Невербальне спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний університет ім Тараса Шевченка

реферат

не тему:

«Невербальні засоби спілкування»

Виконав:

Студент факультету психології

Групи 2-па

Бондаренко Олександр

Луганськ 2013р.

Зміст

Введення

1. Невербальне спілкування

2. Роль невербального спілкування

3. Етикет невербального спілкування

Висновок

Бібліографічний список:

Введення

В даний час в процесі спілкування та взаєморозуміння людей неостаннє місце відводиться так званому «невербальному спілкуванню» - мові жестів і рухів.

Ми дуже часто звертаємося до цього способу передачі інформації, спілкуючись з друзями, родичами, діловими партнерами, колегами і з тими, з ким лише на мить стикаємося у повсякденному житті. Він багато в чому визначає як реакцію на оточуючих, так і їх ставлення до нас. Варто тільки свідомо поставитися до цих безмовних сигналів, які ми одночасно і подаємо, і приймаємо. Так ми відразу відкриємо для себе можливість більш ефективного і дійсного їх використання.

Учені до цих пір сперечаються про те, якою мірою здатність до мови жестів є природженою, як швидко вона розвивається в той період, коли людина вчиться говорити, і якою роль в її розвитку відіграє наслідування оточуючим. Найсучасніші подання дозволяють думати, що здатність читати чужі думки властива всім людям. Простіше кажучи, самі різні зовнішні ознаки, такі як вираз обличчя або напрямок погляду, допомагають нам здогадатися про почуття інших людей і про їх наміри що до відношення до вас.

З тих пір, як вчені вперше зацікавилися невербальною комунікацією, було виявлено безліч дивовижних речей. Мабуть, саме дивовижне - це те вкрай незначна кількість слів, які є значимими в розмові віч-на-віч, в порівнянні з величезною кількістю сигналів, які передаються за допомогою жестів і пов'язаних з ними символів. Задумку експертів, до двох третин повідомлень, отриманих учасником бесіди, надходить з невербальних каналів зв'язку. Поряд з мовним сприйняттям, між людьми, постійно курсують повідомлення, які вони беруть і на які вони реагують, перш ніж свідомість піддасть їх раціональному аналізу.

1. Невербальне спілкування

Спілкування без слів -

спілкування найбільш ємне і достовірне.

Спілкуючись, ми слухаємо не лише словесну інформацію, але й дивимося в очі один одному, сприймаємо тембр голосу, інтонацію, міміку, жести. Слова передають нам логічну інформацію, а жести, міміка, голос цю інформацію доповнюють.

Невербальне спілкування - спілкування без допомоги слів часто виникає несвідомо. Воно може або доповнювати і підсилювати словесне спілкування, або йому суперечити і послаблювати. Хоча невербальне спілкування і є часто несвідомим процесом, в даний час воно досить добре вивчено і для досягнення потрібного ефекту з успіхом може контролюватися.

Невербальне спілкування - найбільш древня і базисна форма комунікації. Наші предки спілкувалися між собою за допомогою нахилу тіла, міміки, тембру й інтонації голосу, частоти дихання, погляду. Ми і зараз часто розуміємо один одного без слів.

Невербальна мова настільки потужна і загальна, що часто ми легко розуміємо собаку, що вона хоче. Собаки ж вгадують багато наших вчинків, наприклад, заздалегідь знає, коли ми йдемо з нею гуляти, а коли вирушаємо на вулицю без неї.

Деякі тварини живуть поодинці, наприклад, ведмеді. Тому в них нерозвинена невербальна мова (наприклад, міміка, положення вух, оскал морди).

У результаті, добродушний з вигляду ведмідь може відважити ляпас дресирувальнику. При дресируванні тварин зі слаборозвиненою невербальною мовою, слід бути особливо обережними.

Невербальне спілкування не так сильно структуроване, як вербальне.

Не існують загальноприйняті словники і правила компонування (граматика) жестів, міміки, інтонації, за допомогою яких ми в змозі однозначно передати свої почуття.

Така передача залежить від дуже багатьох факторів і часто відбувається неоднозначно. Навмисна передача - творчий процес, яким професійно займаються артисти кіно і театру. При цьому кожен артист передає одну й ту ж роль по-різному. Ми не раз бачили одні й ті самі ролі у виконанні різних артистів, одні й ті ж фільми, зняті різними режисерами.

Навмисна передача почуттів, яких у нас немає - важкий, якщо взагалі можливий процес. Саме тому артисти під час зйомок намагаються вжитися в образ і відчувати ті ж самі почуття, які вони намагаються передати. Часто ми таку невдалу гру помічаємо і говоримо, що фільм - невдалий: актори грають неприродно, наприклад, переграють. І все ж, за допомогою невербальної мови ми висловлюємо свої почуття: любов і ненависть, переваги і залежності, поваги і презирства.

Частина невербальної мови універсальна: всі діти однаково плачуть і сміються. Інша частина, наприклад жести, різниться в залежності від культури. Невербальне спілкування, зазвичай, виникає спонтанно. Ми, зазвичай, формулюємо свої думки у вигляді слів, наші ж пози, міміка та жести, виникають мимоволі, крім нашої свідомості.

2. Роль невербального спілкування

Можна обдурити словами,

але не можна обдурити голосом.

Слова добре підходять для передачі логічної інформації. У той жечас почуття краще передаються не вербально. Згідно з оцінками вчених 93% інформації, що передається при емоційному спілкуванні, проходить по невербальних каналах комунікації.

Невербальне спілкування важко контролюється навіть професійними артистами. Їм для цього необхідно входити в образ, що є складним і творчим процесом, не завжди виходить і вимагає репетицій. Тому, невербальне спілкування є істотно більш надійним, ніж вербальне.
Ми можемо контролювати частину параметрів невербального спілкування, але ми ніколи не будемо в змозі контролювати всі параметри, так як людина може тримати в голові одночасно не більше 5-7 факторів.

Невербальне спілкування, як правило, спонтанне і ненавмисне. Його нам подарувала природа як продукт багатьох тисячоліть природнього відбору.

Тому, невербальне спілкування - дуже ємке і компактне. Оволодіваючи мовою невербального спілкування, ми набуваємо ефективну і економічну мову.

Моргнувши оком, кивнувши головою, помахав рукою, ми передаємо свої почуття швидше і краще, ніж зробили б це за допомогою слів.

Свої почуття та емоції, ми можемо передавати без слів. Невербальна мова використовується і при словесному спілкуванні. За його допомогою ми:

* підтверджуємо, пояснюємо або спростовуємо передану словесним шляхом інформацію;

передаємо інформацію свідомо чи несвідомо;

* висловлюємо свої емоції та почуття;

* регулюємо хід розмови;

* контролюємо і впливаємо на інших осіб;

* заповнюємо недолік слів, наприклад, при навчанні їзді на велосипеді.

Розмовляючи з партнером, ми бачимо його міміку, жести, які нам кажуть, що дійсно думає і відчуває наш співрозмовник. Так, що сидить співрозмовник, нахилившись уперед, повідомляє нам, що хоче говорити сам.

Відхилившись назад, він уже сам хоче нас слухати. Нахилений вперед підборіддя свідчить про вольового натиску, бажання жорстко відслідковувати свої інтереси. Якщо ж підборіддя підняте, а голова пряма, то партнер вважає себе в позиції сили.

Керуючи своєю невербальною мовою, ми можемо викликати бажаний для нас образ. Виступаючи перед аудиторією в якості експерта, нам слід викликати образ компетентного, впевненого у собі фахівця. В іншому випадку нашу думку ніхто не повірить. Більш того, своє враження про нас аудиторія складе в перші кілька секунд нашого виступу.

Якщо ми вийдемо на трибуну з сутулою спиною, голос буде звучати мляво, а слова виявляться зім'ятими, то нам навряд чи вдасться переконати присутніх прийняти наші пропозиції, якщо тільки аудиторія не буде нас вважати заздалегідь першокласним фахівцем і незаперечним авторитетом.

Невербальна мова допомагає нам скласти більш чітку і адекватну думку про партнера. Постукування пальцями по рукоятці крісла свідчитиме про нервову напруженість. Стислі у замок руки - про закритість. Переважання приголосних в мові - про переважання логіки над почуттями: співрозмовник, швидше, "Фізик", ніж "лірик".

3. Етикет невербального спілкування

Більша частина інформації передається невербальними засобами спілкування.

Міміка, жести відіграють велику роль в оцінці оточуючими рівня вихованості тієї чи іншої людини (співрозмовника). Наприклад, деякі люди не знають, що робити зі своїми руками. Незайняті руки тримають спокійно. Якщо є звички смикати що-небудь, стукати пальцями постолу, клацати великими пальцями, чухати потилицю чи за вухом, масажувати руками щоки або пальцем перенісся, демонструвати розглядати свої нігті і т.д., то від них потрібно відучитися. Непристойно вказувати пальцем. Чи не відставляюти мізинець під час їжі, куріння.

Під час розмови рот рукою не прикривають, не ляскають співрозмовника по плечу, не смикають ґудзик його піджака, не штовхають його ліктем, не струшують з його або зі свого одягу пилинки (щоб зняти нитку чи волосся з одягу співрозмовника, запитують у нього дозвіл). При розмові жестикуляцію зводять до мінімуму. Тільки деякі слова і фрази, такі як: «Сідайте, будь ласка», «Познайомтеся, будь ласка», «Можна вам уявити? » і т. д., супроводжуються відповідним жестом.

Жести повинні бути скупі, нерозмашисті, визначені: легкий кивок голови (затвердження), нерізкий помах пензля (а не всієї руки) на додаток досказаного, нерізкий поворот голови при зверненні до когось або у відповідь на звернення до вас. При відвідуванні інших країн особливо уважно стежать за своїми жестами. Так, жест «все О'Кей» (все добре), добре відомий у всіх англомовних країнах, а також в Європі та Азії, в інших країнах має зовсім інше походження і значення. У Франції він означає «нуль» або «нічого». У Японії - «гроші», а в деяких країнах Середземноморського басейну цей жест використовується для позначення гомосексуальності чоловіка.

Піднятий вгору великий палець в Америці, Австралії, Англії та Новій Зеландії має два значення: Спроба зловити певну машину («зупини») і «Все в порядку». Якщо піднімають місце великого середній палець, то це має образливе значення - «сядь на це». У Греції жест з підняттям великого пальця означає «заткнись». В італійців це означає цифру «1».

Говорячи про себе, європеєць покаже рукою на груди, а японець - на ніс. Коли француз чи італієць стукає себе по голові, це значить , що він вважає будь-яку ідею дурною. Якщо британець або іспанець шлепнет себе долонею по лобі, то тим самим він покаже оточуючим, що задоволений собою. Тим же самим жестом німець висловлює своє крайнє обурення по відношенню до кого-небудь. Голландець, стукаючи по лобі і при цьому витягаючи вказівний палець, повідомляє, що ідея йому сподобалася, але він вважає її злегка божевільною. Там же, у Голландії, поворот вказівного пальця біля скроні означає, що хтось сказав дотепну фразу.

Підняті брови в Німеччині означають захоплення; в Англії - вираз скептицизму.

Італієць висловлює недовіру, коли постукує вказівним пальцем поносі. Цей же жест в Голландії означає, що промовець або про кого говорять знаходиться в стані алкогольного сп'яніння.

Коли Француз чимось захоплений, він з'єднує кінчики трьох пальців, підносить їх до губ і, високо піднявши підборіддя, посилає в повітря ніжний поцілунок. Якщо він протирає вказівним пальцем підставу носа, то це означає, що він не довіряє тому, про кого говорять.

У деяких африканських країнах сміх означає подив або замішання.

В Алжирі чи Єгипті арабський жест підзиваннія схожий з російським жестом прощання.

Багато жестів не фіксуються свідомістю, але повною мірою передають настрій і думки людини. Якщо є бажання здобути славу уважним і цікавим співрозмовником, то треба розбиратися в жестах і міміці. Отже,

- Якщо пальці рук зчеплені, можливо три варіанти: схрещені пальці рук на рівні особи, лежать на столі, лежать на колінах. Цей жест означає розчарування, бажання співрозмовника сховати своє негативне ставлення;

- Захист рота рукою (це можуть бути тільки кілька пальців або кулак).

Цей жест означає, що слухає відчуває, як ви брешете;

- Чухання і потирання вуха. Цей жест свідчить про те, що людина наслухалась вдосталь і хоче відпочити;

- Чухання і потирання шиї. Даний жест говорить про сумніви і невпевненості людини;

- Пальці в роті. Цей жест говорить про внутрішньої потреби в схвалення і підтримці;

- Співрозмовник потирає чоло, скроні, підборіддя, прикриває обличчя руками - це свідчить про те, що він не налаштований розмовляти в даний момент з ким-небудь;

- Людина відводить очі - це є найбільш яскравим показником того, що він щось приховує;

- Схрещування рук на грудях співрозмовника сигналізує про те, що краще закінчити розмову або перейти на іншу тему.

Необхідно як змога швидше закінчити розмову. Якщо співрозмовник при схрещуванні рук обхоплює плечі, то це означає, що він вже готовий перейти врукопашну;

- Жест «пощипування перенісся», поза «мислителя», коли підпирають щоку - це жести міркування й оцінки;

- Ображений чоловік найчастіше приймає таку позу. Він піднімає плечі й опускає голову. Якщо співрозмовник прийняв саме цю позу, то тему розмови слід поміняти;

- Якщо ваш співрозмовник ходить по кімнаті, це означає, що розмова цікавить його, але йому треба подумати, перш ніж прийняти рішення;

- Людина самовдоволена і зарозумна складає кисті рук разом;

- Впевнену в собі людину, яка хоче показати свою перевагу над іншими, можна розпізнати по жестах «закидання рук за спину з захопленням зап'ястя » і «закиданням рук за голову». З такою людиною спілкуватись важко. Тому, якщо хочуть привернути його до себе, то нахиляються трохи вперед з простягнутими долонями і просять пояснити що-небудь. Інший спосіб полягає в копіюванні жесту;

- Людина, яка під час розмови тримається руками за бічні краї стільця або його руки лежать на колінах, хоче припинити розмову. У такому випадку бесіду відразу припиняють;

- По тому, як слухає випускає дим сигарети, можна визначити його ставлення до співрозмовника і до розмови. Якщо він випускає дим постійно вгору, це означає, що він налаштований позитивно і розмова йому подобається. Якщо дим спрямований вниз, то людина, навпаки, налаштована негативно, причому чим швидше він випускає дим, тим більше розмова йому неприємна;

- Хода також є важливим визначальним чинником сьогочасної стан людини. Якщо руки знаходяться в кишенях або він ними махає, якщо він дивиться під ноги, знаходиться в пригніченому стані. Людина, у якої руки зчеплені за спиною, а голова опущена, чимось стурбований;

- Опущені плечі і піднята голова - налаштований на успіх, контролює ситуацію;

- Похилена набік голова - співрозмовник зацікавлений;

- Потирання століття - співрозмовник говорить неправду;

- Підняті плечі означають, що співрозмовник напружений і відчуває небезпеку від вас.

Для того, щоб досягти бажаної мети в бесіді, мало бути уважною людиною, необхідно самому використовувати під час бесіди жести відкритості, які допоможуть привернути до себе увагу співрозмовника, викликати його на відверту розмову і залишити про себе найсприятливішу думку.

Висновок

спілкування невербальний вихованість етикет

Спілкування включає в себе вербальні і невербальні канали передачі інформації. При цьому інформація, що надходить з невербальних каналах, може, як підкріплювати, так і суперечити з повідомленням, що передається за допомогою слів. Невербальна мова менш контрольована свідомістю, ніж вербальна, а тому і більш достовірна. Якщо інформацію, що надходить з невербального каналу, суперечить інформації, отриманій за вербальним каналом,то вірити слід невербальній.

Розуміння тонкощів мови жестів може поліпшити і спростити ваші відносини з оточуючими людьми. При будь-якій взаємодії з іншою людиною мета полягає у спілкуванні, проте дуже часто наші жести при цьому неясні в кращому випадку і суперечливі в гіршому. Ніхто з нас не може читати думки іншого, так що все, що поліпшило б спілкування, є цінним. Однак перед тим як застосувати ваше нове знання в повсякденному житті, подумайте про те, чого ви хочете досягти. Можна використовувати мову жестів, для того щоб вводити людей в оману і маніпулювати ними. Бувають випадки, коли це вам і необхідно.

Бібліографічний список:

1. Дерябо С, Ясвін В. Гросмейстер спілкування. М.: Сенс, 2000.

2. Панасюк А.Ю. А що у нього у підсвідомості? - М.:Справа, 1997.

3. Треньов М.М. Управління конфліктами. М.: ПРИОР, 1999.

4. Mark L., Hickson III and Don W. Stacks. Nonverbal communications:studies and applications. (Dubuque, Iowa: Brown, 1984).

5. Ларичев О.І. Наука і мистецтво прийняття рішень. М.: Наука, 1979.

6. Мала енциклопедія етикету .- М.: «РИПОЛ КЛАССИК», 2000

Размещено на Allbest.ru