Масова комунікація як різновид людського спілкування безумовно має певними специфічними особливостями, які накладають свій відбиток на процес спілкування, і з його структурні компоненти. Як і будь-якому вигляді спілкування, тут можна виділити такі компоненти:

комунікатор, тобто той, хто це каже, хто повідомляє інформацію;

аудиторія (реципієнти), тобто ті, кому кажуть, кому повідомляють інформацію;

повідомлення - що став саме кажуть, сама інформація;

канал, тобто технічне засіб, з допомогою якого здійснюється передача повідомлення.

Слід сказати особливу роль каналу до засобів масової комунікації, оскільки саме опосередкованість спілкування технічними засобами задає, визначає основні специфічні особливості масової комунікації як різновиду людського спілкування[1].

У чому суть цих особливостей і чого вони визначаються саме опосередкованістю спілкування технічними засобами? Тут, по-перше, слід зазначити те що, що використання технічних засобів передачі перетворює людське спілкування в масове, оскільки це дозволяє одночасно включати у процес спілкування величезних мас людей найрізноманітніші соціальні групи і спільності. Це спричиняє з того що засобами масової комунікації фактично спілкуються непоодинокі люди й не окремих осіб, а чималі соціальні групи. Інакше висловлюючись, масова комунікація - це передусім спілкування великих соціальних угруповань з усіма звідси соціальними і психологічними наслідками.

Міжгрупове спілкування багатьма суттєвими параметрами відрізняється від міжособистісного, хоч і найбезпосереднішим чином із нею пов'язане. Адже міжгрупове спілкування фактично реалізується у основному через міжособистісне спілкування представників окремих груп наприклад національних, демографічних та інших., а масової комунікації воно здійснюється через індивідуальну презентацію повідомлень імежличностную форму сприйняття. Опис масової комунікації як особливої форми соціального взаємодії, що реалізується через контакт індивідуальної й суспільної свідомості, можна, з погляду, адресувати його й інших форм міжгрупового спілкування.

Не ставлячи своїм завданням розгляд всіх соціально-психологічних характеристик міжгрупового спілкування, обмежимося аналізом специфіки міжгрупового спілкування умов масової комунікації. Підхід до неї не як до спілкування суспільства взагалі з окремими членами чи малими групами всередині його, бо як до спілкування великих соціальних груп є у літературі дуже рідко, причому без докладного пропрацювання. Разом про те даний підхід дає можливість краще зрозуміти соціально-психологічні особливості масової комунікації з допомогою віднесення їх до системи міжгрупових соціально-психологічних явищ. У той самий час конкретний аналіз масової комунікації з цих позицій може призвести до розробці проблем міжгрупового спілкування ширшому плані.

Однією з відмінних рис масової комунікації, що з меж группового характеру цього виду спілкування, є його яскраво виражена соціальна направленість [2]. Якщо міжособистісне спілкування залежно від цієї ситуації може або соціальну, абоиндивидуально-личностную спрямованість, то масової комунікації - це соціально-орієнтоване спілкування, у якій би персоналізованій формі воно не поставало, оскільки це завжди повідомлення задля однієї конкретної людини, а великих соціальних груп, для маси людей.

Технічні кошти дають людям можливість передавати колосальні обсяги інформації. Здійснення цього процесу немислимо без належної організації та управління. Інакше висловлюючись, спонтанно, стихійно неможливо збирати цю інформацію, ні обробляти її, ні забезпечувати її розповсюдження. Отже, використання технічних засобів призводить до того, що спілкування за умов масової комунікації обов'язково носить організованого характеру. На противагу міжособистісному спілкуванню, де, залежно від обставин присутні і стихійні, спонтанні, і організованих форм, масова комунікація неспроможна існувати поза організованих форм, хіба що різноманітні вони були б.

Діяльність засобів масової комунікації організується і управляється спеціальними установами - редакціями газет, радіо, телебачення, інакше кажучи, суспільні інститути, які у остаточному підсумку реалізують інтереси тій чи іншій соціальної групи, і соціальні інтереси правлячих класів суспільства. У цьому вся інституціональному характері масової комунікації також знаходить відбиток те що, що масова комунікація є сутнісно спілкуванням великих соціальних груп.

Наступна важливо масової комунікації у тому, що через опосредкованість технічними коштами ній відсутня прямий, безпосередній контакт комунікатора і аудиторії. Інакше висловлюючись, до засобів масової комунікації відсутня безпосередня зворотний.

Ми виявляємо тут прояв діалектичного протиріччя: подолання часу й простору буває у масової комунікації з допомогою втрати однієї з найцінніших якостей міжособистісного спілкування, саме можливості відразу у процесі спілкування побачити, почути і зрозуміти безпосередню реакцію партнера зі спілкування на слова і поведінку.

Чому ж такий важливий ця безпосередня зворотний для людського спілкування? Вона потрібна передусім на досягнення порозуміння. Побачивши за реакцією партнера, чи розуміє він повідомлення, згоден він з нею, комунікатор може у ході спілкування скоригувати своє повідомлення, роз'яснити незрозуміле, використовувати додаткових аргументів, тобто зробити своє повідомлення переконливішою і дієвим. У разі масової комунікації комунікатор позбавлений такої можливості. За всього досконало технічних засобів комунікатору неможливо у свого виступи побачити одночасно сотні, тисячі, або навіть мільйони своїх читачів, слухачів і телеглядачів. Він залишається єдина можливість: представляти свою аудиторію лише подумки.

Не скажеш, що у масової комунікації взагалі немає якась зворотний. Вона, безумовно, є. У окремих спеціальних радіо - і телепередачах "прямого ефіру" комунікатор має нагоду отримати безпосередню зворотний зв'язок від окремих реципієнтів у процесі передачі у основному у вигляді телефонних дзвінків до редакції чи показу телекадрів зі своїми питаннями та репліками. Однак загалом обсязі програм дуже не багато й можливості цих передач обмежені. З багатотисячної аудиторії у прямій ефір практично вийти лише окремі реципієнти, які зовсім необов'язково адекватно представляють всю аудиторію. Отже, що така зворотний за її значимості має дуже обмежений характер, і не можна вважати типовою для масової комунікації. Основний тут є відстрочена зворотний, тобто та, що має місце над процесі спілкування комунікатора з аудиторією, а лише по закінченні передачі чи прочитання повідомлення.

Слід зазначити і цю особливість спілкування за умов масової комунікації, як підвищену вимогливість до дотримання норм спілкування. Це диктується тим, що передані повідомлення мали бути зацікавленими максимально чіткими та зрозумілими найширшої аудиторії. З іншого боку, відсутність безпосередньої зворотний зв'язок, зазвичай, дає можливості відразу помітити й виправити допущену обмовку чи помилку.

Коммуникатор стоїть у масової комунікації хіба що колективний характер. Це, по-перше, тим, що у спілкуванні великих соціальних груп, ніж, власне, є масова комунікація, кожен комунікатор, усвідомлює він чи ні, об'єктивно виступає тільки й й не так від імені, як від імені групи, яку представляє.

Величезні розміри аудиторії та соціальна спрямованість масової комунікації настійно вимагають здобуття права комунікатор за всієї своєї індивідуальності суворо дотримувався прийняті даному суспільстві норми спілкування. Необхідність обліку перелічених особливостей масової комунікації призводить до того, що у підготовці повідомлення до виходу друком беруть участь як сам комунікатор, а й багато працівників редакцій. Їх завдання у тому, щоб відредагувати, тобто впорядкувати повідомлення комунікатора: а, по змісту про те, аби він відповідав соціальним інтересам тих груп чи верств, які мають даний орган масової комунікації, і б) формою - щоб повідомлення комунікатора відповідало мовним нормам, і навіть специфічним вимогам відповідного технічного каналу, оскільки з канал вимагає своєї стилістики.

Дуже своєрідна до засобів масової комунікації і аудиторія. Передусім треба сказати такі суттєві характеристики аудиторії, як його величезні розміри і неорганізований, стихійний характер [3]. Звідси випливає невизначеність її кордонів Шотландії й величезне розмаїтість соціального складу. Комунікатор під час підготовки й передачі повідомлення будь-коли може точно знати, який розмір його аудиторії та з кого плані вона складається. Це йому аудиторію анонімної, що створює йому чимало складнощів.

Інша важлива особливість аудиторії у тому, зараз сприйняття повідомлення ця аудиторія роз'єднана найчастіше на невеликі групи. Повідомлення масової комунікації "не стукаючи" входить у будь-який дім, та його сприймають, зазвичай, у сімейному колі чи дружньому колі, знайомих - і т. буд., причому ці групи можуть бути як поруч, щодо одного місті, і за десятки тисячі кілометрів друг від друга.

Що ж до повідомлень масової комунікації, їх насамперед характеризують такі ознаки, як публічність, універсальність (включення до них найрізноманітнішої інформації), соціальна актуальність (актуальність змісту для великих соціальних груп), і навіть періодичність інформації.

Опосередкованість спілкування технічними засобами надає масової інформації, як б односпрямований характер, тобто тут комунікативні ролі комунікатора і аудиторії у процесі спілкування залишаються у основному незмінними (на відміну міжособистісного спілкування обличчям до обличчя, де звичайно під час розмови відбувається почергова зміна цих ролей).

комунікація комунікативне послання масова

Величезні і всі зростаючі потоки повідомлень, переданих різними засобами масової комунікації, роблять процес сприйняття, розуміння з оцінкою їх усіх складнішим. Разом про те, як цілком слушно підкреслюють багато дослідників, із ускладненнями структури зовнішнього світу, з прискоренням які у ньому процесів людина весь більше залежить від масової комунікації, що створює йому свого роду "другу реальність". Усе це призводить до таку особливість масової комунікації, як його "двоступінчастий характер".

Велику роль масової комунікації грають процеси сприйняття, тобто перцептивная сторона спілкування. Специфіка цих процесів тут полягає насамперед у тому, що феномени міжгрупового сприйняття можуть бути і безпосереднього взаємодії представників цих груп. Так "друга реальність", що створює масова комунікація, в психологічному плані хіба що заміняє досвід безпосереднього взаємодії з інших спільностей і тим самим опосередковує процеси міжгрупового сприйняття зі спілкуванням великих соціальних груп. Далі, через брак безпосередньої зворотний зв'язок комунікатор позбавлена можливості сприймати своїх реципієнтів у процесі спілкування. З іншого боку, у низці каналів масової комунікації реципієнти можуть будувати висновки про комуникатора або тільки за текстом повідомлення (газет і журналів, зазвичай, не публікують портретів авторів текстів), або тільки за текстом і голосу комунікатора (радіо). Лише телебачення більшою мірою наближає умови спілкування до міжособистісному, коли можна й побачити й чути комунікатора, але також процес спілкування залишається переважно однонаправленим. Предметом соціально-психологічних досліджень перцептивного боку масової комунікації виступають відповідно процеси та структура сприйняття текстів повідомлень, особистості комунікатора, соціально-психологічних характеристик аудиторії.

Дуже своєрідно проявляється у масової комунікації і зміцнити взаємодію комунікатора і аудиторії, тобто інтерактивна сторона спілкування. Через опосередкованість технічними засобами комунікатор і аудиторія немає тут безпосереднього контакту. Це може створити враження, що у масової комунікації ми маємо справу лише з одностороннім впливом, а чи не взаємодією, що саме неможливо говорити про інтерактивною боці спілкування як що фіксує як обмін знаками, з яких змінюється поведінка іншого партнера, а й організацію співдії, дозволяють групі реалізувати деяку загальну на її членів діяльність. Разом про те, з погляду, проявом інтерактивною боку спілкування до засобів масової комунікації вважатимуться наявність відстроченою зворотний зв'язок, головним чином вигляді відгуків аудиторії тих чи інші повідомлення, і навіть відповідних дій у відповідь "колективних комунікаторів" (авторів, редакторів, редколегій тощо. буд.). Інакше висловлюючись, до засобів масової комунікації окремі фази взаємодії комунікатора і аудиторії роз'єднані у просторі і часу, але де вони реально існують.

Беручи участь у зворотний зв'язок, реципієнти хіба що вносять свої індивідуальні і групові вклади в вдосконалення масової комунікації як масово-комунікативної діяльності, наприклад, у поліпшення виконання нею своїх соціальних і соціально-психологічних функцій. З іншого боку, інтерактивну бік масової комунікації можна побачити, з погляду, у тому, що вона створює широкі змогу взаємодії різних великих соціальних груп лише на рівні спілкування, але це може у своє чергу створювати передумови їхнього взаємодії на діяльному рівні у різні форми, наприклад як-от участь у різноманітних соціальних рухах, політичні заходи тощо. буд. Предметом соціально-психологічного дослідження тут може бути аналіз зворотний зв'язок від аудиторії та реагування її у комунікатора.

Інтерактивна сторона масової комунікації стає особливо значимої саме за умов соціалістичного суспільства, демократії та гласності, де ставлення засобів до аудиторії знаменує собою можливість й реальність діалогу, заснованого на ідеях соціальної рівноправності і визнання корінних інтересів трудящих, і де аудиторія виступає не як "пасивний одержувач" інформації, бо як активний партнер зі спілкування, зацікавлений у рішенні

як особистих, а й великих громадських проблем.

Усі три боку масової комунікації (інформаційна, перцептивна і інтерактивна) тісно взаємопов'язані.

Зміст соціальних функцій масової комунікації визначається конкретними соціально-економічними умовами і насамперед від інтересів тих класів, тих соціальних груп, які володіють засобами масової комунікації.

При класифікації конкретних соціальних функцій масової комунікації дослідники у різних поєднаннях зазвичай виділяють наступні: [4]

поширення знання дійсності, інформування,

соціальний контроль і управління,

інтеграція суспільства та його саморегуляція,

формування суспільної думки,

ідейно-виховна функція,

реалізація соціальної активності членів товариства,

функція поширення культури,

функція розваги.

Крім вищезгаданих виділяється ще функція зв'язок між різними соціальними групами у суспільстві, яка називається "комунікативної". Здається, що це функція, яку, мабуть, точніше можна як "функцію міжгрупового зв'язку", є дуже важливою, особливо у плані підходи до масової комунікації як до спілкування великих соціальних груп.

Потреби суспільства мають об'єктивного характеру тобто де вони залежить від бажань, настроїв, поглядів людей. Проте масова комунікація є спілкуванням соціальних груп, які з живих реальних людей, наділених розумом, волею, почуттями, бажаннями. Через це члени суспільства мають певними суб'єктивними, тобто психологічними, потребами, та масове комунікація, щоб виконати свої соціальні функції, неспроможна нехтувати цього. Інакше повідомлення, передані засобами масової комунікації, можуть бути або не зрозумілі, або прийнято аудиторією.

Отже, під час аналізу масової комунікації правомірно казати про двох лавах функцій: соціальних і психологічних, де адекватний облік психологічних функцій є необхідною передумовою для реалізації масової комунікацією своїх соціальних функцій.

Важливість психологічних функцій масової комунікації відчувають та соціологи. Серед "елементарних функцій" масової комунікації спеціально виділяється функція створення конкретного емоційно-психологічного тонусу. Закономірно звернення до окремим соціально-психологічним аспектам масової комунікації, коли досліджується функціонування засобів масової комунікації на особистісному рівні. У багатьох розробок про функції масової комунікації взагалі немає зв'язок між потребами індивіда (групи) і розглянутими функціями.

На думку, проблема соціально-психологічних функцій масової комунікації і лобіювання відповідних потреб аудиторії заслуговує самостійного теоретичного і емпіричного дослідження. Для їх виділення, тож класифікації з першого наближенні доцільно використовувати систему відносин індивіда (чи групи) до суспільства, до групи, до іншого індивіду і перед самим собою. І тут варто виокремити такі соціально-психологічні функції масової комунікації:

1. Функція соціальної орієнтування й у формуванні суспільної думки

2. Функція афіліації (індивід - група)

3. Функція контакту з іншим людиною

4 Функція самоствердження

Соціологічні дослідження масової комунікації спрямовані здебільшого на виявлення об'єктивних аспектів її функціонування (наприклад, соціальні функції, передусім ідеологічні і політичні, виконання засобами масової комунікації соціального замовлення тих чи інших класів та соціальних груп, соціально-політичний аналіз власників засобів масової комунікації, кількісний і соціальний склад аудиторії та т. буд.).

Психологічні ж дослідження масової комунікації містять аналіз суб'єктивних аспектів масової комунікації. Тут можна назвати два рівня аналізу: загальнопсихологічний і соціально-психологічний.

Вона має працювати з психологічними процесами і явищами, властивими хіба що людині "взагалі", незалежно з його соціального статусу. Дуже перспективними тут видаються психосемантичні дослідження масової комунікації, що аналізують її як форму породження, побутування й масового звернення значень, символів, як специфічну форму відображення світу, що задає певні особливості сприйняття, мислення та спілкування.

Размещено на Allbest.ru