Інтеграція комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ІНТЕГРАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ТВОРЧИХ КОМПОНЕНТІВ У СТРУКТУРІ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Спеціальність: Загальна психологія, історія психології

Гавалешко Оксана Миколаївна

Київ, 2001 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Майбутнє нашого суспільства залежить від творчого потенціалу його громадян, здатних засвоювати нові знання і технологічні новації, творчо мислити, продуктивно розв'язувати складні життєві проблеми і здійснювати конструктивні рішення.

Проблема пробудження, формування та активізації творчого потенціалу особистості набуває особливого значення в наш час, головною ознакою якого є зростання складності суспільних, міжособистісних і внутрішньо-особистісних проблем. Творчість є істинною сутністю людини, джерелом розвитку і прогресу суспільства. Вільна творча самореалізація особистості є запорукою її успішної адаптації та інтеграції, здійснення нею свого призначення.

Формування цілісної особистості - одна з провідних цілей суспільства та сучасної освіти. Воно передбачає здійснення низки взаємопов'язаних завдань: пробудження, розвитку та стимуляції творчих резервів особистості, формування та вдосконалення її комунікативних здібностей, поглиблення самосвідомості та суб'єктності особистості, її здатності до самореалізації та самостійного прийняття відповідальних рішень.

У зв'язку з цим виникають як теоретичні проблеми виявлення основних закономірностей інтеграції провідних компонентів особистості, так і педагогічні та методичні. Вони пов'язані з необхідністю розробки тренінгових програм, спрямованих на розвиток творчої особистості.

Проблема становлення та розвитку творчої індивідуальності, а також розробки форм і методів вивільнення та стимуляції її потенціалу сьогодні усвідомлюється і на державному рівні. Так, нині продовжується реалізація комплексної програми “Творча обдарованість”, а розробка її поновленого варіанта “Творчість, інтелект, обдарованість” - один із науково-практичних напрямків. Процес становлення особистості містить, як невід'ємний компонент, формування її самосвідомості. Дана проблема різних аспектів відображена у численних працях західних (З. Фройд, А. Адлер, К. Юнг, Е. Фромм, Е. Еріксон, Р. Кеттел, Г. Олпорт, Р. Асаджолі, А. Маслоу, К. Роджерс та інші), радянських і вітчизняних (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Л.І. Божович, О.Г. Асмолов, К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, І.С. Кон, Г.С. Костюк, П.Р. Чамата, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, М.Й. Боришевський та інші) вчених.

Формування самосвідомості як найважливішого чинника індивідуальності та активності особистості неможливе поза міжособистісним спілкуванням. У зв'язку з цим певної уваги заслуговують дослідження психологічних особливостей спілкування, в яких воно розглядається як соціально-психологічна умова та засіб розвитку свідомості і самосвідомості особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, В.М. Мясіщев, О.О. Бодальов, Т.Г. Григорьєва, А.Б. Добрович, А.В. Мудрик, Е. Мелібруда, Л.А. Петровська, Т.С. Яценко).

Важливою метою розвитку і самовдосконалення особистості є формування творчої індивідуальності. Цей процес одночасно розглядається як прояв самосвідомості і як діяльність особистості, спрямована на власне самовдосконалення. Проблема творчості досліджується у працях М.М. Бахтіна, Я.О. Пономарьова, Г.Я. Буша, А.Т. Шуміліна, В.А. Роменця, В.О. Моляко, І.П. Манохи, К. Роджерса, Н. Роджерс та ін. Творчій особистості присвячені праці В.В. Століна, Г. Пир'єва, Д.Б. Богоявленської, В.А. Роменця, В.В. Рибалки, К. Роджерса, Е. Торранса, Дж. Гілфорда. Наявність суттєвого зв'язку між творчістю та розвитком особистості відзначають у своїх дослідженнях Ф. Баррон, К. Роджерс, Н. Роджерс, А. Маслоу, Т.М. Титаренко, І.П. Маноха.

Дослідження творчості, спілкування та самосвідомості продовжують здійснюватись у відокремлених феноменологічних та семантичних просторах, які тільки частково перетинаються. В сучасній психологічній літературі недостатньо досліджені основні закономірності й механізми інтеграції творчих і комунікативних компонентів особистості, не зовсім чітко визначені її основні детермінанти. Крім того, лише незначна частина дослідників (А.Ф. Бондаренко, Т.С. Яценко, В.В. Столін, І.В. Вачков та інші), аналізуючи широкий спектр тренінгових систем, представлених у практичній психології, підкреслює необхідність розробки методів, спрямованих на розвиток самосвідомості. Прагнення розв'язати вищевказані проблеми й визначило зміст і мету дисертаційного дослідження “Інтеграція комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження та його результати входять до комплексної теми кафедри психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: “Життєтворчість особистості в кризовому суспільстві”. Номер держреєстрації 0199U001863.

Особистий внесок автора у кафедральне дослідження полягає у виявленні інтегративних зв'язків спілкування і творчості особистості та створенні соціально-психологічної програми, спрямованої на формування творчої, гармонійно розвиненої особистості у мінливих умовах сьогодення.

Об'єкт дослідження - процес виявлення комунікативних і креативних властивостей особистості у її життєдіяльності. Предмет дослідження - особливості взаємозв'язку комунікативних і креативних компонентів самосвідомості. Мета роботи полягає в теоретичному аналізі й експериментальному дослідженні психологічних особливостей взаємозв'язку та інтеграції комунікативних і творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості.

Мета дослідження зумовила такі завдання:

- розробити цілісну систему взаємопов'язаних тренінгів, спрямованих на розвиток творчих і комунікативних здібностей особистості;

- здійснити теоретичний аналіз структурних і змістовних характеристик самосвідомості, розглянути їх взаємовплив і взаємозв'язок, а також особливості творчих і комунікативних складових самосвідомості;

- проаналізувати характер і зміст взаємозв'язку та психологічні особливості інтеграції комунікативних і творчих здібностей, які виявляються у спілкуванні, творчій діяльності та загалом у самореалізації особистості;

- на основі експериментального дослідження виявити й дослідити особливості взаємозв'язку та інтеграції комунікативних і креативних компонентів особистості;

- апробувати і впровадити тренінгу.

Основними методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми:

- аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація емпіричних і теоретичних даних;

- діагностичні методи (опитування, анкетування, тестування, спостереження, бесіда);

- констатуючий та формуючий експеримент;

- порівняльний аналіз результатів дослідження, математичні методи обробки даних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше інтеграція творчих і комунікативних компонентів у структурі самосвідомості стала предметом спеціального теоретичного та емпіричного дослідження. Подальшого розвитку, змістовного насичення та уточнення дістали поняття “творча комунікація”, “творчий діалог”. Визначена та проаналізована складна система взаємозв'язків між комунікативними та креативними властивостями особистості, їх співвідношень з основними формами прояву самосвідомості. Вперше проаналізована динаміка змін і характер інтеграції основних компонентів самосвідомості під час навчання, спілкування, творчої діяльності та тренінгових занять. У результаті теоретичного та емпіричного дослідження визначено і деталізовано зовнішні та внутрішні детермінанти, розвитку, активізації та формування самосвідомості особистості. Вперше досліджені психологічні закономірності інтеграції комунікативних і творчих компонентів самосвідомості в юнацькому віці, в якому завершується процес виникнення самосвідомості в усій її цілісності. Теоретичне значення роботи полягає у:

- розширенні та поглибленні знань про структуру самосвідомості;

- подальшому вивченні її креативних і комунікативних компонентів;

- розкритті психологічних особливостей їх взаємозв'язку та інтеграції;

- розробці понять творчої комунікативного та творчого діалогу;

- теоретичному обґрунтуванні психологічних закономірностей впливу спеціально організованих тренінгів на процес розвитку та інтеграції творчого і комунікативного компонентів у структурі самосвідомості.

Практичне значення роботи полягає у розробці цілісної системи взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих тренінгів розвитку комунікативних і творчих здібностей та самосвідомості. Програма психологічного тренінгу може застосовуватись практичними психологами, працівниками соціальних служб, педагогами у вивченні особливостей особистості, та з метою вироблення навичок конструктивного спілкування і творчого вирішення проблем.

Програма тренінгу видана у вигляді окремої методичної розробки.

Впровадження результатів дослідження:

- у практику здійснювалось на базі Чернівецького обласного центру соціальних служб для молоді (у проведенні тренінгів спілкування та читанні курсу “Я та мій світ” для слухачок жіночої недільної гімназії);

- для оптимізації навчально-виховного процесу у Чернівецькому міському ліцеї №3 медичного профілю (у практичній роботі психолога, під час проведення психологічних тренінгів для старшокласників, читанні курсів “Самопізнання”, “Етика та психологія спілкування”).

Особистий внесок автора в наукові праці, виконані у співавторстві, полягає у виявленні особливостей проявів і взаємозв'язків комунікативних і творчих здібностей особистості в юнацькому віці, який характеризується завершенням процесу формування самосвідомості у всій її цілісності. Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечувалась методичними позиціями, застосуванням апробованого інструментарію, залученням репрезентативної вибірки, проведенням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були представлені на:

- молодіжній науково-практичній конференції “Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства” (Чернівці-Київ, 1994);

- студентській науковій конференції (Чернівці, 1995);

- науковій конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченій 120-річчю заснування Чернівецького університету (Чернівці, 1995);

- міжнародних науково-практичних конференціях: “Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття” (Чернівці-Київ, 1996), “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), “Конституціоналізм в Україні: досвід, проблеми, перспективи” (Чернівці, 1996);

- обласній науково-практичній конференції “Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі” (Чернівці, 1998);

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 12 публікаціях. Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (217) та додатків. Робота викладена на 188 сторінках, містить таблиці (21) та рисунки (19).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми і вибір теми дослідження, визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, дана характеристика використаних методів, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ “Самосвідомість як предмет психологічного дослідження” присвячений вивченню самосвідомості особистості. У ньому подається аналіз структурних компонентів самосвідомості, розкриваються психологічні особливості її формування.

У розділі розглядаються різні підходи зарубіжної психологічної науки до розуміння поняття “Я” (З. Фройд, К. Юнг, А. Адлер, Е. Еріксон, Р. Асаджолі, Р. Кеттелл, Дж. Олпорт, Г. Салліван, Дж. Мід). Аналіз сучасного стану теоретичної розробки проблеми дозволив встановити, що:

а) процес формування самосвідомості - це усвідомлення не тільки оточуючого світу, а й самого себе у своїх стосунках з навколишнім світом;

б) усвідомлення себе, як “Я”, яке характеризується здатністю самостійно і свідомо ставити перед собою мету діяльності та реалізовувати її; в) самосвідомість є цілісністю, утворенням, що включає як процесуальні, так і структурні характеристики.

У працях Г.С. Костюка підкреслюється провідна роль “саморуху”, спонтанної творчої активності у формуванні особистості. Розкриваються такі важливі механізми саморозвитку та саморегуляції, як самооцінка, образ “Я”, рівень домагань. В.О. Татенко здійснює теоретичний аналіз і творчий синтез основних концепцій активності, розвитку та саморозвитку особистості, розмежовує і поглиблює такі поняття як суб'єкт, “Я”, образ “Я”. При цьому в основу творчої активності особистості покладаються принципи суб'єктності, самостійної причинності та спонтанності.

Образ “Я” аналізується з точки зору нерозривної єдності трьох його складових: когнітивної (самопізнавальної), емоційної (ставлення до себе) та регулятивної, і розглядається як структурне утворення самосвідомості (В.В. Столін).

Структурованість образу “Я” розглядається як:

- частина досвіду людини (К. Роджерс);

- знання про себе і самоставлення (В.В. Столін);

- самооцінка, рівень домагань та соціально-психологічні очікування (М.Й. Боришевський).

Рівнева будова самосвідомості досліджувалась:

- з використанням поняття установки (І.С. Кон);

- за критерієм характером співвіднесення знань про себе (І.І. Чеснокова);

- з позицій категорії процесуальності та результативності (А.Р. Петруліте).

Показано, що досвід особистісного спілкування закріплюється саме у сформованій структурі самосвідомості - образі “Я”, а саме спілкування є передумовою та відображенням діалогічної будови “Я”.

Теоретичний аналіз поняття самоставлення, що розглядається як:

- складова самосвідомості (І.С. Кон, В.В. Столін, С.Р. Пантілєєв);

- узагальнене одномірне утворення, що відображає більш чи менш стійкий ступінь позитивності чи негативності ставлення до самого себе (В. Гезас, Л. Веллс, Г. Марвел, С. Куперсміт), показав, що самосвідомість можна розглядати одночасно як процес, за допомогою якого особистість формує ставлення до себе і пізнає себе і як продукт цього процесу - як образ “Я”. Водночас, образ “Я” є необхідною умовою самостійного ставлення, важливим механізмом всіх форм життєдіяльності, що включає саморозвиток особистості.

Самостійна актуалізація аналізується як прагнення до найповнішої і неперервної реалізації особистісних можливостей, як потреба в цілісному самовираженні і здійсненні творчих потенцій. Вона слугує джерелом мотивації, самоорганізації людини (Б.Г. Ананьєв). Актуалізація розглядається також як: задоволення ієрархії потреб (А. Маслоу), внутрішньо притаманна тенденція до реалізації власного “Я” (К. Роджерс), наслідок пошуку і здійснення смислу (В. Франкл), творча тенденція людської природи, основа розвитку та вдосконалення організму (К. Гольдштейн).

Вивчення психологічних особливостей образу “Я” в становленні самосвідомості (Л.С. Виготський, В.В. Столін, І.С. Кон, В.В. Барцалкіна, Ю.А. Миславський, Л.І. Божович, П. Блос, Е. Еріксон) розкрило його діалогічну сутність та диференціацію. У вивченні процесу становлення самосвідомості на особливу увагу заслуговує період ранньої юності, позаяк він вважається періодом виникнення самосвідомості у всій її цілісності (В.В. Столін, І.С. Кон). Поява свідомого “Я”, виникнення рефлексії, усвідомлення мотивів, що зумовлено різким зростанням здатності акумулювати інформацію про себе, є необхідною передумовою особистісної інтеграції.

Таким чином, незважаючи на певні відмінності у структуруванні самосвідомості і на специфічні акценти в розумінні значення і місця у ній образу “Я”, теоретичний аналіз дозволяє зробити висновок про те, що образ “Я” є результуючою складовою самосвідомості, її продуктом. Ставлення до себе, яке також є продуктом самосвідомості, одночасно виявляється і її суттєвою умовою, і моментом цього процесу. Пізнаючи себе, особистість користується цілою системою внутрішніх засобів, серед яких важливу роль відіграють уявлення про себе саму, особистісні риси, здібності, мотиви, можливості.

У другому розділі “Комунікативні та творчі компоненти у структурі самосвідомості особистості.

Методи їх розвитку та інтеграції” аналізуються основні закономірності спілкування та комунікативні здібності особистості, сутність і основні механізми процесу творчості, процес та методи інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості, даються визначення понять “творча комунікація”, “творчий діалог”.

Для виявлення особливостей взаємозв'язку комунікативних і творчих компонентів самосвідомості особистості розглянуті різні підходи до вивчення спілкування (Б.П. Теплов, Б.Ф. Ломов, А.В. Петровський, Г.С. Васильєва, В.А. Семиченко, Т.Г. Григор'єва, Л.В. Лінська, Т.П. Усольцева, І.С. Кон, А.М. Матюшкін, Д.Б. Ельконін та інші).

Аналіз сутності діалогічної природи процесу спілкування, зумовленої діалогічністю свідомості (М. Бубер, М.М. Бахтін, Г.М. Кучицький), а також формування психологічних новоутворень, які є результатом “повноцінного спілкування” (О.О. Бодальов, А.О. Леонтьєв, М.І. Лісіна, Б.Ф. Ломов), показав, що міжособистісне спілкування - це не тільки зовнішня детермінанта діяльності особистості, а й внутрішнє джерело її активності.

Теоретичні дослідження різних підходів до вивчення процесу спілкування у період ранньої юності (І.А. Джидар'ян, І.Г. Дубов, І.С. Кон, А.В. Мудрик) дозволяє зробити висновок про те, що спілкування - важлива умова реалізації задатків, прагнень, інтересів і потреб індивіда, фактор розвитку перцептивних, інтелектуальних процесів, емоційно-вольової сфери особистості, характеру. Довільність і цілеспрямованість, самостійність і розширення кола спілкування, потреба в інтимному спілкуванні та дружбі, стійкість спілкування тощо складають основу якісних перетворень свідомості особистості. Діалогічність, як вищий рівень розвитку спілкування водночас виступає сутнісною ознакою процесу творчості.

Діалогічність як сутнісна ознака визначає внутрішню типологічну подібність процесів творчості і спілкування. Саме в психології творчості яскравіше, ніж в інших психологічних дисциплінах, ставиться питання про співвідношення процесуальної та результативної сторін людської діяльності. Психологічними механізмами творчої діяльності є інтелектуальна організація (Я.О. Пономарьов), рефлексія (І.Н. Степанов, С.Ю. Семенов), діалог, як довільна взаємодія структур, що характеризуються активністю, суб'єктивністю та власною логікою розвитку (В.С. Біблер, Г.Я. Буш, М.Г. Ярошевський).

У розділі відзначається також, що для сучасної молоді все актуальнішим стає прагнення до самореалізації. Розширення самосвідомості здійснюється через соціальну творчість як прагнення реалізувати себе (В.А. Андрєєв, О.Н. Лук, Я.О. Пономарьов, Д.Н. Богоявленська, Н.С. Лейтес, А.М. Матюшкін, В.О. Моляко і ін.).

Проведений у роботі аналіз процесів спілкування та творчості, дозволив сформулювати поняття творчої комунікації, як “суб'єкт-суб'єктної” взаємодії, необхідною умовою якої є усвідомлення іншого як цінного, унікального суб'єкта та визнання його права на самостійну активність. Творчий діалог є системою, що розвивається і на своїй вищій стадії насичується творчими елементами, збігаючись з творчістю.

Аналіз і узагальнення досліджень, присвячених вивченню особливостей спілкування і творчості, а також формуванню самосвідомості особистості дозволили визначити наступні аспекти формування образу “Я”: пізнавальний аспект, мотиваційний аспект, аспект самостійного ставлення.

У даному розділі також представлені характеристики соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на розвиток самосвідомості особистості, спілкування та творчості.

Викладений зміст психологічного тренінгу, етапи його організації, види та методи роботи.

Основними завданнями запропонованої тренінгової програми є розвиток таких підструктур самосвідомості:

1) когнітивної;

2) афективної;

3) поведінкової.

У третьому розділі “Взаємозв'язок творчих і комунікативних здібностей у процесі становлення цілісного образу “Я”” викладені організаційні засади, програма і результати експериментального дослідження інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості. Він містить опис вибірки, основних етапів та методик дослідження.

Експериментальне дослідження проводилось у декілька етапів:

1. Теоретичний аналіз наукової літератури з даної проблеми.

2. Підбір методик на виявлення комунікативних та творчих здібностей, основних структурних компонентів та форм прояву самосвідомості. Апробація методик здійснювалась у пілотажних констатуючому і формуючому експериментах.

3. Створення програми психологічного тренінгу та її апробація.

На підставі пілотажних досліджень, виходячи з мети та завдань дисертації був підібраний діагностичний блок методик.

Досліджуваними виступили учні 10-11 класів Чернівецького міського ліцею №3 в кількості 129 учнів, з яких 51 учень (група А - контрольна) та 78 учнів, які брали участь у групах тренінгу (група Б - експериментальна).

Для аналізу процесу інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості були обрані такі властивості особистості, як: автономність, спонтанність, саморозвиток, креативність, контактність, гнучкість у спілкуванні.

Особливості самосвідомості та основні форми її прояву вивчалися за допомогою методики САМОАЛ. Порівняння результатів експериментальної та контрольної груп показало зростання середніх сумарних показників за такими компонентами самоактуалізації, як орієнтація у часі, погляд на природу людини, автономність, контактність та гнучкість у спілкуванні. Як демонструють результати емпіричного дослідження, під впливом розвивальних тренінгів у молодих людей відзначається збагачення змісту та зростання функціональних можливостей образу “Я”.

Звертає на себе увагу зворотно-пропорційний кореляційний зв'язок шкали спонтанності зі шкалою цінностей для групи А (r= -0,33), який може відображати той факт, що у молодих людей недостатньо сформована аксіологічна система, а самі цінності не усвідомлені та не засвоєні, і не виступають детермінантами реальної поведінки. Якщо питання самостійного розуміння і постає у її свідомості, то процес самовдосконалення і саморозвитку має захисний характер. Спеціально організований нами тренінг спрямований саме на розкриття внутрішнього потенціалу особистості. Він дозволяє реалізувати всі необхідні психологічні умови розвитку самосвідомості особистості, що й було досягнуто в експериментальній групі.

Аналізуючи результати, отримані за допомогою опитувальника САМОАЛ, ми виявили, що 43,4% респондентів (дві третіх з яких досліджувані експериментальної групи) визначили, що провідною цінністю особистості, яка володіє високим рівнем самотворення, є не просто соцільна активність, а продуктивна творча діяльність. 41% досліджуваних розділяють цінності актуалізованої особистості. Сама людина, спілкування, переживання, творчість виступають як цілі і самодостатні цінності, що мають спонукальну властивість. Звертає на себе увагу автономність як головний критерій психічного здоров'я особистості, її цілісності та повноти. Вона притаманна 16% респондентам з експериментальної групи, яку нам вдалося найбільшою мірою сформувати під час тренінгів.

Аналіз різниці у ставленні особистості між двома групами досліджуваних показав, що найбільші відмінності спостерігаються у здатності до самокерування та саморегуляції. Меншою мірою виявляється різниця між показниками в афективному компоненті, що свідчить про такий рівень розвитку особистості, при якому ставлення до себе з симпатією та повагою передбачає таке ж ставлення до інших і очікування взаємної симпатії та поваги з їхнього боку.

Результати, отримані за допомогою опитувальника ставлення В.В. Століна, показали, що високі позитивні зв'язки шкали глобального самостійного ставлення мають такі шкали, як самоповага, аутосимпатія, очікування позитивного ставлення від інших, самостійний інтерес. Серед доповнюючи факторів найбільший позитивний зв'язок з інтегральною шкалою мають шкали: самовпевненість, самостійного прийняття, а також самостійного зацікавлення, ставлення інших.

Таким чином можна зробити висновок, що учасники експериментальної групи після проведеного тренінгу прагнуть більше пізнати себе, розкриваючи свої творчі здібності, краще розуміючи механізми і вдосконалюючи власний досвід спілкування. Це свідчить про інтеграцію спілкування і творчості в образі “Я” особистості. Отже, робота в тренінг-групі надає можливість для усвідомлення людиною певних своїх особистісних особливостей, розширення самосвідомості, підвищення рівня самооцінки і, тим самим, зменшення негативного ставлення до власного “Я”. В даному випадку це свідчить про виникнення здатності до творчої комунікації як інтегративного утворення.

Особливості процесу спілкування досліджувалися за методикою КОЗ. Порівняння результатів експериментальної та контрольної груп показало зростання середніх сумарних показників за шкалами і комунікативних, і організаторських здібностей. Отже, тренінг дозволяє багатьом учасникам по-новому поглянути на процес спілкування, пережити і зрозуміти його як глибоку, емоційно збагачену реальність, яка може бути самостійною цінністю, формуючою образу “Я”. Необхідність взаємодії людини з іншими для здійснення своєї специфічної активності, своєрідного самовираження є констатуючим моментом процесів творення особистості.

Характеристика особливостей прояву “Я” в процесі спілкування, отримана за аналізом результатів методики “Q-сортування” дозволила виявити, що реальне спілкування передбачає складне переплетення перцептивних, комунікативних, інтерактивних елементів спілкування, кожен з яких реалізує свою функцію (Л.А. Петровська). Продуктивне спілкування передбачає підключення творчого потенціалу, що необхідне для розширення самосвідомості.

Визначення самостійного оцінювання себе в спілкуванні за методикою “Опитувальник Форвергера на контактність” засвідчило, що респондентам найбільш властиві такі якості в спілкуванні, як безпосередність, емпатія та щирість. Зростання середніх сумарних показників за всіма характеристиками свідчить про інтегральну властивість пізнавально-емоційного образу. Реакція на поведінку інших у процесі спілкування завжди опосередковується самосвідомістю, співвідноситься з її власним рефлексивним “Я”. Тобто міжособистісна комунікація доповнюється спілкуванням із самим собою, зі своїм внутрішнім світом. Творче і глибинне спілкування отримує свою завершеність лише в комбінації зі спілкуванням, яке ґрунтується на міжособистісних принципах і реалізується в процесі тренінгів.

Аналіз процесу творчості особистості через особистісну структуру образу “Я” засвідчив, що формування творчих компонентів залежить від сприятливих умов спілкування, схвалення, розуміння та підтримки. Отримані в ході дослідження результати показали, що тренінг здійснює вплив на процеси спілкування і творчості особистості.

З метою глибшого розкриття змісту інтеграції комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості, було проведено кореляційний аналіз між різними методиками. Особистість будує свої стосунки з оточуючими на розумінні в даний момент їх цінності, унікальності, прийнятті інших такими, які вони є.

Отже, вивчення міжособистісного спілкування на будь-якому рівні неможливе без урахування властивостей самосвідомості і внутрішнього світу особистостей, які беруть в ньому участь, а “Я” існує та розвивається лише завдяки постійному діалогу з іншими.

Кореляційний аналіз креативності показав, що для експериментальної групи процес творчості перебігає легше й вільніше, як спонтанне вираження інтеграції особистості. Він представлений такими компонентами, як орієнтація у часі, потреба у пізнанні, креативність. У структурі самостійного ставлення процес творчості найяскравіше представлений у досліджуваних експериментальної групи в таких компонентах, як: самостійного зацікавлення, самостійного прийняття, очікування позитивного ставлення від інших, аутосимпатія, в той час як для контрольної групи були зафіксовані пропорційні зв'язки з такими показниками, як самоповага та очікування позитивного ставлення від інших. Таким чином, у цілому ставлення до себе в групі, яка брала участь у тренінгах, відрізняється більш високим розумінням, інтересом до самого себе, вимогливістю до себе та прагненням до самовдосконалення. Отримані результати свідчать про ефективність тренінг роботи, спрямованої на формування самосвідомості та установок на самореалізацію. Особливо це відобразилося на формуванні в учасників експериментальної групи таких якостей, як: орієнтація у часі, потреба у пізнанні, автономність, розуміння, а найяскравіше - контактність та гнучкість у спілкуванні. Формування самосвідомості особистості, власного “Я”, як найважливішого чинника її індивідуальності й активності, неможливе поза взаємозв'язком процесів творчості і спілкування.

У висновках представлені основні положення і результати теоретичного та емпіричного дослідження.

В ході теоретичного дослідження здійснено теоретичний синтез понять комунікативності і творчості у структурі самосвідомості. У результаті теоретичного аналізу виділено і психологічно інтерпретовано такі поняття, як “інтеграція”, “саморозвиток”, “самотворення”, “самоставлення”, “самореалізація” які є складовими структури і формами прояву самосвідомості особистості. Подальшого теоретичного розвитку набула проблема формування самосвідомості особистості у процесі спілкування і творчості, а також структурування самосвідомості.

Експериментальна перевірка поставлених завдань здійснювалась у двох напрямках. Спочатку були визначені психологічні характеристики процесів спілкування і творчості, та особливості структури самосвідомості особистості. На наступному етапі було розроблено та апробовано програму психологічного тренінгу розвитку комунікативних і творчих здібностей особистості. Проведені контрольні зрізи дали змогу переконатися в ефективності і доцільності застосування тренінг-програми психологами, соціальними педагогами, працівниками соціальних служб. Узагальнення теоретичних та експериментальних результатів дослідження дозволяють зробити такі висновки: у психологічній літературі на сучасному етапі досліджень не існує чіткого визначення та психологічної інтерпретації поняття інтеграції, а також обґрунтування його застосування до аналізу творчих та комунікативних компонентів у структурі самосвідомості особистості.

Виключну роль для формування гармонійно розвинутої індивідуальності відіграє становлення світогляду та усвідомлення своїх здібностей, цілей, цінностей, особливостей поведінки, а також їх взаємозв'язку і взаємовпливу. Основними складовими особистості є особистісні ресурси, соціальні норми, наявність зовнішніх і внутрішніх можливостей, власні зусилля для їх реалізації. Безумовно цінними для формування особистості є: самоусвідомлення, саморозвиток, самопізнання, самовизначення, самоствердження, самовдосконалення.

Спілкування є внутрішнім джерелом активності особистості. Основу якісних перетворень у самосвідомості особистості складають стійкість, цілеспрямованість і розширення спілкування. В роботі дістає подальшої розробки також поняття “творча комунікація”, яке визначається як “суб'єкт-суб'єктна” взаємодія, необхідною умовою якої є усвідомлення іншого як цінного суб'єкта та визнання його права на самостійну активнисть.

Процес творчості є розвивальною взаємодією, у якій відбувається взаємно відображення взаємозбагачення особистості та оточуючого світу, що проявляється у творчому діалозі зі світом, з іншими, з самим собою. Сам діалог є цілісною динамічною системою, що розвивається, насичується творчими елементами і збігається з творчістю. “Творчий діалог” - це система, що розвивається і насичується творчими елементами, збігаючись з творчістю і самотворчістю.

Інтеграція комунікативних та творчих компонентів є одним із провідних механізмів формування особистості. Він являє собою цілісний, самоцінний, внутрішньо необхідний, ціннісно насичений процес розвитку та актуалізації “Я”. у психологічному розуміння поняття “інтеграції” розглядається як цілісність та процес, в якому частини об'єднуються в ціле і функціонують разом. Інтеграція включає в себе пізнання себе через іншого в процесі взаємодії і, як наслідок, вдосконалення себе та оточуючого світу.

Інтеграція комунікативних і творчих компонентів передбачає вдосконалення процесу спілкування, створення сприятливої атмосфери в стосунках, що обумовлює особистісне зростання. При цьому формується творче самостійного ставлення, яке розуміється як цілісна система, що спрямована на конструктивне та продуктивне вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем.

Пілотажне дослідження дозволило розробити і провести спеціальний тренінг спрямований на розвиток комунікативних і творчих здібностей особистості. У ході емпіричного дослідження встановлено, що досліджувані, які брали участь у тренінгах, демонстрували підвищення середніх сумарних показників за такими характеристиками процесів:

а) спілкування (комунікативні та організаторські здібності, незалежність, комунікабельність, емпатія, повага, щирість, конкретність, ініціативність, безпосередність);

б) творчість (продуктивність, гнучкість, оригінальність);

в) самостійна актуалізація (орієнтація у часі, погляд на природу людини, автономність, контактність, гнучкість у спілкуванні).

У групах, що брали участь в тренінгах відзначалось:

а) зростання коефіцієнтів кореляції між узагальненими шкалами методик спрямованих на визначення спілкування, творчості та самосвідомості;

б) зростання коефіцієнтів кореляцій між окремими шкалами методик, спрямованих на дослідження:

- комунікативних та організаторських здібностей, самооцінювання себе у спілкуванні;

- під тестів, що визначають креативні здібності;

- самостійну актуалізацію та самостійна ставлення особистості;

в) зростання середніх показників самоактуалізації при одночасному підвищенні позитивних кореляційних зв'язків між рівнями прояву комунікативних та креативних здібностей. Це свідчить про позитивний вплив тренінгових занять на процес інтеграції комунікативних та творчих компонентів самосвідомості;

Самосвідомість та такі її основні форми прояву як, самопізнання, самостійного прийняття та актуалізація є створюючи та інтегруючим фактором синтезу творчих і комунікативних компонентів. Однією з провідних детермінант інтеграції комунікативних та творчих компонентів самосвідомості є процес самопізнання та його результат - система уявлень про себе, або образ “Я”. У процесі інтеграції комунікативних та творчих компонентів особливу роль відіграє емоційний компонент спілкування, основними складовими якого є емпатію, безпосередність, повага до інших та щирість. Само актуалізація є провідним чинником їх інтеграції, а процес самореалізації є головною умовою формування цілісного образу “Я”.

Процес самореалізації особистості може бути змодельований за допомогою системи спеціально організованого тренінгу розвитку самосвідомості, комунікативних і творчих здібностей. При цьому важливою умовою його ефективності є процес усвідомлення учасниками особистісного смислу та мети основних тренінгових процедур, переживання і усвідомлення власних дій як прояву реального “Я”. особистість тренінг психологічний

Порівняльний аналіз результатів дослідження характеристик процесу спілкування, творчості, самостійного ставлення та самореалізації до і після проведення спеціально розробленої системи соціально-психологічних тренінгів свідчить про їх позитивну зміну. Це ще раз доводить те, що формування цілісного, інтегрованого та стійкого образу “Я” може бути забезпечений як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. До внутрішніх належать такі складові самосвідомості, як самопізнання, самоусвідомлення та вироблення власної системи цінностей. До зовнішніх - цілісна система тренінгів розвитку самосвідомості, комунікативних і творчих здібностей.

Отримані результати дозволяють говорити про перспективність запропонованого в роботі методу формування та діагностики інтегративних компонентів самосвідомості. Перспектива досліджень полягає у деталізованій розробці цілісної моделі самостійного творення особистості.

Размещено на Allbest.ru