Визначення емоційних бар'єрів в міжособистісному спілкуванні та рівня асертивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення емоційних бар'єрів в міжособистісному спілкуванні та рівня асертивності в учнів професійно - технічних навчальних закладів

Шушунова О.І.

Постановка проблеми

У багатьох ситуаціях під час спілкування людина зіштовхується з тим, що її слова, її бажання і спонукання якось неправильно сприймаються співрозмовниками. Іноді навіть складається враження, що співрозмовник захищається від наших слів і переживань, що він зводить якісь бар'єри і перешкоди на шляху спілкування. Проходячи через накопичення цих бар'єрів, наші слова частково залишаються у них, а частково змінюються до невпізнанності. Тим часом бувають і такі ситуації, коли те, що ми говоримо, не наштовхується на перешкоди і досягається повне взаєморозуміння.

Питання про ефективність людського спілкування - універсальне. Бар'єри спілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними скористатися.

Мета дослідження полягає у вивченні особливостей емоційних бар'єрів в міжособистісному спілкуванні та рівня асертивності в учнів професійно - технічних навчальних закладів.

Теоретичний аналіз проблеми

Ступінь розробленості даної проблеми досить високий. Проаналізувавши зарубіжну i вітчизняну психологічну літературу, можна зробити висновок, що комунікативні бар'єри вивчались переважно у міжособистісному спілкуванні. Розкрито змістовий аспект поняття "комунікативний бар'єр" (Г.Андреева, Т. Базаров, В. Галигін, Л. Дмитрієва, Л. Новикова, З. Ноліу, Б.Паригін, Н.Подимов, Л.Подлесная, Л. Шихірєв, Є. Цуканова та ін.), виокремлено і охарактеризовано типи психологічних та комунікативних бар'єрів (Г. Гібш, Б.Поршнєв, Б.Паригін, М.Форверг) та чинники їх виникнення (А.Аронсон, Г. Гібш, В. Бенніс, Є.Залюбовська, Б.Паригін, К.Роджерс, В. Столін, Г. Шепард, М.Форверг та ін.) [11].

На шляху до людей, до їх розуміння ми стикаємося зі своєрідними перепонами і можемо розраховувати на успіх, лише подолавши їх.

У сфері міжособистісного спілкування існують комунікаційні бар'єри (від франц. ваггіег -- перешкода, перешкоджати) - це явища деформації комунікаційного процесу, викликані різними причинами, що можуть призводити до неадекватних дій одержувача [4].

Навіть якщо одержувач отримує повідомлення і чесно намагається його зрозуміти (декодувати), цей процес може бути обмежено низкою перешкод або бар'єрів, що зазвичай виникають у фізичному оточенні або в сфері емоцій людини. Перешкоди навіть можуть зробити комунікації неможливими - або через них проходить тільки частина інформації, або одержувачі неправильно інтерпретують значення повідомлення.

Виділяють три основні типи бар'єрів - особистісні, фізичні та семантичні.

Особистісні бар'єри - це комунікативні перешкоди, породжувані людськими емоціями, системами цінностей і невмінням слухати співрозмовника. Нерідко вони виникають у зв'язку з різницею в расі, статі, культурному та соціально-економічному статусі учасників комунікацій, які хибно розуміють не традиційні для себе комунікативні сигнали (невідомі слова, рухи, жести, інтонації голосу тощо).

До особистісних бар'єрів відноситься і так звана психологічна дистанція - почуття емоційної несумісності людей, аналогічне реальній фізичній відстані між сторонами.

Емоції діють як «фільтри» нашого сприйняття: ми бачимо і чуємо, насамперед, те, на що ми емоційно «налаштовані» - фактично нашими комунікаціями керують наші очікування, почуття та відношення.

Отже, ефективність комунікацій підвищується, якщо почуття відправника та одержувача досить близькі по відношенню до обговорюваної проблеми.

Фізичні бар'єри - це комунікативні перешкоди, що виникають у матеріальному середовищі, це несподіваний відволікаючий шум, що тимчасово заглушає голос; відстань між людьми; стіни або інші статичні перешкоди, що виникають під час прийому інформації. Як правило, учасникам комунікацій стає відомо про виникнення такого роду бар'єрів, і вони прагнуть «перебороти» перешкоди.

Семантичні бар'єри виникають в результаті обмежень правильного розуміння використаних мовних символів [11].

Символи, зазвичай, багатозначні, але для успішної комунікації потрібно обрати одне значення, найбільш доречне у конкретній ситуації, в іншому випадку може виникнути непорозуміння. Семантичний бар'єр може спричинити виникнення емоційного бар'єру і продовження спілкування буде заблоковано. Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.

Також існують комунікативні бар'єри у невербальному спілкуванні.

Людина, яка прагне уникнути взаємодії, передає інформацію засобами невербального спілкування - специфічні жести, міміка, пози, дистанція, хода тощо повідомляють про згоду (незгоду) вступати у комунікацію [5].

Процес адекватного розуміння невербальної інформації є досить проблематичним, тому в процесі обміну цією інформацією виникають специфічні комунікативні бар'єри.

Існують декілька класифікацій бар'єрів комунікації.

У невербальному спілкуванні виділяють такі бар'єри:

– проксемічні (дистантні) - виникають при розбіжності у понятті відстані, комфортної для людини (Семіченко В.А.) [13];

– естетичні - виникають при першій зустрічі. Розбіжність уявлень про зовнішність і поведінку можуть завадити подальшій взаємодії (Головаха Є.І., Паніна Н.В.);

– емоційні - виникають через неадекватність, велику інтенсивність чи розбіжність інтенсивності емоційних проявів [12];

– бар'єри кодування і декодування інформації (Лупьян Я.А.) [10].

Більшість бар'єрів виникають через неспівпадання тих чи інших умов, процесів тощо. Щоб уникнути перешкод на шляху ефективної комунікації, потрібно зпівставляти, уточнювати і постійно контролювати сприйняття та інтерпретацію інформації; щиро цікавитись партнером і намагатися зрозуміти не лише зміст невербальної інформації, а й детермінанти ії прояву.

Існує ще одна класифікація бар'єрів взаєморозуміння. Вони поділяються на:

Естетичний бар'єр - це зовнішність людини (її естетичні якості); вираз очей і обличчя (міміка, пропорціональність, зміна виразу обличчя тощо): виникає на основі перших вражень про людину, насамперед з її зовнішнього вигляду, манери поведінки, стилю одягу;

Інтелектуальний бар'єр: у кожної людини різні прояви інтелекту. Він не є вродженою якістю, а дається наполегливою працею, навчанням, життєвим досвідом і набувається та розвивається протягом усього життя. В деяких ситуаціях легше спілкуватися з людиною, яка має розвинутий інтелект, в окремих випадках простіше контактувати з обмеженою людиною.

Мотиваційний бар'єр знаменний тим, що висловлювана мотивація має бути прийнятою для інших і переконливою для них. При негативному її розумінні вона втрачає своє мобілізуюче значення і сприймається як об'єктивна реальність. Саме таким мотиваційним безглуздям були свого часу заклики: «віддамо всі сили...», «виконаємо і перевиконаємо...», «усі як один на прибирання території...» і т.д.

Трапляється й таке, що людина одних партнерів розуміє, а інших - ні. Це відбувається тому, що деякі люди видаються не вартими її уваги, тому тут до мотиваційного бар'єру додається також моральний.

Моральний бар'єр обумовлюється тим, що при спілкуванні в дію вступають чимало життєво - побутових факторів. Тут може проявлятися відмінність статі, віку, соціального становища та державно - посадової ієрархії тощо. Спрацьовують також суто психологічні якості і властивості людини: соромливість, психічний склад, надмірна скромність і т. д.

Буває так, що бар'єром на шляху до взаєморозуміння є хвилювання, пов'язане з бажанням людини, щоб її зрозуміли. Тут починають діяти емоції, які виявляють емоційний бар'єр.

Емоційний бар'єр найчастіше пов'язаний з концепціями тих чи інших «малих» або «великих» соціальних груп, до яких належить людина. Він виникає тоді, коли у взаєминах між людьми відсутній емоційний комфорт - стан максимальної емоційної зручності в природному і соціальному середовищі. Емоційний бар'єр виникає на основі антипатії - почутті неприязні, відрази до чогось чи когось [1].

Зрозуміло, що людина змінюється протягом життя в своїх знаннях, поглядах, життєвих установках, а отже, і в діях, вчинках, поведінці.

Емоційні бар'єри бувають локальними (різниця у настрої на момент взаємодії) і загальними.

Слова володіють сильним емоційним зарядом, причому не стільки самі слова (символи), скільки асоціації, які вони породжують в людині. Слова мають первинне (буквальне) значення і вторинне (емоційне).

Емоційні бар'єри в спілкуванні поділяються на такі види:

* Бар'єр провини і сорому виникає в результаті усвідомлення недоречності того, що відбувається. Співрозмовник в цей момент червоніє, у нього змінюється голос, він відводить погляд від партнера по спілкуванню і опускає очі.

* Бар'єр поганого настрою теж входить в групу емоційних бар'єрів у спілкуванні. Негативний емоційний стан проектується на партнера по спілкуванню і паралізує його комунікативні прагнення. Поганий настрій співрозмовника дуже часто служить причиною виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні.

* Суб'єктивні бар'єри спілкування формуються на основі характеру та темпераменту [8].

Розглянемо ці основні емоційні бар'єри в спілкуванні.

Емоційний стан людини також може впливати на ефективність спілкування. Емоції людини служать одним з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки. Вони здатні різко посилити або послабити скутість, боязкість у спілкуванні. Однак лише стійкі негативні емоції створюють бар'єри в спілкуванні. До таких фундаментальних емоцій відносяться: страждання (горе), гнів, відраза, презирство, страх, сором і вина, поганий настрій та ін. У відповідності з цим до особистісних бар'єрів негативних емоцій можна віднести:

1. Бар'єр страждання. Цей бар'єр спілкування викликається трагічними подіями, фізичними болями, сильно заниженою самооцінкою, незадоволеністю своїм соціальним статусом і т. п. Такий бар'єр знижує і рівень товариськості тієї людини, що переживає страждання і тих, хто вступає з нею в контакт. Бар'єр страждання може бути викликаний сором'язливістю людини.

2. Бар'єр гніву. Його подолати особливо важко, так як гнів провокує несподівані перешкоди, образи і т.д. Гнів здатний подвоїти фізичну й психічну енергію: чим він сильніший, тим людина активніше виливає його в словах або агресивних діях.

3. Бар'єр огиди і відрази. Цей бар'єр виникає через порушення будь-ким елементарних норм етики поведінки або внаслідок «гігієнічного неприйняття» іншої людини. Його можуть спровокувати: а) пом'ятий, брудний одяг і взуття; б) недбала, зайва жестикуляція партнера, посмикування; в) відштовхуючі манери (грубий цинізм, пальці в роті, вухах, носі, демонстрація непристойних звуків і т. п.); г ) порушення психологічної дистанції спілкування; д) гігієнічно неприємні дії (чухання, не використання носової хустки, слинотеча і т. п.); е) мокрі, спітнілі долоні і брудні нігті простягнутою для рукостискання руки; ж) неприємні запахи з рота, від тіла, ніг; з) гнилі передні зуби та ін.

Слід зазначити, що навколишні швидко перестають звертати увагу на фізичні дефекти, але гігієнічні відхилення вони не сприймають завжди. Саме ці відхилення надовго запам'ятовуються людям, провокуючи стійкий бар'єр спілкування.

4. Бар'єр презирства. Також як і бар'єр відрази він обмежує контакти з людиною, що викликає негативні емоції. Презирство у людей зазвичай викликають: аморальні вчинки людини; його забобони; неприйнятні риси характеру (боягузтво, скупість); зрада і т. д.

5. Бар'єр страху. Цей бар'єр спілкування є одним із тих, що важко перебороти в спілкуванні між людьми. З людиною, що є джерелом страху, контакти зводяться до мінімуму. Його уникають, намагаються не залишатися з ним наодинці, не зустрічатися, не потрапляти йому на очі.

6. Бар'єр сорому і провини. Виникає в результаті усвідомлення недоречності події, що відбувається як реакція на критику, непомірну похвалу, лестощі, залицяння; з боязні здатися незграбним або бути викритим у чомусь скоєному; від усвідомлення глибокої провини перед кимось і т. д.

7. Бар'єр поганого настрою. Поганий настрій часто спричиняє конфлікти. Цей емоційно-негативний стан впливає на партнера, паралізуючи його бажання спілкуватися.

8. Бар'єр мови. Цей бар'єр спілкування виникає внаслідок допущених мовних помилок. Він може спотворити або навіть повністю заглушити слова мовця. Такий бар'єр виникає внаслідок: емоційного збудження; неправильного вибору слів; помилок у побудові повідомлення; невірної оцінки здатності партнера зрозуміти передану йому інформацію; слабкої аргументації висловлювань; невміння використовувати соціально-психологічні механізми спілкування [8].

В основу прийомів механізмів по досягненню взаєморозуміння у спілкуванні покладено формування нової спільної мови, намагання поступитися партнерові та діалог незалежних співрозмовників.

Мова, яку конструюють двоє, сприяє їхньому об'єднанню та вияву самосвідомості. Щоб сформувати спільну мову, досягти взаєморозуміння в значних позиціях, важливо вміти гнучко змінювати свою думку, бути різним. Реалізація стратегії "Поступитися іншому" передбачає, що той, хто стає на цей шлях, готовий відмовитися від якихось своїх інтересів, звичок, заради спільної мети [1].

У тих випадках, коли люди не можуть виробити спільну мову чи відмовитися від індивідуальності та звичок, вони, поступаючись іншому, можуть говорити своєю мовою і розуміти при цьому мову іншого. Коли прийом "діалог незалежних співрозмовників" з метою взаєморозуміння використовують люди, між якими є емпатія, то вони розширюють свої горизонти, і кожний стає духовно багатшим. Якщо «діалог незалежних» виникає між людьми, які не сприймають одне одного, вони не можуть досягти взаєморозуміння у спілкуванні. Одним з дієвих методів подолання бар'єрів є тренінги по спілкуванню, взаєморозумінню, які проводять практичні психологи, і на яких на практиці вивчаються закони активного та результативного спілкування.

Однією з природжених якостей, властивих людині, є прагнення задовольнити свої потреби, інтереси, бажання. Більшість людей хочуть, щоб їх стосунки з оточуючими складалися на основі взаєморозуміння, без зіткнень і конфліктів. Уміння домовлятися і знаходити спільну мову з оточуючими, причому не тільки з користю для самих себе, але і, як правило, з вигодою для супротивників, зустрічається не часто, і тому дуже високо цінується. Такий спосіб поведінки називається ассертивним. Він припускає, що людина знає, чого вона хоче і чого не хоче (принаймні, в конкретній ситуації), і може це чітко сформулювати.

У конфліктних ситуаціях психологи рекомендують скористатись ассертивністю. В перекладі з англійської поняття assertiveness означає «впевненість в собі, настійливість, напористість, самоствердження, уміння постояти за себе в міжособових стосунках, захищаючи свої права і поважаючи права інших [4]. Її не потрібно ототожнювати з агресивністю.

Асертивність як один з концептуальних факторів емоційного інтелекту вивчали М.Баркер, Р.Елберт і М.Еммонс, Р.Берон, Д.Річардсон, Ф.Бруно, Т.Пауелл, М.Сміт, А.Елліс, Ф.Ланж, Г.Фенстергейм, В.Г.Ромек, Є.П.Нікітін, Н.Є.Харламенкова, Є.В.Андрієнко[2]. Асертивність - це самоствердження через конструктивну діяльність, досягнення майстерності безконфліктного спілкування. Всі автори сходяться на тому, що асертивна поведінка є „золотою серединою” між агресивним та пасивним стилями поведінки. Асертивна поведінка спрямована на те, щоб реалізація власних інтересів була умовою реалізації інтересів суб'єктів взаємодії. Асертивна поведінка запобігає виникненню конфліктів, а в конфліктній ситуації допомагає знайти конструктивне вирішення [9]. При цьому, як зауважує Є.В.Андрієнко, найбільша ефективність досягається при взаємодії однієї асертивної людини з іншою такою самою людиною [2].

Концепція асертивності сформувалась наприкінці 50-х - на початку 60-х років у працях американського психолога А.Солтера і увібрала в себе основні положення гуманістичної психології і трансактного аналізу. У лексиконі східноєвропейських психологів термін «асертивність» з'явився після публікації книжки чеських авторів В.Каппоні і Т.Новака [7] і зайняв міцні позиції. Під цим терміном у психологічній літературі стали розуміти певну особистісну автономію, незалежність від зовнішніх впливів та оцінок, здатність самостійно регулювати свою поведінку та вміння конструктивно знаходити вихід з проблемних ситуацій у спілкуванні.

У сучасних довідкових психологічних джерелах можна знайти такі визначення терміна «асертивність». Асертивність - здатність людини впевнено і з гідністю відстоювати свої права, не принижувати при цьому прав інших. Асертивною називається відкрита поведінка, що не завдає шкоди іншим людям та не принижує їхню гідність [4]. Розроблені різноманітні спеціальні програми соціально-психологічних тренінгів, спрямовані на розвиток і становлення асертивності - всі вони тією чи іншою мірою керуються принципом розвитку здатності людини бути чесною і дружелюбною [4]. Асертивність - впевнений захист своїх інтересів чи своєї точки зору з урахуванням інтересів інших людей.

Асертивна людина володіє здатністю домовлятися і знаходити компромісне вирішення проблеми, такій людині властиве позитивне ставлення до оточуючих, позитивне сприймання проблемних ситуацій і адекватна самооцінка [6].

Учених особливо цікавить «миротворчий» аспект асертивності, адже в загальнолюдському вимірі такі дослідження надзвичайно перспективні. С.Стаут наводить визначення асертивної особистості: «асертивна людина - та, що відповідає за власну поведінку, демонструє самоповагу і повагу до інших, позитивна, слухає, розуміє і намагається дійти до робочого компромісу» [17]. Основними складовими асертивності С.Стаут вважає наявність самоповаги та поваги до інших, а також здатність прийняти на себе відповідальність за свою поведінку. «За своєю суттю асертивність - це філософія особистісної відповідальності. Тобто ми відповідальні за власну поведінку й не маємо права винуватити інших людей за нашу реакцію на їхню поведінку». Для ефективного вирішення проблемних ситуацій, які можуть трапитися з кожною людиною, важливі такі складові асертивності, як упевненість та позитивна установка, вміння уважно слухати і прагнення зрозуміти точку зору іншої людини. «Асертивність допомагає в процесі пошуку і знаходження простих виходів із складних ситуацій … вміння діяти асертивно у складних ситуаціях є вельми корисним умінням» [17].

М. Дж. Сміт запровадив у психологічну практику тренінг асертивності, ідея якого зародилась завдяки власному досвіду спілкування зі здоровими людьми, які прагнули навчитись ефективно вирішувати конфліктні ситуації повсякденного життя.

С.Бішоп, автор одного з тренінгів асертивності, пропонує розвивати такі асертивні навички вирішення конфліктних ситуацій, зокрема: вміння вести конструктивний діалог, а головне - вміння уважно вислухати опонента, завдяки чому проблемна ситуація може не перерости в конфлікт. Також С.Бішоп наголошує на вмінні дотримуватися власної позиції таким чином, щоб уникнути конфлікту [3].

Асертивність, згідно зі С.Стайном та Г.Буком [16] , складається з трьох основних компонентів: здатності адекватно висловлювати почуття, здатності відкрито висловлювати переконання і думки, здатність захищати свої особисті права. Асертивні люди здатні висловити свою позицію в конфліктній ситуації без агресії, не ображаючи опонента. Такі навички особливо важливі для учнів ПТНЗ.

Згідно з твердженням Д.Г.Скотта, для попередження конфліктів необхідно «створення об'єктивних умов і суб'єктивних передумов, що сприяють вирішенню передконфліктних ситуацій неконфліктними способами» [14]. Такими умовами і є функціонування психологічних тренінгів асертивності або, як їх ще називають, асертивних тренінгів. Асертивний тренінг - тренінг упевненості в собі, тренінг впевненої поведінки. Метою асертивного тренінгу є навчання даній поведінці, що сприяє формуванню впевненості в собі, асертивності. Впевнена поведінка не пригнічує агресивні почуття, вона сприяє редукції агресивної поведінки і зникненню приводів для агресії [15].

У дослідженні емоційних бар'єрів в міжособистісному спілкуванні та рівня ассертивності брали участь учні професійно - технічних навчальних закладів м. Чернігова та Чернігівської області (15-18 років). Загальна кількість досліджуваних 372 особи: з них 186 хлопців та 186 дівчат. Підлітки були обрані в якості досліджуваних невипадково. Підлітковий вік має наступні психологічні характеристики: відбуваються зміни, що породжують новий рівень самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками, а основна задача в пубертатному віці - це пошук та налагодження дружніх взаємин з однолітками.

Нами була проведена діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні (за методикою В.В. Бойко). За результатами діагностичного обстеження 34,4 % хлопців - учнів ПТНЗ та 19,25% дівчат мають деякі емоційні проблеми у процесі повсякденної комунікативної діяльності; 38 % хлопців та 49,5% дівчат - респондентів відзначили, що емоції певною мірою ускладнюють їх взаємодію з людьми; 13 % хлопців та 29,7% відповідно дівчат відзначили, що емоції заважають встановленню контактів, можливо, їм притаманні певні дезорганізуючі реакції чи стани. Лише 12 % хлопців та 3,3% дівчат показали, що емоції, зазвичай, не заважають спілкуватися з іншими.

Психологи виділяють емоційний бар'єр як один із тих, що часто зустрічається в міжособистісному спілкуванні та ускладнює процес спілкування. На основі якісного аналізу ми бачимо, що емоційні бар'єри можуть виявлятися в різних формах. Як виявилося, значними емоційними бар'єрами є «Небажання зближатися з людьми на емоційній основі», «Негнучкість, невиразність емоцій» і «Неадекватність прояву емоцій» .

Таку тенденцію можна пояснити віковими особливостями, на які вказують багато психологів (А.А. Реан, Р.С. Немов, Л.С. Виготський, І.С. Кон і ін.), через відсутність великого досвіду в спілкуванні, бажання виділитися серед інших, проявити себе.

За отриманими результатами нами виявлено, що у дівчаток більш високі показники за такими параметрами як «Неадекватний прояв емоцій» і «Негнучкість, невиразність емоцій», це говорить про те, що дівчатка більш емоційні і нездатні контролювати і стримувати емоції. Підлітки-хлопчики за параметром «Небажання зближатися з людьми на емоційній основі» перевищили дівчаток, що свідчить про те, що в цьому віці дівчатка більше розповідають секрети подружкам, мають потребу в зворотному емоційному зв'язку. Хлопці більш стримані в емоційних проявах.

За результатами застосування методики оцінки асертивності (В.Каппоні, Т.Новак) визначено, що за шкалою "Незалежність, автономність» 7,3% хлопців та 2,2% дівчат є надто незалежними і не прислуховуються до слів інших. Вони - егоїстичні, переоцінюють себе. Спроби вести себе асертивно часто виливаються в агресію. Із загальної вибірки 70% хлопців та 49,52% дівчат - є досить незалежними, але у своїй незалежності все ж з увагою і повагою ставляться до думок інших людей. Самостійні, досягають бажаної мети, не заподіюючи шкоди навколишнім. Реалістично оцінюють себе, що необхідно при контактах з оточуючими.

Крім того, 22,7% хлопців та 48,4% дівчат виявилися залежними від оточуючих людей, несамостійними і невпевненими у собі. Вони не здатні вирішувати свої проблеми самостійно, і відповідати за себе і свої вчинки.

За шкалою «Впевненість, рішучість, опора на власні сили» 45% хлопців та третина дівчат точно знають чого хочуть і йдуть до мети, спираючись на свої власні сили. При зіткненні інтересів вони здатні домовитися і знайти компромісне рішення, яке задовольняє обидві сторони. Такі підлітки домагаються свого, не маніпулюючи опонентами за допомогою почуття провини або яким-небудь іншим способом з розряду прийомів емоційного шантажу. Вони впевнені в собі, діють чітко і рішуче. Половина хлопців та 58,6% дівчат - характеризується наявністю асертивності в типових для підлітка ситуаціях, але найменша зміна обставин руйнує у них почуття впевненості в собі. Також, 5,5% хлопців та 8% дівчат відзначили, що страх перед непередбаченими ситуаціями настільки великий, що навіть при виграші, перш за все, відчувають якісь сумніви та побоювання.

Узагальнення результатів дослідження показало, що 6,75% респондентів мають лише уявлення про асертивність і не використовують ці знання у житті, 54,5% мають достатній рівень розвитку асертивності і 39% - високий рівень асертивності, вони вміють знаходити компроміс під час прийняття рішень.

емоційний бар'єр спілкування учень

Висновки

Бар'єри - це явища деформації комунікаційного процесу, викликані різними причинами, що можуть призводити до неадекватних дій одержувача. Емоційні бар'єри в учнів ПТНЗ з'являються за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Існують декілька класифікацій бар'єрів спілкування.

Емоційні бар'єри погані порадники у виборі засобів спілкування. Неприємні емоції послаблюють здатність сприймати і правильно оцінювати самі серйозні і вагомі аргументи на користь тієї або іншої точки зору. Такі емоції мають негативний відтінок, тому нерідко впливають на логіку викладу, мовлення, заважають уважно слухати іншого і зрозуміти його. А позитивні емоції стимулюють бажання зрозуміти іншого, поспівчувати йому та допомогти. Приємні емоції сприяють доброзичливому сприйняттю інших людей.

Учням училищ необхідно вчитися контролювати власні емоційні стани (особливо дівчатам), розвивати такі індивідуальні комунікативні якості як толерантність, витримка, доброзичливість, ввічливість, емпатія, впевненість у собі, які допоможуть їм запобігати конфліктних ситуацій з іншими суб'єктами професійної комунікативної діяльності.

Одним з дієвих методів подолання бар'єрів є тренінги по спілкуванню, взаєморозумінню, які проводять практичні психологи в училищі, і на яких на практиці вивчаються закони активного та результативного спілкування.

Асертивність - це гармонійне поєднання рис особистості учнів ПТНЗ, вияв її знань про навички спілкування, етично допустимі в конкретній ситуації, здатність організувати свою поведінку. Головне завдання, яке ставить перед собою людина, що засвоює таку навичку як асертивність - зрозуміти, що взаємодія, побудована за принципом асертивності - це уміння домовлятися і знаходити спільну мову з оточуючими, не тільки з користю для себе, а і вигодою для оточуючих.

За результатами проведеного дослідження було виявлено, що більшість учнів училищ мають достатній та високий рівень розвитку асертивності - вони вміють знаходити компроміс під час прийняття рішень. Але 6, 75% учнів ПТНЗ мають лише уявлення про асертивність і не використовують ці знання у житті. Саме з цими підлітками доцільно буде проведення тренінгу асертивності.

Література

1. Андреева Г. М. Социальная психология. - МГУ, 1998. - 432 с.

2. Андриенко Е. В. Социальная психология. Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Под ред. В. А. Сластенина. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 264 с.

3. Бишоп С. Тренинг ассертивности / С.Бишоп. - СПб.: Питер, 2001. - 208 с.

4. Большой психологический словарь / Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2004. - 666 с.

5. П. Вацлавик, Дж. Бивин, Д. Джексон. Аксиомы теории коммуникации / Межличностное общение: хрестоматия / сост. Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. - СПб.: Питер, 2001. - 512 с.

6. Галицкий В.М., Мельник О.В., Синявский В.В. Соціально-психологічний словник. - К., 2004.- 250 с.

7. Каппони В., Новак Т. Ассертивность - в жизнь / В.Каппони, Т.Новак. -СПб.: Питер, 1995. - 224 с.

8. Кишкель Е.Н. Управленческая психология. - М.: Высшая школа, 2002. - 270с.

9. Курганська Л. Асертивна поведінка вчителя як засіб забезпечення конструктивної взаємодії з учнями // Нова пед. думка . - 2009. - № 3. - С. 42 - 44.

10. Лупьян Я.А. Барьеры общения, конфликты, стресс. - Минск, 1998. - 223 с.

11. Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 688 с.

12. Пашкова О., Шайдюк Є. Комунікативні бар'єри у невербальному спілкуванні. //http://uastudent.com/komunikatyvni-barjery-u-neverbalnomu-spilkuvanni/

13. Семиченко В. А. Психология общения. - К.: Магистр - X, 1997. - 152 c.

14. Скотт Д.Г. Конфликты и пути их преодоления / Д.Г.Скотт. - Киев: Внешторгиздат, 1991. - 191с.

15. Социальная психология: словарь / [редактор-составитель Л.А.Карпенко]; под общей ред. А.В.Петровского; под ред. А.Л.Венгер. - ООО «ПЕРСЭ», 2005.

16. Стайн С., Бук Г. Преимущество EQ. Эмоциональный интеллект и ваши успехи. Баланс Бизнес Бук / С.Стайн, Г.Бук. - М., 2007. - 384 с.

17. Стаут С. Управленческий тренинг. - СПб.: Питер, 2002. - 258 с.

Размещено на Allbest.ru