Психологічні особливості організаторської діяльності менеджера освіти в умовах Карачаєво-Черкеської республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України

УДК 316.6(048)

19.00.05 - соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні особливості організаторської діяльності менеджера освіти в умовах Карачаєво-Черкеської республіки

Байрамуков Магомет Іссайович

Київ-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент Коломінський Наум Львович, Міжрегіональна академія управління персоналом, завідувач кафедри психології

Офіційні опоненти:

- доктор соціологічних наук, професор Пірен Марія Іванівна, Українська Академія управління при Президентові України, професор кафедри політології;

- кандидат психологічних наук, доцент Корнєв Микола Ничипорович, Національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри соціальної психології

Провідна установа - Інститут соціології НАН України (м. Київ), Центр етносоціологічних та етнополітичних досліджень.

Захист відбудеться 12 червня 2001 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий "11" травня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

Анотації

Байрамуков М.І. Психологічні особливості організаторської діяльності менеджера освіти в умовах Карачаєво-Черкеської республіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено психологічним проблемам організаторської діяльності керівника школи з поліетнічним педколективом.

Основну увагу спрямовано на визначення резервів гармонізації особистісного сприймання вчителями цільових орієнтувань роботи школи, а також оптимізації управлінського спілкування і психологічного клімату.

Виділено компоненти управлінської діяльності менеджера освіти, які пов'язані з етнопсихологічними особливостями об'єктів управління; визначено роль цілепокладання і управлінського спілкування як ключових компонентів організаторської діяльності директора школи; обгрунтовано відповідні теоретико-методичні засади дослідження.

Сформульовано правило "однорідного стилю в управлінні", показано, що його порушення в роботі поліетнічного колективу призводить до значних негативних наслідків.

На основі соціометричного аналізу структури професійних груп вчителів виявлена стійка тенденція переважання виборів за ознакою належності суб'єкта і об'єкта до спільної етнічної групи. Встановлено, що роль негативних емоційних станів етнічного походження суттєво знижується за рахунок раціоналізації стосунків у процесах спільної діяльності членів педколективу. Показано також, що головними резервами удосконалення організаторської діяльності директора школи у Карачаєво-Черкеській республіці є підвищення психологічної культури і етнопсихологічної компетентності та спирання на морально цінні традиції і звичаї горців у діяльності всіх суб'єктів педагогічного процесу.

Розроблені і широко апробовані програми і методичні рекомендації для різних рівнів системи підвищення кваліфікації вчителів і керівників шкіл.

Ключові слова: менеджмент, організаторська функція, етнопсихологія, цілепокладання, управлінське спілкування.

Байрамуков М.И. Психологические особенности организаторской деятельности менеджера образования в условиях Карачаево-Черкесской республики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология. - Институт психологии им. К.Г. Костюка АПН Украины. Киев, 2001.

Диссертация посвящена психологическим проблемам организаторской деятельности руководителя с полиэтническим коллективом.

Основное внимание направлено на определение резервов гармонизации личного восприятия учителями целевых ориентаций работы школы, оптимизации управленческого общения и психологического климата.

Выделены компоненты управленческой деятельности менеджера образования, связанные с этнопсихологическими особенностями объектов управления; определена роль целеполагания и управленческого общения как ключевых компонентов организаторской деятельности директора школы; обоснованы соответствующие теоретико-методические основы исследования.

Установлено, что стиль управленческого общения не адекватен структуре межличностных отношений и детерминируется только содержательными характеристиками делового взаимодействия субъектов профессиональной деятельности. Нарушение этого правила в работе с людьми разных национальностей приводит к обострению противоречий в межличностных отношениях, сопровождается стрессовыми ситуациями, конфликтами.

На основе социометрического анализа структуры профессиональных групп учителей выявлена устойчивая тенденция преобладания выборов по признаку принадлежности к общей этнической группе (в 1,5 - 2 раза), а также четко выраженное воздействие на статусную структуру групп межэтнических отношений в обществе. Так, при обострении ситуации категория "непопулярных" в экспериментальных группах возросла от 35% - 43% до 46% - 52%.

Установлено, что роль негативных эмоциональных реакций этнического происхождения может быть существенно снижена за счет рационализации отношений в процессе совместной педагогической деятельности. Этому способствует рефлексия эмоциональных состояний в общении, осознание реальных (исторических) причин их возникновения, объективная оценка смысла межэтнических автоматизмов и этнического фаворитизма. Показано также, что главными резервами усовершенствования организаторской деятельности директора школы в Карачаево-Черкесской республике являются повышение психологической культуры и этнопсихологической компетентности и опора на нравственно ценные традиции и обычаи горцев, на гуманистические идеи этнопедагогики данного региона. Разработаны и широко апробированы программы и методические рекомендации для разных уровней системы повышения квалификации учителей и руководителей школ.

Ключевые слова: менеджмент, организаторская функция, этнопсихология, целеполагание, управленческое общение.

Bairamukov M.I. Psychological especiality of the educational manager's organizational activities in the Karatchayevo-Cherkessian Republic. Manuscript.

The dissertation to gain Candidate degree in psychologycal sciences (speciality 19.00.05) - Social psychology). - G.S. Kostiuk institute of Psychology of Academy of Pedagogical sciences of Ukraine. - Kyiv, 2001.

The dissertation is dedicated to psychological problems of the manager's organizational activities in a school with polyethnic staff.

The main attention has been given to determine reserves of the harmonization of teacher's personal perception of school work orientations as well as of the optimization of management intercourse and psychological climate.

The components of the educational manager's activities connected with ethnopsychological peculiarities of managed objects have been outlined. The role of target designation and manage communication as of key components of the school manager's organizational activity has been shown The correspondent theoretical and methodical bases of investigation have been substantiated.

The "one-type managing style" rule has been given down, and it has been shown that its break in the polytechnic staff's work would be followed by meaningful negative tendencies.

On the basis of the sociometric analysis of the structure of teachers' professional groups the steady tendency of predominance of choices where both their subject and their object belong to the same ethnic group has been demonstrated.

The role of ethnically originated negative emotional states has been shown to put down essentially by the rationalization of interrelations in the process of the pedagogical staff members' common activities. The raising of psychological culture and of ethnopsychological competence as well as relying on highlands moral traditions have been shown to be the main reserves of improving of managers' organizational activities at the schools of the Karatchayevo-Cherkessian Republic.

The programs and methodical recommendations are worked out and widely tested for different levels of the system of the postgraduate education of teachers and school managers.

Key words: management, organizational function, ethnopsychology, purposefulness, management intercourse.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Необхідність удосконалення управлінської діяльності в школах Карачаєво-Черкеської республіки та створення корпусу директорів-професіоналів обумовлюється в основному такими факторами:

потребою демократизації системи управління освітою;

запровадженням ідей гуманістичної психології і педагогіки в масову педагогічну практику;

реалізацією ефективних методів управління, що широко використовуються в економічно розвинених країнах із сталими демократичними традиціями.

Ефективне управління організаціями можливе лише на основі знання законів регуляції їхньої діяльності. На дослідження відповідних соціально-психологічних механізмів і параметрів та розробку принципів успішної взаємодії особистості з організацією було спрямовано зусилля багатьох вчених, що працюють у галузі теорії управління і соціальної психології (Г.М. Андреєва, П.М. Блау, Р. Блейк, М.І. Бобнева, Л.П. Буєва, Є.І. Головаха, А.І. Донцов, О.Л. Журавльов, Ю.М. Забродін, Я. Зеленевський, В.П. Казміренко, П.М. Керженцев, Т. Котарбінський, І.С. Мангулов, Дж.С. Моутон, О.І. Пригожин, В.А. Семиченко, М.І. Сетров, Л.І. Уманський, О.С. Чернишов, С. Янг, Я. Яноушек та ін.). Встановлено, зокрема, що вдосконалення спілкування суб'єктів спільної діяльності може бути важливим засобом підвищення ефективності управління в організаціях.

Є чимало соціально-психологічних розробок, які забезпечують наукову базу для цілеспрямованого вдосконалення і розвитку практики управління у будь-якій галузі професійної діяльності, у тому числі - в освіті. Але дії менеджера, як відомо, завжди професійно обумовлені, певним чином унікальні, отже підлягають регламентуванню лише на принциповому рівні. Саме цим пояснюється наявність великої кількості праць з різних видів галузевого менеджменту та невпинне зростання інтересу до психологічних проблем управлінської діяльності у конкретних умовах різних за профілем організацій. Власної системи психологічного забезпечення потребує і педагогічний менеджмент.

В Україні дослідження психологічних проблем управлінської діяльності в освіті проводяться з початку 70-х років і спрямовані на вивчення психологічних передумов оптимізації керівництва педагогічним колективом школи та створення в ній сприятливого, творчого клімату; впливу особистісних якостей директора школи, властивого йому стилю керівництва на згуртованість і професійну дієздатність педколективу, на задоволеність вчителів своєю працею, на якість навчально-виховного процесу; психологічної компетентності керівників та форм і методів підвищення її рівня; мотивації директорів до підвищення рівня управлінської діяльності тощо (Р.Х. Шакуров, Г.С. Полякова, С.Г. Москвичов, Н.Л. Коломінський, О.І. Бондарчук, І.В. Сингаївська, Т.В. Панчук, Л.М. Карамушка, О.В. Киричук).

В Росії роботи в цій галузі з'явились наприкінці 80-х років, вони спрямовані переважно на розробку теорії, методики і технології ефективного управління освітнім процесом на рівні "вчитель - учень", причому психологічний аспект управлінських дій, як правило, спеціально не виділяється (Н.В. Горбунова, Ю.О. Конаржевський, Т.М. Куриленко, М.Л. Портнов, В.Л. Симонов та ін.).

Подальший розвиток психологічних досліджень педагогічного менеджменту відбувається в двох аспектах: особистісному і соціально-психологічному. Увагу дослідників усе більше привертають питання мотивації керівника, аналіз його соціальних, професійних установок; особливості самосвідомості та професійної ідентифікації, самоактуалізації особистості менеджера і т. ін. Проте уся ця масштабна і надзвичайно цінна робота здійснюється без урахування національної специфіки педагогічних кадрів. Навіть якщо врахувати, що менталітет народу імпліцитно присутній в усіх результатах, здобутих шляхом спостережнь, узагальнення досвіду, експериментів, залишається нез'ясованим важливе питання: чи відображується на них фон, зумовлений міжетнічними стосунками в організації? Яку роль взагалі відіграє етнопсихологічний фактор у життєдіяльності професійних колективів багатонаціональної республіки? Відповідь на нього має безпосереднє значення для пошуку психологічних резервів удосконалення організаторської діяльності директора школи, зокрема оптимізації міжособистісної професійної взаємодії в поліетнічному колективі.

У контексті аналізу проблем управління особливий інтерес становитимуть роботи, в яких розглядаються етнічна свідомість і самосвідомість, етнічна ідентифікація, етнізація, етнічні установки, стереотипи і т. ін. (А.О. Белік, Б.А. Душков, Є.М. Галкіна, В.Б. Євтух, О.В. Киричук, Г.І. Кцоєва, Г.В. Старовойтова, Н.М. Лебедєва, В.П. Левкович, Л.Є. Орбан, В.М. Павленко, Н.Г. Панкова, М.І. Пірен, С.О. Таглін, В.Д. Хрущ, М.О. Шульга та ін.).

Результати, що їх має сучасна психологія, достатні для того, щоб твердити: адекватне судження про особистісні прояви у реальній ситуації життєдіяльності можливе лише на основі підходу, який передбачає поєднання особистісного, соціально-психологічного і етнопсихологічного аналізу дій, вчинків, станів суб'єкта. Виходячи з того, що професійні функції вчителя і керівника національної школи не можуть бути вільними від впливу їхньої етнічної належності, можна твердити, що було б помилковим намагатися створити систему менеджменту в освіті Карачаєво-Черкесії, однозначно наслідуючи рекомендації американських або західноєвропейських авторів. Орієнтовний характер матимуть з цієї причини і розробки українських спеціалістів у галузі педагогічного менеджменту.

У зв'язку з цим постає наукова проблема: визначити основні напрямки і механізми адаптації системи управління освітою до етнопсихологічних умов даного регіону.

Враховуючи актуальність проблеми і відсутність відповідних наукових розробок, сформульовано тему даного дисертаційного дослідження: "Психологічні особливості організаторської діяльності менеджера освіти в умовах Карачаєво-Черкеської республіки".

Обрана тема відповідає плану НДР Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України: кафедра психології - "Психологія педагогічного менеджменту", 1995-1999 р. і затверджена Вченою радою цього інституту (протокол № 6, жовтень 1997 р.) та узгоджена з Радою по координації наукових досліджень.

Об'єкт дослідження - управлінська діяльність менеджера освіти.

Предмет дослідження - соціально-психологічні особливості реалізації організаторської функції управління в школі з поліетнічним складом педагогічних кадрів.

Мета дослідження - поєднавши соціально-психологічний аналіз професійної діяльності керівника школи та етнопсихологічний аналіз виконання ним своїх функцій, визначити резерви гармонізації особистісного сприймання членами педколективу цільових орієнтувань роботи школи, а також оптимізації управлінського спілкування і психологічного клімату.

Попередній аналіз проблеми дозволив припустити, що застосування обраного підходу може забезпечити достатньо високий науковий рівень і практичну значущість конструктивної частини роботи, спрямованої на визначення шляхів, засобів і методів якісного вдосконалення практики управління школою у Карачаєво-Черкеській республіці.

Обрана мета обумовила постановку таких завдань дослідження:

На основі аналізу психологічних аспектів управлінської діяльності менеджера освіти виділити у змісті соціально-психологічних функцій керівника сучасної школи компоненти, пов'язані з етнопсихологічними особливостями об'єктів управління.

Спираючись на узагальнення історичних і етнографічних матеріалів та на фундаментальні положення етнопсихології, охарактеризувати об'єктивні умови функціонування загальноосвітньої школи у Карачаєво-Черкеській республіці.

Провести емпіричне вивчення психологічного клімату і структури педагогічних колективів в аспекті визначення ролі етнопсихологічного фактору в реалізації принципів гуманістичної педагогіки.

Виходячи із специфіки педагогічних колективів шкіл Карачаєво-Черкесії, виявити психологічні резерви вдосконалення процесів цілепокладання і управлінського спілкування як ключових компонентів організаторської функції педагогічного менеджменту.

Теоретичною основою дослідження є:

принципи системного підходу як засобу аналізу соціальних об'єктів (Б.Г. Ананьєв, В.С. Кузьмін, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов, Г.В. Старовойтова, М.О. Шульга);

вчення про єдність свідомості і діяльності, активність суб'єкта у процесі діяльності і соціальної взаємодії (К.О. Абульханова-Славська, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн);

закономірності функціонування та розвитку соціальних груп, соціально-психологічне забезпечення спільної діяльності як передумова її ефективності (Г.М. Андреєва, А.В. Брушлінський, Є.І. Головаха, Я.Л. Коломінський, Н.Л. Коломінський, М.М. Обозов, А.В. Петровський, В.А. Семіченко, Л.І. Уманський).

Відповідно до характеру поставлених завдань було розроблено програму дослідження, якою передбачалося використання комплексу різних методів: аналіз наукових публікацій з проблем загальної теорії управління, психології управління, етнопсихології і соціальної психології; вивчення нормативних документів про школу; узагальнення досвіду управління школою; включене спостереження; методи психодіагностики (анкетування, бесіда, тестування, соціометрія); методи математичної статистики.

Базою експериментальних досліджень були Знаменська (сільська) середня школа, середні школи № 17, № 2, № 9 м. Черкеська. Обстеженням охоплено 425 учнів 8-11 класів та 521 вчитель.

Наукова новизна результатів дослідження визначається тим, що вони дозволяють обґрунтувати необхідність та окреслити можливості використання етнопсихологічних даних для більш глибокого і адекватного психологічного забезпечення практики управління освітою та подальшої розробки його теорії.

Теоретичне значення роботи обумовлене, зокрема, такими її результатами:

встановлено вплив міжетнічних і автоетнічних стереотипів на структуру міжособистісних стосунків у поліетнічних педколективах;

визначено роль концептуалізації спільної педагогічної діяльності у формуванні сприятливого психологічного клімату у поліетнічному колективі;

виділено специфічні риси управлінського спілкування в школі як основи організаторської діяльності менеджера, обґрунтовано необхідність їхнього розгляду з врахуванням дії етнопсихологічного фактору.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її результати визначають ще один напрямок дій, спрямованих на якісне вдосконалення практики управління національною школою і сприяють створенню у Карачаєво-Черкеській республіці ефективно діючої системи педагогічного менеджменту. Безпосереднє значення для управління школою матиме також реалізація визначеної у дисертації системи організаторської діяльності, що відображує специфіку етнопсихологічних умов даного регіону. Цьому слугуватиме запропонована програма забезпечення соціально-психологічної та етнопсихологічної компетентності педагогічних працівників та матеріали з досвіду її використання з метою оптимізації міжособистісної взаємодії в поліетнічному педколективі.

Впровадження результатів дослідження відбувалось шляхом:

читання лекцій за власною програмою в плані професійної перепідготовки директорів шкіл на Республіканських курсах підвищення кваліфікації;

реалізацією в школах м. Черкеська системи забезпечення соціально-психологічної та етнопсихологічної компетентності вчителів;

організації в педколективах середніх шкіл № 17, № 2, № 9 м. Черкеська професійної міжособистісної взаємодії, управлінського спілкування тощо за рекомендаціями та безпосередньою участю дисертанта.

Апробація дисертації. Результати дослідження доповідалися і обговорювалися на Регіональній науково-практичній конференції "Проблеми навчання, виховання і культурного зростання працівників народної освіти" (Черкеськ, травень 1998 р.); на науково-практичній конференції Лінгвістичного інституту "Етнопсихологічні аспекти розвитку особистості у поліетнічному середовищі" (П'ятигорськ, жовтень 1999 р.); на науково-практичній конференції Республіканського інституту підвищення кваліфікації працівників освіти "Роль сучасних освітніх технологій у підвищенні якості навчально-виховного процесу" (Черкеськ, березень 2000 р.); Республіканському семінарі Міністерства освіти Карачаєво-Черкеської республіки "Управлінська діяльність директора школи у багатонаціональному педколективі" (Черкеськ, травень 2000 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми діяльності практичних психологів (у світлі ідей Л.С. Виготського)" (Мінськ, грудень 1999 р.); на III з'їзді Товариства психологів України "Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія" (Київ, лютий 2000 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Теоретико-методологічні проблеми удосконалення психологічної підготовки менеджерів" (Київ, листопад 1999 р.).

Основні результати роботи знайшли відображення у 7 одноосібних публікаціях автора.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (168 найменувань), двох додатків на 7 сторінках. Містить 172 сторінки текста, 9 таблиць, 2 малюнки.

Основний зміст дисертації

вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, виділено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету та головні завдання, визначено вихідні теоретичні положення та методи одержання емпіричних даних, їх математичної обробки тощо; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення набутих результатів, описано форми їх апробації і запровадження.

У першому розділі "Психологічні аспекти управлінської діяльності в школах Карачаєво-Черкеської республіки" на основі аналізу наукових даних розглядається психологічний зміст організаторської функції менеджменту в освіті та його зв'язок з етнопсихологічними умовами функціонування школи в даному регіоні.

Управління школою постає як рухома система суб'єкт-об'єктних стосунків, що обумовлює специфічні труднощі в управлінні школою перехідного періоду, коли знаходять визнання принципово нові засади організації освіти. школа менеджер поліетнічний колектив

Першорядного значення набуває проблема цілепокладання у педагогічному процесі. Її суть полягає в тому, що стратегічна мета, яку прийнято на офіційному рівні, завжди трансформується у структурі свідомості кожного з виконавців спільної педагогічної діяльності і вже у такому, "скоригованому" вигляді сприймається вчителями як принцип і підстава для обрання робочих цілей і засобів навчання, розвитку, виховання дітей. Суб'єктивне значення (смисл) цілей управління є тим більш неоднозначним, чим більше рівнів управління включено до процесу, адже на кожному з них діють такі фактори, як стереотипи мислення, компетентність, професійні установки, особистісні якості кожного з педагогічних працівників.

Спираючись на численні дані про соціально-психологічні механізми оптимізації спільної діяльності, неважко дійти висновку, що головним напрямком організаторських дій керівника у педколективі слід вважати досягнення принципової єдності цільових орієнтувань усіх учасників навчально-виховного процесу та забезпечення засобів діяльності, адекватних її цілям.

У структурі організаторської діяльності керівника виділяють три взаємопов'язаних компоненти: координаційно-регулюючий, мотиваційний, комунікативний. В управлінні школою кожний з них реалізується з відображенням професійної специфіки об'єкта (Н.Л. Коломінський, Л.М. Карамушка, С.Г. Москвичов). Зокрема, коли метою керівника є організація роботи на началах гуманістичної педагогіки, відповідну спрямованість професійної діяльності вчителів обумовлюватимуть:

прийняття на когнітивному та емоційному рівнях гуманістичних цілей освіти;

специфічна внутрішня організація особистості вчителя, яка сприяла б її самоактуалізації у процесі відповідного виконування своїх професійних обов'язків.

Приведення у дію важелів професійної активності вчителів на основі сучасних науково-психологічних знань можливе лише за умови здійснення цілеспрямованого впливу на систему переконань, ціннісних орієнтувань, установок, стереотипів, властивих суб'єктам педагогічної діяльності. Цим обумовлюється соціально-психологічний зміст організаторської функції управління та його пріоритетна роль у її структурі. Правомірним є висновок, що ефективність реалізації цієї функції пов'язана із процесом коригування параметрів міжособистісної взаємодії суб'єктів спільної діяльності.

Отже, перед керівником школи постає надзвичайно складний напрямок роботи, який до того ж поки що не має методичного і інструментально-технологічного забезпечення, - діагностування і корекція професійних установок та стереотипних схем професійного мислення вчителів.

Практична потреба у цьому загострюється у зв'язку з тим, що саме у педагогічній сфері на професійну позицію суб'єкта впливає весь спектр соціальних установок, у якому відбивається різноплановий життєвий досвід людини, у тому числі досвід минулих поколінь, зафіксований в етнічних стереотипах особистості. Визначення конкретного змісту організаторських дій керівника відбувається у контексті соціальної, політичної, економічної, етнічної специфіки умов функціонування системи освіти в даному регіоні, причому питома вага кожного з цих факторів у різних випадках буває різною.

Республіки Північного Кавказу належать до тих регіонів Російської Федерації, де етнопсихологічний фактор є особливо значущим. Одна з них - Карачаєво-Черкеська республіка, основний склад населення якої (434,2 тис.) утворюють абазини, карачаєвці, ногайці, черкеси і росіяни. За єдності релігії (мусульмани-суніти) та загального історичного минулого кожний з гірських (корінних) народів має свою мову, відрізняється певними особливостями територіальних умов, побутового устрою, змісту і організації традиційних видів продуктивної праці. Згідно з сучасними науковими уявленнями, етнічна належність індивіда визначається не його біологічною природою, кровними зв'язками, а складним переплетенням природних, культурно-історичних, соціально-економічних чинників, які у своїй сукупності детермінують обличчя етносу, його психологію. Життя північнокавказьких горців традиційно відображає архаїчні риси буття цього багатого, привабливого для чужинців і суворого краю. І хоча ці риси значно послабились під впливом західної цивілізації, все ж вони продовжують відігравати визначальну роль у менталітеті кожного з корінних народів.

Етнопсихологічні особливості народів Північного Кавказу виявляються одночасно на двох рівнях: 1) як інтегративна характеристика північнокавказьких горців; 2) як специфічні риси психологічного складу окремого етносу.

Соціально-психологічні та етнопсихологічні дослідження свідчать, що етнічна визначеність особистостей сама по собі не може слугувати причиною психологічної несумісності різних народів, що живуть на одній теориторії. Більш або менш виражена протидія етносів виникає у тих випадках, коли починають діяти механізми стереотипного мислення і соціальних установок негативної орієнтації.

Повернення до подій минулого, зокрема часів Кавказької війни, депортацій, освоєння захоплених територій тощо, переконує в тому, що грунт для виникнення негативних міжетнічних стереотипів і установок існував тут протягом тривалого часу.

Сучасне суспільство, сповідуючи ідеали гуманізму і демократії, піддало моральному осуду і забороні національні забобони і упередження, які втратили безпосередню владу над вчинками людей. Але, як будь-яка соціальна установка, етнічні упередження, зберігаючись у сфері несвідомого навіть поза волею суб'єкта, за певних обставин актуалізуються у реальних стосунках, діях, вчинках людей.

Представлений у цьому розділі аналіз різнопланових наукових даних (історичних, етнографічних, соціально-психологічних, етнопсихологічних) дає підстави для висновку, що практика міжетнічної взаємодії у Карачаєво-Черкеській республіці також не вільна від дії прихованих забобонів, які буває важко розпізнати під прикриттям "об'єктивних" претензій, вимог, критичних зауважень, адміністративних рішень. Конкретні приводи для конфронтації етнічних груп давно втратили свою актуальність, але відповідні стереотипи зберігаються, виявляючись у різних "гострих" ситуаціях міжнаціональної взаємодії і спілкування.

Встановлено, що стереотипи у ставленні до своєї етнічної групи та до груп-"антагоністів" виявляють за відповідних умов усі народи, малі і великі. Виходячи з наведених міркувань, логічно припустити, що етнічні і автоетнічні стереотипи відіграють важливу, хоча, як правило, неявну, приховану роль у життєдіяльності будь-якої організації, перш за все - професійно зорієнтованої на взаємодію і спілкування людей, якою є і загальноосвітня школа. Емпіричне підтвердження цього факту дозволить поглибити і конкретизувати наукові уявлення про соціально-психологічний зміст організаторської функції управління як стрижневого компоненту педагогічного менеджменту.

У другому розділі "Проблеми міжособистісної взаємодії суб'єктів педагогічної діяльності в школах Карачаєво-Черкесії" виділено два напрямки емпіричного дослідження: вплив концепції педагогічної діяльності на формування соціально-психологічного клімату; етнопсихологічний чинник структурування педагогічного колективу. Як показало вивчення літератури з педагогічного менеджменту, зокрема з психології управління школою, ці проблеми спеціально ніким ще не розглядалися.

Особливість здійснюваної у наш час реорганізації шкільної справи полягає у тому, що вона веде не тільки і не стільки до змін технологій і матеріальної бази навчання, скільки до трансформації функціональних ролей всіх учасників педагогічного процесу. Окремі нововведення у житті сучасної школи складаються у специфічну професійну ситуацію, яка для переважної більшості вчителів є новою, незвичайною, нерідко суперечливою щодо їх педагогічних установок. Разом з тим, ефективна організація будь-якої професійної діяльності передбачає находження оптимального співвідношення між продуктивністю діяльності групи і задоволеністю її членів від належності до даної групи та від діяльності у ній (Г.М. Андреєва, Я. Яноушек).

Упевненість у доцільності застосування нових підходів, форм, методів педагогічної діяльності, готовність прийняти їх як "свої" (інтеріоризація) особливо важлива для вчителя, адже він впливає на дітей не лише словом і справою, але й усією своєю поведінкою, настроєм, станами.

Ставлення кожного працівника школи до здійснюваної спільно з іншими педагогічної діяльності, до її цілей, завдань і способів виконання, визначає професійну активність і творчий потенціал колективу в цілому. Тому одним з найважливіших завдань директора школи як суб'єкта управління є забезпечення умов для комфортного перебування особистості в групі, показником чого мають бути не лише позитивні емоції від міжособистісних (ділових і особистих) стосунків, але і задоволеність самою діяльністю, своєю роллю в ній. Саме таке трактування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі знаходить поширення у літературі останніх років (Н.П. Анікєєва, Н.Л. Коломінський).

Питання про те, якою мірою реальна позиція вчителів і вихователів школи, що відображує систему їхніх професійних переконань і установок, відповідає сучасним вимогам і уявленням про зміст їхніх функціональних ролей, вивчалося шляхом анкетування учнів і вчителів, а також за допомогою інших методик психологічного діагностування (спостереження, бесіда, аналіз уроків).

Учням 8-11 класів середньої школи № 17 м. Черкеська (425 чол.) було запропоновано анонімну анкету для з'ясування і оцінки їхнього ставлення до вчителів і адміністрації. Серед інших були такі запитання: 1) За що Ви любите, поважаєте окремих вчителів? 2) За що Ви не любите, не поважаєте окремих вчителів? За результатами анкетування було побудовано ранжовані ряди: "Підстави для позитивної оцінки вчителя" : "Підстави для негативної оцінки вчителя". Виявилося, що найбільш вагомими з погляду учнів є фактори міжособистісної взаємодії "вчитель - учень", які відсунули на III місце навіть цікаве проведення уроків з хорошим поясненням навчального матеріалу. Для вчителів, які традиційно спираються на авторитарну концепцію навчання і виховання, властивим є, на думку учнів, маніпулювання оцінкою, постійне намагання "тиснути", "вимагати", "примушувати", що у сукупності викликає несприйняття і протест молодих людей. Вони оцінюють таку позицію як свідчення низького професійного рівня педагогів ("поганий вчитель").

Потреба гуманізації стосунків у школі усвідомлюється учнями як необхідність заміни "поганих" вчителів "хорошими", тобто здатними реалізувати у сучасній школі новий підхід, що ґрунтується на повазі до особистості, захисті її інтересів і найповнішій реалізації іі інтелектуальних і духовних сил. Велике значення має визнання учнями проблеми міжнаціональних стосунків у взаємодії суб'єктів-об'єктів педагогічного процесу.

Наступним етапом даного дослідження було визначення структури професійно-педагогічних орієнтувань вчителів середньої школи № 17 м. Черкеська (1998 р.) та Знаменської середньої школи і середніх шкіл № 2 і № 9 м. Черкеська (1999 р.).

Значний діагностичний ефект мало проведення педради з порядком денним: "Чи потрібно шукати нові педагогічні технології?", але основний масив даних дала закрита анкета з питанням: "Що, на Вашу думку, обумовлює успіх педагогічної діяльності в сучасній школі?"

Оцінивши відповіді, що засвідчували гуманістичну орієнтацію, балом "5"; такі, що мали нейтральне концептуальне навантаження, балом "3"; характерні для авторитарно зорієнтованих вчителів, балом "1", ми одержали структуру обраних суджень з врахуванням їхньої питомої ваги (за педагогічною позицією). При порівнянні узагальнених показників по трьох школах (18 %; 58 %; 24 %) з відповідними показниками по сш № 17 (24 %; 56 %; 30 %) встановлена подібна тенденція розподілу.

Психологічний портрет кожної групи вчителів складено за результатами спеціально організованих спостережень, бесід та власного управлінського досвіду дисертанта.

Комплексне вивчення соціально-психологічного клімату в педколективі середньої школи № 17 провадилося за допомогою методики Р.Х. Шакурова, яка дозволяє одержати узагальнену картину емоційного стану педколективу. Встановлено також, що майже половина педпрацівників працює у режимі несприйняття їхніх поглядів, переконань, оцінок, орієнтацій колегами, які, у свою чергу, також не знаходять розуміння і підтримки властивих їм поглядів, переконань, оцінок.

Отже, положення особистості в структурі ділових стосунків розглядалось як об'єктивний результат усвідомлення суб'єктом своїх професійних функцій і емоційного підкріплення відповідної функціональної ролі. Виходячи з того, що імовірним джерелом "відцентрових сил" у поліетнічній професійній групі є міжнаціональний аспект особистих стосунків, в яких виявляється самосвідомість різних етнічних спільностей, було вирішено скористатись спеціальною діагностичною процедурою для виявлення прихованої картини реально існуючих міжособистісних стосунків. Виявилось, що найбільш доцільною у даному випадку є соціометрична методика, хоча, як можна зробити висновок з поширених публікацій, спроб використати її в дослідженнях з етнопсихології досі не було. Для того, щоб розширити інформативні можливості експериментальної ситуації, пропонувалось обрати партнера: а) у професійному спілкуванні (переважає інтерактивний аспект); б) у вільному міжособистісному спілкуванні (переважає перцептивний аспект); в) у критичній ситуації (моральний аспект). Визначено статусну структуру груп "Вчителі початкових класів", "Вчителі-предметники гуманітарного циклу", "Вчителі-предметники природничо-математичного циклу" - по 3 групи у кожній із трьох шкіл, усього 9 груп.

Чисельність експериментальних груп установлена в межах: 25 N 35.

У кожній з обстежених груп від 35 % до 43 % її членів отримали по одному-два вибори, тобто, не будучи ізольованими, опинились у категорії "непопулярних". Для більш повного врахування соціального контексту експериментальної ситуації був зроблений ще один, додатковий, крок у використанні соціометрії: усі зроблені вибори (у сумі за трьома критеріями, з врахуванням перцептивних і рефлексивних показників) розподілено у залежності від етнічної належності респондентів: "росіяни" - "горці". При цьому до "росіян" умовно віднесено всіх не горців - росіян, українців, білорусів, євреїв, вірмен, грузин та ін. Результати цього розподілу представлені у табл. 1.

Таблиця 1.

Школа	Хто обирає	Кількість опитаних	Сума виборів	Показник прояву етноцентризму
			Росіян	Горців	разом
			(n)	(%)	(n)	(%)	(n)
CШ № 17	Росіяни	54	454	65	238	35	692	Кр = 1,9
	Горці	52	263	36	475	64	738	Кг = 1,8
СШ № 2	Росяіни	52	448	59	310	41	758	Кр - 1,44
	Горці	58	279	33	554	66	833	Кг = 2,0
СШ № 9	Росяіни	38	369	62	226	38	595	Кр = 1,6
	Горці	34	199	38	326	62	525	Кг = 1,6
Разом: 288

Показник етноцентризму К розраховувався як відношення числа виборів представниками обох етнічних спільностей - своїх та інших. Наприклад, для СШ № 17 Кр = 1,9, а Кг = 1,8. В процесі аналізу емпіричних даних встановлено специфіку виборів за I, II і III критеріями у групах "росіян" і "горців".

Потенційне протистояння має місце і в міжетнічних стосунках корінних народів. Прояви його специфічні, здебільшого пов'язані із ситуаціями, в яких є привід для суперництва. Так, зростання політичної активності населення республіки в 1999 році і перехід суспільної ситуації у стан, близький до екстремального, відобразились на соціально-психологічних процесах в експериментальних педагогічних колективах, що видно з порівняння показників прояву етноцентризму в 1998 і 1999 рр. (табл. 2).

Таблиця 2.

Школа	Показник прояву етноцентризму
	1998 р.	1999 р.
	Росіяни	Горці	Росіяни	горці
1	2	3	4	5
СШ № 17	1,9	1,8	1,9	0,96
СШ № 2	1,44	2,0	1,63	0,96
СШ № 9	1,60	1,6	1,50	1,08
К	(1,64 + 0,17)	(1,8 + 0,13)	(1,64 + 0,14)	(1,00 + 0,05)

Отже, вибір горців горцями за рік зменшився у 1,8 рази, тобто ефект спорідненості усіх горців згладився: нейтрально-узагальнене поняття "горець" мов би розшарувалося на "абазинів", "карачаєвців", "ногайців", "черкесів".

Відповідно на міжособистісних стосунках у професійних групах відбулись упереджені оцінки та відповідні емоційні реакції, якими традиційно позначені контакти сусідніх етнічних спільностей: категорія "непопулярних" у статусній структурі кожної з 9 груп зросла від 35 % - 43 % до 46 % - 52 %.

Установлений в процесі дослідження вплив етнопсихологічних умов професійної діяльності на структуру міжособистісних стосунків в організації підтверджує попередній висновок про те, що менталітет північнокавказьких народів, свіоєрідність національних характерів, традицій і звичаїв, етнічні стереотипи і забобони - це об'єктивна реальність, ігнорування якої супроводжується значними ускладненнями, коли робиться спроба позанаціонального підходу до вирішення соціальних, економічних і культурних проблем цього регіону.

Третій розділ "Шляхи реалізації організаторської функції управління в школах з поліетнічним складом педагогічних кадрів" є конструктивною частиною роботи. В ньому розглядаються питання, рівень розв'язання яких обумовлює ефективність організаторської діяльності менеджера, - визначення педагогічних цілей роботи школи і удосконалення управлінського спілкування.

Виходячи з того, що активність особистості у цілепокладанні - це не просто сума проявів "орієнтувань", а впорядкована структурована взаємодія індивідуальних цілепокладань (В.П. Казміренко), ми розробили і апробували на практиці систему управлінських дій, спрямованих на зняття протиріч і розходжень у поглядах суб'єктів спільної діяльності, на зближення позицій окремих груп. Психологічною базою такого погодження є певна система характерних для педагогічного колективу професійних установок і переконань, зокрема - єдиного спрямування їх когнітивної і оцінної складових.

Наш досвід управління школою свідчить, що на етапі психологічної підготовки педколективу до прийняття нових цілей роботи головне - сформувати позитивне ставлення до перспективи їх реалізації у практичній діяльності. У соціально-психологічній літературі описані два різних прийоми презентації групи як суб'єкта сприймання: усереднення індивідуальних оцінок і погодження думок у процесі дискусії (Костинська А.Г.). Ми переконались на практиці, що в плані формування цілісного групового сприймання більш плідним є другий шлях - погодження думок. При цьому передумовою прийняття ефективних групових рішень на стадії цілепокладання є досвід спільної діяльності, пов'язаної з постановкою і захистом різних варіантів цілі, а для одержання несуперечливих висновків на основі єдиного розуміння проблемних ситуацій, їх психолого-педагогічного змісту, слід враховувати вплив стосунків у групі на характер перебігу спільної діяльності. Встановлено, що для консолідації професійно-педагогічних поглядів, переконань, підходів найбільш ефективними є: проблемна лекція, семінар, рольова гра, "мозковий штурм" (брейн-стормінг), диспут (Н.Л. Коломінський, Л.М. Карамушка, О.І. Бондарчук). Але слід враховувати, що, як свідчать емпіричні дані, можливість погодження спільних зусиль суб'єктів цілепокладання значно знижується за наявності міжетнічних упереджень, забобонів, негативних міжетнічних установок. Послабленню цього ефекту сприяє активізація когнітивного компоненту міжетнічних стосунків, зокрема рефлексія власних емоційних станів партнерів у міжетнічному спілкуванні; усвідомлення історичних причин їх появи, а також об'єктивна оцінка смислу емоційних автоматизмів етнічного походження.

Управлінське спілкування розглядається у дисертації як засіб регулювання ділових стосунків у школі, удосконалення функціонально-рольової структури педагогічної діяльності та оптимізації особистих стосунків у групах педагогічних працівників. При цьому якість управлінського спілкування визначається, зокрема, чистотою прямих і зворотних зв'язків у системі професійної взаємодії. Відповідно, особливого значення набуває адекватне сприймання підлеглими змісту пояснень і вимог керівника, яке обумовлюється погодженістю не лише раціональних, але і мотиваційних компонентів їхньої діяльності.

На ефективність управлінського спілкування в школі впливають також об'єктивні фактори, пов'язані з його професійною специфікою. В організаційній діяльності директора школи це породжує досить складні проблеми, які вимагають наукового і практичного рішення.

Відчутний вплив етнопсихологічних умов у Карачаєво-Черкесії на функціонування школи, зокрема - на мікроклімат у педколективах, обумовив необхідність розгляду під відповідним кутом зору проблеми стилю в управлінському спілкуванні. У зв'язку з цим сформульовано правило, яке умовно названо правилом однорідного стилю. Сутність його полягає в тому, що стиль управлінського спілкування не адекватний структурі міжособистісних стосунків і детермінується лише змістовими характеристиками ділової взаємодії суб'єктів професійної діяльності.

Встановлено, що порушення цього правила в роботі з людьми різних національностей приводить до загострення протиріч у міжособистісних стосунках, супроводжується стресовими ситуаціями, конфліктами.

Психологічні резерви удосконалення організаторської діяльності керівника школи у Карачаєво-Черкеській республіці мають, як показало дослідження, подвійний характер. З одного боку, вони пов'язані з вирішенням специфічних проблем управлінського спілкування у сучасній школі, з іншого - лежать у площині конкретних етнопсихологічних умов Північнокавказького регіону.

Узагальнення матеріалів формуючого експерименту засвідчило, що для дієвого використання необхідно забезпечити:

використання в діяльності менеджера чітких критеріїв інтелектуального і духовного розвитку особистості учнів;

розробку і запровадження в практику управління достатньо надійних методів педагогічного прогнозування;

створення в галузі системи адекватного інформаційного забезпечення управлінських рішень директора школи;

розробку ефективних технологій і новітніх засобів реалізації контрольної функції управління в школі;

додержання принципу концептуальності в організації навчально-виховного процесу;

спрямування психокорекційної роботи в школі на профілактику професійних деформацій особистості вчителя, на подолання розбалансованості ділових і особистих стосунків суб'єктів педагогічної діяльності;

запровадження в школах вимог до загальнопсихологічної, соціально-психологічної та етнопсихологічної компетентності педагогічного працівника, спрямованих на розвиток самосвідомості та рефлексивних здібностей особистості.

Висновки

1. Специфіка управління сучасною школою обумовлює необхідність виділення соціально-психологічного аспекту як теоретично і практично важливої галузі досліджень педагогічного менеджменту. В цьому плані ключову роль відіграє розгляд організаторської функції управління, орієнтованої на оптимізацію взаємозв'язків інтерактивних і комунікативних компонентів спільної (педагогічної) діяльності. Зміст і перебіг комунікації на основі інформаційно-ділового обміну у професійній групі визначається як рівнем розвитку групи, так і індивідуально-психологічними характеристиками її членів. Обидва ці параметри перебувають у залежності від етнопсихологічних особливостей об'єкта управління.

2. Соціально задані умови функціонування школи у Карачаєво-Черкеській республіці відображують результати складного історичного процесу формування взаємостосунків між корінними народами (горцями) і народами, які розселилися на Північному Кавказі у зв'язку з його підкоренням Росією. У сучасній Карачаєво-Черкесії мають місце прояви і міжетнічних, і автоетнічних стереотипів. Залежно від суспільної ситуації вони набувають різних форм - від прихованих, на рівні підсвідомості, до емоційно насичених зіткнень і протистояння етнічних груп. Завдяки організаторській діяльності менеджера різні форми міжетнічної взаємодії можуть або нівелювати психологічні тенденції до посилення міжгрупових відмінностей і позитивного відрізнення власної групи від інших, або акцентувати їх.

3. Емпіричне вивчення соціально-психологічних процесів у педколективах шкіл з поліетнічним складом кадрів показало, що на етапі переходу від традиційно-авторитарної педагогіки до гуманістичної головним напрямком організаторської роботи керівника школи є консолідація професійних позицій вчителів, утвердження єдиної чітко вираженої психолого-педагогічної концепції їхньої діяльності. Згідно з одержаними даними, більше половини педагогічних працівників у кожній з досліджуваних шкіл перебувають на різних концептуальних позиціях. Із загального числа респондентів виділено три групи вчителів, які виявили:

гуманістичну орієнтацію - 21 %;

нейтральну концептуальну орієнтацію - 52 %;

авторитарну орієнтацію - 27 %.

Обумовлені цим перешкоди до утворення сприятливого клімату в школі можуть підсилюватись під дією етнопсихологічного фактору. Соціометричний аналіз структури професійних груп в експериментальних школах виявив стійку тенденцію переважання виборів за ознакою належності суб'єкта і об'єкта до спільної етнічної групи. Встановлено, що відношення числа виборів "своїх" перевищує число виборів "інших" у 1,5 - 1,8 разів.

4. Конструктивне використання етнопсихологічного фактору в управлінні школою, особливо на етапі цілепокладання і в управлінському спілкуванні, включає опору на морально цінні традиції і звичаї горців і визначення спільного у принципах гуманістичної психології, педагогіки та етнопедагогіки даного регіону. Роль негативних емоційних реакцій етнічного походження може бути суттєво зниженою за рахунок раціоналізації стосунків у процесі спільної педагогічної діяльності. Цьому слугуватиме рефлексія і авторефлексія емоційних станів у спілкуванні, усвідомлення реальних (історичних) причин їх виникнення, об'єктивна оцінка смислу міжетнічних автоматизмів та етнічного фаворитизму з позицій сучасного наукового знання.

Підвищення психологічної культури і етнопсихологічної компетентності всіх учасників навчально-виховного процесу є головними резервами удосконалення цілепокладання і управлінського спілкування як ключових компонентів організаторської функції педагогічного менеджменту.

Основний зміст дисертації відображено в таких роботах

Байрамуков М.И. Этнопсихологическая составляющая компетентности менеджера образования. - // Персонал. - 1999. - Приложение № 4. - С. 145-147.

Байрамуков М.И. Концепция педагогической деятельности как фактор формирования социально-психологического климата в школе // Деятельность практических психологов на современном этапе. - Минск., 2000. - С. 25-29.

Байрамуков М. І. Етнопсихологічний чинник структурування педагогічного колективу. - Матеріали III з'їзду Товариства психологів України, присв. 100-річчю з дня народження Г.С. Костюка. - К., 2000 - С. 12.

Байрамуков М.И. Социометрия в этнопсихологическом анализе проблем управления. - // Психология. - 2000. - Минск. - № 1. - С. 18-32.

Байрамуков М. І. Проблеми співвідношення загальноуправлінських і етнопсихологічних особливостей організаторської діяльності директора школи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 28-30 жовтня 1998 р. - К., 1998. - С. 200-202.

Байрамуков М. І. Етнопсихологічний чинник управлінської діяльності директора школи // Освіта і управління. - 1997. - № 3. - С. 111-114.

Байрамуков М.И. Психолого-педагогические основы формирования педагогического коллектива // Труды института повышения квалификации Карачаево-Черкесской республики. - Черкесск, 1998. - С. 126-129.

Байрамуков М.И. Уровневая дифференциация обучения и проблемы развития школы // Труды института повышения квалификации Карачаево-Черкесской республики. - Черкесск, 2000. - С. 97-101.

...