Аутогенне тренування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Аутогенне тренування

Підготував:

студент 21 групи

факультет романо-германської філології

Бартошик Володимир

Луцьк 2012

План

Вступ

1. Витоки аутогенного тренування

2. Вплив на фізіологічні процеси

3. Коли і в якій позі роблять вправи

4. Заняття самонавіювання

5. Техніка тренування

6. Формули мети

7. Недоліки аутогенного тренування

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У сучасному житті людина піддається багатьох негативних факторів, таким, як стрес, перевтома, і багато чого іншого, що негативно позначається як на фізичному, так і на психічному здоров'ї. Приблизно дві третини усіх захворювань мають повну або частково психічну природу. Через зростання навантаження на психіку, з одного боку, і в результаті зниження фізичних навантажень, з іншого боку, до психіки і всьому організму людини пред'являються більш високі, ніж раніше, вимоги. Сучасна людина зазнає великих навантажень, але багато хто з них, шкодять здоров'ю, створює сам. Він напружує себе і оточуючих, сам заганяє себе в стресові ситуації. Рано чи пізно стають наслідком хвороби. Не потрібно особливо пояснювати, які психологічні навантаження випадають на практикуючого психолога, і як важливо для нього зберегти своє здоров'я на благо і себе і своїх пацієнтів. Наслідком порушення сфери саморегуляції тут можуть стати синдром хронічної втоми, супроводжується безсонням, пригніченим настрій. Або психічного вигоряння - фізичний, емоційний і розумове виснаження - емоційне спустошення, деперсоналізація (цинізм до пацієнта), редукція професійних досягнень - свідомість неуспіху. А так само психосоматичні розлади. Робота із саморегуляції для психолога необхідна, можливо, у набагато більшою мірою, ніж для багатьох інших професій. Вона зачіпає чотириосновні сфери: 1) Емоційні процеси; 2) Інтроцепцію - тілесні процеси і відчуття; 3) Когнітивні процеси; 4) поведінкову сферу.

Психологу необхідно працювати з усіма сферами. Існує велика кількість технік у різних напрямках психології і тілесно - орієнтованої терапії, за допомогою яких можливе зняття напруги,негативних емоцій і відчуттів. Необхідні екстереорізація - висновок внутрішнього зовні (емоції, самооцінка, тілесні відчуття), децентрації --зміщення уваги з себе на що-небудь (наприклад на тварин), крім того існують численні техніки релаксації.

1. Витоки аутогенного тренування

Аутогенне (від греч.autos - сам і genos - виникає) тренування - метод самонавіювання, запропонований німецьким психотерапевтом І. Шульцем в

1932р. при цьому методі спочатку шляхом самонавіювання викликається відчуття ваги в тілі й у такий спосіб досягається стан м'язового розслаблення

- релаксації. Потім проводяться самонавіювання, спрямовані на різні функції організму. До 1910 року Шульц працював у Бреслау в користувалася великою популярністю клініці гіпнозу. Тут зародився його інтерес до тієї галузі науки, яка відома сьогодні під назвою психосоматичної медицини.

Вже в з'явилася в 1920 році роботу «Освіта шарів у гіпнотичною духовного життя »проглядається основна концепція аутотренінгу. Брали участь у його експериментах особи «з абсолютною регулярністю переживали в стані гіпнозу два стани: характерний тягар, особливо в кінцівках і характерної «теплоти». Тяжкість пов'язана з ослабленням тонусу стінок кровоносних судин. Звідси народилася думка викликати стан аутогіпноза шляхом самонавіювання відчуттів ваги в тілі. В 1932 році Шульц виставив на суд громадськості велику монографію «Аутогенне тренування, концентрована саморелаксація». За цим першим виданням послідували численні інші, а також переклади на інші мови.

Аутогенне тренування є методом саморегуляції психічних і вегетативних функцій. Тому вона не тільки знайшла лікувальне застосування, але й стала використовуватися в педагогіці, спорті, на промислових підприємствах.

З лікувальною метою аутогенне тренування може бути застосована в якості симптоматичного засобу для усунення різних оборотних порушень, у першу чергу у хворих неврозами. При лікуванні аутогенной тренуванням безсоння, пов'язаної з труднощами засипання, викликається стан спокою і релаксації. З цього стану хворий сам себе не виводить, і воно швидко переходить в сон. Особливо добре піддаються лікуванню порушення сну, викликані домінуванням у свідомості тих чи інших переживань. Здорові люди, які займалися аутогенним тренуванням,відзначають, що вона дозволяє їм, викликавши стан релаксації, швидко засипати навіть у несприятливому і незвичайній обстановці при наявності перешкод.

При станах тривожного очікування у хворих на неврози, емоційної напруженості, передопераційних заворушеннях, страху (невроз страху, фобії)викликається м'язова релаксація і проводяться систематичні самонавіювання (формули: «Я спокійний, завжди спокійний»). Таким чином вдається попередити,усунути або пом'якшити тривогу.

Аутогенне тренування застосовується як у груповій терапії, так і в індивідуальній роботі пацієнта під наглядом провідного тренування психолога, або самостійно.

Проте, тема нашої роботи - саморегуляція, тому групові методи ми розглядати не будемо. Зупинимося докладніше, як за допомогою аутогенного тренування повернути собі гарну форму.

2. Вплив на фізіологічні процеси

Стан м'язової релаксації і спокою, що виникає під час аутогенного тренування, супроводжується ослабленням тонусу не тільки поперечно-полосатої, але і гладкої мускулатури, а також зменшенням емоційної напруженості. У цьому відношенні аутогенне тренування може бути віднесена до методів релаксації (м'язового розслаблення).

Під час релаксації наступає деяке зниження артеріального тиску, уповільнення частоти пульсу (в середньому на 4-6 ударів за хвилину); дихання стає більш повільним і поверхневим. Стан релаксації характеризується легкої сонливістю, яка може переходити в сон. Дослідження електричної активності головного мозку показало, що на початку релаксації чітко виступає (-ритм. Надалі в одних випадках відзначається зниження електричної активності мозку, в інших - поява повільних хвиль різної частоти (від 2 до 7 в секунду) і амплітуди (від 25до 100мкВ). Вони були одиничними, любо йшли цілими серіями,з'являючись періодично. Під час самонавіювання (викликання уявлень тепла) відзначалася депресія фонового ритму, головним чином на початку самонавіювання.

Дифузний характер змін електричної активності, як під час релаксації, так і в момент самонавіювання, говорить про вплив ретикулярної формації. Релаксація, зменшуючи потік інтероцептивних імпульсів, веде до зниження реактивності гіпоталамуса і тим самим до зменшення емоційної збудливості.

Стан спокою і релаксації є гіпнотичним фазовим. У зв'язку зніж особливої сили набувають самонавіювання. Особливістю релаксації є те, що на викликана самонавіюванням і що при ній гіпнотичний стан може бути виборчим по спрямованості, завдяки чому можливий контроль за своїми переживаннями та здійснення подальших самонавіювання.

Можливість довільного зміни температури шкіри на кілька градусів за допомогою аутогенного тренування відзначає ряд авторів. Анестезія може бути викликана в 50% осіб, що займаються аутогенним тренуванням. Можна вчитися шляхом самонавіювання довільно прискорювати частоту скорочень серця,наприклад, з 68 до 144 за хвилину і сповільнювати її до 46 в хвилину.

За допомогою аутогенного тренування можна різко підвищити здатність до візуалізації уявлень. У стані релаксації іноді вдається викликати гіпермнезію. Так, випробувані змогли повністю згадати вірш,яке вчили в дитинстві, в той час як перед цим їм вдавалося згадати лише 1-2 рядки цього вірша. За допомогою аутогенного тренування можна навчитися занурювати себе в аутогіпнотичний стан, під час якого шляхом самонавіювання викликати автоматичну мову (глоссолалію) і автоматичне лист (переконуючи себе: «Моя рука пише сама собою, без моєї участі»), впливати на час простої реакції. Швидкий перехід від одного поясного часу в інше викликає необхідність перебудови циклічних ритмів організму (ритму сну - неспання, прийому їжі, фізіологічних відправлень). Було показано,що особи, які оволоділи технікою аутогенного тренування, можуть шляхом самонавіювання значно прискорювати і полегшувати перебудову цих циклічних процесів.

За допомогою аутогенного тренування можна навчитися прокидатися в строго заданий час. Іноді вдається шляхом самонавіювання виробити «сторожовий пункт »під час природного сну, що забезпечує можливість сприйняття мови. Під час аутогенной тренування можуть виникати деперсоналізаціонні переживання. Так, наприклад, одночасно з почуттям тяжкості може виникнути відчуття збільшення розмірів руки, при самонавіянні теплоти - відчуття чужості або відсутність кінцівки, іноді її збільшення, в стані каталепсії - почуття невагомості тіла. У ґенезі деперсоналізаційних переживань, цілком ймовірно, має значення зміна інтероцептивних відчуттів, пов'язаних з м'язовою розслабленням,зміною судинного тонусу і анальгезії, що виникають на тлі гіпнотичного фазового стану.

Досвід аутогенного тренування показав, що, для того, щоб вплинути на вегетативну функцію, не піддається довільній регуляції, дуже важливо тривалий час і багаторазово викликати уявлення, спрямовані на цю функцію. Тоді як би торує шлях від цього подання до вегетативних центрів, які регулюють цю функцію.

3. Коли і в якій позі роблять вправи

Шульц постійно вказує на те, що «тільки точний систематичний та методичний підхід забезпечить успіх методу в рамках його можливостей».

Вибрати найбільш сприятливий для себе час кожен може сам. Найчастіше останню вправу збігається з часом відходу до сну. Вечірнє тренування абсолютно необхідне. На початку курсу на першу вправу відводиться приблизно дві хвилини. До закінчення курсу можна присвячувати кожному з них вже за п'ять хвилин. Якщо до вправ додаються ще формули мети, то воно може тривати до десяти хвилин. При освоєнні аутотренінгу треба, як правило, робити вправи три рази на день. Якщо ви задоволені результатами, то можна автоматично переходити до підтримуючого режиму. Проте тренуватися треба хоча б раз на день. Зазвичай перші 3 тижня заняття тривають до1-2 хвилин не довше,наступні - 2-5 хвилин або трохи довше.

Вправи на розслаблення необхідно проводити у відповідній позі - Позі візника. Для її ухвалення треба в сидячому положенні випрямитися, розправити хребет і вільно осісти всім тілом. При цьому не можна допускати здавлення живота і нагинатися занадто далеко вперед. Голова вільно звисає на груди. Руки без напруги лежать на колінах. Вони неповинні стикатися, тому що це найчастіше заважає зосередитися і відволікає. Лікті злегка зігнуті, ноги трохи розсунуті. Гомілка становить з стегном кут близько 90 градусів, тобто ноги стоять на підлозі вертикально.

Очі закриті. Мова вільний і важкий, нижня щелепа вільно відвисає,але рот закритий.

Багатьом найбільше подобається вправлятися лежачи. Найпоширеніша поза при цьому - зручно лягти на спину і підкласти щось під голову, щоб вона була трохи піднята. Лікті тут також злегка зігнуті, долоні лежать на рівні стегон. Якщо хтось відчуває в цій позі тягнуть болі або незручність в області грудної клітини, можна покласти подушку під плечі. Ступні ніг у розслабленому стані повинні бути трохи розведені. Якщо вони спрямовані вертикально вгору, це свідчить про прихований напрузі. Зазвичай важче досягти результату, якщо весь час тренуватися в різних положеннях. До позі необхідно звикнути. Від уміння розслаблятися протягом дня залежить наше самопочуття. Людина, чиє тіло знаходиться у фізичному напруженні, закріпачене і душевно,і його взаємини із зовнішнім світом часто теж напружені.

4. Заняття самонавіювання

аутогенний тренування психолог саморегуляція

Думки, вистави, а ще більшою мірою формули цілі мають тенденцію втілюватися в життя. Таким чином, якщо ми відповідно до першої формули уявляємо собі, що «права (ліва) рука важка», то в ній настають зміни, симптоми яких згодом необхідно «зняти». Тут необхідно суворо дотримуватися вказівок Шульца. Навіть якщо ви взагалі нічого не відчули, зняття навіювання необхідно в будь-якому випадку. Формули зняття звучать так: «Руки напружені», або: »розігнути і зігнути руки», «Глибоко зітхнути»,

«Відкрити очі».

При цьому треба енергійно зігнути і розігнути руки. Мабуть, достатньо просто напружити і розслабити кілька разів м'язи почергово на обох руках. Дія буде те ж саме, що і при згинанні і розгинанні рук. Зняття діє гірше, якщо спочатку відкрити очі, а потім напружити м'язи рук і глибоко подихати. У цих випадках може тривалий час відчуватися тяжкість і оніміння рук. Деякі учасники курсів повідомляли, що відчуття тяжкості зберігається протягом декількох годин або навіть днів. Аналіз показав, що зняття навіювання було вироблено не правильно. Чим рішучіше, енергійніше і ретельніше проводиться зняття, тим ефективніше вихід з аутогенного занурення. Якщо ви заснули під час виконання вправи в ліжку, то зняття не потрібно.

Аналогічним чином йде справа, якщо вам в процесі виконання вправ вдома щось завадило, наприклад, дзвінок у двері або телефон. У цьому випадку людина переживає короткий шок, який робить непотрібним зняття навіювання.

5. Техніка тренування

Кожне тренування починається з зосередження на спокої, яке відомо з усіх видів медитації. Всі методики розслаблення починаються з налаштування на спокій, яка не є сама по собі вправою аутогенного тренування і яку Шульц називав «целеуказующей інтермедією».

Мета: 1. Звуження свідомості, фільтрація зовнішніх відчуттів, придушення внутрішніх подразників (уривків думок).

2. Заспокоєння.

Формула звучить так:

«Я абсолютно спокійний» (1-2 рази) Якщо ви перед тренуванням нервували чи були порушені, то рекомендується така формула:

«Я абсолютно спокійний і розслаблений» 1-4 рази.

Слід вибрати одну з формул і спробувати уявити її собі як можна наочніше. При цьому необхідно уявляти, що бажане спокій вже настав. Необхідно бути уважним, не дуже спостерігати за своїм станом і не намагатися оцінювати свої успіхи. Ніжно вести себе пасивно,не включаючи волю.

У процесі тренування потрібно буде послідовно опанувати шістьма вправами. Оволодіння кожним з них займає 10-14 днів, тобто все для оволодіння технікою буде потрібно близько 2-3 місяців. Після цього бажано самостійно продовжувати тренування хоча б по одному разу в день ще протягом 4-6 місяців, щоб досконало оволодіти технікою і бути здатним швидко, автоматично, в будь-якій обстановці вплинути на відповідну функцію організму.

Вправа 1. - Викликання відчуття тяжкості.

Подумки повторюють без жодної напруги формулу:

1). «Права (у лівші - ліва) рука важка» - 6 разів

2). «Я абсолютно спокійний» - 1 раз.

Іноді для контролю можна спробувати трохи підняти руку, щоб переконатися в появі відчуття тяжкості. Вправа повторюють 10-14 днів.

Після перших 4-6 днів вправ відчуття тяжкості в руці стає все більш виразним. Далі воно поширюється на обидві руки, на обидві ноги і,нарешті, на все тіло. Тоді відповідно вселяють собі: «Обидві руки ... обидві ноги ... все тіло стало важким ». Коли освоєно першу вправу, тобто вдається викликати відчуття тяжкості, переходять до другого.

Вправа 2 - викликання відчуття тепла.

Подумки повторюють:

1). «Тіло тяжкий» (викликається відчуття тяжкості і м'язового розслаблення) - 1-2 рази

2) «Я абсолютно спокійний» - 1раз

3) «Права (ліва) рука тепла - 5 разів.

В процесі тренувань, у міру того як відчуття тепла виникає під другий руці, далі в ногах і потім у всьому тілі, переходять до формул «обидві руки теплі»,« руки і ноги теплі »,« тіло тепле ». Вправа вважається засвоєним, коли відчуття тепла викликається легко і чітко.

Вправа 3 - регуляція ритму серцевої діяльності.

Викликається відчуття важкості, спокою, тепла, як у вправі 2

(одноразове повторення відповідної формули). Потім подумки 5-6 разів повторюють формулу: "Серце б'ється спокійно і могутньо». Попередньо рекомендується навчитися подумки вважати серцебиття. Якщо цього уміння немає, то при виконанні вправи перші дні рекомендують класти праву руку на область серця, щоб відчувати серцевий поштовх (під лікоть руки підкладається подушечка, щоб рука лежала вище). Вправа вважається засвоєною, коли вдається впливати на ритм серцевої діяльності.

Вправа 4 - регуляція дихання.

Викликається відчуття, що з'являється при виконанні вправ 1-3, --тяжкості, спокою і т.д. потім подумки 5-6 разів повторюють формулу: «дихання спокійне »або, щоб підкреслити, що акт дихання протікає при цьому автоматично, без напруги, можна застосувати формулу: «дихається спокійно».

Вправа 5 - вплив на органи черевної порожнини.

Зауважує, що сонячне сплетіння знаходиться приблизно на середині відстані між нижнім краєм грудини і пупком. Викликаються такі ж відчуття, як при виконанні вправи 1-4. потім подумки 5-6 разів повторюють формулу: «Сонячне сплетіння тепле, випромінює тепло». З появою виразного відчуття тепла в епігастральній області вправа вважається засвоєним.

Вправа 6 - викликання відчуття прохолоди в області чола.

Спочатку викликаються відчуття, що відповідають описаним 5 вправ.

Потім 5-6 разів подумки повторюють формулу: «Лоб приємно прохолодний» або «лоб злегка прохолодний »(не холодне!). вправа засвоєна, коли ви навчитеся викликати виразне відчуття легкої прохолоди в області чола.

Вправа для шиї та потилиці.

Зустрічаються випадки, коли позбутися від головного болю шляхом виконання вправи для голови не вдається або важко. Вже Шульц радив в цьому випадку впливати на потилицю. Він розглядав вправа для шиї і потилиці як альтернативу вправі для голови. Однак, оскільки болі в потилиці зустрічаються дуже часто, можна розглядати цю вправу як сьому стадію аутотренінгу, а іноді і робити його перед вправою голови.

Його мета - шляхом створення відчуття тепла позбавитися від напружень у задньої частини голови і таким шляхом ліквідувати біль у потилиці.

Формула навіювання може звучати в такий спосіб:

«Шия і потилицю розслаблені, м'які і приємно теплі» або «Потилиця розслаблена, м'який і теплий (наче хтось там дихає) », або« лоб приємно прохолодний, голова легка і ясна, потилицю приємно теплий ».

Не слід плутати: чоло завжди приємно прохолодний, а потилицю і шия, навпаки, завжди м'які і теплі. Більшість головних болів вдається зняти шляхом вправи для потилиці, однак при сильних болях цю вправу доводиться робити довше, ніж звичайно, часом до однієї години.

Коли те, чи інша вправа гарна освоєно, довгі формули самонавіювання заміняються короткими: «спокій», «тягар», «тепло», «Серце і дихання спокійне», «сонячне сплетіння тепле», «лоб прохолодний». Після закінчення вправ сидять спокійно, перші 2 тижні тренувань 30-60секунд, надалі - довше (скільки захочеться). Після цього завжди дають «відбій» - зняття навіювання було описано нами вище.

Перші тижні сеанси краще проводити в тиші, при неяскравому світі,наступні - при нерізко шумі, з тим щоб звикнути зосереджуватися вбудь-якій обстановці (сеанси можна проводити під час їзди в автобусі або поїзді).

Ці шість вправ Шульца належать до «нижчому щаблі» аутогенного тренування, що дозволяє вибірково впливати на деякі вегетативні і психічні процеси. До «вищого ступеня», або аутогенної медитації (самоспогляданню), він відносить вправи, спрямовані на викликання стану нірвани зі здатністю до довільної яскравою візуалізації уявлень, а також різноманітного сновідного розщеплення свідомості, під час якого займається сам собі задає питання й одержує відповіді у вигляді сновідних образів. До них, на його думку, можуть переходити ті,хто не менше 6-12 місяців займався аутогенним тренуванням. Ці вправи не знайшли широкого терапевтичного застосування, але так само гарні для саморегуляції.

6. Формули мети

Успіхи тренуються в значній мірі залежать від, так званих, формул мети. Ми схильні натхненню. Все, що проникає в підсвідомість, може знову спливти у вигляді бажання. Свідомість не має до цього ніякого відношення. Навіювання в кінцевому рахунку - це завжди самонавіювання. Це відноситься і до гіпнозу. Ми можемо знизити активність кори мозку, коли за допомогою аутотренінгу занурюємося в себе і особливо в період, що безпосередньо попередній засипанню, як рекомендують багато методик, що беруть свій початок від Шульца. При цьому ми автоматично приходимо в стан зміненого уваги, яка називається гіпноідним і має деякі схожі риси з гіпнозом. Сильні ж мотивування (мотивовані цілі) іноді роблять вплив і без великої підготовки.

Формули цілі в аутотренінг дуже схожі з пост гіпнотичними навіюваннями. Він дійсно може мати «гіпнотичною силою» і при вмілому використанні можуть надавати майже такий же вплив, як і постгіпнотичні навіювання. Шість основних вправ гармонізують функції органів тіла. Тим же,хто ще не цілком задоволений своїми успіхами в аутотренінг, можна з великою користю використовувати силу своїх уявлень за допомогою самонавіювання. Для цього необхідно користуватися формулами мети.

У цілому для закріплення формул навіювання краще всього використовувати вечірнє тренування перед сном. Як тільки організм починає «перемикатися» в інший режим, достатньо тільки сказати собі: «Спокій - вага - тепло - серце і дихання спокійні і рівномірно --по сонячного сплетіння (по тілу) розливається тепло - лоб приємно прохолодний», а потім від 10 до 30 разів з максимальною інтенсивністю вселяти собі формули мети. Вони повинні бути буквально «вбиті» в підсвідомість, щоб потім могли з його глибин надавати потрібну дію. Чим глибше ми занурюємося в себе, чим більше відключається від зовнішніх подразників, тим краще вкорінюються в мозку формули мети.

Тут залишається великий простір для індивідуальності. Укоріненню навіювань в підсвідомість може сприяти проголошення формул цілі у фазі видиху. Деякі з'єднують цей процес з серцебиттям, вимовляючи з кожним ударом серця один склад формули. Якщо під час вправи вам, наприклад, заважає шум, то можна промовляти формулу скоромовкою. Це дозволяє краще сконцентруватися. Дієвість формули злегка послаблюється, але вона все-таки присутня. Ще Фрейд вказував на те, що постійне повторення може служити гарним засобом, щоб запровадити щось в підсвідомість. Не обов'язково після короткої перерви у тренуваннях повторювати всі основні вправи з самого початку. Часто достатньо перед формулою мети повторити: «Спокій - вага - тепло і т.д.», щоб автоматично спрацював рефлекс. Більше того, ті, хто постійно роблять вправи в одному і тому ж місці, помічають, що досить прийняти звичну для тренування позу, щоб проявився потрібний ефект.

В цілому можна порекомендувати протягом одного тренування вселяти собі тільки одну формулу мети. Найважливіше, щоб був сильний мотив. Крім того, формула мети повинна бути короткою і мати по можливості позитивну форму.

Однак ще Шульц неодноразово вказував на те, то користь можуть приносити і заборони, і заповіді. Формули цілі повинні відповідати особливостей особистості. З цим тісно пов'язана й вимога, щоб формула мети відповідала ситуації. Таким чином, її іноді можна видозмінювати навіть під час тренування.

Ритмічно побудовані формули, як правило, запам'ятовуються краще. Є істотна різниця між фразами «Я сплю вночі міцно і спокійно» і «вночі я сплю міцно й спокійно». Ритмічно побудована фраза діє інтенсивніше і дозволяє краще сконцентруватися. Це ж відноситься і до римованим формулами. Ще дієвіше можуть виявитися формули, побудовані за принципом алітерації, наприклад, «слово стає силою». Після закінчення вправи з формулами мета така фраза вимовляється в кінці 3-5 разів.

7. Недоліки аутогенного тренування

Недоліком методу є те, що потрібно значний час для його здійснення. Діти до 10 років зазвичай не можуть освоїти цю методику. Доцільно застосовувати в комплексі з аутогенним тренуванням інші методи. Можуть бути використані мотивоване самонавіювання, релаксаційна гімнастика та інші.

Висновок

За словами Шульца, від аутогенного тренування можна очікувати користі в випадку всіх станів, що мають функціональний і реверсивний характер.

Скрізь, де є вегетативні розлади, де необхідно змінити життєві звички, згладити афекти, аутотренінг зарекомендував себе як корисний засіб.

Як ми бачимо, для саморегуляції це гарний метод, він хороший ще й тим,що зачіпає як тілесну, так і емоційну сферу. З його допомогою можна розслабитися, зняти стресовий стан або до такого, зняти агресивність, поліпшити сон, швидко відпочити за короткий час, позбутися шкідливих звичок і багато іншого. Крім того метод аутогенного тренування з успіхом використовується і в терапевтичних цілях. Гарні результати при лікуванні невротичних станів, багатьох психосоматичних симптомів, допомога в реабілітації після інфарктів, стенокардії та багатьох інших захворюваннях.

Список використаної літератури

1. А. М. Свядощ «ПСИХОТЕРАПІЯ» Пітер 2000

2. Ханнес Ліндеман «АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ» Мінськ. 2000

Размещено на Allbest.ru