Психологічні умови розвитку комунікативної компетентності керівників Державної прикордонної служби України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.09

„Психологія діяльності в особливих умовах”

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАЗАРЕНКО Віктор Олександрович

Хмельницький - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У зв'язку з реорганізацією Державної прикордонної служби (ДПС) України у правоохоронний орган спеціального призначення та переходом від військової організаційно-штатної структури і системи охорони державного кордону до правоохоронної зросли вимоги до професійно-психологічної компетентності керівників ДПС України усіх рівнів. Складні ситуації оперативно-службової діяльності вимагають від них добре розвинутих знань, умінь, навичок і особистих якостей, необхідних для ефективної взаємодії в інтересах охорони кордону з представниками прикордонної охорони суміжних держав, правоохоронних органів України, органів самоврядування та господарниками, громадськими організаціями і місцевими жителями прикордонних районів. Після остаточного переходу ДПС України на комплектування на професійній основі прогнозовано зросте кількість побутових та сімейних конфліктів за участю особового складу прикордонних підрозділів.

Усі зазначені службові ситуації виходять за межі управлінських і мають службово-діловий характер. У свою чергу, аналіз практичної діяльності керівників ДПС України різного рівня свідчить, що стихійно набутий ними досвід службово-ділового спілкування не завжди забезпечує досягнення успіху у вказаних ситуаціях професійної діяльності. Звідси виникає потреба у розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України у службово-діловому спілкуванні.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена:

а) необхідністю теоретичного визначення сутності службово-ділового спілкування керівників органів (підрозділів) ДПС України;

б) недостатністю психологічних знань про структуру та зміст компетентності керівника у службово-діловому спілкуванні;

в) важливістю виявлення знань, умінь, навичок та особистих якостей, необхідних керівникові для компетентного службово-ділового спілкування в екстремальних умовах та повсякденній діяльності;

г) потребою у науковій розробці психологічного інструментарію для розвитку компетентності керівників у службово-діловому спілкуванні;

д) необхідністю розробки та наукового обґрунтування системи організаційно-практичних заходів з підвищення компетентності керівників у службово-діловому спілкуванні в процесі професійної підготовки та перепідготовки керівного складу ДПС України.

Вивчення наукових джерел свідчить про те, що роль і місце спілкування в діяльності керівника розкривали В. Д. Бакуменко, С. В. Крисюк, О. А. Машков, Н. Р. Нижник, В. П. Тронь, Г. В. Щокін, М. Альберт, М. Х. Мескон, Ф. Хедоурі. Поняття ділового, управлінського і службово-ділового спілкування визначені у роботах Л. К. Аверченко, С. В. Загороднюка, Г. М. Залєсова, М. М. Логунової, Р. І. Мокшанцева, В. М. Ніколаєнко, Л. Е. Орбан-Лембрик, А. Ю. Панасюка, М. І. Пірен, А. Л. Потеряхіна, О. Д. Сафіна.

Суб'єктна сторона службово-ділового спілкування досліджувалася через проблематику комунікативної компетентності (О. О. Бодальов, С. М. Ємельянов, Ю. М. Жуков, С. В. Петрушин, І. Б. Пономарьов, О. В. Прозорова, В. Ф. Спірідонов, А. М. Сухов, В. П. Трубочкін, Л. А. Цвєткова та ін.), а також у контексті моделей індивідуальної управлінської концепції керівників (С. А. Бєлозеров, Є. П. Клубов, В. О. Уриваєв та ін.).

Аналіз праць зазначених науковців свідчить про наявність змістовних теоретично-практичних напрацювань щодо формування та розвитку компетентності спілкування в контексті різних видів діяльності. Однак проблема розвитку технології службово-ділового спілкування в системі підготовки керівного складу правоохоронних органів, зокрема Державної прикордонної служби України, залишається малодослідженою. Для результативної практичної роботи з цього напрямку немає належних теоретичних та методичних розробок.

Таким чином, актуальність проблематики підвищення компетентності керівників ДПС України у службово-діловому спілкуванні, відсутність наукових її розробок, потреби щоденної прикордонної практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Плану наукової та науково-організаційної діяльності Державної прикордонної служби України - науково-дослідна робота “Формування соціально-психологічної компетенції молодих військових керівників” (НДР № 203 - 0001 І). Матеріали дослідження враховано при розробці Концепції розвитку ДПС України на період до 2015 року.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол № 11 від 01.04.03) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 26.09.06).

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та розробка психологічного інструментарію для розвитку компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня в службово-діловому спілкуванні.

Об'єкт дослідження: процес підготовки керівників ДПС України до службово-ділового спілкування.

Предмет дослідження: психологічні умови розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні.

Гіпотеза дослідження: основними психологічними умовами, які забезпечують розвиток комунікативної компетентності керівника у службово-діловому спілкуванні є: усвідомлення взаємозв'язку між рівнем особистої комунікативною компетентністю та ефективністю службово-ділової взаємодії; самостійне визначення цілей, змісту та оцінки результатів навчання; співвіднесення теорії з наявними особистими проблемами у службово-діловій взаємодії; поєднання розв'язання службово-ділових ситуацій з тренінгом сенситивності; активна взаємодія з учасниками процесу розв'язання службово-ділових ситуацій; одночасне удосконалення продуктивної та репродуктивної складових комунікативної компетентності.

Згідно з метою дослідження визначено такі його завдання:

1. Уточнити психологічну сутність понять “службово-ділове спілкування керівника ДПС України” та “комунікативна компетентність керівника ДПС України в службово-діловому спілкуванні”.

2. Визначити вимоги до комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні.

3. Визначити психологічні умови і розробити теоретичну модель розвитку комунікативної компетентності керівників у службово-діловому спілкуванні.

4. Здійснити експериментальну перевірку впливу психологічних умов на розвиток комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні.

5. Розробити практичні рекомендації з розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали діалектичні ідеї про взаємозв'язки теорії і практики, принципи детермінізму і розвитку, системного підходу і моделювання. Конкретно-наукову методологію роботи визначили: теорія соціального пізнання Г. М. Андрєєвої; суб'єктно-діяльнісний підхід А. В. Брушлинського; теоретичні моделі комунікативної компетентності Ю. М. Ємельянова, Л. А. Петровської; теоретичні ідеї і цільові психотехнології ведення переговорів Р. Бройніга, Н. В. Гришиної, В. Мастенбрука, В. А. Цепцова, Р. Фішера, У. Юрі та ін.

Методи дослідження. Для розв'язання завдань і перевірки гіпотези дослідження використано: теоретичні методи - контент-аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури, джерел з теорії управління і соціології; порівняння, системний аналіз і синтез отриманої інформації - для виявлення тезаурусу проблем спілкування, комунікативної компетентності й узагальнення основних напрямків їх дослідження, уточнення сутності службово-ділового спілкування, підходів до визначення компетентності у спілкуванні та з'ясування основних психологічних умов, що можуть впливати на розвиток комунікативної компетентності); емпіричні методи - констатувальний і формувальний експерименти, діагностичні методи (тестування, анкетування, індивідуальне і групове інтерв'ю, спостереження, аналіз результатів практичної діяльності, експертна оцінка комунікативних знань, умінь, навичок і особистих якостей), методи активного навчання (активні імітаційні ігри, елементи різних видів психологічного тренінгу та ін.) - для отримання даних про реальний рівень розвитку комунікативної компетентності у керівників різного управлінського рівня, визначення основного змісту занять, перевірки впливу психологічних умов на розвиток комунікативної компетентності; методи математичної та статистичної обробки даних - використання статистичних критеріїв (Стьюдента, Фішера, Пірсона) забезпечило обґрунтування достовірності дослідницьких висновків, процедур і методик, якісний аналіз і перевірку результатів.

Експериментальна база та етапи дослідження. До участі у дослідженні було залучено 33 начальників органів ДПС України, 186 офіцерів органів управління, 258 офіцерів підрозділів Західного і Південного регіональних управлінь ДПС України, 51 слухач оперативно-тактичного факультету Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. Всього у констатувальному та формувальному експериментах брали участь 528 офіцерів-керівників ДПС України різного управлінського рівня.

Дослідження проводилося в три етапи:

на першому етапі (03.2003-05.2004 рр.) проведено контент-аналіз спеціальної літератури, вивчено рівень розробленості теми і сучасний стан проблеми, обґрунтовано її актуальність, визначено мету, завдання і методику дослідної роботи;

на другому етапі (05.2004-06.2005 рр.) здійснено констатувальну частину експерименту, статистичну обробку і аналіз отриманих результатів;

на третьому етапі (07.2005-06.2006 рр.) проведено формувальний експеримент, статистичну обробку емпіричних даних, сформульовано теоретичні висновки і практичні рекомендації, здійснено науково-літературне оформлення матеріалів дослідження, апробацію та публікацію його основних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

службово-ділове спілкування виділено як окремий вид професійного спілкування керівника органу (підрозділу) ДПС України;

визначено і експериментально перевірено психологічні умови, які впливають на розвиток комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні;

розроблено модель розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України у службово-діловому спілкуванні.

Уточнено:

психологічну сутність понять “службово-ділове спілкування керівника ДПС України” та “комунікативна компетентність керівника ДПС України в службово-діловому спілкуванні”;

вимоги до комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні.

Подальшого розвитку набули моделювання комунікативної компетентності та цільове використання психотехнологій для розвитку компетентності у спілкуванні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці практичних рекомендацій з розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні, а також пропозицій щодо підготовки керівних документів (наказів і директив) з організації професійної та психологічної підготовки керівників ДПС України. Результати дослідження впроваджено у навчально-виховному процесі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації № 917 від 15.12.06) та психологічного забезпечення діяльності особового складу Державної прикордонної служби України (акт реалізації № 32/312 від 09.01.07).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на Міжвузівській науково-методичній конференції “Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи” (м. Хмельницький, 2006 р.) та Міжвідомчій науково-практичній конференції “Боротьба з протиправною діяльністю на державному кордоні України: теорія, практика, проблеми взаємодії” (м. Хмельницький, 2006 р.).

Публікації. Зміст та основні результати дослідження опубліковано автором у семи одноосібних публікаціях, з яких п'ять - статті надруковані у виданнях, що визначені ВАК України як фахові у галузі психології.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і 13 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 154 сторінки і містить 8 рисунків, 19 таблиць. Список використаних літературних джерел налічує 193 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

психологічний комунікативний компетентність керівник

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання роботи, сформульовано гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і методологічну основи, практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію роботи і впровадження її результатів в практику.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження комунікативної компетентності керівників Державної прикордонної служби України у службово-діловому спілкуванні” узагальнено і проаналізовано різні підходи до розгляду понять службово-ділове спілкування та комунікативна компетентність, визначено складові КК керівника у службово-діловому спілкуванні, розроблено модель її розвитку.

За результатами аналізу наукових праць виявлено, що переважна більшість дослідників використовує такі поняття як спілкування, комунікація, управлінське спілкування, ділове спілкування, службово-ділове спілкування. На думку науковців спілкування є: специфічним видом діяльності, багатовимірним і багаторівневим процесом, що тісно пов'язаний із системою суспільних і виробничих відносин; об'єктивним способом життєдіяльності індивіда; способом реалізації соціальних відносин, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості й групи вступають у процесі їхньої соціальної життєдіяльності (К. А. Абульханова, Г. М. Андрєєва, В. С. Заслуженюк, А. Б. Коваленко, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. А. Семиченко, А. М. Бандурка). Зарубіжні науковці більше уваги приділяють комунікаційній складовій спілкування (В. Джон Сміт, Гарі Деслер, Рон Людлоу, Фергус Пантон, М. А. Робер, Ф. Тільман). Проте всі науковці погоджуються з тим, що спілкування відіграє значну роль у засвоєнні особистістю нових знань і досвіду, формуванні на цій основі мотиваційно-ціннісних моделей поведінки для подальшої реалізації і розвитку особистих можливостей. Проведений аналіз дозволив визначити, що службово-ділове спілкування керівників ДПСУ різного управлінського рівня це складова їх професійного спілкування, яка забезпечує здійснення покладених на них службових повноважень поза системою управлінських відносин, шляхом встановлення взаємин і налагодження зворотного зв'язку у формі міжособистісної та особистісно-групової взаємодії. Потреба у службово-діловому спілкуванні виникає тоді, коли відносини, у яких бере участь керівник, пов'язані з його посадовими повноваженнями, але їх реалізація відбувається за межами органу ДПСУ як організації. Цей вид спілкування відрізняється від ділового тим, що керівники ДПСУ відстоюють не особисті (приватні, комерційні, бізнесові) інтереси, а інтереси держави, охорони правопорядку, нормального функціонування підпорядкованих підрозділів, здорових взаємин у колективах.

Для уточнення сутності комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні було проаналізовано концептуальні основи компетенціарного підходу. З'ясовано, що науковці розглядають компетентність як:

1) характеристику суб'єкта професійної діяльності (Р. Уїльямс і ін.);

2) наслідок усвідомленої практики (Д. А. Еріксон);

3) розвиток індивіда, що визначає ефективність його поведінки, а тому найважливішу роль відіграє не тільки усвідомлена практика, але і природжені особливості (B. S. Bloom, R. M. Shiffrin, K. A. Simonton, R. J. Stemberg, E. Winner);

4) результат особистісного зростання (Д. Прайнер);

5) міру розуміння навколишнього світу і адекватності взаємодії з ним (Р. Хибш, М. Форверг);

6) важливе інтеграційне поняття загальнопсихологічної теорії діяльності, як суб'єктивне віддзеркалення дійсності і як механізм психічної регуляції діяльності (С. Л. Рубінштейн, В. Ф. Спірідонов і ін.).

Узагальнення і аналіз спеціальної літератури з проблем компетентності дозволяє стверджувати, що комунікативна компетентність керівника ДПСУ у службово-діловому спілкуванні це інтегральне особистісне утворення, яке зумовлює свідоме ставлення до діалогічної взаємодії в процесі службово-ділового спілкування з окремими людьми та їх групами і забезпечує його конструктивну побудову в звичайних і екстремальних умовах діяльності.

Аналіз досягнень сучасної зарубіжної і вітчизняної психології, а також практики службово-ділової взаємодії дозволили розробити концептуальну модель розвитку КК керівника ДПС України у службово-діловому спілкуванні, яка базується на удосконаленні його соціально-психологічної, переговорної, конфліктологічної, соціально-перцептивної, аутопсихологічної і рефлексивної компетентності (рис. 1).

Рис. 1. Модель розвитку комунікативної компетентності керівників Державної прикордонної служби України в службово-діловому спілкуванні

Ця модель дає можливість дослідити вплив основних психологічних умов на розвиток комунікативної компетентності керівника ДПС України у службово-діловому спілкуванні шляхом реалізації відповідної психотехнології спрямованої на актуалізацію мотиваційно-ціннісного, емоційно-вольового та пізнавально-прогностичного компонентів та нарощування особистісного, теоретико-методичного і практичного потенціалів особистості керівника.

У другому розділі “Емпіричне дослідження розвитку комунікативної компетентності керівників Державної прикордонної служби України у службово-діловому спілкуванні” обґрунтовано методичний зміст процедур дослідження, перевірено психологічні умови розвитку комунікативної компетентності керівників ДПСУ, проаналізовано його динаміку, охарактеризовано психотехнологію, яку було використано під час експерименту, проаналізовано результати формувального експерименту.

Всебічна діагностика феноменів КК утруднена, тому для оцінки КК дослідники виділяють її основні компоненти. Проте, не зважаючи на розбіжності у підходах у сучасній психології, дослідниками розроблено адекватний методичний апарат для вимірювання рівня КК.

Найбільшу потребу вони відчувають у знаннях і уміннях складати психологічний портрет співрозмовника, використовувати оптимальні стратегії та психологічні тактики спілкування, організовувати процес спілкування, а також навичках переконання, контраргументації, встановлення зі співрозмовником емпатійних відносин, психологічного контакту, довіри. Серед форм розвитку КК керівники ДПС України різного управлінського рівня надають перевагу практичним заняттям з аналізу реальних ситуацій, діловим іграм і тренінгам.

За результатами аналізу спеціальної літератури встановлено, що психологічними умовами розвитку комунікативної компетентності керівника у службово-діловому спілкуванні є:

усвідомлення нерозривного взаємозв'язку між рівнем особистої КК та ефективністю службово-ділової взаємодії;

можливість самостійного визначення цілей, змісту процесу навчання та оцінки його результатів;

можливість співвіднесення теорії з варіантами розв'язання особистих проблем службово-ділової взаємодії;

поєднання розв'язання службово-ділових ситуацій з тренінгом сенситивності;

активна взаємодія з іншими учасниками процесу розв'язання службово-ділових ситуацій;

одночасне удосконалення продуктивної складової комунікативної компетентності, пов'язаної з особистісними смисловими установками та її репродуктивної, операційної складової.

Результати аналізу динаміки розвитку КК керівників ДПС України різного управлінського рівня в рамках експерименту підтвердили позитивний вплив на неї вказаних психологічних умов.

Для забезпечення ідентичності характеристик учасників при формуванні експериментальної і контрольної груп були використані: Каліфорнійський особистісний опитувальник CPI; тест Д. Томаса, спрямований на вивчення особливостей поведінки у конфлікті та доповнений шкалою брехні з методики Айзенка (варіант FPI); методика КОС-2 (з вивчення комунікативних і організаторських схильностей особистості керівника) та анкетний лист для виявлення соціально-демографічних характеристик учасників експерименту, а також рівня і динаміки розвитку у них КК та особистого досвіду ефективної комунікації. За допомогою параметричного критерію t - Стьюдента для малих вибірок досліджувалася ідентичність характеристик учасників контрольної та експериментальної груп за кожною зі шкал тестів. В результаті не було виявлено статистично значущих відмінностей у досліджуваних характеристиках серед учасників експерименту (б = 0,01). Це дало нам можливість стверджувати, що слухачі, які увійшли до складу експериментальної і контрольної груп на момент початку експерименту, мали приблизно однакові особистісні характеристики, рівень розвитку комунікативних якостей, а також особливості поведінки у конфлікті, що стали показниками їх якісної однорідності (табл. 1 і табл. 2).

Таблиця 1 Середні значення за шкалами тестових методик КОС-2 і К. Томаса у балах

Шкали	Експериментальна група	Контрольна група	t-критерій Стьюдента
КОС - 2
комунікативні здібності; організаторські здібності; шкала брехні	15,58 15,38 2,75	15,48 15,33 2,62	0,25 0,13 0,37
К. Томаса
суперництво; співпраця; компроміс; уникання; пристосування	5,04 6,25 6,50 6,0 6,21	4,94 6,21 6,48 5,88 6,46	0,17 0,12 0,06 0,28 -0,63

Як видно з таблиці 1 за t-критерієм Стьюдента, жоден з показників не перевищує норми, яка визначає значущість відмінностей за середніми значеннями обох груп (t_кр = 1,71).

Таблиця 2 Середні значення за основними шкалами CPI експериментальної та контрольної груп у балах

Вибірка	Середні значення за основними шкалами CPI у балах
	Do	Sc	Sy	Sp	Sa	In	Em	Re	So	Sc
Експериментальна група	50,4	51,2	51,2	54,0	50,6	52,7	52,8	45,3	48,9	48,7
Контрольна група	52,0	52,1	52,8	53,9	51,1	53,3	53,7	48,6	52,0	48,8
t-критерій Стьюдента	0,79	0,42	0,84	0,06	0,27	0,27	0,42	1,40	0,26	0,02
Вибірка	Середні значення за основними шкалами CPI у балах
	Gi	Cm	Wb	То	Ac	Ai	Ie	Py	Fx	Fe
Експериментальна група	49,5	44,0	49,8	49,4	48,8	50,9	50,0	51,2	56,4	51,2
Контрольна група	49,8	46,2	50,7	50,9	51,0	50,9	51,6	50,9	54,0	51,9
t-критерій Стьюдента	0,08	0,91	0,47	0,64	1,03	0,02	0,71	0,14	0,80	0,31

У таблиці 2 наведено середні значення за основними шкалами методики Каліфорнійського особистісного опитувальника CPI перед початком експерименту і різниця відмінностей за t-критерієм Стьюдента. З неї видно, що за жодною зі шкал методики Каліфорнійського особистісного опитувальника CPI значущих відмінностей між показниками у учасників експериментальної і контрольної груп також не виявлено (tкр = 1,71).

Порівняльний аналіз експертних оцінок розвиненості професійно необхідних якостей особистості, рівня розвитку комунікативних умінь і навичок слухачів обох груп до початку експерименту також підтвердив їх якісну однорідність.

Перед початком та після завершення експерименту проводилося тестування його учасників за методиками К. Томаса і КОС-2, яке дозволило нам виявити зміни в стратегіях конфліктної взаємодії учасників експерименту, а також у комунікативних і організаторських здібностях керівника, дослідити динаміку цих змін (табл. 3).

Значущі відмінності після завершення занять були виявлені в учасників експериментальної групи за шкалою „Комунікативних схильностей керівника” тестової методики КІС-2 і в показниках шкал „Співпраця” і „Компроміс” методики К. Томаса за допомогою F-критерія Фішера на рівні значущості б = 0,01.

У контрольній групі після завершення експерименту значущих змін виявлено не було.

Після експерименту за допомогою спеціально розроблених карт експертами було виявлено підвищення рівнів розвитку теоретико-методичного та практичного потенціалів КК. Значущі зміни в процесі експерименту відбулися у рівні знань та умінь у учасників експериментальної групи, що було виявлено за допомогою статистичного аналізу за х2 - критерієм Пірсона при достовірності відмінностей на рівні б = 0,01. Значущих змін у учасників контрольної групи після завершення експерименту виявлено не було.

Таблиця 3 Показники шкал за методиками КІС-2 і К. Томаса в учасників експериментальної групи після експерименту

Шкали тесту КІС-2	Шкали тесту К. Томаса
Комунікативні здібності	Організаторські здібності	Шкала брехні	Суперництво	Співпраця	Компроміс	Уникнення	Пристосування
2,1	1,09	0,74	0,46	2,12*	2,44*	1,28	1,29

У процесі експерименту в учасників експериментальної групи відбулися позитивні зміни і на рівні розвитку навичок, що входять до складу комунікативного потенціалу. Це розширило їхні „інструментальні” можливості успішної реалізації службово-ділової взаємодії за рахунок гнучкого застосування психотехнік і прийомів професійного спілкування у звичайних та екстремальних умовах.

Було виявлено додаткові чинники, що сприяють активному формуванню КК, найбільш вагомими з яких є: специфічні особистісні якості, що зумовлюють адекватну спрямованість і стильові особливості комунікативної взаємодії в різних ситуаціях службової діяльності керівників ДПС України різного управлінського рівня. Наявність таких особистісних якостей, як гнучкий стиль спілкування, інтелектуальна лабільність, емоційна стійкість та витривалість можуть служити додатковими психологічними умовами для розвитку комунікативного потенціалу і КК керівника.

Таким чином, встановлено, що реалізація психологічних умов розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України в службово-діловому спілкуванні забезпечується застосуванням адекватної психотехнології.

Порівняння експертних оцінок слухачів, що навчалися в експериментальній і контрольній групах, підтвердило наявність взаємозв'язку між рівнем розвитку технологічної та особистісної складової КК і успішністю в ігрових комунікативних ситуаціях, що моделювалися під час занять.

У третьому розділі “Особливості розвитку комунікативної компетентності керівників Державної прикордонної служби України у службово-діловому спілкуванні” викладено рекомендації з удосконалення службово-ділового спілкування, підготовки і проведення відповідного тренінгу.

Ефективне службово-ділове спілкування, відображаючи розвиненість комунікативних, інтерактивних, перцептивних здібностей особистості, є комплексним засобом комунікації. За умови цілісного функціонування своїх структур воно оптимізує професійну діяльність керівників ДПС України різних управлінських рівнів. Гнучкий добір і коректне використання його засобів сприяє соціально-психологічній адаптації керівника до ролі персоніфікованого представника держави, закладає позитивні передумови соціальної взаємодії.

Аналіз наукової літератури, результати інтерв'ю і спостережень за організацією і змістом службово-ділового спілкування ефективних керівників ДПС України різного управлінського рівня, дозволяють стверджувати, що на практиці високий рівень комунікативної компетентності у службово-діловому спілкуванні проявляється в умінні слухати і ставити запитання, визначати цілі, які переслідує партнер зі спілкування, та встановлювати з ним психологічний контакт, використовувати переважно кооперативні форми взаємодії, встановлювати із суб'єктами службово-ділового спілкування сприятливі соціально-психологічні відносини, оптимально поєднувати механізми перцептивної структури комунікативної взаємодії, створювати позитивний емоційний клімат службово-ділової взаємодії, формувати відчуття спільності, взаємної причетності керівника ДПС України і його партнера зі спілкування, умілому використанні форм і засобів комунікації.

Необхідність ефективно використовувати апробовану у нашому дослідженні психотехнологію розвитку комунікативної компетентності керівників у службово-діловому спілкуванні висуває ряд вимог до змісту поетапної організації тренінгу, професійних і особистісних якостей тренера, потребує від нього розуміння свого місця та ролі в тренінговій групі, дотримання відповідних принципів групової роботи, створення в групі атмосфери взаємної довіри і товариської підтримки, яких психолог зобов'язаний дотримуватися.

Основними напрямками запровадження результатів дослідження розвитку КК керівників ДПС України різного управлінського рівня в службово-діловому спілкуванні до повсякденної практики є розробка психотренінгів для різних типів службово-ділових ситуацій та їх проведення в системі професійної підготовки, перепідготовки та удосконалення керівних кадрів органів ДПС України, включення елементів тренінгу КК до системи підготовки керівного складу до дій в екстремальних ситуаціях, організація консультування керівників ДПС України усіх управлінських рівнів фахівцями психологічної служби.

ВИСНОВКИ

1. Результати аналізу спеціальної літератури засвідчили, що для характеристики спілкування керівника найчастіше використовуються поняття “управлінське” і “ділове” спілкування. Ряд науковців вважають управлінське і ділове спілкування тотожними за змістом. Водночас, у процесі виконання професійних обов'язків керівники ДПС України різного управлінського рівня беруть участь у спілкуванні, яке виходить за межі суто управлінського та ділового, а отже не підпадає під їх визначення.

Вивчення наукових джерел та професійного спілкування керівників дало можливість уточнити психологічну сутність і структуру службово-ділового спілкування та визначити, що службово-ділове спілкування керівників ДПС України різного управлінського рівня - це складова їх професійного спілкування, яка забезпечує здійснення покладених на них службових повноважень поза системою управлінських відносин шляхом встановлення взаємин і налагодження зворотного зв'язку у формі міжособистісної та особистісно-групової взаємодії.

При цьому поняття “комунікативна компетентність керівника ДПС України в службово-діловому спілкуванні” відображає інтегральне особистісне утворення управлінця, що зумовлює його свідоме ставлення до діалогічної взаємодії в процесі службово-ділового спілкування з окремими особами та їх групами і забезпечує конструктивне спілкування в звичайних та екстремальних умовах діяльності органів охорони державного кордону.

2. За результатами спостережень, групових і індивідуальних інтерв'ю з керівниками ДПС України різного управлінського рівня, аналізу змісту і результатів їх практичної діяльності встановлено, що основними вимогами до комунікативної компетентності керівників необхідно вважати: уміння встановлювати і налагоджувати контакти, підтримувати діалогічне спілкування; уміння слухати співрозмовника; здатність до антиципації (вміння передбачати і прогнозувати), атракції (вміння встановлювати позитивну емоційну атмосферу), фасцинації (утримання уваги); наявність аналітико-синтетичних якостей (визначення головних проблем, обрання шляхів і засобів їх розв'язання).

3. Модель розвитку комунікативної компетентності керівників у службово-діловому спілкуванні передбачає створення, в процесі застосування спеціально розробленої психотехнології, психологічних умов, необхідних для цілеспрямованого впливу на особистісний, теоретико-методичний і практичний потенціали керівника ДПС України з метою удосконалення його соціально-психологічної, переговорної, конфліктологічної, соціально-перцептивної, аутопсихологічної та рефлексивної компетентності.

4. Результати експерименту підтвердили гіпотезу про те, що основними психологічними умовами розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня є:

усвідомлення керівником нерозривного взаємозв'язку між рівнем особистої КК та ефективністю службово-ділової взаємодії;

можливості самостійного визначення керівником цілей, змісту процесу навчання та оцінки його результатів;

можливості співвіднесення теорії з варіантами розв'язання особистих проблем керівника у службово-діловій взаємодії;

поєднання розв'язання службово-ділових ситуацій з тренінгом сенситивності;

активної взаємодії керівника з іншими учасниками процесу розв'язання службово-ділових ситуацій;

одночасне удосконалення продуктивної складової комунікативної компетентності, пов'язаної з особистісними смисловими установками керівника та її репродуктивної, операційної складової.

Про це свідчать позитивні зміни в розвитку теоретико-методичного та практичного потенціалів комунікативної компетентності учасників експериментальної групи, які відбулися за рахунок поглиблення знань про закономірності, механізми і труднощі побудови комунікативного процесу; удосконалення їхніх умінь та навичок із гнучкого застосування психотехнологій, психотехнік, прийомів службово-ділового спілкування у звичайних та екстремальних умовах. У контрольній групі після завершення експерименту значущих змін у рівні розвитку цих потенціалів виявлено не було.

5. Для ефективного розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні психологам органів охорони кордону розроблені такі основні практичні рекомендації:

планувати заняття необхідно у певній послідовності - від підвищення рівня теоретичних знань через обговорення та програвання типових управлінських і службово-ділових ситуацій у процесі спеціально підібраних вправ і рольових ігор до удосконалення теоретико-методичного і практичного потенціалів комунікативної компетентності учасників тренінгу;

при розробці змістовного наповнення психотренінгів необхідно надати кожному учаснику можливість для самоаналізу досягнутого рівня комунікативної компетентності у службово-діловому спілкуванні шляхом зворотнього зв'язку групи, особливо у разі виникнення труднощів. Іншими словами, у процесі тренінгу кожний учасник повинен мати можливість побачити свої сильні і слабкі сторони та зорієнтуватися щодо напрямку подальшого розвитку своєї комунікативної компетентності;

фахівці, яким буде доручено проведення тренінгів, повинні мати високорозвинені професійні і особистісні якості, розуміти своє місце і роль у групі, дотримуватися принципів групової роботи, створювати у групі атмосферу взаємної довіри і товариської підтримки;

при формуванні складу тренінгової групи необхідно визначати потребу кандидатів у розвитку КК саме в тренінговій формі, проводити моніторинг мотивації учасників та у разі необхідності - її корекцію, враховувати соціально-демографічні критерії кандидатів, включати до складу тренінгової групи керівників одного управлінського рівня.

6. Основними напрямками розвитку комунікативної компетентності керівників ДПС України різного управлінського рівня у службово-діловому спілкуванні можна вважати:

проведення з керівниками психотренінгів для різних типів службово-ділових ситуацій;

проведення заходів психологічної підготовки керівників до комунікативної взаємодії в екстремальних ситуаціях у системі професійної підготовки керівного складу ДПС України;

індивідуальну консультаційну роботу фахівців психологічної служби органів охорони державного кордону.

Проведене дослідження сприяє розв'язанню лише однієї з науково-практичних проблем спілкування керівників ДПС України різного управлінського рівня. З урахуванням багатогранності цього феномена перспективним напрямом подальших наукових розвідок можна вважати створення системної моделі, яка могла б висвітлити характеристики і особливості спілкування на всіх рівнях та етапах професійного становлення керівника, в різних умовах і ситуаціях його діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Назаренко В. О. Результати експериментальної апробації психотренінгу розвитку комунікативної компетентності керівників органів Державної прикордонної служби України // Збірник наукових праць №35. Частина II. - Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2005. - С. 109-112.

2. Назаренко В. О. Компетентність керівника у службово-діловому спілкуванні // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (збірник наукових праць) №.11-12. - Одеса, ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2005. - С. 173-177.

3. Назаренко В. О. Стан розвитку комунікативної компетентності у керівників органів Державної прикордонної служби України // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (збірник наукових праць) № 1-2. - Одеса, ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2006. - С. 131-134.

4. Назаренко В. О. Проблема розвитку комунікативної компетентності правоохоронців у службово-діловому спілкуванні // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (збірник наукових праць) № 3-4. - Одеса, ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2006. - С. 32-36.

5. Назаренко В. О. Методичні особливості тренінгу комунікативної компетентності керівників // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. VIII, вип.5. - К., 2006. - С. 217-223.

6. Назаренко В. О. Психотренінг розвитку компетентності у службово-діловому спілкуванні керівників органів охорони державного кордону // Боротьба з протиправною діяльністю на державному кордоні України: теорія, практика, проблеми взаємодії: Матеріали міжвідомчої науково-практичної конференції (8 грудня 2005р.), м. Хмельницький: Науково-практичне видання. - Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. - С. 134 - 139.

7. Назаренко В. О. Тренінг розвитку комунікативної компетентності у керівників органів Державної прикордонної служби України // Підготовка фахівця у вищій школі: проблеми та перспективи: Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції від 12 січня 2006 р. - м. Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. - С. 138 - 141.

Размещено на Allbest.ru

...