Соціально-психологічна адаптація курсантів у вищому закладі освіти МВС як етап професійного становлення майбутніх співробітників пенітенціарної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 159: 343.8., 35.08.

Соціально-психологічна адаптація курсантів у вищому закладі освіти МВС як етап професійного становлення майбутніх співробітників пенітенціарної системи

19.00.06 - юридична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

психологічних наук

Іванова Олена В'ячеславівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України, Заслужений юрист України Синьов Віктор Миколайович, Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, кафедра соціальної педагогіки, начальник.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, член-кореспондент АПН України Костицький Михайло Васильович, Конституційний Суд України, суддя;

кандидат психологічних наук, доцент Шиделко Юрій Миколайович, Академія служби безпеки України, кафедра оперативної психології та педагогіки, начальник.

Провідна організація: Інститут соціальної та політичної психології АПН України, м. Київ.

Захист відбудеться "24" вересня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.007.01. в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 252680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 252680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий "16" серпня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філософських наук Бублик С.А.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розбудови демократичного та правового суспільства сучасна політика української держави в галузі пенітенціарної діяльності cпрямовується на реалізацію принципів гуманізму, милосердя, справедливості, моральності, пріоритету загальних прав і свобод людини, індивідуального особистісного підходу до засуджених у процесі їх ресоціалізації.

Одним із важливих напрямків реформування кримінально-виконавчої системи є науково обґрунтована діяльність по добору, підготовці та вихованню фахівців для установ виконання покарань (УВП). Європейські пенітенціарні правила орієнтують на те, щоб пенітенціарний персонал проводив у життя високі людські стандарти, підвищував професійну кваліфікацію, відповідально ставився до своїх обов'язків.

Унікальність пенітенціарної справи потребує таких спеціалістів, у яких шляхом цілеспрямованого, багаторічного навчання і виховання у вищій школі сформований особливий фаховий менталітет, фахові якості особистості, що дозволяють ефективно вирішувати головне завдання системи - ресоціалізацію засуджених.

Резервом підвищення ефективності підготовки пенітенціарного персоналу є оптимізація адаптації курсантів до навчально-службової діяльності у вищому закладі освіти (ВЗО) МВС. Від її успішності залежить якість знань, вмінь і навичок, стійкість професійної спрямованості особистості майбутнього фахівця.

На актуальність проблеми врахування адаптаційних процесів в діяльності правоохоронних органів звертають увагу психологи (В.Г. Андросюк, В.Л. Васильєв, В.Г. Дєєв, М.І. Єнікєєв, В.С. Медведєв, О.П. Сєвєров, Ю.М. Шиделко, В.М. Поздняков, О.М. Столяренко, С.І. Яковенко та ін.), педагоги (О.В. Беца, Г.І. Васильєв, В.М. Синьов, М.П. Стурова та ін.), юристи (М.В. Костицький, В.Г. Лихолоб, О.Є. Маноха, Г.О. Радов, Г.Ф. Хохряков та ін.), медики (О.М. Морозов, О.В. Шаповалов та ін.), які спеціалізуються у правоохоронній сфері.

У сучасній психологічній науці явищу соціально-психологічної адаптації (СПА) приділяється належна увага, про що свідчить значна кількість наукових публікацій та праць з цієї проблематики (Баклицька О.П., Безносіков В.М., Зотова О.І., Клімов Е.А., Колизаєва Н.П., Ларіонова Л.І., Середа Т.В., Царегородцев Т.І., Шавердян Г.М., Щербаков Н.М. та ін).

Що до вивчення особливостей адаптаційних процесів в діяльності персоналу пенітенціарних установ, то ця проблема в юридичній психології розроблена ще недостатньо. Цілісного вивчення соціально-психологічної адаптації курсантів у ВЗО МВС кримінально-виконавчого профілю як етапу професійного становлення майбутнього співробітника УВП, до цього часу ще не проводилося, досвід навчальних закладів з цього питання не вивчався і не узагальнювався. В навчальних посібниках та наукових публікаціях розкриваються лише окремі аспекти даної проблеми.

Таким чином, практична доцільність вивчення соціально-психологічної адаптації курсантів - майбутніх фахівців УВП, недостатня теоретична розробленість проблеми в юридичній психології визначили вибір її як теми кандидатської дисертації.

Зв'язок дослідження з науковими та державними програмами

Дослідження проводилося відповідно до “Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 р.р.” (п. 2.3. Удосконалення системи підготовки кадрів органів внутрішніх справ), схвалених рішенням Колегії МВС України за №4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року.

Мета дослідження полягає у визначенні сутності соціально-психологічної адаптації курсантів як етапу професійного становлення майбутніх фахівців кримінально-виконавчої системи, її змісту, динамічних характеристик адаптаційного процесу, а також у розробці моделі його психолого-педагогічного забезпечення.

Об'єктом дослідження є процес адаптації майбутніх співробітників пенітенціарної системи у спеціалізованому ВЗО МВС закритого типу, а його предметом - соціально-психологічні особливості адаптації курсантів до умов навчально-службової діяльності у вищому навчальному закладі МВС кримінально-виконавчого профілю.

Як робочу гіпотезу було висунуто припущення, відповідно до якого соціально-психологічна адаптація курсантів є багаторівневим динамічним процесом пристосування особистості до специфічних умов навчального закладу закритого типу. Застосування системи психодіагностичних, профілактичних і корекційних заходів дозволить оптимізувати перебіг адаптаційного процесу, підвищити ефективність навчально-службової діяльності та професійного становлення майбутніх фахівців-пенітенціаристів.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження були визначені такі завдання:

1. Проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми адаптації в сучасній психологічній науці, визначити сутність процесу адаптації курсантів у спеціалізованому ВЗО МВС як етапу професійного становлення майбутніх працівників пенітенціарної системи.

2. Розробити психодіагностичний комплекс методик дослідження перебігу та результатів соціально-психологічної адаптації курсантів у навчальному закладі закритого типу.

3. Дослідити залежність соціально-психологічної адаптації курсантів від:

а) індивідуально-типологічних особливостей і на цій основі визначити особистісні типи адаптивної поведінки;

б) соціально-психологічних особливостей ВЗО МВС кримінально-виконавчого профілю з метою визначення динамічних характеристик адаптаційного процесу.

4. Обґрунтувати і розробити модель психолого-педагогічного забезпечення оптимізації процесу адаптації курсантів до навчально-службової діяльності у ВЗО МВС.

Методолого-теоретичні основи дослідження:

Психологічна теорія єдності психіки і діяльності (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.).

Принцип системного підходу в психології (Б.Ф. Ломов, Г.К. Середа та ін.)

Системно-структурний підхід до особистості та аналізу фахової діяльності (Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, Б.Ф. Ломов, В.С. Мерлін та ін.).

Концепція соціально-психологічних особливостей адаптації як процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища (Ю.О. Александровський, Ф.Б. Березін, В.С. Мерлін, О.Г. Мороз та ін.).

Для вирішення поставлених завдань у дослідженні використовувався комплекс методів: аналіз нормативних актів МВС України, філософської, юридичної, психологічної та педагогічної літератури, експертні оцінки; опитування (анкетування, бесіда, інтерв'ю) курсантів і спеціалістів УВП; безпосереднє і опосередковане спостереження за навчально-службовою діяльністю курсантів ВЗО МВС кримінально-виконавчого профілю, вивчення продуктів їх діяльності; психодіагностичне тестування; формуючий експеримент з використанням методів соціально-психологічного тренінгу; методи математичної статистики та порівняльного аналізу.

Дослідження проведено в 1994-1999 роках на контингенті курсантів ВЗО пенітенціарного профілю. Загальний обсяг вибірки склав 211 респондентів, що відповідає статистичним вимогам.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

з'ясовано особливості СПА курсантів у ВЗО МВС пенітенціарного профілю як етапу їхнього професійного становлення;

визначено комплекс психодіагностичних методик дослідження СПА;

виявлено особистісні типи адаптаційного реагування в умовах ВЗО закритого типу, динаміку адаптаційного процесу;

розроблено модель психолого-педагогічного забезпечення оптимізації соціально-психологічної адаптації у ВЗО МВС.

Теоретичне значення дослідження полягає в аналізі процесу адаптації особистості до умов освітньо-професійної підготовки як принципово важливого етапу професійного становлення фахівця; збагаченні наукової інформації про особливості кадрового забезпечення пенітенціарної діяльності, а також про особливості процесу адаптації в закритих соціальних організаціях, з'ясуванні впливу соціально-психологічних чинників та індивідуально-типологічних особливостей на динаміку й характер адаптації, визначенні основних шляхів і засобів корекції небажаних результатів адаптаційних процесів у відповідності з об'єктом дослідження.

Практична цінність дослідження полягає в розробці комплексу методик для діагностики рівнів адаптованості (дезадаптованості) курсантів в спеціалізованих навчальних закладах, моделі психолого-педагогічного забезпечення адаптаційних процесів, що можуть бути використані психологами, командно-викладацьким складом навчальних закладів закритого типу (МВС, МО, СБУ, Національної гвардії, Прикордонних військ).

Особистий внесок здобувача. Наведенні в роботі наукові дані є результатом самостійного дослідження автором проблеми, що розробляється.

Достовірність наукових результатів дослідження та обґрунтованість висновків забезпечувалися системним теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів дослідження його меті й завданням; використанням стандартизованих методик психодіагностики, валідність і надійність яких доведена; репрезентативністю вибірки, єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних з використанням математико-статистичних методів обробки.

Апробація та впровадження результатів: матеріали дослідження обговорювались на II З'їзді товариства психологів України “Проблеми і перспективи розвитку психології в Україні” (м. Київ, 1996), 5-й Міжнародній науково-практичній конференції з проблем психолого-педагогічного забезпечення професійної діяльності співробітників правоохоронних органів (Російська Федерація м. Омськ, 1998), V Костюківських читаннях “Психологія на перетині тисячоліть” (м. Київ, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми юридичної психології" (м. Київ, 1999), наукових і науково-практичних конференціях Національної академії внутрішніх справ України, Київського інституту внутрішніх справ при НАВСУ.

Розроблена система психодіагностичних, профілактичних та корекційних заходів щодо забезпечення адаптації курсантів впроваджена в навчально-виховний процес Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. Матеріали дослідження використовуються під час проведення навчальних занять із курсантами психологічного факультету, методичних семінарів з офіцерами навчальних підрозділів КІВС при НАВСУ, а також в процесі підготовки військових психологів у Київському військовому гуманітарному інституті. Впровадження підтверджуються відповідними актами. Положення, висновки і результати дисертації відображено у 9 наукових статтях та тезах конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 167 сторінках, доповнюється 5 додатками на 9 сторінках. Основний текст проілюстровано 10 таблицями та 10 малюнками; список використаних літературних джерел складається з 224 найменувань.

курсант пенітенціарний психодіагностичний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, об`єкт, предмет, методологічну основу дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність, подані гіпотеза та основні завдання роботи, наведено дані про її апробацію, впровадження результатів у практику.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “Теоретичні основи соціально-психологічної адаптації курсантів у ВЗО МВС як етапу професійного становлення працівників пенітенціарної системи” здійснено теоретичний аналіз проблеми дисертаційного дослідження. Розглянуто і проаналізовано стан її розробки у філософській, психолого-педагогічній, юридичній та спеціальній науковій літературі, визначено психологічні особливості процесу професійної діяльності працівників УВП, функціонально-критичні умови соціально-психологічної адаптації курсантів до навчально-службової діяльності у ВЗО пенітенціарного профілю.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема адаптації вивчалася на різних рівнях - від розкриття змісту поняття (Ю.О. Aлександровський, Ф.Б. Березін, В.П. Казначеєв) до виявлення особливостей прояву в діяльності (В.С. Мерлін, Я. Стреляу) і визначення чинників, що детермінують цей процес (О.Г. Мороз, Х. Ремшмидт). За літературними даними, адаптація людини до життя та діяльності - складне та багатокритеріальне явище, спрямоване на забезпечення формування комплексу психічних реакцій, що визначають адекватну поведінку та ефективну взаємодію індивіда із навколишнім середовищем. Ії зміст складає багаторівнева організація адаптаційних процесів, яка є відображенням інтегрованої активності біологічних, психічних і соціальних підсистем у структурі особистості.

Як свідчать проведені в Україні спеціальні наукові дослідження (Н.С. Гук, В.С. Медведєв, О.П. Сєвєров, В.М. Синьов, Ю.М. Шиделко та ін.), діяльність фахівців УВП характеризується як психічно напружена, здатна призводити до професійно детермінованої особистісної деформації. На нашу думку, професійне становлення працівників системи виконання покарань - це динамічний процес формування психологічної готовності до діяльності на різних етапах службової кар'єри. У загальному вигляді можна виділити такі періоди професійного становлення пенітенціарного працівника: абітурієнт, курсант спеціалізованого ВЗО, працівник УВП. Кінцевий результат професійного становлення фахівця детермінується етапами формування професійної готовності, які взаємопов'язані та складають таку ієрархію: готовність абітурієнта - готовність курсанта ВЗО - готовність випускника ВЗО - готовність молодого спеціаліста - готовність професіонала.

Принципово важливим для становлення майбутнього фахівця є етап формування готовності курсанта до навчально-службової діяльності у ВЗО МВС. Його основу становить адаптованість курсантів до умов вищого закладу освіти закритого типу. Проведене дисертаційне дослідження довело, що процес соціально-психологічної адаптації у ВЗО МВС генерує розвиток базисних адаптивних здібностей особистості, які детермінують професійне становлення майбутнього фахівця пенітенціарної системи.

В ході дисертаційного дослідження було з'ясовано, що характер та зміст процесу СПА курсантів як етапу професійного становлення визначається двома групами функціонально-критичних умов.

Перша група характеризує сучасну соціальну суперечливість процесу підготовки кадрів. Сьогодні для значної частини курсантської молоді є характерним песимістичне сприйняття життя, відсутність ідеалів, пасивна громадська позиція, погіршення соціального самопочуття та соціальної поведінки. Соціально-економічна криза, деформація соціальних та моральних відносин, несприятлива соціокультурна обстановка формують кризову свідомість у молодих людей. Суттєво ускладнює процес становлення майбутніх фахівців УВП суперечливий характер діяльності пенітенціарних працівників. За результатами опитування, 78% курсантів не вважають професію працівників установ виконання покарань престижною і, в той же час, вважають її соціально значущою.

У зв'язку з цим набувають актуальності питання щодо удосконалення форм та методів адаптації майбутніх пенітенціаристів, розробки психолого-педагогічних рекомендацій, які відповідали б новим соціально-економічним, духовним та освітнім умовам розвитку суспільства.

Друга група функціонально-критичних умов визначає особливості адаптаційного процесу, які пов'язані зі "входженням" абітурієнтів в соціальну роль курсантів вищого закладу освіти закритого типу. Вони визначаються:

а) закритою соціальною організацією ВЗО, жорсткою реґламентацією життєдіяльності, субординаційною побудовою відносин;

б) високим, у порівнянні зі школою, навчальним навантаженням;

в) психофізіологічними й соціально-психологічними особливостями юнацького віку.

Освоєння ролі курсанта спеціалізованого ВЗО закритого типу пов'язано зі значною нервово-психічною напругою, що може супроводжуватися виникненням негативних психічних станів.

Характер впливу функціонально-критичних умов детермінує активізацію адаптаційного механізму, внутрішню мобілізацію психічних ресурсів адаптанта з метою організації нового рівня його психічної діяльності.

Таким чином, проведене вивчення проблеми дало нам змогу визначити соціально-психологічну адаптацію як багатосторонній динамічний процес внутрішньої і зовнішньої перебудови психічної діяльності курсантів. Цей процес відбувається в ході пристосування до умов навчально-службової діяльності і активного оволодіння ними. Внутрішня перебудова полягає в зміні мотиваційної сфери та свідомості адаптантів, розширенні орієнтаційної основи їх діяльності відповідно до нових життєвих завдань, цілей і перспектив. Зовнішня - у пристосуванні комплексу знань, вмінь, навичок та звичок курсантів до змінених умов, виникненні і розвитку у них нових форм життєдіяльності та поведінки. Визначальною особливістю соціально-психологічної адаптації курсантів у спеціалізованому ВЗО МВС є те, що цей процес за своєю сутністю складає основу базового етапу фахового становлення майбутніх співробітників УВП.

В другому розділі “Експериментальне дослідження процесу соціально-психологічної адаптації курсантів” науково обґрунтовані методики психодіагностичного дослідження СПА курсантів ВЗО МВС пенітенціарного профілю, розглянуто результати проведеного комплексного дослідження змісту, специфіки, динаміки й механізмів перебігу адаптаційного процесу. Встановлено типові індивідуально-психологічні передумови його розвитку за дезадаптивним варіантом, описано модель психолого-педагогічної оптимізації СПА.

Результати комплексного вивчення специфіки соціально-психологічної адаптації курсантів до умов навчального закладу МВС свідчать про наявність певних закономірностей та особливостей перебігу цього процесу. Так, на шкалах профілю особистості у респондентів з низькими адаптивними здібностями спостерігаються піки, що визначають характер дезадаптації (методика ММРІ - висота шкал перебільшує 65-75 Т-балів; методика визначення акцентуйованих рис особистості Леонгарда-Шмішека - висота шкал перебільшує 12 балів; методика Сонді - повні або нульові факторні вибори; методика “Неіснуюча тварина” - яскраво виражені захисні або агресивні тенденції; соціометричні показники відповідають статусу “зневажений”, “аутсайдер”).

Отримані результати дослідження соціально-психологічної адаптації в цілому близькі до психодіагностичної норми. Загальній масі респондентів притаманна збалансованість та рівність характерологічних особливостей. Між тим, у 78% респондентів виявлено підйом показників по шкалах ММРІ: L (фальш), К (корекція), 2 (депресія), 3 (емоційна лабільність), 5 (мужність), а також зниження по шкалі 4 (імпульсивність), що можна пояснити актуальним психічним станом обстежуваних. Зростання показників по шкалах L та К обумовлено обережністю курсантів під час обстеження та прагненням показати себе в привабливому вигляді. Аналогічними причинами може пояснюватися підвищення значень по шкалах 3 та 5. Адаптанти вважають, що в незвичних умовах спеціалізованого ВЗО МВС необхідно демонструвати сміливість, рішучість, незалежність у вчинках, витонченість емоційних та інтелектуальних переживань, відсутність внутрішніх конфліктів. На зростання значень 2-ої шкали впливає стан адаптаційної напруженості курсантів під час обстеження (стурбованість перспективою подальшого навчання у ВЗО на фоні мобілізації всіх ресурсів особистості). Зниження результатів по шкалі 4 свідчить про інертність, соціальну непристосованість та невизначеність інтересів першокурсників ВЗО закритого типу.

Встановлено також факт вираженої лінійної залежності (r=0,71) між 7 та 8 шкалами. Для респондентів, які зорієнтовані на навчально-пошукову діяльність, характерним є одноразове підвищення цих шкал. І навпаки, для курсантів із невисоким рівнем вибагливості та спрямованістю на матеріальний бік майбутньої професії - спільне зниження показників.

Такі характерологічні особливості відтворюють лише загальну тенденцію проявів СПА у обстежених курсантів.

З метою визначення типології адаптивних здібностей курсантів нами вивчались механізми порушення їх соціально-психологічної адаптації. Для цього було проведено дисперсійний та кореляційний аналіз шкал в групах адаптованих (група “А”) та неадаптованих (група “Н”) респондентів. Аналіз отриманих даних свідчить про закономірний характер динаміки показників шкал ММРI в залежності від адаптивних здібностей особистості. При порівнянні полярних груп спостерігається послідовна закономірність зниження або зростання значень шкал. Показники оціночних шкал L і К в разі погіршення адаптивності в середньому зменшуються, що, на наш погляд, ілюструє відкритість, незахищеність та недостатню критичність неадаптованих осіб. Шкала F, що відображає емоційну нестійкість у дезадаптованих курсантів, навпаки, збільшується більш ніж в 2 рази. Окрім шкали 3, на профілі групи “Н” спостерігається підвищення шкал 1, 7 та 8.

Результати проведеного математичного аналізу відображають додаткові особливості групи неадаптованих респондентів: середньоквадратичне відхилення по всіх шкалах профілю особистості збільшується в разі погіршення адаптивності. З одного боку, це свідчить про відмінність розподілу відповідних ознак в різних групах адаптивності, а з іншого - можна констатувати, що варіабельність кожного окремого показника в разі зниження адаптації зростає. В групі неадаптованих виявляються сильніші кореляційні зв'язки, ніж в групі адаптованих. Особливо потрібно відмітити зв'язки:

шкала 6 із шкалами F, 1, 4, 5, 7, 8 та 9;

шкала 0 із шкалами L, F, K, 7 та 8;

шкала 5 із шкалами 1, 4, 7 та 8;

шкала 2 із шкалами 7, 8;

шкала 4 із шкалами 3, 5; а також зв'язки між шкалами: 1- 3, 5-9.

Спостерігається негативний зв'язок шкал К і 6 для групи “Н” (для групи “А” він позитивний).

Вся система кореляційних зв'язків групи респондентів з низьким ступенем адаптації є більш жорстко організованою та детермінованою.

Таким чином, можна зробити висновок, що стан дезадаптації характеризується збільшенням жорсткості кореляційних зв'язків, появою зв'язків із шкалами, які знижують збалансованість властивостей особистості.

Крім того, виявлено, що небажаний розвиток адаптаційного процесу найчастіше спостерігається на фоні загострених (акцентуйованих) рис особистості. В умовах адаптаційної напруженості такі риси зменшують адаптаційні можливості особистості, утворюють підґрунтя для розвитку внутрішніх та міжособистісних конфліктів.

Інтерпретація результатів констатуючого експерименту дозволила встановити залежність ефективності процесу соціально-психологічної адаптації курсантів від успішності їх “входження” у формальну й неформальну структуру підрозділу, вищого закладу освіти МВС.

Існуюча система формальних стосунків, особливо на перших курсах, характеризується жорсткою реґламентацією та субординацією, які обмежують вибір курсантами форм поведінки згідно з їх індивідуальними особливостями. Курсанти розглядаються як об'єкт виховання, як виконавці статутних вимог, волі командирів, викладачів. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що такий підхід неодмінно викликає внутрішній опір особистості курсанта, ускладнює процес його адаптації.

Основний зміст адаптації першокурсників до неформальної організації підрозділу та ВЗО полягає в інтенсивному виявленні та засвоєнні ними ціннісних орієнтацій, групових цілей, норм, рольової ієрархії. Активно відбуваються процеси соціальної перцепції, формування комунікативної мережі, встановлення і розвитку неформальних стосунків.

Експериментальне підтвердження одержала також гіпотеза щодо динамічного характеру адаптаційного процесу, який складається з орієнтаційного, кризового, стабілізаційного етапів. Слід зазначити, що динамічні характеристики соціально-психологічної адаптації в кожній курсантській групі були індивідуальні. Кризовий період різнився за глибиною і термінам перебігу, долався з різним ступенем успішності. На етапі стабілізації практично в кожній обстеженій групі залишалися свої внутрішні проблеми, які продовжували впливати на результати адаптації.

Дослідження показало, що з метою інтенсифікації адаптаційного процесу, профілактики й корекції можливих варіантів його розвитку в небажаних напрямках є ефективним впровадження моделі психолого-педагогічного забезпечення СПА курсантів на етапі їх первинного професійного становлення.

В ході формуючого експерименту апробовано оптимальний зміст спецкурсу “Вступ до спеціальності”, що спрямований на забезпечення адаптації першокурсників до основних форм навчального процесу. Введення до навчального плану експериментальних груп низки професійно орієнтованих предметів (теорія й історія пенітенціарії, пенітенціарна політика і пенітенціарна система України), проведення зустрічей курсантів із практичними працівниками, відвідування пенітенціарних установ дозволили підвищити професійну спрямованість адаптаційних процесів. Це сприяло формуванню у курсантів гуманістичних установок і ціннісних орієнтацій, розвитку у них “інтерсоціальних” якостей, що в першу чергу важливі для професіонала, який працює в системі “людина-людина”.

Зміст формуючого експерименту в сфері міжособистісних стосунків курсантів полягав у дослідженні ефективності застосування соціально-психологічного тренінґу (СПТ) з метою оптимізації адаптаційного процесу, профілактики та корекції його небажаних результатів.

Нами розроблена та апробована 24-годинна програма тренінгових занять для курсантів - першокурсників у режимі тренінгових груп (Т-груп). Дослідження показало, що результат проведення СПТ із курсантами значною мірою залежить від дотримання в Т-групі таких принципів: активності на заняттях; відкритого зворотнього зв'язку; “тут і тепер”; конфіденційності в спілкуванні.

У рамках Т-груп опрацьовувалися завдання тренінгу стилів, способів, форм адекватної поведінки стосовно як неформальної організації курсантської групи, так і формальної організації спеціалізованого ВЗО. Отримані результати свідчать про розвиток в учасників тренінгу навичок реагування на проблемні ситуації, що виникають у процесі служби та навчання в спеціалізованому ВЗО, попередження негативних психічних реакцій, пов'язаних із стресогенними умовами майбутньої професійної діяльності.

З метою вирішення реальних і потенційних проблемних ситуацій навчально-службової діяльності курсантів у ВЗО під час організації та проведення СПТ значна увага приділялася таким тренінговим методам, як групові диспути та рольові ігри.

Показниками ефективності використання СПТ у сфері курсантських взаємовідносин є зростання кількості позитивних соціометричних виборів та індексу групової згуртованості в експериментальних групах у середньому в 1,6 рази.

Після проведення тренінгу більшість курсантів відзначали стабілізацію самопочуття, прояви відкритості та довіри у стосунках з однокурсниками. Зросли також зацікавленість до партнерів у спілкуванні, взаємне уподобання на основі симпатій.

Найбільш суттєві позитивні зміни емоційних відносин першокурсників відбуваються в міжособистісних стосунках. В експериментальній групі показник позитивних взаємовиборів зріс у 1,7 разів, а в контрольній - 1,1 рази.

Такі результати підтверджують ефективність проведеного соціально-психологічного тренінгу, який забезпечив зміни емоційного сприйняття соціогених чинників на особистісному рівні.

Підсумкові виміри рівня початкової адаптованості до навчального процесу свідчать, що після завершення формуючого експерименту 86,7% курсантів експериментальної групи змогли в цілому адаптуватися до навчання, зорієнтуватися у великих обсягах літератури навчального і науково-практичного характеру, сформувати первинні професійні вміння та навички, було відзначено також загальне підвищення рівня мотивації до навчання, зростання інтересу до майбутньої професії.

Таким чином, групи тренінгу дають можливість формувати адаптаційні здібності, профілактувати можливий розвиток адаптаційного процесу шляхом лжеадаптації і дезадаптації.

Результати дослідження свідчать про можливість формування професійної спрямованості адаптації курсантів вже на перших курсах завдяки пенітенціаpній орієнтації навчально-виховного процесу.

Проведені в ході експерименту апробація моделі психолого-педагогічного забезпечення адаптаційних процесів, а також профілактичні та корекційні заходи дозволили підвищити показники задоволеності вибором професії у курсантів експериментальної групи.

ВИСНОВКИ

Адаптація є комплексним явищем, яке вивчається різноманітними галузями наукових знань. Процес адаптації людини до життєдіяльності - складне полікритеріальне явище, спрямоване на забезпечення формування комплексу психічних реакцій, що визначають адекватну поведінку та ефективну взаємодію особи із навколишнім середовищем.

Аналіз особливостей пенітенціарної діяльності свідчить про її психогенний характер (поліфункціональність службових обов'язків, психологічна суперечливість, спілкування в ускладнених обставинах, необхідність підпорядковувати особистісні потреби професійно важливим вимогам та ін.), що вимагає наявності у фахівців розвинутих адаптаційних здібностей.

Визначальною особливістю соціально-психологічної адаптації курсантів у ВЗО МВС пенітенціарного профілю є те, що цей процес за своєю сутністю багато в чому складає основу базового етапу їхнього фахового становлення як співробітників УВП. У цей період розвиваються адаптаційні здібності, закладаються основи ставлення особистості до своїх професійних обов'язків, активно здійснюється становлення життєвої позиції, відбувається “входження” особистості в професію.

Із вступом до спеціалізованого ВЗО МВС курсанти-першокурсники проходять іспит на соціальну зрілість, на готовність і спроможність адаптуватися до нової для них соціальної системи. В ході дослідження було з'ясовано, що характер та зміст процесу СПА курсантів на цьому етапі професійного становлення визначається двома групами функціонально-критичних умов. Перша група відображає загальні соціально-психологічні аспекти, які детермінують підготовку кадрів в сучасних умовах. Друга група визначає особливості адаптаційного процесу, які пов'язані зі "входженням" абітурієнтів в соціальну роль курсантів вищого закладу освіти закритого типу. Вони пов'язані з такими факторами:

а) закрита соціальна організація ВЗО, жорстка реґламентацією життєдіяльності, субординаційною побудовою відносин;

б) високе, у порівнянні зі школою, навчальне навантаження;

в) психофізіологічні і соціально-психологічні особливості юнацького віку.

Дослідження підтвердило залежність адаптаційного процесу від типу мотивації курсантів. Якісний аналіз експериментальних даних переконливо доводить, що вплив індивідуально-психологічних особливостей курсантів на результат адаптаційного процесу до умов ВЗО є не тільки визначальним, але й специфічним чинником, тому що саме він детермінує напрямки розвитку адаптації: шляхом переадаптації, дезадаптації або лжеадаптації. Було встановлено, що порушення адаптації частіше виникає на фоні акцентуйованих рис особистості, що в умовах адаптаційної напруженості може значно знижувати адаптаційні здібності курсанта, бути основою внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів.

Одержала експериментальне підтвердження гіпотеза про динамічний характер адаптаційного процесу, що містить такі етапи: орієнтаційний, кризовий, стабілізаційний. При цьому динамічні характеристики соціально-психологічної адаптації в кожній курсантській групі були індивідуальні. Кризовий період різнився за глибиною і термінам перебігу, долався з різним ступенем успішності. На етапі стабілізації практично в кожній обстеженій групі залишалися свої внутрішні проблеми, що продовжували впливати на результати адаптації.

Аналіз результатів дисертаційної роботи свідчить про доцільність використання комплексної методики дослідження адаптаційних здібностей особистості, складовими якої є: Мінесотський багатофазний особистісний опитувальник ММРI, психодіагностичний опитувальник Леонгарда-Шмішека, соціометрія, опитувальник “Самооцінка адаптації” та проективні методики: “Неіснуюча тварина”, “Портретні вибори Сонді”.

Важливим напрямком роботи з курсантами щодо забезпечення їх адаптації та профілактики дезадаптації є оптимізація навчально-виховного процесу. Ефективність корекційної роботи пов'язана з використанням методів активної групової взаємодії, соціально-психологічного тренінгу (рольових ігор, диспутів, дискусій).

Апробація соціально-психологічного тренінгу (за 24-х годинною програмою) показала залежність ефективності впливу на СПА від дотримання принципів активності на заняттях, відкритого зворотнього зв'язку, “тут і тепер”, конфіденційності в спілкуванні. Отримані результати формуючого експерименту підтверджують ефективність використання запропонованої моделі психолого-педагогічного забезпечення СПА. Адаптувалися до навчання у ВЗО 79% курсантів. Індекс групової згуртованості в експериментальній групі зріс у 1,6 рази у порівнянні з контрольною групою (1,1 рази); покращились показники адаптованості курсантів в інституті: в експериментальній групі - в 1,7 рази, а в контрольній групі - в 1,1 рази; рівень загальної адаптованості курсантів в навчальному підрозділі виріс в експериментальній групі в 1,6 рази, а в контрольній - 1,4 рази.

Проведене дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми. Потребують подальшої розробки таки питання, як: профорієнтація і профдобір молоді до навчання в спеціалізованому ВЗО МВС, напрямки її духовного розвитку, формування потреби постійного самовдосконалення майбутніх спеціалістів УВП.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Іванова О.В. Соціально-психологічна адаптація курсантів у вищому закладі освіти МВС пенітенціарного профілю // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К.: РВВ КІВС, 1998. - № 3. - С. 121-125.

2. Іванова О.В. Проблема соціально-психологічної адаптації курсантів до навчально-службової діяльності // Збірник наукових праць. Випуск 3. - К.: КВГІ, 1998. - С. 39-44.

3. Іванова О.В. Психодіагностичні ознаки соціально-психологічної адаптації курсантів спеціалізованого ВЗО МВС // Збірник наукових праць. Випуск 3 (8). - К.: КВГІ, 1999. - С. 3-7.

4. Иванова Е.В. Теоретический анализ проблемы адаптации курсантов ВУЗа МВД уголовно-исполнительной специализации // Психопедагогика в правоохранительных органах. - 1999.-№1. РФ г.Омск, - С.22-27.

5. Іванова О.В. Модель психолого-педагогічного забезпечення адаптації курсантів // Збірник наукових праць. Випуск 5 (10). - К.: КВГІ, 1999.

- С. 26-31.

6. Іванова О.В. Динаміка процесу адаптації курсантів Вищого закладу освіти МВС України пенітенціарного профілю // Науковій вісник НАВСУ. - 1999. -№ 4. - С.161-167.

7. Іванова О.В. Загальна характеристика функціонально-критичних умов професійного становлення курсантів на етапі адаптації до навчально-службової діяльності у пенітенціарному ВЗО МВС України // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П'ятих Костюківських читань: В 3-х т. - К.: Гнозис, 1998. - Т.1. - С. 500-504.

8. Іванова О.В. Про дослідження соціально-психологічної адаптації курсантів у ВЗО МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К.: РВВ КІВС, 1999. - № 4. - С. 154-158.

9. Иванова Е.В. Социально-психологическая адаптация (СПА) курсантов к ВУЗу МВД пенитенциарного профиля // Матеріали міжнародної науково-практичній конференції 18-20 травня 1999 року. "Актуальні проблеми юридичної психології". - К.: РВВ КІВС, 1999. - С. 54.

Размещено на Allbest.ru