Актуальність дослідження. Вивчення насильницьких злочинів (хуліганство, тілесні ушкодження, вбивство) має велике соціальне значення та є одним з основних напрямків як кримінологічної науки, так і юридичної психології. За час свого існування ці галузі знань накопили великий емпіричний матеріал і корисні рекомендації для правоохоронної практики, внесли вклад в розробку теорії антисуспільної поведінки. На теперішній час відбувається помітна зміна предметної направленості теоретичних та прикладних досліджень відповідно змінам у суспільстві, що на жаль пов'язані зі зміною гендерних співвідношень насилля, ростом жіночої злочинності, зміщенням ціннісних та змістовних особистих утворень злочинців та дефіцитом дійових психокорекційних програм для роботи зі злочинцями.

В кримінально-психологічних дослідженнях проблемам особистості злочинця завжди приділялась значна увага, зокрема цими проблемами займались такі вчені, як П.С. Дагель, К.Є. Ігошев, В.Ф. Пирожков, О.Е. Личко, В.М. Кудрявцев, Е. Кречмер, В. Холличер та ін. Гендерний аспект злочинності розглядався І.Н. Бочкарьовою, Л.С. Сабіною, А.В. Либіним, Ю.М. Антоняном, Н.А. Челишевою, Л.А. Шевченко. Але емпіричні дані на цей рахунок, не дивлячись на велику кількість досліджень, часто суперечливі. Проблему смислової сфери особистості було достатньо добре вивчено як вітчизняними вченими (Б.А. Ананьєв, Б.С. Братусь, Ю.А. Васильєва, А.М. Леонтьєв, та ін.), так і зарубіжними (А. Маслоу, В. Франкл, С. Шварц та ін.). Дослідженню смислової сфери особистості з аномальною, девіантною поведінкою приділяли особливу увагу Ю.М. Антонян, К. Є. Ігошев, А.Р. Ратинов, Г.Ф. Хохряков, С.І. Яковенко. Проте дослідження гендерних розбіжностей злочинної поведінки є досить актуальним на сьогодення у зв'язку з тим, що існує небагато досліджень щодо гендерних особливостей причин вчинення насильницьких злочинів. Особливий інтерес представляють психологічні характеристики чоловіків-вбивць та жінок-вбивць: що саме частіше спонукає їх до вбивства, які відношення складалися з потенційною жертвою, як можна корегувати особистість вбивці.

Таким чином, актуальність обраної теми визначається недостатньою вивченістю проблеми гендерних особливостей смислової сфери особистості, що вчинила насильницький злочин, а також потребами виправної практики в наукових даних, які можуть стати основою для розробки ефективних програм психокорекції при роботі пенітенціарних психологів зі злочинцями, засудженими за вбивство.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках наукової програми кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ та виконано згідно з "Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки", затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767 та "Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років" (наказ МВС України від 05.07.2004р. №755). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ та узгоджена з відділом моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ Державного науково-дослідного інституту МВС України (лист ДНДІ МВС України №41/682 від 30.05.2007р.).

Об'єкт дослідження - ціннісно-смислова сфера особистості.

Предмет дослідження - гендерні особливості ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини.

Мета роботи - вивчити гендерні особливості ціннісно-смислової сфери осіб, що засуджені за вбивство, які пов'язані зі змістом сприйняття ними обставин власного злочину, та обґрунтувати психокорекційну програму для просоціальної зміни особистості чоловіків та жінок, що засуджені за вбивство.

Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:

1) узагальнити результати психологічних досліджень щодо гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини;

2) виявити гендерні особливості термінальних, інструментальних цінностей та життєвих пріоритетів осіб, що вчинили насильницькі злочини;

3) дослідити гендерні особливості змісту свідомого та неусвідомленого емоційного сприйняття важливих соціальних понять особами, що вчинили насильницькі злочини;

4) вивчити гендерні особливості суб'єктивної картини насильницького злочину в порівнянні з об'єктивними даними за матеріалами кримінальних справ;

5) виявити гендерні особливості переживань щодо скоєного насильницького злочину;

6) обґрунтувати психолого-педагогічні рекомендації щодо психокорекційної роботи пенітенціарного психолога з вбивцями з урахуванням гендерних особливостей та виявити можливості впливу запропонованої програми на особистість правопорушників.

Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили ідеї ціннісно-нормативного підходу до розуміння особистості злочинця Ю.М. Антоняна, А.І. Долгової, Л.В. Перова, А.Р. Ратинова, основні положення теорій щодо особистого смислу сприйняття подій оточуючого світу В. Франкла, А.М. Леонтьєва, Б.С. Братуся, Ф.І. Василюка, В.В. Століна, а також ідеї Я. Морено, Г. Лейтс, Д. Кипер щодо принципів групової психодраматичної роботи з метою зміни смислової сфери особистості.

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань використано загальнонаукові методи теоретичного (аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і експериментальних даних) та емпіричного дослідження (методика "Ціннісні орієнтації" М. Рокіча, кольоровий тест відношень, модифікована методика "Пріоритети" А. Адлера, письмове опитування осіб щодо обставин вчинення ними насильницьких злочинів та їх відношення до скоєного, контент-аналіз кримінальних справ злочинців, що відбувають покарання за вбивство, тест Р. Кеттелла, опитування щодо планів на майбутнє). У якості основних методів математичної обробки результатів було обрано наступні методи статистики: t-критерій Ст'юдента - Фішера, ц-критерій кутового перетворення Фішера.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному.

Вперше досліджено зміст суб'єктивного сприйняття насильницького злочину самими злочинцями в порівнянні з матеріалами карних справ.

Вперше виявлено специфічні переживання, які супроводжують жінок та чоловіків, що вчинили вбивство в момент, одразу після та набагато пізніше скоєного злочину.

Розширено уявлення щодо гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери злочинців.

Розширено уявлення про засоби психокорекційної роботи з вбивцями шляхом створення корекційної програми, яка включає мотиваційний, інформаційний та регулятивний етапи.

Удосконалено підходи до психологічного супроводження процесу реконструювання смислової сфери особистості злочинців, що вчинили насильницькі злочини.

Набув подальшого розвитку психологічний інструментарій для ведення групової корекційної роботи зі злочинцями.

Вірогідність та надійність отриманих результатів та висновків забезпечена: всебічним розглядом предмету дослідження, методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки експериментальних даних; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; використанням методів математичної статистики.

Теоретична значимість роботи полягає у тому, що розширено поняття про змістовні характеристики ціннісно-смислової сфери особистості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані для удосконалення психологічної роботи зі злочинцями, що вчинили вбивство. Нами запропоновані практичні рекомендації з реконструювання смислової сфери вбивць з урахуванням виявлених гендерних особливостей. Знання гендерних особливостей смислової сфери особистості дає змогу реалізувати диференційований підхід у побудові психокорекційних програм. Володіння інформацією про гендерні особливості смислової сфери правопорушників допоможе знайти резерви поліпшення роботи пенітенціарних психологів.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, розроблено методичний комплекс та проведено емпіричне дослідження, математичну обробку матеріалів і написано текст дисертації. В тезах "Репродукція сімейних стереотипів насилля неповнолітніми злочинцями та соціально-психологічні аспекти її профілактики", "Особливості усвідомлення мотивації злочину особами, що скоїли насильницький злочин" та у статті "Гендерні особливості переживань засуджених за вбивство щодо скоєного ними злочину та корекційна програма роботи з емоційною сферою особистості злочинців насильницького типу", написаних у співавторстві з Г.В. Поповою, особистий внесок здобувача становить 70% в усіх випадках.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ, на міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: "Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку" (Донецьк, 2006 р.), "Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії" (Одеса, 2006 р.), "Психологія діяльності в особливих умовах" (Харків, 2006 р.), "Сучасні наукові дослідження - 2006" (Дніпропетровськ, 2006 р.).

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес курсантів при проведенні занять з дисципліни "Психологія злочинного світу", яка викладається в ХНУВС (акт впровадження від 12.06.2007 р.) та в роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи Холодногірської виправної колонії № 18 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області у вигляді застосування психологами цього відділу розробленої за результатами дисертаційного дослідження психокорекційної програми "Вибір" (акт впровадження від 25.09.2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації та результати дослідження відображено у 7 наукових публікаціях: 3 з них - статті у фахових збірниках, затверджених ВАК України, 4 - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 266 найменувань, з них 9 іноземною мовою. Повний обсяг дисертації - 154 сторінки, основна частина - 142 сторінки. Робота містить 11 таблиць і 1 малюнок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми що досліджується, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичну значимість одержаних результатів, наведено структуру дисертації.

У першому розділі "Теоретичні та емпіричні дослідження гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини" приведений аналіз наукових робіт, щодо криміналістичної та соціально-психологічної характеристики насильницьких злочинів, поняття гендер та гендерні особливості поведінки осіб, що вчинили насильницькі злочини, мотиваційної сфери особистості та особливостей мотивації злочинної поведінки, ціннісно-смислової сфери особистості та особливостей її характеристик у злочинців.

Найбільш небезпечна форма насильства - це насильницькі злочини, особливо вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство, розбої, пограбування, побутові злочини та злочини, що скоюються організованими групами.

Особам, що скоїли насильницькі злочини, притаманні:

дефектність соціальної ідентифікації, емоційна тупість, імпульсивна агресивність;

крайня десоціалізованість, стереотипність асоціальних поведінкових навичок;

бажання до швидкого задоволення спонтанно виниклих бажань, примітивізм, егоцентризм та цинізм;

широке використання засобів психологічного самозахисту (самовиправдовування антисоціальної поведінки, перекладання вини на потерпілого та зовнішні причини);

підвищений рівень тривожності, підвищена самооцінка, злобність, знижена толерантність (неспроможність переносити труднощі), аутизм (соціальна відчуженість), неспроможність до емоційного співчування (асінтонність);

неспроможність індивіда стримати перше агресивне збудження, прогнозувати розвиток конфлікту та наслідки агресивних дій, не володіння системою поведінкових прийомів.

В корисно-насильницьких злочинах агресивність часто використовується, як засіб досягнення корисної мети. В цих випадках має місце, так звана, інструментальна агресія. В насильницьких же злочинах на перший план виступає ворожа агресивність - агресія, нанесення шкоди виступає як самоціль. Термін продовження та жорстокості насилля тут залежить від злочинної цілі: принизити жертву, спричинити їй тяжкі страждання з побуджень ревнощів, помсти, самоствердження та т. ін. В групових насильницьких злочинах агресія часто здійснюється під впливом групового тиску, групових традицій.

В плані взаємодії злочинця з потерпілим насильницькі злочини можна поділити на два різновиди:

1) жертва не причасна до агресивності злочинця;

2) потерпілий спровокував конфліктну взаємодію з злочинцем; агресивність злочинця виникла в ході розвитку міжособистого конфлікту, гострого протиріччя актуалізованих інтересів, установок та цілей потерпілого та обвинуваченого, в результаті інтерактивного антагонізму.

Диференціація вбивств по таким важливим ознакам, як їх характер і спрямованість, дає можливість зробити перші кроки до розуміння мотивів цих злочинів.

У закордонних авторів досить повний огляд суб'єктивних джерел таких злочинів, як убивства, даний Г. Неттлером. Серед причин убивств він зазначає наступні:

1. Руйнування навичок, придбаних людиною в процесі навчання і виховання. Особливо це виявляється при зіткненні з труднощами сучасного міського життя.

2. Досвід раннього статевого життя без передбачення його наслідків.

3. Розширення і полегшення позашлюбних сексуальних зв'язків, що ведуть до появи позашлюбних дітей, які стають жертвами своїх батьків.

4. Виховання дитини в умовах неповної родини.

5. Пряме навчання різним формам прояву жорстокості в так званих "жорстоких культурах".

6. Розповсюдженою причиною вбивства, на думку Г. Неттлера, є почуття любові в його різних варіантах: наприклад, почуття ревнощів.

7. Розповсюдженою причиною вбивств є похоть, пов'язана з оргазмом і садизмом.

Злочини, пов'язані з вбивством або із загрозою для життя людини, а також спробою насильства частіше здійснюють чоловіки: у Канаді - відповідно в 11 і 8 разів частіше, в США - в 10 і 5 разів частіше. Це пов'язують з більшою схильністю чоловіків до прямої фізичної агресії. Показано, що у чоловіків, які скоїли злочини пов'язані з насильством, рівень тестостерону перевищував норму. Проте, жіноча злочинність росте швидше ніж чоловіча. До того жіноча злочинність має якісно новий характер. Часто жінка не тільки очолює злочинну групу, але і організовує і скоює найбільш жорстокі і витончені злочини.

Жінкам-злочинницям, які скоїли насильницькі злочини проти особи, притаманна ригідність, а також висока імпульсивність, неспроможність адекватно сприймати та оцінювати виникаючі життєві труднощі побуджають їх в ситуації фрустрації до необдуманої, дезорганізованої, часто злочинної поведінки.

На відміну від злочинців-чоловіків жінкам-злочинницям, як правило, притаманні почуття провини, турбота про своє майбутнє, їм характерна також підвищена тривожність, емоційна дратливість. Злочинній поведінці жінок в цілому притаманна імпульсивність, чоловікам - логічність.

Жіноча насильницька злочинність значно нижча по об'єму. Специфіка жіночої поведінки полягає в більш гострішому сприйнятті окремих явищ дійсності, в підвищеному емоційному реагуванні на них, в наданні більшої значимості окремим фактам міжособистих відносин.

Жертвами жінок, як правило, стають близькі люди - чоловіки, співмешканці, родичі, знайомі. Вбивствам, як правило, передують довгі конфлікти, що провокує поведінка потерпілих. Якщо умисні вбивства частіше здійснюються чоловіками, то ненавмисні (як реакція на знущання чоловіка або в стані алкогольного сп'яніння) частіше жінками.

вбивство гендерний засуджений психокорекційний

Таким чином існують певні типові відмінності особистих проявів у жінок та чоловіків злочинців, що обумовлюють характер скоєного злочину.

Антисуспільна спрямованість особистості злочинця характеризується, насамперед, домінуючим відношенням індивіда до соціальних цінностей: до навколишніх людей, до суспільства в цілому, до самого себе, а також до предметів зовнішнього світу.

Проблему мотиву й мотивації злочинних діянь у науці кримінального права розробляли Б.С. Харазішвілі, Б.А. Вікторов і Б.С. Волков, В.Н. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, П.С. Дагель, Д.П. Котова, Ю.М. Лівшиць, А.П. Тузів, Н.А. Барановський, А.Р. Ратинів. У поглядах на мотив злочину можна досить чітко виділити три основних напрямки: кримінально-правові, процесуальні й гносеологічні питання встановлення мотиву злочину.

Протиправність вчиненого діяння визначається переважно не змістом випробовуваної потреби, а тим, що вона задовольняється недозволеним способом або забороненими засобами, ціною істотного порушення правоохоронних інтересів, що, в остаточному підсумку, залежить від моральної сутності людини.

В науковій літературі існують наступні принципи аналізу проблеми детермінації кримінальної поведінки.

Кримінальна поведінка, як і поведінка в нормі, є багатофакторною, вона не є наслідком однієї або навіть декількох причин. Соціальні й біологічні фактори стають детермінантами кримінальної поведінки не самі по собі, а інтегруючись в індивідуально-психологічних якостях злочинця.

Кримінальна поведінка відрізняється від соціально-позитивної поведінки, як по змісту спрямованості, так і по психорегулятивним особливостям. Для поведінки більшості злочинців характерні соціально-ціннісна дезадаптація й дефекти саморегуляції.

Злочинна поведінка здійснюється на основі зняття індивідом своєї соціальної відповідальності за допомогою механізму захисту (самовиправдовуваючої) мотивації, знецінювання загальноприйнятих цінностей.

Злочинна поведінка найчастіше спрямовується багатьма мотивами і потребами. Майже завжди насильницькі злочини полімотивовані: тут і помста, і жага влади, і злість, і багато чого іншого.

У випадку дослідження мотивації вбивства необхідно з'ясувати чи слугує вбивство лише меті усунення об'єкта, що стоїть на шляху до досягнення бажаного, чи є вбивство самостійною узагальненою метою для досягнення якої виконується ряд підготовчих дій, чи воно обумовлюється діяльністю (маніакальні вбивства).

Ціннісні орієнтації - це важливий елемент внутрішньої структури особистості, що виступає мотиватором діяльності, визначаючи й направляючи поведінку особистості. Ці ідеї ми знаходимо, насамперед, у роботах філософів С.Ф. Анісімова, Л.М. Архангельського, В.С. Багірова, Б.Н. Бессонова, Е.В. Боголюбовой, А.Т. Москаленко, Л.С. Кузнєцова, В.А. Малахового, Л.А. Чухиной, Н.З. Чавчавадзе, А. Мейнонг, Р. Перрі, Дж. Дьюі, М. Шелер, П. Толкотт та ін., психологів А.Н. Леон-тьєва, Б.С. Братуся, А.А. Бодалева, А.А. Деркач, Н.Л. Карпова, М.И. Бобнева, Б.М. Майстрів, М.Л. Раустефон Врихт, Т. Хиггинс, Д.М. Болдуин, С.М. Якобсон, М. Рокича, А. Маслоу й ін., соціологів В.Г. Алексєєва, В.Г. Асмолова, В.С. Бакирова, О.И. Зотова, И.М. Попова, А.О. Ручка, Е. Дюргейма, М. Вебера, У. Томаса, Ф. Знанецького, П. Сорокіна, В. Франка, Т. Парсонса й ін.

Ціннісні орієнтації є найважливішим компонентом суб'єктної утворюючої активності і самого суб'єкта в ній. З великого набору пропонованих суспільством цінностей людина обирає - надає перевагу, відмовляється, бореться "за" чи "проти", зважує свої цінності.

Смислоутворення - це особиста тенденція до індивідуалізації, її здатність до інтерпретації життя, що, однак, представляє не стільки діяльнісну і теоретико-свідому, скільки її екзистенціальну здатність. Людина шукає смисл життя, що являє собою "почуття цінності чого-небудь для "Я"". У вітчизняній психології ідею смислоутворюючої активності розвиває К.А. Абульханова. Вона представляє цей вид активності як особисту інтерпретацію людиною способу життя, що включає уявлення про місце в суспільстві, про свою значимість. Смислоутворююча активність, пов'язана з індивідуальним вибором, утворенням і систематизацією цінностей, завжди індивідуальна, ситуативна.

Як відзначають Ю.М. Антонян і В.В. Гульдан (1991), особистий зміст більшості злочинів складається в самоствердженні, підтвердженні власного біологічного й соціального буття. В.В. Лунєєв відзначає, що в правопорушників мотиваційна сфера бідніше. У більшості правопорушників відзначається повна відсутність або зародковий стан розвитку потреб культурних по походженню й духовних за формою: моральних, естетичних, творчих, пізнавальних, освітніх, наукових і т.д. Це позбавляє життя змісту, великої значимості, деморалізує особистість, створює невпевність, звужує прояв творчих можливостей, зводить мотивацію до вузько ситуативних спонукань в сучасний момент.

Особистість злочинця відрізняється від особистості законослухняного негативним змістом ціннісно-смислової системи та стійкими психологічними особливостями, сплітання яких має криміногенне значення та специфічно саме для злочинця. Ця специфіка ціннісно-смислового обліку є одним з факторів скоєння ними злочинів, що зовсім не є психологізацією причин злочинності, так як ціннісні особливості складаються під впливом тих соціальних відносин, в які був включений індивід, тобто мають соціальне походження.

У другому розділі "Програма та методи дослідження гендерних особливостей смислової сфери осіб, які вчинили насильницькі злочини" дисертаційного дослідження описано програму та методи дослідження гендерних особливостей смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини.

Дослідження тривало протягом з 2004-2006 рр. та було поділено на такі етапи.

1. Пошуково-орієнтовний, в ході якого були сформульовані конкретні завдання дослідження гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери осіб, які вчинили такий насильницький злочин, як вбивство.

2. Дослідницький етап. Для проведення дослідження була організована дослідницька база. В дослідженні приймали участь 41 чоловік, що відбувають покарання за вчинення насильницьких злочинів в Холодногірській виправній колонії Харківської області (№ 18). Під час проведення дослідження опитувані чоловіки перебували в 1, 2, 5 та 7 загонах. Також в проведенні дослідження приймала участь 41 жінка, що відбуває покарання за вчинення насильницьких злочинів в Кача-нівській виправній колонії Харківської області (№ 54). Під час проведення дослідження засуджені жінки перебували в 1, 2, 4 та 6 загонах. Досліджувані вчинили насильницькі злочини передбачені 115, 116, 118, 119 та 121 статтями діючого Кримінального Кодексу України (прийнятий 5 квітня 2001 року).

3. Етап обробки та аналізу даних включав аналітичні процедури. Проведений аналіз дав можливість обґрунтування психолого-педагогічних рекомендацій щодо психокорекційної роботи пенітенціарного психолога з вбивцями. На основі отриманих даних нами була розроблена програма, щодо психокорекційної роботи пенітенціарного психолога з вбивцями, з урахуванням гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери.

4. Етап впровадження включав проведення розробленої психокорекційної програми та перевірку можливостей її впливу на особистість злочинця. Перевірка полягала у проведенні дослідження особистих якостей злочинців та їх уяви щодо майбутнього до та після психокорекційного впливу.

Для проведення дослідження на тему "Гендерні особливості ціннісно-смислової сфери осіб, що вчинили насильницькі злочини" використовувалися наступні методи дослідження: методика "Ціннісні орієнтації", що розроблена М. Рокічем, кольоровий тест відношень, дослідницький прийом на основі методики А. Адлера "Пріоритети", письмове опитування щодо обставин вчинення злочину та відношення до скоєного, контент-аналіз особових справ, тест Кеттелла, опитування щодо планів відносно майбутнього, методи математичної статистики.

У третьому розділі "Дослідження гендерних особливостей ціннісно-смислової сфери особистості злочинців, що вчинили насильницькі злочини" викладено результати дослідження гендерних особливостей життєвих цінностей, емоційного ставлення до важливих соціальних понять і переживань осіб, що вчинили вбивство.

Для виявлення гендерних особливостей термінальних та інструментальних цінностей осіб, що вчинили насильницькі злочини, була проведена методика "Ціннісні орієнтації", розроблена М. Рокічем.

За результатами опитування осіб, що вчинили насильницькі злочини, була складена таблиця, яка відображає ієрархію термінальних та інструментальних цінностей серед засуджених чоловіків та жінок (див. табл.1).

Таблиця 1. Ієрархія термінальних та інструментальних цінностей серед засуджених чоловіків і жінок (вказано ранг)

Для виявлення гендерних особливостей пріоритетів осіб, що вчинили насильницькі злочини, була використана методика, що заснована Альфредом Адлером, "Пріоритети".

Серед чоловіків, що вчинили насильницькі злочини, були виявлені наступні закономірності. Для половини чоловіків, що вчинили насильницькі злочини, цінністю в житті є сім'я та робота, весь час вони присвячують сімейним справам та забезпечують сім'ю. Чверть засуджених чоловіків вважають за цінність в житті - розваги. Весь вільний від роботи час присвячується різноманітним розвагам. Має місце і той факт, що чоловіки бачать свій сенс життя в антиморальному, і навіть протиправному.

Для значної ж більшості досліджуваних жінок головною цінністю в житті є сім'я та справи, пов'язані з нею. Майже весь свій час жінка присвячує дітям, чоловіку, роботі, дому, вона робить все, щоб зберегти сімейне тепло, бо це для неї є найголовнішим. Цінності більшості засуджених жінок відповідають соціальним уявленням. Але зустрічаються випадки, коли жінка спрямовує свої зусилля на протиправні діяння, для неї важливим є антисоціальні цінності.

Таким чином, порівнюючи результати даної методики опитуваних чоловіків та жінок, можна зробити висновок, що ціннісні орієнтації засуджених і чоловіків, і жінок відображають необхідність їх пристосування до умов позбавлення волі. По своїй сутності вони є соціально дефіцитарними, корекційна робота відповідно цінностей може бути спрямована на майбутнє, вироблення методів контрольованої поведінки.

Виявлення гендерних особливостей емоційного відношення до важливих соціальних понять осіб, що вчинили насильницькі злочини, складається з двох частин:

виявлення гендерних особливостей емоційного відношення до важливих соціальних понять осіб, які скоїли насильницькі злочини, за допомогою методики "Кольоровий тест відношень". Результати дослідження див. в табл.2;

виявлення гендерних особливостей щодо розуміння важливих соціальних понять осіб, що вчинили насильницькі злочини, за допомогою письмового опиту засуджених.

Таблиця 2. Частота типів кольорових асоціацій до важливих соціальних понять серед чоловіків та жінок, що скоїли насильницькі злочини (в %)

(+ +) - позитивні асоціації; (+ - ) - суперечливі асоціації; ( - +) - суперечливі асоціації; (--) - негативні асоціації.

* - розбіжності частоти асоціацій у жінок і чоловіків значимі при р?0,05 за ц - критерієм Фішера.

В ході дослідження за допомогою контент-аналізу особових справ засуджених, що вчинили насильницькі злочини, були виділені такі мотиви злочину: помста, користь, неприязнені відношення, ревнощі, самозахист, хуліганські мотиви, сексуальне задоволення (див. табл.3).

Таблиця 3. Частота прояву мотивів вчинення насильницьких злочинів серед чоловіків та жінок (%) за матеріалами аналізу кримінальних справ

* - значимі розбіжності при р? 0,01 за ц - критерієм Фішера.

Мотиви злочину по-різному представлені в кримінальних справах чоловіків та жінок вбивць. Данні, стосовно суб'єктивного сприйняття причин злочину та відповідного факту визнання вини особами, що скоїли насильницький злочин, можна представити у вигляді таблиці 4.

Таблиця 4. Сприйняття причин злочину чоловіками та жінками, які скоїли насильницький злочин (%)

Отримані дані свідчать про необхідність психокорекційної роботи, що направлена на зростання самосвідомості і переробку негативних почуттів, що супроводжували вчинення злочину.

Одним із завдань даної роботи було виявлення гендерних особливостей переживань, що супроводжували вчинення насильницького злочину (вбивства). Серед досліджених злочинців жінки частіше за чоловіків відчувають сильні почуття (страх, ненависть). А чоловіки - в більшій мірі байдужі до своїх жертв або відчувають агресивні почуття. Як чоловіки, так і жінки схильні витісняти образ злочину та не виявляють наявність почуттів через деякий час та в момент опитування, що може призводити до збільшення внутрішньої напруги та неможливості її регулювати. Ефективною формою психокорекції для тих, хто скоїв насильницький злочин, є групова робота на базі психодраматичних методів, що дозволяють виявляти і аналізувати почуття в ході рольового розігрування ситуацій насильства, що дає можливість розвитку рефлексії та саморегулювання.

У розділі 4 "Перспективні напрямки психокорекційної роботи з засудженими за вбивство" розглянута проблема виправлення засуджених в пенітенціарній психології, описана запропонована авторська психокорекційна програма для групової роботи з засудженими за вбивство, наводяться дані щодо її ефективності.

У сучасній пенітенціарній науці феномен покарання у вигляді позбавлення свободи розглядається в наступних напрямах: кара, виправлення і профілактика здійснення засудженими нових злочинів.

Метою психокорекційної роботи з правопорушниками є зміна їх смислових стереотипів, оскільки багато дослідників визнають специфічною властивістю особи правопорушника, так звану, антигромадську установку. Це дозволить чоловікам і жінкам, що вчинили насильницькій злочин, сформувати адекватне уявлення про власне минуле і майбутнє, і, тим самим, підготуватися до просоціальної самореалізації в суспільстві після виходу на волю. Найбільш перспективними напрямками психокорекційної роботи з правопорушниками є когнітивно-поведінкове реконструювання, тобто навчання правопорушників раціональної інтерпретації автобіографічних життєвих подій та на основі цього адаптованій поведінці яка підтримується та психодраматичний підхід, який дозволяє аналізувати почуття правопорушника та впливати на смислову сферу з боку зміни емоційного сприйняття ситуацій.

Головна ідея рекомендацій з психокорекції правопорушників, що вчинили насильницькій злочин, пов'язана з цілеспрямованим впливом на смислові стереотипи вбивць з урахуванням гендерних особливостей, саме тому що у правопорушників існують гендерні стереотипи уявлень про суспільну поведінку та прагнення відтворювати їх у власній поведінці. Відповідно в психокорекційній роботі з правопорушницями цільовими мішенями корекції є життєві орієнтації жінок, що скоїли насильницькій злочин. Психокорекційний вплив повинен спиратися на позитивні уявлення жінок про загальнолюдські цінності (життя, любов, добро, справедливість, чесність, взаємна пошана), оскільки в нашому дослідженні було показано, що для жінок-злочинниць, навіть в критичній ситуації вчинення злочину, важливим було те, наскільки вони відповідають загальноприйнятим нормам поведінки, як їх сприймають ті, що оточують. Також, на нашу думку, корекція повинна бути направлена на пізнання жінками власних особистих потреб та уявлення адекватних, соціально-прийнятних, відповідних правовим нормам шляхів їх задоволення.

Психокорекційні заходи із злочинцями-чоловіками повинні бути направлені на зміну їх уявлень про відповідальність за здійснений ними злочин. Як було показано в нашій дисертаційній роботі, правопорушники чоловіки схильні пояснювати власну злочинну поведінку впливом тих хто їх оточує, схильністю до алкоголю, нібито некерованими, сильними емоційними імпульсами. Отже, психокорекційна робота повинна бути направлена на підвищення особистої відповідальності правопорушників за події власного життя і на оволодіння власною імпульсивною поведінкою. Основним завданням психокорекційної роботи зі злочинцями-чоловіками є підвищення усвідомлення відповідальності перед іншими людьми за заподіяний ними збиток і жалю при скоєнні злочину. Визнання ними негативних рис власної особистості і відповідальності за протиправні вчинки може стати початком самозмін. Одним із завдань в цьому напрямі є формування у чоловіків правопорушників інтернального локусу контролю, віри в здатність контролювати події власного життя.

Слід також звернути увагу на формування у правопорушників чоловіків адекватної моделі самореалізації в суспільстві і самоствердженні в міжособистих відносинах.

Нами запропонована групова психокорекційна програма "Вибір", ціллю якої є розвиток у правопорушників, що вчинили насильницькій злочин, рефлексії власних дій, усвідомлення та переробка почуття провини, засвоєння прийомів самоконтролю в емоціогенних ситуаціях, вироблення вмінь адекватної і ефективної соціальної взаємодії в суспільстві.

Для реалізації психокорекційної мети в роботі з правопорушниками, що вчинили насильницький злочин, нами використовувався 60-годинна групова психокорекційна програма "Вибір", яка включала три тематичних блока: відповідальна поведінка, саморегуляція емоційних станів, адаптована взаємодія. Засуджених навчали методам самоконтролю, саморегуляції і релаксації та вели цілеспрямовану роботу з їх ціннісно-смисловою сферою з урахуванням гендерних особливостей.

Перевірка ефективності дії на особисті якості правопорушників психокорекційної програми за допомогою методики Р. Кеттелла дала змогу переконатись в неоднозначності впливу на різні особисті якості. Так, узагальнюючи одержані дані, можна відмітити, що в найбільшій мірі позитивно змінювались якості особистості злочинців, які характеризують їх емоційно-вольову сферу, потім йшли зміни особливостей міжособистої взаємодії. При цьому слід зазначити, що за більшістю шкал більш значимі зміни після проведення групової програми спостерігались в групах чоловіків і менш суттєві - в групах жінок.

Для виявлення можливостей впливу запропонованої психокорекційної програми на соціальні установки нами шляхом опитування були досліджені плани на майбутнє засуджених чоловіків та жінок вбивць до та після корекції.

Після проходження корекційної програми у більшості чоловіків (77%) з'явились більш конкретні, спрямовані на цінність життя стремління жити по загальнолюдським моральним законам плани.

У досліджених жінок - злочинниць спостерігалась в цілому така ж тенденція: до корекції планів не було у 36% досліджених, після - з'явилися у більшості (69%). Характер планів на майбутнє змінився в сторону більшої конкретизації, також з'явились думки щодо побудови відношень на нових засадах - більш людяних і моральних.

Таким чином, використання групової психокорекційної роботи дало можливість переконатись в певній ефективності її застосування з метою корекції особистих якостей і соціальних установок засуджених за вбивство в умовах колонії.

Висновки