipates, the wealth of America's middle class disappears, etc., застосовані для характеристики внутрішніх справ у військовій, фінансовій та економічній сферах життя американців. У цих абзацах імпліцитно зреалізована тактика звинувачення.

Проте «занедбання свого» Трамп обіцяє залишити у минулому: «but that is the past», а в майбутньому, починаючи від дня інавгурації нового президента: «from this day forward», Америці буде запропонована нова концепція розвитку: «a new vision will govern our land», сутність якої «America first, America first» ? Найперше Америка, найперше Америка. І знову, як і на початку своєї промови, Дональд Трамп наголошує на тому, що хоче бути почутим не тільки американцями, а й іншими народами світу та їх можновладцями, використовуючи при цьому для посилення мовленнєвого впливу прийом часткового повтору з посиленням семантичної значущості опорного слова словосполучення: «to be heard in every city, in every foreign capital, and in every hall of power» ? бути почутим у кожному місті, в кожній іноземній столиці і в кожному владному будинку. Реалізується комунікативна тактика позитивного прогнозування.

Таким чином, на макротекстовому рівні минуле, у якому всі преференції були віддані «чужому», протиставляється «своєму», царство якого прийде у майбутньому, яке починається вже під час інавгураційної промови нового президента. Як слідує з промови Д. Трампа, узагальнюючим номеном для минулого може стати слово destruction, а для майбутнього - protection, яке призведе до процвітання і нарощення сили: «Protection will lead to great prosperity and strength». ? Захист приведе до процвітання і сили. Майбутнє, пов'язане із правлінням Трампа, апріорі категоризується як позитивне за допомогою вербалізацій меліоративної аксіології: prosperity, strength. Можна твердити, що з огляду на цілісну архітектоніку цієї інавгураційної промови у даному місці маємо контрапункт взаємодії негативних і позитивних смислів тексту, перші з яких пов'язані з діяльністю колишньої адміністрацією Б. Обами (при цьому реалізована комунікативна тактика звинувачення опонента-демократа), а другі супокладаються виключно майбутній діяльності нового президента-республіканця, який обіцяє покласти все своє життя на вівтар благополуччя пересічного американця (реалізація комунікативної тактики позитивної самопрезентації): «I will fight for you with every breath in my body, and I will never ever let you down». ? Я буду боротися за вас з кожним подихом мого тіла ? і ніколи у житті не підведу вас.

Нова державна політика призведе до небачених донині перемог Америки, які будуть зумовлені розбудовою національною економіки та інфраструктури, поверненням у країну робочих місць, багатства, і, що надто важливо, мрій. AMERICAN DREAM навряд чи можна кваліфікувати як цінність, це швидше концепт американської ментальності, котрий ґрунтується на американських ідеалах та цінностях (демократії, свободі, рівних можливостях) та спрямований на позитивне прогнозування майбутнього матеріального процвітання/ успіху безвідносно до соціального походження та вихідного статку, що досягається завдяки напруженій праці: «America will start winning again, winning like never before. We will bring back our jobs. We will bring back our borders. We will bring back our wealth, and we will bring back our dreams. We will build new roads and highways and bridges and airports and tunnels and railways all across our wonderful nation. We will get our people off of welfare and back to work, rebuilding our country with American hands and American labor. We will follow two simple rules: buy American and hire American. We will seek friendship and goodwill with the nations of the world, but we do so with the understanding that it is the right of all nations to put their own interests first. We do not seek to impose our way of life on anyone, but rather to let it shine as an example. We will shine for everyone to follow. We will reinforce old alliances and form new ones and unite the civilized world against radical Islamic terrorism, which we will eradicate completely from the face of the earth. ? Америка знову почне перемагати, перемагати так, як ніколи раніше. Ми повернемо наші робочі місця. Ми повернемо наші кордони. Ми повернемо наше багатство. І ми повернемо наші мрії. Ми будуватимемо нові дороги, і автобани, і мости, і аеропорти, і тунелі, і залізниці ? через всю нашу чудову країну. Замість залежності від соцзахисту ми повернемо нашим людям роботу ? відновлюючи нашу країну американськими руками і американською працею. Ми будемо триматись двох простих правил: купувати американське і наймати американців. Ми шукатимемо дружби і доброї волі з народами світу ? але з розумінням того, що право всіх народів ставити на перше місце свої інтереси. Ми нікому не прагнемо нав'язувати наш спосіб життя, а радше хай він сяє як приклад всім для наслідування. Ми зміцнимо старі союзи й укладемо нові ? і об'єднаємо весь цивілізований світ проти радикального ісламського тероризму, який ми повністю зітремо з лиця землі.

У рамках цього абзацу тактика позитивного прогнозування реалізована за допомогою анафоричного синтаксичного часткового повтору, спрямованого на підвищення мовленнєвої емоційності та експресивності. Як відомо, саме анафора покликана демонструвати «впевнений, переважно оптимістичний емоційний настрій» [Костюнина 2014, с.132], концентруючи увагу на вихідній авторській установці.

Далі Трамп вдається до використання комунікативної тактики сакральної символізації, ототожнюючи біблійну ідею єдності людей та єдності країни, солідарності її громадян, ненав'язливо пов'язуючи саме таку ситуацію з ідеєю захисту, який буде у такому випадку наданий силами небесними і земними: «The Bible tells us how good and pleasant it is when God's people live together in unity. We must speak our minds openly, debate our disagreements honestly, but always pursue solidarity. When America is united, America is totally unstoppable. There should be no fear. We are protected and we will always be protected. We will be protected by the great men and women of our military and law enforcement. And most importantly, we will be protected by God. ? Біблія каже нам: «Як добре і як приємно, коли Божі люди живуть разом у єдності». Ми мусимо відкрито говорити, що думаєм, чесно обговорювати наші розбіжності, але завжди прагнути до солідарності. Коли Америка об'єднана, Америку взагалі не зупинити. Не має бути ніякого страху - ми захищені, і ми завше будемо захищеними. Нас захищатимуть видатні чоловіки і жінки нашого війська і сил правопорядку. І найважливіше - ми захищені Богом. Як відомо, потреба у захисті є однією з найфундаментальніших людських потреб [Maslow 1954].