Феномен натовпу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен натовпу

Яцунська О.О.

Актуальність обраної теми обумовлена низкою причин. Перш за все, протягом історичного розвитку людства народ завжди відігравав значну роль у соціальних змінах або в якості рушійної сили, або як керована харизматичним лідером маса. В наш час, наприкінці ХХ--початку ХХІ ст., хвиля демократичних перетворень охопила країни Центральної та Східної Європи, що актуалізувало наукові дискусії з приводу ролі народу та лідерів в історичному процесі. Отже, ми вважаємо, що необхідно зосередити увагу на особливостях світосприйняття такого феномену як натовп, проаналізувавши його ознаки, умови та механізми функціонування. В той же час важливо з'ясувати яким чином народ може трансформуватися в натовп і навпаки.

Особливого значення для нашого дослідження набувають роботи класиків у галузі масової свідомості та масової психології, а саме Г. Лебона, Г. Тарда, З. Фрейда, Хосе Ортега-І-Гасет, С. Московичи, Г. Блумера, А. Маслоу. Серед сучасних авторів проблему мотивів та наслідків поведінки натовпу вивчали з різних боків, А. Назаретян, Д. Ольшанський, С. Рощін, С. Кара-Мурза, К. Гаджиєв.

Що ж таке натовп? Що відбувається з людиною, коли вона там опиняється? Чи можна керувати натовпом?

Отже, спробуємо дати відповіді на ці нелегкі запитання.

Уявлення про натовп, звичайно, народжується з особистого досвіду людей. Практично кожен або бував у ньому, або бачив його поводження збоку. Іноді, піддавшись простій людській цікавості, люди приєднуються до групи, що розглядає й обговорює якусь подію. Зростаючи кількісно, заражаючись загальним настроєм й інтересом, вона поступово перетворюється в неструнке, неорганізоване скупчення людей, позбавлених ясно усвідомлюваної спільності цілей, але взаємно зв'язаних подібністю емоційного стану й загальним об'єктом уваги. Інакше кажучи, у натовп.

9 червня 2002 р., Москва, Росія:

«Погроми почалися відразу після матчу Росія-Японія. Натовп футбольних уболівальників почав бити вікна в будинку Державної Думи. Навколо Манежної площі фанати спалили 7 автомобілів, розграбували мікроавтобус телекомпаніїРТР» [8].

22 листопада 2004 р., Київ, Україна:

«Рекордна кількість людей -- до двохсот тисяч -- зібралася сьогодні на майдані Незалежності. Всі ці люди не погоджуються з офіційними результатами виборів. Зранку перед помаранчевим натовпом виступили лідери коаліції «Сила народу». Віктор Ющенко заявив, що влада забрала в нього перемогу через тотальні фальсифікації, і закликав своїх прибічників підтримати протестну акцію» [11].

березня 2005 р., штат Оахака, Мексика:

«Натовп учинив самосуд над офіцером муніципальної поліції, який застрелив на вулиці таксиста. Поліцейського узяли під варту й відвезли до поліцейської ділянки для з'ясування обставин справи. Через годину перед будинком поліції зібрався натовп, біля ста чоловік увірвалися в будинок. Офіцера витягли з камери та викинули з вікна на площу перед ділянкою. Поліцейський був моментально роздертий натовпом. Труп облили бензином і підпалили. Після цього натовп розійшовся» [1].

9 вересня 2006 р., Будапешт, Угорщина:

«Тисячі демонстрантів зібралися в центрі Будапешта на акцію протесту, що тривала протягом ночі, з вимогами відставки прем'єр-міністра Угорщини Ференца Дюрчаня. Спецпідрозділи поліції застосували водомети і слізний газ для розгону демонстрантів, які жбурляли каміння і пляшки, а також підпалювали авта» [10].

На жаль, повідомлення даного роду, із завидною регулярністю з'являються в ЗМІ.

Феномен натовпу, механізми його утворення, ірраціональне й часто деструктивне поводження в ньому людини завжди цікавили вчених.

Одним з перших, хто звернув свою увагу на це явище, був французький соціолог Густав Лебон. Відповідно до його теорії, люди у натовпі зазнають радикальну трансформацію, гублять самоконтроль й індивідуальність. Вони починають поводитися не характерним для них способом, підпорядковуючи свої особисті інтереси інтересам натовпу, в результаті чого утворюється цілком певна й існуюча лише якийсь час «колективна душа». Вона змушує людей, які стали частиною натовпу, почувати, думати й діяти зовсім інакше, ніж думав би, діяв і почував кожний з них окремо. Піддавшись цьому гіпнотичному почуттю, люди здатні робити будь-які акти насильства, жорстокості, вандалізму, які у звичайних умовах представлялися б їм немислимими [2].

Ключовим механізмом для формування натовпу, на думку фахівців, є «циркулярна реакція» (емоційне кружляння) -- взаємне емоційне зараження, передача емоційного стану на психофізіологічному рівні контакту між організмами [3,25]. Зазвичай, індивідуальні емоції, що, як і фізичні дії, є мірилом енерговитрат організму, через деякий час виснажуються, зменшують амплітуду і починають затухати. В скупченні людей емоції учасників мають іншу динаміку: амплітуда зростає за рахунок підхоплення емоції сусіда, який знову підхоплює цю ж емоцію, і так амплітуда не падає, а навпаки, зростає до дуже великих, незвичайних для індивіда значень. Висока амплітуда, напруга емоцій характерна для афекту. Його помітні ознаки здатні викликати автоматично той же афект у спостерігача. «Цей автоматичний тиск буде тим сильніший, чим у більшої кількості людей одночасно можна спостерігати цей афект. При цьому він підвищує збудження інших індивідів, що вплинули на нього, і так підвищується загальний афективний заряд окремих індивідів шляхом взаємної індукції» [6, 335].

Вважається, що циркулярна реакція веде до ситуативного стирання індивідуальних розходжень між людьми, охоплених ним. На думку З.Фрейда, навряд чи при інших обставинах афекти людини набувають такої величини, як це відбувається в масі, і таким чином учасники зазнають приємних відчуттів, втрачаючи почуття власної індивідуальної уособленості, віддаючись безмежним пристрастям і зливаючись при цьому із масою. «Завдяки цьому взаємному навіюванню окремі члени немовби наелектризовуються, і ті почуття, які відчувають окремі особи, зростають до надзвичайного ступеня напруги, роблячи натовп істотою могутньою, сила якої зростає разом із підйомом почуттів окремих її членів», -- писав в одній зі своїх праць В. Бехтерев [6,410].

Циркулярна реакція здатна захоплювати у свою орбіту велику кількість людей, емоційно стимулюючи на психофізіологічному рівні поширення не тільки страху, але й інших емоцій: радості, нудьги, люті тощо.

Дослідники феномену натовпу відзначають, що емоційне кружляння супроводжує будь-який масовий захід і групову дію: спільний перегляд кінофільму, дружнє застілля, мітинг, партійні збори тощо, тому його не слід розглядати як винятково шкідливий феномен. Соціально небезпечним воно стає лише тоді, коли сприяє поширенню негативних емоцій.

Важливо також помітити, що, на відміну від комунікації, у процесі якої індивідуальність кожного партнера зберігається (саме включення у різні канали соціального спілкування у вирішальній мірі обумовлює особистісну унікальність), циркулярна реакція ситуативно стирає індивідуальні розходження, знижує вплив на поводження особистісного досвіду, особистісної й рольової ідентифікації, здорового глузду. У результаті індивід почуває та реагує, «як усі». Відбувається еволюційна регресія, інакше кажучи, актуалізуються нижчі, більш примітивні шари психіки, і група деградує в натовп.

Як і будь-яке інше соціальне явище, натовп можна класифікувати по різних підставах. Так, якщо за основу взяти таку ознаку, як керованість, то можна виділити наступні види:

стихійний натовп -- формується й проявляється без якого-небудь організуючого початку з боку конкретної фізичної особи;

ведений натовп -- виникає із самого початку або згодом під впливом конкретної фізичної особи, що є в даному випадку її лідером.

Класифікувати можна також, якщо у разі імпліцитного покажчика взяти характер поводження людей у натовпі. Отже, можна виділити такі її типи й підтипи:

випадковий або окказиональний (англ. Occasion -- випадок) натовп -- утворюється на основі зацікавленості до зненацька виниклої події (дорожня аварія, пожежа, бійка тощо);

конвенціональний (англ. Convention -- умовність) натовп -- збирається завдяки інтересу до якого-небудь заздалегідь оголошеного масового видовища або з іншого соціально значимого приводу. Такий тип натовпу керується деякими правилами у своєму поводженні;

експресивний (англ. Expression -- виразність) натовп -- сукупність індивідів, що спільно виражають свій емоційний стан (радість, ентузіазм, збурювання, протест тощо);

екстатичний (англ. Ecstasy -- екстаз, несамовитий захват) натовп -- виникає, коли люди доводять себе до нестями в ритуальних ритмічних діях (мусульманські свята, сектантські пильнування, латиноамериканські карнавали, дискотеки тощо);

діючий (англ. Active -- діючий) натовп -- формується, як і конвенціональний натовп; здійснює дії щодо конкретного об'єкта. Є найбільш важливою в політичних відносинах і підрозділяється на кілька підвидів:

Агресивний натовп -- велика кількість людей, спонукуваних гнівом і злістю, що прагнуть до знищення, руйнувань, вбивств;

Панічний натовп -- виникає, коли люди починають стихійно рятуватися від реального або уявлюваного джерела небезпеки;

Користолюбивий натовп -- вступає в неупорядкований безпосередній конфлікт за володіння якими-небудь цінностями. Провокується владою, яка ігнорує життєві інтереси громадян або заміряється на них (узяття штурмом місць у транспорті, що відходить, ажіотажне розхапання продуктів у підприємствах торгівлі, розгром продовольчих складів, осада фінансових, наприклад, банківських установ). Може також проявлятися в місцях великих катастроф зі значними людськими жертвами;

Повстанський або заколотний натовп -- по ряду ознак подібний до агресивного (переважає почуття злості), однак остаточна назва залежить від результату його дій. У випадку успіху він буде не просто «повстанський», а навіть «революційний». При поразці він може втратити статус «заколотного натовпу» і перетворитися просто у «випадкову потолоч».

Звернемо увагу на те, що найбільш важливою властивістю натовпу є його перетворюваність із одного виду в інший. Причому, такі трансформації можуть відбуватися як спонтанно, тобто без свідомого наміру, так і бути навмисне спровокованими. Саме на цьому й будуються по більшій частині прийоми маніпуляції натовпом. Наприклад, процес переростання випадкового натовпу в революційний в Тегерані в момент падіння шахського режиму й приходу до влади режиму аятоли Р. Хомейні (1979 р.) зайняв кілька годин: в одну мить у декількох кінцях міста, раптом трапилися дорожньо-транспортні випадки, які призвели до виникнення перших, начебто б зовсім «випадкових» натовпів. Через якийсь час це були вже революційні натовпи, що рухалися до шахського палацу [4, 254].

Необхідно також помітити, що, незважаючи на те, що натовпи сильно розрізняються за своїм характером та поведінкою, вони мають певні загальні характеристики:

Сугестивність. Люди, що перебувають у натовпі, як правило, більше навіювані, ніж ті, що знаходяться поза ним. Тобто, вони з більшою ймовірністю приймають думки, почуття й дії більшості.

Анонімність. Індивід почуває себе в натовпі незначним і невпізнаним. Тому натовп часто діє як ціле, і його індивідуальні члени не виділяються й не сприймають себе окремими індивідами.

Спонтанність. Люди, що становлять натовп, мають тенденцію до більш спонтанної манери поводження, ніж у звичайних умовах. Як правило, вони не замислюються над своїми діями і їхня поведінка в натовпі залежить винятково від емоцій.

Невразливість. Оскільки люди, що становлять натовп, анонімні, вони починають почувати себе поза соціальним контролем, розуміючи, що до них важко «добратися». Наприклад, при здійсненні актів вандалізму шаліючими футбольними вболівальниками (биття скла, псування крісел у вагонах метро й інші подібні дії) кожний з учасників знімає із себе за це відповідальність, діючи з усіма разом як одне ціле.

Як показали спостереження та знімки, що були зроблені з вертольотів, усі натовпи мають форму й структуру. Причому, на початку їхнього утворення й у стані відносного спокою вони, якщо цьому не заважає рельєф місцевості, будинку тощо, мають тенденцію здобувати кільцеподібну форму. При цьому характерним є рух одних людей від центра натовпу до його периферії, а інших, навпаки, -- від периферії до центру. Цей процес, що одержав в англійській мові назву «mixing» (перемішані рухи), має двояке значення: з одного боку, вони розглядаються як засоби поширення інформації в натовпі. З іншого боку, це дозволяє розділити людей по ступені їхньої активності. Як правило, найбільш активні люди, які готові взяти участь у діях натовпу, прагнуть до його центру; навпаки, більш пасивні тяжіють до його периферії.

Говорячи про межі натовпу, варто помітити, що для людей, що прагнуть проникнути в нього збоку, а також вийти з натовпу, розрізняють відкриті й закриті межі. Вони можуть також бути чітко вираженими або аморфними. У зв'язку із цим виділяється феномен поляризації, суть якого полягає в зіставленні щільності скупчення людей у центрі натовпу щодо розрідженої їхньої концентрації довкола нього. Ступінь поляризації визначає концентрацію уваги натовпу до тих питань, із приводу яких він виник.

Згідно з даними експериментів і спостережень, межі натовпу, звичайно, носять дуже рухомий характер, у результаті чого постійно змінюється місцезнаходження людей. Причому, найчастіше всупереч їхньої волі й бажання. Так, роззява може зненацька виявитися у центрі натовпу в результаті приєднання до нього нової групи людей. Цей момент має важливе значення при оцінці складу натовпу та ступені активності його різних ділянок.

Незважаючи на згадану раніше безликість, натовп має свою внутрішню структуру, у якій можна виділити такі чітко сформовані фігури: агресорів, ведучих та ведених [7].

Агресори -- ті, хто натовп створюють і провокують. Вони можуть не виділятися на загальному тлі, але в потрібний і ключовий момент зіграти свою важливу роль. У сумно відомому випадку загибелі людей у тиску підземного переходу станції метро «Неміга» у Мінську (тоді сотні людей, що були на вуличному концерті, одночасно кинулися у вузький підземний тунель, ховаючись від зливи, що раптово почалася) агресором був той, хто крикнув: «Біжимо в перехід!». И цей заклик почули всі.

Ведучі -- люди, які у потрібний момент підхоплюють посилання агресора й спрямовують натовп на його реалізацію.

Ведені -- люди натовпу.

На думку психологів, кожний з нас має потребу в особистому просторі та учиняє опір всякому несанкціонованому вторгненню в нього. Тому, люди, навіть перебуваючи в натовпі, вимагають собі певного місця й готові енергійно захищати «свою зону». Ця обставина допомогла американському дослідникові Г. Джекобсу розробити метод для оцінки розмірів натовпу [9,13]. Проаналізувавши за допомогою аерофотографій різні скупчення людей, він прийшов до висновку, що в щільному натовпі кожній людині потрібно від 2 до 2,5, а в розрідженому -- до 3,5 квадратних метрів. Крім того, Джекобс помітив тенденцію до перебільшення чисельності натовпу збоку його учасників та її зменшення владою. Виходячи із цього, він запропонував формулу для швидкого й оперативного визначення чисельності натовпу:

N = (a+b) х K,

де N -- чисельність натовпу;

а -- довжина площі, займаної натовпом;

b -- ширина площі, займаної натовпом;

К -- коефіцієнт щільності натовпу (для найбільш щільного натовпу він становить 10, а для менших -- 7).

Варто помітити, що формула Джекобса є зручним інструментом для відносно простих випадків, тому що на чисельність також можуть впливати форма натовпу, просторові умови його розподілу, а також здатність натовпу міняти свій склад і постійно рухатися.

Вивчення поведінки натовпу дало можливість фахівцям -- психологам, політологам, соціологам тощо -- виділити наступні ефективні методи його контролю й керування.

Переорієнтування уваги індивідів на інший об'єкт.

Практика показує: як тільки увага людей виявляється розділеною між декількома об'єктами, вони розпадаються на окремі мікрогрупи, а натовп, що був об'єднаним «образом ворога» або готовністю до спільних дій, відразу зникає. Для цього досить на периферії організувати ту або іншу азартну гру (типу «наперсток»), включити радіоприймач із яким-небудь спортивним (найкраще, футбольним) репортажем, улаштувати виступ популярних артистів тощо.

Перемикання уваги натовпу на нейтральний об'єкт.

У цьому випадку або жертвою насильства стає не той, на кого була спочатку спрямована лють, або натовп з агресивного перетворюється на користолюбний, що з погляду соціальних наслідків є «меншим злом».

Даний прийом був використаний у серпні 1991 році, коли в Москві на площі Дзержинського зосередилися тисячі людей, серед яких підсилювалися заклики до штурму похмурого й ненависного будинку КДБ. Якби такі заклики втілилися в дію, випливало очікувати дуже важких наслідків і людських жертв. У вирішальний момент певним суб'єктам у натовпі вдалося переорієнтувати увагу людей з охоронюваного будинку на пам'ятник Дзержинському. При цьому були використані не тільки ворожість людей до персонажу, але також давня чутка про те, що пам'ятник відлитий із чистого золота, пофарбованого вгорі густою чорною фарбою. Натовп, передчуваючи грандіозну подію, відразу ж забув про штурм і зайнявся пам'ятником [3,49-51].

Впровадження до центру натовпу «агентів».

Як правило, цей метод застосовують для розсіювання агресивного (або готового до нього перетворитися) натовпу. Для цього в його центр впроваджують «агентів», які, імітуючи переляк, починають кричати: «Міліція!», «У них зброя!», «Гази!» Ці дії також можуть бути доповнені імітованими, наприклад, через динаміки звуками пострілів. Створивши, таким чином, у натовпі паніку, його легко повести за собою, убік від колишньої мети.

Створення альтернативних центрів натовпу.

Цей метод дозволяє послабити старий центр натовпу, звести нанівець вплив його лідера.

Деанонімізація.

Даний прийом впливу, спрямований на те, щоб позбавити індивідів, що становлять натовп, анонімності й тим самим сприяти їхньому протверезінню. Для цього можна оголосити по гучномовцю про те, що схованими камерами здійснюється відеозйомка учасників натовпу, або звернутися до них з назвою конкретних прізвищ, імен, по батькові, найпоширеніших у даній місцевості.

Апелювання до базових потреб людини.

Американський психолог А. Маслоу затверджував: людина влаштована так, що її потреби можна розташувати у вигляді піраміди, які вона задовольняє строго по ієрархії. Базовими потребами, тобто тими, які задовольняються в першу чергу, є голод, спрага й секс. Яке відношення це має до керування натовпом? Найпряміше, оскільки означає, що якщо організувати десь поблизу безкоштовне частування або розпродаж, то дуже багато хто вийде із натовпу й піде туди. У деяких південних країнах для відволікання уваги натовпу правоохоронні органи активно використовують «випадкову» появу напівголих сексапильних жінок, виступи співачок, стриптиз. Словом усе, що стимулює в людині сексуальний інстинкт.

Використання ритму.

На натовп можна також впливати за допомогою ритму. Вважається, що після того, як він на нього «піймався», його можна втримувати в такому стані як завгодно довго: поки музика триває, люди, що потрапили під її вплив, не здатні за власною волею позбутися мари.

За деякими даними посольства й інші установи США за кордоном забезпечені відповідною звуковідтворюючою технікою і відповідними записами на випадок стихійних масових антиамериканських виступів, які можуть приймати агресивний характер. Музику в тих же цілях використовують власники великих дорогих магазинів. А в ПАР був навіть розроблений спеціальний «музичний танк» -- бойова машина, озброєння якої складається з резервуарів з холодною водою, брандсбойтів, а також записів популярної ритмічної музики й, відповідно, потужних звукопідсилювачів для боротьби проти масових маніфестацій й іншого вуличного безладдя [5, 140-142].

Збір інформації про можливості формування натовпу.

Наявність своєчасної інформації про можливості формування натовпу дозволить спланувати й здійснити конкретні контрдії.

Офіцери спецслужб різних країн мають одне загальне негласне правило: «не лізь у натовп безкоштовно». Тобто, не за службовим завданням. Вони, на відміну від звичайних людей, добре знають, що будь-який мітинг у будь-який момент може перетворитися в епіцентр катастрофи. Зараз є посібники з безпеки, що пропонують рекомендації, як поводитися в натовпі. Але всі вони сходяться в одному: найкраще -- це уникати натовпу. А якщо випадково в нього потрапили -- негайно відтіля вибиратися.

Підводячи підсумки, зазначимо: психологія натовпу -- складний соціально-психологічний феномен, попри всі зусилля дослідників, ще не розкритий до кінця. Загального визнання набули лише емпіричні характеристики натовпу. У натовпі потерпають особистісна ідентифікація, спостерігається еволюційна регресія. Людина натовпу набуває особливих якостей, контроль та управління нею, як і масою взагалі, вимагає спеціальних знань, навичок та відповідного застосування. Визначально знаковою фігурою стає постать лідера, що втілюватиме виняткову чуттєвість та вправність щодо застосування технологій і технік для спрямування волі, сили, енергії натовпу.

Зрозуміло, що окреслені в праці підходи до управління натовпом залишають загальний перелік відкритим і потребують подальшого дослідження.

Література

лідер натовп скупчення емоційний

1. В Мексике разъяренная, толпа сожгла полицейского // НТВ. new.ntv.ru. 2005. -- 12 марта: http://news.ntv.ru/61728/

2. Лебон Г. Психология народов и масс. -- СПб., 1995.

3. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. -- СПб., 2004.

4. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. -- Екатеринбург, 2001.

5. Основы, социальной психологии, и пропаганды. -- М., 1982.

6. Психология толпы: социальные и. политические механизмы, воздействия на массы. -- М., 2003.

7. Психология управления, толпой: http://www.belkmk.narod.ru/ems/ govern crowd.htm.

8. Разъяренные болельщики, разгромили, центр Москвы. // Newsru.com. Новости России. -- 2002. -- 9 июня: http://www.newsru.com/russia/ 09Jun2002/pogrom.html.

9. Рощин С.К. Психология толпы: анализ прошлых исследований и проблемы сегодняшнего дня // Психологический журнал. -- 1990. -- Т.11. -- № 5.

10. У Будапешті захоплено і пограбовано державне ТБ // BBC Ukrainian.com. -- 2006. -- 19 вересня: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/ story/2006/09/060919 hungary riots fp.shtml.

11. Яневський Д. Хроніка «помаранчевої» революції. -- Х., 2005.

Размещено на Allbest.ru