Конфліктологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Зміст

Вступ

1. Поняття конфліктології

2. Особливості розвитку конфліктології як науки

Висновки

Список літератури

Вступ

Та чи інша система знань може претендувати на статус науки, якщо вона має специфічний об'єкт пізнання, предмет, закони, категорії, методи, якщо ця система знань адекватно відображає реальну дійсність у теоретичній формі.

Знайомство з будь-якою наукою розпочинається зі з'ясування значення терміна, який використовується для назви даної науки. В нашому випадку це термін “конфліктологія”.

Конфліктологія (від латинського Conflictus - зіткнення, та грецького Logos - вчення, теорія) - наука про конфлікти. Отже, дослівно конфлікт - це зіткнення. Майже в такому вигляді воно входить і в інші мови (Conflict, dispute - англійська, Conflikt - німецька, Conflit - французька, конфлікт - українська та ін.).

Сьогодні сформувалася нова наука - конфліктологія і виокремилася широко профільна, досить актуальна й водночас відповідальна професія - конфліктолог. Спеціалісти-конфліктологи виступають у ролі консультантів з різних проблем людського життя. Таким чином, конфліктологія - наука що дає науковий аналіз конфліктності буття та визначає шляхи його подолання. Або конфліктологія - це система знань про закономірності і механізми виникнення та розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними. Або конфліктологія - наука яка вивчає появу, розвиток і вирішення конфлікту.

1. Поняття конфліктології

На побутовому рівні слово «конфлікт» застосовується до широкого кола явищ: від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп до службових чи сімейних суперечок, до проблем кожної особистості, які супроводжують її протягом усього життя.

Поняття конфлікту сьогодні не належить якійсь одній певній галузі знань (науки) чи практики. Це соціальний феномен, який проникає в усі сфери людського соціуму, тому його й почали вивчати фахівці різних галузей науки.

Сама ж наука конфліктологія має інтегративний характер, вона збагачується життєвим досвідом і досягненнями всіх галузей науки.

Конфлікти, їх вивчення, прогнозування суспільного розвитку, гармонізація суспільних відносин створили передумови для виокремлення самостійної галузі знань - конфліктології. Більш точне розуміння конфліктології як науки можна отримати з такого визначення:

Конфліктологія - це система знань про закономірності та механізми виникнення та розвитку конфліктів, а також про принципи та технології управління ними.

На думку українських дослідників конфліктології проблема визначення об'єкта і предмета конфліктології не є самоочевидною, а тому доволі складною.

Під об'єктом конфліктології слід розуміти всі прояви конфліктної соціальної взаємодії у сучасному світі, людське суспільство і людину з її вчинками, цінностями, оцінками й відносинами в суспільстві та його інститутах. Предметом же конфліктології як науки є закономірності та механізми виникнення й розвитку конфліктів, а також принципи та технології управління ними.

Конфліктологія є однією з наймолодших галузей наукового знання, що розвилася на межі багатьох наук, і, насамперед - соціології та психології.

Діапазон перебігу конфліктів надзвичайно широкий: від геополітичних явищ до внутрішньоособистісної боротьби мотивів. У визначенні складу методологічного аналізу конфліктів можна виокремити:

1) філософсько-світоглядні підходи (матеріалістичний чи ідеалістичний, діалектичний чи метафізичний), що визначають стратегію дослідження;

2) загальнонаукові методи, основу яких становить система притаманних для всіх або більшості наук гносеологічних принципів (розвитку, детермінізму, єдності теорії та практики тощо);

3) групові методи (системний метод, конкретно-соціологічний метод, метод порівняльного аналізу, догматичний метод, історичний метод та інші), що застосовуються лише у певній групі наук.

Значне “робоче” навантаження припадає на спеціальні методи, процедури та методику, які застосовуються для вивчення конфліктів. Останні можна умовно поділити на:

- методи діагностування конфліктів (спостереження, опитування, тестування, соціометрія, референтометрія та інші);

- методи обробки результатів дослідження конфліктів (факторний аналіз, математико-статистичний та інші);

- методи управління конфліктами (організаційні, педагогічні, методи психологічного впливу та інші).

Взагалі конфліктологію можна визначити як управління персоналом в умовах конфлікту.

Наука про конфлікти має комплексний характер. Юридичні аспекти конфліктних відносин вивчає юридична конфліктологія, яку конфліктологи вважають галуззю спеціальних конфліктологічних знань і практичної діяльності.

Предметом юридичної конфліктологіїє насамперед вивчення проблем конфліктної взаємодії між суб'єктами правовідносин. Юридична конфліктологія вивчає причини, механізми розвитку, особливості перебігу конфліктів, пов'язаних із застосуванням, зміною або порушенням правових норм, розробляє шляхи розв'язання, пом'якшення, управління і запобігання будь-яким соціальним конфліктам за допомогою юридичного інструментарію.

2. Особливості розвитку конфліктології як науки

Конфліктологія - відносно молода наука, у завершеному вигляді вона з'явилася лише в середині XX століття. Однак конфлікти існували завжди, тому перші спроби їх осмислення ми можемо побачити вже в античну епоху, тому що з'явилася необхідність виявити причини соціальної диференціації та розподілу суспільства на прошарки.

Конфліктологія виділилась як відносно самостійний напрямок у соціології наприкінці 50-х років XX століття і спочатку одержала назву “ соціологія конфлікту ”. Ця подія пов'язується з роботами Ральфа Дарендорфа (Німеччина) “Соціальні класи і класові конфлікти в індустріальному суспільстві” (1957), а також Льюіса Козера (США) - “Функції соціальних конфліктів” (1956).

В історії розвитку людства конфлікти як форма прояву життєвої боротьби були явищем досить части та звичним, майже повсякденним. З плином часу змінювалися умови життя - що вело до змін конфліктів, відрізнялися його наслідки. Ідеї боротьби і досягнення згоди та пошук шляхів безконфліктного спілкування залишалися розкиданими по різних галузях: філософії, історії, біології, медицині, юридичних та військових науках, психології... Російські дослідники А. Анцупова та А. Шипілова встановили, що проблемою конфліктів займаються близько 11 окремих фундаментальних наук. Коротко розглянемо досягнення деяких наук в проблемі конфлікту.

У військових науках поняття „збройний конфлікт” використовують для аналізу збройних сутичок між державами чи значними соціальними силами всередині країни. Від війни, як широкомасштабного міждержавного конфлікту високого ступеня інтенсивності до незначних прикордонних сутичок. Головним досягненням військової науки є визнання збройних конфліктів суспільно-політичним явищем, що викликане політичними чи економічними інтересами і пов'язане із загибеллю та стражданнями багатьох людей. Встановлено зв'язок між політичним курсом держави, конфліктною боротьбою певних соціальних сил та переговорним процесом. Останнім часом військові приділяють увагу миро творчості як способу легітимного, міжнародно-правового способу врегулювання конфліктів.

В історичних науках конфлікти досліджувалися на міждержавному рівні як сутичка протилежних або не співпадаючих інтересів держав у різні періоди історії. З плином історії постійно збільшується чисельність міждержавних конфліктів, що веде до значного росту жертв, їх у минулому столітті налічується 300 мільйонів осіб. Значення історії в дослідженні конфлікту полягає у тому, що було вивчено історичне становлення інституту переговорів.

Педагогічні науки спрямовані на аналіз та вирішення конфліктів у площині „вчитель-учень”, „педагог-педагог”, „учень-учень”, „педагог-адміністрація навчального закладу”. Ці науки прийшли до висновку про необхідність формування високої педагогічної культури керівників, педагогічний такт, уміння безконфліктного спілкування людей різного віку та соціального досвіду.

Політичні науки розглядають конфлікти у площині боротьби за владу між специфічними верствами населення, політичними елітами, владно-державними структурами, між тими хто править та тими ким правлять. Конфлікти у політичній сфері тлумачаться через призму моралі. Конфлікти розглядаються як прояв боротьби за домінування у владних структурах. У зовнішньополітичній сфері держав накопичено великий досвід ведення переговорів, встановлено протокольні та етичні моменти їх ведення.

Конфлікт у мистецтвознавстві віддзеркалює споконвічне протиборство добра і зла, внутрішніх і зовнішніх факторів поведінки людини. творами мистецтва конфлікт відображається повно, різнобарвно, з урахуванням діалектики. Тому приклади з творів мистецтва поповнюють арсенал керівника по вирішенню конфліктних ситуацій.

Термін „математика конфлікту” було введено американськими математиками Дж. Непманом та О. Моргенштерном у 1944 році. Математичні моделі допомагають виявити приховані закономірності функціонування конфліктних взаємин а математична обробка великого обсягу статистичного матеріалу є необхідною умовою внесення науковості в конфліктології. Однак сподівання, що за допомогою математичної теорії вдасться вирішити конфлікти складних соціальних систем не виправдалися. Життя виявилося складнішим ніж математичні матриці, про те з їхньою допомогою конфліктологія має більше шансів.

Проблемою конфліктів зацікавилися і спеціалісти права. Головними аспектами стали судово-правові засоби їх вирішення, кримінологічне вивчення конфліктних ситуацій, правові принципи, правила і норми. активно досліджуються міжнародно-правові аспекти регулювання міждержавних конфліктів. Значна кількість учених-правників виступає за створення нової галузі - юридичної конфліктології. Важливим висновком правових досліджень проблем конфліктів є встановлення твердих, закріплених у правових нормах способів вирішення конфліктів (суди, арбітраж, міжнародні суди). Правові науки вчать дотримуватися в найбільш запеклій конфліктній боротьбі норм діючого права.

Психологія займає провідне місце серед інших наук по дослідженні проблем конфлікту. Суттєвим досягненням психологів стала розробка понятійного апарату конфліктів: сутність, структура, генезис, перед конфліктний стан, методи діагностики, встановлення того факту, що конфлікти завжди пов'язані із значним напруженням емоційно-психологічного стану протиборних сторін. Дослідження психологів носять фрагментарний характер не створено узагальнюючих праць загальнотеоретичного та методологічного характеру.

У роботах біологічного напрямку (переважно закордонних авторів - Д. Кемпбел, О. Меннінг) введено поняття „зооконфлікт” та „конфлікт у тваринному світі”, що свідчить про глибоку вкоріненість конфліктного стилю поведінки у весь живий світ. У біологічних роботах конфлікт розглядається як боротьба за існування, як прояв біологічно і генетично визначеної агресивності. Такий підхід часто переноситься і на поведінку людини, як представника тваринного світу. Коли суспільство було зорієнтовано на „санітарне очищення” від слабких за біологічним принципом „нехай виживе сильніший”, - яскраво демонструється практичний аспект зооконфліктного підходу до вирішення соціальних проблем. Як приклад: расистське прагнення винищити „неповноцінні раси” або сучасний геноцид. У біологічних роботах можна зустріти відомості щодо конфлікту між рослинами за „місце під сонцем”, які виступають підґрунтям положення щодо тотальності конфліктної поведінки всього живого. Таким чином у підсвідомому та несвідомому рівнях поведінки людей у разі конфлікту ми можемо знайти прояв закономірностей конфліктної боротьби, притаманній усім біологічним видам. Цінність підходу до конфліктів з позицій зооконфліктології полягає у тому, що конфлікти тлумачаться як такі, що пов'язані із внутрішньовидовою боротьбою за життєві ресурси, за територію, за вище місце в ієрархічній структурі.

На території колишнього Радянського Союзу термін “конфліктологія” з'явився наприкінці 80-х років ХХ ст., незалежно від впливу Заходу, коли виникли перші симптоми дезінтеграції Радянського Союзу спочатку в російських урядових інститутах чи близьких до них закладах. Згодом термін почав вживатися у наукових установах, інститутах АН Росії, де дістав подальший розвиток та застосування.

Перші публікації, де фігурував термін «конфліктологія», з'явились у російських виданнях у 1991-1992 рр. Проте там не було чіткого визначення ані предмета, ані галузі досліджень даної дисципліни. Далі термін поширився у більшості пострадянських держав і зокрема в Україні, де використовується і в даний час.

Термін “конфліктологія” майже відсутній у проблематиці суспільних дисциплін, що розробляються на Заході. Загалом в західних країнах фахівці уникають використання даного терміна, а також похідних від нього. Наприклад, людину, яка є фахівцем в сфері управління та вирішення конфліктів і в нашій країні носить назву конфліктолог, на Заході називають медіатором, або посередником. Однак це не є свідченням того, що проблемі конфлікту там приділяється недостатньо уваги. Навпаки, природа конфлікту вивчається в рамках багатьох суспільних (і не тільки) дисциплін - соціології, політології, психології та соціальної психології, філософії, культурології, теорії міжнародних відносин, математики та інших.

Висновки

конфліктологія історичний педагогічний наука

Отже, можна прийти до наступних висновків.

Розвиток конфліктології спричинений практичними потребами сучасного політичного, економічного та адміністративного менеджменту, юриспруденції, дипломатії та інших сфер діяльності, де спостерігається зіткнення інтересів протиборчих сторін.

Предметом конфліктології є дослідження загальних законів і закономірностей виникнення й розвитку конфліктів, а також технологій, способів, методів вирішення, запобігання та управління ними.

Об'єкт конфліктології - конфліктні відносини між людьми, групами людей, соціальними спільнотами, організаціями, політичними органами, державами, міждержавними об'єднаннями.

Завдання конфліктології полягає у вивченні природи, сутності, функцій та механізмів соціальних конфліктів, умов їх виникнення та закономірностей розвитку, у розробці адекватних внутрішній природі та особливостям перебігу конфліктної взаємодії “технологій” урегулювання та розв'язання конфліктів.

Конфліктологія, досліджуючи конфліктні відносини між людьми, тісно пов'язана з іншими соціально-гуманітарними науками: соціологією, соціальною психологією, політологією, економікою, історією, етнографією; юридичними дисциплінами; точними науками.

Список літератури

1. Анцупов А.Я. Конфликтология: учебник для вузов / А.Я. Анцупов, А.И. Шипилов. - М.: ЮНИТИ, 1999.

2. Бандурка А.М. Конфликтология / А.М. Бандурка, В.А. Друзь. - Харьков: Университет внутренних дел, 1997.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Э. Берн. - СПб.: М.: “Университетская книга” АСТ, 1998.

4. Захарченко М.В. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.) / М. В. Захарченко, О.І. Погорілий. - К.: Либідь, 1993. - 33б с.

5. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Здравомыслов А.Г. - М.: Аспект Пресс, 1996.

6. Емельянов С. Практикум по конфликтологии / Ємельянов С. - СПб.: Питер, 2003.

7. Конфліктологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Герасіна Л.М., Панов М.І., Осипова Н.П. та ін. - Харків: Право, 2002.

8. Марков Г.Н. Справочник по конфликтологии, общению, менедж-менту / Марков Г.Н. - СПб.: Альфа, 2000.

9. Соціологія: короткий енциклопедичний словник - К.: Укр. центр духовної культури, 1998.

10. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник. - К.: Каравела, 2002.

11. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию / Козырев Г.И. - М.: Владос, 1999.

12. Корнелиус X. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты / Х. Корнелиус, Ш. Фэйр. - М.: Стрингер, 1992.

13. Ладанов И.Д. Психология управления рыночными структурами: Преобразующее лидерство / Ладанов И.Д. - М.: Перспектива, 1997. - 465 с.

Размещено на Allbest.ru