Ціннісна підтримка осіб середнього віку при переживанні кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність дослідження: криза середини життя - це психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40 - 45 років, і полягає в кретичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті. Внутрішній стан людини у зрілому дорослому віці може бути досить суперечливим. Радіючи з приводу кар'єри чи творчих здібностей, сімейного благополуччя, вона все частіше замислюється над проблемами смерті, швидкоплинності часу. Кожна значна подія - розлучення, смерть близьких, зміна роботи - змушує подивитися на своє життя під новим кутом зору, задуматися над його минущістю. Різкі зміни в особистій, сімейній чи професійній сферах, наприклад ранній вихід на пенсію, скорочення на роботі, втрата дитини чи чоловіка (дружини), вимушений переїзд на нове місце проживання тощо можуть спричинити послаблення чи зміну основних мотивів діяльності. Нерідко це блокує мотиваційний розвиток особи середнього віку. Критичною точкою є втрата людиною головного життєвого мотиву - сенсу життя. Подолати цей вакуум особі середнього віку допомагає ціннісна підтримка. Підтримка повинна полягати в відновленні основних життєзабезпечуючих потреб в самоповазі та самореалізації. Криза середини життя отримав найбільшу популярність та одночасно найбільше протиріч. Даною проблемою займалося багато науковців К. Юнг, Д. Левінсон, Г. Шахі та ін. Засновником лікувально-педагогічного руху є Б. Лівехуд, який багато років присвятив практичній допомозі людям в періоди вікових криз, прямо зв'язував перспективи подальшого розвитку людини з успішним проходженням кризи середнього віку. Об'єкт дослідження: процес ціннісної підтримки осіб середнього віку при переживанніпкризи. Предмет дослідження:особливості ціннісної підтримки осіб середнього віку при переживанні кризи. ч с Мета дослідження: дослідити ціннісної підтримки осіб середнього віку при переживаннімкризи. Ч Гіпотеза дослідження: припустимо, що при впливі на осіб середнього віку, що переживають кризу, психолог повинен користуватися знаннями про задачі перед особами середнього віку за Хейвігхерстомом та Еріксоном.

Завданням дослідження: 1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми ціннісної підтримки осіб середнього віку при переживанні кризи. 2. Вивчити психологічні особливості осіб середнього віку при переживанні кризи. 3. Дослідити специфіку протікання кризи у осіб середнього віку. 4. Розробити практичні рекомендації С Методологічні та теоретичні основи дослідження стали вихідні положення про віково-психологічне та акмеологічне уявлення про дорослішання (Н.А. Рибников, А.А. Бодалев, Н.І. Вавілов), а також теорії вікових криз дорослішання (К. Юнг, Д. Левінсон, Г. Шіхі, Б. Лівехуд, Р. Пекк). Окремі аспекти базуються на дослідженнях в галузі психологічний і пізнавальний розвиток в період дорослішання (Е. Клапаред, Б. Ананьев, А. Канатов, Л. Анциферова, Г. Крайг). Методи та організація дослідження:дослідження проводилося з використанням таких методик спостереження, бесіда, тестування (основане на задачах поставлених Хейвігхерстом та Еріксоном). Надійність і вірогідність дослідження забезпечується репрезентативністю вибірки, застосуванням методів, тотожних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше досліджено можливість переживання кризи середнього віку за допомогою відвідуванням тренінгів. Практичне значення: отримані результати виконаної курсової роботи можуть бути використані студентами-практиками та практичними психологами для створення програм консультацій людей середнього віку.

криза життя дорослий стагнація

Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми осіб середнього с віку при переживанні кризи

1.1 Зрілий дорослий вік

У зрілому дорослому віці людина набуває життєвого досвіду, реалізовує життєві плани, формуються нові аспекти її Я-концепції, стабілізуються основні інтереси й емоційна сфера. На цьому етапі її життя погіршуються психофізіологічні функції і здоров'я, часто непростим випробуванням стає неминучість виходу на пенсію. Зрілий дорослий вік є своєрідним проміжним етапом, що охоплює період життя людини приблизно від 40 до 60 років.

Однак ці межі досить умовні, адже людина може зараховувати себе до цієї категорії залежно від особливостей свого життя: віку дітей, самопочуття, професійних досягнень тощо. Тому і тривалість зрілого дорослого віку у різних людей буває різною.

Людина, яка досягла середини життя, усвідомлює свою відмежованість не тільки від молоді, а й від тих, хто дожив до старості. У цей час вона починає відчувати, що від стану здоров'я залежать професійні успіхи. Психологічні ознаки зрілого дорослого віку пов'язані з проблемами наступності та зміни життя.

На цьому етапі людина усвідомлює, що вона вже прийняла важливі рішення щодо своєї професійної кар'єри та сімейного життя, а тому необхідно сконцентруватися на їх реалізації. Майбутнє не таїть у собі безмежних можливостей для неї. Настання зрілого дорослого віку людина фіксує тоді, коли діти починають залишати рідний дім. Воно може бути пов'язане і з професійною кар'єрою, тобто зайняттям вищої посади чи здобуттям певного статусу, або з усвідомленням нереалізованості життєвих планів.

З подолання вікових меж молодості індивіди переживають по різному. Одні розглядають цей життєвий етап як нову можливість у реалізації свого потенціалу, інші відчувають незадоволеність, внутрішнє збентеження і депресію. Погляд людини на свою зрілу дорослість може бути зумовлений економічними умовами життя, соціальними обставинами та особливостями часу, в якому вона живе. Загалом, більшість дорослих без особливих проблем усвідомлюють, що вони вже немолоді, оскільки вважають, що перебувають у розквіті сил. А деяке зниження фізичної активності вони успішно компенсують набутими досвідом і знанням своїх можливостей, що забезпечує їм успіх у житті.

Тому на етапі зрілої дорослості людина впевнена у своїх силах, легко приймає рішення. Очевидно, з огляду на це категорію людей 40-60 років називають поколінням керівників. Більшість осіб, відповідальних за прийняття рішень в уряді, промислових корпораціях, належать до цієї вікової категорії. Правда, немало їх ровесників починають відчувати, що їм важко розпорядитися власним життям, деякі після 40 років починають втрачати життєву енергію.

Внутрішній стан людини у зрілому дорослому віці може бути досить суперечливим. Радіючи з приводу сімейного благополуччя, кар'єри чи творчих здібностей, вона все частіше замислюється над проблемами смерті, швидкоплинності часу. Кожна значна подія - смерть близьких, зміна роботи, розлучення - змушує подивитись на своє життя під новим кутом зору, задуматися над його минущістю.

Очевидно, тому серед психологів побутує думка, що перехід до середини життя є етапом помірної або навіть важкої кризи. Але криза середини життя не є обов'язковою. У багатьох людей перехід до середнього віку відбувається непомітно і плавно. Вони об'єктивно оцінюють свої колишні плани й реальні можливості щодо їх втілення в життя, переосмислюють цілі, яких необхідно досягнути.

Отже, у зрілому дорослому віці людина веде доцільний спосіб життя, відчуває соціальну відповідальність за рідних, допомагає їм. Цей період життя характеризується втратою відчуття молодості, зниженням професійної активності, посиленням інтимності у подружніх стосунках, усвідомленням незворотності фізіологічних змін і пристосуванням до них.

1.2 Проблема кризи середнього віку

Криза середини життя - психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40 - 45 років, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті. Нерідко така переоцінка зумовлює усвідомлення того, що життя минуло безглуздо і час уже втрачено. Внаслідок цього в настрої людини починають домінувати депресивні стани, знижується її життєдіяльність.

У зрілому дорослому віці перед людиною постає багато проблем, від вирішення яких залежить її розвиток. Основними з них є перехід до генеративності, захопленості собою, стагнація. Генеративність полягає в інтересі до наступного покоління, різноманітних аспектів його виховання. На цій стадії люди діють у проекреативній (породжують і задовольняють потреби наступного покоління), продуктивній(поєднують роботу із сімейним життям і вихованням нового покоління) і креативній (збільшують культурний потенціал) сферах. У жінок генеративність здебільшого виражається в про соціальних властивостях особистості (здатності допомагати іншим людям, дбати про інтереси групи, суспільства), у заглибленні в процес виховання дітей, турботі про близьких людей, відповідних настановах у своїй роботі. Захопленість собою виявляється в тому, що людина так перебудовує своє життя, внаслідок чого в його центрі опиняється її Я. Вона не турбується про інших, а дбає про своє здоров'я, має хобі, подорожує, відпочиває на курортах, відвідує розважальні заходи, ходить у гості. Стагнація полягає у відсутності життєвих перспектив, недостатньому орієнтуванні людини в часі, втраті сенсу життя. Своїм настроєм, поведінкою вона виражає втому від життя, пасивне очікування смерті. Найвідчутнішими в житті дорослої людини є такі проблеми: а) зниження життєвих сил, послаблення здоров'я, що змушує переключити енергію з фізичної на розумову діяльність. У свідомості людини визнання цінності фізичних сил змінюється визнанням цінності мудрості; б)фізіологічні зміни, що спонукає людину до врівноваження соціального й сексуального аспектів у стосунках. ЇЇ спілкування з представником протилежної статі розгортається на товариських засадах. а не на сексуальній близькості чи конкуренції; в) емоційне збіднення життєвих буднів, що потребує від особистості неабиякої емоційної гнучкості. Причиною цього можуть бути руйнування сім'ї, віддаленість від друзів, охолодження до того, що захоплювало на попередніх етапах життя; г) розумова регідність (негнучкість), тобто схильність надто вперто дотримуватися своїх життєвих правил, з недовірою ставитись до нових ідей. Зумовлюють її попередній досвід, звички, усталений стиль розмірковувань. Усе це актуалізує проблему розумової гнучкості особистості. У зрілому дорослому віці людина опиняється перед неминучістю вирішення таких завдань:

а) необхідність диференціації Я (Я - професіонал, Я - професійний пенсіонер, Я - сім'янин, Я - керівник, Я - зріла особистість та ін.), уникнення надмірної захопленості своїми соціальними ролями. Якщо люди утверджують тільки в межах своєї роботи чи сім'ї то вихід на пенсію, зміна роботи чи покидання дітьми батьківського дому зумовлюють такий наплив негативних емоцій, з якими дорослий може не впоратися;

б) уникнення надмірного зосередження на хворобах, болях, якими супроводжується старість;

в) трансцендентація Я (вихід за межі Я до вічного, космічного, божественного), яка приходить на зміну захопленості Я. Особливе значення вона має у старості, але і в ранньому дорослому віці багатьох людей навідують думки про старість і смерть. Важливо, щоб вони зустрічали старість без відчаю, долали страх від усвідомлення неминучості смерті зацікавленою участю в долі молодого покоління. С Ці проблеми набувають особливого значення наприкінці зрілого дорослого віку. Як свідчать дослідження, період від 50 до 60 років є сприятливим для корекцій стилю життя, головних цілей та інтересів.

У зрілому дорослому віці людина переглядає свої цілі, задумується, наскільки реалізовані поставлені перед собою завдання, часто по - новому починає бачити свою роботу, усвідомлюючи, що професійний вибір уже зроблено. Окремі з них розчарувавшись у своїй роботі, втративши її чи не досягнувши бажаного професійного статусу, відчувають гостре невдоволення собою і своїм життям. Інші, збагнувши, що надто багато часу було віддано професійним справам, зосереджуються на сім'ї, міжособистісних стосунках, духовному, моральному вдосконаленні.

Нерідко на цьому віковому етапі людину переслідують не тільки традиційні, а й специфічні проблеми (алкоголізм, самотність, хронічні захворювання, інвалідність тощо), для подолання яких необхідні додаткові психологічні, емоційні сили, специфічні способи соціальної поведінки. Життєдіяльність людей у 40 -60 років значною мірою залежить від сприйняття ними свого віку, а також від соціальних умов. У 40 -42 роки дорослий відчуває вибух неприємних переживань, думок стосовно марної плинності цасу, зауважує перші ознаки і симптоми втрати молодості, послаблення здоров'я. У 43 -50 років настає рівновага, свідченням якої є значно сильніша прив'язаність до сім'ї, водночас зберігається відчуття потенціалу для особистісного розвитку.

Після 50 років домінує переживання зрілості, джерелом задоволення стають сімейне життя та успіхи дітей. Людина все частіше задумується над сенсом життя, цінністю здійсненого та досягнутого. Провідним видом діяльності протягом зрілого дорослого віку залишається праця. Нагромаджений професійний досвід дає змогу людині компенсувати вікові зміни в організмі.

Основним чинником розвитку особистості в цьому віці є успіхи на роботі, які сприяють її само актуалізації. Серйозною проблемою людей зрілого дорослого віку в Україні є зміна місця роботи, професійної діяльності. Багато з них втрату роботи, проблеми працевлаштування, перекваліфікації сприймають як життєву катастрофу, що спричинює конфлікти у сім'ях та внутріособистісні конфлікти. Значну частину вільного від основної роботи часу вони витрачають на додаткові заробітки, забезпечення побуту та добробуту.

У більшості людей зрілого дорослого віку значних змін зазнає сімейне життя. Їхні думки і справи заполонює вирішення проблеми допомоги дітям, які виходять на самостійну дорогу, а також батькам похилого віку. Інтимнішими, теплішими стають подружні стосунки. Чоловік і дружина все більше часу проводять разом, турбуються одне про одного. Спосіб життя і поведінки людини у зрілому дорослому віці пов'язані з типом акцентуації особистості.

Гіпертимному типу акцентуації особистості властиві оптимізм, підвищений фон настрою, активність, комунікабельність, ініціативність, авантюризм, соціальна гнучкість, легкість у спілкуванні, поверховість у міжособистісних стосунках, необов'язковість, байдуже ставлення до питань моралі. Такі люди важко переживають самотність, дисципліну та обмеження їхньої активності.

Представники психастенічного типу акцентуації особистості проявляють підвищену тривожність, невпевненість у собі, схильність до глибоких сумнівів, нерішучість у прийнятті рішень, загострене почуття обов'язку і відповідальності, тривожну метушливість у роботі, детальне продумування своєї поведінки, боязнь невдачі. Особливостями епілептоїдного типу акцентуації особистості є негнучкість емоційної сфери та мислення, послідовність у поведінці, спрямування інтересів на матеріальне благополуччя і власне здоров'я, акуратність, бережливість, розрахунок, диференційоване ставлення до людей (до вищих за статусом - запобігливість, до нижчих - жорсткість), напади сентиментальності. Ознаками нарцисичного типу акцентуації особистості є егоцентризм, самозахоплення, завищена самооцінка, прагнення особистої вигоди і благополуччя, експлуатація людей в особистих цілях, гіпертрофована здатність до витіснення зі свідомості своїх негативних якостей, любов до комфорту, байдуже ставлення до інших, нетерпимість до успішних людей, заздрість, прагнення принизити гідність інших, нещирість у стосунках. Тип акцентуації особистості зумовлює особливості пов'язаних зі старістю індивідуальних установок, якими можуть бути страх перед старістю, бунт проти старіння, емоційна і соціальна ізоляція, адекватне, раціональне сприйняття старості, рефлексія стосовно життєвих надбань.

На індивідуальний спосіб життя людини зрілого дорослого віку впливають також такі соціально - психологічні характеристики особистості, як професійна активність, інтереси, фізична активність, яка відповідає стану здоров'я, умовам і способу діяльності. Успішні у своїй справі особистості легше переносять неминучі для зрілої дорослості різноманітні вікові проблеми і труднощі, гармонічнішим є їх внутрішнє життя, оптимістичнішим погляд у майбутнє.

1.3 Розвиток Я - концепції у дорослому віці

У зрілому віці Я - концепція залишається визначальним центром внутрішнього світу особистості. На цьому етапі домінує цілісне бачення себе у контексті життєдіяльності, вічних і перехідних цінностей. Я - концепція особистості у зрілій дорослості ґрунтується на оцінному процесі. Він полягає в тому, що особистість оцінює позитивно, прагне збагнути ті переживання, які свідчать про її позитивне функціонування (`' Я правильно прожив більшу частину свого життя `', `' Я досягаю основних життєвих цілей `', `' Я живу в добробуті `', `' Я маю дітей і онуків `', `' Я зберігаю здоров'я `', `' Мене очікує забезпечена і спокійна старість `'), і оцінює негативно чи уникає переживань, які, на її думку, шкодять збереженню і функціонуванню Я ( `' Я помиляюся у житті`', `' Я вже не досягаю своїх основних життєвих цілей `' Я не забезпечую добробуту для себе і своєї сім'ї `', `' Я не маю дітей`', `' Я не зберіг здоров'я '', `' Моя старість буде незабеспеченою і тривожною `'). На цьому етапі основні сутнісні сили особистості вже актуалізовані, програма саморозвитку, як правило, реалізована. Перед індивідом постає проблема узгодженості особистісного досвіду із Я - концепцією, а їх неузгодженість переживається боляче. У період зрілої дорослості залишаються актуальними основні функції Я - концепції. Вона сприяє самоузгодженню людини, стабільності її внутрішнього світу і поведінки; зумовлює особливості інтерпретації досвіду, який уже мало збагачується; залишається джерелом життєвих очікувань; забезпечує дотримання виробленої стратегії життя і поведінки. Особливістю Я - концепції на цьому етапі є те, що вона вже не розглядає свою життєву перспективу як досить тривалу, виявляє реалістичне бачення свого майбутнього. Вона орієнтується на теперішнє, яке пов'язане із найближчим майбутнім і вже не є ізольованим від минулому, як у ранньому дорослому віці. На розвиток Я - концепції людини зрілого дорослого віку впливає усвідомлення нею таких життєвих завдань:

Набуття духовно - моральної досконалості, життєвої мудрості та досвіду, громадянської і соціальної відповідальності;

Досягнення та підтримання гідного життєвого рівня;

Забезпечення належного відпочинку;

Допомога дітям і внукам у тому, щоб вони стали відповідальними, розвиненими і щасливими дорослими;

Особлива чуйність у подружніх стосунках;

Підтримка батьків похилого віку;

Піклування про власне здоров'я.

Усе це модифікує, вдосконалює Я - концепцію людини, робить її реалістичнішою, позбавляє ілюзій ранньої дорослості в оцінці своїх життєвих перспектив і можливостей. Водночас Я - концепція є платформою у розв'язанні цих життєвих завдань. Якщо на етапі ранньої дорослості людина часто діяла без урахування своїх сил і не передбачала наслідків, то в зрілому дорослому віці вона ставить перед собою цілі з урахуванням власних можливостей та індивідуальних здібностей, відповідальніше ставиться до результатів свого самовираження. Суттю Я - концепції стає самоактуалізація, зумовлена духовно - моральними правилами і більш значущими, ніж ситуативні, особистісними цінностями. У період зрілої дорослості відбувається посилення когнітивного компонента в самооцінці. Людина прагне тверезо, раціонально, а не емоційно оцінити себе, своє життя, свої досягнення.

Усвідомлене, розважливе, об'єктивне ставлення до себе має наслідком те, що знання про себе починають регулювати поведінку та емоційні переживання людини, які стосуються її Я. Кількість часткових самооцінок зменшується, самооцінка стає узагальнішою. Особистість рідко оцінює окремі свої здібності, характер, інтелект, уміння та навички, а дає інтегровану оцінку своїм життєвим досягненням, способу життя, професійній діяльності, досягненню соціального статусу, збереженості здоров'я, найближчій життєвій перспективі. Люди зрілого дорослого віку високо оцінюють свої можливості, на підставі чого легко змінюють свої соціальні ролі: стають керівниками підприємств, організацій і навіть держави. Впевненість у своїх силах є передумовою прийняття відповідальних рішень. Завдяки цьому вони виконують важливу роль у суспільстві, впливають на його розвиток.

Актуальною для них є проблема наближення власної поведінки, способів діяльності, змісту думок до соціальних вимог. Орієнтація на соціально значущі якості відображається в Я - концепції людини. Тому образ себе, в який вірить людина, містить риси, до яких вона прагне та свідомо в собі визнає. Адекватним стає у зрілому дорослому віці рівень домагань особистості. Вона чітко усвідомлює свої реальні можливості, зміст очікувань від неї рідних та інших людей і відповідно діє. Багатьом дорослим властиві дуже низький рівень домагань, втрата сенсу життя, зневіра в собі, намагання жити минулим, ілюзорність щодо своїх можливостей. Окремі з них спиваються, прилучаються до наркотиків, стають бродягами тощо. Отже, у зрілому дорослому віці відбуваються зумовлені способом життя та проблемами віку важливі зміни у Я - концепції, зокрема узагальнюється життєвий досвід, з'являються відчуття реалізованості чи нереалізованості життєвих планів, втрати молодості, людина більше орієнтується на теперішнє.

З набуттям зрілості до людини приходить відчуття впевненості у собі, усвідомлення, що вдалося досягти певних результатів у житті, здобути авторитет. Водночас вона відчуває стурбованість, що більша частина життя проминула, попереду старість. У зв'язку з цим актуальне у ранньому дорослому віці прагнення високих досягнень змінюється відчуттям потреби діяти без зволікання, негайно отримувати результат. Необхідність задовольняти нагальні потреби суттєво змінює спонукальну сферу. Людину спонукають до активності потреба в реалізації свого творчого потенціалу, прагнення щось створити і передати щось значуще наступному поколінню, відчуття застою, утрачених можливостей, намагання скоригувати свою діяльність, турбота про збереження близьких стосунків з родичами і друзями, необхідність підготовки до спокійного та забезпеченого життя в похилому віці.

Перехід до зрілої дорослості супроводжується корекцією цінностей, що склалися в особистісній, сімейній і професійній сферах (турбота про добробут сім'ї, відповідальність за дітей, онуків, батьків, переоцінка значення кар'єри і влади в особистому житті, чуйність у подружніх стосунках, орієнтування на відпочинок тощо). Важливою цінністю в цьому віці стають стосунки в сім'ї. За відсутності потреби турбуватися про когось доросла людина починає надмірно захоплюватися собою, дбати про себе. Її ціннісні орієнтації переміщуються на власне здоров'я, побут, релігію. Особливо дорожать у зрілому дорослому віці роботою.

Непередбачувана, передчасна втрата її породжує страх перед майбутнім, знецінення життєвих цілей, погіршення матеріальних умов, відчуття завершеності активного життя, настання старості. Різкі зміни в особистій, сімейній чи професійних сферах, наприклад ранній вихід на пенсію, скорочення на роботі, втрати дитини чи чоловіка (дружини), вимушений переїзд на нове місце проживання тощо можуть спричинити мотиваційну кризу - послаблення чи зміну основних видів діяльності.

Нерідко вона блокує мотиваційний розвиток особистості. Критичною точкою мотиваційної кризи є втрата людиною головного життєвого мотиву - сенсу життя. З цим пов'язане виникнення так званого екзистенційного мотиваційного вакууму (людина не знає, для чого живе, не бачить, для чого жити), який породжує іноді суїцидальні настрої. Подолати цей вакуум допомагають їй основні життєзабезпечуючі потреби - в самоповазі й самореалізації. Зниження мотивації людини зрілого дорослого віку пов'язане із наближенням старості. Безболісний перехід до неї можливий, якщо людина розглядатиме старість як неминучий етап свого життя, до якого можна підготуватись і навіть можна мати перспективні плани. У такому разі виникає мотиваційна настанова, яка дає змогу сприймати наближення старості як новий життєвий етап, не менш цікавий, не менш сприятливий для реалізації можливостей, ніж попередні.

У зрілому дорослому віці емоційне життя людини ще досить стабільне. Однак спостерігається зниження загальної емоційності в різних життєвих ситуаціях, при виконанні усіх видів діяльності. Зміст основних переживань особистості пов'язаний із сенсом життя, станом здоров'я, очікуванням старості. Успіхи дітей та онуків викликають у людей зрілого дорослого віку позитивні емоції, а їхні невдачі - негативні переживання. Розвиток емоційної сфери людини в період зрілої дорослості відбувається нерівномірно. Для її емоційного реагування на світ, на своє життя характерні такі особливості:

Воно стає стійкішим, але негативні переживання поступово починають переважати позитивні;

Встановлюється індивідуальний фон переживань. Реагування на одні відчуття і враження послаблюються (на кольори, пейзажі, гармонію звуків), на інші - посилюється (на сильні звуки, запахи, яскраві кольори);

Переживання стають не такими глибокими, як в період ранньої дорослості, рідше виникають афекти;

Почуття менше усвідомлюються і не пов'язуються з конкретними діями, вчинками, предметами

Переживання менше піддаються регулюванню, мають невизначений характер;

Знижується виражальний компонент емоційного реагування ( очей, міміки, рухів, поз);

Відчутнішим стає фізіологічний компонент емоційного реагування (змінюється функціонування внутрішніх органів, насамперед серця);

У зрілому віці людина часто відчуває самотність, дефіцит родинного спілкування, оскільки діти підростають і залишають батьківській дім. Порівняно з одинокими людьми, одружені більше задоволені життям. Дорослі, які змогли створити міцну сім'ю, відчувають до когось прив'язаність , щасливіші. мають більше можливостей для душевного спілкування, більше уваги і турботи, ніж ті, хто цього позбавлений. У зрілому дорослому віці важливим джерелом емоцій та почуттів є праця. Успіхи в роботі живлять відчуття людиною своєї значущості, потрібності іншим вселяють, оптимістичне бачення своєї перспективи.

Невдачі, особливо критика керівництва, виробничі конфлікти провокують ображеність, замкненість, зневіру. За таких обставин людина або замикається в собі, або проявляє надмірну конфліктність, імпульсивність, істеричність тощо. Багато професій ( педагог, психолог, лікар) вимагають від людини вміння керувати своїми емоціями, адекватно сприймати і реагувати на прояви емоцій інших людей, без чого неможливо повноцінно виконувати свої професійні обов'язки.

Зрілий дорослий вік пов'язаний з великим ризиком виникнення стресу - стану організму, що виникає у відповідь несприятливих зовнішніх чи внутрішніх факторів. Ними можуть бути втрата близьких, розлучення, хвороби, передчасний вихід на пенсію тощо. Його глибина та сила залежать від того, наскільки болісно сприймає конкретна людина такі події. Прояви стресу від суті проблеми, глибини переживання її, володіння навичками щодо її вирішення, особливостей особистості (Я - концепції, спонукальної сфери, інтелекту тощо), системи соціальної підтримки, історії стресогенних ( таких, що породжували стрес) подій і переживань.

Загалом, емоційне життя людини зрілого дорослого віку збіднюється. Воно стає менш вразливою ніж у ранній юності, не так бурхливо реагує на явища, події та ситуації. Однак праця, сім'я, відпочинок збагачують, урізноманітнюють світ її емоцій, друзі є джерелом оптимістичного настрою. У людей, які досягли віку зрілої дорослості, послаблюються психофізіологічні функції. Однак це суттєво не позначається на функціонуванні їх когнітивної сфери, не знижує працездатності, трудової і творчої активності. Розвиток окремих здібностей триває протягом усього зрілого дорослого віку. Особливо це стосується тих, які пов'язані з трудовою діяльністю людини та її повсякденним життям. У цьому віці не втрачає своєї повноцінності когнітивний досвід, що забезпечує збереження, впорядкування і перетворення інформації.

Ефективно функціонують когнітивні схеми, семантичні і понятійні структури. Незначних змін зазнає метакогнітивний досвід. Досить високим залишається мимовільний інтелектуальний контроль, однак довільний інтелектуальний контроль знижується, що виражається у стерео типізації мислення. Закритішою стає пізнавальна позиція людини, що проявляється в однотипності проблем, нездатності враховувати погляди інших. Високим є рівень конвергентних здібностей ( здатності розв'язувати нормативні задачі), однак відчутно починає знижуватися рівень дивергентних здібностей ( здатності висловлювати оригінальні ідеї у нерегламентованих видах діяльності). Як і в ранньому дорослому віці, на цьому віковому етапі ефективно функціонують полезалежний, когнітивно простий і рефлексуючий когнітивні стилі (способи оброблення інформації про актуальну ситуацію). Не втрачають своєї повноцінності законодавчий, виконавчий та оцінний інтелектуальні стилі, емпіричний, раціональний, метафоричний епістемологічні стилі.

Дещо знижується ментальний простір ( розміщення ментальних об'єктів ), оскільки не задовольняються окремі частини досвіду. Змінюється структура ментальної репрезентації. Людина все менше розширює кінестетичний досвід (тактильні, нюхові та інші чуттєві враження). У зв'язку з погіршенням зору звужується обсяг, втрачається адекватність зорових вражень. Помітні зміни у пізнавальній діяльності. Функціонування динамічного інтелекту (необхідних для опанування нових здібностей), яке досягло піку у період юності, поступово знижується. Однак підвищується функціонування кристалізованого (стабілізованого) інтелекту, що виявляється у здатностях встановлювати зв'язки, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні стратегії для розв'язання завдань.

Ці здатності формуються з досвідом, обумовлюються рівнем освіти, спираються на набуті протягом тривалого часу знання. Усе це свідчить, що у зрілому дорослому віці одним із важливих факторів, який впливає на пізнання, є багатство життєвого досвіду. На розвиток когнітивних навичок у зрілому дорослому віці впливає праця. Люди, чия трудова діяльність є досить складною і різноплавною, мають гнучкіші розумові здібності, ніж зайняті рутинною працею. Високим рівнем інтелектуальної гнучкості відзначаються дорослі, яким у процесі роботи часто доводиться багато думати, виявляти ініціативу, приймати самостійні рішення. Тим, хто має необхідні для володіння новими знаннями, виконання складної роботи когнітивні навички, легше пристосуватись до мінливих умов праці ( зміни технології, організації виробництва тощо). Це особливо важливо у сферах діяльності, в яких динамічно змінюються професійні знання ( медицина, комп'ютерні технології, технічне конструювання тощо). У період зрілої дорослості людина активно розширює свої знання, оцінює події та інформацію в широкому контексті. Попри зниження швидкості і точності оброблення інформації, що є наслідком біологічних змін, здатність послуговуватися інформацією залишатися на високому рівні. Хоч когнітивні процеси у людини зрілого віку відбуваються повільніше, ніж у молодої, ефективність її мислення вища. Інтенсивність інволюції інтелектуальних функцій людини (зниження довільного ментального контролю, дивергентних здібностей, звуження ментального простору, неадекватність ментальної репрезентації тощо) залежить від професійної активності, обдарованості та освіти.

Розділ II. Методи і методика дослідження

2.1 Методичні підходи до організації емпіричного дослідження

Розвиток особистості виявляється через стадії розвитку, в дорослому віці ці стадії описуються як задачі. В числі задач розвитку, установлених Хейвігхерстом для середнього віку - це досягнення громадянської та соціальної відповідальності, досягнення та підтримання цільного життєвого рівня, допомога своїм дітям стати відповідальними та щасливими дорослими. Еріксон виділяв головну задачу середнього віку в вигляді основного питання - генеративність проти поглинання собою. Щоб запобігти вакууму, люди повинні піклуватися про молодше покоління і про те, який світ це покоління отримає в спадок. Спираючись на вищесказане, для проведення дослідження була розроблена анкета, що дає ряд переваг перед іншими методами проведення дослідження: репрезентативність, об'єктивність, інваріантність. Це повністю відповідає існуючим критеріям в психології, для проведення дослідження. Анкетування необхідно приміняти в тих випадках, коли необхідно виявити ставлення людей до особистих чи гострих дискусійних питань, або опитати велику кількість людей в порівняно короткі терміни. Анкета гарантує анонімність в більшій степені, чим всі інші методи, і тому опитувані можуть давати більш правдиві відповіді. Відповідно, використовуючи саме метод анкетування для проведення дослідження, ми отримаємо найбільш чесні відповіді, приймаючи до уваги, що питання мають інколи дуже інтимних та особисто значимих моментів в житті опитуваних людей. Основуючись на задачах, поставлених Хейвігхерстом та Еріксоном перед людьми середнього віку, була складена анкета для проведення дослідження на виявлення змін в поглядах на життя, дітей, сім'ї, своє «Я», роботу. По Хейвігхерсту задачі, які вирішують люди в середньому віці є: досягнення зрілої громадянської та соціальної відповідальності; досягнення цільового життєвого рівня; вибір підходящих способів проведення відпочинку; допомога дітям стати відповідальними і щасливими дорослими; посилення особистого аспекту подружніх відносин; прийняття фізіологічних перемін середини життя; взаємодія з старіючими батьками.

По Еріксону: відповідальність за стан суспільства, в якому будуть жити діти і онуки; відповідальність за збереження культури; піклування про близьких людей; продуктивна діяльність.

В анкеті питання 1-7 відповідають задачам, поставлені Хейвігхерстом; питання 8-13 - задачам, вказаними Еріксоном; питання 14-18 орієнтовані на виявлення кризи ідентичності. Варіанти відповіді: так, скоріше так, не знаю, скоріше ні, ні. Середній вік ( від 35 до 60 років) - це час вирішення задач, актуальних саме в цьому віці.

Анкета :

Ім'я ……………………………………………..

Вік ………………………………………………

Національність…………………………………

Освіта …………………………………………..

Сімейний стан, наявність дітей, онуків……….

Вважаєте ви себе відповідальною людиною в громадянській та соціальній сфері?

Ви досягли та підтримуєте цільовий життєвий рівень?

У вас є підходящі способи проведення відпочинку?

Ви допомагаєте дітям стати відповідальними та щасливими дорослими?

Ви щасливі в особистому аспекті, в шлюбі чи спільному проживанні?

Ви готові прийняти фізіологічні зміни свого організму?

Ви готові до нових взаємовідносин з вашими старіючими родичами?

Вас хвилює стан суспільства в якому будуть жити ваші діти та внуки?

Ви відчуваєте свою відповідальність за збереження нашої культури?

Для вас головне - це задоволення особистих потреб?

Часто у вас виникає почуття безнадійності та беззмістовності життя?

Ви здійснили задачі, поставлені вами в 20-30 років?

Ви релігійна людина?

Ви почуваєте себе відсталим від життя?

Ви не втратили інтерес до життя?

Вас часто буває нудно?

Ви часто відчуваєте себе втомленими?

Ви відчуваєте своє життя повноцінним?

2.2 Проведення дослідження та аналіз отриманих результатів

В анкетуванні прийняли участь 50 осіб чоловіків і жінок в віці від 36 до 56 років, що працюють на підприємстві ТГ ТОВ « Веркон-Агрус». Всі мають вищу освіту, дітей, сімейний стан на момент дослідження у всіх анкетуємих різний (в шлюбі, в розводі, повторний шлюб, але зв'язок з дітьми підтримують, приймають участь в їх вихованні). Максимальна кількість відповідей по 18 питанням по кожному варіанту - 900, мінімальна відповідно - 0.

Були отримані наступні результати

Повністю реалізували себе та не переживають кризи середнього віку - 27% опитуваних (241 відповідей по всім 18 питанням). Кількість людей, які повністю реалізували себе в цьому віці - це 47 % (424 відповіді). 12% опитуваних не повністю готові до реалізації себе в цьому віці та рішення поставлених перед ними задач (107 відповіді). Зовсім не готові до вирішення поставлених задач в цьому віці 14% (9% відповіли «скоріше ні», 5% відповіли «ні») опитуваних. Виходячи з задач, поставленими Хейвігхерстом і Еріксоном перед людьми середнього віку, можна встановити, що 74 % опитуваних (665 відповідей) не відчувають кризи середнього віку та кризи ідентичності, їх життя продуктивне та наповнене змістом. Інші 26% опитуваних так чи інакше зустрічаються з труднощами цього віку в силу будь-яких причин, таких як: занурення в свої проблеми, турботи, не участі в соціальному житті суспільства і в житті підростаючого покоління, нездатність прийняти фізіологічні зміни і ін. Виходячи з аналізу отриманих даних, можна зробити висновок, що задачі, поставлені Хейвігхерстом і Еріксоном потрібно використовувати при роботі з особами середнього віку в період переживання кризи.

Дослідження, що було проведено в даній курсовій роботі, дає зрозуміти, що особи, які знаходяться в середині життя так чи інакше повинні вирішити для себе, в чому сенс життя, що важливіше на даному етапі для них: щастя близьких людей або своє особисте. Що дасть більше задоволення життям: допомога іншим чи занурення в власні думки. Щасливішим є не той хто бере, а той хто дає, хто відчуває свою необхідність та незамінність для інших. Тільки приймаючи активну участь в житті рідних, суспільства людина може відчути своє життя наповнене змістом, не відчувати себе загубленим, відірваним від суспільства, реалізувати свій творчий потенціал, який є багатим та умудреним життєвим досвідом. Але також не потрібно упускати із виду те, що анкетування проводилося на малій вибірці, та в опитуванні приймали участь особи з вищою освітою, що могло відзначитися на отриманих відповідях. Виходячи з цього, подальшою перспективою дослідження може бути збільшення вибірки, запросити до участі осіб з різним рівнем освіти, різними професіями та спеціальностями, мрізниммсоціальниммстатусом.

Розділ III. Практичні рекомендації щодо з подолання кризи осіб середнього віку

Для подолання кризи в осіб середнього віку можна використовувати тренінг самопізнання та особистісного зростання. Основні завдання тренінгу: саморозуміння, саморегуляція, розуміння інших людей у ситуації спілкування, корекція неадекватних і придбаних нових, адекватних навичок спілкування. Принципові організації тренінгу: перший принцип - принцип добровільності. Всі учасники повинні самостійно приймати рішення про участь у тренінгу загалом і в кожній вправі окремо. Примус не дасть жодних результатів, бо особисті зміни можливі тільки завдяки внутрішній зацікавленості людини. Другий принцип - принцип діалогізації взаємин, тобто повноцінне міжособистісне спілкування між учасниками групи має бути засноване на взаємній повазі учасників, на їх повній довірі один одному. Третій принцип - принцип самодіагностики. Полягає у тому, що в першу чергу клієнт повинен сам усвідомити і сформулювати свою особистісну проблему, іншими словами, саморозкритися. Четвертий принцип - принцип інформованості. Кожен клієнт має право знати все, що з ним може статися на заняттях. Найбільш оптимальним віком для участі у тренінговій групі є вік від 35 до 40 років. Бувають закриті і відкриті групи. Більш продуктивно працюють групи з постійним складом 10-12 чоловік. Після набуття досвіду кількість учасників можна збільшити до 30 осіб. Тривалість занять повинна бути визначена на самому початку роботи групи. Найбільший ефект досягається на тренінгах тривалістю 40-60 хвилин. У приміщенні для тренінгу повинна бути можливість вільного переміщення, розташування учасників по колу. Робота психолога полягає в організації, методичному забезпеченні та проведенні тренінгу. Перший етап роботи - підготовка до тренінгу. Полягає він в бесіді, анкетуванні передбачуваних учасників тренінгу, вивченні їхніх документів, характеристик. Психолог також з'ясовує проблеми і побажання майбутніх учасників тренінгу. На основі попереднього вивчення складається список групи, розробляється програма, визначаються теми, а також час і місце заняття, підбираються аудіо- та відео записи, готується матеріал. Другий етап - проведення тренінгу. Методика проведення заняття може бути різна, але обов'язково будь-який психологічний тренінг має включати в себе рольову гру і групову дискусію. Третій етап - підведення підсумків. Первинне підведення підсумків відбувається в кінці кожного заняття. Полягає воно в оцінці самими учасниками своїх досягнень і відчуттів, в оцінці динаміки особистісного зростання кожного учасника тренінгу. Після кожного заняття психолог вносить до журналу свої спостереження, реєструє в ньому записи, що відбувається в групі, емоційний стан членів групи, записує теми, що порушені на заняттях, повинен оцінити внесок кожного в обговоренні. Підведення вторинних підсумків повинне відбуватися після завершення циклу занять. Психолог на основі своїх спостережень, анкет, тестів, перегляду відеозаписів тренінгу аналізує результати роботи кожного члена тренінгової групи. Таким чином, запропоновані практичні рекомендації, спрямовані на подолання кризи середнього віку з метою допомогти людям зрозуміти себе, стати впевненіше, налагодити відносини з оточуючими і подолати виниклу кризу. Звичайно, в цій сфері ще дуже багато напрямків для подальших досліджень. Проблема кризи середнього віку і виходу з неї, на сьогоднішній день - одна з найбільш перспективних і актуальних проблем психології.

Висновки

На основі аналізу наукових праць виявлено, що особи середнього віку в період переживання кризи потребують ціннісної підтримки. Особи потребують підтримки у самопізнанні і особистісному зростанні, саморозумінні, саморегуляції, розуміння інших людей у ситуації спілкування; потребують корекції неадекватних і придбання нових, адекватних навичок спілкування.

Психологічними особливостями осіб середнього віку при переживанні кризи є усвідомлення про втрату молодості, зменшення фізичних сил, зміна соціальних ролей, майбутнє викликає занепокоєння, емоціональний спад, заглиблення в самоаналіз. Виникають сумніви в правильності прожитого життя і розглядається як центральна проблема даного віку.

Специфік протікання кризи у осіб середнього віку згідно з дослідженням: повністю реалізували себе та не переживають кризи середнього віку - 27% опитуваних (241 відповідей по всім 18 питанням). Кількість людей, які повністю реалізували себе в цьому віці - це 47 % (424 відповіді).

12% опитуваних не повністю готові до реалізації себе в цьому віці та рішення поставлених перед ними задач (107 відповіді). Зовсім не готові до вирішення поставлених задач в цьому віці 14% (9% відповіли «скоріше ні», 5% відповіли «ні») мопитуваних.

Практичними рекомендаціями в подоланні кризи в осіб середнього віку: можна використовувати тренінг самопізнання та особистісного зростання. Методика проведення заняття може бути різна, але обов'язково будь-який психологічний тренінг має включати в себе рольову гру і групову дискусію.

Дослідженням було підтверджено гіпотезу: що при впливі на осіб середнього віку, що переживають кризу, психолог повинен користуватися знаннями про задачі перед особами середнього віку за Хейвігхерстомом та Еріксоном..В подальших дослідженнях цієї проблеми можна використати більшу вибірку (осіб різного віку та різним рівнем освіти).

Список використаної літератури

1. Возрастная психология ( Психология развития и возразтная психология). - М.:Гардарики, 2004. - 349 с.

2. Виготський Л.С. Питання дитячої психології. - СПб.: Союз, 2007. - 224 с.

3 . Гальперін П.Я. Введення в психологію. М. - Освіта, 2006. - С. 82-83

4.Динисова О.П.Психология педагогика: учеб. пособие / О.П. Динисова- М.: Флинта: МПСИ, 2008.-240с.

5. Ельконін Д.Б. Вибрані психологічні праці. - М.: АРТ-ПРЕС, 2005. - 850 с.

6. Ельконін Д.Б. Вибрані психологічні праці. - М.: АРТ-ПРЕС, 2005. - С. 268

7. Ельконін Д.Б. Вибрані психологічні праці. - М.: АРТ-ПРЕС, 2005. - С. 273

8. Єжова М.М. Робоча книга практичного психолога. - Ростов н / Д: Фенікс, 2007. - 315 с.

9. Крайг Г. Психологія розвитку. - СПб. Пітер, 2007. - 992 с.

10. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Дивуюся, злюся, боюся, хвалюся і радію. - М.: «Генезис», 2007. - 208 с.

11. Крайг Г. Психологія розвитку. - СПб. Пітер, 2007. - С. 153

12.Козубовский В.М. Общая психология и учеб. пособие для студ.

спец. “ Психология “ учреждений, обеспечивающих получение высш.обр./ В.М. Козубовский., ред. И.А.Фурманов, В.А.Янчук.- т-е изд- Минск: Амалфея, 2008-367с.

13. Мухіна В.С. Психологія дошкільника. Учеб. Посібник для студентів. / Под ред. Л.А. Венгера. - М: Освіта, 2005. - 239 с.

14.Немов Р.С. Психология: учеб. для студ. вузов, обуч. по непсих. спец./ Р.С.Немов. - М.: Юрайт.2011.-639с.

15. Немов Р.С. Психологія. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2007. - 608 с.

16.. Обухова Л.Ф. Вікова психологія. - М.: Вища освіта; МГППУ, 2007. - С. 268

17. Обухова Л.Ф. Вікова психологія. - М.: Вища освіта; МГППУ, 2007. - С.283-285

18.Реан А.А. Психология и педагогика/А.А. Реан, Н.В.Бордовская, С.И.Розум.- СПб. :Питер, 2006.-432с.

19Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб: Питер, 2007. - 820 с.

20. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб: Питер, 2007. - С. 318

21.Сергієнкова О.П., Столярчук О.А., Коханова О.П., Пасека О.В. Вікова психологія. Навч. посіб. - К.:Центр учбової літератури, 2012.-376с.

22. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 360 с.

23. Сапогова Є.Є. Психологія розвитку людини. - М.: Арт-Прес, 2006. - 460 с.

24. Столяренко Л.Д. Основи психології. - Ростов н / Д: Фенікс, 2007. - 671 с.

25. Столяренко Л.Д. Основи психології. - Ростов н / Д: Фенікс, 2007. - С. 635

26. Урунтаева Г.А. Дитяча психологія М.: Видавничий центр «Академія», 2006. - 368 с.

27. Филатов Ф.Р. Основы психологии: учеб. пособие- Ф.Р.Филатов.-М.: Дашков И.К., Ростов на Дону: Наука-Пресс, 2007.-656с.

Размещено на Allbest.ru