Психологічний вплив командира на підлеглих у військово-професійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Психологічний вплив командира на підлеглих у військово-професійній діяльності

19.00.09 - Психологія діяльності в особливих умовах

Матеюк Олег Анатолійович

Актуальність теми. Феномени психологічної взаємодії військового керівника та підлеглих є одними з визначальних у їх повсякденній професійній діяльності. Успішна міжособистісна взаємодія військового керівника та підлеглих відбувається за наявності психологічного впливу - сутнісної характеристики їх буття, адже діяльність фахівців персоніфікованої системи “людина-людина” (до якої і належать військові керівники) пов'язана з регуляцією поведінки інших людей (їх підлеглих).

Психологічний вплив, який організується та здійснюється відповідними фахівцями (військовими керівниками, які пройшли спеціальну професійну підготовку) у відповідному професійному (військовому) середовищі визначається нами як професійний. При цьому він розглядається не лише як неодмінний атрибут професійної здатності цих фахівців, але й як основний професійний інструментарій цієї регуляції. Саме в процесі його організації та здійснення перед військовими керівниками виникає ще досить багато актуальних питань.

Про необхідність дослідження цієї проблеми свідчить також і те, що навіть добре узагальнені відомості про психологію військовослужбовців, знання психологічних закономірностей, які визначають їх поведінку в групі, складають важливу, але лише половину того, чого чекає від психологічної науки суспільна військова практика. Друга половина стосується того, що робити з цими знаннями, яким чином їх використовувати військовому керівнику, як впливати на особистість підлеглого, щоб залишати за нею право і можливість бути суб'єктом власного життя.

Результати аналізу опитування військових керівників, які проходять службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, щодо організації та здійснення ними професійного психологічного впливу (ППВ) на підлеглих, а також особистого досвіду цієї роботи в підрозділах військ дають змогу зробити висновок про:

недостатній рівень теоретичної підготовки в галузі психології, педагогіки, соціології тощо (зазначили 74,2 % військових керівників, які брали участь в опитуванні);

наявні серйозні труднощі в теорії та практиці організації та здійснення психологічного впливу на підлеглих (70,2 %);

недооцінку значення організації та здійснення психологічного впливу на підлеглих, роботу “по-старому”, тобто, “беручи все на себе” (23,0 %);

спрощене уявлення про саму проблему організації та здійснення психологічного впливу на підлеглих (68,9 %);

поверхове розуміння сутності організації психологічного впливу на підлеглих з метою підвищення ефективності морально-психологічного забезпечення їх військово-професійної діяльності (60,1 %);

недоліки планування психологічного впливу - безсистемність, епізодичність заходів, що плануються; недостатня їх спрямованість; відсутність таких елементів організації психологічного впливу, як визначення та уточнення її суб'єктів і об'єктів (задіяна, у найкращому випадку, лише їх третя частина), аналіз результатів, корегування, впровадження досвіду організації та здійснення психологічного впливу передовими військовими керівниками тощо (54,0 %);

незадоволення організацією та здісненням психологічного впливу на підлеглих в своїх підрозділах (відзначили 93,9 % військових керівників, які брали участь в опитуванні).

Саме тому серед широкого спектра питань, які також потребують свого вирішення та які й досі залишаються не розробленими, є ті, що стосуються обґрунтування детермінант професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих, визначення вимог до психологічної компетентності військового керівника як суб'єкта цього впливу, виявлення технологічних засад його реалізації. Їх ефективне розв'язання передбачає обґрунтування психологічною наукою концепції професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих, спроможних організувати цей процес відповідно до сучасних завдань та вимог, що ставляться перед Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Вивченню феномена впливу в регуляції поведінки та діяльності присвячені праці В. І. Барка, О. Є. Гуменюк, Є. Л. Доценка, Л. М. Карамушки, Г. О. Ковальова, В. М. Кулікова, С. Д. Максименка, В. М. М'ясищева, Л. Е. Орбан-Лембрик, Б. Д. Паригіна, А. В. Петровського, О. Д. Сафіна, В. О. Татенка, О. В. Тімченка та ін.

Незважаючи на всю гостроту та актуальність і, в цілому, значні традиції розробки в психології, проблему психологічного впливу, проте, не можна зарахувати до добре розроблених. Аналіз як вітчизняної, так і зарубіжної літератури досить виразно вказує на те, що до сьогодні існує розрив між багатством фактологічного й емпіричного матеріалу та його осмисленням на рівні фундаментального теоретико-методологічного узагальнення.

Отже, існує потреба у розробці теоретико-методологічних та технологічних основ дієвого професійного психологічного впливу військових керівників Збройних Сил України та інших військових формувань на підлеглих в особливих умовах їх професійної діяльності. У цьому аспекті військова практика потребує науково-психологічного обґрунтування теорії, методології, феноменології та праксеології професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих з метою якнайкращої реалізації функцій, що були покладені на них державою. Тобто усе це вказує на те, що проблема організації та здійснення результативного професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих є наявною та актуальною. Вона, за особливих умов їх професійної діяльності, розроблена недостатньо. Це гальмує вирішення актуальних проблем військової служби загалом та процес управління військами зокрема.

Таким чином, актуальність цієї проблеми, відсутність фундаментальних теоретичних і методичних її розробок, а також потреби діяльності в особливих умовах обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до реалізації основних положень Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, у межах перспективного та поточного планів наукової та науково-організаційної діяльності Державної прикордонної служби України, перспективного та поточного планів наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Матеріали дослідження використано при опрацюванні НДР № 203-0004 К “Структура і класифікація інформаційних джерел в прикордонних районах. Вплив інформаційного простору на морально-психологічний стан особового складу підрозділів кордону”, НДР № 201-1307 І “Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни на прикордонній заставі (у відділенні прикордонного контролю)”.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол № 9 від 27.04.2000 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 28.02.2006 р.).

Мета дослідження - розробка теоретико-методологічних основ професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих, а також психологічних технологій регуляції поведінки військовослужбовців.

Основні завдання дослідження:

1. Теоретично обґрунтувати семантику феномена “професійний психологічний вплив” як системного утворення, виявити його структуру, властивості, функції, закономірності та психологічні механізми його функціонування.

2. Виявити та проаналізувати основні соціально-психологічні детермінанти професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих. Розробити типології професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих.

3. Розробити теоретичну модель професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих. Виявити й теоретично обґрунтувати методологічні принципи застосування професійного психологічного впливу військових керівників на підлеглих.

4. Розробити технології професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих.

5. Розробити та впровадити практичні рекомендації щодо навчання військових керівників ефективній інтерсуб'єктній взаємодії з підлеглими.

Об'єкт дослідження - психологічні аспекти військово-професійної діяльності військового керівника.

Предмет дослідження - психологічний вплив військового керівника на підлеглих.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що використання військовими керівниками інноваційних технологій професійного психологічного впливу на підлеглих дасть змогу підвищити ефективність їх військово-професійної діяльності.

Методологічну основу дослідження склали: система пояснювальних принципів психологічної теорії особистості (К. О. Абульханова-Славська, А. Г. Асмолов, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Т. М. Титаренко); концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (С. Д. Максименко, А. В. Петровський); соціально-психологічна теорія організації (В. П. Казміренко); психологічна концепція парадигм і стратегій впливу (Г. О. Ковальов); філософсько-психологічна теорія вчинку (В. А. Роменець, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко); наукові уявлення про особистість професіонала (К. М. Гуревич, Є. М. Іванова, Є. О. Клімов, Б. Ф. Ломов, В. Д. Шадріков), у тому числі й у галузі військово-професійної діяльності (В. І. Барко, Б. М. Олексієнко, Є. М. Потапчук, О. Д. Сафін, М. В. Синьов, О. В. Тімченко, М. І. Томчук); науково-психологічні положення про зміст і механізми керівництва як функції управління (В. Г. Афанасьєв, С. П. Бочарова, Л. М. Карамушка, Л. Е. Орбан-Лембрик); уявлення про закономірності, механізм і засоби психологічного впливу (Г. О. Балл, В. О. Васютинський, Є. Л. Доценко, Т. С. Кабаченко, О. В. Сидоренко).

Методи дослідження. Для комплексного дослідження системи професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих було використано комплекс взаємопов'язаних методів теоретичного та емпіричного дослідження: теоретичні - логіко-історичний та ретроспективний аналіз, методи формальної логіки, загальна теорія систем, генетичний, індуктивно-дедуктивний, моделювання, аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, узагальнення, систематизація, перехід від простого до складного, від загального до часткового, від часткового до загального, вивчення та аналіз філософської, соціально-психологічної літератури з проблем, пов'язаних із застосуванням взаємовпливу суб'єктами ППВ - фахівцями системи “людина-людина” (для аналізу сутності, змісту, структури, функцій, психологічних механізмів, закономірностей, а також детермінант професійного психологічного впливу одного суб'єкта ППВ на іншого); емпіричні - експеримент, включене спостереження, анкетування, бесіда, інтерв'ю, опитування, контент-аналіз, біографічний аналіз, тестування та інші методи психодіагностики (для дослідження військовослужбовців як суб'єктів професійного психологічного впливу); математичної статистики: кореляційний та факторний аналіз (для опрацювання експериментальних даних і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджувалися).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

- уперше:

сформульовано та проаналізовано проблему психологічного впливу військового керівника на підлеглих як системного утворення, виявлено структуру, властивості, функції, психологічні механізми, що складають його основу;

запропоновано нове поняття “професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих” та виявлено його специфіку у зіставленні з іншими видами психологічного впливу;

розроблено теоретичну модель професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих;

запропоновано інноваційні технології професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих;

- уточнено:

сутність феномена “психологічний вплив”;

основні чинники, що детермінують успішність професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих;

- подальшого розвитку набули основні напрямки застосування окремих методів та системокомплексів професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих у процесі їх професійної діяльності.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у можливості їх упровадження в конкретні положення керівних документів, що регламентують військово-професійну діяльність військовослужбовців, а також в управлінські рішення щодо застосування військовими керівниками професійного психологічного впливу на підлеглих.

Розроблені в межах цього дослідження технології професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих дають змогу суттєво підвищити ефективність їх військово-професійної діяльності. Створена на основі результатів комплексного дослідження система стратегій, тактичних і технічних прийомів використання всього арсенального комплексу засобів, способів, методів і форм професійного психологічного впливу дає змогу військовому керівнику застосовувати їх для здійснення цілеспрямованого управління поведінкою партнерів по спільній військово-професійній діяльності.

Результати дослідження впроваджено в систему психологічного забезпечення діяльності Внутрішніх військ МВС України (акт реалізації від 15. 06. 2006 р. № 3/19/1-2022); Державної прикордонної служби України (акт реалізації від 18. 07. 2002 р. № 203; акт реалізації від 17. 01. 2006 р. № 9/114; акт реалізації від 22. 02. 2006 р. № 32/3337; акт реалізації від 6. 03. 2006 р. № 22/4206; акт реалізації від 5. 06. 2006 р. № 143); Міністерства оборони України (акт реалізації від 24. 03. 2006 р. № 57/871); Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (акт реалізації від 16. 02. 2006 р. № 44/731).

Особистий внесок здобувача. У статті “Методика оцінки та корекції психологічної сумісності керівників з підлеглими” внесок автора полягає в уточненні складових цієї методики за допомогою методу експертних оцінок. У статті “Проблеми післядипломної освіти офіцерів: креативність та творчість” внесок автора полягає в описі динаміки рівнів психічних процесів, що пов'язані з вищою нервовою діяльністю, з фізіологічними процесами, які відбуваються у нервовій системі; стереотипізації мисленнєвих процесів військових керівників у процесі вирішення військових завдань; визначенні окремих шляхів розвитку креативних можливостей офіцерів-прикордонників. У статті “Прогнозування девіантної поведінки військовослужбовців” внесок автора полягає у розробці схеми вивчення військовослужбовців як пропедевтики прогнозування їх поведінки; визначенні чинників, що забезпечують здійснення цього прогнозу. У статті “Автоматизований контроль рівня засвоєння знань” внесок автора полягає у розробці методики оцінки знань військовими керівниками організації професійного психологічного впливу на підлеглих. У статті “Методика вивчення розвитку стилів професійного спілкування” внесок автора полягає у визначенні показників організаційно-діяльнісних і соціально-психологічних умов розвитку стилю професійного спілкування військовослужбовців. У статті “Формування сприятливого морально-психологічного клімату у військових колективах” внесок автора полягає у визначенні основних шляхів формування сприятливого морально-психологічного клімату у військових колективах, що укомплектовані на професійній основі.

У статті “Адаптація слухачів до психологічного впливу в процесі навчання” внесок автора полягає у розкритті її сутності через формування у слухачів потрібнісно-мотиваційно-діяльнісного комплексу в поєднанні з суб'єктивною образно-понятійною моделлю освітньої діяльності (комплексом знань, умінь, навичок) на основі їх професійно важливих здібностей і властивостей. У статті “Модель, алгоритм та технологія психологічного впливу на прикордонників та прикордонний колектив” внесок автора полягає у розробці моделі психологічного впливу військового керівника на підлеглих, яка сприяє створенню у них нової психологічної позиції (судження, погляду, ставлення, намагання, установки тощо) на проблему, що розв'язується. У статті “Передумови підвищення ефективності психологічного впливу” внесок автора полягає в аналізі чинників, що впливають на ефективність психологічного впливу військового керівника на особистість підлеглого та військовий колектив. У статті “Соціально-психологічні особливості психологічного впливу військового керівника” внесок автора полягає у визначенні стратегії, тактики та техніки психологічного впливу командира на підлеглих як важливого засобу вирішення завдань військової служби. У статті “Аналіз соціально-психологічних методів впливу на особистість” внесок автора полягає у встановленні характеристик зараження, навіювання, наслідування як загальних соціально-психологічних способів впливу військовослужбовців один на одного, що мають місце у військових колективах. У статті “Деякі аспекти проблеми збереження та зміцнення психічного здоров'я військовослужбовців” внесок автора полягає в аналізі негативних впливів на військовослужбовців, визначенні шляхів їх недопущення та подолання за допомогою релаксації та самонавіювання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Психологічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості” (м. Хмельницький, 2001 р.), “Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень” (м. Київ, 2004 р.), “Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” (м. Хмельницький, 2005 р.), “Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Сила народу - в його духовності” (м. Хмельницький, 1997), “Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” (м. Хмельницький, 2004 р.), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (IV з'їзді Товариства психологів України) (м. Київ, 2005 р.), “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (м. Хмельницький, 2006 р.), “Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (м. Київ, 2006 р.); міжвузівських науково-практичних, науково-теоретичних та науково-методичних конференціях: “Застосування сучасних педагогічних технологій в умовах гуманізації навчання і переходу Академії на підготовку спеціалістів з повною вищою освітою” (м. Хмельницький, 1999 р.), “Педагогічні проблеми вдосконалення професійної підготовки офіцерів-прикордонників відповідно до вимог колегії Держкомітету” (м. Хмельницький, 2000 р.), “Вирішення військово-прикладних задач з використанням ЕОТ” (м. Хмельницький, 2001 р.), “Морально-психологічне забезпечення навчально-виховної та службової діяльності” (м. Хмельницький, 2001 р.), “Самовиховання як фактор розвитку особистості” (м. Хмельницький, 2002 р.), “Проблеми становлення духовності і моралі молодої людини в сучасних умовах” (м. Львів, 2003 р.), “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2003 р.), “Видатні соціологи та соціологічні теорії і сучасність” (м. Хмельницький, 2004 р.), “Світ та тероризм: XXI ст.” (м. Хмельницький, 2005 р.), “Основні шляхи підвищення професійної підготовки майбутніх офіцерів прикордонного контролю у світлі вимог Закону України “Про Державну прикордонну службу України” (м. Хмельницький, 2005 р.), “Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (м. Луганськ, 2005 р.), “Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи” (м. Хмельницький, 2006 р.); засіданнях кафедри педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (м. Хмельницький, 1997-2006 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 1 монографії, 31 статті у виданнях, що визначені як фахові з психології ВАК України (з них 21 - одноосібна), 18 матеріалах і тезах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (451 найменування) та 8 додатків. Основний зміст роботи викладено на 366 сторінках. Ілюстративний матеріал подано у 9 таблицях, 20 рисунках та 1 діаграмі (на 14 сторінках).

психологічний вплив військовий керівник

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження проблеми психологічного впливу” - розкрито теоретичні передумови створення теорій психологічного впливу; генезис, сутність і зміст соціально-психологічного поняття “професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих”; визначено його типологію та функції.

Психологічний аналіз історії людства дає змогу зробити висновок про те, що психологічний вплив є неодмінним атрибутом історичного процесу, а можливо й причиною докорінних історичних перетворень, руйнування старих формацій, формування і розвитку нових. Ще приблизно в 350 р. до н. е. Аристотель у книзі “Риторика” обґрунтовує мистецтво психологічного впливу на інших людей через основні принципи соціального діяння та переконання. На його думку, успіх впливу залежить від того, хто говорить, що говорить і кому говорить.

Вивченню феномена впливу в регуляції поведінки та діяльності присвячені праці Л. С. Виготського, А. С. Макаренка, Б. Ф. Поршнєва, К. С. Станіславського та ін. Сутність і складові психологічного впливу простежуються в працях Г. О. Ковальова (також обґрунтував взаємозв'язок стратегій, парадигм та класів діяння, що є основою формування таких реальностей людини, як індивід, суб'єкт діяльності, особистість та індивідуальність), В. М. Кулікова, Б. Д. Паригіна, А. В. Петровського та ін. Дослідження психологічних умов, які підвищують або знижують ефект впливу учасників спілкування один на другого знаходять своє відображення в працях В. М. М'ясищева.

Дослідження впливу, що стосуються гіпнотичного навіювання, перш за все, містяться в працях В. М. Бехтерєва. Вони розкривають сутність, механізм навіювання та умови підвищення його ефективності. Вивченню соціального впливу також присвячені праці А. Бандури, розгляд впливу як результату проекції простежується в працях З. Фрейда. Т. С. Кабаченко встановила методи психологічного впливу, що забезпечують процес актуалізації активності кожного. Є. Л. Доценко вирізнив передумови й механізми маніпуляції, визначивши останню як вид психологічного впливу, “використання якого спричинює приховане збудження в іншої людини намірів, котрі не співпадають з її актуальними бажаннями”. В. В. Знаков здійснив аналіз маніпуляції і макіавеллізму як дещо схожих і, водночас, відмітних психологічних феноменів та з'ясував їх вплив на взаєморозуміння осіб у процесі спілкування. В. П. Шейнов виявив передумови й запропонував технологію прихованого управління та маніпуляції у сфері традиційних і нетрадиційних способів впливу на людину. О. В. Сидоренко запропонувала класифікацію видів впливу та протистояння їм. В. Паккард дослідив можливості підпорогового (сублімального) впливу на психіку людини. Г. Джеральд і М. Дейч класифікували типи (види) соціального впливу, що зумовлюють зміни у поведінці індивіда під час дослідження феномена конформності. Р. Чалдіні сформулював принципи психологічного діяння, що пояснюють вияв емоцій, механізм мотивації, прийняття рішень. Ф. Зімбардо та М. Ляйппе зосередили увагу на соціальному впливі, що спрямований на систему настанов та її компоненти.

Водночас, висвітлюючи тематику психологічного впливу, необхідно відзначити праці, що присвячені дослідженню групового тиску (В. М. Бехтерєв, Г. Лебон, Г. Олпорт, Г. Тард), конформізму (Е. Н. Корнєєва, М. Шериф та ін.), групової поляризації (С. Московічі), “дифузії відповідальності у групі” (Д. Бем, Н. Коуган, М. Уоллач), іміджу (В. С. Лозниця, Т. В. Скрипаченко, В. М. Шепель). На розробку принципів психологічного впливу також вплинули відомі концепції, що були розроблені у науково-інтерпретаційному форматі когнітивним напрямком західної соціальної психології, а саме: когнітивної відповідності (М. Гайдеггер, Л. Фестінгер), атрибуції і самоатрибуції (Дж. Сінгер, С. Шехтер), атракції (Т. Ньюкомб), самовиховання (Д. Бем), управління враженнями (Дж. Тедеші), інтенсивного впливу (М. Розенберг) та ін.

На теренах України на сьогодні окремі аспекти цієї проблеми розробляють В. О. Татенко (у межах психосоціальних та політико-психологічних досліджень), Г. О. Балл та М. С. Бургін (у межах досліджень педагогічного значення психологічних явищ), І. П. Маноха (у межах дослідження психологічного впливу як принципу організації наукового дослідження у сфері психології), О. О. Старовойтенко (у межах дослідження культурного впливу на особистість), О. О. Кондрашихіна (у межах дослідження феномена фасилітації), В. О. Моляко (у межах дослідження регуляції творчої діяльності). Психокультурна парадигма психологічного впливу розроблялася О. Е. Гуменюк, Е. Ященко та ін. М. Н. Корнєв, А. Б. Коваленко виявили психологічні способи впливу у процесі спілкування - чинники соціалізації та об'єднання осіб у групу. Окремі питання психологічного впливу на прикордонників розглядалися у працях С. Д. Максименка, Б. М. Олексієнка, Є. М. Потапчука та О. Д. Сафіна. Українські дослідники (Е. А. Афонін, В. І. Барко, О. Ф. Бондаренко, Л. М. Карамушка, О. В. Киричук, Н. Л. Коломінський, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. О. Татенко, В. В. Третьяченко, Т. С. Яценко та інші) також зробили свій внесок у розкриття окремих аспектів цієї складної проблеми.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що декілька напрямів соціальної психології намагалися брати на себе лідерство в розробці проблеми психологічного впливу, при цьому, вони висвітлювали різні сторони соціально-психологічного феномена, що розглядається, взаємодоповнювали один одного. Проте, незважаючи на значний інтерес з боку дослідників до цієї проблеми та певні успіхи в цій галузі, проблема впливу взагалі та психологічного впливу, зокрема, залишаючись однією з основних, є однією з найменш розроблених проблем у психологічній науці.

У працях зазначених вище вчених перелічені поняття не синтезують всі аспекти такого складного явища, як психологічний вплив, і, отже, не дають його точного тлумачення. Використання відповідних критеріїв (родова ознака та видова відмінність) та результатів теоретичного дослідження дало змогу здійснити семантичний аналіз дефініцій “вплив”, “міжособистісний вплив”, “психологічний вплив”, “професійний психологічний вплив”, розвести ці ключові поняття та встановити між ними ієрархію.

Для розробки науково вивіреного визначення нового поняття “професійний психологічний вплив” було виявлено родову ознаку та визначено критерії видової відмінності. Родовою ознакою, що позначає контури ППВ, ми визначили професійну належність цього соціально-психологічного явища, що атрибутивно виявляється в професіоналізмі військових фахівців системи “людина-людина”.

Критеріями виділення ППВ серед інших різновидів психологічного впливу визначили: креативну спрямованість; цілепокладання; комплексність; поліфункціональність; результативність; психологічну вивіреність; технологічність організації процесу професійного психологічного впливу. Це дало змогу сформулювати його дефініцію: професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих - це інтегральне поняття, що розроблене для опису складного, системного, багаторівневого соціально-психологічного явища, яке відображає процес цілеспрямованого, комплексного, високоефективного, поліфункціонального, психологічно вивіреного, технологічно організованого креативного впливу на одиничний або груповий суб'єкт у межах інтерсуб'єктної взаємодії з військово-професійною метою.

Уведення функціонального критерію видової відмінності, критерію технології взаємодії суб'єктів спільної діяльності, критерію прихованості, критерію спрямованості та функціонального критерію дозволило нам провести класифікацію типологій професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих. У запропонованих типологіях були представлені різновиди професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих, у яких конкретні функції, а також технологічні особливості його реалізації набувають домінантного характеру.

У другому розділі - “Методологічні засади та емпіричне обґрунтування феномену “професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих” - відображено логіку організації наукового дослідження ППВ військового керівника на підлеглих; окреслено мотиваційні основи професійної діяльності військових керівників та їх підлеглих, особливості мотивації їх професійної діяльності у сучасних умовах; сформульовано психологічні причини відмови військових керівників та їх підлеглих від професійної діяльності, соціально-психологічні закономірності ППВ військового керівника на підлеглих; опрацьовано концепцію ППВ військового керівника на підлеглих; виявлено принципи використання військовими керівниками психологічного впливу у своїй професійній діяльності.

Загальнометодологічний погляд на природу ППВ дав змогу стверджувати, що проблема психологічного впливу відіграє роль, як зазначав Г. О. Ковальов, стрижневої, “результативної” у психології й обґрунтовується як системоутворювальна категорія, що окреслює цільову перспективу (пошуки законів управління психічними явищами), прикладний потенціал та світоглядний підхід сучасної науки, пов'язаний із дієвістю відкритих закономірностей для вдосконалення соціальної практики. Конкретний рівень методологічного узагальнення свідчить, що саме категорія “психологічний вплив” становить головне поняття прикладної методології, яке й досі, за О. О. Бодальовим, відсутнє у вітчизняній науці. Адже функція прикладної методології, за О. Є. Гуменюк, - поєднувати теоретичну і практичну гілки психології, тобто науковий підхід і безпосередню життєактивність, тотальну вітальність задля її доречного керівництва.

Аналіз теорії та практики організації та здійснення психологічного впливу, що міститься у наукових психологічних першоджерелах дав можливість зробити такі висновки: ефективність цілеспрямованого ППВ прямо пропорційно співвідноситься з якістю міжособистісних стосунків між сторонами інтерсуб'єктної взаємодії; довіра, як відносно самостійний психологічний феномен, є неодмінним атрибутом високоефективного цілеспрямованого впливу. Зворотною стороною цілеспрямованого впливу визначено психологічний захист - комплексна, багаторівнева, динамічна система, основна функція якої полягає в захисті психіки (особистісної структури) військовослужбовця від негативних, руйнівних впливів з боку навколишнього світу, зокрема, з боку партнерів за інтерсуб'єктною взаємодією, яка виявляється на міжособистісному та внутрішньоособистісному рівнях.

Результати експериментальних досліджень, що були проведені нами, дозволили уточнити структурну будову соціально-психологічної компоненти психологічного захисту, визначити рівні інтерсуб'єктної взаємодії, які регулюють, за своєю сутністю, результативність цілеспрямованого впливу та відображають структуру соціально-психологічного захисту особистості. Було сформульовано основний закон-тенденцію ППВ військового керівника на підлеглих: рівень результативності професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих прямо пропорційно співвідноситься з рівнем розвитку їх міжособистісних стосунків, який визначається ступенем довіри поміж цими сторонами інтерсуб'єктної взаємодії.

Здійснена аналітико-синтетична розробка явища, що вивчається, дала можливість описати алгоритм результативного цілеспрямованого впливу: розвиток міжособистісних стосунків військового керівника та його підлеглих шляхом подолання ним “фільтрів” психологічного захисту супроводжується підвищенням рівня довірчості між цими сторонами інтерсуб'єктної взаємодії, дає змогу військовому керівнику досягти рівня мотиваційного “ядра” особистості підлеглого, створює умови для ефективного управління його мотивацією та, опосередковано, його поведінкою та діяльністю з військово-професійною метою.

Виділено принципи використання ППВ військового керівника на підлеглих у їх практичній військово-професійній діяльності: цілепокладання, попереднього вивчення суб'єктом об'єкта професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих, опори на мотивацію об'єкта ППВ, адекватності, комплексності, оптимальності, зворотного зв'язку, урахування умов ППВ та екологічний.

Третій розділ - “Феноменологія професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих” - містить концептуальні моделі ППВ військового керівника на підлеглих, зміст і структуру ППВ, його соціально-психологічні механізми, а також динаміку професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих.

Феноменологічні основи ППВ військового керівника на підлеглих розглядались нами в логіко-функціональному, структурному, прикладному та в динамічному аспектах: по-перше, після розробки поняття, вивчення природи та визначення функцій ППВ, а також його ієрархічного співвідношення з іншими близькими поняттями, необхідним, на нашу думку, був розгляд різних концептуальних моделей ППВ; по-друге, необхідно було визначити основні параметри, компоненти самої структури професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих; по-третє, розробка феноменологічних основ ППВ передбачала опис основних способів його організації, а також психологічних механізмів, що складають його основу; по-четверте, існувала необхідність розгляду ППВ військового керівника на підлеглих з огляду на динаміку його розвитку.

З метою всебічного вивчення ППВ військового керівника на підлеглих було розглянуто три моделі: модель “чорної скриньки”, статична та динамічна моделі. Вивчення ППВ військового керівника на підлеглих, починаючи з найпростішої моделі, а потім на більш складній статичній моделі, дало нам змогу відтворити структуру й чинники, що впливають на результативність цілеспрямованого впливу, який використовується у професійній діяльності військовослужбовців. І лише після цього це явище розглядалось в динаміці.

Вивчення моделі професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих уможливило виділення таких основних його структурних компонентів: суб'єкт і об'єкт ППВ; мотивація суб'єкта ППВ військового керівника на підлеглих; соціальна перцепція; вибір психологічних “цілей”; акт ППВ військового керівника на підлеглих; зміни в мотиваційній структурі об'єкта ППВ і, як наслідок, у його поведінці та діяльності; зворотний зв'язок; засоби, способи, методи, прийоми та форми ППВ військового керівника на підлеглих; умови ППВ; ефект ППВ військового керівника на підлеглих. Визначено, що рівень міжособистісної атракції є індикатором рівня довірчості між сторонами інтерсуб'єктної взаємодії, а також рівня розвитку їх міжособистісних стосунків. Атракція є основним психологічним механізмом функціонування “фільтрів” соціально-психологічного захисту суб'єктів взаємодії, а також формування та розвитку міжособистісних стосунків між ними. Закономірностями формування атракції є: фізична привабливість, спільна діяльність, позитивні оцінки, перебування поряд, комплексність, компетенція.

Результати дослідження свідчать, що у процесі взаємного впливу одна на одну сторони інтер- або полісуб'єктної взаємодії використовують увесь арсенал засобів, способів, методів, прийомів і форм ППВ військового керівника на підлеглих. Застосування цього технологічного арсеналу суб'єктами взаємодії відбувається у вигляді своєрідного системокомплексу, в якому представлені в різних пропорціях практично всі його різновиди. Ефект використання відповідних засобів, способів, методів, прийомів і форм ППВ у військово-професійній діяльності військових керівників та їх підлеглих регулюється системою співвіднесеності суб'єктів інтер- або полісуб'єктної взаємодії. Функціонуючи циклічно, по колу, цілеспрямований ППВ з боку партнерів по інтер- або полісуб'єктній взаємодії (або, принаймні, з боку одного з них) припиняється у разі реалізації цілей впливу та задоволення актуальної мотивації суб'єкта впливу. Інакше - технологічні параметри цілеспрямованого ППВ коректуються для додаткового вивчення особистості партнера по взаємодії з метою більш точного вибору відповідних психологічних “цілей” у його особистісній структурі, внесення змін у вибір засобів, способів, методів, прийомів і форм реалізації ППВ, що є адекватними конкретній ситуації; додатково враховуються або створюються інші, більш вигідні умови здійснення впливу. Процес триває на новому витку, накладаючись на попередній, формуючи при цьому складну багаторівневу структуру.

Четвертий розділ - “Основні соціально-психологічні детермінанти успішності професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих” - передбачає розгляд рівнів розвитку міжособистісних стосунків суб'єктів ППВ, психологічного захисту об'єкта професійного психологічного впливу; авторитетності суб'єкта ППВ, проксемічної організації професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих. Реалізація практичного ППВ військового керівника на підлеглих, як правило, стикається з проблемою врахування різних чинників і умов, що тією чи іншою мірою впливають на ефективність його застосування, тому нами було розглянуто чинники та умови, що суттєво впливають на рівень успішності застосування військовими керівниками професійного психологічного впливу в межах їх військово-професійної діяльності.

Теоретико-емпіричний аналіз результатів комплексного дослідження дав змогу виявити основні соціально-психологічні детермінанти успішності ППВ військового керівника на підлеглих:

1) ступінь взаємовпливів суб'єктів спільної військово-професійної діяльності залежить від характеру міжособистісних стосунків, які склалися між ними;

2) соціально-психологічний захист (СПЗ) особистості сторін інтерсуб'єктної взаємодії є, з одного боку, комплексною, багаторівневою, динамічною, саморегульованою системою, основна функція якої полягає в захисті психіки військового керівника (його особистісної структури) від негативних, руйнівних впливів іззовні, з іншого - є найважливішим чинником, що визначає ступінь успішності реалізації ним ППВ на підлеглих. Аналіз соціальної практики свідчить, що СПЗ особистості військового керівника виявляється в активній і пасивній формах.

Активний соціально-психологічний захист - процес активного протистояння особистості військового керівника погрозам іззовні, що здійснюють на неї психологічний вплив. Цей процес складається з активних дій сторони, що обороняється, які функціонально виявляються у виборі відповідного арсеналу засобів, способів, методів, прийомів і форм захисту, а також їх подальшої практичної реалізації в конкретній ситуації.

Пасивний соціально-психологічний захист представлений соціально обумовленими, автоматизованими системами захисту особистісної структури військового керівника від руйнівних впливів іззовні. Основу пасивного СПЗ складають автоматизми - психологічні механізми функціонування “фільтрів” СПЗ: “безпеки”, “інтересу”, “довіри”.

Щодо описаної нами системи соціально-психологічного захисту особистості, створення умов, які забезпечують успішність реалізації військовим керівником професійного психологічного впливу на підлеглих, визначено таким чином: інактивація систем активного соціально-психологічного захисту та збільшення ступеня проникливості пасивного соціально-психологічного захисту при проникненні цілісного образу суб'єкта ППВ (військового керівника) через систему “фільтрів” об'єкта ППВ (його підлеглих);

3) авторитет суб'єкта ППВ, що сприймається як такий протилежною стороною інтерсуб'єктної взаємодії та постає формою вираження довірчості до цього суб'єкта, зумовлює високий рівень ефективності реалізації військовим керівником професійного психологічного впливу на підлеглих у практичній, зокрема військово-професійній, діяльності;

4) організація просторово-часових параметрів професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих є однією з головних умов, що забезпечують успішність його реалізації в практичній, зокрема військово-професійній, діяльності.

Таким чином, підготовка військового керівника до використання професійного психологічного впливу на підлеглих є, з одного боку, складовою підвищення його соціально-психологічної компетентності, професіоналізму, з іншого - найважливішою умовою, що забезпечує успішність реалізації ППВ у військово-професійній діяльності.

У п'ятому розділі - “Праксеологія професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих” - розкрито технологічні основи професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих, охарактеризовано пропедевтику реалізації та реалізацію військовим керівником ППВ на підлеглих, а також обґрунтовано систему оцінки результативності професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих.

Теоретико-емпіричний аналіз проблеми соціальної технології, що був здійснений нами, дав змогу виділити такі основні її параметри: цілеспрямованість впливу з боку людини на соціальні процеси, явища, а також на інших людей; системність, організованість цього процесу; комплексний характер соціального впливу; просоціальна спрямованість; висока ефективність цього процесу.

В уточненому вигляді, в аспекті професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих з військово-професійною метою, “психологічну технологію” було визначено як систему методів ППВ, які логічно пов'язані між собою єдиним алгоритмом у межах вживаної стратегії та тактики, що спрямовані на реалізацію військовим керівником професійно обумовлених цілей щодо підлеглих за допомогою відповідного арсенального комплексу ППВ.

Використання будь-якої соціальної технології у військово-професійній діяльності передбачає наявність відомої етапності в процесі її реалізації в конкретних умовах. Щодо проблеми використання технологій ППВ, що вивчається, у професійній діяльності військових керівників ця закономірність виявляється таким чином. Увесь процес реалізації ППВ військовим керівником на підлеглих, у конкретній ситуації їх військово-професійної діяльності, поділяється на підготовчий етап, етап технологічної реалізації ППВ військового керівника на підлеглих та етап оцінки результатів і подальшої корекції стратегії та тактики ППВ військового керівника на підлеглих.

Інноваційна технологія професійного психологічного впливу, що реалізується у військово-професійній діяльності, визнається нами як система методів професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих, що об'єднані єдиним алгоритмом, який спрямований на реалізацію військово-професійно обумовлених цілей за допомогою відповідного арсенального комплексу ППВ в межах вживаної стратегії та тактики. Основу інноваційної технології ППВ військового керівника на підлеглих складає система методів пенетрантного (проникаючого) та альтераційного (трансформуючого) типів впливу, які дають можливість із високим ступенем імовірності долати підсистеми соціально-психологічного захисту об'єкта управлінського, виховного, психокорекційного та інших типів військово-професійного впливу, досягати його особистісного (мотиваційного) “ядра” та, на цьому рівні інтерсуб'єктної взаємодії, видозмінювати його, тобто керувати його поведінкою й діяльністю з військово-професійною метою (“м'яка технологія”). Тобто, виходячи з гуманістичної спрямованості ППВ військового керівника на підлеглих, слід зазначити, що він значною мірою репрезентується “тонкими” психологічними технологіями “проникаючого” типу. Використання в межах ППВ психологічних технологій “деформуючого” типу (“грубі”, “жорсткі” технології), зазвичай обумовлюється конфліктною взаємодією або іншими особливостями військово-професійної діяльності, де використання технології першого типу є малоефективним або, за відсутності будь-якого ефекту, недоцільним. Окрім цього, сфера їх застосування обмежена соціально-правовими нормами, що регулюють процес інтер- або полісуб'єктної взаємодії.

Ґрунтуючись на викладеному вище, було запропоновано технологію професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих, що використовується у військово-професійній діяльності в межах інтер- або полісуб'єктної взаємодії. Вона складається з чотирьох блоків методів професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих, що дають змогу з високим ступенем імовірності подолати: по-перше, “фільтр безпеки” об'єкта професійного психологічного впливу; по-друге, “фільтр інтересу” партнера по інтерсуб'єктній взаємодії в межах військово-професійної діяльності; по-третє, “фільтр довіри” протилежної сторони військово-професійної взаємодії; четвертий блок методів професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглого являє собою підсистему методів ППВ трансформуючого (альтераційного) типу, що дозволяють ефективно трансформувати особистісне (мотиваційне) “ядро” об'єкта військово-професійного впливу, опосередковано видозмінюючи його поведінку та діяльність з військово-професійною метою (рис. 1).

Окрім цієї технології, у практичній військово-професійній діяльності використовуються й інші технології, що реалізовують дисторційні (деформуючі) стратегії. Їх використання в межах ППВ військового керівника на підлеглих було обумовлене нами умовами конфліктної взаємодії, або особливими умовами військово-професійної діяльності військових керівників, або іншими особливостями, за яких використання технологій першого типу є малоефективним або недоцільним.

Експериментальне дослідження військових керівників системи “людина-людина”, що було реалізоване нами протягом п'яти років, підтвердило припущення про необхідність їх навчання правильного застосування професійного психологічного впливу та практично довело свою ефективність у межах військово-професійної підготовки. Порівняння результатів домінування (під час застосування військовими керівниками системи “людина-людина” технологій впливу) значущості “розуміння” над значущістю “прийняття” показало, що після навчання військових керівників теорії й технології професійного психологічного впливу на підлеглих вони, звертаючи приблизно в тому ж обсязі свою увагу на проблему “розуміння”, стали акцентувати увагу на проблемі “прийняття” цілеспрямованого впливу - 6,9 % і 64,9 % військових керівників, які пройшли навчання, відповідно.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. “Тонка” технологія професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих

Ця обставина свідчить про ступінь оволодіння військовими керівниками, які пройшли навчання, теорією й технологією ППВ на підлеглих та використання цих знань у практичній військово-професійній діяльності.

Одержані результати підтверджуються також наступним (рис. 2):

до навчання завдання попереднього вивчення партнера за інтерсуб'єктною взаємодією з метою вибору психологічних “цілей” впливу ставили 8,9 % військових керівників (після навчання - 58,1 %), завдання вибору технології впливу - 62,9 % (6,0 % - до навчання); завдання реалізації цілеспрямованого психологічного впливу з військово-професійною метою ставили 89,1% військових керівників (75,0 % - до навчання); завдання оцінки результатів і корекції тактики цілеспрямованого психологічного впливу - 77,0 % військових керівників (14,9 % - до навчання); до навчання теорії та технології ППВ 77,1 % військових керівників вибирали під час конфліктних ситуацій тактику заміни “тонких” технологій впливу “грубими” технологіями, після навчання таких залишилося лише 24,2 %; до навчання намагалися продовжити реалізацію “тонкої” технології ППВ 14,1 % військових керівників (56,9 % - після навчання); до навчання прагнули домогтися апріорного ухвалення своєї позиції через формування та розвиток атракції у підлеглих лише 8,9% військових керівників (після навчання - 85,1%); агресивна мотивація у їх підлеглих знизилася в 3 рази та склала 16,9 %. Знизився і рівень матеріальних мотивів, які в процесі обстеження були виражені у 35,1 % підлеглих, що вивчалися. Іншими словами, військовим керівникам, які використовували розроблені нами технології професійного психологічного впливу, вдалося провести реальні зміни в мотиваційній ієрархії підлеглих, зміцнивши, таким чином, мотивацію їх військово-професійної діяльності.