Сучасна школа переживає нині досить складний період, коли здійснюється рішучий поворот педагогічного процесу до особистості школяра. Нова школа має поважати гідність кожного учня, його індивідуальні запити й інтереси, створювати сприятливі умови для самопізнання, саморозвитку, самовизначення та самореалізації особистості школяра. В ході навчально-виховної діяльності має відбуватися цілеспрямований розвиток певної системи психічних якостей особистості учня, що так необхідно для сучасного життя.

Отже, стає зрозумілим, що найголовнішим завданням освіти сучасності є формування повноцінно розвиненої особистості учня, сприяння розкриттю його потенціалу, розвитку його інтелектуальної, емоційно-вольової, мотиваційної, моральної сторони життєдіяльності тощо.

Основний чинник у формуванні особистості -- це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка -- не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина -- провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення.

Через життя в сім'ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства. Глибокий, постійний контакт з дитиною -- необхідна умова виховання у будь-якому віці. Але тісний контакт і взаєморозуміння не виникають самі по собі. Батьки їх будують і творять, починаючи з віку немовляти.

Проте на сьогоднішній день психологи констатують факт депривації батьківської любові. Мати любить свою дитину за те, що вона є. Батько любить свою дитину такою, яка вона є, тому він уміє критикувати вчинки, але особистість дитини залишає недоторканою. Любов до дитини -- це не лише приємна емоція, це передусім розумність у стосунках із нею, це турбота і відповідальність за її майбутнє.

Поява Конвенції ООН «Про права дитини» відіграла велику роль у процесі гуманізації освіти, тому що цей документ вплинув на сферу професійної етики педагогів. Дослідження свідчать, що Конвенцію в школах та інших навчальних закладах України і педагоги, і батьки знають недостатньо. Але жоден державний документ не замінить дитині чуйного, дбайливого ставлення до її проблем з боку батьків. Якщо дитину вдома сприймають, а головне -- люблять з усіма «плюсами» і «мінусами» -- вона соціально захищена.

3. Робота практичного психолога з батьками в закладах освіти

вихователь свідомість підліток психолог

Існує ряд виховних проблем, які потребують розв'язання і школою, і батьками, про існування яких дорослі часто навіть не здогадуються. Застосування учнями лихослів'я -- це фрустрація (обман) у досягненні вищого рівня сформованості особистості, цілісності та гармонії всіх її складових. Необхідна допомога дітям в оволодінні навичками культурної поведінки, поліпшення мовного спілкування, формування моральних якостей.

Ще одна проблема, розв'язати яку необхідно спільними зусиллями - це вплив аудіо- відеопродукції на свідомість дітей та підлітків. Цей вплив часто буває набагато сильнішим, ніж тиск з боку однолітків, тому що діє на культурну атмосферу в цілому. Особливо негативно вливають сцени порнографії, насилля, жахів. Вони формують деструктивний рівень ціннісних орієнтацій, девіантну особистість, спричинюють психічні розлади. Учні 5-11 класів вказують, що на них найбільший вплив мають фільми-бойовики, далі -- фільми жахів, реклама. І саме відеопродукцію вони найбільше дивляться.

Важлива проблема -- це час, який присвячують діти прослуховуванню музики та перегляду теле- і відеопродукції. Самі учні відзначають, що після перегляду або прослуховування аудіо- відеопродукції у них виникає страх, нервовість, дратівливість, стомленість, а іноді -- і головний біль та порушення сну. Аудіо- та відеопродукція досить часто пропагує і спонукає до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин, провокує до ранніх сексуальних стосунків, проявів насильства.

Щороку в закладах освіти області у рамках профілактично-виховної роботи здійснюється моніторингове дослідження вживання наркогенних речовин. Викликає занепокоєння той факт, що певна кількість молодих людей уже спробували на собі дію наркогенних речовин, до яких відносяться: тютюн, алкоголь, токсичні речовини, наркотики. Тенденція щодо розповсюдження наркогенних речовин серед молодших вікових груп стає надто небезпечною. Підліток знаходить тимчасове розв'язання проблем у алкогольному чи наркотичному сп'янінні.

Досить часто серед учнівської молоді виникають і проблеми у міжстатевих стосунках. Відсутність цілеспрямованого статевого виховання може призвести до небажаних наслідків у репродуктивному здоров'ї майбутнього покоління. Дорослі часто думають, що їхні діти знають уже все і самі уникають розмов про все, що стосується статі. Психологи стверджують, що саме психологічні особливості дівчат і хлопців, нормативна статева поведінка, наслідки ранніх статевих стосунків та засоби контрацепції цікавлять підлітків найбільше, починаючи вже з 6-7 класу. Частково школа вирішує це питання шляхом введення спецкурсу «Статеве виховання» та «Етика і психологія сімейного життя». Як психологічний супровід спецкурсу «Статеве виховання» учням, педагогам і батькам обласним науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи розроблено та видано посібник «Основи психосексуальної культури», де подається необхідна інформація і даються відповіді на основні питання статі у поєднанні з моральними нормами нашого суспільства.

У процесі формування здорового, повноцінного життя молодих людей велику роль відіграє вміння дорослих зорієнтуватися у складнощах і особливостях молодіжної субкультури, знання про поведінкові реакції, які виникають у цьому віці. Саме ними пояснюється належність багатьох підлітків до різного роду неформальних угрупувань.

Надзвичайно важливо дорослим знати особливості вікових періодів, бути обізнаними в питаннях молодіжної субкультури, обговорювати з дітьми їхні інтереси та уподобання, знаходити шляхи реалізації цих інтересів, залучаючи дитину до відповідних гуртків, секцій, клубів. Цьому сприятимуть такі активні форми роботи з батьками, як тренінги та ділові ігри, психологічна просвіта батьків через батьківські всеобучі, школи педагогічної майстерності тощо. Якщо батьки цікавляться життям дитини, радіють за неї, підтримують її у різних життєвих ситуаціях, тоді й віддача буде відповідною, і посіяне зерно проросте багатим на вдячність врожаєм. Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвиваючу (підвищення індивідуального потенціалу). Але здебільшого батьки не мають спеціальної педагогічної або психологічної освіти. Які ж знання особливо потрібні їм? Психологічні знання. Саме вони дають можливість збагнути закономірності розвитку дитини у різні вікові періоди; зрозуміти індивідуальність дитини; з'ясувати психологічний зміст своїх помилок і труднощів у вихованні.

Педагогічні знання. Батьки повинні не просто впливати на дитину в конкретних ситуаціях, а вибудувати цілісну, логічно виправдану виховну систему.

Загальна ерудиція. Батьки для дитини спочатку є джерелом інформації про навколишній світ, а згодом -- провідником у світі знань і людських взаємин. Нерідко широкий світогляд, здатність відповісти на дитячі запитання стають основою авторитету матері, батька.

У міжнародній теорії і практиці немає терміна «педагогічна культура батьків». Стосовно проблем сім'ї вживається термін «виховання батьків», який значно ширший за змістом. У нього закладена суть, яка виявляється в допомозі батькам у виконанні ними виховної функції і зачіпає всі сторони сімейного життя.

Хто і як може допомогти батькам у вихованні дітей? Можливо, саме в школі, яка займається не тільки навчанням, але й вихованням дітей, необхідно створити стимулююче середовище для розгортання спеціальної роботи щодо виховання батьків. Для цього можливо використати наступні види та методи роботи:

- відкриті уроки для батьків;

- дні відкритих дверей;

- батьківські збори;

- бесіди (колективні, групові, індивідуальні);

- оформлення куточків для батьків;

- підготовка тематичних папок;

- конференції з досвіду сімейного виховання;

- психолого-педагогічні лекторії;

- консультації психолога;

- соціологічні дослідження з актуальних проблем сучасної сім'ї;

- заняття-тренінги для батьків з підвищення батьківської ефективності;

- робота з групою батьків, які мають подібні проблеми.

Зміст роботи педагога з батьками включає 3 основні блоки, які пов'язані у систему форм і видів діяльності:

- університет педагогічних знань;

- лекції, семінари, конференції;

- відкриті уроки, заходи;

- індивідуальні тематичні консультації;

- творчі групи;

- батьківські збори;

- організація гуртків, секцій, спільні творчі справи.

- допомога у зміцненні матеріально-технічної бази;

- батьківський патруль;

- рада школи;

- комітет громадського контролю;

- класні ради;

- рада сприяння спільній роботі сім'ї та школи.

Виходячи з цього, і має здійснюватися робота психолога. Д. В. Ушаков вважає, що слід виділити роботу психолога в залежності від того, де навчається дитина. При цьому автор підкреслює, що психологи і педагоги виділяють такі напрямки:

1. Контроль за нервово-фізичним навантаженням школяра, що створюються діяльністю і вимогами педагогів і батьків. Обдаровані діти часто зовні досить стійкі до перевантажень, і дорослим не просто перебороти спокусу вкласти в дитину якнайбільше інформації, навичок тощо. Тим часом перевантаження для неї так само небезпечні, як і для звичайного школяра.

2. Консультативна і просвітницька робота з дорослими, що має множинні завдання:

по-перше, дуже важливо стежити за тим, щоб дорослі не «експлу­атували» здібності дитини на шкоду іншим її інтересам і віковим потребам;

по-друге, необхідно орієнтувати дорослих на цілісний розвиток дитини, утому числі тих сторін її психіки, її «Я», у яких вона не проявляє себе яскраво;

по-третє, консультативна допомога спрямована на вироблення педагогами і батьками стилю ефективного спілкування з обдарованою дитиною, адекватної оцінки її вчинків, розуміння її поведінкових проявів.

3. Методична допомога педагогам у підготовці і реалізації індивідуальної програми навчання обдарованої дитини.

У роботі із самим обдарованим школярем можуть бути виділені наступні задачі: консультативна, тренінгова робота з дитиною або підлітком, спрямована на розвиток самосвідомості, широкого і глибокого розуміння своїх здібностей і можливостей. Слід підкреслити важливість формування в обдарованого школяра ціннісного ставлення до себе і своєму таланту, розуміння його соціального й особистісного ціннісного змісту.

Навчання соціально-психологічним навичкам і умінням встановлення і підтримки відносин з навколишніми, розуміння своїх почуттів і переживань у спілкуванні, конструктивного вирішення конфліктів. Тому що обдаровані діти частіше, ніж інші діти, відчувають труднощі такого роду.

Робота з батьками. Просвітницька, консультативна робота з прийняття дорослими обдарованості дитини, особливостей її поводження, світорозуміння, інтересів і схильностей. Вже саме розуміння дорослим особливостей школяра часто дозволять зняти низку проблем. Наприклад, поведінкова дезадаптація обдарованого школяра у формі невгамовності, непосидючості, розгальмування -- наслідок його інтелектуального, пізнавального або якогось іншого «недовантаження». Давши дитині достатню кількість матеріалу для переробки, педагог зніме цю проблему.

Консультативна, методична робота, спрямована на створення для певної дитини задовольняючі її інтереси освітнього середовища.

Консультативна, методична робота з дорослими, спрямована на організацію соціального життя обдарованої дитини, уявлень про світ, що лежить за межами його власних пізнавальних чи інших інтересів.

Спеціальна психологічна робота із самою дитиною, що має різні психологічні труднощів. Часто не обійтися без глибокої психотерапевтичної, психокорекційної роботи, спрямованої на вирішення внутрішніх психологічних конфліктів, зняття тривожності, страхів, агресивних психологічних захистів.

Соціально-психологічне навчання дитини, що спрямоване на розширення наявних у її розпорядженні репертуару поведінкових реакцій, корекцію сформованих форм поводження, усвідомлення дитиною своєї позиції в спілкуванні.

Список використаних джерел

1. Воспитание трудного ребенка: Дети с девиантным поведением: Уч.-метод. Пос. / Под ред. М.И.Рожкова. - М., 2004.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2003.

3. Коберник О.М. Організація виховного процесу на засадах проективної педагогіки // Педагогіка і психологія. - 2006.

4. Немов Р.С. Психологическое консультирование: Учебн. Для студ. вузов. - М., 2005.

5. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посіб. - К., 2007.

Размещено на Allbest.ru