Web-технології на підприємствах

Економічні об'єкти почали розглядатися як складні системи, а управління ними ототожнюватися з інформаційним процесом. Інтенсивний розвиток можливостей комп'ютерної техніки і сфери її застосування привів до створення в економічних об'єктах людино-машинних ІС. Призначенням ІС став не тільки інформаційний супровід виробничих і господарських процесів, вирішення функціональних задач управління усередині організації, але і інформаційна взаємодія між різними зв'язаними між собою організаціями у виробничому, господарському та інформаційному аспектах.

Основоположником єдиних методичних підходів в проектуванні ІС був академік В.М. Глушков, який сформулював науково-методичні положення і практичні рекомендації по створенню автоматизованої інформаційної системи. Основними принципами єдиних методичних підходів є[9]:

1. Принцип системності, який є найважливішим при створенні, функціонуванні і розвитку ІС. Він розглядає досліджуваний економічний об'єкт, як єдине ціле. При цьому, встановлює напрями виробничо-господарської діяльності організації і конкретні функції, що реалізуються нею; виявляє різноманітні типи зв'язків між його структурними елементами забезпечуючи цілісність системи. Принцип системності припускає проведення в організації двох аспектного аналізу, а саме макро- і мікроаналізу. При макроаналізі система і (або) її' елементи розглядаються як частина системи вищого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: встановлюються їх напрями руху, виділяються і аналізуються ті зв'язки, які обумовлені метою функціонування і дослідження об'єкту, а потім вибираються найбільш переважні, що враховуються в процесі проектування ІС. При мікроаналізі вивчаються всі аспекти діяльності організації, аналізуються її структурні складові (включаючи діяльність на кожному робочому місці) з метою їх функціональних характеристик, що виявляються через зв'язки з іншими елементами і зовнішнім середовищем.

При проектуванні ІС для організаційної структури управління економічним об'єктом найбільш характерна багаторівнева, ієрархічна структура. Ієрархічна структура для кожного рівня системи дає можливість різних поєднань локальних критеріїв оптимальності з глобальним критерієм оптимальності функціонування системи в цілому; забезпечує відносну гнучкість системи управління і можливість пристосовуватися до умов, що змінюються; підвищує надійність за рахунок можливості введення елементної надмірності, впорядкування напрямів потоків інформації. Переваги ієрархічних структур сприяли їх широкому розповсюдженню в системах управління і визначали організаційно - функціональний підхід до створення ІС. Накопичений при цьому досвід зробив вплив на сучасний процесний підхід при проектування ІС.

Практичне значення застосування системного принципу полягає в тому, що він дозволяє в доступній для аналізу формі не тільки виявити що цікавить творців системи, але і використовувати комп'ютерне моделювання для дослідження поведінки проектованої системи в конкретних, заданих експериментатором умовах. Тому в основі створення ІС лежить метод моделювання, що дозволяє знаходити найбільш прийнятні і обгрунтовані проектні рішення, варіанти побудови системи і тим самим забезпечувати найбільшу ефективність функціонування економічного об'єкту.

2. Принцип розвитку, який полягає в тому, що ІС створюється з урахуванням можливості постійного поповнення і оновлення функцій системи і видів її забезпечення. Його суть в тому, що розвиваються виробничі і управлінські процеси, ускладнюються і перебудовуються організаційні структури економічних об'єктів - це викликає необхідність нарощування обчислювальних потужностей ІС, оснащення їх новими технічними і програмними засобами для постійного поповнення і оновлення вирішуваних завдань, розширення інформаційного фонду, що створюється у вигляді баз і сховищ даних, баз знань.

3. Принцип інформаційний, який направлений на детальне і всебічне вивчення інформації і інформаційних процесів, що супроводжують процеси управління в економічному об'єкті. Інформація вивчається в семантичному (змістовному), синтаксичному (знаковому) і прагматичному (корисному) аспектах. Крім цього, вивчення інформації необхідне для проектування автоматизованих робочих місць, систем передачі, зберігання і обробки даних, захисту інформації, де основними є знання об'ємів, змісту, і корисності відомостей.

В теперішній час на інформаційному підході грунтується об'єктно- орієнтований метод моделювання інформаційних процесів і автоматизації проектувальних робіт для аналізу управлінських процесів і проектування інформаційних електронних потоків.

4. Принцип сумісності, який полягає в забезпеченні взаємодії ІС різних видів, призначень, рівнів в процесі функціонування економічного об'єкту. Тому в процесі проектування повинна бути забезпечена системна єдність методичних підходів у вирішенні проблем інформаційної, технічної, програмної сумісності всіх ІС, що використовуються. Єдність методичних підходів відбивається в нормативно-правових документах, що регламентують процес розробки, документування, приймання і експлуатації ІС. Це міжнародні і вітчизняні стандарти (ДСТУ), галузеві і відомчі нормативні матеріали, регламенти, протоколи, стандарти організацій.

Широко використовуються стандарти, що регламентують мовні засоби інформаційної обробки, комунікаційні технології і організацію обчислень, між об'єктна взаємодія і тому подібне.

5. Принцип стандартизації і уніфікації, якийполягає в необхідності застосування типових, уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування ІС. Це перш за все відноситься до складових інформаційного, технічного, програмного і інших забезпечувальних підсистем IT. Цей принцип дозволяє скоротити тимчасові, трудові і вартісні витрати на створення ІС при максимально можливому використанні накопиченого досвіду у формуванні проектних рішень і впровадженні автоматизації проектувальних робіт, забезпечує багатоаспектну взаємодію ІС.

6. Принцип декомпозиції, який заснований на розділенні системи на частини і виділенні окремих комплексів робіт, що створює умови для ефективнішого аналізу існуючого стану управлінської діяльності, вивчення особливостей вирішення функціональних завдань для подальшого моделювання конкретних аспектів управлінської діяльності і перекладу їх на автоматизовану технологію. Принцип використовується як при вивченні особливостей властивостей елементів і системи в цілому, так і при створенні ІС на новій інформаційно-технологічній базі.

7. Принцип ефективності, який полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення ІС і цільовим ефектом, що отримується при її функціонуванні.

Опис життєвого циклу інформаційної системи передбачає оперування такими поняттями:

- процес - ланцюжок робіт, що послідовно виконуються;

- етапи - послідовні відрізки часу, упродовж якого виконуються роботи. Протягом етапу можуть виконуватися роботи, що належать до різних процесів. В основі діяльності із створення й використання автоматизованої інформаційної системи управління економічним об'єктом лежить поняття її життєвого циклу (ЖЦ). Життєвий цикле моделлю створення і використання, автоматизованої інформаційної системи управління економічним об'єктом, що відображає різні її стани, починаючи з моменту виникнення та необхідності в неї і закінчуючи моментом повного виходу з використання всіх, без винятку, користувачів [4].

Традиційно виділяють такі основні етапи ЖЦ АІС [6]:

- аналіз вимог;

- проектування;

- програмування / впровадження;

- тестування і налагодження;

- експлуатація і супровід.

Розгляньмо детальніше основні етапи ЖЦ АІС:

1. Аналіз вимог є першою фазою розробки АІС, на якій вимоги замовника уточнюються, формалізуються і документуються. Фактично на цьому етапі дається відповідь на питання: "Що повинна робити майбутня система?", а це є успіхом всього проекту. У практиці створення великих систем відомо чимало прикладів невдалої реалізації проекту саме через неповноту і нечіткість визначення системних вимог.

Перелік вимог до АІС повинен включати:

1) сукупність умов, за яких передбачається експлуатувати майбутню систему (апаратні й програмні ресурси, що надаються системі; зовнішні умови її функціонування; склад працівників і робіт, що мають до неї відношення);

2) опис функцій, що їх має виконувати система;

3) обмеження в процесі розробки (директивні терміни завершення окремих етапів, наявні ресурси, організаційні процедури і заходи, що забезпечують захист інформації).

Метою аналізу є перетворення загальних, нечітких знань про вимоги до майбутньої системи в точні (по можливості) визначення.

Результатом етапу повинна бути модель вимог до системи (іншими словами - системний проект), що визначає:

1) архітектуру системи, її функції, зовнішні умови, поділ функцій між апаратною і програмною частинами;

2) інтерфейси і поділ функцій між людиною і системою;

3) вимоги до програмних та інформаційних компонентів програмної частини: необхідні апаратні ресурси, вимоги до бази даних, фізичні характеристики компонент програмної частини, їх інтерфейси.

Модель вимог повинна включати;

1) повну функціональну модель вимог до майбутньої системи з глибиною опрацювання до рівня кожної операції кожної посадової особи;

2) специфікації операцій нижнього рівня;

3) пакет звітів і документів по функціональній моделі, що включає характеристику об'єкта моделювання, перелік підсистем, вимоги до способів і засобів зв'язку для інформаційного обміну між компонентами, вимоги до характеристик взаємозв'язків системи із суміжними системами, вимоги до функцій системи;

4) концептуальну інформаційну модель вимог;

5) пакет звітів і документів з інформаційної моделі;

6) архітектуру системи з прив'язкою до концептуальної інформаційної моделі;

7) пропозиції щодо організації структури для підтримки системи.

Таким чином, модель вимог містить функціональну, інформаційну і, можливо, подійну (у разі, якщо цільова система є системою реального часу) моделі. Це забезпечує ряд переваг порівняно з традиційною моделлю, а саме:

1) Для традиційної розробки характерним є здійснення початкових етапів кустарними неформалізованими способами. Тому замовники і користувачі уперше можуть побачити систему після того, як вона вже значною мірою реалізована. Природно, ця система відрізнятиметься від тієї, якої вони очікували. Тож далі матимуть місце ще декілька ітерацій її розробки або модифікації, що вимагає додаткових (і значних) витрат грошей і часу. Ключ до розв'язання цієї проблеми і дає модель вимог, що дозволяє:

- описати, "побачити" і скоригувати майбутню систему до того, як вона буде реалізована фізично;

- зменшити витрати на розробку і впровадження системи;

- оцінити розробку за часом і результатами;

- досягнути взаєморозуміння між усіма учасниками роботи (замовниками, користувачами, розробниками, програмістами);

- поліпшити якість системи, що розробляється, а саме: виконати її функціональну декомпозицію і спроектувати оптимальну структуру інтегрованої бази даних.

2) Модель вимог повністю незалежна і відокремлена від конкретних розробників, не вимагає супроводження її творцями і може бути безболісно передана іншим особам. Понад те, якщо з яких-небудь причин підприємство не готове до реалізації системи на основі моделі вимог, вона може бути залишена "на полиці" доти, доки в ній не виникне потреба.

3) Модель вимог може бути використана для самостійної розробки або коригування вже реалізованих на її основі програмних засобів силами програмістів відділу автоматизації підприємства.

4) Модель вимог може використовуватися для автоматизованого і швидкого навчання нових працівників конкретного напряму діяльності підприємства, оскільки її технологія міститься в моделі.

Етап аналізу вимог є найважливішим серед усіх етапів ЖЦ. Він істотно впливає на всі подальші етапи, залишаючись водночас найменш вивченим і зрозумілим процесом. На цьому етапі, по-перше, потрібно зрозуміти, що саме треба зробити, а по-друге, задокументувати це, бо якщо вимоги не зафіксовані і не зроблені доступними для учасників проекту, то вони начебто й не існують. При цьому мова, якою формулюються вимоги, повинна бути досить простою і зрозумілою замовникові.

2. Розробка технічного завдання виконується після побудови моделі, яка містить вимоги до майбутньої системи. На її основі розробляється технічне завдання зі створення системи, що включає в себе:

- вимоги до автоматизованих робочих місць, їхніх складу і структури, а також до способів і схем інформаційної взаємодії між ними;

- розробку вимог до технічних засобів;

- визначення вимог до програмних засобів;

- розробку топології, складу і структури локальної обчислювальної мережі;

- вимоги до етапів і термінів виконання робіт.

3. Проектування. Цей етап дає відповідь на питання: "Як (яким чином) система задовольнятиме вимоги, що ставляться до неї ? Завданням цього етапу

Є дослідження структури системи 1 логічних взаємозв'язків елементів, причому тут не зачіпаються питання, пов'язані з реалізацією на конкретній платформі. Проектування розглядається як ітераційний процес отримання логічної моделі системи разом зі строго сформульованими цілями, поставленими перед нею, а також написання специфікацій фізичної системи, що задовольняє ці вимоги. Цей етап звичайно поділяють на два підетапи:

- проектування архітектури системи, що включає розробку структури та інтерфейсів компонентів, узгодження функцій і технічних вимог до компонентів, методів і стандартів проектування;

- детальне проектування, яке передбачає розробку специфікацій кожного компонента, інтерфейсів між компонентами, розробку вимог до тестів і плану інтеграції компонентів.

Іншими словами, проектування є етапом ЖЦ, на якому визначається, як слід реалізовувати вимоги до ЛІС, що породжені й зафіксовані на етапі аналізу. В результаті повинна бути побудована модель реалізації, яка демонструє, як система задовольнятиме пред'явлені до неї вимоги (без технічних подробиць). Фактично модель реалізації є розвитком і уточненням моделі вимог, а саме проектування є мостом між аналізом і реалізацією.

4. Реалізація (програмування / адаптація). На цьому етапі здійснюється створення ЛІС, як комплексу програмно-апаратних засобів (починаючи з проектування і створення телекомунікаційної інфраструктури і завершуючи розробкою та інсталяцією додатків).

5. Тестування і налагодження. Коректність АІС є її найважливішою властивістю та головним предметом турботи розробників. У ідеальному випадку під коректністю 1C мають на увазі відсутність у ній помилок. Однак для більшості складних програмних продуктів досягти цього неможливо (у кожній програмі міститься хоча б одна помилка). Тому під "коректним" зазвичай розуміють програмний продукт, що працює відповідно до пред'явлених до нього вимог, іншими словами - продукт, для якого поки ще не знайдені такі умови, в яких він виявиться непрацездатним.

Встановлення коректності є головною метою етапу життєвого циклу, що розглядається. Треба зазначити, що етап тестування і налагодження - один із найбільш трудомістких, стомлюючих і непередбачуваних етапів розробки ІС. У середньому за розробки традиційними методами цей етап займає від 1/2 до 1/3 всього часу розробки. З іншого боку, тестування і налагодження являють собою серйозну проблему: у деяких випадках тестування і налагодження програми вимагають в декілька разів більше часу, ніж безпосередньо програмування.

Тестування - це набір процедур і дій, призначених для демонстрації коректної роботи ІС у заданих режимах і зовнішніх умовах. Мета тестування - виявити наявність помилок або переконливо продемонструвати їх відсутність, що можливо лише в окремих тривіальних випадках. Важливо розрізнювати тестування і супутнє поняття "налагодження". Налагодження - це набір процедур і дій, що починаються з виявлення самого факту наявності помилки і закінчуються встановленням точного місця, характеру цієї помилки і способів її усунення.

Найважливішим і найчастіше застосовуваним на практиці є метод детермінованого тестування. При цьому як еталони тестів використовуються конкретні початкові дані, що складаються з взаємопов'язаних вхідних і результуючих величин і правильних послідовностей іх опрацювання. У процесі тестування із заданими початковими величинами треба встановити відповідність результатів їх опрацювання еталонним величинам.

Для складних систем потрібна велика кількість тестів, і виникає проблема оцінки їх необхідної кількості й використання методів їх скорочення. Тому тестування (як і будь-який інший вид діяльності) доцільно планувати. План тестування повинен містити:

1) формулювання цілей тестування;

2) критерії якості тестування, що дозволяють оцінити його результати;

3) стратегію проведення тестування, що забезпечує досягнення заданих критеріїв якості;

4) потреби в ресурсах для досягнення заданого критерію якості за обраної стратегії.

Існують системи автоматизація тестування і налагодження (САТН). Вони являють собою складний комплекс алгоритмічних і програмних засобів, призначених для автоматизації аналізу АІС, тестування, налагодження й оцінок її якості, і дозволяє полегшити модифікацію компонент АІС, забезпечити виявлення помилок на ранніх стадіях налагодження, підвищити процент помилок, що автоматично виявляються.

6. Експлуатація і супроводження. Основними завданнями цього етапу є такі:

- забезпечення стійкості роботи системи і збереження інформації - адміністрування;

- своєчасна модернізація і ремонт окремих елементів - технічна підтримка;

- адаптація можливостей системи, що експлуатується, до поточних потреб бізнесу підприємства - розвиток системи.

Ці роботи необхідно включати в оперативний план інформатизації підприємства, який повинен формуватися обов'язково з дотриманням усіх умов стратегічного плану. В іншому випадку в межах існуючої системи можуть з'явитися фрагменти, які в майбутньому зроблять ефективну експлуатацію системи неможливою. Зараз за рубежем стало загальноприйнятим передавати функції технічної підтримки і частково адміністрування постачальникам системи або системним інтеграторам. Ця практика одержала назву "аутсорсинг". Часто в межах аутсорсингу стороннім підприємствам передаються й такі функції, як створення і підтримка резервних сховищ даних і центрів виконання критичних бізнес-додатків, які задіються у разі стихійного лиха або інших особливих умов.

Особливу увагу на етапі експлуатації і супроводу потрібно приділити питанням навчання персоналу і, відповідно, плануванню інвестицій у цей процес.

ЖЦ утворюється відповідно до принципу низхідного проектування і зазвичай має ітераційний характер: реалізовані етапи, починаючи з найперших, циклічно повторюються відповідно до змін вимог і зовнішніх умов, введення обмежень тощо. На кожному етапі ЖЦ породжується певний набір документів і технічних рішень, при цьому для кожного етапу початковими є документи і рішення, отримані на попередньому етапі. Кожний етап завершується верифікацією породжених документів і рішень з метою перевірки відповідності їх вихідним.

Існуючі моделі ЖЦ визначають порядок виконання етапів у ході розробки, а також критерії переходу від етапу до етапу. Відповідно до цього найбільше поширення отримали такі три моделі ЖЩ4]:

1. Каскадна модель (70 - 80-ті роки) передбачає перехід до наступного етапу після повного завершення робіт на попередньому етапі і характеризується чітким поділом даних і процесів їх опрацювання (рис. 2.6).



Рис. 2.6. Каскадна модель життєвого циклу ІС

2. Поетапна модель з проміжним контролем (80 - 85-ті роки) - ітераційна модель розробки з циклами зворотного зв'язку між етапами. Перевага такої моделі в тому, що між етапні коригування забезпечують меншу трудомісткість порівняно з каскадною моделлю; з іншого боку, час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.

3. Спіральна модель (86 - 90-ті роки) - загострює увагу на початкових етапах ЖЦ: аналізі вимог, проектуванні специфікацій, попередньому й детальному проектуванні. На цих етапах перевіряється і обгрунтовується реалізованість технічних рішень створенням прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагмента або версії системи, на ньому уточнюються цілі й характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації (рис. 2.7.).



Рис. 2.7. Спіральна модель життєвого циклу ІС

Фахівці відзначають такі переваги спіральної моделі:

- накопичення і повторне використання програмних засобів, моделей і прототипів;

- орієнтація на розвиток і модифікацію системи в ході її проектування;

- аналіз ризику і витрат у процесі проектування.

При використанні спіральної моделі відбувається накопичення і повторне використання проектних рішень, засобів проектування, моделей і прототипів інформаційної системи та інформаційної технології; здійснюється орієнтація на розвиток і модифікацію системи і технологи в процесі їх проектування; проводиться аналіз ризику та витрат у процесі проектування систем і технологій.

Особливості проектування інформаційної технології. Сучасна інформаційна технологія реалізується в умовах спроектованої інформаційної системи.

Аспекти проектування: технічний (апаратно-комунікаційний комплекс), програмно-математичний (моделі і програми), методичний (сукупність засобів реалізації функцій управління), організаційний (опис документообігу і регламенту дій апарату управління), поопераційний (сукупність технологічних, логічних, арифметичних дій, що реалізуються в автоматичному режимі).

Автоматизоване робоче місце менеджера

Розвиток бізнесу безпосередньо пов'язаний з ефективним управлінням організацією. Управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти мети організації. Головна роль в процесі управління належить інформації та процедурам її опрацювання. В сучасних умовах значного зростання обсягів інформації ці функції можна здійснювати лише завдяки використанню комп'ютерної техніки і наявності програмних продуктів [15].

Фахівці, які впроваджують управлінську діяльність, менеджери - це професійно підготовлені управлінці. їх робота полягає в розробці (аналізі та синтезі) інформації, постановці завдань, прийнятті рішення, організації його виконання, координації, мотивації та контролі. Основне призначення сучасного менеджменту - це здатність приймати ефективні рішення.

Тому сьогодні підвищується роль організації, автоматизації та комп'ютеризації праці менеджерів всіх напрямів діяльності. Крім того, постійно з'являються нові інформаційні технології, що також впливає на комерційну діяльність організації. Усе це потребує від фахівців відповідного рівня знань і вмінь. Спеціалісту виконавцю необхідний зручний інструментарій для забезпечення професійної діяльності в конкретній сфері, що визначається використовуваними технологіями та розподіленням обов'язків між працівниками. Орієнтація і реалізація управлінських функцій вимагає радикальної зміни, як самої технології управління, так і технічних засобів обробки інформації, серед яких головне місце займають персональні комп'ютери.

Тенденція до підсилення децентралізації управління призводить до розподіленої обробки інформації з децентралізацією застосування засобів комп'ютерної техніки і вдосконаленням безпосередньо робочих місць користувачів. На практиці цього досягають створенням автоматизованих робочих місць (АРМ), які враховують специфіку праці та спеціалізацію фахівця. Створення автоматизованих робочих місць передбачає, що основні операції по накопиченню, зберіганню і переробці інформації покладаються на комп'ютерну техніку та технологію, а фахівець виконує операції, які вимагають творчого підходу при підготовці робочих або управлінських рішень.

Створення АРМ на робочому місці спеціаліста підвищує ефективність виконання ним своїх функціональних обов'язків, дає змогу застосовувати нові методи управління, використовувати єдину вірогідну інформацію в управлінні всіма ланками, підвищувати продуктивність праці і загальний рівень культури управління тощо.

Під робочим місцем розуміють місце, на якому працівник здійснює свій трудовий процес. Автоматизація робочого місця передбачає наявність технічного і програмного забезпечення.

Отже, автоматизоване робоче місце це програмно-технічний комплекс, призначений для автоматизації професійної діяльності працівника. Для АРМ фахівця характерна орієнтація на працівника, який має професійну підготовку щодо використання комп'ютерної техніки та професійно обізнаний у конкретній функціональній сфері. Головною складовою АРМ є програмне забезпечення, орієнтоване на розв'язання специфічних завдань фахівця. Водночас, його основні функції залишаються незмінними для АРМ практично будь-якого напряму. Ці функції передбачають [20]:

1) введення, накопичення та зберігання інформації;

2) оброблення даних;

3) отримання результатів оброблення і запитів у вигляді екранних форм і документів;

4) пошук інформації;

5) можливість здійснення контролю на всіх етапах роботи.

Слід зазначити, що функція оброблення даних не завжди властива АРМ. Усе залежить від організації технології оброблення даних, яку використовують. Якщо АРМ є складовою корпоративної мережі, що побудована на технології "клієнт-сервер", то основне оброблення даних відбуватиметься на сервері.

У великих і малих організаціях АРМ виконують різну роль. У першому випадку вони є складовою інформаційної системи організації. При цьому вони можуть використовувати загальну інформаційну (корпоративну) систему або різні інформаційні системи, проте у будь-якому разі працювати зі спільною інформаційною базою, побудованою на єдиній системі класифікації й кодування, або мати засоби для забезпечення сумісності та інтеграції інформації окремих систем. У другому випадку АРМ це інформаційне середовище, що може не дуже щільно пов'язуватися чи взагалі не пов'язуватися з автоматизованими робочими місцями інших працівників. При цьому окремі АРМ можуть об'єднуватися у локальну мережу або працювати автономно. За сучасних умов останній варіант практично не застосовують, оскільки тільки варіант роботи у мережі дає можливість спільного використання інформації.

Автоматизовані робочі місця класифікують за такими ознаками [9]:

1) типом користувача;

2) типом завдань, що розв'язують за його допомогою;

3) формою організації роботи користувачів;

4) функціональною спрямованістю;

5) рівнем розвитку тощо.

Крім того, в організаціях можна класифікувати АРМ-и таким чином:

1) АРМ правлінського персоналу -реалізують функції прийняття рішень і призначені для керівників усіх рівнів;

2) АРМ фахівців структурних підрозділів (відділів або секторів напряму діяльності) - допомагають розв'язувати функціональні завдання фахівцям конкретного напряму діяльності;

3) АРМ оперативного управління - призначені для збирання первинних даних безпосередньо на робочих місцях контролерів, диспетчерів, та ін.;

4) АРМ технічних працівників - орієнтовані на ведення діловодства і призначені для секретарів, референтів та інш.;

5) АРМ дослідника -призначені для працівників діяльність яких пов'язана зі створенням нових виробів, проектуванням нових технологій тощо. їх застосовують для створення сприятливих умов при проведенні певного дослідження робітниками відділів головного технолога, головного конструктора.

Створення АРМ забезпечує:

1) простоту, зручність і дружнє ставлення до користувача;

2) простоту адаптації до конкретних функцій користувача;

3) компактність розміщення й невисокі вимоги до умов експлуатації;

4) високу надійність і живучість;

5) порівняно просту організацію технічного обслуговування.

Методологічні принципи побудови АРМ [6, 20]:

1) Основним є принцип системного підходу Суть його полягає в тому, що АРМ розглядається як система, у якій усі її складові елементи й процеси, що відбуваються, взаємопов'язані з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Згідно з системним підходом, об'єкт розглядається як єдине ціле, а не як сукупність складових його частин. Тому що специфічні властивості об'єкта можна оцінити тільки з позицій усієї системи. Це означає, що спочатку треба обумовити цілі й критерії системи, а потім структурувати систему для виявлення комплексу технічних, економічних та організаційних питань, розв'язання яких необхідне для того, щоб проектовані системи відповідали визначеним цілям і критеріям. Без комплексного і всебічного вирішення цих питань ефект від впровадження АРМ значно знижується.

Принцип системного підходу є не тільки основоположним при створенні АРМ, а й значною мірою впливає на інші принципи, визначаючи їх успішну реалізацію.

2) Неперервність розвитку АРМ передбачає постійне вдосконалення всіх видів його забезпечення (технічного, програмного, інформаційного та ін.). Це зумовлено тим, що з розвитком організацій виникають нові завдання управління, удосконалюються та змінюються старі. Тому АРМ мають швидко реагувати на ці зміни. Із цією метою необхідно передбачити можливість заміни застарілих ПК новими, більш продуктивними для поліпшення інформаційного, математичного й програмного забезпечення, удосконалення технологічного процесу обробки даних.

3) На принцип неперервного розвитку впливає принцип гнучкості, який зумовлює пристосованість системи до можливих перебудов, що забезпечується модульністю побудови всіх підсистем і стандартністю їх взаємозв'язку.

4) Принцип стійкості побудований на тому,що АРМ виконує основні функції незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх збурюючих чинників. Це означає, що неполадки в окремих його частинах повинні легко усуватися зі швидким відновленням працездатності системи. Стійкість перед впливом зовнішніх збурень (перебої в інфраструктурах, зміна завдань, дефіцит ресурсів) забезпечується з допомогою функціональної та структурної надмірності технічних засобів.

5) Ефективність АРМ слід розглядати як інтегральний показник у рівні досягнень поданих вище принципів, віднесений до витрат на його створення та експлуатацію.

Водночас слід зауважити, що, з одного боку, реалізація цих принципів потребує збільшення витрат при створенні АРМ, а з іншого різко зменшує витрати при його експлуатації.

6) Надійність - у непередбачених або аварійних ситуаціях система не повинна остаточно виходити з ладу й давати неправильні результати. Забезпечення надійності системи досягається використанням колективних АРМ;

7) Еволюційність - це можливість подальшого розвитку й змінювання системи та її окремих частин через розширення й модифікацію програмних, інформаційних і технічних засобів;

8) Адаптованість - здатність АРМ пристосовуватися до частково зміненого внутрішнього фактора об'єкта управління. Цей принцип забезпечує життєздатність системи.

Автоматизація управління організацією переслідує тільки одну мету своєчасне ухвалення менеджером правильного організаційного рішення, яке буде реалізоване і проконтрольоване, на підставі чого буде прийняте подальше рішення. Важливими чинниками для ухвалення рішень є:

1) збір і аналіз достовірної інформації;

2) підготовка альтернативних варіантів подальшого розвитку подій;

3) безпосередньо ухвалення рішення;

4) організація реалізації рішення;

5) контроль виконання;

6) аналіз одержаного результату;

7) корекція.

Створені АРМ фахівців дають можливість користувачеві працювати в діалоговому режимі, оперативно розв'язувати поточні задачі, зручно вводити дані, вести контроль, оброблення інформації, визначати достовірність результатної інформації, виводити й передавати каналами зв'язку.

Основне призначення АРМ забезпечити управлінський персоналновими засобами техніки та технології. Мова йде про автоматизоване діалогове виконання основних функцій управління, діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних ІС, або в розподільній базі даних АРМ.

Організація АРМ змінює техніку та методологію виконання функцій управління. Виникли нові технологічні операції ведення екранного діалогу, використання нових форм подання даних електронних картотек і таблиць, графіків і діаграм, багатовіконне подання даних.

Засоби АРМ дають змогу автоматизувати розв'язання задач, забезпечити інформаційну підтримку важко формалізованих задач, результати яких використовуються для прийняття рішень.

З урахуванням професійних знань і практичних навичок користувач може обирати методику розв'язання задач, маніпулювати даними для обчислень, аналізувати їх результати та приймати відповідне конкретній ситуації управлінське рішення

Автоматизоване робоче місце фахівця, основні функції та компоненти

Автоматизоване робоче місце (АРМ) - це програмно-технічний комплекс, що забезпечує автоматизацію функцій його діяльності, поєднуючи комплекс технічних, програмних, інформаційних та інших засобів. При розробці АРМ для управління технологічним обладнанням зазвичай використовують БСАПА-системи. АРМ об'єднує програмно-апаратні засоби, що забезпечують взаємодію фахівця з ПК, надає можливість введення інформації та її виведення на екран монітору, принтер або інші пристрої. Як правило, АРМ є частиною 1С.

Важливі задачі АРМ - підтримка функціонування 1С для роботи певного АРМ та взаємодії між іншими АРМ і зовнішніми БД. Так, для АРМ бухгалтера підприємства, економіста, керівника інформація надходить із різних облікових ділянок, проте БД, словники, таблиці є спільними для всіх фахівців, водночас один об'єкт (матеріал, товар, виріб) на різних АРМ може ідентифікуватися по-різному.

АРМ є професійно орієнтованою інформаційно-обчислювально системою, що працює як автономно, так і в мережі. Його традиційно організовують за функціональною ознакою. Воно забезпечує діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до централізованих баз даних.

Основними функціями АРМ можуть бути: введення, нагромадження та зберігання інформації; її пошук за заданими ознаками; виконання прикладних програм оброблення інформації; видача результатів у потрібному вигляді; контроль усіх етапів оброблення інформації; автоматичне протоколювання робочих процесів; відображення інформації та результатів її оброблення на екрані ПЕОМ тощо.

Для будь-якого АРМ характерні такі спільні ознаки: o доступність користувача до сукупності технічних, програмних, інформаційних засобів;

o розміщення обчислювальної техніки безпосередньо на робочому столі користувача;

o можливість створення та вдосконалення проектів автоматизованої обробки даних у конкретній сфері діяльності;

o здійснення обробки даних самим користувачем.

АРМ у системі управління - це проблемно орієнтований комплекс технічних, програмних, лінгвістичних засобів, установлений безпосередньо на робочому місці користувача, що використовується для автоматизації операцій взаємодії користувача з комп'ютером у процесі проектування та реалізації завдань.

Класифікація АРМ може бути розглянута щодо:

а) сфери використання (наукова діяльність, проектування, виробничо-технологічні процеси, менеджмент тощо);

б) типу ЕОМ (електронно-обчислювальної машини: мікро-, міні-, макроЕОМ);

в) режиму експлуатації (індивідуальний, груповий, мережевий);

г) кваліфікації користувачів (професійні і непрофесійні).

АРМ менеджерів, у свою чергу, поділяються на АРМ керівників організацій, підрозділів, планових працівників, бухгалтерів, консультантів тощо.

Типи АРМ офісних систем

Організація роботи з документами - ключове завдання управління в будь-якій установі: від офісу невеликого підприємства до транснаціональної корпорації. Масова поява персональних комп'ютерів в офісі й об'єднання їх у мережі створила принципово нове технологічне середовище для ефективного управління документообігом.

Основними етапами обробки документів в організації є прийом, реєстрація, передача, відправлення, інформаційно-довідкова робота, оперативне збереження, контроль виконання, систематизація, формування справ, складання описів, передача в архів тощо.

Об'єднання АРМ охоплює ЄШ, створює єдину технічну, організаційну та методологічну БД підприємства.

При об'єднанні АРМ засобами комунікацій підтримуються АРМ сектору, відділу, організації та формування колаборатив-ної технології.

Типове АРМ містить:

o транслятори (інтерпретатори) різних мов програмування;

o засоби проектування й обробки даних (редактори текстової, графічної інформації, табличні процесори, генератори вихідних форм);

o програми користувача (обробні, навчальні, СУБД тощо). Розв'язок задач за допомогою АРМ пов'язаний з пошуком

необхідної інформації в Б Д, подальшою її обробкою за алгоритмами і видачею результатів на екран чи принтер.

Зручний інтерфейс користувача з ПЕОМ може реалізуватися за допомогою лінгвістичних процесорів, що здійснюють різні види аналізу вхідного повідомлення (синтаксичний, морфологічний, семантичний) та орієнтовані на роботу з конкретною ПрО. Лінгвістичний процесор відіграє роль посередника між користувачем і базою даних, в якій зберігається інформація, що цікавить його. Завданням цього процесора є перетворення тексту на певний набір семантичних структур, що є формальним представленням "змісту" вихідного тексту. Мета такого перетворення - забезпечення вихідних даних для роботи пошукових механізмів СУБД.

В АРМ взаємодія ґрунтується на макетуванні зображень екрана у вигляді зразків-прототипів документів. Для цього використовуються різноманітні технічні прийоми забезпечення діалогу користувача з ПЕОМ: керування положенням курсору на екрані із застосуванням світлового пера, мерехтіння і підсвічування полів екрана, програмування функціональних клавіш.

Діалог реалізується на основі попередньо розробленого сценарію, що представляється семантичними мережами, таблицями діалогу, фреймами для зображення моделей ПрО.

ПЗ АРМ містить засоби управління довідниками, що забезпечують:

o створення та актуалізацію інформаційної бази;

o пошук інформації згідно із заданими атрибутами;

o організацію введення-виводу інформації;

o обробку за заданими алгоритмами.

270

Одні з основних вимог до технології АРМ:

а) технологія електронної обробки текстів при реалізації функцій:

o введення набору тексту із завданням параметрів для його верстки, перегляду;

o обробка (сортування тексту за змістом, обчислення в таблицях);

o відтворення тексту;

o форматування тексту й одержання документа;

б) технологія електронної обробки форм, що підтримує електронні таблиці, шаблони, прототипи;

в) технологія електронної обробки ділової графіки, що реалізує графіки, різного типу діаграми, гістограми, фотографії, малюнки.

Бажання користувачів отримати доступ до інформації з можливостями відстеження змін у реальному часі привело до появи АРМ з десятками телефонів, дисплеїв, табло, планшетів. Проектування дружніх інтерфейсів користувача вирішує проблему пошуку потрібної інформації шляхом розробки процедур конвертації форматів даних в автоматичному режимі, інтеграції текстових даних, електронних таблиць, ділової графіки, модулів аналітичного програмного забезпечення. ОС є центральною ланкою ІС, вона забезпечує ефективну взаємодію з електронною поштою й іншими програмами.

Розподілений доступ до інформаційного середовища

Сучасні інформаційні системи розробляються на основі архітектури розподілених компонент. Це забезпечує розподіл застосувань на: 1) презентаційні компоненти (клієнти); 2) компоненти прикладної логіки (сервер застосувань); 3) компоненти доступу до даних (сервер БД).

Така архітектура сприяє захищеності даних, а також високій масштабованості та можливості повторного використання

програмного коду і передбачає гнучкі підходи для розподіленої обробки даних. Основним елементом трирівневої архітектури є сервер застосувань, який реалізує прикладні функції, оформлені у вигляді сервісів. Сервери застосувань надають певні набори послуг, а деталі їх реалізації повністю закриті від клієнтів.

За наявності міжкорпоративної взаємодії нерідко одне джерело даних (фінансова, біржова інформація) використовують системи е бізнесу різних корпорацій. Тут особливе значення покладається на сервери застосувань або Web-сервери як механізми взаємодії підприємств через Web-вузли телекомунікаційних мереж. Використання багаторівневої архітектури "клієнт - сервер" забезпечує додаткову гнучкість при розподілі навантаження на вузли систем е-бізнесу і підвищує її функціональність.

Система управління базами даних (СУБД) дає змогу оптимі-зувати розподіл навантаження у стандартному багаторівневому застосуванні (application), представленому сервером БД, Web-сервером та браузером клієнта. Більшість сучасних СУБД застосовують реляційну модель даних (логічна модель даних, розроблена Б. Коддом у 1970 p., що описує: 1) структури даних у вигляді наборів відношень; 2) теоретико-множинні операції з даними; 3) спеціальні реляційні операції і спеціальні правила, що забезпечують цілісність даних.

Для розподіленої обробки економічної інформації вагомого значення нині набувають також багатовимірні, постреляційні й об'єктно-орієнтовані БД, здатні зберігати та обробляти складні структури даних з можливістю аналітичної обробки в режимі реального часу OLAP (On-Line Analytical Processing) та інтелектуальної обробки даних на основі бізнес-інтелекту ВІ-платформ.

Розподілений доступ до СІП можна представити через модель розподіленої системи, подану у вигляді схеми на рис. 4.3.

Сукупність прикладних процесів і БД, що використовуються спільно обчислювальними процесами в ІС, називають розподіленою системою (PC), а вузли мережі - вузлами PC.

Рис. 4.3. Розподілена модель транзакцій е-бізнесу в Internet

Наприклад, вузлом РС може бути Web-сервер. Розглянемо модель РС, що описується таким набором правил (припущень):

1. РС Ј)=<5,Ь> є сукупністю вузлів 5 = {5,|і = 1,п } і системи передачі даних, що пов'язує будь-яку пару вузлів Ь = {с,7 |і = 1, я,; = 1, п).

2. У вузлах РС 5 зберігається і обробляється прикладними процесами інформація, що знаходиться у БД.

3. Прикладні процеси взаємодіють один з одним шляхом обміну повідомленнями (електронними документами), які можуть ініціювати обробку інформації або виконувати управлінські функції.

4. Система передачі даних (повідомлень) надійна, тобто повідомлення не зникають і не виникають випадково, всі вузли доступні для повідомлень. Кожний прикладний процес має можливість доступу до будь-яких БД, що функціонують у РС.

Скінченна множина БД, пов'язаних між собою у процесі розв'язання спільних задач, становить розподілену БД (РБД).

5. Процесори, що функціонують у вузлах РС, надійні.

6. На множині вузлів в підтримується така обробка даних:

o підмножина вузлів, що ініціює транзакції (генератори), - {ГМ,} - запити клієнтів систем е-бізнесу;

o підмножина вузлів (ресурси), що виконує транзакції, - {рМк} - підмножина ресурсів, які запитують клієнти, наприклад банківські рахунки;

o підмножина вузлів, що "орієнтує" транзакції (конвертори), - {СМ|} - це вузли забезпечення "АГеЬ-сервісів.

Для вузлів мережі справедливі відношення:

Кожний вузол з множини S має належати хоча б до однієї з підмножин:

Vi,i=M.S,є S|Stє {ТМ,) vSt є {DMl}vSte {CM,>.

Один і той самий вузол мережі Internet може у загальному вигляді як ініціювати, так і виконувати транзакції. Концепція універсального клієнта {ТМ.} та Web-серверів {DMJ є базовою, що забезпечує розподілену обробку обчислень в Internet.

Універсальний клієнт (браузер) забезпечує взаємодію із серверами застосунків, а також інтерпретацію та візуалізацію HTML-документа. Функція сервера - передача інформації за запитом клієнта. Функціональність і ефективність сервера здебільшого залежать від технології обробки інформаційних ресурсів. Для застосунків, що потребують потужної внутрішньої обробки даних (приміром, складна бізнес-логіка, яка реалізується з боку сервера), передбачені стандартні способи відповідного розширення потужності сервера, що можна здійснити шляхом приєднання додаткових серверів до Web-сервера.

Размещено на Allbest.ru

...