Інформатика-глобальна мережа Інтернет

Крім основної інформації про економіку, приватизацію та інвестиційні потреби України, проект запропонує комплексний огляд країни, і шляху її розвитку.

До речі, створюються “Ворота в Україну” як великомасштабний світовий веб-сайт “Ворота до глобального розвитку”. Це буде універсальна структура для обміну інформацією, знаннями, можливостями, товарами і послугами.

Першими потенціальними спонсорами розвитку системи “Інтернет” в Україні стали американці, що явно вже примірялися до можливостей українського “Інтернету”. Зокрема, одна із західних мережевих корпорацій ще рік тому відкрила в Києві своє представництво... Започаткування перших вітчизняних web-холдингів відбулося тихо і майже непомітно для стороннього ока. Власне, про веб-холдінги заговорили лише в зв'язку з неосяжними інвестиціями в українські мережеві проекти, що їх пов'язували з іменами двох впливових американців - Джозефа Леміра (фундатор “Гала-радіо”) та Джеда Сандена (“Кіеv-Роst”). Перший заповзявся розкручувати холдинг під назвою “Gala.net”, другий доклав зусиль до появи “Супутник-медіа”.

За висновками експертів, у розвитку Інтернет-контенту Україна відстає від решти світу років на п'ять, а від Росії - на два. І розвиток цей продиктований передусім незворотністю побудови самобутнього вітчизняного контенту на противагу пропонованого російськими ресурсами.

Полишені привабливості, українські сайти були позбавлені зацікавлених відвідувачів. Сайти, що їх не відвідують, не мають з чого дбати про розвиток свого наповнення. Розірвати це замкнене коло здатні лише принципові інвестиції, левова частка яких йде на позамережевий промоушн.

У Росії розуміють усі перспективи розвитку українського Інтернет-контенту. Досвід бере своє: поки українські контентники тикаються, як сліпі кошенята, у їхніх російських колег давно набите синці на потрібних місцях. Досі Україна просто не становила для російських інвесторів значного інтересу. 60% українських користувачів “Інтернету” “сиділи” на російських ресурсах. Розвиток вітчизняного сервісу і контенту спричинив поступовий відтік українців з рунету (російського “Інтернету”). Ми поступово призвичаїлись до близьких серцю і розуму сайтів, своїх же каталогів та лічильників. Безкоштовна пошта, що географічно міститься в Києві, а не в Москві чи Петербурзі, доказує свої переваги. На сьогодні кількість наших відвідин російської «Інтернет» - зони впала до 25-35%.

Можна сказати, цього моменту чекали, й істотне зниження числа відвідань українцями російської зони стало умовним сигналом до дії.

При цьому виважена і перевірена на власному ринку стратегія давала росіянам значні переваги перед тими ж американцями. Останнім доводилося приміряти на українську мережу схеми і формули західного «Інтернет»-бізнесу, що, як правило, різняться як небо і земля. Російським інвесторам “АВАН-ПОРТ” пощастило обійтись меншою кров'ю, адже їхній веб-холдинг будувався із уже готових і розкручених сайтів.

Ситуація в Україні виглядає таким чином - співвідношення між кількістю ресурсів та кількістю користувачів залишається досить високим.

Невтримний інтернетівський “романтизм” українських користувачів з нескінченними розмовами навколо того, “як підключитися” і “де що шукати” ще кілька років тому зіштовхнувся з жорстокою реальністю: виявляється, в “Інтернеті” є багато сайтів, у яких пропонуються різного роду послуги. Але платні.

Для західних громадян покупка у віртуальних магазинах починаючи від ювелірних прикрас і завершуючи автомобілями, так саме звичні, як для нас походи на колгоспний базар.

Сьогодні в Україні до транзакцій, які найбільш практикуються через “Інтернет”, можна додати оплату членства в наукових товариствах і асоціаціях і покупки в електронній бібліотеці. Українські користувачі, зіткнувшись з дев'ятим валом “інформаційного сміття”, досі не підозрюють, що цей потік несе потенційні кошти, яких нам так не вистачає.

Можна з упевненістю говорити, що всі більш-менш серйозні суб'єкти підприємницької діяльності в Україні, компанії чи банки, мають свою www демонстраційну сторінку в “Інтернеті”.

Запитання “на засипку” для пересічного громадянина України: “Чи існує правова підтримка надання товарів та послуг з допомогою електронної комерції?” І як провести оплату всіх цих товарів (книг і вина) з України, де гарантії їх отримання? Узагалі-то система оплати через “Інтернет” проста до наївності: у вас запитають або номер вашого банківського рахунка, або дані вашої кредитної картки. Відкрити рахунок у зарубіжному банку українському громадянину просто неможливо. Оплатити покупку зі свого валютного рахунка можна. Але не більше 1 тис. доларів на місяць (або не більше 4 тисяч доларів на рік), і то при пред'явленні документа (контракту), який це підтверджує. Взагалі-то інструкція НБУ “Правил переказу іноземної валюти за межі України на рахунок особистих коштів фізичними особами - резидентами і нерезидентами” №245 від 10.04.1997 року не забороняє, але й не описує процедури покупки через “Інтернет”. Залишається лише пластикова картка.

Алe якщо є віртуальний магазин, віртуальна бібліотека, то чому ж не бути віртуальній картці? “Віртуальну” картку на базі міжнародної платіжної системи VISA запропонував своїм клієнтам КБ “Приватбанк”. “Інтернет-картка” замінює звичайну міжнародну пластикову картку при оплаті послуг і товарів через мережу “Інтернет”, здійсненні поштових/телефонних замовлень, оплаті регулярних платежів. Власнику картки просто необхідно в полі запиту «номер картки» внести номер своєї картки і відправити запит. Якщо на рахунку є необхідна сума, запит буде виконаний, а сума замовлень буде автоматично списана з рахунку клієнта. При використанні “Інтернет-картки” для здійснення регулярних платежів власник картки заповнює доручення на самостійне списання підприємством, яке надає послуги регулярних платежів, з його рахунку. Ковальов Вадим Леонідович, начальник департаменту пластикових карток КБ “Приватбанк”: “Інтернет-картка” має всі атрибути картки звичайної: клієнт укладає з банком відповідну угоду з відкриття й обслуговування цільового карткового рахунку, йому відкривається цільовий картковий рахунок, а його картці присвоюється номер відповідно до стандартів міжнародної платіжної системи VISA. Проте сама картка не випускається, а клієнту просто повідомляється номер його “віртуальної картки”.

Звичайно, за цією карткою неможливо зняти готівку в банкоматі, а також обслуговуватись у торгово-сервісній мережі. “Віртуальна картка” несе досить вузьке функціональне навантаження - здійснення платежів через “Інтернет”. Але саме завдяки цьому тарифи на відкриття і обслуговування “Інтернет-картки” набагато нижчі порівняно із звичайною пластиковою карткою.

Реальний поштовх для розвитку української журналістики в “Інтернеті” дали минулорічні президентські вибори. Амбіційним дядькам свої послуги запропонували малоамбітні молодики, чий інтернетівський сенс життя зводився до цього основним чином до пошуку в мережі нових анекдотів, “шарових” комп'ютерних програм, порнографії тощо. До 1999-го вітчизняних інформаційних Інтернет-ресурсів, орієнтованих насамперед на нашого читача (користувача) фактично не було. Ті, які існували, не надавали чогось ексклюзивного, особливого, притаманного для “Інтернету”. “Голод” доводилося вгамовувати через всюдисущу Росію. Аж раптом вибух - з'являється півтора десятка сайтів із промовистими назвами. Політики заводять власні сторінки, проводять у мережі конференції, неофіційно борються за звання “найінтернетізованішого” політика. “Переміг” у цьому неофіційному заліку, Євген Марчук. (Цікава деталь: переможець виборів Леонід Кучма свою веб-сторінку www.kuchma.com відкрив уже після виборів і присвятив власним передвиборчим одкровенням у книзі “Про найголовніше”).

Роблячи висновок з усього вище сказаного, слід зауважити, що кількість українських користувачів “Інтернету” досить не значна у світових масштабах. Це зумовлюється насамперед тривалою економічною і політичною нестабільністю, високою тарифікацією на підключення до “Інтернету” та користування ним, відсутністю стабільного якісного високопрохідного зв'язку тощо.

Проте UA-net робить все-таки деякі кроки назустріч “Інтернету”. За фінансової підтримки американців у країні, зокрема в Києві, створюються “наші” веб-сайти, інтернет-версії газет і часописів, інформ-агенств тощо. А також, за рахунок власних коштів, створюються інтернет-портали в кожному обласному центрі.

2. Робота з інформацією в глобальній мережі Інтернет

2.1 Місце знаходження та розташування інформації в Інтернеті

Інтернет-інформація знаходиться у великих базах даних на серверах. Іншими словами, любий комп'ютер може стати сервером, якщо його зареєструвати певним чином і якщо він буде працювати цілодобово. Зазвичай же сервери це потужні комп'ютери, підключені в лінію з великою пропускною здатністю, і дозволяють зберігати величезні об'єми інформації.

Сервер БД виконує обслуговування та управління базою даних і відповідає за цілісність і збереження даних, а також забезпечує операції введення-виведення при доступі клієнта до інформації.

Архітектура клієнт-сервер складається з клієнтів і серверів. Основна ідея полягає в тому, щоб розміщувати сервери на потужних машинах, а додаткам, що використовують мовні компоненти СУБД, забезпечити доступ до них з менш потужних машин-клієнтів за допомогою зовнішніх інтерфейсів.

Більшість СУБД використовують мову SQL (Structured Query Language - мова структурованих запитів), так як він зручний для опису логічних підмножин БД.

Призначення SQL :

- Створення БД і таблиці з повним описом їх структури;

- Виконання основних операцій маніпулювання даними (такі як вставка, модифікація і видалення даних з таблиць);

- Виконання простих і складних запитів.

Одна з ключових особливостей мови SQL полягає в тому, що з його допомогою формуються запити, що описують яку інформацію з бази даних необхідно отримати, а шляхи вирішення цього завдання програма визначає сама.

Існують розширені версії мови SQL, які підтримують такі розширення, як збережені і розширені процедури, а також управління ходом програми через розгалуження і організацію циклів.

Збережені процедури - це попередньо відкомпілювалися пропозиції мови SQL, які зберігаються на сервері бази даних, що використовує мову SQL. Клієнт запускає збережену процедуру за допомогою команди EXECUTE < ім'я процедури >. Таким чином, по мережі передаються тільки два слова. Оскільки ця процедура вже відкомпільована і оптимізована, серверу не потрібно витрачати час на компіляцію і оптимізацію.

В якості збережених процедур зазвичай використовуються часто виконувані запити.

Приєднані процедури (тригери) подібні збереженим процедурам і виконуються у відповідь на події, що відбуваються в БД. Коли з деякими додатками мови SQL пов'язана приєднана процедура, виконання цієї пропозиції завжди запускає цілу серію команд, що входять в цю процедуру. Приєднана процедура автоматично виконує одну чи більше пропозицій мови SQL, всякий раз, коли виконує пропозиції INSERT, UPDATE або DELETE.

Найважливіше застосування приєднаних процедур полягає у забезпеченні посилальної цілісності.

Більшість SQL - серверів підтримують посилальну цілісність реляційних БД, які з окремих таблиць, які можуть бути об'єднані на основі загальної інформації Розглянемо на наступному прикладі: база даних містить таблицю клієнтів і таблицю замовлень, які пов'язані полем номера клієнта, що містяться в обох таблицях. Оскільки може бути більш одного замовлення від одного клієнта, співвідношення таблиць - «один - до-багатьох ». Коли таблиці з'єднані, то таблиця клієнтів є батьківської, а таблиця замовлень - дочірньої. Якщо запис - батько стирається, а відповідні їй дочірні записи - ні, то говорять, що дочірні записи « осиротіли ». Посилальна цілісність означає, що ні в одній таблиці не припустимі записи - « сироти». Запис може осіротеть трьома способами:

1) батьківська запис видалена;

2) батьківська запис змінена таким чином, що зв'язок між «батьком» і « нащадками » втрачена;

3) введена дочірня запис без відповідної батьківської.

Підтримання посилальної цілісності можливо кількома способами:

1) Через ключі, що зберігаються в таблицях БД (батьківські таблиці містять первинні ключі, що представляють собою комбінації зовнішніх ключів, які можуть бути знайдені всередині кожної з дочірніх таблиць).

2) Використання приєднаних процедур - процедурна посилальна цілісність. Приєднані програми забезпечують посилальну цілісність за рахунок автоматичного виконання пропозицій SQL всякий раз, коли зустрічається одна з пропозицій UPDATE / INSERT або DELETE (або забороняється видалення батьківського запису, або стираються всі дочірні запису).

Приклади серверів БД: SQL SERVER (Microsoft), SQL BASE SERVER, Oracle SERVER (Oracle Corporation), IBM DB2, Informix.Каждий сервер БД може працювати на певних типах комп'ютерів і мереж. Операційними системами серверів можуть бути MSDOS, OS / 2, Xenix, Unix, Dec VMS / Робочі станції користувачів зазвичай працюють під управління MSDOS, OS / 2, Xenix, Unix.

Існують можливості змішаного використання різних ОС. Велика частина SQL - серверів може зберігати опис БД в системному каталозі, який зазвичай буває доступний користувачам. Для звернення до цього каталогу використовуються SQL - запити. Реляційні СУБД можуть використовувати інформацію, що зберігається в системному каталозі для оптимізації SQL -запитів.

Схеми оптимізації робіт на мові SQL.

Мета оптимізації полягає в забезпеченні якомога швидшого отримання відповіді на запит з мінімальним числом звернень до БД

Існує два типи оптимізації на мові SQL

- оптимізація по синтаксису;

- оптимізація за витратами;

Оптимізація по синтаксису використовує той факт, що в мові SQL ефективність запиту залежить від того, як він сформульований. У даному випадку оптимізація залежить від кваліфікації програміста. При оптимізації за витратами відбувається збір відомостей про БД - числі таблиць, числі рядків, типі даних у кожному рядку, доступності індексування для конкретного стовпця і т. д. Оптимізатор використовує цю інформацію для вироблення найкращого плану обробки запитів.

Переваги методу оптимізації за витратами : завдання визначення найкращого способу виконання запиту перекладається з користувача на процесор БД.

Недолік : знаходження оптимального методу саме по собі може зайняти багато часу.

2.2 Способи пошуку та зберігання інформації

Мережа Інтернет росте дуже швидкими темпами, тому знайти потрібну інформацію серед сотень мільярдів Web- сторінок і сотень мільйонів файлів стає все складніше. Для пошуку інформації використовуються спеціальні пошукові системи, які містять постійно оновлювану інформацію про місцезнаходження Web- сторінок і файлів на сотнях мільйонів серверів Інтернету.

Пошукові системи містять тематично сгруппированную інформацію про інформаційні ресурси Всесвітньої павутини в базах даних. Спеціальні програми-роботи періодично " обходять " Web- сервери Інтернету, читають всі зустрічаються документи, виділяють в них ключові слова і заносять до бази даних Інтернет-адреси документів.

Більшість пошукових систем дозволяють автору Web- сайту самому внести інформацію в базу даних, заповнивши реєстраційну анкету. У процесі заповнення анкети розробник сайту вносить адресу сайту, його назва, короткий опис змісту сайту, а також ключові слова, за якими найлегше буде знайти сайт.

Пошук за ключовими словами. Пошук документа в базі даних пошукової системи здійснюється за допомогою введення запитів в поле пошуку.

Запит повинен містити одне або кілька ключових слів, які є головними для цього документа. Наприклад, для пошуку самих систем пошуку в Інтернеті можна в поле пошуку ввести ключові слова " російська система пошуку інформації Інтернет "

Через деякий час після відправлення запиту пошукова система поверне список Інтернет - адрес документів, в яких були знайдені задані ключові слова. Для перегляду цього документа в браузері досить активізувати вказує на нього посилання.

Якщо ключові слова були обрані невдало, то список адрес документів може бути занадто великим (може містити десятки і навіть сотні тисяч посилань). Для того щоб зменшити список, можна в поле пошуку ввести додаткові ключові слова або скористатися каталогом пошукової системи.

Однією з найбільш повних і потужних пошукових систем є Google (www.google.ru), в базі даних якої зберігаються 8 мільярдів Web- сторінок і кожен місяць програми-роботи заносять в неї 5 мільйонів нових сторінок. У Рунеті (російській частині Інтернету) великі бази даних, що містять по 200 мільйонів документів, мають пошукові системи Яndех (www.yandex.ru) і Rambler (www.rambler.ru).

Пошук в ієрархічній системі каталогів. У базі даних пошукової системи Web- сайти групуються в ієрархічні тематичні каталоги, які є аналогами тематичного каталогу в бібліотеці.

Тематичні розділи верхнього рівня, наприклад : Інтернет, Комп'ютери, Наука і освіта і т. д., містять вкладені каталоги. Наприклад, каталог Інтернет може містити підкаталоги Пошук, Пошта і др. Пошук інформації в каталозі зводиться до вибору певного каталогу, після чого користувачеві буде представлений список посилань на Інтернет-адреси найбільш відвідуваних і змістовних Web-сайтів. Кожне посилання зазвичай анотована, тобто містить короткий коментар до змісту документа.

Найбільш повний багаторівневий ієрархічний тематичний каталог російськомовних Інтернет-ресурсів має пошукова система Апорт (www.aport.ru). Каталог містить детальну анотацію змісту Web-сайтів і вказівка на їх географічне положення.

Пошук файлів. Для пошуку файлів на серверах файлових архівів існують спеціалізовані пошукові системи, у тому числі пошукова система FileSearch (www.filesearch.ru). Для пошуку файлу необхідно ввести ім'я файлу в поле пошуку, і пошукова система видасть Інтернет-адреси серверів файлових архівів, на яких зберігається файл із заданим ім'ям.

Пошук інформації в російськомовній частині Інтернету за допомогою найбільш пошукових систем: Google, Rambler, Апорт, Япс1ех і файлової пошукової системи Research можна проводити з використанням інтегрованої пошукової системи Gogle.ru (рис. 6.24). Для цього достатньо ввести ключові слова в рядок пошуку, за допомогою перемикачів встановити тип необхідної інформації і клацнути по кнопці з назвою пошукової системи Gogle.ru (рис. 6.24). Для цього достатньо ввести ключові слова в рядок пошуку, за допомогою перемикачів встановити тип необхідної інформації і клацнути по кнопці з назвою пошукової сістеми.Інтернет в цілому і Веб, зокрема, надають абоненту доступ до тисяч серверів і мільйонам Web- сторінок, на яких зберігається неймовірний обсяг інформації. Як не загубитися в цьому "інформаційному океані"? Для цього необхідно навчитися шукати і знаходити потрібну інформацію в мережі.

Як вже було сказано, існують три основні способи пошуку інформації в Інтернеті.

1. Вказівка адреси сторінки. Це найшвидший спосіб пошуку, але його можна використовувати тільки в тому випадку, якщо точно відома адреса документа.

2. Пересування за гіперпосиланнями. Це найменш зручний спосіб, так як з його можна шукати документи, тільки близькі за змістом поточного документа. Якщо поточний документ присвячений, наприклад, музиці, то, використовуючи гіперпосилання цього документа, навряд чи можна буде потрапити на сайт, присвячений спорту.

3. Звернення до пошукового сервера (пошуковій системі). Використання пошукових серверів - найбільш зручний спосіб пошуку інформації. В даний час в російськомовній частині Інтернету популярні наступні пошукові сервери :

Yandex;

Rambler;

Апарат.

Існують і інші пошукові системи. Наприклад, ефективна система пошуку реалізована на сервері поштової служби mail.ru.

Найбільш доступним і зручним способом пошуку інформації у Всесвітній павутині є використання пошукових систем. При цьому пошук інформації можна здійснювати за каталогами, а також по набору ключових слів, що характеризують відшукували текстовий документ.

Розглянемо використання пошукових серверів більш докладно. Пошуковий сервер містить велику кількість посилань на самі різні документи, і всі ці посилання систематизовані в тематичні каталоги. Наприклад: спорт, кіно, автомобілі, ігри, наука і ін. Причому ці посилання встановлюються сервером самостійно, в автоматичному режимі шляхом регулярного перегляду всіх з'являються у Всесвітній павутині Web- сторінок. Крім того, пошукові сервери надають користувачеві можливість пошуку інформації за ключовими словами. Після введення ключових слів пошуковий сервер починає переглядати документи на інших Web- серверах і виводити на екран посилання на ті документи, в яких зустрілися вказані слова. Зазвичай результати пошуку сортуються за спаданням спеціального рейтингу документів, який показує, наскільки повно заданий документ відповідає умовам пошуку або наскільки часто він запитується в мережі.

2.3 Проблеми і перспективи розвитку системи “Інтернет”

В останні півтора-два роки книжкові прилавки стали заповнюватися всілякими книгами і журналами, у назві яких є присутнім слово “Інтернет”. Ці книги є відображенням того, що “Інтернет” прийшов у нашу країну.

Навіть поверхневий аналіз цієї літератури показує, що практично в кожній такій книзі мається матеріал, присвячений безпеки. Це може бути глава, чи розділ, чи параграф. Аналіз цього матеріалу показує, що в ньому не дається відповідь на головне питання: чи безпечна система “Інтернет” і як захистити свій комп'ютер, підключений до “Інтернету”?

Починаючи з 1987 року користувачі персональних комп'ютерів зіштовхуються з різними комп'ютерними вірусами. Однак здавалося, що світу мереж, велика частина з яких базувалася на ОС UNIX, ніщо не загрожує. Тому події листопада 1988 року сколихнули не тільки тих, хто мав справу з комп'ютерами і мережами, але і широку громадськість. 2 листопада 1988 року випускник Корнельского університету Роберт Таппан Моріс запустив свою програму, що вийшла з під контролю автора і почала швидко переміщуватися по мережі. У короткий термін вірус заповнив багато вузлів “Інтернету”, завантажуючи операційні системи своїми копіями, викликаючи відмовлення в обслуговуванні і т.п.

У мережному комп'ютерному світі ім'я Роберта Моріса було відомим. Ще в 1985 році в AT&T Bell Labs ним був опублікований технічний звіт, присвячений слабостям реалізації TCP/IP у версії 4.2 BSD UNIX. Але цей звіт написаний... Робертом Морісом-старшим - батьком автора вірусу. Моріс-старший у цей час обіймав посаду наукового керівника Національного Центру Комп'ютерної Безпеки (NCSC - National Computer Security Center) - експерта по комп'ютерній безпеці. Моріс-старший багато років проробив у лабораторії AT&T Bell, де в 60-х роках брав участь у розробці програм Core Wars. До цьому необхідно додати, що літо 1988 року Моріс-молодший провів у цій же лабораторії, де був зайнятий переписуванням програм системи безпеки для комп'ютерів, що працюють під керуванням ОС UNIX.

Вірус Моріса інфікував 6200 комп'ютерів. Підраховані втрати, хоча формально вірус не наносив якого-небудь збитку даним в інфікованих хостах, були розділені на прямі і непрямі. До прямих утрат були віднесені:

зупинка, тестування і перезавантаження 42700 машин;

ідентифікація вірусу, видалення, чистка пам'яті і відновлення працездатності 6200 машин;

аналіз коду вірусу, дизасемблірування і документування;

виправлення UNIX систем і тестування.

Прямі втрати були оцінені більш ніж у 32 млн. доларів. До непрямих втрат були віднесені:

утрати машинного часу в результаті відсутності доступу до мережі;

утрати доступу користувачів до мережі.

Непрямі втрати були оцінені більш ніж у 66 млн. доларів. Загальні витрати були оцінені на суму в 98 253 260 доларів.

У результаті цього інциденту світ одержав представлення про комп'ютерну небезпеку, а “Інтернет” - постійний головний біль. Після аналізу результатів атаки була утворена CERT (Computer Emergency Response Team), що стала відслідковувати випадки атак і виробляти рекомендації з захисту комп'ютерів і мереж. У самій мережі можна почерпнути дані про кількість зареєстрованих інцидентів, число яких, звичайно ж, неповне, тому що багато з тих, хто підвергнувся атаці не сповіщають про це, щоб не “втратити обличчя”

Дані таблиці показують зростаючу активність порушників (кракерів), що супроводжується збільшенням числа порушень безпеки хостів мережі.

Хоча по чисельності користувачів “Інтернет” країн СНД сильно поступається США, але число порушень безпеки також збільшуються. Ось кілька останніх випадків:

27 жовтня 1996 року російськими кракерами був зламаний сервер компанії РОСНЕТ, серед клієнтів якої Центральний банк РФ, Ощадбанк Росії, Торгово-Промислова Палата, Державний Митний Комітет РФ і багато ін.

22 листопада 1996 року в Білорусії на Web-вузлі опозиції, що представляли незалежні новини з різних країн і регіонів, була стерта вся інформація.

Численні спроби здійснити шахрайські операції з кредитними картками змусили компанію “America OnLine” 14 грудня 1996 року закрити користувачам з Росії доступ до своїх служб.

На рахунок комп'ютерної злочинності слід також навести одну цитату доктора Фредеріка Б. Когена, з його книги “Захист і безпеку на інформаційній супермагістралі” (англ.): “За підрахунками ФБР [Федерального бюро розслідувань], через комп'ютерну злочинність щороку втрачається аж 5 мільярдів доларів США. Як не дивно, але це лише верхівка айсберга. Слабкі місця інформаційних мереж використовують, аби брати верх у переговорах, руйнувати репутацію інших, вигравати військові конфлікти та навіть для того, щоб чинити вбивства”.

У чому ж причина того, що порушники проникають у чужі машини? Спробуємо коротко перелічити основні причини уразливості хостів мережі:

відкритість системи, вільний доступ до інформації з організації мережної взаємодії, протоколам і механізмам захисту;

наявність помилок у програмному забезпеченні, операційних систем і утилітах, що відкрито публікуються в мережі;

різнорідність використовуваних версій програмного забезпечення й операційних систем;

складність організації захисту міжмережної взаємодії;

помилки конфігурації систем і засобів захисту;

неправильне чи помилкове адміністрування систем;

Також існує ряд невирішених проблем у функціонуванні такої складної системи, як “Інтернет”. Одна з них - технічна, котра визначає майбутній розвиток “Інтернету”. При великому її добовому чи сезонному перевантаженні знижується якість інформації у споживача. Це виявляється в сильному падінні швидкості передачі інформації на лініях зв'язку. У результаті цілий ряд видів інформації (графічної, відеосюжети) узагалі не може пройти по каналах. Передача ж великих масивів текстової інформації розтягується на тривалий час. Це обумовлює відповідно і більш високу плату споживача за послуги “Інтернету”.

Національний центр дітей, які пропали або яких експлуатують (NСМЕС), документально підтвердив кілька таких випадків. Наприклад, у 1996 році поліція знайшла двох дівчаток з Південної Кароліни (США) віком 13 і 15 років, які пропали на цілий тиждень. Вони поїхали в інший штат з 18-річним хлопцем, з яким познайомилися в “Інтернеті”. Також було звинувачено 35-літнього чоловіка в тому, що він звабив 14-річного хлопця до незаконних статевих зносин, коли його батьків не було вдома. Обидва випадки почалися діалогом у chat-кімнаті “Інтернету”. Ще інший дорослий чоловік признався, що мав статеві зносини з 14-літньою дівчиною. Вона користувалася комп'ютером свого батька, щоб спілкуватися з підлітками через інтерактивну дошку оголошень. Однак більшість із цих систем не дуже надійні і їх можна перехитрити різними способами.

Що ж стосується недавніх проявів хакерства, то слід навести приклади, які були опубліковані саме в “Інтернеті”.

По твердженнях ФБР, опублікованим на сайті ВВС, російські й українські хакери викрали більш мільйона номерів кредитних карток, у результаті одноразового злому.

Потім злочинці звернулися до компанії з вимогою виплатити визначену суму (в інтересах слідства ФБР не називає її). У противному випадку, вони загрожують опублікувати цю інформацію в Інтернету.

Досить недавно відбувся повітряний інцидент над територією Китаю, що сколихнув громадськість. Китайські хакери також не залишилися осторонь цієї проблеми. Протягом двох тижнів, після інциденту, від рук хакерів постраждали тисячі сайтів, і американських, і китайських. Незважаючи на те, що Союз китайських хакерів заявив, що ціль уже була досягнута, і призвав припинити боротьбу, кібервійна не тільки не затихла, але і перекинулася на інші країни.

Як заявило південнокорейське урядове агентство по комп'ютерній безпеці, з 4 травня в країні було зареєстровано 164 випадки нападу хакерів з Китаю і США. За десять днів були зламані десятки сайтів, що належать корейським комерційним, урядовим, освітнім організаціям і приватним особам.

Цієї неділі китайські хакери проникнули на сайт Сеульского національного університету і помістили на його заголовній сторінці заяви, спрямовані проти уряду США.

Корея - не єдина країна, яка втягнута в американо-китайський конфлікт. Дісталося і Росії. Минулого тижня китайські хакери атакували сайт Приморського агентства авіаційних компаній. Як розповів директор інтернет-провайдера Farpost.com Єгор Миколаїв, зламавши його, китайці написали на ньому антиамериканські гасла.

Також досить актуальною є проблема з порносайтами. Порнографія залишається однією з послуг “Інтернету”, за яку люди згодні платити гроші, не дивлячись на те, що існує також досить багато безкоштовних сайтів такого спрямування.

Тепер розглянемо основні тенденції розвитку системи “Інтернет” на найближчий час. Як і в будь-якому футурологічному прогнозі, не можна бути абсолютно впевненим у тому, що розвиток піде саме по описаному шляху, а не по якомусь іншому. Прикладів несправджених прогнозів дуже багато, навіть якщо їхні автори є розроблювачами і творцями нових технологій.

За розрахунками Робочої групи по глобальних мережах (LSN Working Group] середня швидкість каналів “Інтернет” у 1997 р. склала 1,45 Мбт/с. При цьому в розрахунок бралися тільки основні, високошвидкісні канали.

У дійсності ж більшість підключень кінцевих користувачів і якась частина з'єднань між окремими підмережами “Інтернет” відбувається по телефонних каналах. Тобто навіть при наявності високошвидкісного підключення існує ймовірність того, що десь під час подорожі по “Інтернету” дані будуть проходити по телефонній лінії, для якої верхнє обмеження швидкості передачі даних складає близько 60 Кбт/с.

Таким чином, у середньому швидкість пересилання даних для користувача (особливо якщо відбувається зв'язок з іншим континентом) при наявності прямого підключення складає близько 10 Кбт/с.

Наприкінці 1996 р. уряд США виступив з пропозицією про створення “Інтернету” нового покоління - Next Generation Internet (NGI). Науковою основою цього проекту послужили дослідницькі роботи, що ведуться федеральними агентствами США.

Основними задачами NGI є:

створення високошвидкісної мережі;

одержання розвинутих технологій мережного сервісу;

розробка прикладних програм нового покоління.

Уже зараз зрозуміло, що адреси, обумовлені протоколом ІР, от-от “закінчаться”, тому що всього може існувати близько 4 млрд. чотирьохбайтових ІР-адресів (деякі комбінації цифр не є реальними адресами і служать для спеціальних цілей). Оскільки зараз окремі ІР-адреси вимагаються не тільки комп'ютерам, але і різним пристроям, таким, як принтери, засоби безперебійного живлення UPS, Х-термінали, то така цифра зовсім не здається занадто великою.

Зараз уже розроблена нова версія протоколу IР, названа IРv6 (IР version 6). Крім інших змін цей протокол припускає і збільшення кількості цифр в IР-адресі. [6].

Основним засобом для створення www- сторінок у даний час є гіпертекстова мова НТМ. Успіх же мови НТМ- як інструмента для створення гіпертекстових сторінок визначила його простота.

У даний момент можливості НТМ - практично вичерпані. Досить лише згадати, що для верстки www-сторінок фактичним стандартом стало використання таблиць, призначених, узагалі ж, зовсім для інших цілей.

Розширення стандарту НТМ - окремими компаніями привело до появи великої кількості сторінок, перегляд яких можливий тільки в одному цілком визначеному браузері, і ні в якому іншому. Таке ж положення існує з елементами мультимедіа, для яких узагалі не існує єдиного стандарту.

Для рішення цього питання була організована спеціальна група для розробки нового стандарту гіпертекстової мови ХМ. До складу цієї групи ввійшли провідні компанії, що займаються мережними технологіями. Досить назвати Microsoft, IBM, Hewlett Packard, NCSA, Sun Microsystems.

“Інтернет” є не стільки транснаціональним, скільки мережею, що знаходиться “над” різними націями, існує незалежно від них. Існування єдиної світової мережі може призвести до появи нової світової культури, де головним буде не нація в цілому, а окремий індивід.

І на кінець, хотілося б пригадати слова Вінтона Кірфа, що у своїй статті писав: “Ризиковано пророкувати майбутнє чого-небудь настільки ж динамічного, як Інтернет”. У цій статті він відзначив основні напрямки розвитку “Інтернету”:

продовження розширення нових служб;

поява нових послуг по пакетному відео, відеоконференціям, передачі голосу (пакетному телефону);

пропозиція засобів забезпечення безпеки виконання операцій у “Інтернеті”;

збільшення зв'язку “Інтернету” з бізнесом.

“Інтернет” дійсно є глобальною інфраструктурою для 21 сторіччя і, у той же час, є одним з найбільш могутніх факторів волі.

Підсумовуючи цей розділ можна сказати, що на даному етапі свого розвитку система “Інтернет” має досить багато недоліків і внаслідок цього виникає величезна кількість невирішених проблем: викрадення тисяч чи мільйонів доларів хакерами; ламання програм та сайтів кракерами; виведення з ладу величезних кількостей комп'ютерів; віруси, що також завдають шкоди комп'ютерам; відсутність цензури і цей список можна було б ще довго продовжувати.

Висновки

Отже, “Інтернет” - це проста, але в той же час досить складна комп'ютерно-інформаційна система. Вона немає організаційної структури, але для того, щоб користувач зумів потрапити в неї, існує спеціальна складна багатоступінчаста схема входу через численних посередників (“провайдерів”).

Інтернет привабливий цей тим, що керування мережними ресурсами тут абсолютно децентралізовано - на своєму сервері чи сайті кожен може представляти будь-яку інформацію в будь-якому порядку за умови, що вона технічно сумісна з підтримуваними системою і браузерами, технічними протоколами.

Основна функція мережі - надання різних послуг для своїх користувачів. В основному, вона передає або надає інформацію різного виду - аудіо-, відео-, текстову тощо.

До того ж Інтернет надає не тільки величезну кількість всілякої інформації, але і можливість спілкування в реальному часі, використовуючи спеціальні програми. Плюси подібної електронної комунікації - знищення відстаней, можливість термінової відповіді, створення співтовариств по інтересах, а також, при бажанні, повна анонімність і створення легенди, тобто можливість «існувати» в іншій фізичній і моральній оболонці (хоча про користь останнього плюса зараз йде широка дискусія в суспільстві).

Можна констатувати факт, що система “Інтернет” є одночасно молодою за часовим аспектом і застарілою. Адже наукові розробки у сфері “Інтернет” та програмного забезпечення даної системи постійно тривають і з кожним днем мережа обновлюється. Усередині “Інтернету” постійно відбуваються зміни, внаслідок створення нових програм для кращого функціонування системи, для кращої пропускної здатності вузлів, ліній, серверів та швидкості передачі інформації. Саме тому систему можна назвати молодою - вона вдосконалюється і оновлюється кожного дня і кожної години.

В даний час в “Інтернеті” відбувається період підйому, багато в чому завдяки активній підтримці з боку урядів європейських країн і США. США, будучи засновником мережі, виділяє найбільше грошей у світі (понад 2 мільйони доларів) на створення нової мережної інфраструктури. Дослідження в області мережних комунікацій фінансуються також урядами Великобританії, Швеції, Фінляндії, Німеччини.

Однак, державне фінансування - лише невелика частина засобів, що надходять, тому що мережа стає усе більш “комерційнішою” (80-90% засобів надходить із приватного сектора). Це свідчить тільки про одне - про постійну еволюцію “Інтернету”.

Взагалі для функціонування “Інтернет” потребує наявності новітніх досягнень НТР. Його поширення та формування в сучасних умовах визначається деякими показниками: ступенем комп'ютеризації країни; рівнем телефонізації країни; розвиненістю, якістю і величиною тарифів систем електрозв'язку країни; наявністю в країні досить великої кількості загальнодоступних баз даних, різних довідкових служб і т.д. Також поширення “Інтернету” залежить від наявності потрібної кількості “провайдерів” у країні та помірних тарифів за користування мережею.

У регіональному зрізі система “Інтернет” розміщена досить не рівномірно. Ведучі позиції зайняли економічно розвинуті країни, зокрема США, Зх. Європа, Японія. В даний час близько 60% користувачів “Інтернету” живе в США, 21% у Європі і 6% - у Японії.

Різна інтенсивність звернень жителів регіонів до “Інтернету” пояснюється багатьма причинами. Головна з них - істотні розходження між державами по показниках, що визначає можливості і прагнення використовувати світовий, інформаційний простір. Наступні причини, відсутність потрібної кількості сильних “провайдерів”, хостів, якісного зв'язку, забезпеченості комп'ютерами і т.д. і т.п.. Усе це гальмує розвиток “Інтернету” у світі.

Кількість українських користувачів “Інтернету” досить не значна у світових масштабах. Це зумовлюється насамперед тривалою економічною і політичною нестабільністю, високою тарифікацією на підключення до “Інтернету” та користування ним, відсутністю стабільного якісного високопрохідного зв'язку тощо.

Проте UA-net робить все-таки деякі кроки назустріч “Інтернету”. За фінансової підтримки американців у країні, зокрема в Києві, створюються “наші” веб-сайти, інтернет-версії газет і часописів, інформ-агенств тощо. А також, за рахунок власних коштів, створюються інтернет-портали в кожному обласному центрі.

Нарешті українці можуть “вилізти” з Рунету і знайти багато корисної та необхідної інформації на вітчизняних сайтах. Ще й до того ж за підтримки ПРООН і Світового банку в Україні почали створювати проект “Україна: глобальний розвиток за допомогою “Інтернету”. Побачимо, що з цього вийде, а поки-що треба прислухатися до порад американців на рахунок української мережі, оскільки вони вкладають в неї значні кошти і покладають великі надії стосовно її розвитку

Слід зауважити, що на даному етапі свого розвитку система “Інтернет” має досить багато недоліків і внаслідок цього виникає величезна кількість невирішених проблем: викрадення тисяч чи мільйонів доларів хакерами; ламання програм та сайтів кракерами; виведення з ладу величезних кількостей комп'ютерів; віруси, що також завдають шкоди комп'ютерам; відсутність цензури і цей список можна було б ще довго продовжувати. Все це завдає моральної, а інколи і фізичної шкоди людям. Через “Інтернет” в США можна без будь-яких проблем придбати вогнепальну зброю, і ми добре пам'ятаємо про вбивства дітей в американських школах саме з такої зброї. Не кажучи вже про порносайти та різні збочення (досить непристойні та аморальні фотографії і відео), яких в “Інтернеті”, як говориться, на кожному кроці.

Та з недоліками, чи без них, “Інтернет” прогресує і вчені предбачають йому велике майбутнє. Адже крім недоліків мережа має досить багато позитивних сторін, які значно поліпшують життя людей у всьому світі

Але не даремно систему “Інтернет” називають “всесвітньою павутиною”, вона обплутує нас із кожним днем все більше і більше. Необачні ризикують упійматися серйозно і надовго, перетворившись на абсолютно віртуальних особистостей, що виходять із мережі тільки для задоволення природних потреб (навіть про сон мова не йде). Наступає тисячоліття інформації, і головна проблема - не заплутатись остаточно і зуміти відокремити зерно від полови.

Література

Булгаков В.Б. Золотой век бесплатного “Интернета”. // Комп&ньоН. - 1999. - №11 (111) 15 березня - 19 березня. - 24 с.

Гордієнко Г.В. Входження України у всесвітню систему інформації. // Нова політика. - 1999 р. - №5 - С. 64-67.

Демінський С.О. Гроші в Мережі. // Політика і культура. - 2001. - №5 (88) / 13-19 лютого. - С. 34-36.

Демонополізація “Інтернету”. // Молода дипломатія. - 2000. - №4 (18). - 17 с.

Інформаційна тривога. // Пробудись. - 1998. - 8 січня. - С. 3-12.

Кушніренко А.Г., Леонов А.Г., Кузьменко М.А. та інші. Информационные и комуникационные технологии в образовании. // Информатика и образование. - 1998. - №5. - С. 85-92.

Мелешко К.Б. “Інтернет” ворота в Україну. // Політика і культура. - 2001 р. - №1 (84) / 16-21 січня. - С. 30-32.

Новые информационные технологии. - М.: Дрофа. - 1999. - С. 48-67.

Сек А.А. Журналістика тікає в “Інтернет” // Україна молода. - 2000. - 20 жовтня. - 4 с.

Сталенко С.М. UA-нет напередодні мережевого буму. // Політика і культура. - 2001. - №5 (88) / 13-19 лютого. - С. 34-36.

Тимченко О.Л. Ну, комп'ютере ти даєш! // Україна молода. - 1999. - 23 червня. - 5 с.

Чубукова О.Д. Інформаційний вибух!.. Інформаційний голод. // Віче /2 (95) 2000. - С. 133-137.

Размещено на Allbest.ru

...