Сутність інформатики

Кількість пам'яті, що адресується, або адресний простір, залежить від числа ліній шини адреси МП. Якщо Цих ліній 20, то адресний простір становитиме 220 = 1 Мбайт; якщо ліній 24, то -- 224 = 16 Мбайт, і т. д.

Тактова частота вказує, скільки елементарних операцій (тактів) МП виконує за секунду, вимірюється в мегагерцях (1 МГц = 1 000 000 Гц). Вона є лише відносним показником продуктивності МП. Через архітектурні відмінності МП у деяких з них за один такт виконується робота, на яку інші витрачають кілька тактів.

Важливими характеристиками сучасних МП, що впли­вають на їхню продуктивність, є ємність і швидкість функціонування вмонтованої кеш-пам'яті (від англійського cache -- тайник). Річ у тім, що сучасні МП "обганяють" за тактовою частотою інші елементи комп'ютера. Найпринциповіше, що тактова частота МП в кілька разів вища, ніж частота синхронізації системної шини, по якій від­бувається обмін інформацією з відносно повільним оперативним запам'ятовуючим пристроєм (ОЗП). Без внутрішньої кеш-пам'яті (що має особливо високу швидкодію) МП часто працював би вхолосту, чекаючи чергової інструкції з ОЗП або закінчення операції запису у пам'ять

Накопичувачі

Накопичувачі -- це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації.

Накопичувач можна розглядати як сукупність носія та відповідного приводу. Розрізняють накопичувані зі змінними і незмінними носіями.

Привід -- це поєднання механізму читання-запису з відповідними електронними схемами керування. Його конструкція визначається принципом дії та виглядом носія. Носій, що є середовищем зберігання інформації, на зовнішній вигляд може бути дисковим або стрічковим; за принципом запам'ятовування -- магнітним, магнітооптичним, оптичним. Стрічкові носії застосовують тільки в магнітних накопичувачах; у дискових використовують магнітні, магнітооптичні й оптичні методи запису-зчиту­вання. Дискові носії (дисководи) розрізняються залежної від типу носія.

Інформація на дискових носіях зберігається в сектоpax (як правило, по 512 байт). На магнітних носіях секто­ри розташовуються вздовж концентричних кіл -- доріжок. Якщо запис ведеться на кількох поверхнях носія (для дискети це два боки магнітного диска), то сукупність доріжок з однаковими номерами називається циліндром. Сектори і доріжки утворюються під час форматування носія. Форматування виконує користувач за допомогою спеціальних програм-утилітів. Ніяка інформація користувача не може бути записана на неформатований носій.

Накопичувані на жорстких магнітних дисках (НЖМД)

Накопичувач на жорстких магнітних дисках -- це пристрій з незмінним носієм. Його конструктивна схема схожа зі схемою НГМД, але реалізація істотно інша. НЖМД має забезпечувати в сотні разів більші ємність та швидкість обміну даними. Тому інформація записується не на один, а на набір дисків, що складається з кількох пластин, ідеально плоских і з відполірованим феро­магнітним шаром. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини (крім крайніх).

Отже, працює не одна, а група магнітних головок, складених в єдиний блок. Пакет дисків обертається без­перервно і з великою частотою (до 7500, а в окремих мо­делях до 10 000 об/ід), поки ПК ввімкнений, і тому ме­ідео пі контакт головок і дисків недопустимий. Кожна головка „плаває” над поверхнею диска на відстані 0,5--0,13 мкм. Проникнення в такий механізм найдрібніших пилинок вивело б його з ладу; тому електромеханіч­ну частину накопичувана закрито герметичним корпусом.

Адаптери

Форми подання даних і керуючих сигналів, викорис­товуваних у різних пристроях ПК, істотно різні, оскільки різними є функції пристроїв, фізичні принципи їхньої ро­боти, форми взаємодії з людиною. Так, дані, які зчитуються з дискети, подаються послідовністю електричних імпульсів, кожний з яких несе значення одного біта. Ті самі дані в системній шині зображаються комбінацією, наприклад, 32 імпульсів, які передаються одночасно.

Для підтримання взаємодії пристроїв необхідно вико­нувати перетворення форм подання інформації, викорис­товуючи спеціальні пристрої - адаптери. Конструктив­но -- це друковані плати, що, з одного боку, мають стан­дартне рознімне з'єднання для сполучення з шиною, а з іншого -- специфічне рознімне з'єднання (одне або кілька) для зв'язку з відповідним пристроєм. На платах розміщують мікросхеми й інші елементи, які виконують необхідні перетворення. З удосконаленням елементної ба­зи зменшується потреба в адаптерах, оскільки деякі функції щодо перетворення сигналів виконують елек­тронні схеми керування самих пристроїв (наприклад, на­копичувачів), а деякі з узгоджень забезпечують мікросхе­ми, встановлені на системній платі.

21. Класична архітектура комп'ютера

Архітектурою ПК називають його опис на деякому загальному рівні, що включає опис системи команд, системи адресації, організації пам'яті і т.д. Автором класичної архітектури комп'ютера вважають американського математика Джона фон Неймана.

Класична архітектура складається з чотирьох основних компонентів:

Операційний пристрій (ОП), який виконує команди з визначеного набору над порціями інформації, яка зберігається відокремленій від операційного пристрою пам'яті.

Пристрій управління (ПУ), який організує послідовне виконання алгоритмів, розшифрування команд, які поступають із пристрою пам'яті (див. нижче), реагує на аварійні ситуації та виконує загальні функції управління всіма вузлами обчислювальної машини.

Пристрій пам'яті (ПП) -- масив комірок з унікальними ідентифікаторами (адресами), в яких зберігаються команди та дані.

Пристрій вводу-виводу (ПВВ), який забезпечує зв'язок ЕОМ з зовнішнім світом, різними пристроями, які передають інформацію на переробку в ЕОМ та приймають результати.

22. Системний блок комп'ютера

Системний блок -- це ядро комп'ютерної системи. Зазвичай це прямокутна коробка, розташована на столі або під ним. Системний блок є основним вузлом комп'ютера, він містить:

· електронні схеми, що керують роботою ПК (мікропроцесор, пам'ять, системна плата, контролери пристроїв тощо);

· накопичувачі на жорстких та гнучких магнітних дисках, накопичувачі на оптичних дисках;

· блок живлення, який перетворює змінну напругу мережі на низьку постійну напругу, необхідну для роботи електронних схем та двигунів приводів дисководів тощо;

· систему охолодження (вентилятори та радіатори), яка забезпечує необхідний температурний режим.

Обладнання, розміщене ззовні системного блока, належить до зовнішніх пристроїв введення/виведення. Це обладнання також називають периферійними пристроями.

На фронтальній стороні системного блока знаходяться:

· кнопка Power - для ввімкнення/вимкнення ПК;

· кнопка Reset - для перезавантаження комп'ютера при його зависанні, тобто коли в результаті помилки в роботі ПК він перестає виконувати ваші команди;

· 2 індикатори (лампочки, які світяться): індикатор живлення - горить постійно та індикатор роботи жорсткого диску - горить тоді, коли на диск записується інформація або зчитується з нього.

Блок живлення, як правило, вже вмонтований в корпус. Від ефективності блока живлення залежить стабільність роботи всієї системи.

23. Маніпулятори

Маніпулятори («мишка», джойстик, «трекбол», «тачпед») - призначені для управління курсором.

Маніпулятор «миша» використовується для введення даних і команд.

Характеристики:

тип - механічна, оптична;

роздільна здатність;

кількість клавіш;

наявність «Scroling» -- колеса прокрутки;

наявність додаткових кнопок.

Маніпулятор «трекбол» Це невелика коробка з кулею, вмонтована у верхню частину корпуса. Користувач ручкою обертає кулю і пересуває відповідно курсор.

Джойстик використовується в ігрових програмах і комп'ютерних тренажерах.

Він має ручку, зміна нахилу якої приводить до зміни положення об'єктів на екрані. У джойстиках враховується не тільки кут нахилу, а й швидкість зміни положення. Вони можуть мати додаткові кнопки керування.

Дигітайзер - пристрій для перетворення готових зображень у цифрову форму. Це плоска панель -- планшет, що розміщується на столі, і спеціальний інструмент -- перо, за допомогою якого вказується позиція на планшеті. При пересуванні пера по планшету фіксуються його координати.

24. Модем і факс-модем

Модем - це пристрій призначений для комп'ютера, який дає змогу використовувати некомп'ютерні лінії зв'язку для передачі інформації, наприклад, телефонні мережі або мережі кабельного телебачення.

За конструктивним виконанням модеми бувають вбудованими, що підключаються до портів СОМ або USB, і зовнішніми, котрі встановлюються у слоти ISA, PCI, PCMCIA комп'ютера. Є комбіновані модеми, які виконують дві або більше функцій.

Факс-модем - це додатковий компонент, що забезпечує взаємодію комп'ютера з факсимільним апаратом через стандартну телефонну лінію. Існують зовнішні і внутрішні факс-модеми. Зовнішні підключають до порту USB-порту, внутрішні до системної плати комп'ютера. Також є можливість підтримки мовних функцій, за допомогою звукового адаптеру.

25. Структура персонального комп'ютера

Загальна структура персонального комп'ютера будується навколо трьох шин: управляючої, шини адрес і шини даних. Усі основні функціональні компоненти підключаються до цих шин, створюючи разом безпосередньо персональний комп'ютер.

Системний блок -- це ядро комп'ютерної системи. Зазвичай це прямокутна коробка, розташована на столі або під ним. Системний блок є основним вузлом комп'ютера, він містить:

· електронні схеми, що керують роботою ПК (мікропроцесор, пам'ять, системна плата, контролери пристроїв тощо);

· накопичувачі на жорстких та гнучких магнітних дисках, накопичувачі на оптичних дисках;

· блок живлення, який перетворює змінну напругу мережі на низьку постійну напругу, необхідну для роботи електронних схем та двигунів приводів дисководів тощо;

· систему охолодження (вентилятори та радіатори), яка забезпечує необхідний температурний режим.

Системмна пламта -- плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку. На системній платі монтується чіпсет, це мікросхеми, які забезпечують і контролюють логіку функціонування плати. На платі також розташовуються роз'єми для підключення центрального процесора, графічного адаптера, звукової плати,жорстких дисків, оперативної пам'яті та інші роз'єми.

Комп'юмтерна шимна служить для передачі даних між окремими функціональними блоками комп'ютера і є сукупністю сигнальних ліній, які мають певні електричні характеристики і протоколи передачі інформації. Шини можуть розрізнятися розрядністю, способом передачі сигналу (послідовні або паралельні, синхронні або асинхронні), пропускною здатністю, кількістю і типами підтримуваних пристроїв, протоколом роботи, призначенням (внутрішня або інтерфейсна). Шина входить до складу материнської плати, на якій розташовуються її провідники і роз'єми (слоти) для підключення плат адаптерів пристроїв (відеокарти, звукові карти, внутрішні модеми, накопичувачі інформації, пристрої введення/виведення і т. д.) і розширень базової конфігурації (додаткові пусті роз'єми).

Центральний процесор -- функціональна частина ЕОМ, що призначена для інтерпретаціїкоманд. Функції:

обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій;

програмне керування роботою пристроїв комп'ютера.

Оператимвна памм'ять -- пам'ятьЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. Розрізняють такі типи ОП:

1) Статична ОП (SDRAM). Найбільш швидкодіюча, але має підвищене енергоспоживання, невисоку щільність розміщення елементів і відповідно невисоку Ємність і використовується для організації КЕШ - пам'яті.

2) Динамічна ОП. (DDR), що запам ` ятовують елементами динамічної ОП є мікроскопічні конденсатори. При читанні з пам'яті конденсатори теж розряджаються і потрібен додатковий час перезарядження, що знижує швидкість ОП.

Ця ОП має знижене з порівнянні з статичної ОП швидкодію, але має велику ємність і більш низьку вартість. Вона використовуються практично у всіх ПК для організації оперативної пам'яті.

Основні характеристики ОП:

обсяг (понад 512 Мб);

час доступу (1-10 нс)

Інформація в оперативній пам'яті представлена в двійковому коді. Одиницею обсягу інформації в ОП є байт (byte), який представляє послідовність з 8 біт.

Біт (bіt) - це одиниця двійковій інформації. Біти у байті нумеруються від 07.

Полі - група послідовно розташованих байт. Для 32-розрядних ПК 4 байти утворюють слово(machіne word, computer word). Поле байт довжиною в 210 =1024 позначається 1kb.

1 кбайт = 1024 байт = 210;

1 Мб = 1024 Кб = 220;

1 Гб = 1024 Мб = 230.

1 Тб = 1024 Гб = 240.

ВП може складатися з декількох (зазвичай до 4) модулів пам'яті (DIMM - Dual Integrated Memory Module - подвійний інтегрований модуль пам'яті об'ємом 128 Мб до 512 Мб і вище.

Пам'ять складається з комірок, всі комірки пронумеровані, номер комірки називається її адресою. Мінімально що адресується осередок - байт. Пам'ять сегментований, тобто розбита на сегменти . Один сегмент дорівнює 64Мб. Використовуються різні принципи адресації пам'яті: пряма і непряма; абсолютна і відносна, індексний та ін.

26. Принтери, плотери, сканери

Периферійні пристрої.

Периферійні або зовнішні пристрої - це пристрої, що призначені для вводу та виводу інформації та розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім - це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д.

Принтери - це пристрої для друкування призначені для виведення на папір, або на спеціальну плівку символьної та графічної інформації. Найчастіше в ПК як пристрої друку використовують принтери. Принтери бувають матричні, струминні, лазерні.

Матричні - можуть працювати в матричному або в графічному режимі. Друкувальна голівка матричного принтера має 9 або 24 металевих штирків (голівок), близько розміщених по вертикалі. Одержавши сигнал від комп'ютера, штришки ударяють по фарбувальній стрічці і залишають на папері відмітки - крапки. Потім голівка пересувається на один крок ліворуч або праворуч і друкує наступний стовпець крапок, їх сукупність і утворює зображення. Інформація для рядка, що друкується., зберігається в спеціальній пам'яті принтера в закодованому вигляді. Кожній крапці рядка, що друкується, в пам'яті відповідає свій біт, в який схема управління друкуванням заносить 1, якщо крапку треба друкувати, і 0, якщо крапка не друкується. В кожному положенні друкувальної голівки удар по стрічці наносять тільки ті штирки, що відмічені в пам'яті кодом 1.

Струминні принтери зображення одержується шляхом нанесення на папір рідкого тонера, який виприскується через форсунки на папір. Такі принтери бувають кольорові.

Лазерні принтери забезпечують найвищу швидкість і найкращу якість друку. Принцип дії: лазерний промінь електризує поверхню друкуючого барабана. Ступінь електризації залежить від вигляду зображення, яке потрібно друкувати. Швидкість друкування цих принтерів досягає 20 сторінок за хв. Друкування цих принтерів може бути чорно-білим і кольоровим.

Сканери

Сканери призначені для введення в комп'ютер графічних об'єктів (малюнків, фотографій та ін.). Графічні об'єкти можна вводити за допомогою графічних редакторів, однак сканери роблять це швидше і якісніше. Принцип дії сканера ґрунтується на перетворенні зображення в електричні сигнали, а саме: зображення (фотографія) накладається на поверхню, під якою встановлюється лінійка фотоприймальних елементів. Лінійка фото приймальних елементів з освітлювачем сканує по зображенню і далі світлові сигнали перетворюються в електричні. Таким чином, в комп'ютері створюється "електронна копія" фотографії.

Сканери є: ручні., планшетні, роликові, проекційні. При використанні ручних сканерів користувач сам переміщує сканер по поверхні зображення. За один прохід вводиться смуга зображення, шириною 105 мм. Проходи робляться доти, поки не буде введене все зображення. В роликових сканерах зображення на аркуші паперу формату А4 протягується через сканер, після зчитування аркуш викидається зі сканера,

Проекційні сканери використовують в основному для введення проекцій тривимірних предметів. В планшетних сканерах лист із зображенням лягає на спеціальну поверхню. Дані здійснюється автоматичне сканування всього зображення і введення його в комп'ютер. В деяких сканерах цього типу вбудовані автоподавачі паперу. Це забезпечує введення зображення з кількох листів без втручання користувача. Цей тип сканерів є найуживанішим. На даний момент часу великою популярністю користуються багатофункціональні (МФУ) пристрої (МФУ - многофункциональное устройство). Свою назву вони отримали через те, що окрім друку, вони ще можуть виконувати інші функції, як то сканування, копіювання, факс, тощо. Багатофункціональні пристрої можуть бути як струменеві, так і лазерні. У великих же офісах популярністю користуються не струменеві, а лазерні багатофункціональні пристрої. Ресурc роботи картриджа у якого 50-200 тис. сторінок.

Плотери (графобудівники) - це пристрої, що виводять з комп'ютера, призначені для зображення графіків, діаграм, креслень на папері. Існує розподіл плотерів на фрикційні, планшетні, барабанні. Найчастіше це широкоформатний, струменевий принтер, зорієнтований на друк аркушів формату А0, А1, А2, А3, А4. Використовується для друку як у чорно-білому, так і в кольоровому варіантах, креслень, схем, карт, рекламних плакатів, цінників великого формату (наприклад: на вікнах супермаркетів).

27. Центральний процесор

Усіма блоками комп'ютера керує центральний процесор (ЦП). Він також виконує всі програми. Це компактний модуль (розміром близько 5 х 5 х 0,3 см), що вставляється в гніздо на материнській платі. Напівпровідниковий кристал сучасного процесора містить мільйони чи навіть мільярди транзисторів.

Центральний процесор -- основний компонент комп'ютера, призначений для керування всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над даними.

Екскурс в історію. Процесори перших комп'ютерів були громіздкими, займали цілі шафи і навіть кімнати та складалися з багатьох компонентів. На початку 1970-х років завдяки прориву в технології створення великих і надвеликих інтегральних схем стало можливим розташувати всі компоненти центрального процесора в одному напівпровідниковому пристрої. З'явилися так звані мікропроцесори. Наразі терміни «мікропроцесор» і «процесор» є синонімами, проте так було не завжди. Звичайні (великі) та мікропроцесорні ЕОМ співіснували протягом 10-15 років, і лише на початку 1980-х років мікропроцесори витіснили своїх старших братів. Саме перехід на мікропроцесори створив передумови для появи персональних комп'ютерів.

Сьогодні серед виробників процесорів лідирують дві компанії -- Intel Corporation та Advanced Micro Devices (AMD). Можливості комп'ютера великою мірою залежать від характеристик процесора, насамперед від його продуктивності, яку зазвичай оцінюють за тактовою частотою та за кількістю ядер -- головних обчислювальних модулів.

Тактова частота визначає, скільки елементарних операцій (тактів) процесор виконує за секунду, і вимірюється в мегагерцах (1 МГц = 106 Гц) та гігагерцах (1 ГТц =109 Гц).

Багатоядерний процесор може мати два чи більше обчислювальних ядер на одному процесорному кристалі або в одному корпусі. Сучасні багатоядерні процесори мають 2 або 4 ядра (планується випуск 8-ядерних зразків) з тактовою частотою кожного від 1,66 до 3,2 ГГц. На певних операціях двоядерний процесор забезпечує підвищення продуктивності майже на 80 %, позаяк дає змогу виконувати кілька завдань одночасно.

Як ви вже знаєте, процесор сприймає й обробляє інструкції, написані машинною мовою. Вони можуть мати різну довжину (8, 16, 32, 64 розряди). Найбільшу послідовність розрядів (бітів), яку процесор може обробляти одночасно, називають машинним словом. Залежно від довжини машинного слова розрізняють 8-, 16-, 32- та 64-розрядні процесори.

Ще одна важлива характеристика процесора -- набір команд, який він «розуміє» та може виконувати. Процесори, на основі яких створюють IBM PC-сумісні комп'ютери, виконують однаковий набір команд. Процесори, на основі яких створюють інші комп'ютери, наприклад Apple фірми Macintosh, мають свій набір команд, і написані для них програми не працюють на IBM PC-сумісних комп'ютерах.

28. Відеоадаптер та аудіоадаптер комп'ютера

Аудіоадаптер (Sound Blaster або звукова плата) - це спеціальна електронна плата, яка дозволяє записувати звук, відтворювати його і створювати програмними засобами за допомогою мікрофона, навушників, динаміків, вбудованого синтезатора та іншого обладнання.

Аудиоадаптер містить в собі два перетворювача інформації:

аналого-цифровий, який перетворює безперервні (тобто, аналогові) звукові сигнали (мова, музику, шум) в цифровий двійковий код і записує його на магнітний носій;

цифро-аналоговий, що виконує зворотне перетворення збереженого в цифровому вигляді звуку в аналоговий сигнал, який потім відтворюється за допомогою акустичної системи, синтезатора звуку або навушників.

Професійні звукові плати дозволяють виконувати складну обробку звуку, забезпечують стереозвучание, мають власне ПЗУ з зберігаються в ньому сотнями тембрів звучань різних музичних інструментів. Звукові файли зазвичай мають дуже великі розміри. Так, трихвилинний звуковий файл зі стереозвучанням займає приблизно 30 Мбайт пам'яті. Тому плати Sound Blaster, крім своїх основних функцій, забезпечують автоматичне стиснення файлів.

Область застосування звукових плат - комп'ютерні ігри, навчальні програмні системи, рекламні презентації, «голосова пошта» (voice mail) між комп'ютерами, озвучування різних процесів, що відбуваються в комп'ютерному обладнанні, таких, наприклад, як відсутність паперу в принтері і т.п.

Відеоадаптер

Відеоадаптери значно відрізняються за ціною і по послугах користувачеві можливостям. Існують відеоадаптери, орієнтовані на художників, любителів комп'ютерних ігор, комп'ютерних дизайнерів і простих людей. Нижче наведемо короткі відомості про адаптери. Ось три основні характеристики відеоадаптера:

обсяг пам'яті;

наявність графічного мікропроцесора GPU (Graphics Processing Unit);

тип адаптера.

Комп'ютерна графіка вимагає наявності спеціальної пам'яті, окремої від основної пам'яті комп'ютера. Таку пам'ять називають Video RAM, або просто VRAM. Чим більше об'єм пам'яті, тим більше кольорів може відображати дисплей і тим вище може бути його дозвіл, тим більше цікавих зображень ми можемо побачити на екрані. Коли я працюю на комп'ютері, то замість кави (зазвичай всі програмісти працюють з сигаретою і чашкою кави) я п'ю натуральний сік, який для мене вичавлює соковижималка zelmer.

Об'єм пам'яті відеоадаптерів коливається від 0 Мбайт (повна відсутність пам'яті) до 512 Мбайт і вище. Велика пам'ять видеоадаптерам не потрібна. Зазвичай ПК бувають оснащені відеопам'яттю об'ємом від 16 Мбайт до 128 Мбайт.

Графічні адаптери з пам'яттю в 0 Мбайт «ділять» відеопам'ять з основною оперативною пам 'яттю комп'ютера. Іншим показником потужності відеоадаптера буде наявність у нього власного графічного мікропроцесора GPU (Graphics Processing Unit). Цей мікропроцесор призначений для графічних операцій і працює незалежно від головного мікропроцесора, що значно прискорює роботу, і тому на екрані все просто літає.

І нарешті, багато залежить від того, яким чином графічний адаптер підключається до материнської плати. Кращі моделі під'єднуються за допомогою порту AGP, що відкриває для відеоадаптера прямий доступ до мікропроцесора і системної пам'яті. Найвідсталіші моделі відеоадаптерів - це моделі, вбудовані в материнську плату. Але навіть у такому випадку є можливість встановити кращий відеоадаптер і за допомогою програми BIOS setup відключити більш слабкий відеоадаптер, вбудований в материнську плату.

Чим більше об'єм пам'яті відеоадаптера, тим більш високий дозвіл він може забезпечити і тим більше кольорів зможе відображати при цьому дозволі.

Якщо ваш комп'ютер оснащений накопичувачем DVD. то вам буде потрібно відеоадаптер, здатний відображати на моніторі зображення DVD. На таких адаптерах зазвичай є вихід стандарту S-Video. дозволяє підключити до комп'ютера телевізор для перегляду фільмів на великому екрані.

Відеоадаптери часто позначають різними абревіатурами. Найпопулярніша з них - VGA (Video Gate Array - відеовентільная матриця або Video Graphics Array - матриця відеографіки).

29. Пам*ять комп*ютера

Розрізняють два основні види пам'яті - внутрішню і зовнішню. До складу внутрішньої пам'яті входить оперативна пам'ять, кеш-пам'ять і постійна пам'ять.

Постійна пам'ять (ПЗП) -- незалежна пам'ять, використовується для зберігання даних, які ніколи не змінюються. З ПЗП можна тільки читати інформацію. У ПЗП записують програми управління роботою самого процесора (управління дисплеєм, клавіатурою, принтером, зовнішньою пам'яттю, програми запуску і зупинки комп'ютера, тестування пристроїв). Оперативна пам'ять - це основна пам'ять, яка призначена для зберігання оперативних даних і програм, що виконуються (дані і програми зберігаються в пам'яті, поки комп'ютер працює, після вимкнення живлення комп'ютера весь простір оперативної пам'яті очищується). Сукупність оперативної пам'яті утворюють комірки, кожна з яких призначена для збереження даних обсягом один байт. Обсяг оперативної пам'яті сучасних комп'ютерів, як правило, становить 512 і більше Мбайт. Кеш-пам'ять - це супершвидка пам'ять, в якій зберігається інформація, що необхідна процесору. Кеш-пам'ять виконує проміжне збереження даних під час обміну між центральним процесором і оперативною пам'яттю. Вона призначена для підвищення швидкості інформаційного обміну загалом. Флеш-пам'ять - це пам'ять комп'ютера, яку можна перезапису-вати. Нараховується сім типів пристроїв на основі флеш-пам'яті. Сьомий різновид - USB-пам'ять, яка практично витіснила 3,5-дюймові гнучкі диски. За формою USB-пам'ять частіше за все нагадує брелок, у якому розташована одна або дві мікросхеми пам'яті і USB-контролер. Для того, щоб працювати з USB-пам'ятю, достатньо мати комп'ютер з ОС Windows і USB-портом, щоб підключити до нього USB-пам'ять.

Зовнішня пам'ять призначена для тривалого зберігання програм і даних, і цілісність її вмісту не залежить від того, включений або вимкнений комп'ютер.

До складу зовнішньої пам'яті комп'ютера входять: накопичувачі на жорстких магнітних дисках; накопичувачі на гнучких магнітних дисках; накопичувачі на компакт-дисках; накопичувачі на магнітооптичних компакт-дисках; накопичувачі на магнітній стрічці (стримери), флеш і ін.

Гнучкий магнітний диск (дискета, або флопі-диск) - це невеликий гнучкий диск, що міститься в спеціальному пластмасовому конверті, який захищає диск від фізичних пошкоджень.

Першим оптичним носієм інформації став диск CD-ROM (Compact Disk - Read Only Memori - компакт-диск, що призначений тільки для читання за допомогою лазерного променя). Ємність пам'яті одного CD-ROM становить близько 650 Мб.

Є кілька різновидів дисків оптичної технології. Крім технології (стандарту) CD-ROM, застосовують: технологію CD-R, яка дозволяє однократний запис даних на диск і безмежне їх читання; технологію CD-E - дозволяє повторно записувати інформацію на диск подібно гнучкому диску (витирати і перезаписувати дані); технологію CD-RW - дає можливість безмежної кількості перезапису і читання даних із диска.

На зміну застарілій технології CD прийшла технологія DVD (Digital Versatile Disk - цифровий універсальний диск). Диск DVD відрізняється від CD перш за все ємністю (до 15 Гбайт) і швидкістю роботи (до 72х). Серед інших відмінностей від CD - двошаровість і двосторонність. Число робочих сторін диска - SS (односторонні), DS (двосторонні). Технологія (стандарт) DVD передбачає використання дисків DVD-Video, DVD-ROM, DVD-Audio, DVD-R, DVD-ROM.

FMD ROM - накопичувані третього тисячоліття. Американська компанія C3D оголосила про створення нового типу носія інформації FMD ROM (fluorescent multilayer disk), тобто флуоресцентного багатошарового диска. Ця перспективна розробка, як сподіваються її винахідники, після свого виходу має замінити всі відомі на сьогодні пристрої збереження інформації: магнітні диски (проіснували більш як тридцять років); CD-ROM (проіснували майже двадцять років); DVD (проіснували кілька років).

Жорсткий магнітний диск (Hard Disk - вінчестер) становить одне ціле з ПЕОМ, тобто є незмінним. Однак останнім часом з'явились і змінні жорсткі диски. Інформаційна ємність жорстких дисків у нинішній час становить від 40 і більше ГБайт.

30. Монітор комп*ютера

Монітор - це пристрій висновку графічної й текстової інформації у формі, доступної користувачеві. Монітори входять до складу будь-якої комп'ютерної системи. Вони є візуальним каналом зв'язку з усіма прикладними програмами й стали життєво важливим компонентом при визначенні загальної якості й зручності експлуатації всієї комп'ютерної системи.

Монітор подає інформацію візуально за допомогою тексту та графіки. Частина монітору, на якій відображається інформація, називається екран. Як і телевізійний екран, комп'ютерний екран може відображати статичні зображення або відео.

Є два основні типи моніторів: ЕПТ (електронно-променева трубка) і новіший РК-монітор (рідкокристалічний). Обидва типи надають чітке зображення, але перевага РК-моніторів в тому, що вони тонші та легші. Сучасні комп'ютерні монітори бувають кількох типів:

на основі електронно-променевої трубки (CRT).

рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD)

плазмові

проекційні

OLED-монітори

Плазмові і проекційні монітори використовують там, де потрібен великий розмір екрану (діагональ метр і більше).

31. Склад внутрішньої пам'яті комп'ютера

Внутрішня память - це швидкодіюча електронна пам'ять, розміщена на материнській платі.

Постійна пам'ять (ПЗП або ROM - англ. Read Only Memory -- пам'ять тільки для читання) -- швидкодіюча енергонезалежна пам'ять, призначена для зберігання інформації, що не змінюється під час виконання програм. Ця пам'ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп'ютера при ввімкненні - POST (англ. Power-On Self Test -- самоперевірка при ввімкненні енергії) та базову систему введення-виведення - BIOS (англ. Basic Input/Output System).

Особливістю постійної пам'яті є те, що дані, які в ній містяться, не зникають при вимкненні живлення комп'ютера. Постійна пам'ять виготовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на системній платі.

Оперативна пам'ять (ОЗП - оперативний запам'ятовуючий пристрій, або RAM - Random Access Memory -- пам'ять із довільним доступом) - швидкодіюча пам'ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки. Вона розміщена на системній платі і розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім'я (адресу). Процесор у будь-який момент часу може звернутися до будь-якої комірки оперативної пам'яті для зчитування або запису даних.

Ємність оперативної пам'яті становить від кількох сотень мегабайтів до кількох гігабайтів. Для сучасної оперативної пам'яті швидкість обміну даними між нею і процесором - понад 10 гігабітів за секунду.

Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оперативною пам'яттю використовують кеш-пам'ять (англ. cache memory - пам'ять про запас). У ній робиться своєрідний запас даних, до яких може звернутися процесор під час подальшої роботи. Розрізняють кеш-пам'ять першого рівня (ємність 32 кілобайти), другого рівня (ємність 6 мегабайтів і більше) і третього рівня (ємність більше 8 мегабайтів). Кеш-пам'ять першого і другого рівня розміщують у складі мікросхеми процесора, третього рівня, як правило, - на системній платі.

32. Накопичувачі на жорстких магнітних дисках

НЖМД - це основний пристрій для довготривалого збереження великих об'ємів даних та програм. Інші назви: жорсткий диск, вінчестер, HDD (Hard Disk Drive). Ззовні, вінчестер являє собою плоску герметично закриту коробку, всередині якої знаходяться на спільній осі декілька жорстких алюмінієвих або скляних пластинок круглої форми, власне на яких зберігаються записані дані. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини (крім крайніх) за допомогою блоку спеціальних магнітних головок. Кожна головка знаходиться над робочою поверхнею диска на відстані 0,5-0,13 мкм. Пакет дисків обертається безперервно і з великою частотою (4500-10000 об/хв), тому механічний контакт головок і дисків недопустимий.

Запис даних. При зміні сили струму, що проходить через головку, відбувається зміна напруженості динамічного магнітного поля в щілині між поверхнею та головкою, що приводить до зміни стаціонарного магнітного поля феромагнітних частин покриття диску. Операція зчитування відбувається у зворотному порядку. Намагнічені частинки феромагнітного покриття спричиняють електрорушійну силу самоіндукції магнітної головки.

У накопичувачі може бути до десятьох дисків. Їх поверхня розбивається на кола, що називаються доріжками (track). Кожна доріжка має свій номер. Доріжки на диску розбиті на сектори (нумерація починається з одиниці). Сектор займає 571 байт. Сектори й доріжки утворюються під час форматування диска. Форматування виконує користувач за допомогою спеціальних програм. Ніяка інформація не може бути записана на неформатований диск. Жорсткий диск може бути розбитий на логічні диски. Це зручно, оскільки наявність декількох логічних дисків спрощує структуризацію даних, що зберігаються на жорсткому диску.

Існує величезна кількість різноманітних моделей жорстких дисків багатьох фірм, таких як Seagate, Maxtor, Quantum, Fujitsu і т.д. Щоб забезпечити сумісність вінчестерів, розроблено стандарти на їх характеристики, які визначають номенклатуру з'єднувальних провідників, їх розміщення в перехідних роз'ємах, електричні параметри сигналів. Найпоширенішими нині є стандарти інтерфейсів IDE (Integrated Drive Electronics) або ATA та більш продуктивні EIDE (Enhanced IDE) і SCSI (Small Computer System Interface). Саме характеристики цих інтерфейсів, за допомогою яких вінчестери зв'язані з материнською платою, у значній мірі визначають продуктивність сучасних жорстких дисків. Серед інших параметрів, що впливають на швидкодію HDD слід відзначити такі:

1.швидкість обертання дисків 4.час затримки

2.ємність кеш-пам'яті………………………….5.швидкість обміну

3.середній час доступу

33. CMOS пам`ять

CMOS-пам'ять це вид пам'яті персонального комп'ютера, виконаний на компламентарних (додаткових) металоксидних напівпровідниках CMOS (Complementary Metalic Oxide Semiconductor).

Використовується для довгострокового зберігання параметрів конфігурації ПК (розмір ОЗУ, тип НГМД та ін.), результатів діагностики при початковім завантаженні, для відліку реального часу(дата, час,пароль). Працює від незалежного джерела живлення (батареї або акумулятора), встановленого на материнській платі. Стандартний обсяг -- 128 байт.Це напівпостійна пам `ять.

Іноді називають КМОП-пам'ять.

34. Накопичувачі на гнучких магнітних дисках

НГМД або дисковод вмонтований у системний блок. Гнучкі носії для НГМД випускають у вигляді дискет (інша назва флопі-диск). Власне носій - це плоский диск зі спеціальної, достатньо міцної плівки, покритий феромагнітним шаром і поміщений у захисний конверт із рухомою засувкою у верхній частині. Дискети використовуються, в основному, для оперативного перенесення невеликих об'ємів інформації з одного комп'ютера на інший. Дані, записані на дискеті можна захистити від стирання чи перезапису. Для цього потрібно пересунути маленьку захисну засувку в нижній частині дискети таким чином, щоб утворилося відкрите віконце. Для того, щоб дозволити запис цю засувку слід перемістити назад і закрити віконце.

Лицьова панель дисководу виведена на передню панель системного блоку, на якій розташовані кишенька, закрита шторкою, куди вставляють дискету, кнопка для виймання дискети та лампочка-індикатор. Дискета вставляється у дисковод верхньою засувкою вперед, її потрібно вставити у кишеню накопичувача і плавно просунути вперед до звуку щиглика. Правильний напрямок вставляння дискети помічено стрілкою на пластиковому корпусі. Щоб вийняти дискету з накопичувача, потрібно натиснути на його кнопку. Світловий індикатор на дисководі показує, що пристрій зайнятий (якщо лампочка світиться, виймати дискету не рекомендується). На відміну від жорсткого диска, диск у НГМД приводиться в обертання тільки за командою на читання або запис, в інший час він перебуває у спокої. Головка читання-запису під час роботи механічно контактує з поверхнею дискети, що призводить до швидкого зношування дискет.

Поверхня гнучкого диску розбивається на доріжки, які у свою чергу розбиваються на сектори. Сектори й доріжки утворюються під час форматування дискети. Зараз дискети поставляються відформатованими.

Основними параметрами дискети є технологічний розмір (у дюймах), щільність запису та повна ємність. За розмірами розрізняють 3,5-дюймові дискети та 5,25-дюймові дискети (зараз вже не використовуються). Щільність запису може бути простою SD (Single Density), подвійною DD (Double Density) та високою HD (High Density). Стандартна ємність 3,5-дюймової дискети - 1,44 Мбайт, можливим є використання дискет ємністю 720 Кбайт. На теперішній час стандартом є дискети розміром 3,5 дюйма, високої щільності HD, що мають ємність 1,44 Мбайта.

Під час користування дискетою слід дотримуватися таких правил:

не торкатись робочої поверхні дискети;

не вигинати дискету;

не знімати металічну засувку, забруднена дискета може пошкодити голівки ;

зберігати дискети подалі від джерела магнітних полів;

перед використанням перевірити дискету на наявність вірусів за допомогою антивірусної програми.

35. Оперативна пам'ять (англ. Random Access Memory

Оперативна пам'ять (англ. Random Access Memory, дослівно -- пам'ять з довільним доступом, первинна пам'ять) -- пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM.

Типи

Протилежністю до пам'яті з довільним доступом є пам'ять з послідовним доступом. При довільному доступі, пам'ять організована таким чином, що в будь-яку мить можна отримати значення, записане в будь-якій комірці пам'яті, не переглядаючи інші комірки. При пам'яті з послідовним доступом, яка реалізується, наприклад, на магнітній стрічці, для доступу до певного елемента пам'яті потрібно прокрутити стрічку, зчитуючи інші елементи.

Види ЗПДД (запам'ятовуючий пристрій з довільним доступом) :

Напівпровідникова статична (SRAM) -- комірками є напівпровідникові тригери. Переваги -- невелике енергоспоживання, висока швидкодія. Відсутність необхідності проводити «регенерацію». Недоліки -- малий обсяг, висока вартість. Нині широко використовується як кеш-пам'ять процесорів у комп'ютерах.

Напівпровідникова динамічна (DRAM) -- кожна комірка є конденсатором на основі переходу КМОН-транзистора. Переваги -- низька вартість, великий обсяг. Недоліки -- необхідність періодичного прочитування і перезапису кожної комірки -- т.з. «регенерації», і, як наслідок, зниження швидкодії, велике енергоспоживання. Процес регенерації реалізується спеціальним контролером, встановленим на материнській платі або в центральному процесорі. DRAM зазвичай використовується як оперативна пам'ять (ОЗП) комп'ютерів.

36. Накопичувачі на оптичних дисках

Оптичний диск -- носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя. Накопичувачі на оптичних носіях в основному призначені для вводу великих об'ємів інформацію в комп'ютер. Вони розділяються на наступні групи:- CD-ROM- пам'ять тільки для читання на компакт-диску. Запис інформації проводиться на етапі фабричного виготовлення диска і потім вона змінюватися не може.- CD-R- компакт-диск, що дозволяє запис. Випускається промисловістю в вигляді пустої болванки з сформованими доріжками для запису. Дозволяє проводити однократний запис на комп'ютері. Після запису інформація змінюватися або доповнюватися не може.- CD-RW - компакт-диск, що дозволяє перезапис.- DVD-ROM - пам'ять тільки для читання на цифровому універсальному диску.- DVD-R - цифровий універсальний диск, що дозволяє однократний запис.- DVD-RAM або DVD-RW, цифровий універсальний диск з довільним звертанням, або, інакше, цифровий універсальний диск, що дозволяє багатократний запис та читання.

37. Постійна пам'ять

Постійна пам'ять - комп'ютерна пам'ять для тривалого зберігання даних; призначена тільки для зчитування; може бути частиною внутрішньої або зовнішньої пам'яті (напр., CD-ROM). Особливістю постійної пам'яті є те, що дані, які в ній містяться, не зникають при вимкненні живлення комп'ютера. Постійна пам'ять виготовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на системній платі. Дані в постійну пам'ять заносяться у процесі її виготовлення. Розрізняють мікросхеми постійної пам'яті без можливості перепрограмування і з можливістю багаторазового перепрограмування.

38. Клавіатура комп'ютера

Клавіатура -- сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій. Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія. Основні типи клавіатур за призначенням - музичні та алфавітно-цифрові. Комп'ютерні клавіатури містять 101 клавішу або більше. Також все частіше вбудовуються додаткові кнопки. На комп'ютерній клавіатурі будь-яке натиснення та відпускання клавіші спричинює посилання сигналу до комп'ютера. Кожній такій дії відповідає окремий цифровий код. В залежності від способу передачі сигналу клавіатури звуться дротові та бездротові.

39. BIOS та її роль

BIOS -- є набором спеціальних підпрограм, які використовуються комп'ютерами для ініціалізації компонентів персональної платформи, необхідних для її первинного завантаження та подальшої роботи. Такими є процесор, системна логіка (чіпсет), оперативна пам'ять, клавіатура, відеокарта та інші. Фактично, це -- перше програмне забезпечення, що виконується процесором. Оскільки на початковому етапі завантаження комп'ютера зовнішні пристрої недоступні, BIOS, в загальному випадку, зберігається незалежним від живлення персональної платформи чином -- в NVRAM-пам'яті. Для цього, як правило, використовується одна або декілька спеціальних мікросхем -- пристроїв постійного зберігання даних, які розташовані на системній платі.

40. Системна плата комп'ютера

Материнська плата-- основна плата системного блоку, на якій містяться основні компоненти комп'ютера. Головне завдання материнської плати -- об'єднати і забезпечити спільну роботу складових частин комп'ютера за допомогою сукупності мікросхем (Чіпсет). Конструктивно материнська плата представляє собою печатну плату площею 100-150кв.,см, на якій розміщено велика кількість різноманітних мікросхем, роз'ємів та інших елементів. На системній платі безпосередньо розміщені: · Роз'єм для підключення мікропроцесора; · Набір системних мікросхем (чіпсет), що забезпечують роботу мікропроцесора та інших вузлів машини; · Мікросхема постійного запам'ятовуючого пристрою, що містить програми базової системи вводу-виводу (BIOS); · Мікросхема енергонезалежної пам'яті (від акумулятора на МП) по технології виготовлення називаєма CMOS; · Мікросхема кеш-пам'яті 2-го рівня; · Роз'єми для підключення модулів оперативної пам'яті; · Набір мікросхем та роз'ємів для системних, локальних та периферійних інтерфейсів; · Мікросхеми мультимедійних пристроїв.

41. Зовнішня пам'ять комп'ютера

Зовнішня пам'ять (ЗПП) призначена для тривалого збереження прогарам та даних, і цілісність її змісту не залежить від того, увімкнений комп'ютер чи ні. На відміну від внутрішньої, не має постійного зв'язку з процесором.

Да складу ЗПП комп'ютера входять:

-накопичувачі на жорстких магнітних дисках

-накопичувачі на компакт-дисках.

Накопичувач на жорстких магнітних дисках, або вінчестер, -- пристрій пам'яті великої ємності, в якому носіями інформації є круглі алюмінієві пластинки - платери, обидві поверхні яких покриті шаром магнітного матеріалу.

Робочі поверхні платерів розділені на кільцеві концентричні доріжки, а доріжки -- на сектори. Поверхня платера має магнітне покриття. Запис здійснюється магнітним способом. Вінчестери мають велику ємність: від десятків, до сотень ГБайт.

Вінчестер зв'язаний з процесором через контролер жорсткого диска.

Накопичувач на компакт-дисках складається з прозорої полімерної основи діаметром 12 см і товщиною 1 мм, один бік якої покритий тонким алюмінієвим шаром, захищеним від пошкоджень шаром лаку. Двійкова інформація зображується послідовним чергуванням заглиблень і основного шар. Ємність CD до 700 МБайт.

На відміну від магнітних, компакт-диски мають не множину кільцевих доріжок, а одну -- спіральну. Внаслідок цього кутова швидкість обертання диска н постійна.

Для роботи з CD потрібно підключити до комп'ютера накопичувач CD.

Ділянки CD, на яких записані символи «0» і «1», відрізняються коефіцієнтом відбиття лазерного променя, який посилає накопичувач CD. Ці відмінності сприймаються фотоелементом, і загальний сигнал перетворюється у відповідну послідовність 0 та 1.

Крім CD, нині дуже поширені цифрові відеодиски DVD. Вони мають той самий розмір, що і звичайні CD, але вміщують від 4,7 до 32 ГБ даних, що пов'язано з переходом синього променя лазера до червоного, який має меншу довжину хвилі.

Записувані оптичні накопичувачі:

Записуючий накопичувач CD-R, може поряд із читанням звичайних компакт-дисків один раз записувати інформацію. Ємність - 700 Мб.

Накопичувач CD-RW, дає змогу виконувати багатократний запис і зчитування інформації. Ємність - 700 Мб.

Накопичувач DVD, дозволяє виконувати тільки багатократне зчитування. Ємність 6 Гб.

Накопичувач DVD-R, дає змогу здійснювати однократний запис і багатократне зчитування. Є. -- 6 Гб.

Накопичувач DVD-RW, дозволяє виконувати багатократний запис і багатократне зчитування. Є. -- 6 Гб.

42. Маніпулятори

Маніпулятори (мишка, джойстик і тд.) -- спеціальні пристрої для управління курсором.

Миша -- її рухи перетворюються на відповідні рухи курсора по екрану дисплея.

Джойстик -- це стержень-ручка, відміна якого від вертикального положення призводить до переміщення курсора у відповідному напрямі по екрану монітора. Часто використовується у тренажерах і комп'ютерних іграх. У деяких моделях у джойстик монтується датчик тиску. Тоді чим більшу силу застосовує користувач, тим швидше рухається курсор по екрану дисплея.

Трекбол -- невелика коробка з кулею, вмонтована у верхню частину корпуса. Користувач рукою обертає кулю і пересуває відповідно курсор.

Дигитайзер -- пристрій для перетворення готових зображень (креслень, мап) у цифрову форму. Це плоска панель -- планшет, що розміщується на столі, і спеціальний інструмент -- перо, за допомогою якого вказується позиція на планшеті. При пересування пера по планшету фіксуються його координати.

43. Флеш-пам'ять

Постійна пам'ять, що перепрограмовується (flash memory), -- енергозалежна пам'ть, що дає змогу багаторазово перезаписувати свій зміст із зовнішнього носія. По-перше у постійну пам'ять записують програму управління роботою власне процесора. У ПЗП містяться програми управління дисплеєм, принтером, зовнішньою пам'яттю, програми запуску і зупинки комп'ютера, тестування пристроїв.

Найважливішою мікросхемою постійної пам'яті є модуль BIOS.

BIOS -- сукупність програм, призначених для:

автоматичного тестування пристроїв після включення живлення;

завантаження операційної системи в оперативну пам'ять.

Роль BIOS така: з одного боку це невід'ємний елемент апаратури, а з іншого -- важливий модуль будь-якої операційної системи.

Різновидом постійної ЗП є CMOS RAM.

CMOS RAM -- пам'ять з невисокою швидкодією та мінімальним енергоспоживанням від батарейки; використовується для збереження інформації про конфігурацію і склад устаткування комп'ютера, а також про режими його роботи.

Зміст CMOS змінюється спеціальною програмою Setup, яка міститься в BIOS.

44. Поняття програмного забезпечення та його класифікація

Операційна система -- комплекс програм, що забезпечує управління апаратними засобами комп'ютера; організує роботу з файлами і прикладним програмним забезпеченням; здійснює введення і виведення даних.

Загальними словами, операційна система -- це перший і основний набір програм, що завантажується в комп'ютер. Крім вищевказаних функцій ОС може здійснювати й інші, наприклад надання загального інтерфейсу користувача(UI) і т. п.

Сьогодні найвідомішими операційними системами є ОС сімейства Microsoft Windows і UNIX-подобні системи -- Linux, *BSD, Mac OS X

Найвідоміші операційні системи

* CP/M

* MS-DOS

* Microsoft Windows

* Mac OS X

* BeOS

Родина Юнікс (UNIX)

* BSD

* Лінукс (Linux)

o Debian

o Fedora

o Gentoo

o Knoppix

o MandrakeLinux

o Slackware

o SUSE

o Yoper

Операційні системи, повністю написані на асемблері

* MenuetOS

Базові поняття

* Файлова система (File System)

* Основна система вводу-виводу (BIOS)

ПЗ -- це логічне продовження технічних засобів. Сфера застосування конкретного комп'ютера визначається створеним для нього ПЗ.

Його класифікують за такими ознаками:

рівнями взаємодії програм (базовий, системний, службовий, прикладний);

способом розповсюдження (комерційне, безкоштовне, вільне, відкрите, умовно безкоштовне, позаринкові, пропрієтарне, ПЗ, що містить рекламу);

призначенням (системне, прикладне, інструментальне).

46. За рівнем взаємодії ПЗ поділяються на

1.Базовий рівень

Базовий рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення. Відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базове програмне забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається у спеціальних мікросхемах постійного запам'ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані записуються у ПЗП на етапі виробництва і не можуть бути змінені під час експлуатації.

2.Системний рівень

Системний рівень - є перехідним. Програми цього рівня забезпечують взаємодію інших програм комп'ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи. При під'єднанні до комп'ютера нового обладнання, на системному рівні повинна бути встановлена ??програма, що забезпечує для решти програм взаємозв'язок із пристроєм. Конкретні програми, призначені для взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами.

Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем. Завдяки йому, можна вводити дані у обчислювальну систему, керувати її роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби забезпечення користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та продуктивність роботи з комп'ютером.

...