Категорія норми у дослідженні та регулюванні функціональних станів людини

Висловлюється думка, що при аналізі даних необхідно звертати увагу не стільки на всю сукупність параметрів, що вивчаються, скільки на діапазони крайніх значень величин, що досліджуються, оскільки розгляд параметрів всієї загальної вибірки не дозволяє виявити ті або інші тенденції в змінах різних функціональних показників. Це підтверджується даними регресійного аналізу, який показав, що залежність функціональних показників від антропометричних параметрів простежується не на всій сукупності даних, що вивчаються, а лише в крайніх їх значеннях, які найбільш сильно відхиляються від середніх величин.

З метою аналізу явищ психоемоційної дезадаптації нами проведено порівняльне дослідження особистісних рис у студентів з різним рівнем артеріального тиску. Цей показник було вибрано тому, що він є найбільш доступним для вивчення параметром, який адекватно відображає міру активованості вегетативної нервової системи та суттєво залежить від стану психоемоційної сфери індивіда. За рівнем АТс студенти були згруповані в п'ять підгруп. При обробці результатів визначалися середні значення за кожною з основних шкал ММРI в підгрупі, а також кореляційні взаємозв'язки показників основних шкал ММРI і рівнів АТс і АТд у кожній з підгруп.

Можна зазначити, що серед студентів першого курсу, рівень АТс яких перебуває в нижньому крайньому децилі кривої його розподілу в їх загальній групі (I підгрупа), процес адаптивних перебудов до умов вузу супроводжується формуванням захисних механізмів, маркером яких є значне психоемоційне напруження.

Серед студентів, віднесених до середньої частини кривої перцентильного розподілу АТс (II і III підгрупи), значимі кореляційні взаємозв'язки між психодинамічними показниками і рівнем АТс не виявляються.

Збільшення кількості значимих кореляційних зв'язків, що спостерігається між показниками шкал MMPI і рівнем АТс у верхньому децилі його перцентильного розподілу (IV і V підгрупи), свідчить про складно-опосередкований взаємозв'язок цих показників. Збільшення числа негативних кореляцій АТс з показниками шкал MMPI в групах осіб з межовим підвищенням артеріального тиску дозволяє припустити, що підвищення рівня АТ у цих межах, ймовірно, може виступати як чинник компенсації, що дозволяє знизити психоемоційне напруження і поліпшити соціально-психологічні адаптивні можливості суб'єкта.

У підрозділі 5.2 "Алгоритм оцінки функціонального стану студентів під час їх адаптації до умов вузу в аспекті популяційної норми" вказується, що зміни психодинамічних і вегетативних показників, які спостерігаються у студентів перших курсів, відображають особливості їх адаптації до умов вузу і можуть бути описані за допомогою розробленої нами схеми (рис. 1).

Вказується на доцільність на стадії первинної адаптації ідентифікувати тих студентів, у яких спостерігаються явища адаптаційної напруженості, і розглядати. їх як групу осіб з високим ризиком розвитку різноманітних розладів адаптації Наводиться розроблений і апробований у власних дослідженнях алгоритм Ідентифікації студентів групи підвищеного ризику, що дозволяє виявляти межові з нормою зміни психофізіологічних показників як на популяційному (груповому), так і на індивідному рівні.

Суть алгоритму полягає в побудові для кожного з вимірюваних параметрів кумулятивної кривої з подальшим визначенням референтних інтервалів у межах Р15 - Р85. Наступним етапом визначається місце кожного параметра конкретного студента на відповідній перцентильній кривій. Перцентильні значення окремого індивіда можуть бути вищими або нижчими від середніх значень для групи, позначених на шкалі перцентилів - 50% (В. Власов). Точки, що відображають місце параметра на кумулятивній кривій, об'єднуються лінією, внаслідок чого виходить ламана крива - так званий "індивідуальний психофізіологічний профіль".

Він має індивідуальну форму, властиву даній людині. За профілем легко виявити шляхом простого візуального аналізу ступінь гармонійності профілю, співдружні відхилення окремих параметрів, навіть якщо вони не виходять за межі референтного інтервалу, і візуально оцінити внесок кожної підсистеми в загальну адаптивну реакцію людини.

Як приклад розглядається методика побудови "індивідуального профілю", отриманого за результатами тестування конкретного студента на першому, а потім другому році навчання його у вузі. По осі абсцис відкладалися показники, що вимірюються, а по осі ординат - перцентильні значення цих показників у конкретного суб'єкта (рис. 2).

Отриманий, завдяки цій методиці, "індивідуальний профіль" показав, що загальна пристосовна системна реакція до умов життєдіяльності у даного студента забезпечується різною часткою участі антропометричних, фізіологічних і психологічних підсистем, що передбачає відмінності в проведенні профілактичних і корекційних заходів. Реалізація цього алгоритму у вузі дозволяє створити базу даних вимірюваних параметрів, провести порівняльний аналіз "індивідуальних профілів" (в динаміці всіх п'яти років навчання у вузі) в окремо взятого студента, виявити особливості функціонального стану у студентів різних років навчання, різних спеціалізацій і факультетів з метою визначення найбільш динамічних тенденцій адаптивних змін як в окремо взятого студента, так і по групі, факультету, курсу загалом.

У підрозділі 5.3 "Психофізіологічні детермінанти функціонального стану студентів в умовах інтенсивного психоемоційного навантаження" наводиться характеристика залежності між параметрами функціональних систем організму студентів та їх індивідуально-особистісними властивостями в умовах різних рівнів психоемоційного напруження. Отримані нами дані психологічного тестування дозволили виділити дві групи студентів. Першу групу склали особи, емоційно-особистісний стиль реагування яких на екзаменаційну ситуацію за даними тестів MMPI і Люшера розцінювався як дезадаптивний (підвищення профілю MMPI вище за 65 Т-балів за однією або декількома з основних шкал "2", "4", "6", "7", "9" або відторгнення одного з основних кольорів тесту Люшера далі п'ятого місця у восьмиколірному ряді).

Інші студенти склали другу групу, емоційно-динамічний патерн реагування яких на екзаменаційну ситуацію розцінювався нами як адаптивний. Для зручності викладу першу групу студентів будемо називати дезадаптованою, а другу - нормально адаптованою. З огляду на те, що надійність психологічного тестування становить 75-80% (Собчик Л.М.), нами були використані також і психофізіологічні методики дослідження, такі як: електроенцефалографія, ритмокардіографія, вимірювання артеріального тиску.

Отримані дані були послідовно проаналізовані з точки зору загальногрупової динаміки, потім динаміки в окремих групах і, нарешті, індивідуальної динаміки. Взаємозв'язок різнорівневих показників оцінювався методом кореляційного аналізу.

Результати досліджень показали, що на одне й теж навантаження різні суб'єкти реагують по-різному, і передусім, через свої природні індивідуальні відмінності, які значною мірою можуть зумовлювати успішність або неуспішність діяльності, що виконується людиною. Тому і методики встановлення меж норми тих або інших параметрів і динаміки їх змін при дії навантажень повинні обов'язково враховувати природну індивідуальність людини.

Так, вивчення в наших дослідженнях змін спектра РГ серця в загальній групі студентів під впливом психоемоційного навантаження показує, що вони сильно залежать від індивідуальних особливостей фонового спектра РГ. Кожний випробуваний у всіх експериментальних ситуаціях стійко демонстрував свій тип реакції на психоемоційне навантаження, що було зумовлено його індивідуально-конституційними особливостями. Залежність періодичної структури серцевого ритму від антропометричних параметрів людини підтверджується регресійним аналізом. Так, згідно з отриманими рівняннями регресії, збільшення маси тіла індивіда і зменшення міри витягнутості його в довжину веде до зменшення математичного очікування і дисперсії стаціонарної ритмограми. Це підтверджується побудовою індивідуальних профілів розподілів ритмокардіографічних показників у осіб з брахі-, мезо- і доліхоморфним типом статури. Встановлено, що в стані спокою найбільш значущі відмінності виявляються в розподілі дисперсій повільних (низькочастотних) складових, які відображають модулюючий вплив гормональних систем діенцефального рівня. При цьому у брахіморфних осіб цей показник займає достовірно більш високе положення в центильному ряді і є провідним в індивідуальному ритмокардіографічному профілі цієї групи осіб. Це вказує на існування генетичного механізму, що визначає індивідуальний рівень активації людини, і позначається на особливостях її функціонального стану. Отже ще раз знаходить підтвердження необхідність врахування індивідуально типологічних властивостей людини при визначенні меж норми. У ході дослідження було також встановлено, що в емоційно лабільних осіб з високою особистісною тривожністю (студенти дезадаптованої групи) спостерігається статистично значуще збільшення модуляції РГ в середньочастотному спектрі, що служить маркером станів психоемоційного напруження і може бути використане для об'єктивного контролю психоемоційних станів людини.

Результати ЕЕГ вимірювань також дозволяють говорити про те, що тип міжпівкульової організації мозку і динаміка міжпівкульових взаємовідносин можуть розглядатися як індикатори адаптації студентів до психоемоційних навантажень. Виявилося, що для осіб дезадаптованої (1-ї) групи в умовах психоемоційного навантаження характерним є збільшення на ЕЕГ питомої ваги повільнохвильової активності тета- і дельта- хвиль у порівнянні з вихідними значеннями, що було статистично незначущим у групі нормально адаптованих осіб. Студенти вказаних двох груп розрізнювалися у фоні за коефіцієнтом міжпівкульової асиметрії (КМА), який був достовірно вищим в осіб з нормальною адаптивною реакцією на стресове навантаження. При проведенні фотостимуляції спостерігалася різноспрямована динаміка КМА - він зменшувався у студентів другої групи і збільшувався у дезадаптованих осіб.

Проведений нами кореляційний аналіз виявив зворотну залежність загального індексу потужності альфа-ритму і рівня особистісної тривожності (r= -0,64, р<0,05), а також пряму кореляцію дисперсії середньочастотного спектру ритмограми з ситуативною й особистісною тривожністю (відповідно r=0,75 і r=0,68, р<0,05) лише у студентів 1-ї групи. Що стосується ідентифікації міри емоційного напруження в групі нормально адаптованих студентів, то лінійних кореляцій не отримано. Ймовірно існує нелінійна, складно-опосередкована залежність між особистісними і функціональними показниками, яка припускає наявність різної міри взаємозв'язку між вказаними показниками в залежності від функціонального стану й індивідуально-типологічних властивостей людини. У зв'язку з цим визначення меж норми безвідносно до встановлення того або іншого функціонального стану не можна вважати коректним.

Зроблено висновок про те, що погіршення функціонального стану людини відображається у збільшенні лінійних взаємозв'язків між компонентами системи і зменшенні їх варіативності. Характер взаємодії безлічі елементів системи знаходить своє відображення в частотному діапазоні різних ритмічних процесів, що відбуваються як в самій системі, так і при реорганізації її в метасистему. При цьому централізація рівня управління системою виражається в збільшенні періоду коливань, а інтенсивність модуляцій ритмічних процесів тими або іншими частотами вказує на міру залученості до регуляції ритму відповідного рівня управління. Згідно одержаних нами даних, найбільш показовими в ідентифікації стану психо-емоційного напруження є низько- і середньочастотні складові частотних діапазонів як в спектрі ЕЕГ (тета-ритм), так і в спектрі РГ, а також зростання рівня тривожності, що виявляється за допомогою тестів MMPI і Спілбергера.

З вищенаведеного випливає, що використання тільки результатів психологічного тестування для оцінки міри психоемоційного напруження явно недостатнє. Необхідно розробляти об'єктивні методи діагностики функціонального стану і станів психоемоційного напруження, які можуть бути використані у психологічній та педагогічній практиці. А це, в свою чергу, вимагає розробки ефективних методичних підходів до оцінки результатів, що отримуються, в аспекті індивідуальної норми.

У шостому розділі "Експериментальні основи розробки концепції індивідуальної норми функціональних станів" показано, що закономірності розвитку функціонального стану, властиві конкретному суб'єкту, є одним із чинників, що визначають збереження психічного і фізичного здоров'я людини. Пізнання цих закономірностей тісно пов'язане з проблемою норми, яка трактується не як набір певних критеріїв оцінки, а як процес, пов'язаний із забезпеченням функціонального оптимуму. Вказується, що існуючий недолік методів, які використовуються при оцінці норми стану, полягає передусім у тому, що при реєстрації параметрів не розмежовуються варіація параметру, яка виникає при зміні стану, і його варіація в межах самого стану. При проведенні моніторингових спостережень для визначення меж норми, особливо в умовах значного психоемоційного напруження, доцільно будувати функції розподілу варіацій параметра відповідно кожному зі станів.

У підрозділі 6.1 "Модельні побудови і розробка алгоритму оцінки індивідуальної норми функціонального стану студентів на прикладі ритмокардіографічних досліджень" наведені уявлення про критерії оцінки індивідуальної норми, які базуються на частотних характеристиках серцевого ритму. Розглядається конкретний приклад побудови індивідуальної характеристики динаміки математичного очікування середніх значень частоти серцевого ритму (Mr-r) у студентів при пред'явленні їм різних навантажень інформаційного та психоемоційного характеру (виконання завдань тесту Равена в умовах штучно створеного дефіциту часу і виконання подумки арифметичних дій над двозначними числами). Серед цих студентів були виділені 2 групи: ті, хто успішно виконують завдання (ефективні), і ті, хто мають ускладнення при виконанні завдань (неефективні).

Факторний аналіз матриць кореляцій між частотними складовими спектрів серцевого ритму, отриманими як фонові та під час розв'язання арифметичних задач і при виконанні тесту Равена в умовах дефіциту часу, дозволив виділити три чинники: метаболічний (низькочастотний), васкулярний (середньочастотний) і респіраторний (високочастотний); незалежні вектори утворили осі трьохмірних векторних вегетативних просторів реакцій серцевого ритму у відповідь на навантаження. Виявилося, що найбільш значні відмінності між групами при розв'язанні арифметичних задач полягали в більш вираженому зменшенні дисперсії високочастотних складових серцевого ритму в групі неефективних осіб.

При неефективній переробці інформації, в ході виконання тесту Равена, істотно переважало прискорення серцевого ритму і спостерігалося зменшення дисперсії всіх частотних складових РГ, що свідчило про посилення активації симпатичної нервової системи і переважання оборонних рефлексів. По мірі виконання завдання спостерігалось збільшення часткової участі судинного (середньочастотного) компоненту в загальній дисперсії РГ, що вказувало на зростання психоємоційного напруження у цих осіб.

Ефективна діяльність приводила до зменшення частоти серцевого ритму і збільшення його дисперсії, що свідчило про вагусну активацію і відображало наявність орієнтувальної реакції і реакції уваги.

Зіставлення відносної участі параметрів, що контролюються, у відповідній реакції на стимули в ряді випадків показує на їх нерівнозначну представленність в загальній системній реакції в окремих індивідів, що проявляється або в переважанні дихального компонента, або судинного, або метаболічного і може оцінюватися як індивідуальна форма реакції з підвищеною частковою участю одного з компонентів.

Встановлена закономірність приводить до деяких важливих положень, які можна представити у вигляді наступних аналітичних залежностей. Суть їх полягає в тому, що певному стану системи відповідає суто обмежений діапазон варіацій дольового внеску в цілісну системну реакцію того або іншого параметра. При цьому чим меншою є напруженість стану, тим меншою є дольова участь компонента, що контролюється, в кінцевому результаті. Чим більша напруженість стану системи, тим буде меншим діапазон варіацій приросту параметра. Таким чином, одне із завдань визначення індивідуальної норми полягає в поділі варіації, яку несе в собі параметр при вимірюванні, на його варіацію в межах стану і варіацію за рахунок зміни самого стану з подальшим вивченням функції розподілу варіації приросту параметра і варіації стану.

Спираючись на ці уявлення, робиться висновок, що: а) нормою стану можна вважати такий стан, в якому забезпечуються максимальні умови взаємозамінності параметрів в мультипараметричних відносинах; б) нормою параметра, що контролюється, в даному конкретному стані у конкретного індивідуума буде таке його значення, при якому відзначається найбільший діапазон варіацій приросту параметра, а зону функціонального оптимуму складає відстань в одну сигму від цього значення. Для встановлення цих закономірностей доцільно використовувати навантажувальні стимули.

У сьомому розділі "Сучасні підходи до регуляції функціонального стану людини" показано, що для успішної діяльності в емоційно насичених ситуаціях першорядного значення набуває формування правильної стратегії індивідуальної поведінки людини, виховання у неї навичок довільного контролю, регуляції й управління власним психоемоційним станом, створення індивідуальної антистресової стійкості, особливо в осіб молодого віку.

У зв'язку зі сказаним в роботі наводиться детальний аналіз існуючих підходів до оптимізації психоемоційної та психофізіологічної сфер людини, розкриваються переваги і недоліки техніки холотропного дихання як найбільш концептуально розробленої моделі трансперсональної терапії. Наводяться дані літератури про те, що спектр переживань, які мають місце у процесі холотропного дихання, багато в чому схожий із тими феноменами, що можуть спостерігатися при різних методах сенсорної та моторної депривації, біозворотного зв'язку, електричної стимуляції мозку і т.п. (С. Гроф). У звязку з цим припускається існування деякого загального механізму, що веде до тих чи інших особистісних трансформацій. У той же час відзначається, що незважаючи на досить широкі можливості цієї психокорекційної техніки, вона до сьогоднішнього часу не одержала належного використання, а психологічні механізми, що спричинюють особистісні зміни, вивчені недостатньо.

У підрозділі 7.1 "Прикладні аспекти проблеми регуляції функціонального стану студентів" аналізуються психопрофілактичні і психокорекційні ефекти техніки холотропного дихання. У наших дослідженнях ця методика являла собою проведення циклу семінарів, що складалися з шести 3-годинних занять 3 рази на тиждень. Контроль змін здійснювався за допомогою методик, вказаних в табл.1. Тестування проводилося на початку і в кінці семінару з холотропного дихання.

Відмічені зміни зводилися до наступного: 1) соматичні та фізіологічні прояви, що полягали в змінах тонусу м'язів, ряду вегетативних показників, порушенні сприйняття часу і простору під час сеансу холотропного дихання; 2) зміни спектру частотних складових стаціонарної ритмограми у вигляді збільшення питомого внеску дисперсії середньочастотних компонентів РГ у загальну дисперсію серцевого ритму після сеансу холотропного дихання; 3) зміна електродермальних характеристик БАТ у бік їх гармонізації, що проявлялося в зменшенні середньоквадратичного відхилення кожного значення від середнього в кінці семінару з холотропного дихання в порівнянні з вихідними даними; 4) значне зниження особистісної та ситуативної тривожності, що визначалася за тестом Спілбергера, практично у всіх випробуваних; 5) зміна особистісного профілю (за даними тесту Міні-мульт) у бік оптимальних його значень, що було особливо значущим відносно таких шкал, як F, 1, 2, 3, 4, 7, 9 і незначущим для 6-ї і 8-ї шкал. На основі цього робиться висновок, що відсутність достовірних психодинамічних змін в осіб з провідним піком на 6-й або 8-й шкалах тесту Міні-Мульт, ймовірно, було пов'язано з настороженістю і високим рівнем свідомого контролю у цих студентів по відношенню до того, що відбувається. Вказується на доцільність застосування щодо цих осіб когнітивних психотерапевтичних підходів для отримання максимально можливого ефекту.

У підрозділі 7.2 "Структурно-функціональна схема механізмів оптимізації функціонального стану студентів (на прикладі техніки холотропного дихання)" зроблена спроба проаналізувати ті механізми, завдяки яким здійснюються вищезгадані зміни, що приводять до особистісних трансформацій. Акцент робиться на неспецифічній активації (частим і глибоким диханням) ретикулярної формації та коркових відділів головного мозку, що приводить до формування стану тривоги зі всіма вегетативними її компонентами й емоційними реакціями, що опосередковуються лімбічною системою. Виникнення явищ гіпоксії, на фоні тривоги, приводить до дифузного пониження коркової активності та вибіркового полегшення гальмових зв'язків. У цих умовах будь-який стимул, а в сеансах холотропного дихання таким стимулом може стати музика або тілесноорієнтований зовнішній вплив, приводить до "розгальмування" емоцій та переживань, що раніше подавлялися. Усвідомлення витіснених подій й емоцій, відреагування на ці події у вигляді плачу, сміху, проявів люті, гніву приводять до того, що існуючі раніше тимчасові зв'язки в корі головного мозку руйнуються, збільшується число коркових елементів, що беруть участь в цій реакції, що спричиняє за собою усунення явищ "психологічного захисту". В наших дослідженнях це проявлялося в позитивній особистісній динаміці у всіх осіб, сеанси холотропного дихання яких завершувалися глибокою релаксацією. У цих студентів спостерігалися зміни (за даними самозвітів) в ієрархії потреб, значущості тих або інших подій, оптимізувалася афективна сфера, підвищувалося почуття спільності з іншими людьми.

Вказується, що подальші етапи психокорекційних впливів обов'язково повинні включати прийоми навчання, що дозволяють перетворювати негативні й агресивні реакції особистості на умовні стимули в позитивне і корисне до них ставлення. Таким чином, результати проведених досліджень підтверджують головні гіпотези і дозволяють зробити такі

Висновки

I. Загальнотеоретичний та методологічний рівень розгляду категорії норми у дослідженні та регулюванні функціонального стану людини дозволив сформулювати ряд положень, що сприяють більш повному розумінню цієї проблеми у сфері психофізіологічних досліджень.

1. Норма - це об'єктивно існуючий феномен, необхідною основою становлення і розвитку якого є діалектична єдність детермінованих і ентропійних процесів. У своїй головній сутності норма повинна розглядатися як процес, і може бути відображена тільки в формі закономірностей флюктуації параметрів, що контролюються.

2. Реалізація норми визначається умовами середовища, властивостями та фазою розвитку системи. Конкретні прояви норми завжди носять імовірнісний (статистичний) характер, визначаються мірою відповідності об'єкта середовищу і виражаються діапазоном функціонального оптимуму.

3. У своєму кількісному вияві нормою такої складної біопсихосоціальної системи, як людина, можна вважати такий стан, в якому забезпечуються максимальні умови взаємозамінності параметрів у мультипараметричних системних відносинах і спостерігається найбільша дисперсія у варіації приростів параметра, що контролюється.

4. Як психологічна категорія норма, в аспекті якісного аналізу, визначається здатністю людини до варіацій у відносинах з іншими людьми, встановлення своєрідного "функціонального оптимуму" з метою підтримки динамічної рівноваги в міжособистісних і внутрішньоособистісних відносинах (так само як і з навколишнім природним середовищем) за допомогою різних способів саморегуляції для досягнення значимих цілей соціально прийнятним шляхом.

II. Проекція загальнотеоретичних і методологічних положень та висновків, зроблених у процесі дослідження, на таку конкретну групу осіб як студентство, з урахуванням особливостей функціональних станів, що розвиваються у студентів у процесі адаптації до умов навчання у вузі, дозволила одержати ряд результатів, що повніше розкривають специфіку психологічних норм.

1. Норми в психофізіології осіб студентського віку являють собою специфічний спосіб закріплення психофізіологічних, особистісно-індивідних і міжособистісних відносин, що невпинно міняються в ході суспільно-економічних перетворень, з метою впорядкування ентропійних процесів, які визначаються індивідуально-типологічними властивостями студентів у залежних від педагогічного процессу умовах.

2. Систематичний вплив на cтудентів різнобічних стресових чинників призводить до виникнення у них певної адаптаційної реакції, яка характеризується перерозподілом активності психофізіологічних параметрів у мультипараметричних взаємовідносинах із зміною їх питомого внеску у загальну системну реакцію. При цьому у різних осіб один і той же вид діяльності в схожих умовах може бути забезпечений психофізіологічними системами сформованими на різній структурно-функціональній основі, що визначається сукупністю конституційних, функціональних та особистісно-індивідних детермінант.

3. Нормативні значення (норму) тих або інших показників доцільно представляти не у вигляді абсолютних цифрових значень, а у вигляді перцентильних відрізних точок. При цьому в загальному розподілі параметра необхідно виділяти тих осіб показники яких віднесені до крайніх областей перцентильного розподілу. Це пов'язано з тим, що студенти, психофізіологічні параметри яких належать до серединної ділянки кореляційного поля, мають інші системні взаємовідносини в порівнянні з тими особами, параметри яких належать до периферії кореляційного поля.

4. Встановлено, що чим далі індивід відстоїть від середньопопуляційних значень за своїми індивідуально-типологічними характеристиками, тим менш пластична система структурно-функціональних відношень у нього формується, що призводить до звуження діапазону адаптивних реакцій.

5. Частотні характеристики спектрів електроенцефало- і ритмокардіограм виступають як індикатори напруження процесів адаптації та можуть бути використані для об'єктивного контролю функціональних станів людини. При цьому посилення модуляції серцевого ритму в середньочастотному спектрі ритмокардіограми може служити маркером станів психоемоційного напруження.

6. Встановлено, що психокорекційна техніка холотропного дихання містить в своїй основі механізми, які приводять до оптимізації (через фазу дестабілізації) психодинамічного паттерна та поточного функціонального стану студентів. У зв'язку з цим ця методика може бути використана як метод підвищення адаптивних якостей та функціональних можливостей людини.

7. Розроблені в даному дослідженні теоретичні й методичні основи оцінювання функціонального стану студентів в аспекті популяційної та індивідної норми дозволяють поглибити розуміння однієї з центральних для психологічної науки проблеми норми і намітити практичні шляхи оптимізації неоптимальних станів, що є вкрай важливим для підвищення ефективності педагогічного процесу та психологічного його супроводу у вищій школі.

Перспективи дослідження. Межі нашої роботи не дозволили розв'язати ще ряд проблем, які могли б поглибити вивчення категорії норми в психофізіологічних дослідженнях. Потребують подальшого вивчення і вдосконалення способи оцінювання функціональних станів людини, критерії та показники, що характеризують норму таких станів в осіб різних вікових категорій та професійної діяльності. Необхідним також є збагачення арсеналу способів оптимізації функціонального стану людини та регулювання відхилень від норми. Необхідним є подальше опрацювання результатів дисертаційного дослідження з метою створення комп'ютерних діагностичних систем.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Монографія: Балабанова Л. М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методологический аспект). - Харків: Консум, 1999. - 240 с.

2. Статті у наукових фахових журналах, збірниках та окремих наукових виданнях:

2.1. Балабанова Л. М. Психологічні аспекти індивідуальних стратегій адап-тації студентів до умов навчання у вузі // Наука і освіта. - 1997. -№ 1. - С. 29 -31.

2.2. Балабанова Л. М. Основные детерминанты психокоррекционного процесса в терапии зависимости. //Збірник наук. статей “ Сучасні підходи та моделі розв'язання проблеми попередження правопорушень, наркоманії серед учнівської і студентської молоді”. - Київ, 1997. - С. 171 - 175.

2.3. Балабанова Л. М. Поняття індивідуальної норми як характеристики стану здоровья // Наука і освіта. - 1998. - № 1. -- С. 89 -93.

2.4. Балабанова Л. М., Макаренко П.В. Некоторые аспекты оптимизации психоэмоционального состояния курсантов. // Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 2. - С. 85-89.

2.5. Балабанова Л. М. Проблема нормы в психологических и социальных исследованиях. //Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 3. - С. 103 - 109.

2.6. Балабанова Л. М. Системные принципы детерминации психо-физиологических взаимоотношений у студентов первых лет обучения в вузе. // Вісник ХДУ, сер. Психологія. - 1999. - №. 432. - С. 18 - 24.

2.7. Балабанова Л. М. Деякі шляхи оптимізації психоемоційного стану учнівської та студентської молоді. // Професійна освіта: теорія і практика. - 1999. - №. 8. -- С. 93 - 97.

2.8. Балабанова Л. М. Стадії психологічної адаптації курсантів до умов навчання і алгоритм їх оцінки з позицій індивідуальної норми. // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - Вип. 5. - С. 242 - 247.

2.9. Балабанова Л. М. На пути к пониманию категории нормы в психологии // Наука і освіта. - 1999 - №. 1 - 2. - С. 32 - 36.

2.10. Балабанова Л. М. Системні уявлення про індивідуальність людини // Психологія. Зб. Наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. - 1999. - Вип. 2. -- С. 15 - 23.

2.11. Балабанова Л. М., Дусенко Д.И. Особенности реакций сердечного ритма студентов на психоэмоциональную и информационную нагрузки. // Наука і освіта. - 1999. - № 3-4. - С. 52 -54.

2.12. Балабанова Л. М. Методика холотропного дихання як засіб форму-вання емоційної толерантності студентів. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - .№. 3 - С. 184-189.

2.13. Балабанова Л. М. Психоемоційний стрес в учбовій діяльності студентів // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1999. - №2. - С. 226-231.

2.14. Балабанова Л. М. Аддиктивное поведение и особенности его проявления у лиц подросткового возраста. // Професійна освіта: теорія і практика. - 1999. - № 9. -- С. 90 - 95.

2.15. Балабанова Л. М. Психолого-педагогічні проблеми студенського віку // Психологія. Збірник.наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - 1999. - Вип. 2. - С. 169 - 174.

2.16. Балабанова Л. М. О системной природе психологических норм // Вісник Харківського університету - Сер.Психологія, 1999. - № 460. - С. 9 - 12.

2.17. Балабанова Л. М. Некоторые механизмы психокоррекционных воздей-ствий: модельные построения // Наука і освіта. - 1999. - № 5-6. - С. 48 -51.

2.18. Балабанова Л. М. К вопросу исследования психических состояний человека // Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 6.- С. 185 - 191

2.19. Балабанова Л.М., Серветський І.В. Щодо проблем психології екстремальності // Вісник Запоріжського юридичного інституту. - 1999.

2.20. Балабанова Л.М. Актуализация процессов психосоматического совершенствования студентов в условиях высшей школы //Вісник Харківського університету . Сер. Психологія - 2000. - № 472. - С. 14 - 19.

2.21. Балабанова Л.М. Нерівновісні функціональні стани у навчальній діяльності студентів і методи їх виявлення //Наукові записки Харківського військового університету. - 2000. - Вип. 6. -. - С. 151-157.

2.22. Балабанова Л.М. Перцентильні стандарти та їх використання в оцінці направленості адаптаційного реагування людини // Вісник Харківського університету. - Серія Психологія. - 2000. - № 483. - С. 7-10.

2.23. Балабанова Л.М. Аналіз онтологічних основ психологічних норм (на прикладі мовних побудов) // Зб. наук. праць “Мови й культура народів Приазов'я”. - Бердянський держ. педагог. інститут ім. П.Д. Осипенко. - 2000. - Ч. 2.. - С. 125 - 133.

2.24. Балабанова Л. М. Ритмокардіографічні побудови як метод об' єктивної діагностики психічних станів людини //Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2000. - № 1. -- С. 220 - 227.

3. Методичні рекомендації:

3.1. Балабанова Л.М., Боб Д.О., Дусенко Д.І., Шаронов В.Б. Автома-тизированный метод контроля за физической подготовленностью и функцио-нальным состоянием организма студентов // Методичні вказівки. - Харків, ХАІ. - 1985. - 21 с.

3.2. Ленчин В.Н, Крамаренко А.В., Борисов В.В.,. Дусенко Д.И, Балабанова Л.М. Способ определения внутрижелудочкового давления // Авторское свидетельство СССР №1526649 от 1989 г.

Окремі положення дисертації викладено в 4 опублікованих тезах доповідей на наукових конференціях.

Размещено на Allbest.ru