Вплив тривожності на психологічне здоров'я студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота з психології

Вплив тривожності на психологічне здоров'я студентів



Зміст

Вступ

1. Поняття тривожності та її структура

2. Психологічне здоров'я студентів як психологічна проблема

3. Визначення рівня тривожності у студентів педагогічного вузу

4. Поради та методи зменшення рівня тривожності

4.1 Рекомендації викладачам вузу по оптимізації рівня тривожності студентів

Висновки

Список літератури

Додаток



Вступ

Проблема здоров'я людини належить до глобальних проблем людства. Ця проблема стосується й освітянської сфери, вона стоїть поряд з такими проблемами як: екологічна катастрофа, демографічна проблема, загроза світової війни. На сучасному етапі навчання і виховання особлива увага приділяється проблемам здоров'я і здорового способу життя молоді.

Проблема психологічного здоров'я останнім часом набуває особливої актуальності у зв'язку з дослідженнями особистісних дисгармоній, дискусією щодо норм та відхилень психічного здоров'я, поширення різних психотерапевтичних та психолого-педагогічних практик.

У сучасній педагогічній та віковій психології проблема вивчення психологічного здоров'я студентської молоді є досить актуальною. Вона зумовлена такими факторами:

по-перше, становлення молодої людини сучасного українського суспільства відбувається в умовах постійних соціально-економічних змін і криз;

по-друге, студент як об'єкт модернізації системи вищої освіти перебуває в ситуації підвищеної стресогенності;

по-третє, студентський період життя характеризується своїми закономірностями та віковими суперечливостями формування особистості.

Необхідність досліджень психологічного здоров'я студентів визначається наявністю таких чинників, що впливають на стан їх психологічного здоров'я, як ситуації іспитів, періоди соціальної адаптації, необхідність особового самовизначення в майбутньому професійному середовищі та ін. Емоційні стани, що переживаються під час цього, і їх наслідки складають серйозну загрозу психологічному здоров'ю студентів. В умовах вищого навчального закладу психологічне здоров'я є дуже важливим фактором, який визначає успішність студентів у навчальній діяльності, сприяє їхньому саморозвитку та безконфліктному спілкуванню.

Особливо це стосується того періоду в їхньому житті, коли особові ресурси здаються невичерпними, а оптимізм по відношенню до власного здоров'я переважає над турботою про нього. Сильна орієнтація на переживання сьогодення, висока мотивація досягнень витісняють зі свідомості студента можливі побоювання, пов'язані з наслідками тривалих негативних станів.

Одним із основних чинників впливу на психологічне здоров'я студентів являється тривожність. психологічний тривожність стресогенний

Серед негативних переживань людини тривожність займає особливе місце, часто вона приводить до зниження працездатності, продуктивності діяльності, до труднощів в спілкуванні. Людина з підвищеною тривожністю згодом може зіткнутися з різними соматичними захворюваннями.

Розібратися у феномені тривоги, а також в причинах її виникнення достатньо складно. В стані тривоги ми, як правило, переживаємо не одну емоцію, а деяку комбінацію різних емоцій, кожна з яких робить вплив на наші соціальні взаємостосунки, на наш соматичний стан, на сприйняття, мислення, поведінку. При цьому слід враховувати, що стан тривоги у різних людей може викликатися різними емоціями. Ключовою емоцією в суб'єктивному переживанні тривоги є страх.

Слід розрізняти тривогу як стан і тривожність як властивість особистості. Тривога - реакція на небезпеку, яка загрожує особистості, реальну або уявну, емоційний стан дифузного незрозумілого страху, що характеризується невизначеним відчуттям загрози (на відміну від страху, який є реакцією на цілком певну небезпеку). Тривожність - індивідуальна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати неспокій в різних життєвих ситуаціях, у тому числі і тих, об'єктивні характеристики яких до цього не привертають.

Дослідженням становлення рівня тривожності займалися такі вчені як: Ф. Березіна [1], Л. Божович [2], Гордецової [3], К. Ізарда [4], А. Прихожан [5], Ч. Рікрофта [6], Ч. Спілбергера [7], С. Серазона [8], З. Фрейда [9], Ю. Ханіна [10], ми знаходимо їх продовження в новітніх наукових розвідках. Серед останніх слід виділити аналіз явища аутомортальної тривожності (Т. Гаврилова [11]), танатичної тривожності в період дорослішання В. Кучерявець [12], проблеми співвідношення захисних механізмів особистості та тривожності В. Нестеренко [13], психологічної допомоги дітям із тривожними станами Я. Омельченко, З. Кісарчук [14].

Об'єктом курсової роботи є тривожність студентів.

Предметом курсової роботи є вплив тривожності на психологічне здоров'я студентів.

Метою курсової роботи є дослідження впливу тривожності на психолологічний стан студентів. Для реалізації даної мети поставлені такі завдання:

1. здійснити теоретичний аналіз проблеми психологічного здоров'я та його чинників;

2. визначення поняття тривожності;

3. емпірично вивчити тривожність студентства в умовах навчальної діяльності;

4. запропонувати способи вирішення даної проблеми та поради для покращення психологічного здоров'я студентів та подолання тривожності.



1. Поняття тривожності та її структура

Розгляд типологічного багатоманіття досліджуваного феномену, на мою думку, слід розпочати із дослідження Ф. Березіна, який довів факт існування тривожного ряду. Останній включає в себе кілька афективних феноменів, які послідовно змінюють одне одного [1]:

1. Відчуття внутрішньої напруженості. Відповідає найменшій інтенсивності тривоги, не містить відтінку загрози, а є сигналом наближення більш складних тривожних явищ. Має найбільш адаптивне значення, оскільки слугує найбільшій інтенсивності і модифікації активності;

2. Гіперестетичні реакції. При наростанні тривоги вони змінюють або підкріплюють її. Раніше нейтральні символи отримують значне емоційне забарвлення, яке дуже нагадує роздратування. Суть цих явищ полягає в порушенні диференціювання значимих та незначних символів, що призводитиме до неадекватних реакцій;

3. Власне тривога. Є провідним елементом цього ряду; полягає у відчутті невизначеної загрози, розмитої загрози. Характерна особливість - неможливість виділити характер загрози і передбачити час її появи;

4. Страх. Відсутність опредмеченості, відчуття тривоги призводить до зміщення її у бік певних об'єктів. Унаслідок невизначена загроза конкретизується і перетворюється на страх. Для його формування необхідно відчуття зв'язку загроз із конкретною ситуацією;

5. Відчуття незворотності катастрофи. Суб'єкт приходить до розуміння неможливості уникнення загрози, навіть якщо вона пов'язана з конкретним об'єктом. Так, скажімо, страх соматичного захворювання при появі незворотності катастрофи змінюється жахом перед смертю;

6. Тривожно - боязливе збудження. Викликана тривогою дезорганізація поведінки досягає максимуму, і можливість цілеспрямованої діяльності зникає. Найменш стабільний стан явищ тривожного ряду.

Дослідження Ф. Березіна отримали продовження в роботах В. Бакєєва (вказує на існування тривожно - вразливого типу особистості), Н. Пуховського (гуморальні кореляти тривожних розладів особистості) та співставлення із розвідками Р. Лазаруса, В. Польдінгера, Ч. Спілбергера, Г. Салівана.

Слід відмітити, що розподіл тривожності на стан (ситуативна тривожність) та властивість особистості (особистісна) найбільш яскраво проявляється в роботах Ч. Спілбергера та Р. Кеттела. За Ч. Спілбергером ситуативна тривожність виникає, коли індивід сприймає певний подразник або ситуацію як таку, що несе в собі актуальні або потенційні елементи небезпеки, загрози або шкоди. Особистісна тривожність не проявляється безпосередньо в поведінці, але її рівень можна визначити, виходячи з того, як часто та інтенсивно виникає стан тривоги [7].

Індивідуальні відмінності в проявах тривожності дозволили виділити критерії, на основі яких Ч. Спілбергер розробив шкалу вимірювання тривожності. Виділяючи тривожність як стан і тривожність як властивість особистості, він розробив шкалу реактивної та особистісної тривожності (ШРЛТ). Реактивна тривожність у даному випадку є синонімом особистісної тривожності. Р. Кеттел погоджуючись із критерієм поділу тривожності на реактивну і особистісну, розробляє власну шкалу тривоги ІПАТ (1963 р.). У психологічній літературі ми зустрічаємо поділ тривожності на об'єктивну та невротичну. З. Фрейд у поняття "об'єктивної" тривожності включає реальну ситуацію небезпеки в зовнішньому світі. Певна ситуація буде сприйматись індивідом як загрозлива, а емоційна реакція на цю ситуацію буде адекватною. Невротична тривожність відрізняється від об'єктивної тим, що її джерело міститься у внутрішньому світі індивіда. З. Фрейд характеризує ці джерела як приховані сексуальні та агресивні потяги, які на певному етапі онтогенезу були витіснені. Перехід від об'єктивної тривоги до невротичної включає таку послідовність психічних проявів: об'єктивна тривога - витіснення - часткова ломка від витіснення - похідні внутрішніх імпульсів - сприймання загрози - невротична тривога. Окрім цього, дослідник виділяв так звану "сигнальну тривогу", як очікування небезпеки, яка насувається. Попри це, З. Фрейд свідомо звужує коло проявів цього феномену до психопатологічних, таких, як небезпека знову пережити потяги, емоції та переживання, які до цього були витіснені [9].

С. Серазон на основі вищевказаних досліджень виділяє нову форму тривожності і називає її передекзаменаційною (1966 р.). На думку дослідника, індивіди із високим рівнем передекзаменаційної тривожності схильні до прояву персоналізованих егоцентричних реакцій, які створюють перешкоди для адекватної поведінки. При цьому значно погіршується якість різноманітних дій у ситуаціях, подібних екзамену. Цей тип значно більше ускладнює виконання певного роду завдань, аніж рівень особистісної тривожності [8, с. 96].

К. Ізард, перефразовуючи уявлення З. Фрейда про сигнальну, об'єктивну і невротичну тривожність, вказує на наявність у ній інших афектів та когнітивних процесів (1972 р.) У це поняття він включає страх, ворожість, страждання, сором, провину, збудження. Відповідно до цього твердження, тривожність набуватиме нових форм через взаємодію страху з однією або декількома фундаментальними емоціями. Такими формами К. Ізард вважає: страх - страждання, страх - гнів, страх - сором, страх - провину, тощо. Домінуючою емоцією в синдромі тривожності автор вважає страх [4, с. 115].

Посилаючись на експериментальні дослідження і прикладний досвід діагностики тривожних станів, Ю. Ханін у 1991р. вводить дві нові категорії ситуативної тривоги: міжособистісну ситуативну тривогу (СТм.) і внутрішньогрупову ситуативну тривогу (СТгр). Обидві категорії, на думку автора, стосуються "емоційних переживань людини в конкретний проміжок часу і дозволяють зафіксувати інтенсивність вираженості ситуативної тривоги, яка виникає в процесі реальних, минулих і очікуваних контактів із конкретними партнерами і групою людей" [10, с. 58].

В 70 - х рр. ХХ ст. робляться спроби встановити зв'язок тривожності з іншими динамічними особливостями людської психіки. Так, Н. Гордецова проаналізувала дані Р. Кеттела, Г. Айзенка, В. Білоуса про залежність між тривожністю, з одного боку, та емоційністю, інтроверсією, нейротизмом та ригідністю - з іншого. На їх основі вона тлумачить тривожність як індивідуальну особливість або властивість темпераменту, вводячи поняття психодинамічної тривожності. Н. Гордецова підкреслює дані В. Кисловської [15] про існування нового типу тривожності - тривожності очікування. Вона полягає в очікуванні загрози в якій-небудь нейтральній ситуації спілкування, яка не містить реальної загрози. Різниця між ними, на думку автора, полягає у вибірковому характері тривоги за ставлення до ситуації спілкування та в мірі її узагальненості [3, с. 71].

Відомий австрійський психоаналітик Ч. Рікрофт у праці "Тривога і нейротизм" поряд з аналізом взаємозв'язку тривожності і страху вводить класифікацію форм тривожних станів [6]:

1) Тривожність - хвилювання. Подібне до відчуття страху, але відрізняється від нього тим, що стосується не особистих інтересів, а інтересів тих осіб, про яких піклується суб'єкт. Характеризується невизначеністю, яка виникає при оцінці важливості реальних подій.

2) Тривожність - передчуття. Об'єкт - невідомий та нерозкритий. Характеризується присутністю ірраціональних факторів. Орієнтується на особисті інтереси.

3) Тривога - настороженість. Є виразом пильності і передбачливості. Дає можливість усвідомлювати і долати перешкоди, які у нього на шляху.

4) Тривога відокремлення. Характеризується відчуттям тривоги перед неможливістю мати нормальні соціальні зв'язки та розвинуті вігільні реакції. Таку тривожність можна відобразити за формулою: вігільність (здатність зосередити увагу на нових враженнях) мінус соціальна комунікація.

5) Інтернальна тривога. Виникає внаслідок присутності думок, які підсвідомо знижують авторитет тих осіб, з якими інтерналізується суб'єкт.

Нові психологічні дослідження свідчать про існування таких видів тривожності, як мобілізуюча та демобілізуюча тривожність. Мобілізуючий вид тривожності проявляється в підвищеній активності, аж до агресивності; в підвищеному апетиті. Демобілізуючий вид тривожності - в заціпенінні, здерев'янінні, раптовій втраті інтересу, апатії тощо. Особливо яскраво проявляється при наявності стійкої тривожності [5, с. 60].

В їх основі лежать ідеї Л. Божович [2] про адекватну та неадекватну тривожність (1968 р.). Л. Божович вважає критерієм достовірної тривожності її неадекватність реальній успішності, дійсному становищу особистості в певній сфері. Тільки після цього її слід розглядати як прояв загальноособистісної тривожності в певній сфері. Попри це, А. Прихожан [5] вважає такий підхід незавершеним, оскільки ускладнюється процес, пов'язаний із визначенням того або іншого виду часткової, специфічної тривожності.

А. Прихожан вважає дискусійним і відкритим питання про співвідношення загальної тривожності і її окремих видів. Ці окремі види мають назву часткової тривожності. Серед часткових видів тривожності автор виділяє шкільну, арифметичну, міжособистісну, тестову, комп'ютерну тощо. Експериментальний аналіз співвідношення загальної і часткової тривожності окреслив такі висновки [5, с. 102]:

1) тривожність, яка діагностується і за симптоматичними, і за ситуаційними показниками, є, здебільшого, формою виразу загальної тривожності;

2) тривожність, яка проявляється тільки за ситуаційними показниками, може бути формою як загальної, так і часткової тривожності.

Дані лонгітюдних досліджень А. Прихожана дозволили трактувати поняття "форми тривожності" як особливе поєднання характеру переживання, усвідомлення, вербального і невербального вираження в характеристиках поведінки, спілкування і діяльності.

На основі цього дослідниця виділяє дві основні категорії тривожності [5, с. 103]:

1) відкрита - свідомо переживається і проявляється в поведінці і діяльності у вигляді стану тривоги;

2) прихована - в різній мірі неусвідомлювана, проявляється або надмірним спокоєм, нечутливістю до реального благополуччя, або ж, навіть, запереченням його.

У межах відкритої тривожності були виділені три її форми [5]:

1. Гостра, нерегульована або слабко регульована тривожність - сильна, усвідомлювана, проявляється ззовні через симптоми тривог, самостійно справитись із нею важко.

2. Регульована і компенсована тривожність. При ній діти самостійно виробляють достатньо ефективні способи, які дозволяють її подолати. В межах її виділяють дві субформи:

а) зниження рівня тривожності;

б) використання її для стимуляції власної діяльності, підвищення активності.

3. "Культивована" тривожність. У цьому випадку, на відміну від попередніх, тривожність усвідомлюється і переживається як цінний особистісний конструкт, який дозволяє досягати бажаного. Може проявлятись як: основний регулятор активності індивіда, що забезпечує організованість, відповідальність; певна світоглядна і ціннісна установка; пошук "умовної вигоди" внаслідок посилення симптомів тривожності.

Цікавим є той факт, що так звана "культивована" тривожність зустрічається найчастіше на межі старшого підліткового - молодшого юнацького віку.

На основі досліджень школярів підліткового віку Я. Омельченко та З. Кісарчук зробили порівняльний аналіз змісту тривожних переживань дітей із різною інтенсивністю тривожних станів [14]:

1. Адекватний рівень тривожності. Збереження високих статусних позицій та компетентності в умовах навчальної діяльності. Збереження соціальних стосунків.

2. Підвищений (високий) рівень. Збереження позитивного уявлення про себе у соціальному оточенні, збереження високих статусних позицій та компетентності в умовах навчальної діяльності.

3. Високий рівень. Збереження власного "Я" у соціальному оточенні, збереження позитивного уявлення про себе, високих статусних позицій та компетентності в умовах навчальної діяльності. Збереження соціального оточення, збереження батьківського оточення. 4. Знижений рівень. Збереження позитивного уявлення про себе, збереження власного "Я" у соціальному оточенні.

Серед сучасних поглядів на проблему видової різноманітності тривожності ми стикаємось із новим бачення цього феномену - тривожності інтрапсихічної, тобто такої, яка зумовлена внутрішньо і пов'язана із зовнішніми об'єктами лише тією мірою, в якій вони стимулюють внутрішні конфлікти. Така тривожність характеризується реакцією на уявну, невідому загрозу. В основі такої тривожності завжди лежать внутрішні конфлікти особистості. Для інтрапсихічної тривожності також характерна пролонгованість, тобто їй властиве розтягуватися в часі, постійне повторювання або неперервність [13].

Особливої уваги заслуговує екзистенційний підхід до тлумачення природи тривожності. Деякі психологи сучасності, аналізуючи екзистенційну тривожність, звертаються до праць С. К'єркегора [16], який у межах екзистенційного підходу вперше проаналізував природу страху та тривоги. Так, Д. Леонтьєв [17], Т. Гаврилова [11], В. Кучерявець [12] з різних сторін аналізують прояви екзистенційної тривожності.

Д. Леонтьєв зараховує екзистенційну тривогу до феноменів, які підкреслюють незворотність екзистенційних аспектів людського буття. Якщо традиційний підхід до розуміння явища тривожності особистості розглядає її як явище детерміноване, то екзистенційний підхід вважає її недетермінованою. Екзистенційна тривога полягає в усвідомленні свого небуття, тобто розумінні можливості і незворотності власного життя. Тут, Д. Лєонтьєв звертається до П. Тілліха, який у межах екзистенційної тривоги розрізняє три її форми: тривогу долі і смерті, тривогу порожнечі і втрати змісту життя, тривогу провини та осуду. Таким чином життя включає в себе страх і тривогу у вигляді елементів життєвого процесу [17].

Аутомортальна тривожність як окремий тип екзистенційної тривожності виділяється і конкретизується Т. Гавриловою, яка розуміє під нею модальну форму ставлення особистості до незворотності свого існування. Ця тривожність зумовлена осмисленням смерті, як невизначеної, непередбаченої і відносно віддаленої загрози різним аспектам індивідуального життя [11].

Дуже близьким, на нашу думку є поняття танатичної тривожності, тлумачення якого знаходимо в роботах В. Кучерявець. Цей тип тривожності вважається семантично близьким до англійського поняття "death anxiety", що характеризує емоційний стан, який проявляється в процесі роздумів індивіда про смерть [12]. Таке поняття є дуже близьким до аутомортальної тривожності.

Теоретичний аналіз типологічної наповненості феномену тривожності дозволив виділити критерії для її класифікації: - за тривалістю прояву; - за наявністю джерела загрози; - за зв`язком із афекторного страху; - за зв'язком із іншими афектами та когнітивними процесами; - за адекватністю прояву; - за спрямованістю на активність індивіда; - за ступенем усвідомлення; - за особливостями тлумачення в мережах екзистенційного підходу.



2. Психологічне здоров'я студентів як психологічна проблема

Здоров'я є однією з фундаментальних загальнолюдських цінностей. Проблеми здоров'я і здорового способу життя людини та умови їх оптимізації стали предметом дослідження багатьох науковців. Відомий англійський філософ Д. Локк говорив, що в здоровому тілі здоровий дух. Отже, фізичне самопочуття людини та її психологічне здоров'я взаємопов'язані.

У психологічному словнику за редакцією Б. Мєщєрякова та В. Зінченка термін "здоров'я" трактується як стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних дефектів [13, с. 125].

А. Личко у своїх дослідженнях звертає увагу на те, що здоровою є працездатна людина, яка оптимально відповідає нормальним рольовим очікуванням і здатна впоратися з повсякденними вимогами, внаслідок чого немає сенсу приписувати їй особливу роль хворого [5, c. 60]. І. Вітенко стверджує, що здоров'я людей - найважливіший показник стану та розвитку суспільства, який перш за все визначається організацією медико-профілактичної допомоги [1, с. 3].

У словнику із соціології "здоров'я населення" тлумачиться як - стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя; природній стан організму, який характеризує його рівновагу з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін; здоров'я окремої людини характеризується всебічністю й довгочасністю соціальної активності і гармонійністю розвитку особистості [4].

Отже, здоров'я є ресурсом організму, використовуючи який людина може здійснювати будь-яку діяльність. Здорова особистість свідомо контролює своє життя, усвідомлено виконує свої соціальні ролі, здатна протидіяти стресу.

Необхідність досліджень психологічного здоров'я студентів визначається наявністю таких чинників, що впливають на стан їх психологічного здоров'я, як ситуації іспитів, періоди соціальної адаптації, необхідність особового самовизначення в майбутньому професійному середовищі та ін. Емоційні стани, що переживаються під час цього, і їх наслідки складають серйозну загрозу психологічному здоров'ю студентів.

Особливо це стосується того періоду в їхньому житті, коли особові ресурси здаються невичерпними, а оптимізм по відношенню до власного здоров'я переважає над турботою про нього. Сильна орієнтація на переживання сьогодення, висока мотивація досягнень витісняють зі свідомості студента можливі побоювання, пов'язані з наслідками тривалих негативних станів.

Численні дослідження в цій області спочатку були сконцентровані на описі тих "труднощів", які породжують негативні емоційні стани у студентів [18].

Психологія здоров'я особливу увагу приділяє визначенню "ціни", яку платить людина в ситуаціях підвищених вимог, психічних навантажень і перевантажень. Поза сумнівом, студентське середовище належить до таких, в яких ці перевантаження і вимоги виступають у всьому різноманітті. З іншого боку, саме в цей період формується майбутній професіонал, стан психічного здоров'я якого безпосередньо впливає на успішність діяльності та стиль життя в цілому і, отже, набуває високого суспільного значення. В період гострих соціально-економічних перетворень зі всією силою виявляється ще один додатковий чинник ризику по відношенню до збереження психологічного здоров'я - соціальна та професійна невизначеність майбутнього фахівця в суспільстві і необхідність пошуку свого місця в житті, відповідного рівню освіти та підготовки.

Існує значне розходження відносно визначення основних дефініцій "психічне здоров'я". Термін "психічне здоров'я" було введено Світовою організацією охорони здоров'я. Цей термін неоднозначний, він за своїм змістом пов'язує психологію і медицину. В медичній літературі термін "психічне здоров'я" застосовується досить широко. У психології він з'явився порівняно недавно. Психологічний аспект психічного здоров'я пропонує звернути увагу на внутрішній світ особистості, її впевненості чи невпевненості у собі, своїх силах, відношеннях до навколишнього світу, подій тощо.

З'ясовуючи зміст поняття "психічне здоров'я", передусім звернемося до психологічних словників, які відображають певну інтеграцію всіх сучасних підходів до визначення тих чи тих понять. Так у психологічному енциклопедичному словнику М. Єникєєв стверджує, що психічне здоров'я забезпечує адекватну психічну саморегуляцію індивіда (відповідність суб'єктивних психічних образів дійсності, психічних реакцій зовнішнім подразникам, їхньому об'єктивному значенню, адаптованість у міжособистісній взаємодії, здатність до цілеспрямованих дій) [2, с. 359].

За С. Головіною, психічне здоров'я - це інтегральна характеристика повноцінності психологічного функціонування індивіда. Розуміння природи і механізмів підтримки, а також розладів і відновлення психічного здоров'я становить собою істотне значення, бо воно є тісно пов'язаним із загальним уявленням про особистість і механізми її розвитку [13, c. 216].

У психологічному словнику А. Петровського та М. Ярошевського психічне здоров'я трактується як стан духовного благополуччя, що характеризується відсутністю больових психічних ознак і забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності [8, с. 301].

У словнику І. Дубровіної наголошується, що психічне здоров'я характеризується відсутністю хвороби та забезпечує людині адекватну дійсності регуляцію поведінки [12, с. 105].

У колективній праці за редакцією В. Черниха науковці стверджують, що саме психічне здоров'я є резервом сил людини, завдяки якому вона може перебороти несподівані стреси чи труднощі, що виникають за виняткових обставин [16, с. 351].

В ряді психологічних робіт психічне здоров'я прирівнюється до переживання психологічного комфорту і психологічного дискомфорту. Відомий український психолог С. Максименко зазначає, що психічне здоров'я - внутрішній психічний стан, який залежить від душевного комфорту, що забезпечує адекватну реакцію і поведінку [3, с. 667].

За А. Ребером, термін "психічне здоров'я" часто використовується саме для характеристики тієї людини, яка функціонує на високому рівні поведінкового й емоційного регулювання, а не просто тієї, яка не є психічно хворою [9].

Дослідник проблем психології управління О. Урбанович звертає увагу на те, що від психічного здоров'я залежить процес адаптації, соціалізації та індивідуалізації. [14, с. 352]. На думку Р. Поташнюка, психічне здоров'я - це стан психічної сфери, основу якого становить стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію. Такий стан, вважає науковець, зумовлюється як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення [7].

Таким чином, психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість. Воно характеризується відсутністю будь-яких виражених хворобливих змін чи станів особистості, тісно пов'язане із її внутрішнім станом організму. Психічне здоров'я забезпечується на різних рівнях функціонування: біологічному (відсутність вад особистого розвитку), психічному (здатність протидіяти стресу) і соціальному (комфортність особистості у соціумі). Психічне здоров'я забезпечує здатність людини ефективно втілювати в життя основні принципи психічної саморегуляції.

У своїх дослідженнях науковці також виділяють критерії психічного здоров'я особистості, а саме: відсутність порушення психічних функцій, причинна зумовленість і адекватність психічних явищ, почуття сталості та ідентичності переживань в однакових ситуаціях, максимальна відповідність суб'єктивних образів реальним об'єктам, узгодженість уявлень про об'єктивну реальність у даної людини та у більшості людей, а в інших наявні ті чи інші психічні розлади [16, с. 351]

Дослідивши це явище, В. Шапарь до основних критеріїв психічного здоров'я відносить: відповідність суб'єктивних образів відображуваним об'єктам дійсності та характеру реакцій - зовнішнім подразникам, значенню життєвих подій; адекватний віковий рівень зрілості особистісної емоційно-вольової та пізнавальної сфер; адаптивність у мікросоціальних відносинах; здатність особистості до самостійного керування поведінкою, розумного планування життєвих цілей і підтримки активності в їхньому досягненні. [17]

Аналіз наукової літератури свідчить, що стан психічного здоров'я людини визначається рівнем психічної рівноваги, органічністю організації психіки та її адаптивними можливостям. Збільшення повсякденних фізичних та психологічних навантажень у студентів під час навчально-пізнавальної діяльності, загострення почуття страху, невпевненості, розгубленості та розчарування - негативно позначається на їхньому здоров'ї загалом і на психічному здоров'ї зокрема. Критеріями психічного здоров'я студентів можна вважати адекватний до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової сфер, здатність керувати своєю поведінкою, обирати життєві шляхи та планувати їхнє досягнення; здатність адаптуватися у соціальних відносинах; уміння отримувати задоволення від діяльності, особистого й суспільного життя; відповідність суб'єктивних образів об'єктам, що їх відображають, а характеру реакції - зовнішнім подразникам, відчуття щастя тощо.

Психологічний аспект психічного здоров'я перш за все звертає увагу на внутрішній світ особистості, її розуміння власних особливостей та можливостей. І. Дубровіна стверджує, що психологічне здоров'я - це розвиток особистісної індивідуальності людини. Воно передбачає інтерес людини до життя, свободу думки та ініціативу, активність і самостійність, відповідальність і здатність до ризику, віру в себе і повагу до інших, здатність до переживань, усвідомлення своєї індивідуальності, творчості у різних видах діяльності [12, с. 106].

В. Слободчиков та О. Шувалов у своїх наукових дослідженнях зазначають, що психологічне здоров'я визначається особистісно-смисловим конструктом та характеризується новою якістю смислових ставлень людини. Дослідники виокремлюють рівень індивідуально-психологічного здоров'я, оцінка якого залежить від здібностей індивіда будувати адекватні способи реалізації смислових прагнень [11].

Слід зазначити, що в сучасній психології в більшості існує досвід використання терміна "психічне здоров'я". Термін "психологічне здоров'я" науковці розглядають більше з позиції практичної психології, надання психологічної допомоги та індивідуального психологічного консультування.

В умовах вищого навчального закладу психологічне здоров'я є дуже важливим фактором, який визначає успішність студентів у навчальній діяльності, сприяє їхньому саморозвитку та безконфліктному спілкуванню.

В. Панок та В. Острова у своїх дослідженнях наголошують на тому, що у юнацькому віці людина у найбільшій мірі потребує психологічної допомоги і підтримки. Науковець звертає увагу на те, що кардинальні зміни в розвиткові особистості породжують велику кількість психологічних проблем: проблеми адаптації, професійного становлення, міжособистісного спілкування, сімейні проблеми [6, с. 5].

Ознаками психологічного здоров'я студентів є їхня активність, життєрадісність, спостережливість, адаптованість до умов навчальної діяльності у вищому навчальному закладі, низька тривожність, емоційна стабільність, здатність сприймати та аналізувати інформацію.

Психологічне здоров'я студентів вищих навчальних закладів залежить від педагогічних та психологічних чинників. До педагогічних чинників можна віднести: умови навчання; умови проживання; організацію навчальної діяльності; відсутність індивідуального підходу з боку викладачів; навчальне навантаження;

До психологічних чинників належать: нездатність особистості контролювати власні емоційні стани; низький рівень стійкості до стресових ситуацій; схильність до конфліктів; невпевненість особистості у собі; занижена самооцінка; недостатня комунікабельність; недовірливість.

Студентська пора є психологічно небезпечним періодом, існує велика ймовірність одержання психічної травми. Психічне здоров'я та психологічне благополуччя учасників навчально-виховного процесу ґрунтується на відчутті цінності власного "Я", здатності досягати узгодженості з найближчим оточенням.

Досліджуючи зміни психічного здоров'я, С. Саарі звертає увагу на той факт, що у студентів воно обумовлене зовнішніми стресовими факторами, а саме: зміною умов життя та самооцінкою особистості. Науковець стверджує, що самооцінка відіграє опосередковану роль у відбитті життєвих змін через посилення почуття компетентності і переживання стресу [10].

Отже, порушення психологічного здоров'я залежить від того, як сприймає особистість колектив, у якому вона працює чи навчається, від особистісних успіхів у тій діяльності, яку виконує. Як наслідок порушення психологічної рівноваги, що відчувають студенти, викладачі чи співробітники в стресових ситуаціях є порушення емоційної сфери, тривожність, агресивність, страхи тощо.



3. Визначення рівня тривожності у студентів педагогічного вузу

Дослідження тривожності (опитувальник Спілбергера-Ханіна) застосовується для визначення рівня особистісної і ситуативної тривожності. Вимірювання тривожності як характеристики особистості особливо принципове, оскільки ця властивість багато в чому обумовлює поведінку студента педагогічного вузу. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова риса активної, діяльної особистості. У кожної людини існує свій кращий, або бажаний, рівень тривожності - це так звана потрібна тривожність. Оцінка людиною власного стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.

Підвищена тривога є основним механізмом неадаптивної поведінки, однак, певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість продуктивної активності людини. Кожний має свій рівень тривоги і тривожності. Самоконтроль і самооцінка цього стану є істотним компонентом-адаптивної саморегуляції, позаяк підвищений рівень тривоги є провідним "облігатним механізмом" дезадаптивних розладів.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна межа, що відображає, схильність суб'єкта, до тривоги і припускає наявність у нього тенденції приймати досить широкий спектр ситуацій як загрожуючі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, розцінюваних підлітком як небезпечні, пов'язаних із специфічними ситуаціями небезпеки його престижу, самооцінці, самоповазі.

Ситуативна, або реактивна, тривожність як стан характеризується емоціями, які суб'єктивно переживає особистість: напругою, хвилюванням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним по інтенсивності і динаміці в часі.

Високотривожні особистості схильні сприймати загрозу самооцінці і життєдіяльності і реагувати вираженим станом тривоги.

Якщо результати тесту виявляють високий рівень особистісної тривожності, то це дає підставу прогнозувати виникнення станів тривожного ряду в різноманітних ситуаціях, пов'язаних з оцінкою компетенції і престижу.

Велика частина з способів вимірювання тривожності дозволяє оцінювати лише або особистісну тривожність, або стан тривожності, або ще більш спеціальні реакції. Єдиною методикою, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан, є методика, запропонована Ч.Д. Спілбергером, адаптована Ю.Л. Ханіним.

Шкала ситуативної тривожності (СТ)

ІНСТРУКЦІЯ. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтеся в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (див. додаток А табл. 1).

Шкала особистісної тривожності (ОТ)

ІНСТРУКЦІЯ. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтесь в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (див. додаток А табл 2).

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Користуючись ключем підраховуємо окремо кількість балів оцінці ситуативної тривожності, потім кількість балів особистісної тривожності. Потім їх підсумовуємо, щоб дізнатися загальний показник тривожності.

Під час аналізу результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник за шкалами ситуативної й особистісної тривожності може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вищий підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної чи особистісної).

Розглянемо цю методику на прикладі опитувальника Наталі.

Підсумок балів по шкалі ситуативної тривожності в неї - 40, підсумок по шкалі особистісної тривожності - 48. підсумковий показник за двома шкалами - 88. Отже, в неї висока особистісна тривожність, тривожність ситуативна - помірна. Загальний рівень тривожності високий.

Орієнтовні оцінки рівня тривожності:

Від 0 до 30 балів - низька тривожність;

Від 31 до 44 балів - помірна тривожність

Від 45 і більше - висока тривожність.

Сукупна кількість досліджуваних із наявністю показників особистісних властивостей виявлення тривожності становила 20 осіб. Вибірку досліджуваних склали студенти третього курсу романо-германського факультету ДДПУ ім. Івана Франка.

Отже, за результатами цієї методики у 11% студентів - низька тривожність, у 31% - помірна тривожність і висока тривожність у 58% .

Найбільше до відчуття тривожності схильні студенти, які являються відмінниками в групі. Це пояснюється тим що, вони, як студенти, які постійно відвідують заняття, готуються до семінарів та активно відповідають на них, значною мірою переживають за свою успішність. Вони намагаються отримати всі можливі бали впродовж занять та успішно написати всі модульні контролі, під час яких, вони неодноразово хвилюються.

Така надмірна тривожність призводить до втрати самоконтролю, що проявляється в дещо агресивній формі спілкування із одногрупниками; неуважності,що призводить до численних помилок; відчуття слабкості.



4. Поради та методи зменшення рівня тривожності

Після тесту на виявлення рівня тривожності в студентів, мною було проведено бесіду з метою закріплення вмінь щодо зменшення рівня тривожності. Тут я використала таку психотехніку "Як я долав(ла) свій стан тривоги" та "Як я долаю стан тривоги зараз", що дало можливість ознайомити студентів із різними способами подолання тривожності. При цьому кожен із учасників повинен був розповісти про свій позитивний і негативний досвід подолання тривожності, визначити найприємніше та найбільш негативне, дати їм аналіз і пригадати ситуації, в яких вони виявлялися в минулому і теперішньому часі. Як відомо, у добре адаптованих досліджуваних сильний розрив між "Я в минулому" і "Я зараз".

Надалі акцентувалася увага студентів на тому, що дуже важливо для зниження тривожності у критичних ситуаціях:

1) навчитися адекватно визначати свої емоції, почуття і настрої;

2) набути навичок і вмінь контролювати й керувати своєю поведінкою;

3) розробити індивідуальну програму саморозвитку і самовдосконалення.

У проведенні психотехніки "Мої емоції і почуття" одні студенти зосереджувались на індивідуальному відтворенні у невербальній формі певних емоцій та почуттів, а інші визначали, з якою емоцією чи почуттям ідентифікував себе той чи інший учасник. Наприкінці виконання завдання робився висновок про те, що тривожність можна навчитися знижувати лише після того, коли усвідомлюєш її присутність у формі суб'єктивних емоційних відчуттів і очікуєш найнеприємніших подій, програмуючи себе на участь у вже визначених тобою життєвих сценаріях.

Тому слідом за виконанням описаної вище психотехніки студентам на опрацювання вдома пропонується письмова вправа "Опиши програму свого розвитку і самовдосконалення".

Студентам була запропонована вправа "Переробка", розроблена на основі психокорекційних вправ, запропонованих І.В. Ващенко, О.Г. Антоновою. Завданням вправи є "переробка" вражень від подій, зменшення індивідуальної і групової напруги власних патологічних реакцій, посилення групової підтримки, визначення засобів допомоги на випадок виникнення кризових ситуацій.

Одне із наступних занять розпочалося бесідою - дискусією "Як ти долаєш свій страх", яка була спрямована на виявлення та усвідомлення досліджуваними власної тривоги та страхів, їх впливу на ефективність навчальної діяльності, причини виникнення.

Студенти також із задоволенням виконували вправу "Продавець", долаючи стан ситуативної та особистісної тривожності завдяки її усуненню внаслідок розповіді іншим студентам про свої емоційні стани і неприємні спогади їх переживання та подолання, тобто - продавати. Переможцем визначався той учасник, який продав найбільше засобів подолання негативних емоційних станів і набрав найбільшу кількість балів.

Студенти прийшли до висновку, що у стані тривоги слід зосереджуватись на виконанні завдання, а не на думках і уявленнях про можливі неприємності і невдачу, тільки тоді можна досягти успіху.

4.1 Рекомендації викладачам вузу по оптимізації рівня тривожності студентів

Щоб істотно знизити тривожність, необхідно забезпечити реальний успіх у будь-якої діяльності. Менше критикувати і більше підбадьорювати, причому не порівнювати з іншими, а тільки з самим собою, оцінюючи поліпшення результатів.

Необхідний щадний оцінний режим в тій області, в якій успіхи студента не великі. Не фіксувати постійно увагу на невдачах, а відзначати найменший успіх.

Довірчий контакт і теплі емоційні стосунки теж можуть знизити загальну тривожність.

Необхідно вивчати систему особистих відносин студента в групі, для того щоб цілеспрямовано формувати ці відносини, для створення сприятливого емоційного клімату.

Не залишати без уваги непопулярних студентів. Слід виявити і розвинути в них позитивні якості, підняти занижену самооцінку, рівень домагань, що б поліпшити їхнє положення в системі міжособистісних взаємин.

Мотивувати таких студентів на успіх, включаючи в суспільне життя.



Висновки

Отже, необхідно відзначити, що сучасні дослідження тривожності направлені на відокремлення ситуативної тривожності, пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією, і особової тривожності, що є стабільною властивістю особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності, як результату взаємодії особистості і її оточення.

Тривога - це смутний, неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривога відрізняється від страху тим, що стан тривоги зазвичай безпредметний, тоді як страх припускає наявність об'єкту, що його викликав, людини, події або ситуації.

Тривожність - це схильність людини до переживання стану тривоги. Частіше за все тривожність людини пов'язана з очікуванням соціальних наслідків її успіху або невдачі. Тривога і тривожність тісно пов'язані із стресом. З одного боку, емоції тривожного ряду є симптомами стресу. З другого боку, початковий рівень тривожності визначає індивідуальну чутливість до стресу. Якщо розглядати тривогу або тривожність як стан, переживання, або як більш менш стійку особливість особистості, то неістотно, наскільки вона адекватна ситуації. Переживання обґрунтованої тривоги, мабуть, не відрізняється від необґрунтованого переживання. Суб'єктивно ці стани рівні. Але об'єктивно різниця дуже велика. Переживання тривоги в об'єктивно тривожності для суб'єкта ситуації - це нормальна, адекватна реакція, реакція, що свідчить про нормальне адекватне сприйняття світу, хорошу соціалізацію і правильне формування особистості. Таке переживання не є показником тривожності суб'єкта. Переживання ж тривоги без достатніх підстав означає, що сприйняття світу є спотвореним, неадекватним. Адекватні відносини з світом порушуються. В цьому випадку йдеться про тривожність як особливу властивість людини, особливий вид неадекватності.

Аналіз результатів дослідження показав, що в студентів третього курсу загальна тривожність у ВНЗ знаходиться на високому рівні,тобто >75 %- < 50 % досліджуваних зі студентів третього курсу ДДПУ ім. Івана Франка переживають негативний емоційний стан, що пов'язаний з різними формами діяльності в університеті. Це зайвий раз підтверджує те, що велике значення у розвитку особистості мають мотиви діяльності та поведінки, в яких виражається характер ставлення до себе, інших людей; рівень самоусвідомлення та соціальної відповідальності.

Так, розглядаючи рівні чинників формування тривожності у ВНЗ виявилося, що у студентів нашої вибірки підвищена тривожність, що пов'язана з фрустрацією потреби в досягненні успіху, загальна тривожність у ВНЗ, страх самовираження та страх невідповідності очікуванням оточуючих.

З огляду на викладене зауважимо, що поняття "здоров'я", "психічне здоров'я", "психологічне здоров'я" не можна вважати сьогодні концептуально визначеними і однозначними.

Здоров'я - це найбільша цінність людини, яка характеризує не лише її стан, але й стратегію життя. Психологічне здоров'я людини залежить не лише від способу її життя, стану навколишнього середовища, а також від ставлення самої особистості до свого здоров'я, медицини і взагалі від усіх факторів, які впливають на її здоров'я.

Критеріями психологічного здоров'я студентів можна вважати адекватний до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової сфер, здатність керувати своєю поведінкою, обирати життєві шляхи та планувати їхнє досягнення; здатність адаптуватися у соціальних відносинах; уміння отримувати задоволення від діяльності, особистого й суспільного життя; відповідність суб'єктивних образів об'єктам, що їх відображають, а характеру реакції - зовнішнім подразникам, відчуття щастя тощо.

Ознаками психологічного здоров'я студентів є їхня активність, життєрадісність, спостережливість, адаптованість до умов навчальної діяльності у вищому навчальному закладі, низька тривожність, емоційна стабільність, здатність сприймати та аналізувати інформацію.

Порушення психологічного здоров'я залежить від того, як сприймає особистість колектив, у якому вона працює чи навчається, від особистісних успіхів у тій діяльності, яку виконує. Як наслідок порушення психологічної рівноваги, що відчувають студенти, викладачі чи співробітники в стресових ситуаціях є порушення емоційної сфери, тривожність, агресивність, страхи тощо.

Були реалізовані наступні завдання:

1. Визначили поняття "Тривога", "Тривожність", теоретично обґрунтували та емпірично дослідили основні концепції даної проблеми.

2. Було здійснено теоретичний аналіз проблеми психологічного здоров'я та його чинників.

3. Розкрили особливості змісту, форм і методів роботи з тривожними студентами педагогічного вузу.

4. Організували експериментальне дослідження та провели аналіз результатів.



Список літератури

1. Вітенко І. С. Психологічні основи лікувально-профілактичної діяльності та підготовки лікаря загальної практики - сімейного лікаря. - Х., 2002. - 392 с.

2. Еникеев М.И. Психологический энциклопедический словарь. - М., 2006. - 560 с.

3. Загальна психологія. - Вінниця, 2004. - 704 с.

4. Краткий словарь по социологии. - М., 1989. - 478 с.

5. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983. - 122 с.

6. Панок В.Г. Психологічна служба вищого навчального закладу (організаційно-методичні аспекти). - К., 2010. - 230 с.

7. Поташнюк Р.З. Психогігієна. - Луцьк, 2000. - 62 с.

8. Психология. - М., 1990. - 494 с.

9. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. - М., 2003. -Т.1. - С. 591.

10. Саари С. Опосредование стрессовых факторов через внутриличностные факторы // Психология личности и образ жизни. - М., 1987. - С. 59-62.

11. Слободчиков В.И. Антропологический поход к решению проблемы психологического здоровья детей / В.И. Слободчиков, А.В. Шувалов // Вопросы психологии. - 1996. - № 5. - С. 54-78.

12. Словарь психолога-практика. - М., 2001. - 976 с.

13. Современный психологический словарь. - М., 2007. - 490 с.

14. Урбанович А.А. Психология управления. - Минск, 2001. - 640 с.

15. Фармацевтична енциклопедія. - К., 2005. - 848 с.

16. Шапарь В.Б. Психологічний тлумачний словник найсучасніших

17. термінів. - Х., 2009. - 672 с.

18. Ронгинская Т.И. Профилактика стресса в студенческой среде // "Ананьевские чтения-2001". - СПб., 2001.

19. Соціальна педагогіка: підручник / За ред. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с.

20. Хрестоматія / Психологія особистості / Під. ред. Ю.Б. Гіппенрейтер,

А.А. Пузиря. -М.: " Преса " . 1982 - 567 с.

21. Прихожан А.М., Дубровіна І.В. Психологія. - М.: АКАДЕМІЯ, 1999 - 461с.

22. Айзенк Х. Психологические теории тревожности // Тревога и тревожность: Хрестоматия. - СПБ: - Питер,2001.



Додаток А

Таблиця 1.

Судження	Відповідь
	ні, це не так	мабуть, так	так, вірно	цілком вірно
1.	Я спокійний(а)	1	2	3	4
2.	Мені нічого не загрожує	1	2	3	4
3.	Я напружений(а)	1	2	3	4
4.	Я внутрішньо скований(а)	1	2	3	4
5.	Я почуваю себе вільно	1	2	3	4
6.	Я засмучений(а)	1	2	3	4
7.	Мене хвилюють можливі невдачі	1	2	3	4
8.	Я відчуваю душевний спокій	1	2	3	4
9.	Я наляканий(а)	1	2	3	4
10.	Я відчуваю внутрішнє задоволення	1	2	3	4
11.	Я впенений(а) у собі	1	2	3	4
12.	Я нервуюсь	1	2	3	4
13.	Я не знаходжу собі місця	1	2	3	4
14.	Я розлючений(а)	1	2	3	4
15.	Я не відчуваю загальмованості, напруги	1	2	3	4
16.	Я задоволений(а)	1	2	3	4
17.	Я стурбований(а)	1	2	3	4
18.	Я надто збуджений(а) і мені не по собі	1	2	3	4
19.	Мені радісно	1	2	3	4
20.	Мені приємно	1	2	3	4

Кількість балів...



Таблиця 2.

Судження	Відповідь
	ніколи	інколи	часто	Майже завжди
1.	У мене буває підвищений настрій	1	2	3	4
2.	Я буваю роздратованим	1	2	3	4
3.	У мене може легко зіпсуватись настрій	1	2	3	4
4.	Я б хотів бути таким же везучим, як і інші	1	2	3	4
5.	Я сильно переживаю неприємності і довго не можу про них забути	1	2	3	4
6.	Я відчуваю прилив сил, бажання працювати	1	2	3	4
7.	Я спокійний, холоднокровний і зібраний	1	2	3	4
8.	Мене непокоять можливі труднощі	1	2	3	4
9.	Я надто переживаю через дрібниці	1	2	3	4
10.	Я буваю повністю щасливий	1	2	3	4
11.	Я все приймаю близько до серця	1	2	3	4
12.	Мені не вистачає впевненості у собі	1	2	3	4
13.	Я почуваю себе беззахисним	1	2	3	4
14.	Я намагаюсь уникати критичних ситуацій та труднощів	1	2	3	4
15.	У мене буває хандра	1	2	3	4
16.	Я буваю задоволений	1	2	3	4
17.	Будь-які дрібниці відволікають і хвилюють мене	1	2	3	4
18.	Буває, що я почуваю себе невдахою	1	2	3	4
19.	Я урівноважена людина	1	2	3	4
20.	Мене охоплює неспокій, коли я думаю про свої справи і турботи	1	2	3	4



Таблиця 3. Шкала особистісної тривожності

Номер судження	Відповідь
	ніколи	іноді	часто	майже завжди
1.	4	3	2	1
2.	1	2	3	4
3.	1	2	3	4
4.	1	2	3	4
5.	1	2	3	4 ...

Подобные документы

• Взаємовплив індивідуального стилю учбової діяльності та тривожності у студентів

  Розробка і апробація найбільш відомих та валідних тестових методик діагностики рівня тривожності особистості. Аналіз ситуативної та особистісної тривожності студентів у взаємовпливі з індивідуальним стилем учбової діяльності. Мотивації уникнення невдач.
  
  дипломная работа [165,1 K], добавлен 31.10.2014
  

• Особистісне ставлення студентів до власного здоров’я

  Теоретичний аналіз поглядів на здоров’я у юнацькому віці. Психічне здоров’я як основа життя. Методика для оцінки рівня розвитку адаптаційної здатністі особистості за С. Степановим. Зміст багаторівневого особистісного опитувальника "Адаптивність".
  
  курсовая работа [79,0 K], добавлен 26.08.2014
  

• Психічне здоров'я молодших школярів

  Психічне здоров’я учня як психолого-педагогічна проблема. Чинники, що впливають на психологічне становлення та розвиток школяра, формують його психічне здоров’я. Вплив самооцінки, музики, кольорів та темпераменту на процес психологічного формування.
  
  курсовая работа [59,7 K], добавлен 07.08.2009
  

• Соціально–психологічні особливості тривожності в юнацькому віці

  Основні підходи до дослідження тривожності в психології. Тривожність як сигнал про небезпеку. Психологічна характеристика юнацького віку. Особливості прояви тривожності у юнаків–студентів. Нормальна і невротична тривожність. Поведінка тривожних людей.
  
  курсовая работа [49,8 K], добавлен 04.04.2016
  

• Психологічне консультування тривожних клієнтів

  Психофізіологічні основи тривожності. Психологічне консультування як діалог индивидуальностей. Консультування тривожних та вороже настроєних і агресивних клієнтів. Види i спосіби маскування тривожності. Механізми, види та способи психологічного захисту.
  
  контрольная работа [35,5 K], добавлен 13.10.2010
  

• Дослідження властивостей домінуючого типу темпераменту

  Поняття темпераменту та тривожності, їх сутність. Типи вищої нервової діяльності і темперамент. Характеристика типів темпераменту. Тривожність як причина виникнення неврозу. Діагностика рівня тривожності та домінуючого типу темпераменту студентів.
  
  курсовая работа [46,9 K], добавлен 18.07.2011
  

• Вплив соціально-педагогічних технологій на мотиваційну сферу студентів з обмеженими можливостями в умовах ПТУ

  Особливості роботи над мотиваційною сферою студентів з обмеженими можливостями. Етапи емпіричного дослідження активізації мотивації досягнення успіху та уникнення невдачі. Розробка соціально-педагогічної програми розвитку мотиваційної сфери студентів.
  
  дипломная работа [353,3 K], добавлен 10.11.2011
  

• Психологічні особливості негативних психічних станів у студентів

  Поняття про негативні психічні стани особистості та їх види. Особливості депресії у студентів. Організація та проведення дослідження рівню їх тривожності та прояву депресивних станів. Форми роботи психолога щодо подолання у них депресивних проявів.
  
  курсовая работа [387,0 K], добавлен 08.03.2015
  

• Соціально-психологічні особливості суїцидальних намірів у студентів

  Дослідження соціально-психологічних особливостей феномену суїциду. Вивчення причин, мотивів, функцій суїцидальних умислів особистості, форм та факторів, що впливають на самогубство. Аналіз особистісних криз у студентів та рис, властивих суїцидентам.
  
  статья [21,4 K], добавлен 07.11.2017
  

• Вивчення гендерної ідентифікації особистості студентів вузів 17-22 років

  Визначення гендерного типу особистості у студентів-спортсменів. Аналіз тенденцій до маскулінізації дівчат-спортсменок. Порівняльна характеристика студентів-спортсменів та учнівської молоді, які не займаються спортом щодо їх особистісних характеристик.
  
  статья [16,2 K], добавлен 24.04.2018
  

• Прояв тривожності в професійній діяльності працівників МНС

  Аналіз психологічної літератури по проблемі тривожності. Виявлення рівня тривожності працівників МНС. Проведення психокорекційних заходів з працівниками, які мають підвищенний рівень тривожності. Тренінгові вправи, спрямовні на корекцію тривожності.
  
  магистерская работа [282,9 K], добавлен 11.02.2011
  

• Ціннісні орієнтації студентів

  Структурно-динамічні і змістовно-типологічні характеристики системи ціннісних орієнтацій особистості. Соціологічні та психологічні дослідження цінностей студентів педвузу і формування у них професійних орієнтацій. Визначення духовного потенціалу молоді.
  
  курсовая работа [152,9 K], добавлен 17.06.2015
  

• Корекція тривожності у молодших школярів

  Дослідження особливостей прояву тривожності в дітей молодшого шкільного віку й установлення причини підвищеної тривожності. Вплив спеціально організованих корекційно-розвиваючих занять, спрямованих на зниження тривожності в дітей, їх ефективність.
  
  дипломная работа [160,0 K], добавлен 14.07.2009
  

• Ціннісні орієнтації та їх вплив на становлення особистісної зрілості в юнацькому віці

  Обґрунтування наукових підходів до вивчення ціннісно-смислової сфери особистості. Становлення особистісної зрілості в юнацькому віці в залежності від системи ціннісних орієнтацій. Розробка методики оцінки рівня самоактуалізації студентів-першокурсників.
  
  дипломная работа [157,5 K], добавлен 19.09.2012
  

• Вплив педагогічної діяльності на здоров’я педагога вищої школи

  Психологічний аналіз проблеми здоров'я, характер та напрямки впливу на нього професійного стресу. Психологічна характеристика педагогічної діяльності як детермінанти професійного здоров’я педагога вищої школи, головні вимоги до особистості педагога.
  
  курсовая работа [76,4 K], добавлен 08.01.2012
  

• Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу

  Проблеми адаптації і дезадаптації студентів до навчального процесу та феномен стресу. Забезпечення психічного здоров’я. Проблеми діагностики адаптаційних процесів до навчального процесу у студентів вищих навчальних закладів: дослідження та результати.
  
  курсовая работа [129,7 K], добавлен 21.11.2008
  

• Особливості розвитку психологічної готовності до професійної діяльності студентів

  Аналіз особливостей специфічних критеріїв професійної спрямованості студентів, шляхів підготовки їх до праці в умовах навчання. Аналіз їх практичного вираження у поведінці студентів та розвитку їх змістовних характеристик у навчально-виховному процесі.
  
  статья [24,5 K], добавлен 06.09.2017
  

• Корекція ціннісно-смислової сфери у взаємовідносинах студентів

  Аналіз психолого-педагогічної підтримки ціннісно-смислового і особового самовизначення студентів для зниження рівня конфліктності особистості. Дослідження формування суспільно значущих мотивів вибору життєвого шляху, місця в світі і серед інших людей.
  
  реферат [32,7 K], добавлен 07.02.2012
  

• Вплив тривожності на прояви обману у дошкільному віці

  Психологічні особливості дошкільного віку. Чинники, що сприяють появі обману і брехні у дітей дошкільного віку. Особливості дитячого обману. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми тривожності. Дослідження рівня тривожності та обману у дошкільників.
  
  дипломная работа [3,3 M], добавлен 11.06.2013
  

• Вплив тривожності на прояви обману у дошкільному віці

  Психологічні особливості дітей; рівень тривожності як чинник, що сприяє появі дитячого обману. Емпіричне дослідження залежності обману від рівня тривожності в дошкільному віці, методичні інструменти. Практичні рекомендації щодо корекції дитячого обману.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 05.01.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам