Психологічні основи становлення військово-професійної відповідальності у курсантів НАПВУ

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

«Психологічні основи становлення військово-професійної відповідальності у курсантів НАПВУ»

УДК 159. 98: 355. 233

Спеціальність 20.02.02 Військова педагогіка та психологія

АФАНАСЬЄВ

АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Хмельницький - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський університет імені В. Стефаника, кафедра загальної та експериментальної психології, завідувач кафедри;

кандидат психологічних наук Потапчук Євген Михайлович, Національна академія Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького, кафедра педагогіки та психології, старший викладач.

Провідна організація - Військовий інститут при державному університеті «Львівська політехніка», кафедра технічних засобів інформації та культурно-просвітницької діяльності у військах.

Захист відбудеться « 31 » березня 2000 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70. 705. 02 на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького.

Автореферат розісланий « 28 » лютого 2000 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук, доцент галімов а. в.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Соціально-економічні процеси, які відбуваються в Україні, суттєво впливають на забезпечення рівня її державної безпеки. Вони потребують нових підходів до розбудови Прикордонних військ. Зміни на кордонах, надання Прикордонним військам України статусу з координації дій державних структур на кордоні, зростання напруженості на ряді його ділянок, напружена боротьба з нелегальною міграцією, контрабандою, транснаціональне розповсюдження наркотичних речовин висувають підвищені вимоги до підготовки офіцерів-прикордонників у сучасних умовах.

Майбутні офіцери-прикордонники безпосередньо будуть організовувати охорону державного кордону, тому від їхньої військово-професійної відповідальності залежить якість виконання службово-бойових завдань частинами і підрозділами Прикордонних військ України. Якраз відповідальність зумовлює рівень реалізації особистістю військово-професійної діяльності, зокрема вона впливає на формування у прикордонників високих морально-психологічних якостей, почуття особистої відповідальності за надійну охорону та захист державного кордону Вітчизни, вірності конституційному обов'язку, військовій присязі, народові України, дисциплінованості, гідності, честі і гордості за належність до Прикордонних військ України, а також розвиток у воїнів гуманістичного світогляду, правової свідомості та особистих якостей, необхідних для військової служби й успішної діяльності в громадському житті після звільнення у запас.

Актуальність теми. Вивчення результатів службової діяльності офіцерів Прикордонних військ України свідчить про те, що основними їх труднощами, особливо молодих офіцерів, є проблеми, які пов'язані з психологічним становленням військово-професійної відповідальності у курсантів під час навчання у військово-навчальному закладі. Складна і суперечлива соціально-економічна ситуація в Україні, вплив на її збройні формування дестабілізуючих факторів, посилення соціальної напруги у військовому середовищі, перехід на нові умови комплектування значно ускладнюють завдання професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників. У ході дослідження ряду авторів (Д. В. Іщенко, О. Д. Сафін, М. В. Варій та інші) виявлені досить помітні негативні зміни у мотивації офіцерів до військової служби, відмічено низький рівень військово-професійної відповідальності.

Існуючий стан виховної практики у військових формуваннях, силових структурах та військових вузах формує запит на оновлення методологічних основ вікової і педагогічної психології, тісно пов'язаних із загальнопсихологічним контекстом, а як відомо, спеціальні методології викликають до життя відповідні психолого-педагогічні технології та психотехніки, у чому зацікавлене суспільство з плюралістичними ознаками в економіці, політиці, ідеології, культурі. Проте, як показує аналіз наукових джерел, на фоні досить активного наукового вивчення різних аспектів відповідальності особистості як такої загалом, а також основних розробок щодо її діагностики та розвитку, малодослідженими залишаються проблеми вивчення відповідальності осіб, які виконують свої професійні обов'язки в особливих умовах. На матеріалі військової служби проблема відповідальності не розглядалась, зокрема не вивчено мотиви військово-професійної відповідальності, психологічні характеристики предмета й інстанції цього типу відповідальності, а також не з'ясовані психолого-педагогічні умови становлення її у курсантів. Тому актуальність та наукова новизна дослідження “Психологічні основи становлення військово-професійної відповідальності у курсантів” не викликає сумніву.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-практичної діяльності Прикордонних військ України (НДР № 200-1202 І).

Об'єкт дослідження - відповідальність курсантів військового вузу.

Предмет дослідження - військово-професійна відповідальність та умови її розвитку і становлення.

Мета і завдання дослідження полягають у теоретичному визначенні та експериментальному вивченні особливостей військово-професійної відповідальністі, а також виявленні умов, чинників та методів її розвитку у курсантів військового вузу.

Гіпотеза дослідження. Психологічна сутність військово-професійної відповідальності полягає у безумовному прийнятті та усвідомленні курсантом предмета відповідальності, інстанції відповідальності та себе як суб'єкта цього типу поведінки. Традиційно виховання військово-професійної відповідальності у курсантів НАПВУ здійснюється на неповній орієнтувальній основі і це неефективно сприяє розвитку майбутнього офіцера ПВУ як суб'єкта військово-професійної відповідальності. Ефективними педагогічними впливами, що зумовлюють розвиток військово-професійної відповідальності, є активне стимулювання відповідальності курсантів, створення умов для вияву ними даного типу поведінки, врахування дії позитивних і негативних чинників тощо.

Для досягнення поставленої мети ставились і вирішувались такі завдання:

1. Уточнити соціально-психологічний зміст поняття “військово-професійна відповідальність”.

2. Експериментально вивчити мотиви, предмет та інстанцію військово-професійної відповідальності й охарактеризувати типи та рівні її розвитку у курсантів військового вузу.

3. Визначити чинники та умови, що позитивно впливають на становлення відповідальності у курсантів НАПВУ.

4. Обгрунтувати систему виховання військово-професійної відповідальності у курсантів та визначити основні шляхи і методи реалізації цієї системи в умовах НАПВУ.

Методологічну та теоретичну основу склали: системний підхід до розуміння особистості (П. К. Анохін, М. С. Каган, Б. Ф. Ломов, В. С. Мерлін та інші), у контексті якого відповідальність особистості розглядається в межах основних ознак системності - цілісності, структурності, ієрархічності, динамічності та розвитку; загальнофілософські, психологічні та педагогічні погляди на особистість та її морально-психологічні виміри; діяльнісний, особистісний та організаційний підходи (О. М. Леонтьєв, К. О. Абульханова-Славська, М. Й. Бо-ришевський, І. Д. Бех, О. Г. Асмолов, О. В. Брушлінський, Т. М. Титаренко, А. Я. Чебикін, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та інші), з позиції яких розвиток військово-професійної відповідальності курсанта розглядається у взаємозв'язку з діяльністю особистості, зокрема, з військово-професійною працею; фундаментальні для психології принципи розвитку, єдності внутрішньої та зовнішньої діяльності (Г. С. Костюк, С. Л. Рубінштейн), принцип єдності змістової та динамічної сторін мотивації (Х. Х. Хекхаузен, В. Г. Асєєв, М.В.Савчин), принцип суб'єкта (К. О. Абульханова-Славська, М. Й. Боришевський, О.В.Брушлінський, С. Л. Рубінштейн, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко та інші), що стали засадою побудови теоретичної моделі військово-професійної відповідальності курсанта та системи її виховання у нього. У експериментальному дослідженні використовувана науково-теоретичні висновки, що були розроблені військовими психологами та педагогами О. В. Барабанщиковим, В. І. Вдов'юком, П. Н. Го-родовим, В. П. Давидовим, Л. Ф. Железняком, М. С. Кравчуном, Д.П.Познанським, В. Ф. Родіним, В. М. Синьовим, О. Д. Сафіним, М. І. Томчуком, М. В. Ва-рієм, Є. А. Афоніним та іншими.

Методи дослідження. Характер дослідження та його завдання зумовили використання низки методів та методичних прийомів: аналіз та узагальнення літератури з проблем відповідальності особистості, опитування, анкетування, бесіди, експертне оцінювання, суб'єктивне оцінювання значущості мотивів; самоспостереження, самооцінювання, констатуючий експеримент, монографічний та статистичний методи.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького. Окремі питання за темою дослідження вивчалися у частинах та підрозділах Південного напряму ПВУ. Окрім курсантів (91 особа), до експерименту залучались офіцери командного та професорсько-викладацького складу (38 чоловік).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у визначенні соціально-психологічної сутності військово-професійної відповідальності курсантів, теоретичній розробці та експериментальній перевірці моделі цього типу відповідальності. Уперше експериментальним шляхом виявлено змістовно-компонентну структуру мотивації військово-професійної відповідальності курсантів, рівень розвитку когнітивної, емоційно-мотиваційної та поведінкової складових, розкрито чинники та психолого-педагогічні умови становлення військово-професійної відповідальності, а також науковообгрунтовано особливості психолого-педагогічних впливів, що спрямовані на забезпечення цілеспрямованого її розвитку у курсантів. психологічний професійна відповідальність курсант

Практичне значення одержаних результатів. Психологічно обгрунтована система виховання військово-професійної відповідальності курсантів, що є науковою основою переведення педагогічної практики у площину реального процесу керівництва розвитком курсантів як суб'єктів відповідальної поведінки. У ході дослідження апробована система психолого-педагогічних впливів на розвиток військово-професійної відповідальності у курсантів, а також сформульовані конкретні рекомендації для професорсько-викладацького та командного складу Академії щодо проведення цієї роботи.

Теоретичні положення і практичні рекомендації впроваджувались дисертантом на протязі всієї дослідницької роботи, про що свідчать акти реалізації. Відділом виховної роботи НАПВУ впроваджено основні блоки системи виховання відповідальності, а також впроваджено в практику методи виховних впливів на курсантів з метою виховання у них військово-професійної відповідальності (акт реалізації від 1. 10. 1999 року).

До програми командирської підготовки включений розділ, який присвячений діагностиці запропонованих критеріїв оцінки рівня відповідальності (акт реалізації від 4. 10. 1999 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були оприлюднені 23 жовтня 1998 року в Академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького на науково-практичній конференції з теми: “Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами Колегії Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 9.07.98 року”, а також на розширеному засіданні кафедр педагогіки і психології та кінології Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 4 наукові статті та тези науково-практичної конференції.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 216 найменувань та дев'яти додатків. Основний зміст роботи викладено на 190 сторінках, текст містить 10 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, викладено основні положення, що винесені на захист.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження військово-професійної відповідальності” - з`ясовано методологічні та теоретичні підходи до вивчення цієї проблеми вітчизняними та зарубіжними психологами і педагогами, обгрунтовано поняття “військово-професійна відповідальність”.

Більшість визначень "відповідальності", що зустрічаються у психолого-педагогічній літературі, відображають етико-філософський і соціально-психологічний зміст, при розгляді проблеми виховання в особистості відповідального ставлення до діяльності акцентується увага тільки на суспільному обов'язку (Л.Є. Коршунова, І. П. Нечаєва, А. Л. Шнірман). На рівні психологічного аналізу відповідальність -- одна з найбільш загальних властивостей особистості, яка об'єднує в собі компоненти афективно-мотиваційної, інтелектуальної та діяльнісно-поведінкової сфер людини (К. А. Абульханова-Славська, К.Муздибаєв, С. Л. Рубінштейн). У ній особистість вищою мірою проявляє себе як суб'єкт (К. О. Абульханова, М. Й. Боришевський, О. В. Брушлінський, С.Л.Рубінштейн, М. В. Савчин, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко та інші).

Деякі дослідники (К.А.Абульханова-Славська, Л.Е.Коршунова, А.Л.Шнірман) виділяють два основних критерії прийняття відповідальності. По-перше, це погодженість необхідності з бажаннями та потребами особистості, тобто виникнення ініціативи як вихід за рамки необхідного. По-друге, це реалізація людиною необхідності своїми силами, самостійно і відповідно до вимог, пред'явлених до самої себе.

Однією з характеристик відповідальності є суб'єктивна й об'єктивна величина її обсягу, яка визначається співвідношенням свободи й необхідності. Свобода може реалізуватися лише через відповідальність, а остання - через свободу (А. Маслоу, Е. Фромм, В. Франкл).

Проблема відповідальності була предметом уваги таких зарубіжних авторів, як Ж. Піаже, Л. Колберг, А. Блазі, К. Хелкама, Ф. Хайдер та ін. Так, Ж.Піаже виділяє об'єктивну і суб'єктивну відповідальність. Для Л. Колберга основною проблемою було з'ясувати зв'язок між розвитком когнітивних структур та становленням моральних почуттів і дій індивіда. На основі теорії Л.Колберга психолог К. Хелкома більш детально дослідив й описав стадії розвитку відповідальності.

Багато авторів (К. Хелкома, Л. Колберг, Д. Лавінджер, Т. Ліскона та ін.) відзначають, що сформованість внутрішньої відповідальності є головним критерієм оцінки рівня моральної зрілості особистості в цілому. У цьому зв'язку викликає зацікавлення дослідження Ф. Хайдера, у якому відповідальність розглядається, залежно від зовнішніх умов, за яких відбувається дія.

У структурі відповідальності дослідники виділяють три складові: когнітивна, афективно-мотиваційна і поведінкова (конативна). Так, перша складова включає систему засвоєних особистістю знань про норми поведінки та сутність відповідальності. Друга складова - афективно-мотиваційна - включає в себе ієрархізовану систему мотивів соціально-відповідальної поведінки й емоційні переживання, які пов'язані з предметом та інстанцією відповідальності. Нарешті, третя складова виражається у виборі та здійсненні певної лінії поведінки окремих її актів, що випливає з норм відповідальності. Усі три компоненти характеризуються валентністю та складністю і пов'язані з глибинними особистісними утвореннями, у яких курсант цілісно виражається як суб'єкт зовнішньої чи внутрішньої дії, поведінки та діяльності.

Психологи (К. А. Абульханова-Славська, В. Ф. Сафін, А. Л. Шнірман) обгрунтовують показники відповідальності: 1) розуміння та усвідомлення особистістю важливості дотримання та виконання обов'язків інших людей і своїх особистих; 2) передбачення можливих труднощів у виконанні доручень; 3)планування способів подолання цих труднощів; 4) позитивне переживання завдання і очікування радості від виконання обов'язків та ін. Сам розвиток відповідальності відбувається у напрямку гармонізації раціональної, емоційно-мотиваційної і поведінкової складових (Б.Ф.Сафін, Т.М.Сідорова).

Специфіка відповідальності насамперед виявляється саме в особливостях її мотиваційно-емоційної складової як внутрішньої основи поведінки особистості. Виникнення мотиву як багатовимірного психологічного утворення опосередковується рефлексивними процесами особистості, коли вона "враховує, оцінює, зважує обставини, у яких знаходиться; із співвідношення між ними і народжується мотив у його конкретній змістовності, необхідній для реальної конкретної дії" (С.Л.Рубінштейн). Мотивація поведінки тісно пов`язана із самосвідомістю особистості (Б.Н.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн, Ш.А.Надірашвілі).

Процес становлення нових потреб та мотивів діяльності суб'єкта супроводжується внутрішніми суперечностями (Л.І.Анциферова, Є.Н.Баканов, В.А.Іванніков, А.Н.Леонтьєв, Д.А.Леонтьєв, Н.П.Нечаєва, К.Обуховський, Х.Хекхаузен та ін.). Так, якщо "в реальних умовах через певні причини процес, наприклад, цілетворення, стає неможливим і цілі не формуються, то поведінка не починається, а мотив залишається у потенційному стані, підтримуючи лише готовність до дії" (А.Н.Леонтьєв). Багато авторів надають важливого значення засобам діяльності (вміння, навички, операції, звички) в ініціюванні поведінки, так як поза нею "мета залишається лише абстрактним прагненням" (А.Г.Спіркін). Обмаль фізичних, психічних чи духовних сил призводить до того, що мотив не спонукає поведінку (В.А.Іванніков, В.І.Ковальов). На виникнення спонукання впливає суб'єктивна ймовірність очікуваного успіху поведінки та ймовірність підкріплення. Одним з чинників, що впливає на ініціювання діяльності, є поведінка інших людей (Ф.Олпорт, Г.Лебон, Т.Ньюкомб).

Важливою в аналізі є проблема співвідношення субстанційного (стійкі психологічні утворення особистості) та актуального (психофізіологічні та особистісні стани і процеси) в мотивації відповідальної поведінки. А.Г.Асєєв виділяє дві тенденції у функціонуванні мотивації: змістова, яка спрямована на досягнення деякого позитивно значущого, бажаного стану дійсності та уникнення негативного, незначущого, небажаного стану; динамічна тенденція як спонукання до реалізації потреб, що пов'язані з самим процесом діяльності.

Дослідники проблеми досить справедливо вказують на регулююче значення пізнавальних та емоційних процесів у здійсненні діяльності й поведінки, що беруть участь у переоосмисленні ситуації, змінюють спонукальну силу ситуативних мотивів та їх ієрархію. При повторюванні умов мотиваційна дія автоматизується і переходить у своєрідну звичку (мотиваційна установка або смислова установка, за О.Г.Асмоловим).

У психологічних дослідженнях показано, що потреба особистості у самоствердженні виконує функцію одного з важливих чинників морального розвитку, постійно стимулюючи моральний саморозвиток (Н.П.Анікеєва, М.Й.Боришевський,П.Р.Чамата).

Серед загальних механізмів, які забезпечують прийняття обов'язку людини, дослідники проблеми виділяють психічне зараження, наслідування референтних особистостей і ровесників, ідентифікацію з ними, емпатію, усвідомлення, смислотворення та саморегуляцію (К.Абульханова-Славська, Б.Ф.Зейгарник, А.Б.Холмова, Є.С.Мазур, Ю.А.Місловський, Ш.А.Надірашвілі, З.Фройд, Х.Хекхаузен та ін.). Феноменологічно саморегуляція мотивації проявляється як процес вибору між різними можливими діями, позиціями, смислами з урахуванням поєднання потреб, ціннісних орієнтацій, інтересів, подолання ситуативної амбівалентності спонукальної сфери, "пошук" спонукань з більшою імперативною силою, з'єднання потенційної та актуальної мотивацій.

Основним методом психологічного аналізу відповідальності служить метод аналізу внутрішньої активності особистості (мотивації, переживань виникнення наміру тощо) та виявів її поведінки у цілісній життєдіяльності суб'єкта відповідальності. Між тим, у вітчизняних психологічних дослідженнях недостатньо використовується метод аналізу індивідуальних випадків та перспективного, але малорозробленого ситуаційного підходу.

Теоретичний аналіз проблеми дозволив скласти функціональну схему військово-професійної відповідальності курсанта (рис. 1). Вона включає такі блоки: військово-професійну необхідність, яка конкретизується у предметі відповідальності, інстанцію відповідальності та суб'єкта цього типу поведінки. Побудована схема дозволяє зробити теоретичні узагальнення, а також спланувати та здійснити експериментальне вивчення військово-професійної відповідальності. Отже, військово-професійна відповідальність - це особистісно-професійна якість, у якій інтегровані морально-духовні, соціально-психологічні та психофізіологічні функції. Вона розглядається як смисловий принцип особистості курсанта, як загальне правило співвіднесення (саморегулювання) мотивів, цілей та засобів військово-професійної життєдіяльності, що виражається у безумовному прийнятті, позитивному осмисленні та реалізації військово-професійної необхідності (наказ, доручення, завдання тощо).

Рис. 1. Функціонально-динамічна схема військово-професійної відповідальності курсантів

У другому розділі - “Експериментальне дослідження військово-професійної відповідальності курсантів військового навчального закладу” - розглядаються результати вивчення мотивації військово-професійної відповідальності курсантів, особливості предмета та інстанції відповідальності, чинники безвідповідальної поведінки, суб'єктні вияви курсантів у військовій відповідальності, а також характеризуються типи та рівні її розвитку.

З метою виявлення мотивів відповідальної поведінки проводилось анкетне опитування курсантів і офіцерів, спостереження та бесіда з ними. Проведений аналіз одержаних матеріалів дозволив виділити 8 груп мотивів відповідальної поведінки: 1) широкі суспільні мотиви; 2) мотиви прямої військово-професійної відповідальності; 3) мотиви особистісної відповідальності; 4) мотиви-стимули (негативні); 5) мотиви-стимули (позитивні); 6) мотиви особистісного самоствердження; 7) мотиви наслідування; 8) мотиви військово-професійного самовиховання. Найбільш значущими мотивами військово-професійної відповідальності курсантів є такі: мотиви особистісної відповідальності, мотиви військово-професійного самовиховання, мотиви прямої військово-професійної відповідальності та широкі суспільні мотиви. Менш значущими виявилися такі групи мотивів: мотиви особистісного самоствердження і мотиви наслідування. Найменш значущими є позитивні мотиви-стимули та негативні мотиви-стимули. У процесі дослідження виявлені відмінності в мотивації, відповідальності, а також цікаві тенденції у зміні значущості груп мотивів у загальній структурі мотивації залежно від курсу. Для вивчення структури мотивації здійснювався кореляційний аналіз (обчислювалися взаємні коефіцієнти кореляції між різними групами мотивів).

Нами виявлена феноменологія предмета відповідальності як сукупності військово-професійних, соціально-психологічних, духовно-моральних, матеріальних необхідностей та інтенцій, які курсант реалізує у своїй цілісній життєдіяльності. Він охоплює такі основні сфери, як відповідальність: 1) за індивідуальне військово-професійне життєвиявлення та самоствердження “Я” (військова служба, навчання тощо); 2) функціонування, становлення і розвиток “Я” як особистості, як майбутнього офіцера; 3) інші особи і групи (рідні, сім'я, друзі, однокурсники); 4) матеріальні об'єкти та їх обслуговування; 5) власну взаємодію з іншими людьми, групою, соціумом загалом. Найбільш значущою сферою відповідальності курсантів (більше третини опитаних) є сфери: а) функціонування, становлення і розвитку “Я”; б) індивідуального військово-професійного життєвиявлення та самоствердження “Я”.

У роботі наведено дані про результати дослідження інстанції відповідальності, перед якою курсант звітує за виконання своїх завдань, доручень, обов'язків тощо (інші люди, групи, суспільство загалом, власне сумління). Інстанція має ряд функцій, а саме: контроль (самоконтроль), санкціонування, стимулювання, блокування, корекція тощо.

На основі аналізу експериментальних даних було виявлено чинники безвідповідальної поведінки: 1) зовнішня інстанція відповідальності (офіцер, начальник); 2) неадекватна актуальна мотивація; 3) когнітивні властивості; 4) особисті проблеми та переживання; 5) особистісні стосунки в ситуації виконання доручення; 6) актуальний психофізіологічний стан; 7) обставини виконання доручень та інші.

У результаті цілісного аналізу ситуацій військово-професійної відповідальності, монографічного вивчення життєдіяльності відповідальних курсантів була виявлена феноменологія виявів суб'єктності у процесі відповідальної поведінки, що реалізується: 1) у виборі та осмисленні якісно змістових і кількісно-часових параметрів предмета відповідальності та способів реалізації; 2) подоланні негативних тенденцій у реалізації відповідальності; 3) встановленні обсягу використання наявних можливостей (мотиваційних, вольових, інтелектуальних, операційних, загальної компетентності та компетентності в конкретній ситуації відповідальності тощо); 4) визначенні курсантом міри внутрішньої та зовнішньої активності, у встановленні співвідношення між відповідальністю та ініціативою та ін.

У процесі дослідження виявлені типи військово-професійної відповідальності курсантів: 1) інтегральна військово-професійна відповідальність-потреба;

2) виокремлена (вибіркова) відповідальність; 3) прагматична відповідальність; 4) статусна відповідальність; 5) невротична відповідальність-страх.; 6) псевдовідповідальність (активно захищувана безвідповідальність; 7) безвідповідальність. У роботі подано характеристику рівнів розвитку відповідальності курсантів (високий, середній, низький, безвідповідальність).

З'ясування типів та рівнів розвитку відповідальної поведінки має не тільки теоретичне, але й практичне значення, бо створюється можливість для побудови діагностичних процедур та корекції використовуваних офіцерами технологій виховання відповідальності.

У третьому розділі - “Психологічні умови становлення та розвитку військово-професійної відповідальності у курсантів” - подано психологічний аналіз педагогічного досвіду офіцерів з виховання відповідальності курсантів, а також обгрунтовується система цілеспрямованого виховання цієї особистісно-професійної якості.

Найчастіше відповідальна поведінка характеризується респондентами як реалізація курсантом зовнішньої необхідності (наказів, доручень, завдань, зобов'язань) (90,1%); набагато рідше -- як одночасна реалізація зовнішньої і внутрішньої необхідності - самозобов'язання (21,6%). У структурі предмета відповідальності в основному виділяється відповідальність за свої стосунки з іншими людьми (89,3%) і самоствердження та самореалізація в діяльності (84,6%). Значно рідше вказується на відповідальність слухача за інших людей (49,3%) і рідко -- відповідальність за саморозвиток "Я" (15,0%). Офіцери дають досить неповну характеристику психологічної структури відповідальної поведінки.

За критерієм диференційованості та структурованості системи чинників виховного процесу було виділено три групи офіцерів: а) з високо (21,4% від усієї вибірки); б) середньо (32,3%); в) низько (46,3%) диференційованою і структурованою системою пояснення детермінації, представленої в їх професійній свідомості. Офіцери не володіють оптимальними каузальними схемами пояснення результатів виховної діяльності, що зумовлює її невисоку ефективність.

Нами було проаналізовано ряд педагогічних впливів, що використовують офіцери з метою виховання військово-професійної відповідальності курсантів. Серед позитивних виховних впливів було виділено такі чотири групи: 1) впливи, що пов'язані з організацією військової служби та навчання (чіткість наказів командирів та контроль за їх виконанням; заохочення курсанта за сумлінне виконання наказів, завдань; доручення слухачам відповідальних обов'язків, завдань); 2) впливи, що опосередковані дією соціально-психологічних механізмів (особистісне ставлення офіцера до курсанта; індивідуальний підхід офіцера до курсанта; морально-виправданий примус; суворість командира у вимогах та інші); 3) прямі вербальні впливи (серйозна індивідуальна розмова; переконання; групова бесіда-настанова; позитивна оцінка особистості); 4) невербальні впливи (особистий приклад офіцера; активно-позитивне навіювання; дотик до плеча, змах руки та ін.).

До негативних (деструктивних) виховних впливів були віднесені такі групи впливів: 1) впливи, пов'язані з організацією військової служби та навчання (сильні неадекватні покарання; зловживання владою, незаконні впливи; велике фізичне навантаження та ін.); 2) впливи, що опосередковані дією соціально-психологічних механізмів (морально та юридично невиправданий примус; сильний примус; нерозуміння особистості слухача та ін.); 3) прямі вербальні впливи (образи, погрози, нецензурні слова, лайка, загальна негативна оцінка особистості курсанта та ін.); 4) невербальні впливи (надмірне підвищення голосу, крики; незвичні пози та ін.); 5) фізичні впливи.

Проведений аналіз показує, що реальна виховна діяльність офіцерів-наставників здійснюється на неповній орієнтувальній основі. Вони недостатньо повно усвідомлюють мету своєї діяльності і чинники та механізми, що її опосередковують. Виховні впливи, які використовуються з цією метою, носять переважно імперативний характер. Дуже рідко або й зовсім не використовуються спеціальні виховні впливи, що адекватні психологічній реальності, на яку вони спрямовані. Усе це знижує ефективність їх виховної діяльності. Обізнаність офіцерів з концептуальними засадами розвитку відповідальної поведінки особистості та освоєння ними конкретних виховних технік і технологій зумовлює підвищення ефективності їх діяльності.

У результаті теоретичного та експериментального вивчення соціально-психологічних механізмів становлення та розвитку відповідальної поведінки й аналізу педагогічної практики (звіти офіцерів, виховні заходи, поведінка та рівень вихованості курсантів) нами була складена блок-схема системи виховання відповідальності у майбутніх офіцерів (рис. 2). Вона, зокрема, включає блоки “мета виховання”, “суб'єкти і об'єкти виховання”, схеми “процесів керування вихованням”, а також включається підсистема діагнозу, оцінки та прогнозу розвитку.

Ефективність виховання відповідальності передбачає врахування офіцером-наставником цілісної системи чинників та умов, які опосередковують процес становлення курсанта як суб'єкта відповідальної поведінки. Вона, як показує наше дослідження, включає такі елементи: а) структура предмета відповідальності курсанта; б) різнопланова активність курсанта як суб'єкта відповідальної поведінки; в) соціальні умови розвитку курсанта (стосунки, референтні особистості та групи); г) соціально-психологічні характеристики офіцера як суб'єкта виховної дії; д) інстанція відповідальності. Суб'єкти виховної дії (офіцери, інші дорослі, ровесники та референтні особистості) реалізовують як конструктивний, так, на жаль, і деструктивний вплив, що опосередковується дією відповідних соціально-психологічних механізмів.

Стратегічно цілеспрямоване керування процесом становлення та розвитку відповідальності особистості полягає у створенні умов і завданні вектора для морального та військово-професійного самоствердження, самореалізації, самовираження курсанта як суб'єкта відповідальної поведінки. Конкретно зміст керування полягає: 1) в актуальному стимулюванні відповідальної поведінки; 2) організації самооцінювання; 3) післявчинковому підкріпленні відповідальної поведінки, організації умов для виявів суб'єктності в ній; 4) антиципації негативної дії чинників безвідповідальної поведінки; 5) актуалізації позитивних факторів, що зумовлюють відповідальність.

Загальними вимогами до побудови педагогічних технологій виховання військово-професійної відповідальності у курсантів є: 1) обізнаність офіцера з психологічними особливостями відповідальності як інтегральної якості; 2) створення умов для вияву курсантом суб'єктності у відповідальній поведінці; 3) спрямування внутрішньої і зовнішньої самоактивності курсанта на реалізацію відповідальної поведінки; 4) вихованість самого офіцера як суб'єкта поведінки та інстанції відповідальності; 5) врахування наставником усієї системи умов, чинників і механізмів прийняття, осмислення та реалізації предмета відповідальності; 6) реалізація офіцером переважно опосередкованих виховних впливів; 7) забезпечення постійного адекватного підкріплення відповідальної поведінки курсанта, врахування його індивідуальних особливостей; 8) постійне здійснення діагностики розвитку відповідальної поведінки у курсантів.

Ефективне виховання відповідальності вимагає адекватного розуміння внутрішнього світу майбутнього офіцера. Вихованець розглядається як індивідуально своєрідна і неповторна особистість з притаманним їй "Я" (образом "Я", самооцінкою, рівнем домагань, почуттям власної неповторності), спонукальною сферою (потребами, ідеалами, цінностями, інтересами, смислами, орієнтаціями, звичками) та можливостями для різнобічного розвитку (духовними силами, задатками, здібностями, нахилами, знаннями, вміннями). Курсант потребує постійного морального та військово-професійного самоствердження, самореалізації та самовираження як суб'єкта життєдіяльності.

Отже, на основі цілісного підходу, використання методу моніторингу, теоретичного аналізу педагогічної практики в умовах НАПВУ нами обгрунтована система виховання відповідальності курсантів. Існуюча практика не забезпечує необхідних та достатніх умов для цілеспрямованого розвитку у них відповідальності. Ця робота часто організовується на неповній орієнтувальній основі, тому в багатьох випадках носить емпіричний характер і не зумовлює становлення повноцінної відповідальності поведінки особистості. Також з'ясовано, що для управління цим процесом недостатньо обмежуватися широко відомими методами педагогічної роботи (бесіди, переконання, критика, приклад тощо), слід використовувати й інші спеціально створені засоби виховного впливу.

Запропонований підхід є адекватним сутнісній природі відповідальності як інтегральної особистісної якості та процесу її становлення і розвитку в конкретного індивіда. Він дає можливість на більш високому науковому рівні будувати виховні технології, організовувати конкретну виховну взаємодію, забезпечуючи при цьому значно вищу її ефективність.

ВИСНОВКИ

Аналіз матеріалів, які були отримані в ході дисертаційного дослідження, дозволив сформулювати такі основні висновки:

1. У дисертаційному дослідженні визначено зміст та поняття військово-професійної відповідальності. Це особистісно-професійна якість, у якій інтегровані морально-духовні, соціально-психологічні та психофізіологічні функції. Вона розглядається як смисловий принцип особистості курсанта, як загальне правило співвіднесення (саморегулювання) мотивів, цілей та засобів військово-професійної життєдіяльності, що виражається у безумовному прийнятті, позитивному осмисленні та реалізації військово-професійної необхідності (наказ, доручення, завдання, обов'язок тощо). У структурі військово-професійної відповідальності виділяються когнітивна, мотиваційно-емоційна та поведінкова складові.

Аналіз проблеми автором дозволив скласти функціональну схему військово-професійної відповідальності курсанта. Вона включає такі блоки: військова необхідність, що конкретизується в предметі відповідальності, інстанція та суб'єкт відповідальності.

2. Автором експериментально установлено, що мотивами військово-професійної відповідальності курсантів виступають: 1) широкі суспільні мотиви; 2) мотиви прямої військово-професійної відповідальності; 3) мотиви особистісної відповідальності; 4) мотиви-стимули (негативні); 5) мотиви-стимули (позитивні); 6) мотиви особистісного самоствердження; 7) мотиви наслідування; 8) мотиви військово-професійного самовиховання. Найбільш значущими мотивами прямої військово-професійної відповідальності курсантів є такі: мотиви особистісної відповідальності, мотиви військово-професійного самовиховання, мотиви військово-професійної відповідальності та широкі суспільні мотиви. Менш значущими виявилися такі групи мотивів: мотиви особистісного самоствердження і мотиви наслідування. Найменш значущими є позитивні мотиви-стимули та негативні мотиви-стимули. Залежно від курсу виявлена значна динаміка у становленні різних видів мотивації військово-професійної відповідальності курсантів.

Основними сферами предмета військово-професійної відповідальності є: 1) індивідуальне військово-професійне життєвиявлення та самоствердження “Я” (військова служба, навчання тощо); 2) функціонування, становлення і розвиток “Я” як особистості, як майбутнього офіцера; 3) інші особи і групи (рідні, сім'я, друзі, однокурсники); 4) матеріальні об'єкти та їх обслуговування; 5) власна взаємодія з іншими людьми, групою, соціумом загалом.

Інстанція відповідальності (суспільний імператив, установа, особа (командир), група, перед якою суб'єкт звітує за виконання своїх завдань, доручень, обов'язків тощо) локалізується ззовні (інші люди, групи, суспільство загалом), що є досить характерним для військово-професійної сфери, чи є внутрішньою, інтернальною (власне сумління). Вона має ряд функцій, а саме: контроль (самоконтроль), санкціонування, стимулювання, блокування, корекція тощо.

Основними типами військово-професійної відповідальності курсантів є: інтегральна військово-професійна відповідальність; виокремлена (вибіркова) відповідальність; прагматична відповідальність; статусна відповідальність; невротична відповідальність-страх; псевдовідповідальність; безвідповідальність та рівні розвитку

3. Установлено, що найбільш значущими чинниками безвідповідальності курсантів виступають: 1) негативні якості особистості офіцера та його військово-професійної діяльності; 2) відсутність у курсанта актуальної мотивації; 3) стійкі несприятливі об'єктивні умови навчання та служби, неадекватні накази безпосереднього начальства; 4) особисті стосунки курсанта в ситуації виконання завдання; 5) відсутність у курсанта військово-професійного інтересу; 6) актуальний стан слухача (втома, сильні переживання, особисті проблеми тощо); 7) ситуативні несприятливі об'єктивні обставини; 8) безвідповідальне ставлення офіцера до своїх обов'язків; 9) когнітивні властивості курсанта.

Автор встановив, що офіцери-наставники використовують не тільки конструктивні, але й деструктивні педагогічні впливи, недостатньо усвідомлюють завдання та цілі своєї виховної діяльності. Широко використовані ними негативні впливи (стягнення, покарання, моралізування тощо) та позитивні впливи (нагорода, подяка тощо) не є такими ефективними у плані становлення у курсантів військово-професійної відповідальності. Найбільше впливають на цей процес звертання до сумління тих, хто навчається, спонукання їх до військово-професійного самовиховання та створення відповідних умов для одержання курсантами позитивних результатів своєї діяльності, а також сприяння усвідомленню ними свого суспільного обов'язку як військової людини.

4. Розроблена та обгрунтована автором система виховання відповідальності у курсантів включає такі взаємопов'язані блоки: предмет та цілі виховання, цілеспрямоване керування процесом становлення і розвитку військово-професійної відповідальності, курсант як суб'єкт відповідальності та об'єкт виховного впливу та інше.

Стратегічно цілеспрямоване керування процесом становлення та розвитку відповідальності особистості полягає у створенні умов і завданні вектора для морального та військово-професійного самоствердження, самореалізації, самовираження курсанта як суб'єкта відповідальної поведінки. Конкретно зміст керування полягає: 1) в актуальному стимулюванні відповідальної поведінки; 2) організації самооцінювання; 3) адекватному післявчинковому підкріпленні відповідальної поведінки, організації умов для виявів суб'єктності в ній; 4) антиципації негативної дії чинників безвідповідальної поведінки; 5) актуалізації позитивних факторів, що зумовлюють відповідальність.

Напрямки подальшого дослідження даної проблеми пов'язані з поглибленим аналізом специфіки відповідальності офіцерів-прикордонників у реальних умовах служби на кордоні, розподілом та перерозподілом відповідальності в загоні, у критичних ситуаціях, виявом індивідуальних відмінностей у реалізації предмета військово-професійної відповідальності. Ведеться пошук адекватних методів для оперативної діагностики рівня розвитку цієї особистісної якості курсантів та психологічного обгрунтування на нових теоретичних засадах ефективних виховних технологій, що можуть застосовуватися у військових вузах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Афанасьєв А.О. Відповідальність, свобода та ініціатива у військово-професійній діяльності // Вісник технологічного університету Поділля №-4, ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво ХТУП, 1999. - С. 146-148.

2. Афанасьєв А.О. Психологічне обгрунтування системи виховання відповідальності у курсантів // Вісник технологічного університету Поділля №-6 - Хмельницький: Видавництво ХТУП, 1999. - С. 77-82.

3. Афанасьєв А.О. Проблема відповідальності у сфері військово-професійної діяльності // Збірник наукових праць філософського факультету: філософія, соціологія, психологія №-4, ч. І. - Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, 2000. - С. 72-78.

4. Афанасьєв А.О. Типи відповідальності курсантів вищого військового навчального закладу // Психологія. Збірник наукових праць № 1.9 - Київ, 2000. - С. 40-45.

5. Афанасьєв А.О. Мотиви військово-професійної відповідальності курсантів військових вузів // Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами Колегії Держкомкордону від 9. 07. 98 р. // Матеріали науково-практичної конференції 23 жовтня 1998 р. - Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. - C. 51-53.

АНОТАЦІЇ

Афанасьєв А.О. Психологічні основи становлення військово-професійної відповідальності у курсантів НАПВУ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 20.02.02. - військова педагогіка та психологія - Національна Академія Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького. - Хмельницький, 2000.

Дисертація містить результати теоретичного та експериментального дослідження проблеми військово-професійної відповідальності. Розроблено й емпірично випробувано функціонально-динамічну модель військово-професійної відповідальності. Установлено, що суб'єкт відповідальності характеризується потенційною та актуальною складовими мотивації, можливостями забезпечення і саморегулювання даної поведінки. Охарактеризовано та одержано експериментальні дані про мотиви, предмет, інстанцію відповідальності, виділено її типи та чинники становлення у курсантів ввузу. Подано психологічний аналіз важливих аспектів педагогічного мислення офіцерів-наставників та ряд педагогічних впливів, що використовуються ними з метою виховання у курсантів військово-професійної відповідальності. Психологічно обгрунтовано систему виховання відповідальності у курсантів, показано основні напрями оптимізації цього виховання.

Ключові слова: військово-професійна відповідальність, мотиви відповідальності, предмет відповідальності, інстанція відповідальності, чинники становлення відповідальності, суб'єктність, виховний вплив, система виховання.

Afanasyev A.A. Psychological principles of military professional responsibility formation of the cadets of the National Academy of the Bordeguard Troops of Ukraine, named by Bogdan Khmelnitsky, - Manuscript.

This thesis is for taking a scientific degree of Psychological Sciences Candidate on the speciality 20.02.02. - Military Pedagogics and Psychology. - The National Academy of the Borderguard Troops of Ukraine, named by Bogdan Khmelnitsky. - Khmelnitsky, 2000.

The thesis is dedicated to military professional responsibility problems. Theoretical and experimental investigation results are presented. Military professional responsibility is regarded as a personal professional quality in which moral, socio-psychological and psychological functions are integrated. This responsibility is considered to be a systematic personality principle and a general rule of self-regulating correlation, goals and tasks and besides means of military professional vival activity.

The systematic analysis suggests responsibility investigation on the level of individual expediency. Individual realizes particualar behaviour type in concrete military professional, psychological, material and organisational conditions. The very responsibility subject is characterized by potential and basic motivation, quaranteeing opportunities and self-regulation of this particular behaviour.

Experimental data on responsibility motives and subject have been presented. Cadet's formation types and factors at the higher military establishments are got. Psychological analysis of main pedagogical thinking aspets of officers who are responsible for up-bringing process while training cadets has been defined. Basic directions of up-bringing process optimisation is determined.

Key words: military professional responsibility, responsibility motives, object, formation factors, subjectivity, up-bringing influence, educational system.

Афанасьев А.А. Психологические основы становления военно-профессиональной ответственности у курсантов НАПВУ. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 20.02.02. - военная педагогика и психология - Национальная Академия Пограничных войск Украины имени Б. Хмельницкого. - г. Хмельницкий, 2000.

Диссертация содержит результаты теоретического и экспериментального исследования проблемы военно-профессиональной ответственности. Военно-профессиональная ответственность рассматривается как личностно-профессиональное качество, в котором интегрированы морально-духовные, социально-психологические и физиологические функции человека. Она рассматривается как смысловой принцип личности курсанта, как общее правило соотношения (саморегулирования) мотивов, целей и средств военно-профессиональной жизнедеятельности, что выражается в безусловном принятии, положительном осмыслении и реализации военно-профессиональной необходимости (приказ, обязанность, поручение, задание и проч.).

Системный анализ предполагает исследование ответственности на уровне целостного субъекта, который реализует данный тип поведения в конкретных военно-профессиональных, социально-психологических, материальных и организационных условиях. Сам субъект ответственности характеризуется потенциальной и актуальной составляющими мотивации, возможностями обеспечения и саморегулирования данного поведения. Получены экспериментальные данные о мотивах, предмете и инстанции ответственности, выделены ее типы и факторы становления у курсантов ввуза. Представлен психологический анализ важнейших аспектов педагогического мышления офицеров-наставников и ряд педагогических влияний, используемых ими с целью воспитания у курсантов военно-профессиональной ответственности, показаны основные направления оптимизации этого воспитания.

Ключевые слова: военно-профессиональная ответственность, мотивы ответственности, предмет ответственности, инстанция ответственности, факторы становления ответственности, субъектность, воспитательное влияние, система воспитания.

Размещено на Allbest.ru