Організація психологічної служби в клініці соматичних хвороб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет ім.. Б. Грінченка

Інститут практичної психології та соціальної педагогіки

Кафедра практичної психології

Реферат

на тему:

«Організація психологічної служби в клініці соматичних хвороб»

Виконала:

студентка ІІІ курсу

групи ППб-1-09-4.0д

Жевага Т.

Перевірила:

Нагула О. Л.

Київ-2012

План

Вступ

І. Обґрунтування введення посади "медичний психолог" в стаціонарі непсихотерапевтичного профілю

ІІ. Основна діяльність медичного психолога

ІІІ. Результати психологічних досліджень в НДІ невідкладної дитячої хірургії та травматології

ІV. Використовувані методи корекції

V. Результати психокорекційного втручання

VI. Взаємодія медичного психолога з лікарем. Посадові обов'язки

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

медичний психолог хірургія травматологія

Аналіз розвитку сучасної медицини переконує в тому, що в клініці внутрішніх хвороб емоційним порушенням повинно приділятися не менше уваги, ніж соматичним пошкодженнням. Давно відомо, що немає соматичних хвороб без витікаючих з них психічних відхилень, як немає психічних захворювань, ізольованих від соматичних симптомів. Виходячи з цього в нашій країні удосконалюється база нормативних документів, що регламентують функціональні обов'язки психологічної служби у медичних стаціонарах і визначають роль медичних психологів. Щоб кваліфіковано надавати допомогу психлогічна служба повина знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-психолога; основи медико-біологічних та клінічних наук; загальну, клінічну та соціальну психологію, патопсихологію, нейропсихологію; правила оформлення медичної документації; передові інформаційні та Iнтернет технології; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

1. Обгрунтування введення посади "медичний психолог" в стаціонарі непсихотерапевтичного профілю

Введення ставки медичного психолога в стаціонарі непсихотерапевтичного профілю вимагає особливого підходу, який відрізняється від такого в психіатричній клініці. Взаємодія медичного психолога з пацієнтом не вимагає попереднього дозволу родичів (на відміну від консультації психіатра). Пацієнти з фізичної травмою або з терапевтичною патологією спочатку користуються, кажучи юридичною мовою, "презумпцією невинності" при вирішенні питання про наявність у них психіатричних розладів. Призначення додаткового огляду психіатром відбувається після відповідного висновку медичного психолога. Це покладає на медичного психолога особливі етичні норми при написанні висновків і рекомендацій.

В даний час поступово відмовляються від чисто медичної моделі надання допомоги з властивим їй монопрофесіональним підходом. Спостерігається перехід до поліпрофесіональної моделі, яка характеризується мультидисциплінарним підходом до лікування наявних розладів, коли потрібна участь фахівців різного профілю, які тісно взаємодіють один з одним. Лікарі, недостатньо підготовлені в області психології, не розуміють емоційний стан пацієнтів, яке тісно пов'язане з їх фізичним станом.

Широке впровадження психотерапії в соматичну медицину розглядається зараз як одна з найважливіших задач охорони здоров'я. Рішення проблеми психічної адаптації соматичних хворих, більш швидкого і повного відновлення працездатності не мислиться без допомоги медичних психологів, психотерапевтів.

Психотерапія, психокорекція - це не вузька медична спеціальність, подібно офтальмології або ортопедії, не "психіатрія жовтих будинків". Це медицина великого лікувального і профілактичного значення, необхідна будь-якому практичному лікарю в його повсякденній роботі. Можливість соматичної проекції психічних факторів повинна враховуватися лікарями при постановці діагнозу. Саме комплексний, синтетичний підхід до вивчення гострих і хронічних патологічних станів виявляється найважливішим, якщо не єдиним в ряді випадків умовою подальшого підвищення ефективності всієї медичної роботи.

Слід визнати об'єктивну потребу медицини в методиках сучасної психології. Деонтологія, лікар який керується в своїй практичній діяльності, не дає повного уявлення про можливості сучасної психології в медицині.

З часів Гіппократа психологія зробила величезний стрибок у своєму розвитку. Створено методи, які не тільки допомагають скоректувати характер людини, а й впливають на механізми нейроендокринноіммунної регуляції. Формування запиту про залучення психолога до надання медичної допомоги - прерогатива лікарів. Саме цей фактор робить думку лікаря вирішальним і визначальним у постановці завдань медичного психолога. Вирішувати, що саме потрібно медицині від психології, повинні медики, а не навпаки.

Є безліч прикладів продуктивної співпраці лікарів і психологів. Один з найяскравіших ілюструє Даллаській центр онкологічних досліджень та консультацій в штаті Техас (США). Протягом чотирьох років фахівці цього центру займалися навчанням невиліковних хворих різними методами саморегуляції. В результаті з 159 осіб, які використовували набуті навички, вижили 63 пацієнта, причому у 22,2% з них після чотирьох років після початку занять пухлини не візуалізувалися.

2. Основна діяльність медичного психолога

Психологічна допомога в медичній практиці - це клініко-психологічне дослідження й оцінка стану пацієнта, аналіз психологічних і психосоматичних аспектів хвороби та психологічна допомога із застосуванням сучасних аспектів психотерапії, психопрофілактики, психогігієни. Медичний психолог може працювати в закладах охорони здоров'я та соціального забезпечення, проводити консультативну та діагностичну роботу у клініках соматичних захворювань.

Медичні психологи досліджують індивідуальні якості пацієнтів, визначають вплив умов лікування на психіку і поведінку, аналізують процеси лікування й психологічного стану людини під час лікування й реабілітації, проводять психодіагностику при різних соматичних захворюваннях.

Крім того, в залежності від сфери застосування медичні психологи займаються консультуванням керівників і спеціалістів з соціально-психологічних проблем управління і організації професійної діяльності; проводять професійний відбір призовників і військово-психологічної експертизи; проводять судово-психологічні експертизи тощо.

Медичний психолог займається:

- дослідженнями індивідуальних якостей пацієнтів, визначенням впливу умов лікування на психіку і поведінку, аналізом процесів лікування й психологічного стану людини під час лікування й реабілітації, психодіагностикою при різних соматичних захворюваннях;

- підготовкою рекомендацій і пропозицій щодо впровадження результатів медико-психологічних досліджень у практику медичних закладів, здійсненням заходів клінічної та соціальної адаптації клієнтів;

- встановленням раціональних режимів праці та відпочинку медичних працівників, покращанням соціально-психологічного клімату, умов праці у клініках і лікарнях, контролем їх виконання, наданням рекомендацій щодо умов оптимального використання особистих трудових можливостей досліджуваних з урахуванням перспектив розвитку професійних здібностей; проведенням трудової адаптації медичних працівників;

- консультуванням керівників і спеціалістів з соціально-психологічних проблем управління і організації професійної діяльності;

- забезпеченням проведення досліджень у галузі психології, підготовкою науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності лікування і реабілітації, проведенням наукової і педагогічної роботи в галузі психології;

- вивченням та узагальнення досягнень вітчизняної і зарубіжної теорії і практики в галузі психології, соціології і медичної психології;

- проведенням професійного відбору;

3. Використовувані методи корекції

Вибір загальної спрямованості психокорекційного втручання визначається припущенням про психічну осудність пацієнта. Найкраще зарекомендувало себе використання методів, спрямованих на формування позитивних очікувань і зняття стресових станів на шляху до одужання. Превалювання "поведінкового підходу" психокорекції (на противагу "аналітичному", коли аналізуються причини потрапляння людини в дану ситуацію), визначається відомим постулатом: "Фізичний недуг з позиції психології вже розглядається як наслідок комбінованих соматопсихічних і психосоматичних обставин, що призвели пацієнта до травматичної події ".

Допомагати пацієнту у фізичному одужанні найбільш перспективно за допомогою творчих (збирають волю та емоції в напрямку одужання) методик. Дітей з порушенням процесів мислення лікарі рекомендували направити на додаткове обстеження до психоневролога, нейропсихолога, дефектолога, дитячого психіатра. Хворі із змінами в емоційній сфері і порушеннями структури особистості, а також негативним імпритингом пройшли психокорекційні сесії. Ці сесії включали в себе ефективну для швидкого і довготривалого зменшення сприйнятливості пацієнтів до травмуючим пригод і фобій візуальнокінестетичну дисоціацію, зміну особистісної історії, що дозволяє швидко оцінювати і переоцінювати адаптивні поведінкові ресурси та інтегрувати їх у певні ситуації. Використовувався рефрейминг (процес, за допомогою якого можна сприймати певні проблемні ситуації інакше, ніж раніше, і перетворювати їх у позитивні й адаптивні ресурси одужання) і психометафорирування (м'яка терапія за допомогою спеціально підібраних історій, ефективна при роботі з дітьми).

4. Результати психокорекційного втручання

Результати терапії оцінюються за характером змін емоційного ставлення хворого до травматичного переживання. Наслідок - скорочення терміну перебування в стаціонарі з подальшим амбулаторним наглядом.

В результаті психокорекції майже половині хворим вдається "ламінувати" травматичні переживання, деяким хворим на тлі психокорекції - досягти поліпшення загального стану і взаємини з батьками. Більше половини хворих направляються для амбулаторного (за місцем проживання) продовження психокорекції. У міру фізіологічного відновлення після травми невеликі психологічні відхилення особистості перестали спостерігатися багатьох дітей.

5. Взаємодія медичного психолога з лікарем. Посадові обов'язки

Питання про остаточну регламентації діяльності медичного психолога в медичній практиці вирішується, як правило, керівником конкретного медичного закладу виходячи із стандартної посадової інструкції медичного психолога. На практиці найбільше трудовитрат включає в себе організація алгоритму взаємодії лікаря і психолога в умовах конкретного підрозділу. Ефективність такої спільної роботи можна оцінити після проведення (не рідше одного разу на місяць) цілеспрямованих лекцій для медичного персоналу про теорію психосоматичних, соматопсихічних розладів. На лекціях необхідно приводити конкретні приклади зміни стану хворих стаціонару.

На огляд до медичного психолога в стаціонарі непсихотерапевтичного профілю пацієнта направляють лікуючий лікар та середній медичний персонал. Медичні сестри найбільше спілкуються з пацієнтами, і при відповідному інструктажі їм легше помітити відхилення у психоемоційному фоні хворих. Свої зауваження вони записують в журнал, що знаходиться на посаді в кожному відділенні.

На посаду "медичний психолог" часто приймають вузького спеціаліста, орієнтованого тільки на реабілітацію та відновлення вищих психічних функцій у постраждалих хворих. Мова йде про нейропсихологів або дефектологів (корекційні педагоги). Дані фахівці в умовах стаціонару спеціалізуються на посттравматичній реабілітації пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму і мають виражені порушення вищих психічних функцій, таких як мислення, мовлення, порушення міжпівкульних взаємодій.

Для роботи в стаціонарі непсихотерапевтичного профілю, на думку кандидата психологічних наук С.В. Покровської (клінічного психолога, дефектолога, нейропсихолога, члена міжнародної нейропсихологічної асоціації (INS)), суворо прописаних обов'язків нейропсихолога і дефектолога не існує.

Висновок

Напружений темп сучасного життя є серйозним випробуванням людської психіки. Складні економічні умови вимагають від кожної особистості психологічної витримки, стійкості, толерантності та уважності. В житті кожної людини виникає проблема бути почутим, отримати кваліфіковану пораду у складній життєвій ситуації.

Сьогодні особливо актуальною є потреба в наданні психологічної допомоги в розв'язанні гострих життєвих проблем, сприянні самоактуалізації та розкритті особистісного потенціалу людини.

Як наука медична психологія розвивається на стику психології та медицини, та використовує досягнення психологічної науки в діагностиці, лікуванні і профілактиці захворювань, соціально-трудової реабілітації хворих. Увага медичної психології зосереджена на наданні спеціалізованої допомоги практично здоровим людям з метою попередження нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також послаблення гострих психотравматичних реакцій. У давні часи ще Сократ говорив, що “як не можна починати лікувати очей, не думаючи про голову, або лікувати голову, не думаючи про весь організм, також не можна лікувати тіло, не лікуючи душу”.

Психологічна допомога в медичній практиці полягає в клініко-психологічному дослідженні й оцінці стану пацієнта, аналізі психологічних і психосоматичних аспектів хвороби та психологічній допомозі із застосуванням сучасних аспектів психотерапії, психопрофілактики, психогігієни.

Список використаної літератури

1. Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. Н. Клиническая патопсихологія (руководство для врачей и медицинских психологов);

2. Гройсман А.Л.Медицинская психология: Лекции для врачей слушателей курсов последипломного образования.Части 1 и2. М.: Издательство Магистр, 1995;

3. Журнал «Здравоохранение»;

4. Ильин Е. П. Психофизиология состояний человека. -- СПб.: Питер, 2005. -- 412 с: ил;

5. Менделеевич В. Д. Клиническая (медицинская) психология;

6. Сельченок К , Психосоматика, взаимосвязь психики и здоровья.

Размещено на Allbest.ru