Свідомість і самосвідомість
Історичний розвиток свідомості в людини. Структура свідомості як вищого ступеня розвитку психіки, її компоненти. Особливості взаємодії свідомості й підсвідомості. Два стани свідомості: сон та активність. Проблема свідомості з точки зору науки й філософії.
| Рубрика | Психология |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.04.2013 |
| Размер файла | 58,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Тема: Свідомість і самосвідомість
Зміст
- Вступ
- 1. Історичний розвиток свідомості у людини
- 2. Структура свідомості
- 3. Свідомість як вища ступінь розвитку психіки
- 4. Взаємодія свідомості та підсвідомості
- 5. Стан свідомості. Роль сну
- 6. Проблема свідомості з точки зору науки і філософії
- 7. Про дві концепції щодо розгляду проблем свідомості
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Першою передумовою людської свідомості був розвиток людського мозку. Але сам мозок людини і взагалі його природні особливості - продукт історичного розвитку. У процесі становлення людини чітко виступає основний закон історичного розвитку людської свідомості. Основний закон біологічного розвитку організмів, який визначає розвиток психіки у тварин, полягає в положенні про єдність будови і функції. На основі змінюється в ході еволюції образу життя організм розвивається, функціонуючи; його психіка формується в процесі його життєдіяльності. Основний закон історичного розвитку психіки,свідомість людини полягає в те, що людина розвивається, працюючи: змінюючи природу, він змінюється сам; породжуючи у своїй діяльності - практичної і теоретичної - предметне буття олюдненої природи, культури, чоловік разом з тим змінює, формує, розвиває свою власну психічну природу. Основний принцип розвитку - єдність будови і функції - отримує стосовно до історичного розвитку психіки своє класичне вираження в одному з основних положень марксизму: праця створила саму людину; він створив і його свідомість. У процесі творення культури духовні здібності людини, його свідомість не тільки виявлялися, але й формувалися. Необхідні для створення людської - матеріальної і духовної - культури вищі форми людської специфіки людських форм трудової діяльності, свідомість є і її продуктом.
Свідомість - це відтворення людиною ідеального образу своєї діяльності та ідеального представництва в ній позицій інших людей. Свідомість - рефлексія суб'єктом дійсності, своєї діяльності, самого себе. Свідомість є свідомість у тому сенсі, що індивідуальна свідомість може існувати тільки за наявності суспільної свідомості і мови, що є його реальним субстратом. Свідомість не дано споконвічно і породжується не природою, а суспільством.
свідомість самосвідомість підсвідомість психіка
Свідомість є вищим рівнем відображення людиною дійсності, її психіку розглядають з матеріалістичних позицій, і власне людською формою психічного початку буття, якщо психіку трактують з ідеалістичних позицій. В історії психологічної науки свідомість стало запеклій проблемою, яку до цих пір не вдалося вирішити з матеріалістичних або ідеалістичних позицій, на шляху її матеріалістичного розуміння виникало безліч найскладніших питань. Саме з цієї причини свідомість, незважаючи на найважливіше значення цього явища в розумінні психології і поведінці людини, до цих пір залишається одним з найменш розібраних.
Незалежно від того, яких філософських позицій дотримувалися дослідники свідомості, з ним неминуче пов'язували так звану рефлексивну здатність, тобто готовність свідомості до пізнання інших психічних явищ і самого себе. Наявність у людини такої здатності є підставою для існування і розвитку психологічних наук, бо без неї даний клас феноменів був би закритий для пізнання. Без рефлексії людина не могла б мати навіть уявлення про те, що у нього є психіка.
1. Історичний розвиток свідомості у людини
Початок людської історії означає якісно новий щабель розвитку, докорінно відмінну від усього попереднього шляху біологічного розвитку живих істот. Нові форми суспільного буття породжують і нові форми психіки, корінним чином відмінні від психіки тварин, - свідомість людини. Виникнення людської свідомості і людського інтелекту може бути правильно пояснено в залежності від його матеріальної основи, у зв'язку з процесом становлення людини як історичного істоти.
Розвиток все більш досконалих почуттів було нерозривно пов'язано з розвитком все більш спеціалізованих сенсорних областей у мозку людини, переважно тих, в яких локалізовані вищі почуття, а розвиток все більш досконалих рухів - з розвитком все більш диференційованої моторної області, регулюючої складні довільні рухи. Все більш ускладнюється характер діяльності людини і відповідно поглибленим характер його пізнання привів до того, що власне сенсорні і моторні зони, тобто так звані проекційні зони в корі мозку, які безпосередньо пов'язані з периферійними і ефекторними апаратами, як би розступилися, і особливий розвиток в мозку людини отримали зони, багаті асоціативними волокнами. Об'єднуючи різні проекційні центри, вони служать для більш складних і високих синтезів, потреба в яких породжується ускладненням людської діяльності. Зокрема, особливий розвиток отримує фронтальна область, яка відіграє особливо істотну роль у вищих інтелектуальних процесах. При цьому з звичайним у більшості людей переважанням правої руки пов'язано переважне значення лівої півкулі, в якому розташовані найголовніші центри вищих психічних функцій, зокрема центри мови. Завдяки мови індивідуальна свідомість кожної людини, не обмежуючись особистим досвідом, власними спостереженнями, харчується і збагачується результатами громадського досвіду: спостереження і знання всіх людей стають або можуть завдяки промови стати надбанням кожного. Величезне різноманіття стимулів, яке отримує завдяки цьому людина, дало потужний поштовх для подальшого розвитку його мозку. А подальший розвиток мозку створило нові можливості для розвитку його свідомості. Ці можливості розширювалися в міру розвитку праці, відкриває людині в процесі впливу на оточуючу його природу все нові її сторони.
Розвиток зовнішнього вигляду, самої природи людини йшло у зв'язку з розвитком суспільної праці, з розвитком техніки виготовлення і застосування знарядь, з розвитком суспільства. У процесі суспільно-виробничої діяльності людей, завдяки якій вони змінюють навколишнє їх природу, змінюється і їх власна природа. Змінюється їхня природа - і фізична, і психічна. Словом з Homo neandertalensis формується Homo sapiens - людина з тими морфологічними рисами, які в основному характеризують сучасних людей, і це вже справжня історія зі зміною епох, які недаремно позначають як кам'яний, мідний, бронзовий,залізний вік. За ними слідують вже історичні часи, зумовлені датами, хронологією.
2. Структура свідомості
Поняття "свідомість" не однозначне. У широкому сенсі слова під нею мають на увазі психічне відображення дійсності, незалежно від того, на якому рівні воно здійснюється - біологічному чи соціальному, почуттєвому чи раціональному. Коли мають на увазі свідомість у цьому широкому змісті, то тим самим підкреслюють її відношення до матерії без виявлення специфіки її структурної організації.
У більш вузькому і спеціальному значенні під свідомістю мають на увазі не просто психічний стан, а вищу, власне людську форму відображення дійсності. Свідомість тут структурно організована, являє собою цілісну систему, що складається з різних елементів, що знаходяться між собою в закономірних відносинах. У структурі свідомості найбільше чітко виділяються насамперед такі моменти, як усвідомлення речей, а також переживання, тобто визначене відношення до змісту того, що відбивається. Спосіб, яким існує свідомість, і яким щось існує для нього, це - знання. Розвиток свідомості припускає насамперед збагачення його новими знаннями про навколишній світ і про саму людину. Пізнання, усвідомлення речей має різні рівні, глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також почуттєвий і раціональний рівні свідомості. Відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, мислення утворюють ядро свідомості. Однак вони не вичерпують усієї його структурної повноти: воно містить у собі й акт уважності як свій необхідний компонент. Саме завдяки зосередженості уваги визначене коло об'єктів знаходиться у фокусі свідомості.
Що впливають на нас, події викликають у нас не тільки пізнавальні образи, думки, ідеї, але й емоційні "бурі", що змушують нас тріпотіти, хвилюватися, боятися, плакати, захоплюватися, любити і ненавидіти. Пізнання і творчість - це не холодно-розумове, а жагуче шукання істини.
Без людських емоцій ніколи не бувало, немає і бути не може людського шукання істини. Найбагатша сфера емоційного життя людської особистості містить у собі власне почуття, що представляють собою ставлення до зовнішніх впливів (задоволення, радість, горе й ін), настрій чи емоційне самопочуття (веселе, подавлене і т.д.) і афекти (лють, жах, розпач і т.п.).
У силу визначеного ставлення до об'єкта пізнання знання дістають різну значимість для особистості, що знаходить своє найбільш яскраве вираження в переконаннях: вони перейняті глибокими і стійкими почуттями. А це є показником особливої цінності для людини знань, що стали її життєвим орієнтиром.
Почуття, емоції суть компоненти людської свідомості. Процес пізнавання торкається всіх сторін внутрішнього світу людини - потреби, інтереси, почуття, волю. Щире пізнання людиною світу містить у собі як образне вираження, так і почуття.
Пізнання не обмежується пізнавальними процесами, спрямованими на об'єкт (увага), емоційною сферою. Наші наміри перетворюються в справу завдяки зусиллям волі. Однак свідомість - це не сума множини складових його елементів, а їхнє гармонічне об'єднання, їх інтегральне складно структуроване ціле.
3. Свідомість як вища ступінь розвитку психіки
Свідомість - вища, властива людині форма узагальненого відображення об'єктивних стійких властивостей і закономірностей навколишнього світу, формування у людини внутрішньої моделі зовнішнього світу, в результаті чого досягається пізнання і перетворення навколишньої дійсності.
Функція свідомості полягає у формуванні цілей діяльності, в попередньому уявному побудові дій і передбаченні їх результатів, що забезпечує розумне регулювання поведінки та діяльності людини. У свідомість людини включено певне ставлення до навколишнього середовища, до інших людей.
Виділяють такі властивості свідомості: побудова відносин, пізнання і переживання. Звідси безпосередньо випливає включення мислення та емоцій в процеси свідомості. Дійсно, основною функцією мислення є виявлення об'єктивних відносин між явищами зовнішнього світу, а основною функцією емоції - формування суб'єктивного ставлення людини до предметів, явищ, людей. У структурах свідомості синтезуються ці форми і види відносин, і вони визначають як організацію поведінки, так і глибинні процеси самооцінки і самосвідомості. Реально існуючи в єдиному потоці свідомості, образ і думка можуть, забарвлюючись емоціями, ставати переживанням.
Свідомість розвивається у людини тільки в соціальних контактах. У філогенезі свідомість людини розвивалося і стає можливим лише в умовах активного впливу на природу, в умовах трудової діяльності. Свідомість можливо лише в умовах існування мови, мови, виникає одночасно із свідомістю у процесі праці.
І первинним актом свідомості є акт ідентифікації з символами культури, організуючий людську свідомість, що робить людину людиною. За вичленовуванням сенсу, символу і ідентифікацією з ним слід виконання, активна діяльність дитини з відтворення зразків людської поведінки, мовлення, мислення, свідомості, активна діяльність дитини з відображення навколишнього світу і регуляції своєї поведінки.
Виділяють два шари свідомості (В.П. Зінченко).
I. Буттєве свідомість (свідомість для буття), що включає в себе:
1) біодинамічних властивості рухів, досвід дій;
2) чуттєві образи.
II. Рефлективне свідомість (свідомість для свідомості), що включає в себе:
1) значення;
2) сенс.
Значення - зміст суспільної свідомості, засвоюване людиною. Це можуть бути операційні значення, предметні, вербальні значення, життєві та наукові значення - поняття.
Сенс - суб'єктивне розуміння і ставлення до ситуації, інформації. Нерозуміння пов'язано з труднощами осмислення значень. Процеси взаємної трансформації значень і смислів (осмислення значень та означення смислів) виступають засобом діалогу і взаєморозуміння.
На буттєвому шарі свідомості вирішуються дуже складні завдання, оскільки для ефективного в тій чи іншій ситуації поведінки необхідна актуалізація потрібного в даний момент образу і потрібної рухової програми, тобто образ дії має вписуватися в образ світу. Світ ідей, понять, життєвих і наукових знань співвідноситься зі значенням (рефлективно свідомості).
Світ виробничої, предметно-практичної діяльності співвідноситься з біодинамічної тканиною руху та дії (буттєвого шару свідомості). Світ уявлень, культурних символів і знаків співвідноситься з чуттєвою тканиною (буттєвого свідомості). Свідомість народжується і присутня у всіх цих світах. Епіцентром свідомості є свідомість власного "Я".
Свідомість:
1) народжується в бутті,
2) відображає буття,
3) творить буття.
Функції свідомості:
1. відбивна,
2. породжує (творчо-креативна),
3. регулятивно-оціночна,
4. рефлексивна функція - основна функція, характеризує сутність свідомості.
В якості об'єкта рефлексії можуть виступати:
1. відображення світу,
2. мислення про нього,
3. способи регуляції людиною своєї поведінки,
4. самі процеси рефлексії,
5. своє особисте свідомість.
Буттєвий шар містить в собі витоки і почала рефлективно шару, оскільки значення та смисли народжуються в буттєвому шарі. Виражене в слові значення містить:
1) образ,
2) операційний та предметне значення;
3) свідоме і предметну дію. Слова, мова не існують тільки як мова, в них об'єктивується форми мислення, які нами і оволодівають через використання мови.
4. Взаємодія свідомості та підсвідомості
У зоні ясного свідомості знаходить своє відображення мала частина одночасно приходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму сигналів. Сигнали, що потрапили в зону ясного свідомості, використовуються людиною для усвідомленого управління своєю поведінкою. Решта сигнали також використовуються організмом для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні. Усвідомлення ускладнюють регулювання або рішення задачі обставин сприяє знаходженню нового режиму регулювання або нового способу розв'язання, але як тільки вони знайдені, керування знову передається в підсвідомість, а свідомість звільняється для вирішення знову виникаючих труднощів. Ця безперервна передача керування, що забезпечує людині можливість вирішувати всі нові завдання, спирається на гармонійна взаємодія свідомості і підсвідомості. Свідомість залучається до даного об'єкту тільки на короткий інтервал часу і забезпечує вироблення гіпотез у критичні моменти браку інформації.
Велика частина процесів, що протікають у внутрішньому світі людини, їм не усвідомлюється, але в принципі кожен з них може стати усвідомленим. Для цього потрібно висловити його словами - вербалізувати. Виділяють:
1. підсвідоме - ті уявлення, бажання, дії, устремління, які пішли зараз з свідомості, але можуть потім прийти до тями;
2. власне несвідоме - таке психічне, яке ні за яких обставин не стає свідомим.
Людина може прийти в конфлікт з численними соціальними заборонами, у разі конфлікту у нього наростає внутрішня напруженість і в корі головного мозку виникають ізольовані вогнища збудження. Для того, щоб зняти збудження, потрібно насамперед усвідомити сам конфлікт і його причини, але усвідомленням неможливо без тяжких переживань, і людина перешкоджає усвідомленню, ці важкі переживання витісняються з сфери свідомості.
Для виключення такого хвороботворного впливу необхідно усвідомити травмує фактор і переоцінити його, ввести його в структуру інших факторів та оцінок внутрішнього світу і тим самим розрядити вогнище порушення та нормалізувати психічний стан людини. Тільки таке свідомість усуває травмуючий вплив "неприйнятною" ідеї чи бажання. Заслуга Фрейда у тому, що він сформулював зазначену залежність і включив її в основу терапевтичної практики "психоаналізу". Психоаналіз включає пошук прихованих вогнищ в корі мозку, що виникають при витіснення неприйнятних бажань, і обережну допомогу людині у свідомості і переоцінці тривожних його переживань. Психоаналіз включає пошук вогнища (його пригадування), розтин його (переклад інформації в словесну форму), переоцінку (зміна системи установок, відносин) переживання відповідно до нової значимістю, ліквідацію вогнища збудження, нормалізацію психічного стану людини. Тільки переводячи неусвідомлені імпульси в свідомість, можна досягти контролю над ними, набуваючи більшу владу над своїми вчинками і підвищуючи впевненість у своїх силах.
Свідомість як внутрішня модель, що відображає зовнішню середу людини і його власний світ в їх стабільних властивості і динамічних взаєминах, допомагає людині ефективно діяти в реальному житті.
5. Стан свідомості. Роль сну
Традиційно психологія визнає два стани свідомості, притаманних усім людям:
1) сон, розглянутий як період відпочинку,
2) стан неспання, або активний стан свідомості, якому відповідає активація всього організму, що дозволяє йому вловлювати, аналізувати сигнали зовнішнього світу, відправляти деякі з них у пам'ять або ж реагувати на них адекватним або неадекватною поведінкою в залежності від попереднього досвіду і навичок. Таким чином, неспання - це стан, у якому ми можемо пристосовуватися до зовнішнього світу.
У середньому наш організм функціонує з чергуванням: 16 годин неспання і 8 годин сну. Цей 24-годинний цикл управляється внутрішнім контрольним механізмом, званим біологічним годинником, які відповідальні за порушення центру сну, розташованого в стовбурі мозку, і центру неспання, яким служить ретикулярна формація мозку. Тривалий час вважали, що сон - це просто повний відпочинок організму, що дозволяє йому відновлювати сили, витрачені у період неспання. Так, нестача сну істотно позначається на поведінці: погіршується або навіть порушується розумова і трудова діяльність, деякі люди засипають буквально стоячи, галюцинує або починають марити після 2-3 днів позбавлення сну. Зараз відомо, що сон - не просто відновлювальний період для організму, а включає різні стадії, виконує різноманітні функції. Виділяють "повільний сон" і "швидкий, парадоксальний сон" залежно від особливостей мозкової активності.
Відповідно до гіпотези Хартмана (1978), відключення людини від зовнішнього середовища під час сну необхідно для змістовної обробки накопиченої за день інформації.
Сновидіння відображають мотивацію, бажання людини, ці мотивації як би спливають під час сну, коли клітини ретикулярної формації посилають збудливі імпульси центрам, відповідальним за потягу і інстинкти. Сновидіння як би служать для символічної реалізації нереалізованих бажань людини, розряджають вогнища збудження, що виникли через незакінчених справ і тривожних думок. Сновидіння забезпечують психологічний комфорт, зменшуючи виникла протягом дня емоційну напруженість і викликаючи цим почуття задоволення і полегшення. Сновидіння, інтенсивна робота мозку уві сні мають на меті допомогти людині вирішити його проблеми під час сну або ослабити або навіть усунути тривожне людини бажання, переживання.
У сновидіннях використовуються механізми образного мислення для вирішення мотиваційних конфліктів, які не вдається вирішити за допомогою логічного аналізу під час неспання, тобто сновидіння являють собою механізм психологічного захисту і стабілізації людини, завдяки якій людина черпає енергію, необхідну для розв'язання своїх проблем. Сновидіння є своєрідним "вікном" у несвідоме людини і своєрідним "каналом" обміну інформацією між несвідомим і свідомістю, коли більш інформаційно насичене "несвідоме" здатне в символічній або явній формі передати важливу інформацію для свідомості (наприклад, пророчі сни про майбутні можливі події, про виникають захворюваннях, про внутрішні душевних больових точках і т.п.).
6. Проблема свідомості з точки зору науки і філософії
Проблема свідомості одна з найскладніших і недостатньо досліджених проблем сучасної науки. По-перше, ця проблема багатогранна, різноаспектна. Її вивчають психіатрія нейрофізіологія, психологія, біологія, логіка, релігія, філософія, антропологія, кібернетика і т.д. По-друге, свідомість - специфічний об'єкт пізнання, котрий не піддається безпосередньому експериментуванню: процес виникнення свідомості, її утворення, не фіксується ніякими приладами. Можна під мікроскопом розглядати будь-яку клітину мозку, але акти свідомості залишаться невловимими. По-третє, при дослідженні проблем свідомості забагато суб'єктивного в оцінці різних її аспектів.
Візьмемо для прикладу сучасну психіатрію, її критерії оцінки психічних аномалій, за якими фахівці відрізняють хворих людей від здорових. Такими критеріями є: прямолінійність, чудакуватість, в'ялість, загострене почуття справедливості, невдоволеність, прожерливість, брутальність, неохайність, роздратованість, образливість, вередливість, почуття неповноцінності, поява особливого інтересу до релігії та філософії.
Такі критерії надають психіатрам широкі можливості для зловживання, оскільки діагноз, котрий вони ставлять хворому, залежить від їх суб'єктивної оцінки і тлумачення.
Відомий психіатр С. Грузман в статті "Вторгнення в мозок" наводить такий характерний приклад: "В 1971 році, працюючи в одній з провінційних психіатричних лікарень України, я запропонував трьом своїм колегам оцінити текст, в якому були, зокрема, такі слова:". так як природа поклала, щоб система небесних тіл не зрослась у суцільну масу., а була живим виразом розуму і її власним відображенням, то тут народжується не реальне тіло, а лише ідеальне, тобто виникає квадрат з криволінійного руху і тіло, в котре уберається лінія Планетної системи, є не чим іншим як площиною, що описується небесними тілами в їх круговому русі. ”. Всі троє відповіли однозначно, що автор цих слів "шизофреник”. Цей діагноз мої колеги, котрі вважалися добрими фахівцями, поставили Гегелю. Так вони оцінили уривок з його філософської дисертації, передрукований на машинці (С. Глузман. "Вторження в мозг”. Журн. "Век ХХ и мир”, №5, 1990, стор.40).
Не випадково, психіатрія, маючи такі критерії оцінки психічного стану людини, в тоталітарній державі використовувалася як засіб придушення інакодумства, невдоволення людей існуючими порядками. Бо будь-кого, хто критикував владу, хто висловлював своє негативне ставлення до неї, можна було у будь-який час відправити у "психушку”.
Що ми знаємо про свідомість з точки зору науки і філософії? Ми достовірно знаємо, що:
1. Свідомість - продукт людського мозку як високоорганізованого матеріального утворення;
2. Свідомість - вища форма відображення дійсності;
3. Свідомості передують більш прості форми відображення;
4. Свідомість не має свого змісту, котрий не був би взятий з об'єктивної дійсності; свідомість не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям.
5. Свідомість детермінована біологічно, генетично;
6. Свідомість обумовлена соціально - детермінована суспільними відносинами.
Що ми не знаємо про свідомість людини, про її мозок як матеріальний носій свідомості? Ми не знаємо головного, - яка природа мозку, якого він походження - земного чи неземного; не знаємо того, як виникло життя на Землі і як виникла сама людина. Все це залишається таємницею. Є лише гіпотетичні уявлення.
Щодо мозку людини, як матеріального носія свідомості, то є версія, що він інопланетного походження (результат схрещування інопланетянина з істотою на Землі - гіпотеза сучасного німецького вченого Вайнбахера).
Директор Інституту по вивченню мозку Російської Академії наук академік Бехтєрева з цього приводу говорить так: " Якщо мене запитаєте, якого походження людський мозок - земного чи космічного, то я відповім: не знаю".
7. Про дві концепції щодо розгляду проблем свідомості
У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них прагне з'ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга - констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з'ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція - матеріалістична. Друга - феноменологічна, ідеалістична. Останній напрямок - феноменологічний - представляють такі філософи, як Гуссерль, Гегель.
У Гегеля феномен свідомості є проявом абсолютного духу, незалежного від людини. Саме розглядові цієї проблеми Гегель присвятив свою працю " Феноменологія духу".
Поняття " феноменологія ” означає вчення про Єдине у своєму роді, неповторне. Цим неповторним, на думку філософів цього напрямку, є феномен людської свідомості. Феномен (з грецької) - явище, єдине, унікальне, неповторне.
Під свідомістю феноменологія розуміє " чисту ” свідомість, абстрактну, відірвану від людини, незалежну від неї. Нібито є свідомість сама по собі і є людина, яка цієї свідомості не має. Гуссерль вважав, наприклад, що свідомість саме є таким унікальним феноменом, незалежним від людини і її суспільного середовища. Філософія, на думку Гуссерля, може бути зрозумілою як " строга наука ”, лише тоді, коли вона своїм предметом має таку " чисту ” свідомість. Однак при цьому поза увагою феноменології залишаються такі важливі питання, як: що таке свідомість, що вона відображає, яке її походження, генезис, біологічні та соціальні передумови тощо. Сучасники послідовниками Едмунда Гуссерля є Елізабет Штрекер, Макс Шеллер, Роман Інгарден та інші.
Близька до матеріалістичної концепції свідомості точка зору відомого французького філософа, вченого і богослова Тейяра де Шардена (1881 - 1955). Феноменологія останнього виходить з того, що людина, її свідомість, як феномени, є складовими частинами еволюційного розвитку, вони виникають природним шляхом. Філософ відкидав старозавітний міф про створіння Богом першолюдини - родоначальника всього людства. Весь світ, на думку Тейяра де Шардена, це еволюційна система; а " основна умова, котрій повинні віднині підпорядковуватися всі теорії, гіпотези, системи ” (Тейяр де Шарден. Феномен человека. М., 1987. стор.).
Сама матерія є " матрицею ”, на якій формується духовне начало. Тому останнє притаманне всьому сутнісному. Воно властиве навіть молекулі. В живій природі свідомість набуває психічної форми, у людини духовне начало стає " самосвідомістю", бо людина " знає, що вона знає".
Якісно відмінними етапами шарденівської еволюційної системи є: "попереднє життя”, "життя”, "феномен людини”. Перший етап - це еволюція хімічних елементів і галактик, утворення складних молекул і перших форм життя; другий етап - виникнення живого, біосфери, розвиток всіх форм живих організмів, в тому числі і людини; третій етап - розвиток людини, її свідомості, історичний поступ людства до наших днів. В цей період здійснюється формування "єдиного людства" зі своєю сферою "духу” або "ноосферою”, через яку можливий вихід людини, як унікального феномену, до "зверхжиття”, "універсуму”, до "крапки Омеги”, якою Тейяр де Шарден символічно позначив Ісуса Христа. Еволюція людини, на думку філософа, є способом її Єднання з Всесвітом, виходом за межі свого "Я”, для прилучення до Христа, котрий втілений у Всесвіті.
Є ще, власне, релігійна точка зору на проблему свідомості, в основі якої лежить уявлення про божественне походження останньої: "свідомість дав людині Бог”. Красномовним у цьому зв'язку є висловлювання Папи Івана Павла ІІ, котрий наголосив, що "еволюція людини - це щось більше ніж гіпотеза. Тіло людини земного походження. Творінням Господа є не людське тіло, а людський дух”.
Висновок
На мій погляд, тема свідомості та самосвідомості особистості у наш час дуже актуальна, адже самосвідомість - це усвідомлення людиною своїх якостей, здібностей, можливостей, знань, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе як відчуває і мислячої істоти, як діяча. Самосвідомість властиво не тільки індивіду, а й соціальним групам. У самосвідомості людина виділяє себе з навколишнього світу подій і людей, визначає своє місце у взаєминах з природою і суспільством. Самосвідомість тісно пов'язане з рефлексією та побудовою Я-концепції, де воно підноситься до рівня теоретичного мислення. Самосвідомість починає формуватися на ранніх етапах онтогенезу в процесах становлення образу себе, уявлення про себе, самооцінки, ставлення до себе. Оскільки мірою і вихідним пунктом відносини людини до себе виступають насамперед інші люди, самосвідомість має соціальний, суспільний характер.
Свідомість людини - це відображення, що виокремлює об'єктивні стійкі властивості предметної дійсності, формування спільних для всіх людей знань про світ. У даний момент історії свідомість людей продовжує розвиватися, причому цей розвиток, мабуть, йде з відомим прискоренням, викликаним прискореними темпами наукового, культурного і технічного прогресу. Такий висновок можна зробити на підставі того, що всі процеси в основних напрямках перетворення свідомості, існують і посилюються.
1. Свідомість - вища форма відображення дійсного світу, властива тільки людині. Воно пов'язане з членороздільної промовою, логічними узагальненнями, абстрактними поняттями.
2. Формування свідомості пов'язано з виникненням праці.
3. Свідомість - функція найскладнішої матеріальної, фізіологічної системи - людського мозку.
4. Свідомість має можливість впливати на навколишню дійсність.
Список використаної літератури
1. Дубровіна І.В., Данилова Є. Є., Прихожан А. М.; Психологія: Учеб. Для студ. середовищ. пед. навч. закладів; 2-е вид., Стереотіп. - М.: Издат. Центр "Академія", 2002. - 464с.
2. Спиркин А.Г. Основи філософії: Навчальний посібник для вузів. - М.: Політвидав, 1988. - 592с.
3. Столяренко Л.Д. Основи психології. Ростов н / Д. Видавництво "Фенікс", 1997 р. - 736с.
4. Вікова та педагогічна психологія / За ред. А.В. Петровського - М.: Просвещение, 1973 р. - 372с.
5. Єрмолаєва М.В. Психологія розвитку. - М.: МПСІ Воронеж: Видавництво НВО "МОДЕК", 2000р. - 428с.
6. Філософія. Навчальний посібник. Друге видання, перероблене і доповнене. За ред. І. Надольного.К., 2001.
7. Гегель Г. Феноменология духа. Соч., т.4, М., 1969.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття свідомості, її сутність і особливості, психологічне обґрунтування та значення в житті людини. Істрія вивчення свідомості, сучасні відомості про неї, різновиди та характеристика. Поняття суспільної свідомості, її структура, елементи та функції.
реферат [20,8 K], добавлен 24.04.2009Поняття про свідомість як особливу форму психічної діяльності, орієнтовану на відображення й перетворення дійсності. Головні задачі та функції свідомості. Рівні вияву психіки людини. Суспільна свідомість як відображення суспільного буття особистості.
реферат [383,3 K], добавлен 19.10.2014Визначення сутності, структури масової свідомості та її ролі в системі соціальних зв'язків. Аналіз формування масової свідомості в умовах існування тоталітарної держави. Встановлення особливості психологічного впливу харизматичного лідера на думку людини.
курсовая работа [57,8 K], добавлен 26.05.2010Дослідження змінених станів свідомості в XIX - середині XX століття, її функцій (протистояння патологічним тенденціям, десинхронізація людини із собою) та ознак (релігійний екстаз, ритуальний транс, стан гіпнозу, сон в активній фазі, втрата критичності).
реферат [30,3 K], добавлен 11.06.2010Будова та функції кори великих півкуль головного мозку. Мислення як процес опосередкованого, предметного відображення властивостей об'єктів та явищ дійсності. Виникнення свідомості людини та її головні властивості. Функції та рівні свідомості людини.
презентация [492,2 K], добавлен 23.12.2013Особливості формування образу як структурного компоненту картини світу особистості. Сім’я як мала соціальна група та її вплив на формування свідомості підлітків. Дослідження ідеального "образу матері" у підлітків за допомогою методу вільних асоціацій.
курсовая работа [188,9 K], добавлен 04.02.2015Вплив культури на формування національної свідомості будь-якого народу. Особливості зв’язку мови та національної свідомості етносу. Основні риси ділового спілкування з японцями, порядок і важливі моменти проведення переговорів. Японський діловий стиль.
контрольная работа [19,1 K], добавлен 19.07.2011Будова, функціонування і особливості мозку людини, механізми зв'язку з психікою. Структура свідомості, самосвідомість та несвідоме. Психологічні особливості ліворуких дітей, різниця лівшества та ліворукості, їх види. Типи функціональної асиметрії.
методичка [299,3 K], добавлен 05.04.2009Психологія в надрах філософії. Вирiшиння питань про природу душi філософами вiд матеріалістичного до ідеалістичного табору. Душа й тіло пов'язані з пізнанням. Думка фiлософiв про душу та її iснування. Опис загальної картини й властивостей свідомості.
реферат [22,8 K], добавлен 18.07.2010Предмет психології як науки, структура, завдання та сучасний стан, структура та головні галузі. Аналітико-синтетична діяльність мозку. Форми прояву психіки та їх взаємозв’язок. Сутність свідомості. Потреби та мотиви особистості. Поняття про спілкування.
шпаргалка [446,0 K], добавлен 22.04.2013Взаємозв'язок психіки і діяльності. Особливості біхевіористичного розуміння поведінки особистості. Виникнення, розвиток, специфіка та основні етапи людської діяльності: гра, навчання, праця. Генезис вчинку і самосвідомості. Різні рівні і типи свідомості.
реферат [26,0 K], добавлен 05.05.2012Вивчення сутності, основних ознак (небіологічний тип поведінки), сучасних наук про передумови виникнення (фізіологія, медицина, психологія, кібернетика) свідомості та визначення впливу суспільно-трудової діяльності, спілкування і мови на її розвиток.
контрольная работа [21,7 K], добавлен 14.02.2010Виявленння розузгодженості очікувань змістового наповнення образу ідеальних батьків у свідомості підлітків та батьків на рівні задоволення потреби в емоційній підтримці та особистій самореалізації. Аналіз ролі батьків, як носіїв сімейних функцій.
статья [1,0 M], добавлен 31.08.2017Пізнання як процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини. Головна ознака агностицизму. Раціональне пізнання у мисленні. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання. Регулятивні принципи побудови наукової теорії.
контрольная работа [43,8 K], добавлен 09.12.2011Морально зріла особистость, рівень моральної свідомості й самосвідомості. Форми прояву гуманності. Чесність як моральний принцип. Соціально-моральна основа совісті, докори совісті. Провина як негативна форма відповідальності за аморальні наміри й дії.
курсовая работа [29,2 K], добавлен 15.10.2010Тлумачення уваги в історії психологічної думки. Особливості розвитку уваги молодших школярів. Ясність і виразність змістів свідомості. Переключення та розподіл уваги. Сприйняття величини, спостережливості. Формування уміння порівнювати, аналізувати.
курсовая работа [640,1 K], добавлен 04.04.2014Психічний пізнавальний процес. Місце пізнавальних процесів в психіці людини. Процес відображення у свідомості людини окремих властивостей і якостей предметів і явищ, що безпосередньо впливають на його органи чуття. Індивідуальні відмінності сприйняття.
презентация [5,3 M], добавлен 04.06.2014Комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді. Соціально-психологічні умови та чинники участі особистості в політичному житті. Проблеми психології влади і політичного лідерства. Розвиток масової свідомості.
отчет по практике [23,6 K], добавлен 11.05.2015Характеристика цінностей як складової психосоціального розвитку індивіда. Особливості процесу трансформації життєвих орієнтацій у свідомості. Дослідження динаміки зміни цінностей для особистості в зв'язку з її життєвими проблемами по методиці Шварца.
курсовая работа [86,2 K], добавлен 21.09.2010Потреба як вихідна форма активності живих організмів. Оцінка потреби людини в соціальних контактах як одна з основних в житті. Порядок формування потреб людського типу через привчання дитини до правил поведінки. Співвідношення мотивів і свідомості.
реферат [23,0 K], добавлен 19.07.2010
