Інформатизація суспільства

4) користувачі автоматизованих та інших інформаційних систем і засобів інформатизації.

Головною метою Програми, згідно Закону, є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави. Органи державної влади, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції:

- захист авторського права на базі даних і програм, які створені для потреб інформатизації;

- встановлення стандартів, норм і правил використання засобів інформатизації;

- забезпечення доступу громадян та їх об'єднань до інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до інших джерел інформації;

- визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою подальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування;

- інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритетних галузей економки;

- підтримку вітчизняного виробництва програмних і технічних засобів інформатизації;

- підтримку фундаментальних наукових досліджень для розроблення швидкісних математичних і технічних засобів обробки інформації;

- забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформатизації та інформаційних технологій;

- організацію сертифікації програмних і технічних засобів інформатизації;

- державне регулювання цін і тарифів на використання телекомунікаційних та комп'ютерних мереж для потреб інформатизації у бюджетній сфері;

- забезпечення інформаційної безпеки країни.

Взаємозв'язок основних завдань Національної програми інформатизації та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесення їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

Національна програма інформатизації України, яка розроблена на 2001-2005 p.p., так само як і перша програма інформатизації на 1998-2000 p.p., схвалена Верховною Радою України, не передбачає комплексних заходів захисту інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури. Це створює передумови для порушення: інформаційного суверенітету України, несанкціонованого доступу до інформації, її пошкодження й знищення, блокування інформаційно-телекомунікаційних систем та інших негативних інформаційних впливів на особу, суспільство, державу. За відсутністю вітчизняних конкурентоспроможних інформаційних технологій, в Україні надається перевага програмно-технічним засобам обробки інформації та засобам зв'язку іноземного виробництва. Переважає тенденція створення інформаційно-телекомунікаційних систем відкритого типу.

На жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інформації, тобто систем зв'язку і телефонії. Рішення даного питання дуже важливе, але, якщо звести все тільки до цього, людині залишається роль звичайних, певним чином -- залежних користувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних систем. Тим паче, що Національною програмою «Освіта. Україна XXI століття» передбачено розвиток освіти на основі нових прогресивних концепцій, впровадження в навчальний процес новітніх педагогічних і інформаційних технологій, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти.

Всередині 2000 р. прийнята Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки», виданий Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» і Наказ міністра освіти та науки В. Кременя «Про створення Українського центру дистанційної освіти» (УЦДО) як структурного підрозділу Національного технічного університету України.

3. Інформатизація освіти як приклад інформатизації суспільства

Рівень розвитку країни значною мірою визначається рівнем розвитку освіти, яка повинна на нинішньому етапі розвитку цивілізації швидко й адекватно реагувати на потреби суспільства, позбавляючись шляхом проведення кардинальних реформ притаманного теперішній освіті консерватизму. Одним із важливих чинників реформування освіти є її інформатизація. Побудова ефективних систем інформатизації освіти з урахуванням світового досвіду, особливостей і реалій стану вітчизняної освіти - одна із актуальних і важливих наукових і практичних проблем [3].

Різним аспектам інформатизації освіти присвячені численні дослідження. Проте загальні методи і закономірності створення і використання засобів і систем інформатизації освіти з урахуванням необхідних напрямків реформування освіти, видів діяльності, що здійснюються в системі освіти, сучасного стану інформатизації освіти і розвитку галузі інформаційних технологій в Україні, досліджені недостатньо. До основних публікацій, у яких висвітлені деякі аспекти зазначених загальних питань, можна віднести Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», у якому, зокрема, дана оцінка нинішнього стану інформатизації освіти України і визначені основні напрямки її розвитку, статтю В.Г. Кременя [2], в якій наведені основні напрямки реформування освіти України, і статтю Б.М. Богатиря, у якій пропонуються деякі загальні підходи до вирішення проблем інформатизації системи освіти Російської Федерації. Проте публікації, у яких висвітлювалося б питання відповідності існуючих засобів інформатизації вимогам реформування освіти і визначалися б напрямки досліджень, які необхідно здійснити, щоб забезпечити побудову ефективних систем інформатизації освіти, нам не відомі. Ціль цієї статті - якоюсь мірою заповнити цю прогалину.

Нині, на жаль, в Україні рівень інформатизації суспільства в цілому і освіти зокрема суттєво нижчий рівня інформатизації суспільства й освіти розвинутих країн.

Важливою віхою у створенні інформаційного суспільства в Україні в цілому і інформатизації освіти зокрема повинен стати прийнятий 9 січня 2007 року за № 537-V Верховною Радою України Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»[9].

3.1 Причини відставання освіти

У Законі констатується, що ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України. Наведені причини відставання, серед яких:

- ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, впровадження ІКТ у соціально-економічну сферу, є низькою;

- розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери недостатній;

- рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, упровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ - повільним;

- рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

- спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, поглиблення «інформаційної нерівності» між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення.

У Законі вказано також, що розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним із пріоритетних напрямів державної політики [5].

3.2 Цілі та напрямки розвитку інформаційного суспільства

Серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема, названі:

- прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя;

- забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

- створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля.

Основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема, визначені:

- надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок із використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки;

- створення умов для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності усіх верств населення, створення системи мотивацій щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя суспільства.

Таким чином, інформатизація освіти визнана одним із пріоритетних державних завдань. Інформатизація системи освіти повинна бути невід'ємною складовою інформатизації України і здійснюватися згідно з єдиними державними нормативами, враховуючи при цьому особливості системи освіти.

Інформатизація освіти важлива не сама по собі. Вона повинна сприяти виконанню тієї місії, яка покладається на освіту суспільством. Можна погодитися з думкою Б.М. Богатиря, що «найголовнішою місією освіти в сучасних умовах є забезпечення стійкого соціально-економічного і науково-технічного розвитку країни з урахуванням її національних і регіональних культурних і соціальних особливостей, а також глобальних тенденцій у світі», додавши, що цей розвиток повинен бути спрямований на благо як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема.

Для виконання своєї місії освіта повинна бути реформована таким чином, щоб своєчасно й адекватно реагувати на виклики суспільства, продиктовані розвитком людської цивілізації.

3.3 Проблеми освіти і їх вирішення

У статті В.Г. Кременя «Суспільство знань і якісна освіта»[2] означено проблеми, які необхідно вирішувати в освіті у процесі її реформування, щоб вона відповідала сучасним цивілізаційним змінам суспільства.

По-перше, у зв'язку з тим, що зміна ідей, знань і технологій відбувається швидше, ніж зміна людського покоління, навчити людину на все життя за звичної, традиційної освіти неможливо. Тому слід змінювати функції навчального процесу в освітніх закладах. Поряд із засвоєнням базових знань необхідно навчати учнів самостійно оволодівати новими знаннями та інформацією, навчити навчатися, виробити потребу в навчанні впродовж життя. Суттєвою є також функція навчального процесу - навчити людину використовувати отримані знання у своїй практичній діяльності. Особливо це важливо в умовах, коли людство рухається до нової якості суспільного розвитку - суспільства знань, вирішальним чинником якого буде Людина, здатна діяти на основі отриманих знань і їх практичного використання.

По-друге, враховуючи, що процес глобалізації, який супроводжується розвитком сучасних інформаційних технологій, суттєвим чином збільшує сферу комунікації, у якій живе і функціонує людина. Вона отримує нескінченну множину інформаційних впливів з усього світу, вступає у відносини і контакти з громадянами своєї та інших країн. Ці впливи не тільки різноманітні, а й часто суперечливі, протилежні, що суттєвим чином ускладнює визначення самостійної позиції людини. Тому навчально-виховний процес в освітніх закладах, а також і соціальне середовище суспільства в цілому, мають бути максимально зорієнтовані на формування розвиненої, самодостатньої особистості [7].

По-третє, зважаючи, що смислом і основним показником прогресу людства є розвиток кожної окремої людини на основі її здібностей, актуальним є завдання максимально наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності , здібностей та особливостей. На перший план тут виступає принцип дитино центризму в значенні уваги до кожної дитини з її сутнісними характеристиками. Організація навчально-виховного процесу за принципом дитино центризму єдиний шлях формування людино центристського, гуманного, демократичного й ефективного сучасного суспільства і єдиний шлях до щастя кожної людини. Упровадження принципу дитино центризму потребує як зміни навчальних планів, так і зміни взаємовідносин учителя й учня (професора і студента). З огляду, насамперед, на застосування нових інформаційних технологій, учитель має бути партнером учня в навчанні і розвитку.

По-четверте, для виконання освітою її місії необхідно, щоб держава забезпечила максимально наближені стартові можливості дітей із різних сімей у здобутті освіти і здійсненні перших самостійних кроків у житті.

Можна стверджувати, що інформатизація освіти - один з основних чинників вирішення вище зазначених проблем в освіті.

У вирішенні першої із зазначених проблем сучасні інформаційні технології, враховуючи можливості Інтернету, мають вирішальне значення. Такі їх властивості як:

1) можливість надавати практично необмежені обсяги інформації з будь-яких галузей знань;

2) можливість доступу до інформаційних ресурсів у будь-який час і в будь-якому місці;

3) наявність в Інтернеті значної кількості спеціальних навчальних курсів із різних дисциплін, яка постійно збільшується;

4) можливість дистанційного навчання.

дозволяють кожній людині, що має можливість користуватися сучасними інформаційними технологіями, навчатися в будь-які моменти впродовж усього свого життя, самостійно вибираючи бажану галузь і траєкторію навчання.

Завдання інформатизації освіти у вирішенні даної проблеми - постійне вдосконалення програмних і технічних засобів з урахуванням досягнень педагогічних, психологічних і технічних наук, спрямованих на спрощення пошуку необхідних знань, їх засвоєння і практичне застосування.

Друга проблема - необхідність формування розвиненої, самодостатньої особистості, здатної приймати правильні рішення в умовах дії на неї все зростаючої кількості різноманітних впливів, часто суперечливих і протилежних - значною мірою є породженням інформатизації суспільства в цілому і освіти зокрема. Її вирішення окрім відповідної орієнтації навчально-виховного процесу в освітніх закладах на формування особистості, очевидно, може здійснюватися і засобами інформаційних технологій. Завдання інформатизації освіти у вирішенні цієї проблеми - розробка з урахуванням досягнень психологічної науки спеціального програмного забезпечення, присвяченого формуванню особистості, а також врахування під час розробки програм з інших навчальних предметів фактору впливу їх майбутнього використання на формування особистості.

У вирішенні третьої проблеми - організації навчально-виховного процесу за принципом дитино центризму - важливу роль повинні відігравати інформаційні технології. Уже сьогодні створені навчальні комп'ютерні програми і системи, які певною мірою спроможні адаптуватися до здібностей учня. Завдання інформатизації освіти у вирішенні цієї проблеми - створення спільно з педагогами і психологами навчальних комп'ютерних систем, які дозволять максимально наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей. Особлива увага повинна бути приділена створенню навчальних комп'ютерних систем для дітей з особливими потребами. Природно, що в таких навчальних системах учитель (викладач) повинен бути не ментором, а партнером учня (студента) в навчанні і розвитку.

Вирішення четвертої проблеми лежить як у науково-технічній, так і в фінансово-економічній і адміністративній площинах.

Одним із важливих факторів, що суттєво впливають на можливість одержання якісної освіти, є можливість користуватися сучасними інформаційними технологіями. Тому «забезпечити максимально наближені стартові можливості дітей із різних сімей у здобутті освіти» в сучасних умовах означає, зокрема, забезпечити для всіх дітей рівні можливості користуватися інформаційними технологіями. Особливо це стосується загальної середньої освіти, яку безкоштовно (за рахунок держави) повинні одержати всі громадяни України. У процесі інформатизації освіти Академії педагогічних наук спільно з МОН України необхідно визначити науково обґрунтовані вимоги до засобів інформатизації, які необхідні і достатні для вивчення навчальних предметів в обсягах, передбачених державними стандартами загальної освіти, а державі забезпечити такими засобами всі навчальні заклади, що надають загальну середню освіту, згідно з єдиними нормативами.

Вище наведені приклади свідчать, що інформатизація освіти є важливим засобом і складовою реформування освіти. Перехід системи освіти на якісно новий рівень без її інформатизації просто неможливий. Водночас необхідно зауважити, що використання інформаційних технологій необхідне і корисне не лише у реформованій, але й у нинішній освіті.

Здійснення інформатизації освіти вимагає з'ясування сутності цього процесу і визначення основних напрямків його реалізації.

Є різні визначення поняття інформатизація освіти. Вони відображають різні аспекти і складові процесу впровадження в систему освіти інформаційних технологій. Узагальнено ж можна сказати, що інформатизація освіти - це створення і використання інформаційних технологій для підвищення ефективності видів діяльності, що здійснюються в системі освіти.

Система освіти є складною ієрархічною системою, цілі і правила функціонування якої встановлюються Законами та іншими нормативно-правовими актами України у сфері освіти. Досягнення поставлених цілей і реалізація встановлених правил забезпечується шляхом побудови відповідної організаційної структури системи освіти і здійснення в ній певних видів діяльності. Реформування освіти - це передусім внесення змін у нормативно-правові акти у сфері освіти, які викликають відповідні зміни в структурі та здійснюваній діяльності в сфері освіти.

Основне завдання інформатизації освіти - впливати на виконувані види діяльності таким чином, щоб досягати поставлених цілей із меншими затратами ресурсів (часових, матеріальних, фінансових тощо).

Створення ефективної системи інформатизації освіти потребує дослідження системи освіти як об'єкта інформатизації. Необхідно розробити методику досліджень, застосування якої забезпечувало б одержання параметрів об'єкта інформатизації, які необхідні для визначення оптимальних параметрів системи інформатизації. Слід зауважити, що під системою інформатизації системи освіти розуміється сукупність систем інформатизації всіх об'єктів освіти всіх рівнів ієрархії.

Основною сутністю інформатизації освіти є використання інформаційних технологій у різних видах діяльності, які здійснюються в системі освіти. Тому, досліджуючи систему освіти як об'єкт інформатизації, основну увагу необхідно приділити дослідженню цих видів діяльності, визначити критерії їх класифікації, виходячи з психолого-педагогічних та інформаційних характеристик і класифікувати їх за визначеними критеріями.

Для всіх кваліфікаційних груп видів діяльності в освіті необхідно визначити основні вимоги до засобів ІКТ для їх інформатизації.

Здійснення інформатизації освіти України на належному сучасному рівні з максимальною вигодою, зокрема, економічною, потребує також:

1) дослідити сучасний стан застосування засобів ІКТ в освіті;

2) дослідити фактори, що впливають на ефективність використання засобів ІКТ;

3) дослідити відповідність існуючих засобів ІКТ визначеним основним вимогам та можливість їх ефективного використання для інформатизації усіх видів діяльності в освіті;

4) сформулювати (можливо, у вигляді проекту нормативного документу) основні вимоги до перспективних засобів ІКТ;

5) проаналізувати існуючі способи організації розробки і виробництва засобів ІКТ та забезпечення ними закладів і установ освіти в Україні і за рубежем;

6) проаналізувати науково-технічний і промисловий потенціал України щодо розробки і тиражування засобів ІКТ для інформатизації освіти;

7) розробити рекомендації щодо найбільш доцільних способів організації розробки і тиражування засобів ІКТ та забезпечення ними закладів і установ освіти;

8) розробити рекомендації щодо підвищення ефективності використання засобів ІКТ в закладах і установах освіти України;

9) дослідити існуючі способи моніторингу стану інформатизації установ і закладів освіти і ефективності використання засобів ІКТ.

3.4 Перспективи розвитку інформатизації освіти

За останні декілька років відбувся значний прогрес і у розвитку електронних носіїв інформації, зокрема обсяги пам'яті жорстких дисків, постійних записуючих пристроїв, зросли в десятки та сотні разів. Окрім того, більш досконалими стали методи стискання інформації. Завдяки цьому поліпшилися можливості для запису звукової та відео інформації, яка потребує значних обсягів пам'яті. Найсучаснішими комп'ютерними засобами навчання є мультимедіа (у перекладі - багато засобів). Оснащені мультимедіа комп'ютери можуть відтворювати одночасно кілька видів інформації: текстові, графічні, відеоінформації та звукового супроводу.

Усе це дозволило значно розширити доступність для учнів навчальної інформації самого різноманітного характеру, що впливає на форми сучасного процесу навчання. Таким чином до пріоритетних напрямків та завдань інформатизації освіти в Україні можна віднести:

1. Фундаменталізацію, оновлення змісту освіти з інформатики, як бази, головної складової й системо утворюючого фактора інформатизації освіти, надання шкільній інформатиці статусу загальноосвітньої галузі, науково обґрунтоване формування її інваріантної та варіативної складових.

2. Удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у галузі використання засобів інформаційних технологій у власній професійній діяльності.

3. Створення та розвиток національної інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів загальноосвітніх та вищих навчальних засобів.

4. Інформація системи управління загальноосвітніми навчальними закладами, яка передбачає розробку та використання єдиної комп'ютерноорієнтованої технології збирання та опрацювання управлінської інформації, використання діалогових засобів доступу до баз даних, з міжгалузевими автоматизованими системами опрацювання інформації.

5. Надання пріоритетності функціонування української мови в галузі інформаційних технологій шляхом створення українського термінологічного (тлуматичного) словника з інформатики та комп'ютерних технологій, розробки й тиражування навчальної, методичної і довідкової літератури, українізації найбільш розповсюджених операційних систем та інструментальних програмних засобів.

Вивчення інформаційних технологій буде більшою мірою відповідати цілям і пріоритетним напрямкам розвитку сучасного навчання в галузі інформатики. Інформаційні технології та інформатизація освіти дають змогу не тільки одержати максимум корисної інформації, а й зорієнтувати користувачів в інформаційному потоці. Мета оволодіння комп'ютерною грамотністю для педагогів, учнів чи студентів є насамперед формування системи знань, умінь та навичок, які потрібні для роботи з комп'ютером у своїй діяльності [6].

інформаційний національний суспільство освіта

Висновки

1. ХХІ століття - це століття глобального інформаційно-мережевого суспільства, що характеризується розгортанням найновішої інформаційно телекомунікаційної революції, проникненням інформаційних технологій у всі сфери суспільного життя, становленням глобальної інформаційної економіки, електронних видів зайнятості, електронних видів державного і корпоративного управління, формуванням інфосфери і глобального мережевого суспільства.

Інформаційна парадигма по своїй природі повинна виконувати історичну функцію випереджаючого відображення складних процесів, які відбуваються в сучасному глобальному світі. Стимулювання розвитку інформаційної економіки чи економіки знань повинно стати пріоритетним завданням державної регуляції, а стратегія інформаційного розвитку повинна спиратися на довід як своєї країни, так і західних країн, власний довгостроковий прогноз динаміки світових економічних відносин, унікальні цивілізаційні і соціокультурні основи української нації і нові взаємовідносини з політичною елітою.

Інформаційна політика держави повинна перетворитися на інноваційну політику як єдино можливий стрижень національного проекту України в ХХІ столітті.

2. Інформаційна революція стала причиною появи неокласичного напрямку - інформаційної економічної теорії, яка аналізує нові господарські феномени, пов'язані з інформаційними товарами та послугами.

3. Створення інформаційного кодексу: не викликає сумнівів теза про потребу активізувати інформаційну політику, і в першу чергу законотворчу діяльність у цій сфері «економіки знань», так як законодавчі акти повинні бути в єдиному пакеті - Інформаційний кодекс.

4. Упровадження єдиної інформаційної політики (ідеології, свідомості, теорії, парадигми, дискурсу), направленої на формування середовища інформаційного мислення, суспільної культури інновацій та інформації. В основі такого мислення лежить критичний спосіб оцінки себе і оточуючого світу; інформаційні пакети можуть і повинні стати основою формування нової української інтелектуальної еліти інноваційного типу. Найважливішою метою держави стає формування інформаційної ідеології на всіх рівнях і сферах соціуму.

5. Вироблення ефективних інституційних механізмів стратегічного інформаційного прогнозування. В умовах всесвітнього процесу глобалізації під час формування стратегії розвитку держави необхідно враховувати можливі сценарії «відкритого майбутнього», усвідомлювати їх нелінійний і синергетичний характер і виявляти домінуючі фактори впливу, спираючись на інституційні механізми інформаційного прогнозування.

6. Активізація соціокультурного ресурсу в створенні національної інформаційної економіки. Глобалізація все більше висуває питання про введення в масштабі світової спільноти нових класифікаторів - геополітичних, економічних, цивілізаційних. Центральне місце в становленні економіки знань займає людина, її творчий потенціал. Вітчизняна стратегія інформаційного розвитку не буде успішною без врахування унікальних параметрів накопиченого національного соціокультурного капіталу. Просте заполучення західних зразків не дасть очікуваних результатів без синтезу з цивілізаційними і культурними традиціями, які формувалися на протязі тисячоліть. З цієї точки зору показовими приклади прискореної модернізації латиноамериканських та азіатських держав.

Перспективи подальших досліджень:

1) аналіз проблем інформаційного суспільства та особливості упровадження інформаційних технологій в навчальний процес;

2) аналіз проблем мереженої онтології інформаційного суспільства;

3) аналіз проблем інформаційної свідомості сучасного українського суспільства.

4) обґрунтування концепцій інформаційного суспільства як теоретико-методологічної засади інформаційного прогресу.

Література

1. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 9 січня 2007 року № 537.

2. Кремень В.Г. Суспільство знань і якісна освіта // Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик «Освіта», № 13 - 14, 21-27 березня 2007 р.

3. Богатырь Б.Н. Система образования России как объект информатизации // Школа-семинар «Создание единого информационного пространства системы образования» (г. Москва, 3--5 нояб. 1998 г.). - М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1998.

4. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.

5. Жук Ю.О. Системні особливості освітнього середовища як об'єкту інформатизації // Післядипломна освіта в Україні. - 2002. - № 2. - С. 35 - 37.

6. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи/ За ред.. В.М. Мадзігона, Ю.О.Дорошенка. - К.: Педагогічна думка, - 2003р. - 272с.

7. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах: // науково методичний журнал - № 6, - 2008р.

8. Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005.- 430 с.

Размещено на Allbest.ru