Необхідно врахувати, що використання конкретних реквізитів із змінної частини структури проводки, у свою чергу, залежить від використовуваних кореспондуючих рахунків. Наприклад, якщо в проводці використані кореспондуючі рахунки, для яких не встановлено кількісного обліку, то відповідний реквізит проводки заповнювати буде не можна. Це ж справедливо і для субконто і для виду валюти і суми у валюті.

Окрім цього, при редагуванні властивостей проводки можна створити набір додаткових реквізитів для зберігання будь-якої додаткової інформації про проводку. Як правило, використання цих реквізитів не залежить від налаштувань параметрів обліку. Проводки, як об'єкти даних, можуть існувати тільки «усередині» операції. Форма операції містить табличну частину, яка призначена для редагування проводок, що входять в операцію. Властивості проводки редагуються у вікні редагування «Дроту».

1.5 Основні правила обліку основних засобів і нематеріальних активів і порядок розрахунку сум амортизації

Ведення обліку основних засобів і нематеріальних активів повинне спиратися на законодавчу базу і порядок обліку цих активів. Будь-яке порушення або халатність може привести до штрафних санкцій і інших заходів, украй небажаних для підприємства. Тому не приділити увагу цьому питанню просто не можна. До того ж програма, автоматизуючи цей процес, зобов'язана чітко дотримувати і дотримуватися певних правил, зводячи вірогідність помилки до мінімуму. Нижче приведені основні правила обліку, правила визначення вартості, порядок і методи нарахування амортизації, формули для розрахунку терміну корисної дії активів і інші аспекти, які необхідно обов'язково взяти до уваги при розробці нашої системи.

Облік прибутків і витрат і господарських операцій ведеться індивідуальними підприємцями шляхом фіксації в Книзі обліку прибутків і витрат і господарських операцій індивідуального підприємця операцій про отримані прибутки і зроблені витрати у момент їх здійснення на основі первинних документів позиційним способом.

У Книзі обліку відбиваються майнове положення індивідуального підприємця, а також результати підприємницької діяльності за податковий період.

Облік прибутків і витрат і господарських операцій ведеться у валюті України - в гривнях.

Записи в Книзі обліку з валютних рахунків, а також по операціях в іноземній валюті робляться в гривнях в сумах, визначуваних шляхом перерахунку іноземної валюти по курсу Національного банку, встановленому на дату фактичного отримання доходу (на дату фактичного здійснення витрати).

Документування фактів підприємницької діяльності, ведення Книги обліку здійснюється російською мовою.

Індивідуальні підприємці ведуть облік прибутків і витрат і господарських операцій у відповідних розділах Книги обліку. Облік отриманих прибутків, зроблених витрат і господарських операцій ведеться індивідуальним підприємцем в одній Книзі обліку окремо з кожного з видів здійснюваної підприємницької діяльності.

Книга обліку призначена для узагальнення, систематизації і накопичення інформації, що міститься в прийнятих до обліку первинних облікових документах.

Книга обліку може вестися як на паперових носіях, так і в електронному вигляді. При веденні Книги обліку в електронному вигляді індивідуальні підприємці зобов'язані після закінчення податкового періоду вивести її паперові носії.

При зберіганні Книги обліку індивідуальним підприємцем повинен забезпечуватися її захист від несанкціонованих виправлень.

Виправлення помилок в Книзі обліку має бути обгрунтоване і підтверджене підписом індивідуального підприємця з вказівкою дати виправлення.

Виконання господарських операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, повинне підтверджуватися первинними обліковими документами.

До основних засобів відноситься частина майна, використовуваного в якості засобів праці для виготовлення і реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), тобто майно індивідуального підприємця, безпосередньо використовуване їм в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Основні засоби як елемент виробництва відрізняють дві особливості. По-перше, вони багаторазово беруть участь в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову створений продукт частями у міру їх зношування у формі амортизаційних відрахувань. По-друге, процес їх відтворення носить тривалий і поступовий характер, що припускає наявність в діяльності підприємства особливого процесу - процесу капіталовкладень. Ці особливості основних засобів знаходять віддзеркалення, як в з оцінці, так і в організації бухгалтерського обліку.

Для прийняття до бухгалтерського обліку активів в якості основних засобів потрібне одноразове виконання наступних умов:

А) використання у виробництві товарів, при виконанні робіт або наданні послуг або для потреб управління організацією;

Б) використання впродовж тривалого часу, тобто терміну корисного використання тривалістю понад 12 місяців або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;

В) організацією не передбачається наступний перепродаж цих активів;

Г) здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) в майбутньому;

Терміном корисного використання є період, в течії якого використання об'єкту основних засобів приносить дохід організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції, очікуваної до отримання в результаті використання цього об'єкту.

Не відносяться до основних засобів для цілей бухгалтерського обліку:

А) машини, устаткування і інші аналогічні предмети, що числяться як готові вироби на складах організацій-виробників, як товари - на складах організацій, що здійснюють торговельну діяльність;

Б) предмети, здані в монтаж або підлягаючі монтажу, знаходяться в дорозі;

В) капітальні і фінансові вкладення. Основні засоби

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом основних засобів визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж відособлений комплекс конструктивно зчленованих предметів, що є єдиним цілим і призначених для виконання певної роботи. Комплекс конструктивно зчленованих предметів - це один або декілька предметів одного або різного призначення, що мають загальні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтованих на одному фундаменті, внаслідок чого кожен предмет, що входить в комплекс, може виконувати свої функції тільки у складі комплексу, а не самостійно.

У разі наявності у одного об'єкту декількох частин, що мають різний термін корисного використання, кожна така частина враховується як самостійний інвентарний об'єкт.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх оцінки. У бухгалтерському обліку основні засоби оцінюються за первинною, відновною і залишковою вартістю.

Первинна вартість основного засобу, що амортизується, придбаного для здійснення підприємницької діяльності по операціях, оподатковуваних ПДВ, визначається як сума витрат на його придбання, споруду, виготовлення, доставку і доведення до стану, в якому воно придатне для використання, за винятком суми ПДВ і сум податків, що враховуються у складі витрат відповідно до НК.

Вартість об'єктів основних засобів, створених самим індивідуальним підприємцем для цілей здійснення підприємницької діяльності, визначається як сума фактичних витрат на їх створення (у тому числі матеріальних витрат, витрат на послуги сторонніх організацій).

Первинною вартістю основних засобів, придбаних за договором міни, визнається ринкова вартість обмінюваного майна. Первинна вартість основних засобів змінюється у випадках добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння.

До робіт по добудові, дообладнанню відносяться роботи, викликані зміною технологічного або службового призначення устаткування, будівлі, споруди або іншого об'єкту основних засобів, що амортизуються, підвищеними навантаженнями і (чи) іншими новими якостями.

До реконструкції відноситься перевлаштування існуючих об'єктів основних засобів, пов'язане з вдосконаленням виробництва і підвищенням його техніко, - економічних показників.

До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню технико - економічних показників основних засобів або їх окремих частин на основі впровадження передової техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації і заміни морально застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим.

Зміна в обліку первинної вартості основних засобів в інших випадках, у тому числі шляхом індексації або прямого перерахунку (переоцінки) за ринковими цінами, не робиться.

Актив, прийнятий до бухгалтерського обліку в якості інвентарного об'єкту основних засобів, оцінюється за первинною вартістю. Дані по визнанню первинної вартості для різних способів вступу представимо у вигляді таблиці.

Визнання первинної вартості для різних способів вступу основних засобів в організацію

СПОСІБ ВСТУПУ	ВИЗНАННЯ ПЕРВИННОЇ ВАРТОСТІ
Придбання за плату, споруда і виготовлення	Сума фактичних витрат організації на придбання, споруду і виготовлення за винятком податку на додану вартість і інших відшкодовуваних податків (кормі випадків, встановлених чинним законодавством) Фактичними витратами є: суми, що сплачуються організаціями за здійснення робіт за договором будівельного підряду і іншими договорами;
Придбання за плату, споруда і виготовлення	суми, що сплачуються організаціями за інформаційні і консультаційні послуги, пов'язані з придбанням основних засобів; реєстраційні збори, державні мита і інші аналогічні платежі, зроблені у зв'язку з набуттям (повчанням) прав на об'єкт основних засобів; митні збори; невідшкодовувані податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням основних засобів; винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбаний об'єкт основних засобів; фактичні витрати організації на доставку об'єктів і приведення їх в стан, придатний для використання; загальногосподарські і інші аналогічні витрати, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудою або виготовленням основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудою і виготовленням об'єкту основних засобів.
Внесення в рахунок вкладу в статутний капітал організації	Грошова оцінка, узгоджена засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачене законодавством України Фактичні витрати організації на доставку об'єктів і приведення їх в стан, придатний для використання
Отримання за договором дарування (безоплатно)	Поточна ринкова вартість на дату прийняття до обліку Фактичні витрати організації на доставку об'єктів і приведення їх в стан, придатний для використання
Придбання по договорах, що передбачають оплату негрошовими засобами	Вартість товарів (цінностей), відданих або підлягаючих передачі організацією, виходячи з ціни, по якій в порівнянних обставинах зазвичай організація визначає вартість аналогічних товарів (цінностей) Фактичні витрати організації на доставку об'єктів і приведення їх в стан, пригоднее для використання.

Відновна вартість дорівнює сумі витрат на їх відтворення на момент переоцінки, яка проводиться за рішенням Уряду. На період збереження високих темпів інфляції робиться щорічна переоцінка балансової вартості основних засобів. Після переоцінки основних засобів відновна вартість використовується в обліку як первинна, і нарахування зносу (амортизації) робиться з відновної вартості.

Залишкова вартість основних засобів дорівнює різниці між балансовою вартістю основних засобів і сумою їх зносу.

До нематеріальних активів, безпосередньо використовуваних в процесі здійснення підприємницької діяльності при виготовленні товарів (виконанні робіт, наданні послуг) впродовж тривалого часу (тривалістю понад 12-ть місяців), відносяться придбані і (чи) створені індивідуальним підприємцем результати інтелектуальної діяльності і інші об'єкти інтелектуальної власності (виняткові права на них).

При цьому для визнання нематеріального активу потрібна наявність здатності приносити індивідуальному підприємцеві економічні вигоди (дохід), а також наявність належно оформлених документів, що підтверджують існування самого нематеріального активу і (чи) виняткового права у індивідуального підприємця на результати інтелектуальної діяльності (у тому числі патенти, свідчення, інші охоронні документи, договір поступки (придбання) патенту, товарного знаку).

До нематеріальних активів, зокрема, відносяться:

1) виняткове право патентовласника на винахід, промисловий зразок, корисну модель;

2) виняткове право автора і іншого правовласника на використання програми для електронної обчислювальної машини, бази даних;

3) виняткове право автора або іншого правовласника на використання топології інтегральних мікросхем;

4) виняткове право на товарний знак, знак обслуговування, найменування місця походження товарів і фірмове найменування;

5) виняткове право патентовласника на селекційні досягнення;

6) володіння «ноу-хау», секретною формулою або процесом, інформацією відносно промислового, комерційного або наукового досвіду.

Нематеріальні активи підрозділяють на об'єкти інтелектуальної власності, ділову репутацію і організаційні витрати. (див. рисунок 1.5.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5.1 Види нематеріальних активів

Об'єкти інтелектуальної власності можна класифікувати таким чином: (див. малюнок 1.5.2)

1) виняткове право патентовласника на винахід, промисловий зразок, корисну модель;

2) виняткове авторське право на програми для ЕОМ, бази даних;

3) виняткове право автора або іншого правовласника на топології інтегральних мікросхем;

4) виняткове право власника на товарний знак і знак обслуговування, найменування місця походження;

5) виняткове право патентовласника на секційні досягнення;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5.2 Класифікація об'єктів інтелектуальної власності

Під діловою репутацією розуміється різниця між покупною ціною організації (як придбаного майнового комплексу в цілому) і вартістю по бухгалтерському балансу усіх її активів і зобов'язань. В якості окремого інвентарного об'єкту нематеріальних активів враховується позитивна різниця, яка розглядається як надбавка до ціни, що сплачується покупцем в очікуванні будующих економічних вигод.

Організаційні витрати - це витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи, визнані відповідно до засновницьких документів частиною вкладу учасників (засновників) в статутний (складовий) капітал.

Необхідною умовою правильного обліку нематеріальних активів є єдиний принцип їх оцінки. Під оцінкою розуміється вартісна характеристика об'єкту бухгалтерського обліку.

Відносно нематеріальних активів нині застосовуються два види оцінки: первинна і залишкова.

Первинна вартість нематеріальних активів, що амортизуються, визначається як сума витрат на їх придбання (створення) і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання, за винятком суми ПДВ і сум податків, що враховуються у складі витрат відповідно до податкового кодексу.

Залишкова вартість нематеріальних активів - це первинна вартість за мінусом нарахованої амортизації.

Вартість нематеріальних активів, створених самим індивідуальним підприємцем для цілей здійснення підприємницької діяльності, визначається як сума фактичних витрат на їх створення, виготовлення (у тому числі матеріальних витрат, витрат на послуги сторонніх організацій, патентні мита, пов'язані з отриманням патентів, свідчень), за винятком сум податків, що враховуються у складі витрат відповідно до податкового кодексу.

До нематеріальних активів не відносяться:

1) що не дали позитивного результату науково - дослідницькі, досвідчено - конструкторські і технологічні роботи;

2) інтелектуальних і ділових якості працівників, їх кваліфікація і здатність до праці.

Прийняття нематеріальних активів до обліку оформляється актом, форма якого аналогічна акту №ОС-1. Для аналітичного обліку використовується картка обліку нематеріальних активів за формою №НМА-1. Вона застосовується для обліку усіх видів нематеріальних активів організації.

Картка ведеться в бухгалтерії на кожен об'єкт. Форма заповнюється в одному екземплярі на основі документу на оприбутковування, прийому-передачі (переміщення) нематеріальних активів і іншої документації. У картці вказується сума амортизації, яка обчислюється щомісячно по нормах, розрахованих виходячи з первинної вартості і терміну корисного використання.

У розділі «Коротка характеристика об'єкту нематеріальних активів» записуються тільки основні показники об'єкту, виключаючи дублювання даних технічної документації, наявної в організації на цей об'єкт.

При вибутті нематеріального активу оформляється акт на списання за формою, прийнятою для основних засобів (форма №ОС-4).

Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунках 04 «нематеріальні активи» і 05 «Амортизація нематеріальних активів». Незалежно від способу вступу в організацію первинна вартість об'єкту формується по дебету рахунку 08 «Вкладень у позаоборотні активи», субрахунок 08.5 «Придбання нематеріальних активів». Прийняття об'єкту нематеріальних активів до бухгалтерського обліку відбивається записом в дебет рахунку 04 «нематеріальні активи» з кредиту субрахунку 08.5 «Придбання нематеріальних активів». Розглянемо основні операції по вступу нематеріальних активів. (див. таблицю )

Операції по вступу нематеріальних активів

ОПЕРАЦІЯ	КОРЕСПОНДУЮЧІ РАХУНКИ
	дебет	кредит
1. Придбання об'єкту нематеріальних активів за плату:
Фактичні витрати без ПДВ	08.5	60.1
Сума ПДВ	19.2	60.1
2. Создание об'єкту нематеріальних актив організацією самостійно (сума фактичних витрат)	08.5	10,70,69,76 та ін.
3.Відображення витрат, пов'язаних з утворенням юридичної особи.	08.5	75.1
Операція	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
4. Отримання за договором дарування (безоплатно)	08.5	98

Вартість нематеріальних активів, використання яких припинене для цілей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг або для управлінських потреб організації, підлягає списанню. Це може мати місце у зв'язку з припиненням терміну дії патенту, свідоцтва, інших охоронних документів, продажем виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності і тому подібне. Одночасно із списанням вартості цих об'єктів підлягає списанню сума накопичених амортизаційних відрахувань, якщо вони враховуються на рахунку 05 «нематеріальних активів».

При вибутті об'єктів нематеріальних активів їх вартість, врахована на рахунку 04 «нематеріальні активи», зменшується на суму нарахованої під час їх використання амортизації (з дебету рахунку 05 «Амортизація нематеріальних активів»). Залишкова вартість вибулих об'єктів списується з рахунку 04 «нематеріальні активи» на рахунок 91 «Інші прибутки і витрати».

Для документального оформлення операцій вступу і вибуття основних засобів використовуються уніфіковані форми первинних документів. Акт про прийом-передачу об'єктів основних засобів (окрім будівель, споруд) №ОС-1 застосовується для оформлення і обліку операцій прийому, прийому передачі окремих об'єктів основних засобів в організації або між організаціями для:

А) включення об'єктів до складу основних засобів і обліку їх введення в експлуатацію (для об'єктів, що не вимагають монтажу, - у момент придбання, для об'єктів, що вимагають монтажу, - після прийому їх з монтажу і здачі в експлуатацію), що поступили по договорах купівлі-продажу, міни майна, дарування, фінансової оренди (якщо об'єкт основних засобів знаходиться на балансі лізингоотримувача) та ін.;

Б) вибуття об'єктів із складу основних засобів при передачі (продажу, міні і ін.) іншої організації.

Прийом-передача об'єкту між організаціями для включення до складу основних засобів для організації одержувача або вибуття його із складу основних засобів для організації здавальника оформляється загальними документами за формою №ОС-1, який затверджується керівниками організації-одержувача і організації-здавальника.

Акт про прийом-передачу груп об'єктів основних засобів №ОС-1б застосовується для оформлення і обліку операцій прийому, прийому-передачі груп об'єктів основних засобів в організації і між організаціями для:

А) включення груп однорідних об'єктів до складу основних засобів і обліку їх введення в експлуатацію, що поступили по договорах купівлі-продажу, міни майна, дарування та ін.;

Б) вибуття груп однорідних об'єктів із складу основних засобів при їх передачі (продажу, міні і ін.) іншої організації.

Прийом-передача об'єктів між організаціями для включення їх до складу основних засобів для організації-одержувача або вибуття їх із складу основних засобів для організації-здавальника оформляється загальними документами за формою №ОС-1б, який затверджується керівниками організації-одержувача і організації-здавальника.

Акт про списання об'єкту основних засобів (окрім автотранспортних) №ОС-4 застосовується для оформлення і обліку об'єкту основних засобів, що прийшов в непридатність.

Для синтетичного обліку основних засобів використовуються наступні балансові рахунки: 01 «Основні засоби», 03 «Прибуткові вкладення в матеріальні цінності», 02 «Амортизація основних засобів». Крім того, для узагальнення інформації про основних засобів використовуються наступні забалансові рахунки: 001 «Орендовані основні засоби», 010 «Знос основних засобів», 011 «Основні засоби, здані в оренду». Віддзеркалення в обліку вступу основних засобів залежить від того, яким чином вони придбані. Найчастіше основні засоби купуються або вводяться в експлуатацію закінченим будівництвом. У панові рахунків для обліку цих витрат (довгострокові інвестиції) передбачений рахунок 08 «Вкладень у внеоборотные активи», по дебету якого узагальнюються витрати, а з кредиту списується первинна вартість об'єкту при прийнятті його до обліку. Для віддзеркалення витрат по конкретних видах вкладень до рахунку відкриваються субрахунки: 08.1 «Придбання земельних ділянок», 08.2 «Придбання об'єктів природокористування», 08.3 «Будівництво об'єктів основних засобів», 08.4 «Придбання окремих об'єктів основних засобів».

Розглянемо основні операції по формуванню первинної вартості основних засобів. (див. таблицю)

Операції по формуванню первинної вартості основних засобів

ОПЕРАЦІЯ	КОРЕСПОНДУЮЧІ РАХУНКИ
	дебет	кредит
1. Придбання окремих об'єктів основних засобів:
1.1 Устаткування не вимагає монтажу
А) оприбутковування устаткування
Вартість устаткування без ПДВ	08.3	60.1
Сума ПДВ	19.1	60.1
Б) прийняття об'єкту до обліку	01	08.4
1.2 Устаткування вимагає монтажу
Оприбутковування устаткування:
Операція	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
Вартість устаткування без ПДВ	07	60.1
Сума ПДВ	19.1	60.1

Синтетичний облік вибуття (зняття з балансу) основних засобів здійснюється з використанням рахунків 01 «Основні засоби», 02 «Амортизація основних засобів», 03 «Прибуткові вкладення в матеріальні цінності», 91 «Інші прибутки і витрати» і 99 «Прибули і збитки».

В усіх випадках вибуття основних засобів спочатку сума нарахованої амортизації списується в кредит рахунку 01. Подальші записи в регістрах обліку залежать від варіанту вибуття. (див. таблицю 1.5.5)

Операції по відходу основних засобів

ОПЕРАЦІЯ	КОРЕСПОНДУЮЧІ РАХУНКИ
1. Продаж основних засобів:
Операція	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
списана залишкова вартість об'єкту	91.2	01.2
Нарахована заборгованість покупців	62.1	91.1
Нарахований ПДВ (облікова політика по «відвантаженню»)	91.2	68.2
Поступила оплата від покупців	51	62.1
2. Ліквідація по ветхості при 100% амортизації:
Оприбутковані матеріали, запчастини, металом за ціною можливої реалізації	10	91.1
Витрати по розробці і демонтажу	91.2	70,69,60
3.Ліквідація в результаті стихійних лих:
Списана залишкова вартість об'єкту	99	01.2

В процесі діяльності підприємства працюють верстати, машини, устаткування, експлуатуються будівлі і приміщення, переносячи частину своєї вартості на новостворюваний продукт. Вартість основних засобів, що втрачається, переноситься на вартість знову створеного продукту шляхом її включення у витрати виробництва.

Первинна вартість основних засобів з моменту їх введення і до вибуття відбивається в бухгалтерському обліку на активному рахунку 01 «Основні засоби». Тут же відбивається збільшення балансової вартості основних засобів в результаті їх переоцінки. Зменшення первинної (відновною) вартості основних засобі внаслідок їх зносу відбивається відособлено на пасивному регулюючому рахунку 02 «Амортизація основних засобів». Накопичувана на цьому рахунку інформація дозволяє скоректувати первинну (відновну) оцінку основних засобів і визначити їх залишкову вартість на певну дату.

Вартість основних засобів, що втрачається, переноситься на вартість знову створеного продукту шляхом включення у витрати виробництва через механізм, званий амортизацією.

Показники зносу і амортизації основних засобів розрізняються за своїм економічним змістом. Знос відбиває старіння діючих фондів, амортизація - накопичення грошових коштів на їх заміну. Амортизаційні відрахування для цілей бухгалтерського і для цілей податкового обліку розраховуються по-різному. Так для цілей бухгалтерського обліку відрахування розраховуються виходячи з балансової вартості обігових коштів, способу нарахування амортизації і терміну корисного використання (визначуваного підприємством самостійно). Для цілей оподаткування їх нарахування робиться виходячи з балансової вартості основних засобів і єдиних норм амортизаційних відрахувань, причому з використанням тільки лінійного способу нарахування амортизації. Обліковою політикою підприємства може бути визначене рішення про застосування прискореної амортизації активної частини виробничих основних коштів.

2. Техніко-економічне обґрунтування розробки

2.1 Амортизація та методи її нарахування

Інвестиційна функція амортизації передбачає акумулювання в амортизаційному фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення. Інвестування може бути як на просте відтворення так і на розширене.

Відтворювальна функція регулює відповідність нарахованої амортизації рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрачання засобами праці в процесі виробництва своєї вартості і має за ціль забезпечення подальшого процесу виробництва. Відтворювальна функція амортизації повинна враховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшує розрив між фактично перенесеною вартістю на заново створену продукцію та моральним зносом.

Стимулююча функція амортизації проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів. Ця функція базується на тому, що амортизаційний фонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке має своє цільове призначення - відтворення основних засобів. Крім цього, на величину нарахованої амортизації зменшується розмір отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню. Стимулююча функція знаходить свій прояв у застосуванні прискорених методів амортизації та наданні державою різного роду податкових пільг. Це дає змогу підприємствам акумулювати в своєму розпорядженні більше грошових ресурсів, що покращує їх фінансове становище та посилити виробничо-технічний потенціал.

Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком науково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функції вимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні роки суттєво зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.

Науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку та прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційний механізм та раціональна амортизаційна політика забезпечують відтворення основних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяє подальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих підприємств, так і держави в цілому.

Калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництво та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієї продукції.

Податкова функція амортизації реалізовує взаємовідносини підприємств та державної влади з питань розподілу прибутку.

Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

Балансовий рахунок «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:

- метод прямолінійного списання;

- метод зменшення залишкової вартості;

- метод прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний метод;

- виробничий метод;

- метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу.

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.

Розглянемо особливості використання кожного з методів

Прямолінійний метод:

Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.»

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так:

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об'єкту, грн.;

Т - очікуваний період корисного використання об'єкту.

Місячна сума амортизації:

;

де В - місячна сума амортизації, грн.;

А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Наприклад:

Комунальним підприємством «Служба Єдиного Замовника» придбано об'єкт основних засобів. Вартість такого об'єкту - 30000 грн. Період корисного використання - 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2000 грн.

В даному випадку вартість об'єкту, що амортизується, основних засобів є вартість, що дорівнює 28000 грн. (30000 грн. - 2000 грн.)

Річна норма амортизації - 28000 грн.: 4 роки = 7000 грн.;

щомісячна сума амортизації - 7000 грн.: 12 місяців = 583.33 грн.

Амортизаційні відрахування за 4 роки

Рік	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації	Балансова (остаточна) вартість об'єкту основних засобів
1	7000	7000	23000
2	7000	14000	16000
3	7000	21000	9000
4	7000	28000	2000

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

- річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта;

- сума зносу накопичується рівномірно;

- залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос об'єкту збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу об'єкту, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Метод зменшення залишкової вартості:

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об'єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на річну норму амортизації:

Це метод, «за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Нарахування амортизації проводиться щомісячно».

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;

- річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою



де - річна норма амортизації (в частинах);

-термін корисного використання об'єкта основних засобів, років;

-ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість об'єкта основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю «замортизований» на протязі року.

Відзначимо, що базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим, підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Наприклад:

Комунальним підприємством «Служба Єдиного Замовника» придбаний об'єкт основних засобів й введений в експлуатацію 01.12.2009 р. Первісна вартість такого об'єкта 30000 грн. Строк корисного використання - 4 роки. Ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів - 3000 грн.

Норма амортизації складе:

1 - (3000: 30000) 1/4 = 1 - 0,5623 = 0,4377.

Застосувавши цю норму, одержимо розрахунок амортизаційних відрахувань у розрізі років:

Розрахунок амортизаційних відрахувань у розрізі років

Рік	Розрахунок	Сума амортизаційних відрахувань	Накопичена амортизація	Залишкова (первісна) вартість
0	-	-	-	30000 грн.
1	30000 грн.* 0,4377	13131 грн.	13131 грн.	16869 грн.
2	16869 грн. * 0,4377	7383 грн.	20514 грн.	9486 грн.
3	9486 грн. * 0,4377	4152 грн.	24666 грн.	5334 грн.
4	5334 грн. * 0,4377	2334 грн.	27000 грн.	3000 грн.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості:

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:



де А - річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової «наявності» ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Наприклад:

Комунальним підприємством «Служба Єдиного Замовника» придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта - 30000 грн. Строк корисного використання - 6 років. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 1200 грн. Норма амортизації складе 0,33 (2:6 років), або 33% річних. Розрахунок амортизації представлений у табл.

Розрахунок амортизації

Рік	Залишкова (первісна) вартість	Норма амортизації	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації
1	30000,00	0,33333	10000	10000
2	20000,00	0,33333	6666,60	16666,6
3	13333,40	0,33333	4444,42	21111,02
4	8888,98	0,33333	2962,96	24073,98
5	5926,02	0,33333	1975,32	26049,3
6	3950,70	0,33333	1316,89	27366,19

При застосуванні цього методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Кумулятивний метод:

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

де - кумулятивний коефіцієнт;

- первісна вартість;

- ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

- сума чисел років корисного використання об'єкта основних засобів.

Сума чисел років - це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Наприклад:

Комунальне підприємство «Служба Єдиного Замовника» придбало об'єкт основних засобів первісною вартістю 25000 грн. Строк корисного використання 6 років, ліквідаційна вартість об'єкта - 1500 грн.

Розрахуємо річну суму амортизації кумулятивним методом.

Так як очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів 6 років, то сума чисел дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 = 21.

Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

у перший рік експлуатації - 6/21;

у другий рік експлуатації - 5/21;

у третій рік експлуатації - 4/21;

у четвертий рік експлуатації - 3/21;

у п'ятий рік експлуатації - 2/21;

у шостий рік експлуатації - 1/21.

Виходячи з того, що амортизуюча вартість дорівнює 25000-500=23500 (грн.), розрахуємо суму амортизації.

Розрахунок амортизації

Рік	Амортизуюча вартість	Кумулятивний коефіцієнт	Сума амортизаційних відрахувань	Сума накопиченої амортизації
1	23500,00	6/21	6714,29	6714,29
2	23500,00	5/21	5595,24	12309,53 1
3	23500,00	4/21	4476,19	16785,72
4	23500,00	3/21	3357,14	20142,86
5	23500,00	2/21	2238,09	22380,95
6	23500,00	1/21	1119,05	23500,00 I

Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Якщо об'єкт введений в експлуатацію в грудні минулого року, а нарахування амортизації почалося в січні поточного року, то відповідно до умов даного прикладу місячна сума амортизації буде розраховуватися в таким чином:

за перший рік: 6714,29:12 = 559,52 (грн.),

за другий: 5595,24:12 = 466,27 (грн.) і т.д.

Припустимо в нашому прикладі об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у квітні 2009 року, а нарахування амортизації почалося в травні (виходить, цього року об'єкт експлуатувався 8 місяців).

Таким чином, сума амортизації, що приходиться на 2009 рік, складе:

6714,29 * 8:12 = 4476,19 (грн.) або 559,52 (грн.) на місяць. В 2010 році необхідно доамортизувати залишок суми за перший повний рік експлуатації, тобто 2238,1 грн. (6714,29 - 4476,19), у січні - квітні 2010 року по 559,52 грн. на місяць, а в травні - грудні 2010 року суму рівну 5595,24*8:12 = 3730,16 (грн.) або 466,27 (3730,16: 8) (грн.) на місяць, і т.д.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

де N - строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

- у перші роки, коли інтенсивність використання об'єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості;

- у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

- забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

Виробничий метод:

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

де - норма амортизації, частка;

- первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

- ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

- розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на прикладах.

Наприклад:

Припустимо, об'єкт основних засобів був придбаний для виготовлення 90000 одиниць продукції. Первісна вартість об'єкта становить 30000 грн. Ліквідаційна вартість - 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:

(30000 грн. - 3000 грн.): 90000 одиниць = 0,3 грн./од.

У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:

0,3 грн./од. * 2500 одиниць = 750 грн.

3. Технологія розробки модуля «Амортизація основних засобів і нематеріальних активів»

3.1 Варіанти реалізації модуля «Амортизація ОЗ і НМА»

В ході реалізації «Книги обліку прибутків і витрат і господарських операцій індивідуального підприємця» (амортизація основних засобів і нематеріальних активів) було розглянуто декілька варіантів рішення поставленої задачі:

1) На платформі «1 С: Бухгалтерія 7.7» реалізована безліч конфігурацій, під якими розумітимемо набір базових об'єктів системи, алгоритмів рішення певних завдань для ведення обліку, адаптованих під конкретну предметну область, тобто під специфіку підприємства. Під специфікою розуміється приналежність його до якої-небудь галузі, сюди ж входить його організаційна структура, організаційно-правова форма, тобто все те, чим це підприємство в якійсь мірі унікально і відрізняється від інших. Виникнення потреби в автоматизації обумовлюється відсутністю в типовій конфігурації «1С: Бухгалтерія 7.7, редакція 4.5» «Книг обліку прибутків і витрат і господарських операцій індивідуального підприємця» як такий. Зробивши аналіз інших типових конфігурацій, що поставляються «фірмою 1С», з'ясувалося, що в конфігурації для ИПБУЮО (індивідуальний підприємець без утворення юридичної особи) дана «Книги обліку прибутків і витрат і господарських операцій індивідуального підприємця» є і поставляється у складі її. Використання замовником цієї конфігурації не представляється можливим, оскільки вона не зважає на усю специфіку діяльності підприємства. Обмін між конфігураціями також неможливий з тієї причини, що обмін здійснюється на рівні операцій, що містять проводки, а якщо бути точніше, то на рівні самих проводок (операція не завжди містить проводки). У конфігурації для ИПБУЮО проводки не формуються, потреба в них відсутня через специфіку організаційної форми. Для зберігання інформації про господарські операції передбачений інший механізм - регістри, під якими не слід розуміти регістри бухгалтерського обліку. Регістри в даному випадку є метаданими. Виходячи з вищесказаного, цей варіант реалізації передбачає перенесення усіх регістрів, використовуваних для вирішення завдання між конфігураціями і додавання в модулі обробки документу типової конфігурації «1 З,: Бухгалтерія 7.7» процедур запису в регістри. Крім того, потрібна реалізація можливості виведення інформації, тобто звернення до регістрів і представлення її користувачеві.

2) Цей варіант передбачає додавання в типову конфігурацію «1 З: Бухгалтерія 7.7, редакція 4.5» при конфігурації в план рахунків, використовуваний за умовчанням додаткових забалансових рахунків і субрахунків першого порядку. Забалансові рахунки можна використовувати для зберігання інформації про операції. Вибір забалансових рахунків обумовлений тим, що вони не потрапляють в баланс і використовуються як допоміжні для ведення обліку. Самі по собі рахунки не зберігають інформацію про операції, але в їх складі можуть її деталізувати.

Для необхідного рівня деталізації можна використовувати аналітику рахунку, тобто шляхом додавання необхідної кількості субконто по рахунках, в розрізі яких буде вироблена деталізація. Операції мають бути сформовані відповідними документами при проведенні останніх.

Для забезпечення їх формування вимагається в модулі документів типової конфігурації «1С: Бухгалтерія 7.7, редакція 4.5» додати відповідні процедури реалізації. Крім того, потрібна реалізація можливості виведення інформації по забалансових рахунках і представлення її користувачеві.

3) Цей варіант передбачає рішення задачі вбудованими засобами типової конфігурації «1 З: Бухгалтерія 7.7, редакція 4.5», тобто запитом оборотів по балансових рахунках, звернення до базових метаданих конфігурації безпосередньо без використання допоміжних (регістрів), обробку і формування вихідної інформації без розподілу процедур реалізації. Додавання нових метаданих в типову конфігурацію, що входять в компоненту «Оперативний облік», при цьому варіанті реалізації програми не передбачається, також не передбачається вносити зміни в базові модулі.

Виходячи з вище за викладений, був вибраний останній варіант, оскільки тільки він може гарантувати коректну роботу усієї системи. Це можливо завдяки тому, що цей варіант не використовує допоміжних метаданих (регістрів, забалансових рахунків), які можуть спотворити дані, а також немає необхідності вносити зміни в модулі типової конфігурації, що необхідно в першому і другому варіанті.

3.2 Аналіз вхідної і вихідної інформації

Уся інформація, потрапляючи в систему, спочатку реєструється в об'єктах підсистеми, що забезпечують її зберігання. Далі, на підставі її заповнюються документи, що формують при їх проведенні операції з відповідними проводками. Інформація про операції потрапляє в журнал операцій, інформація про проводки відповідно в журнал проводок, інформація про документи потрапляє в загальний журнал і журнал «Облік ОЗ». Вхідна інформація для програми - це інформація журналу операцій, журналу проводок, журналу «Облік ОЗ і НМА», об'єктів підсистеми, документів по обліку ОЗ і НМА. На підставі вихідної інформації формується оборотно-сальдова відомість по конкретному основному засобу або нематеріальному активу, картка рахунку і звітність для надання у налогову інспекцію. До вихідної інформації відносяться: список основних засобів і нематеріальних активів; дата придбання; місяць початку використання; сума первинної вартості; термін корисного використання; місячна сума амортизації; кількість місяців використання в податковому періоді; сума амортизації, що включається у витрати податкового періоду; сума амортизації за попередні роки; дата списання, якщо є; залишок амортизаційних відрахувань для списання в наступні періоди; основа вибуття. Приведемо схему руху інформації. (див. схему 3.2.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 3.2.1. Загальна схема руху інформації

...