Гендерні особливості мотивації студентів до успіху та уникненню невдачі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровська національна академія

Кафедра Психології

Контрольна робота

з дисципліни: Психологія

на тему: Гендерні особливості мотивації студентів до успіху та уникненню невдачі

Викладач Туболець І.І.

Дніпропетровськ 2012

План

1. Гендерні особливості мотивації студентів до успіху та уникненню невдачі

2. Зв'язок феномену пам'яті-спалаху зі статтю, віком та особливостями емоційної сфери індивіда

Висновки

Список літератури

1. Гендерні особливості мотивації студентів до успіху та уникненню невдачі

В умовах ринкової економіки, що досі проходить процес становлення у нашій країні, важливу роль грає проблема мотивації персоналу до ефективної професійної діяльності.

І.В. Головньова вважає, що багато українських чоловіків та жінок при переході до ринкової економіки зіткнулися з цілою низкою внутрішньо особистісних та соціально-психологічних проблем.

По-перше, гостро постало питання про конкурентоспроможність кожного на ринку праці. Бути конкурентоспроможним - це означає не тільки володіти певним набором актуальних знань, умінь та навичок, але ще й низкою особистісних якостей, що лежать в основі можливості реалізувати себе в конкурентному середовищі. А гендерні стереотипи в професійній сфері досить міцно увійшли в свідомість багатьох роботодавців, і оцінка конкурентних можливостей жінок найчастіше відбувається не на реальній основі, а на установках, багато з яких вже віджили себе. Наприклад: "чоловіки орієнтовані на досягнення успіху, а жінки - на уникнення невдач"; "для чоловіків робота - головне, а на жінок розраховувати важко, вони через родину в будь-який момент можуть залишити роботу" і тому подібне.

По-друге, світова економіка та наша, зокрема, має гостру потребу у лідерах, кар'єрно-зорієнтованих співробітників з високим потенціалом до зростання, самовдосконалення та розвитку. Проведення досліджень з різних аспектів мотивації актуально з теоретичної точки зору і при цьому, їхні результати активно впроваджуються у практику. Говорячи про дослідження гендерних особливостей мотивації, слід відзначити їх особливу актуальність з теоретичної точки зору, оскільки гендерний аспект в мотивації особистості не досить вивчений у вітчизняній психології.

Вивченням проблем мотивації займалися багато вітчизняних та зарубіжних вчених, що працювали у різних галузях психології, менеджменті та соціології. Серед цілого ряду великих і зарубіжних вчених, які внесли великий вклад у розвиток теорії мотивації, можна виділити К. Левіна, А. Маслоу, Е. Фрома, Г. Олпорта, К. Роджерса, У. Макдаугалла, Д. МакКлелланда, Г. Мюррея, К. Гольдштейна, Дж. Аткінсона, Х. Хекхаузена, Г. Холла, Ф. Герцберга, В. Врума, Є.П. Ільїна, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, Д.М. Узнадзе, Л.І. Божович, Л.А. Верещагіна, И.М. Кареліну, Е.В. Сидоренко, С.В. Іванову та інших.

В останнє десятиліття сформувався окремий підхід до вивчення мотивації - гендерний. Повно й докладно цей аспект вивчення мотивації розглянув Е.П. Ільїн у своїй роботі "Диференційна психофізіологія чоловіка і жінки" [5, c. 106]. Розглядаючи проблеми мотивації персоналу, він поділяв її на два типи: зовнішньо організовану і внутрішньо організовану. Під зовнішньо організованою мотивацією він розумів такий процес формування людиною мотиву, який відбувається під значним впливом ззовні (коли інші люди віддають накази, розпорядження, поради). Внутрішньо організована мотивація - це процес формування мотиву, при якому людина виходить з наявної потреби, без стороннього втручання у вибір цілі і способів її досягнення. Однак, як зазначав Е.П. Ільїн, на формування мотивації людини великий вплив мають гендерні стереотипи, які склалися в нашому суспільстві. Подібні стереотипи і вплинули на процес формування мотивації чоловіків та жінок до досягнення успіху.

Статеворольові стереотипи, як показують численні дослідження, присутні у багатьох сферах діяльності. І. Броверман з колегами вивчив опис чоловіків і жінок, надані клінічними практиками, психіатрами та соціальними працівниками. Виявилася спільна для них установка стосовно того, що компетентність більше притаманна чоловікові, ніж жінці. Жінки ж характеризувалися як більш слухняні, менш об'єктивні і схильні до зовнішнього впливу, менш агресивні і змагальні, легко дратуються по незначних приводах. Дж. Мак-Кі та А. Шеріффс прийшли до висновку, що типово чоловічий образ - це набір рис, пов'язаний з соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю та ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні та комунікативні уміння, теплоту й емоційну підтримку. Загалом, чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому автори вважають, що надмірна акцентуація як типово маскуліних, так і типово фемініних рис набуває вже негативного оцінюючого забарвлення: типово негативними якостями чоловіка визнаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність і т.п.

Сформувалася думка, що чоловіки більш схильні до першості, переваги, тому мотивація досягнення успіху у чоловіків набагато вища, ніж у жінок. У роботі "Жіноча психологія" К. Хорні вказує на те, що для юнаків домінуючим типом мотивації вважається "орієнтація на успіх", у дівчат ж домінує мотивація на "уникнення невдачі".

Однак пізніші дослідження показують інші результати. Так, наприклад, у дослідженні М.Л. Кубишкіної, не були виявлені відмінності між юнаками та дівчатами у розподілі мотиваційних тенденцій таких як уникнення невдачі, прагнення до визнання та суперництва. Були також виявлені вікові особливості мотиву соціального успіху: у дівчат надія на соціальний успіх має перевагу над мотивом уникнення невдачі, у дорослих ж жінок виявлена перевага мотиву уникнення невдачі над надією на соціальний успіх. Крім того, жінки менш схильні до суперництва, і більш схильні уникати невдачі, ніж чоловіки. М.Л. Кубишкіна припустила, що дівчата не менше, ніж юнаки, націлені на соціальну активність і також ставлять перед собою завдання соціальної самореалізації. Дівчата так само, як і юнаки, прагнуть до визнання та ділового успіху. Різниця ж в мотивації дівчат і старших жінок, з одного боку, пояснюється відмінностями у соціальному досвіді, а з іншого - трансформацією соціальних впливів, що формують образ успішної жінки на противагу традиційному образу "радянської жінки", де більш значимою інтегральною характеристикою була відповідність стандарту "робітниці", "селянки", члена трудового колективу, однією з багатьох - сумлінної та скромної. Розбіжність результатів дослідження М.Л. Кубишкіної та багатьох інших сучасних дослідників, що займаються вивченням гендерних особливостей, з даними К. Хорні пов'язана з низкою факторів - з тимчасовим розривом, соціальними та культурними відмінностями досліджуваних респондентів. гендер мотивація професійний конкуренція

Є.П. Ільїн виділяє три точки зору на прояв мотиву досягнень у чоловіків і жінок:

1. Жінки інакше мотивовані на досягнення, ніж чоловіки (у жінок вища мотивація досягнення результату, у чоловіків - мотивація вдосконалення і змагання).

2. Чоловіки і жінки мотивовані різними потребами: для жінок потреба в емоційному прийнятті важливіша, ніж потреба в досягненнях.

3. Чоловіки і жінки мають мотив досягнень в рівній мірі, але реалізують його в різних видах діяльності.

Н.П. Лукашевич зазначає, що успіх залежить від психології конкретної людини, від його системи цінностей, від ступеня його радощів і страхів. При цьому система цінностей кожної людини може з часом зазнавати зміни.

Це припущення проілюстровано результатами дослідження, проведеного Лабораторією проблем вищої школи ХГУ "НУА" у 2003 році серед студентів у віці від 17 до 22 років. В результаті цього дослідження, була складена ієрархія життєвих цінностей юнаків та дівчат. Перша трійка цінностей (наявність хороших і вірних друзів, здоров'я та кохання) у юнаків і дівчат практично збігалися. Далі було виявлено досить симптоматичну розбіжність у рангах цінностей серед представників різних статей. Причому ряд розбіжностей підтримує традиційні моделі маскулінності і фемінності, а ряд - вступає в протиріччя. Отримані дані, на перший погляд підтверджують позицію про більшу орієнтованість чоловіків на роботу, досягнення успіху, самореалізацію. У протиріччя ж з рольовою моделлю поведінки "типовою феміни" вступають більш низький (у порівнянні з юнаками) статус щасливого сімейного життя і більш високої кар'єри, службового професійного зростання.

Стереотипи, що відносяться до розподілу гендерних ролей між чоловіками та жінками (і властиве цім розподілам розуміння того, хто більше повинен прагнути до успіху - чоловіки чи жінки), починають формуватися з раннього віку, і активно проявляються у студентські роки, коли у молодих людей проходить процес професійного становлення.

Проведено безліч наукових досліджень, що вивчають мотивацію до успіху серед молоді. Так, зокрема, проведене Б.Б. Шаповаловим дослідження, було спрямовано на вивчення формування мотивації досягнення успіху серед спортивно обдарованої молоді, де були виявлені та визначені психолого-педагогічні умови розвитку мотивації досягнення успіху серед цієї групи молоді. Також, було проведено дослідження В.М. Тимошенко, в якому були вивчені психологічні особливості мотивації досягнення майбутніх вчителів при вивченні іноземної мови та пошуку шляхів та умов її формування. Результати таких досліджень дозволили виявити основні фактори, умови, психологічні особливості особистості, які рухають молодими людьми при досягненні успіху.

Однак, гендерний аспект у вивченні мотивації досягнення успіху не був достатньо вивчений і висвітлений у вітчизняних психологічних дослідженнях.

Метою дослідження стало виявлення гендерних відмінностей щодо мотивації досягнення успіху і уникнення невдач у студентів. У дослідженні взяли участь 40 студентів віком 20-22 роки (18 жінок і 22 чоловіки). Для проведення дослідження були використані наступні методики: 1) методика Т. Елерса - діагностика особистості на мотивацію до уникнення невдач; 2) методика Т. Елерса - діагностика особистості на мотивацію до успіху. Дані методики виявляють ступінь відображення мотивації за чотирма рівнями - низький, середній, високий, дуже високий. Відповідно, чим вище виявлений рівень, тим сильніше виявляється мотивація людини до досягнення успіху, або ж до уникнення невдачі.

Отримані в дослідженні результати представлені на мал.1-5.

Рис. 1. Гендерна різниця у рівні мотивації до уникнення невдачі.

Рис. 2. Гендерна різниця у рівні мотивації до успіху.

Як ми бачимо, найбільш характерними для юнаків виявилися високий і середній рівні мотивації до уникнення невдачі, при цьому низький рівень у них відсутній. Результати групи дівчат значно різнорідні: низький рівень до уникнення невдачі у них незначний, при цьому, інші рівні практично пропорційно представлені в досліджуваній групі (29% -26% - 29%).

Аналізуючи отримані результати за методикою Т. Елерса "Діагностика особистості на мотивацію до успіху", можна побачити, що в групі юнаків переважає занадто високий рівень мотивації до успіху (55%), у порівнянні з жінками (35%). У дівчат-студенток, що брали участь в дослідженні, переважає високий рівень мотивації до успіху - 45%. Найменше в обох групах представлений низький і середній рівень мотивації до досягнення успіху.

Рис. 3. Співвідношення мотивації до досягнення успіху та уникнення невдачі серед юнаків.

Аналіз результатів показує, що у чоловіків переважає, більшою мірою, мотивація до успіху (55%), ніж мотивація до уникнення невдачі (18%) (за "дуже високому рівню"). Стосовно високого рівня прояву цих видів мотивації ситуація зворотна. Мотивація до уникнення невдачі превалює над мотивацією до успіху. У дівчат (див. мал. 4), ми бачимо дещо іншу картину, ніж у хлопців. По-перше, у групі дівчат і по мотивації до успіху, і по мотивації до уникнення невдачі виявлено низький рівень прояву цих мотивів (у юнаків він відсутній). "Дуже високий рівень" і в тому, і в іншому вигляді мотивації у дівчат має значно менший розрив, ніж у хлопців.

Рис. 4. Співвідношення мотивації до досягнення успіху та уникнення невдачі серед дівчат.

У середньому, як по групі юнаків, так і по групі дівчат було виявлено "середній рівень" мотивації до уникнення невдачі і високий рівень мотивації до успіху (див. мал.5).

Рис. 5. Гендерні особливості в загальному рівні прояву мотивації до успіху та мотивації до уникнення невдачі.

Так як дослідження мало пілотажний характер, то ми можемо говорити про тенденції, які дозволило виявити наше дослідження.

Ми можемо відзначити, що потреба в досягненні успіху серед студентів є очікуваною, оскільки багато студентів, в силу свого віку, не знаючи про всі реалії "дорослого життя", готові до максимально високих цілей, підкорення будь-яких горизонтів. Але паралельно з цим, існують певні побоювання, зумовлені соціальним середовищем, в якім знаходиться сучасний український студент; негативним досвідом батьків, знайомих; нестабільною економічною ситуацією в країні (яка дає багатьом всі передумови побоюватися негативних результатів діяльності) і т.і.

Результати дослідження свідчать про те, що не існує великого розриву між рівнями мотивації до досягнення успіху і уникнення невдачі між юнаками та дівчатами. Подібні результати були виявлені в дослідженні М.Л. Кубишкіної. Вона висловила припущення, що дівчата не менше, ніж юнаки, націлені на соціальну активність і також ставлять перед собою завдання соціальної самореалізації. Дівчата так само, як і юнаки, прагнуть до визнання та ділового успіху. У дослідженнях І.В. Головньової також були виявлені подібні тенденції, що демонструють процес зближення з цілого ряду показників психологічних характеристик чоловіків і жінок.

Таким чином, можна припустити, що гендерні стереотипи, що існують в суспільній свідомості у сучасному суспільстві, втрачають свою чітку зумовленість. Нові економічні умови диктують свої вимоги: зараз потрібна активна життєва позиція, впевненість в собі, здатність ставити високі цілі і успішно досягати їх. Багато організацій хочуть бачити у себе працівників, які не бояться труднощів і невдач, готових досягати більших результатів, тим самим приносячи великий прибуток підприємству. Проаналізувавши сайти з працевлаштування, можна помітити, що більшість підприємств, підбираючи собі персонал, не висувають вимог до статевої приналежності кандидата. Тим не менш, існує прихована дискримінація за статтю, в основі якої лежать гендерні стереотипи. Організації в пошуках амбітних, креативних працівників, здатних самостійно розробляти нові напрямки, орієнтуються, переважно, на чоловіків. Результати нашого ж дослідження показують, що і серед дівчат є досить великий відсоток тих, хто демонструє високий рівень мотивації до успіху.

2. Зв'язок феномену пам'яті-спалаху зі статтю, віком та особливостями емоційної сфери індивіда

В психології завжди існували вчені як то Л.С. Виготський, С.С. Корсаков, П.К. Анохін, А.О. Смирнов, Б.М. Теплов, М.А. Кузнєцов, які відзначали вплив особливостей емоційної сфери людини на процес запам'ятовування. Пам'ять та емоції тісно пов'язані. Одним із перших у вітчизняній психіатрії, хто помітив цей зв'язок був Сергій Сергійович Корсаков. У своїй найвідомішій праці "Хворобливі розлади пам'яті та їх діагностика" він зазначив: "Існують люди, у яких взагалі пам'ять розвинена добре, але пам'ять душевного почуття заслабка: вони погано пам'ятають ті емоції, які переживали, задоволення, які їм доставляли…Через те, що ці спогади утворюють основи наших симпатій та антипатій до людей, то з цього недоліку пам'яті походить ненормальне відношення до людей…"

Відомий науковець, академік Петро Кузьмич Анохін вважав, що емоції є своєрідним апаратом швидкої оцінки впливів оточуючого середовища. Оцінка ця переважно має позитивний чи негативний характер, оцінюючи вплив як корисний або шкідливий для суб'єкта. Цей потужний "фільтр", по його словам, не може не впливати на пам'ять. З цією позицією погоджувався і Лев Семенович Виготський, який наголошував на єдності афективних та когнітивних (інтелектуальних) процесів.

Найчастіше у вітчизняній науці вивчалися проблеми запам'ятовування емоційно насиченої інформації, також вивчався зв'язок між емоційним станом людини та мнемічними процесами. Науковці вже давно довели, що емоційно насичена інформація запам'ятовується краще. Також якнайкраще запам'ятовуються яскраві події, але виникають суперечки щодо точності та стійкості подібних спогадів.

В ході дослідження, ставилось завдання вивчити взаємозв'язок основних характеристик емоційної сфери особистості з утворенням спогадів-спалахів. Серед найважливіших особливостей емоційної сфери, що мають найбільший вплив на утворення у людини спогадів-спалахів є, ймовірно, рівень тривожності, рівень емпатичних здібностей, рівень емоційної зрілості особистості тощо. Також представлялося цікавим визначити, чи впливає стать та вік респондентів на формування спогадів-спалахів та відповісти на питання: "Як люди різних поколінь сприймають події, що являються стимульними для утворення спогадів-спалахів?"

Вибірка була представлена респондентами, що належать до різних поколінь (студентів та дорослих людей) щоб визначити, чи впливає життєвий досвід та різне світосприйняття на те, як люди переживають події національного та інтернаціонального масштабу. У якості подій-стимулів досліджуваним були запропоновані події, що трапилися на Україні та події, що сталися на території Російської Федерації. Були запропоновані події із політичного та соціального життя суспільства, так і з культурного життя, щоб зрозуміти, які сфери життя суспільства на сьогоднішній день знаходяться у фокусі сприйняття сучасного українця. Також обрані нами події-стимули мали різний ступінь давності. Нашою метою було визначення, наскільки давність подій може вплинути на яскравість, чіткість та стійкість спогадів-спалахів. Усі отримані в ході дослідження результати порівнювалися із даними експериментальних досліджень, проведених західними фахівцями.

На сьогоднішній день проблема феномену пам'яті-спалаху є недостатньо розробленою. Саме тому слід відзначити, що в сучасній психології не існує єдиної думки, щодо структури спогадів-спалахів. Проблемою вивчення пам'яті-спалаху займалися переважно західні психологи та нейрофізіологи. Основні теми їх експериментальних досліджень торкалися точності та тривалості у часі спогадів-спалахів, ефекту "помилкових спогадів-спалахів" та ефекту "тьмяніння" спогадів.

У вітчизняній психології до цього часу феномен пам'яті-спалаху не вивчався взагалі. Тому, на наш погляд, вкрай необхідним є визначення структури та загальних характеристик спогадів-спалахів в рамках реконструктивного підходу та спираючись на традиції Харківської психологічної школи.

Таким чином, на даному етапі дослідження нашим завданням стало виділення структури емоційної сфери респондентів та визначення зв'язку феномену пам'яті-спалаху з особливостями емоційної сфери досліджуваних.

Для виявлення структурних особливостей емоційної сфери досліджуваних нами було проведено факторизацію (ротація методом Varimax) простору ознак, представлених в опитувальниках: "Методика визначення емоційної зрілості" (О.Я. Чебикін), "Методика виміряння рівня тривожності" Дж. Тейлор (адаптація Т.А. Немчинова), "Методика діагностики типу емоційної реакції на дію стимулів зовнішньої середи" В.В. Бойко, "Методика діагностики рівня суб'єктивного контролю" Дж. Роттера (адаптація Бажина Є.Ф., Голинкіной С.О., Еткінда О.М.), "Методика діагностики рівня емпатичних здібностей" В.В. Бойко. Результати факторизації представлені у таблиці 1.

Подальша інтерпретація отриманих результатів здійснювалась із урахуванням значущості визначених особливостей, що виражено вагою фактора і представлено у факторній матриці.

Таблиця 1. Факторна структура емоційної сфери досліджуваних

1. Фактор "Емоційна стабільність у реагуванні" містить такі компоненти, як тривожність з негативною кореляцією, інтернальність (та всі її шкали, окрім шкали "інтернальність здоров'я ") та екстернальність із негативною кореляцією. Вплив цього фактору полягає у тому, що людина, яка проявляє емоційну стабільність, у стресових ситуаціях (які можуть викликати виникнення пам'яті-спалаху) буде проявляти низький рівень тривожності та екстернальності. Таким чином, подібну структуру емоційної сфери можна назвати зрілою. Слід відмітити, що люди з даними характеристиками емоційної сфери будуть оптимальним чином реагувати на стресові ситуації, проявляючи помірну тривожність та інтернальність у відповідь на стресові ситуації, що дозволяє об'єктивно та відповідально оцінювати зовнішню обстановку.

2. Фактор "Емоційна зрілість" поєднує у собі такі компоненти, як експресивність, саморегуляція, емпатії, які є складовими такого складного трикомпонентного утворення, як емоційна зрілість. Структура цього фактору співвідноситься з поняттям "емоційна зрілість", яке було описано багатьма дослідниками П. Фрессом, О.Я. Чебикіним, О.А. Чудіновою тощо. П. Фресс визначає емоційну зрілість, як сукупність характеристик емоційного реагування, властивих дорослій людині, що полягають у розвитку самоконтролю, здатності передбачати наслідки тієї чи іншої події, а також у засвоєнні реакцій, адекватних різним ситуаціям, з якими зустрічається людина.

У той же час, О.Я. Чебикін вважає, що емоційна зрілість характеризує особистість, як внутрішньо несуперечливу, здатну розпізнати й виразити власні емоції адекватно переживанню. Отже, емоційна зрілість є інтегративною якістю особистості, що характеризує ступінь розвиненості емоційної сфери людини на рівні адекватності емоційного реагування в певних соціокультурних умовах.

Якщо розглядати компоненти емоційної зрілості, то слід зазначити наступне:

· емоційна експресивність є емоційною реакцією, що хоч і має переважно спадковий характер, але може змінюватися в залежності від соціальних умов життєдіяльності. Вона відображає те, як в міміці, пантоміміці, експресивних діях та інтонаціях проявляється істинний емоційний стан, що виникає в особистості у конкретних умовах. Вченими доведено, що відхилення в розвитку експресивності, тобто неадекватне експресивне реагування є важливою ознакою емоційної незрілості.

· Психічна саморегуляція є суттєвим компонентом усіх свідомих психічних явищ, які притаманні людині. На думку К.О. Альбуханової-Славської, Л.І. Бучек, А.А. Краукліса, вона є умовою адекватного психічного відображення людиною власного суб'єктивного світу та його взаємозв'язку з об'єктивною реальністю. Емоційну саморегуляцію ці автори розглядають як керування своїми емоціями, згідно ситуації та доцільності, вміння справлятися зі своїми емоціями соціально прийнятими засобами.

· Емпатія визначається як здатність розуміти світ переживань іншої людини, емоційно відкликатися на її переживання. Розвиток здатності до емпатії відбувається завдяки таким механізмам, як емоційне зараження, наслідування та ідентифікація.

Дослідження Л.І. Анциферової, О.Г. Асмолова, Г. Крайг, К. Обуховського висвітлюють такі ознаки емоційної зрілості, як рішучість, рефлексивність, етичність, здатність вчитися на своїх та на чужих помилках, співчуття тощо. Усі ці ознаки, на нашу думку, можуть сприяти утворенню спогадів-спалахів.

3. Фактор "Ейфоричне реагування". Цей фактор складається з трьох компонентів: ейфоричне реагування на стимули зовнішнього середовища; рефрактерне реагування на стимули зовнішнього середовища (з негативною кореляцією) та інтернальності по відношенню до здоров'я. Основним компонентом даного фактору є ейфоричне реагування на стимули. Для людини з таким типом реагування притаманне сприйняття усіх типів стимулів зовнішнього середовища (негативних, позитивних та амбівалентних) як позитивних. Це вказує на те, що емоційна система такої людини налаштована в цілому на сприйняття позитивних стимулів. Таким чином, дану структуру емоційної сфери досліджуваних можна вважати не досить зрілою тому, що людина, відсікаючи негативні та амбівалентні стимули та воліючи уникати труднощів та негативних переживань, позбавляє себе об'єктивності бачення ситуації у зовнішньому середовищі. Ця своєрідна інфантильна захисна стратегія дозволяє жити людині немов би у "коконі", огороджуючи себе від рішення складних життєвих завдань. Що стосується такої особливості емоційної сфери по відношенню до феномену пам'яті-спалаху, то вона не сприяє утворенню спогадів-спалахів, оскільки людина не хоче занурюватися у негативні переживання і, таким чином, не може передбачити всієї важливості наслідків тих подій, що потенційно можуть визвати виникнення пам'яті-спалаху (а передбачення важливості наслідків події для суб'єкта та країни в цілому є обов'язковою умовою утворення спогадів-спалахів).

4. Фактор "Виборче співпереживання", до складу якого увійшли такі складові, як емпатичні здібності, ейфоричне реагування, дисфоричне реагування (з негативною кореляцією) та тривожність (з негативною кореляцією). Можна стверджувати, що дана емоційна структура, як і попередня, є незрілою. Ця структура характеризується виборчим співчуттям. Це означає, що людина проявляє співчуття тоді, коли це не пов'язано з негативними переживаннями. Якщо ж виникає ситуація, в якій потрібно проявити емпатію по відношенню до людини, яка переживає негативні емоції, то людина з таким типом реагування намагатиметься уникнути цього. Таким чином, якщо перефразувати, така емоційна особливість дозволяє розділити з іншими людьми позитивні переживання, але направлена на уникання негативних. Ця інфантильна структура не дозволяє в повній мірі адекватно сприймати усе різноманіття стимулів зовнішнього середовища. Отже, респонденти з такими особливостями емоційної сфери здатні формувати спогади-спалахи на позитивні події, негативні ж події не акцентуються в їх сприйнятті та не закарбовуються надовго в їх пам'яті.

Доцільно відмітити, що перші два фактори можна умовно назвати зрілими структурами емоційної сфери особистості, а останні два фактори-навпаки, незрілими (навіть інфантильними) структурами.

Наступним кроком у наших статистичних підрахунках була перевірка відмінностей по виділеним раніше факторам у людей різного віку, статі та з наявністю або відсутністю спогадів-спалахів. За допомогою методу Стьюдента ми виявили, які фактори знаходяться в тісному зв'язку з нашими незалежними параметрами. Результати перевірки наведені у таблиці 2.

Як видно з наведеної вище таблиці 2 першим незалежним критерієм, який ми розглядали є стать. Статистичний аналіз виявив, що фактор "Виборче співпереживання" пов'язаний зі статтю (при р < 0,02). Таким чином, фактор виборчого співпереживання має позитивну кореляцію з жіночою, а з чоловічою статтю - негативну кореляцію.

Таблиця 2. Зв'язок статі, віку та наявності феномену пам'яті-спалаху з факторною структурою емоційної сфери досліджуваних

Як відзначалося вище, під час інтерпретації результатів факторного аналізу, фактор "Виборче співпереживання" вказує на декотру незрілість емоційної сфери. Через те, що людина, з такою структурою емоційної сфери, схильна проявляти емпатію лише в тому разі, якщо це не несе для неї негативних переживань.

Дана стратегія дозволяє людині зробити свій внутрішній світ наповненим позитивними емоціями та більш ізольованим для негативних вражень. Таким чином, можна відзначити, що виборче співпереживання позитивно пов'язано з жіночою статтю і негативно - з чоловічою. На нашу думку, це можна пояснити тим, що для чоловіків подолання складностей та вирішення складних життєвих ситуацій, що пов'язані з негативними переживаннями, є необхідною умовою для підвищення самооцінки та успішності у сучасному суспільстві. Саме тому, їхню емоційну систему можна вважати більш "загартованою", тобто вони з більшою готовністю можуть співпереживати людині, яка переживає яскраво негативні емоції. Жінки ж, в свою чергу, схильні приймати негативні емоції інших людей занадто "близько до серця". Тому, у якості захисної стратегії, вони інколи можуть проявляти саме таке "виборче співпереживання", відсіюючи, таким чином занадто сильні негативні емоції інших людей.

Ще одним незалежним критерієм, що пов'язаний з фактором "Виборче співпереживання" є вік. Був виявлений значущій позитивний зв'язок цього фактору з студентським віком та негативний значущий зв'язок із дорослим віком (при р<0,001). Цей зв'язок можна пояснити тим, що найчастіше емоційна сфера дорослих є більш зрілою та сформованою, ніж в студентів. Студенти ж, що на момент проведення дослідження перебували на рубежі між юнацьким та дорослим віком, ймовірно переживали у той час кризу юнацького віку. За Е. Еріксоном, в юнацькому віці новий розвиток отримує механізм "ідентифікації-обособлення". Хоч Еріксон і каже про те, що у цьому віці загострюється здатність до емпатії, до співпереживання іншим людям та різноманітним витворам мистецтва: літературним, музичним, образотворчім; але він також наголошує на тому, що одночасно з цим загострюється також потреба у відокремленні, обособленні, без якого, по його словам, неможливо вирішення питання ідентичності.

Таким чином, можливо саме потреба в обособленні, що характерна для юнаків, приводить до того, що досліджувані молодшої вікової групи (студенти) схильні до виявлення "виборчого співпереживання".

Третім незалежним критерієм, що підлягав аналізу, була наявність або відсутність прояву феномену "пам'яті спалаху". Статистична обробка даних показала наявність значущого зв'язка між наявністю пам'яті-спалаху та фактором "Емоційна зрілість" (при р < 0,02). Було виявлено, що наявність пам'яті-спалаху має позитивний зв'язок із емоційною зрілістю, а відсутність пам'яті-спалаху - негативний зв'язок із фактором "Емоційна зрілість". На початку нашого дослідження існувала гіпотеза, що емоційна зрілість стане одним із визначальних факторів у формуванні спогадів-спалахів. Це пояснюється тим, що виникнення спогадів-спалахів тісно пов'язано з певними характеристиками емоційної сфери. Якщо розглянути компоненти, що утворюють таке складне поняття як емоційна зрілість, а саме емоційну експресію, саморегуляцію та емпатію, то можна відмітити, що саме ці характеристики емоційної сфери є основними та найбільш важливими свідками зрілості емоційної сфери. Саме тому, на нашу думку, емоційна зрілість є необхідною умовою для виникнення спогадів-спалахів.

Для поглиблення та розширення отриманих вище результатів, наступним кроком нашої роботи було проведення дисперсіонного аналізу. Дисперсійний аналіз направлений на те, щоб показати взаємодію між факторами через опис того, як змінюється один ефект під впливом іншого. Нашою метою було більш детально розглянути те, як зміна характеристик емоційної сфери пов'язана зі статтю, віком та наявністю або відсутністю в людини спогадів-спалахів. Результати отримані за допомогою процедури дисперсіонного аналізу наведені у таблиці 3.

Таблиця 3 Зв'язок характеристик емоційної сфери зі статтю, віком та наявністю або відсутністю в людини спогадів-спалахів

Як видно з наведеної вище таблиці, значущі результати показали три змінні: вік, наявність/відсутність пам'яті-спалаху та зв'язка "стать-вік".

Розглянемо детальніше результати, здобуті за допомогою процедури дисперсіонного аналізу. Для людей, в яких спостерігається пам'ять-спалах, притаманна така структура емоційної сфери, в якій переважає фактор "Емоційна зрілість"(опис якого наводився вище). Це підтверджує ті результати, що були отримані на попередньому етапі дослідження за допомогою метода Стьюдента. Дисперсійний аналіз допоміг виділити нові дані для аналізу, а саме: для емоційної сфери людей, у яких не спостерігалися спогади-спалахи, характерним є фактор "Ейфоричне реагування" (детальний опис якого приводився вище).

Якщо звернути увагу на малюнок 1, то можна відмітити, що у людей, в яких спостерігався феномен пам'яті-спалаху, окрім переважання в емоційній сфері фактору "Емоційна зрілість" значну вагу також має фактор "Емоційна стабільність у реагуванні".

Таким чином, можна зауважити наступне: як прогнозувалося на початку дослідження, емоційна сфера людей, в яких була виявлена пам'ять-спалах, відзначалася двома факторами, а саме: емоційною зрілістю та емоційною стабільністю у реагуванні (тобто тими факторами, які ми умовно назвали "зрілими"). Що ж до людей, в яких пам'яті-спалаху не було виявлено, то їхня емоційна сфера відрізнялася ейфоричним реагуванням. Значний вплив на структури їхньої емоційної сфери оказує фактор "Виборчого співпереживання" (тобто, ті фактори, які нами умовно були названі "незрілими", та які свідчать про деяку інфантильність емоційної сфери).

У емоційній сфері студентів превалює вплив двох факторів, а саме фактору "Ейфоричне реагування" та фактору "Виборче співпереживання". Це вказує на те, що структура емоційної сфери досліджуваних студентів характеризується незрілістю, навіть інфантильністю. Як вже відзначалося раніше, можливо, це пояснюється тим, що студенти на момент участі в досліджені знаходилися на верхньому рубежі юнацького віку, тобто на кордоні між юнацтвом та дорослістю. І хоч декотрих з досліджуваних за віком можна було віднести до дорослого віку (21-22 роки),все ж вони, ймовірніше за все, не змогли продуктивно подолати кризу юнацтва, а саме кризу "ідентифікація-обособлення" та перейти на наступний віковий етап - дорослість.

Що стосується дорослих респондентів, то їхня емоційна сфера характеризувалася найбільшим впливом наступних факторів: "Емоційна зрілість" та "Емоційна стабільність у реагуванні". Таким чином, можна зазначити, що емоційна сфера дорослих респондентів була більш зрілою та гармонічно розвинутою і, як наслідок цього, більш підготовленою до виникнення спогадів-спалахів.

Наступним параметром, що показав значущі розбіжності в результаті дисперсійного аналізу, була зв'язка "стать і вік". У жінок - студентів найбільшу вагу у структурі емоційної сфери мав фактор "Виборче співчуття". У дорослих жінок, в свою чергу, найбільший вплив у емоційній сфері мав фактор "Ейфоричне реагування". Як зазначалося раніше, обидва ці фактори - "Ейфоричне реагування" та "Виборче співпереживання" - характеризують незрілість емоційної сфери жінок-респондентів. Ми припускаємо, що для сучасної жінки така структура емоційної сфери служить ніби захисною стратегією від негативних впливів з зовнішнього середовища. Можливо, сучасній жінці не вистачає відчуття безпеки та емоційної стабільності, тому вона намагається компенсувати це саме ейфоричним типом реагування на зовнішні стимули. Тобто наші досліджувані жіночого полу переважно робили вибір на користь більш інфантильних, але й разом з тим більш безпечних, на їхню думку, засобів взаємодії з оточуючим світом.

Що стосується особливостей структури емоційної сфери чоловіків, то можна відмітити наступне: по-перше, чоловіки-студенти демонстрували перевагу фактора "Ейфоричне реагування". По-друге, дорослі респонденти чоловічої статі демонстрували переважання фактора "Емоційна стабільність у реагуванні" над іншими факторами.

Таким чином, можна наголосити на тому, що студенти чоловічої статі, порівняно з дорослими чоловіками, продемонстрували незрілість емоційної сфери. Отже, зрілістю структур емоційної сфери відзначились лише дорослі чоловіки. Це є цілком зрозумілим, тому що у сучасному світі суспільство вимагає від дорослого чоловіка стабільності в усьому, у тому числі в поведінці та емоційному реагуванні. Так, стабільність у емоційному реагуванні становиться необхідною, але не достатньою умовою для успішної реалізації сучасного чоловіка у самих різноманітних сферах життя.

Висновки

На підставі одержаних результатів можна зробити наступні висновки:

1. Після процедури факторного аналізу була виділена чотирьох-факторна модель структури емоційної сфери досліджуваних. Дана структура характеризується взаємодією чотирьох визначальних факторів, а саме: фактора "Емоційна стабільність у реагуванні", фактора "Емоційна зрілість", фактора "Ейфоричне реагування" та Фактора "Виборче співпереживання". Перші два з вищезгаданих факторів отримали умовну назву - "зрілі" (характеризують зрілість емоційної сфери), останні два фактори - "незрілі" (характеризують незрілість емоційної сфери).

2. Для емоційної сфери людей, в яких спостерігалися спогади-спалахи, характерно переважання фактора "Емоційна зрілість". Для людей, в яких спогадів-спалахів не спостерігалося, визначальним фактором в структурі їхньої емоційної сфери був фактор "Ейфоричне реагування".

3. Вікові особливості структури емоційної сфери досліджуваних були наступні:

· В емоційній сфері студентів домінує фактор "Ейфоричне реагування".

· В емоційній сфері дорослих найбільший вплив має фактор "Емоційна зрілість".

4. Дисперсіонний аналіз показав, що респонденти жіночої статі, незалежно від віку, мають тенденцію демонструвати незрілість емоційної сфери. Що стосується чоловіків, то студенти-чоловіки також демонструють деяку інфантильність у структурах емоційної сфери. Лише дорослі чоловіки, серед усіх інших досліджуваних, єдині продемонстрували зрілість структури емоційної сфери, що можна пояснити, на наш погляд, жорстким вимогами сучасного суспільства, щодо успішності та реалізації чоловіка в різних сферах життя, важливою умовою яких є зрілість та стабільність емоційних проявів.

Список літератури

1. Анохін П.К. Філософські аспекти функціональної системи. Вибрані праці. - М.: Наука, 2008 - 400 с.

2. Берн Ш. Гендерная психологія. - СПб.:прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. - 320 с.

3. Виготський К.С. Історія розвитку вищих психічних функцій // Собр. тв. в 6-ти томах. - М. 2003. - Т. 3: Проблеми розвитку психіки. - З. 5-328.

4. Корсаков С.С. Хворобливі розлади пам'яті і їх діагностика. - М., 2010.

5. Кузнєцов М.А. Емоційна пам'ять. - Харків: Крок, 2005. - 568 с.

6. Роджерс. Погляд на психотерапію, становлення людини. - М.: Видавнича група "Прогрес" - "Универс", 2004. - 480 с.

7. Смирнов А.А. Проблеми психології пам'яті. - М.: Просвещение, 2011. - з 422.

8. Теплов Б.М. Вибрані праці: В 2 т. / АПН СРСР. - М.: Педагогіка, 2011. - Т. 2. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru