Інформаційні системи менеджменту та основні напрямки його розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційні системи менеджменту та основні напрямки його розвитку

Зміст

Вступ

Розділ 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні підприємством

1.1 Поняття інформаційних систем

1.2 Роль системної обробки інформації та її вплив на методи управління

1.3 Види, структура й організаційно-методичне забезпечення сучасних інформаційних систем

1.4 Методика створення інформаційних систем та основні вимірники її ефективності

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності та організаційно-економічних інструментів управління інформаційними системами підприємства ПАТ "Укртелеком"

2.1 Комплексна організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Діагностика техніко-економічних показників фінансового стану підприємства

2.3 Аналіз структури телекомунікаційного ринку та міста в ньому ПАТ "Укртелеком"

Розділ 3. Ефективність інформаційних систем та основні напрямки їх вдосконалення

3.1 "Хмарні" послуги як новий напрямок розвитку інформаційних систем

3.2 Розрахунок основних показників ефективності розробки інформаційної технології - "хмарні" послуги

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Кінець двадцятого століття характеризується кардинальними змінами у різних сферах життя. Це стосується політичних та економічних перетворень, а також ряду інших, що помітно впливають на рівень життя населення у світі. Насамперед варто звернути увагу на те, що суспільство, в якому на перший план завжди виходили успіхи в промислових технологіях, стало приділяти першочергову увагу інформаційним технологіям. Треба підкреслити, що стрімкий розвиток промислових технологій тривав близько двох третин двадцятого сторіччя, а розвиток інформаційних технологій досягнув майже за одне останнє десятиріччя глобальних розмірів.

Існують показники, що яскраво характеризують такий стан. Так, обсяг ринку інформаційних систем кожні п'ять років подвоюється. Темпи розвитку світового ринку інформаційних технологій і систем перевищує дванадцять відсотків на рік. Є дані, які підтверджують, що тільки інформаційні технології та системи створюють близько десяти мільйонів робочих місць та забезпечують значне збільшення внутрішнього національного продукту.

Питання розвитку та економічної оцінки параметрів процесу розробки інформаційних систем має високу актуальність та активно обговорюється у науковій літературі, а саме такими провідними вченими та практиками як: Колдовський В.В., Карминский А.М., ГлівенкоС.В., Богдановський В.Г., Береза А.М., Шафер Д., Фатрелл Р. та інші.

Все вищезазначене і обумовлює актуальність обраної теми курсового проекту "Інформаційні системи менеджменту та основні напрямки його розвитку".

Метою написання роботи є дослідження основних понять та факторів формування інформаційних систем, визначення їх як потужного напрямку розвитку менеджменту компанії.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку задач, а саме:

- виокремити та означити основні поняття та складові інформаційних систем;

- розглянути методику створення інформаційних систем та основних вимірники її ефективності;

- проаналізувати фінансово-економічний стан підприємства та визначити його стан на ринку телекомунікаційних послуг;

- розглянути основні напрямки розвитку інформаційних систем;

- дослідити можливість вдосконалення інформаційних систем на підприємстві;

- розрахувати показники економічної ефективності запропонованих заходів.

Об'єктом дослідження є інформаційні системи, що використовуються публічним акціонерним товариством "Укртелеком" як у власному обліку господарської діяльності, так і в якості одного з основних послуг в межах телекомунікаційних продуктів.

Проектне дослідження базується на загальнонаукових методах дослідження - емпіричних (експеримент, спостереження, опис) та теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення, пояснення, систематизація).

Інформаційною базою дослідження є роботи провідних економістів, довідники та підручники з організації та роботи інформаційних систем, періодична література з питання дослідження, нормативні і законодавчі державні акти, звітна і нормативна документація базового підприємства.

Розділ 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні підприємством

1.1 Поняття інформаційних систем

Під системою розуміють будь-який об'єкт, що одночасно розглядається і як єдине ціле, і як об'єднана в інтересах досягнення поставлених цілей сукупність різнорідних елементів. Системи значно відрізняються між собою як по складу, так і по головним цілям.

В інформатиці поняття "система" широко поширена і має безліч значеннєвих значень. Найчастіше воно використовується стосовно до набору технічних засобів і програм. Системою може називатися апаратна частина комп'ютера. Системою може також вважатися безліч програм для рішення конкретних прикладних задач, доповнених процедурами ведення документації і керування розрахунками.

Додавання до поняття "система" слова "інформаційна" відбиває мету її створення і функціонування. Інформаційні системи забезпечують збір, збереження, обробку пошук, видачу інформації, необхідної в процесі прийняття рішень задач з будь-якої області. Вони допомагають аналізувати проблеми і створювати нові продукти.

Інформаційна система (ІС) - це сукупність засобів, методів і персоналу, використовуваних для збереження, обробки і видачі інформації в інтересах досягнення поставленої мети.

Сучасне розуміння інформаційної системи припускає використання в якості основного технічного засобу переробки інформації персонального комп'ютера. У великих організаціях поряд з персональним комп'ютером до складу технічної бази інформаційної системи можуть також входити різноманітні сервери. Крім того, технічне втілення інформаційної системи саме по собі нічого не буде значити, якщо не врахована роль людини, для якого призначена вироблена інформація і без який неможливо її одержання і представлення.

Необхідно розуміти різницю між комп'ютерами й інформаційними системами. Комп'ютери, оснащені спеціалізованими програмними засобами, є технічною базою й інструментом для інформаційних систем. Інформаційна система немислима без персоналу, взаємодіючого з комп'ютерами і телекомунікаціями.

Інформаційні систем і менеджмент на сучасному рівні розвитку суспільства не тільки взаємозалежні, а й взаємопов'язані. Так, за допомогою ІС організовується повна і всебічна інформованість (інформаційне забезпечення) всього керівного складу і фахівців про внутрішній стан підприємства, процеси та явища в їхньому взаємозв'язку, які відбуваються або є на об'єкті управління, а також про зовнішнє середовище. Крім того, система об'єктивного інформаційного забезпечення менеджменту дозволяє не лише своєчасно і повно інформувати менеджерів, а й надає їм можливість одержувати необхідні консультації при виробленні та прийнятті управлінських рішень завдяки системі "підказок", радників і т. ін.

Тож для вироблення та прийняття конкретного управлінського рішення той чи інший менеджер має бути забезпечений об'єктивною, повною, вірогідною і наданою в потрібний час релевантною інформацією. Зважаючи на те, що управління є процесом безперервним, він має безперервно отримувати таку інформацію. Але ж суб'єкт управління -- керівна система, тільки тоді й може впливати на об'єкт управління -- керовану систему, якщо вона (перша) буде безперервно одержувати повну й об'єктивну інформацію про її (другої) стан, процеси та явища, що відбуваються або є, а також про зовнішнє середовище, трансформуючи цю інформацію в управлінські рішення, команди тощо, які потім передає на об'єкт управління, коригуючи його поведінку та забезпечуючи повне і вчасне виконання завдання.

Первісний управлінський цикл, починається зі збирання та обробки первинної інформації та закінчується одержанням (після аналізу) такої інформації (прийняттям рішення), яку треба передати на об'єкт управління для виконання, а потім і проконтролювати виконання рішення. Потреба в інформації різних ланок, суб'єктів управління неоднакова і визначається насамперед тими завданнями, які виконує в процесі управління той чи інший менеджер на основі повноважень або посадових прав і функціональних обов'язків, які він має. Ця потреба завжди конкретна завдяки конкретній задачі, яку вирішує даний менеджер.

Обсяги та зміст інформації, потрібної різним менеджерам (суб'єктам управління), залежать також від:

- масштабу й важливості управлінського рішення, яке приймає той чи інший менеджер;

- кількості й характеру параметрів, які керуються і регулюються в керованій системі (об'єкта управління);

- кількості варіантів можливого стану й поведінки керованої системи (об'єкта управління);

- величини та різноманітності спричинюваних внутрішніх і зовнішніх дій;

- кількості та якості показників, які характеризують результати роботи системи;

- структури системи управління й кількості рівнів у ній, тобто ієрархічності;

- інших.

Сюди слід віднести й ту інформацію, яку одержують менеджери від радників, консультантів, інших фахівців і професіоналів при виробленні та прийнятті відповідних управлінських рішень, а також інформацію, що характеризує зовнішнє середовище.

В умовах ринкової економіки неабиякого значення для менеджера набуває забезпечення його інформацією про зовнішнє середовище. Менеджери різних сфер діяльності змушені пристосовуватися до зовнішнього середовища, використовувати його, щоб вижити й ефективно працювати. Проте вивчення зовнішнього середовища має бути обмежено лише тими аспектами, від яких кардинально залежить успіх ефективної дії об'єкта управління:

- інформацією про споживачів, постачальників, конкурентів;

- відомостями про урядові та фінансові установи;

- про джерела трудових ресурсів;

- про інші релевантні щодо здійснюваних цим об'єктом операцій аспекти.

Треба враховувати й те, що серед зазначених аспектів є й такі, що мають прямий і непрямий вплив на об'єкт управління ззовні.

Середовище прямого впливу включає такі фактори, які безпосередньо впливають на ті операції, що виконує даний об'єкт управління, і які відчувають на собі прямий вплив тих операцій, що виконують його партнери (постачальники, споживачі, конкуренти, трудові ресурси, законодавчий простір, установи державного регулювання тощо).

Середовище непрямого впливу включає фактори, які можуть не чинити прямого негайного впливу на операції, що виконує даний об'єкт управління, але все ж позначаються на них (стан економіки та інфляційні процеси, науково-технічний прогрес і нові технології, соціально-культурні й політичні зміни, вплив групових інтересів, істотні події в інших країнах тощо).

Треба взяти до уваги й те, що окремі процеси, що відбуваються в зовнішньому середовищі, взаємопов'язані і взаємозалежні. Наприклад, підвищення цін на продукти нафтопереробки (бензин, мастила) зумовлює загальне підвищення цін на більшість товарів.

Щоб своєчасно забезпечити менеджерів об'єктивно потрібною вірогідною інформацією, необхідно створити відповідні комунікації (мережі) як для внутріоб'єктного користування, так і для надійного прямого й оборотного зв'язку із зовнішнім середовищем. Ідеться про забезпечення своєчасного обміну інформацією між менеджерами та іншими особами не лише різних рівнів, а й різних об'єктів управління. Зрозуміло, що такі комунікації відіграють досить важливу роль при виконанні цими менеджерами та іншими особами функціональних обов'язків і користуванні своїми посадовими правами.

Відомо, що найефективніше працюють ті менеджери, які ефективно використовують у своїй справі комунікації. Вони знають суть комунікаційних процесів, мають розвинуте вміння усного і письмового спілкування і розуміють, яким чином внутрішнє та зовнішнє середовище впливає на обмін інформацією.

Сучасні електронні обчислювальні машини, об'єднані мережами, можуть зібрати, обробити і надати менеджерам такі обсяги інформації, що їх неможливо усвідомити, а потім і використати в процесі управління. В такому разі інформація не буде корисною чи спричинить інформаційне перевантаження менеджера. Інформаційне перевантаження може статися й тоді, коли менеджер захоплений аналізом інформації, що до нього надходить у завеликих обсягах, а також повинен постійно підтримувати інформаційний обмін -- він не завжди в змозі ефективно реагувати на всю інформацію. Тому потрібно робити відбір даних з метою виділення релевантної інформації, що стосується проблеми, яку він саме в цей час вирішує.

Все зазначене сприяє поліпшенню управління й дозволяє з меншими затратами досягти поставленої мети.

1.2 Роль системної обробки інформації та її вплив на методи управління

При системі автоматизованого збирання й обробки інформації, яка діє в ритмі виробництва на об'єкті управління, не лише збирають і обробляють у ритмі виробництва всі первинні дані, що характеризують виробничо-господарську та іншу діяльність, а й забезпечують (через систему інформування) результатною (обробленою) інформацією всіх менеджерів і фахівців різних рівнів. Завдяки безпаперовій технології користувачі оперативно одержують на екрані ПЕОМ об'єктивно необхідну інформацію відповідно з делегованими повноваженнями, якими вони наділені менеджерами вищого рівня, функціональними обов'язками, посадовими правами та мірою відповідальності. Вихідна інформація, як правило, є повністю оброблена, включає результати елементарного аналізу даних і є необхідною для вироблення та прийняття управлінських рішень.

Усе це звільняє менеджерів і фахівців різних рівнів від рутинної праці зі збирання, зберігання й обробки даних та їх елементарного аналізу і дає змогу зосередитися на творчій праці та контролі за виконанням управлінських рішень.

Розробка і застосування нових методів управління та вдосконалення діючих значно поліпшує якість і оперативність управління, його дієвість, а також забезпечує своєчасне вироблення й прийняття управлінських рішень. Наприклад, при цій системі є можливість використати метод управління за відхиленнями, завдяки якому значно зменшуються обсяги аналізованої інформації -- до користувача надходить на екран його ПЕОМ лише релевантна суттєва інформація в виді відхилень, на основі якої виробляється та приймається відповідне управлінське рішення. Дублююча та зайва (яка не використовується в даному разі) інформація на екран ПЕОМ не виноситься, оскільки вона відкидається.

Високі експлуатаційні можливості сучасної обчислювальної техніки і засобів комунікації дозволяють усебічно й на всіх рівнях оперативно збирати й обробляти інформацію виробничого, комерційного та іншого характеру. А це означає, що не потрібні проміжні управлінські структури в загальній організаційній структурі об'єкта, наприклад, цехи. Згадана інформаційна система спроможна не лише розробляти оптимальні планові та інші показники, а й доводити їх до дільниць, бригад, конкретних робочих місць, а також у ритмі виробництва збирати фактичні дані, які характеризують виконані операції, процеси тощо. В цьому випадку проміжній структурі -- цеху, з функціями, які він виконував раніше, не буде місця. Замість нього діятиме ланка менеджерів середнього рівня з контрольними функціями.

Зазначимо також, що як показала практика, завдяки застосуванню методів автоматизованого збирання в ритмі виробництва первинної фактичної інформації на робочих місцях її масового виникнення, є змога знизити на 80--85% ручну працю на цих процесах (див. п. 3.3, форма №3.1, спрощена). Ця інформація стає єдиною як для обліку, так і для управлінських цілей. Це дає змогу об'єднати три види діючого обліку (оперативно-технічний, статистичний і бухгалтерський) в єдиний. Первинні дані цього обліку є вірогідними, документованими і об'єктивними. На їх основі автоматично складають установлену для об'єкта управління зведену звітність, а потім передають дані цієї зведеної звітності вищим за субординацією установам каналами зв'язку.

Застосовуючи зазначені методи формування первинної інформації на ПЕОМ, вводять у пам'ять цієї машини мінімум інформації, а одержують (тобто виводять після обробки на ПЕОМ) максимум, що значно скорочує затрати праці.

Завдяки використанню ПЕОМ і нових інформаційних технологій значно вдосконалюються форми єдиного обліку за рахунок спрощення їх, виведення з них дублюючої, розрахункової і підсумкової інформації.

Таким чином, системне оперативне збирання та обробка інформації серйозно впливає на методи управління соціально-економічним об'єктом.

1.3 Види, структура й організаційно-методичне забезпечення сучасних інформаційних систем

Все вищезазначене свідчить, що інформаційна система, це людино-комп'ютерна система для підтримки прийняття рішень і виробництва інформаційних продуктів, що використовує комп'ютерну інформаційну технологію

Інформаційна технологія - процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, чи процесу явища (інформаційного продукту).

Ціль інформаційної технології - виробництво інформації для її аналізу людиною і прийняття на його основі рішення по виконанню якої-небудь дії.

Інформаційна технологія є найбільш важливої складовий процесу використання інформаційних ресурсів суспільства. До дійсного часу вона пройшла кілька еволюційних етапів, зміна яких визначалася головним чином розвитком науково-технічного прогресу, появою нових технічних засобів переробки інформації. У сучасному суспільстві основним технічним засобом технології переробки інформації служить персональний комп'ютер, що істотно вплинув як на концепцію побудови і використання технологічних процесів, так і на якість результатної інформації. Упровадження персонального комп'ютера в інформаційну сферу і застосування телекомунікаційних засобів зв'язку визначили новий етап розвитку інформаційної технології і, як наслідок, зміна її назви за рахунок приєднання одного із синонімів: "нова", "комп'ютерна" чи "сучасна".

При створенні нової (комп'ютерної) інформаційної технології користуються трьома такими принципами:

- інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп'ютером;

- інтегрованість (стикування, взаємозв'язок) з іншими програмними продуктами;

- гнучкість процесу зміни як даних, так і постановок задач.

Інформаційна технологія може розглядатися як комплекс наукових і інженерних знань, реалізованих у прийомах, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, способах їх об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов'язана з автоматизацією виробничого і управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки. За допомогою інформаційної технології відбувається переробка первинної інформації в інформацію нової якості.

Сучасний етап економічного розвитку підприємств характеризується розширенням і удосконаленням форм і методів керування з використанням інформаційних систем компанії. Розвиток інформаційних систем наочно демонструє ефект маятника: централізована модель обробки інформації на базі мейнфреймів, яка домінувала до середини 1980-х років, усього на кілька років поступилася розподіленій архітектурі однорангових мереж персональних комп'ютерів, але потім почався зворотний рух до централізації ресурсів системи, і на сьогодні в центрі уваги опинилася технологія "клієнт - сервер", що ефективно поєднує переваги своїх попередників.

Характерною рисою сучасних ІС є ієрархічна організація, у якій централізована обробка і єдине керування ресурсами ІС на верхньому рівні сполучаться з розподіленою обробкою на нижньому рівні. Подібна побудова ІС є свого роду компромісом між бажанням використовувати комфорт графічного інтерфейсу індивідуальних додатків і вимоги максимальної доступності даних для всіх клієнтів системи, підвищення швидкості обробки, простоти адміністрування і зниження експлуатаційних витрат.

На цій підставі можна зробити такі висновки про особливості сучасних ІС:

- повно використання потенціалу настільних комп'ютерів і середовища розподіленої обробки;

- модульна побудова системи, що припускає існування безлічі різних типів архітектурних рішень у рамках єдиного комплексу;

- економія ресурсів системи за рахунок централізації збереження й обробки даних на верхніх рівнях;

- наявність ефективних централізованих засобів мережного і системного адміністрування, що дозволяють здійснювати наскрізний контроль за функціонуванням мережі і керування на всіх рівнях ієрархії, а також забезпечують необхідну гнучкість і динамічну зміну конфігурації системи.

Можна зробити висновок, що на сьогодні можливі чотири форми організації стратегії функціонування інформаційних систем компанії:

1) централізоване збереження й обробка інформації при централізованому керуванні економіко-виробничими об'єктами (традиційна АСУ);

2) централізоване збереження й обробка інформації при децентралізованих або незалежних системах керування;

3) розподілене збереження й обробка інформації при централізованому керуванні;

4) розподілена обробка і збереження при децентралізованому керуванні.

Дві останні організаційні форми визначають концепцію нової інформаційної технології, основу якої складають комп'ютерна техніка розподіленої обробки даних, програмне забезпечення, орієнтоване на користувача і розвинені засоби комунікації. При цьому потужні програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань і системи підтримки ухвалення рішення та ін.) створюють комфорт у роботі, дозволяють автоматизувати не тільки процес зміни форми і місця розташування інформації, але також зміни її змісту.

Для нової інформаційної технології характерні:

- робота користувача в режимі маніпулювання даними;

- крізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованих баз даних, що передбачають єдину уніфіковану форму подання, збереження, пошуку, відображення, відновлення і захисту даних;

- безпаперовий процес обробки документів;

- інтерактивний режим вирішення завдань;

- можливості колективного виконання документів на основі мережевої технології "клієнт - сервер", об'єднаних засобами комунікації;

- можливість адаптивної перебудови форм і засобу подання інформації в процесі вирішення завдання.

Сучасний етап автоматизації керування компанією характеризується стрімким розвитком систем розподіленої обробки даних, що дозволяє прискорити обробку інформації шляхом максимального наближення засобів обробки даних до місць її виникнення і використання; ефективніше задовольняти різноманітні і часто мінливі інформаційні потреби управлінського персоналу; забезпечити прийняття рішення щодо об'єктів оперативного керування; зменшити витрати на утримання всієї обчислювальної системи; збільшити гнучкість і підвищити живучість систем (вихід з роботи одного комп'ютера не приводить до відмови всієї системи); підвищувати якість і надійність у прийнятті рішень; дозволяє виконавцям безпосередньо брати участь у процесі керування.

Однією з технологій є технологія автоматизації проектування додатків. Засоби автоматизації проектування додатків (CАSE-засоби) призначені для аналізу предметної області, проектування і генерації програм інформаційних додатків. Можуть існувати у вигляді окремих утиліт або інтегрованого середовища проектування. Системи CАSE реалізують або структурні, або об'єктно-орієнтовані методи аналізу, проектування і програмування. Розрізняють такі види систем автоматизації проектування додатків: незалежні CАSE-системи (наприклад IDEF/Design); системи, інтегровані із СКБД (Westmountl-CАSE for Informix і Orаcle Designer/2000); системи проектування БД (SILVERRUN і ERWin/ ERX).

Характерними рисами CАSE-систем є наявність графічних редакторів схем проекту, збереження описів проектів у депозитарії об'єктів і генерація опису структури і властивостей баз даних (БД), а також модулів додатка. Засоби керування версіями проектів мають підтримувати цілісність системи протягом життєвого циклу, забезпечувати колективну розробку, рівномірне внесення змін, від-кат до попередньої версії і контроль доступу.

На цей час намітилися нові тенденції в засобах побудови додатків. Донедавна всі розробки ІС велися в основному традиційними мовами програмування. Необхідність враховувати різноманітні умови функціонування ІС і вимоги користувачів приводили до того, що процес створення складався з декількох циклів послідовного наближення до бажаного вигляду. При такій технології ІС "відчужували" користувачів від інформації і змушували їх займати пасивну позицію спостерігача. Численні модифікації і швидкість змін ділових процесів потребували значного скорочення термінів їх створення. Усе це стало передумовою народження цілого напрямку в індустрії програмного забезпечення - інструментів швидкої розробки додатків RАD (Rаpid Аpplicаtion Development).

При постановці завдання вибору платформ існують певні особливості. До складу ІС входять різні компоненти: обчислювальні, периферійні, програмні, інформаційні, комунікаційні і технологічні. Існує безліч можливих варіантів кожної складової, що дає нескінченну множину результатів проектування системи в цілому і її розвитку. У зв'язку з цим як основу ІС звичайно розглядають деякі сформовані комплекси базових засобів, які називаються платформами. Основу будь-якої платформи складають обчислювальні і базові програмні засоби. Від вибору цих складових залежать значною мірою всі інші рішення в системі.

У різних частинах складної системи можуть використовуватися різні платформи: одні - як сервери різних рівнів, інші - на робочих місцях користувачів і співробітників інформаційних підрозділів як робочі станції. Вибір варіантів платформ є ключовим рішенням при проектуванні інформаційної системи компанії.

Власне кажучи, це завжди важлива і складна проблема, яку потрібно вирішувати при побудові будь-яких ІС різного призначення. Якщо ж ставиться завдання - обґрунтувати оптимальність варіантів платформи, що обираються, то її постановка і вирішення потребують проведення значних за об'ємом досліджень (формування моделей, визначення критеріїв оптимальності).

Єдиних рекомендацій щодо рішення цієї проблеми не існує. Одні компанії використовують ефективні варіанти систем, у яких унаслідок перенесення основних операцій з центральної машини на робочі місця підвищується ступінь розпаралелювання обчислювального процесу. Інші, напроти, віддають перевагу консолідованим центральним системам, що шляхом кращого керування забезпечують розпаралелювання процесів і при цьому високий ступінь інформаційної захищеності системи в цілому. Замовники і майбутні користувачі систем можуть висувати до системи певні вимоги щодо продуктивності обробки інформації, захищеності і збереження даних. Ці спеціальні вимоги замовників обов'язково позначаться на вирішенні завдання вибору відповідної структури системи і базових платформ.

У зв'язку з цим варто спеціально виявляти тенденції насамперед у сфері так званих базових засобів і орієнтуватися на них при прийнятті стратегічних рішень. Найважливіші засоби цього класу - обчислювальні машини й операційні системи.

Особливої гостроти на сьогодні набуває ситуація на ринку операційних систем середнього класу, тобто ОС серверів середніх рівнів і робочих станцій для реалізації потужних додатків. Річ у тому, що вибір мейнфрейма - завдання в даний час в Україні неактуальне; при виборі ОС для ПК теж особливих проблем не виникає - практично переважна більшість належить ОС Windows компанії Microsoft.

Значення використання серверів постійне зростає, оскільки внаслідок росту потужності базових процесорів розширюється коло виконуваних ними функцій. Тому й операційна система (ОС) середніх рівнів стають важливим класом базових засобів, тут розвивається протистояння ОС UNIX і ОС Windows NT компанії Microsoft; трохи осторонь, але успішно розширює сфери впливу ОС Linux - клон ОС UNIX; перевага тієї чи іншої ОС не є цілком очевидною.

Стрімке накопичення обсягів даних у ІС, розвиток технологій роботи з даними і жорсткість вимог до технічних характеристик відповідних елементів вимагають спеціальних програмних і технічних засобів, що забезпечують нові технології. Засоби створення додатків входять до складу ІС як інструменти; формування їх може вирішальним чином позначитися на сумісності модулів системи. В даний час активно розробляються й обговорюються засоби так званої платформонезалежної технології Jаvа компанії SUN Microsystems.

Нарешті, прогрес обчислювальних і мєрежних засобів у всіх класах також здебільшого визначає прийняття рішень як при створенні ІС, так і на всіх стадіях її використання і розвитку. Таким чином, процес розвитку ІС не може бути взагалі довільним, прийняті при цьому рішення повинні узгоджуватися з прогресом у тих напрямках засобів інформатизації, що відіграють найбільш важливу роль у складі системи.

Крім різноманіття можливих комбінацій засобів, що можуть бути покладені в основу інформаційної системи, потрібно врахувати безліч можливих варіантів організації системи, технологічних процесів, що в системі можуть бути реалізовані, і відповідних їм стандартів, а також розмаїтість кадрових і управлінських стратегій і рішень. Відповідно до цього будь-яке завдання вибору або розвитку ІС може бути надзвичайно складним. Воно може характеризуватися значними розмірністю, складністю, залежністю критерію якості рішення від варійованих параметрів і до того ж високим рівнем невизначеності. Тому завдання розвитку ІС часто виявляється не простішим, ніж завдання їх створення, і потребують того ж інструментарію. Важливим фактором є необхідність врахування перспективи розвитку системи. В міру постановки завдань користувачами зростають потреби в ресурсах і система навантажується вище її номінальних параметрів, знижуючи якість роботи. На практиці багато вимог можуть ефективно задовольнятися як потужними моделями нижчого класу, так і малопотужними моделями вищого ряду. Це дозволяє системі існувати досить тривалий час у межах однієї платформи.

Перехід же з однієї платформи на іншу для будь-якої системи не є безболісним і потребує зусиль, часу і коштів, у ряді випадків досить значних. Компанія втрачає доходи, при цьому іноді вся система зазнає значної трансформації. На цій підставі вибір старших моделей сімейства виявляється ризикованим через перспективу швидкого використання можливостей їх розширення.

Протягом багатьох років ІС у нашій країні розвивалися на основі єдиних типових рішень. У 90-х роках уже з'явилися різні варіанти платформ, і вибір платформи для системи стає завданням багатокритеріальної оптимізації з урахуванням конкретних умов.

Можна виділити деякі основні особливості поточного періоду і, ймовірніше, досить тривалої перспективи виробництва цих засобів:

- створення єдиного світового ринку інформатизації;

- зникнення границь у діяльності компаній;

- постійний розвиток технологічної бази всіх складових системи, взаємне проникнення різних технологій;

- відсутність різких меж між секторами виробництва: використовуються ті самі базові елементи, програмні й інформаційні засоби відповідно сумісні і т.д.;

- стирання границь між компаніями (численні корпоративні проекти, спільні підприємства, злиття компаній, часткова участь у капіталах);

- створення і введення нових продуктів із кращими характеристиками значною мірою підривають інтерес до тих, що ще продаються.

Отже, основні складові ІС - операційні середовища, системи роботи з даними, засоби створення прикладних програм і комплексних прикладних систем, а також обчислювальні засоби забезпечують створення життєздатних структур, що передбачають усебічний розвиток ІС компанії.

1.4 Методика створення інформаційних систем та основні вимірники її ефективності

Мета створення інформаційних систем - у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність.

Функціональна повнота - це властивість інформаційної системи, яка характеризує рівень автоматизації управлінських робіт.

Коефіцієнт функціональної повноти

,

Де Па - показники, отримувані автоматизовано;

П0 - загальна кількість показників.

Своєчасність - це властивість інформаційної системи, яка характеризує можливість отримання апаратом керівництва необхідної інформації.

Коефіцієнт своєчасності

,

Де Па - кількість показників, отриманих із затримкою щодо планового терміну подання.

Функціональна надійність - це властивість інформаційної системи виконувати свої функції з обробки даних. Це сукупність надійностей програмного, інформаційного та технічного забезпечення.

Адаптивна надійність - це властивість інформаційної системи виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах умов, зумовлених розвитком системи керування об'єкта впродовж заданого проміжку часу.

Економічна ефективність інформаційної системи виявляється в покращенні економічних результатів функціонування об'єкта в результаті впровадження інформаційної системи.

Створення інформаційної системи передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування інформаційної системи економічного об'єкта і виконання таких завдань:

1. Виявлення його суттєвих характеристик.

2. Створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів.

3. Встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів.

4. Детальна розробка окремих проектних рішень.

5. Аналіз проектних рішень, практична апробація та впровадження.

Перше що потрібно зробити це вивчити питання доцільності створення інформаційної системи, що проходить декілька етапів показаних на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Прийняття рішення про необхідність створення ІС

Інформаційну систему створюють у тих випадках, коли потрібно організувати нові обчислювальні центри, вдосконалити діючу методику й техніку розв'язання задач, впровадити нові задачі, а також організувати інформаційну систему.

Принципи створення інформаційної системи поділяють на дві частини: загальні та часткові.

Загальні принципи мають універсальний характер і визначають методологічний підхід до створення будь-яких об'єктів. Це такі принципи: науковості, нормативності, неперервності, розвитку, ефективності, послідовності, від загального до часткового, системний, комплексності, використання типових і керівних матеріалів.

Часткові принципи: систему управління потрібно розглядати як людино-машинну; чіткий поділ системи на складові, забезпечення сумісності й зв'язку між усіма видами забезпечення; забезпечення єдності обліку, типізація, уніфікація та стандартизація. При створенні інформаційної системи треба керуватися принципами системності, розвитку (відкритості), сумісності, стандартизації (уніфікації) та ефективності.

Принцип системності: при декомпозиції мають бути встановлені такі зв'язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи та її взаємодію з іншими системами.

Принцип розвитку (відкритості): виходячи із перспектив розвитку об'єкта автоматизації інформаційну систему треба створювати з урахуванням можливості поповнення та обновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціонування.

Принцип сумісності: при створенні систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами. Принцип стандартизації (уніфікації): при створенні систем мають бути раціонально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

Принцип ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації.

У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три підходи: локальний, глобальний та системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач, які розв'язуються в системі управління з допомогою ЕОМ. Він передбачає необмежений розвиток інформаційних систем, а тому кожну із них неможливо пізнати в цілому. Крім того, проект на предмет його повноти взагалі не розглядається та втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрямки розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель. До позитивних сторін цього підходу віднесемо: відносно швидку модель. До позитивних сторін цього підходу віднесемо: відносно швидку віддачу, наочність задач, можливість розробки невеликими "замкненими" групами, простоту керування створенням систем. Недоліки: надмірність інформації, неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач, негнучкість, дублювання, суперечливість, погана стандартизація програм, постійна перебудова програм та організації задач, що призводить до дискредитації самої ідеї створення інформаційної системи.

При глобальному підході спочатку розробляють проект немовби повної, завершеної системи, а потім її впроваджують. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його розробки може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому.

Системний підхід до створення інформаційної системи - це комплексне вивчення економічного об'єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними. При системному підході економічний об'єкт розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов'язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси.

Системний підхід має такі принципи:

- кінцевої мети - абсолютний пріоритет кінцевої (глобальної) мети;

- єдності - розгляд системи як цілого, так і сукупності частин (елементів);

- зв'язності - розгляд будь-якої частини разом з її зв'язками з оточенням;

- модульної побудови - корисно виділяти модулі в системі та розглядати її як сукупність модулів;

- ієрархії - корисно вводити ієрархію частин (елементів) і (чи) їх ранжування по функціональності - спільний розгляд структури і функцій з пріоритетом функцій над структурою;

- розвитку - врахування змін системи, її здатність до розвитку, розширення, заміни частин, нагромадження інформації;

- децентралізації - поєднання рішень, які приймаються, та керування централізацією і децентралізацією;

- невизначеність - врахування невизначеностей та випадковостей у системі.

Характерними ознаками системного (комплексного) підходу є: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; максимальна типізація та стандартизація рішень; багатоаспектне уявлення про структуру інформаційної системи як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх розробка; ключова роль баз даних; локальне впровадження та збільшення функціональних задач.

Задачею системного підходу до створення інформаційної системи є розробка всієї сукупності методологічних і соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

У методологічному відношенні системний підхід базується на ідеях цілісності, цілеспрямованості, організованості об'єктів, що вивчаються, їх внутрішній активності та динамізмі. В розвитку системних розробок виділяють три напрямки: загальну теорію систем, математичну теорію системи і теорію складних систем. Декомпозиція - це процес поділу систем на елементи, зручні для якихось операцій з нею, а саме поділ до елементів, які приймаються за неподільні об'єкти.

Головна мета декомпозиції - поділ системи на простіші частини. Зменшуючи складність системи, ми забезпечуємо умови для аналізу та синтезу компонентів, для проектування, побудови, впровадження, експлуатації та вдосконалення систем управління. Поділ звичайно виконують у такий спосіб, щоб компоненти піддавались якій-небудь класифікації. Рекомендується зважати на природну декомпозицію, відбиту в існуючій структурі управління, обов'язках посадових осіб, діючого документообігу і т.п. Доцільно проводити багаторазову декомпозицію по кількох різних напрямках.

Загальна мета, критерії функціонування та основні обмеження на роботу системи звичайно формуються на початку створення системи. Так, при декомпозиції можуть застосовуватись різні засоби , методи та ознаки поділу системи. Поділ може мати матеріальну , функціональну, алгоритмічну та іншу основу. Однак сам процес декомпозиції кінцевий, оскільки поділ відбувається до створення елементів, які приймаються за неподільні об'єкти. Так, при поділі системи на компоненти можемо мати різні варіанти. Компонент - це частина ІС, яку після декомпозиції можемо розглядати як самостійне ціле В ОРММ пропанують поділ системи здійснювати відповідно до адміністративного поділу системи керування економічним об'єктом. При такій декомпозиції виділяють: керування технічною підготовкою виробництва, техніко-економічне планування, оперативне керування виробництвом і т. ін. Також систему можна поділяти за функціями , які виконуються (облік, контроль, планування і т.п.), і за ресурсами (матеріальні, трудові, основні засоби, готова продукція, грошові).

Наступним кроком декомпозиції є виділення в компоненті функціональних процесів (задач). Задача ІС, функція чи частина функції ІС , є формалізована сукупність автоматизованих дій, в результаті виконання яких здобуваються результати заданого виду (ГОСТ 34.003-90). Може виявитися , що при одному й тому самому засобі декомпозиції системи на компоненти одна й та сама задача за змістом в різних проектах належить до різних компонентів. Однак неоднозначність закінчується, тільки-но процес декомпозиції доводиться до рівня економічних показників; його можемо вважати неподільним елементом, оскільки поділ його на атрибути приводить до втрати економічної суті, й він уже не зможе відігравати роль змінної, яка характеризує стан об'єкта, котрий він описує. В інформаційному аспекті показник не є кінцевим елементом і може бути поділений на атрибути.

У свою чергу в лінгвістичному аспекті атрибути також не є кінцевими елементами , оскільки можуть бути поділенні на окремі слова та символи.

Отже, вибір основи та межі декомпозиції визначається суттю обстежуваного об'єкта, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослідника відносно об'єкта обстеження. Аналізуючи та описуючи системи, використовують такі види структур, які різняться типами елементів і зв'язками між ними (РД 50-680-88 АС "Основні положення").

1. Функціональні (елементи-компоненти, функції, задачі, процедури, інформаційні зв'язки)

2. Технічні (елементи-пристрої, компоненти, комплекси; зв'язки - лінії та канали зв'язку).

3. Організаційні (елементи - колективи людей та окремі виконавці; зв'язки - інформаційні, спів підпорядкування та взаємодії).

4. Програмні (елементи - програмні модулі та вироби; зв'язки-керуючи).

5. Інформаційні (елементи - форми існування та подання інформації в системі; зв'язки - операції перетворення інформації в системі).

6. Алгоритмічні (елементи - алгоритми; зв'язки - інформаційні).

7. Документальні елементи - неподільні складові і документи ІС(зв'язки - взаємодії, входження і співпідпорядкування).

Надійність інформаційної системи - це її властивість зберігати в часі в встановлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність системи виконувати потрібні функції в заданих режимах і умовах експлуатації.

Надійність інформаційної системи має властивості безвідмовності, ремонтопридатності, а інколи й довговічності. Рівень надійності інформаційної системи залежить від таких факторів:

- складу та рівня надійності технічних засобів, їх взаємодії та надійної структури;

- складу та рівня надійності програмних засобів, їх можливостей і взаємозв'язку в структурі програмного забезпечення інформаційної системи;

- раціонального розподілу задач, які розв'язуються системою, між технічними засобами, програмним забезпеченням і персоналом;

- рівня кваліфікації персоналу, організації робіт і рівня надійності дій персоналу інформаційної системи;

- режимів, параметрів і організаційних форм технічної експлуатації комплексу технічних засобів;

- ступеня використання різних видів резервування (структурного, інформаційного, часового, алгоритмічного, функціонального);

- ступеня використання методів і засобів технічної діагностики;

- реальних умов функціонування інформаційної системи.

Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням результатів від функціонування інформаційної системи і затрат усіх видів ресурсів, необхідних для її створення, функціонування та розвитку.

Основні положення та визначення стосовно надійності ІС наведено в ГОСТ 24.701-86 "Надійність АСУ", ГОСТ 24.702-85 "Ефективність АСУ".

До показників затрат ресурсів відносять матеріальні, людські, фінансові, часові та ін.

Ефективність інформаційної системи оцінюють у таких випадках:

- при формуванні вимог, що висуваються до інформаційної системи;

- при аналізі інформаційних систем, які створюються чи функціонують, на відповідність заданим критеріям;

- при виборі найкращого варіанта створення, функціонування та розвитку інформаційної системи;

- при синтезі найдоцільнішого варіанта побудови інформаційної системи за критерієм "ефективність-затрати".

Доцільність варіантів побудови інформаційної системи залежить від балансування приросту ефективності Е, отриманої за рахунок створення чи вдосконалення інформаційної системи, і затрат Q.

Математично це можна записати так:

mаx Е при Q=const

або у вигляді оберненої задачі

min Q при E=const.

Якщо приріст ефекту представлений в грошовому вираженні, то економічна ефективність інформаційної системи визначається у вигляді трьох основних показників:

- річного економічного ефекту;

- розрахункового коефіцієнта капітальних затрат на розробку і впровадження інформаційної системи;

- терміну окупності капітальних затрат на розробку та впровадження інформаційної системи.

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності та організаційно-економічних інструментів управління інформаційними системами підприємства ПАТ "Укртелеком"

2.1 Комплексна організаційно-економічна характеристика підприємства

ПАТ "Укртелеком" - одна з найбільших компаній України, яка надає повний спектр телекомунікаційних послуг в усіх регіонах країни. В 2011 році доходи компанії становили 8 млрд. грн.; вона займає 17% телекомунікаційного ринку України.

Особливо сильні позиції товариство має на ринку послуг доступу до мережі Інтернет та фіксованої телефонії. ПАТ "Укртелеком" є лідером ринку швидкісного фіксованого доступу до мережі Інтернет - на кінець 2011 року компанія обслуговувала більше ніж 1,3 млн. клієнтів (частка ринку Укртелекому за кількістю абонентів становила 22%). Товариство займає домінуюче становище на ринку послуг фіксованої телефонії, обслуговуючи 9,7 млн. абонентів (на кінець 2011 року компанії належить 80% ринку послуг фіксованого зв'язку за кількістю споживачів).

ПАТ "Укртелеком" - єдина компанія в Україні, яка отримала ліцензію на надання послуг мобільного зв'язку третього покоління за технологією UMTS/ WCDMА. Незважаючи нате, що товариство вийшло на цей ринок тільки в 2007 році, йому вдалося залучити більше 700 тис. абонентів.

ПАТ "Укртелеком" створило найпотужнішу в Україні національну магістральну мережу передавання даних, побудовану на базі сучасної технології DWDM, яка дозволяє надавати споживачам сучасні телекомунікаційні послуги майже в усіх населених пунктах України.

У 2011 році відбулися зміни у складі власників компанії. ТОВ "ЕСУ". яке належить австрійському інвестиційному фонду EPIC, придбало 92,79% акцій ПАТ "Укртелеком", ставши мажоритарним акціонером компанії.

Укртелеком вбачає свою місію в тому, щоб:

- задовольняти потреби підприємств та громадян України в телекомунікаційних послугах високої якості;

- забезпечувати Інтереси своїх акціонерів шляхом досягнення високих фінансових результатів діяльності;

- забезпечувати інтереси суспільства у створенні високорозвиненої інформаційно-телекомунікаційної Інфраструктури держави.

ПАТ "Укртелеком" був офіційним провайдером телекомунікаційних послуг УЄФА ЄВРО2012 в Україні.

Ключовим завданням Укртелекому під час проведення чемпіонату було телекомунікаційне забезпечення організаторів турніру та передача якісного сигналу з шістнадцяти матчів, що відбулися на стадіонах Києва, Донецька, Харкова та Львова.

До кожної з українських арен було прокладено по два незалежні канали загальною пропускною здатністю 100 Гбіт.с. Для передачі сигналу на період проведення чемпіонату на 200 Гбіт.с була збільшена пропускну здатність прикордонних переходів з Польщею. В цілому для трансляції матчів з чотирьох стадіонів Укртелеком організував міжнародну транспортну мережу передавання даних зі швидкістю пів терабіта за секунду.

Напевно, головною подією для ПАТ "Укртелеком" у 2011 році стала приватизація компанії. Завдяки злагодженій роботі колективу дирекції вдалося забезпечити належний рівень ліквідності товариства в період підготовки його до продажу, під час приватизації та в післяприватизаційний період, а також своєчасно виконувати фінансові зобов'язання, розрахуватися з бюджетом та виплачувати заробітну плату працівникам.

Незважаючи на складні умови, які склалися на ринку України, товариство спромоглося укласти договір щодо надання довгострокового кредиту на загальну суму 250 мільйонів доларів США між ПАТ "Укртелеком" та ВАТ "Сбербанк Росії" на умовах, кращих за ринкові. Це є доказом високого рівня довіри до ПАТ "Укртелеком" як компанії з зрозумілими перспективами розвитку, а також черговим свідченням визнання кредиторами надійності Укртелекому як позичальника.

Внаслідок перерозподілу фінансових запозичень та заміщення дорогих короткотермінових кредитів за допомогою більш дешевих довготермінових ресурсів була підвищена якість загального кредитного портфеля компанії (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Вартість однієї акції ПАТ "Укртелеком" (на Фондовій біржі ПФТС)

Укртелеком працює на висококонкурентному ринку, на якому постійно відбуваються зміни. Тому робота дирекції праці та управління персоналом є особливо важливою - працівники компанії повинні мати високу кваліфікацію та постійно вдосконалювати свої навички та знання, для того щоб відповідати сучасним вимогам телекомунікаційної галузі. Саме тому в компанії діє система безперервного навчання персоналу - в 2011 році майже 40 тис. працівників товариства пройшли навчання або перепідготовку, головним чином, у філії "Центр післядипломної освіти" товариства.

...