Роль і функції зовнішньополітичної свідомості людини - члена територіальної громади в процесі набуття нею глобалістського потенціалу

Дослідник М.О. Косолапов пропонує наступне визначення зовнішньополітичної свідомості²¹ - це: а) вся сукупність існуючих на конкретний історичний момент уявлень людей (сукупно-особистісний фактор. - Авт.) з питань зовнішньої політики держав і міжнародних відносин, міжнародного життя і світового розвитку (комплексний зовнішньополітичний фактор. - Авт.), що взята в єдності всіх форм вираження цих уявлень (просистемний фактор. - Авт.) і їх історичної еволюції (перспективно-ретроспективний фактор. - Авт.), в діалектичній цілісності всіх існуючих (у тому числі протиборчих) шкіл і тенденцій (діалектико- доктринальний фактор. - Авт.), в її взаємозв'язку і взаємодії з реальною суспільною практикою (праксеологічний фактор. - Авт.) і з іншими компонентами системи суспільної свідомості, у всьому різноманітті її соціальної основи (соціально-свідомий фактор. - Авт.).

Отже, зміст цієї дефініції показує, що:

- по-перше, у зовнішньополітичній свідомості істотну роль відіграє суб'єктивно-суб'єктний фактор, що відповідає загальній тенденції зростання значущості інтелектуальної діяльності у вирішенні соціальних проблем - людина, що в обов'язковому порядку виступає як житель - член будь-якої ТГ та функціонує в межах МСВ та в стані повсякденності пропускає через свою політичну свідомість зовнішньополітичну інформацію у вигляді відповідних знань, аналізуючи їх шляхом з'ясування, а при необхідності - їх наступного роз'яснення та отримання відповідних висновків, які враховуються нею в своїй життєдіяльності. Аналогічний процес людина здійснює не тільки індивідуально, а й у складі груп та асоціацій (суб'єктивно-суб'єктна ознака. - Авт.);

- по-друге, профільна свідомість є результатом ідеального бачення суб'єкта та його апріорі раціональних дій (ідеально-раціональна ознака. - Авт.);

- по-третє, в історичній ретроспективі її становлення почалося разом із процесом формування відносин між державами (державно-діяльнісна ознака. - Авт.);

- по-четверте, якщо вона тісно пов'язана з науковими уявленнями про суб'єктів міжнародних відносин, то вона має спеціалізованого носія, що функціонально забезпечує її спадкоємність, розвиток, поширення і вплив на її змістовне наповнення - йдеться про фахівців у сфері міжнародних відносин та загального міжнародного права (спеціально-суб'єктна ознака. - Авт.);

- по-п'яте, у своєму гносеологічному розумінні профільна свідомість обертається навколо широкого тлумачення концептів «зовнішня політика» і «національний інтерес», вона є динамічною, на її формування та зміну достатньо ефективно впливають засоби масової інформації, що публікують дослідження, зміст яких відображає те, як «культурні і соціальні відмінності, технологічні новації, історія та релігія впливають на поведінку держав»²² (пізнавально-поведінкова ознака. - Авт.);

- по-шосте, зазвичай, зовнішньополітична свідомість притаманна більшості людей, залучених в постійний процес здійснення міжнародних взаємодій. Причому, це не тільки експерти різних аналітичних центрів, урядовці, а й пересічні громадяни - члени екіпажів суден далекого плавання, працівники транснаціональних компаній, банків, репортери міжнародних ЗМІ і навіть туристи міжнародних маршрутів. Профільну свідомість і жителі відповідних територій держави - члени територіальних людських спільнот (ТГ), що за власною ініціативою, добровільно або внаслідок участі у діяльності відповідних ОМСВ в контексті їх міжнародного співробітництва із зарубіжними суб'єктами, отримують та аналізують зовнішньополітичну інформацію (ординарно-гуманістична ознака. - Авт.). У цьому випадку, на наш погляд, ми можемо говорити про відповідний прошарок членів ТГ, які є, по-перше, соціально-активними; по-друге, заінтересованими в отримані інформації із зовнішньополітичних питань та актуальних проблем міжнародних відносин; по-третє, вони знаходяться в інформаційному полі в контексті повсякденних питань міжнародного життя; по-четверте, вони мотивовані для участі у МСВ²³, свідомо транспонуючи міжнародні події у їх причинно-наслідковому ракурсі на різні аспекти життєдіяльності ТГ;

- по-сьоме, нами вже акцентувалась увага на великому значенні у формуванні політичної свідомості феноменології «ментальності». Таку ж роль і значення вона відіграє у процесі формування профільної свідомості, але вже в більш конкретному розуміння «менталітету». Сам термін «ментальність» походить від латинського слова «mentalis», що означає «розум», «думка», «умонастрій». Іноді це поняття використовується як першоджерело цінностей і суспільних істин, що мають загальне, масове, колективне значення. Отже, зважаючи на це, менталітет суттєво впливає на соціально-історичні процеси, виконуючи складну функцію віддзеркалення зовнішнього світу й визначення особливостей способів реагування великих соціальних груп, до яких відносять і ТГ як первинні колективні осередки людської цивілізації. Звідси, поняття «менталітет» може бути поширено на нації, а поняття «ментальність» стосується соціальних страт різних історичних періодів. Досить часто поняття «менталітет» тлумачиться як специфічний зміст індивідуальної й колективної пам'яті, що, на нашу думку, особливо важливо для формування зовнішньополітичної свідомості у людини - члена ТГ і всієї громади в цілому (ментально-індивідуальна ознака. - Авт.);

- по-восьме, наведені настанови (ознаки) відповідним чином впливають на формування функцій такої свідомості - крім інформаційної, можна виокремити аксіологічну, екзистенційну, гуманістичну, прагматичну, функціонально-діяльнісну, прогностичну, гносеологічну, наративну, структурну, конотаційну та інші. Треба зазначити, що на рівні ТГ наведені функції об'єктивуються і посилюються, враховуючи важливість їх реалізації та вплив на конкретного суб'єкта - людину - члена громади.

Отже, саме тому не можна погодитись з думкою дослідника А. Мартинова, який стверджує, що суб'єктами менталітету є не індивіди, а суспільство в цілому²⁴. На нашу думку, саме індивіди - жителі - члени ТГ виступають активними носіями і провідниками менталітету, більш того - саме вони формують активно і постійно, практично весь період здійснення життєвого циклу в межах ТГ є користувачами, бенефіціаріями менталітету громади, що базується на національному менталітеті, збагаченому особливостями менталітету локального, які були набуті у його історичній ретроспективі, що детермінують індивідуальну, групову і колективну пам'ять, яка передається наступному поколінню людської популяції в процесі соціалізації, формування й використання габітусів та атитюдів. Це підтверджується і дослідженнями «колективного менталітету» як інструмента соціального управління. До речі, таке поняття як об'єкт конкретного наукового дослідження вперше 1835 р. використав А. де Токвілль, який вивчав формування демократії в Америці²⁵. Саме він, звернувши увагу на важливість аналізу суспільних стереотипів і масових емоційних реакцій для розуміння національного характеру американців, зазначив не тільки важливу роль у таких процесах місцевого самоврядування, а й активну роль ТГ та її членів у формуванні, існуванні й реалізації в процесі буття конкретної людини досліджуваної феноменології. Необхідно наголосити на тому, що цей напрям залишається до сьогодення популярним в історичних соціально-психологічних дослідженнях;

- по-дев'яте, важливим в наведених процесах є те, що в умовах глобалізації інформацію та оцінки про міжнародні відносини і зовнішню політику своєї країни, її сусідів і партнерів, з якими немає спільних кордонів, має практично будь-яка людина - член ТГ. Особливо це торкається молодого прошарку членів громади, що активно використовують інформаційні технології та є учасниками соціально-мережевої комунікації. Крім того, активна участь членів ТГ у різних формах міжнародного співробітництва ОМСВ та інших суб'єктів, що функціонують на території ТГ, дає можливість: а) фактично наблизити події міжнародного життя до конкретної людини; б) зробити її активним учасником і актором міжнародних відносин; в) сприяти активізації процесів формування у неї індивідуальної зовнішньополітичної свідомості, що, своєю чергою, г) впливатиме на формування групової і масової (колективної) профільної свідомості, виконуючи роль їх стимулятора і каталізатора (глобально-індивідуальний фактор. - Авт.);

- по-десяте, саме глобалізація сприяє підвищенню темпів розвитку не тільки політико-економічних, а й духовних процесів людської цивілізації, причому, ще здійснює вплив й на локальний рівень такої цивілізації. Звідси активізуються розвиток туризму, науково-технічного співробітництва, культурних і освітніх обмінів у різних формах та різних рівнях міжсуб'єктної комунікації на поліпредметних засадах тощо, - тобто такі форми міжнародного співробітництва, що мають суттєве значення для гармонійного розвитку ТГ та підвищення якості життя її членів. Важливим тут видається створення системи міжнародного співробітництва у кожної ТГ будь-якого рівня, що включає рух споріднених міст, становлення різних форм співробітництва з різними іноземними суб'єктами з питань, у яких заінтересовані їх учасники, зокрема транспорту, зв'язку, діджиталізації, нововведень в локальне господарство тощо. Саме в таких комунікаціях і зароджується зовнішньополітична свідомість людини - члена ТГ, а її суспільна значущість чітко проявляється в різних формах індивідуального, групового і колективного прогнозування та проєктування майбутнього розвитку громади на різних рівнях її існування - мікрогромада, мезогромада і макрогромада (глобально-релятивістський фактор. - Авт.);

- по-одинадцяте, треба зазначити: незважаючи на те, що соціологічне бачення суспільної, в тому числі й політичної свідомості, яка є основоположною та цементуючою державно організований соціум, почало оформлятися на рубежі ХІХ-ХХ ст., її достатньо складна і суперечлива видова форма зовнішньополітична свідомість, на жаль, є найменш вивченою не тільки в соціології, а й у теорії міжнародних відносин, політології та в правових науках, що знаходяться тільки на початку шляху в дослідженні цієї феноменології (актуально-доктринальний фактор. - Авт.).

Особливий науковий інтерес у цьому контексті становить розгляд зовнішньополітичної свідомості у її двох вимірах: буденному й теоретичному. Треба розуміти, що у міжнародних відносинах зовнішньополітична свідомість виникає як компонент практичної діяльності, що на рівні ТГ фактично детермінує появу відповідних габітусів (соціальних практик), що, своєю чергою, формують відповідні атитюди (поведінкові настанови) людини - члена громади.

Отже, якщо сучасна соціологічна інтерпретація пропонує кілька варіантів дослідження соціальної свідомості, основною настановою для яких є визнання того, що в житті, в тому числі в міжнародному житті, кожна людина є носієм практичної (реальної) свідомості, то таке твердження є методологічно вірним і для зовнішньополітичної свідомості, що, безумовно:

а) виступає практично функціонуючою формою соціальної, в тому числі й політичної свідомості;

б) в процесі свого функціонування вона проявляється в самих різних комбінаціях, де переплітаються теоретична і повсякденна свідомість;

в) її конкретним носієм виступає конкретна людина - член ТГ, її групи та асоціації;

г) вона є якісним показником розвитку особистості та локального соціуму;

ґ) скерована на встановлення зв'язків особистості з оточуючим міжнародним світом;

д) виступає дієвим засобом міжнародної комунікації в умовах глобалізації;

е) формує відповідні функції, що володіють не тільки пізнавально-індоктринальним, освітнім, координаційним ефектом, а й великим праксеологічним потенціалом у розумінні запозичення форм відносин та життєдіяльності;

є) формує відповідні поведінково-діяльнісні настанови;

ж) дає можливість усвідомлено користуватись надбаннями глобалізації в контексті їх застосування в життєвому циклі людини, її груп та асоціацій, а також

з) детермінує можливість людини, її груп та асоціацій, включаючи й ТГ, здійснювати усвідомлений спротив її впливу, скерованому на розмиття їх ідентичності та інших ціннісних орієнтирів існування і функціонування людської територіальної спільноти,

и) у своїй сукупності наведені характерологічні риси зовнішньополітичної свідомості людини - члена ТГ дає можливість стверджувати про формування у неї глобалістського потенціалу.

Висновки

Резюмуючи викладене вище, можна дійти наступних висновків:

- феноменологію зовнішньополітичної свідомості людини - члена ТГ, що детермінує набуття нею глобалістського потенціалу, треба розуміти, розглядати і досліджувати у єдності філософсько-процесуального ланцюжка «соціальна свідомість - політична свідомість - зовнішньополітична свідомість», де остання виступає закономірним підсумком та інтеграційним продуктом, що базується на засадах та досягненнях двох перших елементів;

- характерологічні риси та особливості політичної свідомості людини, її груп та асоціацій, її характерні ознаки, - є притаманні їх зовнішньополітичній свідомості, що формується на локальному рівні соціуму в межах ТГ в умовах МСВ та в стані повсякденності під невпинним впливом міжнародної інформації про стан своєї держави, її дій на міжнародній арені, стан справ на рівні міжнародного співтовариства держав тощо. Причому, в умовах глобалізації, коли технологічно-революційним шляхом встановлюються і суттєво посилюються зв'язки між людьми та іншими суб'єктами політичного життя, завдяки діджиталізації та функціонуванню соціальних мереж, така інформація доходить до суб'єкта споживання перманентно, оперативно і ефективно;

- процес формування зовнішньополітичної свідомості у людини - члена ТГ складний і суперечливий, потребує відповідного розвитку її політичної свідомості, тому він є характерним для соціально-активної особистості, що є мотивованою для участі в місцевому самоврядуванню, розуміє та бажає його позитивного розвитку в умовах глобалізації за рахунок використання її досягнень, або критично ставиться до них, враховуючи негативний вплив її факторів на самоідентифікацію та ментальність ТГ та її жителів-членів;

- наявність зовнішньополітичної свідомості в людини - члена ТГ суттєво збагачує її особистість, формує мотивацію до участі у політичній діяльності, включаючи й участь у МСВ, а також усвідомлені зовнішні габітуси та атидюди, детермінуючи відповідні поведінково-діяльнісні настанови, що скеровані на досягнення індивідуальних, групових і колективних результатів людини в процесі вирішення екзистенційних питань існування й функціонування у межах людської територіальної спільноти, раціонального здійснення нею свого життєвого циклу;

- наявність зовнішньополітичної свідомості у людини - члена ТГ, особливо у контексті реалізації її функцій, є обов'язковим елементом для набуття громадою глобалістського потенціалу;

- набуття громадою глобалістського потенціалу, своєю чергою, підкреслює первинність людини як члена людської цивілізації в межах світу і державно організованого соціуму, її природну свободу у виборі та реалізації форм буття, формуванні поведінково-діяльнісних настанов екзистенційного характеру, що історично виникають, формуються та розвиваються, вдосконалюються і змінюються в межах людської територіальної спільноти на локальному рівні соціуму, отримуючи типізований і стереотипний характер.

Література

1. Хван Р.М. Муніципальна політика держави: онтологічні та нормативні підходи до визначення елементного складу. Часопис Київського університету права. 2020. № 2. С. 175-176.

2. Вундт В. Проблемы психологии народов. Санкт-Петербург. - Москва: Питер, 2001. 160 с. С. 34.

3. Теорія установки Д.М. Узнадзе.

4. Траверсе Т.М. Психологія політичного мислення: системно-стратегіальний підхід: автореф. дис. ... д-ра психолог. наук: 19.00.11. Київ, 2015.

5. Зуєв К.О. Еволюція свідомості та культура.

6. Політика. Вікіпедія. Вільна енциклопедія.

7. Політика. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. Київ: Генеза, 1997. 400 с. С. 258-259.

8. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: монографія. Київ: МАУП, 2003. 424 с. С. 46.

9. Баймуратов М.О., Батанов О.В., Приходько Х.В. Муніципальна реформа в Україні з позиції теорії сучасного муніципалізму: у пошуках доктринального оптимуму. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 2. С. 3-8.

10. Баймуратов М.О., Мартиновський Д.П. Міжнародні правові стандарти в конституційному праві України: питання історії, теорії і практики становлення, сприйняття та застосування. Одеса: Фенікс, 2001. 284 с.

11. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. Москва: Наука, 1989. 256 с.

12. Рак Ю. Конфлікти в публічному управлінні України.

13. Баймуратов М.М. Сфера компетенції місцевого самоврядування як онтогносеологічне відображення муніципально-правових відносин. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Право. 2012. Вип. 2. С. 83-94.

14. Баймуратов М. Децентралізація та компетенція місцевого самоврядування в Україні. Віче. 2015. № 12. С. 14-17.

15. Баймуратов М.О. Правова природа міжнародних (європейських) стандартів локальної демократії та їх роль у становленні місцевого самоврядування в Україні: питання сприйняття та імплементації. Наукові читання. Присвячені пам'яті В.М. Корецького: зб. наук. праць. Київ: Вид-во Європ. ун-ту, 2008. С. 12-21.

16. Вступ до правової політології: навч. посіб. / за ред. В.М. Бурдіна, В.М. Косовича, П.М. Рабіновича, В.О. Семківа. Львів: ЛНУ імені І. Франка, 2021. 520 с. С. 414.

17. Мойсеєв С. Сучасна теорія прав людини: ліберальні та комунітаристські підходи. Філософія права і загальна теорія права. 2013. № 1. С. 126.

18. Рак Ю. Конфлікти в публічному управлінні України.

19. Остапенко О.Г., Барановська Т.М. Територіальні громади як первинний суб'єкт місцевого самоврядування та реалізації муніципальної політики.

20. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. Москва: Наука, 1989. 256 с.; Полежаєв В.Д. Ментальність особистості: філософсько-освітній аспект. Психологія і особистість. 2015. № 2 (8). Ч. 1. С. 71-85; Кравченко Ю.І. Політична культура та політична свідомість як детермінанти розвитку демократично орієнтованої держави. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи: монографія / за заг. ред. В.С. Крисаченка. Київ: НІСД, 2004. 647 с.; Гаджиев К.С. Политическая наука. Москва: Междунар. отнош., 1995. 400 с.; Иванов В.А. Политическая психология. Москва: Изд-во Философского общества СССР, 1990. 219 с.

21. Мухаев Р.Т. Политология. Москва: Проспект, 2010. 640 с.

22. Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А. Очерки теории и методологии политического анализа международных отношений. Москва: НОФМО, 2002. 390 c.

23. Баймуратов М.О. Міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування в Україні: монографія (репринтне видання дисертаційного дослідження). Дніпро: Інновація, 2021. 314 с. С. 20-50.

24. Мартинов А. Зовнішньополітичний менталітет незалежної України: особливості й протиріччя (1990 - поч. ХХІ ст.).

25. Алексис де Токвіль. Про демократію в Америці. Київ: Видавничий дім «Всесвіт», 1999. 590 с.

Размещено на Allbest.ru