Автоматизація технологічного процесу обробки економічної інформації у ПАТ КБ "ПриватБанк"

Історія розвитку та загальна інформація про ПриватБанк, його основні фінансові показники. Поняття, структура власності, види та властивості економічної інформації. Сутність та принципи автоматизації процесу системної обробки економічної інформації.

Рубрика Программирование, компьютеры и кибернетика
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 03.03.2015
Размер файла 1,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Ознайомлення з базою практики

1.1 Історія розвитку ПриватБанк

1.2 Загальна інформація про ПриватБанк

1.3 Основні фінансові показники

1.4 Структура Власництва

1.5 Структура власності ПриватБанк

2. Поняття, структура власності, види та властивості економічної інформації

2.1 Поняття економічної інформації

2.2 Види та властивості економічної інформації

3. Засоби формалізованого описання економічної інформації

3.1 Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації

4. Сутність системної обробки економічної інформації і нової інформаційної технології

5. Призначення автоматизованої системи обробки інформації

5.1 Структура систем обробки економічної інформації

6. Автоматизація технологічного процесу обробки економічної інформації

6.1 Основні етапи технологічного процесу автоматизованої обробки інформації

6.2 Сучасні засоби організації технологічних процесів збору, передачі, зберігання та обробки даних

6.3 Параметри технологічних процесів та визначення критеріїв якості технологічних процесів автоматизованої обробки даних

7. Автоматизовані банківські системи в Україні

8. Автоматизована обробка економічної інформації у ПриватБанк

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність проходження автоматизованої практики зумовлена необхідністю поглиблення та застосування на практиці теоретичних та практичних знань, яких набуті в процесі навчання; оволодіння сучасними формами та методами фінансової роботи, формування відповідальності при прийнятті управлінського рішення, вміння орієнтуватися в сучасних умовах ринкових перетворень України.

Метою переддипломної практики є збір, обробка та узагальнення аналітичного матеріалу для написання магістерської роботи.

Актуальність дослідження управління процесу кредитування у комерційному банку зумовлена тим, що важливим та актуальним для України є питання вдосконалення організаційно-економічних і правових засад ефективної кредитної діяльності вітчизняних банків. Спроможність останніх задовольняти суспільні потреби у позичкових коштах сприяє розвитку економіки країни. Від рівня ефективності кредитної діяльності банків значною мірою залежить стабільність банківської системи.

Об'єктом дослідження є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Джерела інформації - чинна нормативно-правова база, регулююча страхову діяльність, оприлюднена регулярна звітність ПАТ КБ «ПриватБанк», оперативні дані структурних підрозділів комерційного банку.

1. Ознайомлення з базою практики

ПриватБанк -- найбільший за розмірами активів український банк і лідер роздрібного банківського ринку України, зареєстрований 19 травня 1992 року, головний офіс у м. Дніпропетровськ.

Загальні активи ПриватБанку станом на 1 жовтня 2014 року становили 201,900 млрд. ПриватБанк володіє другою за чисельністю мережею відділень та найбільшою мережею банкоматів та терміналів. На кінець 2013 року в мережі працювало 8 210 банкоматів, 11 926 терміналів самообслуговування та 147 289 POS-терміналів. Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку включала в себе 3 216 відділень по всій Україні. ПриватБанк є найбільшим емітентом і еквайєром платіжних карток в Україні. На кінець 2013, банком емітовано понад 30 мільйонів карток. В 2013 році за даними НБУ доля ПриватБанку на ринку пластикових карт склала 51,5%, на ринку банкоматів -- 47%, на ринку POS-терміналів в торгових мережах -- 56%. Банку належить власна система грошових переказів «PrivatMoney» та найбільший в Україні інтернет-банкінг і платіжна система «Приват24». Також банк виступає екваєром електронної платіжної системи LiqPay. Чистий прибуток ПриватБанку у 2013 році склав 1,873 млрд, що на 22,22% більше ніж у 2012 році (1,532 млрд).

ПриватБанку належать дочірні банки в таких країнах як Грузія (ПриватБанк), Латвія (ПриватБанк), Португалія та Італія. За даними британського журналу The Banker, ПриватБанк утримує восьму позицію в рейтингу найбільших банків Центральної та Східної Європи та 332-у в рейтингу тoп-1 000 світових банків.

Співвласниками ПриватБанку є українські бізнесмени та олігархи, засновники фінансово-промислової групи «Приват» Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський, частка яких становить 37,02% та 36,50% відповідно. Іншим великим власником банку є компанія Triantial Investments Ltd зареєстрована в офшорній зоні на Кіпрі. Їй належить 16,79% акцій банку. Решта 9,67% володіють міноритарні акціонери (всього 42 особи).

Системно важливий банк 2015 року.

1.1 Історія розвитку

ПриватБанк є одним з перших приватних комерційних банків, створених в Україні. Рішення про створення ПриватБанку було прийнято на засіданні його засновників від 07 лютого 1992 року.

19 березня 1992 банк уже пройшов державну реєстрацію. Сергій Тігіпко був одним із засновників і першим головою Ради. На самому початку у ПриватБанку був тільки один офіс і кілька комп'ютерів. ПриватБанк був першим в Україні, хто представив пластикові карти і банкомати. ПриватБанк також був першою фінансовою організацією в Україні, що отримала міжнародний рейтинг. приватбанк автоматизація економічний інформація

У 1996 році він став повноправним членом Visa International -- платіжної системи і почав великомасштабну емісію пластикових карток.

У 1997 році ПриватБанк став першим українським банком, що отримав рейтинг Thomson BankWatch (міжнародне рейтингове агентство) і став повноправним членом платіжної системи Europay.

У 1998 році банк отримав свій рейтинг Fitch IBCA (міжнародне рейтингове агентство). У листопаді 1998 року банк виграв тендер і був обраний в якості обслуговуючого банку, уповноважених на виконання в Україні виплат швейцарського Фонду пам'яті жертв Голокосту.

У 1999 році ПриватБанк відкрив свою філію на Кіпрі. ПриватБанківське відділення в Нікосії стало першим українським філіалом банку встановленим за кордоном.

У 2000 році банк увійшов до групи банків, уповноважених виплачувати компенсації для українських громадян, які постраждали від нацистського переслідування в роки Другої світової війни. У 2000 році форма власності ПриватБанку змінилася -- 6 липня ПриватБанк прийняв рішення про реорганізацію банку з товариства з обмеженою відповідальністю в закрите акціонерне товариство. У зв'язку з цим, 4 вересня 2000 року був зареєстрований перший Статут Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» .

Значною подією в українській банківській системі був запуск у 2001 році системи «Приват24», проекту, що дав можливість клієнтам керувати своїми рахунками онлайн в режимі реального часу, виконувати регулярні платежі, переказ коштів і т. д.

У лютому 2002 року ПриватБанком випускаються мільйонна пластикова карта.

У 2003 році ПриватБанк був визнаний найкращим банком за якістю обслуговування клієнтів системою Western Union. У тому ж році банк отримав STP Excellence Award від Deutsche Bank, що підтвердив професіоналізм ПриватБанку в міжнародних розрахунках.

ПриватБанк став першим українським банком, що розмістив єврооблігації на суму 100 млн доларів США на європейському ринку. Крім того, ПриватБанк є першим в Україні, що отримав «B-» рейтинг агентства Standard & Poor's. Міжнародне рейтингове агентство Fitch присвоїло остаточний довгостроковий «B-» рейтинг єврооблігацій ПриватБанку.

За рішенням акціонерів на засіданні 30 квітня 2009 року діяльність банку була приведена у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства»: відповідні зміни були внесені до Статуту Банку асоціації, і акціонерні компанії тип був змінений з закритого для громадський. Крім того, назва банку було змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Ці зміни вступили в силу 21 липня 2009 року (Ліцензія Національного банку України № 22 від 29 липня 2009 року).

У 2010 році банк виступив ініціатором створення благодійної організації -- Всеукраїнський благодійний фонд «Допомагати просто!»

У 2014 році, під час проросійських виступів на сході і півдні України, ПриватБанк та особисто один з його найбільших акціонерів Ігор Коломойський зайняли активну проукраїнську позицію. Як наслідок, керівництво банку заявляло про тиск з боку Центробанку Росії на дочірній російський Москомприватбанк, який зрештою було вирішено продати.

1.2 Загальна інформація

ПАТ КБ «Приватбанк» -- найбільший український універсальний комерційний банк, що здійснює свою діяльність на основі ліцензії Національного Банку України № 22 від 05.10.2011 року, орієнтований на обслуговування приватних осіб і корпоративних клієнтів всіх форм власності, входить до складу семи системних банків України, має один з найбільших обсягів капіталу і чистих активів. У банківській системі України «Приватбанк» відноситься до групи нових комерційних банків, так званих банків «другої хвилі», на відміну від колишніх державних банків першої хвилі. За восьмилітній період свого існування банк добився лідируючих позицій на ринку банківських послуг України за рахунок збільшення частки ринку, підвищення ефективності діяльності, постійного підвищення надійності, збільшення конкурентоспроможності і комплексності надання банківських продуктів для своїх клієнтів. Досягти цього удалося спільною роботою згуртованого колективу банку на базі прогресивної системи менеджменту і передових банківських технологій. Заснований в 1992 році, комерційний банк «ПриватБанк» є лідером банківського ринку країни і найбільшим банком з вітчизняним капіталом.

Стратегія банку спрямована на перехід від обслуговування у відділеннях банку до ідеології навчання клієнтів використанню дистанційних інструментаріїв банківського обслуговування.

1.3 Основні фінансові показники

Активи банку станом на 3 квартал 2014 р. зменшилися до 201,900 млрд (з 214,490 млрд за підсумками 4 кварталу 2013 р.) -- це очевидно пов'язано зі складною політичною ситуацією в Україні. Власний капітал на 1 жовтня 2014-го склав 20,948 млрд, в тому числі статутний 18,101 млрд За 2013 р. банк отримав чистий прибуток у сумі 1,873 млрд, що на 340,632 млн (22,22%) більше ніж роком раніше (1,532) млрд. В 2011 чистий прибуток ПриватБанку становив 1,425 мільярда гривень.

1.4 Структура Власництва

Станом на 12 червня 2014 року структура власності є наступною:

Таб. 1.1

Власник Акцій

Відсоток акцій

1.Геннадій Боголюбов

37,0201%

2.Ігор Коломойський

36,5094%

3.Triantial Investments Ltd.

16,7926%

4.Міноритарні власники акцій

9.6779%

Компанія Triantial Investments Ltd. зареєстрована на Кіпрі у м. Лімасол. Вона, в свою чергу, належить компанії Fransiano Investments Limited, що зареєстрована в офшорній зоні на Британських Віргінських островах. Власниками міноритарних акцій ПриватБанку є 42 особи.

2. Поняття, структура та класифікація, види та властивості економічної інформації

2.1 Понятя, види та властивості економічної інформації

Поняття інформація походить від латинського слова «informatio», що означає викладення, повідомлення, пояснення факту, явища, події. У процесі вивчення інформації враховуються закономірнос­ті її створення, перероблення й використання в різних сферах діяльності.

Інформацію як продукт виробництва та використання відрізняє передусім предметна сфера. Вона дуже різноманітна та поділяється за видами діяльності: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова тощо.

Кожний вид інформації має свої технології оброблення, змістову цінність, форми представлення й відображення, вимоги до достовірності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.

Предметом подальшого розгляду буде бухгалтерська інформація, особливостями якої є:

· достовірність;

· повнота;

· цінність і актуальність;

· ясність;

· зрозумілість.

Економічна інформація (ЕІ) -- це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.

Вона кількісно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта через систему натуральних і вартіс­них показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками, напрями його розвитку та прийняття управлінських рішень. Іншими словами, економічна інформація -- це дані, що використовуються в управлінні об'єктом.

Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

· прогнозна -- пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;

· планово-договірна -- пов'язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.

· облікова -- пов'язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.

· нормативна -- пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.

· цінова -- охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).

· довідкова -- призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.

· таблична -- містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення.

За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:

первинна -- інформація, що надходить до об'єкта;

Первинна інформація -- інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв'язання задач;

внутрішня -- інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об'єкта;

зовнішня -- інформація, що виникає за межами об'єкта;

змінна -- інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.

умовно-стала -- інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

необроблена -- інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

· вхідна -- інформація, що вводиться до оброблення;

· похідна -- інформація заново створена;

· проміжна -- інформація, що надходить для чергового оброблення.

Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;

вихідна -- видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв'я­зання задач і використовується для управління об'єктом і прийняття ефективних управлінських рішень.

2.2 Структура власності

Таб.2.1(Статутний капітал)

Дата реєстрації випуску

05.08.2014

Номер свідоцтва про реєстрацію випуску

94/1/2014

Найменування органу, який зареєстрував випуск

НКЦПФР

Тип цінних паперів

Прості іменні

Форма випуску

Бездокументарна

Номінальна вартість акцій, грн

280,00

Кількість акцій, штук

64'645'500

Загальна номінальна вартість, грн

18'100'740'000,00

Частина в статутному капіталі, %

100,00

Таб.2.2 (Інформація про власників статутної частки в банку станом на 11.11.2014)

Пор. №

Учасники банку

Особи, які опосередковано володіють істотною часткою

Взаємозв'язки між учасниками банку та особами, які опосередковано володіють істотною часткою

Найменування юридичної особи/прізвище, ім'я, по батькові юридичної особи

Процент у становому капіталі

1

Боголюбов Геннадій Борисович

36,9781

-

-

2

Коломойський Ігор Валерійович

36,9781

-

-

3

ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД (TRIANTAL INVESTMENTS LTD)

16,2333

ФРАНСІАНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД (FRANSIANO INVESTMENTS LTD), місцезнаходження: Крагмуір Чамберс, П. С. 71. Роад Таун, Тортола, Британські Віргінські острови, ідентифікаційний код 632196

ФРАНСІАНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД (FRANSIANO INVESTMENTS LTD) володіє 100% статутного капіталу ТРІАНТАЛ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД (TRIANTAL INVESTMENTS LTD)

Найменування банку: Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк»

Поштова адреса банку: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50

* Інформація складена на підставі зведеного облікового реєстру, наданого депозитарієм 14.11.2014р.

Схема 2.1 (Схематичне зображення структури власності банку)

Таб.2.3 (Пакети акцій банку, що належать членам Наглядової ради)

Посада

Прізвище, ім'я, по батькові

Частка загальної кількості акцій, %

Голова Наглядової Ради

Боголюбов Геннадій Борисович

36,9781

Член Наглядової ради

Коломойський Ігор Валерійович

36,9781

Член Наглядової ради

Мартинов Олексій Георгійович

0,0000

3. Засоби формалізованого описання економічної інформації

3.1 Характеристика засобів формалізованого описання економічної інформації

Основу комп'ютерної IС становить інформаційна база (IБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовуваної при функціонуванні IС. Iнформаційна база має на меті забезпечити взаємообмін інформацією між структурними одиницями комп'ютерної IС, а також інформаційними системами різ­них рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаєм­ний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація і кодування -- це дві невіддільні частини одного процесу -- перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. У процесі згаданого перекладу вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід навести основні терміни й поняття, використовувані в цій області.

Класифікація -- поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

У процесі класифікації використовуються такі поняття:

Система класифікації -- сукупність методів і правил класифікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації -- елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації -- властивість або характеристика об'єк­та, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки -- якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання -- частина об'єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Ступінь класифікації -- етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікаційних угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації -- кількість ступенів класифікації.

Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних показників, які переробляються в IС за допомогою ЕОМ.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування -- створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єкту класифікації (або процес присвоєння об'єкту певного коду).

Код -- знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.

Алфавіт (абетка) коду -- система знаків, узятих для створення коду.

Основа коду -- число (кількість) знаків у алфавіті коду.

Цифровий алфавіт коду -- алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквений алфавіт коду -- алфавіт, знаками якого є літери природних мов (української, російської, англійської і т. ін.).

Буквено-цифровий (змішаний) алфавіт коду -- алфавіт, знаками якого є літери природних мов та цифри.

Розряд коду -- позиція знака в коді.

Довжина коду -- кількість знаків у коді без урахування пропусків (прогалин).

Структура коду -- умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.

Контрольне число -- розрахункове число, яке використовується для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування -- присвоєння закодованому класифікаційному угрупованню або закодованому об'єкту нового коду.

Перекодувальні таблиці -- таблиці взаємної відповідності кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним утіленням класифікації і кодування є класифікатор.

Класифікатор -- офіційний документ, що являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації.

Позиція класифікатора -- назва і код класифікаційного угруповання або об'єкта класифікації.

Ємність класифікатора -- найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор.

Резервна ємність класифікатора -- кількість вільних позицій у класифікаторі.

Упровадження класифікатора -- проведення комплексу заходів, які забезпечують застосування класифікатора у певній сфері діяльності (відділ, дільниця, підприємство, галузь і т. ін.).

Ведення класифікатора -- підтримка класифікатора у вірогід­ному (актуальному) стані (автоматизоване, ручне).

Система ведення класифікатора -- сукупність служб, методів і засобів, які забезпечують ведення класифікатора та інформаційне обслуговування абонентів.

Еталон класифікатора -- врахований оригінал класифікатора, який ведеться відповідальною за його ведення установою.

Категорія класифікатора -- ознака, яка вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від рівня його затвердження і сфери застосування (загальнодержавний, галузевий і т. ін.).

Реєстрація класифікатора -- присвоєння затвердженому кла­сифікатору реєстраційного номера і запис необхідних відомос­тей про нього до реєстра (державна, галузева).

Класифікатори техніко-економічної інформації можуть створюватися системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за локального -- у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікатори, розроблені за локальним способом, містять інформацію, достатню для діяльності лише одного об'єкта управ­ління (підприємства, установи). Їх позитивна властивість полягає в тому, що вони компактні, негроміздкі, коди мають невелику довжину. Такі класифікатори характеризуються й відносно легкою розробкою, простотою внесення змін і доповнень. До їх недоліків належить необхідність перекодування інформації при передаванні на вищі рівні управління.

Класифікатори, розроблені за системним способом, містять повну інформацію, яка використовується на різних рівнях управління. При їх використанні не потрібні перекодувальні таблиці. Ці класифікатори забезпечують інформаційний взаємообмін між комп'ютерними IС різних рівнів. У табл. 4.1. наведено основні національні статистичні класифікації України.

Недолік системного способу розробки класифікаторів полягає в тому, що він робить структуру класифікатора дуже громіздкою, а код багатозначним. (Наприклад, код промислової продукції в загальнодержавному класифікаторі містить 11 знаків.)

Використання таких класифікаторів призводить до підвищення витрат з підготовки інформації для вводу до ЕОМ і зниження ефективності використання обчислювальної техніки на об'єктах управління.

Тому при виборі способу класифікації слід ураховувати економічні фактори, пов'язані з кодуванням, зберіганням, передачею і обробкою інформації, і порівнювати витрати на обробку інформації при використанні цих класифікаторів.

Як уже зазначалося, класифікація і кодування -- це невіддільний елемент створення і функціонування комп'ютерних IС.

Метою класифікації і кодування є упорядкування і взаємоузгодження різних предметів, понять, властивостей чи інших елементів інформації. Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інформації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.

Тому питанням розробки раціональних класифікаторів під час проектування IС приділяється велика увага. Розробка класифікаторів базується на врахуванні низки принципів, найважливішими з них є такі:

· Забезпечення в класифікаторі виділення галузевого, відомчого і регіонального (територіального) аспектів управління.

· Зміст назв одиниць інформації, яка вноситься до класифікаторів, має відповідати вимогам державних стандартів або керівних технічних документів.

· Класифікатор має забезпечити розв'язування всіх задач у IС при мінімальній значності кодів. Велика значність кодів ускладнює заповнення документів, утруднює їх перевірку, збільшує витрати часу на підготовку інформаційних масивів.

· Класифікація номенклатур має бути єдиною, тобто номенклатуру можна розмістити або в порядку зростання класифікаційних ознак (від простого до складного), або за технологічним принципом.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додержання принципу взаємно однозначної відповідності класифікованій номенклатурі, тобто для кожної позиції номенклатури призначається лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код має позначати лише один об'єкт класифікації.

Потрібно, щоб система класифікації забезпечила всі види групувань кодованих елементів, необхідних для відповідних розрахунків. Розроблені коди мають бути єдиними для задач планування, обліку, економічного аналізу, регулювання і т.ін., а також переважно цифровими.

Система класифікації і кодування має забезпечити необхідний резерв з метою внесення номенклатур, які щойно виникли, без зміни структури класифікатора. При цьому коди номенклатур повинні мати однакову значність і легко запам'ятовуватися.

Важливою вимогою є стабільність кодів. При цьому коди номенклатур об'єктів, які вибули, протягом певного часу (півроку) не повинні присвоюватися новим позиціям (наприклад, табельний номер працюючих, код виробу тощо). Позиціям, які щойно виникли, коди присвоюються за рахунок резерву.

Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або запису кодів, програмним способом на ЕОМ. Цього можна досягти внесенням до коду контрольного розряду.

Для забезпечення сумісності IС різних рівнів управління коди за рядом номенклатур (галузі, установи, адмінрайони тощо) мають бути єдиними для всіх об'єктів управління. Єдність кодів для різних рівнів управління забезпечується впровадженням Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації.

Вимоги, що ставляться до побудови класифікаторів, настільки різноманітні, що дуже складно їх усіх врахувати. З огляду на це при розробці класифікаторів у кожному конкретному випадку необхідно вибирати оптимальний варіант, який дозволяє за допомогою обчислювальної техніки переробляти економічну інфор­мацію з мінімальними витратами.

4. Сутність системної обробки економічної інформації і нової інформаційної технології

Рішення окремих, або навіть багатьох задач без їх взаємозв'язку, як свідчить практика, не є ефективним. Тільки системна обробка одноразово зібраної первинної (фактичної) інформації при вирішенні всього комплексу задач принесе відчутну вигоду.

Термін "система" використовується у широкому плані і має різне тлумачення. Однак з наукової позиції цей термін визначає як сукупність взаємозв'язаних та (у ряді випадків) взаємозалежних елементів або частин, що утворює єдине ціле, направлене на досягнення єдиної мети. Тому термін "система" включає:

велику кількість взаємозв'язаних і взаємозалежних елементів або частин;

ця велика кількість утворює єдине ціле, так як вилучення якого-небудь елементу або частини порушить властивість цільності, тобто єдності;

зазначене єдине ціле має визначену мету або призначення, як і характерні для усієї сукупності елементів або частий, а не для якої-небудь комбінації з них.

Структура системи визначається розташуванням і взаємозв'язками елементів або частин системи при виконанні своїх функцій. Звичайно, ця структура залежить від її величини і складності. Величина системи характеризується не тільки кількістю її елементів або частин, але і зв'язками поміж ними. Складність же визначається різноманітністю, неоднорідністю властивостей її елементів або частин та різною якістю зв'язків (прямі, зворотні, нейтральні тощо).

При дослідженості соціально-економічних і організаційних систем важливо установити загальні зв'язки поміж її елементами або частинами.

Науковою основою для раціонального або ефективного управління тією чи іншою системою є системний підхід.

Системний підхід - ця сукупність методологічних принципів і положень, які дозволяють розглядати систему як єдине ціле з погодженою діяльністю всіх її елементів або частин, які називаються інколи підсистемами. Це підсистеми в ряді випадків виступають як "самостійні системи низчого рівня. Такий підхід передбачає вивчення кожного елементу або частини (підсистеми) в його взаємозв'язку і взаємодії з іншими елементами або частинами (підсистемами); дозволяє спостерігати заміни, які відбуваються у системі як результат аміни її основних елементів або частин (підсистем);виявляти специфічні системні властивості, робити обгрунтовані припуски відносно закономірності розвитку системи та визначити оптимальний режим її функціонування. З цих позицій і розглянемо сутність системної обробки економічної інформації на соціально-економічному об'єкт і управління.

Соціально-економічний об'єкт управління, будь-то підприємство або виробниче об'єднання, є організаційно-економічною системою. В цих об'єктах управління, як було зазначено в п. 1.1., взаємозв'язок керуючої і керованої систем визначається через інформаційну систему, в якій інформаційні сукупності, що характеризують нормативні, планові і фактичні явища та процеси, також щільно взаємозв'язані і взаємозалежні.

Взаємозв'язок інформаційних сукупностей розглянемо на прикладі промислового підприємства, де конструкторська і технологічна інформація характеризує структуру і технологію виготовлення виробів; нормативна і розцінкова інформація є базою при плануванні виробництва цих виробів, довідкова ж інформація добре доповнює вищезазначену. Облікова (фактична) інформація характеризує процеси і явища, ар здійснюються у виробничо-господарській та іншій діяльності. Через цю, фактичну, інформацію визначається ступінь виконання плану виробництва по виготовленню виробів за всіма параметрами і відповідно до конструкторських і технологічних вимог.

Слід відзначити, що елементи інформаційної системи - інформаційні сукупності в об'єкті управління не тільки взаємозв'язані і доповнять один одного, але і багаторазово повторюються. Ця характерна особливість (повторювання) занадто ефективно використовується при застосуванні ГТЕОЦ. Наприклад, якщо нормативно-планова і конструкторське-технологічна (тобто умовно-постійна) інформація зазначає що, в якій (заданій) кількості, як, де, на чому. за допомогою чого. в яких умовах тощо треба робити, то фактична (облікова) інформація відповідає - хто, що, в якій (фактичній) кількості, як, де. на чому, за допомогою чого, в яких умовах тощо уже зроблено. Як бачимо, перша частина інформації - умовно-постійна - доповнюється другою частиною - фактичною. При цьому, як у першій, так і р другій частингіх с багато спільного. Так інформація, що відповідає на запитання - що, як, де, на чому, за допомогою чого, і в яких умовах - є в сбох частинах, і тільки інформація, яка відповідає на питання хто зро бив і в якій кількості є новим доповненням (тобто перемінною інформацією). При цьому, якщо фактичний показник в якій кількості буде відповідати плановому, то він уже не буде новим доповненням.

Якщо формування і обробка інформаційних сукупностей виконується вручну то ці загальні умовно-постійні показники в процесі управлінських і інших операція багаторазово переписуються фахівцями різних рівнів -конструкторами і технологами, плановиками і бухгалтерами, економістами і нормувальниками тощо.

Інша справа, якір ці умовно-постійні показники один раз зафіксувати на машинних носіях, їх можна багаторазово використовувати фахівцями в своїй роботі, в тому числі і в обліку. Так, якщо доповнити їх фактичними показниками, що виникають у виробничо - господарській діяльності, то всю по інформаційну сукупність можна обробляти автоматично на ПЕОМ.

Зазначені процеси можна здійснити використовуючи комплекси засобів обчислювальної і периферійної техніки, за допомогою якої раціонально виконується чотири групи основних операцій: збір і передача інформації в пеон, її обробка за заздалегідь розробленими алгоритмами і програмами, видача обробленої інформації користувачам, зберігання і пошук інформації. В залежності від експлуатаційних можливостей і ступеня застосувавши зазначеної техніки при виконанні цих операцій, здійснюється часткова і комплексна механізація операцій, часткова і повна автоматизація операція. Повна або комплексна автоматизація операцій на практиці і в літературі відома як машинна або автоматизована обробка економічної інформації.

Застосування технічних засобів для автоматизованого виконання зазначених операцій занадто знижує трудомісткість збору і обробки фактичної (первинної) інформації, зменшує кількість помилок, звільнює багато часу у фахівців для виконання інших обов'язків. Більше того, створюються, таким чином, реальні умови для всебічного одноразового збору і багаторазової обробки інформації на різних дільницях, починаючи з тієї, де інформація виникає вперше, тобто з конструкторської підготовки виробництва. Конструкторська (склад виробу) інформація, яка зафіксована на машинному носії, на різних етапах управлінсько-виробничих процесів автоматизовано доповнюється технологічною, а потім нормативною, плановою і, наіхаггі, фактичною інформацією. Все це свідчить про те, що перехід від механізації або автоматизації на окремих ділянках обліку і планування до системної автоматизованої обробки економічної інформації по підприємству в цілому є об'єктивною необхідністю.

Удосконалення технічних засобів і методів по збиранню і обробці економічної інформації, наприклад, поява ПЕОМ, які використовуються як АРМ Фахівців, свідчить про те, що є реальна можливість збирати первинну (фактичну) інформацію в ритмі виробництва, тобто близько до реального часу, здійснити перехід від рішення окремих обліково-планових і нормативних задач до системного рішення задач по управлінню підприємством в цілому. Цьому сприяє і впровадження комп'ютерної інформаційної технології, яка одержала назву нової інформаційної (безпаперової) технології.

Основу нової інформаційної (безпаперової) технології, при якій застосовуються ПЕОМ, складають розподілені системи сучасної обчислювальної техніки, "приязне" програмне забезпечення, розвиток комунікацій, безпаперове (тобто екранне) видавання обробленої інформації користувачам. Користувачу, який не є програмістом, надана змога прямого спілкування з ПЕОМ за допомогою діалогового режиму. Програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань тощо), якими забезпечується ПЕОМ, створюють зручність у роботі, дозволяють не тільки автоматизувати процес зміни форми і місця розміщення інформації, але і змінити її зміст. Сучасні ПЕОМ не викликають інформаційну продуктивність, але надають можливість фахівцю підвищити продуктивність праці шляхом збільшення обсягів робіт, ар він виконує індивідуально.

Таким чином, нова інформаційна (безпаперова) технологія є не що інше, як сукупність автоматизованих процесів руху (по каналах зв'язку) і обробки інформації тієї чи іншої предметної області (або їх сукупності), що видається користувачу на екран ПЕОМ. Для такої технології характерні:

праця користувача на ПЕОМ у режимі маніпулювання (не клавіатуру, мишу, сканер і бачить через засоби виводу - екран і принтер, а не знає як відбуваються ці процеси;

прохідна (наскрізна) інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка забезпечує єдину уніфіковану форму зображення, зберігання, пошуку, відображення, відновлення і захисту інформації;

безпаперовий процес обробки інформації, при якому на папері фіксується (за необхідністю) лише остаточний варіант розрахунків у вигляд;

документа, а проміжні версії і необхідні дані записані на машинні носії і доводяться до відома користувача через екран ПЕОМ;

інтерактивний (діалоговий) режим рішення задачі (одержання необхідних показників) з широкими можливостями для користувача;

можливість колективного виконання документів на основі об'єднаної каналами зв'язку групи ПЕОН, які працюють в одному режимі;

можливість адаптивної перебудови форм і способу подання інформації у процесі рішення задачі або при одержанні необхідних показників.

Нова інформаційна технологія може бути впроваджена на об'єкті управління як свідчить практика, двома способами; в локальні інформаційні структури які засновані на адаптації нової інформаційної технології до діючої організаційної структури, на удосконаленні докорінним чином діючої організаційної структури управління.

Першій спосіб впровадження нової інформаційної технології приводить до локального удосконалення методів обробки інформації, які діють на об'єкті управління і не міняє діючу організаційну структуру управління. Так як комунікації розвинуті недостатньо, то раціоналізуються тільки методи збору і обробки інформації на робочих місцях фахівців шляхом організації окремих автоматизованих робочих місць. У цьому випадку здійснюється розподіл обов'язків поміж оператором ПЕОМ (технічним працівником) і фахівцем. При цьому відбувається зливання операцій по збиранню і обробці первинної (інколи з умовно-постійною інформації, а в ряд випадків і з функцією прийняття управлінських рішень.

За другим способом впровадження нової інформаційної технології удосконалюється організаційна структура управління таким чином, щоб ця технологія принесла як найбільшу ефективність управлінню виробництвом. В цьому випадку відбувається розвиток комунікацій і розробляються нові інформаційні і організаційні взаємозв'язки, створюються комплекси взаємозв'язаних АРМ керівників і фахівців різних рівнів, впроваджуються розподілені бази даних. При цьому способі продуктивність організаційної структури управління збільшується за рахунок раціонального розподілення обробки інформації; відбувається зниження обсягів інформаційних потоків по каналах зв'язку, приближення обробленої інформації до користувачів різних рівнів, збирання і обробка первинної інформації в ритмі виробництва, яка передається відповідним користувачам в такому ж ритмі.

Таким чином, перший спосіб впровадження нової інформаційної технології орієнтований на діючу організаційну. структуру управління. При цьому ступінь риску від впровадження цієї технології зводиться до мінімуму, так як зроблені затрати незначні і організаційна структура не змінювалась. Другий спосіб спрямований на принципова зміна організаційної структури управління в бік її удосконалення. Однак для обох способів принципово змінюються методи використання обчислювальної, периферійної і організаційної техніки : замість централізованого впроваджується децентралізований збір і первинна обробка інформації і, тобто ці процеси наближається у першу чергу до місць, де виникає і використовується первинна (фактична) інформація. На практиці і в літературі ці методи використання одержали назву розподілених обчислювальних систем, в яких поряд з централізованою обробкою інформації на великих і середніх ЕОМ застосовується децентралізована, тобто розосереджена (розподілена) обробка інформації з використанням мікро-ЕОМ (ПЕОМ).

Розподілена обробка інформації дозволяє прискорити збирання і обробку її за рахунок максимального наближення засобів обчислювальної і периферійної техніки до місць, де виникає ця інформація, обробляється і використовується керівниками і фахівцями різних рівнів, більш ефективніше задовольнити різноманітні ) часто мінливі інформаційні потреби управлінського персоналу, забезпечити необхідною інформацією процеси прийняття рівень для оперативного управління; знизити затрати на утримання всієї обчислювальної системи; збільшити гнучкість і підвищити живучість системи (вихід однієї пеон не приведе до віднови всі системи); безпосередньо приймати участь керівникам різних рівнів в процесі управління (в діалоговому режимі) і підвищити їх відповідальність за прийняті (або не прийняті) управлінські рішення; поступово (модульна) створювати обчислювальну систему за рахунок зміни окремих периферійних технічних засобів (добавлення нових, в тому числі і ПЕОМ.

Щоб організувати системну автоматизовану обробку економічної інформації, яка використовується для управління об'єктом, потрібно створити таку систему, в якій достовірна первинна (фактична) інформація, яка характеризує виробничо - господарську і іншу діяльність, один раз в мінімальному складі в ритмі виробництва фіксувалась би і в такому ще ритмі передавалась і оброблювалась (разом з умовно-постійною) на ЕОН таким чином, щоб одержана в максимумі результатна інформація була закінчена обробкою і повністю задовольняла би усім вимогам управління об'єктом, у тому числі інформуванню керівників і фахівців різних рівнів, а також процесам формування і планування, обліку і контролю, складання установленої зведеної звітності і проведення комплексного економічного аналізу за різні періоди часу і по різних структурних ланках і об'єкту управління в цілому.

Така системна обробка економічної інформації може здійснюватись на різних рівнях, у масштабі різних організаційно управлінських ланок - цеху або виробничої одиниці, підприємства або виробничого об'єднання, галузі. регіону тощо. З збільшенням масштабності управлінської ланки значно зростають трудомісткість і складність організації системної обробки економічної інформації.

Системна обробка економічної інформації за допомогою ПЕОМ тісно пов'язана з організацією розподільної бази даних.

5. Призначення автоматизованої системи обробки інформації

Автоматизована інформаційна система, як і будь-яка інша складна система, складається з окремих елементів і організації відносин між ними. В автоматизованій інформаційній системі виділяють функціональну частину та частину забезпечення, які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи - підсистеми, котрі також припускають подальший поділ

5.1 Струкутра систем обробки економічної інформації

Характеристика, форми відображення та джерела формування інформації для економічного аналізу. Термін "інформація" (лат. informatio) означає "пояснення", "викладення", "повідомлення". Він набув ужитку ще наприкінці XIX сторіччя, але спочатку використовувався лише щодо засобів зв'язку. З розвитком науки і техніки інформацію почали розглядати залежно від конкретного змісту з виокремлюванням її різновидів, які стосуються різних галузей людської діяльності.

Нині інформацію розглядають у нерозривній єдності з комп'ютерними системами, які забезпечують її збирання, реєстрацію, зберігання, передавання й перетворення. За допомогою комп'ютерів усю інформацію можна швидко одержати, "відсортувати" у заздалегідь визначеному порядку, що позбавляє необхідності переглядати стоси паперів у пошуках потрібних відомостей. Комп'ютери не створюють інформацію із нічого, але вони здатні надзвичайно швидко сприймати, сортувати, аналізувати та інтерпретувати її за допомогою програмних засобів, розроблених людиною.

Велике значення мають інформаційні технології, які базуються на застосуванні комп'ютерів, активній участі користувачів (непрофесіоналів у галузі програмування) в інформаційному процесі, високому рівні "дружнього" інтерфейсу користувача, широкому використанні пакетів прикладних програм загального призначення, доступі до віддалених баз даних і програм завдяки обчислювальним мережам ЕОМ.

Останнім часом мова вже йде про віртуальні підприємства та Internet-економіку, основу якої складає електронний бізнес, побудований на спільних діях бізнес-процесу в особі бізнесмена та комп'ютера або іншого автоматизованого засобу зв'язку з обміну інформацією.

Використання Іnternet (а також Іntranet та Ехtranet) спільно з новітніми інформаційними технологіями роблять віртуальний бізнес привабливим і прибутковим.

Отримали право на існування так звані віртуальні підприємства як нова форма економічної організації. Структурно таке підприємство складається з територіальне роз'єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. Це вже не просто департаменти, відділи, цехи і групи, а сукупність бізнес-процесів, і робота організовується навколо бізнес-процесів, тому що не товари, а процеси їх створення приносять компаніям довгостроковий успіх.

Різновидом управлінської інформації є економічна інформація, тобто ті економічні дані, що відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників характер планової та фактичної виробничо-господарської діяльності, причинні взаємозв'язки між системою управління та об'єктами управління.

Цінність і своєчасність управлінського рішення значною мірою залежить від здатності управління в потрібний момент зібрати, проаналізувати та проінтерпретувати інформацію. Спеціалісти кажуть, що рецепт для ефективного рішення є тільки один: 90 % інформації і 10% натхнення. Прийняття управлінських рішень пов'язане з постійним перетворенням інформації, а сам процес управління має інформаційний характер. На кожній зі стадій управління використовується конкретна вхідна інформація й одночасно формується результатна вихідна інформація, яка є вхідною на інших стадіях управління. Стадії управління повторюються, утворюючи замкнутий контур. Широкий доступ користувачів до інформації на всіх стадіях управління можливий завдяки сучасним інформаційним технологіям, а також організації баз і банків даних, які забезпечують прямий і зворотний обмін інформацією.

Інформацію для економічного аналізу поділяють на кілька типів, які є суттєвими для розробки технологій. Це: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки, конфіденційна інформація, чутки.

Розв'язання аналітичних задач потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище. Ця інформація є основою для аналізу виконання планів, вивчення динаміки економічних показників та прогнозування на майбутнє.

Конфіденційна інформація, як і джерело її отримання, не піддягає розголошенню і має різний рівень надійності. До неї відносять відомості про плани конкурентів, про науково-технічні досягнення, можливі зміни в законодавстві країн стосовно виробництва, торгівлі, податків тощо.

В аналітичних розрахунках багато важать чутки. Хоч чутки е не дуже надійним джерелом інформації, проте коли їх опубліковано в пресі, оприлюднено в публічних виступах і заявах, вони можуть тимчасово спричинити зміни на ринку, навіть якщо зміст чуток не відповідає дійсності.

Аналітичну інформацію можна подати в табличній та графічній формах, у вигляді текстів і динамічних рядів.

Найбільш поширеною формою подання первинної та результатної інформації є таблична. Таку форму мають первинні документи (рядки в документах і реквізити, які можна розглядати як графи), вихідні документи (звіти, відомості, розрахунки, таблиці), дані на машинних носіях у реляційних базах даних.

Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та заінтересованих сторонніх користувачів, можна розподілити (з урахуванням головних джерел) на внутрішню та зовнішню групи, які утворюються з планово-облікових та позаоблікових даних.

Основними споживачами результатів обробки зовнішньої аналітичної інформації є контрольні органи, банківські установи, фондові та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі потенційні інвестори, кредитори.

Як правило, найбільша частина інформації надходить із внутрішніх джерел. Використовуються дані оперативного й бухгалтерського обліку, планування тощо. Збирання інформації відбувається регулярно (у строки бухгалтерської та статистичної звітності), або епізодично (у разі потреби). Збирання епізодичної інформації потребує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуальних і групових оцінок.

До джерел внутрішніх облікових даних належать: бухгалтерський облік і звітність; статистичний облік і звітність; оперативний облік і звітність. Дані бухгалтерського обліку дають об'єктивну кількісну характеристику різноманітних господарських операцій, узагальнену характеристику всієї сукупності засобів господарства за складом і розміщенням, за джерелами утворення і цільовим призначенням. Для цього використовуються методи наскрізного і безперервного спостереження, суворе документування, систематизація на рахунках, групування в балансі та інших звітних таблицях.

Крім даних бухгалтерського обліку, для оцінки виконання планів (щомісячних, квартальних, річних) використовуються й статистичні дані, завдяки яким виявляються певні економічні закономірності.

Вибіркові облікові дані необхідні для деталізації показників звітності. Використовуються епізодичні вибірки, спостереження, поглиблені перевірки. Джерелом вибіркових даних є поточний бухгалтерський облік і первинна документація.

До позаоблікових даних відносять, наприклад, матеріали зборів трудових колективів, бесід з робітниками і службовцями підприємств. Особливо багато інформації можна одержати з питань організації праці й виробництва, фінансового стану. На практиці керівники різних рівнів виконують власний оперативний аналіз, ведуть реєстрацію найважливіших процесів і операцій, приблизні розрахунки, планують відповідні заходи. У такий спосіб кожна особа, яка відповідає за прийняття рішень, одночасно стає і користувачем (інформантом), і джерелом інформації (інформатором).

Класифікація інформації для економічного аналізу. У проектуванні інформаційної бази економічного аналізу враховують основні характеристики економічної інформації, які впливають на вибір інформаційних технологій розв'язування задач. Це можна зробити за допомогою її класифікації за певними ознаками.

За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну інформацію та інформацію для аналізу господарської діяльності, оперативного управління.

Прогнозну інформацію пов'язано з функцією прогнозування, планову - з плануванням (стратегічним, техніко-економічним, оперативно-виробничим); облікову - з управлінським, фінансовим обліком; інформацію аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу; оперативного управління й регулювання - з відповідними функціями.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.