Теоретичні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу працівників органів внутрішніх справ України

ППТ спрямований на розвиток професійних знань та умінь, корекцію установок, становлення особистості завдяки інтеріоризації-екстеріоризації особливостей професійного середовища, об'єктів праці та специфіки взаємодії з ними фахівця. У результаті тренінгу досягається якісно новий рівень усвідомлення професійного середовища, себе в ньому, опанування засобами перетворення предмета професійної діяльності з метою її удосконалення.

ППТ забезпечує ступеневе підвищення майстерності - від початкового рівня розвитку базових якостей та елементарних умінь, простих алгоритмів професійної діяльності, аж до синтетичних форм інтегрованого тренінгу, результатом якого стає розвиток індивідуального стилю професійної діяльності в особливих, оперативно складних і нестандартних ситуаціях.

Провідним принципом ефективності ППТ є діяльнісне опосередкування активності учасників навчання, в процесі якого моделюються спеціальні форми і застосовуються методи предметно орієнтованої взаємодії, які є сприятливими для оволодіння „культурними знаряддями”. У процесі „привласнення” цих знарядь відбувається його практичне дослідження, індивідуалізація засобів професійної діяльності. Правильно складена програма тренінгу передбачає, насамперед, можливість змінюватися через діяльність.

Специфіка завдань ППТ фахівців з правоохоронної діяльності полягає у комплексному забезпеченні правової, соціальної й психологічної компетентності, компетентності прийняття рішень та їх реалізації у практичних діях. Завдяки залученню у діяльність, яка моделюється, раніше сформованих якостей особистості, наявних знань та умінь, ППТ сприяє їх розвитку, професійно доцільному перетворенню в індивідуальні властивості особистості. Тренінги професійно-психологічного спрямування необхідно доповнювати рефлексивним тренінгом особистісного зростання, який сприяє становленню особистості професіонала - суб'єктом життєдіяльності й запобігає вірогідній професійній деформації.

У розділі 3 „Чинники та умови ефективності професійно-психологічного тренінгу” головна увага приділена технологічним аспектам тренінгової роботи: насамперед організаційно-методичним, психотехнічним та соціально-психологічним (груповій динаміці), іншим чинникам ефективності тренінгу.

У підрозділі 3.1. „Структурно-функціональний аналіз тренінгових програм” викладені результати аналізу автором 150 тренінгових програм. Визначені завдання та призначення кожного етапу тренінгу.

Встановлено, що розробники проаналізованих тренінгових програм часто припускаються помилок щодо визначення й змістовного опису мети тренінгу, знань і умінь, якостей та властивостей, що становлять предмет тренінгу, не аргументують вибір засобів тренінгу, не наводять критерії оцінки ефективності занять. Оскільки алгоритм тренінгу та опис тренінгових вправ не стандартизовані, це утруднювало їх розуміння та адекватне відтворення іншими тренерами. На підставі вивчення текстів тренінгових програм фіксується відсутність чіткого опису психічних процесів, задіяних при виконанні тих чи інших вправ; та пояснення того, яке значення має саме груповий характер тренінгової роботи і якою мірою він сприяє досягненню загальної мети тренінгу.

Проаналізовані типові помилки при плануванні та проведенні тренінгів професійно-психологічного спрямування, зокрема, організаційно-методичні: невідповідність мети тренінгу вимогам SMART-критеріїв (специфічність теми - Specific, вимірюваність - Measurable, досяжність - Achievable, практичність - Realistic, визначеність у часі - Time-bound), неякісність дидактичних матеріалів, відсутність потрібної матеріально-технічної бази; структурні: непродумана композиція допоміжних та основних (змістовних) елементів тренінгу, ігнорування механізмів групової динаміки, невідповідність тренінгових вправ меті і завданням тренінгу; змістовні: необґрунтованість (невалідність) тренінгових вправ, відсутність критеріїв і засобів контролю результативності тренінгової роботи. Їх наявність свідчить про технічну та адаптивну некомпетентність авторів тренінгових програм, недбалість при описі процедур. Шляхи запобігання та усунення названих помилок розглядаються на прикладі тренінгу комунікативних умінь, важливих для представників будь-яких соціономічних професій, зокрема й для працівників ОВС.

У підрозділі 3.2. „Модель професійно-психологічного тренінгу” удосконалено понятійний апарат щодо опису чинників ефективної тренінгової роботи. Розкрито діалектичний зв'язок структурних компонентів тренінгових програм із засобами активізації діяльності учасників тренінгу, логіка розгортання тренінгу, застосування тренінгових методів для активізації процесів розвитку та саморозвитку особистості й взаємостосунків у групі.

Порівняння моделей тренінгу, що склалися в Німеччині та Великій Британії, „російської моделі тренінгу” (О.В. Сидоренко) дає підставу констатувати, що структура тренінгових програм, незалежно від їх типу й спрямування, відрізняються більше за назвою, ніж за сутністю.

Структурно-функціональна будова ППТ розглянута автором з позицій особистісно-діяльнісно-суб'єктного підходу. У моделі ППТ відображені головні структурні компоненти тренінгу як навчально-розвивальної технології. Підготовчий етап ППТ розпочинається заздалегідь. Помилки, які мали місце на етапі формування задуму та створення програми тренінгу, при його узгодженні із замовником, часто недооцінюються. Мета тренінгу конкретизується щодо предмета, завдань і критеріїв їх досягнення. У контексті ППТ йдеться саме про знання, уміння, психічні якості та властивості, які мають бути опрацьовані та вдосконалені впродовж тренінгу, з урахуванням наявних часових обмежень.

Суттєве значення для проектування ППТ як технології розвивального навчання мають теорії „чотирьох циклів навчання” (Д. Колб), „навчання дією” (Р.Ріванс), формування компетентності (Д. Дейвіс, Дж. Равен) й 4-х факторної моделі набуття компетентності (Р. Ділтс). При проектуванні ППТ найістотнішим є вибір дієвих засобів досягнення мети та завдань тренінгу, контролю результативності навчально-розвивального процесу.

На початковому та основному етапах ППТ допоміжні вправи переважно спрямовані на активізацію психічних процесів учасників (мотивації, уваги, довільного запам'ятовування, переживання й осмислення матеріалу, творчого потенціалу) та процесів групової динаміки (згуртування, налагодження взаємної довіри та підтримки, ініціативності, спрямованості на змістовне й предметно орієнтоване спілкування, обміну досвідом, готовності надавати та сприймати зворотний зв'язок).

У процесі ППТ не стільки надається необхідна інформація та нові знання, скільки моделюються суттєві компоненти професійної діяльності, в яких, завдяки процесам інтеріоризації-екстеріоризації, схематизації-конкретизації, вправляння й рефлексії, знання та уміння стають усвідомленими, дієвими знаряддями праці, фактично створеними особистістю - спільно з іншими учасниками тренінгу (за рахунок утворення колективної зони найближчого розвитку). Теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна використовується для аналізу наявних і вироблення нових алгоритмів професійної діяльності (зокрема, її когнітивних та комунікативних складових, виконавчих дій, які розглядаються як елементи правоохоронної діяльності). При схематизації-конкретизації використані напрацювання наукової школи Г.П.Щедровицького, спрямовані на організацію колективної розумової діяльності та рефлексії, створення операціональних програм дій.

Провідну роль в ППТ відіграє вправляння як метод зв'язування внутрішнього і зовнішнього, теоретичного та практичного, що забезпечує вдосконалення якостей та властивостей суб'єкта.

На завершальному етапі тренінгу визначається те, якої мірою мета ППТ реалізована практично. Для цього використовуються конкретні показники, визначені ще на етапі планування тренінгу: що саме повинен знати й уміти учасник тренінгу, які психічні властивості (професійні та загальнолюдські) будуть в ньому розвинуті, що перевіряються дидактичними й психологічними тестами, експертними і об'єктивно-статистичними методами.

На післятренінговому етапі ведучим здійснюється саморефлексія процедури тренінгу і внесення коректив до її програми.

Запропонований узагальнений алгоритм проведення тренінгу, що складається з 23 пунктів, розроблений здобувачем на підставі аналізу теоретичної та методичної літератури, тренінгових програм інших авторів та власного 10-річного досвіду проведення тренінгів і проектування тренінгових програм.

У підрозділі 3.3. „Психотехнічна вправа як одиниця аналізу тренінгового процесу. Проблема валідності та ефективності тренінгових вправ” здобувачем введено одиницю аналізу, проектування та здійснення ППТ - психотехнічну вправу; розкрито критерії валідності, надійності, корисності тренінгових вправ.

Генетико-моделюючий метод, покладений автором в основу дослідження професіогенезу, передбачає виділення одиниці аналізу досліджуваних процесів. Змістовною одиницею аналізу, проектування та здійснення ППТ є психотехнічна вправа, яка розглядається як засіб (техніки) довільного управління психічними процесами, як власними, так і інших людей.

Вправляння як засіб діяльнісного опосередкування навчального матеріалу - це насамперед довільна творча дія, спрямована на вирішення навчально-розвивального завдання. Психологічне навантаження вправи пов'язане із задіяними під час її виконання психічними функціями та їх значенням для вирішення службових завдань. Під час тренінгів у вправах задаються умови та цілі діяльності. Засоби їх розв'язання можуть надаватися у готовому вигляді, але частіше вправляння - це творчий процес створення власного, індивідуального способу діяльності, який ще треба усвідомити, зафіксувати як набутий досвід. Цьому сприяє рефлексія дії і рефлексія суб'єкта, постійний зворотний зв'язок, який виконавець вправи (ролі - при застосуванні гри) отримує від інших учасників тренінгу та ведучого. Метод поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна, як один із дієвих механізмів переходу діяльності із зовнішньої форми у внутрішню, сприяє усвідомлюванню операціонального складу дії, а ускладнення вправ дозволяє переходити від жорстких алгоритмів до творчої дії.

Психотехнічні вправи оцінюються за критеріями їх складності, надійності, валідності та корисності. Складність вправи визначається відсотком тих учасників тренінгу, які успішно виконали вправу за встановлений час. Надійність психотехнічної вправи тлумачиться як міра зв'язку між метою її застосування й досягнутим результатом. Теоретична (конструктна) валідність визначає змістовне навантаження як окремих тренінгових вправ, так і тренінгової програми загалом, їх відповідність кінцевій меті тренінгової роботи. Критеріальна валідність психотехнічних вправ визначається емпіричними методами, за об'єктивними показниками. Як зовнішні критерії оцінки у цьому випадку застосовуються дидактичні та психодіагностичні тести, кількісні й якісні показники тієї діяльності, до якої готують учасників тренінгу. Прогностична валідність тренінгової вправи оцінюється шляхом визначення кореляції успішності виконання цієї вправи і продуктивності професійної діяльності. Ретроспективна валідність різних тренінгових процедур визначається згодом, за результатами фахової діяльності працівників, що нещодавно проходили різні види тренінгової підготовки. Методика психометричної та експертної оцінки релевантності тренінгових вправ дозволяє обирати серед подібних найбільш дієві. Це стосується консенсусної, інкрементної, конкурентної, диференціальної, екологічної валідності, без урахування яких важко підібрати психотехнічні вправи, адекватні особливостям конкретної цільової групи. Критерії релевантності тренінгових вправ аналогічні вимогам опису психометричних характеристик психодіагностичних методик.

Використання поняття корисності дозволяє оцінити суб'єктивні враження та об'єктивні результати тренінгових вправ (кількісні й якісні показники виконання професійних дій). Загальна об'єктивна оцінка ефективності тренінгу здійснюється за допомогою спеціальних критеріїв і процедур (Л.Р. Ахмадієва, Д. Кіркпатрік, Д. Нэйлор), які уточнені здобувачем стосовно ППТ і використані у дослідженні. Це враження учасників тренінгу (рефлексія, анкетування), обсяг та точність відтворення засвоєного матеріалу за дидактичними тестами, особистісні зміни (за психодіагностичними тестами), покращення результатів професійної діяльності, зокрема у нестандартних ситуаціях (ситуаційні тести).У підрозділі наведений розроблений автором опис стандартизованих вимог до психотехнічних вправ і рольових ігор (16 пунктів).

У підрозділі 3.4. „Вимоги до ведучих тренінгів професійно-психологічного спрямування та їх підготовка” відзначається, що тренінг як навчально-розвивальна технологія і ведучий тренінгу як професія офіційно в Україні поки що не визнані. Незважаючи на це, підготовка ведучих тренінгів вже здійснюється, але вона не має організованого та системного характеру, позаяк стандарти підготовки невизначені. Як орієнтир для відбору та підготовки ведучих ППТ пропонується розроблена автором аналітична психограма тренера з ППТ, яка містить: етапи і цілі тренінгової роботи; професійні завдання та функції; нормативно орієнтуючі ознаки їх виконання; знання, уміння та навички ведучого; вимоги до його професійно-психологічних якостей.

Основу кваліфікації тренера складають концептуальна, контекстуальна, адаптивна, технічна, міжособистісна, комунікативна та інтеграційна компетентності (Л. Кроль, О. Михайлова), до яких ми додаємо ще дидактичну. Названі компетенції можуть бути набуті науково-педагогічним складом ВНЗ шляхом підвищення кваліфікації на базі центрів з впровадження тренінгових технологій, які доцільно створювати в університетах МВС України. При попередньому відборі кандидатур потрібно враховувати наявність знань з педагогіки та психології вищої школи, володіння методикою навчання дорослих, уміння будувати конструктивні стосунки, як з окремою особою, так і групою загалом. У додатках наведена розроблена автором програма підготовки ведучих ППТ.

Специфіка проведення ППТ полягає в необхідності поєднання в особі ведучого двох груп знань і умінь: професіонала у певній галузі практичної (у нашому випадку, правоохоронної) діяльності та фахівця, який володіє психолого-педагогічними знаннями, методикою проведення тренінгу. Вихід з цієї ситуації вбачається у підготовці тренера-методиста, який працюватиме разом з досвідченим працівником ОВС, у складі тренерської команди.

Підготовка ведучих тренінгів професійно-психологічного спрямування в системі МВС України повинна носити адресний (цільовий) і ступеневий характер. Перший ступінь підготовки ведучого передбачає опанування ним цільових професійно орієнтованих тренінгових програм, розроблених на належному рівні відповідними фахівцями, шляхом участі в тренінгу тренерів. Далі відбувається розширення репертуару опанованих тренінгів, нарощування їх складності (від навчання простим трудовим операціям до формування комплексних складних умінь, які мають застосовуватися творчо, за умов дефіциту часу та інформації, у складних, напружених і небезпечних умовах). Автор розрізняє рівні підготовки тренерів: перший - кваліфікаційний рівень асистента тренера, який виконує допоміжні функції у складі тренерської команди; другий - тренер, ведучий сертифікованих тренінгових програм; третій - тренер-методист, розробник авторських тренінгових програм, супервізор для тренерів-початківців, експерт.

У розділі 4 „Особливості використання професійно-психологічного тренінгу в системі вищої освіти МВС України” наводиться аналіз типових тренінгових програм, що набули поширення у правоохоронних органах різних країн, зокрема України, результати розробки та впровадження авторських тренінгових розробок, окреслені актуальні напрями впровадження тренінгових технологій у системі МВС України.

У підрозділі 4.1. „Досвід використання тренінгових технологій при підготовці працівників правоохоронних органів” узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід застосування тренінгів для підготовки працівників правоохоронних органів. Показано, що тренінгові технології давно та успішно використовуються для підготовки кадрів поліції США, Західної, а в останні роки й Східної Європи. У тренінгових центрах Німеччини використовують з метою навчання поліцейських за всіма спеціалізаціями більше 160 тренінгових програм тривалістю від трьох днів до двох місяців. Індивідуалізація навчання здійснюється завдяки ретельному вивченню інтересів і наявного рівня компетентності працівників поліції, потреб у вдосконаленні професійної майстерності та саморозвитку. Виходячи з аналізу й оцінки особистості та вимог організації, працівникам поліції пропонується на вибір конкретні програми тренінгу. У навчанні поліцейського персоналу Великої Британії, США і деяких інших країнах впроваджені тренінгові програми формування професійних навичок, розвиваючі програми для старших офіцерів. Систематичне та ступеневе впровадження тренінгових технологій стосовно правоохоронців покращує рівень засвоєння ними знань й умінь, набуття навичок і забезпечує професійне та особистісне зростання працівників, що, у свою чергу, сприяє формуванню їх позитивного іміджу. Ще одним важливим напрямом тренінгової роботи в поліції є управлінський тренінг. В Україні цей напрям успішно реалізований в Академії управління МВС (В.І. Барко) та Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ, в якому, зокрема, у практику психологічного супроводження службової діяльності працівників ОВС запроваджено тренінг „Комунікація - Стрес - Безпека” (Н.І. Ковальчишина , В.О. Лефтеров, Г.О. Литвинова). Подібні поведінкові тренінги ефективні, але вони не вирішують завдання становлення працівника як суб'єкта діяльності.

Перші методичні розробки за напрямом ППТ працівників ОВС з метою розвитку вищих психічних функцій, що визначають якість пізнавальної діяльності. були запроваджені у практику російськими фахівцями, зокрема О.М. Столяренком. В Україні тренінгові програми та елементи тренінгу використовуються в навчальних закладах і в системі службової підготовки з метою розвитку окремих психічних функцій: професійного сприймання, уваги, пам'яті (О.А. Левенець); їх комплексного розвитку, наприклад, формування професійної спостережливості (Л.І. Цилінко), пильності тощо. Досвід факультативного проведення тренінгових занять для курсантів нагромаджено в Одеському університеті внутрішніх справ, метою яких є розвиток окремих психічних функцій (О.М. Цильмак), професійно важливих якостей майбутніх дільничних інспекторів міліції (Г.Є. Запорожцева), слідчих, кримінальної та транспортної міліції (О.Ф. Конуп). У Харківському національному університеті внутрішніх справ впроваджений тренінг слідчих дій (Л.М. Балабанова, Г.В. Попова).

В Україні впровадження тренінгових технологій, на жаль, не отримало системного та систематичного характеру.

У підрозділі 4.2. „Професійно-психологічний тренінг комунікативної компетентності” описано досвід проведення такого тренінгу з курсантами та слухачами Центру післядипломної освіти КНУВС.

Підвищення комунікативної компетентності персоналу ОВС, зокрема формування здатності до конструктивного діалогу з різними категоріями населення, розглядається як одне з пріоритетних завдань професійного навчання курсантів ВНЗ МВС України та службової підготовки практичних працівників ОВС. Одним із засобів вирішення цього завдання є розроблений автором тренінг комунікативної компетентності й комунікативних умінь.

Тренінг комунікативної компетентності спрямований на формування відповідних знань, умінь та якостей особистості. На підставі аналізу літератури та опитування 87 психологів системи МВС України були визначено 57 комунікативних якостей і 98 комунікативних умінь. Застосування факторного аналізу до вивчення зв'язку між окремими комунікативними якостями та уміннями дозволило виокремити чотири групи умінь: 1) встановлення, збереження, відновлення або припинення психологічного контакту; 2) отримання достовірної інформації у процесі спілкування з різними категоріями громадян; 3) передавання інформації громадянам, колегам, керівництву; 4) управління поведінкою оточуючих за допомогою використання різних методів правомірного психологічного впливу. Перелічені вміння були покладені в основу розробки відповідно чотирьох тренінгових курсів: 1) тренінгу комунікативності початкового рівня; 2) встановлення психологічного контакту з різними категоріями населення; 3) розвитку інформаційно-пошукових умінь (спільно з О.А. Левенець); 4) психологічного впливу. Для оцінки комунікативного потенціалу використовувався авторський опитувальник, придатний також для експертної оцінки рівня розвитку низки конкретних комунікативних умінь.

Тренінг комунікативної компетентності проведено у 29 групах курсантів та працівників ОВС. Учасники тренінгу завдяки міні-лекціям отримували знання про психологічні закономірності та чинники ефективної комунікації, в складі малих груп здійснювали структурно-функціональний аналіз процесу комунікації, розробляли структурні схеми та алгоритми вирішення конкретних комунікативних завдань. Шляхом моделювання різних ситуацій комунікації та вправляння у використанні конкретних прийомів спілкування (в парах, трійках) учасники тренінгу могли коригувати та індивідуалізувати властивий їм стиль спілкування, розширювали репертуар комунікативних умінь. Завдяки зворотному зв'язку та рефлексії - усвідомлювали власні комунікативні властивості, наявні труднощі. обмеження, необхідність вдосконалення культури мовлення. Спеціальна увага була приділена розвитку спостережливості, рефлексивному управлінню поведінкою, протидії маніпулятивним впливам.

У процесі тренінгу виявлена схильність респондентів до переоцінки рівня розвитку власного комунікативного потенціалу й необхідність максимальної об'єктивації зворотного зв'язку за допомогою відеотехніки. Експертна оцінка комунікативних умінь до та після тренінгу свідчить, що у курсантів були найменш розвинені уміння, необхідні для отримання достовірної інформації в процесі спілкування. Саме їм і була приділена головна увага під час тренінгу, завдяки чому кількість усвідомлених умінь суттєво зросла, а ефективність їх використання в середньому збільшилася на 35 %. Найвищі темпи зростання спостерігалися стосовно умінь, які спеціально обиралися як предмет тренінгу й передбачали засвоєння прийомів спілкування, що піддаються алгоритмізації краще, ніж уміння, які потребують певних задатків (наприклад, емоційної чутливості), досвіду, розуміння психічних особливостей іншого.

При формуванні комунікативних умінь існує проблема, пов'язана з імовірністю виникнення розриву між високим рівнем розвитку окремих комунікативних умінь і низьким рівнем сформованості професійної етики працівника міліції. Тому комунікативний тренінг працівників ОВС передбачає розвиток і етичних якостей (ввічливість, доброзичливість, тактовність).

При проведенні тренінгу комунікативної компетентності з курсантами позитивну роль відіграє їх висока вмотивованість, активність, сприйнятливість до інтерактивних форм навчання, а негативну - брак життєвого й професійного досвіду, наявність усталених соціально-психологічних ролей, що сформувалися у курсантських групах й переносяться в ситуацію тренінгу, досить жорстка, не завжди коректна форма надання зворотного зв'язку з боку окремих курсантів. При роботі з працівниками ОВС виявилися протилежні тенденції - брак креативності, спонтанності, скутість, але їх життєвий досвід повною мірою компенсував ці недоліки.

У підрозділі 4.3. „Професійно-психологічний тренінг з профілактики злочинності неповнолітніх” описана тренінгова програма „Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх”, розроблена автором разом з С.І. Яковенком для працівників служб кримінальної міліції у справах дітей та дільничних інспекторів міліції. Актуальність завдання підготовки курсантів ВНЗ МВС України до проведення профілактичної роботи обумовлена вимогами Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767. Таку підготовку курсантів і працівників міліції громадської безпеки автор пропонує здійснювати за допомогою активних методів навчання, зокрема шляхом організації навчальних тренінгів, спрямованих на розвиток знань і умінь, необхідних для ефективної профілактичної роботи з дітьми та, водночас, формування важливих особистісних якостей - гуманістичної позиції, почуття особистої відповідальності за результативність профілактичної роботи тощо.

При розробленні тренінгових матеріалів здобувачем були опрацьовані нормативна база, зміст і завдання профілактичної діяльності, інформація щодо функціональних обов'язків її суб'єктів, структурно-логічна схема профілактичної діяльності, покладена в основу визначення знань, умінь і професійно-психологічних якостей, необхідних для фахівців з профілактичної діяльності, загальної та спеціальної (індивідуальної).

В основу тренінгу покладено метод кейсів, релевантний формуванню здатності до аналізу криміногенної ситуації на регіональному рівні, кримінально-психологічного аналізу протиправних діянь неповнолітніх, прийняття рішень і здійснення заходів впливу на осіб, що знаходяться на профілактичному обліку. У процесі тренінгу формувалося розуміння специфіки профілактичної діяльності, її завдань та вимог до особистості працівника ОВС, зростала компетентність стосовно цієї діяльності (аналітичні здібності учасників тренінгу вдалося розвинути в середньому на 25 %) і здатність здійснювати її практично. Спеціальна увага приділялася розвитку у курсантів, працівників кримінальної міліції у справах дітей та дільничних інспекторів міліції психологічної компетентності, а саме навчанню методам психологічного аналізу поведінки неповнолітніх і профілактичного впливу, становленню психічно значущих властивостей у взаємодії з дітьми (зокрема, емпатії).

Підсумковий контроль проведених дисертантом занять свідчить, що учасники тренінгу в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал. Про ефективність навчання свідчить й те, що після тренінгу всі курсанти виявили бажання брати участь у волонтерській роботі з неповнолітніми, схильними до правопорушень. Тренінг сприяє також розвитку професійній мотивації та спрямованості особистості. На рівні психологічних властивостей зафіксовано зростання емпатійності (за тестом Бойка) - в середньому на 30 % (+ 5 %).

Підрозділ 4.4. „Рефлексивний тренінг особистісного зростання курсантів” містить опис цілей, процедури та результатів тренінгу особистісного зростання. Цей тренінг у системі вищої освіти МВС України доповнює ППТ й вирішує завдання розвитку найбільш загальних якостей особистості та їх інтеграцію в субособистість „професіонала” - шляхом рефлексії індивідуальних психічних властивостей, усвідомлення можливих ознак дисгармонії, вад, комплексів, ознак професійної деформації. Найвагомішим результатом тренінгу стало більш адекватне сприйняття курсантами власного „Я”, усвідомлення необхідності та можливості самовдосконалення. Про це свідчать результати тестування курсантів за опитувальником на визначення рівня суб'єктивного контролю (показники інтернальності учасників тренінгу зросли в середньому на 10%); самоповаги (В.В. Столін, С.Р. Пантелеєв), який зафіксував покращення ставлення курсантів як до себе, так і до інших, їх незадоволення обмеженнями щодо самореалізації, які є типовими для суворо регламентованої життєдіяльності курсантів відомчих ВНЗ. Найбільш суттєво зросли самоповага, інтерес до себе, саморозуміння. За допомогою опитувальника Плутчека виявлена оптимізація дії механізмів психологічного захисту. Рівень професійної деформації учасників тренінгу (який вимірювався за методикою В.С. Медвєдєва) знизився до кінця тренінгу на 30 %. Помітно покращилися навички стратегічного та тактичного планування, „управління” часом, змінилися пріоритети розвитку, про що свідчать дані морфологічного тесту життєвих цінностей. Застосування тесту Р. Кеттелла 16-PF до й після тренінгу не виявило статистично достовірних змін профілю особистості на індивідуальному та загальногруповому рівнях. Зміни особистості відбувалися переважно на рівні самосвідомості, проявляються у розумінні необхідності та можливості розвитку психічних якостей, які були предметом рефлексивного аналізу під час тренінгу, але не могли повністю сформуватися, зважаючи на його короткий термін.

У підрозділі 4.5. „Актуальні напрями впровадження тренінгів професійно-психологічного спрямування” обґрунтована доцільність широкого використання тренінгових технологій для забезпечення практично всіх видів оперативно-службової діяльності, починаючи з профорієнтації на основні напрями правоохоронної діяльності і закінчуючи етапом звільнення працівників ОВС у відставку та їх реінтеграцією в суспільне життя поза системою МВС України. Але системність і наступність у розробленні та впровадженні відомчих тренінгових курсів наразі відсутня.

Пріоритетними автор вважає такі напрями тренінгу працівників ОВС: поведінкові - тренінг психоемоційної саморегуляції, спеціальних умінь, формування навичок безпечного поводження, комунікативний, з попередження та розв'язання конфліктів, управлінський, а також тренінги соціально-психологічного та психологічного спрямування - тренінг формування команди, сенситивності, креативності, особистісного зростання. На етапі підвищення кваліфікації та спеціалізації працівників ОВС предметом тренінгу стає формування спеціальних видів компетентності, лідерства тощо.

Показано, що на етапі початкової підготовки працівників ОВС ППТ доцільно спрямувати на розвиток базових знань, умінь, професійних якостей міліціонера. У системі вищої освіти елементи тренінгу можуть використовуватися при викладанні практично усіх навчальних дисциплін; спеціальні тренінги потрібні для покращення адаптації курсантів та особистісного зростання, формування сприятливого соціально-психологічного клімату. У системі службової підготовки предметом тренінгу повинні стати спеціальні якості та уміння. До проведення тренінгів доречно залучати психологів системи МВС України, які мають працювати спільно з досвідченими працівниками ОВС. Подальшому впровадженню тренінгових технологій у сфері професійної освіти сприятиме внесення змін до Закону України „Про освіту”, в якому тренінг, поряд з лекціями та семінарами, отримає статус самостійного виду навчання.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми психологічного забезпечення професіогенезу курсантів і працівників ОВС у системі вищої освіти МВС України та запропоновано нове її вирішення, що виявляється в розробленні теоретико-прикладних засад ППТ як одного з найбільш ефективних засобів становлення професіонала.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Продуктивною основою професіогенезу - процесу становлення компетентного суб'єкта професійної діяльності є, на думку дисертанта, синтез особистісно-діяльнісного та суб'єктного підходів. Компетентний суб'єкт розглядається автором як мета сучасної освіти дорослих. Вимоги правоохоронної діяльності до компетентного професіонала визначаються на основі структурно-функціонального аналізу цієї діяльності. Вони представлені сукупністю знань, умінь, психічних якостей і властивостей особистості, що набуваються в процесі професіогенезу, зокрема у системі вищої освіти МВС України, прагненням до самовдосконалення.

2. Традиційні методи професійної підготовки, які мають переважно репродуктивний характер, не дозволяють формувати особистість компетентного професіонала як суб'єкта діяльності, що вбачається можливим за умов доповнення існуючих методів тренінговими технологіями, які забезпечують професійне спрямування отриманих знань та умінь, сприяють становленню індивідуально-психологічних властивостей особистості.

3. Концептуальними засадами тренінгових технологій є теоретико-методологічні положення запропонованого автором особистісно-діяльнісно-суб'єктного підходу, зокрема принцип діяльнісного опосередкування становлення особистості компетентним суб'єктом професійної діяльності.

4. Перевагою тренінгу, порівняно з традиційними методами професійної підготовки, як свідчить дослідження, є наявність колективної зони найближчого розвитку, в якій за рахунок спільної інтелектуальної та практичної діяльності забезпечується не тільки репродуктивне засвоєння та відтворення готових стандартів професійних дій, а й вироблення, привласнення, усвідомлювання професійних дій - завдяки участі у дискусіях, рольових іграх, отриманню систематичного зворотного зв'язку, групової рефлексії.

5. Провідним принципом тренінгової роботи, на думку дисертанта, є принцип діяльнісного опосередкування. Принцип редукції допоміжних вправ застосовується при проведенні тренінгів з учасниками, які мають досвід тренінгової роботи. Використання тренінгових методів і прийомів визначається метою, завданнями та цільовою групою.

6. Структурно-функціональний аналіз тренінгових програм дозволив виявити головні недоліки існуючих програм, які зумовлені тим, що їх автори не враховують повною мірою організаційні та змістовні принципи тренінгу через відсутність систематизованої й обґрунтованої методологічної та методичної бази для впровадження тренінгових технологій.

7. Професійно-психологічний тренінг визначається дисертантом як навчально-розвивальна технологія і вбачається своєрідним варіантом природного формуючого експерименту, що базується на ідеях генетико-моделюючий методу, розробленого С.Д. Максименком. ППТ спрямований на розвиток професійних знань та умінь, корекцію установок, становлення особистості завдяки інтеріоризації-екстеріоризації особливостей професійного середовища, об'єктів праці та специфіки взаємодії з ними професіонала. У результаті тренінгу досягається якісно новий рівень усвідомлення професійного середовища, себе в ньому, опанування засобами перетворення предмета професійної діяльності з метою її удосконалення. Перетворення професійно-нормативних вимог до професійних якостей в індивідуальні властивості сприймаються учасниками тренінгу як бажані та необхідні для виконання службових завдань.

8. Проведене дослідження дає підстави виділити одиницю аналізу, проектування та проведення ППТ, якою є психотехнічна вправа - засіб довільного управління психічними процесами, інтеграції внутрішнього і зовнішнього, теоретичного та практичного. Вправляння, як процес багаторазового виконання вправи, забезпечує вдосконалення якостей і властивостей суб'єкта. Запропоновані автором критерії та методики оцінки валідності, надійності, складності, корисності тренінгових вправ дозволяють обирати найбільш ефективні, з огляду на їх цільове призначення.

9. Здобувачем виокремлені такі чинниками ефективності ППТ: наукова обґрунтованість, належне організаційно-методичне забезпечення занять; інформаційна насиченість; емоційна значущість; осмислене використання психотехнічних вправ та інших засобів впливу на тренінгові групу, які предметно наповнюють міжособистісне спілкування; систематичне оцінювання ефективності. Поточний моніторинг ефективності тренінгової роботи забезпечується застосуванням методів дидактичної та психологічної діагностики, групової й експертної оцінки результатів виконання психотехнічних вправ, які моделюють компоненти практичної діяльності. Тренінг повинен завершуватися груповою рефлексією, яка фіксує досягнуті зміни та розкриває можливості їх застосування у професійній реальності та повсякденному житті.

10. Завдяки діяльнісному опосередкуванню навчально-розвивального матеріалу тренінгу відбувається, на думку автора, усвідомлювання та привласнення знань й умінь, вправляння у ситуаціях, що моделюють професійну діяльність. Саме це сприяє виробленню професійно доцільних психічних властивостей та індивідуального стилю діяльності. Структурні компоненти тренінгу, активізуючи процеси інтеріоризації-екстеріоризації, схематизації-конкретизації, поетапного формування розумових дій, вправляння, зворотного зв'язку, рефлексії, забезпечують перетворення наявних ціннісно-мотиваційних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, виконавчих і регулятивних якостей в індивідуальні властивості особистості.

11. Застосування сучасних психодіагностичних, експертних і статистичних методів дослідження працівників ОВС утворює, як свідчить дослідження, надійну основу для моделювання елементів професійної діяльності у формі навчально-розвивальних психотехнічних вправ цільового призначення, забезпечує становлення найважливіших психологічних якостей правоохоронця, формує „професійне ядро” особистості й забезпечує її високу дієздатність, запобігає професійній деформації.

12. Основою ефективного тренінгу є належна теоретична, дидактична, технологічна, адаптивна та галузева компетентність розробників і ведучих, наступність тренінгових курсів, системність та планомірність їх впровадження у практику. У цьому контексті відбір і підготовка ведучих ППТ повинні здійснюватися відповідно до аналітичної психограми (яка включає опис нормативно орієнтуючих ознак виконання професійних завдань, функцій, знань, умінь та професійно значущих психічних властивостей ведучого).

13. Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду використання тренінгових технологій у професійній підготовці свідчить про необхідність системного та ступеневого впровадження тренінгових технологій стосовно усіх категорій працівників ОВС. Найбільш поширеними сьогодні в системі ОВС України є поведінкові тренінги, розроблені у зарубіжжі та адаптовані до місцевих умов. Поведінкові тренінги є ефективними, але завдання становлення працівника як суб'єкта вони не вирішують.

14. Ефективність впровадження авторських тренінгів (ступеневий комунікативний тренінг, навчальний тренінговий курс „Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх”, рефлексивний тренінг особистісного зростання для курсантів) підтверджена результатами підсумкового контролю проведених занять, які показали, що їх учасники в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал. Психодіагностичні методи свідчать про зростання за короткий час тренінгу комунікативного потенціалу його учасників у середньому на 35%, їх аналітичних здібностей - на 25%. Після рефлексивного тренінгу особистісного зростання на 10% збільшуються показники інтернальності його учасників, оптимізуються дії механізмів психічного захисту, гармонізуються особистісні та професійні цілі.

15. Критичний аналіз результатів проведення короткочасних ППТ досить вузького цільового призначення дає підстави для висновку про те, що ця технологія найбільш придатна для індивідуалізації властивостей особистості на основі залучення у модельовану діяльність раніше сформованих якостей особистості через вироблення відповідних умінь. Тренінги професійно-психологічного спрямування доцільно доповнювати рефлексивним тренінгом особистісного зростання, який сприяє становленню особистості професіонала як суб'єкта життєдіяльності.

16. ППТ доцільно використовувати для психологічного супроводження практично усіх видів правоохоронної діяльності, починаючи від профорієнтації на основні напрями правоохоронної діяльності професії і закінчуючи етапом звільнення працівників ОВС у відставку та їх реінтеграцією у суспільне життя поза системою МВС України.

Перспективи дослідження дисертант пов'язує з поглибленим вивченням психології правоохоронної діяльності, її специфіки щодо різних служб ОВС з метою уточнення актуальних напрямів професійної підготовки, тематики, цілей, завдань і змісту ППТ, подальшим удосконаленням психотехнологій цілеспрямованого становлення особистості професіонала у процесі тренінгів.

психологічний мвс тренінговий

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

Монографії

1. Мороз Л.І. Теоретичні засади та організація психологічного тренінгу в органах внутрішніх справ: (Монографія). - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. - 236 с.

2. Мороз Л.І. Професійно-психологічний тренінг у становленні особистості фахівця (на прикладі працівників ОВС): (Монографія). - Івано-Франківськ: ЗАТ „Наддвірнянська друкарня”, 2007. - 312 с.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Мороз Л.І. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах // Проблеми пенітенціарної теорії і практик: Щорічний бюлетень. - К.: КІВС; МП Леся, 2002. - № 6. - С. 277-283.

2. Мороз Л.І. Принципи організації та проведення тренінгу професійно-психологічного спрямування // Психологія і суспільство. - 2003. - № 3. - С.133-140.

3. Мороз Л.І. Психолого-педагогічні засади запровадження тренінгових технологій у підготовку персоналу ОВС // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. - К.: КІВС, МП Леся, 2003. - № 7. - С. 285-291.

4. Мороз Л.І. Комунікативний тренінг для жінок, що звільнилися з місць позбавлення волі // Вісн. Харк. ун-ту. - 2003. - № 599. - С. 235- 238.

5. Мороз Л.І. Психологічний тренінг: до питання валідності та надійності психотехнічних вправ // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - № 8. - С. 68-71.

6. Мороз Л.І. Вимоги до ведучих професійно орієнтованих тренінгів для персоналу правоохоронних органів // Психологія: Зб. наук. праць. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - Вип. 23. - С. 283-290.

7. Мороз Л.І. Професійно-психологічний тренінг в ОВС як засіб розвитку особистості професіоналу // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2004. - Т. 5. - С. 112-129.

8. Мороз Л.І. Психолого-педагогічні засади використання тренінгових технологій у системі безперервної освіти персоналу органів внутрішніх справ // Психологічні перспективи. - 2004. - Вип. 6. - С.101-108.

9. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Розвиток комунікативних умінь працівників міліції // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. - К.: КІВС, 2004. - № 8. - С. 362-369.

10. Мороз Л.І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції (тренінг): Ч. 1 // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 12. - С. 51-54.

11. Мороз Л.І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції (тренінг): Ч. 2 // Там само. - 2005. - № 1. - С. 38-45.

12. Мороз Л.І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції (тренінг): Ч. 3 // Там само. - № 2. - С. 61-68.

13. Мороз Л.І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції (тренінг): Ч. 4 // Там само. - № 3. - С. 28-36.

14. Мороз Л.І. Нові інформаційні технології у професійно-психологічному тренінгу працівників міліції // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д. Максименка, М.Л. Смульсон. - К.: Міленіум, 2005. - Т. 8. - Вип. 1. - С. 165-172.

15. Мороз Л.І. Вирішення комунікативних завдань працівниками міліції // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. - К.: КІВС, 2006. - № 10. - С. 569-576.

16. Мороз Л.І. Корисність як властивість психологічного тренінгу та окремих психотехнічних вправ // Наук. записки Ін-ту психол. ім. Г.С.Костюка АПН України: У 4-х т. / За ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26. - Т. 3. - С.148-152.

17. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Встановлення психологічного контакту працівниками внутрішніх справ при спілкуванні з різними категоріями громадян: Ч. 1 // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - № 11. - С. 21-37.

18. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Встановлення психологічного контакту працівниками внутрішніх справ при спілкуванні з різними категоріями громадян: Ч. 2 // Там само. - № 12. - С. 16-29.

19. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Встановлення психологічного контакту працівниками внутрішніх справ при спілкуванні з різними категоріями громадян: Ч. 3 // Там само. - 2006. - № 1. - С. 33-42.

20. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Встановлення психологічного контакту працівниками внутрішніх справ при спілкуванні з різними категоріями громадян: Ч. 4 // Там само. - № 2. - С. 28-29.

21. Мороз Л.І. Психологічна та юридична допомога потерпілим від кримінальних злочинів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: ГНОЗІС, 2006. - Т. 8. - Вип. 1. - С. 245-250.

22. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Запобігання злочинності неповнолітніх у контексті мікрокримінології та соціальної екології // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Мат-ли наук.-практ. конф. „Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність”. - К.: Либідь, 2006. - С. 469-475.

23. Мороз Л.І. Активні методи запобігання кримінальній віктимності неповнолітніх // Проблеми організації та діяльності психологічної служби: реалії, досвід і перспективи: Гуманіт. вісн. Переяслав-Хмельницького держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - 2006. - № 10. - С. 147-150.

24. Мороз Л.І. Теоретичне та прикладне обґрунтування алгоритму складання програми тренінгу професійно-психологічного спрямування // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - № 3. - С. 7-11.

25. Мороз Л.І. Професійно-психологічний тренінг „Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх” // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: ГНОЗІС, 2007. - Т. 9. - Ч. 1. - С. 287 - 292.

26. Мороз Л.І. Засоби досягнення передбачуваних змін особистості учасника професійно-психологічного тренінгу // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 2. - С. 48-51.

27. Мороз Л.І. Інтерактивні методи навчання курсантів ВНЗ МВС запобіганню злочинності неповнолітніх // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К., 2007. - Т. VII. - Вип. 9 - С. 236- 239.

28. Мороз Л.І. Тренінг особистісного зростання та його психологічний супровід // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д. Максименка, М.Л. Смульсон. - К.: Міленіум, 2007. - Т. 8. - Вип. 4. - С. 91-99.

Навчальні посібники

1. Мороз Л.І. Основи професійно-психологічного тренінгу (у запитаннях та відповідях): Навч. посіб. (Рекомендовано МОН України, протокол №47/1-150 від 4 лютого 2004 р.). - К.: КЮІ МВС, 2004 .- 112 с.

2. Мороз Л., Сопек П., Яковенко С. Практична психологія у правоохоронній діяльності: Навч.-метод. матеріали. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. - 164 с.

3. Яковенко С.І., Максимова Н.Ю., Мороз Л.І., Мороз Л.А. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: Навч. посіб. (Рекомендовано МОН України, лист №1/11-531 від 03.02 2006 р.). - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 260 с.

4. Мороз Л.І., Ірхін Ю.Б., Левенець О.А. Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх: Посіб. для тренерів / За заг. ред. С.І. Яковенка. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 120 с.

Статті, навчально-методичні розробки, матеріали конференцій

1. Мороз Л.І. Професійно-психологічний тренінг у системі МВС // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика: Мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф., 30-31 травня 2002 р. - Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. - Ч. ІІ. - С. 83-86.

2. Мороз Л.І. Формування у працівників міліції толерантного ставлення до представників маргінальних груп населення // Толерантне суспільство в Україні: Мат-ли міжнар. конф. - К.: КМА, 2002. - С. 62-66.

3. Мороз Л.І., Яковенко С.І. Професійне самовизначення та формування ціннісних орієнтації у персоналу ОВС // Створення системи забезпечення психологічної надійності персоналу. Організація та проведення психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ: Мат-ли І Всеукр. наук.-практ. семінару, 10-12 жовтня 2002 р. - К.: КІВС, 2003. - С. 82-99.

4. Права людини. Робота міліції з маргінальними групами населення України: Посіб. для тренерів / Укл.: Л. Мороз і С. Яковенко. - К., 2003. - 204 с.

5. Мороз Л.І. Професійно-психологічний тренінг фахівців соціальної сфери // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем: Мат-ли Міжнар. наук.-практ. конф., 5-6 травня 2002 р. - Ужгород: Мистецька лінія, 2003. - С. 230-232.

6. Мороз Л.І. Основи соціально-психологічного тренінгу: Навч. програма. - К.: КІВС, 2003. - 24 с.

7. Мороз Л.І. Проблемні питання застосування психологічного тренінгу при підготовці персоналу ОВС // Теорія та досвід використання тренінгових технологій у практичній психології: Мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 22 листопада 2003 р. - К.: КІВС, 2003. - С. 16 -22.

8. Мороз Л.І. Формування ґендерної культури курсантів Київського юридичного інституту МВС України // Впровадження ґендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України: Мат-ли наук.-практ. конф., Євпаторія, 18-20 травня 2005 р. - К.: Міленіум, 2005. - С. 120-123.

9. Мороз Л.І. Тренінг професійно-психологічного спрямування як засіб підвищення кваліфікації працівників ОВС // Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти / За ред. акад. С.Д. Максименка. - К., 2005. - С. 243-250.

10. Мороз Л.І. Комплекс вправ для формування уміння встановлювати стосунки, засновані на довірі // Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології: Мат-ли II Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 20 жовтня 2005 р. - К., 2005. - С. 206-210.

11. Мороз Л.І. Діагностика розвитку комунікативного потенціалу працівників міліції // Юридична психологія та педагогіка: Зб. наук. пр. - 2007. - № 1. - С. 84-94.

12. Мороз Л.І. Підготовка працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх до проведення профілактичної роботи // Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання: Мат-ли наук.-практ. конф., Київ, 28 лютого 2007 р. / Ред. кол.: Є.М. Моісеєв, В.Я. Горбачевський, О.М. Джужа та ін. - К.: КНУВС, 2007. - С. 31-34.

13. Мороз Л., Яковенко С. Проактивная модель профилактики преступности несовершеннолетних // Безопасность и защита прав несовершеннолетних: Междунар. науч.-практ. конф., Латвия, Рига, 22-24 января 2008 г. - Рига: Академия полиции Латвии, 2008. - С. 288-291.

14. Мороз Л.І. Відомча освіта у філософському та прикладному аспектах // Філософські, методологічні і психологічні проблеми права: Тези доповідей наук.-теорет. конф., 26 січня 2008 р. - К.: КНУВС, 2008. - С. 119-121.

Размещено на Allbest.ru