Інформаційні системи і технології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конспект лекцій

Інформаційні системи і технології



Лекція 1. Система інформаційних технологій

Вплив інформаційних технологій на менеджмент, на культуру керування, на суспільство важко переоцінити. Стрімкий розвиток обчислювальної й телекомунікаційної техніки, нагромадження колосальних обсягів інформації й надзвичайно висока швидкість інформаційного обміну сформували до кінця ХХ століття нове поняття - глобальне інформаційне суспільство. Це призвело до корінного злому колишніх соціальних понять: фокус діяльності компаній пересунувся з технологій на споживача.

Інформаційні технології змінили не тільки спосіб роботи - вони змінили спосіб ділового стратегічного мислення.

Сьогодні нова техніка й технології застосовуються не тільки для автоматизації збору й обробки даних, але й для реалізації нових ідей, нових способів одержання конкурентної переваги. Розподілені інформаційні системи й мережні технології звузили мир до розмірів робочого стола й екрана монітора, безмежно збільшивши ділові можливості за рахунок швидкого й простого доступу до величезних обсягів інформації й інструментам роботи з нею.

1.1 Основні визначення

Щорічно термінологія в області ІТ поповнюється новими поняттями, абревіатурами й т.п., тому тут наводяться лише визначення самого загального характеру.

Сам термін інформація походить від латинського слова information -- «роз'яснення, освідомлення, виклад». Поняття «інформація» досить широко використовується у звичайному житті сучасної людини, тому кожний має інтуїтивну уяву про те, що це таке. Але коли наука починає застосовувати загальновідомі поняття, вона уточнює їх, обмежує використання терміна строгими рамками його застосування в конкретній науковій області. Так, поняття інформації, стаючи предметом вивчення багатьох наук, у кожній з них конкретизується й збагачується.

Поняття інформації є одним з основних у сучасній науці. Значення інформації в житті суспільства стрімко росте, змінюються методи роботи з інформацією, розширюються сфери застосування нових інформаційних технологій. Складність явища інформації, його багатоплановість, широта сфери застосування й швидкий розвиток відбиваються в постійній появі нових тлумачень понять інформації й інформаційних технологій.

Тому є різні визначення поняття інформації, від найбільш загального, філософського -- «Інформація є відбиття реального миру», -- до вузького, практичного -- «Інформація - це всі відомості, що є об'єктом зберігання, передачі й перетворення». Приведемо для порівняння також деякі інші визначення й характеристики [1-3].

– Інформація є однією з фундаментальних сутностей навколишнього миру (акад. М. Поспєлов).

– Інформація -- відомості, передані одними людьми іншим людям усним, письмовим або в який-небудь інший спосіб (БСЭ).

– Інформація є одним з основних універсальних властивостей матерії [4].

Під інформацією необхідно розуміти не самі предмети й процеси, а їх відбиття або відображення у вигляді чисел, формул, описів, креслень, символів, образів.

Сама собою інформація може бути віднесена до області абстрактних категорій, подібних, наприклад, математичним формулам, однак робота з нею завжди пов'язана з використанням яких-небудь матеріалів і витратами енергії. Інформація зберігається в наскальних малюнках прадавніх людей у камені, у текстах книг на папері, у картинах на полотні, у музичних магнітофонних записах на магнітній стрічці, у даних оперативної пам'яті комп'ютера, у спадкоємному коді ДНК у кожній живій клітці, у пам'яті людини в його мозку і т.д. Для її запису, зберігання, обробки, поширення потрібні матеріали (камінь, папір, полотно, магнітна стрічка, електронні носії даних). Крім того, потрібна енергія -- наприклад, для того, щоб пускати в хід друкуючі машини, створювати штучний клімат для зберігання шедеврів образотворчого мистецтва, живити електрикою електронні схеми калькулятора, підтримувати роботу передавачів на радіо- і телевізійних станціях.

Термін інформатизація може розшифровуватися як ефективне використання суспільством інформації й засобів обчислювальної техніки у всіх сферах діяльності, як комплекс заходів, спрямованих на забезпечення повного й своєчасного використання достовірних знань в усіх суспільно значимих видах людської діяльності. Основна мета інформатизації -- забезпечення вирішення актуальних проблем суспільства, задоволення попиту на інформаційні продукти й послуги [15]. Важливість інформатизації підкреслюється її місцем в "концепції чотирьох І", тобто інформатизація, інтелектуалізація, інтеграція й індивідуалізація [1,7,8].

Під інтелектуалізацією розуміється створення й використання систем, що вирішують інтелектуальні завдання (нагромадження знань і висновок нових, розпізнавання образів, спілкування з користувачем природною мовою і т.д.). Інтеграція припускає комплексний розв'язок наукових, технічних і соціальних завдань із метою розвитку суспільства.

Індивідуалізація проявляється в розвитку сегмента функціональних і особистісних послуг у всіх сферах людської діяльності.

Термін технологія з'явився від грецького teche + logos, тобто «майстерність + навчання». У виробничому процесі під технологією розуміють систему взаємозалежних способів обробки матеріалів і виготовлення продукції.

У загальному випадку технологія -- це правила дії з використанням яких-небудь засобів, які є загальними для цілої сукупності завдань або заданих ситуацій. Якщо реалізація технології спрямована на вироблення керуючих впливів, то це технологія керування.

У вузькому сенсі технологія -- це набір способів, засобів вибору й здійснення керуючого процесу із безлічі можливих реалізацій цього процесу. Під процесом (processes (панцира.) -- просування) тут розуміється функціонально закінчена, планована послідовність типових операцій з структурами даних, чинених за обмежений проміжок часу в певному середовищі, властивості якої диктуються вимогами й властивостями динаміки процесу. У свою чергу, процес може бути застосований і до інформації з метою її перетворення.

Сучасна технологія повинна відповідати наступним вимогам [3]:

– висока ступінь розподілення процесу на стадії (фази);

– системна повнота (цілісність) процесу, який включає всі елементи, що забезпечують необхідну завершеність дій у досягненні поставленої мети;

– регулярність процесу й однозначність його фаз, що дозволяють застосовувати середні величини при характеристиці цих фаз, а отже, їхню стандартизацію й уніфікацію.

У понятті «технологія» важливо виділити два аспекти. По-перше, технологія нерозривно пов'язана із процесом, тобто сукупністю дій, здійснюваних у часі. По-друге, технологічний процес здійснюється в штучних системах, створених людиною для задоволення яких-небудь потреб.

У широкому сенсі під технологією розуміють науку про закони виробництва матеріальних благ. У це поняття вкладають три основні частини:

– ідеологію, тобто принципи виробництва;

– знаряддя праці, тобто верстати, машини, агрегати;

– кадри, що володіють професійними навичками.

Ці складові називають, відповідно, інформаційною, інструментальною й соціальною. Інакше кажучи, інформаційний аспект включає опис принципів і методів виробництва, інструментальний -- знаряддя праці, за допомогою яких реалізується виробництво, соціальний -- кадри і їх організацію.

Для будь-якої технології можуть бути виділені мета, предмет і засоби.

Методологія будь-якої технології містить у собі: декомпозицію виробничого процесу на окремі взаємозалежні й підлеглі складові (стадії, етапи, фази, операції); реалізацію певної послідовності виконання операцій, етапів і стадій виробничого процесу відповідно до мети технології; технологічну документацію, яка формалізує виконання всіх складових.

Виробництво інформації спрямоване на доцільне використання інформаційних ресурсів і постачання них до всіх елементів організаційної структури й реалізується шляхом створення інформаційної системи. Інформаційні ресурси є вихідною «сировиною» для системи керування кожної організаційної структури. Кінцевим продуктом є ухвалене рішення. Ухвалення рішення в більшості випадків здійснюється в умовах недоліку інформації, тому ступінь використання інформаційних ресурсів багато в чому визначає ефективність роботи організації.

У розвитку технології виділяють два принципово різні етапи.

Один характеризується безперервним удосконаленням базисної технології, яка встановилася, і досягненням верхнього граничного рівня, коли подальше поліпшення є невиправданим через великі економічні вкладення.

Другий етап відрізняється відмовою від існуючої технології й переходом до принципово іншого етапу, який розбудовується за законами першого.

Під інформаційними технологіями(ІТ) розуміється вся сукупність форм, методів і засобів автоматизації інформаційної діяльності в різних сферах.

Як наука ІТ включає методологічні й методичні положення, організаційні установки, методи використання інструментально-технічних засобів і т.д., -- усе те, що регламентує й підтримує інформаційне виробництво й діяльність людей, залучених у це виробництво. Трансформація нових наукових знань у конкретну інформаційну технологію -- основне завдання ІТ як науки.

Можна навести декілька понять ІТ [6]:

– ІТ -- це сукупність наукових методів і технічних приймань виробництва інформаційних продуктів і послуг із застосуванням усього різноманіття засобів обчислювальної техніки й зв'язку;

– ІТ -- це гранична область, яка охоплює як обчислювальну технологію, так і конкретну соціальну інформаційну практику, що раціоналізує її за рахунок широкого застосування обчислювальної техніки;

– ІТ -- це сукупність принципово нових засобів і методів, що забезпечують створення, обробку, передачу, відображення й зберігання інформації.

Інформаційна технологія -- сукупність методів і способів одержання, обробки, відображення інформації, спрямованих на зміну її стану, властивостей, форми, змісту й здійснюваних в інтересах користувачів.

Виділяють три рівні розгляду інформаційних технологій:

– перший рівень - теоретичний. Основне завдання - створення комплексу взаємозалежних моделей інформаційних процесів, сумісних параметрически і критеріально;

– другий рівень - дослідницький. Основне завдання - розробка методів, що дозволяють автоматизовано конструювати оптимальні конкретні інформаційні технології;

– третій рівень - прикладний, який розподіляють на дві частини: інструментальну й предметну.

У цей час під інформаційними технологіями найчастіше розуміють комп'ютерні технології. Зокрема, ІТ мають справу з використанням комп'ютерів і програмного забезпечення для збору, перетворення, обробки, зберігання, захисту, передачі інформації зацікавленому користувачеві.

Інформаційна система, ІС (Information System - IS) - система, призначена для реалізації й ведення інформаційної моделі будь-якої області людської діяльності. Ця система повинна забезпечувати наступні засоби для протікання інформаційних процесів:

– збір інформації,

– перетворення й обробка,

– аналіз,

– зберігання й захист,

– передача для використання.

У самому загальному випадку: інформаційна система - це взаємозалежна сукупність певної ідеології роботи з інформацією, методів, технологій, технічних засобів, використаних для збору, обробки, зберігання й видачі інформації споживачеві в інтересах досягнення поставленої мети. Сучасне розуміння інформаційної системи припускає застосування комп'ютера як основного технічного засобу переробки й використання інформації.

Зв'язок інформації, даних, знань й розвитку економіки

У матеріальному світі інформація матеріалізується через свій носій і завдяки ньому існує. Сутність матеріального світу з'являється перед дослідником у єдності форми й змісту. Передається інформація через носій. Матеріальний носій надає інформації форму. У процесі формоутворення проводиться зміна носія інформації. Визначення термін «інформація» не має, тому що не є поняттям.

Не слід плутати категорію «інформація» з поняттям «знання». Знання визначається через категорію «інформація».

Дані (від лат. data) - це відображення фактів і ідей у формалізованому виді, придатному для передачі й обробки в деякому інформаційному процесі. Дані - це виділена (із системи, завдяки відособленості існування носія) інформація.

Знання - це закономірності предметної області (принципи, зв'язки, закони), отримані в результаті практичної діяльності й професійного досвіду, що дозволяють фахівцям ставити й вирішувати завдання в цій області [26].

Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь.

Приведемо кілька важливих характеристик інформації, що роблять її об'єктом використання в бізнесі:

– інформація достовірна, якщо вона не спотворює дійсного стану справ у зовнішній і внутрішньої бізнес-середовищах;

– інформація повна, якщо вона достатня для розуміння ситуації й ухвалення рішення користувачем;

– якість інформації, її цінність полягає в мері розширення корисної сукупності відомостей і суттєвих зв'язків між ними, які має користувач або система;

– цінність однієї й тієї ж інформації відносна - вона залежить від конкретного тимчасового періоду, конкретної ситуації й конкретного користувача;

– інформація адекватна, якщо рівень відповідності інформаційного образа реальному об'єкту, процесу, системі адекватний заданому.

Економічна інформація - це сукупність відомостей про реальні соціально-економічні процеси в суспільстві, яка є основою для вивчення й керування цими процесами й людьми, об'єднаними в соціальні й виробничі організації.

Для економічної інформації характерні наступні параметри:

– різноманіття джерел і споживачів;

– наростаючі значні обсяги і велика питома вага рутинних процедур при їхній обробці;

– багаторазове повторення циклів одержання й відправлення інформації у встановлені тимчасові періоди (декада, місяць, квартал, рік);

– необхідність забезпечення конфіденційності у використанні окремих її частин;

– надзвичайна важливість у підготовці й прийнятті ділових рішень.

Найбільший економічний успіх сьогодні супроводжує ті підприємства, які активно використовують сучасні засоби комунікацій, інформаційні технології та їх додатки.

У міркуваннях Вінера пізнання - це частина життя, більш того - сама її суть. «Дієво жити - значить жити, маючи в своєму розпорядженні правильну інформацію». При цьому процес пізнання, нагромадження інформації є безперервним і нескінченним.

«Важлива битва за знання, а не перемога. За кожною перемогою, тобто за всім, що досягає апогею свого, відразу ж наступають сутінки богів, у яких саме поняття перемоги розчиняється в той самий момент, коли вона досягнута» [27].

При прагматичному підході робиться спроба встановити залежність між інформацією й метою, яку ставить перед собою людина, що працює з інформацією. Прагматичний, ціннісний підхід до інформації особливо важливий у соціальному керуванні, де необхідна не всяка інформація, а лише та, яка сприяє досягненню мети, яка поставлена перед системою. Цінність інформації визначається через різницю між ймовірностями досягнення мети до й після одержання інформації. Відповідно до цього визначення інформації вимірюється завжди позитивною величиною, а цінність її може бути у відомих випадках і негативною.

Цінність інформації є величиною, що має різні значення для різних людей, відповідно до їхньої здатності зрозуміти інформацію й використовувати її надалі в різних областях своєї діяльності.

Інформація коштовна, оскільки вона сприяє досягненню поставленої мети. Інформація може дійсно мати різну цінність, якщо критерієм оцінки обрати її використання для різних цілей.

Питанням особливої значимості є відношення інформації й знання, первинності одного до іншого. Поняття «знання» і «інформація» часто ототожнюються. У той же час знання розглядають як вищу форму відбиття дійсності, а інформацію - як особливу фундаментальну властивість матерії. Говорячи, що об'єкт (або суб'єкт) А відбиває об'єкт В, мають на увазі певні зміни в А, які відповідають певним змінам у В та викликаються ними.

У той же час інформація - не просто результат відбиття, не просто дані або знання. Тільки взаємодіючи із споживачем, дані або знання здобувають характер повідомлення, відомості, тобто стають інформацією. Інформація - це дані, що перебувають у постійному обороті, це знання, які збираються, зберігаються, переробляються, передаються й використовуються системою, яка розбудовується. Знання тільки тоді здобуває якість інформації, коли воно діє або може діяти як основа регуляції, керування. Інформація є тільки там, де є рух, перетворення, використання й керування.

Між інформацією і її значенням (змістом) можна встановити чітку відмінність. Інформація - це невід'ємна даність будь-яких систем, взаємодіючих з людиною. Значення (зміст) досягається тільки тоді, коли знайдена інформація міститься в певному контексті, тобто інформація стає значимою лише після аналізу, порівняння й інтеграції з іншою інформацією, що вже існує в сприймаючій системі.

Важливим кроком до розуміння суті інформації є вивчення інформаційних технологій.

З появою комп'ютерів і з початком їх використання для збору, обробки й зберігання даних швидкість інформації в багато разів стала перевищувати динаміку розвитку знання й практичної економіки.

У світовому співтоваристві, де виробництво і оборот інформації стали центральною ланкою більшості процесів, головними ресурсами стають інформація, інтелектуальна власність, людський фактор, управлінські структури соціальних систем. Усі вони тісно пов'язані з інформаційними технологіями.

В інформаційній економіці господарська діяльність полягає головним чином у виробництві і застосуванні інформаційних технологій і накопиченої інформації з метою зробити всі інші форми виробництва більш ефективними й тим самим забезпечити нову якість економічного росту; а також у створенні великого інформаційного багатства (інформаційних продуктів і послуг).

Поточний етап розвитку інформаційних технологій (його часто називають початком нової інформаційної революції) характеризується розвитком як глобальних всесвітніх мереж для зберігання й обміну інформацією, доступних будь-який організації й кожному члену суспільства, так і систем штучного інтелекту; він повинен, ймовірно, завершитися побудовою глобального інформаційного суспільства.

Ця революція вже почалася. Але вона відбувається не там, де її шукають вчені, політики, керівники корпорацій і інформаційна індустрія взагалі. Це не революція в техніці, устаткуванні, технології, програмному забезпеченні або швидкості передачі й нагромадження даних. Це революція КОНЦЕПЦІЙ. Раніше інформаційна революція була зосереджена на даних - їх збору, зберіганні, передачі, аналізі.

Наступний її етап формулює інше питання: «Який ЗМІСТ інформації і в чому її ПРИЗНАЧЕННЯ?» Це призводить до пере визначення завдань, які повинні виконуватися за допомогою інформації, до пере визначення цілей і перспектив діяльності, а потім - і до перевизначення інститутів, які виконують ці завдання.

Інформація й інформаційна культура підприємства

У сучасному бізнесі немає просто інформації - ділова інформація завжди має кінцевого споживача! Цим споживачем можуть бути люди, підрозділ компанії, модуль корпоративної інформаційної системи або інша інформаційна система.

Продуктом діяльності керівника, як відомо, є рішення. Будь-який управлінський розв'язок має постачальника або джерело інформації, адресата розв'язку і наслідку. Є три головні постачальники "сировини" для управлінських рішень - це:

– Зовнішній мир (клієнти, партнери, конкуренти, держава), який важко контролювати, - він поставляє інформацію, яку прагне і коли прагне. Інформація ця може бути неповною, недостовірною або просто неправильною.

– Підприємство (керівники всіх рівнів, виконавці). Цю інформацію начебто можна контролювати й керувати нею. Однак люди мають різні посади, сумління і досвід, різні погляди на життя й різні цілі. Природно, що інформація, що поставляється ними, суб'єктивна - вона вимагає перевірки й уточнення.

– Керівник - його інтелект, досвід, інтуїція, можливості, зв'язки. Він акумулює, сортує й аналізує інформацію, відбираючи ту, яка, як здається йому, допоможе прийняти потрібне рішення.

Третє джерело представляється керівникові самим надійним, але можливості його, на жаль, не безмежні. Слабко або неточно реагуючи на інформацію, що надходить із зовнішнього миру й із власної фірми, керівник ризикує стати заручником власних уявлень і ілюзій.

При цьому упор у розвитку компанії робиться не на об'єктивний стан економіки й кон'юнктури, а на вміння влагоджувати справи з митницею, податковими органами, регіональними адміністраціями й організованими злочинними угрупованнями. Керівники таких компаній ходять «по лезу ножа» - вони часто не в ладах із законом, і інформація, на основі якої вони ухвалюють рішення, носить не діловий, а найчастіше напівкримінальний характер. У цьому випадку, дійсно, важко уявити стандартизовану інформаційну систему для обслуговування такого підприємства.

Бізнес - це, по визначенню, гра з багатобічною стратегією, а в такій грі немає й бути не може заданих єдино правильних ходів.

Робота з інформацією й інформаційна культура в цілому є одним з найважливіших компонентів спроб компанії управляти змінами. Є три принципові причини, у силу яких менеджер сьогодні повинен опікуватися про інформаційну культуру своєї компанії.

По-перше, вона усе більше й більше стає найважливішою частиною загальної організаційної культури. Усе більше компаній розуміють необхідність перетворень, орієнтованих на задоволення очікувань споживача. Щоб сьогодні впливати на майбутнє, потрібно уявляти собі, на що воно буде схоже. А для цього потрібно працювати з найрізноманітнішою діловою, ринковою, політичною, технологічною й соціальною інформацією.

По-друге, інформаційні технології уможливлюють створення в компаніях комп'ютерних мереж, за допомогою яких іде спілкування між менеджерами, - але важливо знати, як люди використовують цю інформацію. Саме по собі створення такої мережі з усіма її робочими станціями й мультимедійними можливостями не гарантує того, що інформація буде використовуватися більш розумно й більш ефективно.

По-третє, для різних функціональних служб, підрозділів і робочих груп інформаційна культура різна, а це означає відмінність підходів до процесів усвідомлення, збору, організації, обробки, поширення і використання інформації. Тому багато менеджерів погодяться з тим, що корпоративна інформаційна культура важлива для вироблення стратегії і здійснення змін.

1.2 Структура й складові інформаційної технології

Функціональні компоненти - це конкретний зміст процесів циркуляції й переробки інформації.

Перш ніж використовувати ІТ, завжди слід починати з визначення мети. Потім слід спробувати провести структурування всіх передбачуваних дій, що приводять до наміченої мети (модель розв'язку завдань), і обрати необхідний програмний інструментарій.

Ієрархічна структура полягає з етапів, дій та операцій

• 1-й рівень - етапи, де реалізуються порівняно тривалі технологічні процеси, що полягають із операцій і дій наступних рівнів.

Приклад 1. Технологія створення шаблону форми документа в середовищі текстового процесора Word складається з наступних етапів: етап 1 - створення постійної частини форми у вигляді текстів і таблиць; етап 2 - створення постійної частини форми у вигляді кадру, де потім міститься малюнок; етап 3 - створення змінної частини форми; етап 4 - захист і збереження форми.

• 2-й рівень - операції, у результаті виконання яких буде створений конкретний об'єкт в обраній на 1-м рівні програмному середовищі.

Приклад 2. Як слід розуміти операцію інформаційної технології? Розглянемо етап 2 технології створення постійної частини форми документа у вигляді кадру (для малюнка) у середовищі текстового процесора Word, який складається з наступних операцій: операція 1 - створення кадру; операція 2 - настроювання кадру; операція 3 - впровадження в кадр малюнка.

• 3-й рівень - дії - сукупність стандартних для кожного програмного середовища заходів роботи, які приводять до виконання поставленої у відповідній операції мети. Кожна дія змінює зміст екрана.

Приклад 3. Як слід розуміти дія інформаційної технології? Розглянемо операцію 3 - впровадження в кадр малюнка в середовищі текстового процесора Word, яке складається з наступних дій: дія 1 - установка курсору в кадр; дія 2 - виконання команди ВСТАВКА, Малюнок; дія 3 - установка значень параметрів у діалоговому вікні.

• 4-й рівень - елементарні операції по керуванню мишею й клавіатурою.

Приклад 4. Як слід розуміти елементарну операцію інформаційної технології? Нею може бути: уведення команди, натискання правої кнопки миші, вибір пункту меню й т.п.

Необхідно розуміти, що освоєння інформаційної технології й подальше її використання повинні звестися до того, що ви повинні: спочатку добре опанувати набір елементарних операцій, число яких обмежено. Із цього обмеженого числа елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а з дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, які визначають той або інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворює технологічний процес (технологію).

Примітка. Технологічний процес необов'язково повинен складатися із усіх рівнів, наведених на рисунку 1.2 Він може починатися з будь-якого рівня й не включати, наприклад, етапи або операції, а містити тільки дії.

Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища.

1.3 Контрольні питання й завдання

1 Дайте визначення поняттю «інформація».

2 Чим дані й знання відрізняються від інформації?

3 Чим визначається цінність інформації?

4 Перелічите властивості економічної інформації як об'єкта використання в бізнесі.

5 Які досягнення пов'язані з кожною з інформаційних революцій?

6 З якими технічними досягненнями й технологіями зв'язана сучасна фаза інформаційної революції?

7 Чим визначається необхідність нового осмислення поняття «інформація» у сучасних умовах?

8 На конкретних прикладах проілюструйте властивість відносності інформації.



Лекція 2. Нові інформаційні технології в туризмі, готельному і ресторанному бізнесі

Огляд і класифікація нових інформаційних технологій, найбільш актуальних для сфери туризму,приклади, тенденції розвитку технологій.

Як визначено в лекції 1: процес витягу (одержання) інформації будується на основі впорядкованих послідовних дій по збору, накопичуванні, відбитті, перетворенні, актуалізації даних; такі процеси в інформатиці називаються інформаційними технологіями, і їх основними елементами є різні технічні засоби.

Нові інформаційні технології - це інформаційні технології, які базуються на нових, інфологичних і комп'ютерних засобах одержання, зберігання, актуалізації інформації, знань [14].

Високі технології - це технології якісної зміни складу, характеру, методів розв'язуваних завдань, технології еволюції, а не функціонування [3,14].

Приклад. Звичайна («стара») технологія обчислень ставить основну мету - знайти розв'язок завдання за прийнятний час і вартість. Нова технологія використання комп'ютерних пакетів ставить нову мету - знайти розв'язок досить швидко, точно й економічно. Висока технологія ставить мету - знайти розв'язок завдання, не розв'язуваної (важковирішаємої) задачі звичайними технологіями. Відзначимо, що математичне моделювання - «стара» інформаційна технологія, на відміну від комп'ютерного моделювання, що є новою технологією.

Будь-яка технологія базується на науково-теоретичному, інженерно-технічному, програмному забезпеченні. Саме по собі це ядро ще не утворює технологію. Для цього воно повинне бути інтегроване й підтримуватись мережними просторово-тимчасовими, організаційно-людськими зв'язками й відносинами.

Програма Word - сама по собі не технологія (хоча її часто називають технологією підготовки й редагування документів), а елемент технології, обумовленої як MS Office - технології автоматизованого, комп'ютеризованого діловодства, автоматизації робіт в офісі.

Традиційна (класична) інформаційна технологія, як правило, будується на базі процедур, які добре формалізуються і структуруються інтелектуально. Нова інформаційна технологія, як правило, будується на основі погано формалізованих і структурованих інтелектуальних процедур.

Цивілізація можлива тільки при наявності інформації, інформаційних потоків і обмінів у суспільстві. Інформація робить народи людством.

Нові інформаційні технології розподіляються на наступні базові типи:

– когнітивні технології, спрямовані здебільше на одержання, зберігання й актуалізацію знань, прийняття інтелектуальних розв'язків;

– інструментальні технології, спрямовані здебільше на використання як інструментарій, середовище для побудови інших технологій і для обслуговування їх;

– прикладні технології, спрямовані здебільше на вирішення проблем деякої проблемної області (або областей);

– комунікативні технології, спрямовані здебільше на вирішення проблем зв'язку, комунікацій, спілкування.

Відзначимо, що такий розподіл - досить умовний.

Можливий розподіл (також умовний) інформаційних технологій і по сфері використання, наприклад:

– інформаційні технології в науці;

– інформаційні технології в освіті;

– інформаційні технології в проектуванні й виробництві;

– інформаційні технології в керуванні; - інформаційні технології в сфері послуг; - інформаційні технології в сфері побуту.

Можна також умовно розбити всі нові технології на дві групи - технології корпоративної роботи й технології індивідуальної роботи.

Розглянемо нові інформаційні технології, обмежуючись змістовним простим їхнім оглядом [14].

2.1 Технологія баз даних (БД) і систем керування БД (СУБД)

БД -- досить великі набори структурованих даних деякої предметної області, представлені на машинних носіях, які мають загальну й зручну структуру, єдині організаційно-методичні, програмно-технічні і язикові засоби забезпечення використання даних різними програмами користувачів. Залежно від способу й технології подання даних, розрізняють ієрархічні, мережні або реляційні бази даних, табличні або сторінкові. У будь-який БД задається порядок (відношення порядку) на безлічі записів (полів записів), наприклад, ключовими полями, вміст яких нумеруємо, лексикографічно впорядковане. Таких полів може бути небагато, і при сортуванні (вибірці, модифікації) даних записи шукаються вперше по одному ключу, потім - по іншому і т.д., поки не буде збігу або розбіжності необхідних полів. Такий процес називається сортуванням або пошуком, порівнянням по ключу (ключам).

Останнім часом поширюється технологія вилучених БД. Вона базується на колективному доступі користувачів у діалоговому режимі по мережах передачі даних до інформаційних ресурсів, зосереджених на єдиному комп'ютері, або хост-комп'ютері. Інформаційними продуктами тут виступають БД різних предметних областей, а також різні директорії, рубрикатори й інші дані, що полегшують користувачеві пошук по БД. Інформаційні послуги надаються завдяки наявності різноманітних засобів пошуку, обробки й видачі інформації. Основними особливостями даної технології, які визначають її переваги і її недоліки, є:

– надання користувачеві тільки інформаційних послуг, а не безпосередньо інформаційних продуктів, у результаті чого він одержує (оплачує) тільки дійсно потрібну інформацію;

– повнота інформації, пов'язана із завантаженням на потужні хост-комп'ютери великих масивів даних;

– висока швидкість відновлення, модифікації й переміщення інформації;

– розвинене програмне забезпечення, що дозволяє не тільки знаходити й одержувати інформацію, але й при необхідності здійснювати її графічну, наукометричну й економетричну обробку.

– Інтерактивні послуги АБД можуть надаватися в режимах:

– локальному, коли робота користувача здійснюється з термінала, підключеного до хост-комп'ютера;

– вилученому, коли робота користувача здійснюється по мережах зв'язку з фізично вилученого від хост-комп'ютера термінала.

Приклад. У локальному режимі працюють читачі бібліотеки, які здійснюють пошук з терміналів по всьому приміщенню бібліотеки в АБД, яка розташована на її обчислювальному центрі. У вилученому режимі можна працювати, наприклад, з бібліотекою Конгресу США.

СУБД (DBMS - Database Management System) - програмна система, що забезпечує спілкування (інтерфейс) програм користувача й даних із БД. СУБД повинна мати засоби, що дозволяють сформулювати запит до БД (пошук, сортування і т.д.) мовою, близькою до природної і зрозумілою для користувача, але в той же час формальною, реалізованою на ЕОМ. Такі мови називаються мовами запитів до баз даних і ставляться до мов не процедурного типу.

Основні функції СУБД:

– керування даними в зовнішній пам'яті - забезпечення необхідних структур зовнішньої пам'яті для зберігання даних і маніпулювання ними;

– керування буферними областями пам'яті - забезпечення копіювання необхідної частини БД в області (буфері) оперативної пам'яті, а також використання певних правил маніпулювання з буферами;

– керування транзакціями, тобто послідовностями операцій над БД, розглянутими СУБД як одна мікрооперація; кожна транзакція не змінює БД, а, отже, можна виконувати різні транзакції, тобто організовувати багато користувальницьку роботу із БД через СУБД, у тому числі й паралельну;

– підтримка надійності зберігання даних у БД через надмірність даних і журнал (частина БД, до якої нема доступу користувачів СУБД і яка ретельно копіюється; до неї надходять записи про всі зміни БД) з метою збереження даних під час збою апаратури або програми;

– підтримка мов БД (мов визначення логічної структури БД, мов маніпулювання даними) або єдиної інтегрованої мови, що містить необхідні засоби для роботи - від проектування БД до забезпечення базового користувальницького інтерфейсу із БД.

Приклад. База даних ДІБДР усіх власників автотранспорту, з якої по запитах співробітників ДІБДР можна оперативно отримати, наприклад, дані про власника машини по номеру її держреєістрації.

2.2 Технології сховищ даних і інтелектуального аналізу даних

Сховище даних - дуже велика спеціалізована БД і програмна система, призначена для витягу, корекції (виправлення) і завантаження даних із джерел у БД із багатомірною структурою, включаючи засоби спрощення доступу, аналізу з метою ухвалення рішення. Інтелектуальний аналіз даних (Data Mining) - автоматичний пошук схованих («які не знаходяться на поверхні») у великих базах даних взаємин і зв'язків за допомогою математичного й інфологічного аналізу, виділення трендів, кластерізації (кластерного аналізу), класифікації й розпізнавання (таксономії), шкалірування і т.д.

Спеціальні моделі й алгоритми аналізу витягають із великих баз даних (або з інших сховищ даних, наприклад, електронних таблиць) знання, що дозволяють агрегувати, інтегрувати й деталізувати ці дані й, найголовніше, ухвалювати на їхній основі розв'язок. Це, по суті, ідентифікація схованих у них залежностей.

Приклад. Сховища даних збирають і централізують поточну інформацію про стан справ фірми, про її послуги, клієнтів, постачальників, і надають аналітичні й звітні інструменти. За допомогою аналізу фінансових звітів фірм, можна розбити їх на класи по фінансовій стійкості, по ймовірності банкрутства. У бізнесі такий аналіз може здійснюватися для оцінки надійності клієнтів, виявлення шахрайства, інтерактивного маркетингу, аналізу трендів та іншого, тобто для Business Intellgence.

2.3 Технологія баз знань (БЗ) і експертних систем (ЕС)

БЗ - накопичення, структурування й зберігання за допомогою ЕОМ знань, відомостей з різних областей в такий організований спосіб, що можна мати доступ до цих знань, розширювати їх, одержувати, виводити нові знання і т.д.

ЕС - накопичення досвіду, знань, умінь, навичок високого рівня професіоналів-експертів, структурування й зберігання, актуалізація за допомогою ЕОМ з метою одержання експертних суджень по різних проблемах наданої області.

Приклад. Прикладом ЕС може бути система "Митниця", яка дає можливість аналізувати документацію про фінансові угоди, знаходити й видавати підозрілі факти, досліджувати їхні зв'язки й давати рекомендації фінансовим інспекторам.



2.4 Технологія електронної пошти й телекомунікаційного доступу до вилученої від користувача інформації, носію інформації, співрозмовнику - людині або комп'ютеру

Електронна пошта - система передачі повідомлень за допомогою комп'ютера-відправника й приймання їх за допомогою комп'ютера-одержувача. Розвиток мереж зв'язку -- віртуальних локальних обчислювальних мереж, що поєднують користувачів не за територіальним принципом, а за професійними інтересами.

Телеконференція - обмін повідомленнями (доповідями) між учасниками (передплатниками) конференції, анонсованої на спеціальній дошці оголошень у мережі, зокрема, на електронній дошці оголошень. Телеконференція являє собою технологію на базі програмних засобів інтерактивного доступу до ресурсів мережі й призначена для обговорення якої-небудь тематики. За допомогою телеконференції можна проводити консалтинг, навчання, нараду, автоматизацію офісу й ін. Телеконференції можуть проводитися як у режимі обміну листами по електронній пошті (режим поштового підключення), так і в режимі термінального інтерактивного підключення через телекомунікаційні мережі.

Приклад. Медичні відеоконференції (один з найбільш переконливих і яскравих соціально-економічних прикладів використання телеконференції). Економічна й соціально-медична користь від таких відеоконференцій в 6-10 разів вище, чим від класичної технології проведення консультацій з виїздом у клініку (що іноді неможливо).

2.5 Технологія (використання) автоматизованих систем (АС) і автоматизованих робочих місць (АРМ)

АС - це людино-машинна система для виконання щоденних, часто рутинних, професійно виконуваних на робочому місці співробітника робіт - з метою зменшення витрат часу, скорочення кількості помилок і забезпечення оперативного зв'язку з іншими співробітниками; інтелектуальні системи мають також здатність до перебудови технологічного ланцюжка, вони здатні й до навчання.

Можливі різні системні цілі автоматизації (залежно від типу організації, структури): ефективне управління; мінімізація ризику невиконання планів і максимізація якості ухвалених рішень, підвищення конкурентоспроможності; одержання нових знань, підвищення престижу в області інновацій, розширення сфери використання результатів дослідження; мінімізація ризику невиконання замовлення або послуг, підвищення економічної ефективності функціонування (для обслуговуючих організацій); підвищення престижу, удосконалювання навчального процесу, перехід до нових форм навчання, до дистанційної освіти (для освітніх організацій).

В останні роки поширилася концепція корпоративних і розподілених систем у народному господарстві, в яких широко використовуються локальні інформаційні системи. Для реалізації ідеї розподіленого керування необхідне створення автоматизованих робочих місць на базі професійних комп'ютерів (робочих станцій).

АРМ - предметно-орієнтована інструментальна АС, встановлена безпосередньо на робочому місці фахівця й призначена для автоматизації професійної діяльності (існуючого за цим робочим столом співробітника). Можна їх визначити як автоматизовані системи локального характеру, які відповідають деякому функціональному призначенню.

Користувальницький інтерфейс АРМ часто організується за допомогою поняття робочого стола на екрані. Екран розподіляється на три частини (три об'єкти). Перша (звичайно верхня частина) - рядок меню, з його допомогою здійснюється доступ до інших об'єктів. Друга частина (звичайно нижня частина) називається рядком стану, з його допомогою швидко викликаються найбільш часто використані об'єкти або відображується важлива поточна інформація. Третя частина (основна, середня частина екрана) називається робочою поверхнею (поверхнею стола), з її допомогою відображуються всі об'єкти, викликані з меню або з рядка стану. Така форма організації діалогу людину й машини найбільш зручна, і багато програм використовують саме її. Програмні засоби АРМ - частина інструментального програмного забезпечення.

Приклад. АРМ секретаря-референта повинен включати редактор текстів, електронну таблицю, електронні перекладачі, органайзер та ін. АРМ студент-аекономіста повинен мати електронні підручники по досліджуваних дисциплінах, програми й середовища, які навчають, електронні довідники й енциклопедії, перекладачі, органайзер та ін. АРМ керівника повинен мати засоби опису управлінської діяльності у вигляді сіткового графіка, системи контролю виконання, системи узгодження документів, системи електронного підпису, системи ведення наради та ін.

АРМ банківського робітника і банківської системи -- це системи, які найбільш швидко розвиваються. Вони містять програмне й технічне забезпечення як спеціального призначення (наприклад, для банківських розрахунків і операцій з банкоматами), так і для забезпечення безпеки таких систем.

Необхідно відзначити, що автоматизація установи, організації полягає не тільки в забезпеченні працівників АРМ локальною мережею, електронною поштою й т.п., але й у створенні нової технології спільної роботи й керування з метою ефективної роботи всієї установи. Це свого роду інформаційна, економічна (корпоративна) культура спільної роботи, використання (актуалізації) професійних знань, умінь і інновацій. При цьому знання кожного співробітника можуть бути актуалізовані іншими співробітниками, обговорені (проголосовані) і застосовані ними.



2.6 Технології комп'ютерного (комп'ютеризованого) офісу

Комп'ютерний офіс - офіс, у якому є високий рівень комп'ютеризації, впровадження АРМ, систем діловодства, таким чином, що вся професійна діяльність офісу може бути успішно автоматизована.

Приклад. Комп'ютерний офіс - це, наприклад, офіс, де робота здійснюється з використанням локальних мереж зв'язку й інтегрованого програмного середовища Microsoft Office, яке містить у собі всі основні програмні пакети для виконання типових і регулярно виконуваних операцій, робіт в офісі, зокрема, ведення діловодства, контроль виконання та ін. Microsoft Office має вбудовану просту мова програмування - Visual Basic for Аpplications (VBA). Ця мова дозволяє створювати нові додатки або корегувати й зв'язувати старі, виконані в середовищі Microsoft Office, а також розширювати можливості офісу, його використовуваних додатків.

Стандартне ядро Microsoft Office містить:

– редактор текстів Microsoft Word (функції редактора - набір, іменування й збереження тексту, модифікація, перейменування й переміщення тексту або його окремих фрагментів, вставка різних формул, графіків, таблиць, діаграм та ін.);

– електронну таблицю Excel (функції - обробка, зберігання й модифікація в довільних таблицях чисел, рядків, стовпців, формул, за якими динамічно змінюються числа, рядки й стовпці);

– систему для презентацій (презентаційний пакет) PowerРoint (функції - створення й проектування на великому екрані електронних презентацій, слайд-шоу, яскравих плівок для проектора, роздавальних друкованих матеріалів);

– систему керування базами даних Access (реляційна СУБД, доступна будь-якому користувачеві, що й дозволяє швидко й ефективно організовувати, аналізувати, переміщати, вести пошук і т.д. для великих масивів інформації, без дублювання інформації в них), наприклад, по шаблонах створення бази даних: «Адресна книга» - створює базу даних типу адресної книги, «Бібліотека» - створює базу даних типу бібліотеки, «Контакти» - створює базу даних типу контактних зв'язків та ін. Більш досконалі версії Microsoft Office-2010, крім наведених стандартних додатків, мають і наступні додатки:

– Office Assistant - помічник для підказок;

– HTML - і Web-Підтримка (Internet Assistants);

– різні програми-помічники (Graph - графічна вистави даних, Organization Chart - творець штатного розкладу офісу, Equation Editor - редактор формул, WordАrt - творець логотипів, заголовків, Clipart Gallery - для перегляду малюнків) та ін.

До складу Microsoft Office-2010 входять, і в її подальші модифікації будуть входити, можливості одночасного показу презентацій по локальній мережі, використання можливостей системи розпізнавання мови, візуальні середовища розробки різних офісних додатків (наприклад, заповнення платіжних доручень), сайти робочих груп, системи візуалізації даних, система сканування й введення даних та ін.

Технологія «Робоча група» - технологія спільної роботи декількох зв'язаних між собою загальними інформаційними ресурсами комп'ютерів («робочої групи»), об'єднаних для вирішення будь-якого загального завдання.

Приклад. Типи робочих груп: «Дирекція», «Бухгалтерія», «Канцелярія».

Приклад. Можна організувати робочу групу «Презентація фірми», яка складається з комп'ютерів співробітників фірми, що готують презентацію своєї фірми, або «Річний звіт» - для підготовки річного фінансового звіту фірми. Усі ці люди можуть працювати в різних відділах, але вони становлять тимчасову робочу групу, щоб було легко обмінюватися інформацією загального доступу під час роботи над звітом.

Обмін інформацією може відбуватися й між робочими групами. Для цього не потрібно фізично переміщати комп'ютери: щоб сформувати робочу групу, досить привласнити всім комп'ютерам, що входять до складу групи, її ім'я.

Технологія (модель взаємодії) «Клієнт-Сервер» - це технологія взаємодії комп'ютерів у мережі, в якій кожний з комп'ютерів має своє робоче призначення. Один, могутніший, комп'ютер (сервер) у мережі володіє й розпоряджується інформаційними й апаратними ресурсами (процесор, файлова система, поштова служба, база даних та ін.), інші, менш потужні («клієнт»), мають доступ до цих ресурсів лише через сервер.

Цей принцип поширюється й на взаємодію програм і інформаційних середовищ. Програма (середовище), що виконує надання відповідного набору послуг - «сервер», а програма (середовище), що користується цими послугами - «клієнт». Технологія традиційної моделі «клієнт-сервер» модернізується й удосконалюється.

Приклад. Зараз говорять уже про принципово іншу концепцію взаємодії між елементами мережі peer-to-peer (P2P), що дозволяє окремим комп'ютерам працювати один з одним прямо.

Технології використання інтегрованих пакетів прикладних програм (ППП) - технології на базі спеціальним чином організованих комплексів програм для розв'язку різних класів одно типових, що часто зустрічаються, завдань із різного типу предметних областей. Сучасні ППП мають діалоговий, інтерактивний зворотній зв'язок з користувачем у процесі постановки завдання, розв'язки й аналізу результатів.

Технології машинної графіки й візуалізації - технології, що базуються на системах малювання й креслення різних графічних об'єктів і образів за допомогою ЕОМ і обладнань малювання (наприклад, плоттерів), а також їх візуального, наочного подання. Особливо слід відзначити засоби анімації - «пожвавлення» зображень на екрані, тобто методи й засоби створення динамічних зображень, інакше кажучи - комп'ютерних мультфільмів.

Приклад. Прикладом засобів машинної графіки може бути програмний комплекс зображення просторових об'єктів і їх динамічної актуалізації - пакет «3D-Studio». Цей пакет дозволяє не тільки створювати тривимірні сцени, але й використовувати їх при реалізації комп'ютерних анімаційних ситуацій (мультіплікацій) з використанням різних графічних файлів різних форматів, що надає можливість застосовувати при розробці мультфільмів відомі графічні пакети: Сoreldraw, Photopaint та ін.

Сучасні технології 3 D-графічного моделювання дозволяють будувати повні тривимірні об'єкти за їхніми ескізами.

2.7 Гіпертекстові технології

Гіпертекст (Hypertext - «надтекстова») - ця технологія на базі засобів обробки великих, глибоко вкладених, структурованих, зв'язаних семантично й понятійно текстів, інформації, які організовані у вигляді фрагментів (тексту), які ставляться до одної системи об'єктів, розташованих у вершинах деякої мережі й підкреслених звичайно кольором; гіпертекстова технологія дозволяє визначати, вибирати варіант актуалізації інформації гіпертексту залежно від інформаційних потреб користувача і його можливостей, рівня підготовки, тобто жорстко й заздалегідь не визначає сценарії діалогу. При роботі з гіпертекстовою системою користувач може переглядати документи (сторінки тексту) у тому порядку, у якому йому це більше подобається, а не послідовно, як це робиться при читанні книг, тобто гіпертекст - нелінійна структура.

Приклад. Прикладами гіпертекстів можуть бути електронні журнали.

2.8 Засоби й системи мультімедіа (multimedia) і гіпермедіа (hypermedia)

Медіа - «середовище або носій інформації». Мультімедійність, багатосередовищність - актуалізація різних середовищ і почуттів сприйняття інформації: засоби озвучування, пожвавлення - мультиплікації, графічного й наочного подання вхідних і вихідних даних завдання й сценаріїв розв'язку або навіть самого розв'язку.

Приклад. Прикладами засобів мультімедіа можуть служити звукові карти (Sound Blaster) для генерування на ЕОМ широкого діапазону звуків, активні звукові стовпчики для їхньої передачі й обладнання зчитування інформації з компакт-дисків - CD-ROM, що дозволяють зчитувати великі обсяги інформації, наприклад, деяку складну й тривалу музичну композицію, а потім відтворювати з використанням попередніх двох засобів мультімедіа.

Засоби гіпермедіа - засоби на основі синтезу концепції гіпертексту й мультімедіа, тобто в гіпертекстові фрагменти можуть бути "вбудовані" мультімедійний супровід, мультимедійні додатки: hypermedia = hypertext + multymedia.

Приклад. Глобальною гіпермедійною системою є WWW (Word Wide Web - «Всесвітня Павутина») - система навігації, пошуку й доступу до гіпертекстових і мультімедійних ресурсів Інтернет у реальному масштабі часу. Глобальною її можна вважати тому, що, на відміну від звичайного (локального) гіпертексту, посилання на документ у ньому (здійснюване одним або декількома клацаннями миші) може привести не тільки до іншого документа (як у локальному гіпертексті), але й до іншого комп'ютера (Www-Серверу), можливо, в іншій півкулі. Робота ведеться за допомогою універсальної програми-клієнта, яка дозволяє об'єднати в єдине ціле клієнта й сервер. Для доступу до Www-Серверу (інформації на ньому) необхідно знати адресу сервера, наприклад, адреса http://www.mark-itt.ru - сервер зі списком російських Www-Серверів, http (Hypertext Transfer Protocol) - протокол роботи з гіпертекстом. Є система автоматичного пошуку за певними ключами (запитами, розділами). Інформація в WWW наведена у вигляді гіпертекстового документа, що включає в себе різні типи даних (текст, графіка, відео, аудіо, посилання на інші гіпертекстові документи і т.д.). Такі документи називають Www-Сторінками (Www-pages). Ці сторінки проглядаються за допомогою браузерів, спеціальних програм для навігації по мережі. Сторінки зберігаються на комп'ютерах-вузлах мережі, які називають сайтами (site). Кожний комп'ютер має свою унікальну Ip-Адресу URL (Uniform Resource Locator - універсальний локатор ресурсів), за допомогою якої браузер знає, де перебуває інформація й що треба з нею робити. Сторінка - основний елемент WWW. На неї перебуває та інформація, яку ми шукаємо в мережі, або посилання на цю інформацію. Сторінки, гіпертекст - це легка й швидка у використанні, надзвичайно потужна система зв'язаних ключових слів і фраз (посилань), що дозволяє посилатися на інші ключові слова й фрази інших сторінок. Ці посилання звичайно виділені іншим кольором, і досить просто клацнути мишкою по виділеному посиланню, щоб перейти до інформації, на яку відсилає це посилання. Для створення гіпертекстових додатків (наприклад, особистої Www-Сторінки) використовується спеціальна мова HTML (Hypertext Markup Language), що дозволяє створювати гіпертекстовий документ у будь-якому текстовому редакторі формату ASCII, з підключенням графічних файлів двох основних форматів GIF, JPEG.

...