Динаміка первинної психологічної адаптації до умов навчання та служби в навчальних закладах МВС України

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

У вступі обгрунтована актуальність теми дослідження; визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; сформульована гіпотеза; розкрита наукова новизна і практичне значення результатів дослідження; наведені дані про особистий внесок автора в розробку наукових результатів і апробацію роботи.

Перший розділ “Теоретичні проблеми загального адаптаційного процесу” присвячений аналізу теоретико-методологічних підходів до проблеми дослідження.

У загальному розумінні адаптація постає процесом, який реалізується завдяки енергетичній, психологічній та інтелектуальній мобілізації людини відповідно до вимог зовнішнього середовища. У залежності від того, в яких умовах і на якому рівні здійснюється взаємодія людини із середовищем, можуть виявлятися різноманітні види адаптації: біологічна, фізіологічна, психологічна і соціальна.

На біологічному і фізіологічному рівнях адаптація людини розглядається з точки зору таких основних підходів:

вчення про гомеостаз і компенсаторно-пристосувальні реакції організму на зміни зовнішнього середовища (К. Бернар, В. Кеннон, Ф.З. Меєрсон, І.В. Давидовський, Ф.Б. Березін);

теорії функціональної системи людського організму (В. Гарвей, І.П. Павлов, П.К. Анохін) і домінанти (О.О. Ухтомський);

концепції взаємозв'язку, взаємозалежності і співвідношення структури і функцій організму людини на різноманітних його рівнях (В.В. Купріянов, П.Г. Снякін, Р.С. Карпинська, Ф.З. Меєрсон, Л.І. Аруїн, О.М. Бабаєв);

дослідження матеріальних основ біологічних і фізіологічних адаптаційних реакцій організму (Д.С. Саркісов, Б.В. Втюрін, Г.М. Крижановський, Д. Баркрофт, Л.О. Тіунов);

концепцій етапності адаптаційних реакцій на біологічному (В.С. Ільїн, Д.С. Саркісов, Б.В. Втюрін) і фізіологічному (Ф.З. Меєрсон, М.М. Пшеннікова) рівнях.

Аналіз даних підходів дозволяє зробити висновок про те, що в процесі адаптації структурні і функціональні зміни в організмі людини мають єдину матеріальну основу біологічних і фізіологічних реакцій, об'єднаних спільним характером їхньої компенсаторно-пристосувальної сутності і гомеостатичної спрямованості. Це свідчить про існування загального адаптаційного процесу, який забезпечує гомеостаз на різноманітних структурних рівнях організму людини як біологічної системи.

На психологічному і соціальному рівнях підходи до даної проблеми грунтуються на існуванні таких теорій особистості:

індивідуально-психологічних (З. Фрейд, А. Адлер, Е. Шпранглер, А. Маслоу, Б.Г. Ананьєв);

соціально-психологічних (Г. Тард, Л. Виготський, Е. Фромм, Д. Мід, Б. Скіннер, Р. Лінтон);

об'єднуючих ідеї суб'єктного і рольового в індивіді (У. Джеймс, Е. Берн, О.М. Лєонтьєв, О.В. Петровський, В.О. Ядов).

Теоретичний аналіз проблеми психологічної і соціально-психологічної адаптації людини дозволив визначити психологічну адаптацію як процес встановлення оптимальної відповідності особистості й навколишнього середовища в ході здійснення властивої людині діяльності. Цей процес дозволяє індивідууму задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов'язані з ними значимі цілі (при збереженні психічного і фізичного здоров'я), забезпечуючи водночас відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимогам середовища. При цьому виділяється етапність адаптаційного процесу: термінова, але недосконала психологічна адаптація, реалізована на основі сформованих раніше психологічних і психофізіологічних механізмів, замінюється досконалою і довгостроковою психологічною адаптацією.

Аналіз досліджень Б.Г. Ананьєва, Д.О. Андрєєвої, С.О. Гапонової та ін., присвячених адаптації студентів до умов ВУЗів, дозволив виділити специфічні особливості протікання даного процесу в навчальних закладах МВС України, в основі яких лежать властиві лише органам внутрішніх справ умови життєдіяльності:

особливі ритм і регламентація життя і побуту;

обмеження в засобах реалізації актуальних потреб;

особливі принципи організації міжособових і внутрішньогрупових взаємовідносин;

відрив від звичного мікросоціального оточення й ін.

Виділені нами специфічні умови життєдіяльності навчальних закладів МВС України визначають своєрідність дії механізмів первинної психологічної адаптації курсантів.

Поняття механізмів психологічної адаптації як певних тривких поведінкових психологічних паттернів, що утворилися в індивідуума для досягнення врівноваженості системи “людина - середовище”, об'єднує інтрапсихічні й аллопсихічні адаптаційні механізми, що мають як конструктивні, так і неконструктивні варіанти вирішення проблеми психологічної нестабільності.

До інтрапсихічних адаптаційних механізмів дослідники (З. Фрейд, А. Фрейд, І.С. Кон, Ц.П. Короленко, П.Б. Ганнушкін, Ф.Б. Березін) відносять: витіснення, заперечування, фіксацію, знецінювання вихідних потреб, концептуалізацію, соматизацію тривоги, вторинний контроль емоцій та ін.

До аллопсихічних адаптаційних механізмів відносять: оволодіння новим набором соціальних ролей, зміну установок і динамічних стереотипів, зміну ієрархії провідних і вторинних мотивів, зміну емоційних відношень, формування нової картини світу й ін. (R.R. McGral, S. Goodstein, Ф.Б. Березін, О.Л. Козлов).

Таким чином, взаємозв'язок і взаємне переплетення адаптаційних механізмів визначають загальну картину адаптаційного процесу. Функціонально усі вони спрямовані на зниження рівня тривоги, фрустраційного напруження, викликаних умовами зовнішнього середовища, що змінилися. Набуті в процесі життєдіяльності конкретною людиною захисні механізми й стратегії оволодіння ситуацією можуть використовуватися нею як паралельно (незалежно одне від одного), так і послідовно (методом перебирання). Індивідуальні адаптативні особливості людини можуть виражатися в перевазі тих або інших адаптаційних механізмів або їхніх груп, що особливо яскраво виявляється при розгляді термінової, але недосконалої психологічної адаптації.

У другому розділі “Експериментальне вивчення динаміки і механізмів первинної психологічної адаптації до умов навчання і служби в навчальних закладах МВС України” викладені процедура і результати дослідження, що продовжувалося протягом двох років і проводилося в два етапи. На першому етапі була обстежена група з 35 курсантів. Врахувавши результати першого етапу і скоректувавши методики стосовно до досліджуваної проблеми, на другому етапі, проведеному через рік, ми обстежили групу з 25 чоловік.

Для вивчення динаміки психічних змін у процесі первинної психологічної адаптації був використаний восьмикольоровий тест М. Люшера, ефективність застосування якого була підтверджена на першому етапі дослідження.

Для відображення інтегрального значення переміщень кольорів у ряду переваг з одного місця на інше, нами була введена так звана Цп-функція . Характер зміни Цп-функції (прагнення до насичення, різке зростання і т.п.) дозволяє аналізувати активність змін кольоропереваг і здійснювану внутрішньопсихічну роботу у кожного з 25 обстежуваних. Відображенням результатів успішності адаптації постала стабілізація даних переміщень по усій вибірці, здійснюваних у рамках звичайних коливань у відносно стабільному середовищі.

Обробка результатів тестування за М. Люшером з використанням коефіцієнта тривожності в інтерпретації М. Люшера і Л. Собчик надала можливість оцінити зміни сумарного коефіцієнта тривожності Ктр у процесі первинної психологічної адаптації.

Отримані нами результати дозволили зробити ряд висновків, що характеризують загальну картину адаптаційного процесу:

Первинне наростання тривожності (1-16 дні перебування у ВУЗі) пов'язане з недостатньою ефективністю використовуваних у цей період інтрапсихічних механізмів (захистів). Це обумовлено невідповідністю реальної обстановки сформованим очікуванням, продовженням дії завчасних установок, а також впливом на психологічний стан курсантів обмежень, заборон, відриву від звичного оточення і спілкування.

Переломним моментом у процесі первинної психологічної адаптації можна вважати 16-20 дні перебування у ВУЗі, коли зниження тривожності людини забезпечується за рахунок підвищення ефективності дії інтрапсихічних і аллопсихічних адаптаційних механізмів.

Аналіз динаміки індивідуальних коефіцієнтів тривожності за М.Люшером і Л.Собчик з урахуванням індивідуально-характерологічних особливостей особистості дозволив визначити терміни й успішність первинної психологічної адаптації обстежуваних.

Аналіз зміни індивідуального коефіцієнта тривожності в часі у різних курсантів дозволив виділити три групи однотипних за характером (періодичністю зростання й убування коефіцієнта тривожності) і етапністю залежностей:

із тенденцією до стійкої адаптації (тип 1);

із тенденцією до нестійкої адаптації (тип 2);

із тенденцією до дезадаптації (тип 3).

Для першої групи (до 40% від загального числа обстежуваних) характерним є початкове зниження тривожності в 1-8 дні, потім наростання тривожності з 8 по 16-20 дні і подальше зниження тривожності, що свідчить про тенденцію адаптаційного процесу до успішного завершення. Динамічна крива коефіцієнта тривожності цієї групи курсантів достатньо точно повторює характер зміни сумарного коефіцієнта тривожності для усієї вибірки. Це свідчить про найбільш типовий характер процесу первинної психологічної адаптації даної групи курсантів.

Для другої групи (до 30% обстежуваних) характерними є коливання коефіцієнта тривожності біля деякого значення, що свідчить про незавершеність адаптаційного процесу на початковому етапі перебування даних курсантів у ВУЗі.

Для третьої групи курсантів (до 30% обстежуваних) характерним є первинне різке наростання тривожності в 1-10 дні, за яким не слідує її зниження, що свідчить про високий рівень адаптаційного напруження і порушення нормальної психологічної адаптації.

Аналіз результатів тестування за методикою К. Леонгарда, багаторівневим особистісним опитувальником “Адаптативність” О.Г. Маклакова і С.В. Чермяніна (МЛО-АМ) і методикою діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда (СПА) дозволив виділити найбільш типові індивідуально-характерологічні особливості курсантів кожної із вищеназваних груп (таблиця 1).

Таблиця 1. Індивідуально-характерологічні особливості курсантів виділених груп.

Отримані нами результати дозволили дати узагальнену характеристику протікання адаптаційного процесу для кожної з виділених груп:

для першої групи характерна незавершеність адаптаційного процесу і можливі зміни психічних станів даних курсантів у процесі подальшого перебування у ВУЗі;

для другої групи характерна недосконалість первинної психологічної адаптації, яка супроводжується коливаннями рівня тривожності в обстежуваних;

для третьої групи характерні порушення адаптаційного процесу і можливі суттєві проблеми в подальшій адаптації.

У третьому розділі “Первинна психологічна адаптація і її урахування на початковому етапі навчання і виховання майбутніх спеціалістів” викладена розроблена методика оцінювання особливостей процесу первинної психологічної адаптації курсантів до умов життєдіяльності навчального закладу МВС України і надані рекомендації по зниженню тривожності і напруження адаптаційних механізмів.

При цьому, автором запропонована типологія індивідуальних стилів адаптації, яка грунтується на принципі переважання в індивідуальних стратегіях механізмів алло- або інтрапсихічної адаптації і відбиває багатоваріантність реалізації адаптаційного процесу.

До першої групи віднесені стилі, у реалізації яких провідну роль відіграють механізми аллопсихічної адаптації. У її рамках автором виділені конструктивний і капітулятивний індивідуальні стилі.

Для конструктивного стилю адаптації характерні: активне конструювання обстежуваним мікросоціальних відносин, доцільна трансформація взаємодії людини з оточенням для організації соціальної підтримки, пошук союзників у досягненні значимої мети, перебудова мотиваційної сфери, оволодіння новим набором соціальних ролей, зміна емоційних відношень, і, в остаточному підсумку, формування нової картини світу. Даний стиль адаптації є найбільш щадящим і результативним, тому що припускає оволодіння ситуацією дисбалансу системи “людина-середовище” шляхом активної реорганізації обставин і в результаті - збереження власного “Я”.

Для капітулятивного стилю адаптації характерною є відсутність у обстежуваного мотивації до досягнення мети. При цьому збереження прийнятного для нього рівня самооцінки забезпечується формуванням відношення до утруднень у період адаптації як до фатальних і, відповідно, внутрішньо обгрунтованою для людини відмовою від пошуку шляхів вирішення ситуації, тобто “виходом” із ситуації.

Другу групу індивідуальних стилів адаптації, в основі яких лежить переваження інтрапсихічних механізмів, об'єднує форма реалізації процесу зрівноважування обстежуваного із соціальним середовищем головним чином завдяки власним психічним можливостям. При цьому автором виділені вольовий і рефлексивний стилі.

Для вольового стилю адаптації характерні: формування обмежувальної і компенсаторної поведінки і грання ролей, заперечування і витіснення зі свідомості стимулів, що обумовлюють психічне напруження. При цьому курсант виявляє обов'язковість, дисциплінованість, бажання бути у всьому максимально результативним, загострене реагування на успіхи і невдачі. І як результат - стан вираженого психічного напруження, тривале переживання якого веде до виснаження резервів психіки, зниження ефективності адаптаційного процесу, а часом і до його порушення.

Для рефлексивного стилю адаптації характерні: переоцінка цінностей (знецінювання вихідних потреб), вторинний контроль емоцій, реалізація емоційної напруженості в безпосередній поведінці. Даний стиль відзначається в людей, що володіють розвиненою здатністю до рефлексії. При цьому адаптація, як правило, супроводжується не почуттям напруження, як у випадку вольового стилю, а полегшення, що дає людині можливість зберегти себе і своє психічне здоров'я.

Описані в дослідженні чотири основні стилі (конструктивний, капітулятивний, вольовий і рефлексивний) найбільш яскраво виражені за результатами адаптації (дезадаптації), проте існує і множина проміжних, комбінованих стилів, у яких можуть переважати риси одного з основних.

Водночас запропонована типологія дозволяє глибше розібратися в особливостях протікання процесу первинної психологічної адаптації курсантів до нових умов життєдіяльності і визначати необхідну стратегію в рамках психологічного супроводу даного періоду.

ВИСНОВКИ

Встановлено, що динаміка первинної психологічної адаптації визначається дією алло- і інтрапсихічних адаптаційних механізмів, в основі яких лежать індивідуально-характерологічні особливості особистості.

Аналіз особливостей і механізмів адаптаційного процесу на початковому етапі навчання і служби курсантів у навчальних закладах МВС України показав, що психологічна адаптація носить первинний характер, який полягає в її недосконалості та терміновості.

Запропоновані й апробовані в дослідженні методики дозволили вперше обгрунтувати концепцію типології динамічних особливостей первинної психологічної адаптації відповідно до показників тривожності і напруження адаптаційних механізмів.

Аналіз особливостей протікання індивідуальної первинної психологічної адаптації дозволив виділити три основні групи курсантів:

із тенденцією до стійкої адаптації;

із тенденцією до нестійкої адаптації;

із тенденцією до дезадаптації.

Встановлено, що особливості динаміки первинної психологічної адаптації визначаються співвідношенням психологічних захистів і конструктивних адаптаційних механізмів. На основі цього розроблена типологія і виділені основні стилі первинної психологічної адаптації курсантів:

конструктивний;

капітулятивний;

рефлексивний;

вольовий.

Відповідно до отриманих результатів дослідження і прийнятих показників динаміки первинної психологічної адаптації виділені й обгрунтовані основні етапи адаптаційного процесу:

етап активізації агресивно-оборонних захисних механізмів (у 1-3 дні перебування в інституті);

етап регресивних реакцій, пригніченості і думок про помилковість у професійному виборі (3-7 дні);

етап активізації конструктивних адаптаційних механізмів у сполученні з діючими захисними механізмами і спроб будувати нові соціальні відносини в групі людей (8-20 дні);

етап початку соціальної адаптації, оволодіння новим набором соціальних ролей, побудови соціальних зв'язків і зміни установок і стереотипів (після 20 дня).

Розроблено систему психолого-педагогічних заходів, націлених головним чином на зниження тривожності і напруження адаптаційних механізмів, що дозволяє оптимізувати процес первинної психологічної адаптації. Дана система ефективно використовується в соціально-психологічному супроводі початкового періоду навчання і служби курсантів Харківського інституту пожежної безпеки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Назаров О.А., Сафронов А.Г. Динамика психологической адаптации человека к новым социальным условиям // Вісник Харківського університету: Актуальні проблеми філософії науки і сучасних технологій. - Харків: Вид-во ХДУ. -1997. - № 388. - С. 147-149.

Назаров О.О. Толерантність до нових соціальних умов і адаптаційні механізми особистості // Вісник Харківського університету: Серія психологія. - Харків: Вид-во ХДУ. -1999. - № 452. - С. 101-103.

Назаров О.О. Індивідуальні психологічні особливості особистості курсанта і процес психологічної адаптації до умов навчання і служби // Наукові записки Харківського військового університету: Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Вип. ІІ. -Харків: Вид-во ХВУ. -1999. - С. 143-146.

Назаров О.О. Адаптативні механізми особистості й індивідуальні стилі адаптації // Наукові записки Харківського військового університету: Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Вип. ІV. -Харків: Вид-во ХВУ. -1999. - С. 166-170.

Назаров О.О., Росоха В.О. Емоційні аспекти процесу розуміння розумових задач / Психолого-педагогічні аспекти професійної діяльності майбутнього фахівця: Зб. наук. праць. - Харків: Вид-во ХДПУ. - 1996. -С. 99-101.

Назаров О.А., Сафронов А.Г. Особенности психологической адаптации курсантов к условиям воинской службы и учебы // Материалы XIV Всероссийской научно-практ. конф. “Пожарная безопасность - история, состояние, перспективы”. -Т.1. - М.: ВНИИПО МВД России. - 1997. - С. 185-186.

Назаров О.А. Адаптация курсантов к условиям жизнедеятельности учебных заведений и адаптативные стили поведения // Матеріали Міжнародної науково-практ. конф. “Актуальні проблеми юридичної психології” / За ред. С.І. Яковенка. - К.: Вид-во КІВС. - 1999. - С. 32-33.

Размещено на Allbest.ru