Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.Г.С. КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КАР'ЄРНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

19.00.10 - організаційна психологія; економічна психологія

ПОПЛАВСЬКА Анжеліка Петрівна

Київ 2006

Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Інституті психології ім.Г.С. Костюка АПН України, лабораторія організаційної психології, м. Київ.

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор

КАРАМУШКА Людмила Миколаївна,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН

України, лабораторія організаційної

психології, завідувач, м. Київ).

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

ВАЩЕНКО Ірина Володимирівна,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, кафедра загальної педагогіки

та психології (м. Харків);

кандидат психологічних наук, доцент

ЩОТКА Оксана Петрівна,

Ніжинський державний

педагогічний університет

ім. М.В. Гоголя, кафедра психології,

завідувач (м. Ніжин).

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології

України, лабораторія методології

психосоціальних і

політико-психологічних досліджень (м. Київ).

Захист відбудеться 7 листопада 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім.Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України, за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2. Автореферат розіслано 7 жовтня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

Вступ

Актуальність дослідження. Проблема підвищення рівня професіоналізації військовослужбовців Збройних Сил України, стимулювання їх особистісного та професійного розвитку передбачає, поряд з іншим, забезпечення їх кар'єрного зростання.

Це висуває нові вимоги до змісту та основних напрямків професійної підготовки військовослужбовців, організації їх професійної діяльності з урахуванням як особливостей діяльності військових організацій, так і особистісних характеристик військовослужбовців.

Аналіз літератури з організаційної психології свідчить про те, що проблема сутності професійної кар'єри, її ролі в діяльності організації та в професійному розвитку персоналу організацій знайшла певне відображення в роботах західних (Дж.Л. Гібсон, Дж. Гордон, Р. Дафт, Л. Джуелл, Д.Х. Донеллі, Х.Д. Кауфман, К.Е. Крам, Д.В. Тідеман, Д.С. Фельдман, Т.П. Ференц, Д.Т. Халл), російських (О.С. Віханський, Д.М. Гвішиані, В.Ю. Іконніков, В.Е. Каган, Є.Н. Комаров, О.Г. Молл, В.А. Поляков, М.В. Сафонова, С.І. Сотнікова, Г.М. Толстая, А.А. Ушаков та ін.) та українських (О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, М.С. Лукашевич, О.П. Щотка) вчених.

Особливості розвитку кар'єрних орієнтацій особистості як одного із суттєвих чинників успішної професійної кар'єри знайшли деяке відображення в роботах західних (Д.М. Каммероу, Д.Е. С'юпер, Е.Х. Шейн, Д.Л. Холланд), російських (Л.Г. Почебут, В.А. Чикер) та українських (Л.М. Карамушка, В.П. Чернявська) вчених, в яких розкрито суть кар'єрних орієнтацій, їх види, деякі основні тенденції їх розвитку в окремих професійних групах (старшокласники, студенти, менеджери), визначено окремі психологічні умови оптимізації їх розвитку. Разом з тим, проблема визначення ролі кар'єрних орієнтацій у здійсненні професійної кар'єри персоналом вітчизняних організацій залишається недостатньо розробленою та потребує, на наш погляд, спеціальної уваги з боку організаційних психологів.

Окремі психологічні проблеми професійної діяльності військовослужбовців вивчали західні (Е.К. Джеффер, У. Кновітон), російські (Ю.І. Дерюгін), білоруські (А.Г. Тарас) та українські (А.Ю. Видай, Г.В. Ложкін, О.Д. Сафін, М.С. Корольчук, С.Д. Максименко, П.В. Мельник, Б.М. Олексієнко) психологи. Що ж до психологічних особливостей кар'єрних орієнтацій військовослужбовців, то вони раніше не виступали предметом спеціального дослідження.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість і зумовили вибір теми нашого дослідження "Психологічні особливості кар'єрних орієнтацій військовослужбовців”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної теми лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України "Теоретико-методологічні основи підготовки практичних психологів до надання психологічної допомоги управлінському персоналу організацій" (1999-2004 рр., державний реєстраційний номер 0100U000100) та "Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін” (2005-2007 рр., державний реєстраційний номер 0105U000271). Тему дисертаційного дослідження затверджено на Вченій раді Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 29.01.2002 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 26.04.2005 р.).

Об'єкт дослідження - професійна кар'єра військовослужбовців.

Предмет дослідження - кар'єрні орієнтації військовослужбовців.

Мета дослідження - визначити основні типи кар'єрних орієнтацій військовослужбовців, психологічні чинники та умови, які впливають на їх становлення.

В основу дослідження покладено таку гіпотезу:

1. Існує зв'язок між типами кар'єрних орієнтацій військовослужбовців та такими чинниками як: а) особистісні (інтелектуальні, емоційно-вольові та комунікативні характеристики військовослужбовців); б) організаційно-професійні (категорія військовослужбовців; посада військовослужбовців в організації; стаж військової служби); в) соціально-демографічні (вік, стать, сімейний стан).

2. Оптимізація процесу становлення кар'єрних орієнтацій у військовослужбовців можлива в результаті їх спеціальної психологічної підготовки, яка включає: а) оволодіння знаннями, які розкривають суть кар'єрних орієнтацій та їх роль у здійсненні професійної кар'єри; б) оволодіння уміннями та навичками діагностики власних кар'єрних орієнтацій та особистісних характеристик, пов'язаних з ними; в) оволодіння уміннями та навичками враховувати особливості власних кар'єрних орієнтацій та розвивати їх з метою успішного здійснення професійної кар'єри.

Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою було визначено такі завдання дослідження:

З'ясувати сутність професійної кар'єри військовослужбовців та визначити роль кар'єрних орієнтацій у їх кар'єрному зростанні.

Дослідити основні типи кар'єрних орієнтацій військовослужбовців і психологічні чинники, які впливають на їх становлення.

Визначити психологічні умови оптимізації кар'єрних орієнтацій військовослужбовців.

Розробити навчальний курс "Психологія професійної кар'єри у військових організаціях”, спрямований на оптимізацію кар'єрних орієнтацій військовослужбовців, та апробувати його в системі психологічної підготовки військових фахівців.

Методологічна та теоретична основа дисертаційного дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні положення системного підходу до становлення особистості (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко), діяльнісний підхід до розгляду особистості як активного суб'єкта власного розвитку (К.О. Абульханова-Славська, О.М. Леонтьєв), загальні принципи психологічної науки (системності, детермінізму, розвитку, активності та ін.), а також принципи аналізу діяльності сучасних організацій (розгляд організацій як відкритих систем; ситуаційний підхід до діяльності організацій; гуманізація управління організаціями; постійний розвиток організацій та ін.).

В основу дослідження покладено концепцію психологічного забезпечення управління організаціями (Л.М. Карамушка). Істотне значення для обґрунтування особливостей діяльності організацій в сучасних умовах відіграли роботи, які розглядають психологічні основи управління організаціями (Г.О. Балл, О.І. Бондарчук, М.Й. Боришевський, І.В. Ващенко, О.В. Винославська, Н.Л. Коломінський, С.Д. Максименко, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.В. Третьяченко та ін.).

Значну роль в осмисленні сутності професійної кар'єри військовослужбовців відіграли роботи, які розкривають особливості здійснення професійної кар'єри персоналом організацій, підготовлені західними (Дж. Гордон, Л. Джуелл, С. Драйвер, Д.М. Каммероу, Х.Д. Кауфман, Р. Кеттелл, К.Е. Крам, Д. С'юпер, Д.Т. Халл), російськими (О.Г. Молл, В.А. Поляков, Л.Г. Почебут, Г.М. Толстая, А.А. Ушаков, В.А. Чикер) та українськими (О.І. Бондарчук, М.С. Лукашевич, О.П. Щотка) вченими.

Важливими для розуміння кар'єрних орієнтацій військовослужбовців та їх ролі у здійсненні професійної кар'єри стали роботи, які відображають психологічні особливості кар'єрних орієнтацій, виконані західними (Д.М. Каммероу, Е. Шейн), російськими (Л.Г. Почебут, В.А. Чикер) та українськими (Л.М. Карамушка, В.П. Чернявська) дослідниками.

Суттєвим для усвідомлення психологічних особливостей професійної кар'єри військовослужбовців у військових організаціях є роботи А.Ю. Видая, Г.С. Гребенюка, П.П. Криворучка, Г.В. Ложкіна, С.Д. Максименка, Б.М. Олексієнка, П.Я. Пригунова, Г.В. П'янковського, Л.А. Ріпи, О.Д. Сафіна та ін.

Методи та організація дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: а) теоретичні (аналіз проблеми на базі психологічної літератури); б) емпіричні (констатуючий та формуючий експерименти, тести, опитування, анкетування); методи математичної статистики (дисперсійний, кореляційний, та факторний аналіз).

Дослідницько-експериментальна робота проводилась у три етапи протягом 2002-2005 рр.

На першому етапі (2002 р.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми, розроблено програму дослідження. На даному етапі дослідження було використано теоретичний аналіз проблеми на базі літератури з організаційної психології.

На другому етапі (2003 р.) було проведено емпіричне дослідження, спрямоване на вивчення основних типів кар'єрних орієнтацій військовослужбовців та виявлення основних психологічних чинників, які впливають на їх становлення. Для вирішення цих завдань було використано такі методики дослідження:

а) опитувальник "Якорі кар'єри" Е. Шейна, адаптований В. А Чикер і В.Е. Винокуровою - для дослідження типів кар'єрних орієнтацій військовослужбовців; б) багаторівневий особистісний опитувальник Р. Кеттелла - для вивчення особистісних характеристик військовослужбовців як чинника розвитку їх кар'єрних орієнтацій. Отримані дані піддавались статистичному аналізу з наступною якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням. Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювались за допомогою комп'ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13).

На третьому етапі (2004-2005 рр.) було здійснено формуючий експеримент, спрямований на експериментальну перевірку ефективності навчального курсу "Психологія професійної кар'єри у військових організаціях”. Було використано систему проблемно-пошукових методів і активних форм навчання (проблемні лекції, "мозкові штурми”, групові дискусії, індивідуальні творчі завдання та ін.).

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилась у військових частинах та навчальних закладах Західного, Південного та Східного оперативного командування Збройних Сил України (м. Запоріжжя, м. Луганськ, м. Львів, м. Одеса, м. Харків, Одеська та Дніпропетровська області). Дослідженням було охоплено 220 військовослужбовців (молодші та старші офіцери віком від 21 до 40 років).

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, експериментальною перевіркою гіпотези, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об'єкту, предмету та завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного та емпіричного матеріалу; репрезентативністю вибірки; використанням багатовимірного підходу у ході аналізу та інтерпретації результатів, статистичною оцінкою експериментальних даних.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у: а) визначенні сутності професійної кар'єри військовослужбовців; б) розкритті ролі кар'єрних орієнтацій у кар'єрному зростанні військовослужбовців; в) виявленні основних типів кар'єрних орієнтацій військовослужбовців та психологічних чинників, які впливають на їх становлення; г) визначенні психологічних умов оптимізації розвитку кар'єрних орієнтацій військовослужбовців; д) розробці програми підготовки військових фахівців до здійснення професійної кар'єри.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що отримані в дисертаційному дослідженні дані можуть бути використані в системі вузівської та післядипломної військової освіти для підготовки: а) військовослужбовців - до здійснення успішної професійної кар'єри; б) військових психологів - до надання психологічної допомоги військовослужбовцям з питань оптимізації їх кар'єрного зростання.

Результати дослідження впроваджувались протягом 2004-2005 рр. у практику підготовки військовослужбовців. Програму навчального курсу "Психологія професійної кар'єри у військових організаціях” введено на факультетах Львівського ордена Червоної Зірки військового інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного Університету "Львівська політехніка" (див. Довідку про впровадження № 125 від 17.12 2004 р.), Харківського військового університету Повітряних Сил Збройних Сил України (див. Акт впровадження № 32/н від 27.01 2005 р.). Окрім того, результати дослідження впроваджено у практику гуманітарної та командирської підготовки служби радіоелектронної боротьби Південного оперативного командування (див. Довідку про впровадження № 486 від 01.12 2004 р.), військової частини А 2852 (див. Довідку про впровадження № 672 від 30.11 2004 р.) та військової частини А 1938 (див. Довідку про впровадження № 1015 від 02.12 2004 р.).

Авторські розробки знайшли своє відображення у програмі навчального курсу "Психологія професійної кар'єри у військових організаціях” та розділу навчального посібника, рекомендованого Міністерством освіти і науки України.

Апробація роботи. Головні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідались та обговорювались на засіданнях лабораторії організаційної психології Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України, на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: "Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (Київ, 2002 р.);

VI Костюківські читання "Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003 р.); "Міжкультурні комунікації: діалог та співробітництво" (Алушта, 2003 р.); "Управління конфліктами в сучасних організаціях” (Київ, 2003 р.); "Синдром "професійного вигорання" у вчителів: гендерні аспекти" (Київ, 2004 р.); "Гендерні проблеми на ринку праці" (Запоріжжя, 2005 р.); "Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій, організаційних та економічних психологів” (Умань, 2005 р.); "Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи" (Київ, 2005 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, його висновки відображені в розділі навчального посібника, навчальній програмі, 10 одноосібних статтях, з яких 6 - у фахових виданнях, включених до списку ВАК України, 2 текстах тез виступів на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (237), додатків (5). Основний зміст дисертації викладено на 185 сторінках. Робота містить 27 таблиць і 20 рисунків.

кар'єрна орієнтація військовослужбовець психологічний

Основний зміст

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи - "Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми психологічних особливостей кар'єрних орієнтацій військовослужбовців" - висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до визначення професійної кар'єри особистості в організації та розкрито її сутність. Особливу увагу приділено аналізові змісту діяльності військових організацій, зокрема, їх ролі у забезпеченні професійної кар'єри військовослужбовців. З'ясовано значення кар'єрних орієнтацій у здійсненні професійної кар'єри військовослужбовцями.

На основі праць західних (Дж.Л. Гібсон, Дж. Гордон, Р. Дафт, Л. Джуелл, Д.Х. Донеллі, Х.Д. Кауфман, К.Е. Крам, Д.В. Тідеман, Д.С. Фельдман, Т.П. Ференц, Д.Т. Халл), російських (О.С. Віханський, Д.М. Гвішиані, В.Ю. Іконніков, В.Е. Каган, Є.Н. Комаров, О.Г. Молл, В.А. Поляков, М.В. Сафонова, С.І. Сотнікова, Г.М. Толстая, А.А. Ушаков та ін.) та українських (О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, М.С. Лукашевич, О.П. Щотка) вчених доведено, що однією із соціально-психологічних функцій організації, спрямованих на самореалізацію особистості, є створення умов для її кар'єрного зростання.

Показано, що наукове вивчення проблеми професійної кар'єри започатковане представниками американської психології у 60-70-х роках минулого століття. Дослідження даної проблеми здійснювалось, як у теоретичному (Х. Дж. Кауфман, Д.Е. С'юпер, Д.С. Фельдман), так і у практичному (Д.Т. Халл, Дж. Холланд, Е.Х. Шейн) напрямах.

Теоретико-методологічні основи дослідження професійної кар'єри у російській психології закладено роботами таких вчених, як О.Г. Молл, В.Г. Почебут, Г.М. Толстая, В.О. Чикер та ін. які виконані в 90-х роках. Серед українських вчених дослідженням професійної кар'єри протягом останніх років займались О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, М.С. Лукашевич, О.П. Щотка та ін.

На основі аналізу літератури зроблено висновок про те, що проблема дослідження професійної кар'єри є міждисциплінарною. Виокремлено три основні підходи до її вивчення: а) соціально-економічний (розглядає професійну кар'єру як динаміку розвитку соціально-економічних показників життєдіяльності особистості та забезпечення її економічного благополуччя); б) управлінський (аналізує професійну кар'єру як можливість досягнення особистістю високого управлінського статусу в організації, реалізації владно-управлінських функцій);

в) організаційно-психологічний (аналізує кар'єру як оптимальну взаємодію особистості та організації, внаслідок чого реалізуються як інтереси кожної особистості, так й інтереси організації).

Виходячи з ідей організаційно-психологічного підходу, в рамках якого виконано дисертаційне дослідження, професійну кар'єру особистості визначено як успішне проходження особистістю основних стадій професійної діяльності в організації, зумовлене досягненням високих показників у професійній діяльності, яке сприяє її самореалізації та самовираженню, а також забезпечує ефективну діяльність самої організації.

Показано, що військові організації, як один із видів організацій, виконують дві групи основних функцій: а) соціально-захисні (пов'язані із здійсненням оборони України; захистом її суверенітету, державної незалежності та національних інтересів та ін.) б) соціально-психологічні (мають відношення, насамперед, до життєдіяльності військовослужбовців, задоволення їх матеріально-економічних потреб, потреб у професійному розвитку, соціальних потреб та ін.). Підкреслено, що однією із важливих соціально-психологічних функцій військових організацій є забезпечення умов для оптимального кар'єрного зростання військовослужбовців.

Успішну професійну кар'єру військовослужбовців можна визначити як оптимальне проходження ними основних стадій їх діяльності у військових організаціях, зумовлене досягненням високих показників у професійній діяльності, яке сприяє їх самореалізації та самоствердженню, а також забезпечує ефективну діяльність самих організацій.

Виокремлено дві групи чинників, які впливають на здійснення професійної кар'єри: зовнішні та внутрішні. Зовнішні (організаційні) чинники - це чинники, які пов'язані із впливом військової організації на здійснення професійної кар'єри військовослужбовців. До них відносяться: а) інститут призначення на військові посади; б) інститут присвоєння військових звань; в) проходження військової служби (кадрової або за контрактом); г) проходження служби у мирний чи воєнний час; д) традиції та цінності військових організацій та ін. Внутрішні (особистісні) чинники - це чинники, які пов'язані з діяльністю самих військовослужбовців. До них відносяться; а) рівень військової освіти військовослужбовців; б) кар'єрні орієнтації військовослужбовців; в) особистісні характеристики військовослужбовців; д) гендерні особливості військовослужбовців та ін.

На основі теоретичного аналізу літератури було встановлено, що кар'єрні орієнтації військовослужбовців - це спрямованість військовослужбовців на певний тип кар'єрного зростання, їх індивідуальні уявлення про послідовність дій, необхідних для отримання професійного досвіду та активності у професійній сфері протягом життя.

З опорою на підхід Е. Шейна, було виокремлено дев'ять основних кар'єрних орієнтацій військовослужбовців: професійна компетентність; менеджмент; автономія; стабільність місця роботи; стабільність місця проживання; служіння; виклик; інтеграція стилів життя; підприємництво.

Зазначені теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності професійної кар'єри військовослужбовців та ролі кар'єрних орієнтацій у її здійсненні було реалізовано на подальших етапах емпіричного дослідження.

У другому розділі - "Емпіричне дослідження психологічних особливостей кар'єрних орієнтацій військовослужбовців" - викладено загальну стратегію емпіричного дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик. Виокремлено основні типи кар'єрних орієнтацій військовослужбовців. Проаналізовано зв'язок між типами кар'єрних орієнтацій військовослужбовців та низкою характеристик військовослужбовців: а) особистісних (інтелектуальних, емоційно-вольових та комунікативних); б) організаційно-професійних (категорія військовослужбовців; посада військовослужбовців в організації; стаж військової служби); в) соціально-демографічних (вік, стать, сімейний стан).

Емпіричне дослідження проводилося у чотири етапи.

Перший етап дослідження полягав у виявленні основних типів кар'єрних орієнтацій військовослужбовців.

У результаті опитування військовослужбовців (за допомогою методики "Якорі кар'єри" Е. Шейна) та використання факторного аналізу було встановлено, що кар'єрні орієнтації військовослужбовців групуються у три фактори.

Перший фактор ("Професійність”) об'єднав такі кар'єрні орієнтації: "служіння” (0,785), "професійна компетентність” (0,784) та "виклик” (0,714).

На основі змісту даних кар'єрних орієнтацій можна говорити про те, що військовослужбовці, у яких вони є вираженими, відносяться до "професійно-зорієнтованого" типу. Перша складова фактору, кар'єрна орієнтація "служіння”, відображає готовність військовослужбовців "служити людству”, "допомагати людям”, "робити світ кращим”. Власні цілі військовослужбовців збігаються з цілями військової організації. Друга складова фактору, кар'єрна орієнтація "професійна компетентність”, пов'язана з наявністю здібностей та талантів у військовій діяльності (фізична та психічна витривалість, здатність діяти швидко у невизначених обставинах та приймати рішення, висока відповідальність тощо). Військовослужбовці з такою орієнтацією дійсно прагнуть стати майстрами своєї справи, почуваються щасливими, коли досягають успіху у військово-професійній сфері. Одночасно вони прагнуть підвищувати свій професійний статус у відповідності з досягнутою професійною майстерністю (на основі діючих принципів та підходів, інституту призначення на посади). Ці військовослужбовці здатні керувати іншими військовослужбовцями, приймають активну участь у прийнятті компетентних рішень. Значущими характеристиками третьої складової фактору, кар'єрної орієнтації "виклику" є орієнтація на конкуренцію, перемогу над іншими, подолання перешкод, вирішення важких завдань. Військовослужбовці з такою кар'єрною орієнтацією можуть "кидати виклик” у своїй професійній справі, дуже важливими для них є боротьба та отримання перемоги. Оскільки перший фактор є найбільш вираженим кількісно та якісно (за навантаженням, яке мають основні складові, що в нього входять), то можна говорити про те, що він відображає кар'єрні орієнтації, найбільш значущі для здійснення професійної кар'єри військовослужбовців.

Другий фактор ("Автономність”) охоплює також три складові: "підприємництво” (0,830), "автономія" (0,766) та "менеджмент” (0,656). Військовослужбовці, провідними для яких є дані кар'єрні орієнтації, відносяться, на наш погляд, до "автономного" типу. Перша складова фактору, кар'єрна орієнтація "підприємництво” відображає прагнення військовослужбовців створити щось нове, бажання долати перешкоди та готовність до ризику. Продовження ними власної справи буде відбуватись навіть з виникненням труднощів та ситуацій великого ризику. Друга складова фактору, кар'єрна орієнтація "автономія”, говорить про бажання військовослужбовців бути незалежними, бути вільними від організаційних правил та певних обмежень. Скоріше за все, у таких військовослужбовців яскраво виражена потреба працювати тільки згідно з власними уявленнями про військову службу: вони будуть працювати у військовій організації за умов надання їм певної свободи. Але можна прогнозувати, що відданість організації не буде значущим показником їх професійної діяльності, і за наявності значущих обмежень такі військовослужбовці можуть взагалі відмовитись від подальшої військової служби. Третя складова фактору, кар'єрна орієнтація "менеджмент”, демонструє орієнтацію військовослужбовців на інтеграцію зусиль інших військовослужбовців. Такі військовослужбовці усвідомлюють повну відповідальність за кінцевий результат та вміють реалізувати у своїй діяльності управлінські функції. Для них характерні певні аналітичні навички, навички міжособистісного та групового спілкування, емоційна врівноваженість. Зазначені здібності такі військовослужбовці використовують з метою як успішного виконання завдань військової організації, так і для реалізації власних інтересів, пов'язаних з отриманням вищої посади, яка надає можливість ще успішніше здійснювати професійну та управлінську діяльність, керувати різними сторонами діяльності військової організації.

Третій фактор ("Стабільність”) містить наступні складові: "стабільність місця проживання” (0,708), "інтеграцію стилів життя" (0,610) та "стабільність місця роботи” (0,496). Військовослужбовців, для яких притаманні дані кар'єрні орієнтації, можна віднести до "стабільного" типу. Перша складова фактору, кар'єрна орієнтація "стабільність місця проживання”, відображає потребу у безпеці та стабільності. Такі військовослужбовці пов'язують власну роботу з визначеним регіоном, "пускають корені у певному місці”. Вони можуть бути талановитими і підніматись на високі посади, але часто відмовляються від них для збереження стабільності та уникнення незручностей, які виникають при зміні місця проживання, заради цього навіть здатні відмовитись від перспективних пропозицій. Друга складова фактору, кар'єрна орієнтація "інтеграція стилів життя”, відображає прагнення військовослужбовців інтегрувати різні сторони життєдіяльності. Такі військовослужбовці проти домінування в житті лише професійної кар'єри, родини чи саморозвитку. Вони прагнуть збалансованості та вміють цінувати власне життя в цілому, а не конкретну роботу, кар'єру чи організацію. Третя складова фактору, кар'єрна орієнтація "стабільність місця роботи”, відображає орієнтацію військовослужбовці на пошук роботи в організації, що забезпечує певний термін служби, має добру репутацію, піклується про власних співробітників, сплачує великі пенсії. Таких військовослужбовців можна із впевненістю назвати "людьми, що покладаються на організацію" тому, що вони перекладають відповідальність за здійснення кар'єри на організацію.

Аналіз кількісних даних показав, що найбільш представленим серед опитаних військовослужбовців є "стабільний” тип (44,5%), далі слідує "автономний” тип (29,1 %), і на останньому місці знаходиться "професійно-зорієнтований тип" (26,4%) (див рис.1).

Рис. 1. Розподіл опитаних військовослужбовців за основними типами кар'єрних орієнтацій (в % від загальної кількості опитаних)

Отримані дані свідчать, на наш погляд, про певні проблеми у розвитку кар'єрних орієнтацій військовослужбовців. Те, що майже у половини опитаних переважає "стабільний” тип кар'єрних орієнтацій, скоріше за все, суперечить самій сутності військової діяльності, яка за своїм змістом є зовсім не "стабільним” видом діяльності, а, навпаки, передбачає, насамперед, готовність військовослужбовців до роботи в нестабільних, здебільшого некомфортних, і навіть, дуже жорстких умовах. У той же час, "професійно-зорієнтований” тип кар'єрних орієнтацій спостерігається лише приблизно у четвертої частини опитаних, що, скоріше за все, є однією із причин тих професійних проблем, які мають місце сьогодні в діяльності Збройних Сил України. Ці дані свідчать, на наш погляд, про певне викривлення кар'єрних орієнтацій військовослужбовців, а, отже, про необхідність введення певних змін у процес психологічної підготовки військовослужбовців до кар'єрного зростання (проведення спеціальної профорієнтаційної роботи, професійного відбору на ранніх етапах професійного становлення військовослужбовців, а також певної корекційно-розвивальної роботи у процесі здійснення безпосередньо військової діяльності).

На другому етапі досліджувався зв'язок між типом кар'єрних орієнтацій та особистісними характеристиками військовослужбовців. У результаті опитування військовослужбовців за допомогою методики "Якорі кар'єри" Е. Шейна, особистісного опитувальника Р. Кеттелла та використання дисперсійного аналізу було встановлено статистично значущі відмінності між певними групами особистісних якостей військовослужбовців з різними типами кар'єрних орієнтацій.

Було встановлено статистично значущі відмінності (р<0,004) у розвитку емоційно-вольових якостей військовослужбовців з різними типами кар'єрних орієнтацій. Військовослужбовці, які відносяться до "професійно-зорієнтованого" типу кар'єрних орієнтацій, мають вищий рівень розвитку емоційно-вольових якостей порівняно з військовослужбовцями, які відносяться до "стабільного" та "автономного" типів. На основі змісту емоційно-вольових особистісних характеристик можна, на наш погляд, говорити про те, що для військовослужбовців з "професійно-зорієнтованим” типом кар'єрних орієнтацій, більшою мірою, ніж для військовослужбовців, які відносяться до "автономного" та "стабільного" типів, характерні певні емоційно-вольові якості (емоційна врівноваженість, організованість, висока сумлінність та ін.).

Дослідження виявило також, що існують певні, хоча і не статистично значущі, відмінності в розвитку інтелектуальних якостей військовослужбовців з різними типами кар'єрних орієнтацій. Представники "професійно-зорієнтованого" типу військовослужбовців випереджають за цим показником представників "стабільного" та "автономного" типів.

Результати дослідження також свідчать про те, що існують певні відмінності в рівні розвитку комунікативних якостей та особливостей міжособистісної взаємодії військовослужбовців залежно від типу їх кар'єрних орієнтацій. Тут військовослужбовці із "стабільним” типом кар'єрних орієнтацій випереджають військовослужбовців із "автономним” та "професійно-орієнтованим" типом.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що відмінності у рівні розвитку особистісних якостей військовослужбовців з різними типами їх кар'єрних орієнтацій спостерігаються найбільш виражено стосовно емоційно-вольових якостей, дещо менш виражено - стосовно інтелектуальних якостей, комунікативних якостей та особливостей міжособистісної взаємодії. Встановлено, що представники "професійно-зорієнтованого" типу випереджають представників "автономного" та "стабільного" типів за рівнем розвитку емоційно-вольових та інтелектуальних якостей. У той же час, представники "стабільного" типу характеризуються вищим, порівняно з представниками "професійного-зорієнтованого" та "автономного" типів, рівнем розвитку комунікативних якостей та якостей, що мають відношення до міжособистісної взаємодії. Отримані дані доцільно, на наш погляд, враховувати у процесі психологічної підготовки військовослужбовців до здійснення професійної кар'єри.

На третьому етапі досліджувався взаємозв'язок між типами кар'єрних орієнтацій та організаційно-професійними характеристиками військовослужбовців (категорія військовослужбовців; посада військовослужбовців в організації; стаж військової служби).

Так, зокрема досліджувався взаємозв'язок між типами кар'єрних орієнтацій та особистісними характеристиками різних категорій військовослужбовців - молодших (лейтенанти, старші лейтенанти, капітани) та старших (майори, підполковники) офіцерів. Встановлено, що у молодших офіцерів інтелектуальні якості є найбільш розвинутими у представників "професійно-зорієнтованого" типу, у той же час, у старших офіцерів вони є найбільш розвинуті у представників "автономного" та "стабільного" типів (р<0,020). У молодших офіцерів емоційно-вольові якості найбільш виражені у "професійно-зорієнтованого" типу, у той же час, у старших офіцерів ці якості найбільше виражені у представників "автономного" типу (р<0,030). Отже, по мірі здійснення професійної кар'єри інтелектуальні та емоційно-вольові якості військовослужбовців, скоріше за все, більш спрямовуються не стільки на зміст професійної діяльності, стільки на забезпечення автономності та стабільності життєдіяльності.

Дослідження також виявило статистично значущі відмінності (р<0,010) між різними категоріями військовослужбовців, які мають різні посади у військових організаціях (командний склад, офіцери штабу та офіцери управління) стосовно представленості "стабільного" типу кар'єрних орієнтацій. Це проявилось у тому, що у командного складу більшою мірою представлено "стабільний” тип кар'єрних орієнтацій, ніж у офіцерів штабу та офіцерів управління. Щодо "професійно-зорієнтованого" та "автономного" типів кар'єрних орієнтацій, то статистично значущих відмінностей тут не виявлено.

Встановлено статистично значущі відмінності (р<0,000) між різними категоріями військовослужбовців, які мають різний стаж роботи у військових організаціях, стосовно представленості "стабільного" типу кар'єрних орієнтацій. Так, найбільша орієнтація на "стабільний” тип спостерігається у військовослужбовців, які мають стаж до 5 років, що, на наш погляд, суперечить самій логіці цього, адаптаційного, періоду діяльності військовослужбовців. Також має місце почастішання орієнтації на стабільність у військовослужбовців із стажем роботи понад 15 років, (порівняно із військовослужбовцями із стажем роботи від 5 до 15 років). Щодо "професійно-зорієнтованого" та "автономного" типів кар'єрних орієнтацій, то статистично значущих відмінностей між військовослужбовцями із різним стажем не виявлено.

На четвертому етапі досліджувався взаємозв'язок між типами кар'єрних орієнтацій та соціально-демографічними характеристиками військовослужбовців (вік, стать, сімейний стан).

Як і за параметром "стаж роботи у військових організаціях”, встановлено статистично значущі відмінності (р<0,001) між різними віковими категоріями військовослужбовців стосовно представленості "стабільного" типу кар'єрних орієнтацій. З віком значущість цього типу кар'єрних орієнтацій зростає, водночас щодо "професійно-зорієнтованого" та "автономного" типів кар'єрних орієнтацій статистично значущих відмінностей не виявлено.

Дослідження зафіксувало статистично значущі відмінності між військовослужбовцями-чоловіками та військовослужбовцями-жінками щодо "автономного" типу кар'єрних орієнтацій військовослужбовців (р<0,009). Це виявилось в тому, що у чоловіків-військовослужбовців більш вираженими, порівняно з жінками, є кар'єрні орієнтації, які мають відношення до автономності. Це відображає, на наш погляд, реальну ситуацію у військових організаціях, у яких жінки сьогодні роблять перші кроки своєї професійної кар'єри.

Що стосується сімейного стану військовослужбовців, то, як і за багатьма іншими чинниками, про які йшла мова раніше, тут зафіксовано переважання "стабільного" типу кар'єрних орієнтацій (р<0,001). Цей тип більше представлений у одружених військовослужбовців.

У третьому розділі - "Психологічні умови оптимізації розвитку кар'єрних орієнтацій військовослужбовців" - викладено загальну стратегію формуючого експерименту, визначено завдання та принципи його проведення, аналізуються отримані дані.

Формуючий експеримент був проведений протягом 2004-2005 рр. у Львівському Ордена Червоної Зірки військовому інституті імені гетьмана П. Сагайдачного Національного Університету "Львівська політехніка”, Харківському військовому університеті Повітряних Сил Збройних Сил України. Для проведення експерименту було підібрано вирівняні за соціально-психологічними характеристиками експериментальну та контрольну групу військовослужбовців. Відмінністю експериментальної групи була система підготовки військових фахівців до здійснення професійної кар'єри. В експерименті брали участь 71 військовослужбовець.

Загальними принципами психологічної підготовки військовослужбовців виступили наступні: системність, проблемність, комплексність використання методичних засобів, консультативних та організаційних прийомів.

Ми виходили з того, що оптимізація процесу становлення кар'єрних орієнтацій у військовослужбовців можлива в результаті їх спеціальної психологічної підготовки, яка включає: а) оволодіння знаннями, які розкривають суть кар'єрних орієнтацій та їх роль у здійсненні професійної кар'єри;

б) оволодіння уміннями та навичками діагностики власних кар'єрних орієнтацій та особистісних характеристик, пов'язаних з ними; в) врахування особливостей власних кар'єрних орієнтацій та їх подальший розвиток з метою успішного здійснення професійної кар'єри. Ці умови були реалізовані у результаті розробки та впровадження автором навчального курсу "Психологія професійної кар'єри у військових організаціях”, який включав такі навчально-смислові блоки: Розділ 1. Психологічний аналіз професійної кар'єри в організації. Розділ 2. Психологічні особливості професійної кар'єри у військових організаціях. Розділ 3. Психологічні особливості кар'єрних орієнтацій військовослужбовців. Розділ 4. Психологічне забезпечення успішної професійної кар'єри військовослужбовців.

Для оцінки ефективності навчального курсу для військових фахівців, присвяченого оптимізації здійснення ними професійної кар'єри, було визначено об'єктивні кількісні та якісні критерії. Було також підібрано адекватні методи дослідження (анкетування, інтерв'ювання, контент-аналіз).

Результати порівняльного аналізу 1-го та 2-го діагностичних зрізів показали, що в експериментальній та контрольній групах мала місце позитивна динаміка (зафіксовано статистично значущі відмінності між даними двох зрізів). Так, зокрема, було виявлено статистично значущі відмінності (р<0,001) в рівнях сформованості когнітивної, операційної, особистісної складових психологічної підготовки військовослужбовців за програмою формуючого експерименту. Динаміка за всіма зазначеними складовими психологічної підготовки військовослужбовців була позитивною. Результати позитивної динаміки стосовно когнітивної складової психологічної підготовки військовослужбовців за програмою формуючого експерименту представлено на рис.2. та рис.3.

Експериментальна група

Контрольна група

Рис. 2. Рівень сформованості когнітивної складової психологічної підготовки у групах досліджуваних (до формуючого експерименту, у %)

Експериментальна група

Контрольна група

Рис. 3. Рівень сформованості когнітивної складової психологічної підготовки у групах досліджуваних (після формуючого експерименту, у %)

Загалом можна зробити висновок про те, що розроблена нами програма психологічної підготовки військовослужбовців, яка використовувалася в експериментальній групі, реально сприяла оптимізації процесу становлення кар'єрних орієнтацій у військовослужбовців.

Висновки

У процесі вирішення завдань дисертаційного дослідження ми дійшли наступних висновків:

1. Професійна кар'єра військовослужбовців - це оптимальне проходження ними основних стадій їх діяльності у військових організаціях, зумовлене досягненням високих показників у професійній діяльності, яке сприяє їх самореалізації та самоствердженню, а також забезпечує ефективну діяльність самих організацій.

2. Виокремлено дві групи чинників, які впливають на здійснення професійної кар'єри: зовнішні та внутрішні. Зовнішні (організаційні) чинники - це чинники, які пов'язані із впливом військової організації на здійснення професійної кар'єри військовослужбовців. До них відносяться: а) інститут призначення на військові посади; б) інститут присвоєння військових звань; в) тип проходження військової служби (кадрової або за контрактом); г) тип проходження служби у мирний чи воєнний час; д) традиції та цінності військових організацій та ін. Внутрішні (особистісні) чинники - це чинники, які пов'язані з діяльністю самих військовослужбовців. До них відносяться; а) рівень військової освіти військовослужбовців; б) кар'єрні орієнтації військовослужбовців; в) особистісні характеристики військовослужбовців; д) гендерні особливості військовослужбовців та ін.

3. Одним із суттєвих внутрішніх чинників, які впливають на професійну кар'єру військовослужбовців, є кар'єрні орієнтації - спрямованість військовослужбовців на певний тип кар'єрного зростання, їх індивідуальні уявлення про послідовність дій, необхідних для отримання професійного досвіду та активності у професійній сфері протягом життя.

4. У процесі констатуючого етапу дослідження виокремлено три типи кар'єрних орієнтацій військовослужбовців - "професійно-зорієнтований” (об'єднує кар'єрні орієнтації "служіння”, "професійна компетентність”, "виклик”), "автономний” (містить кар'єрні орієнтації "підприємництво”, "автономія”, "менеджмент”) та "стабільний” (охоплює кар'єрні орієнтації "стабільність місця проживання”, "інтеграцію стилів життя”, "стабільність місця роботи”).

5. Виявлено, що найбільш представленим серед опитаних військовослужбовців є "стабільний” тип (44,5%), далі йде "автономний” тип (29,1%) і на останньому місці знаходиться "професійно-зорієнтований тип" (26,4%). Ця ситуація свідчить про певне викривлення кар'єрних орієнтацій військовослужбовців (невідповідність переважаючого типу кар'єрних орієнтацій змісту військової діяльності), а, отже, про необхідність введення певних змін у процес психологічної підготовки військовослужбовців до кар'єрного зростання (проведення спеціальної профорієнтаційної роботи, професійного відбору на ранніх етапах професійного становлення військовослужбовців, а також певної корекційно-розвивальної роботи у процесі безпосереднього здійснення військової діяльності).

6. Встановлено статистично значущий зв'язок між типами кар'єрних орієнтацій військовослужбовців та такими чинниками, як: а) особистісні (інтелектуальні, емоційно-вольові та комунікативні характеристики військовослужбовців); б) організаційно-професійні (категорія військовослужбовців; посада військовослужбовців в організації; стаж військової служби); в) соціально-демографічні (вік, стать, сімейний стан). Це знаходить відображення, зокрема, в тому, що:

6.1 Найбільш виразно відмінності у рівні розвитку особистісних якостей військовослужбовців залежно від типу їх кар'єрних орієнтацій спостерігаються щодо емоційно-вольових якостей, дещо менш виразно - щодо інтелектуальних, комунікативних якостей та особливостей міжособистісної взаємодії;

6.2 Представники "професійно-зорієнтованого" типу кар'єрних орієнтацій випереджають представників "автономного" та "стабільного" типів за рівнем розвитку емоційно-вольових та інтелектуальних якостей. У той же час, представники "стабільного" типу характеризуються вищим рівнем розвитку, порівняно з представниками "професійного-орієнтованого” та "автономного" типів, комунікативних якостей та якостей, які мають відношення до міжособистісної взаємодії;

6.3 Що стосується молодших офіцерів, то тут інтелектуальні якості є найбільш розвинутими у представників "професійно-орієнтованого” типу, у той же час у старших офіцерів вони є найбільш розвинуті у представників "автономного" та "стабільного" типів. У молодших офіцерів емоційно-вольові якості найбільш виражені у "професійно-зорієнтованого" типу, тоді як у старших офіцерів емоційно-вольові якості найбільше виражені у представників "автономного”. Отже, по мірі здійснення професійної кар'єри інтелектуальні та емоційно-вольові якості військовослужбовців, скоріше за все, набувають орієнтації не стільки безпосередньо на зміст професійної діяльності, скільки на забезпечення автономності та стабільності життєдіяльності;

6.4 У командного складу військовослужбовців більшою мірою представлено "стабільний” тип кар'єрних орієнтацій, ніж у офіцерів штабу та офіцерів управління;

6.5 З віком та збільшенням стажу роботи військовослужбовців значущість "стабільного" типу кар'єрних орієнтацій зростає;

6.6 У чоловіків-військовослужбовців більш вираженими, порівняно з жінками, є кар'єрні орієнтацій, які відносяться до "автономного" типу;

6.7 Одружені військовослужбовці більше орієнтуються на "стабільний” тип кар'єрних орієнтацій, ніж неодружені.

7. Результати формуючого експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити висновок про те, що оптимізація процесу становлення кар'єрних орієнтацій у військовослужбовців можлива в результаті їх спеціальної психологічної підготовки, яка включає: а) оволодіння знаннями, які розкривають суть кар'єрних орієнтацій та їх роль у здійсненні професійної кар'єри;

б) оволодіння уміннями та навичками діагностики власних кар'єрних орієнтацій та особистісних характеристик, пов'язаних з ними; в) оволодіння уміннями та навичками враховувати особливості власних кар'єрних орієнтацій та розвивати їх з метою успішного здійснення професійної кар'єри.

Перспективи подальшого дослідження автор вбачає у розробці моделі психолого-управлінського консультування з проблеми кар'єрного зростання військовослужбовців.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Розділ навчального посібника:

1. Поплавська А.П. Особливості професійної кар'єри працівників організацій // Синдром "професійного вигорання" та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти / За наук. ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М., Зайчикової Т.В. - К.: Міленіум, 2004. - 264 с.

Навчальна програма:

2. Поплавська А.П. Психологія професійної кар'єри у військових організаціях: Програма лекційного курсу і плани семінарських занять для підготовки військових фахівців та військових психологів / За наук. ред. Л.М. Карамушки. - К.: Міленіум, 2006. - 44 с.

Статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

Поплавська А.П. Дослідження кар'єрних орієнтацій військовослужбовців // Актуальні проблеми психології. Том І: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України, 2001. - Ч.2. - С.271-277.

Поплавська А.П. Еволюція кар'єрного зростання працівника в організації: огляд матеріалів американських досліджень // Актуальні проблеми психології. Том І: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України, 2002. - Ч.5. - С.230-236.

Поплавська А.П. Дослідження кар'єрних орієнтацій жінок-військовослужбовців // Актуальні проблеми психології. Том І: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України, 2002. - Ч.6. - С.93-99.

Поплавська А.П. Психологічна характеристика особистісних профілів кар'єрних орієнтацій військовослужбовців-офіцерів // Актуальні проблеми психології. Том І: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України, 2003. - Ч.9. - С.130-132.

Поплавська А.П. Проблема здійснення професійної кар'єри: аналіз зарубіжного та вітчизняного підходів // Проблеми загальної та педагогічної психології. - К.: Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України, 2005. - Том. VII. - Вип.1. - С.250-260.

Поплавська А.П. Дослідження психологічних особливостей кар'єрних орієнтацій військовослужбовців-офіцерів // Актуальні проблеми психології. Том І: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - К.: Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України, 2005. - Ч.14. - С.43-47.

Статті у інших виданнях та тези доповідей на наукових конференціях та семінарах:

Поплавська А.П. Психологічні особливості кар'єрних орієнтацій військовослужбовців // Наукові праці МАУП. Соціально-психологічні проблеми вдосконалення управлінської діяльності. Вип.6. - К.: МАУП. - 2003. - С.127-129.

Поплавська А.П. Вплив гендерних аспектів на процес побудови кар'єри // Наукові праці МАУП. Суспільство у XXI столітті: психологічні проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації. - Вип.11. - К.: МАУП. - 2003. - С. 201-203.

...